66212

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЗАРУБІЖНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ І ПРАКТИКИ У 17 – 19 СТОЛІТТЯХ

Реферат

Педагогика и дидактика

Вона була незалежна від церкви і держави існувала на пожертвування і високу плату за навчання. Єдиних навчальних планів не було кожна школа складала програму навчання на власний розсуд. Уряди численних німецьких держав ставились вимоги до організації початкових шкіл у містах і селах навчання хлопчиків...

Украинкский

2014-08-15

71 KB

0 чел.

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЗАРУБІЖНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ

НАУКИ І ПРАКТИКИ У 17 – 19 СТ.

ШКОЛА В АНГЛІЇ. Після реформації (у 1534 році англійський король посварився з римським папою і оголосив главою англійської церкви самого себе, започаткувавши англіканську церкву) монастирські католицькі школи були закриті. Початкова школа була передана в руки англіканської церкви. Було відкрито багато приватних середніх шкіл різного рівня.  Подальші зрушення у шкільній справі почались після революції 1648 р. Англійська буржуазія заснувала ряд біблійних товариств ( “Товариство поширення християнських знань” – 1698, “Товариство поширення євангелія”,  “Товариство поширення релігійних знань серед бідних” – 1750 ), що ставили за мету ідеологічну обробку населення і місіонерську діяльність в колоніях. Щоб населення могло читати Біблію, ці товариства поширювали елементарну грамотність.  У галузі освіти плідно  працювала секта “методистів” – до середини 19 ст. вони мали в Англії і колоніях 3903 каплиці, 693 місіонери, 11703 добровільних вчителі і 985 платних вчителів. Число учнів досягало 113600. Було багато недільних шкіл, в яких навчалось 437000 учнів.

Середня школа розвивалась за зразком середньовічних граматичних шкіл. Вона була незалежна від церкви і держави, існувала на пожертвування і високу плату за навчання. Набули поширення школи інтернатного типу, розташовані в сільській місцевості, де навчались переважно діти аристократії (знамениті англійські “паблик скулз”). Єдиних навчальних планів не було, кожна школа складала програму навчання на власний розсуд. У навчанні панували традиції класичної освіти, учні одержували добру мовно-літературну освіту. Природничо-математичні науки майже не вивчались. Учні виховувались у спартанському дусі, старші учні мали велику владу над молодшими.  В міських середніх школах, де навчались переважно діти дрібної і середньої буржуазії, чиновників,   значне місце відводилось латинській і грецькій мовам, але вивчались математика, географія, історія, нові мови. В усіх школах застосовувались тілесні покарання.

ОСВІТА В НІМЕЧЧИНИ. Німеччина була спустошена тридцятилітньою війною (1618 – 1648).  Уряди численних німецьких держав ставились вимоги до організації початкових шкіл у містах і селах, навчання хлопчиків і дівчаток, обов'язкового відвідання шкіл, застосування наочності, класно-урочної системи (яку започаткував попередник Коменського - Ратке (1751-1635)). В школах викладали німецькою мовою читання, письмо, лічбу, закон божий і співи. Однак ці школи набули незначного поширення.

Школи були платні. В селах вчителювали відставні солдати, дяки чи ремісники на додачу до основної професії. В містах вчителювали люди без спеціальної освіти, для яких професія вчителя була основною. Школа поділялась за станами і за віросповіданням (у Німеччині, де жили католики і протестанти різних течій, це було вимушеним заходом). В містах хлопчики і дівчатка вчились окремо, а в селах сиділи в одному класі, розділеному низькою перегородкою; вчитель розповідав одній половині, стежачи поверх перегородки, як інші виконують самостійне завдання. В містах навчались весь рік по 6 годин на день 3-4 дні на тиждень, в селах була літня перерва для господарчих робіт.

В 17 ст. в містах з'явились бюргерські школи (підвищені початкові), де додатково вивчали геометрію, природознавство, географію, початки фізики, інколи спеціальні предмети: товарознавство, бухгалтерію, землемірство.

У 17-18 ст. велику освітню роботу провадила секта пієтистів (близькі до янсеністів) – які релігійне життя вбачали в благочесті (pietas) і любові до ближніх. Пієтисти відкривали багато шкіл для бідних. Провідний діячем пієтистів у галузі освіти був Август Франке (1663-1727),  який заснував цілу мережу закладів: педагогічну семінарію, латинську школу, ряд міських німецьких шкіл, сирітський притулок; число учнів у заснованих ним школах доходило до 24000, а вчителів до 218. Його послідовники відкрили у Прусії близько 2000 шкіл. Пієтисти використовували ряд положень дидактики Коменського. З 7 уроків на день 3-4 приділялись релігійному навчанню, а решта мала реальне спрямування.

Ще у 16 ст. у Німеччині були поширені гімназії, які давали класичну освіту. Після Тридцятилітньої війни, коли освіта зазнала великих втрат, гімназії   відновились з другої половини 17 ст. в усіх великих містах. Гімназії поступово відійшли від латинської мови і взяли курс не лише на підготовку до університету, а й на  вміння поводитись у вищому світі. В гімназіях було введено ряд нових предметів: німецька, французька, англійська мови, геометрія, астрономія, генеалогія, геральдика, історія, архітектура, військові науки. З кінця 17ст. гімназії стали все більше орієнтуватись на підготовку дворянських дітей, багатопредметність привела до поверховості освіти.

З 17 ст.  для підготовки знатного юнацтва до придворної, військової і цивільної служби стали відкриватись лицарські академії. Навчальний план відзначався багатопредметністю, вивчались теологія, етика, цивільне право, державне право, загальна історія з географією, хронологією, генеалогією і геральдикою, риторика, математика, німецька, латинська, італійська і французька мови, лицарські вправи (верхова їзда, фехтування, танці, стрільба, володіння мушкетом і пікою). Факультативно вивчались логіка і метафізика, фізика, астрономія, іспанська і англійська мови, фортифікація, архітектура, механіка. У лицарських академіях не заохочувалось заглиблення в якусь науку, їх учні часто бували при князівських дворах, багато часу займала придворна служба.

Реальні школи. З 17 ст. відомі запозичені з Італії нечисленні вузькопрофесійні комерційні академії, де вивчали релігію, історію, комерційну географію, бухгалтерію, товарознавство, калькуляцію товарів, французьку, німецьку, італійську і англійську мови. З початку 18 ст. стали поширюватись реальні школи, де вивчали математику, фізику, механіку, природознавство, малювання, астрономію, географію, малювання. В ряді шкіл були спеціалізовані класи, де вивчали основи певного типу виробництва. При багатьох гімназіях відкривали бюргерські, або реальні класи, де вивчали природознавство, прикладні науки і малювання.

В університетах зменшився вплив церкви і зріс вплив держави. Навчання тривало  3-4 роки, більшість студентів були з дворян (у Німеччині було багато дрібних дворян, які змушені були здобувати освіту і найматись на службу). Популярністю користувався юридичний факультет, що готував майбутніх чиновників. Нові відкриття у природничо-математичних науках зумовили появу нових університетів: Галле (1694), Геттінген (1737), Ерланген (1747), де викладали географію, прикладну математику, фізику, історію, політику, законознавство. В нових університетах з'явились лабораторії і кабінети, стала поширюватись лекційно-семінарська система викладання. Навчання відбувалось не латинською, а німецькою мовою.

ОСВІТА У ФРАНЦІЇ. Вже у другій половині 16 ст. видаються королівські укази про обов'язкове відвідування дітьми народних шкіл. Такі укази видавались і в 17 та 18 ст., хоча багато дітей школу так і не відвідувало (шкіл не вистачало). З 16 ст. велась боротьба між католиками і гугенотами за вплив на населення. Обидві сторони обрали шлях просвіти, оскільки початкова школа була в руках церкви. В початкових народних школах вивчали: закон божий (священна історія, молитви, катехізис), читання, письмо, лічбу, церковні співи.  Проміжне положення між католиками і протестантами займала секта янсеністів, де звертали увагу не на зазублення, а на розвиток суджень у дітей. Навчання починали з вивчення рідної  мови. Янсеністи дотримувались принципів поступовості, наочності, свідомості, самодіяльності у навчанні, намагались давати побільше вправ на закріплення матеріалу. В навчанні читати використовували метод, близький до сучасного звукового. Школи янсеністів не набули кількісного поширення, але якісно просунули методику початкового навчання. На кінець 17 ст. королівською владою були закриті.

Наприкінці 17 ст. було створено католицьке “товариство братів християнських шкіл”, що зосередило увагу на початковій освіті і на 1789 р. воно мало близько 550 класів, 800 вчителів, 35000 учнів. Вивчали читання, письмо, 4 правила арифметики і початки релігії. Всі предмети викладались французькою мовою. У школах було запроваджено  класну систему, учнів у класі ділили на три відділи: слабкі, середні, найбільш встигаючі. Зробили ряд запозичень з єзуїтської педагогіки: учні доносили один на одного, за донос на іншого  учня могли звільнити від покарання, вчитель схиляв 1-2 учнів у класі потай стежити за іншими. Вперше розпочали підготовку вчителів для початкових шкіл і відкрили перші вчительські семінарії в Реймсі і Парижі.

Середня школа була в руках єзуїтів, які відстоювали класицизм в освіті і схоластичне навчання. На противагу їм буржуазна організація “Ораторія Ісуса” розвивала інший напрям в середніх школах. Навчання відбувалось на французькій мові, вивчали математику, фізику, географію, історію. Багато викладачів і учнів цих шкіл пізніше стало діячами революції.

Вища школа  була представлена 22 університетами, 16 з яких засновано до 16 ст. У 18 ст. число студентів почало зменшуватись, бо програми відставали від потреб часу (лише у трьох вивчали диференціальне та інтегральне числення, аналітичну геометрію, фізику) і плата за навчання була дуже високою (повний курс медицини в Парижі коштував близько 7000 ліврів – 2300 золотих карбованців, не рахуючи вартості проживання ). У 1789 р. з 5000 студентів Паризького університету було лише 60 на медичному факультеті.

У 18 ст. у Франції набуває популярності діяльність просвітителів – Вольтера, Гельвеція, Дідро, Руссо та ін.

ОСВІТНІ РЕФОРМИ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ. Наприкінці 18 ст. у Франції склалась кризова ситуація. Економічно сильна буржуазія прагнула влади, а правляча аристократично-релігійна верхівка на поступки не йшла. Спалахнула революція, в ході якої було страчено короля і багато дворян та церковних діячів, а влада перейшла до рук Законодавчих зборів. Переможці також пересварились між собою, і влада переходила з рук до рук різних угруповань, в ході чого багато буржуазних діячів також було страчено. Ситуація стабілізувалась 27 липня 1794 року, коли до влади прийшла велика буржуазія, яка примирилась з частиною аристократії і церкви.

Під впливом ідей французьких просвітителів і матеріалістів нова влада активно розробляла проекти реформ в освіті, адже у 1790 році 53% чоловіків і 73% жінок у Франції були неграмотні.

У 1791 р. було розглянуто проект Талейрана, який передбачав загальне початкове навчання, державні школи, освіту для чоловіків і жінок. За проектом Талейрана початкові безплатні школи створювались в кожному кантоні, в програму навчання входила рідна мова, лічба, вимірювання, релігія, мораль, конституція, тілесні вправи. Окружні середні школи, що дають широку загальну освіту, платні. Школи третього ступеня,  також платні, дають поглиблену спеціальну освіту, готують спеціалістів – священиків, медиків, юристів, військових. Вищим органом ставав “Національний інститут”, що  керує науковим і художнім життям країни і займається науково-дослідною роботою.  Для жінок передбачалась лише елементарна освіта.

Проект Жана Антуана Кондорсе ( 1743 – 1794 ) – філософа, економіста, математика, фізика, керівника  партії жирондистів, представлено у 1793 р. і його основні положення прийнято за основу в декреті Конвента.

У проекті проголошено, що освіта народу – обов'язок держави, навчання загальне, безкоштовне і рівне для молоді обох статей, викладання релігії відміняється. Шкільна система складалась з таких ланок.

1 – Початкова школа з терміном освіти 4 роки. Зобов'язані навчатись всі діти. У програмі: читання, письмо, елементарні відомості з граматики і арифметики, початки геометрії, знайомство з сільським господарством і ремеслами та загальним станом виробництва в країні, основи суспільного ладу і моралі. Відкривається одна школа на 400 чоловік населення.

2 – Школа другого ступеня з терміном навчання 3 роки. У програмі: математика, природознавство, елементарні відомості з торгівлі, принципи моралі, суспільствознавство. При школі створюється бібліотека і кабінети з моделями машин, природничими колекціями, набори ремісничих інструментів, метеорологічні прилади. Відкривається в місті чи районі, де не менше 4000 жителів.

3 – інститут – дає завершену середню освіту і деяку професійну підготовку. Термін навчання - 5 років. Передбачалось відкрити 110 (114) інститутів на всю Францію -  по одному на департамент. Вивчаються науки, корисні кожній людині незалежно від професії і даються певні професійні знання з сільського господарства, механіки, військової справи, медицини.

4 – вищим навчальним закладом замість університетів стають ліцеї з терміном навчання 4-5 років. Ліцеїв передбачалось відкрити 11 (9) на всю Францію. Вивчатись повинні  всі науки у всій повноті.

Проект Кондорсе мав ряд достоїнств: школа світська, всі шкільні ступені зв'язані адміністративно і програмно (вищі керують нижчими), включено курс моралі, реальна школа, увага до природничо-математичної освіти, рівність чоловіків і жінок, безкоштовне навчання. Але проект мав і ряд недоліків: більшість населення змушена була віддавати дітей на роботу, а не у школу, у Франції не було стільки шкіл, вчителів і коштів, щоб реалізувати проект.

У прийнятому декреті держава зобов'язувалась вчити учнів в обсязі початкової школи, але нічого не говорилось про безкоштовність і обов'язковість освіти, рівність статей, світський характер. Початкові школи планували відкривати одну на 1500 ( 4000 ) жителів.

До проекту Кондорсе близький проект Лавуазьє, який пропонував після початкової школи розподіляти учнів на два напрями: школа наук і літератури, школа механічних і хімічних ремесел.

Проект якобінця Луї Мішеля Лепелетьє (1760-1793) було прийнято після повалення влади жирондистів. Перш ніж давати освіту, пропонував нагодувати дітей, для чого створити будинки національного виховання, які утримуються на кошти держави, прогресивний податок на прибуток і  продуктивну працю дітей-вихованців. Будинки розміщуються в конфіскованих дворянських замках і монастирях, діти ізолюються від небажаного впливу середовища. Відкривається один будинок на район в містах і один на кантон в селах, будинок розрахований на 600 дітей. Виховуються всі діти: хлопчики з 5 до 12 років і дівчата з 5 до 11 років. Велика увага спрямовувалась на фізичне виховання, зокрема на гімнастичні вправи і фізичну працю на полях і майстернях. Обслуговуючого персоналу немає, все роблять самі діти. До розумової освіти входили уміння читати,  писати, рахувати, елементи геометрії, мораль, побудова суспільства, оповідання з історії, основи сільського господарства і домоводства.  Будинком керують батьки, утворюючи комітет з 4 членів, що відають закупками і 52 члена ради, кожен з яких по тижню живе в будинку, керуючи його діяльністю.

Проект мав ряд недоліків. Проект прийняли 13 червня 1793 року з поправкою – всіх дітей поміщати в будинки не треба, при них можна відкривати школи для дітей, що живуть вдома. В жовтні проект остаточно відмінили. Все впиралось в нестачу коштів і кадрів: в грудні 1793 р. прийняли декрет про обов'язкову початкову освіту, але в середині 1794 р. з запланованих 23 тисяч шкіл діяло лиш 8 тисяч.

Досвід Франції показав, що різкого прориву в освіті не буде, все зведеться до плавних змін. В наступних темах розглянемо, як відбувались реформи освіти в різних державах.

 ОСВІТА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ В 19 ст.

ОСВІТА В НІМЕЧЧИНІ.  В 19 столітті західноєвропейська школа опинилась в певному застої. Освіта розвивалась переважно не вглиб, а вшир, тобто йшло розширення і вдосконалення вже існуючих типів шкіл, зростала їх кількість. На початку 19 ст. найбільш бурхливі освітні процеси відбувались в німецьких державах (тоді на території сучасної Німеччини існувало понад 70 держав, з них багато дуже дрібних). Було вироблено ряд цінних для того часу педагогічних ідей, які виражали прагнення німецької буржуазії позбутись пережитків феодалізму:

- ідея національного виховання. Людей потрібно згуртувати в в єдину націю, пробудити любов до народу і Вітчизни. З цією метою навчання переводилось з латинської на німецьку мову.

- організація народної освіти. Було розроблено структуру шкіл, їх типи, наступність між школами, систему спеціалізованих шкіл.

- зміст національного виховання. Було виділено фізичне, моральне і розумове виховання. Релігійне виховання зводилось до різновиду морального виховання.

- підготовка молоді до життя. Навчання і виховання повинно готувати активних промислових робітників, землеробів і ремісників, які власною працею здобувають засоби до життя. Отже, було поставлено вимогу справді народної освіти, а не лише вищих класів суспільства.

- роль держави в здійсненні національного виховання. Німецькі педагоги вважали, що абсолютистка держава повинна не втручатись у справу освіти, даючи лише кошти на утримання різноманітних типів шкіл (І. Г. Кампе). Буржуазна республіка повинна організовувати і контролювати навчання і виховання (П. Віллауме).

У 1854 Пруссія прийняла шкільні Регулятиви, що вимагали підготовки вірнопідданих громадян. Ідеї розвиваючого навчання і виховання Песталоцці було відкинуто. Головну увагу звернули на розвиток в учнів механічної пам'яті, щоб не розвивалось самостійне мислення. Об'єм навчального матеріалу в курсі народної школи і, відповідно, вчительської семінарії, було обмежено.

На початку 70-х років в Німеччині відбулись зміни в соціальному і економічному житті. Перемога над Австрією (1866) і над Францією (1870) дозволила Прусії згуртувати карликові німецькі держави в єдину імперію і почати прискорений індустріальний розвиток. В 1872 р. прийняли “Загальні положення”, які регламентували освітню справу. Початкову школу зробили триступінчатою: молодша (3 роки навчання), середня (3 ), старша  (2). У початковій школі стали запроваджувати методику Песталоцці і Дістервега, збільшили час на вивчення арифметики, геометрії, історії, географії, фізики, природознавства. Зменшили вивчення релігії, від учнів не вимагали багато вивчати напам'ять.

Єдиним типом повної середньої освіти стала дев'ятирічна гімназія, випускники якої мали право вступу до ВНЗ. У класичних гімназіях основний ухил був на вивчення старих і нових мов та математики. У реальних гімназіях та прирівняних до них підвищених реальних школах для дітей міської буржуазії, що не збирались вступати до університетів, посилено вивчали нові мови, математику, фізику, природознавство.

Прогімназії давали неповну середню освіту в обсязі 6 класів. Проміжне місце між середньою і початковою освітою займали вищі початкові училища, які мали виховувати слухняних підданих з осіб середнього стану. Особлива увага в училищах зверталась на засвоєння того, що потрібно людині в повсякденному житті для практичного застосування.

Однак 19 століття в західноєвропейській педагогіці цікаве не стільки розвитком систем освіти, а появою принципово нових педагогічних ідей і теорій, що справили помітний вплив на світову школу. Розглянемо найбільш цікаві з них.

ДІЯЛЬНІСТЬ ФІЛАНТРОПІСТІВ. Філантропісти ( від грецького philes – люблю і anthropos – людина ) намагались на практиці здійснити революцію в педагогіці. Багато взяли від французьких просвітителів, але на відміну від них практично організовували навчання і виховання. Діяли в кінці 18 – початку 19 ст. в Німеччині.

Критикували стару школу за слідуючи: 1 панування зубріння і вербалізм, 2 відрив змісту навчання від потреб реального життя, 3 засилля класицизму, 4 відсутність продуманої системи підручників і посібників, 5 недооцінка підготовки вчителів, 6 великий вплив церкви, релігійна нетерпимість, 7 жорстокість до дітей. Прагнули пов'язати школу з природою і життям, зробити навчання радісним, готувати з дітей корисних громадян Вітчизни.

Засновник – Іоганн Бернгард Базедов ( 1724 – 1790 ).  Дуже здібний, наполегливий, ентузіаст, організатор і дуже непостійний, грубий, нестриманий. У 1770 р. видав “Методичний посібник для батьків і матерів сімей і народів” і “Елементарний посібник” – свого роду дитячу енциклопедію у 4 томах з ілюстрованими таблицями – перший з часів Коменського якісний підручник. Разом з однодумцями Штуве, Кампе, Барт, Зальцман, Гутс-Мутс в теорії і на практиці розробив філантропіську педагогіку.

Погляди на зміст і методи розумової освіти.

- вдосконалення змісту освіти: уникати багатопредметності і вивчати предмети, важливі для життя;

- ввести раціональні методи викладання, спрямовані на активну і свідому роботу всіх учнів;

- впровадження наочності, переважно через показ предметів у натурі;

- матеріальне обладнання шкіл: колекції, інструменти, машини, моделі, карти;

- образотворчі засоби; картини і гравюри;

- введення в початкове навчання елементів гри.

Фізичне виховання.

- виховання елементарних правил гігієни: режим харчування, сон, повітряні і водні процедури;

- використання фізичних вправ, заснованих на природних рухах людини: біг, стрибки, рухливі ігри...;

- рухливі ігри спеціального призначення, в тому числі нічні, щоб здолати страх темряви;

- викладання гімнастики ( були першими! ).

Моральне виховання.

- рольові ігри і спектаклі морального змісту;

- чітке формулювання вимог вихователем;

- розповіді про щасливу долю слухняних дітей;

- особистий приклад вихователя та інших дорослих;

- поради дорослих;

- розумне використання покарання і заохочення.

Трудове навчання і виховання.

- змалку формувати працелюбність і старанність, правильне ставлення до трудової діяльності;

- привчати дітей до ручної праці з ранніх років;

- залучення дітей до виготовлення найпростіших іграшок;

- впровадження праці як навчального предмету в школу;

- піднесення освітньо-виховного значення праці: для формування почуття власності;

- використання вимірювальних інструментів;

- запровадження картонажних робіт, моделювання і конструювання;

- відвідування майстерень ремісників.

Перший заклад відкрив Базедов у м. Дессау. Зручний одяг, коротка стрижка, релігійна індиферентність, космополітизм. Предмети: німецька, французька, латинська і грецька мови, філософія, мораль, математика, природознавство, історія, географія, малювання, музика, їзда верхи, ручна праця. Активні методи навчання: самодіяльність дітей, прогулянки, екскурсії. Чіткий розпорядок дня з чергуванням видів діяльності. Спроби запровадити елементи самоврядування. Існував з 1774 по 1793 і закрився через фінансові негаразди. Діяв ще цілий ряд закладів, з яких “філантропін” у м. Шнепфенталі користувався європейською славою.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Кравець В. П. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва.  Тернопіль, 1996. ст. 198-200, 205-211, 307-326.

2. История педагогики. Часть 1. От зарождения воспитания в первобытном обществе до середины 17в. Учебное пособие для педагогических университетов. Под редакцией академика РАО А. И. Пискунова. М.: 1998. – 192 с.    

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

73991. Сравнение возможностей инструментария разработки программного обеспечения графических процессоров 358 KB
  Обобщим основные отличия между архитектурами центрального графического процессора. CPU создан для последовательного исполнения одного потока инструкций с максимальной производительностью, а GPU спроектирован таким образом чтобы единовременно исполнять как можно большее число параллельных потоков...
73992. Весільна фотографія, засоби та прийоми композиційного рішення і технологічного виконання фоторобіт 1005.89 KB
  Весільна фотографія - напрям у фотографії, покликаний художньо відобразити події, що відбуваються під час весілля. Цей жанр у фотографії вимагає від фотографа вміння поєднувати у своїй роботі такі жанри, як портрет, фотожурналістика, документальна фотографія, художня фотографія.
73993. Порядок учета посреднических операций 105.61 KB
  Рассмотрение порядка учета посреднических операций, как с точки зрения посредников, так и с точки зрения организаций приобретающих и реализующих товары (работы, услуги) через посредников, а также раскрытие особенностей налогообложения посреднических сделок
73994. Организация финансовой работы на предприятии ЗАО Алтайстройдеталь 708.75 KB
  Изучить содержание и основные принципы организации финансовой работы на предприятии; ознакомиться со структурой и основными функциональными обязанностями отдельных финансовых служб предприятия; рассмотреть порядок организации финансовой работы предприятия на примере ЗАО Алтайстройдеталь; предложить мероприятия по совершенствованию финансовой деятельности предприятия.
73995. Экономическая политика первых лет Советской власти: от военного коммунизма к нэпу 17.8 KB
  Вопервых потому что с нэпом часто связывают идеи о возможности осуществления иного нежели сталинский варианта развития страны о возможности иной модели социализма а вовторых борьба в руководстве страны в связи с осуществлением нэпа позволяет понять сущность политической системы СССР сложившейся в результате последующего завершения нэпа. К основным принципам нэпа можно отнести: денационализацию части средней и мелкой промышленности провозглашение свободы торговли допущение частного капитала в экономику в том числе и иностранного ...
73996. Огосударствление экономики СССР.Индустриализация и коллективизация в СССР 28.31 KB
  Необходимость проведения индустриализации в России мало у кого вызывает какиелибо сомнения. Впрочем по вопросу о темпах и методах индустриализации в советском руководстве не существовало единства мнений. оставляла единственную возможность – получить средства для индустриализации за счет мобилизации внутренних ресурсов. С точки зрения наиболее решительных сторонников индустриализации Е.
73997. Основные особенности и этапы внешней политики СССР между двумя мировыми войнами 18.92 KB
  Основные особенности и этапы внешней политики СССР между двумя мировыми войнами. Условия возникновения Советского государства в рамках мировой и гражданской войн активного участия в этом процессе значительного числа иностранных государств и особенности большевистской идеологии с приоритетом в постановке задач общемировым устремлениям во многом обусловили цели и средства внешней политики СССР в 20 30х гг. С другой стороны СССР являлся наследником Российской империи с ее очевидными национальными и государственными интересами защита...
73998. Великая Отечественная война: крупнейшие военные операции 1941 – 1945 годов 21.99 KB
  Великой Отечественной войне первоначальный ход военных действий сложился крайне неблагоприятно для СССР. Суворовым идея неподготовленности СССР к войне оборонительной ввиду подготовки его к войне наступательной иными словами воскрешение еще Гитлером выдвинутой концепции превентивной вынужденной войны с целью обезопасить себя от нападения Красной Армии. Таким образом Советский Союз в упорной борьбе сумел одержать победу в Великой Отечественной и разделить успех с союзниками по антигитлеровской коалиции во II мировой войне. Полководческое...
73999. Деятельность тыла в Великой Отечественной войне. Партизанское движение в годы Великой Отечественной войны 17.77 KB
  Партизанское движение в годы Великой Отечественной войны. Благодаря высокому уровню централизации государственного хозяйства в первые же месяцы войны удалось обеспечить его перестройку на военномобилизационный лад. Успех во многом определялся удачной организацией управления страной в условиях войны: при всех своих издержках советская система как раз и была предназначена для действия в условиях чрезвычайных обстоятельств для быстрой и решительной мобилизации имеющихся ресурсов и их перераспределения в соответствии с первоочередными...