66242

Історія педагогіки

Доклад

Педагогика и дидактика

Під історією педагогіки ми розуміємо науку про розвиток виховання школи й педагогічної думки в різні історичні періоди. Предмет історії педагогіки як галузі педагогічного знання складає розвиток теорії і практики виховання освіти і навчання...

Украинкский

2014-08-15

27.5 KB

0 чел.

Історія педагогіки – одна з наукових дисциплін педагогічного циклу і один з навчальних предметів в системі професійно-педагогічної освіти. Під історією педагогіки ми розуміємо науку про розвиток виховання, школи й педагогічної думки в різні історичні періоди.

Предмет історії педагогіки як галузі педагогічного знання складає розвиток теорії і практики виховання, освіти і навчання у різні історичні епохи, включаючи і сучасність у контексті її історичного розвитку.

Більшість діячів педагогіки сприйняли відоме положення філософа Гегеля про те, що без знання минулого неможливо зрозуміти сучасне і роздивитись майбутнє. “Тільки вивчаючи багатовікове педагогічне життя народів ми можемо цілком зрозуміти і оцінити значення і роль сучасної теорії виховання, дидактики і методики, а також ті цінні набутки, що вони зробили на протязі віків”(Демков М. И. Краткая история педагогики.- М., 1917. – С. 4.)

Освітнє, професійне і виховне значення вузівського курсу історії педагогіки у підготовці майбутніх вчителів винятково важливе. Знання минулого вчительської професії розширює кругозір, допомагає зрозуміти суть сучасних проблем навчання і виховання і знайти оптимальні шляхи їх розвитку.

Історія педагогіки покликана вирішувати ряд науково-теоретичних і соціально-практичних задач:

- вивчати закономірності виховання як загальнолюдського і суспільного явища, його залежність від потреб суспільства, що весь час змінюються, розкривати зв'язок мети, змісту, організації  виховання з рівнем економічного розвитку суспільства, а також з рівнем розвитку науки і культури в кожну історичну епоху.

- сформувати в студентів цілісну систему знань про педагогічні процеси, явища і факти, що мали місце в Україні і в світі.

- виявляти раціональні і гуманістично орієнтовані педагогічні засоби, розроблені поколіннями прогресивних педагогів, що усвідомили взаємозв'язок  демократизації виховання з суспільним прогресом і необхідністю відповідності виховання особливостям психофізичного розвитку особистості.

- забезпечити оволодіння майбутніми вчителями кращими здобутками світової і вітчизняної педагогіки, вміннями застосовувати їх у національній школі, здійснювати пошук нових педагогічних методик.

- розкривати шляхи розвитку педагогічної науки, характер взаємодії педагогічної теорії і практики, узагальнювати те позитивне, що було накопичене в попередні історичні епохи.

- на кожному етапі соціально-історичного розвитку представляти історично правильну картину стану світової і вітчизняної школи і педагогіки.

- історико-педагогічні знання повинні активно впливати на формування історичної свідомості педагогів всіх рівнів, сприяючи подальшому удосконаленню народної освіти.

- формувати у майбутніх вчителів цілісну наукову картину світу, професійний педагогічний світогляд, національну свідомість.

Історія педагогіки включає як педагогічні, так і суспільні знання. Тому історія педагогіки зв'язана з теорією педагогіки, історією суспільства, історією культури, історією суміжних наук – філософії, психології, часткових методик.

Історія педагогіки складає базу гуманітарної освіти і професійної культури вчителя.  Гуманітарна освіта: вивчаються загально педагогічні і загальнолюдські цінності, вчитель сприймає інтереси дітей, стимулюється духовно-моральне удосконалення особистості. Професійна культура: знайомство з традиціями світового і вітчизняного досвіду розвиває педагогічне мислення, дозволяє знайти свій власний стиль у роботі з учнями, не заміняючи його набором готових рекомендацій; дозволяє орієнтуватись у складній панорамі сучасних підходів до педагогічного процесу, збагачує кількість засобів, стимулює свободу педагогічної творчості.

Основними методами досліджень виступають порівняльно-історичне трактування джерел, ретроспективний аналіз педагогічних явищ, фактів і подій, класифікація фактичного матеріалу і теоретичне узагальнення його показників. Структура курсу визначається прагненням представити історію педагогіки як складову частину історії людства.

ЛІТЕРАТУРА.

История педагогики. Часть 1. От зарождения воспитания в первобытном обществе до середины 17в. Учебное пособие для педагогических университетов. Под редакцией академика РАО А. И. Пискунова. М.: 1998. – 192 с.    


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

64959. Белые пятна в этногенезе дэрбэт 91 KB
  Он покинул Тибет из-за начавшейся междоусобной войны и прибыл в страну Джад («чужой»). Это событие отнесено Лубсан Данзаном к VII в. Обосновавшись в урочище Бурхан-Халдун, Бортэ-Чино женился и основал свой род «монгол». С того времени минуло примерно 400 лет, когда после смерти Дува-Сохор...
64960. НЕКОТОРЫЕ ВОПРОСЫ НУМИЗМАТИКИ И ИСТОРИИ СТАРОГО ОРХЕЯ (ЗОЛОТООРДЫНСКИЙ ПЕРИОД) 143 KB
  Монеты являются одним из наиболее информативных и разнообразных источников по истории стран Средневековой Европы. Монеты выявленные на территории любого города являются своеобразным посланием к городу и миру. Бырни мне удалось ознакомиться с частью монет из Старого Орхея хранящихся в Музее Института археологии и этнографии...
64964. Домонгольский период: древние союзы племен (VIII-XI века), ранние ойраты (XII век) 69.5 KB
  Кроме тюркоязычных онуйгур и токузогуз туда входили некоторые самодийские племена и монголоязычные отузтатары Авляев 1984. переселяется в западное Прибайкалье и в верховья Енисея оттеснив курыкан предков якутов и туматов потомков дубо из Таншу Авляев 1994.
64966. Конница Чингисхана 39.5 KB
  Конница Чингисхана и его преемников родилась не по озарению гениального полководца: за её спиной была традиция в полторы тысячи лет. Когда мать Чингисхана Оэлунфучжин осталась без поддержки родственников она как говорится в Сокровенном сказании сама подняла знамя и выступила.
64967. Покоритель Вселенной 140.5 KB
  Термин монголы появился позже во время образования империи Чингисхана и приобрел военно-политический смысл оставаясь при этом самоназванием этнической группы. Арабы и персы а вслед за ними и европейцы именовали татарами всех кочевников состоявших в войсках Чингисхана.