66248

Народознавство як складова педагогічного процесу в дошкільному закладі

Лекция

Педагогика и дидактика

Волковим котрий вкладав у це поняття науку âпро досвід народних мас у вихованні підростаючих поколінь про їх педагогічні погляди науку про педагогіку побуту про педагогіку сімї роду племені й народу. Отже народна педагогіка це галузь педагогічних знань і досвіду народу а етнопедагогіка це наука про народну педагогіку.

Украинкский

2014-08-15

37.5 KB

13 чел.


Тема. Народознавство як складова педагогічного процесу в дошкільному закладі.
 

План.

  1.  Народознавство як сукупність сучасних наук про народ, його національну культуру. 
  2.  Народність, взаємозв’язок і взаємозумовленість народознавчої науки з життям і практикою виховання в дошкільному закладі. 
  3.  Завдання і зміст ознайомлення дітей з народознавством. 

В Україні термін народна педагогіка вперше ввів у науковий обіг О.В. Духнович у своїй знаменитій праці “Народна педагогіка на користь училищ та вчителів сільських” (1857 р.).

У 70-х роках ХХ ст. у педагогічній науці з’явився ще один термін –
етнопедагогіка, введений у науковий обіг відомим чуваським педагогом, нині академіком Г.Н. Волковим, котрий вкладав у це поняття науку “про досвід народних мас у вихованні підростаючих поколінь, про їх педагогічні погляди, науку про педагогіку побуту, про педагогіку сім’ї, роду, племені й народу”. Отже, народна педагогіка – це галузь педагогічних знань і досвіду народу, а етнопедагогіка – це наука про народну педагогіку.

У складі української етнопедагогіки можна виділити п’ять провідних, нерозривно пов’язаних між собою компонентів, до яких належить народне родинознавство (фамілогія), народне дитинознавство, масова виховна практика, етнодидактика, народна деонтологія.

Народна фамілогія об’єднує народні знання й досвід будівництва міцної, здорової, щасливої сім’ї. “Без сім’ї немає щастя на землі”, - кажуть українці.

Народне дитинознавство концентрує в собі усталені погляди на дітей, емпіричні знання про умови й рушійні сили онтогенезу людських якостей на стадії дитинства, закономірності перебігу фізіологічних, сенсорних, емоційних вольових і пізнавальних процесів у дитячому віці, особливості формування дитини як особистості від народження й до фізіологічного дозрівання й включення в доросле життя.

Виховна практика репрезентує народну мудрість і засоби етнізації дитини, формування її національної самосвідомості.

Народна дидактика відображає здобутки трудящих у галузі розумового й світоглядного розвитку підростаючого покоління, що концентрується в поглядах на принципи, зміст і методи навчання, зміцнення пізнавальних сил і здібностей дитини. Реалізується вона переважно через дитячу мову і мову дорослих, загадки, прислів’я і приказки, скоромовки, казки, оповідання, постійне залучення дітей і підлітків до посильної праці, спілкування з природою, дотримання мовленнєвого етикету, дитячі ігри, іграшки, забави.

Народна педагогічна деонтологія (термін від грецького слова, що перекладається як наука про конче потрібне, вкрай необхідне) обстоює етичну сферу обов’язкового в думках і вчинках кожної людини. Це те архіобов’язкове, без чого істинне виховання справжньої людини немислиме. Як, приміром, прищеплення дітям змалку працьовитості, любові до рідної мови й культури народу і почуття приязності до інших народів, знання свого родоводу, шанобливе ставлення до батька й матері, землі, хліба, почуття власної гідності, піклування про молодших, хворих, калік, людей похилого віку, шанування народних звичаїв, традицій, символів, народного мистецтва.

Педагогічний вплив народної педагогіки на формування особистості важко переоцінити. Діти сприймають її легко, природно й просто, навіть не відчуваючи, що їх виховують. Очевидно, це й дало підставу К.Д. Ушинському сказати, що “виховання, створене самим народом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої нема в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях”. Тому народна педагогіка здавна і привертала увагу багатьох діячів культури.

За останні роки помітно активізувалося вживання у вчительських колах ще одного терміну –
народознавство.

Народознавство – це сукупність сучасних наук про народ, його національну культуру, а також здобутки народного й професіонального мистецтва, які відображають багатогранне життя народу, нації. Внаслідок опанування цієї галузі знань формується історична пам’ять і духовність підростаючого покоління, здійснюється її етнізація.

Поняття “народознавство” ширше порівняно з поняттям “народна педагогіка”. Поняття “народна педагогіка” входить у склад поняття “народознавство” і водночас виступає як головний засіб його реалізації. Отже, провідні принципи, форми, методи вивчення такої галузі знань, як народознавство, криються, насамперед, у багатющих арсеналах народної педагогіки. За цього приводу варто згадати слова М.Т. Рильського:

... Немає мудріших, ніж народ, учителів,

У нього кожне слово – це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина!


В.О. Сухомлинський називав народну педагогіку “живим, вічним джерелом педагогічної мудрості”, “зосередженням духовного життя народу”, репрезентантом “особливостей національного характеру обличчя народу”. Таким чином, педагогіку народознавства можемо трактувати як систему етнопедагогічних засобів, розрахованих на забезпечення засвоєння вихованцями духовної культури народу.
Ще донедавна в науковій педагогіці про народні виховні традиції майже не згадувалось, хоч вони в етнізації дітей та молоді мають величезне значення. Педагогічне значення народних традицій полягає в тому, що вони водночас виступають як результат виховних зусиль народу протягом багатьох віків, як незамінний виховний засіб. Через систему традицій кожний народ відтворює себе, свою духовну культуру, свій характер і психологію у своїх діях.

Особливий колорит у життя дитячого садка вносить застосування народної дидактики.

Народна дидактика – це складова частина української етнопедагогіки, яка об’єднує в собі педагогічні знання й досвід українського народу в галузі навчання – погляди народу на освіту, на її мету й завдання сукупність вироблених і застосовуваних засобів виховання.

Література:

  1.  Основи національного виховання. Концептуальні положення. – К.: ІВЦ Київ, 1993. 
  2.  А.М. Богуш, Н.В. Лисенко. Українське народознавство в дошкільному закладі. – К.: Вища школа, 1994. 
  3.  Воропай О. Звичаї нашого народу. У 2-х т. – К.: Оберіг, 1990. 
  4.  Концепція виховання і розвитку дошкільників у національному дошкільному закладі. – К., 1994. 
  5.  Стельмахович М.Г. Народне дитинознавство. – К.: Знання, 1991. 
  6.  Скуратівський В.Т. Берегиня. – К.: Радянський письменник, 1989. 
  7.  Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – К., 1980 

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26844. Печень домашних животных 7.04 KB
  Печень домашних животных. Печень hepar сложнотрубчагого строения через нее протекает вся кровь из желудка кишечника и селезенки по мощной воротной вене v. ПеченЬ по острому краю меяедолевыми вырезками incisurainterlobularis разграничивается на доли. Основная сагиттальная срединная вырезка делит печень на правую и левую доли lobushepatisdexteretsinister.
26845. Поджелудочная железа домашних животных 3.66 KB
  Проток поджелудочной железы ductuspancreaticus открывается в двенадцатиперстную кишку у одних животных вместе с желчным протоком у других самостоятельноИннервация п. Поджелудочный проток открывается вместе с желчным протоком У свиньи железа сероватожелтой окраски. Проток один открывается на 13 20 см дистальнее устья желчного протока У рогатого скота железа располагается вдоль двенадцатиперстной Кишки от 12го грудного до 2 4го поясничного позвонка под правой ножкой диафрагмы частично на лабиринте ободочной кишки. Единственный...
26846. Толстый отдел кишечника лошади 3.42 KB
  Толстая кишка лошади. Толстая кишка состоит из слепой ободочной и прямой. Слепая кишка лошади имеет объем 3237 литров. Ободочная кишка лошадей объемом 80100 литров.
26847. Толстый отдел(intestinum crassum) жвачных, свиньи и собаки 1.86 KB
  пос ледняя заканчив анусом. Она служит продолжением малой ободоч киш висит на брыжейкев тазовой полостипод позвоночником оканчив задним проходом или анусом.перед анусом она расшир в виде веретена в ампулу прям кишкиой.прямая кишс анусом фиксируся мышцами и связками к тазов костям и первым хвост позвам.
26848. Анатомический состав и общие закономерности строения органов дыхания в связи с их функцией 4.59 KB
  Органы дыхания носовая полость глотка гортань трахея бронхи и легкие обеспечивают циркуляцию воздуха и газообмен . По ним воздух поступающий через ноздри проходит в носоглотку. Гортань служит для проведения воздуха из глотки в трахею и совместно с ротовой полостью является органом звукообразования и членораздельной речи. Звук голоса возникает в результате колебания голосовых связок при выдыхании воздуха.
26850. Носовая полость(сavum nasi) и придаточные полости носа 5.75 KB
  Последние образуют паренхиму легкого снабженную громадным количеством кровеносных сосудов оплетающих густой капиллярной сетью каждую альвеолу. Дорсальный тупой край легкого margo dorsalis s.вырезки правого и левого легкого incisura cardiaca pulmonis dextri et sinistri и ворота легкого hilus pulmonis через которые в орган входят главный бронх bronchus principalis легочная артерия a. Все вместе они образуют корень легкого radix pulmonis.
26851. Гортань домашних животных 4.5 KB
  Перстневидный хрящ гортани cartilago cricoidea образует нижнюю границу или основание гортани на котором расположены щитовидный и черпаловидные хрящи Внизу перстневидный хрящ гортани прочно связан с трахеей посредством перстнетрахеальной связки lig. Его задняя часть пластинка четырехугольной формы lamina cartuaginis cricoideae вместе с черпаловидными хрящами составляет заднюю стенку гортани.Между перстневидным и щитовидным хрящами гортани натянута перстнещитовидная связка lig. Отсюда произошло название операции вскрытия гортани ...