66248

Народознавство як складова педагогічного процесу в дошкільному закладі

Лекция

Педагогика и дидактика

Волковим котрий вкладав у це поняття науку “про досвід народних мас у вихованні підростаючих поколінь про їх педагогічні погляди науку про педагогіку побуту про педагогіку сім’ї роду племені й народу. Отже народна педагогіка це галузь педагогічних знань і досвіду народу а етнопедагогіка це наука про народну педагогіку.

Украинкский

2014-08-15

37.5 KB

12 чел.


Тема. Народознавство як складова педагогічного процесу в дошкільному закладі.
 

План.

  1.  Народознавство як сукупність сучасних наук про народ, його національну культуру. 
  2.  Народність, взаємозв’язок і взаємозумовленість народознавчої науки з життям і практикою виховання в дошкільному закладі. 
  3.  Завдання і зміст ознайомлення дітей з народознавством. 

В Україні термін народна педагогіка вперше ввів у науковий обіг О.В. Духнович у своїй знаменитій праці “Народна педагогіка на користь училищ та вчителів сільських” (1857 р.).

У 70-х роках ХХ ст. у педагогічній науці з’явився ще один термін –
етнопедагогіка, введений у науковий обіг відомим чуваським педагогом, нині академіком Г.Н. Волковим, котрий вкладав у це поняття науку “про досвід народних мас у вихованні підростаючих поколінь, про їх педагогічні погляди, науку про педагогіку побуту, про педагогіку сім’ї, роду, племені й народу”. Отже, народна педагогіка – це галузь педагогічних знань і досвіду народу, а етнопедагогіка – це наука про народну педагогіку.

У складі української етнопедагогіки можна виділити п’ять провідних, нерозривно пов’язаних між собою компонентів, до яких належить народне родинознавство (фамілогія), народне дитинознавство, масова виховна практика, етнодидактика, народна деонтологія.

Народна фамілогія об’єднує народні знання й досвід будівництва міцної, здорової, щасливої сім’ї. “Без сім’ї немає щастя на землі”, - кажуть українці.

Народне дитинознавство концентрує в собі усталені погляди на дітей, емпіричні знання про умови й рушійні сили онтогенезу людських якостей на стадії дитинства, закономірності перебігу фізіологічних, сенсорних, емоційних вольових і пізнавальних процесів у дитячому віці, особливості формування дитини як особистості від народження й до фізіологічного дозрівання й включення в доросле життя.

Виховна практика репрезентує народну мудрість і засоби етнізації дитини, формування її національної самосвідомості.

Народна дидактика відображає здобутки трудящих у галузі розумового й світоглядного розвитку підростаючого покоління, що концентрується в поглядах на принципи, зміст і методи навчання, зміцнення пізнавальних сил і здібностей дитини. Реалізується вона переважно через дитячу мову і мову дорослих, загадки, прислів’я і приказки, скоромовки, казки, оповідання, постійне залучення дітей і підлітків до посильної праці, спілкування з природою, дотримання мовленнєвого етикету, дитячі ігри, іграшки, забави.

Народна педагогічна деонтологія (термін від грецького слова, що перекладається як наука про конче потрібне, вкрай необхідне) обстоює етичну сферу обов’язкового в думках і вчинках кожної людини. Це те архіобов’язкове, без чого істинне виховання справжньої людини немислиме. Як, приміром, прищеплення дітям змалку працьовитості, любові до рідної мови й культури народу і почуття приязності до інших народів, знання свого родоводу, шанобливе ставлення до батька й матері, землі, хліба, почуття власної гідності, піклування про молодших, хворих, калік, людей похилого віку, шанування народних звичаїв, традицій, символів, народного мистецтва.

Педагогічний вплив народної педагогіки на формування особистості важко переоцінити. Діти сприймають її легко, природно й просто, навіть не відчуваючи, що їх виховують. Очевидно, це й дало підставу К.Д. Ушинському сказати, що “виховання, створене самим народом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої нема в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях”. Тому народна педагогіка здавна і привертала увагу багатьох діячів культури.

За останні роки помітно активізувалося вживання у вчительських колах ще одного терміну –
народознавство.

Народознавство – це сукупність сучасних наук про народ, його національну культуру, а також здобутки народного й професіонального мистецтва, які відображають багатогранне життя народу, нації. Внаслідок опанування цієї галузі знань формується історична пам’ять і духовність підростаючого покоління, здійснюється її етнізація.

Поняття “народознавство” ширше порівняно з поняттям “народна педагогіка”. Поняття “народна педагогіка” входить у склад поняття “народознавство” і водночас виступає як головний засіб його реалізації. Отже, провідні принципи, форми, методи вивчення такої галузі знань, як народознавство, криються, насамперед, у багатющих арсеналах народної педагогіки. За цього приводу варто згадати слова М.Т. Рильського:

... Немає мудріших, ніж народ, учителів,

У нього кожне слово – це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина!


В.О. Сухомлинський називав народну педагогіку “живим, вічним джерелом педагогічної мудрості”, “зосередженням духовного життя народу”, репрезентантом “особливостей національного характеру обличчя народу”. Таким чином, педагогіку народознавства можемо трактувати як систему етнопедагогічних засобів, розрахованих на забезпечення засвоєння вихованцями духовної культури народу.
Ще донедавна в науковій педагогіці про народні виховні традиції майже не згадувалось, хоч вони в етнізації дітей та молоді мають величезне значення. Педагогічне значення народних традицій полягає в тому, що вони водночас виступають як результат виховних зусиль народу протягом багатьох віків, як незамінний виховний засіб. Через систему традицій кожний народ відтворює себе, свою духовну культуру, свій характер і психологію у своїх діях.

Особливий колорит у життя дитячого садка вносить застосування народної дидактики.

Народна дидактика – це складова частина української етнопедагогіки, яка об’єднує в собі педагогічні знання й досвід українського народу в галузі навчання – погляди народу на освіту, на її мету й завдання сукупність вироблених і застосовуваних засобів виховання.

Література:

  1.  Основи національного виховання. Концептуальні положення. – К.: ІВЦ Київ, 1993. 
  2.  А.М. Богуш, Н.В. Лисенко. Українське народознавство в дошкільному закладі. – К.: Вища школа, 1994. 
  3.  Воропай О. Звичаї нашого народу. У 2-х т. – К.: Оберіг, 1990. 
  4.  Концепція виховання і розвитку дошкільників у національному дошкільному закладі. – К., 1994. 
  5.  Стельмахович М.Г. Народне дитинознавство. – К.: Знання, 1991. 
  6.  Скуратівський В.Т. Берегиня. – К.: Радянський письменник, 1989. 
  7.  Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – К., 1980 

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83473. Міжнародне правонаступництво держав щодо міжнародних договорів 38.6 KB
  Відносно усних договорів і договорів між державами й іншими суб’єктами міжнародного права діють звичаєві норми міжнародного права. встановлює наступні правила правонаступництва щодо міжнародних договорів: а у разі створення в результаті деколонізації нової незалежної держави діє принцип tbul rs чистої дошки: нова держава не зв’язана договорами укладеними колишніми державамиметрополіями і не зобов’язана зберігати чинність будьякого договору або ставати його учасницею в силу виключно того факту...
83474. Міжнародно-правове регулювання правонаступництва держав відносно міжнародних договорів, державної власності, державних архівів та боргів 37.84 KB
  Однією з найважливіших проблем правонаступництва щодо державної власності є проблема компенсації за власність що переходить до державинаступниці. передбачається що в принципі такий перехід власності повинен відбуватися без компенсації якщо інше не узгоджено зацікавленими державам або не передано на вирішення відповідного міжнародного органу Державапопередниця зобов’язана вжити всі заходи для запобігання пошкодження або знищення власності що переходить до державинаступниці. Правонаступництво не стосується власності яка знаходиться на...
83475. Правонаступництво України в зв’язку з розпадом СРСР 39.9 KB
  Правонаступництво України щодо Союзу PCP регулюється комплексом домовленостей з питань правонаступництва що були досягнуті між країнами які увійшли після розпаду СРСР у Співдружність Незалежних Держав серед них: Меморандум про взаємопорозуміння з питань правонаступництва щодо договорів колишнього Союзу PCP що становлять взаємний інтерес 1992 p. Україна є правонаступницею прав і обов’язків СРСР які не суперечать Конституції України. було закріплено що кожна держава СНД має право підтвердити чинність для себе міжнародних договорів СРСР.
83476. Поняття і види територій в міжнародному праві 35.51 KB
  За правовим режимом територія поділяється на три основні види: 1 державна територія; 2 міжнародна територія; 3 територія із змішаним режимом. Державна територія це частина простору земної кулі що знаходиться під суверенітетом держави яка здійснює відносно неї і в її межах своє територіальне верховенство. Територія із змішаним режимом територія на якій одночасно діють норми міжнародного та національного права. До територій зі змішаним режимом також відноситься державна територія міжнародного користування що включає міжнародні річки...
83477. Демілітаризовані і нейтралізовані території 36.41 KB
  Демілітаризована територія - це територія, відносно якої держава прийняли міжнародне зобовязання скоротити або взагалі не розташовувати в її межах військові укріплення і споруди, певні види озброєнь збройних сил. Такі території створюються на основі міжнародних угод з метою забезпечення міжнародної безпеки.
83478. Поняття та склад державної території 35.77 KB
  До складу державної території входять: сухопутна територія поверхня суші включаючи острови; водна територія акваторія що включає внутрішні води і територіальне море; земні надра; повітряний простір розташований над вищевказаними просторами. До внутрішніх вод відносяться: води портів; води заток бухт лиманів ширина входу в які не перевищує 24 морські милі; води заток бухт лиманів і проток ширина входу в які перевищує 24 морські милі але які історично належать даній державі; води річок озер і інших водоймищ що...
83479. Способи придбання території 37.79 KB
  Способи придбання державної території поділяються на первини і похідні. Сьогодні до первинних способів придбання державної території відноситься прирощення території який полягає у встановленні державою суверенітету над утворюваними новими ділянками суші поява яких повязана як з природними процесами наприклад землетрусом так і з діяльністю людини спрямованою на збільшення території держави наприклад намивання нових ділянок території в морі. Похідні способи полягають у переході території однієї держав до складу території іншої як на...
83480. Державні кордони 38.17 KB
  Міжнародне право зобовязує утримуватися від будьяких посягань на кордони інших держав від будьяких вимог або дій спрямованих на захоплення частини або всієї території будьякої держави. Кордони можуть змінюватися відповідно до міжнародного права мирним шляхом. Відомі також випадки коли традиційні кордони визнаються без договірного оформлення спираючись на норми звичаєвого права.
83481. Міжнародні річки 38.03 KB
  Міжнародні річки річки що протікають по території декількох держав або розділяють території декількох держав. Розрізняють власне міжнародні річки судноплавні річки що мають вихід до моря і використовуються для цілей інтенсивного торгового судноплавства; трансграничні багатонаціональні річки ті що протікають по території декількох держав і що не мають виходу до моря вони або несудноплавні або судноплавство по них носить місцевий характер; та прикордонні річки що розділяють території держав. Більш того прибережні держави спільно...