66248

Народознавство як складова педагогічного процесу в дошкільному закладі

Лекция

Педагогика и дидактика

Волковим котрий вкладав у це поняття науку âпро досвід народних мас у вихованні підростаючих поколінь про їх педагогічні погляди науку про педагогіку побуту про педагогіку сімї роду племені й народу. Отже народна педагогіка це галузь педагогічних знань і досвіду народу а етнопедагогіка це наука про народну педагогіку.

Украинкский

2014-08-15

37.5 KB

13 чел.


Тема. Народознавство як складова педагогічного процесу в дошкільному закладі.
 

План.

  1.  Народознавство як сукупність сучасних наук про народ, його національну культуру. 
  2.  Народність, взаємозв’язок і взаємозумовленість народознавчої науки з життям і практикою виховання в дошкільному закладі. 
  3.  Завдання і зміст ознайомлення дітей з народознавством. 

В Україні термін народна педагогіка вперше ввів у науковий обіг О.В. Духнович у своїй знаменитій праці “Народна педагогіка на користь училищ та вчителів сільських” (1857 р.).

У 70-х роках ХХ ст. у педагогічній науці з’явився ще один термін –
етнопедагогіка, введений у науковий обіг відомим чуваським педагогом, нині академіком Г.Н. Волковим, котрий вкладав у це поняття науку “про досвід народних мас у вихованні підростаючих поколінь, про їх педагогічні погляди, науку про педагогіку побуту, про педагогіку сім’ї, роду, племені й народу”. Отже, народна педагогіка – це галузь педагогічних знань і досвіду народу, а етнопедагогіка – це наука про народну педагогіку.

У складі української етнопедагогіки можна виділити п’ять провідних, нерозривно пов’язаних між собою компонентів, до яких належить народне родинознавство (фамілогія), народне дитинознавство, масова виховна практика, етнодидактика, народна деонтологія.

Народна фамілогія об’єднує народні знання й досвід будівництва міцної, здорової, щасливої сім’ї. “Без сім’ї немає щастя на землі”, - кажуть українці.

Народне дитинознавство концентрує в собі усталені погляди на дітей, емпіричні знання про умови й рушійні сили онтогенезу людських якостей на стадії дитинства, закономірності перебігу фізіологічних, сенсорних, емоційних вольових і пізнавальних процесів у дитячому віці, особливості формування дитини як особистості від народження й до фізіологічного дозрівання й включення в доросле життя.

Виховна практика репрезентує народну мудрість і засоби етнізації дитини, формування її національної самосвідомості.

Народна дидактика відображає здобутки трудящих у галузі розумового й світоглядного розвитку підростаючого покоління, що концентрується в поглядах на принципи, зміст і методи навчання, зміцнення пізнавальних сил і здібностей дитини. Реалізується вона переважно через дитячу мову і мову дорослих, загадки, прислів’я і приказки, скоромовки, казки, оповідання, постійне залучення дітей і підлітків до посильної праці, спілкування з природою, дотримання мовленнєвого етикету, дитячі ігри, іграшки, забави.

Народна педагогічна деонтологія (термін від грецького слова, що перекладається як наука про конче потрібне, вкрай необхідне) обстоює етичну сферу обов’язкового в думках і вчинках кожної людини. Це те архіобов’язкове, без чого істинне виховання справжньої людини немислиме. Як, приміром, прищеплення дітям змалку працьовитості, любові до рідної мови й культури народу і почуття приязності до інших народів, знання свого родоводу, шанобливе ставлення до батька й матері, землі, хліба, почуття власної гідності, піклування про молодших, хворих, калік, людей похилого віку, шанування народних звичаїв, традицій, символів, народного мистецтва.

Педагогічний вплив народної педагогіки на формування особистості важко переоцінити. Діти сприймають її легко, природно й просто, навіть не відчуваючи, що їх виховують. Очевидно, це й дало підставу К.Д. Ушинському сказати, що “виховання, створене самим народом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої нема в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях”. Тому народна педагогіка здавна і привертала увагу багатьох діячів культури.

За останні роки помітно активізувалося вживання у вчительських колах ще одного терміну –
народознавство.

Народознавство – це сукупність сучасних наук про народ, його національну культуру, а також здобутки народного й професіонального мистецтва, які відображають багатогранне життя народу, нації. Внаслідок опанування цієї галузі знань формується історична пам’ять і духовність підростаючого покоління, здійснюється її етнізація.

Поняття “народознавство” ширше порівняно з поняттям “народна педагогіка”. Поняття “народна педагогіка” входить у склад поняття “народознавство” і водночас виступає як головний засіб його реалізації. Отже, провідні принципи, форми, методи вивчення такої галузі знань, як народознавство, криються, насамперед, у багатющих арсеналах народної педагогіки. За цього приводу варто згадати слова М.Т. Рильського:

... Немає мудріших, ніж народ, учителів,

У нього кожне слово – це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина!


В.О. Сухомлинський називав народну педагогіку “живим, вічним джерелом педагогічної мудрості”, “зосередженням духовного життя народу”, репрезентантом “особливостей національного характеру обличчя народу”. Таким чином, педагогіку народознавства можемо трактувати як систему етнопедагогічних засобів, розрахованих на забезпечення засвоєння вихованцями духовної культури народу.
Ще донедавна в науковій педагогіці про народні виховні традиції майже не згадувалось, хоч вони в етнізації дітей та молоді мають величезне значення. Педагогічне значення народних традицій полягає в тому, що вони водночас виступають як результат виховних зусиль народу протягом багатьох віків, як незамінний виховний засіб. Через систему традицій кожний народ відтворює себе, свою духовну культуру, свій характер і психологію у своїх діях.

Особливий колорит у життя дитячого садка вносить застосування народної дидактики.

Народна дидактика – це складова частина української етнопедагогіки, яка об’єднує в собі педагогічні знання й досвід українського народу в галузі навчання – погляди народу на освіту, на її мету й завдання сукупність вироблених і застосовуваних засобів виховання.

Література:

  1.  Основи національного виховання. Концептуальні положення. – К.: ІВЦ Київ, 1993. 
  2.  А.М. Богуш, Н.В. Лисенко. Українське народознавство в дошкільному закладі. – К.: Вища школа, 1994. 
  3.  Воропай О. Звичаї нашого народу. У 2-х т. – К.: Оберіг, 1990. 
  4.  Концепція виховання і розвитку дошкільників у національному дошкільному закладі. – К., 1994. 
  5.  Стельмахович М.Г. Народне дитинознавство. – К.: Знання, 1991. 
  6.  Скуратівський В.Т. Берегиня. – К.: Радянський письменник, 1989. 
  7.  Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – К., 1980 

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

24670. Робочий час менеджера 27 KB
  Ці рішення можуть стосуватися як довгострокових перспектив розвитку підприємства так і поточних проблем що виникають у процесі господарської діяльності. Довгострокові або стратегічні рішення пов'язані з майбутніми можливостями які прогнозуються і які потребують конкретних кроків сьогодні або найближчим часом. Поряд зі стратегічними рішеннями менеджери приймають рішення пов'язані з використанням ресурсів у процесі поточної діяльності. Такі рішення називають короткостроковими або ; операційними.
24671. Організація обліку витрат за економічними елементами 24.5 KB
  На основі переліку калькуляційних статей які встановлюються підприємством самостійно виходячи з особливостей технології та організації виробництва складаються форми калькуляційних розрахунків кошторисів та внутрішньої звітності.
24672. Калькуляція та її рівні 27 KB
  Статичний бюджет це бюджетні обсяги бюджетні ціни бюджетні витрати. Гнучкий бюджет це фактичні обсяги бюджетні ціни бюджетні витрати.
24673. Використання програмового забезпечення на підприємства «Титан-Ойл» 4.75 MB
  Щодо самого процесу практики, він ставить на меті освоєння програм, котрі необхідні для подальшого вивчення фахових предметів, наприклад, пакет програм Microsoft Office, котрий є основою для створення текстових документів та електронних таблиць.
24674. Витрати на оплату праці 31.5 KB
  Пропорційно нормам вказуються в планах або нормативах калькуляції спочатку на кожний вид продукції відносяться витрати в межах норм плану а потім додаються відхилення. Ці витрати включаються в повну собівартість.До витрат повязаних з адміністративною діяльністю підприємства відносяться витрати: на службові відрядження і утримання апарату управління підприємства та іншого загальногосподарського персоналу; на утримання основних засобів інших необоротних активів загальногосподарського використання в тому числі операційна оренда...
24675. Собівартість продукції 32 KB
  Основні етапи розподілу непрямих витрат на обєкти: Вибір обєкта калькулювання на який розподіляється непрямі витрати окремий продукт група продуктівцентр відповідальності Вибір бази розподілу Зарплата основних працівників преміїматер. витратимашиногодини Розрахунок ставки коефіцієнт розподілуяка обчислюється як частина від ділення загальних накладних витрат на величину базу розподілу розрахунок накладних витрат що підлягають віднесеню на обєкт облікута обчислюється множенням ставки розподілу на величину бази розподілуяка...
24676. Особливості калькулювання собівартості продукції за повними витратами 32 KB
  Система обліку за повними витратами включають збір інфо про витратикалькулювання повної собівартості продукції та видачу інформації про витрати менеджерами певного рівня. До складу повної собівартості продукції входять прямі і непрямі виробничі і невиробничі витрати. Витратиякі безпосередньо включені до собівартості продукції складаються з матеріальних і доданих витрат.
24677. Управління витратами 27 KB
  Згідно з наведеним раніше визначенням виробничого обліку можна вирізнити три напрями класифікації витрат в основу якої покладено принцип: різні витрати для різних цілей. Витрати для прийняття управлінських рішень поділяються на: релевантні та нерелевантні; постійні та змінні; маржинальні та середні; дійсні та альтернативні. Очікувані релевантні витрати це витрати що можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінських рішень тобто майбутні витрати.
24678. Раціональне і економічне використання ресурсів у виробництві 28 KB
  На підприємствах для кожного цеху виходячи з умов вирва застосовують конкретний метод обліку використання на вирво матеріалів. Для контролю використання сировини матеріалів на вирві застосовують метод: Партіонного розкрою передбачає виявлення відхилень від норм за кожною партією матеріалівякі підлягають розкрою застосовуються для високоякісних листових сталей кольорових металів шкіряних хутра. На кожну партію матеріалу застосовується облікова карткав якій зазначають скільки і яких заготівок має бути отримано в результаті розкрою...