66262

Біологія комплексна наука про живу природу

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Знати поняття про те що біологія комплексна наука про живу природу; повторити і систематизувати знання студентів про рівні організації живого. План Біологія комплексна наука про живу природу. Біологія − комплексна наука про живу природу.

Украинкский

2014-08-15

75 KB

7 чел.

Тема: Вступ

Мета: Дати загальне уявлення про історію розвитку біології. Ознайомитися з   ученими - біологами України, що зробили значний внесок у розвиток науки. Знати поняття про те, що біологія - комплексна наука про живу природу; повторити і систематизувати знання студентів про рівні організації живого. Активізувати у студентів інтерес до вивчення біології, переконати їх в особливому значенні сучасної біології в житті людства.

Обладнання: портрети вчених-біологів України.

План

  1.  Біологія комплексна наука про живу природу.
  2.  Основні методи біологічних досліджень.
  3.  Наукові поняття.
  4.  Рівні організації живої матерії.

  1.  Біологія комплексна наука про живу природу.

Біологія - це сукупність наук про живі істоти, їх будову, функції, різноманітність, походження, взаємозвязки між собою і навколишньою природою, розповсюдження по земній кулі, історичний розвиток тощо.

Схема біології

Термін «біологія» запропонували у 1802 р. незалежно один від одного французький вчений Ж.Б.Ламарк і німецький вчений Г.Р.Тревіраніус.

  1.  
    Методи біологічних досліджень
    .

Порівняльно-описовий

Це опис і порівняння об’єктів, явищ, процесів.

  1.  Принципи:
  2.  Порівнювати лише в межах певного рівня організації живої матерії;
  3.  Визначити належність об’єкта досліджень до тієї чи іншої групи і порівнювати з іншими об’єктами в межах даної групи.

Експеримента-

льний

Це зміна дослідником будови обєктів досліджень чи умов їх існування і спостереження за наслідками змін.

Монітринг

Це постійне спостереження за перебігом певних процесів в окремих екосистемах чи біосфері в цілому або за станом конкретних біологічних обєктів.

Моделювання

Це дослідження і демонстрація структур, явищ, процесів за допомогою спрощеної імітації.

Статистичний

Будь-який кількісний матеріал, одержаний в результаті моніторингу, моделювання, експерименту, потрібно математично обробити.

  1.  Наукові поняття.

Науковий факт

  1.  Це те, що дійсно встановлене, але потребує наукового пояснення.
  1.  Гіпотеза
  1.  Це науково-обгрунтоване припущення, що висувають для пояснення факту, який безпосередньо не спостерігається.

Наукова теорія

  1.  Це узагальнення певної системи фактів і закономірностей.

Біологічний закон

  1.  Це закономірність, яка, як правило, не має винятків і може тлумачитись лише певним чином.

  1.  
    Рівні організації живої матерії.

Молекулярний

На рівні функціонування біологічно активних молекул: білків і нуклеїнових кислот.

Клітинний

Клітина структурно-функціональна одиниця живого.

Тканинний

Тканинисукупність клітин (і міжклітинної речовини), подібних за будовою, функціями і походженням, які виконують в організмі певну роль.

Органний

Органи структурно-функціональні обєднання кількох типів тканин.

Організмовий

Організм цілісна диференційована система органів. Зараз на землі живе більше мільйона видів тварин і близько півмільйона видів рослин.

Популяційно-видовий

Популяції сукупність особин одного виду, що населяють певну територію і так чи інакше ізольовані від особин інших сукупностей того самого виду.

Біогеоценотичний

Біогеоценози історично сформовані стійкі угрупування популяцій різних видів, що пов’язані між собою і з навколишнім середовищем.

Біосферний

Біосфера система вищого порядку, яка охоплює всі прояви життя на Землі.

  1.  Історія розвитку біології. Видатні вчені-біологи України.
    1.  Давньогрецькі вчені-мислителі. Описовий період у розвитку біології. Накопичення фактичного матеріалу.
      1.  Епоха Відродження. Проводяться дослідження будови, функцій, способу життя рослин і тварин (Везалій, Гарвей, Джон Хантер).
      2.  Початок XVII ст.- винайдено мікроскоп. Вивчають тканини рослин і тварин (Мальпігі, Свамердам).Левенгук описав бактерії і найпростіші.
      3.  XIX ст. Ж. Б.-Ламарк 1809 р. запропонував теорію еволюції. 1838 р. Шванн і Шлейден сформулювали клітинну теорію. 1859 р. Дарвін обгрунтував наукові основи еволюційної теорії. 1865 р. Г. Мендель відкриває закони спадковості. Г. де Фріз встановлює мутаційну теорію. Т, Морган створив хромосомну теорію спадковості.
      4.  Успіхи біологів в XX ст.розшифровка генетичного коду людини.

Видатні вчені-біологи України.

В.І.Вернадський (1863-1945 рр.)

Перший президент Академії наук УРСР. Фундатор учення про біосферу та її еволюцію, про могутній вплив на навколишнє середовище людини і перетворення сучасної біосфери в ноосферу (сферу розуму). Автор праць з філософії природознавства, наукознавства. Його праці один з найважливіших основ розвязання проблеми навколишнього середовища.

Д.К.Заболотний (1866-1929 рр.)

Президент Академії наук УРСР. Вивчав збудників холери, сифілісу, дифтерії та ін.

І.І.Мечников (1845-1926 рр.)

Відкрив (1882 р.) явище фагоцитозу. У праці «Несприятливість в інфекційних хворобах» (1901 р.) виклав фагоцитарну теорію імунітету. Створив теорію походження багатоклітинних організмів. Праці з проблеми старіння. Нобелівська премія (1908 р., спільно з П. Ерліхом).

В.О.Бец

(1834-1894 рр.)

Анатом і гістолог, професор Київського університету. Один із фундаторів учення про цитоархітектоінку кори головного мозку. Описав (1874 р.) гігантські пірамідні нервові клітини, названі його ім’ям (клітини Беца).

С.Г.Навашин (1857-1930 рр.)

Цитолог і ембріолог рослин. Відкрив халазогамію (1895 р.) і подвійне заплідненя (1898 р.) у покритонасінних рослин. Заклав основи морфології хромосом і каріосистематики.


Біологія

Цитологія

Молекулярна біологія

Генетика

Ембріологія

Мікробіологія

льгологія

Паразитологія

Орнітологія

Експеримент

польовий (в природних екосистемах чи біосфері в цілому)

лабораторний (в лабораторіях)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

75405. Типы склонения существительных 15.83 KB
  Изменение слова по падежам называется склонением. Склонение – 1) класс слов, объединенных общностью словоизменения, 2) отвлеченный образец, по которому изменяются слова этого класса. В современном русском языке существует три таких класса (три склонения) – первое, второе и третье
75406. Степени сравнения прилагательных. Проблема их включения в состав форм прилагательных. Вопрос о существовании простой превосходной степени 14.71 KB
  Степени сравнения прилагательных. Вопрос о существовании простой превосходной степени. Категория степени сравнения у прилагательных это словоизменительная морфологическая категория образуемая двумя рядами противопоставленных друг другу форм с морфологическими значениями положительной и сравнительной степени. В формах положительной степени заключено морфологическое значение представляющее названный прилагательным признак вне сравнения по степени его проявления.
75407. Прилагательное как часть речи. Разряды прилагательных по значению и их влияние на изменение слов. Противопоставление кратких и полных форм и его функции 389.5 KB
  Ряд отличительных черт: имеют два ряда форм полные атрибутивные и краткиепредикативные образуют формы сравнит. У них всегда производная основа они склоняются но не образуют степеней сравнения и краткой формы у них отсутствуют все признаки свойственные качественным прилагательным. Полные склоняемые формы называются атрибутивными краткие несклоняемые предикативными. Соотносительные полные и краткие формы имеют только качественные прилаг.
75409. Вводные слова и основания для их выделения в особую часть речи 29 KB
  Вводные слова и основания для их выделения в особую часть речи. Как особая часть речи нередко рассматриваются вводные или модальные слова. Это неизменяемые слова производные от слов иных частей речи при помощи которых выражается субъективное отношение говорящего к высказыванию или его части с точки зрения достоверности недостоверности т. Как правило эти слова выступают в синтаксической функции вводного слова: вопервых итак разумеется вернее дескать всего подобных слов около трёхсот.
75410. Проблема местоимений как особой части речи. Особенности местоименной семантики и функции местоименных слов. Основания для их разведения по разным частям речи 12.67 KB
  Термин местоимение в грамматической науке употребляется также применительно к более широкому кругу слов, чем местоимения-существительные: местоимениями называются слова – существительные, прилагательные, числительные
75411. Проблема слов «категории состояния». Их признаки и основания для выделения в особую часть речи. Понятие «предикатив» и его соотношение с «категорией состояния» 13.23 KB
  Проблема слов категории состояния. Понятие предикатив и его соотношение с категорией состояния. Категория состояния это класс слов которые обозначают независимый признак состояние душевное физическое или эмоциональное состояние человека окружающей среды и природы и не имеют форм словоизменения склонения и спряжения но могут с помощью глаголасвязки выражать значение времени. При характеристике категории состояния как части речи основная трудность связана с необходимостью отграничивать эти слова от омонимичных им форм...
75412. Наречие как часть речи. Проблема компаратива 17.62 KB
  Главным формальным признаком наречия как части речи является отсутствие словоизменения. Исключение составляют наречия образующие формы сравнительной степени. По своему общему значению непроцессуального признака наречия близки прилагательным. Этим значением определяются синтаксические функции наречий: вопервых они определяют глагол имя или другое наречие соединяясь с ним связью примыкания; вовторых наречия свободно употребляются в функции сказуемого; втретьих наречия определяют предложение в целом.
75413. Глагол как часть речи. Принципиальное отличие глагола от имени. Особенности глагольной основы. Классы глаголов 46 KB
  Глагольные спрягаемые формы чаще всего в предложении выполняют предикативную функцию. По образованию глагольные формы распадаются на две группы в зависимости от образующей основы которая может выступать в двух вариантах: как основа неопределенной формы и как основа настоящего времени. Основа неопределенной формы определяется путем устранения аффиксов ть ти: собирать.