66272

«І МЕНЕ В СІМ’Ї ВЕЛИКІЙ, В СІМ’Ї ВОЛЬНІЙ НОВІЙ, НЕ ЗАБУДЬТЕ ПОМ’ЯНУТИ НЕЗЛИМ ТИХИМ СЛОВОМ…»

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Хлопчик: Матусю а правда що небо на залізних стовпах тримається Мати: Таксиночку правда. Хлопчик: А чому так багато зірок на небі Мати: Цеколи людина на світ приходитьБог свічку запалює і горить та свічкапоки людина не помре.

Украинкский

2014-08-16

29 KB

0 чел.

                      «І  МЕНЕ  В СІМ’Ї  ВЕЛИКІЙ,     В СІМ’Ї  ВОЛЬНІЙ  НОВІЙ,

                        НЕ  ЗАБУДЬТЕ    ПОМ’ЯНУТИ  НЕЗЛИМ  ТИХИМ  СЛОВОМ…..»

Святково  прибраний  клас    ( у стилі Шевченкової  світлиці).

Заходить жінка,одягнена у селянський  одяг,запалює свічку  і сідає за стіл. До неї підходить  хлопчик.

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати:    Так,синочку, правда.

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це,коли людина на світ приходить,Бог свічку запалює, і горить та свічка,поки людина не помре. А      

          як помре,свічка гасне,зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив.  Матусечко, а чому одні зірочки ясні,великі, а інші ледь видно?

Мати : Бо коли людина зла,заздрісна,скупа,її свічка ледь- ледь тліє.А коли добра,любить людей,робить

           Їм добро,тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Хлопчик : Матусю, я буду добрим. Я хочу,щоб моя свічечка світила.

Мати(гладить по голові): Старайся, мій хлопчику.

Вчитель( або  учень):  9 березня 1814 року в с. Моринцях на Київщині, в сім’ї     селянина-кріпака народився Тарас Шевченко. Хлопчик ріс мовчазний,замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном.    

                                Щовесни, коли тануть сніги

                                 І на рясті просяє веселка,

                                 Повні сил і живої наснаги

                               Ми вшановуєм пам’ять  Шевченка.

                               Твій  голос летить над віками

                               І вічний  думок твоїх  літ

                               Ти - вічно з народом, ти- з нами

                               Великий  народний  поет.

                                  В нас   на  Україні

                                  В   кріпака колись

                                  У старій  хатині

                                 Хлопчик  народивсь.

Звучить запис  (мультимедійний):  «Зоре моя, вечірняя».

Уривок  з оповідання С. Васильченка «Залізні  стовпи».

Під  мелодію пісні(запис) виходять мати і Катря. Перш,ніж зайти у хату,вони надворі виглядають Тараса. Потім заходять у хату.

(Дія відбувається у хаті. Мати і Катря накривають стіл до вечері. Заходить батько. І тоді вони всі починають молитися. Після цього сідають за стіл вечеряти. Тут заходить сусід.)

Сусід:     Це тільки вечеряєте? Що так пізно?

Мати:    Та нам такий клопіт, що вечеря й не вечеря,хлопець десь дівся.Зранку як пішло, то оце й досі   

            немає! Бігали і до ставка і до греблі,всі буряки обшукали,- як упав у воду.

Батько:      Догляділи.

Сусід :       Нічого,знайдеться,може десь у бур’янах. Проспиться - прийде.

Мати:        Ну де б дітися, вражій дитині?! Вечеряй,Катре, та підемо шукати знову.

(Заходить Тарас)

Катря:       А от і наш  волоцюга!

(Всі встають з-за столу,крім сусіда і підходять до Тараса)

Батько :        А де це ти був?

Мати:           Де ти волочився?

Катря:           Де тебе носило досі?

Батько:         Де ж ти був оце? Чому не кажеш?

Тарас :         Був у полі та заблудив.

Мати :         Бачили таке?

Батько :      Хто ж тебе привіз  додому ?

Тарас :       Чумаки.

Всі :               Хто???

Тарас :         Стрінувся  з чумаками,питають:»Куди ідеш-мандруєш?»А я кажу:» В Кирилівку!»А вони й                

                     Кажуть:»Це ти йдеш у Моринці, а в Кирилівку треба назад .Сідай , кажуть з нами, ми   

                     довеземо». Та й посадили на віз. І дали мені батіг, волів поганяти.

Батько:        Бачили такого? Чумакувати надумав  уже.

Мати:         (обнімає Тараса):  Ну чого тебе носило в поле? Чого?

Тарас:         А ходив я туди, де сонце заходить,бачив залізні стовпи,що підпирають небо і ті ворота,куди

                     Сонце заходить  на ніч, як корова  у  хлів.

Мати(гладить по голові)  : О,Тарасе , що з тебе  буде?

Сусід :          Всі на кутку кажуть,що з вашого Тараса, мабуть,щось добре буде.

Батько:       Що вийде? Розбіяка великий вийде,ось що. Ото чули про Кармелюка, а це другий такий.

Сусід:          Це той, що в панів одбирає і наділяє бідних.