66295

Поверхневий апарат. Цитоплазма. Цитоскелет. Включення. Органели руху. Немембранні органели

Конспект урока

Биология и генетика

Мета: вивчити хімічний склад мембран, встановити взаємозв’язок між будовою і функціями клітинної мембрани; виходячи з особливостей хімічного складу і будови мембран, визначити застосування їх людиною.

Украинкский

2014-08-16

82 KB

11 чел.

Тема: Поверхневий апарат. Цитоплазма. Цитоскелет. Включення. Органели руху. Немембранні органели

Мета: вивчити хімічний склад мембран, встановити взаємозв’язок між будовою і функціями клітинної мембрани; виходячи з особливостей хімічного складу і будови мембран, визначити застосування їх людиною. Зробити порівняльну характеристику надмембранного комплексу клітин різних надцарств і царств. Ознайомити студентів із складом, структурою цитоплазми, її компонентами. Вивчити будову та функції немембранних органел, органел руху.

План

  1.  Загальна характеристика клітинних мембран.
  2.  Функції плазматичної мембрани.
  3.  Цитоплазма.
  4.  Цитоскелет.
  5.  Органели руху.
  6.  Немембранні органели:
  7.  рибосоми;
  8.  клітинний центр.

  1.  Загальна характеристика клітинних мембран.

Поверхневий апарат (оболонка) – складається з плазматичної мембрани, надмембранних і підмембранних структур.

Функції:

  •  відмежовує внутрішній вміст клітини, захищає цого від зовнішнього середовиша;
  •  забезпечує обмін речовин між клітиною і довкіллям.

Поверхневий апарат клітин у різних груп організмів має відмінності.

У клітинах деяких організмів (евглена, інфузорія, круглі черви) оболонка жорстка – містить пелікулу (комплекс, що складається з клітинної мембрани і структур, розташованих під нею у зовнішньому шарі цитоплазми).

  1.  Функції плазматичної мембрани.
  2.  Визначає розмір клітини (міцна і еластична).
  3.  Хвилеподібно рухається , сприяючи пересуванню молекул по її поверхні.
  4.  Транспортна.
    •  Дифузія – процес, під час якого речовини проникають через мембрану крізь певні ділянки або пори внаслідок хаотичного теплового руху молекул без затрат енергіїї.
    •  

  1.  Ферментативна (на мембрані є ферменти, що регулюють обмін речовин та енергії).
  2.  Захисна (на мембрані є антитіла, що впізнають і знешкоджують антигени).
  3.  Сигнальна (сигнальні білки під дією фізико-хімічних чинників змінюють природну структуру і передають сигнали в клітину).
  4.  Плазматична мембрана забезпечує міжклітинні контакти у багатоклітинних організмів.
  5.  Бере участь у взаємоперетворенні різних форм енергії.

  1.  Цитоплазма.

Цитоплазма – внутрішній вміст клітини за винятком ядра.

   

  1.  Цитоскелет.

  1.  Органели руху.

  1.  Немембранні органели.
  •  Рибосоми – немембранні органели, що складаються з двох субодиниць (великої та малої). Кожна субодиниця складається з білка та р-РНК. Розташовані на ЕПС. Утворюються у ядерці. Функції – біосинтез білка.
  •  Клітинний центр складається з двох центріолей, що мають вигляд порожнистого циліндра, який містить дев’ять триплетів мікротрубочок. Міститься в клітинах тварин. Часто відсутні у вищих рослин, грибів, водоростей, найпростіших.

Функції (остаточно не зясовані):

  1.  Бере участь у формуванні веретена поділу.
  2.  Утворює мікротрубочки цитоплазми.
  3.  Формує війки, джгутики.


Фагоцитоз

(поглинання твердих частинок)

У тварин – глікокалікс (тонкий і еластичний, складається з хітину і білків)

У рослин – клітинна стінка (товстий шар целюлози або клітковини)

Надмембранні комплекси

(відмінності)

Піноцитоз

(поглинання рідини)

Ендоцитоз

У прокаріот – клітинна стінка (побудована з муреїну – високомолекулярної сполуки, а також входять білки, ліпополісахариди, ліпіди)

У грибів – клітинна стінка (товста, скл. з целюлози, хітину, глікогену, генних пігментів тощо)

Війки                                                  Джгутики

(тоненькі вирости цитоплазми, вкриті плазматичною мембраною, всередині містять мікротрубочки; рухаються за рахунок вивільнення енергії АТФ)

Псевдоподії

(тимчасові вирости цитоплазми, що виникають завдяки її рухові)

Функції:

  •  Рух.
  •  Фагоцитоз.

Органели руху

Цитоплазма

Гіалоплазма (матрикс цитоплазми)

вода

неорганічні речовини

органічні речовини

Включення – це запасні поживні речовини, щоє резервом їжі та енергії в клітині. Містяться в цитоплазмі та клітинному сокові вакуолей. Можуть бути в твердому та рідкому стані. Під дією ферментів розщеплюються на сполуки, що беруть участь в обміні речовин та енергії.

Органели

Одномембранні (ЕПС, комплекс Гольджї, лізосоми, вакуолі).

Двомембранні (мітохондрії, пластиди).

Немембранні (рибосоми, клітинний центр).

Стан гіалоплазми

Гель(драглиста речовина)

Золь (рідина)

Функції:

  •  Об’єднує всі клітинні структури, забезпечує їх взаємодію.
  •  Забезпечує транспорт речовин.
  •  Забезпечує процеси пластичного і енергетичного обміну.

Цитоплазма (у тварин)

Ектоплазма

(зовнішній шар цитоплазми, містить мікрониточки)

Ендоплазма

(внутрішній шар цитоплазми меншої густини, містить органели та включення)

Цитоскелет (опора клітини)

Мікрониточки(мікрофіламенти). Утворені із білків актину і міозину, об’єднуються в пучки, один кінець якого прикріплюється до мембрани, а інший – до органели. При збудженні тканини мікрониточки ковзають одна відночно одної, зближуючи чи віддаляючи прикріплені до їх кінців структури.

Мікротрубочки (порожнисті циліндричні структури). Утворені з білка тубуліну.

Функції:

  •  Беруть участь у формуванні веретена поділу.
  •  Беруть участь у внутрішньому транспорті речовин.
  •  Входять до складу війок, джгутиків, центріолей.

  1.  

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

78863. Эволюция концепции науки в позитивизме 29.5 KB
  Эволюция концепции науки в позитивизме. Позитиви́зм философское учение и направление в методологии науки определяющее единственным источником истинного действительного знания эмпирические исследования и отрицающее познавательную ценность философского исследования. Сущность позитивистской концепции соотношения философии и науки отражается во фразе О. Эталоном научного знания для позитивизма является естествознание методы которого автоматически переносятся на другие науки в том числе социальногуманитарные.
78864. Проблемы развития науки в постпозитивизме 13.56 KB
  Проблемы развития науки в постпозитивизме. философии науки развивается течение постпозитивизма. Постпозитивисты Поппер Мун Лакатос Фейрабенб Полани подвергли критике позитивистский идеал факта введя в анализ науки историческое социологическое и культурологическое измерение. Постпозитивизм общее название используемое в философии науки для обозначения множества методологических концепций пришедших на смену тем которые были присущи методологии логического позитивизма.
78865. Специфика социально-гуманитарного познания 14.44 KB
  Предмет социального познания мир человека а не просто вещь как таковая. Все указанные и им подобные моменты входят в процесс социального исследования и неизбежно сказываются на содержании получаемых в этом процессе знаний. между объектом и субъектом социального познания стоят письменные источники хроники документы и т. Текстовая природа социального познания характерная его черта.
78866. Философия в системе социально-гуманитарного знания 28.5 KB
  Философия в системе социально-гуманитарного знания. При изучении социально-культурных процессов и явлений общество культура человек в современной науке принято делать отличия социально-гуманитарного знания от естественного...
78867. Методы в социально-гуманитарных науках 13 KB
  Методы в социальногуманитарных науках. Разновидностью включенного наблюдения является этнометодология суть которой состоит в том чтобы результаты описания и наблюдения социальных явлений и событий дополнить идеей их понимания. В социальногуманитарных науках широко применяется сравнительный компаративистский метод опять же с учетом специфики их предмета. Так в психологии этот метод реализуется в двух вариантах: а Сопоставление различных групп по возрастам деятельности и другим параметрам метод поперечных срезов.
78868. Место проблемы человека в системе социально-гуманитарного знания 28.5 KB
  Место проблемы человека в системе социальногуманитарного знания Построить социальную онтологию отвлекаясь от человеческих индивидов как субъектов социального процесса невозможно. Поэтому главное внимание социальная философия уделяет исследованию человека как предпосылки и субъекта социальноисторического процесса. Что такое человек Каковы его природа и сущность Каковы характерные особенности и направленность эволюции человека Все это суть проблемы философской антропологии учения о человеке исследующего своеобразие человеческого...
78869. Концепция социальной рациональности Макса Вебера 29 KB
  Концепция социальной рациональности Макса Вебера. Вебер внёс существенный вклад в такие области социального знания как общая социология методология социального познания политическая социология социология права социология религии экономическая социология теория капитализма. Свою концепцию Вебер называл понимающей социологией. Вебер в этом плане решительно расходится с Дюркгеймом полагая что реальным действующим лицом может быть не мифическое коллективное сознание государство или класс а конкретный индивид.
78870. Феноменологическая программа исследования знания 32.5 KB
  Феномен и логос учение о феноменах явлениях это обозначение философского движения появившегося в начале 20 века а также своеобразной практики осмысления пытающейся проникнуть к истокам человеческого опыта и познания. Ее отличительными чертами являются: нацеленность на вскрытие и приведение к непосредственной очевидности тех пластов нашего опыта которые в обыденной жизни остаются незримыми зачастую будучи основанием зримых; экспликация и истолкование смыслового содержания этого опыта и его сущностных структур; преимущественно...
78871. Герменевтический подход в социально-гуманитарном познании 29 KB
  Рикер понимает теорию операций понимания в их соотношении с интерпретацией текстов; слово герменевтика означает не что иное как последовательное осуществление интерпретации. Таким образом нужно установить соотношение между понятиями интерпретации и понимания. Цель понимания совершить переход от этого выражения к тому что является основной интенцией знака и выйти вовне через выражение. Согласно Дильтею виднейшему после Шлейермахера теоретику герменевтики операция понимания становится возможной благодаря способности которой наделено...