ID: 66406

Название работы: САНАТОРНО-КУРОРТНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ ПІСЛЯ ЕНДОПРОТЕЗУВАННЯ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБА

Категория: Автореферат

Предметная область: Медицина и ветеринария

Описание: Одним із найбільш актуальних та таких що швидко розвиваються методів лікування остеоартрозу є ендопротезування ЕП суглобів застосування якого призводить до запобігання стійкої втрати та більш повного відновлення працездатності хворих підвищення якості їх життя...

Язык: Украинкский

Дата добавления: 2014-08-18

Размер файла: 1.99 MB

Работу скачали: 5 чел.

27

PAGE  31

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКА РЕСПУБЛІКАНСЬКА УСТАНОВА «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНИХ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ І МЕДИЧНОЇ КЛІМАТОЛОГІЇ ІМЕНІ І.М. СЄЧЕНОВА»

БАБОВА ІРИНА КОСТЯНТИНІВНА

УДК 616.728.2-089.22:616-036.8:615.838

САНАТОРНО-КУРОРТНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ ПІСЛЯ ЕНДОПРОТЕЗУВАННЯ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБА

14.01.33 – медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня доктора медичних наук

Ялта – 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті медичної реабілітації та курортології МОЗ України та Державній установі «Інститут травматології та ортопедії НАМН України».

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор Рой Ірина Володимирівна, керівник відділу реабілітації ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України»

Офіційні опоненти:	- доктор медичних наук, професор КУНІЦИНА Людмила Олександрівна, Кримська Республіканська установа «НДІ фізичних методів лікування і медичної кліматології імені І.М. Сєченова» МОЗ України, провідний науковий співробітник відділу неврології
	- доктор медичних наук, професор ЄЖОВ Володимир Володимирович, ДУ «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» МОЗ України, завідувач кафедри фізіотерапії факультету післядипломної освіти
	- доктор медичних наук, професор МАКОЛІНЕЦЬ Василь Іванович, ДУ «Інститут патології хребта та суглобів імені проф. М.І. Ситенка НАМН України», завідувач відділу консервативного лікування та реабілітації

Захист відбудеться “21” червня 2011 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 53.610.01 при Кримській Республіканській установі «НДІ фізичних методів лікування і медичної кліматології імені І.М. Сєченова» МОЗ України (98603, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Мухіна, 8).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Кримської Республіканської установи «НДІ фізичних методів лікування і медичної кліматології імені І.М. Сєченова» МОЗ України (98603, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Мухіна, 8).

Автореферат розісланий “12” травня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент                                                      О.Ф. П’янков                  

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У 2009 р. серед населення України працездатного віку показник первинної інвалідності від захворювань кістково-м’язової системи та сполучної тканини складав 10,6 % (Коваленко В.М., 2003; Гайко Г.В. та ін., 2010). Однією з основних причин інвалідності при патології нижніх кінцівок є коксартроз, який складає 3 – 5 % серед ортопедичної патології (Бойко І.В. та ін., 2004; Іпатов А.В., 2004; Поворознюк В.В., 2009), а первинна інвалідність сягає 10,7 % (Бойко І.В. та ін., 2004). Серед інвалідів 24,3 % становлять особи віком до 39 років, 58,1 % - від 40 до 55 років жінки та 60 років чоловіки, тобто особи працездатного віку (Бабов К.Д. та ін., 2001; Корж Н.А. та ін., 2009; Гайко Г.В. та ін., 2010).

Одним із найбільш актуальних та таких, що швидко розвиваються, методів лікування остеоартрозу є ендопротезування (ЕП) суглобів, застосування якого призводить до запобігання стійкої втрати та більш повного відновлення працездатності хворих, підвищення якості їх життя (Герасименко С.І. та ін.; 2008, Learmonth I.D. et al., 2007). Кількість людей, які потребують ендопротезування кульшового суглоба (ЕП КС) внаслідок патології опорно-рухового апарату (ОРА), складає 0,04 % або 1 з 2226 осіб у популяції (за даними США) (International Data Base, 2004).

Але для отримання максимального результату потрібна адекватна перед- та післяопераційна реабілітація. Існують різні програми відновлювального лікування хворих після ЕП КС. Загальні принципи, притаманні їм, – це передопераційна підготовка, дотримання післяопераційних обмежень та ортопедичного режиму, застосування: засобів лікувальної фізичної культури (ЛФК), масажу (Рыбачук О.И., Калашников А.В., Торчинский В.П., Рой И.В., 2002; Медведев Л.Ф. и др., 2003; Назаренко Г.И., 2005; Філіпенко В.А., Маколінець В.І. та ін.; 2005; DeLisa J.A., Gans B.M., 2005; Di Monaco M. et al., 2009), ранної активізації хворих (Герцен Г.І. та ін., 2003; Лоскутов А.Е. и др., 2005; Chan Y.K. et al., 2003), фізіотерапевтичного лікування як безпосередньо після ЕП (Медведев Л.Ф. и др., 2003; Бут-Гусаим А.Б., 2008; Осканян Т.Л. и др., 2008; Курбанов С.Х., 2008; Маколінець В.І. та ін., 2009), так і у віддаленому періоді з використанням широкого спектра природних та преформованих фізичних чинників, у тому числі і при наявності супутньої патології (Чатковский А.Л., Стадний В.П. и др., 1999; Ежов В.В. и др., 2005; Поливода А.Н. и др.; 2007, Бабов К.Д., Ніколаєва Н.Г. та ін., 2008; Пшетаковский И.Л., Владимиров А.А., 2008). Застосування фізіотерапевтичних чинників нині обґрунтовано навіть з позицій доказової медицини (Пономаренко Г.Н., 2003).

Найбільш актуальним у лікуванні та реабілітації хворих з патологією ОРА, зокрема КС, як найбільш інвалідизуючого захворювання, є поліпшення якості життя (Белова А.Н. и др., 2002; Бур’янов О.А. та ін., 2009; Страфун С.С. та ін., 2010), яке, у першу чергу, пов’язане з функціональною спроможністю (ходьба, щоденні функції, самообслуговування тощо) та больовими відчуттями. Больовий синдром у хворих після ЕП КС має велике значення як в діагностиці ускладнень у післяопераційному періоді, так і в прогнозі та оцінці ефективності реабілітаційних заходів (Биццини М., 2010). Він зберігається в 17 – 20 % випадків та в 32 – 35 % відзначаються нові відчуття від слабо вираженого больового синдрому або дискомфорту в ділянці КС до значного болю (Шильников В.А. и др., 2008).

Аналіз біомеханічних показників найбільш об’єктивно оцінює ефективність реабілітації хворих після ЕП КС (Ajemian S. et al., 2004; Illyes A. et al., 2005; Dohnke B. et al., 2005; DeLisa J.A., Gans B.M., 2005; Brander V. A. et al., 2006), особливо у зв’язку з концепцією раннього навантаження оперованої кінцівки. Стан та зміцнення м’язового апарату у хворих після ЕП КС має велике значення на всіх етапах реабілітації, є одним із найважливіших факторів для подальшого функціонування оперованої кінцівки, збереження нормального обсягу рухів у суглобі та тривалості строків служби ендопротеза, запобігання розвитку таких післяопераційних ускладнень, як звих або зміщення компонентів ендопротеза (DeLisa J.A., Gans B.M., 2005; Brander V. et al., 2006).

Разом з тим, стандартизація та аналіз ефективності реабілітаційних заходів, реабілітаційний прогноз являються актуальними питаннями сьогодення (Белова А.Н. и др., 2002; Козявкін В.І. та ін., 2004; Савченко В.М., Солдатченко С.С., Чава О.В., П’янков О.Ф., 2005; Лисенюк В.П., Самосюк І.З. та ін., 2007; Лобода М.В., 2008; Бабов К.Д. та ін., 2009; Бур’янов О.А. та ін., 2009; Страфун С.С. та ін., 2010).

Реабілітація хворих з травмами та захворюваннями ОРА є одним з найбільш важливих державних соціально-економічних завдань, оскільки запобігає стійкій інвалідності людей працездатного віку та призводить до поліпшення якості життя пацієнтів. Економічна та соціальна значущість щодо повернення до праці та активного соціального життя доведена на прикладі існуючої вже понад 30 років системи реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця (Бобров В.А., Следзевская И.К. и др., 1995; Следзевская И.К., 2001).

На сьогодні немає обґрунтованих принципів санаторно-курортного лікування хворих після ЕП КС, особливо в ранньому післяопераційному періоді, чіткого систематизованого алгоритму спрямування хворих на етапи медичної реабілітації, не розроблені оптимальні терміни та критерії їх проведення, не визначені критерії оцінки ефективності терапії, немає диференційованих комплексів реабілітації з застосуванням фізичних чинників та засобів ЛФК, відсутні дані тривалого спостереження за хворими, які проходили етапну реабілітацію, зокрема щодо збереження працездатності. Ці невирішені питання становлять  предмет даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом низки наукових тем Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України (№№ державної реєстрації 0106U001848, 0109U002693, 0110U002980) та ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» (№ державної реєстрації 0107U000157), присвячених розробці методів відновлювального лікування хворих з диспластичною та дегенеративно-дистрофічною патологією ОРА з застосуванням фізичних чинників, в яких автор була співвиконавцем.

Мета дослідження. Обґрунтувати та розробити принципи етапного  відновлювального лікування хворих після ендопротезування кульшового суглоба, розробити диференційовані реабілітаційні комплекси на санаторно-курортному етапі залежно від строків направлення після хірургічного лікування, його особливостей, віку та супутньої патології хворих.

Завдання дослідження:

1.  За даними клініко-ортопедичних, функціональних, біомеханічних досліджень оцінити клініко-функціональний стан хворих після ендопротезування кульшового суглоба під час направлення їх на етап санаторної реабілітації.
2.  Розробити диференційовані комплекси санаторно-курортної реабілітації з включенням фізіотерапевтичного лікування та кінезотерапії залежно від термінів після хірургічного лікування, способу фіксації компонентів ендопротеза, віку, супутньої патології.
3.  Оцінити ефективність відновлювального лікування хворих в умовах санаторію після ендопротезування кульшового суглоба за даними клініко-ортопедичних, параклінічних, функціональних, біомеханічних  досліджень. 
4.  Вивчити віддалені результати санаторної реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба за даними терміну виходу до праці та рівня якості життя.
5.  Провести порівняльну оцінку ефективності відновлювального лікування залежно від термінів направлення хворих після ендопротезування кульшового суглоба на етап санаторної реабілітації.
6.  Визначити оптимальні терміни та показання до направлення на етап ранньої санаторної реабілітації хворих після тотального ендопротезування кульшового суглоба.
7.  Обґрунтувати принципи санаторно-курортної реабілітації  хворих після ендопротезування кульшового суглоба, розробити алгоритм етапної реабілітації, технологію та технологічну карту відновлювального лікування.

Об’єкт дослідження: клініко-функціональний стан 305 хворих після ендопротезування кульшового суглоба.

Предмет дослідження: відновлювальне лікування хворих після ендопротезування кульшового суглоба на санаторному етапі із застосуванням диференційованих реабілітаційних комплексів; безпосередні та віддалені результати медичної реабілітації.

Методи дослідження: загальноклінічні, ортопедичні, гоніометричні, біомеханічні: опорні реакції, динамометричні, стабілографічні; функціональні проби та тести, анкетування, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів.

Під час вступу на етап ранньої санаторної реабілітації за даними комплексного обстеження виявлено зміни кривої опорних реакцій, зниження силових характеристик м’язів, зміщення проекції загального центру ваги назад та в бік інтактної кінцівки, зменшення обсягу рухів у оперованому суглобі, зниження швидкості ходьби та якості життя хворих після ендопротезування кульшового суглоба.

Уперше розроблено базовий реабілітаційний комплекс для хворих після ендопротезування кульшового суглоба в ранньому післяопераційному періоді (до 21 доби після операції) із залученням гідрокінезотерапії, доведено його висока ефективність (патент № 55472, Україна «Спосіб ранньої санаторної реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба»).

Додатково до базового комплексу були запропоновані диференційовані комплекси залежно від термінів після хірургічного втручання і способу фіксації ендопротеза – диференційовані комплекси лікувальної гімнастики та ортопедичні рухові обмеження, дозування вісьового навантаження на оперовану кінцівку; від віку хворих – комплекс лікувальної гімнастики для профілактики падінь; від супутньої патології, а саме остеохондрозу хребта – ультрафонофорез нестероїдного протизапального препарату – гелю «Дип-Риліф» на попереково-крижовий відділ хребта та масаж з ним на ту ж зону.

Встановлено, що проведення реабілітації на санаторно-курортному етапі сприяє покращенню показників силових характеристик основних груп м’язів стегна, що веде до нормалізації форми вертикальної складової реакції опори за рахунок більш раціонального використання поєднання м’язових, інерційних та гравітаційних сил та мало прямий кореляційний зв’язок зі збільшенням обсягу рухів в оперованому суглобі. Виявлено, що швидкість та дальність дозованої ходьби безпосередньо залежить від строків після хірургічного лікування та віку хворих і не залежить від способу фіксації ендопротеза. Величина дозволеного вісьового навантаження на оперовану кінцівку залежала від способу фіксації компонентів ендопротеза (нижча під час безцементного способу фіксації) та термінів після хірургічного лікування, що впливало на призначення комплексів кінезотерапії.

Доведено, що санаторний етап реабілітації доцільно здійснювати в ранньому післяопераційному періоді, що призводить до значного поліпшення клініко-функціональних та біомеханічних показників і відновлення функції та підвищення якості життя хворих.

За даними тривалого спостереження встановлено, що визначальним в оцінці ефективності реабілітації є вихід хворих до праці та якість життя. В групі хворих, які пройшли ранню санаторно-курортну реабілітацію, динаміка цих  показників була більш вираженою (р< 0,05).

Обґрунтовано принципи етапного відновлювального лікування хворих після ендопротезування кульшового суглоба, а саме – ранній початок (до 21 доби після операції), диференційовані підходи до призначення реабілітаційних комплексів залежно від строків після хірургічного лікування та його особливостей, віку хворих та супутньої патології.

Вперше розроблено алгоритм та технологію етапної медичної реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба.

Для фізіотерапевтів та лікарів лікувальної фізкультури запропонована технологічна карта, яка може бути використана на всіх етапах відновлювального лікування. Вперше висвітлено необхідний склад та зв’язок між спеціалістами реабілітаційної команди.

Практичне значення одержаних результатів. В існуючу чотирирівневу систему практичної охорони здоров’я впроваджена реабілітація хворих після ендопротезування кульшового суглоба на санаторному етапі в ранньому післяопераційному періоді, розроблені диференційовані реабілітаційні комплекси залежно від термінів після хірургічного лікування та його особливостей, віку хворих та супутньої патології, що підвищує ефективність відновлювального лікування як за безпосередніми результатами, так і за даними тривалого спостереження.

Рекомендовано сформований комплекс критеріїв оцінки ефективності відновлювального лікування на підставі аналізу клініко-ортопедичних, функціональних, біомеханічних даних та оцінки якості життя хворих.

Створено алгоритм етапної реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба та технологічну карту для спеціалістів реабілітаційних відділень стаціонарів, поліклінічних та санаторно-курортних закладів (фізіотерапевтів, лікарів лікувальної фізкультури). Розроблені практичні рекомендації щодо направлення хворих після ендопротезування кульшового суглоба на санаторний етап реабілітації. Визначені критерії направлення та контролю ефективності відновлювального лікування. За результатами роботи Міністерством охорони здоров’я України, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» затверджено «Положення про медичний відбір» на етап ранньої санаторної реабілітації (від 02.10.2002 р. та оновлене 18.10.2007 р.).

Результати досліджень впроваджені в роботу спеціалізованих відділень реабілітації хворих з травмами та захворюваннями опорно-рухового апарату санаторіїв Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (Київ, Одеса, Хмільник, Бердянськ, Саки, Слов’янськ); санаторію «Медичний центр реабілітації залізничників Південно-західної залізниці» (Хмільник); Сакського центрального військового клінічного санаторію ім. М.І. Пирогова; Медичних реабілітаційних центрів  МВС України, відділу реабілітації ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» (Київ), у навчальний процес на кафедрі фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання та валеології Одеського національного медичного університету МОЗ України, кафедрі медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (Київ), кафедрі фізіотерапії ФПО ДУ «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» (Сімферополь), кафедрах фізичної реабілітації Національного університету фізичного виховання та спорту України (Київ), Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (Київ), кафедрі ТіМФВ, лікувальної фізкультури та спортивної медицини Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (Одеса), у циклах інформації та стажування Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України (Одеса) та ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» (Київ), що підтверджено актами про впровадження.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною працею автора. Тема, мета, задачі сформульовані дисертантом самостійно. Проведено інформаційно-патентний пошук, аналіз літератури, виконані клінічні, ортопедичні, функціональні, гоніометричні дослідження, ряд біомеханічних: опорні реакції, стабілографічні, динамометричні дослідження та оцінка якості життя і повернення до праці методом анкетування.

Самостійно розроблена технологія та алгоритм реабілітації хворих, технологічна карта, запропоновано склад реабілітаційної команди.

Здійснено аналіз результатів обстежень, сформована база даних та зроблена їх статистична обробка. Розроблено реабілітаційні комплекси для різних груп хворих. Самостійно розроблений опитувальник для оцінки виходу до праці. Самостійно проводилося лікування хворих з диференційованим призначенням розроблених реабілітаційних комплексів, динамічне спостереження за ними. Проведено узагальнення результатів досліджень, сформульовано висновки роботи, практичні рекомендації, написано публікації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було представлено на ІІ з’їзді Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів та курортологів «Лікувальні фізичні чинники та здоров’я людини» (Одеса, 2003); Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні питання сучасної ортопедії та травматології» (Київ, 2004); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Нові медичні технології в клінічній та курортній практиці» (Київ, 2004); XIV з’їзді ортопедів травматологів України (Одеса, 2006); ІІІ Національному конгресі фізіотерапевтів та курортологів «Медична реабілітація – сучасна система відновлення здоров’я» (Ялта, 2006); VІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми курортно-рекреаційної діяльності та технологій відновлювального лікування в умовах глобалізації» (Місхор, 2007); Міжнародній конференції «Проблеми та перспективи розвитку сучасних лікувально-оздоровчих технологій» (Київ, 2007); науково-практичній конференції «Хірургічне лікування, медична реабілітація, фізіотерапія при переломах кісток та захворюваннях суглобів» (Київ-Маньківка, 2008); науково-практичній конференції медпрацівників Укрзалізниці та санаторно-курортних закладів України з міжнародною участю «Теорія та практика курортної справи» (Хмільник, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Реабілітація в ортопедії та травматології» (Євпаторія, 2008); ІІІ з’їзді фізіотерапевтів, курортологів та медичних реабілітологів і сателітному симпозіумі «Основні напрями розвитку курортної справи в сучасних умовах» (Ялта, 2008); ІІ Всеукраїнському з’їзді фахівців із спортивної медицини та лікувальної фізкультури України «Людина, спорт і здоров’я» (Київ, 2008); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Современные технологии физиотерапии и кинезотерапии в реабилитации и курортологии» (Київ, 2008); Зальцбурзькому семінарі з медичної реабілітації “Rehabilitative medicine” (м. Зальцбург, Австрія, 2005, 2006, 2008); 5 th World Congress of the International Society of Physical and Rehabilitation Medicine (Стамбул, Туреччина, 2009); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Природные и преформированные физические факторы в медицинской реабилитации взрослых и детей» (Київ, 2009); науково-практичній конференції «Сучасні підходи до організації відновлювального лікування працівників залізничного транспорту» (Одеса, 2010); XV з’їзді ортопедів-травматологів України (Дніпропетровськ, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Медична реабілітація в сфері охорони здоров’я» (Київ, 2010); засіданнях товариств травматологів м. Харкова (2006), м. Києва (2009), фізіотерапевтів м. Києва (2006, 2007, 2009).

Апробація дисертації була проведена на розширеному засіданні вченої ради Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України спільно з представниками ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України».

Публікації. За темою роботи опубліковано 45 друкованих праць:              1 посібник, 5 розділів у монографіях, 21 стаття в журналах, які визнаються ВАК України (з яких 5 одноосібних), 3 методичні рекомендації та 13 тез у матеріалах наукових конференцій і з’їздів, отримано 2 деклараційні патенти України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, 5 розділів власних даних, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Текст дисертації викладений на 298 сторінках комп’ютерного тексту і містить 38 таблиць та 40 рисунків. Список використаної літератури містить 392 джерел, з яких 178 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Робота базується на результатах обстеження 305 хворих після ЕП КС, з яких 265 пацієнтів проходили відновлювальне лікування в умовах спеціалізованого відділення реабілітації хворих з травмами та захворюваннями опорно-рухового апарату ДП «Клінічний санаторій «Жовтень» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (Київ) та 40 хворих (контрольна група), які не проходили санаторний етап реабілітації. До групи обстежених не були включені хворі з тяжкою супутньою патологією.

Хворі були розподілені на три групи залежно від строків направлення на етап санаторної реабілітації після хірургічного лікування (Героева И.Б., 2003):

І група (158 хворих) – ранній післяопераційний (до 21 доби після операції);

ІІ група (63 хворих) – ближній післяопераційний (до 3 місяців);

ІІІ група (44 хворих) – пізній післяопераційний (після 3 місяців). 

Залежно від способу фіксації ендопротеза кожна група хворих, а також контрольна група, були розподілена на дві підгрупи: А – цементний спосіб фіксації компонентів ендопротеза, Б – безцементний спосіб фіксації; за віком кожну групу хворих було розділено на підгрупи: до 60 років та старше 60 років (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл хворих після ендопротезування кульшового суглоба

Група

Хворі на етапі санаторної реабілітації (n=265)

Контрольна (ІV) група (n=40)

За термінами після хірургічного лікування

І

ІІ

ІІІ

Підгрупа

За способом фіксації компонентів ендопротеза

А

Б

А

Б

А

Б

А

Б

Кількість хворих

79

79

52

11

37

7

30

10

Підгрупа

За віком

Роки

до 60

старше 60

до 60

старше 60

до 60

старше 60

до 60

старше 60

Кількість хворих

110

48

27

36

18

26

35

5

Примітка: спосіб фіксації: А – цементний, Б – безцементний.

Діагнози пацієнтів, які були направлені на санаторний етап реабілітації після ЕП КС: коксартроз – 198 хворих, з них диспластичний – 53, асептичний некроз голівки стегнової кістки – 33 пацієнта, перелом шийки стегна – 27 та з інших причин – 10 хворих, були встановлені до хірургічного лікування в стаціонарі, з якого вони направлялись на санаторний етап реабілітації. Середній вік хворих становив 53,0±3,7 років. ЕП обох КС було проведено в 22 хворих (8,3 %), ревізійне ЕП – в 3 випадках (1,1 %). Переважна кількість хворих     (62,5 %) була направлена на етап санаторної реабілітації у ранньому післяопераційному періоді.

У всіх  хворих (40) контрольної групи був діагностований коксартроз, з них диспластичний – в 12 випадках,  середній вік хворих складав 50,2±3,5 років. Хворі контрольної групи були виписані зі стаціонару додому на 14 – 16 добу після ЕП КС одразу після зняття швів з рекомендаціями щодо дотримання ортопедичного режиму, дозування вісьового навантаження на оперовану кінцівку і виконання комплексу лікувальної гімнастики, розпочатого в стаціонарі, та відновлювальне лікування в спеціалізованому відділенні після виписки не отримували. Основна та контрольна групи були зіставні за оперативним втручанням і віком.

205 хворих (77,4 %), які були направлені на санаторний етап реабілітації, та всі хворі контрольної групи (40 хворих) були прооперовані в Центрі ендопротезування суглобів ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України».

У зв’язку зі значним виявленням остеохондрозу хребта (ОХХ) у хворих (161 пацієнт (61 %) з переважним ураженням попереково-крижового відділу), було виділено підгрупу хворих (60) з І-ої та ІІ-ої груп (незалежно від способу фіксації компонентів ендопротеза та віку) з вертебральними та екстравертебральними (рефлекторно-м’язовими) проявами ОХХ попереково-крижового відділу І-ІІ ст., з них 30 хворих отримували додатково розроблений реабілітаційний комплекс, а 30 служили в якості контролю.

З ІІІ-ої групи була виділена підгрупа хворих (26 пацієнтів) старше 60 років (похилого та старечого віку) при умові повного навантаження на оперовану кінцівку зі скаргами на нестійкість при ходьбі та страх перед падіннями.

Тривалість ефекту оцінювали за методом анкетування. Хворі були розділені на 3 підгрупи залежно від тривалості спостереження (табл. 2): до 2-х років, 2 – 5 років та більш ніж 5 років спостереження. Основну групу тривалого спостереження склали хворі, які проходили санаторну реабілітацію, контрольну – без неї. Кількість розісланих листів склала для хворих основної групи: 205, кількість відповідей – 95; контрольної: 40 та 23 відповідно. Для аналізу повернення до праці хворих застосовували особисто розроблений опитувальник (Бабова І.К., 2008).

Таблиця 2

Розподіл хворих за групами тривалого спостереження, n=118

Демографі-чні показники	Термін спостереження, роки						Всього
		< 2		2-5		>5
		підгрупи
		основ-на	конт-рольна	основна	конт-рольна	основ-на	конт-рольна	основ-на	конт-рольна
Всього	15	6	48	14	32	3	95	23
Середній вік, роки (M±m)	54,4±2,9	48,3±4,5	57,8±1,7	53,1±2,0	55,0±1,9	48,3±8,7	57,5±4,7	50,2±3,5

Усі дослідження були проведені двічі: на початку та після курсу відновлювального лікування в санаторії, який тривав 24 дні, для контрольної групи – під час виписки зі стаціонару додому (2 тижні після ЕП) та через 6 тижнів після ЕП.

Дослідження опорних реакцій (ОР), силових характеристик м’язів кінцівок та стабілографію проводили в ІА підгрупі (79 хворих) та 30-ти хворим з контрольної групи (ІVА підгрупа) з однобічним ураженням суглоба з цементним способом фіксації компонентів ендопротеза. Цим хворим вказані дослідження також проводили до хірургічного лікування.

Біомеханічні: опорні реакції, стабілографічні та динамометричні дослідження здійснювали на базі ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», усі інші дослідження виконувалися на базі ДП «Клінічний санаторій «Жовтень» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (Київ).

Проводили загальноклінічний та ортопедичний огляди. Оцінювали загальний стан хворого, розвиток м’язів різних груп, наявність контрактур, деформацій з боку ОРА. Досліджували гоніометричні показники в КС. Силу м’язів визначали дозованим опором їх скорочення за п'ятибальною шкалою (Епифанов В.А., 2006). З метою визначення толерантності до фізичних навантажень – ходьба, використовували тест на швидкість ходьби (м/с) на 100 м з додатковою опорою (милиці). Дозволену опороздатність оперованої кінцівки (% від маси тіла) визначали на підлогових вагах за допомогою дозованого тесту-навантаження.

Хворим з клінічним проявами ОХХ проводили ізометричну функціональну пробу Ito (Ito Т., 1996), яка застосовується у хворих з болем у спині в процесі реабілітації та базується на вимірюванні витривалості екстензорів. З метою оцінки прогнозу ризику падінь у хворих похилого віку застосовували тест «Timed “up and go”» («TUG») (с). Рівень болю оцінувався за даними 10-ти бальної візуально – аналогової шкали болю (ВАШ).

У дослідженні була використана методика реєстрації опорних реакцій (ОР) (силові й часові характеристики ходи); стабілографії – для визначення проекції загального центру ваги (ЗЦВ) людини на площину опори під час стояння на обох ногах; динамометрії для аналізу силових характеристик м’язів стегна: mm. abductor, mm. adductor, mm. extensor, mm. rec. femoris у ньютонометрах (Нм) (методики затверджені на засіданні Вченої ради ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» 16.04.2000 р.).

З метою оцінки якості життя хворих та результатів ЕП КС використовувався метод анкетування: оціночну систему Джохансон – самоопитувальник для оцінки результатів ЕП кульшового суглоба (Johanson: Self-administer Hip-rating Questionnaire for the Assessment of Outcome after Total Hip Replacement) та шкалу Харріса (Harris: Evaluation System of the Hip) (Белова А.Н., Щепетова О.Н., 2002). 

За даними аналізу історій хвороб у стаціонарі реабілітаційні заходи починалися з першого дня після операції: ЛГ (дихальні вправи, ізометричні вправи для оперованої кінцівки в вихідному положенні лежачи на спині), на 2 – 3-ю добу після ЕП хворого вертикалізовували та призначалась лікувальна дозована ходьба (ЛДХ) з додатковою опорою (ходунки 1-2 доби, потім милиці). З 2-го тижня призначали електроміостимуляцію і механотерапію. Хворі знаходились у стаціонарі 14 – 16 діб після хірургічного лікування (до зняття швів).

Розроблено базовий санаторно-курортний реабілітаційний комплекс (РК):

1.  Кінезотерапія:

•  Ортопедичний режим.
•  Лікувальна гімнастика (ЛГ) за індивідуальним або малогруповим методом (35 – 40 хв, щоденно, № 16 –18), ЛГ на похилій площині. 
•  ЛДХ з додатковою опорою (милиці), починаючи з 100 м, ходьба сходами за допомогою милиць 12 сходинок, 2-3 рази на день.
•  Механотерапія (15 – 20 хв, через день, № 10 –12) на реабілітаційному кріслі (Україна), апараті безперервної розробки суглобів (апарат «Ормед», Канада).
•  Велотренування на велотренажері в положенні лежачи на спині без додаткового навантаження на оперовану кінцівку (5 – 10 хв, щоденно, № 16 –18).
•  Гідрокінезотерапія в спеціалізованому басейні: комплекс ЛГ, вільне плавання або плавання стилем „кроль”, хода з повним навантаженням на оперовану кінцівку (30 - 40 хв, через день, № 10).

2. Фізіотерапія:

•  Електроміостимуляція м’язів стегна оперованої кінцівки (передньої та задньої груп), сідничних м’язів, (апарат «Міоритм 040», Росія), зі зміною частоти та часу процедури індивідуально за даними відповіді м’язів на стимуляцію; режим стимуляції 60 Гц, тривалість процедури 10 – 30 хв, щоденно, № 12.
•  Магнітолазерна терапія на попереково-крижовий відділ хребта (апарат «Рікта 4Р», Росія), зональна методика, паравертебрально по 4 точки з кожного боку по 1 хв на кожну, та скануючим методом на ділянку післяопераційної рани, щоденно № 10 – 12.

1.  Масаж попереково-крижового відділу хребта щоденно, № 10.
2.  Психотерапія.

Усі хворі отримували базовий РК. Тривалість санаторної реабілітації складала 24 дні.

Додатково до розробленого базового РК запропоновані диференційовані комплекси кінезотерапії та фізіотерапії залежно від способу фіксації компонентів ендопротеза (дозування вісьового навантаження на оперовану кінцівку), термінів направлення після хірургічного лікування (дозування вісьового навантаження на оперовану кінцівку, ортопедичний режим, комплекси ЛГ та ЛДХ), віку хворих (додатковий комплекс ЛГ для профілактики падінь), наявності супутньої патології (додатково при ОХХ ультрафонофорез гелю «Дип-Риліф» на попереково-крижовий відділ хребта (апарат «BTL», Чехія) № 10 щоденно та масаж з втиранням гелю «Дип-Риліф» наприкінці процедури на ту ж зону № 10 щоденно).

Статистична обробка даних. Статистичну обробку проводили після створення бази даних у редакторі Microsoft Excel, 2007 р. Статистична обробка проводилася за допомогою пакету прикладних програм фірми StatSoft Inc. (2004), STATISTICA for Windows. Застосовували методи: коефіцієнт Стьюдента для залежних та незалежних сукупностей з метою визначення критеріїв розбіжностей, кореляційний лінійний та нелінійний аналіз, регресійний аналіз та методи описової статистики (пряма та зворотня кумулята).

Основні результати дослідження.

Розроблено принцип чотирирівневої реабілітації хворих після ЕП КС: стаціонар - реабілітаційне відділення стаціонару – спеціалізоване реабілітаційне відділення санаторію – поліклініка (Гайко Г.В. та ін., 2006), що дає можливість у більшому обсязі використовувати природні та преформовані фізичні чинники як місцевих санаторіїв, так і курортів загальнодержавного значення. Дотримання такої схеми дозволяє виконувати основні принципи відновлювального лікування: ранній початок, безперервність, наступність, комплексність, доступність і гнучкість.

Нами розроблено алгоритм ведення хворих після ЕП КС. Згідно з цим алгоритмом (рис. 1) у прямокутниках викладено етап та місце проведення лікування, у ромбах – умови переведення хворих на наступний етап. Прямокутники та ромби є блоками схеми і пронумеровані згідно з послідовністю ведення хворого.

Рис. 1. Алгоритм реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба 

В алгоритмі висвітлені основні етапи відновлювального лікування хворих, місце їх проведення та умови для переходу на наступний етап.

Відповідно до розробленого алгоритму створена технологічна карта (ТК) реабілітації хворих після ЕП КС для спеціалістів реабілітаційних відділень стаціонарів, поліклінічних та санаторно-курортних закладів: лікарів-фізіотерапевтів, лікарів ЛФК. У карті вказано місце та час проведення реабілітаційних заходів, дії спеціалістів на різних етапах надання медичної допомоги, очікувані результати, рекомендований обсяг обстеження та лікувальних заходів, кратність лікарських оглядів.

Висвітлені контрольні точки для переходу на наступний етап реабілітації, які також служать маркерами ефективності відновлювального лікування та можливих технологічних порушень. 

Саме досягнення певних рівнів фізичної активності (толерантності до фізичних навантажень), висвітлених зокрема в контрольних точках, а не термін після ЕП, є визначальним під час переходу з етапу на наступний етап реабілітації.

Описано склад реабілітаційної команди (рис. 2) – це колектив спеціалістів, які задіяні на всіх етапах відновлювального лікування. Саме такий склад та взаємодія лікарів, середнього та молодшого медперсоналу і може забезпечити максимальну ефективність реабілітації, згідно до наших даних. 

Рис. 2. Необхідний склад та зв’язки реабілітаційної команди

Умовами для направлення хворих на етап ранньої санаторної реабілітації до спеціалізованого відділення місцевого санаторно-курортного закладу є: стабільний соматичний стан; самообслуговування в межах відділення; ходьба з додатковою опорою (милиці) 100 м, проходження одного прольоту сходами; задовільні показники коагулограми; задовільний стан післяопераційної рани; завершення ін’єкційної тромбо- та антибіотикопрофілактики.

Як показали проведені дослідження, під час вступу на санаторний етап реабілітації у хворих виявлені зміни клініко-функціональних, біомеханічних показників та зниження якості життя.

До ЕП КС вертикальна складова ОР у хворих ІА підгрупи мала нетиповий спотворений характер та визначалась нестабільними показниками. Так, якщо крива ОР реакцій у нормі має типовий двогорбий характер, то графік вертикальної складової у цих хворих має значно занижені характеристики сили опори переднього та заднього поштовхів, що свідчить про повільне наступання на опору та відштовхування (рис. 3).

                    Підгрупа ІА                             Підгрупа IVА (контрольна)

                                                           

Рис. 3. Схема динаміки опорних реакцій:

Р – вага тіла досліджуваного; часові характеристики: t – загальний час опори (с);

силові характеристики (у % до ваги тіла досліджуваного): L1 – максимум переднього поштовху; L2 – міжпоштовховий період; L3 – максимум заднього поштовху

У міжпоштовховий період відзначається зміщення мінімальних значень у бік заднього поштовху та значно завищені силові навантаження і при цьому на графіку динамограми виникають ще додаткові мінімуми, що свідчить про нестабільність кінцівки при опорі та недостатнє використання гравітаційних та інерційних сил. Такі зміни в динаміці ходи відбуваються внаслідок больових відчуттів під час навантаження або відштовхування від опорної поверхні.

Під час дослідження ОР оперованої кінцівки як в ІА, так і в IVА (контрольній) підгрупах відзначено характерне зниження, відносно норми, силових характеристик переднього та заднього поштовхів відповідно на 34,6 % та 37,0 %, підвищення силових характеристик міжпоштовхового  періоду на 12,4 %. Деформовані фронти максимальних і мінімальних характеристик сили опори та збільшення часу опори на 80,9 % відносно норми свідчить про ощадний, кульгаючий характер ходи хворих.

На контрлатеральному боці у хворих також відзначається незначне деформування графіку вертикальної складової реакцій опори, значне збільшення  загального  опорного  часу (на 113,5 %) відносно норми та (на 18,0 %) відносно часу опори хворої кінцівки (табл. 3). Таким чином, неоперована кінцівка виконує переважно функцію опори, а оперована – переважно функцію переносу. Усі ці характеристики вказують на те, що хворі не мають надійної опори під час ходи – хода хворих має «кульгаючий» характер. Характеристики опори під час ходи хворих ІА підгрупи та IVА (контрольної)  підгрупи до хірургічного лікування достовірних відмінностей не мали.

Через 2 тижні після ЕП КС, тобто під час вступу на санаторний етап лікування для хворих ІА підгрупи та виписці додому для IVА (контрольній) підгрупи, були відзначені незначні позитивні тенденції до змін динамограми вертикальної складової без достовірних відмінностей в обох підгрупах (табл. 3), хода хворих характеризувалась все ще як «статична», вони продовжували використовувати додаткову опору для ходьби (рис. 3).

Через 6 тижнів (наприкінці ранньої санаторної реабілітації) у хворих ІА підгрупи для оперованої кінцівки графік динамограми вертикальної складової одноопорного періоду характеризувався значним збільшенням силових навантажень переднього поштовху (L1) до 106,8 % та заднього поштовху (L3) до 107,8 %, і в той же час значно зменшилося навантаження міжпоштовхового періоду (L2) на 8,5 % при збереженні додаткових мінімумів (табл. 3). Загальний час опори становив 1,0 с. Це свідчить про більш значне навантаження оперованої кінцівки та стабільність в одноопорну фазу кроку.

Така сама тенденція відмічається і на неоперованому боці, але КС продовжував виконувати відносно більшу функцію опори, ніж оперований: час його опори відносно норми був збільшений в середньому на 40,4 %, а відносно оперованої кінцівки на 25,0 %. Все це також підтверджує, що режим функціонування оперованої кінцівки забезпечується і за рахунок функціонального напруження неоперованої.

Загалом графік вертикальної складової реакцій опори після санаторного етапу реабілітації набув виражений двогорбий характер (рис. 3, ІА підгрупа), силові та часові характеристики одноопорного періоду характеризувалися позитивними змінами – вони наблизились до норми. Позитивні зміни ОР підтверджують наявність стабільності кінцівок під час опори, хода хворих стала більше наближеною до норми (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка силових та часових характеристик вертикальної складової ходи за методикою опорних реакцій у хворих після ендопротезування кульшового суглоба ( M±m )

Показники

Силові характеристики опорних реакцій (у % до ваги тіла)

Часові характеристики опорних реакцій (загальний час опори, у с)

Групи хворих

Стан кінцівки

L1  передній поштовх

L2 міжпоштовховий період

L3 задній поштовх

tзаг

до операції

після операції

до опера-ції

Після операції

до опера-ції

після операції

до опера-ції

після операції

2

6

2

6

2

6

2

6

тижні

тижні

тижні

тижні

Норма

108,1±0,5

81,0±0,5

112,7±0,6

0,89±0,04

Підгрупа ІА (n=79)

неоперована

104,6±1,5°

105,7±1,3°

108,9±1,7

86,9± 1,1°

85,6± 1,2°

82,0± 1,1*

106,6±1,6°

108,2±1,8°

112,0±1,7*

1,90± 0,03°

1,78± 0,08°

1,25± 0,05*°

оперована

73,5±1,3#°

86,1± 3,4#°

106,8±1,9*¤

93,4± 1,3#°

92,1± 1,1#°

83,6± 1,5*

75,7± 1,7#°

87,0± 2,5#°

107,8±2,3*¤°

1,61± 0,03#°

1,49± 0,07#°

1,00± 0,01*#°¤

Підгрупа IVА (контроль-на)   (n=30)

неоперована

103,9±1,5°

105,2±1,2°

106,3±1,4

87,1± 1,5°

86,0± 1,2°

84,2± 2,3

106,3±1,4°

107,9±2,7°

108,4±3,5

1,87± 0,05°

1,74± 0,1°

1,65± 0,07°*

оперована

73,9±1,3#°

87,9± 2,9#°

100,2±1,4*#°

94,0± 2,1#°

92,3± 1,3#°

87,4± 2,7°*

76,0± 1,5#°

86,9± 3,2#°

101,5±1,1*#°

1,59± 0,02#°

1,48± 0,08#°

1,34± 0,04*#°

Примітки: * - достовірність при порівнянні результатів до та після лікування (р< 0,05);

  ¤- достовірність при порівнянні результатів після лікування в ІА підгрупі та IVА підгрупі (контрольній) (р < 0,05);

                  # - достовірність при порівнянні результатів неоперованої та оперованої кінцівки (р< 0,05);

                  ° - достовірність при порівнянні результатів з нормою (р< 0,05).

В контрольній (IVА) підгрупі хворих через 6 тижнів після ЕП графік вертикальної складової реакцій опори оперованої кінцівки не мав чітко вираженого двогорбого типу. Він характеризувався незначним збільшенням силових навантажень переднього поштовху (L1) до 100,2 % та заднього поштовху (L3) до 101,5 %, що у середньому на 6,5 % нижче від відповідних показників хворих ІА підгрупи, зберігалися збільшені щодо норми навантаження міжпоштовхового періоду (L2) на 6,4 % та майже не зникали додаткові мінімуми, що свідчить про недостатню стабільність в одноопорну фазу кроку (рис. 3). Загальний час опори оперованої кінцівки був більше від норми на 50,5 % і становив 1,34 с. Загальний опорний час неоперованої кінцівки був збільшений щодо норми на 85,4 %. Хода хворих контрольної (IVА) підгрупи достовірно відрізнялась від норми (табл. 3).

Аналіз результатів силових характеристик м’язів стегна в обох підгрупах (ІА та IVА) до хірургічного лікування показав, що силові характеристики досліджуваних груп м’язів на боці ушкодження були майже у 2,5 рази нижчі, ніж на протилежному: так сила mm. abductor знижена на 65,2 %, mm. adductor на 59,6 %, mm. extensor на 76,7 %, mm. rec. femoris на 20,0 % (рис. 4).

Рис. 4. Приріст силових показників м’язів у хворих після ЕП КС

Через 6 тижнів (під час виписки з санаторію) в хворих ІА підгрупи було виявлено значну позитивну динаміку відновлення силових характеристик досліджуваних груп м’язів, що свідчить про зниження больового синдрому та відновлення функцій нижніх кінцівок (рис. 4).

Слід відзначити, що приріст силових характеристик у хворих ІА підгрупи на ураженому боці був на 200,0 % більше ніж на контрлатеральному (рис. 4). Це зумовлено тим, що приріст м’язової сили можливий тільки до максимуму насичення, тому більш слабкі м’язи дали достовірний приріст порівняно з початковими показниками. Порівняльний аналіз силових характеристик м’язів стегна між ІА та IVА (контрольною) підгрупами хворих виявив покращення силових характеристик відповідних груп м’язів та значно вищу (в 3 рази)  динаміку відновлення в ІА підгрупі.

Аналіз стабілографічних показників хворих у сагітальній і фронтальній площинах виявив зміщення проекції ЗЦВ назад та в бік інтактної кінцівки. У процесі лікування спостерігається тенденція до переміщення проекції ЗЦВ до норми, що свідчить про зменшення больового синдрому та спроможність м'язів нижніх кінцівок більше включатися у нормальний механізм регуляції балансування під час стояння.

Гоніометричні дослідження виявили, що в процесі ранньої санаторної реабілітації спостерігалося зростання обсягу рухів в оперованому суглобі: у хворих І групи кут згинання в оперованому суглобі збільшився з 65,4°±1,4° до 85,4°±1,1° (∆=20,0°, р<0,05), відведення з 29,5°±0,7° до 41,1°±0,5° (∆=11,6°, р<0,05); ІІ групи – з 71,4°±2,1° до 86,8°±1,8° (∆=15,4°, р<0,05) та з 30,3°±0,9° до 40,7°±1,0° (∆=10,4°, р<0,05) відповідно; ІІІ групи – з 90,8°±2,9° до 95,1°±2,7° (∆=4,3°, р>0,05) та з 39,0°±1,3° до 41,3°±1,3° (∆=1,3°, р>0,05) відповідно.

Проаналізована динаміка швидкості ходьби з додатковою опорою (дві милиці). Під час прийняття на санаторний етап реабілітації у хворих І групи швидкість ходьби з додатковою опорою була достовірно нижче від нормальних показників (1,0 м/с) та даних, характерних для хворих з патологією ОРА (0,7 м/с) (табл. 4). У результаті проведення відновлювального лікування спостерігали збільшення швидкості ходьби у хворих усіх груп спостереження. Однак, незважаючи на позитивну динаміку швидкості дозованої ходьби, цей показник у хворих І групи залишався достовірно нижче норми в старшій віковій групі, а у хворих молодше 60 років швидкість ходьби сягає рівнів, характерних для пацієнтів з патологією ОРА. Це пояснюється тим, що хворі І-ої групи продовжують користування додатковою опорою – дві милиці. Аналогічна динаміка була характерна для хворих ІІ групи. Для хворих ІІІ групи було характерно користування під час ходьби однією милицею або палицею та швидкість ходьби під час прийняття на санаторний етап реабілітації була нижче норми, але вище, ніж у хворих І та ІІ груп (табл. 4). Виявлено, що у хворих молодшої вікової групи швидкість ходьби була достовірно вище як до, так і після лікування в усіх групах спостереження (табл. 4). Спостерігалося також зростання дистанції дозованої ходьби з додатковою опорою за добу (табл. 4). 

Сила м’язів за даними 5-ти бального тесту (норма 5 балів) також корелювала з віком хворих і була вищою у вікової групи до 60 років. Спостерігалося достовірне збільшення сили м’язів у процесі реабілітації в усіх групах спостереження (табл. 4). Відзначено зменшення больових відчуттів у хворих як за результатами опитувальників, так і за даними ВАШ в усіх групах спостереження (табл. 4).

Під час аналізу дозволеної опороздатності оперованої кінцівки (норма 100 %) брали до уваги спосіб фіксації ендопротеза (цементний, безцементний). У хворих з цементним способом фіксації (підгрупа ІА) дозволена опороздатність оперованої кінцівки була достовірно вищою, ніж у хворих з безцементним способом (підгрупа ІБ) як на початку, так і наприкінці реабілітації (табл. 4). У хворих ІІ-ої групи відмічено значну варіабельність цього показника, що пояснюється різними строками направлення на реабілітацію в межах цієї групи (від 21 доби до 3 місяців після операції). Хворі ІІІ-ї групи пересувалися з повним навантаженням на оперовану кінцівку.

Таблиця 4

Показники швидкості та дальності ходьби, сили м’язів, опороздатності оперованої кінцівки та рівня болю у хворих після ендопротезування кульшового суглоба до та після реабілітації

Показники	До реабілітації		Після реабілітації
		Групи, вік хворих (роки)
		Група І (n=158)
		до 60 (n=110)	старше 60 (n=48)	до 60 (n=110)	старше 60 (n=48)
Швидкість ходьби (м/с)	0,45±0,007¤	0,37±0,01#¤	0,71±0,018*	0,54±0,018*#¤
Біль за ВАШ (бали)	6,4±0,1¤	6,7±0,2¤	2,7±0,1*¤	3,2±0,2*#¤
Сила м’язів оперованої кінцівки (бали)	3,8±0,08¤	3,08±0,09#¤	4,6±0,09*	3,97±0,08*#¤
Дистанція ходьби за добу (м)	225,7±9,3	146,3±10,5#	1012,3±32,2*	677,7±41,6*#
	Підгрупи
		ІА (n=79)	ІБ (n=79)	ІА (n=79)	ІБ (n=79)
Опороздатність (%)	41,8±8,3¤	32,5±6,6¤	67,0±8,2*¤	57,1±7,4*¤
	Група ІІ (n=63)
		до 60 (n=27)	старше 60 (n=36)	до 60 (n=27)	старше 60 (n=36)
Швидкість ходьби (м/с)	0,52±0,03¤	0,42±0,02#¤	0,8±0,04*	0,6±0,04*#¤
Біль за ВАШ (бали)	5,0±0,4¤	7,5±1,6#¤	2,0±0,3*¤	4,8±1,7#¤
Сила м’язів оперованої кінцівки (бали)	3,9±0,1¤	3,3±0,1#¤	4,4±0,3*	4,2±0,1*¤
Дистанція ходьби за добу (м)	250,0±23,1	208,3±28,3	1126,9±76,0*	801,4±75,8#*
	Підгрупи
		ІІА (n=52)	ІІБ (n=11)	ІІА (n=52)	ІІБ (n=11)
Опороздатність (%)	61,3±22,1¤	53,2±21,0¤	81,4±14,5*¤	76,4±16,7*¤
	Група ІІІ (n=44)
		до 60 (n=18)	старше 60 (n=26)	до 60 (n=18)		старше 60 (n=26)
Швидкість ходьби (м/с)	0,69±0,08	0,54±0,05#¤	0,93±0,08*		0,80±0,05*
Біль за ВАШ (бали)	4,0±0,4¤	4,5±0,3¤	1,6±0,3*¤		2,2±0,3*¤
Сила м’язів оперованої кінцівки (бали)	4,0±0,2¤	3,8±0,2¤	4,7±0,1*		4,5±0,2*
Дистанція ходьби за добу (м)	850,0±162,3	576,0±108,1	1644,6±219,7*		1368,0±152,6*
	Підгрупа
		ІІІА (n=37)	ІІІБ (n=7)	ІІІА (n=37)	ІІІБ (n=7)
Опороздатність (%)	98,8±1,2	96,6±2,1	100,0±0,0	98,9±0,9

Примітки: * - достовірність (р < 0,05) при порівнянні даних до та після лікування;

      # - достовірність (р < 0,05) при порівнянні даних між підгрупами в межах груп;

      ¤ - достовірність (р < 0,05) при порівнянні даних з нормою;

      спосіб фіксації компонентів ендопротеза: А – цементний, Б – безцементний.

Аналіз результатів реабілітації після ЕП КС за показниками якості життя хворих проводили за допомогою опитувальника Джохансона та за шкалою Харріса (табл. 5).

Значні достовірні розбіжності відзначено під час порівняння результатів опитувальників у динаміці. Встановлено, що в процесі ранньої санаторної реабілітації спостерігається достовірне зростання показників якості життя (табл. 5), які зберігаються на високому рівні і за даними тривалого спостереження.

Таблиця 5

Показники якості життя хворих після ендопротезування кульшового суглоба

Опитувальник, бали	До реабілітації (n=265)	Після реабілітації (n=265)	Тривале спостереження (n=95)
		Групи спостереження
		Група І
Опитувальник Джохансона	43,4±1,1 (n=158)	61,8±1,4* (n=158)	76,5±1,7* (n=62)
Шкала Харріса	44,6±3,0 (n=158)	72,8±2,8* (n=158)	87,3±2,6* (n=62)
	Група ІІ
Опитувальник Джохансона	46,4±3,0 (n=63)	65,8±2,8* (n=63)	70,7±3,3*¤ (n=17)
Шкала Харріса	58,7±5,6# (n=63)	77,1±4,8* (n=63)	85,7±3,7* (n=17)
	Група ІІІ
Опитувальник Джохансона	64,8±3,4# (n=44)	70,4±4,2* (n=44)	66,9±5,5¤ (n=14)
Шкала Харріса	74,6±3,5# (n=44)	80,5±2,4¤ (n=44)	80,9±3,1*¤ (n=14)

Примітки: * - достовірність (р < 0,05) при порівнянні даних до та після лікування/при

                       тривалому спостереженні;

                  # - достовірність (р < 0,05) при порівнянні даних між групами до лікування;

                  ¤ - достовірність (р < 0,05) при порівнянні даних між групами після лікування.

Найбільш виражена позитивна динаміка була у хворих І групи. В цій групі загальний бал за опитувальником Джохансона зріс на 20,4 (у 1,5 раза) у процесі санаторної реабілітації та на 35,0 (у 1,8 раза) при тривалому спостереженні порівняно з даними до реабілітації (р<0,05), за шкалою Харріса на 30,2 (у 1,7 раза) та 44,7 балів (у 2,0 рази) відповідно. Також спостерігався приріст на 14,6 (у 1,2 раза) та 14,5 бали (у 1,2 раза) відповідно при порівнянні даних після санаторної реабілітації та при тривалому спостереженні. Для хворих ІІ групи зберігалася аналогічна позитивна динаміка.

Таким чином, одразу після санаторної реабілітації результат за даними опитувальників у хворих І та ІІ груп можна оцінити як «задовільний», що пов’язано зі збереженням рухових та побутових обмежень в періоді до 3 місяців після ЕП, але за віддаленими результатами ці показники відповідали оцінці «добре».

Для хворих ІІІ групи виявлено достовірно вищі значення показників під час вступу на етап санаторної реабілітації, що пояснюється менш вираженими функціональними обмеженнями в пізні строки після ЕП, але за результатами тривалого спостереження загальні бали за опитувальниками були співставними, або навіть нижчими при порівнянні з даними хворих, які були направлені на санаторний етап в більш ранні строки після оперативного лікування (табл. 5).

За даними тривалого спостереження спостерігалося збереження позитивного ефекту протягом значного періоду часу (більше п’яти років).

Нами розроблено та проаналізовано ефективність РК для підгруп хворих з клінічними проявами ОХХ (попереково-крижового відділу) та хворих похилого і старечого віку з високим ризиком падінь.

За результатами лікування хворих з ОХХ з додаванням до базового комплексу місцевої форми НПЗП (гелю «Дип-Риліф») під час масажу та УФФ на попереково-крижовий відділ хребта виявлено зростання часу виконання ізометричного навантажувального тесту Ito з 40,1  8,3 с (чоловіки) та 32,3  6,7 с (жінки) на 73,2 % та 69,9 % відповідно та підвищення щоденної активності за даними опитувальника Роланда-Морріса на 48,7 %.

У хворих похилого та старечого віку з додаванням до базового РК додатково розробленого комплексу ЛГ (до якого входили вправи, спрямовані на покращення координації рухів та тренування вестибулярного апарату)  спостерігалась тенденція до зменшення часу виконання TUG-тесту та перехід 8 (30,8 %) хворих з високим ризиком падінь до групи з низьким ризиком.

За результатами тривалого спостереження проаналізовано відновлення працездатності хворих після ЕП КС. 77 хворих основної групи після реабілітації повернулись до праці, що склало 94 %, тоді як в контрольній – 81 % (17 хворих) (p<0,05). Основна відмінність між групами у відновленні працездатності хворих полягає у строках виходу до праці (рис. 5).

Рис. 5. Строки виходу до праці хворих після ендопротезування  кульшового суглоба, n=94.

В основній групі серед працюючих хворих найбільша кількість (50) приступили до праці через 3 – 4 місяці після ЕП. До цього моменту, згідно до наших даних, наступає функціональне відновлення оперованого суглоба, що полягає у відновленні опороздатності, обсягу рухів в оперованому суглобі, хворий пересувається без додаткової опори або з палицею, зникають побутові обмеження. У контрольній групі масовий вихід до праці спостерігався теж у 3 місяці, але в подальшому значна кількість хворих ще перебувала на лікарняному.

Таким чином, 76,6 % хворих з основної групи після ЕП КС повернулися до праці після хірургічного лікування та реабілітації у строки до 4 місяців, тобто мало місце повне функціональне відновлення (рис. 5). У контрольній групі цей показник склав лише 55 % (p<0,05).

Для визначення строків повернення до праці хворих, які працювали до ЕП, ми використали зворотню кумуляту динаміки цього показника. На рис. 6 приведена відносна кількість хворих, які ще потребують реабілітації, і не повернулися до праці по місяцях після операції.

Рис. 6. Розподіл хворих за терміном виходу до праці, n=94.

Якщо взяти до уваги 5 % регламентовану похибку, то в нашому дослідженні встановлено що до праці хворі основної групи повертаються до 6-го місяця. Так, через 4 місяці після операції, до праці не повернулось 23,4 %, а до 6 міс. – 3,9 % хворих основної групи (< 5 %). У контрольній групі 5,9 % (> 5 %) не вийшли до роботи навіть до 11-го місяця. Через 12 місяців працездатність відновилася у всіх хворих (рис. 6).

Нині рання санаторна реабілітація для людей працездатного віку фінансується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Так, на етап санаторної реабілітації за рахунок цього фонду, з загальної кількості хворих основної групи (95) було направлено 75 (78,6 %), з них повернулися до праці 70 (93,3 %).

Таким чином, у дисертаційній роботі висвітлені основні клініко-функціональні зміни у хворих після ендопротезування кульшового суглоба під впливом диференційованих реабілітаційних комплексів на санаторному етапі лікування. Наведено результати тривалого спостереження щодо повернення до праці та якості життя, що є соціально значущим. Завдання: обґрунтувати принципи етапного відновлювального лікування хворих після ендопротезування кульшового суглоба шляхом створення алгоритму та технологічної карти реабілітації, було вирішене.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлене вирішення актуальної проблеми медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології – обґрунтування принципів етапної реабілітації та розробка диференційованих комплексів санаторно-курортного лікування хворих після ендопротезування кульшового суглоба.

1.  За даними клініко-інструментальних досліджень вихідного стану хворих в ранньому періоді реабілітації після ендопротезування кульшового суглоба встановлено: зміни кривої опорних реакцій, а саме зниження силових характеристик переднього та заднього поштовхів на 34,6 % та 37,0 %, підвищення силових характеристик міжпоштовхового періоду на 12,4 %, загального часу опори в 2 рази; зниження силових характеристик м’язів у 2,5 рази: сили mm. abductor на 65,2 %, mm. adductor на 59,6 %, mm. extensor на 76,7 %, mm. rec. femoris на 20,0 %; зміщення проекції загального центру ваги назад та в бік інтактної кінцівки; зменшення обсягу рухів у кульшовому суглобі в 1,7 раза; зниження швидкості ходьби в 1,8 раза, якості життя хворих та щоденних функцій, що обґрунтовує необхідність проведення реабілітаційних заходів.
2.  Розроблено базовий реабілітаційний комплекс для хворих після ендопротезування кульшового суглоба на ранньому післяопераційному етапі, який включав наступні заходи: кінезотерапію – лікувальну гімнастику, лікувальну дозовану ходьбу з додатковою опорою, механотерапію, велотренування, гідрокінезотерапію, ортопедичний режим; фізіотерапію, а саме електроміостимуляцію, магнітолазерну терапію; масаж; психотерапію та диференційовані комплекси залежно від термінів направлення на етап санаторної реабілітації та способу фіксації компонентів ендопротеза (комплекси лікувальної гімнастики, дозоване вісьове навантаження на оперовану кінцівку, ортопедичні обмеження), супутньої патології (при остеохондрозі хребта – ультрафонофорез гелю «Дип-Риліф» та масаж з ним на попереково-крижовий відділ хребта) та віку хворих  (комплекс лікувальної гімнастики для профілактики падінь).
3.  Встановлено, що супутня патологія та вік хворих впливають на їх функціональний стан, що потребує внесення корекції до комплексів реабілітації. Так, у хворих з нейрорефлекторними проявами остеохондрозу поперекового відділу хребта додатково застосовували ультрафонофорез та масаж з нестероїдним протизапальним препаратом на уражену ділянку; у хворих похилого та старечого віку – комплекс лікувальної гімнастики для профілактики падінь. 
4.  В результаті проведених реабілітаційних заходів встановлено, що поліпшення показників силових характеристик основних груп м‘язів стегна стало достовірно (у 3 рази) більшим у хворих після ранньої санаторної реабілітації порівняно з хворими, які проходили реабілітацію тільки вдома (р<0,05). Зміцнення м’язів ураженої кінцівки сприяє нормалізації форми вертикальної складової реакції опори (зростання переднього та заднього поштовхів у 1,4 рази, зменшення міжпоштовхового періоду в 1,1 рази та загального часу опори в 1,6 рази) за рахунок більш раціонального використання поєднання м’язових, інерційних та гравітаційних сил.
5.  Позитивна динаміка біомеханічних показників мала пряму кореляцію зі збільшенням обсягу рухів в оперованому суглобі (згинання на 20,0°, відведення на 11,6°), а зміщення загального центру ваги спостерігалося лише в групі хворих, які проходили ранню санаторну реабілітацію.
6.  Швидкість та дальність дозованої ходьби прямо залежить від строків після хірургічного лікування та віку хворих та не залежить від способу фіксації ендопротеза. Вона була вище (у 1,2 рази) у хворих вікової групи молодше від 60 років та в пізні строки після ендопротезування (в 1,3 рази).
7.  Спосіб фіксації компонентів ендопротеза впливав на величину дозволеного вісьового навантаження на оперовану кінцівку, вона була нижчою у хворих з безцементним способом фіксації, що потребувало призначення диференційованих реабілітаційних комплексів.
8.  Доведено, що санаторна реабілітація позитивно впливає на клініко-функціональні показники та якість життя хворих. Найбільш виражена позитивна динаміка відмічена у хворих, які були направлені на санаторний етап реабілітації в ранньому післяопераційному періоді (до 21 доби після операції), що обґрунтовує доцільність раннього відновлювального лікування. Розроблені умови до направлення хворих на етап ранньої санаторної реабілітації.
9.  Обґрунтовано застосування раннього санаторного відновлювального лікування для хворих після ендопротезування кульшового суглоба у спеціалізованому відділенні, що є ефективним і соціально та економічно значимим як за безпосередніми результатами, так і за даними тривалого спостереження. До праці після хірургічного лікування та етапної реабілітації, включаючи ранню санаторну, повернулося 94 % хворих від тих, хто працював до ендопротезування кульшового суглоба, в порівнянні з 81 % контрольної групи (p<0,05). Це свідчить про високу ефективність етапної реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба щодо відновлення працездатності.
10.  Створений алгоритм реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба та технологічна карта для лікаря-фізіотерапевта й лікаря лікувальної фізичної культури, що дозволило проводити реабілітаційні заходи оперативно, вчасно, послідовно та в необхідному обсязі у взаємодії з лікуючим лікарем та оперуючим хірургом.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.  Розроблені диференційовані принципи реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба, які включають базовий реабілітаційний комплекс (лікувальна гімнастика, лікувальна дозована ходьба з додатковою опорою, механотерапія, велотренування, гідрокінезотерпія, ортопедичний режим, масаж попереково-крижового відділу хребта, електроміостимуляція м’язів, магнітолазеротерапія, психотерапія). Залежно від строків після хірургічного втручання та способу фіксації ендопротеза запропоновані диференційовані комплекси лікувальної гімнастики та ортопедичні рухові обмеження, дозування вісьового навантаження на оперовану кінцівку; від віку хворих – комплекс лікувальної гімнастики для профілактики падінь; від супутньої патології (а саме остеохондроз хребта) – додаткове призначення гелю «Дип Риліф» під час масажу та методом ультрафонофорезу.
2.  Направлення хворих після ендопротезування кульшового суглоба на етап ранньої санаторної реабілітації до 21 доби після хірургічного лікування при неускладненому післяопераційному періоді можливо при досягненні певних умов: стабільний соматичний стан; самообслуговування в межах відділення; ходьба з додатковою опорою (милиці) 100 м, один проліт сходами; задовільні показники коагулограми; задовільний стан післяопераційної рани; завершення ін’єкційної тромбо- та антибіотикопрофілактики.
3.  Для оцінки ефективності реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба слід використовувати інформативні та доступні критерії показників анкетування, опорних реакцій, динамометрії, стабілографії та гоніометрії, функції ходьби, дозволеного вісьового навантаження на оперовану кінцівку.
4.  У ході реабілітаційного процесу слід використовувати технологічну карту реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба для спеціалістів реабілітаційних відділень стаціонарів, поліклінічних та санаторно-курортних закладів: лікарів-фізіотерапевтів, лікарів лікувальної фізкультури, яка дозволяє підвищити ефективність реабілітаційних заходів.
5.  Запропоновано алгоритм етапної реабілітації хворих, яким проведено ендопротезування кульшового суглоба, обґрунтовано склад та зв’язок між спеціалістами реабілітаційної команди на всіх етапах відновлювального лікування пацієнтів з вказаною патологією.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.  Современная механотерапия в реабилитационной практике: пособие / И.В. Рой, И.К. Бабова, С.Н. Бучинский, О.Г. Юшковская. – К.: КИМ, 2007. – 72 с. (Автором подано ідею написання посібника, підібрано матеріал, зроблено опис апаратів та методик механотерапії).
2.  Хворі, що перенесли травми та захворювання органів опори та руху / О.М. Поливода, Г.В. Гайко, І.В. Рой, В.М. Нікітушкіна, І.К. Бабова, Ю.М. Поліщук // Медична реабілітація в санаторно-курортних закладах ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” / за ред. Е.О. Колесника. – К.: Купріянова, 2004. – С. 62-71. (Автором описані принципи направлення хворих з патологією великих суглобів, зокрема після ЕП, на санаторний етап реабілітації).
3.  Стани після травм та оперативних втручань на органах опори та руху / Г.В. Гайко, І.К. Бабова, І.В. Рой, О.А. Владимиров, О.І. Баяндіна, Л.Д. Катюкова // Лікувальна фізкультура в санаторно-курортних закладах / за ред. Л.І. Фісенко. – К.: Купріянова, 2005. – С. 332-343. (Здобувачем особисто описані принципи ЛФК у хворих після ЕП КС, комплекси ЛФК та гідрокінезотерапії на етапі санаторної реабілітації).
4.  Богатирьова Т.В. Стандарти діагностики та лікування захворювань опорно-рухового апарату / Т.В. Богатирьова, А.М. Арват, І.К. Бабова // Стандарти (клінічні протоколи) санаторно-курортного лікування / за заг. ред. М.В. Лободи, К.Д. Бабова, Т.А. Золотарьової, Л.Я. Гріняєвої. – К.: КІМ, 2008. – С. 318-341. (Автором складені стандарти санаторного лікування хворих на коксартроз).
5.  Фізична реабілітація (масаж, ЛФК, механотерапія) / О.Г. Юшковська, Н.І. Владимирова, Н.Г. Ніколаєва, І.К. Бабова, Т.І. Малихіна // Курорти та санаторії України: науково-практичний довідник / за ред. К.Д. Бабова, В.В. Єжова та О.М. Торохтіна. – К.: Фолігрант, 2009. – С. 93-104. (Автором описані засоби фізичної реабілітації хворих на етапі санаторного лікування).
6.  Санаторно-курортне лікування пацієнтів з хронічними больовими синдромами на курорті Хмільник / І.К. Бабова, О.В. Бурлака, С.І. Мудрий, О.І. Мудрий, В.В. Стеблюк / під редакцією В.В. Стеблюка. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2010. – 161 с. (Автором проаналізований етіопатогенез хронічних больових синдромів, методи їх оцінки, запропоновані реабілітаційні комплекси та надані дані про ефективність лікування хворих на остеоартроз).
7.  Использование геля „Дип Рилиф” в послеоперационном периоде у больных с клиническими проявлениями остеохондроза поясничного отдела позвоночника после тотального эндопротезирования тазобедренного сустава / И.К. Бабова, Е.И. Баяндина, И.В. Рой, А.А. Владимиров, Т.П. Ивановская // Літопис травматології та ортопедії. – 2003. – № 3-4. – С. 108-110. (Здобувачем особисто подана ідея, відібрано групу хворих, проведено їх обстеження та лікування, узагальнення та опис результатів).
8.  Тер-Вартаньян С.Х. Опыт применения препарата «Герон Остеоизи» (глюкозамина гидрохлорид) у больных с остеоартрозом коленных суставов / С.Х. Тер-Вартаньян, И.К. Бабова // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. – 2004. – № 4 (40). – С. 12-14. (Автором особисто сформовані групи спостереження, призначено терапію та зроблено аналіз результатів лікування).
9.  Современные проблемы реабилитации больных после переломов шейки бедренной кости / М.И. Пустовойт, И.В. Шибель, В.П. Омельчук, И.К. Бабова // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. – 2004. – № 4 (40). – С. 23-26. (Автором сформульовано принципи реабілітації хворих).
10.  Етапна реабілітація хворих після тотального ендопротезування кульшового суглоба / Г.В. Гайко, І.В. Рой, І.К. Бабова, О.І. Баяндіна // Травма. – 2006. – Т. 7, № 2. – С. 166-168. (Автором описані принципи направлення хворих після ЕП КС на санаторний етап реабілітації).
11.  Бабова І.К. Особливості реабілітації хворих після ревізійного ендопротезування кульшового суглоба / І.К. Бабова, І.В. Рой, Н.І. Самойленко // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2008. – № 2. – С. 47-49. (Автором розроблені та описані комплекси ЛФК, виділено групу спостереження, проведено аналіз та опис результатів).
12.  Бабова І.К Рання фізична реабілітація при ендопротезуванні кульшового суглоба у хворих на анкілозивний спондиліт / І.К. Бабова, І.М. Марценюк, Т.Є. Русанова // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. – 2008. – № 3 (55). – С. 14-16. (Автором розроблені та описані комплекси ЛФК, виділено групу спостереження, проведено аналіз та описання результатів).
13.   Бабова І.К. Рання санаторна реабілітація хворих після ендопротезування кульшового суглоба / І.К. Бабова, І.В. Рой, Л.О. Драч // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2008. – № 3. – С. 32-35. (Автором розроблено схему та програму реабілітації, проведено обстеження та лікування хворих, аналіз та описання результатів).
14.   Застосування лікувальної фізичної культури, масажу та гідрокінезотерапії на етапі ранньої санаторної реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба / І.В. Рой, І.К. Бабова, Л.Д. Катюкова, Д.Ю. Гугушкін, Т.В. Заморський // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. – 2009. - № 2 (58). – С. 6-9. (Автором сформовано групу спостереження, розроблені комплекси ЛФК, принципи застосування інших засобів фізичної реабілітації, проведено обстеження та лікування хворих, узагальнення та опис результатів).
15.   Бабова І.К. Відновлення працездатності хворих після ендопротезування кульшового суглоба, які проходили ранню санаторну реабілітацію / І.К. Бабова // Вісник морської медицини. – 2009. – № 2. – С. 137-139.
16.   Використання методів фізіотерапії у хворих ортопедо-травматологічного профілю після металоостеосинтезу та ендопротезування / І.В. Рой, І.К. Бабова, І.А. Лазарев, В.В. Воробей, С.Н. Бучинський, В.М. Майко // Травма. – 2010. – Т. 11, № 2. – С. 226-230. (Автором узагальнено літературні дані про застосування фізіотерапевтичного лікування у хворих після ЕП КС, наведено власні результати та методи лікування).
17.   Алгоритм реабілітації хворих, що потребують ендопротезування кульшового суглоба / І.К. Бабова, В.П. Торчинський, І.І. Біла, В.М. Майко // Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2010. – № 2. – С. 30-35. (Автором подано ідею написання статті, розроблено та описано алгоритм відновлювального лікування в реабілітаційному відділенні стаціонару, санаторію, поліклініки, наведено та описано власні дані про його ефективність).
18.   Бабова І.К. Комплекс лікувальної гімнастики з м’ячем для профілактики падінь у хворих похилого та старечого віку / І.К. Бабова // Вісник наукових досліджень. – 2010. – № 1. – С. 43-48.
19.   Бабова І.К. Організація відновлювального лікування хворих після ендопротезування кульшового суглоба у відділеннях реабілітації / І.К. Бабова // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. – 2010. – № 1. – С. 54-57.
20.   Повернення до праці – визначальний критерій ефективності етапної реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба / І.В. Рой, І.К. Бабова, І.І. Біла, О.І. Баяндіна // Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2010. – № 3. – С. 62-64. (Автором підібрано та проаналізовано власні дані про повернення до праці хворих, самостійно описано результати дослідження).
21.   Рой І.В. Біомеханічні показники ходи у хворих після ендопротезування кульшового суглоба / І.В. Рой, І.К. Бабова, Л.О. Драч // Медичні перспективи. – 2010. – Т. XV, № 4. – С. 62-67. (Автором відібрано групи хворих для дослідження, проведено обстеження та лікування хворих, проаналізовано та описано результати дослідження).
22.   Аналіз силових характеристик м’язів, стабілографічних та гоніометричних показників у хворих після ендопротезування кульшового суглоба на етапі санаторної реабілітації / І.В. Рой, І.К. Бабова, Л.О. Драч, В.М. Майко // Одеський медичний журнал. – 2010. – № 6. – С. 61-65. (Автором відібрано групи хворих для дослідження, проведено їх обстеження та лікування, проаналізовано та описано результати дослідження).
23.  Рой І.В. Технологія реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба / І.В. Рой, І.К. Бабова, О.І. Баяндіна // Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2010. – № 4. – С. 35-38. (Автором подано ідею написання статті, розроблено технологічну карту, описано результати).
24.   Бабова І.К. Якість життя пацієнтів після ендопротезування кульшового суглоба на етапі реабілітації / І.К. Бабова // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2010. – № 4. – С. 18-21.
25.  Наш досвід реабілітації хворих на остеоартроз кульшового суглоба в умовах реабілітаційної бальнеологічної лікарні / В.М. Майко, І.К. Бабова, О.І. Бабій, А.С. Монастирська, О.В. Майко // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. – 2010. – № 4. – С. 13-15. (Автором описані та розроблені основні принципи та комплекси реабілітації хворих).
26.   Майко В.М. Етапна функціональна реабілітація – найважливіший компонент лікування хворих остеоартрозом кульшового суглоба / В.М. Майко, І.К. Бабова, О.В. Майко // Актуальные вопросы курортологии, физиотерапии и медицинской реабилитации: труды / Крымское Республиканское учреждение «НИИ физических методов лечения и медицинской климатологии имени И.М. Сеченова МЗ Украины». – Ялта, 2010. – Т. 21, ч. 1. – С. 61-68. (Автором сформульовані основні принципи направлення хворих на етапи реабілітації).
27.   Санаторно-курортное лечение больных коксартрозом / Н.Г. Николаева, И.В. Балашова, А.Н. Арват, И.К. Бабова // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. – 2010. – № 3. – С. 5-7. (Автором запропоновані лікувально-реабілітаційні комплекси на етапі санаторної реабілітації).
28.  Патент № 43973 Україна. Спосіб лікування остеоартрозу / Ніколаева Н.Г., Нікіпелова О.М., Арват А.М., Бабова І.К., Сметанка В.Е.; заявник та патентовласник Укр. наук.-досл. ін-т медичної реабілітації та курортології МОЗ України. – заявлений 15.04.2009, опублікований 10.09.09, Бюл. № 17. (Автором запропоновані лікувально-реабілітаційні комплекси на етапі санаторної реабілітації).
29.  Патент № 55472 Україна. Спосіб ранньої санаторної реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба / Бабова І.К.; заявник та патентовласник Укр. наук.-досл. ін-т медичної реабілітації та курортології МОЗ України. – заявлений 05.07.2010, опублікований 10.12.10, Бюл. № 23.
30.   Використання нестероїдних протизапальних препаратів у місцевій терапії у хворих різного віку з патологією кістково-м’язової системи: методичні рекомендації / уклад.: В.В. Поворознюк, І.К. Бабова; Інститут геронтології НАМН України – К., 2004. – 29 с. (Автором наведено дані про використання НПЗП у хворих після ЕП КС).
31.   Лікувальна фізична культура та гідрокінезотерапія у комплексній реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба: методичні рекомендації / уклад.: П.П. Добра, І.К. Бабова, О.С. Блага; УЖНУ. – Ужгород: Говерла, 2009. – 12 с. (Автором самостійно розроблені комплекси ЛФК у різні строки після ЕП КС).
32.  Диференційоване застосування лікувальних фізичних чинників у хворих на остеоартроз за санаторно-курортних умов: методичні рекомендації / уклад.: Н.Г. Ніколаєва, А.М. Арват, І.В. Балашова, І.К. Бабова, Л.В. Кубиніна; Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України – Одеса, 2010. – 19 с. (Автором запропоновані критерії оцінки стану хворих на остеоартроз, лікувальні комплекси).
33.  Санаторный этап реабилитации больных, перенесших тотальное эндопротезирование тазобедренного сустава, с клиническими проявлениями остеохондроза поясничного отдела позвоночника / Е.И. Баяндина, И.В. Рой, И.К. Бабова, А.А. Владимиров // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої 85-річчю Інституту травматології та ортопедії „Актуальні питання сучасної ортопедії та травматології”. – К., 2004. – С. 363-364. (Автором відібрано групу хворих, проведено їх обстеження та лікування, узагальнено та описано результати).
34.  Бабова И.К. Ранняя реабилитация больных после эндопротезирования суставов нижних конечностей на санаторном этапе / И.К. Бабова // Сборник научных трудов, посвященных 120-летию основания кафедры физиотерапии и курортологии Санкт-Петербургской медицинской академии последипломного образования „Физиотерапия – актуальное направление современной медицины”. – СПб., 2007. – С. 22-23.
35.   Бабова И.К. Комплексная физическая реабилитация больных после эндопротезирования тазобедренного сустава на раннем санаторном этапе / И.К. Бабова // Матеріали ХІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Спортивна медицина, лікувальна фізкультура та валеологія – 2007”. – Одеса, 2007. – С. 30-31.
36.   Babov K.D. Actual problems of early rehabilitation of patients after hip joint replacement / K.D. Babov, I.K. Babova // The International Scientific Congress The 60-th Session of General Assembly of the World Federation of Hydrotherapy and Climatotherapy. – Italy, 2007. – P. 156. (Автором подано ідею написання роботи, сформульовані основні принципи реабілітації хворих після ЕП КС).
37.   Babova I.K. Physical training and hydrokinesotherapy in early rehabilitation of patients after hip joint replacement / I.K. Babova, A.A. Vladimirov // The International Scientific Congress The 60-th Session of General Assembly of the World Federation of Hydrotherapy and Climatotherapy. – Italy, 2007. – P. 156-157. (Автором розроблені комплекси ЛФК та гидрокінезотерапії, проведено обстеження та лікування хворих, узагальнені та описані результати).
38.  Бабова І.К. Динаміка силових показників та опорних реакцій у хворих після ендопротезування кульшового суглоба у процесі ранньої санаторної реабілітації / І.К. Бабова // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю „Хірургічне лікування, медична реабілітація, фізіотерапія при переломах кісток та захворюваннях суглобів”. – Київ; Маньківка, 2008. – С. 45-46.
39.  Рой І.В. Комплексна оцінка ранньої санаторної реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба / І.В. Рой, І.К. Бабова // Матеріали науково-практичної конференції медпрацівників Укрзалізниці та санаторно-курортних закладів України „Теорія та практика курортної справи”. – Хмільник, 2008. – С. 127-128. (Автором підібрані критерії оцінки ефективності реабілітації, проаналізовані та узагальнені дані).
40.   Рой И.В. Гидрокинезотерапия и лечебная физкультура на этапе ранней реабилитации больных после эндопротезирования тазобедренного сустава / И.В. Рой, И.К. Бабова // Матеріали ХІV Міжнародної науково-практичної конференції «Спортивна медицина, лікувальна фізкультура та валеологія – 2008».  – Одеса, 2008. – С. 129-130. (Автором розроблені комплекси ЛФК, узагальнені дані).
41.   Оценка качества жизни как критерий эффективности санаторной реабилитации больных после эндопротезирования тазобедренного сустава / А.А. Владимиров, И.К. Бабова, И.В. Рой, С.Н. Бучинский // Матеріали ІІІ з’їзду фізіотерапевтів, курортологів та медичних реабілітологів, сателітного симпозіуму «Основні напрями розвитку курортної справи в сучасних умовах». – Ялта, 2008. – С. 79-80. (Автором відібрані опитувальники для оцінки якості життя хворих після ЕП КС, проведено лікування та обстеження хворих, написані тези).
42.   Babov K.D. Program of early rehabilitation of patients after hip joint replacement / K.D. Babov, I.V. Roy, I.K. Babova // Abstract book of 5-th World Congress of the International Society of Physical and Rehabilitation Medicine. – Istanbul, 2009. – P. 514-515. (Автором розроблено програму реабілітації, підібрано групи хворих, проаналізовано та описано результати).
43.   Вправи з м’ячем для профілактики падінь у хворих похилого та старечого віку / І.К. Бабова, Л.Д. Катюкова, О.І. Баяндіна, І.А. Дулевич // Збірник наукових праць XV ювілейної науково-практичної конференції «Спортивна медицина, лікувальна фізкультура та валеологія – 2010». – Одеса, 2010. – С. 17. (Автором сформовано групи спостереження, проведено обстеження, узагальнені та описані результати лікування).
44.   Визначення ефективності етапної реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба за фактом повернення до праці / І.В. Рой, І.К. Бабова, І.І. Біла, О.І. Баяндіна // Матеріали науково-практичної конференції «Сучасні підходи до організації відновлювального лікування працівників залізничного транспорту». – Одеса, 2010. – С. 48. (Автором зібрано матеріал, зроблено тривале спостереження, описані та проаналізовані дані).
45.   Алгоритм реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба / І.В. Рой, І.К. Бабова, В.П. Торчинський, І.І. Біла // Збірник наукових праць XV з’їзду ортопедів-травматологів України. – Дніпропетровськ, 2010. – С. 183. (Автором самостійно розроблено алгоритм, визначено критерій та умови переходу на етапи реабілітації).

АНОТАЦІЯ

Бабова І.К. Санаторно-курортна реабілітація хворих після ендопротезування кульшового суглоба. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.33 – медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія. – Кримська Республіканська установа «НДІ фізичних методів лікування і медичної кліматології імені І.М. Сєченова» МОЗ України, Ялта, 2011.

Дисертація базується на обстеженні 305 хворих після ендопротезування кульшового суглоба (ЕП КС), 265 з яких проходили реабілітацію на санаторному етапі.

Виявлено, що у хворих після ЕП КС під час вступу на санаторний етап реабілітації спостерігається зміна кривої опорних реакцій (ОР), зниження показників динамометрії та стабілографії, швидкості ходьби та якості життя, зменшення обсягу рухів в оперованому суглобі.

Розроблено базовий реабілітаційний комплекс для хворих після ЕП КС, диференційовані комплекси залежно від термінів направлення на етап санаторної реабілітації, особливостей хірургічного втручання, віку хворих та супутньої патології.

Найбільш виражені зміни спостерігалися у хворих, які були направлені в ранньому післяопераційному періоди (до 21 доби після ЕП). Відзначено, що поліпшення показників силових характеристик основних груп м‘язів стегна було достовірно більшим у хворих після ранньої санаторної реабілітації (р<0,05), що сприяло нормалізації форми ОР і мало пряму кореляцію зі збільшенням обсягу рухів в оперованому суглобі. Швидкість та дальність дозованої ходьби прямо залежала від термінів після хірургічного лікування та віку хворих. Величина дозволеного навантаження на оперовану кінцівку залежала від способу фіксації ендопротеза.

У процесі санаторної реабілітації спостерігалося зростання якості життя хворих як безпосередньо після неї, так і при тривалому спостереженні. До праці після оперативного лікування та етапної реабілітації повернулося 94 % хворих у порівнянні з 81 % контрольної групи (p<0,05).

Розроблено алгоритм реабілітації хворих після ЕП КС та технологічну карту для спеціалістів.

Ключові слова: рання реабілітація, санаторний етап, ендопротезування кульшового суглоба.

АННОТАЦИЯ

Бабова И.К. Санаторно-курортная реабилитация больных после эндопротезирования тазобедренного сустава. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.33 – медицинская реабилитация, физиотерапия и курортология. – Крымское Республиканское учреждение «НИИ физических методов лечения и медицинской климатологии имени И.М.Сеченова» МЗ Украины, Ялта, 2011.

Диссертация базируется на обследовании 305 больных после эндопротезирования тазобедренного сустава (ЭП ТС), 265 из которых проходили реабилитацию на санаторном этапе.

Выявлено, что у больных после ЭП ТС при поступлении на санаторный этап реабилитации наблюдается изменение кривой опорных реакций (ОР): снижение силовых характеристик переднего и заднего толчков на 34,6 % и 37,0 %, увеличение силовых характеристик межтолчкового периода на 12,4 %, общего времени опоры в 2 раза; снижение силовых характеристик мышц в 2,5 раза: силы mm.abductor на 65,2%, mm.adductor на 59,6%, mm.extensor на 76,7%, mm.rec.femoris на 20,0%; смещение проекции общего центра тяжести назад и в сторону интактной конечности; уменьшение объема движений в тазобедренном суставе в 1,7 раза; снижение скорости ходьбы в 1,8 раза, качества жизни и ежедневных функций больных.

Разработан базовый реабилитационный комплекс для больных после ЭП ТС на санаторном этапе, дифференцированные реабилитационные комплексы в зависимости от сроков направления на этап санаторной реабилитации, особенностей хирургического лечения, сопутствующей патологии и возраста больных. Отмечено, что улучшение показателей силовых характеристик основных групп мышц бедра было достоверно (в 3 раза) выше у больных после ранней санаторной реабилитации по сравнению с пациентами, которые проходили реабилитацию только на дому (р<0,05). Улучшение функционального состояния мышц оперированной конечности способствует нормализации формы вертикальной составляющей реакции опоры. Позитивная динамика показателей силы мышц имела прямую корреляцию с увеличением объема движений в оперированном суставе. Скорость и дальность дозированной ходьбы напрямую зависит от сроков после хирургического лечения и возраста больных и не зависит от способа фиксации эндопротеза. Они были выше у пациентов моложе 60 лет и в поздние сроки после эндопротезирования. Величина разрешенной нагрузки на оперированную конечность зависела от способа фиксации компонентов эндопротеза и была ниже у больных с безцементным способом фиксации, что влияло на назначение реабилитационных комплексов.

Сопутствующая патология влияла на функциональное состояние пациентов и требовала внесения коррекции в программу реабилитации. Так, у больных с проявлениями остеохондроза пояснично-крестцового отдела позвоночника дополнительно использовали ультрафонофорез и массаж с нестероидным противовоспалительным препаратом на пораженную область; у больных пожилого возраста – комплекс лечебной гимнастики для профилактики падений. 

В процессе санаторного восстановительного лечения больных после ЭП ТС наблюдался значительный рост качества жизни как непосредственно после санаторной реабилитации, так и при длительном наблюдении.

Наиболее выраженная позитивная динамика исследованных показателей отмечена у больных, которые были направлены на санаторный этап реабилитации в раннем послеоперационном периоде (до 21 суток после ЭП).

К труду после оперативного лечения и этапной реабилитации, включая раннюю санаторную, вернулось 94 % пациентов по сравнению с 81 % контрольной группы (p<0,05). Это свидетельствует о высокой эффективности этапной реабилитации больных после ЭП ТС в восстановлении трудоспособности, что имеет большое социально-экономическое значение для общества в целом.

Разработан алгоритм этапной реабилитации больных после ЭП ТС, состав и взаимосвязь между членами реабилитационной команды, технологическая карта реабилитации больных после ЭП ТС для физиотерапевтов и врачей лечебной физкультуры.

Ключевые слова: ранняя реабилитация, санаторный этап, эндопротезирование тазобедренного сустава.

ANNOTATION

Babova I.K. Health-resort rehabilitation of patients after hip joint replacement. - Manuscript.

A dissertation to obtain the scientific degree of the doctor of medical sciences in specialty 14.01.33 –medical rehabilitation, physiotherapy and health resort therapy. – Crimean Republican institution “Scientific-research institute of physical treatment methods and medical climatology named after I.M.Sechenov” of Ministry of health of Ukraine, Yalta, 2011.

Dissertation is based on the examination of 305 patients after hip joint replacement (HJR), 265 of them were on the health-resort period of rehabilitation.

When administered on the health-resort stage of rehabilitation in patients after HJR disorders in support reactions, decrease of dynamometric and stabilografic data, walk speed and quality of life, range of motions (ROM) in operated joint were revealed.

Basis rehabilitation program for patients after HJR, programs depending on terms of administration on health-resort period of rehabilitation, peculiarities of surgical intervention, age and concomitant diseases were worked out. The most significant improvement was observed in patients who were administered in early post-operative period (less than 21 day after operation).

It was determined that improvement of data of strength characteristics of main muscular groups of hip were verified higher in patients after early health-resort rehabilitation and leaded to normalization of support reactions and had straight correlation with increase of ROM in operated joint. Speed and distance of dosed walk straight depended on terms after operation and age of patients. Amount of allowed load on operated extremity depended on way of endoprothesis fixation.

During health-resort rehabilitation increase of quality of life was observed immediately after treatment and during long-term observation. 94 % patients after stage rehabilitation in comparison with 81 % patients of control group returned to work (p<0,05).

Algorithm for rehabilitation of patients after HJR and technological card for specialists were worked out.

Key words: early rehabilitation, health-resort period, hip joint replacement.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВАШ – візуально-аналогова шкала болю

ЗЦВ – загальний центр ваги

ЕП – ендопротезування

КС – кульшовий суглоб

ЛГ – лікувальна гімнастика

ЛДХ – лікувальна дозована ходьба

ЛФК – лікувальна фізична культура

НПЗП – нестероїдний протизапальний препарат

ОР – опорні реакції

ОРА – опорно-руховий апарат

ОХХ – остеохондроз хребта

РК – реабілітаційний комплекс

ТК – технологічна карта

УФФ – ультрафонофорез

TUG - тест – «Timed “up and go”» - тест