66409

ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Автореферат

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Актуальність теми. Вирішальна роль у протидії протиправним вчинкам належить державі, яка має спеціальний апарат примусу. Правові норми визначають, в яких випадках публічні органи управління можуть застосовувати заходи адміністративного припинення...

Украинкский

2014-08-18

165 KB

0 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 16

НАЦІОНАЛЬна АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

бортняк денис федорович

УДК 35.078.1+35.077.2

ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2011


Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України

Олефір Віктор Іванович,

Університет «Україна»,

проректор з наукової роботи – керівник департаменту науково-дослідної та міжнародної діяльності

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор,

академік Академії наук вищої освіти України

Діхтієвський Петро Васильович,

Національний авіаційний університет,

завідувач кафедри конституційного і адміністративного права

кандидат юридичних наук

Басов Андрій Віталійович,

Кримський юридичний інститут Харківського національного

університету внутрішніх справ,

начальник кафедри адміністративного права та процесу

Захист відбудеться «20» квітня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Національній академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, Київ, пл. Солом’янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, Київ, пл. Солом’янська, 1

Автореферат розісланий «17» березня 2011р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                                 А.В. Савченко


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вирішальна роль у протидії протиправним вчинкам належить державі, яка має спеціальний апарат примусу. Правові норми визначають, в яких випадках публічні органи управління можуть застосовувати заходи адміністративного припинення, попередження та адміністративну відповідальність, тобто види та розміри примусових заходів (санкцій), порядок їх застосування.

Найчисленнішими та найрізноманітнішими з усіх примусових заходів є заходи адміністративного припинення, які характеризуються, насамперед, тим, що їх застосування спричиняється реальною протиправною (в тому числі, обєктивно протиправною) ситуацією та починається в момент, коли вона досягла певного розвитку, тобто коли використання запобіжних заходів стає неефективним або марним. Велике розмаїття заходів припинення свідчить про те, що основна увага приділяється профілактиці правопорушень і своєчасному припиненню подальших протиправних дій.

Заходи адміністративного припинення застосовуються не тільки для захисту інтересів суспільства, але й для захисту інтересів, здоров’я та життя самого правопорушника (наприклад, заходи, що застосовуються до водія, який керує транспортним засобом у стані сп’яніння). Заходи адміністративного припинення не відвертають, а безпосередньо припиняють існуючі правопорушення або об’єктивно протиправні діяння, створюють умови для встановлення особи порушника, з’ясування обставин справи і реальної можливості для подальшого застосування до порушника заходів адміністративного або іншого впливу.

На відміну від адміністративних стягнень заходи адміністративного припинення можуть самостійно й оперативно вирішувати конфліктну ситуацію, зокрема, примусово припиняти правопорушення, а також забезпечувати умови для подальшого застосування заходів відповідальності до винних. Серед заходів адміністративного припинення відокремлюються ті, які спрямовані на забезпечення адміністративно-деліктного провадження, що дозволяє в межах законності притягнути винну у вчиненні протиправних діянь особу до адміністративної відповідальності.

Отже, заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження відіграють важливу роль серед адміністративно-примусових заходів. Так, за статистичними даними УМВС України в Тернопільській області, тільки в 2010 році доставлення було застосовано до 36240 осіб; адміністративне затримання – до 4805 осіб, відсторонено від керування транспортним засобом 852 особи тощо.

Водночас сучасний стан правового закріплення згаданих заходів є незадовільним. Загальними недоліками є чисельні прогалини та колізії нормативно-правової бази, невизначеність повноважень публічних органів при застосуванні цих заходів, низький рівень правової культури та відсутність комплексного підходу до формування системи заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження.

Вирішенню окреслених проблем сприяють наукові дослідження у цій сфері.

Заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження вивчали багато дослідників. Зокрема, проблемами адміністративного примусу та безпосередньо припинювальними заходами займалися Г.В. Грянка, Е.Д. Коваленко, І.В. Мельник, О.М. Шевчук. Сутність заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження була проаналізована в роботах В.Б. Авер’янова, С.С. Алексєєва, Д.М. Бахраха, І.А. Беленчука, Ю.П. Битяка, О.І. Галагана, З.С. Гладуна, С.Т. Гончарука, Є.В. Доніна, О.Т. Зими, С.В. Ківалова, Р.А. Калюжного, Л.В. Коваля, С.Ф. Константінова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Д.А. Липинського, Д.М. Лук’янця, Р.С. Мельника, О.І. Миколенка, В.І. Олефіра, С.В. Тихомирова, В.К. Шкарупи та інших учених.

Дослідження заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження позитивно вплине на процес застосування зазначених заходів до порушників, що сприятиме зменшенню протиправних вчинків, захисту суспільства від протиправних посягань. Зазначене свідчить про актуальність і необхідність узагальнень теоретичного й емпіричного матеріалу та обґрунтування на цій підставі способів вирішення згаданих питань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 19 від 30 грудня 2008 р.) та виконана відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98; Концепції державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1911-р; Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 р.р., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755 (п. 1.1 № 20); Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 р.р., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347; Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у Київському національному університеті внутрішніх справ на 2009 р. (п. 6).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу наукових джерел, узагальнення нормативно-правового матеріалу та практики його застосування закласти науково-обґрунтовані підвалини застосування заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження, виробити рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення положень законодавства, яким урегульовано згаданий інститут.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі завдання:

  •  розкрити зміст і особливості адміністративно-деліктного провадження та визначити його місце в системі юридичного процесу;
  •  дослідити генезис становлення та розвитку заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження;
  •  визначити поняття заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження;
  •  розкрити зміст видів заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження;
  •  проаналізувати теоретико-процесуальний аспект застосування заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження;
  •  дослідити особливості діяльності органів внутрішніх справ по застосуванню заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження;
  •  внести пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання застосування заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають в процесі адміністративно-деліктного провадження.

Предмет дослідження – заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження.

Методи дослідження. Вибір методів зумовлено поставленою метою, специфікою об’єкта, предмета і завданнями дослідження. Методологічну основу дослідження становлять сучасні загальні та спеціальні методи пізнання державно-правових процесів і явищ. Основним методом став діалектичний метод, який обґрунтовує взаємозв’язок і взаємообумовленість соціальних процесів і суспільних явищ у сфері адміністративно-деліктного провадження (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). Формально-логічний метод використано при дослідженні наступних дефініцій: «юридичний процес», «державний примус», «адміністративний примус», «заходи адміністративного примусу» та «заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження» (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3). Логіко-семантичний та метод аналізу застосовано при визначенні місця адміністративно-деліктного провадження в системі юридичного процесу, а також при дослідженні становлення та розвитку заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження (підрозділи 1.2, 2.1). Системно-структурний, структурно-функціональний методи, а також методи аналізу та синтезу застосовано для визначення поняття заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження; для встановлення ознак адміністративного примусу та заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження (підрозділи 1.2, 2.1). За допомогою історико-правового методу досліджено процеси становлення та розвитку заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження (підрозділи 1.1, 1.2). Метод системного аналізу дозволив комплексно проаналізувати порядок застосування заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження (підрозділ 3.1). За допомогою статистичного методу та документального аналізу визначено недоліки та прогалини правового регулювання щодо особливостей діяльності правоохоронних органів по застосуванню заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження (підрозділ 3.2). Метод моделювання слугував при формулюванні статей КУпАП та нормативно-правових актів, що стосуються заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2).

Емпіричну основу дослідження становлять: нормативно-правові акти України; узагальнення практичної діяльності Міністерства внутрішніх справ України; адміністративні справи; матеріали офіційної статистичної звітності Державного комітету статистики України МВС України за 2007–2010 р. р.; результати анкетування 180 працівників органів внутрішніх справ у 2008–2010 р. р.

Нормативною основою є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти, що регулюють заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця робота є одним з перших в українській юридичній науці комплексним дослідженням, присвяченим розв’язанню основних питань заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження.

У результаті дисертаційного дослідження сформульовано та обґрунтовано низку концептуальних положень, які відрізняються науковою новизною та мають важливе теоретичне та практичне значення, а саме:

уперше:

  •  наведено авторське визначення таких понять:

а) «заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження», які розуміються як урегульована нормами адміністративного права сукупність юридично значущих примусових дій, що застосовується компетентними органами публічної адміністрації, які є способами здійснення встановленого порядку адміністративно-деліктного провадження, реалізації його завдань, а також процесуальних обов’язків і повноважень учасників провадження;

б) «заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження припинювального характеру» полягають у профілактиці протиправної поведінки особи, що здійснює правопорушення за допомогою примусового обмеження свободи пересування та дій такої особи або свободи користування майном, предметом або знаряддям здійснення правопорушення, а також забезпеченні здійснення процесуальних дій, застосування інших заходів забезпечення, встановлення особи порушника.

в) «заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження, спрямовані на отримання доказів» у процесі своєї реалізації мають за мету забезпечення примусовим шляхом встановлення факту правопорушення і особи правопорушника, виявлення та дослідження доказів для встановлення об’єктивної істини у справі. За своєю суттю ці заходи є врегульованими адміністративно-процесуальними нормами примусовими процесуальними діями компетентних органів, що відрізняються характером правообмежень, які вони мають і спрямовані на виявлення, фіксацію та належне вилучення доказів у справі про адміністративне правопорушення;

  •  відокремлено п’ять етапів становлення та розвитку інституту заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження в Україні;
  •  класифіковано заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження на заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження припинювального характеру та заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження, спрямовані на отримання доказів;
  •  відмежовано специфічні ознаки заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження;
  •  сформульовано низку пропозицій до нормативно-правових актів України, якими урегульовано застосування заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження. Зокрема, до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про міліцію» тощо;

удосконалено:

  •  зміст понять «юридичний процес», «адміністративний примус», «адміністративно-деліктне провадження», «затримання», «адміністративне затримання», «привід»;
  •  класифікацію суб’єктів, уповноважених застосовувати заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження;

дістали подальшого розвитку:

  •  ознаки юридичного та адміністративного процесів;
  •  підстави застосування заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження;
  •  особливості застосування заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використано при підготовці лекцій зі спецкурсу «Адміністративна діяльність», який читають у Національній академії внутрішніх справ при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративний процес» (акт впровадження від 4 березня 2010 р.).

Основні положення дослідження впроваджено у практичну діяльність УМВС України у Волинській області для опрацювання змін і доповнень до законодавства про адміністративну відповідальність (акт впровадження від 16 жовтня 2009 р.).

Першорядні положення дослідження впроваджено у практичну діяльність УМВС у Тернопільській області для опрацювання змін і доповнень до законодавства про адміністративну відповідальність (акт впровадження від 22 жовтня 2010 р.).

Висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, будуть використані для підготовки й уточнення деяких законодавчих і підзаконних актів, які регулюють діяльність Департаменту громадської безпеки (акт впровадження від 17 грудня 2010 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ. Результати дослідження оприлюднено на чотирьох міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: «Організаційно – управлінські, економічні та нормативно-правові аспекти забезпечення діяльності органів управління та підрозділів МНС України» (м. Черкаси, 28 квітня 2009 р.); «Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи» (м. Київ, 6 листопада 2009 р.); «Новітні підходи до державотворення в умовах європейської інтеграції» (м. Київ, 4 червня 2009 р.); «Взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» (м. Тернопіль, 25-26 листопада 2010 р.).

Публікації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, відображено в дев'яти наукових статтях, п’ять з яких опубліковано у фахових виданнях України, затверджених ВАК України, а чотири – у тезах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновку, п’яти додатків (на 22 сторінках), списку використаних джерел (181 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 215 сторінок, загальний обсяг – 172 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації; визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію і впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Теоретичні засади адміністративно-деліктного провадження» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Місце адміністративно-деліктного провадження в системі юридичного процесу» зазначено, що юридичний процес – це послідовна діяльність суб’єкта управління, регламентована процесуальними нормами, спрямована на виконання покладених функцій і завдань для забезпечення публічного інтересу. Ознаками юридичного процесу є: 1) це послідовна діяльність суб’єкта  управління; 2) це регламентована процесуальними нормами, діяльність щодо здійснення операцій із нормами права; 3) процесуальна діяльність, спрямована на досягнення певних юридичних результатів та виконання покладених функцій і завдань; 4) направлений на забезпечення публічного інтересу. Одним із видів юридичного процесу є адміністративний процес, який вважається правилами за якими реалізуються матеріальні норми адміністративного права. Потреба у їх реалізації виникає при розгляді і вирішенні публічними адміністраціями питань публічно-правового  характеру щодо конкретних юридичних або фізичних осіб. До ознак, які характеризують адміністративний процес, відносяться: наявність чітко визначеної сфери виникнення, існування і припинення адміністративних справ; особливі правила вирішення адміністративних справ, закріплених в адміністративно-процесуальних нормах (нормативність адміністративного процесу); наявність особливих адміністративно-процесуальних відносин; обовязкову участь у вирішенні таких справ компетентних органів (їхніх посадових осіб). Адміністративно-деліктне провадження в системі юридичного процесу є структурним елементом адміністративного процесу разом із адміністративно-процедурним та адміністративно-судочинним провадженнями.

У підрозділі 1.2 «Зміст та особливості адміністративно – деліктного провадження» доведено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення – це цілісна структура взаємопов’язаних процесуальних дій, спрямованих на своєчасне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до законодавства, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин і умов, які сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності, котрі здійснюються спеціально уповноваженим органом або посадовою особою державних органів з метою охорони прав і законних інтересів громадян, охорони власності, виконання завдань з охорони громадського порядку та громадської безпеки. На підставі проведеного дослідження встановлено, що адміністративно-деліктне провадження – це процесуальна діяльність уповноважених органів публічної адміністрації та їхніх посадових осіб на підставі визначених законодавцем правил, що спрямована на відновлення порушених прав для реалізації адміністративної відповідальності за проступок.

Розділ 2 «Правова характеристика заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Генезис становлення та розвитку заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження» встановлено, що інститут заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження пройшов складний шлях становлення та розвитку, який умовно можливо розділити на п’ять етапів. Перший етап – «вихідний», розпочався у ХІХ ст. і тривав до 20-х років ХХ ст. Протягом цього періоду відбувався розвиток науки поліцеїстики, що стала основою для створення та розвитку інституту заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження. Другий етап, «етап законодавчого обґрунтування заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження» розпочався в 20-х роках ХХ ст. Протягом цього періоду був прийнятий Адміністративний кодекс УРСР, який став основною формою вираження адміністративно-правових норм, що діяли на той час, і зумовив поштовх до розвитку інституту заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження. Третій етап, «етап законодавчого закріплення заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження», що розпочався з прийняттям 23 жовтня 1980 р. Верховною Радою СССР «Основ законодавства Союзу РСР та союзних республік про адміністративні правопорушення, що передували прийняттю Кодексу України про адміністративні правопорушення. В даному нормативному акті заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження були представлені у подібному вигляді як вони пізніше були прийняті у КУпАП. Четвертий етап розпочався 7 грудня 1984 р. з прийняттям Кодексу України про адміністративні правопорушення, який можна умовно назвати «кодифікаційним етапом». Враховуючи сучасний стан заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження та відсутність нового нормативно-правового акту, що регламентував би заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження, можна виділити і п’ятий етап «перехідний», який триває і сьогодні.

У підрозділі 2.2 «Поняття заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження зазначено, що між заходами державного, адміністративного, адміністративно-процесуального примусу та заходами забезпечення адміністративно-деліктного провадження існує сталий родо-видовий зв’язок. Визначено, що адміністративний примус – це різновид державного примусу, який виражається в негативному впливі держави на волю суб’єктів, шляхом застосування владних повноважень для примушення фізичних і юридичних осіб до належної поведінки в разі добровільного невиконання ними правових розпоряджень з метою охорони суспільних відносин, що складаються у сфері публічного управління.

Встановлено, що адміністративний примус реалізовується через систему різноманітних заходів, які в науковій літературі класифікуються по-різному. Існує класифікаційний поділ за способом забезпечення правопорядку, метою застосування, фактичними підставами застосування, правовими наслідками застосування, процесуальними особливостями здійснення. Якщо ставити в основу класифікації процесуальні особливості застосування адміністративно-примусових заходів, то можна відокремити заходи адміністративно-деліктного провадження, під якими розуміється врегульована нормами адміністративного права сукупність юридично значущих примусових дій, що застосовується компетентними органами публічної адміністрації, які є способами здійснення встановленого порядку адміністративно-деліктного провадження, реалізації його завдань, а також процесуальних обов’язків і повноважень учасників цього провадження.

У підрозділі 2.3 «Види заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження» з’ясовано, що заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження підрозділяються на дві групи: заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження допоміжного характеру та заходи, спрямовані на отримання доказів.

Заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження припинювального характеру полягають у профілактиці протиправної поведінки особи, що здійснює правопорушення, за допомогою примусового обмеження свободи пересування і дій такої особи або свободи користування майном, предметом або знаряддям здійснення правопорушення, а також забезпеченні здійснення процесуальних дій, застосування інших заходів забезпечення, встановлення особи порушника. До цих заходів відносяться: доставлення, адміністративне затримання і привід, затримання транспортного засобу, заборона експлуатації транспортного засобу, усунення від управління транспортним засобом тощо.

Заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження спрямовані на отримання доказів з метою забезпечення примусовим шляхом встановлення факту правопорушення та особи правопорушника, виявлення та дослідження доказів для встановлення об’єктивної істини у справі. Ці заходи є врегульованими адміністративно-процесуальними нормами примусовими процесуальними діями компетентних органів, що відрізняються характером правообмежень й спрямовані на виявлення, фіксацію та належне вилучення доказів у справі про адміністративне правопорушення. До таких заходів відносяться особистий огляд, огляд речей, огляд транспортного засобу.

Підставами застосування цих заходів є здійснення особою діяння, що містить ознаки правопорушення або обґрунтовані підозри в цьому; об’єктивна, обґрунтована інформація, що дозволяє вважати, що особа приховує знаряддя здійснення правопорушення, які-небудь предмети, здобуті протиправним шляхом, інші предмети, а також документи, що мають важливе значення в процесі встановлення об’єктивної істини, обставин правопорушення.

Розділ 3 «Адміністративно-процесуальна регламентація застосування заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження» складається із двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Порядок застосування заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження» розглянуто теоретико-процесуальний аспект застосування заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження та особливості діяльності органів внутрішніх справ по застосуванню заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

На підставі аналізу, запропоновано дефініцію терміну затримання, під яким розуміється позбавлення можливості вільно пересуватися. Ця можливість може передбачати як короткочасне обмеження свободи фізичної особи, доставленої в приміщення органу внутрішніх справ (приміщення органу місцевого самоврядування), так і довший строк, згідно із законодавством, залежно від мети.

Адміністративне затримання пропонується розуміти як короткочасне утримання фізичної особи на місці здійснення правопорушення або в приміщенні компетентного органу, куди вона була доставлена, що застосовується у виняткових випадках повноважними субєктами, якщо це необхідно для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи про адміністративне правопорушення, виконуючи ухвали у справі про адміністративне правопорушення. Важливість цього заходу адміністративно-деліктного провадження підтверджує те, що згідно статистичних даних УМВС України в Тернопільській області лише, за перше півріччя 2010 року адміністративне затримання було застосовано 1470 рази, що складає 20 % від загальної кількості виявлених правопорушень.

У підрозділі 3.2 «Діяльність органів внутрішніх справ по застосуванню заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження» встановлено, особливості діяльності органів внутрішніх справ по застосуванню заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження. Доведено самостійність заходу забезпечення адміністративно-деліктного провадження – доставлення. Запропоновано закріпити в КУпАП ст.*** «Доставлення».

Також аргументована пропозиція щодо закріплення в КУпАП ст. *** «Привід», вказавши необхідність особистого вручення особі повістки під розпис, оскільки саме неявка у разі належного повідомлення є підставою застосування приводу, а сам порядок не передбачений законом. Крім того, неналежне сповіщення може спричинити відміну рішення у справі про адміністративне правопорушення. Запропоновано доповнити КУпАП ст. *** «Затримання огляд і доставлення транспортних засобів для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках» в якій необхідно вказати спосіб доставлення транспортного засобу іншим транспортним засобом – евакуатором. Також необхідно закріпити в КУпАП термін, протягом якого причина затримання маже бути усунена на місці затримання і порядок усунення.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дисертаційного дослідження сформульовано низку пропозицій, висновків та рекомендацій, спрямованих на удосконалення заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження. За допомогою сукупності методів сучасної гносеології наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає в комплексному дослідженні проблеми заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження.

  1.  Юридичний процес – це послідовна діяльність суб’єкта управління, регламентована процесуальними нормами, спрямована на виконання покладених функцій і завдань для забезпечення публічного інтересу. Юридичний процес є регламентованою процесуальними нормами, послідовною діяльністю суб’єкта управління , щодо здійснення операцій із нормами права, спрямованою на досягнення певних юридичних результатів та завдань і забезпечення публічного інтересу. В свою чергу адміністративний процес – це порядок, за яким реалізуються матеріальні норми адміністративного права. Потреба у їх реалізації виникає під час розгляду та вирішення публічними адміністраціями питань публічно-правового характеру щодо конкретних юридичних або фізичних осіб.

До ознак, які характеризують адміністративний процес, відносяться: наявність чітко визначеної сфери виникнення, існування та припинення адміністративних справ; особливі правила вирішення адміністративних справ, які закріплені в адміністративно-процесуальних нормах (нормативність адміністративного процесу); наявність особливих адміністративно-процесуальних відносин; обов’язкова участь у вирішенні таких справ компетентних органів (їхніх посадових осіб).

  1.  Адміністративно-деліктне провадження – це процесуальна діяльність уповноважених органів публічної адміністрації та їхніх посадових осіб на основі визначених законодавцем правил, що спрямована на відновлення порушених прав і реалізацію адміністративної відповідальності за проступок. Адміністративно-деліктне провадження в системі юридичного процесу є структурним елементом адміністративного процесу, як і адміністративно-процедурне та адміністративно-судочинне провадження.
  2.  Інститут заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження пройшов складний шлях становлення та розвитку, який умовно можливо розділити на п’ять етапів. Перший етап – «вихідний» розпочався у ХІХ ст. і тривав до 20-х років ХХ ст. Він включає період правління Російської імперії, протягом якого відбувався розвиток науки поліцеїстики, що стала основою для створення та розвитку інституту заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження. Другий етап – «етап законодавчого обґрунтування заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження» розпочався в 20-х роках ХХ ст. Протягом цього періоду був прийнятий Адміністративний кодекс УРСР 1927 р., який, хоч і не охопив усіх норм адміністративного законодавства став основною формою вираження адміністративно-правових норм, що діяли на той час. Прийняття Адміністративного кодексу УРСР зумовило розвиток інституту заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження. Третій етап «етап законодавчого закріплення заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження» – розпочався з прийняттям 23 жовтня 1980 року Верховною Радою СССР «Основ законодавства Союзу РСР та союзних республік про адміністративні правопорушення, що передували прийняттю Кодексу України про адміністративні правопорушення. У цьому нормативному акті заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження були представлені у такому вигляді як вони пізніше будуть прийняті у КУпАП. Четвертий етап розпочався 7 грудня 1984 року з прийняттям Кодексу України про адміністративні правопорушення, який можна умовно назвати «кодифікаційним етапом». Враховуючи сучасний стан заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження та відсутність нового нормативно-правового акту, що регламентував би заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження, можна виділити п’ятий етап, «перехідний», який триває і сьогодні.
  3.  Заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження – це врегульована нормами адміністративного права сукупність юридично значущих примусових дій, що застосовується компетентними органами публічної адміністрації, які є способами здійснення встановленого порядку адміністративно-деліктного провадження, реалізації його завдань, а також процесуальних обов'язків і повноважень учасників провадження.
  4.  Заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження підрозділяються на дві основні групи: заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження допоміжного характеру та заходи, направлені на отримання доказів.
  5.  Заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження припинювального характеру полягають у профілактиці протиправної поведінки особи, що здійснює правопорушення, за допомогою примусового обмеження свободи пересування та дій такої особи або свободи користування майном, предметом або знаряддям здійснення правопорушення, а також забезпеченні здійснення процесуальних дій, застосування інших заходів забезпечення, встановлення особи порушника. До цих заходів відносяться: доставлення, адміністративне затримання і привід, затримання транспортного засобу, заборона експлуатації транспортного засобу, усунення від управління транспортним засобом тощо.
  6.  Заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження спрямовані на отримання доказів для забезпечення примусовим шляхом встановлення факту правопорушення й особи правопорушника, виявлення та дослідження доказів для встановлення об’єктивної істини у справі. Ці заходи є врегульованими адміністративно-процесуальними нормами примусовими процесуальними діями компетентних органів, які відрізняються характером правообмежень, що містяться в них і спрямовані на виявлення, фіксацію та належне вилучення доказів у справі про адміністративне правопорушення. До таких заходів, на наш погляд, відносяться: особистий огляд, огляд речей, огляд транспортного засобу.
  7.  Підставами застосування заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження є здійснення особою діяння, що містить ознаки правопорушення або обґрунтовані підозри в цьому; об’єктивна, обґрунтована інформація, що дозволяє вважати, що особа приховує знаряддя здійснення правопорушення, які-небудь предмети, здобуті протиправним шляхом, інші предмети, а також документи, що мають важливе значення в процесі встановлення об’єктивної істини, обставин правопорушення.
  8.  На підставі проведеного аналізу законодавство, яким урегульовано застосування заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження, запропоновано зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення: змінити главу 20 КУпАП «Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення», нова назва «Заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження»; ст*** «Документи, які фіксують адміністративні правопорушення», акти і розпорядження про такі адміністративні правопорушення. Доповнити КУпАП ст. *** «Затримання огляд і доставлення транспортних засобів для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках» спосіб доставлення транспортного засобу іншим транспортним засобом – евакуатором; ст. *** «Затримання огляд і доставлення транспортних засобів для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках» термін, протягом якого причина затримання маже бути усунена на місці затримання і порядок усунення; ст.*** «Доставлення» встановити термін доставлення в межах однієї години тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  1.  Бортняк Д. Ф. Характеристика провадження у справах про адміністративні правопорушення в умовах реформування адміністративного права / Д. Ф. Бортняк // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10 (166). — С. 179—183.
  2.  Бортняк Д. Ф. Сутність, мета і види заходів провадження у справах про адміністративні правопорушення / Д. Ф. Бортняк // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 1 (169). — С. 33—36.
  3.  Бортняк Д. Ф. Правові основи опрацювання порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення / Д. Ф. Бортняк // Митна справа. — 2010. — № 1 (67). Частина 2. — С. 33—37.
  4.  Бортняк Д. Ф. Генезис становлення та розвитку заходів забезпечення адміністративно – деліктного провадження / Д. Ф. Бортняк // Митна справа. — 2010. — № 4 (70). Частина 2. — С. 196—200.
  5.  Бортняк Д. Ф. Повноваження органів внутрішніх справ по застосуванню заходів забезпечення адміністративно – деліктного провадження / Д. Ф. Бортняк // Науковий вісник НАВС. — 2010. — № 6 — С. 261— 266.
  6.  Бортняк Д. Ф. Проблемні питання провадження в справах про адміністративні проступки / Д. Ф. Бортняк // Організаційно-управлінські, економічні та нормативно-правові аспекти забезпечення діяльності органів управління та підрозділів МНС України : тези доп. міжнародної науково-практичної конференції (Черкаси, 15 трав. 2009 р.). Ч.: Академія пожежної безпеки ім. героїв Чорнобиля, 2009. 268 с. С. 154155.
  7.  Бортняк Д. Ф. Загальна характеристика провадження у справах про адміністративні правопорушення / Д. Ф. Бортняк // Новітні підходи до державотворення в умовах європейської інтеграції. : тези доп. міжвуз. наук.-теорет. конф., присвяченої пам’яті професора Ю. І. Римаренка (Київ, 4 черв. 2009 р.) / за ред. О. М. Джужі. К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2009. 200 с.  C. 2729.
  8.  Бортняк Д. Ф. Визначення поняття «провадження» в різних галузях українського права / Д. Ф. Бортняк // Українська мова в юриспруденції:стан, проблеми, перспективи: матеріали V міжвузівської науково-практичної конференції з проблем розвитку та функціонування державної мови, присвяченої Дню української писемності та мови (Київ, 6 листопада 2009 р.). К. : КНУВС, 2009. 110 с.  C. 9293.
  9.  Бортняк Д. Ф. Адміністративно-деліктне провадження щодо юридичних осіб / Д. Ф Бортняк // Взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Тернопіль, 25-26 листопада 2010 року) К. : Нац. акад. внутр. справ, 2010. 263 с. С. 1012.

АНОТАЦІЯ

Бортняк Д.Ф. Заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження. – Рукопис. 

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національна академія внутрішніх справ. – Київ, 2011.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження.

Аналіз чинних нормативно-правових актів, наукових джерел надав можливість розкрити сутність та зміст заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження. Встановлено місце адміністративно-деліктного провадження в системі юридичного процесу. Здійснено аналіз заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження та запропоновано авторське бачення основоположних висновків, визначень, змін і доповнень до чинного законодавства, що покликані сприяти розв’язанню цієї проблеми.

Визначено зміст і особливості понять «адміністративно-деліктного провадження» та «заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження». Запропоновано внести низку змін та доповнень до КУпАП, а саме: пропозицію про зміну назви глави 20 «Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення» на «Заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження». Також запропоновано внести до КУпАП такі заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження: «Привід», «Доставлення», «Затримання огляд і доставлення транспортних засобів для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках», «Заборона експлуатації транспортних засобів, тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб».

Ключові слова: юридичний процес, адміністративний примус, заходи адміністративного примусу, адміністративно-деліктне провадження, заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження.

АННОТАЦИЯ

Бортняк Д.Ф. Меры обеспечения административно-деликтного производства. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Национальная академия внутренних дел. – Киев, 2011.

Диссертация посвящена комплексному исследованию мер обеспечения административно-деликтного производства.

На сегодняшний день наиболее дискуссионными и не урегулированными на законодательном уровне являются вопросы, связанные с привлечением юридических и физических лиц к административной ответственности. Анализ исследуемой проблемы свидетельствует, что степень ее научной разработки является недостаточным и нуждается в комплексном и системном анализе. Изменение общественно-политической ситуации в Украине после приобретения ею независимости, развитие предпринимательства на основе разных форм собственности, переход к рыночной экономике, отказ от административно-командных методов управления и другие факторы, повлекли за собой принятие Верховной Радой Украины ряда законов, которыми было предусмотрено применение мер обеспечения административно-деликтного производства, без соответственного научного обоснования.

Недостаточное использование средств административной ответственности для охраны прав и свобод граждан в последнее время обусловило рост количества административных проступков. Расширение круга гарантированных государством прав и свобод граждан спровоцировало тенденцию к появлению новых видов правонарушений, за которые целесообразно установить административную ответственность.

При таких условиях возникает потребность в разработке новой научно-практической модели механизма правовой охраны прав и свобод граждан, в котором значительное место занимали бы нормы, устанавливающие административные запреты и ответственность за их нарушение. Однако проблемы административной ответственности за проступки, специально не изучались. В существующих научных трудах эти вопросы исследовались фрагментарно или в рамках более широкой административно-правовой проблематики без комплексного подхода, или отображая реалии прежней командно-административной системы.

Анализ действующих нормативно-правовых актов и научных источников предоставил возможность раскрыть сущность и содержание мер обеспечения административно-деликтного производства. Установлено место административно-деликтного производства в системе юридического процесса. Осуществлен анализ мер обеспечения административно-деликтного производства и предложено авторское видение основоположных выводов, определений, изменений и дополнений к действующему законодательству, которые будут способствовать решению данной проблемы.

Определенно содержание и особенности понятий «административно-деликтное производство» и «меры обеспечения административно-деликтного производства». Предложено внести ряд изменений и дополнений в КУпАП, а именно: предложение об изменении названия главы 20 «Меры обеспечения производства по делам об административных правонарушениях» на «Меры обеспечения административно-деликтного производства». Также предложено внести в КУпАП такие меры обеспечения административно-деликтного производства: «Привод», «Доставление», «Задержание, осмотр и доставка транспортных средств для временного хранения на специальных площадках или стоянках», «Запрещение эксплуатации транспортных средств, временное изъятие талона, о прохождении государственного технического осмотра или лицензионной карточки на транспортное средство».

Ключевые слова: юридический процесс, административное принуждение, меры административного принуждения, административно-деликтное производство, меры обеспечения административно-деликтного производства.

 

ANNOTATION

D.F. Borniak. Measures of maintenance administrative-tortuous procedure. – Manuscript.

The dissertation on competition of scientific degree of the candidate of law science on a specialty 12.00.07 – Administrative Law and Process; Financial Law; Information Law. – National Academy of Internal Affairs. – Kyiv, 2011.

The dissertation is devoted to complex research of measures of maintenance administrative-tortious procedure.

The analysis of acting legal documents, scientific sources, has given possibility to open essence and maintenance of measures of administrative-tortious procedure maintenance. The place of administrative-tortious procedure in system of legal process is established. The analysis of measures of maintenance of administrative-tortious procedure is carried out and the author's image of basic conclusions, definitions, changes and additions to the current legislation that called to promote the decision of given problem is offered.

The maintenance and features of concepts “administrative-tortious procedure” and “maintenance measures of administrative-tortious procedure” were specified. It is offered to bring a number of changes and additions in Code on Administrative Offence of Ukraine, namely the offer on change of the name of Chapter 20 “Maintenance measures of realization on affairs about administrative offenses on” to “Maintenance measures of administrative-tortious procedure”, and also it is offered to bring in Code on Administrative Offence of Ukraine such measures of maintenance administrative-tortious procedure as: ” Bringing to court”, ” Delivery”, ”Detention, survey and delivery of vehicles for time storage on special platforms or parking”, ”Prohibition of operation of vehicles, time withdrawal of the coupon, about passage of the state checkup or a license card on a vehicle”.

Keywords: legal process, administrative compulsion, measures of administrative compulsion, administrative-tortuous procedure, measures of maintenance of administrative tortuous procedure.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34815. Религиозно-философские концепции . соловьев, Достоевский, толстой 32.5 KB
  соловьев Достоевский толстой. Соловьева Одной из важнейших концепций русской философии XIX в. Соловьева. Он может быть гарантом целостности Соловьев вопреки многим своим современникам настроенным сугубо научно не мог допустить отсутствия принципа абсолютной личности.
34816. Экзистенциальная философия Бердяева 44 KB
  Представители этого направления отвергая господствовавшие в истории классической философии принципы рационализма характерные прежде всего для философии Гегеля обратились в своем творчестве к интуитивным эмоциональноволевым и Iт. Предмет и задачи философии Бердяев однозначно определяет с экзистенциальноантропологических позиций: философия призвана познавать бытие из человека и через человека черпая содержание свое в духовном опыте и духовной жизни. Показав что объект порождается субъектом Кант раскрыл возможность построения...
34817. Русский космизм. Федоров Вернадский Циолковский 31 KB
  Федоров Вернадский Циолковский Косми́зм греч. Вернадский Владимир Иванович Вернадский 1863 1945. Ныне подобные эксперименты кажутся губительными для окружающей среды но Вернадский был оптимистом.
34818. Проблемы научной рациональности в современной «философии науки»: позитивизм, неопозивитивизм, постопозитивизм, прагматизм 39 KB
  Направление в философии утверждающее что единственным источником подлинного знания являются специальные науки и отрицающее философию как особую отрасль знаний НЕОПОЗИТИВИЗМ одно из основных направлений философии 20 в. Неопозитивизм сыграл значительную роль в развитии современной логики семиотики и философии науки. Постпозитиви́зм общее название для нескольких школ философии науки объединённых критическим отношением к эпистемологическим учениям которые были развиты в рамках неопозитивизма и обосновывали получение объективного знания из...
34819. Современный философский иррационализм: «философия жизни», экзистенциализм, психоанализ 36 KB
  Вопервых развитие всех трех иррационалистических типов можно подчинить следующей схеме: на первом этапе развития того или иного типа всегда наблюдается противопоставление иррационального рациональному что является реакцией на классическую философскую традицию которая подавляла и вытесняла иррациональное на периферию философии. Гегеля первый этап в философии С. Киркегора иррационализм принимает крайнюю форму – антирационализм второй этап в философии французских экзистенциалистов ХХ века заметна тенденция к соединению рационального и...
34820. Философское учение о бытии и субстанции. Диалектика бытия и небытия. Бытие и ничто 58 KB
  Диалектика бытия и небытия. бытие от небытия и следовательно может считать все бытие как истинным с начала и до конца так и ложным в каждом его пункте. Поэтому чтобы окончательно добить софиста нужно бытие точнейшим образом отличать от небытия однако так чтобы небытие и ложь все же в известном смысле существовали рядом с бытием и истиной. А это приводит нас уже к диалектике бытия и небытия.
34821. Понятие материи. Специфика философского понимания материи. Онтологический и гносеологический аспекты понятия материи. Объективная реальность 43.5 KB
  Специфика философского понимания материи. Онтологический и гносеологический аспекты понятия материи. Понятие материи является одним из фундаментальных понятий материализма и в частности такого направления в философии как диалектический материализм.
34822. Материя как субстанция. Атрибуты материи ( пространство, время, движение) 25.5 KB
  Атрибуты материи пространство время движение Материя лат. Проство и времяфилософские категории всеобщие формы существования координации объектов. Но по теории относительности к 3 пространственным параметрам длина ширина высота добавляется время. Время как философская категория служит для обозначения всеобщего свойства материальных процессов протекать обладать длительностью и развиваться по этапам и стадиям.
34823. Основные формы существования материи: физическая, химическая, биологическая и социальная. Человек как высшая форма существования материи. Проблема сущности человека 32.5 KB
  Проблема сущности человека Соответственно иерархии форм материи существуют качественно разнообразные формы ее движения. Идея о формах движения материи и их взаимосвязи выдвинута Ф. В основу классификации форм движения он положил следующие принципы: 1 формы движения соотносимы с определенным материальным уровнем организации материи то есть каждому уровню такой организации должна соответствовать своя форма движения; 2 между формами движения существует генетическая связь то есть форма движения возникает на базе низших форм; 3 высшие формы...