66420

РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ ОРГАНІЧНОГО СЕКТОРУ АГРОБІЗНЕСУ В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Автореферат

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

В контексті викликів глобалізації та євроінтеграції не повинна стати винятком і Україна тим більше що є всі передумови для ефективного функціонування підприємств органічного сектору. Теоретичні основи й узагальнення практичного досвіду розвитку...

Украинкский

2014-08-18

211.5 KB

4 чел.

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

БОЙКО Євгенія Олександрівна

УДК 631.11 : 339.922

РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ ОРГАНІЧНОГО СЕКТОРУ

АГРОБІЗНЕСУ В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ

ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Херсон - 2011


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Європейському університеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

 Науковий керівник:      доктор економічних наук, професор

Дейнеко Людмила Вікторівна,

                                        ДУ "Інститут економіки та
                                        прогнозування НАН України",

                                        завідувач відділу промислової політики.

Офіційні опоненти:       доктор економічних наук, професор

Топіха Валерій Іванович,

Міжнародний університет бізнесу і права,

ректор;

кандидат економічних наук, доцент

Стройко Тетяна Володимирівна,

Миколаївський державний аграрний університет, доцент кафедри організації виробництва та агробізнесу.

 

Захист відбудеться "24" червня 2011 р. о 12:30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради  Д 67.135.01 у Міжнародному університеті бізнесу і права за адресою: 73039, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 37а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Міжнародного університету бізнесу і права за адресою: 73039, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 37 а.

Автореферат розісланий "24" травня  2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                         І.С. Кайтанський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми: Питання виробництва безпечних та якісних продуктів харчування є на сьогодні актуальним, адже це пов’язано не тільки з завданням значної шкоди здоров’ю людей, але й природному середовищу. У сучасних умовах якість продукції, виробленої аграрним сектором, стає одним із основних факторів його конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках. За оцінками Міжнародної федерації органічного землеробства, світовий ринок органічних продуктів складає біля 51 млрд. дол. США і має стійку тенденцію до подальшого розвитку.

В контексті викликів глобалізації та євроінтеграції не повинна стати винятком і Україна, тим більше, що є всі передумови для ефективного функціонування підприємств органічного сектору. На сьогоднішній день в багатьох європейських країнах попит на органічну продукцію перевищує пропозицію. Така ситуація є вигідною для України, щоб зайняти і укріпити свої позиції експортера органічної продукції в країнах ЄС.

Теоретичні основи й узагальнення практичного досвіду розвитку органічного агробізнесу знайшли своє відображення в працях вітчизняних науковців: Артиша В.І., Берлач Н.А., Бородачевої Н.В., Варченко О.М., Вовк В.І, Дейнеко Л.В., Дуб А.Р., Дудар Т.О., Зайчук Т.О., Іртищевої І.О., Кобець М.І., Корчинської О.А., Манько Ю.П., Мармуль Л.О., Педак І.С., Рудницької О.В., Саблука П.Т., Стройко Т.В., Суса Т.Й., Ткачук І.Г, Топіхи В.І., Топіхи І.Н., Харченко В.В., Чорного Г.М., Шикули М.К., Шубравської О.В. та ін.

У цих роботах висвітлені питання ефективності екологічного землеробства, правового визначення органічного сільського господарства, організаційно-економічні передумови формування ринку органічної продукції, впливу екологічних факторів на виробництво якісної продукції, розвиток консультаційної та освітньої системи в процесі становлення органічного сільського господарства. Проте залишаються не достатньо висвітленими питання розвитку підприємств органічного сектору агробізнесу, перспективи виходу українськими виробниками органічної продукції на європейський ринок, вдосконалення механізмів державної підтримки підприємств-учасників органічного сектору агробізнесу, а саме запровадження адміністративних регуляторів органічного виробництва та розвиток державно-приватних органів сертифікації органічної продукції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, тамами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження одержані відповідно до наукових тем, які виконувались у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України: ІІ-1-07(91) “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (номер державної реєстрації 0107U004762), у межах якої висвітлено теоретично-методичні аспекти інноваційного розвитку агропродовольчої сфери та проблеми залучення інвестицій в органічний сектор агробізнесу; ІІІ-17-09(102) “Регуляторні механізми у сфері виробництва та споживання продовольчих товарів в умовах інтеграційних процесів” (номер державної реєстрації 0108U009955), де автором визначені методичні підходи до оцінки стану та визначено перспективи розвитку органічного виробництва, запропоновано механізм державної підтримки підприємств-учасників органічного сектору агробізнесу. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Європейського університету за темою "Організація та управління стратегічним розвитком промислових підприємств" (номер державної реєстрації 0107U002007), де автор пропонує шляхи розвитку промислових підприємств органічного сектору в контексті викликів глобалізації та євроінтеграції.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних засад і розробка практичних рекомендацій щодо розвитку підприємств органічного сектору агробізнесу України, механізмів їх підтримки та стимулювання в контексті викликів глобалізації та євроінтеграції.

Реалізація мети дослідження обумовила постановку та вирішення наступних завдань:

  •  визначити тенденції та закономірності розвитку органічного сектору з врахуванням сучасних світових глобалізаційних процесів;
  •  розробити рекомендації переходу підприємств на засади
    органічного виробництва;
  •  сформувати концептуальну модель функціонування державно-приватних органів сертифікації підприємств органічного сектору агробізнесу;
  •  удосконалити концептуальні підходи дослідження розвитку ринку органічної продукції за етапами формування даного ринку;
  •  запропонувати методичні підходи до оцінки стану та визначення
    перспектив розвитку органічного сектору агробізнесу;
  •  розробити механізм реалізації органічної продукції, шляхом визначення конкурентних переваг способів прямого маркетингу;
  •  обґрунтувати рекомендації щодо запровадження адміністративних
    регуляторів органічного виробництва;
  •  розробити рекомендації з запровадження інститутів дорадництва,
    основною метою яких є сприяння швидкому і безболісному переходу виробників на засади органічного агровиробництва.

Об’єктом дослідження є економічні процеси розвитку підприємств органічного сектору агробізнесу в Україні.

Предметом дослідження є науково-методичні та практичні засади розвитку, організації діяльності та стимулювання  підприємств  органічного сектору агробізнесу в Україні.

Методи дослідження. Методичним підґрунтям роботи виступає система загальнонаукових і спеціальних методів, яка дозволила дослідити процеси та явища у їх взаємозв’язку та вирішити наукові і прикладні завдання, а саме: діалектичний метод пізнання, абстрактно-логічний та метод системного аналізу – для з’ясування сутності органічного виробництва, обґрунтування його основних принципів, визначення чинників та напрямків підвищення ефективності органічного агровиробництва; монографічний – для вивчення й систематизації вітчизняного та зарубіжного наукового доробку та практичного досвіду в сфері органічного агровиробництва; економіко-статистичний метод – для вивчення та узагальнення тенденцій і закономірностей динаміки ефективності функціонування органічного сектору в світі та в Україні; системно-структурний аналіз – для дослідження регіонального органічного агровиробництва; порівняльний аналіз – для зіставлення показників розвитку органічного агровиробництва в Україні з світовими показниками та країнами ЄС зокрема. Наочне відображення динаміки показників розвитку об’єкта дослідження здійснювалось з використанням графічного та картографічного методів. Для проведення комплексного аналізу, визначеного метою та завданнями роботи, застосовувались методи комп’ютерної обробки, аналізу та відображення інформації за допомогою програм Microsoft Excel та Microsoft Access, Adobe Illustrator 10.0.

Інформаційну базу дослідження становлять закони України, статистичні матеріали Міжнародної федерації органічного сільськогосподарського руху (IFOAM), Міжнародного центру органічного сільського господарства Центральної і Східної Європи (Ekoconnect), Федерації органічного руху України, Асоціації учасників органічного виробництва «БІОЛан Україна», а також монографії та науково-аналітичні статті у періодичних виданнях провідних науковців-економістів які займаються даною проблемою в світі і безпосередньо в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати дисертаційної роботи, які відображають наукову новизну та виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше:

  •  розроблені рекомендації переходу підприємств на засади органічного виробництва через паралельно-відокремлене виробництво, шляхом створення дочірнього підприємства з виділенням частки земельної площі під виробництво органічної продукції;

- розроблено концептуальну модель функціонування державно-приватних органів сертифікації підприємств органічного сектору агробізнесу, в основі якої створення державного акредитуючого органу та державної сертифікаційної служби, на які покладено всю відповідальність за прозорість і ефективну діяльність процесу сертифікації виробників органічної продукції;

удосконалено:

- концептуальні підходи дослідження розвитку ринку органічної продукції за етапами формування даного ринку, а саме: клубного, галузевого, ринкового та загальнонаціонального, а також  виділенням «глобального етапу»;

- методичні підходи до оцінки стану та визначення перспектив розвитку органічного сектору агробізнесу на основі  визначення внутрішніх факторів, які впливають на розвиток органічного виробництва, серед яких: природні умови, рівень економічного розвитку, політичний клімат, менталітет, автором запропоновано виділити окремими факторами трудовий потенціал країни та рівень науково-інноваційного розвитку;

- механізм реалізації органічної продукції, шляхом визначення конкурентних переваг способів прямого маркетингу, а саме: мінімальні витрати на реалізацію, можливість як оптової так і роздрібної торгівлі, встановлення тісного взаємозв’язку “виробник-споживач”, що в цілому покращує діяльність підприємства;

набули подальшого розвитку:

  •  визначення тенденцій та закономірностей розвитку органічного сектору з врахуванням сучасних світових глобалізаційних процесів;

- рекомендації щодо запровадження адміністративних регуляторів органічного виробництва, а саме: підвищення мита на ввезення хімічних добрив; запровадження преміювання за зменшення використання хімічних та мінеральних добрив; розробка системи держзамовлень та держконтрактів між виробниками органічної продукції та санаторіями, профілакторіями, дитячими садками, школами, лікарнями; виділення коштів на розвиток організованих ринків органічної продукції; запровадження норми і стандартів, які регламентуватимуть вимоги до якості робіт, послуг, продукції, до організації виробничих процесів органічного виробництва, операцій на внутрішньому і зовнішньому ринках;

  •  рекомендації з запровадження інститутів дорадництва, основною метою яких є сприяння швидкому і безболісному переходу виробників на засади органічного агровиробництва шляхом надання інформації фермерам, підтримки в організації переходу та проведення їх навчання, тренінгів тощо.

Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю застосування сформульованих висновків і рекомендацій для розвитку підприємств органічного сектору агробізнесу. Результати проведеного аналізу та визначення тенденцій розвитку органічного виробництва дають можливість сформувати регіональні комплексні програми соціально-економічного розвитку.

Основні результати дисертаційного дослідження використовуються в методологічному забезпеченні навчального процесу Європейського університету при викладанні дисциплін “Міжнародний менеджмент”, “Міжнародна економіка”, “Міжнародна інвестиційна діяльність” (довідка №249 від 17.12.2010 р.),  Миколаївського державного аграрного університету (довідка № 1408 від 24.06.2008 р.), Мукачівського державного університету (довідка № 186 від 03.02.2009 р.), Сумського національного аграрного університету (довідка № 521 від 23.02.2009 р.), Кримського інституту бізнесу університету економіки і управління (довідка № 184 від 09.06.2009 р.). Результати дослідження впроваджені в господарську практику закритого акціонерного товариства “Оберіг” – при розробці дій по запровадженню й поширенню органічного виробництва в господарстві (довідка № 318 від 15.10.2009 р.); закритого акціонерного товариства “Croix Blanche” (Франція) – при підготовці бізнес-плану розвитку підприємства на основі виробництва органічної продукції (довідка № 48 від 5.11.2010 р.). Окремі положення дисертаційної роботи використані в діяльності обласних державних адміністрацій при розробці й реалізації регіональних програм і стратегій розвитку регіону, а саме: Миколаївської (довідка № 2564/16-05-23/6-08 від 03.12.2008 р.), Сумської (довідка № 01-19/552 від 24.02.2009 р.),  а також Головним управлінням агропромислового розвитку Миколаївської облдержадміністрації (довідка № 161/01/09-01-29/09 від 17.04.2009 р.) – при розробці планів та програм розвитку сільського господарства області;  Головним управлінням агропромислового розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації (довідка № 15-2507 від 29.10.2009 р.) – при розробці програм розвитку управління; Управлінням агропромислового розвитку Арбузинської райдержадміністрації(довідка № 535 від 13.10.2009 р.) – при розробці програм розвитку регіону; Херсонською торгово-промисловою палатою (довідка № 27.01-014Н8-1343 від 22.12.2008 р.) - при розробці планів та програм розвитку структури; Державною податковою адміністрацією у Херсонській області (довідка № 27.06.-01/20-134 від 04.02.2009 р.) – при проведенні семінарів для платників податків.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, в якій викладено авторські розробки щодо розвитку підприємств органічного сектору агробізнесу. Опубліковані наукові праці містять положення, висновки та пропозиції сформульовані особисто автором, що відображають його конкретний внесок у розвиток економічної науки. Із наукових праць опублікованих у співавторстві в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які належать особисто автору.

Апробація результатів дисертації. Головні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження апробовано на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: V Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 17 квітня 2007 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 22-23 лютого 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, 26-28 вересня 2007 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи” (м. Житомир, 17-18 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Формування конкурентоздатності підприємств АПК” (м. Полтава, 21-22 травня 2008 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Інтеграція України у світовий економічний простір” (м. Тернопіль 24-25 січня 2008 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації” (м. Сімферополь 18-20 квітня 2008 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Молодь і наука: реальність і майбутнє” (м. Невинномисск, 3 березня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції “Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 20 березня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкові трансформації та економічний механізм підвищення ефективності підприємств аграрного сектора” (м. Харків, 8-9 жовтня 2009 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми формування нової економіки ХХІ століття” (м. Дніпропетровськ, 23-24 грудня 2010 р.). 

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено в 27 опублікованих наукових працях загальним обсягом 5,63 друк. арк., з яких особисто автору належать 4,71 друк. арк. з них 12 статей в наукових фахових виданнях, 1 стаття – в інших виданнях, 14 – у матеріалах наукових конференцій.  

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи становить 211 стор. комп’ютерного тексту, у тому числі 11 таблиць та 29 рисунків, з них 15 займають усю площу сторінки. Список використаних джерел із 186 найменувань викладено на 18 стор., 9 додатків на 32 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретично-методичні засади розвитку органічного виробництва” розкрито роль, місце, значення та методичні засади дослідження органічного сектору агробізнесу в підвищені ефективності і конкурентоспроможності агропродовольчої сфери.

Зростання рівня продовольчих потреб населення і усвідомлення людством погіршення навколишнього природного середовища, спричиненого інтенсифікацією сільського господарства, викликало інтерес до методів виробництва сільськогосподарської продукції, які гарантують необхідний її якісний рівень і безпечність харчування, а також не шкодять довкіллю.

Початок XXI століття ознаменувався активним переходом аграрного сектору від хімічної форми ведення сільського господарства до органічної. Виробництво такої продукції вимагає від фермера табу на використання отрутохімікатів, синтетичних добрив, стимуляторів росту та генетично модифікованої технології на землі, де вирощують органічні рослини чи тварин. Нині в світі так працюють у понад 140 країнах на 32-х мільйонах гектарів землі. Світовий ринок цих продуктів щороку зростає на 5 млрд. дол.

Органічне виробництво – це цілісна система господарювання, метою якої є отримання органічної продукції на всіх її стадіях виробництва та врахування вимог щодо вирощування, виробництва, переробки, сертифікації, маркування, перевезення, зберігання, реалізації органічної продукції, що спрямоване на покращення основних показників стану здоров’я населення, охорони довкілля, забезпечення раціонального використання і відтворення ґрунтів та інших природних ресурсів (рис. 1).

Дослідивши й визначивши внутрішні фактори, які впливають на розвиток органічного виробництва, автором встановлено основні з них: природні умови, рівень економічного розвитку, політичний клімат, менталітет. Запропоновано виділити окремими факторами трудовий потенціал та рівень науково-інноваційного розвитку. Розвиток органічного сектору агробізнесу в великій мірі залежить від трудового потенціалу, оскільки за органічного виробництва значна частина роботи виконується людиною, а в інтенсивному методі виробництва – машиною, хімічними засобами та ін.  

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

  •  

  •  

  •  
  •  

Рис. 1. Система виробництва органічної продукції

На основі всебічного вивчення та узагальнення етапів формування та розвитку ринку екологічночистих продуктів харчування: клубного, галузевого, ринкового та загальнонаціонального. Автор вважає за необхідне виділити «глобальний етап», оскільки у сучасному світі, який характеризується процесами глобалізації та інтеграції країн в міжнародну торговельну систему, жодна держава не може дозволити собі залишитись в ізоляції та розраховувати лише на власні сили. Як показує дослідження, органічне виробництво не є кроком назад у розвитку землеробства, оскільки сільгоспвиробники, які дотримуються цих методів, використовують високоякісне насіння найкращих сортів і сучасні машини та обладнання, знаряддя, проводять ґрунтозахисні заходи. Переробка органічних відходів також здійснюється сучасними методами. Зниження життєвих циклів бур’янів, збудників хвороб і шкідників дає можливість розробляти оптимальні сівозміни, що в свою чергу підвищує ефективність органічного виробництва.

У другому розділі “Стан та тенденції розвитку органічного виробництва в Україні та світі” проведено аналіз виробництва та просування органічної продукції підприємствами агробізнесу в світі, оцінено сучасний стан розвитку органічного виробництва в Україні, визначено потенціал та перспективи виходу українських виробників органічної продукції на європейський ринок.

За даними Міжнародної Федерації органічного агрокультурного руху (IFOAM), науково-дослідного Інституту біоземлеробства (FiBL) і Фонду екології і землеробства (SOL) за останні 10 років загальна кількість сертифікованих земель під органічне агровиробництво збільшилась в 3,2 разів (з 11 до 35 млн. га), а також інші області органічного виробництва (ліси, бджільництво, аквакультура, землі не с. г. призначення) майже в 3,8 разів. На початок 2010 р. в світі загальна площа сільськогосподарських угідь склала 35 млн. га які, використовуючи органічні методи господарювання, обробляють 1,4 млн. виробників (від дрібних сімейних до великих, що налічують десятки тисяч гектарів). Регіони з найбільшими площами сільськогосподарської землі, що обробляється органічно – Австралія та Океанія (12,1 млн. га) – це 2,8% сільськогосподарських угідь регіону та 37% органічної сільськогосподарської землі світу, Європа (8,2 млн. га) – це 1,72% сільськогосподарських угідь регіону, та 24% органічної сільськогосподарської землі світу та Латинська Америка (8,1 млн. га) – це 23% від загальної площі органічної землі в світі.

За співвідношенням площ органічного землеробства до загальної площі сільгоспугідь у європейських країнах, лідирують Швейцарія, Австрія і Швеція, в яких сертифіковано під органічне агровиробництво більше 10% загальної площі сільськогосподарських угідь, в Португалії, Італії, Німеччині, Чехії, Словаччині, Норвегії, Фінляндії та країнах Прибалтики – від 5 до 10%, в Іспанії, Франції, Великій Британії, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі, Польщі, Угорщині, Румунії і Греції – від 1 до 5% у всіх інших країнах Європи – менше 1%. Частка органічної продукції у загальній структурі продажів продуктів харчування в цілому по Європі  становить нині близько 1,5%. Серед країн з найбільшою часткою органічної продукції на ринку продовольства слід відмітити Данію – 6,7%, Австрію – 5,3%, Швейцарію – 4,9%, Швецію та Німеччину по 4% кожна і Італію – 3%.

Дефіцит органічної продукції в країнах Європейського Союзу змушує імпортувати органіку з інших країн (рис. 2). Більшість країн ЄС можуть забезпечити себе органічною продукцією менш ніж на 50%. Свого часу саме попит на органічну продукцію в країнах ЄС стимулював виникнення органічного руху в Україні і вітчизняні виробники стали орієнтуватись на вимоги ринку щодо такої продукції.

Рис. 2. Структура самозабезпечення органічними продуктами харчування країн ЄС в 2009 році

На сьогоднішній день уряд країни чітко зазначив, що Україна є євроорієнтованою країною і тому перспективними ринками збуту органічної продукції стануть, в першу чергу, країни Європи. Враховуючи вище зазначене, автором проведено детальний аналіз розвитку органічного виробництва в країнах Європейського Союзу, який засвідчив, що на даний час органічний сектор перетворився на одну із найбільш динамічних галузей сільського господарства. Цьому сприяло підвищення рівня поінформованості споживачів про безпеку харчових продуктів та проблеми, пов’язані із захистом довкілля протягом останніх років. Так, у період з 2001 р. по 2009 р. землі, зайняті під органічне виробництво, збільшились в 1,7 разів (з 4,3 млн. га до 7,5 млн. га), а кількість підприємств, які займаються органічним виробництвом – у 1,4 разів.

В 2009 р. в Україні було зареєстровано 118 органічних підприємств, які обробляють близько 269 тис. га сертифікованих під органічне виробництво земель, що на 64,2% більше, ніж в 2003 р. Ринок органічної продукції в основному представлений зерновими та олійними культурами. Крім цього, в останні роки зросло виробництво ріпаку, сої, лляного і гарбузового насіння.

Одним з найбільших агроформувань органічного виробництва є ТОВ «Свагор» Шепетівського району на Хмельниччині. Дане агроформування – це об’єднання десяти сільськогосподарських підприємств, в обробітку якого близько 30 тис. гектарів сертифікованих органічних земель.

Ще одним із крупних «гравців» на органічному ринку в Україні є група компаній «ЕтноПродукт», яка об’єднує декілька аграрних підприємств Чернігівщини. Вони обробляють 8000 га землі, утримують понад 2000 голів великої рогатої худоби, виробляють молоко, м’ясо, зернові, бобові культури та продукти бджільництва. У 2008 р. підприємства успішно пройшли перевірку на дотримання європейських норм органічного землеробства Швейцарським інститутом екологічного маркетингу ІМО та отримали органічні сертифікати на землю. Це стало першим кроком на шляху виробництва органічної продукції рослинництва, тваринництва та бджільництва.

Заслуговує на увагу і приватне підприємство (ПП) "Агроекологія" (Полтавська область, Шишацький район, с. Михайлики). Технології ґрунтозахисного біологічного землеробства почали впроваджуватись у господарстві з 1979 року, а технології органічного землеробства з 1990 року. Територія землекористування господарства становить близько 8000 га.

На нашу думку, з метою завоювання належної ніші на ринку Європейського Союзу, для України досить перспективним є формування аграрного ринку, насиченого конкурентоспроможною екологічно чистою продукцією органічного походження, попит на яку стрімко зростає на ринку продовольства у багатьох країнах світу.

У третьому розділі “Удосконалення механізмів державної підтримки підприємств-учасників органічного сектору агробізнесу” на основі зарубіжного досвіду підтримки виробників органічної продукції розроблені рекомендації для підприємств при переході на засади органічного виробництва. Запропоновані адміністративні регулятори органічного виробництва та розвиток державно-приватних органів сертифікації органічної продукції.

З 1 січня 2012 набере чинності Закон України “Про органічне виробництво”. Він покликаний захистити сільгосптоваровиробників, що займаються органічним виробництвом, і дозволить справедливу конкуренцію з іншими виробниками в Україні та за її межами. Сприятливий клімат протекціонізму буде стимулювати сільськогосподарських товаровиробників вдаватися до заходів, необхідних для переходу на органічне виробництво та сприятиме розвитку органічного сектора за рахунок майбутньої фінансової підтримки від урядових субсидій і агроекологічних програм. До цього ж часу підприємства, які бажають перейти на засади органічного виробництва, повинні розраховувати лише на власні фінансові можливості.

Органічне агровиробництво, як нова галузь, потребує державної підтримки для забезпечення стабільного розвитку цього перспективного для України сектора виробництва. Дослідження показали, що передумовами успішного розвитку виробництва продукції екологічного землеробства у країнах-членах ЄС є наступні: міцна інституціонально-правова база, фінансова допомога екологічним господарствам з європейського фонду, державне сприяння популяризації екологічного землеробства, підтримка розвитку науки і дорадництва, довіра до маркування екологічного сільського господарства, зростання попиту на екологічну продукцію за кордоном та всередині країн, адміністративна підтримка через державні замовлення та держзакупівлі.

Кожна країна Європейського Союзу взяла на себе відповідальність в сприянні розвитку органічного виробництва і виплачує державну допомогу, так зване «органічне навантаження», виробникам органічної продукції. Розмір органічної допомоги в країнах ЄС не однаковий, так в Греції, Кіпрі і Мальті урядами виплачувалась допомога понад 600 євро/га, Бельгії, Італії, Литві, Австрії і Словенії – понад 200 євро/га, решта країн ЄС отримували понад 100 євро/га, лише Чеська Республіка, Данія, Естонія і Великобританія отримували менше 100 євро/га.

Враховуючи обмеженість власних коштів сільськогосподарських підприємств, що бажають займатись виробництвом органічної продукції, нами запропоновано поступовий перехід на засади органічного виробництва  через паралельно-відокремлене виробництво, шляхом створення дочірнього підприємства з виділенням 20% земельної площі, від загальної площі сільськогосподарських угідь. Дана схема діяльності дозволить виробникам компенсувати зменшення прибутків в дочірньому-органічному підприємстві за рахунок діяльності головного (не органічного) підприємства, адже встановлено, що великим сільськогосподарським підприємствам, в порівнянні з дрібними фермерськими господарствами, вигідніше займатись органічним виробництвом, оскільки при органічному виробництві “втрачається” значна частина земельної площі, яка відводиться для буферних зон.

Система сертифікаційних інститутів в ЄС є державно-приватною. Суть її зводиться до того, що державні органи здійснюють акредитацію приватних сертифікаційних установ та нагляд за їх діяльністю. Останні контролюють операторів, залучених до органічного виробництва, та здійснюють сертифікацію їхньої продукції відповідно до законодавства Європейського Союзу. Провідною організацією, яка формує базові міжнародні стандарти організації виробництва і перероблення, а також акредитує сертифікаційні установи, є Міжнародна федерація сільського господарства (IFOAM). Її стандарти сприяють досягненню узгодженості національного законодавства у цій сфері, усувають перешкоди, пов’язані з експортом-імпортом екологічно чистої продукції.

Досвід зарубіжних країн вказує на особливе значення системи сертифікації органічної продукції у процесі становлення ринку органічного продовольства. В кожній країні ЄС систему сертифікації представляє третя незалежна сторона. Вона здійснює сертифікацію та контроль виробництва окремо від операторів ринку продукції органічного походження, залучених до органічного виробництва. Наразі в Україні система органів сертифікації у сфері виробництва та переробки органічної продукції практично відсутня, за винятком декількох розрізнених організацій. А саме: асоціація «БІОЛан Україна» та  ТОВ «Органік стандарт». Нами запропоновано концептуальну модель функціонування державно-приватних органів сертифікації підприємств бажаючих займатися органічним виробництвом (рис. 3).

                                                           Сфера державного регулювання                                           Сфера міжнародного регулювання                                 

 

                                                                               

                       Здійснює

                                                                                                               консультативно-

                                                                                                                   дорадницькі

                      послуги                                                               Акредитує

                                                                                                                                                                                                 

 

 

                                                                                                                         Акредитує,                                  Приватні сертифікаційні компанії

                                         видає ліцензії

                                         на проведення

                                                          сертифікації

        

                 Допускає, інспектує

                                Запит  на

                                сертифікацію

   

                                                         Контролює,  видає                                                                                                Контролює,

                                                                  сертифікат видає сертифікат компанії

                                                                                                                                                                                      

Рис. 3. Концептуальна модель функціонування державно-приватних органів органічної сертифікації в Україні


Ми вважаємо, що дана модель перш за все призначена зробити доступнішою дешевшу сертифікацію органічних підприємств,  яка є на сьогодні одним із  суттєвих бар’єрів розвитку органічного агробізнесу, і тим самим стимулюватиме розвиток органічного виробництва в Україні.

ВИСНОВКИ

  1.  Усвідомлення людством зростаючої екологічної загрози внаслідок інтенсифікації сільського господарства стимулювало розробку різноманітних альтернативних методів сільськогосподарського виробництва, що враховують збереження довкілля, рівень біологічного розмаїття, збереження природних ресурсів, застосування високих стандартів належного утримання тварин та методів виробництва, які відповідають певним вимогам до продуктів, виготовлених з використанням речовин та процесів природного походження. До таких альтернативних методів сільськогосподарського виробництва відноситься «органічне виробництво».

2. Органічне виробництво має цілу низку економічних, екологічних та соціальних переваг, а саме: економічні переваги органічного виробництва, досягаються шляхом суттєвого зниження виробничих витрат завдяки відмові від застосування дорогих хімікатів та зменшення енергоємності виробництва, зокрема витрат на пальне та мастильні матеріали; соціальні переваги органічного виробництва полягають у створенні додаткових робочих місць у сільській місцевості, розвитку інфраструктури сільських територій, покращення здоров’я нації тощо; екологічні переваги полягають у збереженні та відновленні біорізноманіття в агроландшафтах, що сприяє відтворенню родючості ґрунтів і збереженню довкілля.

  1.  Сьогодні у світі простежується тенденція до постійного зростання земельної площі під органічним сільським господарством, особливо це стосується країн ЄС та США. Так за останні 10 років загальна кількість сертифікованих земель під органічним агровиробництвом збільшилась в 3,2 рази. Експерти оцінюють світовий органічний ринок як дуже місткий, динамічний (щорічний приріст становить понад 25%) і швидко поновлювальний. Не дивлячись на те, що ринок органічної продукції щорічно зростає, в країнах ЄС попит випереджає пропозицію і це призводить до дефіциту органічної продукції на європейських ринках.

4. Дослідження сучасного стану розвитку органічного виробництва в Україні показало, що органічний напрям бізнесу перебуває на початковій стадії розвитку, хоча й має великий потенціал. Так, за результатами 2009 року площа сертифікованих органічних земель в Україні склала 269 тис. га, що в загальному обсязі складає біля 0,1% від загальної площі сільськогосподарських угідь країни. Органічним виробництвом займаються 118 підприємств, які переважно спеціалізуються на вирощування: пшениці, ячменю, соняшнику, кукурудзи, овочів та ягід.

  1.  Високий попит на органічну продукцію в країнах ЄС і обмежені можливості її виробництва дають українським виробникам органічної продукції шанс бути повноцінним гравцем на органічному ринку ЄС. Тим більше, світовий попит на органічну продукцію не може не впливати на розвиток даного сектору в Україні, адже Україна не може бути відокремленою від світових глобалізаційних процесів, зважаючи на  членство в СОТ і наміри щодо євроінтеграції.
  2.  Не зважаючи на значний потенціал та перспективи розвитку органічного сільського господарства, в Україні не існує чіткої державної політики щодо напрямів подальшого розвитку органічного сектору. Саме тому доцільним є використання зарубіжного досвіду підтримки виробників органічної продукції, а саме: сприяння популяризації органічного виробництва, підтримка розвитку науки і дорадництва, фінансова допомога виробникам органічної продукції при переході на органічне виробництво, держані замовлення органічної продукції в дошкільні заклади, лікарні, санаторії, надання пільгових кредитів агровиробникам тощо.

7. Варто відзначити важливість законодавчого закріплення адміністративних регуляторів органічного виробництва, серед яких: підвищення мита на ввезення хімічних добрив; запровадження преміювання за зменшення використання хімічних та мінеральних добрив; розробка системи держзамовлень та держконтрактів між виробниками органічної продукції та санаторіями, профілакторіями, дитячими садками, школами, лікарнями; виділити кошти на розвиток організованих ринків органічної продукції; запровадження норм і стандартів, які регламентуватимуть вимоги до якості робіт, послуг, продукції, до організації виробничих процесів органічного виробництва, операцій на внутрішньому і зовнішньому ринках.

  1.  Важливим періодом в діяльності підприємства на етапі переходу до  органічного виробництва є конверсійний період тривалістю в три роки. В даному періоді спостерігається зниження виробництва (зменшення урожайності, приросту худоби та птиці тощо), яке прямо впливає на прибутковість підприємства, тому державна підтримка у вигляді дотацій є компенсуванням даних втрат. На сьогоднішній день в Україні органічний сектор агробізнесу не отримує фінансової підтримки з боку держави, через що стримує розвиток органічного ринку в країні. Виходом із ситуації ми вбачаємо спробу самостійного переходу підприємства на органічне виробництво шляхом паралельно-відокремленого виробництва органічного напрямку через створення дочірнього підприємства. Дана схема діяльності ефективна в крупних підприємствах, які можуть дозволити собі компенсувати втрати на дочірньому підприємстві за рахунок основного підприємства.
  2.  Ефективність роботи підприємств, що виробляють органічну продукцію і розвиток всього органічного виробництва залежить від рівня розвитку системи його сертифікації. На сьогоднішній день система сертифікації органічного виробництва є недостатньо врегульованою з боку держави. Це виявляється як у не належному рівні нормативно-правового забезпечення, так і відсутності спеціального акредитуючого органу. До того ж не створено достатніх умов для розвитку недержавних органів сертифікації. Автором розроблено концептуальну модель функціонування державно-приватних органів сертифікації виробників органічної продукції, в основі якої – створення державного акредитуючого органу та державної сертифікаційної служби, на які покладено всю відповідальність за прозорість і ефективну діяльність процесу сертифікації виробників органічної продукції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Бойко Є.О. Експортоорієнтована модель в економічному розвитку регіонів України / Є.О. Бойко // Бізнес-навігатор: науково-виробничий журнал – Херсон: Приват. вищий навч. заклад Міжнародний університет бізнесу і права, 2011. – №2(23). – С. 53–57.

2. Бойко Є.О. Експортне кредитне агентство, як складова державного управління підвищення експорту / Є.О. Бойко // Національне господарство України: теорія та практика управління: зб. наук. праць – К. : Рада по вивч. прод. сил України НАН України,  2010. – С. 49–56.

3. Бойко Є.О. Розвиток транскордонного співробітництва Причорноморського регіону / Є.О. Бойко, Л.В. Дейнеко, І.О. Іртищева // Економіст, 2010. – №7. – С. 6163. Особистий внесок – визначено роль транскордонного співробітництва в розвитку регіону.

4. Бойко Є.О. Глобалізація світової економіки та проблеми України / Є.О. Бойко, О.С. Бойко // Вісник ХНАУ: зб. наук. праць. Вип. №13. – Харків: ХНАУ, 2009. – С. 266–271. Особистий внесок – розглянуто сутність і особливості світових глобалізаційних процесів.

5. Бойко Є.О. Україна під впливом світових інтеграційних процесів / Є.О. Бойко // Національне господарство України: теорія та практика управління: зб. наук. праць – К.: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. – 2009. –  С. 40–46 .

6. Бойко Є.О. Кластерна модель регіонального розвитку як елемент адаптації АПК України до європейської системи / Є.О. Бойко // Культура народів Причорномор'я: наук. журнал ТНУ ім. В.І. Вернадського. – Сімферополь, 2008. – №124. – С. 8385

7. Бойко Є.О. Стимулювання євроінтеграційних процесів в Україні на інноваційній основі / Є.О. Бойко, І.О. Іртищева // Таврійський науковий вісник: зб. наукових праць ХДАУ. Вип. 56. – Херсон: Айлант. – 2008. – С. 241–248.  Особистий внесок – досліджено роль інновацій в економіці країни.

8. Бойко Є.О. Вплив процесів глобалізації на розвиток агропродовольчої сфери / Є.О. Бойко // Національне господарство України: теорія та практика управління: зб. наук. праць – К. : Рада по вивч. прод. сил України НАН України, 2008. — С. 102—109.

9. Бойко Є.О. Зовнішньоекономічна торгівля сільськогосподарською продукцією: регіональний аспект / Є.О. Бойко, І.О. Іртищева // Збірник праць Уманського ДАУ: зб. наук. праць. Вип. 20. – Умань, УДАУ, 2007. – С. 112–117. Особистий внесок –  визначено значення зовнішньоекономічної торгівлі в регіональному розвитку. 

10. Бойко Є.О. Сучасний стан та наслідки глобалізаційних процесів для національної економіки / Є.О. Бойко // Економіка промисловості України: зб. наук. праць РВПС України НАН України. – К.: РВПС України НАН України, 2007. – С. 25–32.

11. Чебан Є.О. Деякі аспекти інвестиційного процесу в Україні / Є.О.Чебан, І.О. Іртищева // Таврійський наук. вісник: зб. наук. праць ХДАУ – Херсон: Айлант, 2007. –  Вип. 50. – С. 283288. Особистий внесок – розкрито теоретичні засади інвестиційного процесу.

12. Чебан Є.О. Використання світового досвіду для розвитку матеріально-технічного потенціалу аграрного сектору / Є.О. Чебан, І.О. Іртищева // Економіка: проблеми теорії і практики: зб. наук. праць. Вип. 216: Том 2. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Вип. – 216. - С. 379385.  Особистий внесок розробка заходів  щодо вдосконалення розвитку матеріально-технічного потенціалу.

Статті в інших виданнях:

  1.   Boyko E.O. Adaptation of agro-industrial comlex of Ukraine to the European system / E.O. Boyko // Nauka i Studia. – 2009. – №3(15). – Р. 16–20.

Матеріали наукових конференцій:

14. Бойко Є.О. Органічне виробництво – шлях до євроінтеграції України / Є.О. Бойко // Регуляторні механізми у сфері виробництва та споживання продовольчих товарів в умовах інтеграційних процесів: матеріали міжнарод. наук.-практ. конф., 25 черв. 2010 р., Миколаїв./ Миколаїв: Миколаївська філія Європейського університету, 2010. – С. 36–38.

15. Бойко Є.О. Світовий розвиток екологічного землеробства / Є.О. Бойко // Проблеми формування нової економіки ХХІ століття: матеріали міжнарод. наук.-практ. конф. 23-24 грудня 2010 р. – Дніпропетровськ, 2010. – Т.1. – С. 94–96.

16. Бойко Є.О. Проблеми продовольчої безпеки в контексті європейської інтеграції / Є.О. Бойко // Матеріали наук. конф. молодих учених 19-20 лютого 2009р., Умань / М-во аграрн. Політики України, Уманський держ. аграрний ун-т. – Умань: Уманський держ. аграрний ун-т, 2009. – Ч.2. – С. 226–227.

17. Бойко Е.А. Инновационное развитие агропродовольственной сферы Украины – гарантия конкурентоспособности / Е.А. Бойко, И.А. Иртыщева // Молодежь и наука: реальность и будущее: материалы II междунар. науч.-практ. конф. (г. Невинномысск, 3 марта 2009) / Редкол.: В.А. Кузьмищев, О.А. Мазур, Т.Н. Рябченко, А.А. Шатохин: в 9 т. – Том VII. – Невинномысск: НИЭУП, 2009. – С. 251–252. Особистий внесок – проаналізовано сучасний стан інноваційного розвитку України.

18. Бойко Є.О. Eкспортноорієнтована економіка – стабільний розвиток АПК України / Є.О. Бойко // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення: матеріали міжнарод. наук. конф., 20 бер. 2009 р., м. Київ. Ч.2 / Рада по вивч. продукт. сил України НАН України. – К.: РВПС України НАН України, 2009. – С. 58–59.

19. Бойко Є.О. Розвиток ринку продовольства: національний аспект / Є.О.Бойко, О.С. Бойко // Ринкові трансформації та економічний механізм підвищення ефективності підприємств аграрного сектора: матеріали міжнарод. наук.-практ. конф.  8-9 жовтня 2009р., Харків / М-во аграр. Політики, Харк. Нац.. ун-т ім.. В. В. Докучаєва. – Х.: Харк. Нац.. аграр. Ун-т ім.. В. В. Докучаєва, 2009. – С. 83–85. Особистий внесок – розглянуто особливості розвитку продовольчого ринку.

20. Бойко Є.О. Інвестиційно-інноваційний розвиток в умовах інтеграції України у світову економіку / Є.О. Бойко, І.О. Іртищева // Інтеграція України у світовий економічний простір: матеріали ІІ міжнарод. наук. конф. Студ. Та молодих учених, 24-25 січня 2008р., Тернопіль / М-во освіти і науки України, Тернопільський нац.. екон. ун-т. – Тернопіль: Тернопільський нац.. екон. ун-т, 2008. – С. 514–517. Особистий внесок – визначено методичні засади інвестиційно-інноваційного розвитку.

21. Бойко Є.О. Євроінтеграція національної економіки: стан, проблеми та досвід країн-новачків / Є.О. Бойко // Конкурентноспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи: матеріали другої наук.-практ. конф., 17–18 квітня 2008 р., Житомир. / за ред. І. В. Саух. – Житомир: Житомир. держ. ун-т  ім. І. Франка, 2008. – С. 63–67.

22. Бойко Є.О. Зовнішня торгівля України: становлення та механізм регулювання в умовах глобалізації / Є.О. Бойко, І.О. Іртищева // Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації: матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф. 18-20 квітня 2008 р., Сімферополь – Сімферополь: видавничий центр Кримського інституту бізнесу, 2008. – С. 197–199. Особистий внесок – розробка заходів для механізму регулювання зовнішньої торгівлі.

23. Бойко Є.О. Досвід європейської діяльності сільськогосподарських підприємств в економічному розвитку України / Є.О. Бойко // Формування конкурентноздатності підприємств АПК: матеріали міжнарод. наук.-практ. конф. присвячені 75-річчю з дня народження д.е.н., проф. Рабштини В. М., 21-22 трав. 2008 р., Полтава / Полтавська державна аграрна академія. – Полтава: Довкілля. – К., 2008. – С. 33–35.

24. Чебан Є.О. Необхідність формування біржового ринку сільськогосподарської продукції / Є.О. Чебан, І.О. Іртищева // Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: IV Міжнар. Наук.-практ. конф., 22-23 лютого 2007р., Тернопіль / М-во освіти і науки України, Тернопільський нац.. екон. ун-т. – Тернопіль: Тернопільський нац.. екон. ун-т, 2007. – С. 214–216. Особистий внесок – розкрито роль біржового ринку в економіці країни.

25. Чебан Є.О. Сучасний аспект інвестиційної політики України / Є.О. Чебан // Матеріали 19-ої студентської регіональної наук.-теоретич. Конф. 11-13 квітня 2007р., Миколаїв / М-во аграр. політики України, Миколаївський держ. аграрний ун-т. – Миколаїв: Миколаївський держ. аграрний ун-т., 2007. – С. 49–50.  

26. Чебан Є.О. Сучасний стан та методи залучення іноземних інвестицій в економіку України / Є.О.Чебан // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: матеріали V між народ. наук.-практ. конф. студ., аспірантів і молодих учених,  17 квітня 2007р., Тернопіль / М-во освіти і науки України, Ін-т екон. і підприємництва. – Тернопіль: Ін-т екон. і підприємництва, 2007. – С. 402–404.

27. Бойко Є.О. Іноземні інвестиції: сучасний стан та перспективи залучення / Є.О. Бойко // Теорія і практика сучасної економіки: матеріали між народ. наук.-практ. конф. 26-28 вересня 2007р., Черкаси / М-во освіти і науки України, Черкаський держ. технолог. ун-т. – Черкаси: Черкаський держ. технолог. ун-т, 2007. – С. 102–104.

АНОТАЦІЯ

Бойко Є.О. Розвиток підприємств органічного сектору агробізнесу в контексті викликів глобалізації та євроінтеграції. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Міжнародний університет бізнесу і права, Херсон, 2011.

Дисертація присвячена поглибленню теоретичних, методологічних, методичних питань та розробці практичних рекомендацій з розвитку підприємств органічного сектору агробізнесу в контексті викликів глобалізації та євроінтеграції.

Розкрито особливості, суть, значення та методологічні підходи до оцінки стану та визначення перспектив розвитку органічного сектору агробізнесу. Окрема увага приділена механізмам реалізації органічної продукції, визначенню конкурентних переваг способів прямого маркетингу. Розроблено рекомендації щодо запровадження адміністративних регуляторів органічного виробництва. Значна увага приділена рекомендаціям із запровадження інститутів дорадництва. Розроблено рекомендації з переходу підприємств на засади органічного виробництва через паралельно-відокремлене виробництво. У результаті проведеного дослідження запропоновано концептуальну модель функціонування державно-приватних органів сертифікації підприємств органічного сектору агробізнесу.

Ключові слова: органічне виробництво, органічний сектор агробізнесу, виробники органічної продукції, органічний ринок, органи сертифікації, паралельно-відокремлене виробництво.

АННОТАЦИЯ

Бойко Е.А. Развитие предприятий органического сектора агробизнеса в контексте вызовов глобализации и евроинтеграции. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической). - Международный университет бизнеса и права, Херсон, 2011.

Диссертация посвящена углублению теоретических, методологических, методических вопросов и разработке практических рекомендаций по развитию предприятий органического сектора агробизнеса в контексте вызовов глобализации и евроинтеграции.

Раскрыта суть, значение и методологические подходы к оценке состояния и определение перспектив развития органического сектора агробизнеса на основе определения внутренних факторов, влияющих на развитие органического производства, среди которых: природные условия, уровень экономического развития, политический климат, менталитет, автором предложено выделить отдельным факторам трудовой потенциал страны и уровень научно-инновационного развития. Отдельное внимание уделено механизмам реализации органической продукции, определения конкурентных преимуществ способов прямого маркетинга а именно: минимальные затраты на реализацию, возможность как оптовой так и розничной торговли, установление тесной взаимосвязи "производитель-потребитель", что в целом улучшает деятельность предприятия.

Разработаны рекомендации по внедрению административных регуляторов органического производства, а именно: повышение пошлин на ввоз химических удобрений; введение премирования за уменьшения использования химических и минеральных удобрений, разработка системы госзаказов и госконтрактов между производителями органической продукции и санаториями, профилакториями, детскими садами, школами, больницами; выделение средств на развитие организованных рынков органической продукции; введение нормы и стандартов, которые будут регламентировать требования к качеству работ, услуг, продукции, к организации производственных процессов органического производства, операций на внутреннем и внешнем рынках.

Предложенные рекомендации по введению институтов консалтинга, основной целью которых является содействие быстрому и безболезненному переходу производителей на принципы органического агропроизводства путем предоставления информации фермерам, поддержки в организации перехода и проведения их обучения, тренингов и т.д.  

Значительное внимание уделено разработке рекомендаций перехода предприятий на принципы органического производства из параллельно-обособленное производство, путем создания дочернего предприятия с выделением доли земельной площади под производство органической продукции.

В результате проведенного исследования, предложена концептуальная модель функционирования государственно-частных органов сертификации предприятий органического сектора агробизнеса, в основе которой – создание государственного аккредитующего органа и государственной сертификационной службы, на которые возложена вся ответственность за прозрачность и эффективную деятельность процесса сертификации производителей органической продукции.

Ключевые слова: органическое производство, органический сектор агробизнеса, производители органической продукции, органический рынок, органы сертификации, параллельно-обособленное производство.

ANNOTATION

Boyko Y. O. The development of enterprises in the organic sector of agribusiness in the context of globalization and Euro integration challenges. – Manuscript.  

The dissertation to obtain a scientific degree of Doctor of Philosophy in Economics in the field of 08.00.04 – Economy and Enterprise Management (on type of economic activity). – The International University of Business and Law, Kherson, 2011.

The dissertation is devoted to broadening theoretical, methodological, methodical issues and to working out practical recommendations on the development of enterprises in the organic sector of agribusiness in the context of globalization and Euro integration challenges.

The characteristics, essence, meaning and methodological approaches to the assessment of the state and identification of the prospects for development of the organic sector of agribusiness are covered. Special attention is paid to the mechanisms of organic produce realization, and the competitive advantages of direct marketing methods are defined. The recommendations on the implementation of administrative regulators of organic production are developed. Significant attention is paid to the recommendations on counseling institutions implementation. The recommendations on the transition to organic production through separated parallel production are worked out. As the result of the research, the conceptual model of functioning of public and state certification institutions for enterprises in the organic sector of agribusiness is suggested.

Key words: organic production, organic sector of agribusiness, organic producers, organic market, certification institutions, separated parallel production.

      

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

19291. Формирование IP- адресов 681 KB
  Лекция 7 Формирование IP адресов Адреса IP Семейство протоколов TCP/IP используют 32 разрядную схему адресации которая для каждого узла определяет не только его собственный адрес но и адрес сети в которой этот узел находится. Перемещение компьютеров из одной сети в ...
19292. Определение имен узлов DNS 2.69 MB
  Лекция 8 Определение имен узлов DNS Правила именования Каждый узел в Интернет имеет свой собственный уникальный адрес. Эти уникальные адреса дают возможность связываться с любым другим адресом и посылать ему сообщение. Однако человеку обычно трудно запомнить эт...
19293. Протоколы аутентификации 165 KB
  Лекция 9 Протоколы аутентификации Аутентификация пользователя применяется для обеспечения того что в сеть будет допущен только авторизованный пользователь также как и к специальным ресурсам внутри сети. Методы используемые для аутентификации пользователя это
19294. Антивирусная защита 162 KB
  Лекция 10 Антивирусная защита Существует класс программ которые были изначально написаны с целью уничтожения данных на чужом компьютере похищения чужой информации несанкционированного использования чужих ресурсов и т. п. или же приобрели такие свойства вследствие ...
19295. Служба директорий Active Directory 3.58 MB
  Лекция 11 Служба директорий Active Directory Для централизованного управления большими сетями охватывающими несколько миллионов пользователей и компьютеров и быстрого доступа к ресурсам Windows 2003 использует службу каталогов Active Directory. Под каталогом в данном случае понима...
19296. Пользователи и группы 6.31 MB
  Лекция 12 Пользователи и группы Группы Windows 2003/XP Основным инструментом для управления возможностями пользователей в Windows 2003 является понятие группы. Под группой понимается набор учетных записей пользователей. Использование групп упрощает управление ресурсами сист...
19297. Файловые системы Windows XP Professional/Server 2003 303.5 KB
  Лекция 13 Файловые системы Windows XP Professional/Server 2003 Файловая система является одним из самых важных компонентов сетевой операционной системы. В первую очередь сеть создается для разделения данных и от того каким образом организованы эти данные зависят и произво...
19299. Сетевая печать 328 KB
  Лекция 14 Сетевая печать В сетях Windows 2003 используются печатающие устройства подключенные к рабочим станциям XP и серверам приложений контроллерам доменов принтеры со встроенными сетевыми интерфейсами. Все эти способы подключения позволяют разделять ресурсы пе