66490

СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ТОРГІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Дипломная

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Мета роботи - розробка стратегії управління обіговими активами підприємства. Методика дослідження: методи фінансового аналізу, економіко-статистичні та економетричні методи. Одержані насідки та їх новизна: обгрунтування тактики стратегії управління активами підприємства.

Украинкский

2014-08-22

1.65 MB

3 чел.

92

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

Інститут довузівської підготовки та післядипломної освіти

Факультет перепідготовки спеціалістів

Кафедра фінансів

ДИПЛОМНА РОБОТА

СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ТОРГІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Виконавець:

слухач гр.ФІС-01в С.В. Білоног

Керівник:
ст. викл. кафедри фінансів О.М. Грабчук

Консультант:

доц. кафедри фінансів Л.М. Котлова

Допускається до захисту:

Зав. кафедри фінансів

Л.М. Котлова

2004р.


ЗАВДАННЯ....

РЕФЕРАТ

Дипломна робота: ___с., _11_ рис., _13_ табл., _50_ джерел, _4_ додатків.

Перелік ключових слів ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО, АКТИВИ, ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ, МОДЕЛЮВАННЯ, ПРОГНОЗУВАННЯ, ВИЗНАЧЕННЯ ОПРИМАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ АКТИВІВ, РЕКОМЕНДАЦІЇ.

Об’єктом дослідження є торгівельне підприємство “Санторин”.

Мета роботи - розробка стратегії управління обіговими активами підприємства.

Методика дослідження: методи фінансового аналізу, економіко-статистичні та економетричні методи.

Одержані насідки та їх новизна: обгрунтування тактики стратегії управління активами підприємства.

Результати дослідженнь можуть бути використані в практиці любого підприємства для обгрунтування як тактики, так і стратегії управління активами.

RESUME

The graduation research of the three - year student Bilonog Sergiy Valeriyovich (DNU \ faculty of the carrier change, department of finance) deals with investigation of effectiveness of the use of assets in an auction enterprise.

The work is interesting for or managers by the assets of auctions enterprises.

Bibliogr. ___50___, Tables ___13___, Ill ___11___ .


Зміст

[1]
Механізми функціонування активів підприємства

[1.1] Класифікація та механізми обігу активів підприємства

[1.2] Основні форми розміщення активів

[1.3] Способи та інструменти управління активами підприємства

[2]
Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ “Санторин”

[2.1] Структура методики аналізу ефективності використання активів підприємства

[2.2] Аналіз фінансового стану підприємства

[2.3] Оцінка ліквідності та платоспроможності

[2.4] Характеристика ефективності функціонування активів підприємства

[2.5] Ефективність діяльності підприємства та основні недоліки та основні недоліки в організації фінансової роботи

[3] МАтематичне обгрунтування шляхів удосконалення управління активами підприємства

[3.1] Побудова багатофакторної лінійної регресії рентабельності підприємства

[3.2] Розробка стратегії управління активами торгівельного підприємства

[4]
Висновки

[5]
ПЕРЕЛІК використаної літератури

[6] Додатки


Вступ

В даний час|нині|, з|із| переходом економіки до ринкових відносин, підвищується самостійність підприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростає значення фінансової стійкості суб'єктів господарювання. Все це значно збільшує роль аналізу їх фінансового стану: наявність, розміщення і використання грошових коштів. У торгових підприємствах це питання стоїть найгостріше. У торгових підприємствах на перших етапах діяльності, в умовах жорсткої конкурентної боротьби ринкової економіки, мала прибутковість і висока оборотність активів залишають керівництву підприємства малий час реагування при зміні ситуації на ринку. Для виживання і розвитку підприємства необхідно максимально чітко і ефективно управляти його капіталом. Одна з характерних рис економічних відносин - прагматизм учасників. Будь-яка цінність матеріального або нематеріального характеру|вдачі|, що фігурує в процесі таких відносин, представляє|уявляє| інтерес лише в тому випадку, якщо|у тому випадку , якщо,в том случае | володіння нею сприяє досягненню якоїсь мети, перш за все|передусім| економічного характеру|вдачі|. Основа ділової активності - нарощування економічного потенціалу підприємства. Вкладаючи капітал в який-небудь інвестиційний проект, підприємець вважає|гадає| через якийсь час не тільки|не лише| відшкодувати пущений в оборот|зворот,оберт| капітал, але і одержати|отримати,набути| певний прибуток. Оцінка цього прибутку, тобто рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| дилеми - вигідний чи ні|або ні| даний проект, базується на аналізі поточного фінансового стану і прогнозах майбутніх надходжень|вступів| від інвестиції. Часто результати фінансового аналізу свідчать про недоотримання прибутку підприємства через роздутість  активів або не оптимальної їх структури, що приводить до|призводить,наводить| зниження ефективності їх використання. Вихід з|із| ситуації, що склалася, для підприємства це оптимізація структури його активів.

Вважаючи на високий рівень актуальності управління активами підприємства, метою дипломної роботи було поставлено розробити стратегію управління обіговими активами підприємства. Об’єктом роботи стало торгівельне підприємство “Санторин”. Слід зауважити, що торгівельне підприємство має специфічну діяльність і специфічну практику управління активами. Від політики управління обіговими активами підприємства залежить не тільки фінансова ефективність його функціонування, а, внаслідок  високої швидкості обігу активів, залежить саме існування підприємства. Предметом дослідження стали суттєві закономірності функціонування активів даного підприємства, визначення яких дозволить сформулювати і вирішити основні проблеми в управлінні  ними.

Досягти  поставленої мети роботи можна , розв’язавши наступні завдання:

Розглянути механізм функціонування активів підприємства із врахуванням специфіки реалізації цього механізму стосовно до торгівельного підприємства. Особливо важливим є визначити комплекс методів та способів управління різними формами розміщення активів.

Застосувати сучасні методики для аналізу особливостей функціонування активів об’єкту роботи. Передбачається проаналізувати параметри ефективності функціонування як активів в цілому, так і окремих їх елементів. Також необхідним є визначення впливу структури активів на ліквідність та платоспроможність підприємства.

Економіко-статистичними методами визначити сукупність факторів, пов’язаних з управлінням активами підприємства, які суттєво впливають на результати його функціонування.

Для розробки стратегії управління активами підприємства використати можливості економетричного моделювання. Це дозволить науково обґрунтувати оптимальну структуру активів підприємства, таку структуру, яка дасть найвищий можливий фінансовий ефект.

Для реалізації  перерахованих завдань передбачається використати методи фінансового аналізу,  а саме коефіцієнтний аналіз ефективності використання обігових активів, аналіз ліквідності балансу, коефіцієнтний аналіз ліквідності. Для розробки стратегії управління активами передбачається використати сукупність економіко-статистичних та економетричних методів, а саме кореляційний аналіз, метод найменших квадратів, регресійний аналіз, методи визначення тренду, методику лінійного програмування, інші.

Відзначимо, що у сфері управління активами підприємства існує велика кількість фундаментальних та методичних робіт, використання яких дозволить досить повно розкрити тему дипломної роботи. В українській економічній літературі назвемо роботи Лещинського О.Л., Бабицького А.Ф., Калини А.В., Оберемчука В.Ф., Ізмайлової К.В., Ефимової О.В., В.В. Буряковского, В.Я. Кармазина, С.В. Каламбет та інщі.

Застосування перелічених вище методів та методик з врахуванням практики їх використання, наведеної в економічній літературі, дозволить досягти мети дипломної роботи.

  1.  
    Механізми функціонування активів підприємства
    1.  Класифікація та механізми обігу активів підприємства

Перш за все, розглянемо перелік і визначення основних понять, які служать основою для складання фінансових звітів підприємств.

Активи підприємства - це його ресурси, які повинні принести підприємству вигоди в майбутньому. Активи підприємства повинні належати йому (а не бути, наприклад, орендованими) і повинні бути набутими раніше (а не знаходитися у стадії придбання).

Зобов'язання підприємства трактуються, як джерела придбання активів, запозичені на якийсь час у інших осіб (не власників підприємства).

Власний капітал підприємства розглядається як залишок активів після вирахування з них суми всіх зобов'язань. Іноді власний капітал називають чистими (тобто звільненими від боргів) активами. Власний капітал складається з інвестицій власників підприємства і величини прибутку, одержаного в результаті господарської діяльності і залишеного (реінвестованої) підприємству.

Доходи є збільшенням активів підприємства, обумовлених, головним чином, виробництвом і поставкою товарів і послуг в рамках основної діяльності підприємства. Підприємство може одержувати доходи також від інвестиційної діяльності як результат володіння і продажу активів.

Затрати (витрати) є зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (пасивів) або поєднанням першого і другого у зв'язку з виробництвом і поставкою товарів і послуг у рамках діяльності підприємства.

Прибуток підприємства за період часу - це різниця між доходами підприємства за даний період і його витратами, що викликали отримання цих доходів.

Залежно від характеру участі в господарському процесі і швидкості обороту виділяють необоротні та оборотні активи підприємства.

Необоротні активи (або основний капітал) є сукупністю майнових цінностей підприємства, що багато разів беруть участь в процесі господарської діяльності і переносять на продукцію свою вартість частинами. У практиці господарювання до необоротних активів відносять майнові цінності всіх видів з терміном використання більше одного року і вартістю понад 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Оборотні активи (або оборотний капітал) є сукупністю майнових цінностей підприємства, що обслуговують господарський процес і повністю споживаються протягом одного виробничого циклу. У практиці господарювання до оборотних активів відносять майнові цінності всіх видів з терміном використання до одного року і вартістю до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

У складі, необоротних і оборотних активів розрізняють окремі їх види.

Так, у складі необоротних активів виділяють:

1. Основні засоби. До них відносяться засоби праці, що належать підприємству, в натуральній формі з терміном служби більше одного року і вартістю понад 15 неоподаткованих мінімуми доходів громадян.

2. Нематеріальні активи. До них відносяться придбані підприємством права користування окремими природними ресурсами (землею, водою і т. п.), виробничими зразками, товарними знаками, об'єктами виробничої і інтелектуальної власності (патенти, «ноу-хау», авторські права і т. п.) і інші аналогічні майнові права.

3. Довгострокові фінансові вкладення (фінансові інвестиції). До них відносяться довгострокові (на термін більше одного року) фінансові вкладення до статутних фондів спільних підприємств, а також в різноманітні фондові і грошові інструменти (акції, облігації, депозитні внески і т. п.).

4. Інші види необоротних активів. До них відносяться незавершені капіталовкладення, устаткування, призначене до установки, і деякі інші їх види.

У складі оборотних активів виділяють:

1. Запаси товарно-матеріальних цінностей (матеріальні оборотні активи). До них відносяться виробничі запаси (сировина, матеріали, пальне і т. д.), незавершене виробництво, запаси малоцінних і швидкозношуючихся предметів (засоби праці з терміном експлуатації до одного року і вартістю до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян), запаси готової продукції (на підприємствах торгівлі - запаси товарів).

2. Дебіторська заборгованість (розрахунки з дебіторами). До них відноситься заборгованість юридичних і фізичних осіб підприємству за товари, роботи, послуги і інші види.

3. Грошові активи. До них відносяться грошові кошти підприємства в касі, на розрахунковому, валютному і інших рахунках.

4. Короткострокові фінансові вкладення. До них відносяться фінансові вкладення підприємства в різні фондові і грошові інструменти на термін менше одного року. По своєму економічному змісту вони є формою тимчасового використання вільних грошових активів з метою отримання доходів по них в короткостроковому періоді.

5. Інші види оборотних активів. До них відносяться витрати майбутніх періодів (витрати, зроблені в поточному періоді, але які будуть віднесені на виробництво в майбутніх звітних періодах) і деякі інші їх види (не віднесені до вище перелічених груп).

Оборотні кошти підприємства відрізняються від основних активів тим, що підприємство володіє цими засобами впродовж періоду, що не перевищує один рік. Протягом деякого часу (менше одного року) ці засоби трансформуються в гроші, потім оборотні кошти поповнюються, забезпечуючи тим самим безперервний процес поточної діяльності підприємства. Оборотні кошти, що використовуються в процесі діяльності підприємства включаються у витрати підприємства і беруть участь тим самим у формуванні прибутку компанії. Основні засоби отримуються підприємством розраховуючи на тривале, більше одного року, користування. Це результат так званих довгострокових вкладень (інвестицій) підприємства. В процесі поточної діяльності компанії вартість основних засобів підприємства включається в його витрати по частинах відповідно до прийнятих в конкретній країні правил. Говорять, що основні засоби амортизуються. Способи амортизації розрізняються згідно типу основних засобів.

Короткострокові зобов'язання є сумою заборгованостей підприємства різним юридичним і фізичним особам, кожна з цих заборгованостей повинна бути погашена протягом терміну, що не перевищує один рік. Довгострокові зобов'язання є позиковим капіталом компанії. Відмітною особливістю позикового капіталу є те, що він передається підприємству на порівняно тривалий час (більше одного року) і повинен бути повернений власнику капіталу разом або по частинах з виплатою фіксованої наперед обумовленої винагороди (відсотків). Власний капітал вкладається його власниками на невизначений проміжок часу і не припускає повернення коли-небудь в майбутньому. Власники власного капіталу, на відміну від власників позикового капіталу, не розраховують на отримання фіксованої винагороди. Ця винагорода залежить від результатів діяльності підприємства і виплачується у вигляді дивідендів.

Процес виробництва і продажу продукції може здійснюватися безперебійно при наявності в підприємства не тільки необхідних основних фондів, нематеріальних активів, але й оборотних коштів, переважно у формі запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, пального і т.д. Як і основні, оборотні кошти функціонують у сфері виробництва, являючись матеріальною основою виробництва і являють собою виробничі фонди. Але в процесі функціонування засоби праці і предмети праці по-різному й у різному ступені переносять свою вартість на вартість виробленого продукту. Цим і обумовлений розділення виробничих фондів на основні й оборотні.

Оборотні виробничі фонди по речовинному змісті являють собою предмети праці, а також знаряддя праці, що враховуються в складі малоцінних і швидкозношуючихся предметів. Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва і цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції, змінюючи первісну форму в процесі одного виробничого циклу.

Оборотні виробничі фонди являють собою мінімально необхідні для виконання виробничої програми запаси сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних матеріалів, палива, запасних частин для ремонту, малоцінних і швидкозношуючихся предметів, а також незавершеного виробництва.

Фонди обігу, хоча і не беруть участь безпосередньо в процесі виробництва, але необхідні для забезпечення єдності виробництва і обігу. Характер і сфера їхнього функціонування створюють передумови для виділення їх у самостійне поняття «фонди обігу».

Фонди обігу складаються з запасів готової продукції на складі підприємства, товарів, відвантажених споживачам, і залишків коштів на рахунках у банку й у касі підприємства.

Оборотні виробничі фонди і фонди звертання тісно зв'язані між собою. Їхній рух має однаковий характер і складає єдиний процес кругообігу фондів підприємства.

При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: із грошової вона перетворюється в товарну, потім у виробничу і знову в товарну і грошову. Таким чином, виникає об'єктивна необхідність авансування коштів для забезпечення безупинного руху оборотних виробничих фондів і фондів обігу з метою створення необхідних виробничих запасів, заділ незавершеного виробництва, готової продукції й умов для її реалізації. Схематично це зображено на рисунку 1.1.

  

             Дебіторська                                                                           Грошові та інші

           заборгованість                                                                   високоліквідні активи

                                                                                                                        

                                                                     Оборотні

                                                                       активи

          Запаси готової                                                                   Запаси сировини, матеріалів

               Продукції                                                                       незавершеної продукції                                                                                                

 

Рисунок 1.1   Кругообіг оборотних активів підприємства.

Як видно з наведеного малюнка рух оборотних коштів підприємства в процесі виробничо-комерційного циклу проходить чотири основні стадії, послідовно змінюючи свою форму.

На першій стадії грошові й інші високоліквідні активи (векселі, депозитні внески і т.п.) використовуються для придбання сировини, матеріалів, палива і т.д., тобто запасів факторів виробництва.

На другій стадії запаси окремих факторів виробництва в результаті безпосередньої виробничої діяльності перетворюються в запаси готової продукції.

На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання оплати перетворяться в дебіторську заборгованість.

На четвертій стадії (інкасуванні) оплачена дебіторська заборгованість знову перетвориться в грошові активи (частина яких до настання терміну їхні використання може зберігатися у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень).

Найважливішою характеристикою виробничо-комерційного циклу, що істотно впливає на обсяг, структуру й ефективність використання оборотних коштів підприємства, являється його загальна тривалість. Вона включає період часу до моменту витрати грошових і інших високоліквідних активів на придбання виробничих запасів до надходження грошей від дебіторів за продану їм готову продукцію.

Таким чином, рух оборотних виробничих фондів і фондів обігу носить однаковий характер і складає єдиний процес. Це дає можливість об'єднати оборотні виробничі фонди і фонди обігу в єдине поняття - оборотні кошти.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинне мати у своєму розпорядженні визначене майно, що належить йому на правах власності. Майно у всіх його видах, що належить підприємству, називається його активами. Активи являють собою економічні ресурси підприємства у формі приналежних йому сукупних майнових цінностей, що використовуються у господарській діяльності з метою одержання доходу.

Загальна ж схема обігу активів підприємства зображено на рисунку 1.2:

Необоротні активи

Прибуток

Амортизаційні відрахування поточного року

Амортизаційний фонд

Витрати та запаси

Дебіторська заборгованість

Поповнення активів

Товари

Грошові кошти

Погашення кредиторської заборгованості

Інші активи

Формування витрат підприємства

Валовий дохід

Ринкове середовище

ПДВ

Рисунок 1.2 Кругообіг активів

Більш детально розберемо схему зображену на рисунку 1.2 у наступній главі.

  1.  Основні форми розміщення активів

У фінансовій діяльності підприємства розрізняються активи і пасиви. Активи підприємства - це сукупність майнових прав, що належать йому. До складу активів господарюючого суб'єкта входять основні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти. Активи за вирахуванням боргів (розрахунки з кредиторами, позикові засоби, доходи майбутніх періодів) є чистими активами. Готівка, виручка від реалізації, запаси, устаткування, будівлі, земля, патенти, ноу-хау, торгова марка - все це активи. Пасиви підприємства - це сукупність його боргів і зобов'язань, що складаються з позикових і привернутих засобів, включаючи кредиторську заборгованість. До пасивів не відносяться дотації, субвенції, власні засоби і інші джерела.

При створенні підприємства статутний капітал прямує  на придбання основних фондів і формування оборотних коштів в розмірах, необхідних для ведення нормальної виробничо-господарської діяльності, вкладається в придбання ліцензій, патентів, ноу-хау, використовування яких є важливим доходоутворюючим чинником. Таким чином, первинний капітал інвестується у виробництво, в процесі якого створюється вартість, що виражена ціною реалізованої продукції. Після реалізації продукції вона приймає грошову форму - форму виручки від реалізації вироблених товарів, яка поступає на розрахунковий рахунок підприємства.

Виручка - це ще не доход, але джерело відшкодування витрачених на виробництво продукції засобів і формування грошових фондів і фінансових резервів підприємства. В результаті використання виручки з неї виділяються якісно різні складові частини створеної вартості.

Перш за все це пов'язано з формуванням амортизаційного фонду, який утворюється у вигляді амортизаційних відрахувань після того, як знос основних виробничих фондів і нематеріальних активів прийме грошову форму. Обов'язковою умовою утворення амортизаційного фонду є продаж вироблених товарів споживачу і надходження виручки.

Оскільки матеріальну основу створюваного товару складають сировина, матеріали, купувальні комплектуючі вироби і напівфабрикати, їх вартість разом з іншими матеріальними витратами, зносом основних виробничих фондів, заробітною платнею працівників складають витрати підприємства по виробництву продукції, приймаючі форму собівартості. До надходження виручки ці витрати фінансуються за рахунок оборотних коштів підприємства, які не витрачаються, а авансуються у виробництво. Після надходження виручки від реалізації товарів оборотні кошти відновлюються, а понесені підприємством витрати по виробництву продукції відшкодовуються.

Відособлення витрат у вигляді собівартості дає можливість зіставити одержану від реалізації продукції виручку і вироблені витрати. Значення інвестування засобів у виробництво продукції полягає в отриманні чистого доходу, і якщо виручка перевищує собівартість, то підприємство одержує його у вигляді прибутку.

Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу засобів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових ресурсів підприємства, якими вони розпоряджаються самостійно. Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку за цільовим призначенням дозволяє відновити виробництво  продукції на розширеній основі.

Призначення амортизаційних відрахувань - забезпечувати відтворення основних виробничих фондів і нематеріальних активів. На відміну від амортизаційних відрахувань прибуток не залишається повністю у розпорядженні підприємства, її значна частина у вигляді податків поступає до бюджету, що визначає ще одну сферу фінансових відносин, які виникають між підприємством і державою з приводу розподілу створеного чистого доходу.

Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства - це багатоцільове джерело фінансування його потреб, але основні напрями її використовування можна визначити як накопичення і споживання. Пропорції розподілу прибутку на накопичення і споживання визначають перспективи розвитку підприємства.

Амортизаційні відрахування і частина прибутку, що направляється на накопичення, складають грошові ресурси підприємства, використані на його виробниче і науково - технічний розвиток, формування фінансових активів - придбання цінних паперів, внески в статутній капітал інших підприємств і т.п. Інша частина прибутку, використана на накопичення, прямує на соціальний розвиток підприємства. Частина прибутку використовується на споживання, внаслідок чого виникають фінансові відносини між підприємством і особами, як зайнятими, так і не зайнятими на підприємстві.

Самофінансування - обов'язкова умова успішної господарської діяльності підприємств в умовах ринкової економіки. Цей принцип базується на повній окупності витрат по виробництву продукції і розширенню виробниче - технічної бази підприємства, він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні і капітальні витрати за рахунок власних джерел. При тимчасовій недостатності в засобах потреба в них може забезпечуватися за рахунок короткострокових позик банку і комерційного кредиту, якщо йдеться про поточні витрати, і довгострокових банківських кредитів, використовуваних на капітальні вкладення.

Підприємство самостійно фінансує всі напрями своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво продукції в цілях отриманні прибутку.

Фінансові ресурси підприємства, що направляються на його розвиток, формуються за рахунок:

  •  амортизаційних відрахувань;
  •  прибутку, одержаного від всіх видів господарської і фінансової діяльності;
  •  додаткових пайових внесків учасників в товариствах;
  •  засобів, одержаних від випуску облігацій;
  •  засобів, що мобілізуються за допомогою випуску і розміщення акцій в акціонерних суспільствах відкритого і закритого типів;
  •  довгострокового кредиту банку і інших кредиторів (окрім облігаційних позик);
  •  інших законних джерел (наприклад, добровільних безвідплатних внесків підприємств, організацій, громадян).

Ми розглянули загальну структуру організації фінансів підприємства. Проте на практиці фінанси підприємства - це набагато складніша система, що складається з безлічі елементів і їх взаємозв'язків, а також великою кількістю нюансів, випадних із загальної схеми. Тому далі розглянемо деякі практичні питання планування і управління активами.

Як для відкриття нового, так і для вже існуючого підприємства в першу чергу потрібно визначити, які види активів необхідні для функціонування бізнесу і скільки грошових коштів потрібно для його фінансування. Це один з ключових моментів, оскільки недооцінка необхідних активів на початку роботи загубила багато хороших починань.

Активи будь-якого підприємства тривають на поточні (короткострокові) і основні (довгострокові). До поточних активів відносяться грошові кошти, вкладені до основних фондів, нематеріальних активів, оборотних фондів, фондів обігу. Основні активи є засобами праці (будівля, устаткування, транспорт і т.д.), які багато разів використовуються в господарському процесі, не змінюючи при цьому свою речовинно-натуральну форму.

Перший крок полягає в складанні списку статі активів, необхідних для функціонуванні фірми. Починають з аналізу потреби в поточних активах. Якщо план складається для торгової фірми, то потреба в поточних активах повинна розглядатися таким чином:

Готівка;

Фонди фінансування одержуваних рахунків;

Гроші на оплату інвентарю;

Запаси;

Страхування.

Потім визначається потреба в основних активах:

Земля, будівлі, споруди;

Меблі і устаткування для офісів і складів;

Транспортні засоби для вантажних перевезень;

Машини і устаткування.

Даний список звичайно не включає всі статті активів, необхідних для торгової фірми, але основні пункти присутні.

Наступним кроком є виявлення приблизної грошової вартості кожного пункту в списку активів. При оцінці одних активів можна слідувати загальним правилам, для інших, таких як земля і будівлі, вартість диктують вибрані розташування і місцезнаходження. Проте найбільш оптимально для розрахунку вартості всіх матеріальних активів використовувати ринкові ціни.

Перед тим, як підприємцю визначити, які види активів необхідні і скільки капіталу потрібно, щоб сплатити кожний з них, повинен бути зроблений розрахунок потенційних доходів і витрат. Дохід від продажів потім використовується в трьох напрямах: для оплати витрат виробництва на проданий товар, для покриття постійних і поточних витрат (включаючи вартість використаних активів) і для забезпечення прибутку.

Далі необхідно вирішити питання з готівкою. Скільки готівки повинна мати фірма? Згідно консервативному правилу, готівка повинна відповідати поточним витратам, що дійсно виникають за один оборот товарних запасів. Амортизація є річним зносом основних активів (будівель, машин, устаткування), тому записується в документації підприємства як витрата, але не виплачується протягом року.

Формула має вигляд: Cash = (FC - А) , де

                                                      T   

Cash - потреба в готівці; FC - поточні витрати;

А - амортизація; Т - к-ть оборотів в рік.

Фірми, що торгують послугами, звичайно не мають запасів, тому дане правило до них непридатне. Для сервісних фірм існує наступне правило: готівки повинне бути досить, щоб сплатити витрати за три місяці.   

Якщо фірма збирається здійснювати продажі в кредит, то їй необхідні певні засоби на споживацькі кредити. За умови, що фірма має обмежені грошові ресурси, вона може заохочувати використання споживачами кредитних карток при першій-ліпшій можливості. Залежно від кількості грошей в обігу і того, коли клієнти побажають платити, компанії, торгуючі за кредитні карти, вимагають 8-10 % кредиту вперед. Проте кредитні карти позбавляють фірму від багатьох витрат і адміністративних витрат.

Отже, якщо надання кредиту має сенс для фірми, то встає питання про те, скільки потрібно капіталу. Консервативне правило рекомендує забезпечити кількість капіталу, в 1,5-2 рази перевищуюче  необхідне для фінансування продажу в кредит на максимальний термін кредитування.

Тепер перейдемо до основних активів. Кожній фірмі потрібна земля і будівля. Навіть якщо фірма збирається орендувати будівлю, рекомендується підрахувати, в скільки обійшлася б його покупка. Це може стати в нагоді при ухваленні подальших рішень.

Важливо  розуміти реальну потребу в меблях і устаткуванні для офісу.

  1.  Способи та інструменти управління активами підприємства

В умовах ринку підприємству необхідно позбавлятися від непотрібних засобів, скорочувати об'єми незавершеного будівництва, а також максимально прискорювати оборот по реалізації продукції (робіт, послуг) - мова про це піде далі.

Коротко зупинимося на деяких організаційних аспектах політики оптимізації структури оборотного капіталу підприємства.

Вище указувалося, що в деяких випадках рентабельність може бути істотно підвищена, якщо підприємство активно використовує позикові засоби, тобто оптимізує структуру свого капіталу шляхом кредитної політики. В цілях вироблення такої кредитної політики підприємства рекомендується провести аналіз структури пасиву балансу і рівень співвідношення власних і позикових засобів. На підставі цих даних підприємство вирішує питання про достатність власних оборотних коштів або про їх нестачу (йдеться про необхідність ухвалити рішення про залучення позикових засобів, для чого прораховується ефективність різних варіантів).

Ухвалюючи рішення про залучення позикових засобів, підприємству доцільно скласти план їх повернення, розрахувати за період кредиту відсоткову ставку і визначити суми відсотків за даним кредитним договором, а також джерела їх виплати з урахуванням порядку і умов оподаткування прибутку. Слід також враховувати порядок оподаткування курсових різниць в тому випадку, якщо кредит узятий у валюті.

Підприємству може бути вигідно узяти вексельний кредит, при цьому слід порівняти процентні ставки по векселю і кредиту. Фінансовим службам рекомендується враховувати всі можливі вигоди і витрати по залученню фінансових ресурсів як через систему кредитування, так і через інструменти ринку цінних паперів, а також розробити схему забезпечення їх погашення з урахуванням всіх можливих джерел отримання підприємством засобів.

Фінансовій службі підприємства необхідно для цього:

  1.  розрахувати потребу в позикових засобах (при її відсутності - можливу вигоду від їх залучення);
  2.  правильно вибрати кредитну організацію (враховуючи наявність ліцензії, розмір процентної ставки, способи її розрахунку - складним відсотком або простим відсотком, терміни погашення, форми видачі, репутацію на ринку цінних паперів, умови пролонгації кредитів і т.д.);
  3.  скласти план погашення позикових засобів і розрахунок процентної суми з урахуванням особливостей оподаткування прибутку.

Управління оборотними коштами (грошовими коштами, ринковими цінними паперами), дебіторською заборгованістю, кредиторською заборгованістю, нарахуваннями і іншими засобами короткострокового фінансування (окрім виробничих запасів), а також рішення питань по цих проблемах вимагає значної кількості часу, і на цьому напрямі найяскравіше виявляється основна проблема управління фінансами: вибір між рентабельністю і вірогідністю неплатоспроможності (вартість активів підприємства стає менше його кредиторської заборгованості).

Фінансовій службі підприємства доцільно постійно контролювати черговість термінів фінансування активів, вибираючи один з декількох існуючих на практиці способів:

- хеджування (компенсація активів зобов'язаннями при рівному терміні погашення);

- фінансування по короткострокових позиках;

- фінансування по довгострокових позиках;

- фінансування переважне по довгострокових позиках (консервативна політика);

- фінансування переважне по короткострокових позиках (агресивна політика).

У справжніх умовах підприємство може підтримувати забезпеченість узятих позик наступними методами:

  1.  збільшення частки ліквідних активів;
  2.  подовження термінів, на які видаються позики підприємству.

Проте слід врахувати, що ці методи ведуть до зниження прибутковості:

у першому - шляхом вкладення засобів в малоприбуткові активи;

у другому - за допомогою можливості виплати відсотків по позиці в період наявності власних засобів.

Крім того, може бути застосований метод фінансування за рахунок відкладання виплат за зобов'язаннями, проте існують межі, встановлені законодавством, до яких підприємство може відносити терміни платежів. В результаті аналізу оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості з урахуванням їх нормативних значень рекомендується провести наступні заходи:

- ухвалення рішення про заміну негрошових форм розрахунків або принаймні про встановлення їх оптимального критичного рівня на основі аналізу ефективності вексельних розрахунків або операцій по переуступці прав вимоги довга;

- складання програми по ліквідації заборгованості по виплаті заробітної платні (за наявності такої заборгованості);

- розгляд можливості реструктуризації заборгованості по платежах до бюджету і позабюджетних державних фондів.

В результаті такого аналізу доцільно провести повну інвентаризацію заборгованості в цілях реалізації можливості взаємного погашення заборгованості або її реструктуризації або провести аналіз і списання безнадійних боргів і незатребуваних сум. У ряді випадків підприємству слід почати претензійну роботу або звертатися з позовами до арбітражного суду.

При цьому підприємству рекомендується робити аналіз впливу курсових різниць на систему показників звітності і рівень оподаткування в тому випадку, якщо є заборгованість у валюті, причому при виробленні податкової політики і облікової політики підприємства слід враховувати, що ступінь впливу курсових різниць по дебіторській і кредиторській заборгованості різний.

Фінансовим службам доцільно розглянути і заборгованість, виражену у векселях, розрахувавши при цьому дисконтні суми по векселях як до отримання, так і до сплати. Цю роботу слід проводити спільно з бухгалтерією підприємства і його аналітичними службами (як правило, керує цією роботою фінансовий менеджер).

  1.  
    Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ “Санторин”
    1.  Структура методики аналізу ефективності використання активів підприємства

Мета деталізованого аналізу фінансового становища – більш докладна характеристика майнового і фінансового становища суб'єкта, що хазяює, результатів його діяльності в минулому звітному періоді, а також можливостей розвитку суб'єкта на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.

У загальному виді програма заглибленого аналізу хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності підприємства виглядає в такий спосіб.

1. Попередній огляд економічного і фінансового становища суб'єкта господарювання:

1.1. Характеристика загальної спрямованості хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності;

1.2. Виявлення “хворих” статей звітності;

2. Оцінка й аналіз економічного потенціалу суб'єкта господарювання:

2.1. Оцінка майнового положення:

2.1.1. Побудова аналітичного нетто;

2.1.2. Вертикальний аналіз балансу;

2.1.3. Горизонтальний аналіз балансу;

2.1.4. Аналіз якісних зрушень у майновому положенні;

2.2. Оцінка фінансового становища:

2.2.1. Оцінка ліквідності;

2.2.2. Оцінка фінансової стійкості;

3. Оцінка й аналіз результативності хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності і суб'єкта господарювання:

3.1. Оцінка виробничої (основний) діяльності;

3.2. Аналіз рентабельності;

3.3. Оцінка положення на ринку цінних паперів;

Дамо коротку характеристику основних показників, використовуваних в аналізі хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності підприємства.

Показники оцінки майнового положення.

Сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Цей показник дає узагальнену вартісну оцінку активів, що числяться на балансі підприємства. Це облікова оцінка, що не збігається із сумарною ринковою оцінкою активів підприємства. Ріст цього показника свідчить про нарощування майнового потенціалу підприємства. При аналізі балансів в оцінці брутто (наприклад, баланси, складені до 1992 р.) цей показник розраховується вирахуванням регулюючих статей з підсумку балансу.

Частка активної частини основних засобів. Відповідно до нормативних документів під активною частиною основних засобів розуміють машини, устаткування і транспортні засоби. Ріст цього показника в динаміку звичайно розцінюється як сприятлива тенденція.

Коефіцієнт зносу. Показник характеризує частку вартості основних засобів, що залишилася до списання на витрати в наступних періодах. Звичайно використовується в аналізі як характеристика становища основних засобів. Доповненням цього показника до 100% (або одиниці) є коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт відновлення. Показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові основні засоби.

Коефіцієнт вибуття. Показує, яка частина основних засобів, з якими підприємство початок діяльність у звітному періоді, вибула через старість і з інших причин.

Оцінка ліквідності і платоспроможності.

Величина власних оборотних коштів. Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, що мають оборотність менш одного року). Це розрахунковий показник, що залежить як від структури активів, так і від структури джерел засобів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, що займаються комерційною діяльністю й іншими посередницькими операціями. За інших рівних умов ріст цього показника в динаміку розглядається як позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток.

Не слід змішувати поняття “оборотні кошти” і “власні оборотні кошти”. Перший показник характеризує активи підприємства (II і III розділи активу балансу), другий – джерела засобів, а саме частина власного капіталу підприємства, розглянуту як джерело покриття поточних активів.

Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями. Теоретично (іноді і практично) можлива ситуація, коли величина поточних зобов'язань перевищує величину поточних активів. З позиції теорії така ситуація аномальна, оскільки в, цьому випадку одним із джерел покриття основних засобів і необоротних активів є короткострокова кредиторська заборгованість. Фінансове становище підприємства в цьому випадку розглядається як хитливе, потрібні негайні заходи для його виправлення.

Маневреність функціонуючого капіталу. Характеризує ту частину власних оборотних коштів, що знаходиться у формі коштів, тобто засобів, що мають абсолютну ліквідність. Для нормально функціонуючого підприємства цей показник міняється в межах від нуля до одиниці. За інших рівних умов ріст показника в динаміку розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтоване значення показника встановлюється підприємством самостійно і залежить, наприклад, від того, наскільки висока щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.

Коефіцієнт покриття (загальний). Дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства приходиться на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка вирахування даного показника полягає в тім, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів; отже, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче (але крайній мері теоретично). Розмір перевищення і задається коефіцієнтом покриття. Значення показника може значно варіюватися по галузях і видам діяльності, а його розумний ріст у динаміку звичайно розглядається як сприятлива тенденція. У західній обліково-аналітичній практиці приводиться критичне нижнє значення показника – 2; однак це лише орієнтоване значення, що вказує на порядок показника, але не на його точне нормативне значення.

Коефіцієнт швидкої ліквідності. По значеннєвому призначенню показник аналогічний коефіцієнтові покриття; однак обчислюється по більш вузькому колу поточних активів, коли з розрахунку виключена найменш ліквідна їхня частина – виробничі запаси. Логіка такого виключення складається не тільки в значно меншій ліквідності запасів, але, що набагато більш важливо, і в тім, що грошові кошти, які можна виручити у випадку змушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижче витрат по їх придбанню. Зокрема, в умовах ринкової економіки типової є ситуація, коли при ліквідації підприємства виручають 40% і менш від облікової вартості запасів. У західній літературі приводиться орієнтоване нижнє значення показника – 1, однак ця оцінка також носить умовний характер. Крім того, аналізуючи динамікові цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу і на фактори, що обумовили його зміна. Так, якщо ріст коефіцієнта швидкої ліквідності був зв'язаний в основному з ростом невиправданої дебіторської заборгованості, навряд чи це характеризує діяльність підприємства з позитивної сторони.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Є найбільш твердим критерієм ліквідності підприємства; показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. Рекомендаційна нижня границя показника, що приводиться в західній літературі, – 0,2. У вітчизняній практиці фактичні середні значення розглянутих коефіцієнтів ліквідності, як правило, значно нижче значень, що згадуються в західних літературних джерелах. Оскільки розробка галузевих нормативів цих коефіцієнтів – справа майбутнього, на практиці бажано проводити, аналіз динаміки даних показників, доповнюючи його порівняльним аналізом доступних даних по підприємствах, що має аналогічну орієнтацію своєї господарської діяльності.

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів. Характеризує ту частину вартості запасів, що покривається власними оборотними коштами. Традиційно має велике значення в аналізі фінансового становища підприємств торгівлі: нижня границя показника, що рекомендується, у цьому випадку – 50%.

Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується співвіднесенням величини “нормальних” джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника менше одиниці, то поточне фінансове становище підприємства розглядається як хитливе.

Оцінка фінансової стійкості

Одна з найважливіших характеристик фінансового становища підприємства – стабільність його діяльності у світлі довгострокової перспективи. Вона зв'язана з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Так, багато бізнесменів, включаючи представників державного сектора економіки, воліють вкладати в справу мінімум власних засобів, а фінансувати його за рахунок грошей, узятих у борг. Однак якщо структура “власний каптал – позикові засоби” має значний перекіс убік боргів, підприємство може збанкрутувати, якщо трохи кредиторів, одночасно зажадають свої гроші назад у “незручне” час.

Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризується, отже, співвідношенням власних і позикових засобів. Однак цей показник дає лише загальну оцінку фінансової стійкості. Тому у світовий і вітчизняну обліково-аналітичну практику розроблена система показників.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу. Характеризує частку власників підприємства в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше фінансово стійко, стабільно і незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство.

Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації притягнутого (позикового) капіталу – їхня сума дорівнює 1 (або 100%). З приводу ступеня залучення позикових засобів у закордонній практиці існують різні, часом протилежні думки. Найбільш поширена думка, що частка власного капіталу повинна бути досить велика. Вказують і нижня межа цього показника – 0,6 (або 60%). У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою імовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Навпроти, багатьом японським компаніям властива висока частка притягнутого капіталу (до 80%), а значення цього показника в середньому на 58% вище, ніж, наприклад, в американських корпораціях. Справа в тім, що в цих двох країнах інвестиційні потоки мають зовсім різну природу – у США основний потік інвестицій надходить від населення, у Японії – від банків. Тому високе значення коефіцієнта концентрації притягнутого капіталу свідчить про ступінь довіри до корпорації з боку банків, а виходить, про її фінансову надійність; навпроти, низьке значення цього коефіцієнта для японської корпорації свідчить про її нездатність одержати кредити в банку, що є визначеним застереженням інвесторам і кредиторам.

Коефіцієнт фінансової залежності. Є зворотним до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Ріст цього показника в динаміку означає збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення знижується до одиниці (або 100%), це означає, що власники цілком фінансують своє підприємство. Інтерпретація показника проста і наочна: його значення, рівне 1,25, означає, що в кожної 1,25 грн., вкладеного в активи підприємства, 25 коп. позикові. Даний показник широко використовується в детермінованому факторному аналізі.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може відчутно варіюватися в залежності від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень. Логіка розрахунку цього показника заснована на припущенні, що довгострокові позички і позики використовуються для фінансування основних засобів і інших капітальних вкладень. Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів і інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто (у деякому змісті) належить їм, а не власникам підприємства.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів. Характеризує структуру капіталу. Ріст цього показника в динаміку – у визначеному змісті – негативна тенденція, що означає, що підприємство усе сильніше і сильніше залежить від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт співвідношення власних і притягнутих засобів. Як і деякі з вищенаведених показників, цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Він має досить просту інтерпретацію: його значення, рівне 0,178, означає, що на кожну гривню власних засобів, вкладених в активи підприємство, приходиться 17,8 коп. позикових засобів. Ріст показника в динаміку свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Необхідно ще раз підкреслити, що не існує якихось єдиних нормативних критеріїв для розглянутих показників. Вони залежать від багатьох факторів: галузевої приналежності підприємства, принципів кредитування, що склалася структури джерел засобів, оборотності оборотних коштів, репутації підприємства й ін. По цьому прийнятність значень цих коефіцієнтів, оцінка їхньої динаміки і напрямків зміни можуть бути встановлені тільки в результаті просторово-часових зіставлень по групах родинних підприємств. Можна сформулювати лише одне правило, що “працює” для підприємств будь-яких типів: власники підприємства (акціонери, інвестори й інші особи, що зробили внесок у статутний капітал) вважають за краще розумний ріст у динаміку частки позикових засобів, навпроти, кредитори (постачальники сировини і матеріалів, банки, що надають короткострокові позички, і інші контрагенти) віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, з більшої фінансовою автономністю.

Оцінка ділової активності.

Показники цієї групи характеризують результати й ефективність поточної основної виробничої діяльності. Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути отримана в результаті порівняння діяльності даного підприємства і родинних по сфері додатка капіталу підприємств. Такими якісними (тобто не формализуемыми) критеріями є: широта ринків збуту продукції: наявність продукції, що поставляється на експорт; репутація підприємства, що виражається, зокрема, у популярності клієнтів, що користуються послугами підприємства, і ін. Кількісна оцінка дається по двох напрямках:

ступінь виконання плану (установленого вищестоящою організацією або самостійно) за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього росту;

рівень ефективності використання ресурсів підприємства.

Для реалізації першого напрямку аналізу доцільно також враховувати порівняльну динаміку основних показників. Зокрема, оптимально наступне їхнє співвідношення:

Тпб > Тр > Так > 100%,  (1.1)

де Тпб, Тр, Так – відповідно темп зміни балансового прибутку, реалізації, авансованого капіталу (Бн).

Ця залежність означає, що: а) економічний потенціал підприємства зростає: б) у порівнянні зі збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації зростає більш високими темпами, тобто ресурси підприємства використовуються більш ефективно; в) прибуток зростає випереджальними темпами, що свідчить, як правило, про відносне зниження витрат виробництва і звертання.

Приведене співвідношення можна умовне назвати “золотим правилом економіки підприємства”. Однак можливі і відхилення від цієї ідеальної залежності, причому не завжди них варто розглядати як негативні. Зокрема, досить розповсюдженими причинами є: освоєння нових перспективних напрямків додатка капіталу, реконструкція і модернізація діючих виробництв і т.п. Така діяльність завжди сполучена зі значними вкладеннями фінансових ресурсів, що по більшій частині не дають моментальної вигоди, але в перспективі можуть окупитися з лишком.

Слід зазначити, що таке зіставлення в даний час ускладнюється впливом інфляції, що спотворює.

Для реалізації другого напрямку можуть бути розраховані різні показники, що характеризують ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Основні з них – вироблення, фондовіддача, оборотність виробничих запасів, тривалість операційного циклу, оборотність авансованого капіталу.

До узагальнюючих показників оцінки ефективності використання ресурсів підприємства і динамічності його розвитку відносяться показник ресурсовіддачі і коефіцієнт стійкості економічного росту.

Ресурсовіддачі (коефіцієнт оборотності авансованого капіталу). Характеризує обсяг реалізованої продукції, що приходиться на гривню засобів, вкладених у діяльність підприємства. Ріст показника в динаміку розглядається як сприятлива тенденція.

Коефіцієнт стійкості економічного росту. Показує, якими в середньому темпами може розвиватися підприємство надалі, не змінюючи вже сформоване співвідношення між різними джерелами фінансування, фондовіддачею, рентабельністю виробництва, дивідендною політикою і т.п.

Оцінка рентабельності.

До основних показників цього блоку, використовуваним у країнах з ринковою економікою для характеристики рентабельності вкладень у діяльність того або іншого виду, відносяться рентабельність авансованого капіталу і рентабельність власного капіталу. Економічна інтерпретація цих показників очевидна – скільки гривень прибутку приходиться на одну гривню авансованого (власного) капіталу. При розрахунку можна використовувати або балансовий прибуток, або чистий прибуток.

Аналізуючи рентабельність у просторово-часовому аспекті, необхідно приймати в увагу три ключові особливості цих показників, істотні для формулювання обґрунтованих висновків.

Перша зв'язана з часовим аспектом діяльності підприємства. Так, коефіцієнт рентабельності продукції визначається результативністю роботи звітного періоду; ймовірний і планований ефект довгострокових інвестицій він не відбиває. Коли підприємство робить перехід на нові перспективні технології або види продукції, що вимагають великих інвестицій, значення показників рентабельності можуть тимчасово знижуватися. Однак, якщо стратегія перебудови була обрана вірно, понесені витрати надалі окупляться, тобто зниження рентабельності в звітному періоді не можна розглядати як негативну характеристику поточної діяльності.

Друга особливість визначається проблемою ризику. Багато управлінських рішень зв'язані з дилемою “добре їсти або спокійно спати?”. Якщо вибирають перший варіант, то приймають рішення, орієнтовані на одержання високого прибутку, хоча б і ціною більшого ризику. При другому варіанті –навпаки. Одним з показників ризиковості бізнесу саме і є коефіцієнт фінансової залежності – чим вище його значення, тим більше ризикованим з позиції акціонерів і кредиторів є підприємство.

Третя особливість зв'язана з проблемою оцінки. Зокрема, чисельник і знаменник показника рентабельності власного капіталу виражені (у деякому змісті) у грошових одиницях різної купівельної спроможності. Чисельник показника, тобто прибуток, динамічний, він відбиває результати діяльності і сформований рівень цін на товари і послуги в основному за минулий період. Знаменник показника, тобто власний капітал, складався протягом ряду років. Він виражений у книжковій (облікової) оцінці, що може досить істотно відрізнятися від поточної оцінки.

Крім того, облікова оцінка власного капіталу не має ніякого відношення до майбутніх доходів. Дійсно, далеко не усіх може бути відбите в балансі; наприклад, престиж фірми, торговельна марка, суперсучасні технології, класний управлінський персонал не мають грошової оцінки (мова не йде про продаж фірми в цілому) у звітності. Тому ринкова ціна акцій може значно перевищувати облікову ціну. Таким чином, високе значення коефіцієнта рентабельності власного капіталу зовсім не еквівалентно високій віддачі на капітал, що інвестується у фірму; при виборі рішень фінансового характеру необхідно, отже, орієнтуватися не тільки на цей показник, але і брати до уваги ринкову ціну фірми.

Благополучний фінансовий стан підприємства – це важлива умова його безперервного й ефективного функціонування. Для його досягнення необхідно забезпечити постійну платоспроможність суб'єкта, високу ліквідність його балансу, фінансову незалежність і високу результативність господарювання.

Для цього необхідно вивчати численні показники, що характеризують усі сторони діяльності підприємства (виробництво, його потенціал, організацію, реалізацію, фінансові операції, рух грошових потоків і т.п.) для виявлення глибинних причин зміни фінансового становища. Застосування багатобічного комплексного аналізу фінансового стану підприємства створює реальні передумови для управління окремими показниками, і відповідно і для посилення їхнього впливу на поліпшення фінансового клімату.

  1.  Аналіз фінансового стану підприємства
    1.  Оцінка ліквідності та платоспроможності

Задача аналізу ліквідності балансу виникає в зв'язку з необхідністю давати оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто його здатності вчасно і цілком розраховуватися по усіх своїх зобов'язаннях.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу варто відрізняти ліквідність активів, що визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх у грошові кошти. Чим менше час, що буде потрібно, щоб даний вид активів перетворився в гроші, тим вище їхня ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих по ступеню їхньої ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їхнього погашення і розташованими  в  порядку  зростання  термінів.  Аналіз  ліквідності  балансу  приведений у таблиці 2.1.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо має місце наступні співвідношення:

Абсолютно

Співвідношення активів і пасивів балансу ТОВ «Санторин»

ліквідний баланс

2002 рік

2003 рік

На початок року

На кінець року

На початок року

На кінець року

А1³П1;

А2 ³П2;

А3 ³П3;

А4 £П4.

А1 < П1;

А2 > П2;

А3 > П3;

А4 < П4.

А1 < П1;

А2 > П2;

А3 > П3;

А4 < П4.

А1 < П1;

А2 > П2;

А3 > П3;

А4 < П4.

А1 < П1;

А2 > П2;

А3 > П3;

А4 < П4.

Виходячи з цього, можна охарактеризувати ліквідність балансу ТОВ «Санторин» як нормальну. Зіставлення підсумків А1 і П1 відображає співвідношення поточних платежів і надходжень. На аналізованому підприємстві  це співвідношення не задовольняє умові абсолютно ліквідного балансу, що свідчить про те, що в найближчий  до  розглянутого моменту проміжок часу організації не удасться поправити свою платоспроможність.


Таблиця 2.1 - Аналіз ліквідності балансу в 2002 році

АКТИВ

Розрахунок

На початок

року

На кінець

року

ПАСИВ

Розрахунок

На початок

року

На кінець

року

Платіжний  надлишок або

недолік

на початок

року

на кінець

року

1

2

3

4

5

6

7

8

9=3-7

10=4-8

1.Найбільш ліквідні

   активи(А1)

стр.250+

стр.260

25,3

29,6

1.Найбільш термінові

  зобов'язання(П1)

стр.620

252,5

377,4

-227,2

-347,8

2.Швидкореалізуємі

   активи(А2)

стр.240

298,5

463,5

2.Короткострокові пасиви(П2)

стр.610+

670

0

0

298,5

463,5

3.Довгореалізуємі

   активи(А3)

стр.210+

220+230

+270

7,6

8,4

3.Довгострокові

  пасиви(П3)

стр.590+630+640+650 +660

0

0

7,6

8,4

4.Труднореалізуємі

   активи(А4)

стр.190

42,8

115,3

4.Постійні пас-

   сиві(П4)

стр.490

122,6

240,5

-79,8

-125,2

БАЛАНС

стр.399

374,2

616,8

БАЛАНС

стр.699

375,1

617,9

-

-

Аналіз ліквідності балансу в 2003 році

АКТИВ

Розрахунок

На початок

року

На кінець

року

ПАСИВ

Розрахунок

На початок

року

На кінець

року

Платіжний  надлишок або

Недолік

тыс. грн.

тыс. грн.

тыс. грн.

тыс. грн.

на початок

року

На кінець

Року

1

2

3

4

5

6

7

8

9=3-7

10=4-8

1.Найбільш ліквідні

   активи(А1)

стр.250+

стр.260

29,6

67,9

1.Найбільш термінові

  зобов'язання(П1)

стр.620

377,4

378,5

-347,8

-310,6

2.Швидкореалізуємі

   активи(А2)

стр.240

463,5

474,4

2.Короткострокові пасиви(П2)

стр.610+670

0

0

463,5

474,4

3.Довгореалізуємі

   активи(А3)

стр.210+

220+230

+270

8,4

5,1

3.Довгострокові

  пасиви(П3)

стр.590+630+640+650 +660

0

0

8,4

5,1

4.Труднореалізуємі

   активи(А4)

стр.190

115,3

163,4

4.Постійні пас-

   сиві(П4)

стр.490

240,5

333,8

-125,2

-170,4

БАЛАНС

стр.399

616,8

710,8

БАЛАНС

стр.699

617,9

712,3

-

-


За звітний рік знизилась платіжна нестача найбільш ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань з 347,8 тис. грн. до 310,6 тис. грн. На початку аналізованого року співвідношення А1 і П 1 було 0,078:1 (29,6 тис. грн./ 377,4 тис. грн.), а на кінець року 0,179:1. Хоча теоретично значення даного співвідношення повинне бути 0,2:1. Таким чином, наприкінці року підприємство могло сплатити абсолютно ліквідними засобами лише 17,9% своїх короткострокових зобов'язань, що свідчить про нестачу абсолютно ліквідних засобів.

Порівняння підсумків А2 і П2 у терміни до 6 місяців показує тенденцію зміни поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (+) або неплатоспроможності (-) організації на найближчий до розглянутого моменту проміжок часу.

ТЛ на кінець року.=(А1+А2)-(П1+П2)=(67,9 + 474,4) - (378,5 + 0) = 163,8 тис. гривень.

Тобто на кінець року поточна ліквідність підприємства позитивна. Тому що друга нерівність відповідає умові абсолютної ліквідності балансу (А2>П2), то навіть при погашенні ТОВ «Санторин» короткострокової дебіторської заборгованості, підприємство зможе погасити свої короткострокові зобов'язання і ліквідність буде позитивною. Можна відзначити, що в порівнянні з 2002 роком ситуація кардинально не змінилася, а тільки зміцнилася.

Проведений за викладеною схемою аналіз ліквідності балансу є наближеним. Більш детальним є аналіз платоспроможності за допомогою фінансових коефіцієнтів, що буде проведений трохи пізніше. 

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому варто використовувати загальний показник ліквідності (LI), що обчислюється по формулі, приведеної в таблиці В.1. За допомогою даного показника здійснюється оцінка зміни фінансової ситуації в організації з погляду ліквідності. Даний показник застосовується також при виборі найбільш надійного партнера з безлічі потенційних партнерів на основі звітності.

Різні показники ліквідності не тільки дають характеристику стійкості фінансового стану організації при різному ступені обліку ліквідності засобів, але і відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації. Наприклад, для постачальників сировини і матеріалів найбільш цікавий коефіцієнт абсолютної ліквідності. Покупці і власники акцій підприємства в більшій мері оцінюють платоспроможність за коефіцієнтом поточної ліквідності.

Виходячи з даних балансу на ТОВ «Санторин» коефіцієнти, що характеризують платоспроможність, мають наступні значення (див. таблицю В.1).

Проаналізуємо коефіцієнти  L2,  L3,  L4 і їхню зміну.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець 2003 року склав 0,18, при його значенні на початок року 0,08. Це значить, що 18% (з необхідних 20%) короткострокових зобов'язань підприємства, може бути негайно погашене за рахунок коштів і короткострокових фінансових вкладень. Цей показник практично дорівнює нормативному, що позитивно позначиться на відношення до даної організації з боку постачальників (сума заборгованості постачальникам складає 82,13% від загальної суми кредиторської заборгованості). Можна відзначити ріст даного показника за звітний період у 2 рази, що є позитивним моментом.

Значення проміжного коефіцієнта покриття з 1,44 на початок 2003 року зменшилося до 1,27 на кінець року і стало вище нормативного значення на 0,57. Тобто за рахунок дебіторської заборгованості, у випадку її виплати, ТОВ «Санторин» зможе погасити 100% кредиторської заборгованості. Але в цілому значення даного коефіцієнта можна назвати прогнозним, тому що підприємство не може точно знати, коли й у якій кількості дебітори погасять свої зобов'язання. Тобто практично співвідношення можна вважати на кінець 2003 року задовільним, але воно може ще більш погіршитися внаслідок залежності від таких факторів,  як: швидкості платіжного документообігу банків; термінів дебіторської заборгованості; платоспроможності дебіторів.

Загальний поточний коефіцієнт покриття L4 скоротився за звітний період на 0,12 і склав на кінець року 1,34 (при нормі >2). Зміст цього показника полягає в тому, що якщо підприємство направить усі свої оборотні активи на погашення боргів, то воно ліквідує короткострокову кредиторську заборгованість на 100% і в нього залишиться після даного погашення заборгованості для продовження діяльності 34% від суми оборотних активів.

Таким чином усі показники крім (L6 і L5), що характеризують платоспроможність підприємства на ТОВ «Санторин» знаходяться на рівні нижче норми. У цілому висновок про платоспроможність можна зробити по загальному коефіцієнту ліквідності (LI). Його значення на кінець року складало 0,81, тобто в середньому (за умови реалізації абсолютно ліквідних засобів, 50% активів, що швидко реалізуються  і 30% активів, що повільно реалізуються ) підприємство не зможе покрити ще 19,9% зобов'язань у порядку їхньої терміновості. У порівнянні з 2002 роком загальна ліквідність засобів підприємства трохи покращилася. Так торік ТОВ «Санторин» не могло погасити в порядку терміновості 30% зобов'язань.

  1.  Характеристика ефективності функціонування активів підприємства

Актив балансу дозволяє дати загальну оцінку майна, що знаходиться в розпорядженні підприємства. А також виділити в складі майна оборотні (мобільні) та позаоборотніе (іммобілізовані) кошти. Майно це основні фонди, оборотні кошти й інші цінності, вартість яких відбита в балансі.  Дані аналітичних розрахунків приведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Оцінка майна (коштів) підприємства (тис. грн.)

Показники

2002

2003

Відхилення 2002

Відхилення  2003

На початок

Року

На кінець

року

На початок

Року

На кінець

року

Абсолют

%

Абсолют

%

1.Усього майна

617,9

712,3

712,3

713,9

94,4

115,28%

1,6

100,22%

у тому числі:

 

 

 

 

 

 

 

 

Позаоборотні активи

2.ОЗ та інші позаоборотні активи

115,30

163,40

163,40

200,80

48,10

141,72%

37,40

122,89%

 - те ж у % до майна

18,66%

22,94%

22,94%

28,13%

4,28%

5,19%

2.1.Нематеріальні активи

-те ж у % до позаоборотних активів

2.2.Основні засоби

115,30

163,40

163,40

200,80

48,10

141,72%

37,40

122,89%

-те ж у % до позаоборотних активів

100,00%

100,00%

100,00%

100,00%

0,00%

0,00%

2.3.Незавершене будівництво

-те ж у % до позаоборотних активів

2.4.Довгострокові фінансові вкладення

-те ж у % до позаоборотних активів

Оборотні активи

3.Оборотні (мобільні) засоби

502,60

548,90

548,90

513,10

46,30

109,21%

-36

93,48%

- те ж у % до майна

81,34%

77,06%

77,06%

71,87%

-4,28%

-5,19%

3.1.Матеріальні оборотні кошти

9,50

6,60

6,60

12,50

-2,90

69,47%

6

189,39%

-те ж у % до оборотних засобів

1,89%

1,20%

1,20%

2,44%

-0,69%

1,23%

3.2.Денежн. засоби і короткострокові фінансові вкладення

29,60

67,90

67,90

98,30

38,30

229,39%

30,40

144,77%

-те ж у % до оборотних коштів

5,89%

12,37%

12,37%

19,16%

6,48%

6,79%

3.3.Дебіторська заборгованість

461,00

474,40

474,40

387,50

13,40

102,91%

-86,90

81,68%

-те ж у % до оборотних коштів

91,72%

86,43%

86,43%

75,52%

-5,30%

-10,91%

3.4.ПДВ по придбаних цінностях

2,50

14,70

2,50

14,70

-те ж у % до оборотних коштів

0,46%

2,86%

0,46%

2,86%

4.Збитки

 - те ж у % до майна

Аналізуючи в динаміці показники таблиці 2.2 можна відзначити, що загальна вартість майна підприємства не змінилася за звітний рік, у той час як за попередній рік даний показник збільшився на 94,4 тис. грн., або на 15,28%. Збільшення майна підприємства в 2002 році можна охарактеризувати як позитивне, тому що його ріст відбувся за рахунок росту власних засобів. Зміна структури майна представлено на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1  Структура власності підприємства

Розглянемо зміни в оборотних коштах. У складі майна на початок звітного року оборотні кошти складали 22,94%. За минулий період вони зросли на 37,40  тис. гривень, а їхня питома вага у вартості активів підприємства піднялася до 28,13%. Ця зміна відбулася за рахунок перерозподілу засобів отриманих при зменшенні дебіторської заборгованості.

Частка найбільш мобільних коштів і короткострокових фінансових вкладень зросла на 6,79% (30,40 тис. гривень) у структурі оборотних коштів. Завдяки ростові в 1.44 рази, за звітний період, частка їх у структурі оборотних коштів склала 19,16% на кінець звітного року, при 5,89% на початок 2002 року. Ріст цього сектора активів можна охарактеризувати як позитивний, тому що підприємство досягло оптимального співвідношення власних і позикових засобів, що сприятливо позначиться на відношенні позикодавців до даного підприємства.

У той же час менш ліквідні засоби – дебіторська заборгованість за 2003 ріку зменшився на 86,90 тис. гривень або на 18,32%, таке зниження можна охарактеризувати позитивно. Однак дане зниження не забезпечило кардинальної зміни ситуації в структурі активів підприємства. На кінець 2003 року частка дебіторської заборгованості в оборотних активах 75,52%, а частка в  загальному майні підприємства 50,28%. Дана заборгованість є простроченою на ТОВ «Санторин», що збільшує ризик не повернення боргів.  Наявність непогашеної дебіторської заборгованості на кінець року в сумі 387,5 тис. гривень свідчить про відволікання 75% поточних активів на кредитуванні споживачів готової продукції (робіт, послуг) і інших дебіторів, фактично відбувається іммобілізація цієї частини оборотних коштів з виробничого процесу.

Матеріальні оборотні кошти збільшилися на 6 тис. гривень у 2003 році або на 89,39%, при їхньому зменшенні в 2002 році на 2,9 тис. гривень або 30,53%. Частка їх у загальній вартості оборотних коштів у 2002 році упала з 1,89% до 1,20%, а 2003 року частка матеріальних оборотних коштів зросла з 1,20% до 2,44%.

З фінансової точки зору структура оборотних коштів покращилося в порівнянні з попереднім роком, тому що частка найбільш ліквідних засобів зросла (грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення), а частка менш ліквідних активів (дебіторська заборгованість) зменшилася. Це підвищило їхню можливу ліквідність. Також були придбані нові основні фонди, що можливо підвищить обсяги виробництва і продажів. Ефективність використання оборотних коштів характеризується, насамперед, їхньою оборотністю.  

Таким чином, перейдемо до аналізу оборотності всіх оборотних коштів і їх складових. Оцінка оборотності виробляється шляхом зіставлення її показників по декількох хронологічних періодах аналізованого підприємства. Показниками оборотності є:

  •  Коефіцієнт оборотності, що показує число оборотів аналізованих засобів за звітний період і дорівнює відношенню виторгу від реалізації без ПДВ до середньої вартості оборотних коштів.
  •  Час обороту, що показує середню тривалість одного обороту в днях і обумовлене відношенням середньої вартості до виторгу від реалізації і помножене на число календарних днів в аналізованому періоді.

Розраховані показники оборотності оборотних коштів приведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3-Показники оборотності оборотних коштів за 2002-2003 (тис. грн.)

Показники

Значення показників по роках

2002

2003

%  до 2002

1

Середня вартість матеріальних оборотних коштів, тис. грн.

8,05

9,55

118,63%

2

Середня дебіторська заборгованість, тис. грн.

467,70

430,95

92,14%

3

Середня вартість оборотних коштів, тис. грн.

525,75

531,00

101,00%

4

Виторг від реалізації без ПДВ,          тис. грн.

951

969

101,84%

Розрахункові показники

5

Коефіцієнт оборотності матеріальних  оборотних коштів.

118,14

101,41

85,84%

6

Час обороту матер. обор. засобів, днів

3,05

3,55

116,49%

7

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

2,03

2,25

110,52%

8

Час обороту дебіторської заборгованості, днів

177,05

160,19

90,48%

9

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів.

1,81

1,82

100,83%

10

Час обороту оборотних коштів, днів.               

199,02

197,38

99,17%

По даним таблиці видно, що відбулося збільшення показників оборотності дебіторської заборгованості та взагалі оборотних коштів. При цьому показник оборотності матеріальних активів зменшився. Кількість днів обороту дебіторської заборгованості зменшилося в порівнянні з 2002 роком з 177,05 днів до 160,19 днів, тобто в порівнянні з попереднім роком погашення дебіторської заборгованості відбувалося більш швидкими темпами. Але керівництву підприємства необхідно надалі звернути особливу увагу на вироблення кредитної політики. Зменшилася оборотність матеріальних оборотних коштів з 118,14 оборотів у 2002 році до 101,41 оборотів у 2003 році. Відповідно час обороту збільшився до 3,55 днів. Низька оборотність у 2003 році відбулася за рахунок труднощів зі збутом продукції, що у свою чергу викликані недостатнім дослідженням фірмою ринків збуту своєї продукції і можливостей розширення каналів збуту.

Рисунок 2.2  Зміна часу обороту по роках

Оцінимо зміну внеоборотных активів. Величина внеоборотных активів  протягом 3-х років безупинно росла. У 2002 р. це збільшення склало 48,10 тис. гривень, а в 2003 році 37,40 тис. гривень або 22,89%. Їхня частка в майні також збільшувалася. Так у 2002 вона виросла з 18,66% до 22,94%. У той же час частка оборотних коштів зменшилася на 4,28%. Також спостерігається збільшення розміру виробничих запасів. Таку тенденцію можна охарактеризувати позитивно, тому що дані факти вказують на збільшення обсягів виробництва, а отже, позитивну тенденцію в розвитку підприємства.

Розглянемо зміну реальних активів, що характеризують виробничу потужність підприємства. До реальних активів відносяться засоби підприємства, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі:

•основні засоби;

•сировина, матеріали й інші аналогічні цінності;

•МБП;

•витрати в незавершеному виробництві (витратах обігу).

Розрахуємо вартість реальних активів і частку їх у майні:

1.На початок року:

Реальні активи на початок року = 163,4 + 6,6= 170 тис. гривень

Частка реальні активи на початок року =170 тис. гривень / 712,3 х 100% = 23,87%

2.На кінець року:

Реальні активи на кінець року= 200,8 +  12,5 = 213,3 тис. гривень

Частка реальні активи на кінець року= 213,3 тис. грн. / 713,9 х 100% = 29,88%

В абсолюті сума реальних активів збільшилася з 170 тис. грн. на 43,3 тис. грн. або на 25,48%, що відбулося в основному за рахунок збільшення вартості ОС. У структурі майна  частка реальних активів виросла на 6,01%. У цілому можна відзначити збільшення реальних активів, що дозволить збільшити виробничі можливості підприємства.

Істотним негативним моментом є наявність простроченої дебіторської заборгованості в сумі 377 тис. гривень. оборотних коштів, скорочення частки дебіторської заборгованості, і в той же час низькі коефіцієнти оборотності, що відволікають грошові кошти з обороту. Істотним негативним моментом є наявність простроченої дебіторської заборгованості в сумі 377 тис. гривень.

Підприємство може купувати основні, оборотні кошти і нематеріальні активи за рахунок власних і позикових (притягнутих) джерел (власного і позикового капіталу). Необхідно відзначити, що зменшення  підсумку балансу саме по ce6e не завжди є показником негативного положення справ на підприємстві. Так, наприклад, при росту активів необхідно аналізувати джерела в пасиві, що послужили їхнього росту. Якщо ріст активів відбувався за рахунок власних джерел (нерозподілений прибуток, статутний капітал, резерви і т.д.), то це оптимальний варіант. Якщо ж ріст активів відбувся за рахунок позикових засобів під високі відсотки річних і при низької рентабельності, а також при наявності збитків минулих років, то сформоване положення справ повинне насторожувати. Навпаки, зменшення вартості активів може відбуватися зокрема за рахунок зниження або повного покриття збитків минулих звітних періодів.

Для оцінки даних пасиву балансу складається аналітична таблиця 2.4.

Таблиця 2.4 - Власні і позикові кошти

Показники

2002 рік

2003 рік

На початок

На кінець

На початок

На конец

Відхилення

Року

року

року

Року

Абсолютное

%

2002

2003

2002

2003

1

2

3

4

5

6

7

8

1.Усього засобів підприємства, тис. грн.

- у тому числі:

617,90

712,30

712,30

713,90

94,40

1,60

115,28%

100,22%

2.Власні засоби підприємства, тис. Грн.    

240,50

333,80

333,80

406,60

93,30

72,80

138,79%

121,81%

-те ж у % до майна

38,92%

46,86%

46,86%

56,95%

0,08

0,10

 

 

   з них:

 

 

 

 

 

 

 

 

   2.1.Наявність власних оборотних коштів, тис. грн.    

-252,20

-208,10

-101,50

0,00

44,10

101,50

 

 

-те ж у %  до власних засобів.

-

-

-

-

 

 

 

 

3.Позикові засоби, тис. грн.

377,40

378,50

378,50

307,30

1,10

-71,20

100,29%

81,19%

-те ж у % до майна;

61,08%

53,14%

53,14%

43,05%

-0,08

-0,10

 

 

   з них:

 

 

 

 

 

 

 

 

  3.1.Довгострокові позики, тис. Грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

       - у % до позикових засобів.

 

 

 

 

 

 

 

 

  3.2.Короткострокові кредити і позики, тис. грн.     

 

 

 

 

 

 

 

 

       - у % до позикових засобів.

 

 

 

 

 

 

 

 

   3.3.Кредиторська заборгованість, тис. грн.

377,40

378,50

378,50

307,30

1,10

-71,20

100,29%

81,19%

       - у % до позикових засобів.

100,00%

100,00%

100,00%

100,00%

0,00

0,00

 

 

Дані таблиці 2.4 показують, що загальне збільшення джерел склало 1,6 тис. грн. або 0,22%. Цей ріст отриманий за рахунок збільшення власних засобів підприємства (на 72,80 або на 21,81%) , в основному в результаті зменшення дебіторської заборгованості. У той же час частка позикових засобів скоротилася на 18,89% , при зменшенні її абсолютної величини на 71,20 тис. гривень.

Аналіз власних засобів ТОВ «Санторин». Питома вага власних засобів підприємства в 2002 році збільшився на 38,79 %, а в 2003 році їхня питома вага збільшилася на 21,81 % і склав до кінця аналізованого періоду 56,95 % від засобів підприємства, що викликано (як уже було відзначено)  різким зменшенням дебіторської заборгованості. Наприкінці аналізованого періоду власні засоби складають  більш 50%, тобто в підприємства власних засобів більше, ніж позикових. Необхідно відзначити, що якщо питома вага власних засобів складає більш 50%, то можна вважати що, продавши приналежному підприємству частину активів, воно зможе цілком погасити свою заборгованість різним кредиторам.

Рисунок 2.3  Співвідношення власних і позикових засобів  на кінець 2002-2003 років

Аналіз власних оборотних коштів. За досліджуваний період підприємство досягло нульовий оцінки власних оборотних коштів в основному за рахунок погашення частини простроченої дебіторської заборгованості. У такій ситуації  підприємство виявилося в зв'язку з вибором партнерів без аналізу їхньої платоспроможності. На даному етапі керівництву підприємства необхідно якнайшвидше погасити виниклу дебіторську заборгованість (387,5 тис. гривень) або хоча б її частина. У випадку повного погашення дебіторської заборгованості підприємство зможе цілком погасити кредиторську заборгованість і забезпечити підприємство оборотними коштами в розмірі 71 тис. гривень. На кінець аналізованого періоду підприємство має вкрай не стійке фінансове становище, але здатно покрити усі свої зобов'язання, у разі потреби, у порядку оголошення підприємства банкрутом.

Оскільки велике значення для стійкості фінансового становища має наявність власних обо Кредиторська заборгованість становить найбільшу питому вагу в позикових засобах - 82,13 % на кінець року.

Причому її зменшення з 299,20 тис. грн. до 250,40 тис. грн. (на 48,80 тис. у майні підприємства значна, те необхідно більш детально розглянути вплив кожної статті на зміну позикових засобів.

Кредиторська заборгованість становить найбільшу питому вагу в позикових засобах – 82,13 % на кінець року. Причому її зменшення з 299,20 тис. грн. до 250,40 тис. грн. (на 48,80 тис. грн.) не перекривається збільшенням коштів і короткострокових фінансових вкладень  (див. таблицю 2.2 показник 3.2). Це спричиняє погіршення платоспроможності підприємства. Тому необхідно більш детально вивчити склад кредиторської заборгованості. Розглянемо таблицю 2.5.

Аналіз кредиторської заборгованості.

Таблиця 2.5 - Аналіз складу і структури кредиторської заборгованості.

2 0 0 1  г о д.

На початок року

На кінець звітного періоду.

Изменение за отчётный период

Розрахунки з кредиторами

Сума, тис. грн.

Питома вага, %

Сума, тис. грн.

Питома вага, %

Сума, тис. грн.

%

З постачальниками і підрядчиками

118,10

31,36%

299,20

79,60%

181,10

253,34%

По оплаті праці

17,90

4,75%

15,50

4,12%

-2,40

86,59%

По соціальному страхуванню і забезпеченню

7,30

1,94%

6,20

1,65%

-1,10

84,93%

Заборгованість перед бюджетом

55,30

14,68%

55,00

14,63%

-0,30

99,46%

Аванси отримані

177,7

47,19%

2,40

0,64%

-175,30

1,35%

Інші кредитори

0,3

0,08%

0,20

0,05%

-0,10

66,67%

Разом кредиторська заборгованість

376,60

100,00%

375,90

100,00%

-0,70

99,81%


Продовження таблиці 2.5


2 0 0 2  г о д.

На початок року

На кінець звітного періоду.

Изменение за отчётный период

Розрахунки з кредиторами

Сума, тис. грн.

Питома вага, %

Сума, тис. грн.

Питома вага, %

Сума, тис. грн.

%

З постачальниками і підрядчиками

299,20

79,05%

250,40

82,13%

-48,80

83,69%

По оплаті праці

15,50

4,10%

12,90

4,23%

-2,60

83,23%

По соціальному страхуванню і забезпеченню

6,20

1,64%

5,50

1,80%

-0,70

88,71%

Заборгованість перед бюджетом

55,00

14,53%

30,20

9,90%

-24,80

54,91%

Аванси отримані

2,40

0,63%

5,70

1,87%

3,30

237,50%

Інші кредитори

0,20

0,05%

0,20

0,07%

0,00

100,00%

Разом кредиторська заборгованість

378,50

100,00%

304,90

100,00%

-73,60

80,55%

Аналізуючи зміни в складі і структурі кредиторської заборгованості, приведені в таблиці 2.5, можна відзначити, що відбулися істотні зміни  в наступних статтях:

зросла практично в 2,5 рази  заборгованість перед постачальниками в 2002 році з одночасним збільшенням її частки в структурі кредиторської заборгованості на 53,34 %. Причому в 2003 році по даній статті відбулося зменшення на 16,3% з одночасним ростом частки в загальній сумі заборгованості до 82,13%.

у 2003 році відбулося зменшення заборгованості практично по всіх статтях у середньому на 10%. У половину зменшена заборгованість перед бюджетом, що складає 30,20 тис. грн. (9,90 % від загальної суми заборгованості).

Зміна структури кредиторської заборгованості показано на рисунку Г.1.

У цілому можна відзначити деяке поліпшення структури кредиторської заборгованості зв'язане зі скороченням частки «хворих» статей (заборгованість перед бюджетом, заборгованість по оплаті праці). Негативним моментом є ріст заборгованості стороннім підприємствам (її частки), що зв'язано з взаємними не платежами. У той же час у 2002 році відбулося збільшення частки кредиторської заборгованості в підсумку балансу підприємства до 53,13%, а в 2003 році відбулося зниження її частки до 43,05%, що свідчить про деяке поліпшення структури пасивів підприємства в 2003 році.

До кінця звітного періоду спостерігається велика частка кредиторської заборгованості в структурі активів підприємства (43,5%). З одного боку, кредиторська заборгованість - найбільш привабливий спосіб фінансування, тому що відсотки тут звичайно не стягуються. З іншого боку, через великі відстрочки по платежах у підприємства можуть виникнути проблеми з постачаннями, збиток репутації фірми через несприятливі відкликання кредиторів, судові витрати по справах, збудженим постачальниками.

Зниженню заборгованості сприяє ефективне керування нею за допомогою аналізу давнини термінів. Такий аналіз виявляє хто з кредиторів, довго чекає оплати і швидше за все почне виявляти нетерпіння. ТОВ "Санторин" необхідно, насамперед, розрахуватися з боргами перед бюджетом, по соціальному страхуванню і забезпеченню, тому що відстрочки по цих платежах, звичайно спричиняють виплату штрафів (пені). Потім необхідно чітко структурировать борги перед постачальниками і підрядчиками, і виявити які з них вимагають невідкладного  погашення. На ТОВ "Санторин" рекомендується удатися до механізму взаємозаліків.

Для більш детального аналізу структури всієї заборгованості, доцільно розглянути співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості, представлений у таблиці 2.6.


Таблиця 2.6 - Порівняльний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості на кінець року. (тыс. грн.)

Розрахунки

Дебіторська

заборгованість

Кредиторська

заборгованість

Перевищення заборгованості

Дебіторської

Кредиторської

2002

2003

2002

2003

2002

2003

2002

2003

1.З покупцями або постачальниками за товари і послуги

465,90

377,00

299,20

250,40

166,70

126,60

 

 

2.По векселях

 

 

 

 

 

 

 

 

3. По авансах

0,30

 

2,40

5,70

 

2,10

5,70

4. По відрахуваннях на соціальні нестатки

 

 

 

 

 

 

 

 

5. З бюджетом

 

14,80

55,00

30,20

55,00

15,40

6. По оплаті праці

 

 

15,50

12,90

 

 

15,50

12,90

7. З іншими

8,20

10,50

0,20

0,20

8,00

10,30

 

 

Разом

474,40

402,30

372,30

299,40

174,70

136,90

72,60

34,00

В наявності перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською в сумі 102 тис. грн. або в 4 рази. Тобто, якщо 1/6 частина дебіторів погасять свої зобов'язання, то ТОВ «Санторин» зможе погасити всі зобов'язання перед кредиторами.

  1.  Ефективність діяльності підприємства та основні недоліки та основні недоліки в організації фінансової роботи

Показники рентабельності - це найважливіші характеристики фактичного середовища формування прибутку і доходу підприємств. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення.

Рентабельність продукції. Рентабельність продукції показує, скільки прибутку приходиться на одиницю реалізованої продукції. Ріст даного показника є наслідком росту цін при постійних витратах на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг) або зниження витрат на виробництво при постійних цінах, тобто про зниження попиту на продукцію підприємства, а також більш швидким ростом цін чим витрат.

Показник рентабельності продукції містить у собі наступні показники:

  •  Рентабельність усієї реалізованої продукції, що представляє собою відношення прибутку від реалізації продукції на виторг від її реалізації (без ПДВ);
  •  Загальна рентабельність, рівна відношенню балансового прибутку до виторгу від реалізації продукції (без ПДВ);
  •  Рентабельність продажів по чистій пробули, обумовлена як відношення чистого прибутку до виторгу від реалізації (без ПДВ);
  •  Рентабельність окремих видів продукції. Відношення прибутку від реалізації даного виду продукту до його продажної ціни.

Розрахунок даних показників по ТОВ «Санторин» представлений у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7. - Показники  рентабельності  продукції ТОВ “Санторин”   (тис. грн.)

Показники

Розрахунок

2001

2002

2003

Отклонения   + /-

2002 від 2002

2003 від 2002

1.Виторг від реалізації товарів, робіт, послуг (без ПДВ, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів).

стр.010

809,00

1 141,20

1 162,80

332,20

21,60

2. Прибуток від реалізації.

стр.050

139,10

133,30

87,90

-5,80

-45,40

3. Балансовий прибуток.

стр.140

139,50

133,70

113,20

-5,80

-20,50

4. Чистий прибуток.

с.140-150

93,2

92,2

82,80

-1,00

-9,40

Розрахункові показники (%)

1. Рентабельність усієї реалізованої продукції.

стр.050 стор.010

17,19%

11,68%

7,56%

-5,51%

-4,12%

2. Загальна рентабельність.

стр.140  стор.010

17,24%

11,72%

9,74%

-5,53%

-1,98%

3. Рентабельність продажів по чистому прибутку.

с.140-150       стор.010

11,52%

8,08%

7,12%

-3,44%

-0,96%

На основі даних таблиці побудуємо діаграму (рисунок 2.4).

Рисунок 2.4. Зміна показників рентабельності продукції за 2002-2003 р.

Показник загальної рентабельності за аналізований період знизився з 17,24% у 2001 до 9,74% у 2003 році, тобто зменшився більше чим у 1,5 рази, в основному за рахунок зниження показника рентабельності продажів.

Показник рентабельності продажів по чистому прибутку також знижувався з 11,52% на початок аналізованого періоду до 7,12% на кінець. Це говорить про те, що попит на продукцію сильно зменшився. Таким чином, у 2003 році на 1 грн. реалізованої продукції  підприємство мало лише 7,12 копійок чистого прибутку.

Рентабельність усієї реалізованої продукції знизилася за звітний період на 9,63% і склала до кінця 2003 року 7,56%.  Це значить, що наприкінці звітного періоду кожна гривня реалізації стала приносити на 2 копійки менше прибутку від реалізації.

Унаслідок зниження попиту на продукцію через зміну кон'юнктури рику збуту, а також унаслідок зниження платоспроможності покупців показники рентабельності продукції істотно знизилися.

На основі проведеного аналізу фінансової діяльності ТОВ "Санторин" були зроблені наступні висновки. Не дивлячись на збільшення вартості майна підприємство в 2003 році, його фінансова стійкість залишилася на незадовільному рівні. Маючи на балансі значну по величині вартість оборотних активів, підприємство має потребу в більшій величині оборотних коштів, незважаючи на значну питому вагу в складі майна. Усі показники, що характеризують платоспроможність знаходяться на рівні нижче норми, що визвано, в  основному, наявністю у підприємства значної суми кредиторської заборгованості.

Балансовий прибуток у 2003 році знизився майже на 19%. Це було викликано зниженням показників рентабельності, за рахунок втрати підприємством конкурентноздатності на ринку збуту. Показник оборотності основних засобів на кінець аналізованого періоду є не задовільним (395 днів), на що в основному вплинула оборотність дебіторської заборгованості (160 днів). На підставі цих даних був зроблений висновок про не ефективність використання майна підприємства.

У цілому на основі проведеного аналізу, були зроблені висновки, що свідчать про проблеми, зв'язаних, насамперед, з поточним оперативним керуванням фінансами на ТОВ "Санторин". Керуванню фінансами на підприємстві приділяється, занадто, мала роль. Це зв'язано з тим, що підприємство існує, порівняно недавно, форми внутрифірмових звітів ще не відпрацьовані. Власне кажучи, керування фінансами відбувається на рівні бухгалтерської служби і керівника підприємства. Тому необхідно організувати службу керування фінансами і провести ряд заходів щодо поліпшення фінансового стану відповідно до даних рекомендацій.


  1.  МАтематичне обгрунтування шляхів удосконалення управління активами підприємства

Економіко-математичне моделювання є невід'ємною частиною будь-якого дослідження у області економіки. Бурхливий розвиток математичного аналізу, дослідження операцій, теорії вірогідності і математичної статистики сприяло формуванню різного роду моделей економіки.

Чому можна говорити про ефективність застосування методів моделювання в цій області? По-перше, економічні об'єкти різного рівня (починаючи з рівня простого підприємства і кінчаючи макрорівнем - економікою країни або навіть світовою економікою) можна розглядати з позицій системного підходу. По-друге, такі характеристики поведінки економічних систем:

- мінливість (динамічність)

- суперечність поведінки

- тенденція до погіршення характеристик

- схильність дії навколишнього середовища

зумовлюють вибір методу їх дослідження.

За останні 30-40 років методи моделювання економіки розроблялися дуже інтенсивно. Вони будувалися для теоретичних цілей економічного аналізу і для практичних цілей планування, управління і прогнозу. Змістовно моделі економіки об'єднують такі основні процеси: виробництво, планування, управління, фінанси і т.д. Проте у відповідних моделях завжди упор робиться на який-небудь один процес (наприклад, процес планування), тоді як всі інші  представляються в спрощеному вигляді.

У літературі, присвяченій питанням економіко-математичного моделювання, залежно від обліку різних чинників (часу, способів його уявлення в моделях; випадкових чинників і т.п.) виділяють, наприклад, такі класи моделей:

 1.статистические і динамічні

 2. дискретні і безперервні

 3. детерміновані і стохастичні.

Якщо ж розглядати характер методу, на основі якого будується економіко-математична модель, то можна виділити два основні типи моделей:

- математичні

- імітаційні.

Математичні моделі  економічних  процесів і явищ більш стисло можна назвати економіко-математичними моделями. Для класифікації цих моделей використовуються різні підстави.     

За цільовим призначенням  економіко-математичні  моделі діляться на теоретико-аналітичні,  використовувані в дослідженнях загальних властивостей і закономірностей економічних  процесів, і прикладні,  вживані  в рішенні конкретних економічних задач (моделі економічного аналізу,  прогнозування, управління).

Економіко-математичні моделі можуть призначатися для дослідження різних  сторін  народного господарства (зокрема, його виробничо-технологічної, соціальної, територіальної структур) і його окремих частин.  При класифікації моделей по досліджуваних економічних  процесах  і  змістовній проблематиці можна виділити моделі народного господарства в цілому і його підсистем - галузей, регіонів і т.д., комплекси моделей виробництва, споживання,  формування і розподілу доходів, трудових ресурсів,  ціноутворення,  фінансових зв'язків і т.п.    

Зупинимося детальніше на характеристиці таких  класів економіко-математичних моделей,  з якими пов'язані найбільші особливості методології і техніки моделювання.     

Відповідно до загальної класифікації математичних моделей вони підрозділяються на функціональні  і  структурні,  а також включають  проміжні  форми  (структурно-функціональні). У дослідженнях на народногосподарському рівні частіше застосовуються структурні моделі,  оскільки для планування і управління велике значення мають взаємозв'язку підсистем.  

Типовими структурними  моделями є моделі міжгалузевих зв'язків. Функціональні моделі широко застосовуються в  економічному регулюванні, коли  на  поведінку об'єкту ("вихід") впливають шляхом зміни "входу".  Прикладом може служити  модель поведінки споживачів  в умовах товарно-грошових відносин.

Один і той же об'єкт може описуватися одночасно і структурою, і функціональною моделлю. Так, наприклад, для планування окремої галузевої системи використовується структурна  модель, а на  народногосподарському  рівні  кожна  галузь може бути представлена функціональною моделлю.     

Дескриптивні моделі відповідають на питання: як це відбувається?  або як це найімовірніше може  далі розвиватися? тобто  вони тільки пояснюють спостережувані факти або дають вірогідний прогноз. Нормативні моделі відповідають на питання: як це повинне бути?  тобто припускають цілеспрямовану діяльність. Типовим прикладом нормативних моделей є  моделі оптимального  планування,  формалізуючи  тим  або іншим способом цілі економічного розвитку,  можливості і засобів їх досягнення.     

Застосування дескриптивного підходу в моделюванні  економіки пояснюється  необхідністю  емпіричного виявлення різних залежностей в економіці,  встановлення  статистичних закономірностей економічної   поведінки  соціальних  груп, вивчення вірогідних шляхів розвитку яких-небудь процесів за умов, що не змінюються, або протікають без зовнішніх дій.

Прикладами дескриптивних  моделей   є   виробничі функції і функції купівельного попиту, побудовані на основі обробки статистичних даних.

    Чи є економіко-математична модель дескриптивною або нормативною, залежить не тільки від її математичної структури, але від характеру використання цієї моделі. Наприклад, модель міжгалузевого балансу дескриптивна, якщо вона використовується для аналізу пропорцій минулого періоду. Але ця ж математична модель стає нормативною,  коли  вона  застосовується для розрахунків збалансованих варіантів розвитку народного господарства, задовольняючих  кінцеві  потреби  суспільства  при планових нормативах виробничих витрат.     

Багато економіко-математичних моделей поєднують  ознаки дескриптивних і нормативних моделей.  Типова ситуація,  коли нормативна модель складної структури об'єднує окремі блоки, які є приватними дескриптивними моделями.  Наприклад, міжгалузева модель може включати  функції  купівельного попиту, що описують поведінку споживачів при зміні доходів. Подібні приклади характеризують тенденцію ефективного поєднання дескриптивного і нормативного підходів до моделювання економічних процесів.  Дескриптивний підхід широко застосовується в імітаційному моделюванні.     

По характеру відображення причинно-наслідкових зв'язків  розрізняють моделі  жорстко  детерміністі  і моделі,  що враховують випадковість і невизначеність. Необхідно розрізняти невизначеність, описувану законами вірогідності,  і невизначеність, для опису якої закони теорії вірогідності  непридатні. Другий  тип  невизначеності набагато складніший для моделювання.     

За способами віддзеркалення фактору часу економіко-математичні моделі діляться на статичні і динамічні.  У статичних моделях  всі залежності відносяться до одного моменту або періоду часу.  Динамічні моделі характеризують  зміни економічних процесів в часі. По тривалості даного періоду часу розрізняються моделі короткострокового  (до року), середньострокового (до 5 років), довгострокового (10-15 і більше років) прогнозування і планування.  Сам  час  в  економіко-математичних моделях  може  змінюватися  або безперервно, або дискретно.     

Моделі економічних  процесів  надзвичайно різноманітні за формою математичних залежностей.  Особливо важливо виділити клас лінійних моделей,  що найзручніших для аналізу і обчислень і одержали внаслідок цього  велике  розповсюдження.

Відмінності між лінійними і нелінійними моделями істотні не тільки з математичної точки зору,  але і в теоретико-економічних відносинах,  оскільки  багато залежностей в економіці носять принципово нелінійний характер: ефективність використовування ресурсів при збільшенні виробництва, зміна попиту і споживання населення при збільшенні виробництва, зміна попиту і споживання населення при зростанні доходів і т.п. Теорія "лінійної економіки" істотно відрізняється від  теорії  "нелінійної економіки". Від того, чи передбачається безліч виробничих можливостей підсистем (галузей, підприємств) опуклими або ж неопуклими,  істотно залежать висновки про можливість поєднання централізованого  планування  і  господарської самостійності економічних підсистем.     

По співвідношенню екзогенних і ендогенних змінних,  що включаються в модель, вони можуть розділятися на відкриті і закриті. Повністю відкритих моделей не існує; модель повинна містити хоча б одну ендогенну змінну.  Повністю закриті економіко-математичні моделі, тобто не включаючи екзогенних змінних, виключно рідкісні; їх побудова вимагає повного абстрагування від "середовища",  тобто серйозного огрублення реальних економічних систем, що завжди мають зовнішні зв'язки. Переважна більшість економіко-математичних  моделей  займає проміжне положення  і  розрізняються  по ступеню відкритості (закритості).     

Для моделей також важливий розподіл на агреговані і деталізовані.     

Залежно від того,  чи включають до моделі просторові чинники і  умови  або не включають, розрізняють моделі просторові і точкові.     

Таким чином, загальна класифікація економіко-математичних моделей включає більше десяти основних ознак.

  1.  Побудова багатофакторної лінійної регресії рентабельності підприємства

Логічним продовженням аналізу фінансового становища підприємства є планування його найважливіших показників на наступний період та рекомендація заходів для їх покращення. Подальша робота буде виконуватись за схемою зображеною на рисунку 3.1.

У економічних дослідженнях однією з основних задач є аналіз залежностей між змінними. Залежність може бути строгою (функціональної) або статистичною. Алгебра і математичний аналіз займаються вивченням функціональних залежностей, тобто залежностей, заданих у вигляді точних формул. Але будь-яка така залежність певною мірою є абстракцією, оскільки в навколишньому світі, частиною якого є економіка, значення конкретної величини не визначається незмінною формулою її залежності від деякого набору інших величин. Завжди є декілька величин, які визначають головні тенденції зміни даної величини, і в економічній теорії і практиці обмежуються тим або іншим колом таких величин (пояснюючих змінних). Проте завжди існує і дія великого числа інших, менш

Оцінка взаємозв’язку між швидкістю оберту, структурою активів та рентабельністю

Виявлення чинників, що впливають на швидкість оберту - ступінь впливу питомої ваги кожного виду активів

Побудова лінійної регресії: активи–рентабельність

Побудова динаміки активів за видами.

Розробка заходів щодо поліпшення структури активів

Прогноз питомої ваги активів за видами.

Прогноз рентабельності: визначення напряму і ступеня зміни

Рисунок 3.1 План подальшої роботи

важливих або факторів, що важко ідентифікуються, які призводять до відхилення значень з'ясовної (залежної) змінної від конкретної формули її зв'язку з пояснюючими змінними, скільки б точної ця формула ні була. Знаходження, оцінка і аналіз таких зв'язків, ідентифікація пояснюючих змінних, побудова формул залежності і оцінка їх параметрів є не лише одним з найважливіших розділів математичної статистики. Це свого роду мистецтво, що враховує в кожній конкретній області знань (зокрема, в економіці, про яку йде мова), її внутрішні закони і потреби. Але це також і наука, оскільки вибираний і оцінюваний вид формули повинен бути пояснений в термінах даної області знань.

Хай вимагається оцінити зв'язок між змінними X і Y (наприклад, зв'язок показників рентабельності і структури активів на даному підприємстві за певний період часу). Зокрема, може стояти питання, чи зв'язані між собою ці показники, і при позитивній відповіді на нього, природно, встає задача знаходження формули цього зв'язку. Основою для відповіді на це питання є статистичні дані про динаміку цих показників (річні, квартальні, місячні і т.п.). Ці дані є деякою, гадано - випадкову, вибірку з генеральної сукупності, тобто з сукупності всіх можливих поєднань показників рентабельності і структури активів в умовах, що склалися. Таким чином, висновок про наявність зв'язку для всієї генеральної сукупності потрібно робити за вибірковими даними, що саме по собі вже робить відповідь на поставлене питання не безумовною. Більш того, за даними вибірки відповісти на питання в приведеній постановці, тобто про наявність зв'язку "взагалі", неможливо. Дійсно, через будь-які N точок на площині завжди можна провести поліном ступеня N! і оголосити, що знайдена точна формула зв'язку. Проте досвід підказує, що якби ми одержали ще одну точку-спостереження, то вона напевно не задовольняла б знайденій формулі. Тому питання про наявність зв'язку між змінними (зокрема - економічними) слід ставити як питання про наявність конкретної формули (специфікації) такого зв'язку, стійкого до зміни числа спостережень. При цьому потрібно розуміти, що відповідь на це питання поданим вибірки не може бути однозначним і категоричним.

Простою формою залежності між змінними є лінійна залежність, і перевірка наявності такої залежності, оцінювання її індикаторів і параметрів є одним з найважливіших напрямів прикладення математичної статистики.

Розглянемо питання про лінійний зв'язок двох змінних:

Чи зв'язані між собою лінійно змінні Х і Y?

Яка формула зв'язку змінних X і Y?

У першому випадку змінні X і Y виступають як рівноправні, тут немає незалежної і залежної змінних. У другому випадку може йтися про знаходження залежності однієї змінної від іншої, наприклад про оцінювання формули

Y = a + bX,

де а і b - невідомі коефіцієнти такої залежності.

В цьому випадку змінна X є незалежною (пояснюючою), а змінна Y - залежною (з'ясовною). Питання про знаходження формули залежності можна ставити після позитивної відповіді на питання про існування такої залежності, але ці два питання можна вирішувати і одночасно.

Для відповіді на поставлені питання існують спеціальні статистичні методи і, відповідно, показники, значення яких певним чином (і з певною вірогідністю) свідчать про наявність або відсутність лінійного зв'язку між змінними. У першому випадку це коефіцієнт кореляції величин Х і Y, в другому випадку - коефіцієнт лінійної регресії а і b, їх стандартні помилки і статистики, по значеннях яких перевіряється гіпотеза про відсутність зв'язку величин X і Y.

Спочатку пояснимо логіку появи такого показника, як коефіцієнт кореляції. Припустимо, що між змінними X і Y існує лінійний зв'язок. Наявність такого зв'язку можна інтерпретувати таким чином. Якщо змінна X приймає значення більші, ніж її середнє значення, і зв'язок позитивний (на мові формул це означає, що коефіцієнт b позитивний), то значення змінної Y також повинне бути більше її середнього значення і співвідношення відхилень X і Y від їх середніх значень повинне бути постійним. Якщо в цьому випадку змінна X приймає значення менше, ніж її середнє значення, то і значення Y повинне бути менше свого середнього з тим же коефіцієнтом пропорційності цих відхилень. Якщо зв'язок змінних X і Y негативна, то позитивне відхилення X від середнього значення повинне поєднуватися з негативним відхиленням Y від її середньої, а негативне відхилення X від середнього значення - з позитивним відхиленням Y від її середньої - при постійному співвідношенні цих відхилень. Якщо лінійного зв'язку між змінними X і Y немає, то позитивні відхилення змінної X від її середнього значення можуть (хоча і не обов'язково будуть) поєднуватися як з позитивними, так і з негативними відхиленнями Y від її середнього, те ж можна сказати і про негативні відхилення X від середнього.

Приведемо спочатку формулу вибіркового коефіцієнта кореляції змінних X і Y:

По формулі коефіцієнта кореляції видно, що він буде позитивний, якщо відхилення змінних X і Y від своїх середніх значень мають, як правило, однаковий знак, і негативним - якщо різні знаки.

Коефіцієнт кореляції є безрозмірною величиною (оскільки розмірності чисельника і знаменника є розмірності добутку XY), його величина не залежить від вибору одиниць виміру обох змінних. Величина коефіцієнта кореляції міняється від -1 у разі строгого лінійного негативного зв'язку до +1 у разі строгого лінійного позитивного зв'язку. Близька до нуля величина коефіцієнта кореляції говорить про відсутність лінійного зв'язку змінних, але не про відсутність зв'язку між ними взагалі. Останнє витікає з того, що кожній парі однакових відхилень змінної X від її середнього значення відповідають рівні по абсолютній величині позитивне і негативне відхилення змінної Y від її середнього. Відповідно, добутки цих відхилень "гасять" один одного в чисельнику формули коефіцієнта кореляції, і він опиняється близьким до нуля.

Використаємо коефіцієнт кореляції для розрахунку взаємозв’язку між швидкістю оберту оборотного капіталу, структурою активів та рентабельністю. Результати розрахунків представлені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Коефіцієнти кореляції для показників рентабельності структури активів та швидкості обігу активів

 

Рентабельність

Швидкість оберту

Питома вага необоротних активів

Питома вага дебіторської заборгованості

Питома вага інших активів

Питома вага абсолютно ліквідних

Рентабельність

1

Швидкість оберту

0,985799

1

Питома вага необоротних активів

-0,94883

-0,97854

1

Питома вага дебіторської заборгованості

0,925692

0,964539

-0,99758

1

Питома вага інших активів

-0,93057

-0,96829

0,998088

-0,99982

1

Питома вага абсолютно ліквідних

-0,0892

-0,21774

0,395748

-0,4572

0,445391

1

З таблиці 3.1 цілком можливо зрозуміти, що присутня вагома залежність між рентабельністю даного підприємства та усіма видами активів (коефіцієнт коливається від 0,93 до 0,95), окрім абсолютно ліквідних, також є тісний зв’язок з швидкістю обороту мобільних активів – коефіцієнт дорівнює приблизно 0,99.

Значення економічних змінних визначаються звичайно впливом не одного, а декількох пояснюючих факторів. У такому випадку залежність Y(х) означає, що х - вектор, що містить т компонентів: х = (х0, х1, ... , хm). Задача оцінки статистичного взаємозв'язку перемінних у й х = (х0 х1........хn) формулюється аналогічно випадку парної регресії. Записується функція y = (а,х)+е, де а - вектор параметрів, е - випадкова помилка. Передбачається, що ця функція зв'язує перемінну у з вектором незалежних перемінних х для даних генеральної сукупності. Як і у випадку парної регресії, передбачається, що помилки е є випадковими величинами з нульовим математичним чеканням і постійною дисперсією; е и х статистично незалежні при y. Крім того, для перевірки статистичної значимості оцінок а звичайно передбачається, що помилки е нормально розподілені. По даним спостережень вибірки розмірності n потрібно оцінити значення параметрів а, тобто провести параметризацію обраної формули (специфікації) залежності.

Ми будемо говорити про лінійну залежність у від х, тобто про множинну лінійну регресію. Теоретичне рівняння регресії має вид:

Тут а - вектор невідомих параметрів розмірності (m + 1). Нехай мається n спостережень вектора х і залежної перемінної у. Для того, щоб формально можна було вирішити задачу, тобто знайти деякий найкращий вектор параметрів, повинне бути n > m + 1. Якщо ця умова не виконується, то можна знайти нескінченно багато різних векторів коефіцієнтів, при яких лінійна формула зв'язує між собою х и у для наявних спостережень абсолютно точно. Якщо, в окремому випадку, n=m+1 (наприклад, при двох пояснюючих перемінних у рівнянні             у = а0 + а1х1+ а2х2 і трьох спостереженнях), то оцінки коефіцієнтів а розраховуються єдиним способом - шляхом рішення системи лінійних рівнянь (yj=a0+a1jx1j+a2jx2j+...+amjxmj; j=1,2,...,n - індекс спостереження). Так, через три крапки-спостереження в тривимірному просторі можна провести єдину площину обумовлену параметрами a0, a1, a3. Якщо число спостережень більше мінімально необхідного, тобто n > m+1, то вже не можна підібрати лінійну формулу, у точності задовольняючу всім параметрам а.

Оцінене рівняння повинне описати як загальний тренд (тенденцію) зміни залежної перемінної у, так і відхилення від цього тренда. Проблема тут складається не тільки в тім, щоб пояснити можливо велику частку коливань перемінної у, але і відокремити вплив кожного з факторів, розглянутих як пояснюючі перемінні.

При виконанні передумов 1-4 щодо помилок еj оцінки параметрів множинної лінійної регресії є незміщеними, забезпеченими й ефективними. Відхилення залежної перемінної у при n > m+1 спостереженні від лінії регресії, еj записується в такому вигляді:

еj = уj01jх1j-a2jx2j-...-amjxmj

Позначимо суму квадратів цих величин, яку потрібно мінімізувати відповідно до методу найменших квадратів, через Q.

Функція Q є квадратичної щодо невідомих величин аj. Необхідною умовою її мінімуму є рівність нулю всіх її приватних похідних по аj. Приватні похідні квадратичної функції є лінійними функціями, і прирівнюючи їх усіх до нуля, ми одержимо систему з (n+1) лінійних рівнянь з (m+1) невідомими. Така система має звичайно єдине рішення (за винятком особливого випадку, коли стовпці її лінійно залежні до спостережень, і виникає необхідність оптимізації, тобто вибору найкращої формули-наближення для наявних спостережень. Позитивна різниця (n-m-1) у цьому випадку називається числом ступенів свободи. Якщо число ступенів свободи мале, то статистична надійність оцінюваної формули невисока. Так, якщо проведена площина "у точності" через наявні три крапки спостережень, будь-яка четверта крапка-спостереження з тієї ж генеральної сукупності буде практично напевно лежати поза цією площиною, можливо - достатньо далеко від неї. Звичайно при оцінці множинної регресії для забезпечення статистичної надійності потрібно, щоб число спостережень принаймні в 3 рази перевершувало число оцінюваних параметрів.

Задача побудови множинної лінійної регресії складається в перебуванні (т+1) - мірного вектора а, елементи якого є оцінки відповідних елементів вектора x. Критерії оцінювання, як і у випадку парної регресії, можуть бути різними; ми будемо використовувати метод найменших квадратів (МНК).

Рівняння регресії з оціненими параметрами має вид:

Для аналізу статистичної значимості отриманих коефіцієнтів множинної лінійної регресії необхідно, як і у випадку парної регресії, оцінити дисперсію і стандартні відхилення коефіцієнтів.

Проведений кореляційний аналіз дає нам змогу записати теоретичну формулу лінійного зв’язку між рентабельністю, швидкістю оберту мобільних активів та питомою вагою різних видів активів. Вона має вигляд:

Y = a0 + a1x1 + a2x2 + a3x3 + a4x4 ,

де Y – рентабельність;

aj – вектор невідомих оціночних коефіцієнтів;

x1 – швидкість оберту мобільних активів;

x2 – питома вага необоротних активів;

x3 – питома вага дебіторської заборгованості;

x4 – питома вага інших активів;

Для пошуку вектора невідомих оціночних коефіцієнтів aj використаємо багатофакторний регресій ний аналіз.

Результати регресії зведені в таблицях 3.2 –3.4.

Таблиця 3.2 - Регресійна статистика

Множинний R

0,999304926

R-квадрат

0,998610336

Нормований R-квадрат

0,997220672

Стандартна помилка

0,136180132

Спостереження

9

Таблиця 3.3 - Дисперсійна таблиця

 

Ступені свободи

SS

MS

F

Регресія

4

53,30570877

13,32642719

718,5983679

Статок

4

0,074180114

0,018545028

Всього

8

53,37988889

 

 

Таблиця 3.4 - Коефіцієнти регресії

 

Коефіцієнти

Стандартна помилка

t-статистика

P-Значення

Нижні 95%

Верхні 95%

A0

455,7901558

88,68931873

5,139177551

0,006795152

209,5486209

702,0316907

A1

-0,054305856

0,04141064

-1,311398627

0,259932304

-0,169280463

0,06066875

A2

-4,198325655

0,59204958

-7,091172427

0,002088276

-5,842122217

-2,554529093

A3

-4,27801947

0,850707917

-5,028775899

0,007339816

-6,639968195

-1,916070746

A4

-5,392548154

1,425968422

-3,781674315

0,019407737

-9,351679399

-1,43341691

Таким чином, рівняння, що описує математичну модель, приймає вигляд:

Y = 455,7901558 – 0,054305856*x1 – 4,198325655*x2 – 4,27801947*x3 – -5,392548154*x4

Коефіцієнти в таблиці 3.4 відображають ступінь впливу кожної змінної на результат (Y). Чим більше коефіцієнт, тім більше пряма залежність (від’ємні коефіцієнти відображають зворотну залежність).

Наступним кроком буде розрахунок найбільш значущих факторів, що є в тісному зв’язку з Y на наступний звітній період. Вони можуть бути визначені теоретично на базі звичайних методик побудови лінійного чи нелінійного тренду. Будується динамічна залежність для визначення фактору (x) по періодах (t), яка представляє форму часової залежності фактору. Потім, в залежності від форми функціональної часової динамічної залежності фактору, визначається точне рівняння такої залежності за методом найменших квадратів. Тобто для лінійної залежності X(t)=a0+a1t при Σt=0 система рівнянь для визначення а0 та а1  матиме вигляд:

де

t  - номер часового інтервалу у періоді Т, що аналізується,

l - загальна кількість часових інтервалів у періоді,

-z, z  - граничні межі, у яких змінюється t,

xt – значення фактору для інтервалу t.

На базі визначеної динамічної функціональної залежності фактору розраховують теоретичний рівень фактору XT методом побудови тренду.

Результати розрахунку прогнозних значень для x1 – x4 приведені у діаграмі рисунок 3.2.


Рисунок 3.2. Фактичні та планові показники параметрів моделі.


Використовуючи прогнозні значення факторів x1 –x4 можемо розрахувати значення функції Y за допомогою розробленої моделі:

Y = 455,7901558 – 0,054305856*x1 – 4,198325655*x2 – 4,27801947*x3 – -5,392548154*x4

Результати розрахунків представлені в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 - Планові показники функції та параметрів моделі

Рентабельність

Швидкість оберту

Питома вага необоротних активів

Питома вага дебіторської заборгованості

Питома вага інших активів

Питома вага абсолютно ліквідних

01.04.2004

4,05

212,07

29,72

52,70

16,69

0,89

01.07.2004

3,00

215,38

30,93

49,80

18,21

1,06

01.10.2004

4,53

227,17

32,02

47,20

19,02

1,76

01.01.2005

-1,41

238,79

33,67

44,87

20,57

0,89

Більш наглядно динаміку прогнозних значень можна побачити на діаграмі, рисунок 3.3. Аналізуючи поведінку усіх прогнозних значень можна дійти висновку: питома вага дебіторської заборгованості зменшиться (приблизно 8% за рік), причому питома вага необоротних активів збільшиться на 4%, питома вага інших активів теж збільшиться на 4%. Питома вага абсолютно ліквідних активів зміниться не суттєво, до того ж в математичній моделі вони відіграють незначну роль. Ці зміни неодмінно впливають на ще один не менш важливий для торгівельного підприємства показник - швидкість оберту мобільних активів. Цей показник має найменший коефіцієнт в математичній моделі але значні його коливання (як в нашому випадку) можуть сильно змінити картину. В прогнозному розрахунку цей показник змінився на 26 діб та дійшов значення 238,79 діб. Розрахувавши рентабельність підприємства за допомогою розробленої математичної моделі отримуємо результат  – збитки на підприємстві на кінець 2004 року.

В цілому за розрахунками трендів та моделі можна зрозуміти, що подальша тенденція збільшення питомої ваги менш оборотних та менш ліквідних видів активів та збільшення часу оберту мобільних активів та торгівельному підприємстві є негативним для його подальшого існування та може призвести до зниження рентабельності та прибутку підприємства. Але позитивним те що це внутрішні фактори та на них можна досить сильно впливати. І наступним кроком буде пошук оптимальної структури активів для підприємства ТОВ “Санторин”.


Рисунок 3.3 Діаграма динаміки питомої ваги активів, швидкості оберту мобільних активів та рентабельності на плановий період 01.04.04 – 01.01.05 по кварталам.


  1.  Розробка стратегії управління активами торгівельного підприємства

Основною метою даної дипломної роботи є виділення найсильніших важелів що впливають на рентабельність підприємства та пошук методів впливу них для досягнення максимальної рентабельності. В попередній главі було знайдено фактори, які більше за інші впливають на рентабельність і що важливо була розрахована формула зв’язку рентабельності з цими факторами. Формула цього зв’язку має вигляд:

Y = 455,7901558 – 0,054305856*x1 – 4,198325655*x2 – 4,27801947*x3 – -5,392548154*x4

Використавши математичні методи до цього виразу були знайдені оптимальні значення х14. Результати розрахунку наведені на рисунку 3.4.

Рисунок 3.4 Оптимальна структура активів для ТОВ “Санторин”

При розрахунку оптимальної структури активів були прийняті такі обмеження: питома вага необоротних активів менше або дорівнює 20%, це значення обумовлене  мінімально необхідною кількістю основних фондів;   питома вага абсолютно ліквідних активів менше або дорівнює 5%, це значення обумовлене постійною нестачею найбільш ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов’язань, що негативно впливає на стосунки з теперішніми партнерами та відношення до компанії потенційних нових.

Щоб переконатися в вірності такої пропорції розрахуємо рентабельність підприємства підставивши потенційно оптимальні значення питомої ваги видів активів у математичну модель та порівняємо ці розрахунки з фактичним значенням на кінець 2003 року та плановім на кінець 2004 року. Результати розрахунків зведені в діаграмі рисунок 3.5. та таблиці 3.6.

факт 2003 тренд 2004 оптимум

Рисунок 3.5 Діаграма питомої ваги активів, швидкості оберту мобільних активів та рентабельності на кінець 2003 року, планові показники на кінець 2004 року та планові для оптимальної структури активів.

Таблиця 3.6 - Питома вага активів, швидкості оберту мобільних активів та рентабельності на кінець 2003 року, планові показники на кінець 2004 року та планові для оптимальної структури активів.

Рентабельність

Швидкість оберту

Питома вага необоротних активів

Питома вага дебіторської заборгованості

Питома вага інших активів

Питома вага абсолютно ліквідних

Факт 2003

9,78

194,83

27,42

56,35

14,67

1,56

Тренд 2004

-1,41

238,79

33,67

44,87

20,57

0,89

Оптимум

38,20

30

20,00

65,00

10,00

5,00

Тобто якщо керівництво підприємства зможе досягти оптимального співвідношення активів та швидкості їх обороту рентабельність підприємства досягне більш ніж 38 відсотків при інших рівних умовах. Також можна очікувати такі позитивні зміни показників фінансового аналізу: при оптимальному співвідношенню активів та незмінному їх обсягу прибуток становить 338,21 тис. грн., а коефіцієнт поточної ліквідності досягне значення 1,32.

Для досягнення оптимального складу активів на аналізованому підприємстві рекомендується провести ряд заходів щодо поліпшення фінансових показників:

  •  При подальшій роботі з клієнтами оцінювати їхню платоспроможність та впровадити нову кредитну політику (відстрочка платежу до 15 днів). Ця міра викликана величезною дебіторською заборгованістю (53% загального майна підприємства), причому заборгованість прострочена. Також рекомендується вести моніторинг платоспроможності клієнтів. Якщо надалі підприємство буде проводити регулярні перевірки платоспроможності клієнтів, це знизить до мінімуму кількість простроченої дебіторської заборгованості, що у свою чергу підвищить оборотність дебіторської заборгованості й оборотності оборотних коштів у цілому. Дані заходи дозволять більш ефективно використовувати капітал підприємства і підвищать частину фінансових показників.
  •  У максимально короткий термін витребувати по можливості більшу частину простроченої дебіторської заборгованості та спрямувати отримані кошти на розширення асортименту пропонованої продукції та відкриття торгівельних площ на нових ринках збуту. Розширення асортименту підвищить конкурентоспроможність та дозволить підняти об’єми продаж,  тобто оборотність мобільного капіталу.
  •  За останні роки рентабельність продаж і рентабельність підприємства в цілому мала тенденцію до зниження. Це було викликано сильно вирослим конкурентним тиском. Для підвищення показників рентабельності і відповідно прибутковості підприємства рекомендується: підвищити якість обслуговування постійних покупців і привернути увагу нових шляхом проведення рекламних і маркетингових акцій, розміщення інформації про підприємство і пропонованої їм продукції електронних каталогах глобальної мережі Інтернет, ведення реєстру постійних покупців з наданням для них додаткових пільг, участі у виставках, масованої рекламної компанії в місцевій печаті, на радіо каналах і шляхом адресного розсилання. Для цих цілей керівництво може створити на базі підприємства відділ маркетингу і реклами або при відсутності засобів необхідних для цього заходу звернутися у фірми, що спеціалізуються на цьому виді діяльності.
  •  збільшити обсяг продажів за рахунок одержання великих державних або приватних замовлень. Для цього необхідно регулярно відслідковувати проведені тендери, а також для великих організацій пропонувати спеціальні умови по комплексному обслуговуванню інформаційних систем і мереж. Великі замовлення можуть забезпечити стабільний достатній доход у поточному періоді, навіть при не високій рентабельності, і попередньо спланувати діяльність підприємства. Наприклад, якщо підприємство виконає державне замовлення на 5 млн. гривень, то його прибуток при рентабельності 5% складе 200 тис. грн., коефіцієнт оборотності оборотних коштів при незмінному їхньому розмірі підніметься до рівня 4,66, а кількість днів обороту упаде до 77.
  •  збільшити ефективність використання капіталу шляхом розміщення тимчасово вільних засобів на депозит у банку або вкладення в цінні папери.
  •  Тенденція останніх років до збільшення питомої ваги необоротних активів з 18,66% до 28,13 є негативним при умові, що прибутковість та рентабельність підприємства знижується. Це збільшення виправдане лише якщо іде процес інвестування коштів у новий напрямок розвитку підприємства який ще не приносить  прибутку. Інакше керівництву підприємства необхідно звернути увагу на цю тенденцію та переоцінити необхідність таких вкладень у найближчий час. Рекомендований відсоток питомої ваги необоротних активів на торгівельному підприємстві – 20%.

На основі проведеної роботи по моделюванню фінансової діяльності за результатами бухгалтерського обліку підприємства ТОВ “Санторин” можна зробити такі висновки. Були знайдені основні фактори, що впливають на рентабельність підприємства і побудована математична модель цього зв’язку. Результати прогнозування на основі статистичних даних та побудованої математичної моделі показали стрімке погіршення рентабельності підприємства (навіть до від’ємного значення) за наступний рік під впливом тенденції розпорядження активами підприємства. Для покращення фінансових показників, з урахуванням проведеного фінансового аналізу, було запропоноване оптимальне співвідношення активів, що дозволить підняти рентабельність до позначки 38,20%, прибуток при тому ж об’ємі активів 338,21 тис. грн., а коефіцієнт ліквідності 1,32. Також були запропоновані методи та тактичні кроки по досягненню запропонованого оптимального складу активів підприємства ТОВ “Санторин”.


Висновки

Не вимагає пояснень той факт, що грошові кошти грають ключову роль в діяльності підприємств. Вони не тільки виконують функції обігу, вартості і заощадження, але і є незамінним інструментом управління підприємствами. В умовах нестабільності бізнесу управління оборотними коштами є одним з ключових завдань менеджменту підприємств. В процесі роботи підприємства доводиться створювати значні запаси сировини і матеріалів, стимулювати збут, надаючи покупцям відстрочення платежу, що вимагає значних об'ємів грошових коштів. Кредитування з боку фінансових структур, а також отримання відстрочень в оплаті постачань не завжди можливо. Це робить проблему управління оборотними коштами вельми важливої для будь-якого підприємства. Налагодження системи управління оборотними коштами може істотно підвищить ефективність бізнесу і забезпечити значні конкурентні переваги підприємств, що і з'явилося темою даної дипломної роботи.

Досягнення поставленої мети роботи було досягнуто виконанням наступних завдань:

Розглянуто механізм функціонування активів підприємства із врахуванням специфіки реалізації цього механізму стосовно до торгівельного підприємства. Визначен комплекс методів та способів управління різними формами розміщення активів.

Застосувані сучасні методики для аналізу особливостей функціонування активів об’єкту роботи. Проаналізовані параметри ефективності функціонування як активів в цілому, так і окремих їх елементів. Визначен вплив структури активів на ліквідність та платоспроможність підприємства.

На основі проведеного аналізу фінансової діяльності ТОВ "Санторин" були зроблені наступні висновки. Не дивлячись на збільшення вартості майна підприємство в 2003 році, його фінансова стійкість залишилася на незадовільному рівні. Маючи на балансі значну по величині вартість оборотних активів, підприємство має потребу в більшій величині оборотних коштів, незважаючи на значну питому вагу в складі майна. Усі показники, що характеризують платоспроможність знаходяться на рівні нижче норми, що визвано, в  основному, наявністю у підприємства значної суми кредиторської заборгованості.

Балансовий прибуток у 2003 році знизився майже на 19%. Це було викликано зниженням показників рентабельності, за рахунок втрати підприємством конкурентноздатності на ринку збуту. Показник оборотності основних засобів на кінець аналізованого періоду є не задовільним (197 днів), на що в основному вплинула оборотність дебіторської заборгованості (160 днів). На підставі цих даних був зроблений висновок про не ефективність використання майна підприємства.

Економіко-статистичними методами визначена сукупність факторів, пов’язаних з управлінням активами підприємства, які суттєво впливають на результати його функціонування.

Для розробки стратегії управління активами підприємства використані можливості економетричного моделювання. Це дозволило науково обґрунтувати оптимальну структуру активів підприємства, таку структуру, яка дасть найвищий можливий фінансовий ефект.

Результати прогнозування на основі статистичних даних та побудованої математичної моделі показали стрімке погіршення рентабельності підприємства (навіть до від’ємного значення) за наступний рік під впливом тенденції розпорядження активами підприємства. Для покращення фінансових показників, з урахуванням проведеного фінансового аналізу, було запропоноване оптимальне співвідношення активів, що дозволить підняти рентабельність до позначки 38,20%, прибуток при тому ж об’ємі активів 338,21 тис. грн., а коефіцієнт ліквідності 1,32. Також були запропоновані методи та тактичні кроки по досягненню запропонованого оптимального складу активів підприємства ТОВ “Санторин”.

Для реалізації  перерахованих завдань були використані методи фінансового аналізу,  а саме коефіцієнтний аналіз ефективності використання обігових активів, аналіз ліквідності балансу, коефіцієнтний аналіз ліквідності. Для розробки стратегії управління активами використана сукупність економіко-статистичних та економетричних методів, а саме кореляційний аналіз, метод найменших квадратів, регресійний аналіз, методи визначення тренду, методику лінійного програмування, інші.

Застосування перелічених вище методів та методик з врахуванням практики їх використання, наведеної в економічній літературі, дозволило досягти мети дипломної роботи.


ПЕРЕЛІК використаної літератури

  1.  Конституція України
  2.  Закон України "Про підприємства в Україні" №887-ХІІ від 27.03.91р.
  3.  Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96 р.
  4.  Бланк И.А. Финансовый менеджмент. – Киев, Ника-Центр Эльга, 1999
  5.  Бернстайн Л.А.  Анализ финансовой отчетности. М.:Финансы и статистика, 1996
  6.  Ковалев В.В. Финансовый анализ: управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отч ётности. М.:2000.
  7.  Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Москва, 2001.
  8.  Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. М.: ИНФРА-М, 1997
  9.  Балабанов И.Т. "Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом?". - М.: Финансы и Статистика, 1994.
  10.  Ковалев В.В. «Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности.» - М.: Финансы и статистика, 1996г. - 432с.
  11.  Крейнина М.Н. «Финансовое состояние предприятия. Методы оценки».- М. .: ИКЦ «Дис», 1997г- 224с..
  12.  Стоянов Е.А., Стоянова Е.С. "Экспертная диагностика и аудит финансово-хозяйственного положения предприятия". - М.: Перспектива, 1993.
  13.  "Финансовый менеджмент: теория и практика"/ Под ред. Стояновой Е.С.- М.: Перспектива, 1996.
  14.  Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. «Методика финансового анализа» - М.: ИНФРА- М, 1996г. - 176с.
  15.  Анализ и управление финансовой устойчивостью предприятия. Грачев А.В., М.: «ДИС» - 2002г., 208 стр.
  16.  Бухгалтерский учет. Бородина В.В. М.: «Книжный мир» - 2001г., 208 стр.
  17.  Бюджетное управление. Серия статей журнала «Экономика и время» №9-10 за 1998г., №9-12, 45-47 за 1999г., №4, 8, 12, 18 за 2000г.
  18.  Ковалев В.В. Анализ финансово-хозяйственной деятельности: логика и содержание. Статья опубликована на сайте www.buh.ru
  19.  Методика финансового анализа. Практическое пособие. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С., Нечаев Е.В., М.: «Инфра-М» - 2001г., 208 стр.
  20.  Савчук В. П. Финансовый анализ деятельности предприятия. Учебное пособие. Опубликовано на сайте  www.cfin.ru
  21.  Финансовый анализ и планирование хозяйствующего объекта. Балабанов И.Т., М.: «Финансы и статистика» - 2001г., 208 стр.
  22.  Финансовый анализ. Краткий курс. Бочаров В.В., С-Пб.: «Питер» - 2001г., 240 стр.
  23.  Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 230с.
  24.  Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента: Учебное пособие. - М.: Финансы и статистика, 1998.- 480 с.
  25.  Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. – К.: Украинско-Финский институт менеджмента и бизнеса. – 1997. – 407с.
  26.  Брігхем Є.В. Основи фінансового менеджменту. – К.: КП “Вазако”- “Молодь”. – 1997.- 1000с.
  27.  В.В. Буряковский, В.Я. Кармазин, С.В. Каламбет, Финансы предприятий./ Днепропетровск: «Пороги», 1998.
  28.  Ван Хорн Дж. Основы управления финансами: Пер. с англ./Под ред. И.И. Елисеевой. М.: Финансы и статистика, 1996.
  29.  Донцова Л.В..Никифорова Н.А. Анализ бухгалтерской отчетности. М.:ДИС, 1998.
  30.  Ефимова О.В. Финансовый анализ. - М,: Бухгалтерский учет, 1998.
  31.  Керанчук Т. Фінансова стабільність підприємства і методичні аспекти її оцінки.//Економіка України. 2001.- №1.с.83.
  32.  Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. М.: Финансы и статистика, 1996.
  33.  Коласс Бернар. Управление финансовой деятельностью предприятия. -М.: Финансы, ИО «ЮНИТИ»,1997.
  34.  Количественные методы финансового анализа: Пер. с англ./Под ред. С.Дж. Брауна и М.П. Крицмена. - М.:,ИНФРА-.М, 1996.
  35.  Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. М.: ЮНИТИ, 1999.
  36.  Малыхин В.И. Финансовая математика: Учебное пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2002. – 247с.
  37.  Павловський О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств.// Фінанси України. 2001.- №11.с.54.
  38.  Пліскус І.Й. Система моніторингу для фінансового прогнозу діяльності підприємства// Фінанси України, К.: Преса України, 2003 -№4, с.35-44.
  39.  Растяпін А.В., Бубенко С.П. Максимізація прибутку підприємства.// Фінанси України.. №2. с.19.
  40.  Рациональные деловые нормы и корпоративная практика: некоторые принципы. – Европейский банк реконструкции и развития. – 1997.
  41.  Руденко А. И. Стратегическое планирование на предприятии. К: КНЭУ,1999.
  42.  Свєшникова М.С. Стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства. // Фінанси України.2001.№1.с.148.
  43.  Стоянова Е. Финансовый менеджмент. М.: Перспектива, 1999.
  44.  Чиркова Е.В. Действуют ли менеджеры в интересах акционеров? Корпоративные финансы в условиях неопределённости. – М.: ЗАО «Олимп-Сервис». – 1999. – с.288.      
  45.  Холт Р.М. Основы финансового менеджмента. – М.: Дело. – 1993. – 430с.
  46.  Шеремет А.Д.,Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. - М.: ИНФРА-М, 1997.
  47.  ШереметА.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. -М.: ИНФРА-М, 1999.
  48.  Ширяев А.Н. Основы стиохастической финансовой математики. Т2. – М.: Фазис, 1998, 354с.
  49.  Шеин В.И., Жуплев А.В.. Володин А.А. Корпоративный менеджмент: опыт Росии и США. – М.: ОАО «Типография «Новости». – 2000. – 124с.
  50.  Шкарабан С. И. Основы оперативного экономического анализа.Львов: «Вища школа», 1988. — 136 с.


Додатки

Додаток А

Таблиця А 1

Пасив баланса підприємства за 2001-2003 роки

ПАСИВ

Код  рядка

На кінець року

На кінець року

На кінець року

01.01.01

01.01.02

01.01.03

І. ДЖЕРЕЛА ВЛАСНИХ ТА ПРИРІВНЯНИХ ДО НИХ КОШТІВ

 

 

 

Статутний фонд (капітал) (85)

400

    122,5

    170,6

    207,9

Додатковий капітал (88)

405

         -   

         -   

         -   

Резервний фонд (88)

410

         -   

         -   

         -   

Фінансування капітальних вкладень (93,94)

420

         -   

       0,8

       2,4

Розрахунки за майно (76)

425

         -   

         -   

         -   

Спеціальні фонди і цільове фінансування (87,88,96)

430

    105,1

    133,6

    151,7

Амортизаційний фонд (86)

440

      12,9

      28,8

      44,6

Відстрочена податкова заборгованість (95)

450

         -   

         -   

         -   

Доходи майбутніх періодів (83)

455

         -   

         -   

         -   

Резерви майбутніх витрат і платежів (89)

460

         -   

         -   

         -   

Реструктуризований борг (60)

465

 

 

 

Нерозподілений прибуток минулих роківи (98)

470

         -   

         -   

         -   

Заборгованість за майно в оренді (99)

475

         -   

         -   

         -   

Прибуток:

 

нерозподілений звітного року (80)

480

         -   

         -   

         -   

використаний у звітному році* (81)

481

    139,5

         -   

         -   

звітного року* (80)

482

    139,5

         -   

         -   

Збитки:

 

минулих років (98)

485

         -   

         -   

         -   

звітного року* (80)

490

         -   

         -   

         -   

Всього по розділу 1

495

    240,5

    333,8

    406,6

ІІ. ДОВГОСТРОКОВІ ПАСИВИ

 

Довгострокові кредити банків (92)

500

         -   

         -   

         -   

Довгострокові позикові кошти (95)

510

         -   

         -   

         -   

Інші довгострокові зобов’язання

520

         -   

         -   

         -   

Всього по розділу ІІ

530

         -   

         -   

         -   

ІІІ. РОЗРАХУНКИ ТА ІНШІ ПАСИВИ

 

Короткострокові кредити банків (90)

600

         -   

         -   

         -   

Короткострокові позикові кошти (96)

610

         -   

         -   

         -   

Короткострокові кредити та позики, що не погашені в строк

620

         -   

         -   

         -   

Розрахунки з кредиторами:

 

за товари, роботи і послуги, строк сплати яких не настав (60,76)

630

         -   

         -   

         -   

за товари, роботи і послуги, не сплачені в сірок (60,76)

640

    118,1

    299,2

    250,4

по векселях виданих (66)

650

         -   

         -   

         -   

по Авансах одержаних (61)

660

    177,7

       2,4

       5,7

з податкових розрахунків (67)

665

      27,3

      29,7

         -   

з бюджетом (68)

670

      28,0

      25,3

      30,2

по позабюджетних платежах (65)

680

       0,8

         -   

         -   

по страхуванню (69)

690

       7,3

       6,2

       5,5

по оплаті праці (70)

700

      17,9

      15,5

      12,9

з дочірніми підприємствами (78)

710

         -   

         -   

         -   

з учасниками (75)

715

         -   

         -   

       2,4

з іншими кредиторами (71,76)

720

       0,3

       0,2

       0,2

Позики для працівників (97)

730

         -   

         -   

         -   

Інші короткострокові пасиви

740

         -   

         -   

         -   

Всього по розділу III

750

    377,4

    378,5

    307,3

БАЛАНС (сума рядків 495,530,750)

760

    617,9

    712,3

    713,9

* - дані по цих рядках у валюту балансу не входять


Таблиця А.2

Актив баланса підприємства за 2001-2003 роки

АКТИВ

Код  рядка

На кінець року

На кінець року

На кінець року

01.01.01

01.01.02

01.01.03

І. ОСНОВНІ ЗАСОБИ ТА ІНШІ ПОЗАОБОРОТНІ АКТИВИ

 

 

 

 

Основні засоби:

 

 

 

 

залишкова вартість

010

      115,3

      163,4

      200,8

знос* (02)

011

         33,3

         49,2

         84,0

первісна вартість* (01)

012

      148,6

      212,6

      284,8

Нематеріальні активи:

 

 

 

 

залишкова вартість

020

             -   

             -   

             -   

знос* (02)

021

             -   

             -   

             -   

первісна вартість* (04)

022

             -   

             -   

             -   

Незавершені капітальні вкладення  (33,36,61)

030

             -   

             -   

             -   

Устаткування (07)

035

             -   

             -   

             -   

Довгострокові фінансові вкладення (58)

040

             -   

             -   

             -   

Майно в оренді (11)

055

             -   

             -   

             -   

Інші позаоборотні активи

060

             -   

             -   

             -   

Всього по розділу І

070

      115,3

      163,4

      200,8

ІІ. ЗАПАСИ І ЗАТРАТИ

 

Виробничі запаси (05, 06, 08,10)

080

           7,8

           4,8

           9,8

Тварини на вирощуванні і відгодівлі (09)

090

             -   

             -   

             -   

Малоцінні і швидкозношувані предмети:

 

залишкова вартість

100

           1,1

           1,5

           2,7

Знос* (13)

101

           3,9

           5,7

           6,8

Первісна вартість* (12)

102

           5,0

           7,2

           9,5

Незавершене виробництво (03, 20, 21, 23, 29, 30, 36, 43, 44)

110

             -   

             -   

             -   

Витрати майбутніх періодів (31)

120

           0,6

           0,3

             -   

Готова продукція (40)

130

             -   

             -   

             -   

Товари:

 

купівельна вартість (41)

140

             -   

             -   

             -   

торгова націнка* (42)

141

             -   

             -   

             -   

продажна вартість* (41)

142

             -   

             -   

             -   

Всього по розділу ІІ

150

           9,5

           6,6

         12,5

ІІІ. ГРОШОВІ КОШТИ, РОЗРАХУНКИ ТА ІНГШІ АКТИВИ

 

Товари відвантажені, не сплачені в строк (45)

160

             -   

             -   

             -   

Розрахунки з дебіторами:

 

за товари, роботи і послуги, строк сплати по яких не настав (62,76)

170

             -   

             -   

             -   

за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк (62,76)

180

      285,0

      465,9

      377,0

по векселях одержаних (59)

190

             -   

             -   

             -   

з податкових розрахунків (67)

195

           2,5

             -   

         14,7

з бюджетом (68)

200

             -   

             -   

           0,1

з персоналом за іншими операціями (73)

210

             -   

             -   

             -   

по авансах виданих (61)

220

      170,5

           0,3

             -   

з учасниками

225

 

 

 

з дочірними підприємствами (78)

230

             -   

             -   

             -   

з іншими дебіторами (63, 70, 71, 72, 73, 76, 84)

240

           5,5

           8,2

         10,5

Короткострокові фінансові вкладення (58)

250

             -   

             -   

             -   

Грошові кошти:

 

каса (50)

260

             -   

             -   

             -   

розрахунковий рахунок (51)

270

         29,6

         67,8

         92,8

валютний рахунок (52)

280

             -   

             -   

             -   

інші грошові кошти (54,55,56)

290

             -   

           0,1

           5,5

Використання позикових коштів (82)

300

             -   

             -   

             -   

Інші оборотні активи

310

             -   

             -   

             -   

Всього по розділу ІІІ

320

      493,1

      542,3

      500,6

БАЛАНС (сума рядків 070,150,320)

330

      617,9

      712,3

      713,9


Таблиця А.3

Звіт про фінансові результати за 2001-2003 роки

 

 

2001

2002

2003

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

 

 

 

 

 

 

 

Найменування показника

Код рядка

Прибутки

Збитки

Прибутки

Збитки

Прибутки

Збитки

Виручка (валовий дохід) від реалізації продукції (товарів, роЬіт, послуг)

010

        809,0

х

     1 141,2

х

     1 162,8

х

Державне регулювання цін

011

              -   

х

              -   

х

              -   

х

Податок на добавлену вартість

015

х

          54,0

х

        190,2

х

        194,3

Акцизний збір

020

х

              -   

х

              -   

х

              -   

Затрати на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг)

040

х

        615,9

х

        817,7

х

        880,6

Комерційні витрати

045

х

              -   

х

              -   

х

              -   

Результат від реалізації

050

        139,1

              -   

        133,3

              -   

          87,9

              -   

Інші операційні доходи і витрати

060

            0,4

              -   

              -   

              -   

              -   

              -   

Доходи від влодіння корпоративними правами

070

              -   

              -   

              -   

              -   

              -   

х

Проценти до одержання

080

              -   

              -   

              -   

              -   

              -   

х

Інші позареалізаційні доходи і витрати

085

            0,4

              -   

            0,4

              -   

          25,3

              -   

Усього прибутків та збитків

090

        139,5

              -   

        133,7

              -   

        113,2

              -   

Прибуток або збиток звітного періоду

100

        139,5

              -   

        133,7

              -   

        113,2

              -   

Податок на прибуток

105

х

          46,3

х

          41,5

х

          30,4

Інше використання прибутку

110

х

          93,2

х

          92,2

х

          82,8

Нерозподілений прибуток (непокриті збитки) звітного року

120

              -   

              -   

              -   

              -   

              -   

              -   

ІІ. ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ

 

 

 

 

 

 

 

Найменування напрямів

Код рядка

На кінець звітного періоду

На кінець звітного періоду

На кінець звітного періоду

Платежі до бюджету

200

                           46,3      

                           41,5      

                           30,4      

Відрахування в резервний (страховий) фоіад

210

                               -       

                               -       

                               -       

Використано на:

 

                               -       

                               -       

                               -       

виробничий розвиток

220

                           29,5      

                           27,2      

                           24,8      

соціальний розвиток

230

                           18,5      

                           24,7      

                           20,5      

заохочування

240

                           29,6      

                           27,3      

                           30,9      

дивіденди

245

                               -       

                               -       

                               -       

вилучення виручки

250

                               -       

                               -       

                               -       

Поповнення оборотних коштів

255

                           13,9      

                           11,4      

                               -       

інші цілі

260

                             1,7      

                             1,6      

                             6,6      


Додаток Б

Таблиця Б.1

Показники ринкової стійкості

Найменування

Показника

Спосіб розрахунку

Норма

Пояснення

На початок 2002 року

На кінець 2002 року

Відхилення 2002

На початок 2003 року

На кінець 2003 року

Відхилення 2003

1.Коефіцієнт незалежності.

³0,5

Показує частку власних засобів у загальній сумі засобів  підприємства.

0,73

0,87

+0,14

0,87

0,56

-0,31

2.Коефіцієнт співвідношення власних і позикових засобів.

£1

Показує скількох позикових засобів залучало підприємство на 1грн.вкладених в активи власних засобів

0,37

0,15

-0,22

0,15

0,78

+0,63

3.Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів.

Показує скільки довгострокових позик притягнуто для фінансування активів поряд із власними засобами

4.Коефіцієнт маневреності власних засобів.

³0,1

Характеризує ступінь мобільності використання власних засобів

<0

0,06

-

0,06

0,13

+0,07

5.Коефіцієнт забезпечення власними засобами.

³0,1

Показує частку СОС, придбаних за рахунок власних коштів.

<0

0,29

-

0,29

0,14

-0,15

6.Коефіцієнт реальної вартості ОС і  матеріальних оборотних коштів у майні підприємства.

³0,5

Показує частку майна виробничого призначення (реальних активів) у загальній сумі майна підприємства.

0,7

0,68

-0,02

0,68

0,4

-0,28

7.Коефіцієнт реальної вартості ОС у майні підприємства.

Þ0,5

Показує питому вагу основних засобів у майні підприємства.

0,7

0,66

-0,04

0,66

0,37

-0,29


Додаток В

Таблиця В.1

Коефіцієнти, що характеризують платоспроможність за 2002-2003 роки

Найменування показника

Спосіб розрахунку

Норма

Пояснення

На початок року

На кінець року

Відхилення

На початок року

На кінець року

Відхилення

Загальний показник ліквідності

³l

Здійснюється оцінка зміни фінансової ситуації в організації

0,70

0,70

0,00

0,70

0,81

0,11

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

³0,2¸0,7

Показує яку частину короткострокової заборгованості підприємство може реально погасити найближчим часом за рахунок коштів.

0,10

0,08

-0,02

0,08

0,18

0,10

Проміжний коефіцієнт покриття

³0,7

Відбиває прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

1,27

1,44

0,17

1,44

1,27

-0,17

Загальний поточний коефіцієнт покриття

³2

Показує платіжні можливості підприємства, не тільки за умови своєчасних розрахунків з дебіторами, але і продажем, у разі потреби, інших елементів матеріальних оборотних коштів.

1,20

1,45

0,26

1,45

1,34

-0,12

Коефіцієнт поточної ліквідності

³2

Характеризує загальну забезпеченість підприємства оборотними коштами.

1,850

2,244

0,39

2,244

3,298

1,053

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами

³0,1

Характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості.

0,249

0,310

0,06

0,310

0,401

0,091

Коефіцієнт відновлення платоспроможності.

³l

Характеризує можливість підприємства відновити свою платоспроможність через 6 місяців. Він розраховується у випадку, якщо хоча б один з коефіцієнтів L4 або L5 приймає значення менше критичного.

-

2,343

-

-

3,561

-


Додаток Г

Рисунок Г.1 Структура кредиторської заборгованості по роках


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

2018. Технологія холодних страв та закусок 24 KB
  За характером кулінарної обробки і основним продуктом закуски можна поділити на такі групи: бутерброди, салати і вінегрети, холодні страви і закуски з овочів і грибів, риби, м'яса, яєць.
2019. Технологія напоїв 24.5 KB
  Напої, що готують па підприємствах ресторанного господарства, поділяють па гарячі й холодні.
2020. Технологія гарячих напоїв 30.45 KB
  Напої поділяють на гарячі і холодні. Гарячі (чай, кава, какао, шоколад) є тонізуючими завдяки вмісту алколоїдів, дубильних речовин, вітамінів. Мають приємний аромат, стимулюють серцеву діяльність, органів травлення, зменшують відчуття втоми.
2021. Види харчування 20.68 KB
  Робота підприємств харчування при лікувальних установах може організовуватися по-різному, підстроюючись під вимоги клієнтів, які не відрізняється гарним здоров'ям — хворих, що знаходяться на стаціонарному і профілактичному лікуванні.
2022. Організація харчування на курортах і в місцях масового відпочинку 20.91 KB
  Усі курорти можна об'єднати в 3 групи: Бальнеологічні (лікування брудом, водою і т.ін.), Кліматичні (лікування особливим кліматом, обумовленим географічним положенням курорту), Горно-туристичні (для відпочинку і туризму) – для активного відпочинку.
2023. Вина до страв. Дегустація вин 22.36 KB
  Правильний підбір вина сприяє покращенню смакових якостей страв і закусок, неправильний — зіпсує смак відмінного вина і добре приготованої страви.
2024. Математично-технічна база ресторанів 21.43 KB
  Ресторанне господарство створює умови для економії матеріальних і трудових ресурсів за рахунок більш раціонального використання продуктів, палива, електроенергії, матеріально-технічних коштів.
2025. Адміністративна група 22.29 KB
  Основними в адміністративній групі приміщень є функціональні зони для роботи керівного складу підприємства готельного господарства.
2026. Культурно-масове та спортивне обслуговування 24.25 KB
  На підприємстві готельного господарствах склад приміщень для культурно-масового обслуговування залежить від: категорії, типу, вимог до відпочинку туристів, терміну їх перебування.