66666

Основи педагогіки

Реферат

Педагогика и дидактика

Педагогіка це фундаментальна суспільна наука яка вивчає закономірності здійснення навчальновиховної діяльності а також функціонування систем освіти. Саме поняття педагогіка має дуже давню історію. Використання слів педагогіка дидактика і т.

Украинкский

2014-08-25

139.5 KB

2 чел.

 

                                              Вступ

Викладач: кандидат психологічних наук, доктор педагогічних наук в Польщі, асистент Вовк Юрій Аврамович.

"Враховуючи ту кризу, в якій знаходяться педагогічні науки в нашій країні, я зіткнувся з серйозною проблемою відсутності серйозних сучасних наукових розробок і джерел, посібників, підручників, які можна було б використовувати в процесі опрацювання даного курсу. Однак цей курс повністю опрацьований на моделях, зразках та в розробках західних університетів, зокрема Гарвардського, Краківського, Опольського, Мюнхенського університетів і т.д. Існує багато монографічних джерел на англійській мові, а також німецьких (адже не є таємницею, що Німеччина в педагогічно-дидактичному плані є однією з лідуючих країн світу, країна з дуже давніми науковими педагогічними традиціями) і французьких."

Місце педагогіки в структурі суспільних наук.

  •  Педагогіка – це фундаментальна суспільна наука, яка вивчає закономірності здійснення навчально-виховної діяльності, а також функціонування систем освіти.

Саме поняття "педагогіка" має дуже давню історію. Виникло воно ще в часи Давньої Греції і походить від слова "педагог", що початково означало людину або раба, який супроводжував дитину свого рабовласника до школи.

Використання слів "педагогіка", "дидактика" і т.д. як термінів ми пов'язуємо з ім'ям видатного чеського педагога Яна Амоса Коменського, батька педагогічної науки, людини, яка вперше розробила науковий апарат педагогіки як науки. З ім'ям цієї людини пов'язано виділення педагогіки як самостійної наукової галузі в системі філософських наук (педагогіка відокремилася від філософських наук. До речі, навіть зараз на Заході люди, що захищали роботи з педагогіки отримували наукові ступені доктора філософії (або доктор гуманітарних [або як там кажуть "гуманістичних"] наук) з питань педагогічних чи освітніх питань.)

Ян Амос Коменський (інколи можна зустріти вимову Ян Амос Коменський, тобто так, як його прізвище звучить польською мовою1) жив і працював на початку 17 століття.

Ян Амос Коменсткий народився в містечку Нідніце, в родині, яка належала до релігійної секти "чеських братів" (або "моравських братів", як їх інколи називають), що веде свою історію ще від гуситів. Але у 1534 році іспанським монахом Ігнасіо Лойолою було створено орден Серця Ісуса (або єзуїтський орден). В 1540 році цей орден набув папської підтримки тобто набув офіційний статус. Саме з виникненням цього ордену в Європі починається етап контрреформації. І Чехія, яка вела різноманітні релігійні війни, зіткнулася з різними католицькими монархіями, які оточували Чехію з різних боків (Римська імперія німецької нації, Польща тощо). Саме після розгрому "чеських братів" родина Коменських тікає з Чехії до Польщі. Чому ж вони емігрували на територію свого найголовнішого ворогу? Справа в тому, що ті часи були золотою ерою Польщі. В цей період вона досягла розквіту свого політичного, економічного, державного, культурного та освітнього розвитку. Польща висунулася на перший план найцивілізованіших країн. Крім того Річ Посполита відзначалася тим, що це була єдина країна католицької Європи, де в період середньовіччя не було спалень на вогнищі єретиків (які мали місце навіть у Франції в часи Людовіка XIV – короля сонця). У освітніх закладах Польщі займалися представники різних конфесій і вона використовувала високий розвиток освіти на своїй території для інтелектуального окатоличення представників некатолицького середовища. Адже невипадково геліоцентрична теорія виникла саме у Польщі (пов'язана з ім'ям Миколи Коперника, який викладав і працював на кафедрі Євилонського університету у Кракові), за яку пізніше в Італії спалили Джордано Бруно, а Галілео Галілей пройшов через тортури інквізиції і був змушений відмовитися від цієї ідеї.

Переїзд родини до Польщі вплинув на те, що Ян Амос Коменський став батьком педагогіки як науки. Перемога контрреформаційних сил, сила і могутність Польського королівства на думку Яна Амоса Коменського безпосередньо була пов'язана з високим рівнем її цивілізаційно-культурного розвитку. Саме тому він почав розробляти педагогічну теорію, найсучаснішу на той час, використовуючи тогочасні дослідження, для того щоб розробити теорію найсучасніших нових шкільних освітніх систем, якою міг би озброїти протестантський рух.

Ян Амос Коменський написав багато творів, серед яких найвизначнішими є: "Велика дидактика" (обов'язково прочитати), "Материнська школа" і "Пан Софія" (цей твір і став тим першим філософським твором, який обгрунтував необхідність виділення освітніх, навчальних, виховних проблем в окрему наукову галузь).

Педагогіка як система знань про навчання, виховання і систему освіти, може вважатися найдавнішою. Адже людство з самого початку свого існування, завдяки саме цій системі передавало досвід від одного покоління до іншого. Але як наука, педагогіка оформилася саме завдяки Яну Амосу Коменському. Пізніше, на межі 19-20 століть, вже з системи педагогічних наук відділилася психологія, яка з самого початку розвивалася в надрах педагогіки, психологічні знання, ідеї і доктрини були спрямовані на забезпечення завдань, пов'язаних з навчанням і вихованням.

Предмет і об'єкт дослідження педагогічної науки.

  •  Предметом науки з точки зору методології суспільних наук є та сфера проблем, або коло питань, які вивчаються даною наукою; тобто те, на що звертаються дослідження науки.

Предметом педагогіки як науки є навчання, виховання і освіта.

  •  Об'єктом науки з точки зору методології суспільних наук є те, на що дана наука здійснює свій вплив і що змінюється внаслідок цього.

Об'єктом педагогічної науки не є освіта, наука, виховання як такі, не є людина (бо людину як таку ніхто не має право змінювати, пристосовувати, адаптовувати до своїх уподобань). Об'єктом педагогіки є особистість людини.

В Європі сформувалось дві педагогічні школи (які звичайно породили багато течій, що існують в межах певної країни) : педагогіка тоталітарна і педагогіка демократична (або плюралістична).

Тоталітарна педагогіка підрозділяється на педагогіку фашистську (або педагогіка періоду диктатур суспільно-ринкових систем) та комуністичну педагогіку (у нас творцями даного напрямку були Луначарський, Крупська, Дзержинський тощо).

Чому ж не вдалося асимілювати ці цивілізації? А тому, що вони були чи є носіями дуже давньої і високої культури, власної традиції освіти, передачі інформації від покоління до покоління.

Отже специфіка курсу педагогіки в Інституті Міжнародних Відносин полягає не у вивченні всіх основ, законів педагогіки, а в ознайомленні студентів з тією особливою функцією педагогічних наук у суспільстві, що забезпечує оцю передачу знань, навичок, традицій від покоління до покоління. Крім цього ми ознайомимося із аспектами міжнародного співробітництва в галузі освіти. Специфічним є також і те, що разом з психологією, філософією (разом з етикою, естетикою і т.д.) , педагогіка закладає основи гуманітарної освіти, отже це є необхідним в даному вузі.

Предметом педагогіки є навчально-виховний процес, а також система освіти. Об'єктом педагогіки виступає не сама людина, як така, а свідомість людини.

Ми вже говорили про існування тоталітарної педагогіки і демократичної педагогіки. Ці дві течії по різному трактують поняття. Розглянемо, наприклад, визначення особистості.

  •  Згідно радянської тоталітарної педагогіки: Особистість – це людина, яка усвідомлює суспільно-значущі завдання, що стоять перед нею, і реалізовує ці завдання. Інакше кажучи, особистістю можна було б назвати тільки ту особу, яка під червоними прапорами, усвідомлюючи високу відповідальність за суспільство, підпорядковує себе суспільству.

  •  Демократична педагогіка вважає: Особистість – це усвідомлення людиною її прав, усвідомлення прав інших людей і прагнення до максимальної реалізації своїх можливостей

Суб'єктами педагогічної діяльності (в суспільних науках – це те, що приймає участь у процесі, а не лише відчувають його вплив) вважаються ті, хто виконує педагогічні функції у суспільстві, і з другого боку ті, хто здобувають певні знання в системі освіти.

Педагогіка – це є фундаментальна суспільна галузева наука.

  •  Фундаментальна наука – є базою для розвитку інших наук (наприклад, математика, фізика, філософія тощо).

Специфічна риса педагогіки як фундаментальної науки полягає втому, що вона є основою основ всіх наук, тому що саме вона забезпечує розвиток наукових знань про те, як нагромаджувати знання і передавати її від покоління до покоління.

Педагогіка торкається сфери людських взаємин, займається вивченням впливу людини на людину в суспільному контексті, відповідно до чого вона є наукою суспільною.

Методологія суспільних наук визначає два типи серед структури наукових знань: науки галузеві і науки профільні. До галузевих ми відносимо такі науки, які в свою чергу поділяються на різні конкретні наукові напрямки (тобто наука, яка поділяється на інші науки). Профільна наука – спеціалізований науковий напрямок, що вивчає один конкретний напрямок.

Педагогіка є галузевою тому, що має власну галузеву структуру і складається з різних педагогічних наук.

Структура педагогічних наук.

Ми розглянемо структуру згідно з західною структурою, наголошуючи лише на відмінностях. Причина в тому, що з часом західна педагогіка витіснить вітчизняну через те, що той кшталт педагогіки, що існує в нашому суспільстві виглядає як просто слова, нічим не підкріплені.

1) Загальна педагогіка – наука, яка вивчає основні закономірності здійснення навчально-виховної діяльності і функціонування освіти.

2) Вікова педагогіка – це педагогічна наука, яка вивчає особливості здійснення навчально-виховної діяльності з урахуванням вікових особливостей людини. Тут можна також навести також таку науку, як андрагогіка – педагогіка дорослих.

3) Історія педагогіки – наука, що вивчає минуле педагогіки і відбирає той досвід, що може бути використаний в наш час.

4) Порівняльна педагогіка – вивчає особливості здійснення педагогічної діяльності в різних країнах з метою визначення позитивного педагогічного досвіду для вітчизняної системи освіти.

5) Дидактика – це теорія навчання.

6) Теорія виховання .

7) Соціальна педагогіка.

8) Спеціальна педагогіка.

Декотрі з цих наук вже стали галузевими. Так наприклад дидактика поділяється на дидактику загальну і дидактику галузеву. Загальна дидактика вивчає основні закономірності здійснення навчальної діяльності, а галузева дидактика в свою чергу вивчає особливості здійснення навчальної діяльності в конкретних умовах (соціальних, вікових). Галузева дидактика поділяється ще на дві науки – галузева дидактика (часто називають галузева дидактика №2) і методика викладання. Галузева дидактика 2 вивчає особливості здійснення навчальної діяльності в конкретному соціальному середовищі. Методика викладання вивчає основні закономірності та особливості здійснення навчальної діяльності в умовах вивчення конкретного навчального предмету (тобто методика викладання фізики, методика викладання політології тощо).

Соціальна педагогіка – це галузева педагогічна наука, яка вивчає особливості здійснення навчально-виховної діяльності в соціально-стандартному середовищі. Але це не є найголовнішою рисою. Соціальна педагогіка вивчає вплив соціального середовища на ефективність навчальної діяльності.

До педагогіки соціальної відносяться:

1) педагогіка праці – вивчає здійснення навчально-виховної діяльності в умовах виробничих відносин;

2) педафтологія – вивчає особливості формування особистості вчителя-викладача;

3) професійна педагогіка (в західній педагогіці як підрозділ соціальної педагогіки, у нас – окрема наука).

Спеціальна педагогіка – галузева педагогічна наука, яка вивчає особливості здійснення навчально-виховної діяльності в соціально-нестандартному середовищі.

  •  Соціально-стандартне середовище – це та частина суспільства, соціальні інтереси якої узгоджуються з соціальними інтересами решти суспільства, і поширення якої не несе в собі загрози суспільство в цілому. Соціально-нестандартне середовище є антиподом до соціально-стандартного.

Наприклад, студентство – специфічне соціальне середовище, але його поширення не несе небезпеки для суспільства, отже це є соціально-стандартне середовище. В'язні – специфічне середовище, інтереси якого не співпадають з інтересами решти, поширення якого є небезпечним, отже це є соціально-нестандартне середовище.

Спеціальна педагогіка підрозділяється на такі науки:

1) олігофренопедагогіка – здійснення навчально-виховної діяльності в середовищі розумово-відсталих людей;

2) тифлопедагогіка – здійснення навчально-виховної діяльності у середовищі людей з порушенням зору;

3) сурдопедагогіка – здійснення навчально-виховної діяльності у середовищі людей з порушенням  слуху

4) логопедагогіка – здійснення навчально-виховної діяльності у середовищі людей з порушенням вимови;

5) дефектологія – вивчає особливості впливу різних фізичних та психічних вад на навчально-виховний процес;

6) пенітенціарна педагогіка – здійснення навчально-виховної діяльності у середовищі в'язнів (порушення волі).

7) ресоціалізаційна педагогіка – вивчає закономірності здійснення навчально-виховної діяльності з метою соціальної адаптації людей, які відбули покарання або таких, які перенесли тривалі хвороби;

8) ревалідаційна педагогіка – це педагогічна наука, яка вивчає особливості здійснення навчально-виховної діяльності в середовищі фізично або психічно ослаблених людей (не хворих, а саме ослаблених!);

9) педагогіка превентивна – це педагогічна наука, яка вивчає особливості здійснення навчально-виховної діяльності з метою запобігання вчинення суспільно-небезпечних дій.

Пункти 1-4 та 6 в нашій педагогіці відноситься до дефектології.

В минулій лекції ми розглянули питання соціально-стандартного та соціально-нестандартного середовища. Однак оскільки це було наприкінці лекції і часу було мало, у декого може виникнути враження, що до соціально-нестандартного ми відносимо лише криміногенне середовищем. Але це не так. До соціально-нестандартного середовища ми відносимо також і ті прошарки населення, які з причин психічних або фізичних вад не можуть повністю виконувати весь спектр суспільних обов'язків члена суспільства. І звичайно поширення цього прошарку також суперечить інтересам суспільства.

Проблемою соціально-нестандартного середовища займається спеціальна педагогіка. Нажаль, не всі сучасні українські дослідники розуміють різницю між соціальною і спеціальною педагогікою. Так, наприклад, у найостаннішому виданому підручнику Галузинского і Євтуха сказано, що соціальна педагогіка займається середовищами людей з порушеннями психічними і фізичними. Це не відповідає дійсності.

Ми вже називали основні напрямки спеціальної педагогіки (див. лекцію від 8 вересня 1998 р.). До 6-ти названих нами напрямків слід також додати ресоціалізаційну педагогіку.

Ресоціалізаційна педагогіка вивчає закономірності здійснення навчально-виховної діяльності з метою соціальної адаптації людей, які відбули покарання або таких, які перенесли тривалі хвороби. Ви розумієте, що людина, яка потрапляє, скажімо, в аварію, чи перенесла якусь тривалу хворобу, вона вибивається з колії суспільного життя і потребує певної допомоги для того, щоб в це суспільство повернутися.

Приклад. В радянські часи існувала норма: якщо людина засуджується до покарання в порядку виконання статей кримінального кодексу, то вона могла втратити значну частину своїх майнових прав, в тому числі житло, прописку і т.д. Дуже часто люди, що проживали у містах особливого режиму (Київ, Москва, Ленінград), після відбуття покарання не мали куди повертатися. Більше того, не маючи паспортів, вони могли поселятися тільки в певних місцевостях (рангах місцевостей), знаходились на обліку в міліції. Влаштуватися на роботу було дуже важко. Вся ця система приводила до скоєння рецидиву. Це не універсальна догма чи норма, але вона була домінуюча.

Якщо ж говорити про систему ресоціалізаційної педагогіки, яка існує на Заході, то законодавство багатьох країн передбачає перелік певних фінансових, податкових пільг, сприяння різноманітним підприємцям, які приймають на роботу людину, яка відноситься до переліку людей, що відбули покарання чи перенесли довготривалу хворобу, інвалідів. Це зацікавлює підприємця вирішувати соціальні проблеми цих прошарків населення і таким чином допомагає всьому суспільству в цілому. Прикладами країн в галузі розвитку ресоціалізаційної педагогіки є Швеція, Фінляндія, ФРН, Данія, Канада.

Пенітенціарна педагогіка в більшості країн Заходу рухається в напрямку гуманізації умов утримування в місцях позбавлення волі, гуманізації суспільних відносин. І тут варто звернути увагу на таку норму: покарання повинно бути адекватним до середніх соціальних умов, які існують у суспільстві. Тобто, якщо, скажімо, в Канаді, покарання буде мати характер позбавлення волі при наявності відеомагнітофонів у камерах, доступу до Інтернету, до супутникових систем, літератури, наданні можливості навчатися в різних навчальних закладах. Отже обмежується лише простір пересування людини. Якби у нас застосували подібні умови, то покарання стало б заохоченням вчинення різних злочинів.

Дискусійна ситуація. В Данії, для боротьби з таким злочином, як гвалтування, впровадили можливість альтернативного відбуття покарання: або в місцях позбавлення волі, або у відповідних пенітенціарних закладах, де їй дають уколи, після яких вона не здатна нести в собі подібну загрозу для суспільства. На початку впровадження цієї системи велика частина засуджених обирала саме другий шлях. Але вже через кілька місяців засуджені зверталися через своїх адвокатів до суду з проханням замінити лікування позбавленням волі.

Отже, в західній пенітенціарній педагогіці розглядаються багато засобів досягнення однієї мети – перевиховання у суспільстві.

Ревалідаційна педагогіка – це педагогічна наука, яка відноситься до спеціальної педагогіки,  і яка вивчає особливості здійснення навчально-виховної діяльності в середовищі фізично або психічно ослаблених людей (не хворих, а саме ослаблених!).

Приклад. Коли Польща почала здійснювати шокову терапію (при переході від "соціалізму" до ринку), то значно погіршився соціальний стан суспільства, зросла кількість самогубств, поширення різноманітних психічних захворюванням. Але Польщі вдалося звести до мінімуму подібні негативні наслідки, вона на жодному етапі не опустилася до мінусового приросту населення, і саме завдяки тому, що в країні існувала розвинена система ревалідаційної педагогіки (взагалі система педагогіки в Польщі, порівняно з  іншими країнами соцтабору, була найбільше наближена до західної), яка здійснювала свій вплив тоді, коли людина потрапляє в складну життєву ситуацію і потребує певної допомоги, підтримки в перекваліфікації, працевлаштуванні.

Інший приклад. Угорщина слідом за Польщею дуже швидко почала здійснювати крупномасштабні реформи. Але система педагогічних наук в цій країні будувалася на основі радянської моделі. Ніякої мови про ревалідаційну педагогіку не було. В Угорщині всі демографічні показники є найгіршими, вже кілька років триває спад населення, велика кількість самогубств. Зараз Угорщина створює ті системи, яких на її території не існувало.

В нашій країні ситуація матеріальна є дуже трагічною. Але в нашій країні створена унікальна система соціальної підтримки громадян, молоді на адміністративному рівні. Подібної системи не існує в жодній європейській країні. І в нас, якщо подивитися на показники самогубств і т.і., ситуація є дещо кращою.

Педагогіка превентивна – це педагогічна наука, яка відносить до спеціальної педагогіки, і яка вивчає особливості здійснення навчально-виховної діяльності з метою запобігання вчинення суспільно-небезпечних дій.

Це профілактична галузь спеціальної педагогіки. Сюди входять різні системи надання допомоги населенню з метою профілактики або запобігання здісненню різноманітних соціально-небезпечних дій.

Зв'язки педагогіки з іншими суспільними науками.

Примітка. Від виступаючих на семінарському занятті буде вимагатися певна логіка, бо навіть послідовність в називанні тієї чи іншої науки має свій сенс і своє наукове значення.

Основою для педагогіки є філософія, педагогіки вийшла з надр філософії. Але філософія – галузева наука, і в ній потрібно назвати цілу низку філософських наук: логіка (наука про закони мислення; оскільки будь-яка наукова діяльність здійснюється на підставі певних наукових категорій та законів), методологія суспільних наук (тому що кожна наукова діяльність пов'язана з процесом пізнання, будь-який педагог має знати закони пізнання)…

      Лекція переривається через погану дисципліну. Розгляд питання відкладено до семінарських і контрольних робіт.

Педагогіка спілкування в системі вищої школи.

Педагогіка спілкування тісно пов’язана з наукою „public relations”. Але це не одне і те ж.

Public relations” вивчає характер взаємодії з громадськістю. Педагогіка спілкування так само займається проблематикою спілкування між людьми. Але „public relations” вивчає характер зв’язку через різноманітні інституціональні форми,через різні установи. А педагогіка спілкування, як будь-яка інша педагогічна галузь – це наука інструментальна, яка вивчає закономірності впливу людини на людину з метою випрацювання у людини певних норм і стандартів поведінки, формування певної системи знань. Тобто це наука впливу людини на людину з метою адаптації людської поведінки до певних стандартів і норм через спілкування (як виховувати людину через спілкування).

Ця наука відіграє велику роль в системі вищої школи. Вона вивчає як через жести, через міміку, через інтонацію голосу, навіть через позицію у просторі будувати свої відносини з іншими людьми, змінювати їхнє ставлення до того, що розглядається і формувати різноманітні бажані якості.

       Освіти має два  визначення (в двох площинах можна розглядати освіту як категорію педагогічної науки):

1. Освіта – це сукупність навчально-виховних закладів в суспільстві (всі установи і інституції, які забезпечують навчально-виховну діяльність у суспільстві).

2. Освіта – це певний рівень інформації, який забезпечується навчально-виховними закладами.

За другим визначенням ми поділяємо освіту на певні рівні. Система освіти складається з декількох ланок: родинна освіта (в родині людина отримує певну систему інформації, яку використовує в своєму житті), система дошкільних навчальних закладів, основна школа (або базова школа), головним завданням якої – дати кожній дитині основу систематизованих наукових знань і створити передумови для свідомого вибору кожною дитиною напрямку свого подальшого розвитку, повна середня школа (або старша школа: коледжі, ліцеї, професійні училища), завданням якої є підготовка кожного юнака до свідомого вибору професії, система вищої школи (в нашій країні система вищої школи має відповідні рівні акредитації навчальних закладів), система перекваліфікації і підвищення кваліфікації людей.

Освіта в сучасному світі має певні тенденції свого розвитку, які носять глобальний характер і визначені педагогічною наукою.

Тенденція гуманізації розвитку освіти – це розвиток освіти, суспільних відносин в системі освіти в напрямку більшого шанування прав людини, учня, студента.

Візьмемо приклад Великобританії. Ще в 60-ті роки в Великобританії в певній частині середніх навчальних закладів згідно з відповідними контрактами між батьками і навчальними закладами існували можливості для застосування фізичних покарань. Але наприкінці 70-х – на початку 80-х років Великобританія почала реформи в галузі освіти і вже зараз відмовляється від таких методів.

В Польщі існує закон, за яким учень має право не відвідувати школу взагалі. Він має право вільно залишити урок. Вчитель не має права відвідувати батьків своїх учнів. Це вважається порушенням прав людини. Існують лише певні установи, які здійснюють педагогічну інтервенцію в разі потреби.

Гуманітаризація освіти – збільшення питомої ваги в структурі навчання предметів гуманітарного циклу, все більшого значення в цивілізованих суспільствах починають набувати науки, які розвивають особистість і інтелект кожної людини, а не науки, які готують до виконання конкретних обов’язків у суспільстві.

Наприклад, в університетах Франції дуже велика увага приділяється гуманітарним наукам або наукам фундаментального характеру. Навіть термін навчання інший, так в університеті він становить 5 років, і в коледжі, вищому навчальному закладі, який виконує технічну професійну підготовку – 2 роки.

Ця  тенденція пов’язана з тим, що (як підрахували американські дослідники) на протязі життя людина змінює свою професію в середньому від 4 до 10 разів, тому конкретна професійна підготовка не має такого значення, як фундаментальні, теоретичні, здійснюють і особливо гуманітарні знання, які б розвивали інтелект людини і готували б його до зміни.

Тенденція комп’ютеризації освіти і поширення інтерактивних, дистанційних методів підготовки в навчальному процесі. Особливі успіхи в цьому плані має Ізраїль, в якому університети все більше і більше починають використовувати форми методи дистанційного навчання з використанням можливостей комп’ютерної техніки, космічного зв’язку, можливостей Інтернет, тобто створюються реальні можливості навчатися там, де зручніше, сидячи вдома. Зустріч з викладачами відбувається лише під час заліку, екзамену, хоча вже зараз існує можливість і це робити дистанційно.

Тенденція інформатизації. Маються на увазі не електронні аспекти, а те, що інформація перестала бути монополією викладачів. Зараз освітня діяльність більшості країн світу здійснюється в напрямку корекції або інформаційного спрямування студентів і учнів, а не нав’язування певної сукупності інформації, використання великої кількості джерел, альтернативність інформації (тобто студент має право вибору інформації).

Методи педагогічних досліджень поділяються на 3 великі групи:

1) соціографічні методи (у нас вони називаються статистичні або соціологічні методи)

2) експериментальні методи.

Педагогічний експеримент має за завдання здіснення впливу людини на людину з метою її соціальної адаптації. Педагогічні експерименти умовно поділяється на дві групи: природні (або натуральні) експерименти і експерименти штучні (або організовані).

Природний експеримент складається в тому, що педагог залишає підопічних у їхньому середовищі, нічого не змінюючи, підбирає необхідні методи роботи і спостерігає на реакцію вихованців, на те, як вони сприймають його вплив в їх природному середовищі.

В умовах штучного експерименту педагог поділяє своїх вихованців на дві групи: групу контрольну та експериментальну. Група контрольна залишається в типових для себе умовах, а в групі експериментальній здійснюються заходи педагогічного впливу.

3) історичні методи (на Заході використовують інші поняття: методи історичного аналізу і методи порівняльного аналізу). Ці методи тісно пов’язані з історією педагогіки та порівняльною педагогікою.

Дослідник в першу чергу досліджує різноманітні джерела: архівні, монографічні (наукові) з обраної проблеми, потім конфронтує здобуті результати і на підставі цього результаті визначає, що є правдивим та фальсифікованим, і робить висновки про стан розвитку педагогічної науки в певну епоху.

Педагогічні дослідження специфічні тим, що вони вимагають від дослідника концептуально-(??) мислення та парадигмального підходу.

Парадигма – модель, зразок, згідно якій здійснюється певна діяльність.

Альтернативна педагогіка.

Альтернативна педагогіка – це або напрямок розвитку сучасної педагогічної думки, який є в багатьох відношеннях антиподом традиційній педагогіці.

З точки зору альтернативної педагогіки, вся педагогіка що існувала донедавна є тоталітарною, маніпуляційною, оскільки передбачала здійснення впливу людини на людину (маніпуляцією іншою людиною).

Основні напрямки педагогіки:

1) йорданівська педагогіка. Виникла на межі 19-20 ст. В Кракові (названа на честь польського педагога Йордана). Це система патріотичного і фізичного виховання. Важливим постулатом йорданівської педагогіки є те, що для того, щоб людина могла виконувати свої суспільні обов’язки. Вона повинна знаходитися в умовах, дуже близьких до спартанських, бути завжди готовим до боротьби.(??)

2) система Марії Монтесорі. Ця система здебільше торкається дошкільного виховання. Початком формування цієї системи можна назвати 1907 рік, коли у Римі було створено „Будинок дитини”, де М.Монтесорі почала здійснювати свою діяльність.

Суть: максимальне використання в педагогічній діяльності принципу природи відповідності. Дитина повинна сама визначати напрямки свого розвитку, а викладач і вчитель повинен лише допомагати в цьому. Навчально-виховна діяльність здійснюється на основі реалізації творчих завдань, які дитина реалізує самостійно. Це мінімальне нав’язування педагогом своїх поглядів і установок.

3) вальдорфська педагогіка (або педагогіка циклічного розвитку). Пов’язана вона з ім’ям видатного німецького педагога Рудольфа Штайнера, який розробив її основні засади. Оформилася ця система в 1919 році, коли власник тютюнової компанії Вальдорф Асторіа замовив Штайнеру опрацювання авторської моделі навчального закладу, який мав бути відкритий при компанії Вальдорфа.

Суть цієї системи полягає в тому, що навчання і виховання здійснюється за циклічним принципом. На думку Штайнера, розвиток людини поділяється на цикли: фізичний цикл, емоційний цикл і інтелектуальний. Послідовність зміни цих циклів – 7 років.

4) антипедагогіка. Це напрямок альтернативної педагогік, який виник в 70-ті роки в ФРН. Одним з творців був Мендель. Це вкрай революційний напрямок. Її називають також педагогікою імпульсів, оскільки педагог не має права на вплив на дитину, а педагогічний процес будується на підставі імпульсів.

Система освіти в США

Система освіти в Україні.

Ст.22 Конституції України – забезпечення гарантії дотримання прав кожного громадянина у суспільстві.

Ст.23 Конституції гарантує право на вільний розвиток особистості. В цій статті зазначено також межу використання прав громадянами нашої країни. Це пошанування прав інших людей. Інакше кажучи, ми можемо використовувати до тої міри, поки це використання не загрожує і не суперечить правам інших людей.

Ст.24 Конституції забороняє будь-які форми дискримінації за расовою, статевою, національною, релігійною ознаками і гарантує рівність в правах чоловіка і жінки. Нажаль, ми мусимо зазначити, що незважаючи на те, що наша Конституція є однією з найбільш прогресивних в Україні, реалізація її часто натикається на проблеми.

Ст.46 забезпечує право громадянина України на соціальний захист.

Ст.52 гарантує захист дітей від різних проявів насильства та експлуатації

Закон "Про освіту"

Середня освіта в нашій країні складається з трьох ступенів:

1) початкова школа (з 6-7 років; 1—4 класи) – закласти основи наукового світогляду дитини, забезпечити всебічний рівномірний розвиток особистості, дати основи елементарних знань;

2) основна школа (неповна середня школа, 5—9 класи) – закласти систематизовані наукові знання з основних галузевих наук і створити передумови для свідомого вибору кожним напрямку свого подальшого розвитку,

3) старша школа (10—11 класи) – профілювання, спеціалізація подальшого навчання з метою підготовки до навчання в умовах вищої школи.

В 1993 році в нашій країні були прийняті два положення: "Про середній загальноосвітній заклад" і "Про загальну середню загальноосвітню школу".

Стаття 38 Закону регулює позашкільну освіту, головне завдання якої є забезпечення всебічного розвитку особистості.

Ст.39. називаються основні типи закладів позашкільної освіти.

Ст.40 характеризується система професіно-технічної освіти в Україні

Ст.41 – основні типи середніх професійно-технічних навчальних закладів.

Ст.42 регулює відносини в сфері вищої освіти.

Ст.43 називає основні види вищих навчальних закладів, які можуть існувати в нашій країні, а також визначає завдання, пов'язані з акредитацією та атестацією.

Акредитація – це процес визначення рівня освітнього закладу.

Міжгалузева комісія з акредитації визначає тип навчального закладу, спираючись на розроблені Вищою атестаційною комісією України освітні стандарти.

МКА дуже тісно пов'язана з ВАК, з Міносвіти, Міністерством у справах сім'ї та молоді і парламентською комісією з питань освіти  та культури.

Головою ВАК є ректор Університету ім. Шевченко Скопенко.

Атестація – це процес визначення рівня освітньої підготовки а також освітнього стандарту на кожному рівні.

1-й рівень акредитації – технічні, мистецькі, музичні училища – молодшй спеціаліст

2-й технікуми – бакалавр.

3-й і 4-й рівень акредитації – інститути, академії та університети – від бакалаврів до спеціалістів і магістрів.

Бакалаврська робота не передбачає наукової новизни, показати вміння автора керуватися науковим апаратом. Це підготовка для виконання певної професійної діяльності.

Для здійснення наукової діяльності необхідна кваліфікація магістра. Магістерська робота повинна показати не тільки вміння роботи з науковим апаратом, а й мати елементи наукової новизни, наукових відкриттів.

Головним критерієм поділу на університет, академію та інститут є галузевість та профільність підготовки.

Університет – багатогалузевий навчальний заклад, Академія – одногалузевий багатопрофільний навчальний заклад. Інститут – однопрофільний навчальний заклад.

Основний принцип – децентралізація. Безпосередній контроль на території штатів виконують Boards of Education. В 19 ст. С США сформувалася наступна система середніх освітніх навчальних закладів:

1) 8-мирічна елементарна школа, після завершення якої учні, молодь мала можливість продовжувати своє навчання в повній середній школі (в певних штатах ця система збереглася) В інших шатах діє система освіти 6+3+3

6 років в елементарні школі

3 роки в молодшій середній школі

3 роки старша середня школа: повний цикл середньої освіти.

Головне завдання: створити всі можливості для різнобічного вияву особистості, закладення основ світогляду. Відповідно до засад плюралізму, толерантності, вчитель не може нав’язувати певні думки, оцінки. Великий вплив здійснює родина.

На етапі junior high school робляться заходи по поглибленню розвитку дитини в напрямку, що відповідає її здібностям.

На етапі senior high school – підготовка до навчання в вищих навчальних закладах, здійснення профільованого навчання, вибір відповідних курсів.

В США діє принцип не універсалізація, а спеціалізація освіти.

Від 6 років життя в США починається обов’язкове навчання, до 16 (17) років триває безкоштовне навчання.

2) Вища освіта в США здобувається в 4-рирічних коледжах, які мають право підготовки на рівні бакалавра. Головна особливість цього етапу, головне завдання – підготовка до виконання професійних обов’язків на найвищому рівні. Бакалаврська робота – тезова.

3) Однорічна або двохрічна магістратура. Головне завдання – наукова підготовка, підготовка до наукової діяльності, до здійснення самостійних наукових проектів. Магістерська робота теж можливо тезова. Відповідно рівень її нижчий, ніж в Європі.

Координація педагогічних досліджень в масштабі всієї країни здійснюється National Academy of Education.

Система освіти в Великобританії.

Функціонує на основі законодавчого акту 1944 року «Educational Act». Система освіти в В. Відзначається досить складною структурою.

Починається з 2-хрічного дитячого садочка (3-4 роки життя).

Далі – обов'язкове навчання в дитячій школі «infant school» (триває 2 роки). Головне завдання – створення можливостей для емоційного розвитку дитини, закладення дидактичних основ.

Система освіти в В. Діє на основі перманентного (безперервного) навчання та виховання.

Далі – 4-рирічна початкова школа „primary school” (7-11 років життя). Головне завдання – формування навичок читання, письма, закладення основ наукового світогляду на основі вивчення природничих.

Середня школа „secondary school”. Визначення індивідуальних нахилів на напрямків індивідуальних особливостей дитини відбувається на ранніх етапах (в нас такий метод мав місце в 20-х роках, мала назву „педологія”), здійснюється на основі тестування.

Відповідно середня школа поділяється на декілька видів:

  •  grammar school (5-7 років навчання) – (певна елітарність) підготовка до навчання в вищих навч. Закладах. Головний нахил на предметах гуманітарного циклу.
  •  public school (4-5 років) – більш здійснюють спрямування на конкретний фах, перевага фізико-математичного та природничого циклу предметів. Серед public school є також школи, що надають освіту в галузі гуманітарних дисциплін. Особливість – високий рівень та конкретне спрямування.
  •  modern school (4-5 років) – суто практичне спрямування.
  •  розширена школа (5-7 років) – три початкових роки дається на остаточне визначення подальшого профілювання навчання, після чого здійснюється свідомий вибір розвитку. Існує можливість зміни напрямків.
  •  технічна школа (5-7 років) – готують до продовження навчання в вищих технічних коледжах.

Важлива риси В. Системи освіти в тому, що це одна з перших країн світу, яка перейшла на принцип „подальшості навчання”, коли кожний наступний етап пов’язаний з попереднім, кожен попередній етап надає можливості для подальшого навчання.

Вищі навчальні заклади – університети та коледжі.

Підготовка викладачів – в 3-4річних вчительських коледжах, які називаються Teacher Training Colleges. Наукові дослідження здійснюються інститутами педагогіки університетів.

Організацій пед. Досліджень, підготовка наукових кадрів в В. (самост.)

Теорія дидактики.

Дидактика – теорія навчання.

Вітчизняні дидактичні методи:

1) вербальні або вербально-логічні – зводяться до того, що головним засобом передачі інформації є слово, яке повинно відповідати певним логічним законам та конструкціям.

Необхідно мати на увазі значимість парадигмального підходу до підготовки занять – розробка відповідних шаблонів, схем.

2) ілюстративний метод – головним засобом переказу інформації стає ілюстрація, образний символ, схема, таблиця, малюнок тощо.

3) проблемно-пошуковий метод (інша назва – евристичний). Головним засобом стає актуальна проблема чи індивідуальне творче завдання. Вчитель перетворюється на консультанта.

4) комбінований метод (використовується найчастіше) поєднання елементів всіх попередніх методів.

Вибираючи метод навчальної діяльності визначається тип уроку:

1) урок-лекція (вивченя нового матеріалу)

2) урок закріплення вивченого матеріалу (підсумковий урок)

3) комбінований урок – поєднання елементів вивчення нового матеріалу з елементами перевірки вивченого матеріалу і з елементами закріплення нового матеріалу.

4) бінарний урок – поєднання в одному уроці матеріалів двох різних курсів.

5) контрольний урок.

Вибір типу уроку і методу навчальної діяльності визначається дидактичними законами інформаційної еволюції (в західній дидактиці), який полягає втому, що в основі навчання лежить інформація, яка має властивість до підвищення рівню через певні етапи: інформація (сукупність відомостей)  знання (інформація, необхідна конкретні людині в її житті, професійному розвитку і яку людина знає, як застосувати) вміння (свідома готовність в будь-який момент застосувати знання на практиці) навички (досвід, закріплений практикою, використання знань на практиці).

Категорії, на які проводиться вибір інформації при підготовці до уроку:

1) інформація головна (або провідна) – найголовніші факти, закони тієї науки, яка вивчається, основні закономірності, які є основою того матеріалу, який ми розглядаємо. Все заняття має бути підпорядковано запам’ятовуванню цієї інформації.

2) інформація другорядна (допоміжна), головне призначення якої – поглиблення знань, пояснення головної інформації.

3) інформація ілюстративна, головне призначення – проілюструвати, показати наочно ті явища, які підтверджують те, що відноситься до інформації головної.

Етапи уроку (в загальному):

1) етап підготовки – розподіл інформації на головну, другорядну та ілюстративну, розробку конспекту уроку;

2) етап проведення уроку:

  •  організаційна частина;
  •  (в залежності від типу уроку) формулювання теми, завдань уроку;
  •  реалізація плану уроку.
  •  спілкування з учнями, аналіз уроку
  •  домашнє завдання.

3) етап аналізу результатів уроку

В умовах вищої школи основними формами навчальної діяльності є лекції, семінарські заняття (або практичні заняття), колоквіуми, заліки, екзамени.

                              План

  1.  Вступ.
  2.  Місце педагогіки в структурі суспільних наук.
  3.  Предмет і об’єкт дослідження педагогічної науки.
  4.  Структура педагогічних наук.
  5.  Звязки педагогіки з іншими суспільними науками.
  6.  Педагогіка спілкування в системі вищої школи.

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний педагогічний університету імені Т.Г. Шевченка

     Р Е Ф Е Р А Т

                             на тему:

           „Основи педагогіки

       Виконав:

Студент 35 групи

                                                       фізико-математичного факультету

                                               Опанасенко Олег

 

                            

м.Чернігів 2007 р.

1 Справа в тому, що значну частину свого життя він провів на території Польщі, працював в польському місті Лешно, де написав найвизначніші свої наукові твори. Ці твори, перекладені на латинську мову, розповсюдилися по всій Європі, тому його в Європі і світі знають як Коменського (наголос на другому складі).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

54457. Эмоции и волевая деятельность 95 KB
  Актуальность данной темы для студентов ВУЗа медицинского профиля определяется наличием тесной связи между эмоциональным состоянием человека и его соматическим благополучием. Хорошо известно благотворное действие некоторых эмоций на течение болезни
54458. Любовь к Родине, начинается с любви к матери 52.5 KB
  Мама мамочка. Повторяя движения губ матери мы произносим свое первое в жизни слово: мама. В этот день юноши и девушки которые работали подмастерьями или слугами возвращаясь домой приносили в подарок своим мамам фруктовый пирог.
54459. Подвижные игры: эстафеты, подвижные игры «Подкрадись к спящему», «Хитрая лиса», «Совушка» 90 KB
  Подготовительная 10 мин 1.Построение в шеренгу 2 мин Построились. Сначала сделаем разминку: ходьба прыжки на месте и в движении и беговые упражнения затем проведем эстафету и поиграем 3. 2 мин По спортзалу шагом марш Голову не опускаем спину держим прямо соблюдаем дистанцию.
54460. Шлифование древесины шкуркой 141 KB
  Организационная часть 35 Проверка наличия и готовности учащихся к занятию Оценивает внешний вид учащихся. Принимает доклад дежурного Дежурный докладывает о наличии и готовности учащихся к занятию 2. Актуализация знаний и опыта учащихся по вопросам предыдущего учебного материала 510 Воспроизведение знаний и умений учащихся являющимися опорными для формирования новых знаний и способов действий Прежде чем перейти к изучению новой темы вспомним предыдущий материал и обсудим следующие вопросы. Создание внутренней потребности в освоении...
54461. Финансы и кредит 512.82 KB
  Термин финансы возник в 13-15 веке в Италии. Сначала он обозначал любой ден. платеж, позднее начал означать систему ден. отношений (СДО). СДО - делится на финансовые отношения и кредитные отношения.
54462. Wir wenden uns mit den Gedanken, mit dem Herzen der Musik zu 884 KB
  Wolfgang Amadeus Mozart wurde am 27. Januar 1756 in Salzburg geboren. Sein Vater war zuerst Hofmusiker, dann Kapellmeister am Hof eines reichen Mannes. Leopold Mozart hatte sieben Kinder, aber am Leben blieben nur zwei: Wolfgang und Marie-Anna. Die Schwester war um f?nf Jahre?lter als Wolfgang.
54463. Потенціал людського мозку. Пам'ять та увага. Розвиток сприйняття, пам’яті та уваги 103.5 KB
  Потенціал людського мозку. Саме від того настільки ми знаємо про особливості функціонування головного мозку настільки здатні створити оптимальні умови для його ефективної роботи багато в чому залежить успішність і результативність нашого навчання. Ми розглядатимемо на уроці тему Потенціал людського мозку. Гадаю що цей урок допоможе вам усвідомити як важливо навчитися керувати роботою мозку задіювати його безмежні можливості.
54464. Мандрівка до глибин людського мозку 171.5 KB
  Обладнання: таблиця Будова головного мозку†малюнки та плакати з цитатами видатних людей книжкова виставка присвячена темі Головний мозок; виставка продуктів вітамінів які конче важливі для головного мозку; політична карта світу. Головний мозок – це вищій відділ нервової системи людини. Міститься у черепній коробці; поділяється на мозочок стовбур та кінцевій мозок або великий мозок. Які відділи входять до стовбура Стовбур поділяється на: довгастий мозок міст середній і проміжний мозок.
54465. Средства поиска информации в Интернете. Стратегии поиска информации. Принципы функционирования веб-каталогов и поисковых систем 43 KB
  Цели урока: познакомить учащихся со структурой головного мозга функциями его отделов; выявить зависимость низлежащих отделов мозга от высших развивать логическое мышление учащихся; рассмотреть поисковые системы сети Интернет правила поиска информации в глобальной сети Интернет; сформировать умения поиска необходимой информации в сети Интернет; воспитывать уважительное отношение к человеку его взглядам убеждениям. Продолговатый мозг ствол промежуточный мозг средний мозг мозжечок...