66722

Колегія Павла Галагана

Реферат

Исторические личности и представители мировой культуры

Українська інтелектуальна еліта має формуватися на національній ідеї, що є джерелом культурно-історичної динаміки нації, отже, й система освіти має ґрунтуватися на глибокій і цілісній національній основі. Одним з осередків формування інтелектуальної еліти українського народу є середні загальноосвітні...

Украинкский

2014-08-26

119 KB

8 чел.

Чернігівський державний педагогічний університет

імені Т.Г.Шевченка

кафедра педагогіки, психології та методики викладання фізики

Реферат на тему:

«Колегія Павла Галагана»

Виконала студентка

45 групи

Фізико-математичного факультету

Данченко Надія

Чернігів, 2007


План

1. Вступ            3

2. Історичний довідка про Григорія Галагана.    5

3. Колегія           6

4. Висновок          13

5. Список літератури        14

6. Додаток          15


Вступ

Становлення України як самостійної демократичної держави неможливе без відродження й розбудови національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави, формування освіченої творчої особистості, становлення її фізичного й морального здоров'я, забезпечення пріоритетності розвитку людини.

Одним із завдань сучасної системи освіти й виховання є формування української інтелектуальної еліти, яка забезпечила б високий рівень розвитку держави й народу.

Еліта - це меншість суспільства, яка становить досить самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену особливими психологічними, соціальними й політичними якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні і здійсненні рішень, пов'язаних з використанням державної влади або впливом на неї; це люди, що виділяються серед інших своїм суспільним становищем, розумом, здібностями, провідники, верховоди, батьки, дріжджі суспільства, обранці, найліпші, істеблішмент, образно - сметанка, сіль землі, передова верства, найліпші представники якої-небудь частини суспільства, суспільної групи; це люди, які займають провідне або керівне становище в будь-якій галузі людської діяльності - політичній, економічній, військовій, науковій, управлінській, культурній, інтелектуальній, спортивній тощо.

У сучасних умовах еліта є невід'ємною, активною і впливовою частиною соціальної структури суспільства, яка відіграє провідну роль у забезпеченні розвитку будь-якої системи.

Українська інтелектуальна еліта має формуватися на національній ідеї, що є джерелом культурно-історичної динаміки нації, отже, й система освіти має ґрунтуватися на глибокій і цілісній національній основі. Одним з осередків формування інтелектуальної еліти українського народу є середні загальноосвітні навчально-виховні заклади академічного типу, до яких належать гімназії, колегіуми, ліцеї.

Тепер актуальним є вивчення історичного досвіду формування української інтелектуальної еліти в закладах освіти кінця XIX - початку XX ст. Особливе місце серед них займає Колегія Павла Ґалаґана, яка своєю освітньо-культурною діяльністю та цілою плеядою видатних випускників була відома далеко за межами України.

Історіографічний аналіз питання свідчить про те, що історія заснування й діяльності Колегії Павла Ґалаґана привертала до себе увагу багатьох науковців (С. Білокінь, І. Добрянський, В. Ковалинський, В.Г. Кузь, А. Лопухівська, Н.С. Побірченко, В. Постолатій, С. Сірополко, А. Тимошенко, В. Тригубенко та ін.).

Захищено ряд дисертаційних досліджень. Зокрема, громадську й благодійну діяльність засновника колегії досліджувала Т. Ткаченко («Громадська та благодійна діяльність Г.П. Ґалаґана», 2003) і М. Смольницька («Колегія Павла Ґалаґана в національно-культурному житті України (1871-1920 pp.», 2004). Переважну більшість досліджень присвячено історії заснування цього приватного закладу. Що ж до внеску Колегії Павла Ґалаґана в інтелектуальне й культурне життя українського народу, то це питання практично не висвітлено. Цим і пояснюється актуальність нашої теми

Історичний довідка про Григорія Галагана.

Народився Григорій Павлович 15 серпня 1819 року в родинному гніздо вищі, селі Сокиринцях Прилуцького повіту. У який спосіб Сокиринці потрапили до Ґалаґанів – історія цікава і повчальна. Прапрадід Ґалаґана Гнат був поставлений царем Петром І на прилуцького полковника замість Дмитра Горленка, який пішов з Іваном Мазепою проти царя. Запопадливий “Ігнашка” служив цареві “вірою і правдою”, занедбавши будь-які моральні принципи. Посланий на здобуття Запорозької Січі буремного 1709 року, прилуцький полковник дався до такого, про що й досі живуть перекази.

Ще за гетьмана Мазепи Гнат Ґалаґан заснував компанійський Чигиринський полк, козаки його знали і довіряли йому. Коли Ґалаґан з білим прапорцем з’явився на запорозькому ретраншементі під час бою січових з царським військом і закричав: “Я полковник Гнат Ґалаґан! Мене ви добре знаєте! Клянуся чесним хрестом і образом Богоматері: усім помилування, мирова, і кожний піде, куди схоче! Кладіть на купу рушниці, списи, шаблюки, пістолі! Усім буде прощення!” – оточені зусібіч запорожці вирішили не проливати християнської крові і поскладали зброю на велику купу, а тоді... Супротивну військо наструнчило свою зброю і заходилося вирізувати беззбройних козаків упень... Де те Ґалаґанові слово й поділося...

За таку поступку цар Петро І подарував Гнатові Ґалаґану звання прилуцького полковника і маєтності на Прилуччині, у тому числі Сокиринці.

Зберігся опис родового палацу Ґалаґанів у Сокиринцях, зроблений значно молодшим сучасником нашого героя Григорія Павловича Ґалаґана – Глібом Лазаревським, сином відомого історика Олександра Матвійовича Лазаревського:

“Одружився Ґалаґан з Катериною Кочубеївною і цим ще збільшив свої багатства. Поліпшував і прикрашав знамениті свої Сокирінці – величезний двоповерховий палац з одноповерховими витягненими крилами, з колонадою при вході й високою банею над ним, велике, так зване почесне подвір’я, розлогий парк зі ставами, з островами на них, зі штучними руїнами, різностильовими альтанками, містками тощо. Численні кімнати будинку являли собою усередині справжні музеї: вітрини, гірки, шафи з дорогоцінною порцеляною найрізноманітніших марок, венеціанським склом, камеями, мініатюрами, античними речами. Мав прекрасну бібліотеку, особливо французьких енциклопедистів і класиків, багато картин неабияких майстрів різних шкіл, бо сама господиня теж любила малювати. В блакитній вітальні з меблями і картинами, вишитими з блакитного бісеру, на окремому п’єдесталі, під скляним ковпаком стояв золотий келих, якого колись подарував Петро Перший Гнатові Ґалаґану”.

Після реформи 19 лютого 1861 року про звільнення селян від кріпацтва Ґалаґан упроваджував її положення в Чернігівській губернії, допомагав улаштовувати побут селянських господарств за нової ситуації. 14 травня того ж року він зробив ґрунтовну доповідь з цього питання в губернській Комісії із селянських справ.

У Ґалаґана був син Павлусь, який у віці 16-ти років помер. Прибиті горем батько і мати знайшли сили казати собі й оточенню: “Усе перервалося і впало несподівано. Нам лишилося одне з двох: або віддатися тузі – цілковитій і безкінечній, до якої кликала душа, або, борючись з тугою, прагнути до того, щоб наш нещасний син продовжував жити в інших, у своїх ближніх і для своїх ближніх. Ми обрали останній шлях, і з цією метою заснували Колегію Павла Ґалаґана”.

Колегія

Наприкінці XIX - на початку XX ст. Колегія Павла Ґалаґана відігравала важливу роль в освітньо-культурному житті України та у формуванні української інтелектуальної еліти. Це був середній навчальний заклад закритого типу, створений на кошти відомого українського громадського діяча, мецената Г. Ґалаґана на пам'ять про єдиного сина Павла. У Колегії Павла Ґалаґана здобували освіту юнаки всіх соціальних станів православного або греко-уніатського віросповідання, які закінчили чотири класи гімназії та досягай віку Павла Ґалаґана, тобто 16 років.

Засновник колегії, Григорій Павлович Ґалаґан, створив належні умови для здобуття високого рівня освіти та виховання юнаків. Цьому також сприяв статут, який надавав колегії широкі можливості для запровадження нових методів і прийомів навчання, зразкова постановка навчально-виховної роботи та створення належної матеріальної бази для навчання й виховання колегіатів.

Колегія відчинила двері для учнів 1 жовтня 1871 року. Для утримання її Григорій Ґалаґан продав 8 тисяч десятин землі в Полтавській і Чернігівській губерніях на суму 275 тисяч рублів, пожертвувавши до фонду навчального закладу мільйон (!) рублів і придбавши садибу – три будинки і кілька флігелів по вулиці Фундуклеївській у Києві – цілий квартал. У колегії навчалося 16 вихованців, згодом їх число сягало від 50 до 67 тисяч осіб, з них стипендіатів Ґалаґана (тобто утримувалося його коштом) було 29-31 учень.

У статуті Колегії імені Павла Ґалаґана зазначалася мета закладу: а) надати певному числу незаможних молодих людей підготовчі можливості для отримання університетської освіти; б) сприяти розвитку самостійної педагогічної справи в Україні шляхом навчально-виховної практики.

Учні Колегії випускали журнал “Слово”, заснували історико-літературне товариство, де читали реферати з історії, літератури, філософії, економіки, переклади. Це виходило за рамки програми, але того не забороняли адміністрація Колегії, Григорій Ґалаґан – патрон закладу. У листі до міністра народної освіти Дмитра Толстого добродій Григорій Ґалаґан писав: “Я хотів би надати заснованій Колегії більше самостійності в діях, аніж мають казенні гімназії”.

Колегія складалася з чотирьох класів, які програмно відповідали чотирьом старшим класам класичних гімназій. Директора призначав фундатор або його спадкоємець (від 1888 по 1896 роки – дружина-вдова Катерина Василівна Ґалаґан), а затверджував міністр народної освіти. Директорами працювали в різні роки В.В.Григор’єв, Іван Ничипоренко, Андроник Степович, Інокентій Анненський – відомий поет, драматург, літературний критик; В.Куницький і Шульженко. Один з членів ради Колегії – Яків Васильович Тарновський. Серед викладачів – знаний історик Єлисей Трегубов, відомі живописці Микола Мурашенко і Микола Пимоненко, історик і фахівець зі словесності Василь Сиповський, видатний освітянин, видавець Володимир Науменко, член-кореспондент Російської академії наук Павло Житецький.

Вихованці Колегії Павла Ґалаґана жили у комфортних умовах при навчальному закладі, а влітку ті, кого не забрили батьки, виїздили на дачу до мальовничої місцевості під назвою Покорщина у місті Козельці.

Григорій Павлович не шкодував коштів на матеріальне забезпечення навчального закладу. В колегії функціонували: добре обладнані фізичний кабінет; природничий кабінет з гербарієм, мінералогічними та іншими колекціями; кабінети музики та малювання; бібліотека, основу якої становили 4339 томів бібліотеки історика Н. Маркевича; в ній також містилися стародруки й рідкісні видання; спортивний зал (а взимку - ковзанка); лікарня; їдальня; церква.

Колегія Павла Ґалаґана вирізнялася з-поміж інших навчальних закладів пануванням народних традицій і родинною атмосферою. Між викладачами й вихованцями були дружні і приязні стосунки. Вихователь колега І.Т. Екземплярський пише, що «сімейне начало школи, по суті справи, вимагало близькості, прямоти й щирості в ставленні вихователя до вихованців. Досягти цього можна, якщо не буде казенної, умовної шкільної системи дисциплінарних правил (дзвінки, нагороди, покарання...)... Бажаний дух школи, що виражається у відомій мірі свободи вихованців, моральної довіри до них, у щирій, жвавій розмові з ними...». Це сприяло розвитку у вихованців потягу до розумової праці, самостійного пошуку, самовдосконалення, забезпечувало здатність мислити самостійно, творчо, незалежно.

Навчання в Колегії Павла Ґалаґана спрямовувалося на вивчення гуманітарних дисциплін, зокрема, російської словесності, грецької, латинської, французької й німецької мов, російської історії, історії середніх віків, Стародавнього світу, церкви, живопису, теорії та історії музики, Закону Божого тощо. Особливого значення надавали навчанню малювання, співів, гімнастики, танців. «Заклад наш - згадував один з випускників колегії, - особливо турбується про те, щоб сучасна загальна освіта юнацтва була справжньою освітою, тобто ґрунтувалася не тільки на науці, але й на мистецтві; тому-то в нас і надано такого важливого значення справі правильної постановки викладання мистецтв. Розвинувши свій розум протягом усього дев'ятирічного курсу середньої школи, сучасна молода людина має вступити в життя чи у вищу школу з правильно, в міру розвинутим художнім смаком і почуттям...». У 1917 р. в колегії почали викладати українську мову, літературу та історію.

Атмосфера, яка панувала в Колегії Павла Ґалаґана, добре поставлена навчальна робота сприяли тому, що в учнів вироблялася самостійність думки та прагнення постійного самовдосконалення, пошуку нового, цікавого. Наприклад, вважалося ганебним готуватися до уроків літератури та історії лише за підручником. Вихованці готували реферати, писали твори на різні теми, які відтак обговорювали. Відбувалися дискусії між учнями та викладачами. Оцінок поточних не було, лише за чверть та рік. Замість оцінок були рецензії й замітки на твори.

Ретельно підібраний педагогічний колектив колегії сприяв розквіту в закладі науки, прагненню юнаків навчатися й пізнавати нове. В різний час тут працювали педагоги, чиї імена були відомі не лише в Україні, зокрема, І. Анненський, П. Г. Житецький, В. Клячин, М. Марковський, М. Мурашко, В.П. Науменко, І. Ничипоренко, М. Пимоненко, В. Сиповський, А.І. Степович, Є. Трегубов, А. Шилле, Г. Янчевецький та ін. Вони прищеплювали учням любов не лише до свого предмет, а й до науки, бажання далі навчатися у вищих навчальних закладах. Про одного з викладачів згадує учень колегії А.І. Степович, який згодом став директором цього закладу: «Я бажав потрапити не до будь-якого математика або латиниста і потрапив до В.Д. Сиповського, викладача історії й літератури, і був найщасливішим зі смертних, як-то кажуть, бо ся людина, здається, й родилася на те, щоб добре нести на собі свій досить тяжкий поклик. ... Щодень ми ходили зі своїми вихователями гуляти після обіду по городу, дбайливо вивчали його, бо майже всі ми були „иногороднія". Відвідували пам'ятні місця. Серед таких прогулянок Сиповський, як той Сократ, навчав нас поважанню науки і прихильності до неї, розказував нам багато чого про діячів мистецтва й науки, звав нас до добра, правди й краси, просив завжди йти по дорозі суспільного блага, а не по його істічній. Він говорив од серця, красномовно і гаряче, палко, і нас запалював своїми гарячими словами».

Тому закономірно, що зі стін Колегії Павла Ґалаґана вийшло багато видатних науковців, культурних та громадських діячів. Серед них були: юрист, академік УАН В. Грабар; філолог, історик, поет, перекладач, академік УАН A. Кримський; ботанік, академік, президент УАН В. Липський; історик, академік АН СРСР Д. Петрушевський; юрист, академік УАН О. Малиновський; член-кореспондент УАН, науковий співробітник УАН професор Л. Окіншевич; професор М. Максименко; професор М. Чубинський; історик В. Калчаш; поети М. Драй-Хмара, П. Филипович; літературознавець С. Савченко; мовознавець М. Калинович; психолог Г. С. Костюк та багато інших, які прославили свою alma-mater.

Деякі вихованці колегії після навчання в університетах повернулися в неї працювати. Це директор і викладач словесності А. Степович, директор Я. Колубовський, викладач історії І. Балінський, викладач математики Д. Бурневський, викладач хімії К. Волков, викладач правознавства B. Жолткевич, вихователь і викладач словесності В. Куницький, викладач класичних мов А. Макаренко, викладач словесності М. Марковський, викладач латини В. Петровський.

Учні колегії постійно підтримували між собою та викладачами зв'язки, завжди цікавилися долею колегії, брали участь в її житті. Свідченням цього стало відкриття в Петербурзі 16 травня 1910 р. Товариства колишніх вихованців Колегії Павла Ґалаґана, а в 1911 р. відкрилося його київське відділення.

Колегія Павла Ґалаґана відіграла велику роль у житті багатьох своїх учнів. Згадуючи про свого батька М. Драй-Хмару, О. Драй-Хмара-Ашер пише: «Колегіятську пору Драй-Хмара вважав за найщасливіший період свого життя. Колегія Павла Ґалаґана була однією з найкращих приватних гімназій на Україні. В класі, де вчився Драй-Хмара, було всього 12 учнів, а серед них - ціла плеяда майбутніх видатних людей, наприклад: Володимир Отроковський - поет і вчений, Сергій Цікаловський - вчений (обидва померли у 20-х pp.), Борис Ларін - поет і вчений, професор Ленінградського університету, Павло Филипович – носій і літературознавець, професор Київського університету, засуджений і засланий одночасно з Драй-Хмарою. Всі названі були щирими друзями Драй-Хмари не тільки в колегії, але і по закінченні її. Під впливом свого вчителя з російської літератури Кожина Драй-Хмара почав писати поезії і надрукував у колегіятському журналі «Лукоморье» вірш «Девушка в алой косынке».

У «Споминах про брата» Павла Филиповича О. Филипович пише, що «колегія поглибила в братові любов до поезії і літератури, яку блискуче викладав Кожин. Тут він досконало опанував французьку мову, так що міг читати твори французьких письменників в оригіналах. В колегії він пише багато віршів, з нього формується цілком зрілий поет. Ці вірші (в той час російською мовою) він уміщає в шкільному літературному журналі разом із своїми друзями та колегами Михайлом Драєм (пізнішим Драй-Хмарою) та Володимиром Отроковським -замолоду померлим талановитим поетом і науковцем-філологом».

Про своє навчання в Колегії Павла Ґалаґана згадує А. Кримський у листі до Б.Д. Грінченка: «Великою школою життя була задля мене Колегія Павла Ґалаґана в Києві... Це закрита школа, трохи з українським духом. Там є тільки 4 вищі класи гімназії. Плата страшенно висока - 750 крб. річно, так що своєкоштні вченики, очевидячки, люди аристократичних або плутократичних родин. Але тут є рівне число й стипендіатів (а всіх учеників є більше-менше 600-650); стипендіати вступають сюди по конкурсовому іспиту і всі вони пролетарії й плебеї». А з листа А. Кримського до О. Огоновського дізнаємося, що «це дуже невеличка школа, «закрита» (себто з інтернатом), приймаються туди найкращі ученики з 4-ї класи гімназіальної по конкурсному екзаменові. Видима річ, що через це в колегії збирається дуже живий, дуже свіжий елемент, вельми сприяючий розумовому розвиткові: виробляється пошана до розумової праці й до науки, виробляється навіть якась жадність до знання. Іменно такий вплив мало на мене колегіатське виховання. Щасливий я був і в тім згляді, що вчителем словесності був у колегії Павло Гнатович Житецький - людина, що її вплив я й досі на собі відчуваю».

Викладачі Колегії мали великий вплив на вибір життєвого шляху своїх вихованців. Скажімо, А.Ю. Кримський в одному зі своїх листів до П.Г. Житецького писав: «Дорогий учителю! Ви віри не поймете, який я був зворушений та як я зрадів, здобувши звістку про Вашу прихильність до мене та про Вашу пам'ять! Ви питаєтесь, чи хочу я працювати на тім самім полі, що й Ви! Авжеж, авжеж так, і тисячу разів так! От і досі я все студіював українську мову, я ж бо люблю її, я ж найбільше задля неї на філологічний факультет пішов після Лазаревського інституту, - а оце, як перечув я Ваші слова, то в мене енергії аж прибільшало».

Як видно з архівних матеріалів, літературних джерел, Колегія Павла Ґалаґана формувала цвіт української нації, її інтелектуальну основу, еліту українського народу.

Висновок

Як видно з архівних матеріалів, літературних джерел, Колегія Павла Ґалаґана формувала цвіт української нації, її інтелектуальну основу, еліту українського народу. Григорій Галаган зробив дуже багато для розвитку і відродження України як держави, адже без інтелігенції це зробити неможливо. З колегії ж Павла Галагана вийшло багато цвіту української нації

Література

1. Безсмертні: Зб. спогадів про М. Зерова, П. Филиповича і М. Драй-Хмару. - Мюнхен. - 1963. - 334 с.

2. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»). - К.: Райдуга, 1994. - 61 с.

3. Кримський А.Ю. Твори: В 5 т. - Т. 5. - К., 1973. - С. 38-361.

4.Новий тлумачний словник української мови у 4-х т. - Т. 1. - К.: Вид-во «Аконіт». - 2000. - 910 с.

5.Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П. Горбатенко; За ред. Ю.С. Шемчушенка, В.Д. Пабкіна, В.П. Горбатенка. - 2-е вид., доп. і перероб., - К.: Генеза, 2004. - 736 с.

6.Словник іншомовних сліп: 23000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л.О. Пустовіт та ін. - К.: Довіра, 2000. - 1018 с.

7.Степовий А.І. З перших роми Колегії Павла Ґалаґана. 30-ті pp. XX ст. ІР°ЦНБ. - Ф. 179. Спр. 162.

8.Філософський енциклопед. словник. - К.: Абрис, 2002. - 742 с.

9.Ежегодник Коллегии Павла Ґалаґана с 1-го октября 1899 года по 1-е октября 1900 года. - К., 1900. - 207 с.

10.Страничка из жизни коллегии Павла Ґалаґана // Киев. старина. - 1901. - Т. 75. - № 10-12. - С. 177-178.

11.Экземплярский И.Т. Семейное начало в Коллегии Павла Ґалаґана. ІР°ЦНБ. - Ф. - 179. № 896.

12.О.М. Шевчук. Науково-теоретичний та інформаційний журнал Академії педагогічних наук України

13."Педагогіка і психологія" (Вісник АПН України), № 3 (52)'06

14.www.ostriv.in.ua

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20293. Свет в театре и на эстраде 56.5 KB
  Его история во многом определялась теми источниками света которые имелись в распоряжении театра в те или иные периоды его развития. особенно в его вторую половину стремительно модернизировались новыми техническими возможностями и расширяли сферу применения света как средства сценической выразительности. С точки зрения эстетической искусство сценического света в 1718 вв.Станиславского партитуры сценического света особенно в чеховских спектаклях на сцене передавались меняющиеся состояния природы утро день вечер ночь; солнечно...
20294. Русская художественная культура середины 50-х - 60-х годов XX века 266.5 KB
  В связи с разоблачением культа личности Сталина происходило преодоление откровенно лакировочного искусства особенно характерного для 30 40х годов. Коммерциализация литературы и искусства привела к распространению произведений не отличающихся высокими художественными достоинствами. В советской культуре наблюдались две противоположные тенденции: искусства политизированного лакирующего действительность и искусства формально социалистического но по существу критически отражающего действительность в силу сознательной позиции художника...
20295. Западно-европейский театр второй половины XIX века 264.5 KB
  Театр XIX в. европейский театр растерял многие свои ценные завоевания. Повсюду в театрах для высшего общества вновь воцарилось величественное но холодное искусство классицизма утратившего после французской революции 1789 1794 гг.
20296. Костюм и декорация 74.5 KB
  В спектаклях первого Русского сезона оформленных Бакстом Клеопатра и Рерихом Половецкие пляски у Бенуа сложились некоторые принципы новой сценографии хореографического театра. Ряд статей Бенуа под рубрикой Русские спектакли в Париже знакомит читателей газеты Речь с ходом сезонов. Они по словам Бенуа не только создавали обрамление в котором блистали Фокин Нижинский Павлова Карсавина Федорова и столько других но им принадлежала генеральная идея спектаклей. Но как бы то ни было в создании мастеров сплотившихся вокруг...
20297. Современная русская художественная культура 78 KB
  Художественная культура современной России. Однако в самой России творчество букеровских лауреатов постоянно вызывало неоднозначную реакцию поэтому в 1995 г. Тополь Завтра в России А. Читателю предлагается непривычная для РУС России было присуще стремление подняться над описательностью и бытовизмом найти тот единственный и точный конкретнозримый образ который воплотил бы в себе всю полноту и драматизм многогранной жизни.
20298. Реализм в сценическом искусстве Европы XIX века 63.5 KB
  Центральной фигурой театральной жизни рубежа XIX XX вв. Наряду с ростом прогрессивных тенденций в развитии европейского театра в последние десятилетия XIX в. все явственнее проявляются признаки глубокого идейнотворческого кризиса театральной культуры. Если раньше черты надвигающегося кризиса проявлялись в отрыве театра от большой литературы в натуралистическом перерождении критического реализма то в конце века театр приобретает иное свойство он становится выражением кризиса всей духовной культуры буржуазного мира.
20299. Значение фактуры, отделки и ткани в историческом и современном костюме 193.5 KB
  Как уже стало понятно за состояние костюмов их создание пошив эксплуатацию и чистку тоже отвечает заведующий ХПЧ как правило это чисто мужская должность которому подчиняется начальник костюмерного цеха. Читатель злорадно хихикая вполне может автора спросить к чему столько подробностей о закулисной жизни театра не пора ли начать рассказ о химической чистке театральных костюмов. Это максимум что может себе позволить рядовой театр оставляя на долю предприятия химической чистки 7080 женских и мужских костюмов пошитых в...
20300. Искусство постмодернизма 375 KB
  Искусство постмодернизма. Постмодернизм основное направление современной философии искусства и науки. В контексте диалогизма хаос не только провоцируется на ответные выпады но и главное впервые пожалуй становится равноправным участником диалога с художником ПОСТМОДЕРНИЗМ В ИСКУССТВЕ фр. Постмодернизм представляет собой скорее умонастроение интеллектуальный стиль.
20301. Русская режиссура первой четверти XX века 108 KB
  Так как оба сезона Старинного театра предварялись программными статьями Евреинова диссертант соотносит теоретические манифестации и их сценическое воплощение. Примитивность исполнения и наивность чувств вот главные по мнению Евреинова качества средневекового актера. Как показывает автор исследования наиболее принципиальной была для Евреинова реконструкция публики ее непосредственного участия в сценическом действе. Пьеса Евреинова Три волхва должна были стать наглядным примером всетеатральности Средневековья в театре которого...