66794

ОБГРУТНУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НОРМ ВИЗНАЧЕННЯ ТА УЗГОДЖЕННЯ ПОДАТКОВИХ ЗОБОВЯЗАНЬ В КОНТЕКСТІ ЧИННОЇ ПРАКТИКИ ПОДАТКОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ В УКРАЇНІ

Контрольная

Финансы и кредитные отношения

Відповідно до Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року податкове зобов’язання це сума коштів яку платник податків у тому числі податковий агент повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі в порядку та строки визначені податковим законодавством.

Украинкский

2014-08-27

139 KB

1 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 26

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет фінансів

 Кафедра податків і фіскальної політики

Комплексне практичне індивідуальне завдання

з дисципліни

«Фіскальне адміністрування»

                                                                       Виконала:

                                                                                                      студентка групи ФО- 42

                                                                                       Каштелян А.П.

                                                                                       Перевірив:

                                                                                       викл. Ткачик Ф.П.

Тернопіль – 2012

  1.  ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ТЕКСТІВ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ, США, БОЛГАРІЇ ТА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ СТОСОВНО ВИЗНАЧЕННЯ ТА УЗГОДЖЕННЯ ПОДАТКОВИХ ЗОБОВЯЗАНЬ.

Відповідно до Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року податкове зобов’язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством. В Україні існують такі способи визначення податкових зобов’язань як декларування об’єкта оподаткування та суми податку платником, а також визначення податкового зобов’язання податковим агентом, ще одним способом є  визначення податкового зобов’язання фіскальним органом.

Також платник податків має змогу самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, крім випадків, передбачених податковим законодавством, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою .  

Самостійно визначене платником податкове зобов’язання вважається узгодженим з дня подання ним податкової декларації. Таке зобов’язання не може бути оскаржене в судовому чи адміністративному порядку, оскільки відповідальним за помилку є сам платник. Допущені ним неточності можуть бути відкориговані в майбутніх періодах шляхом подання уточнених декларацій.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

  •  дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
  •  рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;
  •  платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;
  •  дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
  •  згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
  •  результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Зобов’язання, нараховане податковим органом, вважається узгодженим в день отримання платником податкового повідомлення-рішення. Водночас, для захисту інтересів платників, передбачено апеляційний порядок узгодження податкових зобов’язань. Коли сума грошового зобов’язання платника податків розраховується контролюючим органом, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. В ньому зазначається підстава для нарахування платежу із посиланням на відповідну норму законодавства, граничні терміни погашення зобов’язання, можливі наслідки несплати та порядок оскарження дій податкового органу.

Податкове повідомлення-рішення вважається врученим фізичній особі, якщо його вручено їй особисто або її законному представникові або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкові зобов’язання за непрямими методами визначаються: якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у зв’язку з не встановленням його місце знаходження або ухилення від надання необхідних для цього відомостей; при неможливості обрахувати податкове зобов’язання у зв’язку з не веденням платником податків обліку чи відсутністю первинних документів; при не підтвердженні платником наведених у деклараціях розрахунків.

У більшості країн світу податковим органам  надані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог податкового законодавства. Платники самі визначають свої зобов’язання та справляють платежі до бюджетів. Здебільшого перевірка обмежується бухгалтерськими книгами та звітами. Однак, якщо, на думку інспекторів-ревізорів (аудиторів), звіти, бухгалтерські книги і облікові записи платника не є відповідним документом для відображення господарської діяльності платника, то доцільно застосувати непрямі методи для відстеження правильного розміру доходу, що оподатковується, і відповідних донарахувань[2].

На відміну від українських податкових інспекторів західні та східні колеги широко використовують непрямі методи розрахунку податків. Вони застосовуються, коли підприємство не веде облік доходів і витрат або він не викликає в інспектора довіри. Найчастіше ці методи використовуються при перевірках підприємств, пов’язаних з обігом готівки: торгівлі, громадського харчування, сфери послуг.

Для того, щоб збагнути масштаби економічних перетворень та значення податкової служби в їх здійсненні, доцільно звернутися до світового досвіду зазначених процесів та їх правового забезпечення. Прикладом може слугувати податкова служба США, яка є федеральною службою та входить до складу уряду і підпорядкована Президентові. Крім того, в системі судової влади держави існує Податковий суд Сполучених Штатів, який розглядає справи, пов’язані з оподаткуванням. Кожен штат має свою конституцію та наділяється повноваженнями не від Федерального уряду, а від населення штату. Самі штати розподілено на округи, які, у свою чергу, мають власні повноваження. Майже в усіх питаннях законодавства можна прослідкувати частковий збіг повноважень федерації та штатів, які до нього входять, хоча в Конституції зазначено, що вона є «найвищим законом Сполучених Штатів» і ця стаття, що затверджує верховенство федерального права над правом штатів, на практиці підсилюється тим фактом, що в фінансових питаннях штати дедалі більше стають залежними від федерального управління.

Організація системи управління передбачає збирання податків на трьох незалежних один від одного рівнях: федерації; свого штату; свого округу чи міста. Усі ці податки розрізняються за характером і розмірами. Відмінності є не тільки в основі оподаткування, існує також спектр різних тарифів, звільнень від податків та утримань частини податків.

У США діє п’ять типів податків, але не кожен з них збирається на всіх трьох рівнях. До них віднесено: податок на прибуток; податок з обороту; податок на прибуток з нерухомості; акцизний збір; внески до фондів соціального страхування. Тільки акцизний збір адмініструється на усіх рівнях, а внески до фондів соціального страхування віднесено до федеральних податків, так як і податок на прибуток, який лише інколи збирається на рівні штату або міста чи округу.

Податкова служба (далі – ПС) виникла ще за часів громадянської війни (18611865 рр.) і існувала як Бюро оподаткування. Завданням Бюро оподаткування було: «…втілювати в життя та забезпечувати виконання законів національного оподаткування та відповідних законодавчих актів, крім тих, що мають відношення до алкогольних напоїв, тютюнових виробів, вогнепальної зброї та вибухівки». Податки збиралися інспекторами податкових округів, які призначалися безпосередньо президентом за дорученням сенату. Кожний штат розподілявся на різні податкові округи. Обов’язкова сплата податків була передбачена законом «Про національне оподаткування» 1813р., що був чинний до 1942 р. Потім податкова служба стала одним з двадцяти бюро Міністерства фінансів із назвою ІРС, метою якої є: «…збирати належну кількість податків, витрачаючи якомога менше коштів; служити народові, постійно поліпшуючи якість послуг; виконувати свою роботу, гарантуючи найвищий ступінь віри людей у чесність, результативність і справедливість».

Під час реорганізації в 1998 р. на основі закону «Про реструктуризацію та реформування податкової служби» Конгрес вніс доповнення до визначення мети податкової служби, зазначивши, що необхідно приділити увагу ефективному обслуговуванню людей і задоволенню потреб платників податків. Втілення поставленої мети в життя було доручено контролювати міністру фінансів, який має вплив на виконання завдань ПС. Він призначається безпосередньо президентом після ухвалення його кандидатури сенатом. Основну частину своїх повноважень у цій сфері міністр фінансів делегує комісарові податкової служби [230].

Законодавчо ПС визначено державною службою «адміністративною агенцією» та структурою уряду США. Належність цієї організації до агенції має важливе значення для визначення повноважень та обов’язків, якими наділено відповідні органи у межах закону «Про адміністративні процедури», що регулює виконання всіма урядовими структурами поставлених завдань. Кожен громадянин має можливість у відносно спрощеній формі вимагати від урядових органів і ПС забезпечення його конституційних прав, якщо, на його думку, вони були порушені або порушуються ними. Законом також визначено, що під час нарахування та стягнення податків з доходів (прибутків) ПС використовує інформацію, відображену в податкових деклараціях платників податків. Кожного року ПС надсилає всім платникам податків примірник податкової декларації, який фізичні особи повинні заповнити і повернути у термін до 15 квітня в територіальне відділення ПС, а юридичні особи – до 15 березня. Податкові декларації містять величезний обсяг інформації, на опрацювання якої витрачаються значні кошти.

До прийняття закону «Про реорганізацію та реформу податкової служби» 1998 р. ПС було реорганізовано відповідно до так званої «триярусної графічної системи», яка складалася з федерального офісу та регіональних і окружних відділень по регіонах (територіальна реорганізація). Завданням полягало в тому, щоб «триярусну графічну систему» перетворити на структуру, яка була зорієнтована на потреби, що є спільними для різних груп платників податків. Нині процес реорганізації перебуває на стадії завершення. Структуру федерального офісу змінено, крім того, в Міністерстві фінансів створено відділ контролю, що контролює діяльність ПС з: адміністрування; управління; виконання положень законів про оподаткування, а також постанов та податкових угод, пов’язаних з цими законами; слідкування за дотриманням положень законів про оподаткування, а також постанов та податкових угод.

Фактичне проведення нарахування і стягнення податків відбувається безпосередньо в територіальних організаціях. Для проведення діяльності «по регіонах» їх розподілено на:

10 сервісних центрів для обробки надісланих податкових декларацій;

 32 абонентських сервісних телефонних пункти для платників податків, що надають відповіді на запитання та розв’язують загальні проблеми платників податків;

23 пункти автоматизованого збору податків для стягнення податків і проведення відповідних процедур;

3 пункти дистрибутивного набору, що займаються обробкою централізовано зареєстрованих податкових декларацій;

2 інтегровані комп’ютерні пункти для централізованої реєстрації податкових декларацій;

33 окружних відділення, що, крім усього іншого, займаються перевіркою податкових декларацій;

23 пункти обслуговування клієнтів, які дають по телефону відповіді на найбільш специфічні запитання платників податків.

Фактичний процес нарахування податків відбувається в 33 окружних офісах, розташованих у регіонах. Вони виконують операційну й узгоджувальну функції ПС, визначають виконання платниками податків своїх обов’язків зі сплати податків, суми заборгованих податків шляхом перевірки податкових декларацій. Крім того, вони збирають заборговані суми оподаткування та здійснюють кримінальні розслідування. Окружні відділення встановлюють безпосередній контакт з платниками податків. Вони виконують функції чотирьох типів, серед яких: перевірка, збирання податків, кримінальне розслідування та обслуговування платників податків. Кожне з цих окружних відділень має свої відділи в певному окрузі, які є базою для проведення контролю оподаткування.

Фактична перевірка податкових декларацій, до якої належить і податковий аудит, виконується відділом перевірок. Розподіл галузей (наприклад, нафтодобувна або металургійна промисловість) визначається організацією відділу перевірок у кожному окрузі. Всі окружні відділи перевірок складаються з п’яти окружних груп, що мають функції:

класифікації податкових декларацій;

розгляду проведених аудиторських перевірок;

 здійснення виїзних перевірок; проведення офісних перевірок, а також підтримка інших обслуговуючих підрозділів.

У великих округах є дещо більше відділів для проведення перевірок. До них також відносять відділи з більшою кількістю працівників, які займаються координованими перевірками.

Перевірки проводяться посадовими особами податкової служби філії з питань територіальних перевірок, філії з питань офісних перевірок та філії з питань координованих перевірок. Ці посадові особи є податковими службовцями, які спеціалізуються на виконанні податкових перевірок. У США працюють два типи таких службовців: податкові ревізори (3 тис. співробітників), які нараховують суми оподаткування, та збирачі податків (більше ніж 16 тис. співробітників), які в основному проводять контроль оподаткування.

Податкові декларації відбираються для перевірки в сервісному центрі через комп’ютер або вручну. Відбір через комп’ютерну систему відбувається у два етапи. Спочатку комп’ютер відбирає потенційні декларації для аудиту, а потім працівник вказує, які декларації має бути відібрано для перевірки. Використовуючи складну математичну формулу, система визначає аудитний бал для кожної декларації. Коли бал перевищує певну цифру, ці декларації відбираються для перевірки. Декларації з найвищими балами передаються до сервісного центру, де вони вивчаються і потім приймається рішення про перевірку.

Як показує практика, завдяки зазначеній системі у США відбирається лише 1,52 % поданих декларацій, що значно звужує кількість суб’єктів підприємництва, які необхідно перевірити.

Більша частина декларацій відбирається автоматично. Лише четверта частина відбирається вручну.

Не кожне проведення контролю здійснюється на території платника податків. Деякі види контролю здійснюються у відділеннях податкової служби. Вся необхідна додаткова інформація про платника податків здобувається через листування або при співбесіді з платником податків чи його податковим консультантом.

Порівняно із виїзною перевіркою, перевірка офісів є менш складною та менш масштабною. Офісний аудит, як правило, обмежений до визначених елементів декларацій, вибраних податковою службою. У більшості випадків офісний аудит проводиться податковим аудитором, який менш кваліфікований, ніж податковий агент. Процедура аудиту починається з листа до платника про те, що його декларація відібрана для перевірки. Під час листування з платником аудитор може запитувати пояснення деяких деталей. Виклик платника для співбесіди відбувається тоді, коли проблема ускладнюється і її неможливо вирішити через листування[3].

Податкова політика Болгарії будується відповідно до міжнародних норм і правил, що регламентують взаємини болгарських підприємств, фірм різної форми власності з державою. Вона спрямована на стимулювання ефективного і стійкого зростання національної економіки. Акцент також робиться на припинення протиправних дій з боку виробничих та комерційних структур у сфері оподаткування, а також повернення до Болгарії грошових коштів, отриманих від незаконних торгових операцій.

Податкова система Болгарії має дворівневу будову і формується з республіканських і місцевих податків. Республіканські податки поділяються на прямі (корпоративний податок і податок на доходи фізичних осіб) і непрямі (акцизи і податок на додану вартість). До прерогативи місцевого самоврядування належить стягування податків на нерухомість, спадок, дарування та ін.

Основними актами в зазначеній галузі є: Податково-страховий процесуальний кодекс, Закон про національне агентство з доходів; Закон про податок на додану вартість; Закон про акцизи і податкові склади; закон про корпоративний податок (податок на прибуток); Закон про оподаткування доходів фізичних осіб; Закон про місцеві податки і збори.

Всі громадяни Болгарії платять податки на доходи: як службовці, так і особи вільних професій. У випадку, коли фізичні особи є постійними резидентами Болгарії, податок стягується як з доходів, отриманих у Болгарії, так і за її межами. Іноземні резиденти, які працюють в Болгарії, платять податок на доходи, отримані тільки в даній країні. Для того, щоб вважатися резидентом Болгарії, потрібно проживати в країні протягом, принаймні, 183 днів у рік. Якщо ж період проживання становить менше 183 днів, і при цьому громадяни мають будинок у Болгарії, який є місцем їх основної резиденції, вони також вважаються резидентами країни. Роботодавець зобов’язаний кожен місяць утримувати із заробітної плати службовця суму прибуткового податку, що підлягає сплаті, та витрати на державне страхування.

Податок на доходи фізичних осіб становить 10%. Прогресивна шкала скасована.

В Болгарії та податкова адміністрація, зі стратегічної точки зору, зосереджує свою увагу на великих платниках податків як засобі вдосконалення виконання податкових вимог великими платниками, модернізації податкової адміністрації та забезпеченні стабільного рівня податкових надходжень.

Податок на прибуток  вноситься до республіканського бюджету. З 2009 року ставка податку на прибуток знижена до 10%.

В Болгарії податком на прибуток обкладається прибуток фірм, який не підпадає під єдиний податок. Він вноситься до республіканського та місцевого бюджетів. Ставка податку до республіканського бюджету залежить від розміру річного прибутку:

прибуток до 50000 лв. – ставка 15% (до 31 грудня 2010 р. була 20%);

прибуток понад 50000 лв. – ставка 20% (до 31 грудня 2010 р. була 25%).

Податок вноситься авансом кожен місяць до 15 числа у розмірі 1/12 прибутку за попередній рік. За підсумками року залежно від фактичного прибутку виробляється корекція:

якщо прибуток більше минулорічного, вноситься різниця;

якщо прибуток нижче торішнього, то надлишок внесеної суми йде в залік майбутніх оплат з нарахуванням відсотка за ставкою Національного банку. Нові фірми і фірми, що мали збитки в минулому році, щомісячні відрахування виробляють на базі фактичного прибутку за попередній місяць. За результатами року проводиться корекція. 1/12 частина прибутку коригується з урахуванням інфляції.

З усіх країн, де справляється податок на додану вартість, на сьогодні тільки Болгарія застосовує спеціальні рахунки для забезпечення стягнення ПДВ. Незабаром планує запровадити ПДВ-рахунки Росія. Тепер до них приєдналася й Україна.

Податкове законодавство Болгарії в частині сплати ПДВ практично відповідає порядку, передбаченому в Податковому кодексі Російської Федерації. Сплата ПДВ проводиться за заліковою схемою, за якої податкове зобов’язання зменшується на суми податкового кредиту. Податок включається до ціни товарів (робіт, послуг). До бюджету сплачується різниця між сумою ПДВ, що надійшла за реалізовані товари (роботи, послуги), і розміром податку, сплаченого постачальникам. Від’ємна різниця відшкодовується платнику податків з бюджету.

Сучасна податкова система Великобританії складається з п'яти основних великих груп податків:

- прямі податки на доходи (прибутковий податок, податок з капіталу, податок на спадщину);

- непрямі податки (податок на додану вартість, акцизи, гербові податки);

- місцеві податки (податок на нерухомість та ін.);

- податки на ділову активність;

- інші податки.

Оподаткування в Великобританії відбувається принаймні на двох рівнях: місцевого уряду і центрального уряду (через Податкове Управління - HM Revenue & Customs). Місцевий уряд утримується за рахунок державних грантів, податків на комерційну нерухомість, місцевого податку і, особливо останнім часом, за рахунок таких прибутків, як плата за паркування на вулицях. Зміст центрального уряду відбувається в основному за рахунок прибуткового податку, виплат по обов'язковому страхуванню національному, ПДВ, корпоративних податків і акцизних податків на паливо, тютюн і алкоголь.

Податок на прибуток – фіскально й соціально найбільш важливий податок у Великобританії. Він був запроваджений у 1842 році у розмірі 7 пенсів з кожного фунта стерлінгів оподатковуваного доходу. Нагадаємо, що до запровадження десяткової системи у 70-ті роки ХХ ст. фунт стерлінгів складався з 240 пенсів (20 шилінгів по 12 пенсів). Тобто у відсотковому вимірі тодішня ставка дорівнювала 2,9 %.

Будь-який прибуток, отриманий на території Сполученого Королівства, обкладається податком незалежно від місця проживання або формального резиденства особи або країни реєстрації компанії.

Для приватних осіб це означає наступне. Особи, які не є податковими резидентами у Великобританії, платять податок тільки на прибуток, отриманий на території Великобританії. Дохід, отриманий за межами Великобританії, податком не обкладається.

Для осіб, які є податковими резидентами з домицилия у Великобританії, податком обкладаються як прибуток, отриманий на території Великобританії, так і прибуток, отриманий за її межами.

Особи, які є податковими резидентами з домицилия в будь-якій країні крім Великобританії, зобов'язані платити податок на прибуток, отриманий на території Великобританії. Прибуток, отриманий за межами Великобританії, оподатковується тільки в тому випадку, якщо вона ввозиться на територію Великобританії. Для таких осіб Британія є країною з пільговим податковим режимом. Домицилий також впливає на податок на спадщину і податок на приріст капіталу.

Фізична особа має подати свою декларацію про доходи не пізніше 30 квітня після закінчення податкового року (або до 15 червня, якщо це ж фізична особа володіє індивідуальним підприємством), у міру того як воно отримує дохід, що підлягає оподаткуванню. Товариства, зареєстровані в Великобританії, зобов'язані подати декларацію про доходи не пізніше ніж через шість місяців після закінчення їх податкового року. У разі подання простроченої декларації або приховування доходів можуть застосовуватися каральні заходи.

Податковий рік (Tax Year або Fiscal Year) у Великобританії починається 6 квітня і закінчується 5 квітня наступного року.

Вибір дивних дат для податкового року сягає корінням у минуле. У 1752 році Англія перейшла з Юліанського календаря, за яким новий рік, так само як і податковий, починався 25 березня, на Григоріанський календар з початком нового року 1 січня. Два календаря відрізнялися на 11 днів, і уряд, не бажаючи втрачати податки за ці дні, перенесло початок податкового року на 5 квітня, а в 1800 році на 6 квітня.

У Великобританії Міністерство фінансів історично носить назву Казначейства, функції якого полягають в управлінні системою державних фінансів, розробці фінансово-економічної політики. Формально Казначейство очолює прем’єр-міністр, що має титул першого лорда Казначейства. Фактично фінансовим відомством управляє канцлер казначейства (міністр фінансів) – посада, яка в уряді вважається ключовою. Крім канцлера казначейства, до вищого керівництва належать генеральний скарбник (член Кабінету Міністрів), фінансовий секретар (перший заступник міністра, член кабінету), парламентський секретар і 5 лордів-уповноважених.

У фіскальному відношенні країна поділена на 15 податкових округів, яким підпорядковані 600 дільниць і 135 центрів збирання податків. Центральними фігурами податкової служби є збирачі податків і податкові інспектори, які підпорядковані окружним контролерам. Збирачі забезпечують надходження податків, у тому числі і стягнення в примусовому порядку, контроль за правильністю податкових зобов’язань здійснюють інспектори.

Посадові обов’язки інспектора на його дільниці полягають у розсиланні платникам нагадувань і бланків податкових декларацій, у перевірці декларацій та іншої податкової звітності, у нарахуванні податкових зобов’язань у випадках неподання належної декларації або неточності даних. У підпорядкуванні податкового інспектора знаходяться помічники і клерки[1].

Оцінюючи британську систему податкової адміністрації, варто наголосити, що в ній скомбіновані апаратно-бюрократичні й громадські засади. Представники громадськості можуть брати активну участь у процесі оподаткування, до якого також залучені парламентські структури. У такій системі оподаткування платник не пасивний суб’єкт, а активний колега податкового органу. Такий порядок є ознакою правової держави і громадянського суспільства, що заслуговує на повагу і наслідування.

  1.  ОБГРУТНУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НОРМ ВИЗНАЧЕННЯ ТА УЗГОДЖЕННЯ ПОДАТКОВИХ ЗОБОВЯЗАНЬ В КОНТЕКСТІ ЧИННОЇ ПРАКТИКИ ПОДАТКОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ В УКРАЇНІ

Сучасна система оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. В першу чергу це нестабільність податкової системи, часті зміни в законах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток діяльності суб’єктів господарювання, не дають можливості підприємствам нормально функціонувати, впроваджувати нові технології та випускати конкурентоспроможну продукцію. По–друге, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено. По–третє, наявність значної кількості колізій в податковому законодавстві. Без вирішення цієї проблеми податкова реформа не зможе стати успішною, навіть якщо інші її аспекти будуть вдалі.

Податкова система України як сукупність відносин між державою і платниками характеризується такими негативними рисами:

  •  фіскальною спрямованістю податкової політики держави, тобто без належного врахування платоспроможності платників намагання максимально використати наявний їх податковий потенціал;
  •  різний підхід з боку держави до категорій платників, який виявляється в наданні одним з них численних невиправданих пільг у списанні та реструктуризації їх заборгованості перед бюджетом і перекладанні податкового тягаря на інших, що свідчить про дискримінаційний характер оподаткування в Україні. Але, у більшості випадків, не потрібно бачити у таких діях платників злочинних намірів, скоріше за все це слід розглядати як безвихідь;
  •  відсутністю еквівалентності у відносинах не лише між державою і окремими платниками, а й між державою і всім загалом платників внаслідок значних масштабів марнотратства і розкрадання державних коштів, що зумовлюють значну розбіжність між загальною сумою податкових платежів і сукупністю суспільних благ, які надаються платникам.

Найбільшим недоліком також є те, що існуюча податкова система пригнічує підприємництво. На сьогоднішній день в Україні відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" налічується 42 податків та зборів. У разі добросовісної сплати усіх цих податків та зборів підприємство зобов’язано перераховувати до бюджету 45–50% створюваної на ньому доданої вартості. Навіть розвиненим країнам із стабільним соціально–економічним становищем такий рівень не властивий і, як правило, призводить до низьких темпів економічного зростання. Українським підприємствам, на відміну від західних, доводиться пристосовуватися до змін у відносинах власності, опановувати принципи корпоративного управління, адаптуватися до конкуренції. За умов існування несприятливого податкового режиму це малоймовірно, що і підтверджується вітчизняною практикою.

Також велика кількість податків та численних бюджетних і позабюджетних фондів цільового призначення істотно ускладнює сплату податків і зборів, контроль за їх сплатою та форми звітності. Така громіздка система створює значні перешкоди безпосередньо для платників податків.

Все це вказує на недосконалість та неефективність чинної податкової системи, на те, що вона сприяє поглибленню економічної кризи. Виникає необхідність проведення податкової реформи та створення єдиного систематизованого законодавчого акту прямої дії, який охоплюватиме всі без виключення питання податкового права та відповідатиме адекватним засадам податкової політики держави.

В Україні необхідно формувати податкову політику, направлену на побудову стабільної та зрозумілої системи оподаткування, зменшення податкового тягаря і забезпечення збалансованості інтересів держави та інтересів суб’єктів господарювання.  Реформа оподаткування в Україні, що має за мету побудову ефективної та справедливої податкової системи шляхом забезпечення її стабільності, ясності та передбачуваності, є в даний час однією з найважливіших умов підвищення підприємницької та інвестиційної активності для забезпечення виходу економіки України з кризи та інтеграції її в світовий простір.

Незважаючи на різноманітність аспектів вирішення проблем оподаткування, забезпечення його дійсної ефективності можливе в межах системного підходу. Однак сьогодні податкова система України не досягла своєї завершеності як система. Серед основних причин такого стану – недостатня наукова розробленість, незбалансованість теорії та практики, що особливо яскраво проявились у чинному законодавстві. Практичні напрями його доопрацювання при прийнятті Податкового кодексу полягають у чіткому визначенні податкової системи, обґрунтуванні її призначення, класифікації (замість простого переліку) податків і принципів її побудови та наявності конкретного механізму забезпечення взаємозв’язку між окремими складовими при внесенні у них змін та уточнень.

Ефективна податкова політика – це постійний пошук балансу між тяготами податкового навантаження та ефектом від вироблених за його рахунок суспільних благ, у першу чергу загальної і господарської інфраструктури й інституціональних умов економічної діяльності (безпека, підтримка порядку і законності, дотримання правил гри в сфері відносин між суб’єктами господарювання і т.п.).

Ефективність припускає не тільки забезпечення державного бюджету стабільними і рівномірними надходженнями доходів, але і стимулювання платників податків до розвитку бізнесу, удосконалення технології виробництва.

Головними критеріями оцінки ефективності податкової системи є:

  •  рівність і справедливість податків стосовно всіх платників податків;
  •  визначеність і однозначність податкового законодавства, що дозволяють однаково його розуміти і тлумачити і платнику податків і працівнику контролюючого органу. Порушення цього принципу приводить до того, що платник податків цілковито залежить від працівника контролюючого органу;
  •  зручність для платників податків, що означає наближення термінів сплати податків до моменту одержання доходів, мінімум бюрократичних процедур, простоту розрахунків податків;
  •  стабільність, що дозволяє прогнозувати фінансові результати, у сполученні з гнучкістю реакції на зміну економічної ситуації.

У цілому підвищення ефективності податкової системи України можливо лише при наявності сучасної наукової концепції удосконалювання податкового законодавства, побудованої на основі системного підходу, з урахуванням реалізації основних правостворюючих факторів і створення оптимальної взаємодії всіх частин податкової системи.

Податкова система повинна забезпечувати раціональне співвідношення між інтересами держави в одержанні джерел для покриття державних витрат і інтересами платників у сплаті податку в такому розмірі, щоб це не суперечило їх особистим та виробничим інтересам та інтересам суспільства в цілому".

При цьому, слід зазначити, що окремий податок як такий за своєю суттю не може мати стимулюючої функції, бо він є вилученням коштів у економічного суб’єкта. Стимулюючу роль може виконувати цілісна система оподаткування. З огляду на її все загальність, податкові преференції, які надаються, виглядають як прямий перерозподіл коштів на користь суб’єктів, які цими преференціями користуються. Відтак відповідне поєднання важелів податкового регулювання може стимулювати економічне зростання чи необхідні структурні зрушення. Стимулююча функція податкової системи належить до складових економічної стратегії держави, оскільки потребує комплексного, послідовного, узгодженого та тривалого застосування інструментів економічної політики[4].

Застосування відносно невисоких та уніфікованих ставок оподаткування, обмеження звільнень від податків це стратегія, що забезпечить ефективність оподаткування. Однак, у перехідних умовах, коли ринкові відносини недостатньо сприяють зростанню, резервом вдосконалення механізму впливу держави на подолання кризових явищ може стати використання моделі, що дає змогу задавати певні інтервали основним параметрам податкової системи в залежності від пріоритетів розвитку чи необхідності вирішення певних суспільно виправданих завдань. Тобто, має існувати і нижня межа податкових вилучень в залежності від необхідності зміни ключових показників діяльності. Вона визначатиме обґрунтованість рішень щодо диференціації податкових ставок, встановлення податкових пільг.

   Основним фактором ефективності оподаткування – ступінь володіння механізмом погодження інтересів сторін податкових відносин. Організація та розвиток оподаткування мають формуватися під впливом складного взаємозв’язку потреб і можливостей їх задоволення. Між тим, сьогодні в теорії та на практиці такий підхід до розв’язання протиріч національної податкової системи практично відсутній. У разі подальшого ігнорування цієї основоположної передумови ефективності податкових відносин процес їх поступального розвитку може загальмуватися, що створить перепони економічному розвитку та суспільному добробуту.

Реформування податкової системи в Україні повинно бути спрямовано на створення організаційно–правових основ оподаткування ринкового типу, формування в країні зваженої податкової політики, створення умов для переходу до економічного зростання, враховуючи темпи глобалізації економіки. Запровадження нових концептуальних підходів у Податковому кодексі України повинно привести до побудови стабільної та прозорої податкової системи, до встановлення правових механізмів взаємодії всіх її елементів у рамках єдиного податкового простору.

З точки зору ефективності бажано мати податок, який матиме мінімальній вплив на відносні ціни і, відповідно, суттєво не зачіпатиме розподілу ресурсів. Надзвичайно великий податок на конкретний товар призведе до скорочення виробництва та споживання останнього і, в результаті, обумовить втрати в ефективності, якщо бідні ресурси відволікатимуться від свого найпродуктивнішого використання, а це, в свою чергу, негативно відобразиться на зростанні. На практиці ефективність досягається за рахунок обкладання якнайширшої податкової бази і застосування відносно невисоких ставок. У цьому контексті розуміється також зведення до мінімуму звільнення від податку.

Відправною точкою реформування податкової системи України є визнання того факту, що в основному вона вже склалася і попри всі свої недоліки не повинна розглядатися як така, що має підлягати докорінному реформуванню. Це означає, що необхідно забезпечити незмінність складу її ядра, що включає податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, акцизний збір, мито. Щодо другорядних у фіскальному відношенні податків, то їх склад може переглядатися на основі порівняння їх ефективності.

На мою думку також існує необхідність перегляду системи місцевих податків і зборів. До неї обов’язково мають бути включені податок на нерухоме майно та податок з власників транспортних засобів, що вважаються місцевими в багатьох розвинутих країнах. В цілому система місцевих податків і зборів разом із надходженнями від загальнодержавних податків має створити надійну дохідну базу для фінансування функцій і повноважень органів місцевого самоврядування.

Нова законодавча база в сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем. В Україні необхідно формувати податкову політику, направлену на побудову стабільної та зрозумілої системи оподаткування, зменшення податкового тягаря і забезпечення збалансованості інтересів держави та інтересів суб’єктів господарювання.

На нинішньому етапі розвитку нашої країни, коли основним мотивом економічної політики повинна бути безпосередня орієнтація держави на зростання добробуту народу, активізацію інвестиційної і підприємницької діяльності, є нагальна необхідність невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного податкового законодавства.

Серед головних завдань держави при проведенні податкової реформи повинно бути гарантування стабільності податкового законодавства, яка повинна відображатися у Податковому кодексі.

Податковий кодекс України за своїми загальними ознаками має перевагу у тому, що в одному документі можна визначити єдину методологію загальнодержавних та місцевих податків, основні принципи та положення податкової системи, надати однозначне тлумачення податкової термінології, окреслити загальні положення правового регулювання податкових відносин, фінансової відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Удосконалення податкового законодавства, передбачене проектом Податкового кодексу України, повинно мати на меті створення умов для подальшого інтегрування країни до світової спільноти, адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Прийняття Податкового кодексу забезпечило ефективність існуючої на сьогодні системи оподаткування та зробити співпрацю між державою та платниками податків справді партнерською – з добровільною сплатою податків.

Норми податкового законодавства України у сфері визначення і узгодження податкових зобов’язань  є ефективними. Але це не завжди проявляється на практиці.

Відповідно до норм податкового кодексу України кожен платник податків чи податковий агент повинен самостійно визначати і сплачувати до відповідних бюджетів суму податкового зобов’язання. Але часто суму податкових зобов’язань визначає контролюючий орган. Причиною цього є виявлення порушень платників податків при поданні декларацій, неподання декларацій, ухилення від сплати податків та ін.

Щоб збільшити ефективність визначення та узгодження податкових зобов’язань самим платником необхідно підвищувати рівень податкової культури населення. Тобто кожен платник повинен розуміти необхідність і важливість сплати податків у повному обсязі, а також для збільшення ефективності визначення та узгодження податкових зобов’язань можливим є встановлення більших розмірів штрафних санкцій за порушення податкового законодавства у цій сфері. Це буде стимулювати платників не порушувати законодавство[5].

Для підвищення ефективності нормативного забезпечення необхідне чітке визначення всіх понять, його ясність і прозорість. При модернізації нормативного забезпечення у сфері визначення податкових зобов’язань необхідно враховувати непрямі методи визначення податкових зобов’язань. Сьогодні на заході ці методи широко використовуються на практиці.

Можна сказати що на даному етапі Україна в цьому напрямі зробила крок вперед. Було розроблено методику визначення податкових зобов’язань за непрямими методами, що передбачила умови їх застосування, було запропоновано та закріплено застосування непрямих методів на законодавчому рівні. Прийнявши до уваги закордонний досвід використання непрямих методів дозволить Україні створити власний механізм застосування непрямих методів у визначенні податкових зобов’язань платників податків.

ЗАДАЧА 1

Нарахувати пеню за несвоєчасне погашення податкового боргу платника податків на підставі таких даних:

Сума податкового боргу, 25 тис грн.

Кількість днів прострочення – 34 дні.

Більша облікова ставка Національного банку – 12%

Сума непогашеної пені – 1500 грн.

Розв’язання:

Сума пені розраховується за такою формулою:

  

  

         ∑погашення податкового боргу х Кднів : 100 х UНБУ  х 1,

------------------------------------------------------------------------------, 

  

  

                                               R 

Y – сума пені, що нараховується на фактично погашену суму податкового боргу;

погашення податкового боргу – фактично погашена сума податкового боргу;

Кднів – кількість днів затримки сплати  податкового зобов'язання;

UНБУ – більша з облікових ставок Національного банку України, що діяли на день виникнення податкового боргу або на день його (його частини) погашення;

1,2 – коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120 % річних UНБУ;

R – кількість днів у календарному році.

  

  

25000 х 34 : 100 х 12  х 1,

------------------------------------ = 335,3грн.

  

  

               365 

Отже, нарахована платнику податків пеня складає  335,3 грн.

Загальна сума пені становить 335,3+1500=1835,34 грн

ЗАДАЧА 2

Нарахувати штрафну санкцію  за допущену недоїмку з податку на додану вартість підприємству "Факел” (місячний звітний період), та заповнити встановлену ДПА України форму повідомлення-рішення на підставі таких даних:

1.Документальну перевірку підприємства завершено 30 січня 2011 року, повідомлення-рішення про застосування фінансових  від  4 лютого 2011 року.

2.Перевіркою донараховано податку на додану вартість за лютий 2010 року 27 тис. грн. та за серпень 2010 року 191 грн.

3.Станом на день застосування санкцій за особовим рахунком платника податків в податковій інспекції мала місце переплата ПДВ на суму 4600 грн.

Розв’язання:

Недоїмка з ПДВ становить: =27000+191-4600=22591грн.

Адміністративний штраф складає 85 грн.

Штрафна санкція застосовується в розмірі 25% недоїмки з ПДВ.

Сума штрафних санкцій за несплату становить 22591*25%=5648 грн.

По результатам перевірки заповнюємо повідомлення рішення форми „Р”.

Список використаної літератури:

  1.  Оподаткування в Великобританії. [Електронний ресурс]. Режим доступу:  http://www.sta.lviv.ua/index.php?id=1787
  2.  Податковий кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 3 жовт. 2011 року: (офіц. Текст). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. – 536 с.
  3.  Проценко Т.О. Історичні аспекти правового забезпечення та організації системи податкового контролю в США // Науковий вісник Академії МВС України. – Дніпропетровськ. – № 1. – 2008.
  4.  Проценко Т.О. Організаційно-правові проблеми забезпечення адміністрування податків в Україні та шляхи їх розв’язання // Проблеми правознавства правоохоронної діяльності: Зб. наук. праць. – Донецьк, 2010. – № 1. – С. 146-147.
  5.  Проценко Т.О. Реформування та удосконалення законодавства у сфері адміністрування податків в Україні // Держава і право. – 2009. – № 27 – С. 267-268.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

47216. Сравнительная отладка OpenMP программ 274 KB
  Разработанная экспериментальная версия системы позволяет проверить предложенные в данной работе подходы и может находить некоторые распространённые ошибки, возникающие при распараллеливании или появляющиеся при переносе с машины на машину таких программ.
47217. Применение маркетинга в банковской деятельности 750 KB
  Имидж банка. Оба варианта связаны с тем как банк будет работать с клиентами будь они покупателями его акций или покупателями услуг банка. Тому как можно применять маркетинг в работе коммерческого банка и будет посвящена данная дипломная работа. Понятие принципы и сущность банковского маркетинга Создание и развитие широкого спектра услуг банков оказываемых клиентам физическим и юридическим лицам базируется на ряде основных предпосылок: формирование стратегии банка определение эффективности концепция продажа услуг...
47219. Урок-диалог как форма развития отношений сотрудничества учителя и ученика в образовательном процессе 245.68 KB
  Стили общения в педагогической деятельности. Зависимость поведения воспитанника от стиля общения педагога. Влияние стиля общения педагога на активность ученика и его взаимодействие с другими учениками. Технология педагогического общения и стадии организации в образовательном процессе.
47220. Методика восстановления динитроароматических соединений и токсикологическая оценка их производных 1.58 MB
  В результате проведенного токсикологического эксперимента с использованием тест-объектов Ceriodaphnia affinis и на смешанной культуре водорослей (Chlorella vulgaris и Scenedesmus quadricauda), были установлены закономерности их токсичности от строения химического вещества.
47221. Презентация археологии Челябинского государственного университета в региональной и корпоративной прессе (1976-2010 гг.) 125.23 KB
  Для проведения данного исследования были привлечены газета Челябинской области Вечерний Челябинск молодежная газета Челябинска Комсомолец и общественнополитическая региональная газета Челябинский рабочий а также корпоративная пресса представленная газетой Челябинского государственного университета Челябинский университет. Цель исследования заключается в том чтобы представить образ археологии сложившийся в наиболее распространенных челябинских газетах в период с 1976 по 2010 год а также проследить развитие археологии в...
47222. Бухгалтерский учет и аудит 572 KB
  Выбор темы оформляется путем подачи студентом заявления на имя зав. кафедрой (Приложение Б). Студент может сам предложить тему дипломной работы. В этом случае он должен обратиться к заведующему кафедрой с письменным заявлением
47223. Розробка технології виконання зачіски, стрижки, фарбування 725.12 KB
  Так сукня з декольте всетаки вимагає високої зачіски хоча можна поекспериментувати і зі стилем ретро для розпущених волоссяхвилясті локони укладені чітко по лінії особи ідеальні для декольте. Збираємо волосся назад як для хвоста гарненько перекручуємо проти годинникової стрілки і обертаємо вздовж потилиці і навколо пальця в джгут тепер ховаємо кінці волосся в шов і закріплюємо мушлю шпильками. Деякі дівчата чомусь упевнені що вечірні зачіски на випускнийможливі...
47224. Недвижимость как объект гражданских прав 1.07 MB
  Ульянова юридический факультет кафедра гражданского права и процесса Допущена к защите: зав. Недвижимое имущество как объект гражданского права РФ. Особенности элементноструктурных отношений в недвижимом имущественном комплексе Заключение Библиографический список ВВЕДЕНИЕ Актуальность выбранной темы выпускной квалификационной работы определяется тем что на данный момент вопросы правового положения недвижимого имущества как объекта гражданского права приобрели особую востребованность.Возникновение и развитие недвижимости как объекта...