66802

Порівняльний аналіз текстів Податкових кодексів України, Росії, Казахстану та Білорусії стосовно порядку визначення та узгодження податкових зобов’язань

Контрольная

Налоговое регулирование и страхование

Крім випадків передбачених податковим законодавством платник податків самостійно обчислює суму податкового та або грошового зобов'язання та або пені яку зазначає у податковій митній декларації або уточнюючому розрахунку що подається контролюючому органу у строки встановлені цим Кодексом.

Украинкский

2014-08-27

55.61 KB

0 чел.

26

  1.  Порівняльний аналіз текстів Податкових кодексів України, Росії, Казахстану та Білорусії стосовно порядку визначення та узгодження податкових зобовязань

Податкове зобов’язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В Україні існують такі способи визначення податкових зобов’язань: декларування об’єкта оподаткування та суми податку платником; визначення податкового зобов’язання податковим агентом; визначення податкового зобов’язання фіскальним органом.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою [3].  

Платники податків, які самостійно обчислюють свої податкові зобов’язання , подають фіскальним органам декларації, в яких приводять відомості про об’єкт оподаткування і суму платежу. Самостійно визначене платником податкове зобов’язання вважається узгодженим з дня подання ним податкової декларації. Таке зобов’язання не може бути оскаржене в судовому чи адміністративному порядку, оскільки відповідальним за помилку є сам платник. Допущені ним неточності можуть бути відкориговані в майбутніх періодах шляхом подання уточнених декларацій.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

  1.  платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;
  2.  дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
  3.  згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
  4.  рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;
  5.   дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
  6.   результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Зобов’язання, нараховане податковим органом, вважається узгодженим в день отримання платником податкового повідомлення-рішення. Водночас, для захисту інтересів платників, передбачено апеляційний порядок узгодження податкових зобов’язань.

У разі коли сума грошового зобов’язання платника податків розраховується контролюючим органом, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. В ньому зазначається підстава для нарахування платежу із посиланням на відповідну норму законодавства, граничні терміни погашення зобов’язання, можливі наслідки несплати та порядок оскарження дій податкового органу.

Податкове повідомлення-рішення вважається врученим юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається врученим фізичній особі, якщо його вручено їй особисто або її законному представникові або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкові зобов’язання за непрямими методами визначаються: якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у зв’язку з не встановленням його мясцізнаходження або ухилення від надання необхідних для цього відомостей; при неможливості обрахувати податкове зобов’язання у зв’язку з неведенням платником податків обліку чи відсутністю первинних документів; при непідтвердженні платником наведених у деклараціях розрахунків.

       Згідно з Податковим кодексом Російської Федерації:
   1. Обов'язок по сплаті податку або збору виникає, змінюється і припиняється за наявності підстав, встановлених цим Кодексом або іншим актом законодавства про податки і збори.
   2. Обов'язок по сплаті конкретного податку або збору покладається на платника податків і платника збору з моменту виникнення встановлених законодавством про податки і збори обставин, що передбачають сплату цього податку або збору.      

    3. Обов'язок по сплаті податку і (або) збору припиняється:

1) зі сплатою податку і (або) збору платником податків або платником збору;

2) з виникненням обставин, з якими законодавство про податки і (або) зборах пов'язує припинення обов'язку зі сплати даного податку та збору;

3) зі смертю платника податків або з визнанням його померлим у порядку, встановленому цивільним законодавством Російської Федерації. Заборгованість по майнові податки померлої особи або особи, визнаної померлим, погашається в межах вартості спадкового майна;

4) з ліквідацією організації-платника податків після проведення ліквідаційною комісією всіх розрахунків з бюджетами (позабюджетними фондами) відповідно до статті 49 цього Кодексу.
    Виконання обов'язку зі сплати податку або збору:
      1. Платник податків зобов'язаний самостійно виконати обов'язок по сплаті податку, якщо інше не передбачено законодавством про податки і збори.

Обов'язок по сплаті податку повинен бути виконаний в строк, встановлений законодавством про податки і збори. Платник податків має право виконати обов'язок по сплаті податків достроково.

Невиконання або неналежне виконання обов'язку зі сплати податку є підставою для направлення податковим органом або митним органом платнику податків вимоги про сплату податку.
       У разі несплати або неповної сплати податку у встановлений термін проводиться стягнення податку за рахунок грошових коштів, що знаходяться на рахунках платника податків у банку, в порядку, передбаченому статтями 46 і 48 цього Кодексу, а також шляхом стягнення податку за рахунок іншого майна платника податку в порядку, передбаченому статтями 47 і 48 цього Кодексу.
       Стягнення податку з організацій провадиться в безспірному порядку, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Стягнення податку з фізичної особи проводиться в судовому порядку.
        Стягнення податку з організації не може бути вироблено в безспірному порядку, якщо обов'язок по сплаті податку заснована на зміні податковим органом:
        1) юридичної кваліфікації угод, укладених платником податку з третіми особами;
        2) юридичної кваліфікації статусу і характеру діяльності платника податків.
        2. Обов'язок по сплаті податку вважається виконаним платником податків з моменту пред'явлення в банк доручення на сплату відповідного податку за наявності достатнього грошового залишку на рахунку платника податків, а при сплаті податків готівковими коштами - з моменту внесення грошової суми в рахунок сплати податку в банк або касу органу місцевого самоврядування або організацію зв'язку федерального органу виконавчої влади, уповноваженого в галузі зв'язку. Податок не визнається сплаченим в разі відкликання платником податку або повернення банком платникові податків платіжного доручення на перерахування суми податку до бюджету (позабюджетний фонд), а також якщо на момент пред'явлення платником податку до банку доручення на сплату податку цей платник податків має інші невиконані вимоги, пред'явлені до рахунку, які відповідно до цивільного законодавства Російської Федерації виконуються в першочерговому порядку, і платник податків не має достатніх коштів на рахунку для задоволення всіх вимог.
     Якщо обов'язок по обчисленню та утримання податку покладено відповідно до цього Кодексу на податкового агента, то обов'язок платника податків зі сплати податку вважається виконаним з моменту утримання податку податковим агентом.

3. Обов'язок по сплаті податку виповнюється у валюті Російської Федерації. Іноземними організаціями, а також фізичними особами, які не є податковими резидентами Російської Федерації, а також в інших випадках, передбачених федеральними законами, обов'язок по сплаті податку може виконуватися в іноземній валюті.

4. Невиконання обов'язки по сплаті податку є підставою для застосування заходів примусового виконання обов'язку зі сплати податку, передбачених цим Кодексом.

1. У разі несплати або неповної сплати податку у встановлений термін обов'язок по сплаті податку виконується примусово шляхом звернення стягнення на грошові кошти платника податків або податкового агента на рахунках у банках.

2. Стягнення податку здійснюється за рішенням податкового органу (далі -  рішення про стягнення) шляхом направлення в банк, в якому відкриті рахунки платника податків або податкового агента, інкасового доручення (розпорядження) на списання та перерахування до відповідних бюджетів (позабюджетні фонди) необхідних грошових коштів з рахунків платника податків або податкового агента.              

3. Рішення про стягнення приймається після закінчення строку, встановленого для виконання обов'язку зі сплати податку, але не пізніше 60 днів після закінчення терміну виконання вимоги про сплату податку. Рішення про стягнення, прийняте після закінчення зазначеного терміну, вважається недійсним і виконанню не підлягає. У цьому випадку податковий орган може звернутися до суду з позовом про стягнення з платника податків або податкового агента належної до сплати суми податку

Рішення про стягнення доводиться до відома платника податків (податкового агента) в термін не пізніше 5 днів після винесення рішення про стягнення необхідних грошових коштів.
     4. Інкасове доручення (розпорядження) на перерахування податку до відповідного бюджету і (або) позабюджетний фонд направляється в банк, де відкриті рахунки платника податків, платника зборів або податкового агента, та підлягає безумовному виконанню банком у черговості, встановленої цивільним законодавством Російської Федерації.

5. Інкасове доручення (розпорядження) податкового органу на перерахування податку повинно містити вказівку на ті рахунки платника податків або податкового агента, з яких має бути здійснене перерахування податку, та суму, що підлягає перерахуванню.

Стягнення податку може проводитися за рублевих розрахункових (поточних) та (або) валютних рахунків платника податків або податкового агента, за винятком позичкових і бюджетних рахунків.
     Стягнення податку з валютних рахунків платника податків або податкового агента проводиться в сумі, еквівалентній сумі платежу в рублях за курсом Центрального банку Російської Федерації на дату продажу валюти. При стягненні коштів, що знаходяться на валютних рахунках, керівник (його заступник) податкового органу одночасно з інкасовим дорученням спрямовує доручення банку на продаж не пізніше наступного дня валюти платника податків або податкового агента.
     При недостатності або відсутності коштів на рахунках платника податку або податкового агента в день отримання банком доручення (розпорядження) податкового органу на перерахування податку доручення виконується в міру надходження грошових коштів на ці рахунки не пізніше одного операційного дня з дня, наступного за днем ​​кожного такого вступу на рублеві рахунки, і не пізніше двох операційних днів з дня, наступного за днем ​​кожного такого вступу на валютні рахунки, оскільки це не порушує порядок черговості платежів, встановлений цивільним законодавством Російської Федерації.
     7. При недостатності або відсутності коштів на рахунках платника податку або податкового агента або відсутності інформації про рахунки платника податків і податкового агента податковий орган має право стягнути податок за рахунок іншого майна платника податків або податкового агента відповідно до статті 47 цього Кодексу.  

8. При стягненні податку податковим органом може бути застосовано в порядку і на умовах, які встановлені статтею 76 цього Кодексу, зупинення операцій по рахунках платника податку або податкового агента в банках.

Податкове законодавство України є дуже схожим на податкове законодавство Росії. Так як і в Податковому кодексі України, в Податковому кодексі Росії вказано, що платник податків повинен самостійно визначити суми податкових зобов’язань. Лише у випадках передбачених законом суми податкових зобов’язань визначаються органами податкової служби. Як і в Україні при визначенні певних порушень платнику податків надсилається податкове повідомлення-рішення. Платник може оскаржити рішення податкового органу. [1]

Відповідно до Податкового кодексу Казахстану:
      1. Виконання податкового зобов'язання здійснюється платником податку самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
     2. На виконання податкового зобов'язання платник податків здійснює наступні дії:

1) встає на реєстраційний облік в податковому органі;

2) веде облік об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням;

3) обчислює, виходячи з об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, податкової бази та податкової ставки, суми податків та інших обов'язкових платежів, що підлягають сплаті до бюджету;

4) складає податкову звітність і представляє її органам податкової служби в установленому порядку та терміни;

5) сплачує обчислені та нараховані суми податків та інших обов'язкових платежів до бюджету в порядку і в строки, встановлені податковим законодавством, а також пені і штрафи в разі невиконання податкового зобов'язання.

Платник податків має право виконати податкове зобов'язання достроково.

Податкове зобов'язання платника податків по сплаті податку, що виконується податковим агентом, вважається виконаним з дня його утримання.

Повідомлення органів податкової служби щодо виконання податкового зобов'язання:
Повідомленням визнається спрямоване органом податкової служби письмове повідомлення платнику податків про необхідність виконання останнім податкового зобов'язання.

У повідомленні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові або повне найменування платника податків; реєстраційний номер платника податків; дата повідомлення; у випадках, передбачених законодавством Республіки Казахстан.

Форми повідомлень встановлюються уповноваженим державним органом.

Повідомлення має бути вручено платнику податків (представнику) особисто під розпис або іншим способом, що підтверджує факт відправки та отримання.

Терміни виконання податкового зобов'язання встановлюються цим Кодексом. При цьому протягом строку, встановленого цим Кодексом, починається на наступний день після фактичного події або юридичної дії, яким визначено його початок. Термін закінчується в кінці останнього дня періоду, встановленого цим Кодексом. Якщо останній день строку припадає на неробочий день, то строк закінчується в кінці наступного робочого дня.

Згідно з Податковим кодексом Республіки Білорусь:

   1. Стягненням податку, збору (мита), пені визнається примусове виконання податкового зобов'язання, сплати пені в разі невиконання або неналежного виконання платником (іншим зобов'язаним особою) у встановлений строк податкового зобов'язання, несплати (неповної сплати) пенею.

2. Стягнення податку, збору (мита), пені здійснюється в порядку і на умовах, передбачених цим Кодексом, за рахунок грошових коштів та (або) іншого майна платника (іншого зобов'язаного особи), дебіторів платника (іншого зобов'язаного особи) - організації.

3. При стягненні податку, збору (мита), пені податковим або митним органом можуть бути застосовані призупинення операцій за рахунками платника (іншого зобов'язаного особи) в банках і (або) накладення арешту на майно платника (іншого зобов'язаного особи) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок грошових коштів на рахунках платника (іншої зобов'язаної особи) – організації.

1. Стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок грошових коштів на рахунках платника (іншого зобов'язаного особи) - організації проводиться в безспірному порядку на підставі рішення керівника (його заступника) податкового або митного органу.

2. Рішення податкового або митного органу про стягнення податку, збору (мита), пені повинно містити обов'язкове зазначення на ті рахунки платника (іншого зобов'язаного особи) - організації, з яких має бути здійснене перерахування податку, збору (мита), пені, і на суму, підлягає перерахуванню. Стягнення податку, збору (мита), пені не проводиться за рахунок грошових коштів на кореспондентських рахунках платника (іншого зобов'язаного особи) - організації, а також рахунків з обліку бюджетних коштів державного казначейства та місцевих бюджетів.

3. Рішення податкового або митного органу про стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок грошових коштів на рахунках платника (іншого зобов'язаного особи) - організації негайно доводиться до відома банку, де відкриті рахунки платника (іншого зобов'язаного особи) - організації, і підлягає безумовному виконання банком в першочерговому порядку не пізніше одного банківського дня з дня отримання ним цього рішення. При цьому банком припиняються, якщо інше не встановлено законодавством, всі інші видаткові операції за рахунками платника (іншого зобов'язаного особи) - організації. При недостатності або відсутності коштів на рахунках платника (іншого зобов'язаного особи) - організації в день отримання банком рішення податкового або митного органу про стягнення податку, збору (мита), пені таке рішення виконується в міру надходження грошових коштів на зазначені в ньому рахунку не пізніше одного банківського дня після кожного такого вступу.

Стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок готівкових грошових коштів платника (іншої зобов'язаної особи) – організації.

1. Стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок наявних грошових коштів (у тому числі в іноземній валюті) платника (іншого зобов'язаного особи) - організації проводиться в безспірному порядку на підставі рішення керівника (його заступника) податкового або митного органу.

2. Рішення податкового або митного органу про стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок наявних грошових коштів виноситься у формі постанови про їх стягнення і повинно містити обов'язкове зазначення на суму, що підлягає стягненню, та суму фактично стягнутих коштів. При цьому сума фактично стягнутих коштів не повинна перевищувати суму, що підлягає стягненню.

3. Готівкові кошти в день їх стягнення підлягають здачі в банк для їх зарахування до відповідного бюджету. При неможливості здачі зазначених коштів протягом того ж дня вони повинні бути здані в банк на наступний банківський день.

4. Стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок коштів дебіторів платника (іншої зобов'язаної особи) – організації.

1. Стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок коштів дебіторів платника (іншого зобов'язаного особи) - організації проводиться в безспірному порядку на підставі рішення керівника (його заступника) податкового органу за місцем постановки на облік платника (іншого зобов'язаного особи). Рішення про стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок коштів дебіторів платника (іншого зобов'язаного особи) приймається з урахуванням строків виконання зобов'язань між платником (іншим зобов'язаним особою) і його дебіторами.

2. Рішення податкового органу про стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок коштів дебіторів виноситься відносно одного або декількох дебіторів платника (іншого зобов'язаного особи) на підставі довідки про наявність дебіторської заборгованості у платника (іншого зобов'язаного особи), оформленої податковим органом на підставі документів , представлених платником (іншим зобов'язаним особою), або за результатами податкової перевірки, проведеної податковим органом, або заяви платника (іншого зобов'язаного особи) про уступку вимоги кредитора та документа (акта звірки чи іншого підписаного дебітором і платником (іншим зобов'язаним особою) документа), підтверджує наявність дебіторської заборгованості у платника (іншого зобов'язаного особи) та кредиторської заборгованості у дебітора платника (іншого зобов'язаного особи). Рішення повинно містити вказівку на дебітора платника (іншого зобов'язаного особи) та суму, що підлягає стягненню, яка не може перевищувати суму дебіторської заборгованості цього дебітора платнику (іншій зобов'язаному особі). Рішення податкового органу про стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок коштів дебіторів і платіжна інструкція видаються банку, що обслуговує даний податковий орган.

5. Стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок майна платника (іншої зобов'язаної  особи)

1. Податковий або митний орган має право звернутися в загальний або господарський суд з позовом про стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок майна платника (іншого зобов'язаного особи), за винятком майна платника (іншого зобов'язаного особи).

2. До подання позовної заяви про стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок майна платника (іншого зобов'язаного особи) податковий або митний орган має право прийняти рішення про накладення арешту на майно платника (іншого зобов'язаного особи).

3. Стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок майна платника (іншого зобов'язаного особи) проводиться шляхом зарахування до відповідного бюджету коштів від його реалізації, за винятком грошових коштів на рахунках у банку; готівкових грошових коштів; дебіторської заборгованості індивідуального підприємця, заробітної плати та інших доходів фізичної особи.

Кошти, що залишилися після виконання податкового зобов'язання, сплати пені та відшкодування витрат з їх стягнення, підлягають поверненню платнику (іншій зобов'язаному особі) або заліку в рахунок майбутніх платежів. [2]


2. Обгрунтування ефективності норм визначення та узгодження податкових зобовязань в контексті чинної практики податкового адміністрування в Україні

Аналіз сучасної системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По–перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток діяльності суб’єктів господарювання, не дають можливості підприємствам нормально функціонувати, впроваджувати нові технології та випускати конкурентноспроможну продукцію. По–друге, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено. На сьогодні у сфері оподаткування діє близько 2500 нормативно–правових актів. Безумовно, що працювати безконфліктно і комфортно платникам податків у такому заплутаному правовому середовищі дуже непросто. По–третє, наявність значної кількості колізій в податковому законодавстві. Без вирішення цієї проблеми податкова реформа не зможе стати успішною, навіть якщо інші її аспекти будуть вдалі.

Крім того, податкова система України як сукупність відносин між державою і платниками характеризується такими негативними рисами:

  1.  фіскальною спрямованістю податкової політики держави, тобто без належного врахування платоспроможності платників намагання максимально використати наявний їх податковий потенціал;
  2.  різний підхід з боку держави до категорій платників, який виявляється в наданні одним з них численних невиправданих пільг у списанні та реструктуризації їх заборгованості перед бюджетом і перекладанні податкового тягаря на інших, що свідчить про дискримінаційний характер оподаткування в Україні. Прикладом є постійне списання податкового боргу компанії НАК "Нафтогаз" та її дочірнім підприємствам. Такі дії держави "відбивають" у добросовісних платників будь–яке бажання платити податки і змушують їх постійно відшуковувати схеми ухилення від оподаткування. Але, у більшості випадків, не потрібно бачити у таких діях платників злочинних намірів, скоріше за все це слід розглядати як безвихідь;
  3.  відсутністю еквівалентності у відносинах не лише між державою і окремими платниками, а й між державою і всім загалом платників внаслідок значних масштабів марнотратства і розкрадання державних коштів, що зумовлюють значну розбіжність між загальною сумою податкових платежів і сукупністю суспільних благ, які надаються платникам.

Найголовнішим недоліком також є те, що існуюча податкова система пригнічує підприємництво. На сьогоднішній день в Україні відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" налічується 42 податків та зборів. У разі добросовісної сплати усіх цих податків та зборів підприємство зобов’язано перераховувати до бюджету 45–50% створюваної на ньому доданої вартості. Навіть розвиненим країнам із стабільним соціально–економічним становищем такий рівень не властивий і, як правило, призводить до низьких темпів економічного зростання. Українським підприємствам, на відміну від західних, доводиться пристосовуватися до змін у відносинах власності, опановувати принципи корпоративного управління, адаптуватися до конкуренції. За умов існування несприятливого податкового режиму це малоймовірно, що і підтверджується вітчизняною практикою.

Крім того, велика кількість податків та численних бюджетних і позабюджетних фондів цільового призначення істотно ускладнює сплату податків і зборів, контроль за їх сплатою та форми звітності. Така громіздка система створює значні перешкоди безпосередньо для платників податків.

Всі ці проблеми вказують на недосконалість та неефективність чинної податкової системи, на те, що вона сприяє поглибленню економічної кризи. Виникає необхідність проведення податкової реформи та створення єдиного систематизованого законодавчого акту прямої дії, який охоплюватиме всі без виключення питання податкового права та відповідатиме адекватним засадам податкової політики держави.

При цьому, проблема побудови ефективної податкової системи – одна з найбільш актуальних проблем в процесі становлення в Україні ринкових відносин і закладання основ для економічного зростання. Проблеми, пов’язані з неефективністю податкової системи, ще більше загострилися в умовах світової економічної кризи, що почалася в 2008 році.

Створення нової законодавчої бази в сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем. В Україні необхідно формувати податкову політику, направлену на побудову стабільної та зрозумілої системи оподаткування, зменшення податкового тягаря і забезпечення збалансованості інтересів держави та інтересів суб’єктів господарювання.

Реформа оподаткування в Україні, що має за мету побудову ефективної та справедливої податкової системи шляхом забезпечення її стабільності, ясності та передбачуваності, є в даний час однією з найважливіших умов підвищення підприємницької та інвестиційної активності для забезпечення виходу економіки України з кризи та інтеграції її в світовий простір.

Незважаючи на різноманітність аспектів вирішення проблем оподаткування, забезпечення його дійсної ефективності можливе в межах системного підходу. Однак сьогодні податкова система України не досягла своєї завершеності як система. Серед основних причин такого стану – недостатня наукова розробленість, незбалансованість теорії та практики, що особливо яскраво проявились у чинному законодавстві. Практичні напрями його доопрацювання при прийнятті Податкового кодексу полягають у чіткому визначенні податкової системи, обґрунтуванні її призначення, класифікації (замість простого переліку) податків і принципів її побудови та наявності конкретного механізму забезпечення взаємозв’язку між окремими складовими при внесенні у них змін та уточнень. [ 4, с.268]

Ефективна податкова політика – це постійний пошук балансу між тяготами податкового навантаження та ефектом від вироблених за його рахунок суспільних благ, у першу чергу загальної і господарської інфраструктури й інституціональних умов економічної діяльності (безпека, підтримка порядку і законності, дотримання правил гри в сфері відносин між суб’єктами господарювання і т.п.).

Ефективність припускає не тільки забезпечення державного бюджету стабільними і рівномірними надходженнями доходів, але і стимулювання платників податків до розвитку бізнесу, удосконалення технології виробництва.

Головними критеріями оцінки ефективності податкової системи є:

  1.  рівність і справедливість податків стосовно всіх платників податків;
  2.  визначеність і однозначність податкового законодавства, що дозволяють однаково його розуміти і тлумачити і платнику податків і працівнику контролюючого органу. Порушення цього принципу приводить до того, що платник податків цілковито залежить від працівника контролюючого органу;
  3.  зручність для платників податків, що означає наближення термінів сплати податків до моменту одержання доходів, мінімум бюрократичних процедур, простоту розрахунків податків;
  4.  стабільність, що дозволяє прогнозувати фінансові результати, у сполученні з гнучкістю реакції на зміну економічної ситуації.

У цілому підвищення ефективності податкової системи України можливо лише при наявності сучасної наукової концепції удосконалювання податкового законодавства, побудованої на основі системного підходу, з урахуванням реалізації основних правостворюючих факторів і створення оптимальної взаємодії всіх частин податкової системи.

Як зазначає Капаєва Л.М., "система оподаткування тим ефективніша, чим вона більш зручна як для того, хто сплачує податки, так і для того, хто здійснює контролюючі функції. Податкова система повинна забезпечувати раціональне співвідношення між інтересами держави в одержанні джерел для покриття державних витрат і інтересами платників у сплаті податку в такому розмірі, щоб це не суперечило їх особистим та виробничим інтересам та інтересам суспільства в цілому".

При цьому, слід зазначити, що окремий податок як такий за своєю суттю не може мати стимулюючої функції, бо він є вилученням коштів у економічного суб’єкта. Стимулюючу роль може виконувати цілісна система оподаткування. З огляду на її всезагальність, податкові преференції, які надаються, виглядають як прямий перерозподіл коштів на користь суб’єктів, які цими преференціями користуються. Відтак відповідне поєднання важелів податкового регулювання може стимулювати економічне зростання чи необхідні структурні зрушення. Стимулююча функція податкової системи належить до складових економічної стратегії держави, оскільки потребує комплексного, послідовного, узгодженого та тривалого застосування інструментів економічної політики.

Застосування відносно невисоких та уніфікованих ставок оподаткування, обмеження звільнень від податків це стратегія, що забезпечить ефективність оподаткування. Однак, у перехідних умовах, коли ринкові відносини недостатньо сприяють зростанню, резервом вдосконалення механізму впливу держави на подолання кризових явищ може стати використання моделі, що дає змогу задавати певні інтервали основним параметрам податкової системи в залежності від пріоритетів розвитку чи необхідності вирішення певних суспільно виправданих завдань. Тобто, має існувати і нижня межа податкових вилучень в залежності від необхідності зміни ключових показників діяльності. Вона визначатиме обґрунтованість рішень щодо диференціації податкових ставок, встановлення податкових пільг.

Серед основних факторів ефективності оподаткування – ступінь володіння механізмом погодження інтересів сторін податкових відносин. Організація та розвиток оподаткування мають формуватися під впливом складного взаємозв’язку потреб і можливостей їх задоволення. Між тим, сьогодні в теорії та на практиці такий підхід до розв’язання протиріч національної податкової системи практично відсутній. У разі подальшого ігнорування цієї основоположної передумови ефективності податкових відносин процес їх поступального розвитку може загальмуватися, що створить перепони економічному розвитку та суспільному добробуту.

Концептуально реформування податкової системи в Україні повинно бути спрямовано на створення організаційно–правових основ оподаткування ринкового типу, формування в країні зваженої податкової політики, створення умов для переходу до економічного зростання, враховуючи темпи глобалізації економіки. Запровадження нових концептуальних підходів у Податковому кодексі України повинно привести до побудови стабільної та прозорої податкової системи, до встановлення правових механізмів взаємодії всіх її елементів у рамках єдиного податкового простору.

Податки впливають на відносні ціни в економіці і, таким чином, відображуються на структурі виробництва, споживання і доходу. З точки зору ефективності бажано мати податок, який матиме мінімальній вплив на відносні ціни і, відповідно, суттєво не зачіпатиме розподілу ресурсів. Надзвичайно великий податок на конкретний товар призведе до скорочення виробництва та споживання останнього і, в результаті, обумовить втрати в ефективності, якщо бідні ресурси відволікатимуться від свого найпродуктивнішого використання, а це, в свою чергу, негативно відобразиться на зростанні. На практиці ефективність досягається за рахунок обкладання якнайширшої податкової бази і застосування відносно невисоких ставок. У цьому контексті розуміється також зведення до мінімуму звільнення від податку.

Відправною точкою реформування податкової системи України є визнання того факту, що в основному вона вже склалася і попри всі свої недоліки не повинна розглядатися як така, що має підлягати докорінному реформуванню. Це означає, що необхідно забезпечити незмінність складу її ядра, що включає податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, акцизний збір, мито. Щодо другорядних у фіскальному відношенні податків, то їх склад може переглядатися на основі порівняння їх ефективності.

Потребує перегляду система місцевих податків і зборів. До неї обов’язково мають бути включені податок на нерухоме майно та податок з власників транспортних засобів, що вважаються місцевими в багатьох розвинутих країнах. В цілому система місцевих податків і зборів разом із надходженнями від загальнодержавних податків має створити надійну дохідну базу для фінансування функцій і повноважень органів місцевого самоврядування.

Створення нової законодавчої бази в сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем. В Україні необхідно формувати податкову політику, направлену на побудову стабільної та зрозумілої системи оподаткування, зменшення податкового тягаря і забезпечення збалансованості інтересів держави та інтересів суб’єктів господарювання.

На нинішньому етапі розвитку нашої країни, коли основним мотивом економічної політики повинна бути безпосередня орієнтація держави на зростання добробуту народу, активізацію інвестиційної і підприємницької діяльності, є нагальна необхідність невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного податкового законодавства.

Головним завданням держави при проведенні податкової реформи повинно бути гарантування стабільності податкового законодавства, яка повинна відображатися у Податковому кодексі.

Податковий кодекс України за своїми загальними ознаками має перевагу у тому, що в одному документі можна визначити єдину методологію загальнодержавних та місцевих податків, основні принципи та положення податкової системи, надати однозначне тлумачення податкової термінології, окреслити загальні положення правового регулювання податкових відносин, фінансової відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Удосконалення податкового законодавства, передбачене проектом Податкового кодексу України, повинно мати на меті створення умов для подальшого інтегрування країни до світової спільноти, адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Прийняття Податкового кодексу забезпечило ефективність існуючої на сьогодні системи оподаткування та зробити співпрацю між державою та платниками податків справді партнерською – з добровільною сплатою податків.

Теоретично норми податкового законодавства України у сфері визначення і узгодження податкових зобов’язань  є ефективними. Але це не завжди проявляється на практиці.

Згідно норм податкового кодексу України кожен платник податків чи податковий агент повинен самостійно визначати і сплачувати до відповідних бюджетів суму податкового зобов’язання. Але часто суму податкових зобов’язань визначає контролюючий орган. Причиною цього є виявлення порушень платників податків при поданні декларацій, неподання декларацій, ухилення від сплати податків та ін.

Для збільшення ефективності визначення та узгодження податкових зобов’язань самим платником необхідно підвищувати рівень податкової культури населення. Тобто кожен платник повинен розуміти необхідність і важливість сплати податків у повному обсязі.

Також для збільшення ефективності визначення та узгодження податкових зобов’язань можливим є встановлення більших розмірів штрафних санкцій за порушення податкового законодавства у цій сфері. Це буде стимулювати платників не порушувати законодавство.

Для підвищення ефективності нормативного забезпечення необхідне чітке визначення всіх понять, його ясність і прозорість.

При модернізації нормативного забезпечення у сфері визначення податкових зобов’язань необхідно враховувати непрямі методи визначення податкових зобов’язань. Сьогодні на заході ці методи широко використовуються на практиці.

Україна в цьому напрямі зробила крок вперед. Було розроблено методику визначення податкових зобов’язань за непрямими методами, що передбачила умови їх застосування, було запропоновано та закріплено застосування непрямих методів на законодавчому рівні.

Закордонний досвід використання непрямих методів дозволить Україні створити власний механізм застосування непрямих методів у визначенні податкових зобов’язань платників податків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Податковий кодекс Російської Федерації [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nalkodeks.ru/text/chast1/html

2.Податковий кодекс Республіки Білорусь від 29.12.2009. 

3.Податковий кодекс України. – К.: ДП «ІВЦ ДПА України», 2010. – 336 с.

4. Проценко Т.О. Реформування та удосконалення законодавства у сфері адміністрування податків в Україні // Держава і право. – 2009. – № 27 – С. 267-268.

                                          ЗАДАЧА 1

Нарахувати пеню за несвоєчасне погашення податкового боргу платника податків на підставі таких даних:

Сума податкового боргу, 11 тис грн.

Кількість днів прострочення – 15 днів.

Більша облікова ставка Національного банку – 12%

Сума непогашеної пені – 1500 грн.

Розвязання:

Сума пені розраховується за такою формулою:

  

  

         ∑погашення податкового боргу х Кднів : 100 х UНБУ  х 1,

---------------------------------------------------------------------------

  

  

                                               R 

Y – сума пені, що нараховується на фактично погашену суму податкового боргу;

погашення податкового боргу – фактично погашена сума податкового боргу;

Кднів – кількість днів затримки сплати  податкового зобов'язання;

UНБУ – більша з облікових ставок Національного банку України, що діяли на день виникнення податкового боргу або на день його (його частини) погашення;

1,2 – коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120 % річних UНБУ;

R – кількість днів у календарному році.

  

  

11000 х 15 : 100 х 12  х 1,

------------------------------------ = грн.

  

  

               365 

Отже, нарахована платнику податків пеня складає  65,1 грн.

Загальна сума пені становить 65,1+1500=1565,1 грн.


                                 ЗАДАЧА 2

 

Нарахувати штрафну санкцію  за допущену недоїмку з податку на додану вартість підприємству "Факел” (місячний звітний період), та заповнити встановлену ДПА України форму повідомлення-рішення на підставі таких даних:

1.Документальну перевірку підприємства завершено 30 січня 2011 року, повідомлення-рішення про застосування фінансових  від  4 лютого 2011 року.

2.Перевіркою донараховано податку на додану вартість за лютий 2010 року 13 тис. грн. та за серпень 2010 року 196 грн.

3.Станом на день застосування санкцій за особовим рахунком платника податків в податковій інспекції мала місце переплата ПДВ на суму 4600 грн.

Розвязання:

Недоїмка з ПДВ становить: =13000+196-4600=8596 грн.

Адміністративний штраф складає 85 грн.

Штрафна санкція застосовується в розмірі 25% недоїмки з ПДВ.

Сума штрафних санкцій за несплату становить 8596*25%=2149 грн.

По результатам перевірки заповнюємо повідомлення рішення форми „Р”.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

58747. Уроки информационного менеджмента 16.84 MB
  Потребность в литературе такого характера в России еще достаточно остра поскольку менеджеру информационной системы ИС приходится решать практические задачи создания и повышения эффективности ИС для чего...
58748. Уроки информационной войны США против России во время вооруженного конфликта в Южной осетии 202 KB
  Главной особенностью этой войны стал тот факт что несмотря на то что сражения на поле боя велись между российскими и грузинскими войсками в ходе информационного противоборства России пришлось столкнуться со всей мощью пропагандистской машины Соединенных Штатов Америки и целого ряда других союзных им государств. На данный момент сложно говорить о том были ли конкретная дата и сценарий вторжения грузинских войск в Южную Осетию согласованы с американским руководством тем не менее данная агрессия целиком и полностью лежит в русле...
58752. Уроки истории с использованием технологии программированного и модульного обучения 44 KB
  Логика обучения носит линейный характер. Такой вариант программированного обучения в большей степени адаптирован к индивидуальным особенностям учебной деятельности ученика. Опыт использования программированного обучения у нас и за рубежом выявил много сильных его сторон.
58753. История. Краткий курс 1.31 MB
  Австралопитеки стали приспосабливаться к этим изменениям: выгнали животных из пещер и стали там жить стали использовать огонь сначала только поддерживали огонь заниматься охотой и пользоваться одеждой шили из шкур животных. Они размножились и стали расселяться. Те из них кто дошли до Китая стали называться синантропами. Многое не зная они стали поклоняться силам природы.
58754. Выбор изделия. Выполнение эскизов 27 KB
  Основной этап. Развитие абстрактного мышления творческой мысли Организационный этап Приветствие проверка отсутствующих сообщение темы занятия. Основной этап Ознакомление учащихся с правилами техники безопасности.