66820

Ризик як першооснова страхування. Еволюція ризиків у суспільному житті людини та об’єктивна необхідність їх страхування

Контрольная

Налоговое регулирование и страхование

Необхідність прискорення руху економіки, позитивних перетворень в усіх сферах життя ні в кого не викликає сумніву. Однак, становлення цих процесів, особливо у вітчизняній практиці, стикається з певними труднощами, зумовленими не в останню чергу наявністю великого кола ризиків...

Украинкский

2014-08-27

46.76 KB

0 чел.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет фінансів

Кафедра фінансів суб’єктів

господарювання і страхування

Індивідуальне науково-дослідне завдання

з дисципліни

Страхування

                                                                      Виконав:

                                                                                 студент гр. Ф-34

                                                                                 

                                                                                          Науковий керівник:

Тернопіль - 2011

План

1. Ризик як першооснова страхування. Еволюція ризиків у суспільному житті людини та об’єктивна необхідність їх страхування.

2. Структура інтересів, що характеризують виникнення страхового захисту.

3. Зміст принципів добровільного страхування.

4. Характеристика відмінностей страхового брокера від страхового агента та страхової компанії.

5. Відокремлені підрозділи страховика.

6. Еволюція органу державного нагляду та контролю за страховою діяльністю в Україні.

7. Індивідуальне та колективне страхування від нещасних випадків.

8. Страхування авто-каско.

9. Страхування відповідальності перевізника небезпечних вантажів.

10. Види комісій у перестрахуванні.

11. Склад доходів страховика від страхової діяльності.

12. Механізм формування резервів зі страхування життя.

Список використаних джерел

1. Ризик як першооснова страхування. Еволюція ризиків у суспільному житті людини та об’єктивна необхідність їх страхування.

Необхідність прискорення руху економіки, позитивних перетворень в усіх сферах життя ні в кого не викликає сумніву. Однак, становлення цих процесів, особливо у вітчизняній практиці, стикається з певними труднощами, зумовленими не в останню чергу наявністю великого кола ризиків, різноманітних за характером, величиною, наслідками.

Поняття ризику в житті пов'язується з усвідомленням незнання і тому небезпеки, загрози, невідомості кінцевого результату ненадійності, непевності, випадковості і тому невизначеності збитку.

З наукової точки зору під ризиком розуміють вірогідність настання події, котра зумовить прямі або непрямі збитки майновим інтересам юридичних і фізичних осіб. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім.

Ризик притаманний кожному виду діяльності людини. Він є об'єктивним явищем майже в усіх сферах суспільного життя, тому категорія ризику має виняткове значення в діяльності господарюючих суб'єктів.

Різні спеціалісти розглядають ризик у різних аспектах: фахівці з фінансів аналізують ризик на фондовій біржі, консультанти з безпеки або інженери розглядають ризики, пов'язані з використанням обладнання, робітники соціальної сфери - ризики, від яких страждають конкретні фізичні особи.

Таким чином, наявність ризиків і необхідність захисту від їхніх наслідків викликають потребу у страхуванні. Оскільки страхування надає фінансову підтримку після настання страхового випадку, необхідно з'ясувати сутність та основні характеристики ризику, бо ризик є одним з основних понять страхування.

За своєю сутністю ризик є подією з негативними, особливо невигідними економічними наслідками, які, можливо, настануть у майбутньому в розмірах, що невідомі.

Без наявності ризику немає страхування, тому що інакше відсутній страховий інтерес. Тобто страховий ризик можна визначити, як певну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

2. Структура інтересів, що характеризують виникнення страхового захисту.

В особистому страхуванні потреба і відповідна їй форма страхового інтересу й, отже, зміст об’єкту особистого страхування полягає в прагненні одержати майнове забезпечення, пов’язане з такими чинниками:

  1.  з життям (точніше, зі смертю, тобто втратою годувальника або обумовленими смертю витратами на поховання померлого); такий страховий інтерес має опосередкований характер, тому що виникає лише після смерті застрахованої особи і при цьому переноситься із застрахованої особи на отримувача страхової суми, адже після своєї смерті фізична особа ніяких майнових інтересів вже не має;
  2.  з втратою здоров’я, а точніше, з матеріальними витратами, що спричинені втратою здоров’я у вигляді непередбачених витрат на підтримку і (або) відновлення здоров’я самої застрахованої особи. При цьому страховий інтерес має безпосередній характер і ним має право безпосередньо скористатися тільки застрахована особа, а не особа - отримувач страхової суми (у цьому випадку страховий захист не розповсюджується на здоров’я дітей, підстаркуватих батьків, інвалідів та інших осіб, які утримуються страхувальником);
  3.  з втратою працездатності (тимчасовою або стійкою) страхувальником або застрахованою особою - у вигляді майнової компенсації неотриманих через настання такої непрацездатності коштів (заробітку, інших матеріальних благ). Страховий інтерес має також безпосередній характер;
  4.  з необхідністю одержання визначеного майнового забезпечення при виході на пенсію (у результаті настання непрацездатності за віком або за станом здоров’я). При цьому страховий інтерес також має безпосередній характер, оскільки пенсійне забезпечення виплачується, як правило, тільки самій особі і до тих пір, поки особа продовжує жити.

У майновому страхуванні страховий інтерес виявляється у формі відшкодування втрат, пов’язаних із володінням, користуванням, розпорядженням майном. Страховий інтерес як економічна категорія виражається в самій речі, іншому майні, нематеріальному прибутку. Правовий склад страхового інтересу втілює не саму майнову або немайнову цінність речі, а відношення до неї тієї або іншої особи. Тому об’єктом страхових правовідносин виступає не те або інше конкретне майно, а відношення до нього володаря цього майна, що втілюється через страховий інтерес.

3. Зміст принципів добровільного страхування.

Добровільна форма страхування побудована на дотриманні наступних принципів:

1. Добровільне страхування діє через закон, і на добровільних засадах. Закон визначає ті, що підлягають добровільному страхуванню об'єкти і найбільш загальні умови страхування. Конкретні умови регулюються правилами страхування, які розробляються страховиком.

2.  Добровільна участь в страхуванні повною мірою характерний тільки для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об'єкту, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування. Даний принцип гарантує укладення договору страхування на першу вимогу страхувальника.

3. Вибірковий обхват добровільним страхуванням, пов'язаний з тим, що не всі страхувальники виявляють бажання в нім брати участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для висновку договорів.

4. Добровільне страхування завжди обмежено терміном страхування. При цьому почало і закінчення терміну особливо обмовляються в договорі, якщо страховий випадок відбувся в період страхування. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладення договорів на новий термін.

5. Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або періодичних страхових внесків. Набуття чинності договору добровільного страхування обумовлене сплатою разового або першого страхового внеску. Несплата чергового внеску по довгостроковому страхуванню спричиняє за собою припинення дії договору.

Страхове забезпечення по добровільному страхуванню залежить від бажання страхувальника. По майновому страхуванню страхувальник може визначати розмір страхової суми в межах страхової оцінки майна. По особистому страхуванню страхова сума за договором встановлюється угодою сторін.

4. Характеристика відмінностей страхового брокера від страхового агента та страхової компанії.

Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика та виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери - громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Діяльність страхових агентів і страхових брокерів багато в чому має спільні риси, але юридичний статус таких осіб різний. Страховий агент є уповноваженим страховика і діє згідно з агентською угодою на визначеній території. Страховий брокер, навпаки, є уповноваженим страхувальника або страхової компанії, що бажає перестрахувати ризики за взятими на себе зобов'язаннями. Клієнт доручає брокерові здійснювати всі необхідні дії, пов'язані з управлінням своїми договорами страхування (перестрахування) і розміщенням їх у страховій компанії на вибір брокера. Незалежність брокера від страховика або перестраховика (тобто від другої сторони угоди) - ключова відмінність брокера від агента. Саме незалежність брокера є гарантом того, що він, обираючи страхову компанію для свого клієнта, керується виключно інтересами останнього.

Діяльність страхових брокерів визначена як професійна діяльність осіб, які, діючи з повною свободою вибору підприємства, зводять разом, з метою страхування або перестрахування, осіб, що мають потребу в страхуванні або перестрахуванні, тоді як страхові або перестрахові компанії виконують підготовчу роботу для укладання договорів страхування або перестрахування і, де це доречно, надають допомогу в застосовуванні і виконанні таких договорів, зокрема в разі виникнення вимог страхового відшкодування. Тобто страхові брокери є посередниками між страховиком і страхувальником. В цьому полягає відмінність між страховим брокером і страховою компанією.

5. Відокремлені підрозділи страховика.

Згідно Законів України "Про господарські товариства""Про підприємництво" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування" страховики мають право створювати на території України та за її межами, з правами відокремлених підрозділів страховиків, представництва, а також філії, що здійснюють свою діяльність тільки на території України відповідно до чинного законодавства України.

Ці підрозділи у своїй діяльності керуються Положенням про філію (представництво), що затверджується загальними зборами учасників. Положення про філію (представництво) повинно містити відомості про те, що філія (представництво) не є юридичною особою, повну та скорочену назву, мету та функції, відомості про керівництво та порядок ліквідації. Положення про філію (представництво) не повинно суперечити чинному законодавству та цьому Положенню.

Філія страховика - це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, може мати власну назву, яка повинна використовуватися згідно Положення про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність по видах, на які страховик одержав ліцензії Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями.

Представництво страховика - це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, діє у відповідності з Положенням про представництво, не має права займатися страховою, а також будь-якою підприємницькою діяльністю. Представництво виконує функції і задачі сприяння організації і здійсненню статутної діяльності страховика, виступає від імені страховика та фінансується останнім.

Страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та представництв, організує контроль за страховими операціями філій.

6. Еволюція органу державного нагляду та контролю за страховою діяльністю в Україні.

В період з 1991 по жовтень 1993 року в Україні не було державного органу з нагляду за страховою діяльністю. Загальні функції нагляду здійснювало Міністерство фінансів України.

З жовтня 1993 по березень 2000 року державний нагляд за страховою діяльністю здійснював Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд). З квітня 2000 року його функції та права передані Міністерству фінансів України, в котрому було утворено Департамент фінансових установ та ринків. Безпосередній нагляд за страховою діяльністю здійснював структурний підрозділ цього Департаменту – Управління контролю фінансових ринків, ліцензування і нагляду та його сім територіальних відділів.

У липні 2001 року прийнято Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», згідно з яким у травні 2003 року розпочала роботу Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг). Ця комісія здійснює нагляд не тільки за страховим ринком, але і за ринками, на котрих послуги надають довірчі товариства, лізингові та факторингові, кредитно-гарантійні установи, ломбарди, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди. Комісія підпорядкована Президенту України.

7. Індивідуальне та колективне страхування від нещасних випадків.

Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Умови і порядок проведення страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно, але з урахуванням вимог чинного законодавства. Добровільне страхування громадян від нещасних випадків здійснюється на підставі правил, що враховують особливості як індивідуального страхування громадян, так і колективного страхування працівників від нещасних випадків за рахунок коштів підприємств. Єдині правила добровільного страхування громадян від нещасних випадків можуть доповнюватися особливими умовами страхування дітей, спортсменів, туристів, пасажирів, здоров'я і таке ін., які відбивають особливості ризику цих категорій застрахованих.

Страхувальниками можуть бути як юридичні особи, так і дієздатні громадяни, котрі уклали зі страховиками договори страхування. Страхувальники можуть укладати зі страховиками договори про страхування від нещасних випадків третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав та обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Одночасно страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум, а також замінювати їх до настання страхового випадку.

Важливі умови страхування громадян від нещасних випадків такі:

  1.  обмеження терміну страхування;
  2.  обмеження віку страхувальників;
  3.  обмеження обсягу страхової відповідальності, обумовленої наслідками нещасних випадків, які сталися із застрахованим у період дії договору;
  4.  настання нещасного випадку в період дії договору страхування, зміст якого обумовлений діючими правилами страхування (виплати здійснюються за його наслідки, а не за фактом нещасного випадку);
  5.  пропорційний розмір виплати страхової суми залежно від ступеня втрати здоров'я, працездатності або часу лікування;
  6.  обумовлений перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку;
  7.  обумовлений термін виплати страхової суми - 10 днів після подання всіх необхідних документів;
  8.  визначення трирічного строку давності з дня прийняття страховиком рішення про страхову виплату або відмову у виплаті для звернення страхувальника з приводу виплати страхової суми за втрату здоров'я внаслідок нещасного випадку.

До страхових випадків відносяться: смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку, травмування застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.При цьому нещасний випадок тлумачиться як несподівана непередбачувана подія, що фактично відбулася і призвела до фізичного ушкодження або внаслідок якої настав розлад здоров'я або смерть застрахованого і яка підтверджена медичним закладом.

Тарифи при страхуванні громадян від нещасних випадків, що сталися як під час виконання застрахованим своїх службових обов'язків, так і поза роботою, застосовуються залежно від групи ризику, до якої належить застрахований та виду страхування (повний страховий захист, чи захист лише на виробництві).

Термін виплати страхової суми обумовлюється правилами (умовами) страхування. В більшості це - шестиденний або семиденний строк.

Про настання страхового випадку страхувальник, застрахований або вигодонабувач письмово повідомляє страховика, тільки це стає можливим, але, не пізніше одного року від дня настання страхового випадку.

8. Страхування авто-каско.

Страхування "Автокаско" - це страховий захист від будь-яких збитків, що можуть виникнути в результаті пошкодження, повної загибелі або втрати автотранспортного засобу або окремих його частин при настанні обумовлених в страховому полісі випадків. Страхування "автокаско" звичайно проводиться в добровільній формі і їм можуть бути охоплені всі види транспортних засобів, які знаходяться в експлуатації, а саме - вантажні і спеціальні автомобілі, тягачі і автобуси, легкові автомобілі і причепи до них, трактори, мотоцикли і т. п.

В автострахуванні використовується декілька різновидів договорів страхування, що передбачаються різноманітні обсяги страхового покриття можливих ризиків, від повного до часткового страхування "автокаско".

Договір на повне і часткове страхування "автокаско" може укладатись на необмежений час, а страховий поліс бути дійсним до тих пір, доки одна з сторін не розірве договір або він не втратить своєї сили, наприклад, із-за несплати страхового внеску або в випадку, коли договір дійсний на території країни, а володар автомобіля від’їхав за її межі.

При страхуванні "автокаско" діє умова добровільної, а інколи і обов'язкової участі страховика в відшкодуванні збитків або так звана "франшиза". В цьому разі страхове відшкодування зменшується на величину власної участі страховика і припускає звільнення страховика від відшкодування збитків, не що перевищують певного розміру, наприклад, 5-10% страховий суми.

Франшиза може бути безумовною або умовною, що означає, в першому випадку, обов'язковий виняток з суми страхового відшкодування частки власної участі страховика поза залежністю від його вини, а в другому випадку, в залежності від його вини в збитках, нанесеному майну, що застраховане.

Застосування франшизи не знижує ефективності страхового захисту інтересів володарів засобів транспорту, оскільки виняток з страхового покриття невеликих сум не може істотно відбитися на матеріальних інтересах страховиків. Разом з тим страхування з франшизою позбавляє страхові компанії від необхідності врегулювання незначних збитків, а також є превентивною мірою по зменшенню числа страхових випадків.

По умовам страхування "автокаско" звичайно не відшкодовуються збитки, що явились слідством умислу страховика, членів його родини або інших осіб, в розпорядженні яких знаходився транспортний засіб; при експлуатації зламаних автомобілів або водінні засобів транспорту особами, які знаходяться в стані алкогольного сп'яніння, а також під впливом наркотиків; при використанні об'єкту страхування в меті навчання водінню або для участі в змаганнях і іспитах; при природному зносі транспортного засобу або його окремих вузлів, деталей; в результаті військових дій і їхніх наслідків, а також при народних заворушеннях або страйках; конфіскації, реквізиції, арешту, знищення засобів транспорту по розпорядженню і т.п.

Сума страхового покриття, його умови і обмеження вказуються в страховому полісі, з яким страхувальник повинен уважно ознайомитися, бо незважаючи на збіг загальних принципів автострахування, в договорах страхування можуть бути деякі відмінності, в частковості, в відношенні франшизи, перерахування ризиків, по яким не відшкодовуються збитки, лімітів страхового відшкодування і т.п.

9. Страхування відповідальності перевізника небезпечних вантажів.

Страхування відповідальності перевізника небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Постанови КМ № 733 від 2002.06.01 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів», Законів України "Про страхування" та "Про перевезення небезпечних вантажів".

Страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів проводиться з метою  забезпечення  відшкодування  шкоди заподіяної життю і здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу,  майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів.

Страхувальником може бути:

  1.  відправник небезпечного  вантажу - зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент)  або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка готує та подає цей вантаж для перевезення;
  2.  перевізник небезпечного  вантажу - юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка здійснює перевезення небезпечного вантажу;
  3.  одержувач небезпечного   вантажу  -  зазначена  в  перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка одержує небезпечний вантаж від перевізника;
  4.  також страхувальником може виступати особа, що виконує експедиторські функції в разі згоди на це перевізника.

Страховий випадок - будь-яка подія під час перевезення небезпечних вантажів, внаслідок якої заподіяна шкода життю, здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб і виникла цивільно-правова відповідальність страхувальника щодо відшкодування цієї шкоди.

Страховою сумою за страхуванням відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів є сума, в межах якої страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або за його дорученням потерпілій третій особі.

Страхові виплати поділяються на:

  1.  на  відшкодування  шкоди, заподіяної  життю та  здоров'ю третіх осіб, - 50 відсотків страхової суми, у тому числі на одну особу страхова сума встановлюється:у разі відшкодування шкоди спадкоємцям особи, яка загинула (померла) внаслідок страхового випадку, - 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; у разі призначення потерпілій третій особі I, II і III групи інвалідності - відповідно 450, 375, 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за кожний день непрацездатності потерпілої  третьої  особи - один неоподатковуваний мінімум доходів громадян, але не більш як 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за весь час втрати працездатності;
  2.  на відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, - 30 відсотків страхової суми;
  3.  на відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб, - 20 відсотків страхової суми.

Розмір страхових тарифів установлюється у відсотках страхової суми та визначається залежно від класу небезпечного вантажу та виду транспорту, обсягу небезпечних вантажів, що підлягають перевезенню, відстані перевезення, терміну страхування та інших умов, які можуть вплинути на ризик виникнення страхового випадку.

10. Види комісій у перестрахуванні.

Перестрахування — страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

У разі купівлі в перестраховика захисту (гарантії від збитків) страховик передає йому частину ризику, а також і частину премії. Але за організацію прийому ризику на страхування страховик має право на отримання комісійної винагороди, або комісії з премії. Отже, комісія — це узгоджена частина понесених цедентом витрат з укладання договорів страхування. Існують такі види комісій:

  1.  оригінальна комісія - відрахування з премії на користь цедента. Виплачується в перестраховувальній цесії. 
  2.  перестраховувальна комісія - відрахування з премії на користь ретроцедента. Використовується при ретроцесії.
  3.  брокерська комісія - відрахування з премії на користь брокера. Покриває витрати, пов’язані з розміщенням перестраховувального договору, і враховує прибуток по цьому розміщенню. 

Страховик (цедент) має також право на тантьєму — відрахування з прибутку перестраховика, який він може отримати за результатами проходження договору перестрахування. Тантьєма виплачується щороку із суми чистого прибутку, який отримує перестраховувальна компанія. Це форма заохочення перестраховиком перестрахувальника щодо наданої участі в договорі перестрахування, сумлінності та обачного ведення справи. 

11. Склад доходів страховика від страхової діяльності.

Доходи страховика можна поділити на три великі групи:

  1.  доходи від страхової діяльності, тобто всі надходження на користь страховика, пов'язані з проведенням страхування і перестрахування;
  2.  доходи від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів);
  3.  інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з'являються у страховика у процесі його звичайної господарської діяльності. 

Страхова компанія від проведення страхових операцій отримує такі доходи:

  1.  зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії) за договорами страхування і перестраховування; 
  2.  комісійні винагороди за перестрахування; 
  3.  частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками; 
  4.  повернуті суми із централізованих страхових резервних фондів; 
  5.  повернуті суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій. 

Зароблені страхові платежі визначаються шляхом збільшення суми надходжень страхових платежів протягом звітного періоду на суму незароблених страхових на початок звітного періоду і зменшення отриманого результату на суму незароблених страхових платежів на кінець звітного періоду. До суми надходжень страхових платежів не включаються частки страхових платежів, які були сплачені перестраховикам у звітному періоді за договорами перестраховування.

Якщо страхова компанія має договори перестрахування і виступає як прямий страховик (цедент), вона може одержувати від перестраховика доходи у вигляді комісійних винагород за передачу ризиків на перестрахування. Це плата за те, що цедент веде справи з клієнтом, укладає зі страхувальником страховий договір.

При настанні страхової події з об'єктом, що був перестрахований, прямий страховик у повному обсязі сплачує відшкодування, а перестраховик компенсує йому свою частину у відшкодуванні збитків у сумі згідно з перестраховою угодою. Це ще один вид доходів від страхової діяльності.

Іноді проведення деяких видів страхування потребує створення централізованих страхових резервних фондів, наприклад, МТСБУ. Якщо внески до зазначених фондів були зроблені, а потім страхова компанія вийшла зі складу МТСБУ, частина внесків має бути повернена. 

Під «технічними резервами, іншими, ніж резерв позароблених премій», розуміється резерв збитків. Про повернуті з цього резерву суми може йтися в разі, коли на підставі заяви страхувальника про страхову подію до резерву збитків була спрямована певна сума грошей з метою подальшого їх використання для компенсації збитків страхувальникові. А потім, у процесі з'ясування причин і обчислення точнішого розміру збитків, сума фактичної виплати виявилася дещо меншою, ніж та, що була попередньо зарезервована. Різниця між зарезервованою сумою і сумою, фактично сплаченою страхувальникові, і являтиме собою повернуті суми з резерву збитків та розглядатиметься як іще один вид доходів від страхової діяльності.

12. Механізм формування резервів зі страхування життя.

Страхові резерви зі страхування життя є оцінкою вартості грошових зобов'язань страховика за договорами та майбутніх витрат для забезпечення їх виконання.

Страхові резерви зі страхування життя поділяють на:

  1.  резерви довгострокових зобов'язань (математичні резерви);
  2.  резерви належних виплат страхових сум.

Резерви довгострокових зобов'язань складаються з:

  1.  резервів нетто-премій;
  2.  резервів витрат на ведення справи;
  3.  резерву бонусів.

Розрахунок математичних резервів проводять з використанням актуарних методів та окремо за кожним чинним на звітну дату договором з урахуванням темпів зростання інфляції. Загальна величина математичного резерву дорівнює сумі резервів, розрахованих окремо за кожним договором.

Розрахунок резерву нетто-премій на страхову річницю здійснюють проспективно — як різницю між актуарною вартістю потоку майбутніх страхових виплат (без урахування бонусів) та актуарною вартістю потоку майбутніх страхових нетто-премій.

Розрахунок резерву витрат на ведення справи на страхову річницю здійснюють проспективно — як різницю між актуарною вартістю потоку майбутніх витрат страховика із забезпечення виконання зобов'язань за договором після закінчення строку сплати страхових внесків та актуарною вартістю потоку наступних надходжень тієї частини брутто-премії, що йде на покриття майбутніх витрат.

Резерв бонусів є оцінкою додаткових зобов'язань страховика, що виникають при збільшенні розмірів страхових сум та (або) страхових виплат за результатами отриманого інвестиційного доходу та за іншими фінансовими результатами діяльності страховика (участь у прибутках страховика). Резерв бонусів розраховують на страхову річницю як актуарну вартість додаткових виплат страховика.

Розрахунок резерву нетто-премій та резерву витрат на ведення справи на звітну дату, що не збігається зі страховою річницею, здійснюють методом інтерполяції між розмірами цих резервів на найближчі страхові річниці.

На дати, наступні за днем закінчення строку дії договору, математичні резерви вважають рівними нулю.

Страховик одночасно з розрахунком страхових резервів за кожним договором на визначену дату оцінює обсяг страхових зобов'язань перестраховика на базисі розрахунку резерву.

Викупна сума на будь-яку дату не повинна перевищувати математичного резерву на цю дату. Розмір викупної суми залежить від строку дії договору, його розраховують згідно з методикою, яка є невід'ємною частиною правил страхування життя.

Резерв належних виплат страхових сум складається з:

  1.  резерву заявлених, але не врегульованих збитків;
  2.  резерву збитків, що виникли, але не заявлені.

Розрахунок резерву заявлених, але не врегульованих збитків здійснюють за кожним чинним на звітну дату договором окремо. Розрахунок резерву збитків, що виникли, але не заявлені, здійснюють за сукупністю договорів у цілому. Загальна величина резерву належних виплат страхових сум дорівнює сумі зазначених резервів.

Резерв заявлених, але не врегульованих збитків є оцінкою грошових зобов'язань страховика щодо страхових випадків, що мали місце у звітному або звітних періодах, що передують йому, але не були виконані або виконані не повністю на звітну дату.

Величину резерву заявлених, але не врегульованих збитків визначають у сумарному розмірі не сплачених на звітну дату грошових сум, що мають бути виплачені:

а) у зв'язку зі страховими випадками, про факт настання яких заявлено страховику в установленому законодавством та договором порядку;

б) при настанні термінів здійснення виплат ануїтету, за якими (термінами) згідно з умовами договору не вимагається заява на виплату;

в) у зв'язку з достроковим припиненням дії договору або зі змінами умов договору.

Резерв збитків, що виникли, але не заявлені, є оцінкою грошових зобов'язань страховика за ризиками нещасного випадку та (або) хвороби щодо страхових випадків, які могли статися у звітному або звітних періодах, що передують йому, але не були заявлені на звітну дату.

З метою врахування витрат на укладання договору може здійснюватися модифікація (зменшення) резерву нетто-премій (модифікація резерву).

Модифікацію резерву застосовують лише за умови сплати страхових премій частинами протягом не менше 3 років.

Модифікацію резерву здійснюють шляхом зменшення розміру резерву нетто-премій на фіксований для даного договору відсоток (рівень модифікації) актуарної вартості потоку майбутніх нетто-премій.

Процедура модифікації повинна відповідати таким загальним вимогам:

  1.  на кінець першої страхової річниці модифікований резерв не повинен бути від'ємним;
  2.  рівень модифікації не повинен перевищувати 5%.

Якщо протягом першого страхового року модифікований резерв набирає від'ємного значення, вважають, що він має нульове значення.

Базис розрахунку математичних резервів установлює страховик. Він включає:

  1.  демографічні показники тривалості життя (таблиці смертності);
  2.  імовірності настання ризиків певної хвороби та (або) нещасного випадку чи їх наслідків, якщо страхування на випадок настання таких подій передбачене правилами страхування;
  3.  річну ставку інвестиційного доходу.

Річна ставка інвестиційного доходу не може перевищувати 4%.

Рішення щодо формування резерву витрат на ведення справи та резерву збитків, що виникли, але не заявлені, приймає страховик. У разі, якщо зазначені резерви не формують, їх вважають рівними нулю.

При розрахунку страхових резервів допускають спрощення та наближення у разі, якщо може бути обґрунтовано, що їх вплив на результати розрахунку резервів несуттєвий.

Список використаних джерел

  1.  Закон України «Про внесення змін до Закону України  «Про страхування»» Закон України від 4 жовтня 2001 р. // CD НАУ, випуск 3-2010.
  2.  Кнейслер О.В. Страхування: Навчальний посібник. – Тернопіль: «Економічна думка», 2008. – 188 с.
  3.  Методика формування резервів із страхування життя. Затверджена наказом Укрстрахнагляду 23.06.97 р. // CD НАУ, випуск 3-2010.
  4.  Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг. Затверджено Указом Президента України 4 квітня 2003 р. № 292/2003 // CD НАУ, випуск 3-2010.
  5.  Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування // CD НАУ, випуск 3-2010.
  6.  Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків // CD НАУ, випуск 3-2010.
  7.  Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С.431-433.
  8.  Порядок і правила обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів, затверджені Постановою КМ України 01 червня 2002 р., № 733 // Урядовий кур’єр. – 2002. – 26 червня, № 115.
  9.  Ткаченко Н.В. Ризики діяльності страхових компаній: теоретичний аспект // «Фінанси України». - № 7. – 2010. – С. 84-92.
  10.   Шумелда Я.П. Страхування: Навчальний посібник. Видання друге, розширене. – К.: Міжнародна агенція «Бізон», 2007. – 384 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

41277. Дискретно-стохастические модели (Р-схемы). Основные соотношения. Возможные приложения P-схемы. Непрерывно-стохастические модели (Q-схемы). Основные соотношения 159.5 KB
  Непрерывностохастические модели Qсхемы Основные соотношения Особенности непрерывностохастического подхода рассмотрим на примере типовых математических Qсхем – систем массового обслуживания англ. В качестве процесса обслуживания могут быть представлены различные по своей физической природе процессы функционирования экономических производственных технических и других систем например: потоки поставок продукции некоторому предприятию потоки деталей и комплектующих изделий на сборочном конвейере цеха заявки на обработку информации ЭВМ...
41278. Непрерывно-стохастические модели (Q-схемы) (продолжение). Возможные приложения Q-схем 140.5 KB
  В студенческом машинном зале расположены две ЭВМ и одно устройство подготовки данных УПД. Студенты приходят с интервалом в 8  2 мин и треть из них хочет использовать УПД и ЭВМ а остальные только ЭВМ. Работа на УПД занимает 8  1 мин а на ЭВМ – 17 мин. Кроме того 20 работавших на ЭВМ возвращаются для повторного использования УПД и ЭВМ.
41279. Сетевые модели (N-схемы). Основные соотношения. Возможные приложения N-схем 176.5 KB
  Сетевые модели Nсхемы. Сетевые модели Nсхемы Основные соотношения Для формального описания структуры и взаимодействия параллельных систем и процессов а также анализа причинноследственных связей в сложных системах используются сети Петри англ. Граф Nсхемы имеет два типа узлов: позиции и переходы изображаемые 0 и 1 соответственно. Граф Nсхемы является мультиграфом так как он допускает существование кратных дуг от одной вершины к другой.
41281. ФОРМАЛИЗАЦИЯ И АЛГОРИТМИЗАЦИЯ ПРОЦЕССОВ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ СИСТЕМ 163 KB
  Методика разработки и машинной реализации моделей систем Сущность машинного моделирования системы состоит в проведении на вычислительной машине эксперимента с моделью которая представляет собой некоторый программный комплекс описывающий формально и или алгоритмически поведение элементов системы в процессе ее функционирования т. Требования пользователя к модели Основные требования предъявляемые к модели процесса функционирования системы: 1. Полнота модели должна предоставлять пользователю возможность получения необходимого набора оценок...
41283. ОСНОВЫ АЛГЕБРЫ ЛОГИКИ 56.5 KB
  Алгебра логики или алгебра высказываний разработана Джорджем Булем в 1854 г. Отсюда второе название "Булева алгебра". Логическая функция – закон соответствия между логическими переменными (функция дискретная). Логическая переменная либо есть, либо ее нет. Логическая функция может иметь произвольное число логических переменных. Область определения насчитывает значений, где n – количество переменных.
41284. Політичне і соціально-економічне становище українських земель у складі Австро-Угорщини 48.5 KB
  У Галичині тривав початий ще значно раніше процес полонізації на Закарпатті – мадяризації на Буковині – румунізації. Перші дві парові машини в Галичині з’явилися лише в 1843 р. Велике феодальне землеволодіння було домінуючим на Закарпатті та в Галичині. Кількість сільської буржуазії становила 11 в Галичині та 8 – на Буковині.
41285. Політичне і соціально-економічне становище українських земель у складі Російської імперії 85 KB
  в Україні сталося 104 масових антиурядових виступи кріпаків. Найзначнішими на Правобережній Україні були виступи селян у 24 селах і містечках Черкаського повіту на Київщині в 1803 р. Однак це не зупинило антикріпосницький рух в Україні. Особливо широкого розмаху він набрав на Правобережній Україні у зв’язку з проведенням інвентарної реформи 1847–1848 рр.