66821

ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Контрольная

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Відповідно до частини 3 статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення заснування та формування статутного фонду підприємства поділяються на унітарні та корпоративні. Крім цього Господарський кодекс поділяє підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік.

Украинкский

2014-08-27

69.13 KB

1 чел.

24

Тема 1.  ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА

1. Поняття “суб’єкта підприємництва”. Класифікація та ідентифікація суб’єктів підприємництва.

Суб'єкти підприємництва — громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, які здійснюють діяльність, метою якої є отримання прибутку; юридичні особи всіх форм власності.

В Україні, залежно від форм власності, розрізняють такі видів суб’єктів підприємництва:

- приватне підприємство (діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

- колективне підприємство (діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

- державне підприємство, (діє на основі державної власності);

- підприємство, засноване на змішаній формі власності (створюється на основі об’єднання майна різних форм власності).

Відповідно до частини 3 статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду підприємства поділяються на унітарні та корпоративні.

Крім цього, Господарський кодекс поділяє підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік. можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Малими підприємствами є підприємства у яких середньооблікова чисельність працюючих за рік становить не більше 50 чоловік та обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік не перевищує суми еквівалентної 70 млн. грн.

Середні підприємства – середньооблікова чисельність працюючих за рік становить від 51 до 249 чоловік та обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік більше 70 млн. грн. і менше 100 млн. грн.

Великі підприємства – середньооблікова чисельність працюючих за рік більше 250 чоловік та обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму еквівалентну 100 млн. грн.

2.  Поняття фінансової діяльності суб’єктів підприємництва. Методи та форми фінансування суб’єктів підприємництва.

Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до зміни розміру та складу капіталу підприємства, який не є результатом операційної діяльності.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за збереженням та використанням оборотних активів і прискоренням їх обороту;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Методи та форми фінансування суб’єктів підприємництва:

  1.  Залежно від мети фінансування:

- на розширення всіх видів діяльності;

- рефінансування;

- санаційне.

2. За джерелами походження:

- внутрішнє;

- завнішнє.

3. За правовим статусом капіталодавця:

- кошти засновників;

- бюджетні кошти.


Тема 2. ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1. Капітал підприємства, його ознаки, форми.

Капітал підприємства - це зафіксована у вартісному вираженні сума матеріальних і нематеріальних цінностей, які передаються підприємству в постійне користування власниками цих цінностей.

Виділяють наступні ознаки капіталу підприємства:

1. Капітал підприємства є основним фактором виробництва.

2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, які приносять дохід.

3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників.

4. Капітал підприємства є головним вимірювачем його ринкової вартості.

5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим барометром ефективності його господарської діяльності.

Форми капіталу:

  1.  Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.
  2.  Позичений капітол - грошовий капітал, наданий у позику на принципах забезпеченості, повернення, строковості, платності і цільового спрямування.

 2. Власний капітал підприємства, його функції та складові.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Власний капітал складається із:

" статутного капіталу;

" пайового капіталу;

" додатково вкладеного капіталу;

" іншого додаткового капіталу;

" резервного капіталу;

" нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);

" неоплаченого капіталу;

" вилученого капіталу.

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, оскільки виконує такі функції:

1) довгострокового фінансування - знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

2) відповідальності і захисту прав кредиторів - відображений У балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

3) компенсації завданих збитків - тимчасові збитки мають погашатися за рахунок власного капіталу;

4) кредитоспроможності - при наданні кредиту, за інших рівних умов перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

5) фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;

6) самостійності і влади - розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство.

Задача

Провести консолідацію акцій. Встановити якою кількістю акцій (і якою сумою) володітиме акціонер, якщо до консолідації від придбав 500 акцій.

1. Статутний капітал ПАТ “Сатурн” складає 40000 тис. грн., який поділено 4000 тис. акцій номінальною вартістю 10 грн. кожна.

2. ПАТ “Сатурн”  (загальні збори акціонерів) приймає рішення про консолідацію акцій. Коефіцієнт деномінації (КД2) – 0,5 (< 1):

Розв’язання

Рск = НА x KА

Рск- розмір статутного капіталу

НА- номінальна вартість акції

КА- кількість акцій встановленої вартості

40000грн = 4000 x10

При консолідації акцій відбувається зменшення кількості акцій і одночасно пропорційно збільшується їх номінальна вартість.

Коефіцієнт деномінації : (Кд2)-0,5(<1)

КАК= КА x Кд2

КА- нова кількість акцій

КАК = 4000 x0,5=2000 тис. шт.

НАК = РСК / КАК

НАК – номінальна вартість консолідованої акції

НАК = 40000 / 2000 =20  грн.

Отже, якщо АТ до консолідації володіло  4000 тис. акцій номінальною вартістю 10 грн. кожна, то після неї отримає 2000 тис. акцій, номінальною вартістю 20 грн.


Тема 3. ВНУТРІШНІ ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА

  1.  Сутність фінансування підприємства.

Фінансування є одним з видів забезпечення грошовими коштами підприємницької діяльності. Термін «фінансування» характеризує всі заходи, спрямовані на покриття потреби підприємства в капіталі, які включають мобілізацію фінансових ресурсів (грошових коштів, їх еквівалентів та майнових активів), їх повернення, а також відносини між підприємством та капіталодавцями, які з цього випливають (платіжні відносини, контроль та забезпечення). Отже, фінансування – це мобілізація підприємством необхідних для виконання поставлених перед ним планових завдань фінансових ресурсів

Таблиця 1. Структура джерел фінансування підприємства

Види фінансування

Зовнішнє фінансування

Внутрішнє фінансування

Фінансування на основі власного капіталу

1. Фінансування на основі внесків і пайовий участі (наприклад, випуск акцій, залучення нових пайовиків)

2. Фінансування за рахунок прибутку після оподаткування (самофінансування у вузькому значенні)

Фінансування на основі позикового капіталу

3. Кредитне фінансування (наприклад, на основі позик, позик, банківських кредитів, кредитів постачальників)

4. Позиковий капітал, що формується на основі прибутків від продажу - відрахування в резервні фонди (на пенсії, на відшкодування збитку природі веденням гірських розробок, на сплату податків)

Змішане фінансування на основі власного й позикового капіталу

5. Випуск облігацій, які можна обміняти на акції, опціонні позики, позики на основі надання права участі в прибутку, випуск привілейованих акцій

6. Особливі позиції, що містять частину резервів (тобто, що не оподатковуються поки відрахування)

  1.  Чистий прибуток суб’єктів підприємництва.

Як видно з рисунку, для визначення розміру чистого прибутку підприємства необхідно прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, зменшити на суму виплат неподаткового характеру. Тобто прибуток після сплати податків до бюджету можна зменшити на суму санкцій за рішенням арбітражного суду або на суму повернення основного боргу за раніше отриманими кредитами, сплати процентів за протермінування термінів користування кредитами та ін.

Решта суми прибутку, що є у розпорядженні підприємства, – це чистий прибуток, який воно використовує самостійно.

Наступним етапом аналізу розподілу і використання чистого прибутку підприємства є аналіз формування системи фондів, резервів та напрямів його використання.

Визначення напрямів використання чистого прибутку належить до компетенції самого підприємства і його засновників (акціонерів).

Сучасна господарська практика передбачає такі напрями використання чистого прибутку.

1. Фонд інвестування підприємства (фінансування витрат на науково-дослідні роботи, розробку й освоєння нових видів продукції і технологій, модернізацію обладнання, реконструкцію і модернізацію виробництва).

2. Фонд фінансування витрат, пов'язаних із соціальними потребами (витрати на експлуатацію соціально-побутових об'єктів, що є на балансі підприємства), будівництвом об'єктів невиробничого призначення, проведенням оздоровчих та інших заходів.

3. Фонд стимулювання персоналу підприємства (матеріальне заохочення працівників: виплата одноразових премій за виконання важливих виробничих завдань, надання одноразових матеріальних допомог, преміювання за створення, освоєння і впровадження нової техніки тощо).

Задача

Визначити валовий і операційний прибуток державного підприємства за підсумками в І кв. звітного року.

4.1. Дохід від продажу продукції – 612,0 тис. грн.

(у тому числі на 50 тис. грн. отримано безпроцентний

вексель, термін погашення якого 15 липня звітного року).

4.2. Прямі витрати на виробництво продукції (виробнича собівартість) – 300,3 тис. грн:

4.3. Нереалізована продукція (виробнича собівартість):

– на початок кварталу – 21,0 тис. грн.;

– на кінець кварталу – 42,0 тис. грн.

4.4. Нерозподілені постійні витрати – 5,6 тис.грн.

4.5. Наднормативні виробничі витрати – 6,2 тис.грн.

4.6. Адміністративні витрати – 63,0 тис.грн.

4.7. Витрати на збут – 36,0 тис.грн.

4.8. Інші витрати – 2,7 тис.грн.

4.9. Підприємство є платником ПДВ.

Розвязання

  1.  Валовий прибуток = Чистий дохід – Собівартість.

Чистий дохід = Виручка – Непрямі податки

Чистий дохід = (612 -50) – (612-50)*0,2=449,6тис. грн.

Собівартість = 300,3+(42-21)+5,6+6,2=333,1 тис. грн.

Валовий прибуток =449,6 – 300,3 – (42-21) = 128,3 тис. грн.

  1.  Операційний прибуток = Валовий прибуток + Інші операційні доходи – Адміністративні витрати – Витрати на збут – Інші операційні витрати.

Операційний прибуток = 128,3-63,0-36-5,6-6,2- 2,7=14,8 тис. грн.


Тема 4. ДИВІДЕНДНА ПОЛІТИКА СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА

1.  Методи нарахування та виплати дивідендів, їх переваги та недоліки.

МЕТОДИ НАРАХУВАННЯ ДИВІДЕНДІВ

Методи

Переваги

Недоліки

1. Залишковий метод, припинення дивідендних виплат

забезпечення високих темпів росту підприємства

платоспроможність

фінансова незалежність

нестабільність дивідендів

відтік дрібних інвесторів

2. Метод стабільних дивідендів

збільшення довіри до підприємства

стабілізація котировок акцій

слабкий зв’язок з фінансовими результатами

мінімізація самофінансування

3. Метод гнучкої дивідендної політики

зв’язок з фінансовими результатами

нестабільність розмірів дивідендів

4. Метод стійкого приросту дивідендів

забезпечення зростання ринкового курсу акцій

привабливість для інвесторів при додатковій емісії

відсутність гнучкості

постійне зростання фінансової напруги

5. Метод стабільної та бонусної частин

регулярність виплати мінімальної частини

залежність від фінансових результатів

нестабільність розмірів дивідендів


Задача

Виплатити акціонерам (фізичним особам) дивіденди за простими акціями товариством, платником податку на прибуток.

1) прибуток до оподаткування – 480,0 тис. грн.;

2) податкові зобов’язання – 100,8 тис. грн.;

4) нараховано дивіденди – 180,0 тис. грн.;

 5) виплачено дивіденди акціонерам ?

Розвязання

Сплачено авансовий внесок податку на прибуток (ПнП) = 180000 x 21%= 37800 тис. грн

Сплачено ПнП = 100800-37800= 63000тис. грн

Утримано податок з доходів акціонерів = 180000 x 15%= 27000 тис. грн

Перераховано до бюджету податок з доходів акціонерів – 27000 тис. грн

Виплачено дивіденди акціонерам = 180000-27000= 153000 тис. грн.


Тема 5. ФІНАНСУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА ЗА РАХУНОК ЗАПОЗИЧЕНИХ РЕСУРСІВ

  1.  Характеристика показників, що використовуються у  процесі аналізу політики залучення підприємством позикових коштів .

Під час здійснення аналізу політики залучення підприємством позикових коштів відбувається оцінка кредитоспроможності позичальника. На етапі вирішення питання надання кредиту банк:

· вивчає формальну й неформальну інформацію про підприємство;

· оцінює його ділову репутацію та імідж;

· аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить поглиблене обстеження його фінансового стану і визначає міру ризику;

· визначає перспективи розвитку підприємства;

· перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту.

Для надання кредиту важливе значення має оцінка кредитоспроможності позичальника. Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела обігових коштів, результати фінансової діяльності. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності, галузевої специфіки та інших факторів.

Під час аналізу кредитоспроможності враховується також наявність чи відсутність у минулому кредитних відносин підприємства з банком, розмір і строки надання позики. Комерційний банк здійснює оцінку фінансового стану підприємства перед наданням йому позики, а далі – щоквартально.

Для оцінки фінансового стану підприємства – юридичної особи враховуються такі об'єктивні показники його діяльності:

  1.  обсяг реалізації;
  2.  прибутки і збитки;
  3.  рентабельність;
  4.  ліквідність;
  5.  грошові потоки (рух коштів на рахунках клієнтів);
  6.  склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Враховуються також інші фактори:

  1.  ефективність управління підприємством;
  2.  ринкова позиція підприємства і його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі;
  3.  наявність державних замовлень і державної підтримки підприємства.

Комерційні банки розробляють показники додаткової оцінки підприємств позичальників залежно від основного виду діяльності та форм підприємств позичальників залежно від основного виду діяльності та форм власності.

Задача

Розрахувати ефективність використання кредитних ресурсів.

1) прибуток, отриманий від звичайної діяльності, – 3000,0 тис. грн.;

2) середньорічний розмір активів – 12000,0 тис. грн.;

3) середньорічний розмір позикових коштів – 3500,0 тис. грн.;

4) витрати на обслуговування боргових зобов’язань – 630,0 тис. грн.;

5) середньорічний розмір власних коштів – 8000,0 тис. грн.;

 8) ефект “фінансового важеля” – ?

 9) приріст прибутку за рахунок використання кредитних ресурсів – ?

Розвязання

Економічна рентабельність = 3000/12000=0,25=25%

Середній відсоток, що сплачується за користування кредитами = 630/3500=0,18=18%

ЕФВ= (1-КОП)(ЕРА-СП)ПК/ВК

Ефект «фінансового важеля» = (1-0,21)(25%-18%) x3500:8000= 2,42 %

9) приріст прибутку за рахунок використання кредитних ресурсів = ((25%-18%)x0,75x3500):100=183,75 тис. грн.

Тема 6. ФІНАНСОВЕ ІНВЕСТУВАННЯ СУБЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА

  1.  Поняття інвестицій та фінансових інвестицій.

Інвестиція— господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

У ширшому трактуванні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого збільшення.

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками:

За об'єктами вкладень розрізняють реальні та фінансові інвестиції.

За характером участі в інвестуванні розрізняють прямі і непрямі інвестиції.

За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.

За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.

За регіональною ознакою розрізняють внутрішньодержавні та закордонні інвестиції.

Фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери. Фінансова інвестиція передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та непрямі-портфельні.

2. Оподаткування доходів суб’єктів підприємництва від фінансових інвестицій.

Оподаткування інвестиційного прибутку.

170.2.1. Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

170.2.2. Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого.

170.2.3. Якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

170.2.6. До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

170.2.8. Не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу:

а) дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень;

б) дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадку внаслідок відчуження акцій, одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ.

Задача

Оцініть вартість довготермінових фінансових інвестицій  ВАТ "Ольга" на    дату балансу (1.01.2012р.)

1)   ВАТ "ТТТ" на 1 01.2011 р. мало 6000000 випущених простих акцій.

2)   ВАТ "Ольга" придбало 11. 01.20011 р. у ВАТ "ТТТ" 2000000 акцій.

3)   Номінальна вартість акції ВАТ "Теркон" - 1,0 грн.

4)   Ціна придбання ВАТ "Ольвія" акції ВАТ "Теркон" - 1,35 грн.

5)   Вартість довготермінових інвестицій в 2012 р. збільшилась на 6%.

6)   Чистий прибуток, оголошений ВАТ "ТТТ" за 2011 р. - 820,0 тис. грн.

7)   Дивіденди, оголошені ВАТ "ТТТ" за 2010 р., - 42,5 %.

8)   Сума дивідендів, отриманих ВАТ "Ольга" визнається як повернення частини інвестицій.

Розвязання

Балансова вартість фінансової інвестиції ВАТ "Ольга" – 2000000 x 1,35=27000000 грн.

Сума дивідендів, котрі отримало ВАТ "Ольга", що визнають як повернення частини  інвестицій – 820000*0,425= 3485000 грн.

Частка ВАТ "Ольга" у чистому прибутку ВАТ"ТТТ" = (820000-3485000)x 42,5 %= 200390 грн.

Балансова вартість фінансової інвестиції ВАТ "Ольга" – (27000000
+
200390) = 2900390 грн


Тема 7. ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ СУБ”ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА

1. Вартість підприємства.

Відповідно до міжнародних стандартів, вартість підприємства – еквівалент цінності об’єкта,  виражений у грошовій формі.

Мета та характер розрахунків вимагають вирізняти внутрішню та зовнішню оцінку вартості підприємства. Перша з них реалізує цільові орієнтири менеджменту підприємства через облік вартості усіх внутрішніх елементів виробничо-комерційної системи підприємства. Зовнішня оцінка передбачає врахування впливу зовнішніх (ринкових) чинників на вартість підприємства, виходячи з доступної широкому загалу господарської інформації. Як правило, внутрішня оцінка підприємства обмежена лише керованими з боку підприємства факторами вартості, а зовнішня – лише некерованими факторами за мінімальної кількості внутрішньої інформації.

Переходячи до прикладних аспектів оцінки вартості підприємства, можна відзначити, що найбільшого поширення набули експертні методи оцінки, що базуються на використанні поряд з формалізованими кількісними (вартісними) критеріями якісних характеристик, котрі, як правило, неможливо виразити у конкретних цифрах.

2. Методичні підходи, котрі використовуються для експертної оцінки вартості підприємства.

Кожен метод має свої недоліки і може застосовуватись в окремих випадках. Вагомою причиною також є специфічні реалії української економіки.

1. Витратний підхід є простим для розрахунку. Для використання цього підходу необхідно знати ринкові ціни на певні активи, інформація про яких є доступною широкому загалу, тому цей метод може використовуватись для оцінки вартості українських підприємств.

2. Дохідний  підхід має певні обмеження  для застосування в Україні. Це спричинено тим, що для його застосування необхідно мати значення майбутніх грошових потоків підприємства. Якщо майбутні грошові потоки підприємства розраховуються у детальному бізнес-плані розвитку із чинниками обґрунтування всіх показників, то в цьому випадку методи дохідного підходу є найкращими для оцінки вартості підприємства.

3. Порівняльний підхід. Даний метод ґрунтується на коригуванні вартості підприємств-аналогів. За вартість підприємств-аналогів береться ринкова вартість підприємства на фондовому ринку, яка може бути не точною. Для України характерна порівняно невелика кількість підприємств, купівля-продаж яких здійснюється на фондовому ринку і підприємств, акції яких вільно конвертуються на фондовому ринку. Це спричинює, що для певного підприємства неможливо знайти аналог із встановленою ринковою ціною.

Задача

Ліквідаційна вартість підприємства становить 4,3 млрд. дол. Прогнозний щорічний чистий грошовий потік – 540 млн. дол. Середньозважена вартість капіталу становить 12%. Вирахувати економічну вартість підприємства. Що вигідніше: ліквідація чи реорганізація?

Розв’язання

Економічна вартість підприємства являє собою поточну вартість чистих грошових потоків.

Відповідно економічна вартість поданого в умові задачі підприємства – 540 млн. дол.

Вирішуючи питання реорганізації чи ліквідації підприємств, розрахуємо вартість капіталу, укладеного в підприємство за наступною формулою:

Вартість капіталу вкладеного в підприємство = Щорічні чисті грошові потоки/Ліквідаційна вартість *100%

Вартість капіталу вкладеного в підприємство = 540 млн./4300 млн.*100%=12,56%.

Тепер для винесення рішення по питанню реорганізації чи ліквідації підприємства порівняємо отриману нами величину вартості капіталу вкладеного в підприємство із середньозваженою вартістю капіталу: 12,56% › 12%, відповідно вигідніше реорганізовувати підприємство, оскільки у випадку реорганізації прогнозована вартість капіталу більша.


Тема 8. ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ”ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

1. Правове забезпечення укладання зовнішньоекономічних угод і доручень.

До міжнародно-правових актів, що стосуються укладення міжнародних договорів між державами, а також між державами та міжнародними економічними організаціями, належать Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р. (вона стосується укладення лише міжнародних договорів між державами) та Віденська конвенція про право договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 21 травня 1986 р.

Порядок укладання та виконання зовнішньоторговельних договорів регулюютьтакінормативно-правовіактиУкраїни:

—Цивільний кодекс України;

—Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

— Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті";

—Закон України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних  відносинах";

— Закон України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі  зовнішньоекономічної  діяльності";

— Указ Президента України "Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України" від 04.10.1994p.;

— Указ Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 04.10.1994 p.;

— Указ Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" від 10.02.1996p.;

— Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України "Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" від 06.09.2001р. №201.

2. Структура міжнародного господарського контракту.

Міжнародний господарський контракт - це правовий документ, що фіксує права та обов'язки партнерів по здійсненню спільної зовнішньоекономічної операції.

З преамбули починається текст контракту. Тут подається: назва та реєстраційний номер контракту (посередині сторінки); місце (нижче ліворуч) та дата його укладення (нижче праворуч);  визначення сторін (ще нижче через кілька інтервалів).

Кожна із перерахованих характеристик є обов'язковою, тому що у деяких країнах контракт, який не має однієї з них, може бути визнаний недійсним.

Предмет контракту. Цей розділ є головним, оскільки в залежності від предмета визначаються: вид контракту, право, яке застосовується, звичаї, проформа тексту. У цьому розділі зазначається: описання предмета контракту;  назву об'єкта угоди (товару); характеристика об'єкта угоди (товару).

Поняття "базисна умова поставки "визначає зобов'язання продавця та покупця з доставки товару і встановлює момент переходу з продавця на покупця ризику випадкової загибелі або псування товару.

Ціна та загальна сума контракту. У даному розділі контракту фіксується: базисна умова поставки; валюта ціни; рівень та спосіб фіксації ціни товару; чи включені у ціну вартість тари, упаковки, маркірування; загальна сума контракту.

Визначити якість товару у контракті купівлі-продажу - означає встановити якісну характеристику товару, тобто сукупність властивостей, що визначають придатність товару для використання його за призначенням відповідно до потреб споживача.

Визначення строку поставки у контракті означає визначення часу, коли товар повинен бути доставлений продавцем в узгоджений сторонами географічний пункт.

Умови платежу встановлюють, на якій стадії руху товару здійснюється його оплата і чи буде вона здійснюватись одноразово чи окремими внесками.

Здавання-прийняття товару є одним актом, в результаті якого відбувається передача товару покупцю та перевірка відповідності фактичних кількості та якості товару тим, які передбачені в контракті.

Більшість контрактів містить умови про надання гарантій якості товару, який поставляється. Відносно товарів, для яких не встановлюються гарантії, в контракті може вказуватись термін, протягом якого покупець має право пред'явити продавцю претензії щодо кількості та якості.

У тих випадках, коли характер товару та умови його транспортування обумовлюють необхідність упаковки, у контракті у цьому розділі встановлюються:  вид та характер пакування;  якість пакування; порядок пакування;  розміри пакування; спосіб оплати пакування.

Покупцю необхідно знати час фактичного відвантаження товару для того, щоб своєчасно потурбуватись про прийняття товару.

Санкції застосовуються як засіб зацікавити партнерів добросовісно виконувати обов'язки і для захисту інтересів однієї із сторін у разі порушення будь-якої з умов контракту іншою стороною

У зовнішній торгівлі товари страхуються від ризиків пошкодження або втрати при транспортуванні, тобто від транспортних ризиків. Страхування є добровільним актом, і його основні умови встановлюються в контракті.

Суперечки, що виникають між партнерами при виконанні контрактів, які вони не могли розв'язати договірним шляхом під час переговорів , відповідно до міжнародних традицій, передаються на розгляд арбітражі.

Інші умови контракту містять цілу низку застережень, які уточнюють взаємні права та обов'язки сторін.

Юридичні адреси та рахунки (банківські реквізити) сторін. У цьому розділі записуються: повні юридичні адреси сторін, які відповідають адресам, що містяться у зареєстрованих статутах підприємств сторін; імена представників сторін.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

466. Знакомство с операционной системой MS DOS та Windows XP 315 KB
  Основные команды MS DOS. Основные команды работы с файлами и каталогами. Знакомство с программой Volkov Commander. Принципы организации многозадачной работы в системе. Исследование методов запуска программы Проводник.
467. Градієнтний метод числової оптимізації задач нелінійного програмування 1.16 MB
  Застосування градієнтного методу, коли обмеження на область зміни змінних х відсутні. Застосування градієнтного методу, коли наявні обмеження на область зміни змінних х. ознайомлення з градієнтним методом числової оптимізації, набуття навиків розв’язку та аналізу задач нелінійного програмування градієнтним методом.
468. Инженерные решения постройки много квартирных домов старого образца 197.5 KB
  Ознакомление с постройками много квартирных домов старого образца, инженерными системами этих домов, системами энергосбережения этих домов (до реконструкции, после реконструкции).
469. Концепція суспільства К. Поппера 130 KB
  Комплексний аналіз сутності й складових концепції суспільства К.Поппера, її ролі у системі філософських знань людства про суспільство, а також сучасної практичної цінності вказаної концепції. Критичний раціоналізм як методологічна основа соціальної теорії К.Поппера.
470. Расчёт себестоимости и формирование плановой сметы затрат для выполнения работы по теме: Восстановление данных с мобильного телефона 474.84 KB
  Теоретическая составляющая. Критерии и показатели, определяющие смету затрат на выполнение работы по оптимизации работы ПК. Расчёт затрат на основные и вспомогательные материалы. Расчёт затрат на ремонт, содержание и эксплуатацию оборудования и оснастки.
471. Теория системно-информационного подхода 1.46 MB
  Информационный принцип максимальной энтропии. Определения количества возможных схем разделения исходной смеси. Задача выбора оптимальной схемы разделения. Оптимальная декомпозиция ректификационной системы. Распределение концентраций компонентов в выходных потоках.
472. Создание реалистического изображения трехмерной сцены методом трассировки лучей 254.5 KB
  Базовые возможности и входной язык программы синтеза реалистических изображений на основе метода трассировки лучей, разработать трехмерный композитный объект с применением операций конструктивной твердотельной геометрии (CSG).
473. Карбюратор Солекс Ваз 2108 176.5 KB
  Устройство карбюратора ВАЗ Солекс. Экономайзер мощностных режимов состоит. Следует отметить, что экономайзер мощностных режимов карбюратора 2108 Солекс вступает в работу при практически полностью нажатой педали газа.
474. Исследование электрических цепей при переходных процессах первого и второго родов 407 KB
  Расчёт и исследование электрических цепей при переходных процессах. При решении задач использовались законы коммутации: iL(0-)=iL(0+), UC(0-) = UC(0+). Также использовался метод наложения при определении некоторых токов и напряжений в промежуточных стадиях решения задач.