66951

Чари кохання (літературний вечір за інтимною лірикою Т.Шевченка, Лесі Українки, І.Франка, Л.Костенко, В.Симоненка)

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: - поширити знання учнів про інтимну лірику, розкрити світ почуттів і пристрастей, створений поетичним словом великих майстрів; - розвивати творчі здібності учнів; - виховувати інтерес до поетичної творчості письменників; чистоту й благородство почуттів.

Украинкский

2014-09-02

52.5 KB

3 чел.

                        Чари кохання

(літературний вечір за інтимною лірикою Т.Шевченка,Лесі Українки,І.Франка,Л.Костенко,В.Симоненка)

Мета:-поширити знання учнів про  інтимну лірику,  розкрити світ почуттів і пристрастей, створений поетичним словом великих майстрів;

-розвивати творчі здібності учнів;

-виховувати інтерес до поетичної творчості письменників; чистоту й благородство почуттів.

Кохання… Воно існує, мабуть, відтоді, як на землі з’явилася людина. Тема кохання – чистого, благородного почуття – вічна тема в мистецтві. 

Пісня

Сміються,плачуть солов’ї  

І б’ють піснями в груди:

«Цілуй,цілуй,цілуй її-

Знов молодість не буде!

Ти не дивись,що буде там-

Чи забуття,чи зрада:

Весна іде назустріч вам,

Весна  в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши

Свій сум,думки і горе-

І струмінь власної душі

Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!

Чаруйсь,хмелійсь,впивайся,

І серед мрій і забуття

В розкошах закохайся.

Поглянь,уся земля тремтить

В палких обіймах ночі,

Лист квітці рвійно шелестить,

Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,

Летять до хмар тумани…

Тут ллються пахощі густі,

Там гнуться верби п’яні.

Як іскра ще в тобі горить

І згаснути не вспіла,-

Гори!- життя єдина мить,

Для смерті ж- вічність ціла.

Чому стоїш без руху ти,

Коли весь світ співає?

Налагодь струни золоті:

Весна банкет справляє.

І сміло йди під дзвін чарок

З вогнем,з піснями в гості,

На свято радісне квіток,

Кохання,снів і млості.

Загине все без вороття:

Що візьме час,що люди,

Погасне в серці багаття,

І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,

Як Фауст,дні минулі…

Та знай:над нас-боги скупі,

Над нас-глухі й нечулі…»

Сміються,плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

«Цілуй,цілуй,цілуй її-

Знов молодість не буде».

Дівчина.Ти пам’ятаєш,ти прийшов із пристані.

Такі сади були тоді розхристані.

І вся в гірляндах,як індійська жриця,

весна ряхтіла в іскорках роси.

Плакучі верби не могли журиться,

такі були у іволг голоси!

А під вікном цвіли у нас троянди.

Не вистачало трішечки доби.

А до дашку прозорої веранди

ходили то дощі,то голуби…

Юнак.Буду тебе ждати там,де вишня біла

Виглядає з саду тихо і несміло,

Де,здається,спокій і нема нікого,

Тільки завмирає,журиться дорога.

Може,ти не прийдеш,гарна й кароока,-

Буде мене пестить нічка одинока,

Буде мене тішить,лагідна та люба,

Цілувать у щоки,розвівати чуба.

Може,ти не прийдеш,лаяти не стану-

Буду сам гуляти з вечора до рану.

Бо й признатись щиро:не тебе я жду,

Жду свого кохання в білому саду.

Дівчина.Стояла я і слухала весну.

Вона мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку,голосну,

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі,радощі,надії,

Вона мені переспівала знов

Те,що давно мені співали мрії.

Пісня

Вона прийшла непрохана й неждана,

І я її зустріти не зумів.

Вона до мене випливла з туману

Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла,заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

Такою ніжною і доброю була.

І я не чув,як жайвір в небі тане,

Кого остерігає з висоти…

Прийшла любов непрохана й неждана-

Ну як мені за нею не піти?

Юнак.Я не заздрю уже нікому-

Де ще мудрих таких знайти?

Це ж мені стало вперше відомо:

Ікс плюс ігрек-це будеш ти.

І здається,що я володію

Віковічним секретом краси

Лиш тому,що я розумію

Загадкові твої ікси.

Розумію?Який там розум!

Просто здорово,що ти є!

Що вслухається в ніжні погрози

Збаламучене серце моє.

Я не заздрю уже нікому-

Де ще мудрих таких знайти?

Одному лиш мені відомо:

Ікс плюс ігрек-це будеш ти.

Дівчина.Спини мене отямся і отям

така любов буває раз в ніколи

вона ж промчить над зламаним життям

за нею ж будуть бігти видноколи

вона ж порве нам спокій до струни

вона ж слова поспалює вустами

спини мене і схамени

ще поки можу думати востаннє

ще поки можу але вже не можу

настала черга й на мою зорю

чи біля тебе душу відморожу

чи біля тебе полум’ям згорю

Юнак.Говорю я з тобою мовчки,

Тиша хмарою проплива.

І вовтузиться думка,мов квочка,

В намаганні родить слова.

Тиша важчає.Терпнуть губи,

Тиша репне навпіл ось-ось.

Припаду я шалено й грубо

До безумства твоїх волось.

Упаде розідрана маска,

І сполохана вгледиш ти,

Скільки в тиші чаїлося ласки,

Скільки в грубості-теплоти.

Насміються з своєї беззубості

Прописні допотопні думки.

Джерелом вдарить ніжність із грубості,

Заворкують живі струмки.

Задихнеться від люті сірість-

Нам на щастя,а їй на зло.

Поміж нас підведеться щирість

І з’єднає наше тепло!

Дівчина.Моя любове!Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

Не ошукай і крил не обітни!

Не допусти,щоб світ зійшовся клином,

І не приспи,для чого я живу.

Даруй мені над шляхом тополиним

Важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,

Не розміняй на спотички доріг,

Бо кості перевернуться в гробницях

Гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання,як у мене,

І від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена,

Та що поробиш,-тільки до воріт.

А там,а там…Жорстокий клекіт бою

І дзвін мечів до третьої весни…

Моя любове!Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Юнак.Якби зустрілися ми знову,

Чи ти злякалася б,чи ні?

Якеє тихеє ти слово

Тойді б промовила мені?

Ніякого.І не пізнала б.

А може б,потім нагадала,

Сказавши: «Снилося дурній».

А я зрадів би,моє диво!

Моя ти доле чорнобрива!

Якби побачив,нагадав

Веселеє та молодеє

Колишнє лишенько лихеє.

Я заридав би,заридав!

І помоливсь,що не правдивим,

А сном лукавим розійшлось,

Слізьми-водою розлилось

Колишнєє святеє диво!

Дівчина.Я дуже тяжко Вами відболіла.

Це все було як марення,як сон.

Любов підкралась тихо,як Даліла,

а розум спав,довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам.Будень.

На білих вікнах змерзли міражі.

І як ми будем,як тепер ми будем?!

такі вже рідні і такі чужі.

Ця казка днів-вона була недовгою.

Цей світлий сон-піщов без вороття.

Це тихе сяйво над моєю долею!-

воно лишилось на усе життя.

Юнак.Я тобі галантно не вклонюся,

Комплімента зроду не зліплю,

Тільки в очі ніжні задивлюся,

В них свою тривогу утоплю.

І коли химерною габою

Спеленає землю довга ніч,

Довго серце тужить за тобою,

Довго сон мені не йде до віч.

Довго білі таємничі крила

Обвивають маревом видінь,

І стоїш ти,крихітна,і мила,

І прозора,мов ранкова тінь.

І палають,ніби стиглі вишні,

Владно підкоряючи собі,

Губи неціловані і грішні,

Очі божевільно голубі.

Дівчина.І як тепер тебе забути?

Душа до краю добрела.

Такої дивної отрути

я ще ніколи не пила.

Такої чистої печалі,

такої спраглої жаги,

такого зойку у мовчанні,

такого сяйва навкруги.

Такої зоряної тиші,

такого безміру в добі!..

Це,може,навіть і не вірші,

а квіти,кинуті тобі.

Пісня

Чого являєшся мені

У сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні,

Сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому уста твої німі?

Який докір,яке страждання,

Яке не сповнене бажання

Над них,мов зарево червоне,

Займається і знову тоне

У тьмі?

Чого являєшся мені

У сні?

В житті ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала,

Із нього вирвала одні

Оті ридання голосні-

Пісні.

В житті мене ти й знать не знаєш,

Ідеш по вулиці-минаєш,

Вклонюся-навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш,знаєш,добре знаєш,

Як я люблю тебе без тями,

Як мучусь довгими ночами

І як літа вже за літами

Свій біль,свій жаль,свої пісні

У серці здавлюю на дні.

О,ні!

Являйся,зіронько,мені

Хоч в сні!

В житті мені весь вік тужити-

Не жити.

Так най те серце,що в турботі,

Неначе перла у болоті,

Марніє,в’яне,засиха,-

Хоч в сні на вид твій оживає,

Хоч в жалощах живіше грає,

По-людськи вільно віддиха,

І того дива золотого

Зазнає,щастя молодого,

Бажаного,страшного того

Гріха!

Юнак.Розвели нас дороги похмурі,

І немає жалю й гіркоти,

Тільки часом у тихій зажурі

Випливаєш з-за обрію ти.

Тільки часом у многоголосі,

В суєті поїздів і авто

Спалахне твоє біле волосся,

Сірі очі і каре пальто…

Підготувала учитель української мови та літератури

Житницької ЗОШ І-ІІІ ступенів Жашківського району

Черкаської області

Осадчук Людмила Григорівна


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

73798. Психокоррекционная и развивающая работа, как одно из направлений деятельности практического психолога 18.96 KB
  Термин коррекция психического развития как обозначение определенной формы психологической деятельности впервые возник в дефектологии применительно к вариантам аномального развития. В психологии психокоррекция стала трактоваться как совокупность мер психологического воздействия направленных на доформирование отсутствующих психических...
73799. Программирование разветвлений 524 KB
  Блок-схема алгоритма Условные операторы Для программирования разветвляющейся структуры на Фортране предусмотрено несколько видов условных операторов: условный логический оператор условный блочный оператор условный структурный оператор. В записи алгоритма эти операторы заменяют шаг ЕСЛИ в блокс-хемах. В этих операторах условие записывается в виде логического выражения которое может принимать лишь два значения...
73800. Философия Нового Времени 94.5 KB
  Развитие принципов научного познания в европейской философии XVII века Философия нового времени. Гоббс: единство эмпирических и рациональных методов познания. Развитие принципов научного познания в европейской философии XVII века Философия нового времени Общественный прогресс определяемый глубокими экономическими причинами все в большей степени выявляет необходимость развития научного познания и науки в целом. Именно в это время создаются первые системы научного познания всесторонне обсуждаются возможности человеческого разума...
73801. Реконструкция, модернизация и капитальный ремонт общественных и жилых зданий 45.5 KB
  Характеристика существующего фонда общественных и жилых зданий. Фонд общественных и гражданских зданий составляют в основном здания постройки второй половины Х1Х века и нашего столетия. Кроме того в тот период для выполнения строительно-монтажных работ имелся достаточный парк строительных машин и механизмов способных обеспечить строительство зданий такой высоты.
73803. Немецкая классическая философия XIX века 67.5 KB
  Общая характеристика Становление немецкой классической философии проходило на фоне радикальных социально-экономических преобразований в некоторых европейских странах высшей точкой которых стала Французская буржуазная революция 1789-1794 гг. Критическая философия Иммануила Канта Иммануил Кант 1724-1804 основатель немецкой классической философии...
73804. Примеры программ с циклическим алгоритмом 458.5 KB
  Вычисление суммы конечного числа слагаемых алгоритм накопления суммы Рассмотрим сумму конечного числа слагаемых: 1 Здесь n слагаемое или общий член суммы с номером n. В математике принята следующая сокращенная запись такой суммы: Здесь n слагаемое или общий член суммы с номером индексом суммирования n. Вычислять данную сумму будем последовательно добавляя очередное слагаемое к ранее вычисленному значению суммы. Алгоритм накопления суммы:...
73805. Основные направления западной философии конца XIX-XX веков 123 KB
  Основные направления западной философии конца XIX-XX веков. Основными тенденциями в развитии современной философии выступают сциентизм и антропологизм. Первая проявляется в позитивизме философии науки структурализме и других. Необходимо также отметить что тенденции к ограничению теоретического разума отчетливо проявлялись в недрах самой классической философии.
73806. Русская философия 104.5 KB
  Исследователи неоднократно отмечали что самое оригинальное и значительное было создано русскими мыслителями в области философии истории историософия и социальной философии. Высокая духовность обоснование нравственности как необходимого условия человеческого бытия важнейшая черта русской философии неизменный вектор многовековой социокультурной традиции. Кажется что грани этой вечной проблемы во многом определяют напряженное поле отечественной культуры и философии стремящихся определить свое собственное место в лоне мировой цивилизации....