66951

Чари кохання (літературний вечір за інтимною лірикою Т.Шевченка, Лесі Українки, І.Франка, Л.Костенко, В.Симоненка)

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: - поширити знання учнів про інтимну лірику, розкрити світ почуттів і пристрастей, створений поетичним словом великих майстрів; - розвивати творчі здібності учнів; - виховувати інтерес до поетичної творчості письменників; чистоту й благородство почуттів.

Украинкский

2014-09-02

52.5 KB

3 чел.

                        Чари кохання

(літературний вечір за інтимною лірикою Т.Шевченка,Лесі Українки,І.Франка,Л.Костенко,В.Симоненка)

Мета:-поширити знання учнів про  інтимну лірику,  розкрити світ почуттів і пристрастей, створений поетичним словом великих майстрів;

-розвивати творчі здібності учнів;

-виховувати інтерес до поетичної творчості письменників; чистоту й благородство почуттів.

Кохання… Воно існує, мабуть, відтоді, як на землі з’явилася людина. Тема кохання – чистого, благородного почуття – вічна тема в мистецтві. 

Пісня

Сміються,плачуть солов’ї  

І б’ють піснями в груди:

«Цілуй,цілуй,цілуй її-

Знов молодість не буде!

Ти не дивись,що буде там-

Чи забуття,чи зрада:

Весна іде назустріч вам,

Весна  в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши

Свій сум,думки і горе-

І струмінь власної душі

Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!

Чаруйсь,хмелійсь,впивайся,

І серед мрій і забуття

В розкошах закохайся.

Поглянь,уся земля тремтить

В палких обіймах ночі,

Лист квітці рвійно шелестить,

Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,

Летять до хмар тумани…

Тут ллються пахощі густі,

Там гнуться верби п’яні.

Як іскра ще в тобі горить

І згаснути не вспіла,-

Гори!- життя єдина мить,

Для смерті ж- вічність ціла.

Чому стоїш без руху ти,

Коли весь світ співає?

Налагодь струни золоті:

Весна банкет справляє.

І сміло йди під дзвін чарок

З вогнем,з піснями в гості,

На свято радісне квіток,

Кохання,снів і млості.

Загине все без вороття:

Що візьме час,що люди,

Погасне в серці багаття,

І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,

Як Фауст,дні минулі…

Та знай:над нас-боги скупі,

Над нас-глухі й нечулі…»

Сміються,плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

«Цілуй,цілуй,цілуй її-

Знов молодість не буде».

Дівчина.Ти пам’ятаєш,ти прийшов із пристані.

Такі сади були тоді розхристані.

І вся в гірляндах,як індійська жриця,

весна ряхтіла в іскорках роси.

Плакучі верби не могли журиться,

такі були у іволг голоси!

А під вікном цвіли у нас троянди.

Не вистачало трішечки доби.

А до дашку прозорої веранди

ходили то дощі,то голуби…

Юнак.Буду тебе ждати там,де вишня біла

Виглядає з саду тихо і несміло,

Де,здається,спокій і нема нікого,

Тільки завмирає,журиться дорога.

Може,ти не прийдеш,гарна й кароока,-

Буде мене пестить нічка одинока,

Буде мене тішить,лагідна та люба,

Цілувать у щоки,розвівати чуба.

Може,ти не прийдеш,лаяти не стану-

Буду сам гуляти з вечора до рану.

Бо й признатись щиро:не тебе я жду,

Жду свого кохання в білому саду.

Дівчина.Стояла я і слухала весну.

Вона мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку,голосну,

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі,радощі,надії,

Вона мені переспівала знов

Те,що давно мені співали мрії.

Пісня

Вона прийшла непрохана й неждана,

І я її зустріти не зумів.

Вона до мене випливла з туману

Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла,заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

Такою ніжною і доброю була.

І я не чув,як жайвір в небі тане,

Кого остерігає з висоти…

Прийшла любов непрохана й неждана-

Ну як мені за нею не піти?

Юнак.Я не заздрю уже нікому-

Де ще мудрих таких знайти?

Це ж мені стало вперше відомо:

Ікс плюс ігрек-це будеш ти.

І здається,що я володію

Віковічним секретом краси

Лиш тому,що я розумію

Загадкові твої ікси.

Розумію?Який там розум!

Просто здорово,що ти є!

Що вслухається в ніжні погрози

Збаламучене серце моє.

Я не заздрю уже нікому-

Де ще мудрих таких знайти?

Одному лиш мені відомо:

Ікс плюс ігрек-це будеш ти.

Дівчина.Спини мене отямся і отям

така любов буває раз в ніколи

вона ж промчить над зламаним життям

за нею ж будуть бігти видноколи

вона ж порве нам спокій до струни

вона ж слова поспалює вустами

спини мене і схамени

ще поки можу думати востаннє

ще поки можу але вже не можу

настала черга й на мою зорю

чи біля тебе душу відморожу

чи біля тебе полум’ям згорю

Юнак.Говорю я з тобою мовчки,

Тиша хмарою проплива.

І вовтузиться думка,мов квочка,

В намаганні родить слова.

Тиша важчає.Терпнуть губи,

Тиша репне навпіл ось-ось.

Припаду я шалено й грубо

До безумства твоїх волось.

Упаде розідрана маска,

І сполохана вгледиш ти,

Скільки в тиші чаїлося ласки,

Скільки в грубості-теплоти.

Насміються з своєї беззубості

Прописні допотопні думки.

Джерелом вдарить ніжність із грубості,

Заворкують живі струмки.

Задихнеться від люті сірість-

Нам на щастя,а їй на зло.

Поміж нас підведеться щирість

І з’єднає наше тепло!

Дівчина.Моя любове!Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

Не ошукай і крил не обітни!

Не допусти,щоб світ зійшовся клином,

І не приспи,для чого я живу.

Даруй мені над шляхом тополиним

Важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,

Не розміняй на спотички доріг,

Бо кості перевернуться в гробницях

Гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання,як у мене,

І від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена,

Та що поробиш,-тільки до воріт.

А там,а там…Жорстокий клекіт бою

І дзвін мечів до третьої весни…

Моя любове!Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Юнак.Якби зустрілися ми знову,

Чи ти злякалася б,чи ні?

Якеє тихеє ти слово

Тойді б промовила мені?

Ніякого.І не пізнала б.

А може б,потім нагадала,

Сказавши: «Снилося дурній».

А я зрадів би,моє диво!

Моя ти доле чорнобрива!

Якби побачив,нагадав

Веселеє та молодеє

Колишнє лишенько лихеє.

Я заридав би,заридав!

І помоливсь,що не правдивим,

А сном лукавим розійшлось,

Слізьми-водою розлилось

Колишнєє святеє диво!

Дівчина.Я дуже тяжко Вами відболіла.

Це все було як марення,як сон.

Любов підкралась тихо,як Даліла,

а розум спав,довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам.Будень.

На білих вікнах змерзли міражі.

І як ми будем,як тепер ми будем?!

такі вже рідні і такі чужі.

Ця казка днів-вона була недовгою.

Цей світлий сон-піщов без вороття.

Це тихе сяйво над моєю долею!-

воно лишилось на усе життя.

Юнак.Я тобі галантно не вклонюся,

Комплімента зроду не зліплю,

Тільки в очі ніжні задивлюся,

В них свою тривогу утоплю.

І коли химерною габою

Спеленає землю довга ніч,

Довго серце тужить за тобою,

Довго сон мені не йде до віч.

Довго білі таємничі крила

Обвивають маревом видінь,

І стоїш ти,крихітна,і мила,

І прозора,мов ранкова тінь.

І палають,ніби стиглі вишні,

Владно підкоряючи собі,

Губи неціловані і грішні,

Очі божевільно голубі.

Дівчина.І як тепер тебе забути?

Душа до краю добрела.

Такої дивної отрути

я ще ніколи не пила.

Такої чистої печалі,

такої спраглої жаги,

такого зойку у мовчанні,

такого сяйва навкруги.

Такої зоряної тиші,

такого безміру в добі!..

Це,може,навіть і не вірші,

а квіти,кинуті тобі.

Пісня

Чого являєшся мені

У сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні,

Сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому уста твої німі?

Який докір,яке страждання,

Яке не сповнене бажання

Над них,мов зарево червоне,

Займається і знову тоне

У тьмі?

Чого являєшся мені

У сні?

В житті ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала,

Із нього вирвала одні

Оті ридання голосні-

Пісні.

В житті мене ти й знать не знаєш,

Ідеш по вулиці-минаєш,

Вклонюся-навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш,знаєш,добре знаєш,

Як я люблю тебе без тями,

Як мучусь довгими ночами

І як літа вже за літами

Свій біль,свій жаль,свої пісні

У серці здавлюю на дні.

О,ні!

Являйся,зіронько,мені

Хоч в сні!

В житті мені весь вік тужити-

Не жити.

Так най те серце,що в турботі,

Неначе перла у болоті,

Марніє,в’яне,засиха,-

Хоч в сні на вид твій оживає,

Хоч в жалощах живіше грає,

По-людськи вільно віддиха,

І того дива золотого

Зазнає,щастя молодого,

Бажаного,страшного того

Гріха!

Юнак.Розвели нас дороги похмурі,

І немає жалю й гіркоти,

Тільки часом у тихій зажурі

Випливаєш з-за обрію ти.

Тільки часом у многоголосі,

В суєті поїздів і авто

Спалахне твоє біле волосся,

Сірі очі і каре пальто…

Підготувала учитель української мови та літератури

Житницької ЗОШ І-ІІІ ступенів Жашківського району

Черкаської області

Осадчук Людмила Григорівна


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

14812. Оқу процесінің мəн-мағынасы 83 KB
  Оқу процесінің мəнмағынасы Жоспары 1. Оқу процесінің мəні жəне дидактика жөнінде түсінік 2. Оқу дидактикалық процесс 3. Оқу процесінің қызметтері 4. Оқудың əдіснамадидактикалық жүйелері 5. Таным теориясы жəне оқу 1. Оқу процесінің мəні жəне дидактика жөнінде...
14813. Оқу формалары 98.5 KB
  Оқу формалары Жоспары 1. Оқу формасы түсінігі 2. Оқу формаларының қалыптасуы мен жетіліп баруы 3. Оқу процесін ұйымдастыру формалары 4. Оқу түрлері 1. Оқу формасы түсінігі Оқушылардың білім мазмұнын игеру ісəрекеттері əрқилы формада жүзеге асып барады. Ла...
14814. Оқушылардың танымдық қызығушылығының теориясы 71 KB
  Оқушылардың танымдық қызығушылығының теориясы. Бiлiм беру жүйесi қоғамның әлеуметтiк экономикалық дамуында жетекшi роль атқарады сондай ақ оны әрi қарай айқындай түседi. Ал бiлiмнiң қалыптасып дамуының жалпы шарттары философияның негiзгi мәселесi рухтың материяға ...
14815. Ойлау және оқыту үрдісінде оның дамытудың жолдары 61.5 KB
  Ойлау және оқыту үрдісінде оның дамытудың жолдары. Ойлау процесі объект пен субъектінің өзара әрекеті ретінде жүзеге асады.Ойлауды психологиялық тұрғыдан зерттеу дегенімізоның ішкі танымдық құпия мәнін және жемісті болуының себебін ашып көрсету яғни ойла
14816. ҚҰРАСТЫРУШЫДАН 167 KB
  ҚҰРАСТЫРУШЫДАН Адамның жеке басының алғашқы қалыптасуы отбасынан басталады. Оның ер жетіп өсуі бойындағы алғашқы адамгершілік белгілер отбасында қалыптасады сондықтан да туған үйдің жылуы оның көкірегінде көп жылдар бойы сақталып мәңгі есінде жүреді. Ақын сөзі
14817. МЕН және МЕНІҢ ОТБАСЫМ 204.5 KB
  МЕН және МЕНІҢ ОТБАСЫМТөменгі сынып оқушыларына арналған әдебимузыкалық кеш. Дайындық кезеңі: Балаларға алдынала отбасы мүшелеріне арнап өлең шумақтарын ән жаттап келуге тапсырма беріледі. Безендірілуі: кітап көрмесі жасалып отбасы мүшелері туралы нақыл сөзд
14818. ОТБАСЫ – КӨРКЕМ ӘДЕБИЕТТЕ 210.5 KB
  ОТБАСЫ КӨРКЕМ ӘДЕБИЕТТЕ Отбасы адамның өте маңызды өте жауапты жан ұясы себебі отбасы адамға бақыт толық мәнді тыныстіршілік әкеледі. Отбасы қоғамдық құрылымның кіші тобы алғашқы ұясы. Қоғамның негізгі мақсаты адамдарды бақытты ету ал мұның өзі терезесі т...
14819. СПИД (ЖҚТБ) және СЕНПАТРИК ДИКСОН 506 KB
  СПИД ЖҚТБ және СЕН ПАТРИК ДИКСОН МАЗМҰНЫ Автор жайлы бірер сөз Кіріспе: Сенушілер ЖҚТБға қарсы күрестің алдыңғы шебінде 1 Тарау: ЖҚТБ сізге де төніп тұрған қатер 2 Тарау: Вакцина дәрідәрмек және сақтандырғыштар 3 Тарау: Адамдар жиі қоятын сұрақтар 4...
14820. Жеке тұлғаның бейімділіктерін психодиагностикалық зерттеу тәсілдері 63 KB
  Жеке тұлғаның бейімділіктерін психодиагностикалық зерттеу тәсілдері Жеке тұлғаны психофизиологиялық тұрғыдан зерттеу оның психикалық және ақылой сапаларын болашақ мамандықтарына бейімділігін анықтап беруге және олардың жекелеген бөліктерін жетілдіру туралы ұс...