66991

Ми прийшли у цей світ, щоб творити добро

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Допомогти учням зрозуміти зміст людського життя визначити своє місце в ньому навчити відрізняти добро від зла; сприяти вихованню в них людяності чесності працьовитості відповідальності любові до людей до рідної землі. На фоні музики читець декламує духовні заповіді Матері Терези Життя це можливість...

Украинкский

2014-09-02

101.5 KB

0 чел.

Тема. Ми прийшли у цей світ, щоб творити добро.

Мета. Допомогти учням зрозуміти зміст людського життя, визначити своє

місце в ньому, навчити відрізняти добро від зла;

сприяти вихованню в них людяності, чесності, працьовитості,

відповідальності, любові до людей, до рідної землі.

Обладнання. Плакати з написами про добро і зло, технічні засоби,

мультимедійна дошка.

Хід заняття.

(На фоні музики читець декламує духовні заповіді Матері Терези)

Життя – це можливість,

Скористайся ним.

Життя – це краса,

Милуйся нею.

Життя – це мрія,

Здійсни її.

Життя – це виклик,

Прийми його.

Життя – це повинність,

Твоя насущна,

Виконай її.

Життя – це гра,

Стань гравцем.

Життя - це багатство,

Не розтрать його.

Життя – це кохання,

Насолоджуйся ним сповна.

Життя – це таємниця,

Пізнай її.

Життя – король лиха,

Побори все.

Життя – це пісня,

Доспівай її до кінця.

Життя – це боротьба,

Стань борцем.

Життя – це прірва невідомого,

Ступи в неї не боячись.

Життя – фортуна,

Шукай цю мить.

Життя таке чудове,

Не згуби його.

Це твоє життя,

Борись за нього.

Учитель.

Людське життя… Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

Люди. А їх мільйони… Всі вони зовсім різні і чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом. Життя кожної людини – це стежина, встелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними і чорними тонами, як у пісні, «червоне то любов, а чорне, то журба».

Стежина життя. Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде залежить від нас самих.

( Прослуховування пісні «Стежинка»)

Вірш В.Симоненко «Ти знаєш, що ти людина.»

Ти знаєш, що ти – людина?

Ти знаєш про це, чи ні?

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої одні.

Більш тебе не буде,

Завтра на цій землі.

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди -

Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе:

Озера, гаї, степи,

І жити спішити треба –

Гляди ж не проспи.

Бо ти на землі - Людина,

І хочеш того, чи ні –

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої одні.

Учитель

Вдумаймося у слова Леонардо до Вінчі:

«Памятай! Життя дар, великий дар.

І той, хто його не цінує,

Цього дарунка не заслуговує».

Життя - найбільший скарб людини, і ми повинні це розуміти, цінувати своє життя і всіх інших. Кожен по - своєму розуміє життя. Для когось - це слава, достаток, гроші. Для іншого - творчість, самовдосконалення, служіння людям, улюблена професія.

Григорій Сковорода життя вбачав у пізнанні самого себе, навколишнього світу і Бога в собі. Він вважав, що життя треба прожити так, щоб совість була «як чистий кришталь».

Тарас Шевченко сенс життя вважав у визволенні свого уярмленого народу. Життя - ваша таємниця. І кожен з вас повинен відповісти на такі питання:

  •  Хто я? Навіщо я прийшов у цей світ?
  •  Куди іде моє життя? Що залишу після себе?
  •  Чи хтось колись про мене згадає?

Здається це прості запитання, але дати відповідь на них стає все важче і важче.

Вірш Іванна Зайшла « Хто ти?»

Ти уяви себе людиною,

Хоч на мить себе уяви,

Не безликою, а єдиною

Сонце сяйність прояви.

Є багато людей на світі

(Швидше просто їх так зовуть),

Та чи в кожній душі є квіти,

Що пустоцвіту не оминуть?

Чи назвем ми того людиною,

Що не знає: хто брат, хто сусід?

Чи назвемо істоту людиною,

Що запльовує матері світ?

Що про злагоду й добро не відає,

І не знає ціни життя,

Що забула дідів і прадідів

Й справжнє щастя на блискіт міня.

Ведучий 1.

Кожен, хто зявився на світ божий претендує на щасливу долю.

Але одні її мають, інших вона вперто обминає. Сьогодні світ приходить до усвідомлення необхідності життя за законами тисячолітньої давності, за законами мудрого вчення Біблії, а саме взаєморозуміння, взаємоповаги, терпимості.

Ведучий 2.

«Учіться радіти життю, поспішайте робити добро, тримайтеся з гідністю за всіляких обставин», - говорить життєйська мудрість – найвища наука життя! Найвища мудрість – бути добрим. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі і біді - це у характері нашого народу, бо живе він за Божими законами.

Учень 1.

Хіба чекати плати за добро?

Нехай в руці залишиться перо,

Нехай твоя зламається рука,

Що за добро добра собі чека.

Добро твориться просто - ні за так,

Так, як цвіте і опадає мак,

Як пташка в’ється і сміється пташка,

Як трудиться мурашка – горопашна.

Учень 2.

Лікуймо наші зболені серця,

Лікуймо наші душі зачерствілі,

Несімо правди непогасний стяг,

І кривда в нашу душу не поцілить.

Учень 3.

Є ще спасіння від недуг людських,

Джерела віднайдімо ми цілющі!

Мов подорожником торкнімося до них –

Й добром розквітнуть, просвітліють душі.

Учень 4.

Окропімо серце щире, не черстве,

Людського милосердя

Воно, хоч кволе, знову оживе,

У справедливість й людяність повірить.

Учень 5.

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Учень 6.

Бо доброта - не тільки те,

Що обіймає тепле слово,

В цім почутті також основа,

Яка з глибин душі росте.

Учень 7.

Коли її немає, ти

Не раниш людяне в людині,

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

Учень 8.

Будь чистою і світлою, дитино,

Добро твори у світі кожен день.

Добро і є та категорія єдина,

Яка веде до світла кожного із нас.

Учень 9.

Добром на доброту відповідай щоднини

Й на зло також добром відповідай.

Покликання найбільше для людини -

Добро творити. Це запамятай!

Ведучий 1.

Та де візьметься доброта та милосердя, коли сьогодні покоління заражене вірусом егоїзму. Значна частина дорослих, а то й дітей, бачить тільки себе і не бачить іншого. Багато із нас черствіє душею, стає байдужим до чужого горя. Немає у нас найголовнішого - доброти, співчуття, людяності, ввічливості, бути милосердними і поблажливими до людей, їхніх слабостей і страждань.

Ведучий 2.

В житті багато залежить від нас. То лише в казках жива вода змиває рани і каліцтво, даруючи людині силу, могутність, здоров’я. Ні, ми не маємо живої води з її чудодійними властивостями. Але ми повинні, просто зобов’язані, захистити когось від розпачу, від гірких думок і болю. Тільки чомусь не завжди памятаємо про це.

Прослуховування пісні «Люди грішні»

Ведучий 1.

Якби кожна зла людина зробила на одну справу менше, а добра - на одну справу більше, на скільки б світлішим стало наше життя.

Учень.

Не зобидь ні старця, ні дитини,

Поділись останнім сухарем.

Тільки раз ми на землі живемо.

У могилу не бери провину.

Зло нічого не дає, крім зла,

Вмій прощати, як прощає мати,

За добро спіши воздати -

Мудрість завше доброю була.

Витри піт солоний із чола

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що могла.

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало.

Ведучий 2.

Здавна на Землі цінувалося праведне життя - життя чесне, щире і правдиве. Завжди користувалися повагою люди, голові прийти на допомогу, добрі, привітні, ввічливі, тактовні, вдячні, чесні, терпимі, щедрі.

Адже ми знаємо, що за свої вчинки треба відповідати перед Богом, людьми, своєю совістю.

Зло завжди буде покаране… Зло породжує тільки зло… Кращим за помсту є прощення. Тому треба вчитися перемагати свій гнів, бути поблажливим, терпимим до ворогів.

Ведучий 1.

Як саме віднайти в собі ці якості, прощати ближньому зло, не мститися йому, утримуватися від сварки ми попросимо розповісти Отця Ярослава.

(виступ священика)

(Інсценізація поезії «Молитва матері»)

Автор

З доріг, які давно в житті обрані,

Лише одна веде нас до Христа.

Цей шлях - молитва, що нас вчила мати,

Стежина ця терниста й не проста.

Одної долі плутана дорога

Губилась вже у прірві небуття.

І лиш молитва матері до Бога

Вернула хлопцеві і душу, і життя.

Батьки йому частенько говорили:

Батько

Лицем до Бога, сину, повернись,

Забудь вино, не трать даремно сили,

І будь таким, як ми щодня молись.

Автор

Але вино, компанії, розваги

Йому були милішими завжди

Батьківських слів не брав він до уваги,

Цурався неба й церкви, як біди,

Молитися він просто ненавидів,

Про Бога навіть чути не хотів.

Та час пройшов на сірих крилах злиднів.

Він не лічив одноманітних днів.

Та не забуде день один на віки,

Цей день страшний - бо батько помирав.

Закрили сльози мамині повіки,

А він стояв і пяно реготав:

Син

Ну, де ж твій Бог, чому не допоможе?

Де твій зцілитель, чом ти не встаєш?

Загнешся ти, як всі на смертній ложі

І як усі, в сирій землі згниєш!

Автор

Всміхнувся і промовив тихо батько:

Батько

Я ще живий, а ти давно мертвець.

Та вже не довго, скінчиться це лихо

Й мене до себе забере Творець.

Автор

По смерті батьковій молилась мати

За душі їхні, батькову й його,

Ці сльози мамині він буде памятати

До самого кінця життя свого.

Але тоді ці сльози викликали

Ту злість і ненависть страшну.

І от якось, як нерви його здали,

Він кинув дім й пішов в пітьму нічну.

Син

І я пірнув в «свободу» просто з мосту,

Тепер я вільний в думці і в ділах

Я ще не знав тоді життя –

Як легко можна заблудитись у гріхах.

Автор

Життя його, як тріску закрутило,

У вирі суєти, гріхів і зла.

Він пив, як всі, допоки були сили.

І на плечах трималась голова.

Вино, це зло і джерело розпусти,

Не одного згубило вже давно.

Життя для нього стало, наче пустка,

Він з джерела життя не пив, а пив вино.

В його душі розпуста так розквітла,

Що він, немов сліпий, в болото йшов.

Й не помічав, що поруч було світло.

Він падав, піднімався, далі йшов.

Він чув себе, як звірина в капкані,

Від розпачі він мало не ревів.

Та ось якось у тім жахливім стані

Краянина неждано він зустрів.

І він згадав село, і батька, й маму,

Її печальні очі у сльозах.

Налив собі він з склянки двісті грамів

Й спитав його з бравою у словах:

Син

Ну що? Мене ще мама памятає,

Чи, може, вже навіки прокляла?

Хотів навідатись, та часу не маю,

Завжди затримують якісь діла.

Краянин

Твої діла я добре розумію,

Не гірше ніж про це ти знаєш сам,

Не вухом слухай, серцем, якщо вмієш,

Чи може мати сина проклясти?

Коли ти втік, твоя матуся бідна

Аж посивіла вся від горя і біди.

І кожен день допізна, доки видно,

Все виглядала, чи не повернешся ти.

До неба руки мати простягала,

Молилася за тебе знов і знов,

В очах її надія не вгасала,

А в серці тліла віра і любов.

Коли ж в ногах не стало сил останніх,

То решту сил черпнула з серця дна,

І добровільним ланцюгом чекання

Вона мене за тебе прийняла.

Автор

Від слів його зірвалася картина

Що відділяла світло від пітьми.

Відкрились очі - жде матуся сина,

А він з чужими бавиться людьми.

Він обірвав розмову на півслові

Лише коротке кинув:«Прощавай!»

Не було більше вести про що мову,

Кричало серце: «Швидше, поспішай!»

Неначе молот бив його по скронях,

Коли він скочив в поїзд на ходу.

Він задихався в темному вагоні,

Що стріне вдома - радість чи біду?

І ось зупинка, станція знайома,

Веде дорога від села.

Син.

Колись по ній мене малого з дому

За руку мама в білий світ вела.

Тепер вертаюсь я, мов божевільний.

Чого ж цей білий світ мене навчив?

Я мав свободу, гроші, я був вільний,

Та долю я свою в вині втопив.

Автор.

Дорога повз мовчазний цвинтар вела,

Він пригадав: тож батько тут лежить.

Він відшукав закинуту могилу,

Згадавши ту страшну останню мить.

В гіркім риданні впав він на коліна

Й поцілував холодний, мокрий хрест.

Син.

Прокинься, батьку, встань із домовини,

Ти був правий, прогнив, мов труп, я весь,

Але тепер тебе я закликаю

Повірити в останній раз мені:

З минулого я назавжди вертаю,

Хай згине все, як у жахливім сні.

Спокутуюсь турботою про маму,

Тепер вона не знатиме біди,

Поверну борг своїми я руками

І спрагненим устам подам води.

Автор.

І тут крізь сльози він побачив раптом

Ще один хрест і свіжий горб землі.

І зрозумів з холодним в серці жахом,

Що вже ніхто не жде його в селі.

Лиш синє небо свідком того було.

Як він безсило на могилу впав,

В якій на віки матінка заснула,

І замість мами землю цілував.

Син.

Мамо! Моя єдина! Чому ж ти сина не діждалась!

Де порятунок я тепер знайду?

Твоє життя так рано обірвалось,

Я ж, сирота, без тебе пропаду.

Автор.

Раптово вітер подихом осіннім

Приніс слова, що серцем він почув.

Голос

В молитві, синку, знайдеш ти спасіння.

Син.

І я до неба руки простягнув

З тих пір живу я з Господом Ісусом,

Я відчуваю мир в душі своїй.

Хто би колись мене повірить змусив,

Що це і є вершина моїх мрій.

Сторінки життя мого подерті

Молитва матері перемогла,

В ній чудодійна сила після смерті,

Бо з серця мати черпала слова,

Та пам'ять цю, що наскрізь пропіка,

Не руште навіть добрими руками

На серці камінь – ноша нелегка,

Але чи легше, коли серце – камінь

Учитель.

«Шануйте батька свого і матір свою», - кожен із нас повинен знати і памятати цю Божу Заповідь. Швидко плине час, і настане та хвилина, коли ваші батьки будуть старими і немічними. А коли до нас приходить дорослість, тоді ми відчуваємо самостійність і віддаляємося від них. Зігрійте батьків теплими рядками листа, якщо ви далеко від дому. Не завдавайте їм прикрощів, бережіть їх на світі.

Щоб не мучила совість потому.

Приїжджайте скоріше додому.

Ні грошей не привозьте, ні слави,

Будьте з рідними ніжні й ласкаві,

Бо не вічні ні батько, ні мати,

Завтра можете їх не застати.

Щоб не мучила совість потому,

Приїжджайте скоріше додому.

Звучить пісня «Страждальна мати»

Учитель

Так, людське життя коротке і дається воно тільки раз. А кожному потрібно старатися прожити його так, щоб не було соромно за марно прожиті роки.

Ви - молоді громадяни України. І саме від вас залежить майбутнє,від вашої освіченості, активної життєвої позиції. І як не буде вас розумних, досвідчених, добрих, людяних, то не буде майбутнього у нашої держави.

А якщо вам буде важко, якщо на серці неспокій, якщо нема чим зайнятися, якщо те, до чого прагнете, не вдається, то, можливо, потрібно шукати допомогу.

А ти прийди у Божий храм

І храм душі відкрий.

Бог – це любов, любов – життя,

Розважити зумій.

Ти вір у силу доброти:

Добро завжди сильніше злого.

Зложи молитву ревно ти

І серце піднеси до Бога.

І тут осмисли все і все,

Адже в житті бувало різне,

Щоби не було каяття,

Щоб не було уже запізно.

А ти прийди зміни життя,

Не будь байдужим ти і гордим,

Прийди і вийдеш звідтіля

Облагородженим і добрим.

Прослуховування «Ми дякуєм тобі»

Том’юк Марія Василівна,

педагог-організатор

Хімчинської загальноосвітньої

школи І – ІІІ ступенів

Косівської районної ради

Івано-Франківської області


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

60491. Автоматизація звука «С» в складах, словах 133.5 KB
  Мета: 1. Продовжувати роботу на чіткою артикуляцією звука. Промова ізольованого звука. Автоматизація звука С в складах.
60492. Звичайні дроби 35.5 KB
  В кожного на грудях емблема правильний і неправильний дріб. Я правильний дріб. У мене чисельник менше знаменникая завжди менше одиниці і на координатному промені знаходжусь лівіше ніж будьякий неправильний дріб...
60493. Майстер — фломастер 45.5 KB
  Цілі: Навчити дітей працювати в команді розвивати навики співпраці дати можливість активно використати фантазію і свої творчі здібності В ході гри діти повинні відчути і побачити як самостійно вони можуть налагодити стосунки...
60495. Развитие Теории урока в советской дидактике периода середины 50-х - середины 60-х годов 163.5 KB
  Степашко представляет большой интерес изучение теории и практики урока периода оттепели так как постсоветское время является известным преемником зародившихся в те годы процессов демократизации и гуманизации общества...
60497. Психологічна готовність дитини до навчання у школі 235 KB
  Вступна частина Сьогодні ми зібралися щоб краще пізнати себе своїх учнів навчитися знаходити індивідуальний підхід до всіх учнів допомагати їм у складний адаптаційний період. Вправа Знайомство Мета : сприяти знайомству учасників створити комфортну атмосферу сприяти згуртованості групи. Час: 15 хвилин. Хід вправи: тренер пропонує учасникам написати на бейджику своє ім’я або те яким вони б хотіли щоб їх називали у групі.