66995

Доля, що дарує Надію

Сочинение

Педагогика и дидактика

Одного разу Ніна Михайлівна їхала в поїзді і раптом почула по радіо повідомлення що пасажирці цього поїзду терміново потрібна донорська кров. Був випадок коли після забору крові прийшов вагон з мукою і Ніна Михайлівна пішла його розвантажувати. Ніна Михайлівна дістає із шухляди скриньку з паперами.

Украинкский

2014-09-02

33.5 KB

0 чел.

                                      Доля, що дарує Надію.   

           Антуан де Сент-Екзюпері у своїй знаменитій казці «Маленький принц» сказав: «Найголовнішого очима не побачиш».
    
       Що є найголовнішим у нас, чого ми не бачимо? Душу? Виходить, щира краса людини насправді непомітна. Але якось же вона виявляється... В милосерді, чуйності, здатності любити...   Я ще не зовсім доросла, та іноді  я замислююсь над сенсом життя, і тоді  завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе. Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина. Але в саме поняття «бути людиною» кожен  вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя. А у людському житті провідну роль все ж таки   відіграє Доля. Вона, як повновладна господиня Життя, може повернутися до людини, а може обійти стороною.

         Олендар  Ніна Михайлівна все своє життя прожила у Красноріченську. Працювала на верстатобудівному заводу ім. Фрунзе формувальницею у ливарному цеху,  а потім на комбікормовому заводі. Так склалося, що випадок привів її  до станції переливання крові. Вона і сьогодні пам’ятає той морозяний день листопада 1960 року. А потім відчула потребу нести людям добро, бо було  усвідомлення того, що саме ти можеш стати тим, хто подарує комусь надію. На згадку приходять спогади,  як їздила здавати кров спочатку знайомим, родичам, а потім і чужим людям. Одного разу Ніна Михайлівна  їхала в поїзді і раптом почула по радіо повідомлення, що пасажирці цього поїзду терміново потрібна донорська кров. Жінка була першою, хто відгукнувся. Пізніше дізналася: життя людини в безпеці. І серце наповнилося щастям, бо ти потрібен. На тебе завжди чекають. Був випадок, коли після забору крові прийшов вагон з мукою і Ніна Михайлівна пішла його розвантажувати. Ухопила мішок, другий… В очах потемніло, все навкруги закрутилося, померкло. Прийшла до тями, побачила, що весь рукав просякнутий кров’ю… Вени не витримали.  Ніна Михайлівна дістає із  шухляди скриньку з паперами.                                                                                - Ось, візьми, подивись.                                                                                                              І я гортаю маленьку книжечку з написом « Почесний донор України». Сорок вісім разів Ніна Михайлівна виконувала цю почесну місію.

               Ми ще довго розмовляли з цією дивною жінкою. Про життя, долю жіночу, сім’ю. Сьогодні Ніна Михайлівна  радіє вже онукам і з надією поглядає у майбутнє. Та десь далеко,  у закутку душі,  її огортає сум, що роки вже не ті, що здоров’я  нерідко підводить. А ще чомусь боляче, що сучасне життя помалу витісняє їх, колись знаних і поважних, забуваючи тих, хто дарував людям Надію. Та хіба тільки  одне її серце  болить?

      Люди так влаштовані, що самі пишуть свою історію, вибудовуючи дивний алгоритм існування. Я вірю, що  Ніна Михайлівна Олендар прожила не марно. Хай не сумує її душа. Бо ж у неї  є Надія. Віра додасть їй сили. Любов виправдає будь-які помилки. Так, тільки Надія, Віра і Любов можуть втішити наповнене сумом серце. У світі все міняється. Осінь викреслена з пам’яті весною, ніч забута днем, а холодні дощові краплі зігріє теплий сонячний промінчик. І тоді у Всесвіті все заговорить зрозумілою мовою – мовою добра, справедливості, людяності, мовою самого серця.

     Треба жити.

                                                                                             Робота учениці 10  класу Красноріченської ЗОШ                     Мащенко Дарії

Твір – роздум

« Доля, що дарує Надію»

                                                                                                          Робота учениці  10 класу Красноріченської ЗОШ Мащенко Дарії

                                                 Красноріченське  2012


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

62462. Что такое гражданство? 43.34 KB
  Гражданин Украины не может быть лишён гражданства и права переменить гражданство. Гражданин Украины не может быть выдворен за пределы Украины либо выдан другому государству.
62464. Социальная структура личности и ее элементы 26.09 KB
  Человек индивид личность Социальная структура личности и её элементы Типы личности Социализация личности и ее этапы Первый вопрос: Человек индивид личность Как только человек осознал что он значительно отличается от других живых существ он пытается ответить на ряд вопросов...
62468. Позначення мякості приголосних на письмі буквами ь, і, є, ю, я 17.75 KB
  Мета: поглибити й систематизувати знання пятикласників щодо позначення мякості приголосних на письмі буквами ь, і, є, ю, я; формувати загальнопізнавальні вміння правильно визначати приголосні звуки щодо твердості і мякості.