66999

Українська народна казка «Мудра Дівчина»

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: Ознайомити учнів з соціально-побутовою казкою, відображенням народного побуту, місцем подій у казці, особливостями мови; розвивати вміння розрізняти відмінність соціально-побутових казок від інших фольклорних казок; розвивати в учнів стійкий інтерес до театрально-ігрової діяльності казкових персонажів.

Украинкский

2014-09-02

36.5 KB

0 чел.

         М.С.Прохоренко

Відкритий урок з курсу за вибором «Основи театральної грамоти»           в 1-А класі

ТЕАТРАЛІЗОВАНА ВИСТАВА

Тема: Українська народна казка «Мудра Дівчина»

Мета: Ознайомити учнів з соціально-побутовою казкою, відображенням народного побуту, місцем подій у казці, особливостями мови; розвивати вміння розрізняти відмінність соціально-побутових казок від інших фольклорних казок; розвивати в учнів стійкий інтерес до театрально-ігрової діяльності казкових персонажів.

Обладнання: декорація, картинки до української народної казки «Мудра Дівчина», диск, програвач, маски-шапочки, квитки, призи, бейджи, мікрофони.

Тип уроку: урок-гра

Хід уроку

І.Вступ.

1.Організаційний момент.

Учні заходять в класну кімнату, як до театру, з квитками. Їх зустрічає учень-контролер (з бейджиком), перевіряє квитки і запрошує зайняти місця, вказані у квитках (під веселу музику).

ІІ. Подача нового матеріалу.

1.Відкривається занавісь, виходить учень в костюмі «Клоуна» і повідомляє:Увага! Увага!

- Доброго дня, дорогі друзі. Увага! Наші гості! Розпочинаємо театралізовану виставу. Українська народна казка «Мудра Дівчина».

Прошу тиші і уваги!

Після вистави буде розігруватись лотерея з призами.

Дійові особи:

Ведучі: 1 учениця і 1 учень, бідний чоловік, багатий чоловік, пан, дівчина.

Ведуча 1: - Було собі два брати – один бідний, а другий багатий. Вони постійно сперечалися. Цього разу на корову (виходять два брати).

Багатий брат: - Здоров був!

Бідний брат : - Здоровенькі були!

Багатий: - Віддай мені, брате, корову назад.

Бідний: - Брате! Як же я тобі її віддам? Чим же буду дітей кормити? Я ж тобі за неї відробив!

Багатий: - Що ти там відробив, - як кіт наплакав тієї роботи було, а то таки корова! Віддай!

Ведуча 2: - Бідному брату шкода стало своєї праці, не схотів віддати корову. Пішли вони до пана правди шукати.

Ведуча1: - Прийшли брати до пана. А пану не хотілось роздумувати хто з них правий, а хто ні, то він каже братам:

 Пан:- Хто відгадає мою загадку, того й корова буде.

 Брати разом: - Кажіть, пане!

 Пан: - Слухайте: що є в світі ситніш, прудкіш, миліш над усе? Завтра прийдете, скажете, а сьогодні ідіть і думайте.

Ведуча 2: - Пішли брати додому.

Багатий брат: - От дурниця, а не загадка! Що ж є ситнішим за панські кабани, прудкіш, як панські хорти, а миліш – за гроші? Те, моя корова буде!

Ведуча 1: - Бідний брат додому, думав, думав та й зажурився. А в нього була дочка Маруся.

Дівчина: - Чого ви, тату, зажурилися? Що вам пан казав?

Бідний брат: - Та тут, дочко, таку пан загадку загадав, що я й не надумаю, що воно й є.

Дівчина: - А яка ж загадка, тату?

Бідний брат: - Та така, доню: є в світі ситніш, прудкіш, миліш над усе?

Дівчина: - Є, тату, ситніш над усе – земля, мати, бо вона всіх годує і напуває; прудкіш над усе – думка, бо думкою враз куди хочеш перелетиш; а миліш над усе – сон, бо хоч як добре та мило людині, а все покидає, щоб заснути.

Бідний брат: - Чи ба? Адже й справді так! Так же я й панові казатиму.

Ведуча 2: - Другого дня приходять обидва брати до пана.

Пан: - Проходьте, проходьте. Ану, відгадали?

Багатий і бідний брати кажуть разом: - Відгадали, відгадали, пане.

Багатий брат: - Ситніш, пане, над усе – ваші кабани. А прудкіш – ваші хорти , а миліш – гроші!

Пан: - Е, ні! Ану ти кажи.

Бідний брат: - Та що ж, пане, немає ситнішого, як земля-мати: вона всіх годує і напуває.

Пан: - Правда, правда! Ну, а прудкіш що?

Бідний брат: - Прудкіш, пане, над усе – думка, бо думкою куди хоч перелетиш.

Пан: - Так! Ну а миліш?

Бідний чоловік: - А миліш над усе – сон, бо хоч як добре та мило людині, а все покидає, щоб заснути.

Пан: - Так, усе! Так. Твоя корова. Тільки скажи мені, чи ти сам це повідгадував, чи тобі хто сказав?

Бідний брат: - Та що ж, пане, є в мене дочка Маруся, - так це вона мене так навчила.

Ведуча 1: - Пан аж розсердився.

Пан: - Як це? Я такий багатий, розумний, а вона проста собі дівчина та на мої загадки повідгадувала! Стривай же! На тобі десяток варених яєць та понеси їх своїй дочці: нехай вона посадить на них квочку, та щоб та квочка за одну ніч вилупила курчата, вигодувала, і щоб твоя дочка зарізала трьох, спекла на снідання, а ти, поки я встану, щоб приніс, бо я дожидатиму. А не зробить, то буде лихо.

Ведуча 2: - Іде сердешний батько додому та мало не плаче.

Дівчина: - Чого ви, тату, сумуєте?

Бідний брат: - Ось пан дав десяток яєць, наказав, щоб за одну ніч вилупились з них курчата, виросли і щоб спекла їх йому на сніданок.

Дівчина: - Понесіть, тату, оцей горщечок каші панові і скажіть нехай він посіє цю кашу, щоб вона виросла просом, пан, щоб скосив, змолотив просо і дав мені пшона годувати курчат.

Бідний брат: - Пане, ось візьміть горщик каші, посійте її, щоб виросло просо за одну ніч, поспіло, змолотіть і дайте пшона, що годувати ваших курчат.

Ведуча 1: - Пан дивився, дивився на ту кашу. Довго думав. Потім взяв стеблинку льону і дає чоловікові.

Пан: - Неси своїй дочці цю стеблину, нехай вона її вимочить, висушить, поб’є. Попряде й витче сто ліктів полотна. А не зробить, то буде лихо.

Ведуча 2: - Іде чоловік додому плачучи.

Дівчина: - Чого ви тату, плачете?

Бідний брат: - Та бач, що пан хоче. Ось дав цю стеблину і наказав вимочити, висушити, пом’яти, спрясти та виткати сто ліктів полотна.

Дівчина: - Не плачте, тату. Ось візьміть гілочку з дерева і скажіть, щоб пан зробив мені гребінь, гребінку й днище, щоб було на чому прясти.

Бідний брат: - Ось, пане, візьміть цю гілочку з дерева та зробіть з неї гребінець, гребінку й днище, щоб було на чому моїй дочці прясти.

Пан: - Цю дівчину не одуриш! Мабуть вона не з таких, щоб одурити. Мудра твоя дочка. Ой мудра.

Ведуча 1: - З того часу Марусю, дочку бідняка всі стали звати Мудрою Дівчиною.

(Беручись за руки всі дійові особи кланяються глядачам)

Клоун: - Ролі виконували:

  •  Ведучі: (діти називають свої імена)
  •  Дівчина:_______________________________________________
  •  Пан:__________________________________________________
  •  Багатий брат:___________________________________________
  •  Бідний брат:____________________________________________
  •  Прошу тиші! Розпочинаю розіграш лотереї з призами.

Лотерея з призами. (Клоун називає номера лотереї і вручає дітям призи)

Клоун: - Дорогі діти, вистава закінчилась. Спокійно, по одному виходимо з театру (діти виходять в коридор)

ІІІ. Закріплення.

Вчитель запрошує дітей зайти в свою класну кімнату.

1.Бесіда про театралізовану виставу «Мудра Дівчина».

2.Розповіді дітей про своє ставлення до героїв української народної казки «Мудра Дівчина».

3. З’ясувати відмінність соціально-побутової казки від інших фольклорних казок.

ІV. Підсумок уроку.

1.Відповіді на питання:

- Чи сподобався урок-гра?

- Чим?

2.Віршем закінчується урок: «Ось і все. Дзвінок, дзвінок. Вже закінчився урок!»