67027

Літературний вечір «Украдене щастя» (інсценізація однойменної драми Івана Франка)

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: розкрити глибину філософського змісту драми Івана Франка «Украдене щастя»; розвивати вміння аналізувати художній твір, творчі здібності учнів, навички акторської майстерності; виховувати любов до українського слова, традицій рідного краю.

Украинкский

2014-09-03

64 KB

3 чел.

Міністерство освіти та науки України

Літературний вечір

«Украдене щастя»

(інсценізація однойменної драми Івана Франка)

Підготувала:

вчитель української мови та літератури

СЗШ І-ІІІ ступенів №7 м. Львова

Бойко Наталія Степанівна

Львів - 2010

Мета:  розкрити глибину філософського змісту драми Івана Франка «Украдене   щастя»; розвивати вміння аналізувати художній твір, творчі здібності учнів, навички акторської майстерності; виховувати любов до українського слова, традицій рідного краю.

Дія 1

Сільська хата. Анна та Настя пораються по хаті, біля столу. На лавці дівчата прядуть та з хлопцями співають:

           Ой там за горою, та за крем яною

           Не по правді жиє чоловік з жоною…

Настя: Та тьху на вас! Що се ви вигадали такоє плаксивої! Мов по покійнику голосите.

1 парубок ( сміється):  Ага, а у вас мурашки по шкірі забігали.

Настя: Та тю на тебе, на твою голову! Ти гадаєш, що я твого тата жінка, що небіжка ніколи з синців не виходила.

1 парубок: То-го, мій тато-небіжчик усе говорив: «Як чоловік жінки не б є, то в ній утроба гниє».

2 парубок: О, твій тато добрий цирулик був. Він і хлопам умів кров пускати.

Настя: Та повинні стидатися хоть тут, у тій хаті таке говорити. Тут ангели Божі літають. Одна хата в цілім селі,  де святий спокій та згода, та любов, - а ви таке завели.

Дівчина 1: Та не бійтеся, тітко, ми своєю співанкою святих ангелів із хати не виполошимо.

(на другому плані співають дівчата ).

Анна ( дивиться у вікно): Господи, яка там хуртовина. Коли б наші тільки з дороги не збилися.

Настя: Не бійся, не вперше.

Анна: Не знаю, але мені чогось лячно, так сумно, як коли б якесь велике нещастя надо мною звисло.

Настя: Та то я , небого, бачу. Цілий день як сама не своя ходиш . Та й уже сама собі міркую, чого би тобі журитися? Живе, як у Бога за дверима…

Анна: Я…

Настя: Чоловіка маєш доброго, тихого, роботящого, що трохи не молиться до тебе!

Анна (зітхає): Та що з того!

Настя (тихіше): Ага, ти про те , що дітей не маєш? Не бійся, Бог ласкав, будуть іще.

Анна (махає рукою): Ей, я не про те!

Настя: А про що ж! Чого тобі ще треба? Що брати тебе на посагу скривдили?

Тьфу!  Наплюй ти на їх посаг! Їм твоя кривда боком вилізе.

Анна (кидається, мов ужалена): Йой, кумо! Нащо згадуєте моїх братів? Адже знаєте, що вони мої найтяжчі вороги.

Настя: Знаю, небого, знаю! Наслухалась  я про твоє дівування!

Анна: Що? Що ви про нього знаєте?

Настя (добродушно): Все знаю, все знаю. Як тебе брати побивали, за наймичку мали, між людей не пускали і вкінці за наймита замуж випхали, ще й на посагу покривдили. (хитро) Ой та чи не тільки то!

Анна: Як то? Ще більше щось знаєте?

Парубки та дівчата прощаються.

Настя:  Ну, а ти не цікава, від кого я дізналася про твоє дівування.

Анна: Я вдатна загадки розгадувати.

Настя: А твоє серце нічого тобі не говорить?

Анна: Серце…

Настя: Ага, а на лиці мінишся! Бліднеш, то знов червонієш! Ну, ну не лякайся! Я знаю від НЬОГО самого?

Анна: Схаменіться! Від якого НЬОГО?

Настя: Від Михайла, Михайла Гурмана! Знаєш, а?

Анна (відступається і хреститься): Свят, свят, свят! Що се ви, кумо, говорите? Михайло Гурман – так, я зналася з ним, але його давно на світі нема. Він у Боснії загинув.

Настя: Та хто се вам говорив? Бо Михайло живісінький!

Анна: Кумо, може вам наснилося? Може, дух його вам об явився!

Настя: Та ні, він живісінький. У жандармах служить уже три роки. Вчора до нас приходив, про тебе розпитував.

Анна (відходить): Господи, що се таке! Що зо мною діється?Адже я тому Михайлові клялася, присягалася, що радше в могилу піду, ніж з ким іншим до  шлюбу станеш.

І за що? А знаю, знаю! Вони Михайла боялися, щоб не відібрав моєї батьківщини. О так, так! Господи, рятуй мене!

Дія  2

Микола заходить у кожусі, стріпується, тупає чобітьми, роздягається.

Микола: Ось тобі заробок! Ось тобі живи й будь! Ой Господи, як се я душі  не загубив по дорозі, то й сам не знаю! Та й промерз до самої кості. (кричить)Анно, а коням треба пити дати!

Анна ( за сценою): Добре, добре!

Микола: Цілий день роби, двигай, волочися, худобу збавляй, мерзни і мокни, як остатня собака, - і все те за вісім шісток. А прийдеться платити, то й того їм, людоїдам, жаль.

Анно, от ходи поможеш мені чоботи стягнути. Ади, померзли, як костомахи, та боюсь, щоб ноги не повідморожувати.

Анна:  Що ти говориш?(Бере за чобіт тягне та, заглянувши Миколі в лице, відступається і хреститься) Свят, свят! Миколо! А що тобі такого?Ти весь у крові!

Микола: Я! Та не бійся!

Анна: Господи, сорочку покровавив! Що сталося, Миколо?

Микола: Та то наш війтонько гідний!

Анна: Що? Бив тебе?

Микола: Та певно, що не гладив (кулаком по столі).

Стукіт у вікно.

Анна: Що таке?

Микола: Хтось до вікна стукає! У таку пізню годину, в таку негоду – ой, може, нещастя!

Голос з-за вікна: « Гей, люди, отворіть, не дай душі загинути.

Анна: Хтось з дороги збився. Біжу отворити.

Микола: Анно, стій! Може, яка зла душа!

Анна: Ба, та що? Дати чоловікові загибати?

Дія 3.

Входить жандарм.

Жандарм: Дай , Боже, добрий вечір!

Микола: Дай, Боже, здоров я!

Жандарм: Перепрошую, що в таку пізню погоду непрошений до вашої хати набиваюся. Але там така буря, а я з дороги збився.

Анна (хреститься): Господи!

Жандарм: Та ніг не чую, так промерз ( роздягається).

Микола: А відки , пане шандаре!

Жандарм:  Та ходом з міста.

Микола: Та родом?  Мені здається, що я десь вас бачив?

Жандарм ( сміється): Ну! Миколо, стривай, побратиме! Хіба не впізнав мене? (плескає по плечі Миколу).

Микола: Михайло Гурман! Так се ти! А ми гадали… Анно, а ти хіба не пізнала Михайла!

Анна ( збоку молиться):  І остави, і ослаби, і відпусти, Господи…

Жандарм (сміється): Анно! Що ж не привітаєтеся зі мною?

Анна (подає руку): Як ся маєте, пане жандарм!

Сідають за стіл.

Микола: А звідки ти взявся? Адже казали, що ти…

Жандарм: Ха-ха-ха! Та се правда! Я –небіжчик! Не віриш , Миколо?Я вмерлий! Я з гробу приходжу!

Микола ( переляканий, хреститься):  Ну, що ти дурниці говориш!

Жандарм (грізно): Гадаєш, що я жартую. Знаєш, пощо я прийшов? 

Микола: Ти? До мене?

Жандарм: Еге! По твою душу!(регоче). А чого так пізно вечеряєте? Скоро ж північ.

Микола: Та я тільки з дороги приїхав. До міста їздив та спізнився.

Жандарм (жуючи): Що? Ти сеї ночі на Купіння їхав?

Микола: Так їхав. Біля корчми зупинився та ніхто не виходив. Певно жиди спали, бо двері були замкнені.

Жандарм: А що це лице одряпане? Десь був у бійці?Микола: Та ні! Я спокійний чоловік. То поліно брав та й впала  вся верхня верства. Щастя, що мене не забило! Йду подивлюся як там коні.

Дія 4

Анна витирає посуд, Жандарм підходить і бере за плечі.

Жандарм: Анно!

Анна: Чого тобі?

Жандарм: Ти навіть поглянути не хочеш?

Анна  опускає очі та мовчить.

Жандарм ( довго дивиться): Нелюди! Таки додержали слова, закопали тебе живцем у могилу!

Анна: Про кого ти це?

Жандарм: Та про братів твоїх!

Анна: Так ти…   не гніваєшся на мене? Не проклинаєш мене?

Жандарм: На тебе, бідна сирітко! Хіба я не знаю, що ти не винна, що тебе одурили.

(Анна плаче).

Та ні, признаюся тобі, спершу, дізнавшись, що ти вийшла замуж, я був лютий.

Я був би вбив тебе, коли ти була де близько. Я цілими днями бігав мов одурілий по полю і кляв тебе, просив у Бога для тебе кари.

Анна (перелякано): Михайле!

Жандарм: Не бійся, Бог не вислухав одурілого чоловіка.

Анна (крізь сльози): Ой, боюся, що вислухав.

Жандарм: Що? Значить ти не забула мене? Любиш мене, Анно!

Анна( відпихає): Мовчи, мовчи. Що ти говориш? Не смій до мене так говорити. Я шлюбна жінка, я чоловіка маю. Годі! Чоловік іде!

Дія 5

Анна з Миколою в хаті.

Анна: Серце чує якусь біду. Яка мені сьогодні погань снилася, то хай Бог боронить. Десь ніби коралі сію по хаті, по цілім селі, та такі грубі та червоні…

Микола: Коралі – то сльози.

Анна: А далі десь ніби на нашу хату з усіх боків пси гавкають, у двері лізуть, та такі люті…

Микола: Люті пси – то напасть.

Анна: А далі ніби до шлюбу вбирають, а в саме біле.

Микола: Свят, свят, свят. Що тобі, жінко! Хай Бог відвертає від нас лихо.

Війт (входить): Слава Ісусу Христу!

Микола: Навіки слава. Пане війте, що вас до нас привело?

Війт: Маєм до вас справу.

Микола: До мене? А що такого?

Війт: Ви вчора сказали пану жандарму, що були вночі в корчмі на Купінню.

Микола: Так був, але не в корчмі, а під нею.

Війт: І пізно вночі?

Микола: ТА так…

Війт:Ви й до дому закривавлені приїхали? Господине, правда?

Анна: Правда.

Війт: Миколо Задорожній, я вас арештую. Давай сюди руки і не думай опиратися, бо гірше буде.

Анна: Миколо…

Микола: Я не винний! Бог видить мою душу.

Війт: Ну, Миколо, ходи з нами.

Микола: Господи, ти знаєш, за що на мене такий тяжкий хрест маєш, нехай воля буде твоя (Микола клянчить).


Дія 6

Анна і жандарм.

Жандарм:Анно! Ходи сюди! Ближче. Дивись мені в очі.

Анна: Михайле! Не муч мене. Не можу дивитися в очі! Ти такий страшний!

Жандарм: Дурна! Чого тобі боятися! Для злодіїв я страшний, се моя робота. Ти не бійся!

Анна: Але він не винен! Михайле!

Жандарм:Хто він? А, твій Микола! Ну, а може винен?

Анна: Ні, ні, ні. Він такий добрий, він хробака не розтопче, не те щоб чоловіка вбити.

Жандарм: А мене вбив! Мене зробив нещасним!...

   Анно, дивись мені в очі! (бере за плечі і дивиться в очі). А ти ще гарна, молода! Анно, любиш мене?

Анна: Михайле, пусти мене ( тремтить).

Жандарм: Ні, не пущу! Скажи зараз, любиш мене?

Анна (відвернувшись) : Ні, не люблю. Не люблю.

 Жандарм: Дивись в очі. Тепер, любиш мене?

Анна (ледве чутно): Люблю.

Жандарм: Ще раз скажи. Голосніше.

Анна: Люблю (цілуються). Бог покарає, Михайле.

Жандарм: Щастя ніколи довго не триває. Щастя все - день, година. Ти будеш моєю?

Анна: Буду, завжди.

Дія 7

Жінка 1: Ти кажеш, кумо, що з Миколою зле?

Жінка 2: Кажуть, що його таки вішати будуть.

Жінка 1: Господи!(хрестяться). І хто б подумав, що він душогуб ? Такий тихий та смирний. Ну, а що його жінка? Ой бідна! Така молода, така гарна!

Жінка 2: Ой кумонько! Не знаєте ви, що то за жінка.

Жінка 1: Ну або що?

Жінка 2 ( тихо): Остатня!

Обі б ють себе об поли спідниці.

Жінка 1: Що ви кажете?

Жінка 2: Отже, ми ж близькі сусіди. То я ніби вважаю, що все бачу, що у неї робиться.

Жінка 1: Ну, та що, що? Розказуй!

Жінка 2: Та що розказувати? Гидко розказувати. Знаєте , хто до неї заходить? Жандарм! Той, що її чоловіка до криміналу взяв.

Жінка 1: Господи!

Жінка 2: Він у неї щотижня два рази ніч ночує. Смерком приходить, вдосвіта відходить.

Іде Анна, ніби за кимось заглядає.

Анна (оглядається і підходить до жінок): Слава Ісусу Христу!

Жінка 1 (холодно):Слава навіки!

Анна: А не було тут? (уриває й озирається).

Жінка 2: Ви за своїм чоловіком озираєтеся? Ні, не було його тут.

Анна: За чоловіком? Ні, я не за чоловіком (іде).

Жінка  2:Огидниця!

Жінка 1:Погане зілля!

Жінка 2: Цікава я, за ким вона тут шукала?

Жінка 1: Та за ним, за ним! За своїм жандармом.

Входить жандарм з Анною, пізніше танцюють.

Жандарм (тягне за руку Анну): Ходи ж, ходи. Чого тобі?

Анна: Бійся Бога, Михайле! Люди дивляться.

Жандарм:Ну, так ідеш?

Анна: Господи, що я маю роботи?

Жандарм:І танцювати будеш зі мною?

Анна: Тут? При всіх?

Жандарм:  Ти знов за своє?

Анна дає руку і танцює з жандармом. Виходить Микола. Усі зупиняються.

Анна: Миколо!(здивовано). Пропала я!

Микола: А що я бачу! І моя жінка тут. Ото добре. І пан жандарм. Я бачу, вам забаву перервав.

Жандарм: Що, Миколо, пустили?

Микола: Та, Богу дякувати, пустили. Ходи, жінко, додому.

Жандарм: А мене не просиш?

Микола: Що ж коли твоя ласка (заклопотано).

Дія 8

Жандарм: Добре, що ти мій  старий знайомий.

Микола: Ліпше я не знав тебе ніколи.

Жандарм: Чому?  Тьфу!  Ти так насупився, ніби я тобі батька зарізав.

Микола: Ти мені ще гірше зробив

Жандарм:  Не плети дурниць. Я бачу  ти дуже ослаб. На  сон тебе клонить. Піди собі на тік та поспи.

Микола: А ти? Може ти пішов би на тік і заснув? 

Жандарм: Не роби комедії, бери кожух та йди.

Микола виходить.

Жандарм:Тепер ми самі (обнімає Анну).

Анна: Михайле, Михайле. Що з нами буде?

Входить Микола.

Микола: Геть мені з хати (хапає Жандарма за плечі).

Жандарм: Іди, Миколо, спати. Ти п яний.

Микола: А ти забирайся мені з хати.

Жандарм: Я не вступлюся. Тут і заночую, коли мені схочеться.

 Микола кидається на Жандарма, а той б є його в щоку. Тоді Микола  хапає рушницю. Жандарм забирає та обертається, а Микола хапає сокиру.

Микола: На тобі!

Анна (кидається до Жандарма, який поранений падає): Що з тобою, Михайле?

Жандарм: А, се так! Нічого! Нічого не треба.

Анна: Кров! Кров! Ти ранений, голубчику. Де рана?

Жандарм: Нічого, нічого. Це лиш жарт. Трохи поболить і перестане. Годі, Миколо! Чого став і трусишся. Дай руку.

Микола (кидає сокиру): Та…та… невже воно нічого…

Жандарм (слабше): Дай руку (дає закривавлену руку). Ти зробив мені послугу, і я не гніваюся на тебе. Я хотів і сам собі зробити, та рука не піднімається.

Анна: Михайло, серце, скажи мені що тобі?

Жандарм: Кажу, що добре. Навіть ліків не треба. А ось і свідки.

Входить війт з жінками.

Війт: Що тут такого?

Жінка 1: Ой лишенько!

Жінка 2: Жандарм вбитий!

Жандарм: Пане війте! Дайте спокій! Вони не винні…    Я сам…  Анно… Миколо…

Бувайте здорові…   Простіть (вмирає)…

Анна: Михайлику! На кого мене покидаєш?  Для кого буду жити?

Микола: Анно, заспокойся, хіба не маєш для кого жити?...


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

50380. Колебания в наклонном маятнике 897.5 KB
  Эксперементальное определение среднего значения периода: Тсвоб свободных колебаний; Ткрут крутильных колебаний в зависимости от выбранной модели. Экспериментальное определение зависимости периода Ткач ß колебаний с качанием наклонного маятника от значения угла наклона ß плоскости колебаний.Сравнение экспериментально установленной зависимости периода Ткачß колебаний с качением от значения угла наклона β плоскости колебаний с теоретическими моделями различной степени сложности. МЕТОДИКА ИЗМЕРЕНИЯ ПЕРИОДА СВОБОДНЫХ...
50382. Диск Максвелла. Учебно-методическая разработка 358 KB
  Диск Максвелла представляет собой достаточно массивный диск, насаженный на ось небольшого радиуса . На ось симметрично наматываются две нити. Если диск отпустить он начнет попеременно двигаться вверх-вниз, совершая своеобразные колебания — отсюда и его второе название: маятник Максвелла.
50384. Алжирская Народная Демократическая Республика — АНДР 219.5 KB
  Каменные орудия эпохи нижнего и среднего палеолита, найденные на территории Алжира, свидетельствуют о жизни здесь первобытных людей 300—400 тыс. лет назад.
50385. ОПРЕДЕЛЕНИЕ СКОРОСТИ ПУЛИ ПРИ ПОМОЩИ КРУТИЛЬНОГО БАЛЛИСТИЧЕСКОГО МАЯТНИКА 196 KB
  Цель работы: Изучение основ теории погрешностей и методов обработки экспериментальных результатов. Определение кинематических характеристик по стробоскопическим фото. Приборы и принадлежности: стробоскопические фотографии, линейка, карандаш.
50388. Изучение теории погрешностей и кинематики материальной точки 188.5 KB
  Изучение теории погрешностей и кинематики материальной точки. Определение кинематических характеристик точки по стробоскопическим фотографиям. Ход работы: Задание 1: Найти кинематический закон движения точки. Спроецируем точки на координатные оси с учётом масштаба и запишем координаты точки в таблицу считая что фотографирование началось в момент времени t=0.