67027

Літературний вечір «Украдене щастя» (інсценізація однойменної драми Івана Франка)

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: розкрити глибину філософського змісту драми Івана Франка «Украдене щастя»; розвивати вміння аналізувати художній твір, творчі здібності учнів, навички акторської майстерності; виховувати любов до українського слова, традицій рідного краю.

Украинкский

2014-09-03

64 KB

3 чел.

Міністерство освіти та науки України

Літературний вечір

«Украдене щастя»

(інсценізація однойменної драми Івана Франка)

Підготувала:

вчитель української мови та літератури

СЗШ І-ІІІ ступенів №7 м. Львова

Бойко Наталія Степанівна

Львів - 2010

Мета:  розкрити глибину філософського змісту драми Івана Франка «Украдене   щастя»; розвивати вміння аналізувати художній твір, творчі здібності учнів, навички акторської майстерності; виховувати любов до українського слова, традицій рідного краю.

Дія 1

Сільська хата. Анна та Настя пораються по хаті, біля столу. На лавці дівчата прядуть та з хлопцями співають:

           Ой там за горою, та за крем яною

           Не по правді жиє чоловік з жоною…

Настя: Та тьху на вас! Що се ви вигадали такоє плаксивої! Мов по покійнику голосите.

1 парубок ( сміється):  Ага, а у вас мурашки по шкірі забігали.

Настя: Та тю на тебе, на твою голову! Ти гадаєш, що я твого тата жінка, що небіжка ніколи з синців не виходила.

1 парубок: То-го, мій тато-небіжчик усе говорив: «Як чоловік жінки не б є, то в ній утроба гниє».

2 парубок: О, твій тато добрий цирулик був. Він і хлопам умів кров пускати.

Настя: Та повинні стидатися хоть тут, у тій хаті таке говорити. Тут ангели Божі літають. Одна хата в цілім селі,  де святий спокій та згода, та любов, - а ви таке завели.

Дівчина 1: Та не бійтеся, тітко, ми своєю співанкою святих ангелів із хати не виполошимо.

(на другому плані співають дівчата ).

Анна ( дивиться у вікно): Господи, яка там хуртовина. Коли б наші тільки з дороги не збилися.

Настя: Не бійся, не вперше.

Анна: Не знаю, але мені чогось лячно, так сумно, як коли б якесь велике нещастя надо мною звисло.

Настя: Та то я , небого, бачу. Цілий день як сама не своя ходиш . Та й уже сама собі міркую, чого би тобі журитися? Живе, як у Бога за дверима…

Анна: Я…

Настя: Чоловіка маєш доброго, тихого, роботящого, що трохи не молиться до тебе!

Анна (зітхає): Та що з того!

Настя (тихіше): Ага, ти про те , що дітей не маєш? Не бійся, Бог ласкав, будуть іще.

Анна (махає рукою): Ей, я не про те!

Настя: А про що ж! Чого тобі ще треба? Що брати тебе на посагу скривдили?

Тьфу!  Наплюй ти на їх посаг! Їм твоя кривда боком вилізе.

Анна (кидається, мов ужалена): Йой, кумо! Нащо згадуєте моїх братів? Адже знаєте, що вони мої найтяжчі вороги.

Настя: Знаю, небого, знаю! Наслухалась  я про твоє дівування!

Анна: Що? Що ви про нього знаєте?

Настя (добродушно): Все знаю, все знаю. Як тебе брати побивали, за наймичку мали, між людей не пускали і вкінці за наймита замуж випхали, ще й на посагу покривдили. (хитро) Ой та чи не тільки то!

Анна: Як то? Ще більше щось знаєте?

Парубки та дівчата прощаються.

Настя:  Ну, а ти не цікава, від кого я дізналася про твоє дівування.

Анна: Я вдатна загадки розгадувати.

Настя: А твоє серце нічого тобі не говорить?

Анна: Серце…

Настя: Ага, а на лиці мінишся! Бліднеш, то знов червонієш! Ну, ну не лякайся! Я знаю від НЬОГО самого?

Анна: Схаменіться! Від якого НЬОГО?

Настя: Від Михайла, Михайла Гурмана! Знаєш, а?

Анна (відступається і хреститься): Свят, свят, свят! Що се ви, кумо, говорите? Михайло Гурман – так, я зналася з ним, але його давно на світі нема. Він у Боснії загинув.

Настя: Та хто се вам говорив? Бо Михайло живісінький!

Анна: Кумо, може вам наснилося? Може, дух його вам об явився!

Настя: Та ні, він живісінький. У жандармах служить уже три роки. Вчора до нас приходив, про тебе розпитував.

Анна (відходить): Господи, що се таке! Що зо мною діється?Адже я тому Михайлові клялася, присягалася, що радше в могилу піду, ніж з ким іншим до  шлюбу станеш.

І за що? А знаю, знаю! Вони Михайла боялися, щоб не відібрав моєї батьківщини. О так, так! Господи, рятуй мене!

Дія  2

Микола заходить у кожусі, стріпується, тупає чобітьми, роздягається.

Микола: Ось тобі заробок! Ось тобі живи й будь! Ой Господи, як се я душі  не загубив по дорозі, то й сам не знаю! Та й промерз до самої кості. (кричить)Анно, а коням треба пити дати!

Анна ( за сценою): Добре, добре!

Микола: Цілий день роби, двигай, волочися, худобу збавляй, мерзни і мокни, як остатня собака, - і все те за вісім шісток. А прийдеться платити, то й того їм, людоїдам, жаль.

Анно, от ходи поможеш мені чоботи стягнути. Ади, померзли, як костомахи, та боюсь, щоб ноги не повідморожувати.

Анна:  Що ти говориш?(Бере за чобіт тягне та, заглянувши Миколі в лице, відступається і хреститься) Свят, свят! Миколо! А що тобі такого?Ти весь у крові!

Микола: Я! Та не бійся!

Анна: Господи, сорочку покровавив! Що сталося, Миколо?

Микола: Та то наш війтонько гідний!

Анна: Що? Бив тебе?

Микола: Та певно, що не гладив (кулаком по столі).

Стукіт у вікно.

Анна: Що таке?

Микола: Хтось до вікна стукає! У таку пізню годину, в таку негоду – ой, може, нещастя!

Голос з-за вікна: « Гей, люди, отворіть, не дай душі загинути.

Анна: Хтось з дороги збився. Біжу отворити.

Микола: Анно, стій! Може, яка зла душа!

Анна: Ба, та що? Дати чоловікові загибати?

Дія 3.

Входить жандарм.

Жандарм: Дай , Боже, добрий вечір!

Микола: Дай, Боже, здоров я!

Жандарм: Перепрошую, що в таку пізню погоду непрошений до вашої хати набиваюся. Але там така буря, а я з дороги збився.

Анна (хреститься): Господи!

Жандарм: Та ніг не чую, так промерз ( роздягається).

Микола: А відки , пане шандаре!

Жандарм:  Та ходом з міста.

Микола: Та родом?  Мені здається, що я десь вас бачив?

Жандарм ( сміється): Ну! Миколо, стривай, побратиме! Хіба не впізнав мене? (плескає по плечі Миколу).

Микола: Михайло Гурман! Так се ти! А ми гадали… Анно, а ти хіба не пізнала Михайла!

Анна ( збоку молиться):  І остави, і ослаби, і відпусти, Господи…

Жандарм (сміється): Анно! Що ж не привітаєтеся зі мною?

Анна (подає руку): Як ся маєте, пане жандарм!

Сідають за стіл.

Микола: А звідки ти взявся? Адже казали, що ти…

Жандарм: Ха-ха-ха! Та се правда! Я –небіжчик! Не віриш , Миколо?Я вмерлий! Я з гробу приходжу!

Микола ( переляканий, хреститься):  Ну, що ти дурниці говориш!

Жандарм (грізно): Гадаєш, що я жартую. Знаєш, пощо я прийшов? 

Микола: Ти? До мене?

Жандарм: Еге! По твою душу!(регоче). А чого так пізно вечеряєте? Скоро ж північ.

Микола: Та я тільки з дороги приїхав. До міста їздив та спізнився.

Жандарм (жуючи): Що? Ти сеї ночі на Купіння їхав?

Микола: Так їхав. Біля корчми зупинився та ніхто не виходив. Певно жиди спали, бо двері були замкнені.

Жандарм: А що це лице одряпане? Десь був у бійці?Микола: Та ні! Я спокійний чоловік. То поліно брав та й впала  вся верхня верства. Щастя, що мене не забило! Йду подивлюся як там коні.

Дія 4

Анна витирає посуд, Жандарм підходить і бере за плечі.

Жандарм: Анно!

Анна: Чого тобі?

Жандарм: Ти навіть поглянути не хочеш?

Анна  опускає очі та мовчить.

Жандарм ( довго дивиться): Нелюди! Таки додержали слова, закопали тебе живцем у могилу!

Анна: Про кого ти це?

Жандарм: Та про братів твоїх!

Анна: Так ти…   не гніваєшся на мене? Не проклинаєш мене?

Жандарм: На тебе, бідна сирітко! Хіба я не знаю, що ти не винна, що тебе одурили.

(Анна плаче).

Та ні, признаюся тобі, спершу, дізнавшись, що ти вийшла замуж, я був лютий.

Я був би вбив тебе, коли ти була де близько. Я цілими днями бігав мов одурілий по полю і кляв тебе, просив у Бога для тебе кари.

Анна (перелякано): Михайле!

Жандарм: Не бійся, Бог не вислухав одурілого чоловіка.

Анна (крізь сльози): Ой, боюся, що вислухав.

Жандарм: Що? Значить ти не забула мене? Любиш мене, Анно!

Анна( відпихає): Мовчи, мовчи. Що ти говориш? Не смій до мене так говорити. Я шлюбна жінка, я чоловіка маю. Годі! Чоловік іде!

Дія 5

Анна з Миколою в хаті.

Анна: Серце чує якусь біду. Яка мені сьогодні погань снилася, то хай Бог боронить. Десь ніби коралі сію по хаті, по цілім селі, та такі грубі та червоні…

Микола: Коралі – то сльози.

Анна: А далі десь ніби на нашу хату з усіх боків пси гавкають, у двері лізуть, та такі люті…

Микола: Люті пси – то напасть.

Анна: А далі ніби до шлюбу вбирають, а в саме біле.

Микола: Свят, свят, свят. Що тобі, жінко! Хай Бог відвертає від нас лихо.

Війт (входить): Слава Ісусу Христу!

Микола: Навіки слава. Пане війте, що вас до нас привело?

Війт: Маєм до вас справу.

Микола: До мене? А що такого?

Війт: Ви вчора сказали пану жандарму, що були вночі в корчмі на Купінню.

Микола: Так був, але не в корчмі, а під нею.

Війт: І пізно вночі?

Микола: ТА так…

Війт:Ви й до дому закривавлені приїхали? Господине, правда?

Анна: Правда.

Війт: Миколо Задорожній, я вас арештую. Давай сюди руки і не думай опиратися, бо гірше буде.

Анна: Миколо…

Микола: Я не винний! Бог видить мою душу.

Війт: Ну, Миколо, ходи з нами.

Микола: Господи, ти знаєш, за що на мене такий тяжкий хрест маєш, нехай воля буде твоя (Микола клянчить).


Дія 6

Анна і жандарм.

Жандарм:Анно! Ходи сюди! Ближче. Дивись мені в очі.

Анна: Михайле! Не муч мене. Не можу дивитися в очі! Ти такий страшний!

Жандарм: Дурна! Чого тобі боятися! Для злодіїв я страшний, се моя робота. Ти не бійся!

Анна: Але він не винен! Михайле!

Жандарм:Хто він? А, твій Микола! Ну, а може винен?

Анна: Ні, ні, ні. Він такий добрий, він хробака не розтопче, не те щоб чоловіка вбити.

Жандарм: А мене вбив! Мене зробив нещасним!...

   Анно, дивись мені в очі! (бере за плечі і дивиться в очі). А ти ще гарна, молода! Анно, любиш мене?

Анна: Михайле, пусти мене ( тремтить).

Жандарм: Ні, не пущу! Скажи зараз, любиш мене?

Анна (відвернувшись) : Ні, не люблю. Не люблю.

 Жандарм: Дивись в очі. Тепер, любиш мене?

Анна (ледве чутно): Люблю.

Жандарм: Ще раз скажи. Голосніше.

Анна: Люблю (цілуються). Бог покарає, Михайле.

Жандарм: Щастя ніколи довго не триває. Щастя все - день, година. Ти будеш моєю?

Анна: Буду, завжди.

Дія 7

Жінка 1: Ти кажеш, кумо, що з Миколою зле?

Жінка 2: Кажуть, що його таки вішати будуть.

Жінка 1: Господи!(хрестяться). І хто б подумав, що він душогуб ? Такий тихий та смирний. Ну, а що його жінка? Ой бідна! Така молода, така гарна!

Жінка 2: Ой кумонько! Не знаєте ви, що то за жінка.

Жінка 1: Ну або що?

Жінка 2 ( тихо): Остатня!

Обі б ють себе об поли спідниці.

Жінка 1: Що ви кажете?

Жінка 2: Отже, ми ж близькі сусіди. То я ніби вважаю, що все бачу, що у неї робиться.

Жінка 1: Ну, та що, що? Розказуй!

Жінка 2: Та що розказувати? Гидко розказувати. Знаєте , хто до неї заходить? Жандарм! Той, що її чоловіка до криміналу взяв.

Жінка 1: Господи!

Жінка 2: Він у неї щотижня два рази ніч ночує. Смерком приходить, вдосвіта відходить.

Іде Анна, ніби за кимось заглядає.

Анна (оглядається і підходить до жінок): Слава Ісусу Христу!

Жінка 1 (холодно):Слава навіки!

Анна: А не було тут? (уриває й озирається).

Жінка 2: Ви за своїм чоловіком озираєтеся? Ні, не було його тут.

Анна: За чоловіком? Ні, я не за чоловіком (іде).

Жінка  2:Огидниця!

Жінка 1:Погане зілля!

Жінка 2: Цікава я, за ким вона тут шукала?

Жінка 1: Та за ним, за ним! За своїм жандармом.

Входить жандарм з Анною, пізніше танцюють.

Жандарм (тягне за руку Анну): Ходи ж, ходи. Чого тобі?

Анна: Бійся Бога, Михайле! Люди дивляться.

Жандарм:Ну, так ідеш?

Анна: Господи, що я маю роботи?

Жандарм:І танцювати будеш зі мною?

Анна: Тут? При всіх?

Жандарм:  Ти знов за своє?

Анна дає руку і танцює з жандармом. Виходить Микола. Усі зупиняються.

Анна: Миколо!(здивовано). Пропала я!

Микола: А що я бачу! І моя жінка тут. Ото добре. І пан жандарм. Я бачу, вам забаву перервав.

Жандарм: Що, Миколо, пустили?

Микола: Та, Богу дякувати, пустили. Ходи, жінко, додому.

Жандарм: А мене не просиш?

Микола: Що ж коли твоя ласка (заклопотано).

Дія 8

Жандарм: Добре, що ти мій  старий знайомий.

Микола: Ліпше я не знав тебе ніколи.

Жандарм: Чому?  Тьфу!  Ти так насупився, ніби я тобі батька зарізав.

Микола: Ти мені ще гірше зробив

Жандарм:  Не плети дурниць. Я бачу  ти дуже ослаб. На  сон тебе клонить. Піди собі на тік та поспи.

Микола: А ти? Може ти пішов би на тік і заснув? 

Жандарм: Не роби комедії, бери кожух та йди.

Микола виходить.

Жандарм:Тепер ми самі (обнімає Анну).

Анна: Михайле, Михайле. Що з нами буде?

Входить Микола.

Микола: Геть мені з хати (хапає Жандарма за плечі).

Жандарм: Іди, Миколо, спати. Ти п яний.

Микола: А ти забирайся мені з хати.

Жандарм: Я не вступлюся. Тут і заночую, коли мені схочеться.

 Микола кидається на Жандарма, а той б є його в щоку. Тоді Микола  хапає рушницю. Жандарм забирає та обертається, а Микола хапає сокиру.

Микола: На тобі!

Анна (кидається до Жандарма, який поранений падає): Що з тобою, Михайле?

Жандарм: А, се так! Нічого! Нічого не треба.

Анна: Кров! Кров! Ти ранений, голубчику. Де рана?

Жандарм: Нічого, нічого. Це лиш жарт. Трохи поболить і перестане. Годі, Миколо! Чого став і трусишся. Дай руку.

Микола (кидає сокиру): Та…та… невже воно нічого…

Жандарм (слабше): Дай руку (дає закривавлену руку). Ти зробив мені послугу, і я не гніваюся на тебе. Я хотів і сам собі зробити, та рука не піднімається.

Анна: Михайло, серце, скажи мені що тобі?

Жандарм: Кажу, що добре. Навіть ліків не треба. А ось і свідки.

Входить війт з жінками.

Війт: Що тут такого?

Жінка 1: Ой лишенько!

Жінка 2: Жандарм вбитий!

Жандарм: Пане війте! Дайте спокій! Вони не винні…    Я сам…  Анно… Миколо…

Бувайте здорові…   Простіть (вмирає)…

Анна: Михайлику! На кого мене покидаєш?  Для кого буду жити?

Микола: Анно, заспокойся, хіба не маєш для кого жити?...


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

57630. Євро 2012: перспективи та виклики 571.5 KB
  Objectives: to introduce the topic, to work with vocabulary related to the world of sport, countries their location, features, people and culture; to read for detailed comprehension...
57631. Family relationship 59.5 KB
  I suppose this topic will be interesting for you, because family is very important in the life of any person, isn’t it. So, today we’ll learn more about relationship between children and parents, have a discussion, learn some new vocabulary, do some exercises to remember them better, read a text.
57632. Сім’я та друзі 30.5 KB
  Мета: узагальнити та систематизувати лексичні одиниці по темі «Сім’я та друзі». Застосовувати мовні вміння на практиці, розвивати комунікативні навички, монологічне та діалогічне мовлення...
57634. Особенности кредитования предприятий оптовой и розничной торговли в ООО Банк «Элита» 150.65 KB
  Кредитные операции – это отношения между кредитором и дебитором (заемщиком) по поводу предоставления (получения) во временное пользование денежных средств, их возврата и оплаты.
57635. Fast Food (Advantages and disadvantages) 52.5 KB
  On previous lessons we were speaking about favourite recipes, different kinds of food and about ways and methods of cooking. So, let’s revise. Look on the board, please and tell what you have or don’t have in the fridge? Use your home exercise.
57636. You are as many times a man as many foreign languages you know 45.5 KB
  The people of Babylonia were rich and powerful. They were happy. They love each other and enjoyed working together. But one thing was lacking. Man had only the Earth to enjoy. Because God had kept heaven for himself and his evangels.
57637. Моє улюблене зимове свято 66.5 KB
  In Ukraine this tradition is celebrated on 19 December. Young children put their shoes or boots in front of the chimneys and sing songs. On the next morning they will find a small present in their shoe/boots, ranging from a bag of chocolate coins to a bag of marbles or some other small toy.
57638. INFINITIVE 91 KB
  Use the correct form of the Infinitive: Speak louder if you want... (to hear, to be heard) Don’t talk too much if you want people...(to listen, to be listened) to you. Ask yourself always: how can this... (do, be done). I am glad... (to take, to be taken) your advice.