67049

Сценарій відкриття фестивалю «Гончарівські читання»

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Щедра земля під високим волошковим небом, омита синіми водами моря, що наввипередки вихваляються своїми білопінними хвилями. Сині плеса озер, що манять своєю прохолодою, ріки – швидкоплинні, гірські, бурхливі, повноводні. Ти - глибока й неймовірно бездонна в голубих, наче ніжні незабудки...

Украинкский

2014-09-03

124.5 KB

1 чел.

Сценарій відкриття фестивалю «Гончарівські читання»

13.04.2011 р.

(звучить українська музика, на сцені  6 шифонів із-за яких по черзі виходять читці)

Синій

Моя Україно!!! Щедра земля під високим волошковим небом, омита синіми водами моря, що наввипередки вихваляються своїми білопінними хвилями. Сині плеса озер, що манять своєю прохолодою, ріки – швидкоплинні, гірські, бурхливі, повноводні. Ти - глибока й неймовірно  бездонна в голубих, наче ніжні незабудки, дівочих очах, що задумливо дивляться у синю даль.

І навіть у гніві – ти прекрасна, моя земле, коли небо укривається  сталевими, кудлатими хмарами і так рве їх вітер, що аж дух забиває,  і ллє сизо-синій дощ, і ріже небо лезом блискавиць. А ти стоїш і всотуєш оцю стихію кожною частинкою свого єства, бо все це твоє, рідне…

Жовтий

Моя Україно!!! Осяяна промінням вічного сонця. Задумливі степи з своїм високим різнотрав’ям, широкі поля  пшениці, що розплавленим золотом сипляться у долоні, усміхнені світу, щасливі у своїй красі соняхи, мудрі чорнобривці під вікном у молоці осіннього туману. І запашний, найсмачніший хліб  зі скоринкою медового ранку.

Червоний

Моя Україно!!! Ти боса прочанка на середохресній дорозі життя, яка має збиті ноги та горде серце. Ти століттями вмивалася кривавими сльозами, і, ховаючи на сході сонця  своїх синів, боролася, боролася, боролася  за таку жадану волю. Ти ламала крила, сліпла від горя, падала з кручі, та все ж таки, прикрашена калиновим намистом і віковічними зморшками  болю на чолі, знайшла сили піднятися з колін посеред жару макового поля, щоб на весь голос сповістити світові своє ім’я.

Рожевий

Моя Україно – ти моя подруга, ровесниця, юнка, що так, як і я, має свої рожеві мрії  і сором’язливо ховає погляд свій від сторонніх. Ти ж так чекаєш світанкової свіжості, щоб, схопивши одну-єдину мить натхнення, відобразити її, немов художник світового визнання, на власному полотні життя. Ти щодня відкриваєш тисячі, мільйони нових сторінок, мріючи, що всі вони неодмінно виправдають твої сподівання!

Зелений

Моя Україно!!! Ти – велична княгиня, що дає народові віру й надію. Ти зваблюєш  смарагдовими лісами, гірськими вершинами, які здіймаються високо в небо.  Ти маниш похиленою  вербою, що прекрасна у своїй зажурі, маленькими хатками, котрі,немов хустини, біліють поміж зеленими садками, вієш терпко-солодким запахом м’яти та чебрецю, що, як найдорожчі парфуми, лягають обіймами на тонкий стан березових красунь.

Чорний

Моя Україно!!! Країна трагедій і втрат, країна   гарячої любові до народу і чорної йому зради. Твій шлях позначений темною зорею, високими степовими могилами, зламаними долями, чорними дощечками, сизим попелом, що впав на срібні від горя голови тих, хто, схилившись над втраченими, застиг у віковічнім горі.

Білий

Моя Україно, ти знову і знову піднімалася з колін і починала усе з початку.

(Сл. М.Воньо, муз. Р.Чоланюк, «І тільки сниться пісня солов’їна». Виконує солістка вокальної студії «Апрєль» Мирна Олександра, керівник Олександр Іванов)

(танець з шифонами під пісню)

Синій - Хто без тебе ми? Хто, мій любий краю? А ніхто. Безликі, без‘язикі, безпритульні. Я так тебе люблю. У всі твоїй безмежній красі і ніжності. Ти в мені, бо тут – усе, що дороге моєму серцю. Ти – моя… Україно!

Жовтий - Здається, сам Господь благословив цей  край на муки і скорботу, а разом з тим – на творчість і любов. 

Червоний - За тебе, моя державо, боролися не тільки зброєю, а й словом.

Зелений - Слава землі, що плекала ту долю і зростила великого сина українського народу!

(закривається білий шифон)

За кулісами – Генію нашої епохи присвячується…

(фотомонтаж «Олесь Гончар»)

(залишається останній кадр з портретом О.Гончара, читець на пушці)

Читець. - Він схожий на планету,
Відкриту та непізнану людьми.
У вічність відійшов, але не канув в Лету
І словом пристрасним іде на Ви
Супроти зла, нещирості, свавілля,
Супроти сірості й пустопорожньої брехні.
Своїм "Катарсисом", ніби чар-зіллям,
Лікує душі страхом знівечені. – Ні,
Не перекреслити нікому і ніколи
Його сповитих совістю думок.
А той, хто одягнув на очі шори
І втягує їдкого наклепу димок,
Хай спробує пройти тернистий шлях до Храму
З любов'ю до людей і до землі.
Хай відчинити спробує його масивну браму,
Спокутувавши гріх в досвітанковій млі.
А поки ми, заплутані в тенетах
Лжеправди, за софітами не бачимо Зорі
І молимося новим ідолам в багетах,
На сполох б'є Собор Його душі.

Лана Світ

(звучать колоколи)

(зявляються 2 вед.)

Вед. - Життя кожної людини — то велике диво! Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, гірке, як полин... Воно має безліч кольорів. Народжується людина — її душа, як білий аркуш паперу... Чиста і прозора... Дитина починає жити, відкривати світ, пізнавати людей, учитися любити... І її душа розфарбовується у різні кольори...

Вед. - Білий колір – це символ миру,

Символ щастя, удачі, добра.

Колір цей несе в собі силу.

Білий аркуш – початок життя.

Вед. -  (на завісу проектується презентація «Дитинтсво Олеся Гончара») Саме тут, на надворсклянській землі, у прихистку старої груші  в слободі Суха пройшли найсвітліші роки дитинства Олеся Гончара, що теплим  спогадом озивалися в його серці протягом усього життя.

(висвітлюється за закритим білим шифоном стіл, чоловік, що пише щоденник)

Чоловічий голос  - «Бабуся була неписьменною, але без неї, певно, я не став би письменником. У її лагідній, людинолюбній натурі, в її образі ніби втілювалося для мене все краще, що є в нашого народу: працьовитість, чесність, правдивість, безмежна доброта, обдарованість. Ця вічна трудівниця, ця темна, неписьменна, але винятково чуйна до чужого горя жінка своєю людяністю стоїть у мене поряд з тими, чиї творіння нас захоплюють і кого ми називаємо за їхню діяльність справжніми гуманістами».

(вірш Г.Островської «Бабусина хустина» читає студентка першого курсу Бондаренко М.)

Подаруй мені, бабусю, хустинку.

Із червоним, як мак, бережком.

Запишаюсь в ній, як дитина,

Як калина, під білим сніжком.

Та хустина мені нагадає,

Як і ти молодою була.

І від років вона не ліняє,

Тільки юність твою узяла.

Посивіло волосся в бабусі

І у зморшках вже стало чоло,

А от хустка лишилася й досі,

І на ній все цвіте, що було.

Квіточки про любов пам’ятають,

Як купив ту хустинку дідусь,

І як бабусю любив, вони знають…

Та заплакала бабуся чомусь.

Не цурайтесь хустинок, дівчата.

Що ж ви носите тільки шапки?

На хустки Україна багата,

І цвітуть ще на них бережки.

Вед. - (на екрани проектується фото) Рожевий … це  білосніжні пелюстки старої яблуні, що, немов наречена, вбралася у весільні шати,  та тонесенькі,ледь помітні  жилки червоного соку, котрі нестримно вибиваються на цвіт, розкреслюючи його  особливими візерунками, не дочекавшись стиглих ягід. І від тієї краси паморочиться в голові… Серце молодого письменника наповнюються першим, ніжним,  юним, ще незвіданим, але таким жаданим почуттям… коханням…

(звучить імпровізація на фортепіано у виконанні Семенко К., учениця Полтавського обласного ліцею при Кременчуцькому педагогічному училищі ім..А.С.Макаренка)

(закритий білий шифон, проектується презентація «Старовинний парк»)

(вглибині сцени зявляється пара закоханих)

За кулісою.  "Була така на нашому курсі, маленька, кругленька і дуже мила дівчина. Вродлива і гарно вихована - дівчина інтелегентних батьків з-під Харкова, вона навдивовижу гарно ставилася до Олеся. Так, само, як і він до неї. Вони становили чудову пару. Обоє темнорусі, просто, але чепурно одягались. Заради неї, здавалось, Олесь за перший солідний гонорар шкірянкою обзавівся. А головне - як зворушливо турбувалися одне про одного. І не приховували цього. Сиділи поруч і на заняттях, і на зборах, і в бібліотеці. Він, бувало, так турботливо пригортав її полою своєї хромової шкірянки. Не соромились щирого першого кохання." 

(шкільний вальс за білим закритим шифоном)

(на сцені – стіл з фото солдата, свічки)

(вірш «Старий годинник»  читає автор Гончарук Марина,учениця Полтавського обласного ліцею при Кременчуцькому педагогічному училищі ім..А.С.Макаренка)

Старий годинник вже пробив дванадцять

І фото в рамці дихать почало.

На ньому ти, коханий, і тобі  сімнадцять,

І ще щасливе не бліде чоло.

Дивлюся в  чорно-білі твої очі

Гарячі сльози капають на скло…

В єдину ніч всі сни мої дівочі

Скалічило страшне, одвічне зло.

В ту ніч ти запросив мене на танець…

Одвічний вальс у юності років…

Блищали очі і легкий рум’янець,

Про все нам розповів без нот, без слів…

Казковий вечір захопив нас у полон,

Всю ніч кружляли в вальсі ми невтомно.

…Кохання нашого ще молодий бутон

Зірвали й розтоптали безсоромно.

«Увага всім! Розпочалась війна!

(за білим шифоном пари, що танцюють вальс,  завмирають)

Увага всім!»,- і стало в залі тихо…

Порвалася і стихнула струна,

Пропали посмішки й зареготало лихо…

Ти відпустив мене із лагідних обійм,

Стривожено поглянув прямо в очі.

Хотілося так крикнути –Постій!

Але ти з юнаками зник в тенетах ночі…

(за білим шифоном хлопці прощаються з дівчатами, залишаючи сцену пустою)

Я з іншими стояла на пероні,

Втирала сльози, як в жахливім сні…

«Чекай мене»- промовив. В ешелоні

Ти зник у сіро-сизій далині.

Я кожен день чекала і чекала,

Поки велися десь страшні бої…

В холодних пальцях зболено стискала

Листи із фронту… Із думок твоїх…

(на білий шифон проектується презентація «Старий годинник»)

Весною. Сорок третього вже року

Отримавши із фронту чорну вість:

Твою,о Боже милий,похоронку!!!

Упав додолу вже зім’ятий лист…

У розпачі рве груди сива мати

А в мене сліз нема, лиш одна біда

Мені так хоче серце розірвати…

Хай буде проклята оця війна!

Старий годинник б’є четверту ранку,

А я дивлюсь в заплакане вікно…

Чекаю дев’яностого світанку…

Старий годинник зупинився о п’ятій ранку…

(на екрані кадри хроніки Великої Вітчизнянної війни, на їх фоні них звучить текст)

Голос за кулісами - Чорна, чорнісінька українська земля, плодюча та щедра під шатром оксамитового неба,  зорана турботливими руками,  засіяна батьківськими долонями…

Чорна українська земля, гола, бо вирвана остання стеблина для поживної вечері у темній хаті, умита гіркими сльозами від голоду та розпуки…

Чорна-чорнісінька українська весна у важелезних радіоактивних  хмарах, що,як провісники недолі, кайдановими обіймами вхопили все живе…

Чорна, чорнісінька українська земля, німа та самотня у своєму горі, порізана могилами невідомих героїв, мережана обелісками, окроплена святою кров’ю, роздерта окопами, в яких достигає смертоносний урожай мін та уламків…

Чорна-чорнісінька… хустка овдовілої матері, з-під якої срібним  пасмом вибивається волосся, наче крило журавля…

Чорна-чорнісінька…

Голос за кулісами - Екстремальні ситуації, кровопролитні бої розкрили Гончарові очі на безлічжиттєвих істин. Він став свідком загибелі найкращих друзів, тих, кого пізніше воскресив на сторінках своїх «Прапороносців». Тоді він давав собі клятву:

Чоловічий голос «Якщо тільки залишуся живий, то обов’язково напишу».

Голос за кулісами - І написав.

 (відкривається білий шифон,інсценівка «Прапороносці»)

( в кінці інсценівки скрипка, зривається струна)

Вед. -  Тепер його чекає важкий марш у Румунії, у Трансільванських Альпах, в Угорщині.

Вед. -  В короткі хвилини перепочинку між боями Олесь писав вірші. У цих поезіях не було помпезності, не особливо дбалося про високу художність, зате пульсувала справжня невимушеність і щирість, навіть коли йшлося про високу тему патріотизму:

Вед. -  Як пишуть листи солдати,

Тужно стає мені.

Кому ж мені написати,

Якій догукнути рідні?

Той – мамі, а той –дружині,

Той – сестрам, а той – братам.

А я напишу Україні,

Сонцю її і степам,

Сивим, як згадки, могилам,

Що тонуть в імлі голубій,

Шляхам, окутаним пилом, якими ішли на бій.

Олесь Гончар

Чоловічий голос - «Довгий час у пам’яті стояло бліде, схвильоване обличчя дівчини-студентки, котра, вбігши у величезний читальний зал  і незвично, боячись порушити пануючу в ньому урочисту робочу тишу, півголосом вимовила тяжке, приголомшливе слово  - «війна».

(У правому кутку перед сценою  у військовій формі Народний дівочий духовий оркестр «Роксолана» (керівник Заслужений працівник культури України Квітка В.Ф.) виконує попурі на теми воєнних пісень)

За кулісами - Важкою була дорога додому…..

За кулісами – Із-за обрію ллється дорога крилата

Осідає над тихим крилом

То лелеки вертають до рідної хати

І несуть добрим людям тепло

Святий символ відродження нашого краю

Материнства сімї і добра

Символ щастя любові і символ народу

В Україну несуть два крила.

(Хореографічна композиція «Лелеки» у виконанні танцювального колективу училища «Арабески». керівник Солодовнікова Л.Г.)

Вед. -  Така чарівна наша земля у своєму первоцвіті. Сором’язливо прикриваються першими тендітними листочками клени та берези, тягнуть  вгору свої руки липи та осики, заплітає  нові коси сльозлива верба і буяє світ в душі поета, віншуючи прихід весни,  своє відродження й безсмертя!

Читець. – Чарує вечір пахощами мяти,

Іскриться місяць в крамельках роси.

Співають під черешнями дівчата

Й гарячі солов’їні голоси.

Дрімають на левадах трави пишні,
Прослалися тумани за селом.
Чарівні звуки "Маминої вишні"
Ласкають серце ніжністю й теплом.

Життя не втратить крила за межею,
І я, неначе сонце явори,
Люблю всією чистою душею
Ці тихі українські вечори.

Пробіг по серцю перебір баяна,
В устах остання пісня догора.
Живи, моя Полтавщино кохана,
Умита в хвилях срібного Дніпра!

(висвітлюється на білий шифон відео з чоловіком, що пише свій щоденник)

Чоловічий голос. - «Цими днями випала нагода знов побувати в рідних краях полтавських.. Легко тут дихається, яснішають думки. Може, тому, що опинився серед рідних просторів, серед цих світлих, славних річечок, адже Псел і Ворскла – ріки мого дитинства»…

(Дмитрієва Н.Г. виконує авторську пісню «Моя земля»)

Вед. -  Біль, гнів, кров, смерть, війна, захист, дорослішання, напруга, воля, перемога, виклик,  життя, любов… Скільки емоцій, скільки почуттів у цьому кольорі - порфірних, бордових, вишневих, гранатових, крапових, кривавих, вогненних, пурпурних, полуничних, черлених, кармінних – червоних, що мов яскрава нитка,  точними стібками лягає візерунком на чисту вишиванку Олеся.

Біограф. Жіночий голос. (на білий шифон проектується презентація «Юність О.Гончара»)  -  «В юності Олесь був гарним парубком. Ми часто спостерігали, - як дівчата не спускали з нього очей, страшенно ним захоплювались. Він був стрункий, тонкостанний, буйночубий – густе, темне волосся було завжди відкинуте назад, смагляволиций, з іскристо-карими очима, з чуйною і сяйною усмішкою. Сільські дівчата заздрили Валентині Данилівні, що  він обрав її другом життя.»

(звучить імпровізація на фортепіано у виконанні  Ліпкіної Т.Д.)

Вед. – (фото) Валентина Данилівна познайомилася з Олесем Гончаром у Дніпропетровську. Він тоді якраз повернувся з війни, вступив на 4-й курс філфаку університету (три курси закінчив іще до війни у Харкові). Вона теж вибрала філологію. Так трапилося, що вони жили на одній вулиці — Клубній. А спілкуватися почали вже безпосередньо в університеті. Він одразу ж призначив їй побачення...

Вона прийшла і залишилася на все життя…, ставши його вірною супутницею у всьому…

Жіночий голос(фото) Десь із початку шістдесятих  я вже допомагала йому в роботі: він саме працював над «Тронкою». В Олеся було багато записників, окремих папірців, на яких він робив нотатки, записував вислови, якісь думки. Потім я все передруковувала. Із часом, коли вже в нього почала боліти рука, він мені диктував. Тепер, через роки, я зрозуміла, що була, мабуть, на своєму місці.

(В.Кулаков «Мелодія» у виконанні ансамблю скрипалів  «Орфей». Керівник Т.Д.Ліпкіна)

Вед. - (на бокові екрани проектується фото) Синій і  блакитний колір неба і моря представляє висоту і глибину, постійність, вірність, правосуддя, досконалість, розважливість і благородство. Стародавні синім кольором позначали Правду. Це колір богів, що живуть вище хмар, але серцем завжди тут, з нами, на землі, готові допомогти у будь-яку мить нашої мандрівки цим світом.

(висвітлюється на білий шифон відео з чоловіком, що пише свій щоденник)

Чоловічий голос. - «Людина одного болю: тільки свого. А є люди  - з болем за всіх»

Вед. -  Поза сумнівом, своєю творчою і громадською діяльністю Олесь Гончар сприяв наближенню сьогоднішнього дня України, якій тепер повернуто історичну пам’ять, її історичне минуле, а разом з тим і право на суверенне і вільне майбутнє. Роман Олеся Гончара «Собор» у свій час виявився просто вибуховим явищем в українській літературі, оскільки автор звертається в ньому до самих першооснов людського буття, його найвищих цінностей, як-то святині народного духу, втілені в культурно-історичних пам'ятках, що зберігають народну пам'ять: любов до батьків і повага до них, цінність кожної людської особистості.


Вед. - Він — воістину національний письменник. «Талант виростає з нації, як та квітка зі стебла, тому відірвати свою долю від долі нації — означає загинути»,.

Гончар був поборником суверенної України, захисником рідної мови і культури, людиною, яка повернула нас до історичного коріння, і свято шанувала свої.

Устами своїх героїв він закликав нас берегти собори совісті, щирості, краси, правди, любові до людей: "Собори душ своїх бережіть, друзі... Собори душ!"

За кулісами Моя цивілізація тримається на культі
Людини, що про.бивається крізь осіб.
Віками вона прагне показати Людину, так само,
як вчить крізь каміння бачити Собор.
                                             Антуан де Сент Екзюпері

(інсценівка за романом «Собор»)


Вед. - (на бокові екрани проектується фото) Розливається по жилах письменника золотавий колір  літа, як застигле сонячне світло, зігріваючи  достатком, даруючи променисту енергію та заслужене визнання, славить розум і талант, віншує гармонію розуму й душі!

(висвітлюється на білий шифон відео з чоловіком, що пише свій щоденник)

(звучить музика)

Чоловічий голос - «Те, що не кожен може бути Шевченком або Франком, це ясно. Але кожен владен розпорядитися своїм життям так, щоб жити на повну напругу. Щоб не згаяти вік у ледарстві, у пустомельстві, в самих лише намірах та нахваляннях. Кожен – в межах можливого і відпущеного йому природою – повинен  максимально і в імя високої мети виявити свою людську сутність. Щоб мав право в кінці дороги сказати: принаймі я зробив усе, що міг».

(на сцену виходять читці)

Ще не вмерла й не вмре!

Відгуло. Відпливло. Відлетіло.

Але чому бринить

На новітньому вітрі сльоза

Нам усім іще не відболіло

Те, що пошепки дід

Те, що пошепки батько казав.

Третій раз ми із попелу знову постали

Третій раз заспівали у нашім гаю солов’ї,

Третій раз ми йдемо до правічного свого начала

Третій раз очищаєм джерела вкраїнські свої

Бо у грудях держави, мов птах, серце Хортиці б’ється,

Кров козацька могутньо нуртує в аорті Дніпра,

Бо я вірю з колін Україна зведеться,

Бо ніколи народу вкраїнська душа не вмира.

Третій раз. Третій раз

Понад світом встає Україна.

І розвіється тьма.

І розвіється ядерний смог.

Третій раз. Третій раз

Ще не вмерла і вже не загине.

Третій раз. Третій раз

Трійцю люблять і люди, і Бог.

Бо, я вірю, з колін Україна зведеться,

Кров козацька могутньо нуртує в аорті

Дніпра,

Бо у грудях держави, мов птах,

серце  Хортиці б’ється,

Бо ніколи народу козацька душа не вмира..

Третій раз ми йдемо до правічного свого начала

Третій раз очищаєм джерела вкраїнські свої

Третій раз ми із попелу знову постали

Третій раз заспівали в гаю солов’ї.

Ще не вмерла й не вмре!

Ми не голі, не босі, не ниці.

Підставляйте плече!

Дужий розум напружуйте свій.

Нам нести в майбуття

Синє небо і жовту пшеницю.

І якщо вже не нам –

Дітям жить в україні новій!

Третій раз ми йдемо до правічного свого

Начала.

Кров козацька могутньо нуртує в аорті

Дніпра.

Третій раз ми із попелу знову постали

Бо ніколи народу козацька душа не вмира.

Бо у грудях держави, мов птах,

серце Хортиці б’ється,

Третій раз очищаєм джерела вкраїнські свої

Бо, я вірю, з колін Україна зведеться,

Третій раз заспівали у нашім гаю солов’ї.

 А.Рекубрацький

Вед. -  Чесним, самовідданим служінням народові, невтомною творчою працею, чудовими книгами О. Гончар завоював гарячу любов людей, широке визнання як на Батьківщині, так і в цілому світі.

За визначні досягнення у літературній та науковій діяльності Олесь Гончар обраний академіком Академії наук Української РСР, удостоєний високого звання Героя України. Письменник неодноразово нагороджений:

  •  Сталінською премією. 
  •  Державною премією СРСР.
  •  Орденом Вітчизняної війни I ступеня, орденом Червоної Зірки.
  •  Орденом Слави III ступеня.
  •  Трьома медалями «За відвагу».
  •   Медаллю «За захоплення Берліна».
  •  Першим отримав Державну премію імені Тараса Шевченка.
  •  Став почесним доктором Альбертського та Едмонтонського університетів.

 Олесь Терентійович протягом всього життя вів величезну громадську роботу. Він – депутат Верховної Ради СРСР та Української РСР. Тривалий час очолював Спілку письменників України. Олесь Гончар – голова Українського республіканського комітету захисту миру, член Всесвітньої Ради Миру.

  •  Міжнародний Біографічний центр у Кембриджі визнав Олеся Гончара «всесвітнім інтелектуалом 1992-1993 років».


Вед. -  Частіше думаймо про велике. Думаймо про народ, про нашу Батьківщину, про майбутнє.

Вед. -  ці слова Олеся Гончара стали кредом його життя, девізом невтомної діяльності, його прекрасної літературної творчості.

Вед. -  Своїм життям і своїми діяннями він здійснив справжній подвиг.

Вед. -   Син Кобеляцького краю, пісенної Полтавщини, широких українських ланів пройшов многотрудний шлях першопроходця і провидця за мужнє вболівання, за народ наш, за його історію і культуру!

Вед. -   За красу земну і мирне чисте небо для нас і нащадків наших, за невтомний і несхитний неспокій, за все суще на планеті Земля!

Вед. -   За це все ми,  молоде покоління,  несемо відпоповідальність, читаючи твори Олеся Гончара, плекаючи його садибу,вивчаючи його досівд,  памятаючи його заповіді.

Вед. -  І сьогодні на нашому святі присутні справжні  поціновувачі  Гончаревого слова

__________________________________________________________

_______________________________________________________________

Вед. -  Запрошуємо вас до слова!

Вед. -  Олесь Гончар — феномен української культури. Він — явище того порядку, що й Г.Сковорода, Т. Шевченко, І. Франко, О. Довженко. Його твори потрібні в життєвій дорозі поряд із хлібом і сіллю, вони гартують нашу громадянську мужність, дають щиру радість і незрівнянне відчуття людяної мудрості.

(звучить пісня з репертуару Жанни Боднарук «Моя Україна»)

Вед. -   Олесь Гончар залишив нам, українцям, набір духовних заповідей:

Вед. -   берегти національні святині;

Вед. -   національну еліту;

Вед. -   національну мораль;

Вед. -   гармонію душі і природи;

Вед. -   національну історичну пам’ять;

Вед. -   берегти нашу Україну!

Вед. -   Тож, бережімо і славімо, друзі, те, що живе в наших серцях!

(звучить музика)

Життя - живе. І щоб там не було,

а жодна сила неспроможна зроду

заплямувать піднесене чоло

людини, гідної свого народу.

В наших душах слово правди сіяв,

Закликав проснутись ицих сплюх...

Не відійде, не подаленіє

Його образ, його світлий дух!

Буде він Собором височити

На далекі і близькі світи,

І нова Вкраїна свіжі квіти

Не забуде сину принести.

Він для неї пильнував на чатах,

Гідність боронив її всякчас,

Слово Гончара золотокриле

Надихатиме на творчість нас!

(Петро Ротач) 

PAGE   \* MERGEFORMAT 10


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22376. ПРИМЕНЕНИЕ ОУ 806 KB
  Усилители с возрастающим и убывающим коэффициентами передачи. Суть метода заключается в том что коэффициент передачи цепи ООС ОУ должен иметь несколько дискретных значений каждое из которых соответствует определенному диапазону изменения входного сигнала. Коэффициент передачи этих делителей аппроксимирует требуемую нелинейную зависимость причем чем больше число дискретных значений может принимать коэффициент передачи ООС ОУ тем ближе получаемая зависимость выходного напряжения от входного к заданной. Усилитель с возрастающим коэффициентом...
22377. ГЕНЕРАТОРЫ ИМПУЛЬСОВ 584 KB
  Если напряжение передаваемое с выхода на вход по цепи ОС окажется в фазе с вызвавшим его входным напряжением и по значению будет не меньше его то усилитель возбудится. Физически это означает что в цепи ОС не происходит затухания сигнала. Цепи коррекции уменьшают усиление ОУ так чтобы при сдвиге 130 К было меньше 1 либо уменьшением коэффициента усиления.3 С1 перезаряжается по цепи UП – R1 – C1 – VT1 – корпус С2 заряжается по цепи UП – RК2 – C2 – VT1 –корпус.
22378. ГЕНЕРАТОРЫ ПИЛООБРАЗНОГО НАПРЯЖЕНИЯ (ГПН) 352.5 KB
  Принципы построения ГПН. ГПН в ждущем режиме. ГПН в автоколебательном режиме.
22379. АНАЛОГО-ЦИФРОВЫЕ И ЦИФРО-АНАЛОГОВЫЕ ПРЕОБРАЗОВАТЕЛИ (ЦАП И АЦП) 315 KB
  ЦАП с двоичновзвешенными резисторами. ЦАП с резистивной матрицей R2R.АНАЛОГОЦИФРОВЫЕ И ЦИФРОАНАЛОГОВЫЕ ПРЕОБРАЗОВАТЕЛИ ЦАП И АЦП 15.
22380. СТАБИЛИЗАТОРЫ И ПРЕОБРАЗОВАТЕЛИ НАПРЯЖЕНИЯ 132 KB
  Общие сведения Стабилизатором напряжения СН называется устройство поддерживающее с требуемой точностью напряжение на нагрузке при изменении дестабилизирующих факторов в определенных пределах. Это различие зависит от места включения СН: между источником напряжения и выпрямителем переменного тока; между выпрямителем и нагрузкой постоянного тока. Компенсационные СН КСН это системы автоматического регулирования выходного напряжения в которых используются также стабилитроны варисторы и т.
22381. Усилительные устройства (УУ) 104 KB
  Эквивалентная схема усилителя. Коэффициент полезного действия усилителя. Диапазон усиливаемых частот f = f0 fн разность между верхней и нижней граничными частотами усиления полоса пропускания усилителя.Эквивалентная схема усилителя Эквивалентная схема усилителя приведена на рис.
22382. Искажения, вносимые в усилителе 229.5 KB
  Искажения импульсных сигналов. Искажения вносимые в усилителе 8. Линейные искажения К линейным относят искажения: частотные вызваны неодинаковостью усиления различных частотных составляющих входного сигнала рис.
22383. Обратная связь (ОС) в усилителях 154 KB
  Влияние ОС на стабильность Ку Однако уменьшая Ку ООС увеличивает его стабильность. стабильность коэффициент усиления в усилителе с ООС в 1 раз выше чем в усилителе без ООС. Пример Пусть усилитель имеет Ку=100 и охвачен ООС причем коэффициент передачи цепи ОС . Стабилизация коэффициента усиления при введении ООС объясняется тем что увеличение усиления за счет любых причин вызывает возрастание напряжения ОС что вызывает уменьшение входного напряжения т.
22384. ОСНОВЫ ПРОЕКТИРОВАНИЯ ПРОМЫШЛЕННЫХ ЗДАНИЙ. ОБЪЕМНО-ПЛАНИРОВОЧНЫЕ И КОНСТРУКТИВНЫЕ РЕШЕНИЯ. ТИПИЗАЦИЯ СБОРНЫХ ЭЛЕМЕНТОВ 17.73 KB
  Так например элементы перекрытий и покрытий должны быть прочными и достаточно жесткими чтобы их прогиб не нарушал эксплуатационного режима здания: стены и колонны поддерживающие покрытия должны быть прочными и устойчивыми. Все здания в целом должны обладать пространственной жесткостью т. Здания бывают каркасными и бескаркасными. В бескаркасных зданиях пространственная жесткость создаётся благодаря совместной работе продольных и поперечных стен соединенных покрытиями в единую пространственную систему.