67242

Роздрібний товарооборот. Товарні запаси торгового підприємства

Лекция

Маркетинг и реклама

Суть та склад товарних запасів торгових підприємств. Показники що характеризують стан товарних запасів торгового підприємства. Фактори що визначають розмір та швидкість обороту товарних запасів. Нормування та планування товарних запасів.

Украинкский

2014-09-06

40.41 KB

1 чел.

Тема 3. Роздрібний товарооборот

Лекція 9. Товарні запаси торгового підприємства.

1.   Суть та склад товарних запасів торгових підприємств.

2.   Показники, що характеризують стан товарних запасів торгового підприємства.

3.   Фактори, що визначають розмір та швидкість обороту товарних запасів.

4.   Нормування та планування товарних запасів.

1. Суть та склад товарних запасів торгового підприємства

Забезпечення безперервності процесу реалізації товарів та обслуговування покупців потребує створення на торговому підприємстві потрібного обсягу товарних запасів.

Товарний запас являє собою масу товарів, призначену для подальшого продажу, що знаходяться в сфері обігу в процесі переміщення від виробництва до споживача. У процесі переміщення товарні запаси сфери обігу набувають різних форм:

1. Запаси готової продукції на складах підприємства.

2. Товари в дорозі (від виробника до оптової ланки, від оптової до роздрібної ланки).

3. Товарні запаси на складах оптової торгівлі та інших збутових посередників.

4. Товари в дорозі від оптової до роздрібної ланок торгівлі.

5. Запаси підприємств роздрібної торгівлі (на складах та в торговельному залі).

Потреба утворення торговельних запасів обумовлена такими причинами:

1. Невідповідністю ритму споживання (реалізації) та виробництва товарів.

2. Сезонністю виробництва та споживання окремих видів товарів.

3. Нерівномірністю розміщення виробництва і районів споживання.

4. Потребою перетворення виробничого асортименту в торговий.

5. Потребою утворення страхових резервів для згладжування можливих непередбачуваних коливань у попиті та пропозиції товарів, обумовлених різними факторами.

Для характеристики стану процесів утворення та розробки стратегії управління товарними запасами торговельних підприємств їх класифікують за такими ознаками:

1. За призначенням запасів. Залежно від призначення виділяють чотири групи товарних запасів: запаси початкового зберігання, сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення.

Товарні запаси початкового зберігання складають головну частину всіх товарних запасів (близько 80—85 % всієї суми запасів) і призначені для забезпечення безперебійного продажу товарів. їх розмір обумовлюється обсягом реалізації товарів та інтервалом постачання. У процесі реалізації ця частина товарних запасів використовується, а отже, потребує систематичного поновлення.

Товарні запаси сезонного зберігання потрібні для формування торгової пропозиції в періоди сезонних змін попиту чи пропозиції (виробництва) товарів. Вони створюються з таких товарів, які в силу особливостей їх виробництва, попиту чи з інших причин мають розрив у часі виробництва та реалізації (овочі, шкільна форма, ялинкові прикраси, гумове взуття тощо).

Товарні запаси дострокового завозу мають забезпечувати нормальний рівень торгівлі протягом періоду між завозами товарів у віддалених гірських районах, зв'язок з якими підтримується лише певний період (період навігації чи інший).

Товарні запаси цільового призначення створюються за розпорядженням органів влади для виконання певних цілей, не пов'язаних із поточною господарською діяльністю підприємств (для стимулювання закупівлі сільськогосподарської продукції, забезпечення мережі дитячих закладів, об'єктів охорони здоров'я, інвалідів та видачі товарних виграшів у лотереях тощо).

2. Залежно від місця формування. Залежно від місця формування виділяють товарні запаси роздрібної торгівлі, оптових підприємств та запаси товарів у дорозі. Наявність запасів у дорозі обумовлена діючими умовами та формами розрахунків між виробниками, підприємствами оптової та роздрібної торгівлі.

До складу товарних запасів роздрібної торгівлі відносять запаси всіх товарів, які належать торговельному підприємству, перебувають на його балансі й призначені для роздрібної торгівлі та громадського харчування.

Відповідно до "Інструкції про облік товарообігу товарів" до державної статистичної звітності про товарні запаси в роздрібній торгівлі не включають:

—товари в дорозі;

- готову продукцію в підсобних виробничих підприємствах торгових організацій;

—товари постачальника, прийняті цією торговою організацією на відповідальне зберігання;

—товари, прийняті від населення та кооперативів на комісію;

— вільну тару всіх видів — м'яку, тверду, скляну;

—тару всіх видів, зайняту під товари, що знаходяться в роздрібній торгівлі;

—товари матеріально-технічного забезпечення;

— сировину та допоміжні матеріали, отримані для промислової переробки.

Залежно від місцезнаходження у складі товарних запасів роздрібної торгівлі виділяють:

—товари, які є у наявності в роздрібній мережі (магазинах, лавках, аптечних кіосках, розвізній та розносній мережах), а також у дрібнооптових базах, розподільчих складах та базах, овоче-, картопле-, фруктосховищах;

—товари, які є в наявності на базах і складах, що належать роздрібним підприємствам, організаціям;

- товари, які закуплені та оплачені торговельним підприємством, організацією та залишені на відповідальне зберігання у постачальників;

- товари, здані на переробку, які на звітну дату знаходяться на виробничих підприємствах, як власних, так і сторонніх.

3. Залежно від асортиментної структури запасів (споживчого призначення). Класифікація запасів за товарними групами дозволяє характеризувати їх склад та служить основою для оцінки забезпечення ними товарообороту підприємства, як за загальним обсягом, так і за асортиментною структурою.

У статистичній звітності торговельних підприємств товарні запаси групуються відповідно до номенклатури звіту ф. № 3-торг "Звіт про формування, реалізацію та залишки товарів", в якому виділяються 35 груп продовольчих та 57 непродовольчих товарів.

4. Залежно від регулярності поповнення (надходжень та витрат) товарних запасів. Різниця між окремими групами товарів обумовлюється часом накопичення (формування) та часом споживання (використання) товарних запасів.

Такий підхід до оцінки товарних запасів обумовлює потребу виділення: —запасів товарів регулярного поповнення (надходження) та витрат: —запасів товарів регулярного поповнення, але сезонного використання; —запасів періодичного поповнення (як правило, цільового призначення); —запасів регулярного та нерегулярного поповнення, регулярного та нерегулярного використання.

5. Залежно від попиту на споживчі товари. Товарні запаси залежно від відповідності попиту поділяють на запаси, що відповідають чи не відповідають попитові. До останніх належать неходові, залежані та завезені понад норму товари.

Неходові—це товари, які не відповідають якісним параметрам споживчого попиту в даному місці та в даний час.

До залежаних належать товари, які довгий час знаходяться без руху на складах підприємств, які частково втратили свою якість та морально застаріли. Формування цих запасів, як правило, обумовлено завозом товарів без урахування обсягу та структури споживчого попиту.

Завезені понад норму товари — це такі, що не відповідають кількісним параметрам споживчого попиту на певному територіальному сегменті споживчого ринку. Реалізація цієї групи товарних запасів можлива за умови регіональної диверсифікації діяльності або в наступні часові періоди за активної рекламної компанії.

6. Залежно від чутливості до зміни товарообороту підприємства.

. Ці товарні запаси можуть за певною мірою умовності бути представлені двома частинами:

—змінною, розмір якої обумовлюється розміром та динамікою товарообороту підприємства;

— умовно-постійною, розмір якої не залежить від зміни товарообороту підприємства. До другої частини відносять товарні запаси в межах асортиментного представницького набору товарів, що мають постійно знаходитися в торговельній мережі підприємства. їх розмір обумовлюється встановленим асортиментним переліком товарів, розмірами торговельної площі підприємства, формою торговельного обслуговування.

До товарних запасів, розмір яких не залежить від обсягів товарообороту підприємства, відносять також товарні запаси цільового призначення.

7. Залежно від моменту та характеру оцінки. Виділяють:

—запаси на початок (вхідні), що характеризують розміри, які фактично склалися на початок звітного чи планового періоду;

— вихідні, які характеризують розміри товарних запасів, що фактично склалися на кінець певного періоду (звітного або планового);

— середні товарні запаси, які характеризують середній обсяг наявних товарних запасів протягом певного періоду та розраховують за середньою арифметичною чи середньою хронометричною;

планові (прогнозовані) товарні запаси, які підприємство планує або очікує забезпечити на певну дату.

8. Залежно від відповідності нормативу. Щодо встановленого нормативу виділяють запаси в межах нормативу та понаднормативні.

Потреба нормування як однієї з функцій управління запасами обумовлена тим, що недостатній обсяг товарних запасів призводить до порушення ритму продажу, неотримання належного обсягу товарообороту та прибутку підприємства, формування незадоволеного попиту населення.

Наявність запасів у розмірах, що перевищують норматив, призводить до "замороження" оборотних коштів підприємства, зростання втрат і витрат обігу, зниження ефективності використання матеріальних ресурсів. Оцінка розмірів запасів у позиції дотримання нормативу потрібна для обґрунтування оцінки ефективності комерційної діяльності підприємства, його стратегії і тактики у формуванні та управлінні товарними запасами.

2. Показники, що характеризують стан товарних запасів торгового підприємства

Для обліку, аналізу та планування товарних запасів використовують різні показники вимірювання:

—абсолютні (у натуральних чи вартісних одиницях); —відносні (у днях, разах, відсотках до товарообороту).

Показники натурального виміру товарних запасів використовуються для планування товарних ресурсів, отримання товарів, організації роботи складської мережі, розрахунку потреби в матеріально-технічній базі підприємства, оперативного обліку залишків товарів. Одиниці виміру, що використовуються при цьому, відображають особливості споживчих характеристик товарів.

Оскільки товари, крім споживчої вартості, характеризуються ще і вартістю, абсолютний розмір товарних запасів завжди визначається в грошовій формі, причому ціни виміру можуть бути як фактичними, так і порівняльними.

Вартісні оцінки вимірювання дозволяють оцінити рівень забезпеченості запасами підприємства.

Вартісні показники виміру товарних запасів використовуються в обліку, звітності, аналізі та плануванні товарних запасів, а також в інших показниках діяльності, пов'язаних із ними обсягу та структурі товарообороту, витратах обігу, при обґрунтуванні потреби в обігових коштах, кредитної політики.

Вартісні показники розміру товарних запасів використовуються для оцінки забезпеченості товарообороту товарними запасами, аналізу періоду та швидкості обертання товарних запасів, тобто для характеристики якісних показників формування товарних запасів.

Для оцінки забезпеченості товарообороту товарними запасами використовують показник рівня товарних запасів у днях обороту. Він визначається як частка відділення абсолютного розміру товарного запасу під кінець періоду на середньоденний товарооборот цього періоду (місяця, кварталу чи року, для яких цей запас є кінцевим).

Рівень товарних запасів у днях обороту обчислюється та аналізується як у цілому за підприємством, так і за окремими товарними групами, а також за окремими періодами року. Особливу увагу приділяють рівню запасів у днях під кінець року, виходячи з товарообороту IV кварталу, оскільки цей показник використовується при обґрунтуванні планів діяльності підприємств на наступний рік.

Співвідношення середнього розміру товарних запасів з одноденним обсягом товарообороту підприємства визначає тривалість перебування товарів у сфері обігу або час товарного обертання. Час товарного обертання—це період, за який товар проходить увесь шлях від виробництва до кінцевого споживача. Цей шлях складається з часу переміщення товару від робітника до складів оптової чи роздрібної торгівлі, часу перебування на складі і перетворення виробничого асортименту в торговельний, та часу, потрібного для роздрібного продажу товару. Час товарного обертання вимірюється за певний період. Різниця між показниками, рівень товарних запасів (у днях обороту) та період товарного обігу (також у днях обороту) у тому, що для оцінки першого з них використовуються дані про наявність товарних запасів на будь-який конкретний момент, а для другого використовується інформація про середній розмір товарних запасів за будь-який (той же) період.

Розрахунок середнього розміру товарних запасів ведеться за середньою арифметичною (при наявності інформації про стан товарних запасів на початок та кінець періоду) або за середньою хронологічною. Швидкість обертання, помножена на час обертання товарів, дорівнює кількості днів у звітному періоді (360,90,30). Якщо поділити кількість днів у звітному періоді на час обертання товарів, то отримаємо товарооборотність у разах. Поділивши кількість днів у звітному періоді на швидкість обертання товарів у разах, отримаємо час обертання в днях обороту.

3. Фактори, що визначають розмір та швидкість обороту товарних запасів

Динаміка товарних запасів та час обертання товарів складаються під впливом великої кількості факторів. Вивчення характеру факторів та механізму їхнього впливу є необхідною передумовою для обгрунтування оцінки стану запасів, планування їх розміру, розробки та прийняття конкретних заходів щодо їх регулювання.

Всі фактори, що визначають розмір товарних запасів, можна поділити на зовнішні та внутрішні.

Найважливішими зовнішніми факторами, що визначають розмір товарних запасів торговельного підприємства є:

1. Співвідношення між попитом та пропозицією. В умовах, коли попит населення на окремі товари перевищує його пропозицію, товарооборот здійснюється з найменшими запасами. Зі збільшенням пропозиції товарів, насиченості ринку спостерігається деяке уповільнення швидкості обертання товарів.

2. Ритмічність та стійкість споживання окремих товарів. Чим стабільнішим та стійкішим є попит споживачів на окремі товари, тим меншою є потреба у створенні товарних запасів на випадок непередбачених коливань попиту.

Зовнішньою ознакою рівномірності споживання окремих товарів є показники середньоквадратичного відхилення та коефіцієнта варіації одноденного товарообороту від його середнього значення.

3. Ритмічність виробництва окремих товарів. Виробництво та закупівля окремих споживчих товарів має сезонний характер. Це стосується овочів, цукру, круп, плодоовочевих консервів тощо. В період сезону виробництва торговельні підприємства мають можливість придбання товарів у безпосередніх виробників за мінімальними цінами. Наявність цього фактора обумовлює потребу та економічну зацікавленість торговельних підприємств у створенні товарних запасів сезонного забезпечення.

4. Стан конкуренції на ринку товарних ресурсів. Чим вищий ступінь конкуренції на ринку товарних ресурсів, тим більшу свободу у виборі постачальників та "вторгуванні" умов постачання має підприємство. Узгоджені умови постачання—періодичність, обсяги партій поставки, що оновлює асортимент, можливість повернення недоброякісних товарів суттєво впливають на розмір товарних запасів підприємства.

5. Добросовісність постачальників щодо виконання постачання товарних ресурсів, стан дисципліни постачань.

Загальна дисциплінованість постачальників, їх обов'язковість та добросовісність щодо виконання договорю постачання визначає потребу торгового підприємства в створенні страхових товарних запасів. Чим добросовіснішими є постачальники підприємства, чим ритмічніше та безперервніше організоване їх власне виробництво, тим нижча ймовірність невиконання графіка завозу товарів, а відповідно і потреба в створенні товарних запасів.

6. Рівень інфляційних очікувань. В умовах інфляційної економіки одним із спонукальних мотивів створення запасів матеріальних резервів є захист обігових коштів підприємств від інфляційного знецінення. Чим вищі темпи інфляції, тим більша зацікавленість підприємств у максимальному підвищенні розміру запасів з метою захисту грошей від інфляції та для отримання додаткового доходу від випереджувального зростання цін на окремі товари порівняно із загальним темпом інфляції.

Розмір та обіговість товарних запасів визначаються також внутрішніми факторами, які залежать від діяльності самого торгового підприємства та визначаються стратегією тактики його діяльності.

До таких факторів належать:

1. Місцезнаходження торгового підприємства. Цей фактор визначає Інтенсивність споживчих потоків у районі діяльності підприємства, а відповідно, і розмір одноденного товарообороту, а також швидкість реалізації товарних запасів. Чим вигідніше місцезнаходження торгового підприємства, тим вища швидкість реалізації товарних запасів та менша потреба в їх створенні.

2. Обсяг товарообороту торгового підприємства. Відносно великі за розміром товарообороту підприємства, як правило, здійснюють торгову діяльність з меншим рівнем товарних запасів. Це обумовлено тим, що вони мають можливість частіше робити завіз товарів, маючи оптову ланку.

3. Спеціалізація підприємства та структура товарообороту. Товари залежно від їхньої якості, особливостей призначення мають різний час обертання. Це залежить від властивостей деяких предметів споживання, кількості різновидів, що входять до товарної групи, особливостей прийому та комплектування виробів. Так, товари, що швидко псуються, швидко втрачають свої властивості (м'ясо, хліб, молоко), мають бути реалізовані протягом нетривалого періоду. Задоволення попиту на товари складного асортименту, такі як: одяг, тканини, взуття, галантерея потребує наявності в магазині широкого вибору різновидів цих виробів за кольорами, розмірами, фасонами. Оскільки такого роду товари є предметами періодичного попиту, їхні запаси, виражені в днях до обороту відносно вищі, ніж запаси з інших товарів. Отже, збільшення в роздрібному товарообороті частки непродовольчих товарів складного асортименту за інших умов є фактором зростання загального рівня товарних запасів.

У той же час збільшення питомої ваги продовольчих товарів, особливо стійкого попиту, є фактором зниження товарних запасів.

4. Організація та частка завозу товарів. Чим частіше завозяться товари до магазинів, тим меншими затратами можна забезпечити виконання плану товарообороту, і навпаки. В свою чергу, частота завозу залежить від місцезнаходження підприємства, розміщення основних постачальників, транспортних умов. Чим ближче розташовані постачальники, бази до районів споживання, тим частіше відбувається завіз товарів у роздрібні торгові підприємства, тим менший розмір товарних запасів.

5. Площа торговельного залу та форма торгового обслуговування. Розміри товарних запасів, що знаходяться в торговому залі, повинні забезпечити представницьку викладку всього асортименту товарів, що є у наявності. Чим більша площа торгового залу, тим більший розмір товарних запасів має знаходитися безпосередньо в торговому залі.

Суттєвий вплив створює і форма торгового обслуговування. При самообслуговуванні потреба в товарних запасах, що знаходяться в торговому залі, вища, ніж при обслуговуванні через прилавок.

6. Стан складського господарства. Цей фактор має обмежувальний характер та визначає максимально можливий розмір запасів товарів. Чим більша площа (ємність) складських приміщень, тим у більших розмірах можуть створюватися (при потребі) товарні запаси.

7. Організація комерційної роботи. Велике значення для правильного визначення потреби в створенні товарних запасів та оперативного регулювання їхнього розміру мають кваліфікація й компетентність кадрів та рівень керівництва торговельним процесом, організація дієвого контролю за надходженням, реалізацією та залишками товарів, маневрування товарними ресурсами.

8. Фінансове становище підприємства. Формування товарних запасів може здійснюватися у різний спосіб:

- шляхом оплати товарів, що надходять, грошовими коштами підприємства;

- шляхом отримання комерційного кредиту від постачальників (отримання товарів з відстрочкою плати);

шляхом прийому товарів під реалізацію або на комісію.

Можливості застосування кожного способу формування товарних запасів та співвідношення між ними безпосередньо залежать від фінансової стійкості торгового підприємства, його платоспроможності, фінансового становища, ступеня довіри до нього.

4. Нормування і планування товарних запасів

Центральною ланкою механізму управління товарними запасами на рівні торгового підприємства є нормування та планування їх обсягу. Метою нормування товарних запасів є визначення їх оптимальних розмірів для забезпечення планового обсягу товарообороту у визначених умовах, місці та часі, створення потрібних матеріальних передумов для ритмічного та безперебійного продажу товарів при найменших витратах щодо їх формування, зберігання, регулювання. Нормування товарних запасів базується на розроблених нормах та нормативах. Норми товарних запасів використовуються торговими організаціями, підприємствами при:

—розробці планів товарного забезпечення, запасів та надходження товарів;

— визначенні обсягів оборотних коштів та потрібного розміру кредиту для їх формування;

—регулюванні завозу товарів та оперативному управлінні запасами, виявленні дефіциту або формуванні понаднормативних запасів, неходових, залежаних, надмірно завезених товарів;

—контролі за забезпеченням товарними запасами товарообороту, розрахунку планової суми витрат на зберігання запасів товарів;

—удосконаленні статистичного та управлінського обліку та контролі товарних запасів та діяльності підприємства в цілому.

Нормування товарних запасів базується на таких принципах:

1. Оптимальність. Нормативи повинні передбачати найменші розміри товарних запасів, при яких забезпечується безперервність процесу обігу; задоволення попиту населення на товари. Критерії оптимальності визначаються по-різному, залежно від того, на якому рівні вирішується завдання управління запасами. Критеріями оптимальності можуть бути такі показники, як:

- рівень сукупних витрат обігу, пов'язаних із доставкою та зберіганням товарів при умові найбільш повного задоволення попиту населення на товари народного споживання;

- час обігу товарів при максимальній надійності постачання роздрібної торгівлі;

—ступінь концентрації запасів, нерегулярного оновлення в окремих ланках торгівлі;

—частка неходових та залежаних запасів у загальному обсязі.

2. Надійність. Реалізація цього принципу досягається за рахунок формування страхових запасів з метою захисту торгового процесу від непередбачених коливань з боку попиту і виникнення попиту або пропозиції товарів у результаті порушення графіків завозу. Особливо важливо з соціального погляду забезпечити введення страхових запасів в обсягах, що повністю виключають можливість виникнення дефіциту щодо товарів першочергового попиту.

3. Науковість. Відповідно до цього принципу нормування товарних запасів має здійснюватися на базі застосування техніко-економічних та економіко-математичних методів, базуватися на виявлених у результаті аналізу основних закономірностях формування товарних запасів.

4. Реальність. При розробці нормативів слід враховувати матеріальні передумови формування їх розміру: обсяг товарних ресурсів, які можуть бути закуплені підприємством, складську площу та ємність, що забезпечують зберігання певної кількості товарів, їх технічну оснащеність; обсяг власних оборотних коштів, який обумовлює реальні можливості накопичення товарних запасів.

5. Ефективність. Нормування товарних запасів має забезпечити прискорення їх обіговості, раціональне розміщення між оптовою та роздрібною ланкою у підприємствах та у місцях зберігання, скоротити сукупні витрати, пов'язані з доставкою та зберіганням товарів.

Методи нормування товарних запасів

При нормуванні товарних запасів часто використовуються такі методи:

—метод техніко-економічних розрахунків;

—економіко-статистичний метод;

—метод експертних оцінок;

—економіко-математичні методи.

Метод техніко-економічних розрахунків. Суть нормування товарних запасів з допомогою методу техніко-економічних розрахунків полягає у визначенні норм за сегментами запасів, які виділяються, виходячи з цільового використання товарних ресурсів. Розрахунок товарних нормативів при цьому здійснюється за товарними групами з виділенням трьох складових елементів запасів: робочого запасу, запасу поповнення, страхового запасу. Робочий запас та запас, пов'язаний з поповненням, в сукупності складають торговий запас.

Економіко-статистичні методи. Економіко-статистичні методи нормування товарних запасів базуються на вивченні рівня товарних запасів, що склався за минулі періоди, з урахуванням впливу окремих факторів на швидкість обігу товарів.

Перевагою методів цієї групи є простота та непрацемісткість розрахунків. Однак їх застосування має суттєвий недолік: у встановлений норматив певною мірою переносяться хиби, що раніше мали місце в організації торгового процесу.

Експертні методи нормування (експертних оцінок). Метод експертних оцінок передбачає експертне (суб'єктивне) коригування розрахункових даних, отриманих у результаті використання інших методів, з урахуванням очікуваних (прогнозованих) змін окремих факторів або закономірностей (тенденцій), що склалися.

Експертне коригування базується на особистій оцінці перспектив розвитку товарообороту, споживчого попиту, швидкості обігу товарів, прогнозуванні наслідків змін факторів, що не мають кількісної оцінки. До експертного методу вдаються у тому випадку, якщо ставиться завдання, методи рішення якого невідомі, або коли отримання додаткової інформації пов'язане з великими матеріальними чи трудовими витратами, тобто коли використання інших (об'єктивніших) методів стає неможливе або неекономічне.

Економіко-математичні методи нормування. В основі методів цієї групи лежить застосування апарату математичної статистики. Незважаючи на значну трудомісткість та складність розрахунків, економіко-математичні методи все ширше використовуються в практичній діяльності з управління запасами, особливо на великих торгових підприємствах та в оптовій ланці.

Планування обсягу товарних запасів

Планування обсягу товарних запасів проводиться на основі розрахункових нормативів створення запасів поточного зберігання, а також, виходячи з умов та потреб формування інших видів запасів: сезонного зберігання, дострокового завозу, цільового призначення.

Розрахунок суми товарних запасів у цілому на підприємстві та в розрізі окремих груп товарів проводиться шляхом множення нормативу запасів товарів поточного зберігання в днях обороту на одноденний обсяг реалізації товарів у плановому періоді плюс сума запасів товарів сезонного зберігання та дострокового завозу, плюс сума запасів товарів цільового призначення. Ефективність розробленого плану формування товарних запасів оцінюється за допомогою системи показників ефективності, які були розглянуті вище. При суттєвому зниженні показників ефективності використання товарних запасів у плановому періоді в розрахунки обсягу товарних запасів вносяться потрібні корективи. В окремих випадках план товарних запасів має забезпечувати підвищення обіговості та рентабельності товарних запасів.

Розробка проекту плану за товарними запасами поточного зберігання здійснюється у такій послідовності: розраховується норматив товарних запасів на кінець планового періоду (IV кварталу) у днях до обороту і в сумі в цілому за споживчим товариством. Визначається приріст величини товарних запасів (різниця між показниками IV кварталу планового й аналогічного кварталу, що передує плановому), і розподіляють приріст або зниження запасів за кварталами.

Встановлюється норматив товарних запасів на І квартал планового періоду шляхом сумування нормативу чи зниження нормативів IV кварталу звітного періоду плюс 1/4 приросту чи зниження нормативів IV кварталу. Аналогічно розраховують норматив товарних запасів II кварталу, він дорівнює нормативу товарних запасів І кварталу планового періоду плюс (мінус) І /4 приросту нормативів товарних запасів IV кварталу тощо.

Розраховуючи планову суму і норматив запасів магазину, потрібно керуватися приблизними потоварними нормативами запасів за основними типами магазинів, які регламентуються методичними вказівками з використання окремих асортиментних переліків з урахуванням мінімальних і максимальних розмірів товарних запасів.

При розробці проекту нормативу товарних запасів поточного зберігання передбачають випереджувальні темпи зростання роздрібного товарообороту порівняно з темпами зростання товарних запасів. Такий підхід забезпечує прискорення товарооборотності товарної маси, зниження питомих запасів на 1 грн товарообороту і на 1 м2 торгової площі, прискорення товарооборотності за рахунок впровадження раціональних схем товарного руху, забезпечення оптимальної частоти завезень нормативних запасів, а також неходових і залежаних товарів.

Оперативне управління товарними запасами передбачає систематичне проведення роботи за спостереженням (моніторингом) стану товарних запасів, підтримку їх оптимального розміру, своєчасне поповнення та підтримку товарних запасів на рівні встановленого нормативу. Метою проведення цієї роботи є забезпечення безперервного та ритмічного продажу товарів, зокрема в умовах зміни споживчого попиту, мінімізації сукупних витрат з формування та зберігання запасів, недопущення втрат товарних та фінансових ресурсів підприємства.

Оперативне управління товарними запасами передбачає на стадії формування запасів:

1. Організацію контролю за рівнем товарних запасів.

2. Визначення оптимального рівня товарних запасів та точки замовлення.

3. Вивчення обсягів та причин створення наднормативних запасів.

4. Розробку політики реалізації наднормативних запасів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30888. Сосудистый тонус 47 KB
  Сосудорасширяющие: а неспецифические метаболиты непрерывно образуются в тканях и в месте образования они всегда препятствуют сужению сосудов а также вызывают их расширение метаболическая регуляция. Сосудосуживающие БАВ при действии в месте выделения образуются специализированными клетками которые входят в состав сосудистого окружения катехоламины серотонин некоторые простагландины эндотелии 1пептид 21на аминокислота продукт инкреции эндотелия сосудов а также тромбоксан А2 выделяемый тромбоцитами при...
30889. Системная гемодинамика 54.5 KB
  Венозный возврат крови к сердцу. Объем циркулирующей крови. Согласно законам гемодинамики количество жидкости Q протекающее через трубку прямо пропорционально разности давлений в начале P1 и в конце Р2 трубы и обратно пропорционально сопротивлению R току жидкости: Если учесть что давление в конце системы Р2 в устьях полых вен в правом предсердии центральное венозное давление близко к нулю то можно записать: где Q количество крови изгнанное сердцем за 1 мин; Ρ величина среднего давления в аорте; R величина общего...
30890. Методы оценки основных показателей гемодинамики 24 KB
  Методы оценки основных показателей гемодинамики Артериальное давление. Боковое измеряется некровавым косвенным методом: а пальпаторный метод РиваРоччи; б аускультативный метод Короткова; в осциллографический метод определяется количественно среднее давление а также систолическое и диастолическое давление. Метод позволяет оценить риск развития гипертонии ее тяжесть дать более точный прогноз развития болезни. Метод разведения красителя.
30891. Регуляция системной гемодинамики 51 KB
  Регуляция системной гемодинамики Система мониторинга АД и ОЦК В организме существует система слежения мониторинга артериального давления и объема циркулирующей крови. Мониторинг осуществляется афферентными системами нервные окончания которых способны воспринимать изменение давления а некоторые из них изменение объема циркулирующей крови. Они информируют об изменениях объема крови. Третья группа вибрационные рецепторы воспринимают изменения давления связанные с вихревым движение крови турбулентностью потока.
30892. Микроциркуляция 49.5 KB
  В зависимости от ультраструктуры стенки выделяют три типа капилляров: соматический висцеральный и синусоидный. Стенка капилляров соматического типа образована сплошным слоем эндотелиальных клеток в мембране которых имеется огромное количество мельчайших пор диаметром 45 нм этот тип капилляров характерен для кожи скелетных и гладких мышц миокарда легких. Стенки таких капилляров хорошо пропускают воду растворенные в ней кристаллоиды малопроницаема для белков. Такой тип капилляров в почках кишечнике эндокринных железах т.
30893. Особенности гемодинамики в различных сосудистых регионах. Легочное кровообращение 39.5 KB
  Очень низкий тонус легочных сосудов т. Мускулатура сосудов легких при снижении pO2 и повышении pCO2 в альвеолярном воздухе сокращается. В ответ на действие гистамина брадикинина дистантное влияние гладкая мускулатура легочных сосудов также сокращается вазоконстриктор ное действие т. пункт 2 Высокая растяжимость кровеносного русла Высокий базальный тонус коронарных сосудов.
30894. Особенности гемодинамики в различных сосудистых регионах. Почечный кровоток 42.5 KB
  Регуляция Миогенная регуляция ауторегуляция Даже небольшое увеличение объемной скорости портального кровотока приводит к повышению тонуса воротной вены и сопряженно констрикцию печеночной артерии. Оба этих механизма направлены на обеспечение постоянства кровотока и давления в синусоидах Гуморальная регуляция Дистантная регуляция Адреналин вызывают сокращение воротной вены в ней альфаадрено рецепторы и дилятации печеночной артерии в ней бетаадренорецепторы и усиливает печеночный кровоток. Норадреналин вызывает констрикцию воротной вены и...
30895. Лимфатическая система 42 KB
  В отличие от кровеносных сосудов по которым происходит как приток крови к тканям тела так и ее отток от них лимфатические сосуды служат лишь для оттока лимфы т. Состав и свойства лимфы Лимфа собираемая из лимфатических протоков во время голодания или после приема нежирной пищи представляет собой бесцветную почти прозрачную жидкость отличающуюся от плазмы крови в 3 4 раза меньшим содержанием белков. Вследствие малого содержания белков вязкость лимфы меньше а относительная плотность ниже чем плазмы крови. Реакция лимфы щелочная.
30896. Регуляция работы сердца 46 KB
  Регуляция работы сердца Регуляция деятельности сердца Механизм регуляции деятельности сердца: Саморегуляция. Законы саморегуляции деятельности сердца: Закон ФранкаСтарлинга сила сердечных сокращений пропорциональна степени растяжения миокарда в диастолу. Нервная регуляция деятельности сердца. Симпатическая нервная система: а перерезка волокон СНС нет изменений в деятельности сердца симпатические центры иннервирующие сердце исходно не обладают спонтанной активностью; б активация СНС хроно ино батмо и дромотропный...