67314

Доходи та прибуток. Доходи підприємства торгівлі

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Дохід від торгової діяльності використовується підприємством для відшкодування витрат й інших затрат, пов’язаних зі здійсненням його господарської діяльності та створенням прибутку від реалізації. Таким чином підприємство забезпечує самоокупність поточної господарської діяльності й створює умови...

Украинкский

2014-09-07

35.94 KB

1 чел.

Тема7. Доходи та прибуток 

Лекція 14. Доходи підприємства торгівлі

1.   Доходи підприємства, їх види та джерела утворення.

2.  Характеристика доходів торгового підприємства

4.   Фактори, що визначають розмір доходів торговельного підприємства.

5.   Аналіз доходів торговельного підприємства, його завдання, та методика проведення.

6.   Методи обґрунтування плану доходів.

1. Доходи підприємства, їх види та джерела утворення.

Дохід від торгової діяльності використовується підприємством для відшкодування витрат й інших затрат, пов'язаних зі здійсненням його господарської діяльності та створенням прибутку від реалізації. Таким чином підприємство забезпечує самоокупність поточної господарської діяльності й створює умови для самофінансування в майбутньому періоді. Величина доходу підприємства (торгова надбавка) визначається як різниця між ринковою ціною та ціною закупівлі товару. Підприємство оцінює свої можливості із беззбиткової роботи і з метою збільшення прибутків забезпечує зростання обсягів продажу, прискорення оборотності засобів, укладених у товарні запаси, використовує інші фактори інтенсивної діяльності. При розрахунку торгової надбавки на товари, що швидко псуються, з обмеженим терміном реалізації враховують їх оборотність, яка складає 1—3 дні. Окремо виділяють доходи з нереалізаційних операцій. Це доходи з операцій, які не належать до основної діяльності підприємства і безпосередньо не пов'язані з реалізацією товарів, продажем основних засобів чи іншого майна підприємства. До доходів від позареалізаційних операцій підприємств і організацій відносять доходи від здавання майна в оренду, доходи (дивіденди, відсотки) з цінних паперів (акцій, облігацій), присудження штрафів, пені, неустойки, інших санкцій, суми страхових відшкодувань від страхових компаній у випадку поступлення платежів і перевищення отриманих страхових відшкодувань над страховим внеском, прибутки минулих років, виявлені у звітному році,

Згідно з Законом України "Про підприємства" в умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою діяльність з метою отримання відповідного доходу (прибутку). Отримання доходів свідчить, що продукція підприємства знайшла свого споживача і відповідає вимогам попиту на ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями. Розмір отриманих доходів визначає економічну стратегію підприємства з питань управління матеріальними ресурсами та витратами, податковою, інвестиційною діяльністю підприємства.

Водночас можливості підприємства щодо успішного продажу продукції й отримання доходів залежать від ефективності організації торгово-технологічного процесу, рівня використання наявного ресурсного потенціалу, раціональності здійснення витрат тощо.

Глибоке вивчення доходів, максимізація їх розміру вимагає їх системної класифікації за окремими складовими.

І. Залежно від виду діяльності, яка дозволила отримати доходи, виділяють:

1) доходи від торгової діяльності, тобто від продажу товарів, операцій з перемірювання тканини, надання платних додаткових торговельних послуг;

2) доходи від виробничої діяльності, до складу яких належать:

- виручка від реалізації всіх видів товарної продукції, напівфабрикатів, відходів (при наявності власного виробництва);

- виручка від послуг промислового характеру (ремонтно-будівельних, транспортних), що виконані та реалізовані стороннім споживачам;

3) доходи від посередницької діяльності, отримані у вигляді:

- суми комісійних винагород (%);

- додаткової виручки від реалізації продукції, робіт, послуг, якщо підприємство є посередником і бере участь у розрахунках при виконанні домовленості;

- доходів від робіт (послуг), які виконані тимчасовими творчими колективами для інших підприємств;

4) доходи від інвестиційно-кредитної діяльності;

5) доходи від продажу майнових та інтелектуальних прав (власності) підприємства, отримані при реалізації;

6) інші види доходів:

-  доходи від курсової різниці валютних коштів та цінних паперів, які належать підприємству;

-  суми економічних санкцій та відшкодувань збитків, отриманих підприємством;

- доходи від об'єктів соціально-побутової сфери підприємства: плата за утримання дітей у дитячих дошкільних закладах, оплата путівок тощо.

II. Залежно від характеру отримання доходів розрізняють доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і майна підприємства та доходи від використання майна (капіталу) підприємства, від надання майна в оренду, використання тимчасово вільних фінансових ресурсів, цінних паперів підприємства.

ІІІ. Залежно від повноти та місця відображення доходів розрізняють:

1) бухгалтерські доходи, які відображаються на рахунку реалізації готової продукції використовуються для визначення фінансових результатів діяльності;

2) приховані доходи, ще не відображені на рахунку реалізації. До них належать цільові кошти, отримані від підприємств-покупців (замовників) для власних потреб підприємства, поповнення фонду ризику; резервного фонду;

3) цільові кошти у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів;

4) доходи, отримані від товарообмінних операцій, які визначаються розрахунково, виходячи з різниці в ціні на товарно-матеріальні цінності, які обмінюються;

5) фактично отримані доходи у зв'язку з реалізацією товарів за цінами, нижчими за закупівельні ціни (собівартість). їх розмір розраховується, виходячи з цін реалізації аналогічної продукції у відповідний період.

З метою об'єктивного оподаткування законодавчо визначено перелік прихованих доходів підприємств, які підлягають виявленню і включенню до складу бухгалтерських доходів.

З метою оподаткування прибутку підприємства (Закон "Про податок на прибуток") в якості сукупного валового доходу платника податку виділяють такі групи доходів:

1) від реалізації товарів, робіт, послуг;

2) від операцій з цінними паперами, валютними коштами та борговими зобов'язаннями;

3) від операцій з основними фондами, нематеріальними активами;

4) у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів;

5) від врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості;

6) від здійснення операцій оренди (лізингу);

7) у вигляді пасивного прибутку, одержані за межами митної території України (з урахуванням сплаченого податку);

8) інші види доходів, що входять до складу об'єкта оподаткування.

Найбільшу питому вагу в доходах торгового підприємства займають доходи від основної діяльності — торгівлі. Ці доходи для торгового підприємства отримали назву валового доходу.

Необхідність отримання доходів від торгової діяльності обумовлена потребою відшкодування витрат на здійснення діяльності й отримання певної суми прибутку, яка забезпечує досягнення стратегічної мети підприємства.

Основними джерелами доходів від продажу товарів є: —торговельна надбавка до піни придбання товарів; —торговельна знижка з продажної ціни товару.

За своєю економічною природою торговельні надбавки та знижки являють собою ціну на послуги торгового підприємства. їх рівень, як і рівень інших цін, в умовах ринкової економіки залежить:

—з одного боку, від співвідношення між попитом та пропозицією на торгові послуги, ступеня конкуренції на товарному ринку, якості послуг, рівня цін закупівлі та продажу товарів;

—з іншого боку, від витратомісткості реалізації товарів і норми прибутку, яка відповідає стратегії розвитку підприємства.

Місце торговельної надбавки (знижки) в структурі роздрібної ціни товарів розглянуто в темі ціни.

Різниця між ціною продажу та купівлі товарів на різних стадіях реалізації являє собою дохід торгового підприємства з одиниці реалізованого товару.

У громадському харчуванні валовий дохід утворюється за рахунок торговельної надбавки (знижки), а також націнок громадського харчування. Націнки громадського харчування призначені для покриття витрат, які пов'язані з виробництвом продукції громадського харчування Й організації її споживання. Рівень націнок диференціюється:

-за націночними категоріями, які відповідають класу обслуговування (люкс, вища, перша, друга, третя категорії);

- за продукцією (стравами, сировиною) — на делікатесні товари, порційні страви, спиртні напої тощо.

В оптовій торгівлі валовий дохід утворюється також у вигляді різниці між цінами придбання та продажу товарів. Його розмір залежить від величини надбавки, яка диференціюється за формами оптового товарообороту, виходячи з їх витратомісткості.

Оскільки розмір торговельних надбавок здійснює суттєвий вплив на роздрібні ціни реалізації товарів, одним з інструментів державного регулювання споживчого ринку є державне регулювання їх рівня. Таке державне регулювання може мати загальний характер або вводитися локально, на деякі групи товарів.

2. Характеристика доходів торгового підприємства

Доходи, які отримує торгове підприємство, характеризуються абсолютними, структурними та відносними показниками.

Абсолютний розмір доходів відображає загальну суму доходів, отриманих торговим підприємством загалом та від окремих видів діяльності в грошовій формі.

Склад доходів характеризується питомою вагою доходів за окремими напрямами діяльності в їх загальному обсязі. Цей показник дозволяє визначити найбільш доходні види діяльності підприємства та встановити пріоритети їх подальшого розвитку.

Валовий дохід торгового підприємства від реалізації товарів характеризується сумою та рівнем.

Рівень доходів відображає частину ціни торговельної послуги в ціні товару і розраховується як відношення: в роздрібі—валового доходу роздрібу до роздрібного товарообороту, помноженого на 100; в опті— валового доходу опту до оптового товарообороту; в підприємствах громадського харчування—валового доходу громадського харчування до валового обороту громадського харчування.

Доходи від інших видів діяльності підприємств також можна характеризувати не тільки абсолютними, але й відносними показниками.

Загальним підходом до їх формування є оцінка обсягу доходу, отриманого від певної діяльності на одиницю показника, що оцінює їх обсяг у грошовому чи натуральному вимірі.

Розглядаючи доходи торгового підприємства в системі показників його економічного розвитку, слід зазначити, що це найважливіший фінансовий показник, який є джерелом покриття поточних витрат, сплати ПДВ та формування прибутку підприємства. Від його розміру залежить оплата праці, формування чисельності та складу працівників, податкова політика, можливість розвитку матеріально-технічної бази, фінансування відтворювальних процесів, виплати дивідендів тощо.

Доходи характеризують за місцем їх формування: доходи від торговельної діяльності, доходи від виробничої діяльності, доходи від посередницьких операцій, доходи від інвестиційної діяльності, доходи від іншої діяльності. Разом вони складають сукупний брутто-дохід підприємства, з якого визначається ПДВ. Потім визначають дохід підприємства за мінусом ПДВ. Це буде нетто-дохід. З нього покривають витрати обігу, поточні витрати на інші види діяльності і визначають прибуток.

Рівень валового доходу як економічний показник характеризує залежність доходів від обсягу товарообороту та його структури, кількості ланок товаропросування, форми організації торговельного обслуговування. Рівень валового доходу може бути використаний для оптимізації структури товарообороту, вибору оптимальних схем руху товарів.

3. Фактори, що визначають розмір доходів торговельного підприємства.

Розмір доходів торговельного підприємства, який отримується від різних видів діяльності, є функцією від обсягу проведення відповідних операцій (торговельних, виробничих, посередницьких) та рівня цін, які встановлюються на них. Обґрунтування цін на товари, роботи, послуги підприємства є визначальним рішенням, від якого залежить успіх усієї комерційної діяльності підприємства, ефективність його функціонування.

З позиції активності та ініціативи підприємства з питань ціноутворення прийнято розрізняти активну та пасивну стратегію ціноутворення. Активну стратегію ціноутворення здійснюють підприємства, які більш або менш автономно встановлюють ціни на свою продукцію, орієнтуючись на ринкові умови реалізації. Пасивна стратегія цін характеризується пасивністю підприємства при встановленні цін, їх орієнтацією, перш за все, на дії конкурентів. Застосовуючи активну стратегію ціноутворення, підприємство може реалізувати різні тенденції щодо рівня цін та їх руху в часі.

Виділяють:

1. Стратегію високих цін. Вона використовується, перш за все, для нових видів продукції, в умовах дефіцитного ринку та на іміджеві та модні товари.

2. Стратегія вилучення є продовженням стратегії високих цін у випадках небезпеки виникнення конкурентів.

3. Стратегія низьких цін може бути доцільною тоді, коли товар має дуже гнучкий (еластичний) попит, існує безпосередня небезпека конкурентів. У цьому випадку підприємство робить ставку не на прибуток, який отримується з одиниці продажу продукції, а на максимізацію маси отриманого прибутку завдяки великому обсягу збуту.

4. Стратегія проникнення полягає у встановленні низької ціни лише у разі впровадження товару на ринок з подальшим підвищенням рівня цін.

5. Стратегія пульсації характеризується систематичними змінами цін. Відчутне зниження ціни стимулює покупця і розширює можливості збуту, після чого ціни починають поступово зростати.

Визначення стратегії ціноутворення—це складне завдання, в якому слід врахувати:

 стадію та динаміку життєвого циклу товару;

— можливості збільшення попиту (орієнтація на попит);

— наявність і активність конкурентів (орієнтація на стан ринку); —повні та змінні витрати на виробництво та реалізацію продукції (орієнтація на витрати), які визначають мінімальний рівень ціни, що забезпечує беззбитковість діяльності підприємства.

На відміну від підприємств-виробників, торговельні підприємства обмежені в своїй ціновій поведінці більшою кількістю факторів. Якщо підприємство-виробник встановлює ціну реалізації в діапазоні "собівартість виробництва—попит покупців", то торговельне підприємство вимушене враховувати не тільки рівень своїх витрат на реалізацію товарів (витрати обігу), але й цінову політику виробника, а також споживчий попит.

Встановлення факторів, які впливають на розмір доходів торговельного підприємства, дозволяє виявити основні напрями пошуку резервів його збільшення. Обсяг доходів торговельного підприємства від реалізації товарів залежить від кількості реалізованих товарів, ціни їх закупівлі та ціни реалізації.

Відповідно, основними резервами зростання доходів є:

—зниження ціни закупівлі товарів; —підвищення ціни реалізації товарів; —зростання обсягів реалізації товарів.

У сучасних умовах господарювання значним резервом доходів підприємства є розвиток інших видів діяльності (посередницької, кредитної, інвестиційної), які забезпечують отримання позареалізаційних доходів від їх здійснення.

Основними резервами отримання доходів від позареалізаційних операцій є:

— проведення попередньої експертизи проектів та вибір для пайової участі в спільній діяльності підприємств тих галузей та сфер економіки, які мають найбільш високі перспективи зростання та потенційно високу рентабельність капіталу;

— вкладання вільних фінансових ресурсів у ризикові (венчурні) підприємства, наукові дослідження, пов'язані з розробкою якісно нових видів продукції;

— цілеспрямований вибір цінних паперів, які купуються підприємством, оцінка рейтингу їх емітенту та інвестиційної привабливості;

— продаж вільних грошових коштів на фінансовому ринку шляхом придбання інвестиційних сертифікатів, відкриття депозитних рахунків;

—надання комерційного кредиту насамперед тим підприємствам, які є партнерами з господарських зв'язків;

— ефективне здійснення операцій з іноземною валютою з метою отримання доходів за рахунок курсової різниці;

—здача в оренду основних фондів, які активно не використовуються у цей час, визначення та обґрунтування умов оренди та розміру орендної плати;

— урахування в розмірі штрафних санкцій, які використовуються контрагентами підприємства, суми втрат від інфляції та неодержаного прибутку;

— віднесення повної суми збитків за ринковими цінами від ґанджу продукції, псування інструменту, інвентаря, понаднормативного використання сировини та матеріалів, розкрадань тощо на винних осіб та своєчасне їх стягнення.

4. Аналіз доходів торговельного підприємства, його завдання, та методика проведення.

Аналіз доходів—це частина економічної стратегії торгового підприємства. Він спрямований на створення економічних умов, що забезпечують відшкодування постійних витрат підприємства, покриття змінних витрат, які залежать від обсягу реалізації продукції, повної і своєчасної оплати всіх видів податків, обов'язкових платежів та забезпечення отримання прибутку.

Таким чином, аналіз доходів торгового підприємства передбачає:

  1.  обгрунтування видів діяльності, доцільних для здійснення торговим підприємством;
  2.  встановлення критеріїв ефективності укладання комерційних угод для закупівлі товарів;
  3.  формування гнучкої цінової політики під час закупівлі та продажу товарів;
  4.   використання системи цінових знижок, своєчасність їх впровадження, що дозволяє забезпечити розширення обсягів реалізації товарів (під час надання знижок покупцям) чи збільшення обсягів доходів (під час уторговування знижок, які надаються постачальниками);
  5.  визначення економічно обгрунтованого розміру торговельних надбавок (знижок).

Торговельне підприємство може застосовувати єдиний розмір торговельної надбавки чи диференціювати його за товарними групами, з урахуванням витратомісткості їх реалізації, тоді асортиментна структура обороту має суттєвий вплив на обсяги формування доходу.

Аналіз доходів здійснюється за такими етапами:

1. Аналіз загального обсягу та складу доходів. На цьому етапі аналітичної роботи визначаються загальний обсяг доходів підприємства, його абсолютна та відносна зміна порівняно з попередніми періодами. Аналізується склад доходів, тобто питома вага окремих джерел формування доходів в їх загальному обсязі (від реалізації, іншої реалізації, позареалізаційних операцій тощо).

2. Аналіз обсягу та джерел формування валового доходу (від реалізації товарів) торгового підприємства. Цей етап аналітичної роботи передбачає вивчення основних джерел формування валового доходу (реалізація товарів, дрібний опт, операції з тарою, операції з перемірюванням тканин, платні послуги тощо), обсяг формування доходів від кожного джерела, питому вагу в загальному обсязі доходів.

3. Аналіз зміни рівня валового доходу. На цьому етапі визначається рівень валового доходу та розраховується його зміна порівняно з попереднім періодом. Об'єктом аналізу може бути також рівень торговельної надбавки у відсотках до ціни закупівлі товарів;

4. Оцінка рівня доходності інших видів діяльності підприємства. На цьому етапі аналітичної роботи розраховуються та аналізуються в динаміці відносні показники отримання доходів від інших видів діяльності підприємства: інвестиційної, посередницької, кредитної, орендної тощо. Рівень доходності інших видів діяльності порівнюється з рівнем валового доходу для визначення пріоритетних напрямів розвитку підприємства, його диверсифікації. Порівняння та оцінка здійснюються за допомогою розрахунків доходності витрат (співвідношення між сумами доходів та витрат) та доходності активів (обсяг формування доходів на одиницю активів, що використовуються) різних видів діяльності підприємства.

5. Кількісна оцінка факторів, що обумовлюють зміну обсягу формування валового доходу. Цей етап дослідження передбачає:

—вивчення впливу на величину доходу таких факторів, як обсяг товарообороту (у фактичних та зіставних цінах) та середній рівень доходу шляхом застосування методу ланцюгових підстановок або індексного методу;

—кількісну оцінку впливу на середній рівень валового доходу структурних зрушень, а саме: асортиментної структури товарообороту, складу товарообороту за формою продажу, складу постачальників (каналів отримання товарів) шляхом застосування методу відсоткових чисел.

Залежність між обсягом та рівнем доходів торгового підприємства та фактори, що їх обумовлюють, можуть бути встановлені також на базі проведення кореляційно-регресивного аналізу. На завершення факторного аналізу результати окремих розрахунків узагальнюють.

6. Оцінка невикористаних можливостей з отримання доходів. Для виконання цього етапу аналітичної роботи потрібна інформація про ціни продажу окремих видів та різновидів товарів на підприємствах-аналогах та конкурентних або інформація про ціни придбання за альтернативними каналами товаропостачання. При наявності такої інформації розраховуються невикористані можливості зростання доходів підприємства за рахунок удосконалення політики товаропостачання (зменшення ціни закупівлі) або цінової політики використання можливостей збільшення цін реалізації. Оцінка невикористаних можливостей з отримання доходів проводиться вибірково, за товарними групами, що мають для підприємства найбільш вагоме значення.

7. Аналіз достатності формування доходів. Достатність формування доходів оцінюється в цілому за підприємством на основі аналізу напрямів використання отриманих доходів (на оплату податків, покриття постійних та змінних витрат, формування чистого прибутку). Для цього визначаються обсяги, динаміка та питома вага кожного напряму використання доходів у загальному обсязі їх формування, аналізуються показники доходності витрат та прибутковості доходів. Оцінка достатності формування доходів дозволяє зробити висновок щодо виконання вимог самоокупності та самофінансування розвитку торгового підприємства.

На практиці здійснюють зовнішній і внутрішній аналіз доходів. Зовнішній аналіз базується на звітних даних і тому містить обмежену частину інформації про діяльність підприємства. Метою такого аналізу є оцінка рентабельності роботи підприємства, ефективності використання фондів (капіталу), фінансового положення підприємства загалом. Підсумки такої оцінки враховуються у взаємовідносинах підприємства з акціонерами, кредиторами, податковими органами і служать основою визначення положення цього підприємства на ринку, в галузі. Зрозуміло, що опублікована звітність не стосується всіх сфер діяльності підприємств, містить узагальнені дані, в основному про їх фінансову діяльність, і з тієї причини значною мірою знижує і вуалює негативні явища, що мають місце в діяльності підприємства. А тому потрібні ще додаткові відомості про діяльність підприємства. Банки при вирішенні питання про надання кредиту вимагають заповнити власні, більш деталізовані, форми фінансової звітності. Аналогічно роблять фондові біржі щодо підприємств, цінні папери яких у них котуються. Однак ця інформація доступна тільки переліченим структурам.

Найбільше значення в оцінці доходів, фінансових результатів і визначенні заходів зі збільшення прибутків і підвищення рентабельності має внутрішній аналіз. Він базується на використанні всього комплексу економічної інформації, первинних документів і даних бухгалтерського обліку і звітності. Економіст має можливість реально оцінити стан справ на підприємстві. Він може отримати з первинних документів достовірні дані про цінову політику підприємства, його доходи, формування прибутків, структуру витрат обігу й оцінити положення підприємства на товарних ринках, валовий, балансовий прибуток.

Важливе значення має оцінка доходів від реалізації товарів і послуг, їх рівень. Якщо план доходів не складається, тоді порівнюють фактичний результат із попереднім періодом. При аналізі доходів від реалізації товарів і послуг потрібно дати оцінку рівня торгових надбавок за основними товарними групами і виявити причини їх зміни. Важливо також проаналізувати роль різних елементів торгових надбавок за товарами і товарними групами (витрати обігу, податки, що входять у ціну, прибутки) і провести дослідження за основними товарними групами на предмет оцінки можливостей підвищення частки прибутку і зниження рівня поточних затрат за рахунок економії окремих їх видів.

6.   Методи обґрунтування плану доходів.

Розробка плану доходів підприємства здійснюється за основними джерелами їх утворення з подальшими узгодженнями.

Дохід від реалізації товарів (валовий дохід) планується залежно від наявності на момент розробки плану потрібної інформації за допомогою методу прямих техніко-економічних розрахунків або факторно-аналітичного методу.

При застосуванні факторно-аналітичного методу визначення планового розміру доходів здійснюється:

—оцінювання тенденцій зміни рівня валового доходу на основі побудови та аналізу динамічного ряду;

—прогнозування рівня валового доходу на плановий період, виходячи з базового рівня валового доходу, темпу його зміни, який склався у проаналізованому періоді чи на основі формування трендової економіко-математичної моделі. Прогнозований таким чином рівень валового доходу відображає умови здійснення торговельної діяльності, зміни в асортиментній структурі товарообороту, їх складі, джерелах отримання товарів, що склалися у минулому періоді;

—визначення суми валового доходу при плановому обсязі товарообороту та спрогнозованому рівні валового доходу. Тоді величина валового доходу дорівнюватиме плановому товарообороту, помноженому на прогнозований рівень валового доходу і розділеному на 100;

—оцінювання можливих резервів збільшення валового доходу за рахунок окремих факторів, які визначають його розмір.

Використання методу прямих техніко-економічних розрахунків передбачає наявність інформації про обсяги продажу товарів за окремими товарними групами та рівень валового доходу або обсягу угод на закупівлю товарів за окремими контрактами, рівень цін закупівлі та прогнозованих цін реалізації. У першому випадку розрахунок планового розміру валового доходу здійснюється шляхом множення планового обсягу товарообороту конкретної товарної групи на плановий рівень валового товарообороту (торгової надбавки) у цій товарній групі, поділений на 100.

Плановий рівень валового доходу за товарними групами визначається, виходячи з розрахункового розміру торгової надбавки, шляхом ділення величини торговельної надбавки на 100 плюс торговельна надбавка і помножено все на 100.

Під час використання інформації про комерційні угоди розрахунок планового розміру валового доходу здійснюється шляхом множення кількості товарів, які закуповуються за конкретною комерційною угодою, на різницю між ціною реалізації та ціною закупівлі з цієї комерційної угоди.

Доходи від реалізації виробленої продукції (роботи, послуг) планують, виходячи з обсягів виробничої програми підприємства та прийнятих цін реалізації з урахуванням базових цін та наданих цінових знижок.

Розрахунок ведеться шляхом множення обсягу виробництва в натуральному вимірі конкретного товару на прийняту базову ціну реалізації цього товару, мінус розмір цінових знижок, які надаються за окремими контрактами з урахуванням кількості контрактів, які передбачають різні види цінових знижок і кількості видів продукції у виробничій програмі підприємства.

Запланований дохід від продажу матеріальних цінностей та майна розраховується як різниця між вартістю їх придбання (за балансовою оцінкою) та продажною ціною їх реалізації, з урахуванням зношування основних фондів та витрат підприємства, пов'язаних із їх демонтажем, передпродажною підготовкою та реалізацією.

Розрахунок здійснюється шляхом мінусування від ціни придбання матеріальних цінностей нарахованої суми амортизації за період експлуатації, і мінус витрати, пов'язані зі здійсненням демонтажу, передпродажного ремонту, транспортування до місця реалізації, оплати посередницьких послуг. Аналогічно визначаються доходи від продажу брокерських місць, а також нематеріальних активів.

Доходи від посередницької діяльності підприємства планують, виходячи з обсягів цієї діяльності та прийнятої форми оплати за послуги підприємства.

Доходи від перепродажу матеріальних цінностей невласного виробництва, які також відносяться до посередницької діяльності, плануються, як правило, виходячи з обсягів здійснення таких операцій і запланованої маржі (різниці в цінах).

Доходи підприємств, отримані від пайової участі в спільних підприємствах та у створенні інших підприємств, плануються на основі інформації про рентабельність їх діяльності, обсяг отримання чистого прибутку, а також закріпленого в засновницьких документах порядку його розподілу.

Якщо підприємство с власником акцій інших підприємств, то рівень отримання доходу не гарантується і визначається за результатами господарсько-фінансової діяльності цього підприємства з урахуванням прийнятої ним дивідендної політики.

Якщо підприємство є власником привілейованих акцій, облігацій, сертифікатів та інших видів цінних паперів із гарантованим розміром отримання доходів, то його розмір планується, виходячи з номінальної вартості цінних паперів, рівня гарантованого доходу (відсотка) та терміну його виплати. Необхідний розрахунок роблять шляхом множення номінальної вартості облігації на гарантований рівень дохідності у % до його номінальної вартості за період (днів, місяців), помноженому на період володіння цінним папером (днів, місяців) та отримання дивідендів, поділеному на кількість днів, місяців у плановому періоді.Аналогічно розраховується і сума відсотків, нарахована за депозитними внесками підприємства, яка планується, та доходи від надання комерційного кредиту іншим підприємствам. Під час проведення розрахунку враховуються суми внеску або кредиту та термін, на який вони надані.

Доходи підприємства від здачі майна (лізингу) плануються, виходячи з умов орендної або лізингової угоди щодо форми та розміру орендної плати—фіксованої суми, ковзаючої суми, відсотка від виручки або прибутку, натуральної форми оплати тощо.

Загальний план отримання доходів розраховується як сума їх планового розміру за всіма джерелами формування.

Плановий розмір отримання доходів повинен бути достатнім для:

1) формування фонду грошових коштів, необхідних для розрахунків із бюджетом з ПДВ та податку на прибуток;

2) покриття постійних та змінних поточних витрат;

3) отримання потрібної суми чистого прибутку, достатньої для вирішення виробничих та соціальних завдань підприємства.

З урахуванням цієї вимоги загальний плановий розмір отримання доходів повинен бути порівняний з його цільовим чи необхідним розміром.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

73187. ОСНОВНЫЕ СВЕДЕНИЯ О КОНЦЕПЦИИ СЕМАНТИЧЕСКОГО WEB 24 KB
  Возможность интегрировать в Интернет объекты реального мира благодаря унификации обмена данными. Организация такого представления данных в сети, чтобы допускалась не только их визуализация, но и их эффективная автоматическая обработка программами разных производителей.
73188. Интеграция и взаимодействие в сети Веб 43.55 KB
  В многих компаниях уже сложилась тенденция предоставлять своим сотрудникам, партнерам и клиентам доступ ко всем типам информации и сервисов посредством сети Веб. Однако в корпоративных сетях компаний функционирует огромное число разнородных бизнес-приложений, созданных в различное время...
73189. GRAMMATICAL CLASSES OF WORDS 67.5 KB
  The problem of parts of speech is one that causes great controversies both in general linguistic theory and in the analysis of separate languages. We shall have to examine here briefly a few general questions concerning parts of speech which are of some importance for Modern English.
73190. Grammar and its place among other sciences 129.5 KB
  The following course of theoretical grammar serves to describe the grammatical structure of the English language as a system where all parts are interconnected. The difference between theoretical and practical grammar lies in the fact that practical grammar prescribes certain rules...
73192. Функция потребления и мультипликатор (по Кейнсу) 199.67 KB
  Мультипликатор -– это числовой коэффициент показывающий зависимость изменения ВНП в соответствии с изменением какого-либо компонента совокупного спроса. Мультипликатор инвестиций будет выглядеть следующим образом: где MR1 –- мультипликатор инвестиций...
73193. Объекты мониторинга: социум, среда, экономика 160.5 KB
  Экологический мониторинг относится к информационной структуре системы управления и регулирования. Комплексный экологический мониторинг включает в себя как биологический так геофизический аспекты в качестве результата которого должна выступать оценка и прогноз состоянии...
73194. Математические понятия 112.5 KB
  Понятия, которые изучаются в начальном курсе математику, обычно представляют в виде четырех групп. В первую включаются понятия, связанные с числами и операциями над ними: число, сложение, слагаемое, больше и др. Во вторую входят алгебраические понятия: выражение, равенство, уравнение и др.
73195. Охорона і захист права власності 85.33 KB
  Охорона власності - це вжиття власником різноманітних заходів, спрямованих на забезпечення цілісності свого майна, його схоронності від найрізноманітніших небажаних обставин: негоди, стихійного лиха, нападу зловмисника, дикого звіра тощо.