67354

Ресурси підприємства

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Для здійснення будь-якого виробничого процесу, крім самої праці як доцільної діяльності людей, потрібні предмети праці, тобто матеріально-технічні ресурси та засоби праці. Сукупність засобів праці, якими розпоряджається підприємство, складає його основні фонди.

Украинкский

2014-09-07

41.32 KB

0 чел.

Тема 19. Ресурси підприємства

  1.  Характеристика основних засобів торговельного підприємства.
  2.  Класифікація основних засобів за різними ознаками.
  3.  Оцінка вартості основних засобів.
  4.  Аналіз стану та ефективності використання основних засобів.
  5.  Характеристика основних засобів торговельного підприємства.

Для здійснення будь-якого виробничого процесу, крім самої праці як доцільної діяльності людей, потрібні предмети праці, тобто матеріально-технічні ресурси та засоби праці. Сукупність засобів праці, якими розпоряджається підприємство, складає його основні фонди.

Під терміном "основні фонди" розуміють матеріальні засоби, що використовуються у виробничій діяльності підприємства впродовж періоду, який перевищує 365 календарних днів віддати їх вводу до експлуатації, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зношуванням. Таким чином, характерними особливостями основних фондів є:

1. Використання їх у натуральному вигляді впродовж тривалого часу.

2. Схильність до зношування, яка виявляється у поступовій втраті можливої подальшої експлуатації у зв'язку з старінням, закінченням резерву потужності (матеріальне зношування) або з втратою доцільності паралельної експлуатації у зв'язку з виникненням основних фондів, що мають якісніші характеристики (моральне зношування).

3. Специфічний характер кругообігу та відшкодування вартості через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства, і відповідно вартість продукції (робіт, послуг).

Основні фонди підприємства повинні забезпечувати належні матеріальні умови для здійснення господарської діяльності торгового підприємства, забезпечення необхідного обсягу товарних запасів, проведення транспортних, розвантажувально-навантажувальних, пакувальних та інших підготовчих операцій, пов'язаних з отриманням та реалізацією товарів, виконанням виробничих функцій, наданням послуг, праці та відпочинку працівникам підприємства, підвищенням продуктивності їхньої праці та ефективного господарювання всього підприємства. Рішенню цих завдань сприяє цілеспрямована робота з формування обсягу та складу основних фондів, створення режиму та умов їх експлуатації, підтримки у робочому стані та вибору політики амортизації.

  1.  Класифікація основних засобів за різними ознаками.

Оскільки натурально-речовий склад основних фондів підприємства дуже різноманітний, для їх обліку, аналізу та планування використовують різні ознаки класифікації.

Класифікація основних фондів підприємства. За характером використання виділяють основні виробничі та невиробничі фонди:

1. Основні виробничі фонди основного виду діяльності підприємства.

2. Основні виробничі фонди інших галузей, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією товарів (виробництвом продукції або наданням послуг), але виконують окремі підсобно-допоміжні та обслуговуючі функції (в торговельних підприємствах до них відносять основні фонди таких сфер матеріального виробництва, як транспорт, будівництво, виробництво, побутове обслуговування, інформаційно-обчислювальне обслуговування тощо).

3. Невиробничі основні фонди, використання яких пов'язане з діяльністю, що відноситься до галузей невиробничої сфери (житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт, освіта, культура, охорона здоров'я, відпочинок та туризм, соціальне забезпечення тощо).

На відміну від основних виробничих фондів, які обслуговують господарську діяльність підприємства, створюють умови для її успішного здійснення, наявність у торговельного підприємства невиробничих основних фондів призначена для вирішення соціальних завдань: створення належних умов для проживання та відпочинку робітників підприємства та членів їх сімей, підтримки стабільності трудового колективу, покращення умов праиі та морального клімату.

Оскільки в торговельних підприємствах переважають жінки та молодь, рішення цих питань актуальне та злободенне.

За цільовим призначенням виділяють: будівлі та споруди, машини, обладнання, транспортні засоби, інвентар, інструменти.

1. Будинки—архітектурно-будівельні об'єкти, що забезпечують умови праці працівників торгівлі, зберігання, сортування та підготовку товару до продажу, продаж товарів, надання торговельних послуг населенню.

2. Споруди—інженерно-будівельні об'єкти, потрібні для здійснення виробничих та торгово-технологічних процесів.

3. Передавальні засоби, за допомогою яких здійснюється передача енергії, тепла, а також рідких та газоподібних речовин.

4. Машини та устаткування, до яких належать силові машини, робочі механізми та устаткування, торговельні автомати, механічне устаткування, підйомно-транспортне устаткування; контрольно-касові апарати, вимірювальні прилади, апарати та устаткування для виготовлення і продажу безалкогольних напоїв, фасувально-пакувальне устаткування, інше торгово-технологічне устаткування, теплове устаткування.

5. Механізований інструмент, немеханізовані засоби праці та закріплені до машин інструменти.

6. Виробничий інвентар та приладдя, предмети виробничого призначення; устаткування з охорони пращ, ємності для зберігання рідких та сипучих товарів тощо.

7. Транспортні засоби пересування, призначені для переміщення людей та вантажу.

8. Господарський інвентар— предмети конторського та господарського призначення.

9. Багаторічні насадження.

Залежно від участі у виробничому процесі розрізняють пасивні та активні основні фонди:

1. Пасивна частина—будівлі, споруди та інші елементи основних фондів, які безпосередньо не впливають на предмети праці, але створюють матеріально-речові умови для господарської діяльності підприємства.

2. Активна частина—машини, обладнання, інструменти та інші елементи основних фондів, які використовуються для безпосереднього впливу на предмети праці.

У галузях виробничої сфери вирішальну роль має стан та технічний рівень активної частини основних фондів. Він визначає можливість підприємства щодо збільшення виробничих потужностей та виробничої програми, рівень продуктивності пращ основного виробничого персоналу. Це вимагає першорядної уваги до збільшення питомої ваги активної частини основних фондів у їх загальному обсязі.

Для торговельних підприємств велике значення мають розміри, стан та місцезнаходження пасивної частини основних фондів—торгових та складських приміщень. Вони визначають імідж підприємства, обсяги товарообігу та його товарного забезпечення (зберігання товарних запасів), інтенсивність потоків покупців, й, відповідно, рівень продуктивності праці робітників торговельного підприємства.

Стан активної частини основних фондів визначає рівень продуктивності пращ тільки окремих категорій робітників, які виконують виробничі функції—фасувальників, вантажників, наладчиків. Для інших категорій персоналу активна частина основних фондів забезпечує належні умови праці, підвищує комфортність та якість обслуговування покупців.

Залежно від форм власності розрізняють власні основні та орендовані основні фонди:

1. Власні основні фонди.

2. Орендовані основні фонди, передані у використання підприємству на основі угоди про оренду приміщень, споруд або лізинг машин, обладнання на визначений часовий термін за визначену плату з правом (фінансова оренда) або без права (оперативна оренда) подальшого викупу.

Вартісна оцінка власних основних фондів, а також фондів, взятих у фінансову оренду, вартість цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, взятих в оренду, відображаються у балансі підприємства.

Вартість окремих інвентарних об'єктів основних фондів, взятих в оперативну оренду (крім приміщень) обліковується на позабалансовому рахунку "Орендовані основні фонди", виходячи з експертної оцінки їх вартості, відображеної в угоді про оренду (лізинг).

Залежно від джерел фінансування виділяють основні фонди, що внесені до статутного фонду підприємства; ті, що придбані за рахунок власних коштів; придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів, а також безоплатно отримані основні фонди:

1. Основні фонди, внесені до статутного фонду підприємства його засновниками (передані в порядку оплати акції).

2. Основні фонди, придбані протягом діяльності підприємства за рахунок власних коштів.

3. Основні фонди, придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів.

4. Безоплатно отриманні основні фонди (в порядку спонсорської, безплатної фінансової допомоги тощо).

Наведена класифікація має суттєве значення для оцінки можливостей впливу підприємства на склад основних фондів.

Залежно від стану фактичного використання основні фонди поділяють на ті, що використовуються в основній господарській діяльності; здані в оперативну або фінансову оренду (лізинг); такі, що тимчасово не використовуються:

1. Основні фонди, які фактично використовуються в господарській діяльності підприємства.

2. Основні фонди, здані в оренду (оперативну чи фінансову).

3. Основні фонди, що тимчасово не використовуються у зв'язку з переходом на нові види продукції, проведенням планового ремонту, сезонними коливаннями в обсязі попиту.

4. Основні фонди, подальше використання яких у діяльності підприємства не планується.

Характеристика основних фондів підприємства за станом їх використання дозволяє визначити коло завдань, що потребують вирішення:

— щодо основних фондів, що використовуються в господарській діяльності підприємства, основним завданням управління є підвищення ефективності їх використання;

— за орендованими — вибір оптимальних умов оренди та підбір орендаторів;

- за фондами, зданими в оренду—контроль за зберіганням та дотриманням правил експлуатації, визначення оптимальних умов оренди, підбір орендаря, контроль за своєчасністю сплати орендної платні;

- щодо фондів, які тимчасово не використовуються — скорочення періоду їх простою та якнайшвидше включення до виробничого процесу (за рахунок скорочення термінів монтажу, наладки, ремонту).

Якщо підприємство має зайві основні фонди, що тимчасово не використовуються, то основним завданням є пошук можливостей їх альтернативного використання шляхом перепрофілювання, здавання в оренду або продажу, максимізації отриманих унаслідок цього доходів.

Розглянута класифікація основних фондів використовується для аналізу їх стану, планування відтворення, складання державної звітності, проведення переоцінок та інвентаризацій.

Структура основних фондів підприємства характеризується питомою вагою їх різних груп у загальному обсязі основних фондів. її аналіз дозволяє оцінити співвідношення різних видів основних фондів, дати характеристику змінам в їх складі.

Усі основні фонди, що знаходяться у розпорядженні підприємства, незалежно від порядку їх формування, а також сукупність його обігових фондів (сировини, палива, матеріалів та інших матеріальних ресурсів) прийнято називати матеріально-технічною базою підприємства.

  1.  Оцінка вартості основних засобів.

Оцінка наявності та руху основних фондів торговельного підприємства проводиться за окремими інвентарними об'єктами основних фондів у натуральному та вартісному вимірах.

Натуральні показники характеризують кількість одиниць, що входять у склад кожного виду основних фондів, їхні параметри — потужність, продуктивність, вантажність, рік введення в експлуатацію тощо.

Натуральні показники використовуються для оцінки технічного стану та морального зношування основних фондів, розробки балансу обладнання, оцінки продуктивної потужності та пропускної спроможності.

Кожна одиниця основних фондів має також визначену грошову вартість. Вартісні показники оцінки основних фондів дозволяють враховувати їх при оподаткуванні, здійснювати фінансування відтворення основних фондів, оцінювати ефективність їх використання.

Для оцінювання основних фондів використовується первісна, відновлювальна та залишкова вартість.

Первісна вартість відображає суму витрат підприємства на їх створення та введення в дію: витрати на зведення будівель, споруд; придбання машин та обладнання, страхування. За первісною вартістю основні фонди враховуються на балансі підприємства, тому її називають також балансовою вартістю.

Під відновлювальною вартістю основних фондів розуміють вартість їх відновлення за сучасних умов у цінах, тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних фондів за певний проміжок часу. Зміна вартості основних фондів відбувається під впливом зміни цін на сировину та матеріали, зміни трудових витрат на їх виробництво, а також під впливом інфляційних процесів в економіці. Розбіжність, яка виникає між первісною та відновлювальною вартістю основних фондів, ускладнює їх оцінювання та регулювання процесів відтворення, призводить до викривлення показників оцінки ефективності використання.

Для забезпечення об'єктивності оцінки проводиться періодична переоцінка основних фондів за відновлювальною вартістю. До 1997 р. рішення про проведення переоцінки основних фондів приймалося на державному рівні, з затвердженням централізовано визначних диференційованих коефіцієнтів індексації основних фондів (залежно від їх виду та строку введення в експлуатацію). В результаті проведення переоцінки всі основні фонди підприємства отримують єдину оцінку з повноти вартості їх відтворення на момент індексації. Переоцінці підлягала і сума нарахованої амортизації.

Починаючи з 1998 р., відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку" підприємства отримали право на самостійне щорічне переоцінювання основних фондів, виходячи з офіційно опублікованого індексу інфляції.

Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реально існуючу вартість, яка ще не перенесена на вартість продукції (робіт, послуг). Кількісно вона дорівнює різниці між первісною вартістю та сумою накопиченого на момент оцінки зношування основних фондів у зв'язку з їх спрацюванням.

З метою оцінки та аналізу розрізняють:

—бухгалтерську залишкову вартість основних фондів, яка враховує вплив на вартість основних фондів діючого (визначеного державою) механізму її амортизації;

- реальну залишкову вартість, яка враховує втрату споживчої вартості основних фондів у результаті фізичного і морального зношування.

Потреба в амортизації основних фондів обумовлена тим, що термін використання основних фондів у діяльності підприємства має певні обмеження в зв'язку з поступовим зношуванням основних фондів та втратою їх споживчої вартості (корисності).

Прийнято виділяти два види зношування—фізичне та моральне.

Під фізичним зношуванням (спрацюванням) основних фондів слід розуміти втрату ними техніко-експлуатаційних властивостей унаслідок їх використання або впливу на них природних сил.

На швидкість та розміри фізичного зношування основних фондів впливають їх надійність та довговічність, рівень використання, особливості матеріалів, що застосовуються в їх виробництві, технологія виробництва, рівень використання в діяльності торговельного підприємства, якість технологічного догляду та ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Моральне зношування (техніко-економічне старіння основних фондів) — це процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Причиною морального зношування є створення принципово нових або більш продуктивних та економічних основних фондів, впровадження нових технологій та матеріалів у виробництво тощо.

Усунення наслідків зношування може відбутися у різних формах. Фізичне зношування (спрацювання) поділяють на усувне (тимчасове) та неусувне (нагромаджувальне).

Перший вид фізичного зношування періодично усувається шляхом капітального ремонту основних фондів.

Другий не може бути усунений таким шляхом. З часом неусувне фізичне зношування нагромаджується та зумовлює такий стан основних фондів при якому їх подальше використання є неможливим. Настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни об'єктів основних фондів на нові—аналогічного призначення.

Моральне зношування (техніко-економічне старіння) також може бути повне та часткове.

Часткове моральне зношування може бути усунуто шляхом проведення модернізації основних фондів, під якою розуміють внесення певних конструктивних змін в об'єкти основних фондів з метою покращення їх техніко-економічних характеристик.

Настання повного морального зношування обумовлює потребу в заміні об'єктів основних фондів підприємства.

Залежно від результатів зміни споживчої вартості основних фондів виділяють:

—просте відтворення, при якому досягається збереження споживчої вартості основних фондів;

— розширене відтворення, при здійсненні якого споживча вартість та кількість основних фондів підприємства зростає.

Просте відтворення відбувається шляхом проведення капітального ремонту та заміни застарілих об'єктів основних фондів, розширене— шляхом проведення нового будівництва, реконструкції та технічного переоснащення, модернізації основних фондів. Вибір форми відтворення здійснюється в процесі управління інвестиційною діяльністю торговельного підприємства.

Проміжок часу, протягом якого відбувається процес формування, використання та відновлення споживчої вартості основних фондів, характеризується поняттям "цикл відтворення основних фондів".

Цикл відтворення основних фондів не слід плутати з поняттям "обіг основних фондів", яке відображає проміжок часу, протягом якого відбувається відновлення вартості основних фондів через механізм амортизаційних відрахувань.

Наведені поняття не тільки змістовно, але й кількісно відрізняються одне від одного.

Якщо цикл відтворення основних фондів більш тривалий, ніж обіг основних фондів, то підприємство отримує додатковий дохід за рахунок використання накопиченої амортизації. Якщо ж у разі неефективного використання цикл відтворення коротший за обіг фондів, то підприємство не має фінансових джерел для відновлення основних фондів (у зв'язку з не завершенням амортизаційного періоду) і несе збитки через списання залишкової вартості основних фондів на фінансові результати діяльності.

  1.  Аналіз стану та ефективності використання основних засобів.

Необхідною передумовою удосконалення формування, використання та відтворення основних фондів торговельного підприємства є проведення аналізу їх сучасного стану та ефективності використання.

Інформаційною основою аналітичної роботи є матеріали бухгалтерського обліку (обігові відомості з рахунку 01 "Основні засоби", 07 "Обладнання", 055 "Майно в оренді"), форми бухгалтерської звітності: ф. № 1 "Баланс", ф. № 3 "Звіт про фінансово-майновий стан" (розділ 4—"Наявність та рух основних фондів"), форма статистичної звітності № 11 -ОФ "Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)", матеріали оперативного обліку об'єктів основних фондів (технічні паспорти та інша первинна документація), матеріали дослідження ринкових цін відновлення основних фондів (прайс-аркуші на продаж аналогічного обладнання, вартість будівельно-монтажних матеріалів та робіт) тощо.

Завданням аналізу стану та ефективності використання основних фондів є:

1. Встановлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами.

2. Відповідність величини, складу і технічного рівня фондів потребі у них.

3. Визначення обсягів їх зростання, оновлення та вибуття.

4. Вивчення технічного стану основних засобів, особливо їх активної частини—машин та устаткування.

5. Визначення ступеня використання основних фондів.

6. Аналіз повноти використання торговельної та складської площі.

7. Встановлення ступеня використання обладнання та його комплектності.

8. Визначення впливу використання основних фондів на обсяг товарообороту та інші економічні та фінансові показники діяльності підприємства.

9. Виявлення резервів зростання фондовіддачі.

10. Збільшення обсягу товарообороту та прибутку за рахунок покращення використання основних фондів.

Аналіз стану та ефективності використання основних фондів торговельного підприємства передбачає проведення аналітичної роботи.

Етапи аналізу:

1. Аналіз обсягів та динаміки основних фондів.

2. Аналіз стану та складу основних фондів.

3. Аналіз ступеня зносу основних фондів.

4. Аналіз інтенсивності відновлення.

5. Аналіз ефективності використання.

У загальному аналізі стану та ефективності використання основних фондів важливим є проведення аналізу обсягів та динаміки основних фондів. На цьому етапі аналізу визначається загальний обсяг основних фондів торговельного підприємства у вартісному вимірі та вивчається динаміка обсягу основних фондів порівняно з попередніми періодами.

Якщо протягом аналітичного періоду відбулися переоцінки вартості основних фондів, то вивченню динаміки повинна передувати процедура приведення обсягу фондів у зіставний вигляд. Для цього проводиться зменшення обсягу переоцінених основних фондів у попередніх періодах. Зіставлений динамічний ряд дозволяє визначити реальну зміну обсягу основних фондів підприємства.

Темп зростання обсягу основних фондів слід порівняти з темпом зростання обсягу товарообороту підприємства (для визначення ступеня матеріального забезпечення зростання товарообороту) та темпом зростання загального обсягу активів підприємства (для оцінки змін в їх складі позаобігових активів).

Окремо виділяють аналіз стану та складу основних фондів. На цьому етапі аналізу вивчається склад основних фондів і динаміка окремих видів (об'єктів) та груп основних фондів.

Важливим є аналіз зношування основних фондів. Він характеризує їх вік та можливість подальшого використання. Для отримання аналітичного висновку з цього напряму аналізу розраховують коефіцієнт зношування основних фондів (як результат ділення суми зношування на первинну або відновну вартість основних фондів) і коефіцієнт придатності (як відношення залишкової вартості до первинної вартості основ них фондів).

Окремо проводиться аналіз інтенсивності відновлення основних фондів шляхом розрахунку коефіцієнта оновлення основних фондів (вартість введених основних фондів за період поділено на вартість основних фондів на кінець аналітичного періоду).

Коефіцієнт вибуття—основні фонди, що вибули з експлуатації, поділені на вартість основних фондів на початок періоду.

І останній показник — це швидкість оновлення як 1 поділити на коефіцієнт оновлення основних фондів. Вказані показники розраховуються за окремими групами основних фондів та за окремими аналітичними періодами. їх аналіз дозволяє зробити висновок щодо стану відновлення основних фондів та пріоритетів підприємства в цьому питанні.

Завершується аналіз основних фондів оцінкою ефективності використання. Ступінь виконання цього завдання оцінюється шляхом вивчення в статиці та динаміці й порівнянні з підприємствами-аналогами цілої низки показників використання основних фондів:

1. Фондовіддачі (товарооборот поділити на середню вартість основних фондів).

2. Доходовіддачі (доходи від усіх видів діяльності поділені на середню вартість основних фондів).

3. Фондоємкості (1 поділити на фондовіддачу), тобто т/оборот, або 1 поділити на доходовіддачу, тобто середня сума основних фондів, що припадає на одиницю доходів.

4. Прибутковості основних фондів у % (балансові прибутки поділити на середню вартість основних фондів).

5. Забезпеченості витрат на утримання основних фондів доходами від діяльності підприємств (виплати на утримання основних фондів поділити на доходи від усіх видів діяльності).

Це частка доходів, яка використовується на утримання основних фондів в їх загальному обсязі.

Для розрахунку наведених показників використовується середньорічна вартість, розрахована за середньою хронологічною, тобто з урахуванням їх надходження та вибуття.

У практиці роботи підприємств застосовується метод інтегральної оцінки, який дозволяє надати узагальнену оцінку ефективності використання основних фондів підприємств.

Розрахунок інтегрального показника зміни ефективності використання основних фондів здійснюється за формулою:

Крім приведених показників, при аналізі використовують віддачу торгової площі чи об'єм товарообороту, коефіцієнт змінності роботи обладнання, коефіцієнт інтенсивності роботи на підприємстві стратегії формування та використання основних фондів, які потрібно враховувати при обгрунтуванні напрямів її удосконалення на плановий період.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

47280. Разработка сети электроснабжения нового района города и коттеджного поселка 5.19 MB
  Построение вариантов схемы сети 380 В города и коттеджного поселка. Техникоэкономическое сравнение и выбор оптимального варианта схемы городской сети 380 В. Построение конкурентно способных вариантов схемы сети 10 кВ с учетом коттеджного поселка и выбор электрооборудования.
47282. Классификация и общая характеристика учреждений, предоставляющих социальные услуги 235 KB
  Предоставление социальных услуг без обеспечения проживания это предоставление услуг социального характера консультаций материальной помощи помощи беженцам и аналогичных услуг отдельным лицам и семьям на дому или в других местах. К учреждениям оказывающим социальные услуги без обеспечения проживания относятся комплексные центры социального обслуживания центры социального обслуживания семьи и детей центры социального обслуживания лиц без определенного места жительства и т. В центрах социального обслуживания населения и в отделах...
47283. Управление дебиторской задолженностью открытого акционерного общества «Коммунальные системы БАМа» 680.5 KB
  Сущность дебиторской задолженности Факторы влияющие на уровень дебиторской задолженности. Пути снижения дебиторской задолженности. Управление дебиторской задолженностью на примере ОАО Коммунальные Системы БАМа. Анализ дебиторской задолженности предприятия в целом.
47284. Цех подготовки фабрики газетной бумаги в г. Шклове 2.47 MB
  Определение крановых нагрузок В данном дипломном проекте выполнен расчет одной подкрановой балки расположенной по оси 1 расчётной рамы разрез 11 в пролете 14 которая идентична подкрановой балке по оси 4. Вариант 1 2 крана Используя правило Винклера устанавливаем два груза на балке и находим положение равнодействующей R относительно опоры А: мм Расстояние от критического груза до равнодействующей: С = 24 3 = 06 м По теореме Винклера устанавливаем колёса крана на балке таким образом чтобы расстояние от левой опоры до...
47287. Алгоритм пересчета балансов вершин выделенного пути и его особенности 76.6 KB
  После добавления нового элемента необходимо обновить коэффициенты сбалансированности родительских узлов Если любой родительский узел принял значение -2 или 2, то необходимо выполнить балансировку поддерева путем поворота
47288. Процедура построения почти полного дерева поиска и ее особенности 82.69 KB
  Бинарное дерево-это конечное множество элементов, которое либо пусто, либо содержит один элемент, называемый корнем дерева, а остальные элементы множества делятся на два непересекающихся подмножества, каждое из которых само является бинарным деревом.