67423

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Управління фінансами здійснюється через систему відносин, що склалися і обумовлене їх історичними, політичними та економічними чинниками. Воно підпорядковано фінансовій політиці держави. У відповідності до фінансової політики визначається обсяг розподілу та перерозподілу національного...

Украинкский

2014-09-10

47.5 KB

1 чел.

PAGE  19

ТЕМА 4. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ

План теми:

  1.  Управління фінансами в Україні
  2.  Досвід оперативного управління фінансами в індустріально розвинених країнах
  3.  Автоматизовані системи управління фінансами
  4.  Основні зміни у фінансовому плануванні при переході до ринку

4.1. Управління фінансами в Україні

Управління фінансами здійснюється через систему відносин, що склалися і обумовлене їх історичними, політичними та економічними чинниками. Воно підпорядковано фінансовій політиці держави. У відповідності до фінансової політики визначається обсяг розподілу та перерозподілу національного доходу через фінансову систему та окремі її ланки.

В Україні до управління фінансами причетні такі суб'єкти, як: Верховна Рада України (ВРУ), Президент України та Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України (КМУ), Міністерство фінансів України, Державне Казначейство України, Державна податкова адміністрація України (ДПАУ), Контрольно-ревізійна служба України (КРУ), Державний пенсійний фонд України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України (ДКЦПФР), Міністерство економіки України (Мінекономіки), Державна митна служба України (Держмитком), Національний банк України (НБУ), фінансові органи місцевого самоврядування (міські фінансові управління, районні та міські фінансові відділи), та інші суб’єкти фінансового управління.

Верховна Рада України, Президент України та його адміністрація, Кабінет Міністрів України приймають участь в управлінні фінансами, фінансовою системою через прийняття Законів України, Постанов ВРУ, Указів Президента, Постанов КМУ щодо фінансової системи. Інакше кажучи, ці суб’єкти управління фінансами визначають правове поле фінансової діяльності суб’єктів господарювання та управління, чинять стратегічне управління фінансовою сферою, розраховане на значну перспективу.

Мінфін, Державне казначейство, ДПАУ, КРУ, Держмитком, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, НБУ та місцеві фінансові органи здійснюють поточне і оперативне управління фінансами, відповідними рівнями бюджетів за визначеними для кожного органу функціями фінансового управління згідно чинного законодавства. Мінекономіки причетне до управління фінансами як орган, що координує розробку та виконання державної програми соціального та економічного розвитку. Така державна програма є критерієм для розроблення, прийняття та виконання державного бюджету України. Наявність такої програми робить діяльність уряду і фінансових органів управління ефективною, спрямованою на досягнення конкретних стратегічних цілей. Відсутність програми надає можливості суб’єктивного впливу на бюджетний процес шляхом лобіювання миттєвих інтересів окремих фінансових і господарюючих суб’єктів, протягування у державні витрати таких затрат, які не обґрунтовані з точки зору загальнодержавних або регіональних інтересів.

4.2. Досвід оперативного управління фінансами в індустріально розвинутих країнах (ІРК)

Оперативне управління фінансами в ІРК, як правило, здійснюється декількома державними органами.

У США – це Міністерство фінансів, яке розробляє фінансову і податкову політику, займається питаннями внутрішніх позик та управлінням державним боргом, здійснює контроль за дотриманням фінансового законодавства, за збиранням внутрішніх доходів; Адміністративно-бюджетне управління при Президентові, яке складає видаткову частину федерального бюджету та розробляє фінансові програми; організовує оперативний контроль за управлінням бюджетом і є провідним органом виконавчої влади. Управління виконанням бюджету розподілено у США між Міністерством фінансів (воно проводить збирання таких внутрішніх доходів як платежі з індивідуального прибуткового податку, соціального страхування, податків з корпорацій, майна та дарунків і непрямих податків); Митною службою та Бюро з алкогольних напоїв, тютюнових виробів та вогнепальної зброї (ці органи зайняті збиранням відповідно митних доходів та доходів від оподаткування акцизами перерахованих товарів).

У Великобританії органом державного оперативного управління фінансами виступає Міністерство фінансів (Казначейство), яке керує розробленням, складанням та виконанням державного бюджету, визначенням податкової політики, фінансово-економічним прогнозуванням, міжнародними фінансовими відносинами, здійснює контролювання витрат коштів державними підприємствами. Виконання бюджету в частині збирання мита і акцизів організовує Управління митних зборів та акцизів.

У Німеччині провідним органом державного оперативного управління фінансами є Міністерство фінансів, яке розробляє основи фінансової, податкової, валютної та кредитної політики. Воно складає проект бюджету та середньострокового фінансового плану, здійснює касове обслуговування бюджету, контролювання за виконанням бюджету та розроблення засад розподілу фінансових ресурсів між ланками бюджетної системи. В управлінні фінансами також приймають участь: Федеральне фінансове відомство та Федеральне управління державним боргом, які підпорядковані федеральному Міністерству фінансів. Федеральне фінансове відомство займається податковою перевіркою підприємств, оподаткуванням іноземних інвестицій, проблемами усунення подвійного оподаткування. Федеральне управління державним боргом відає операціями по випуску та погашенню позик та фінансуванням бюджетного дефіциту.

У Франції оперативне управління фінансами здійснює Міністерство економіки, фінансів та бюджету. До його функцій належить розроблення державного бюджету і контролювання за його виконанням, касове обслуговування бюджету, збирання податків, мита та інших надходжень, контролювання фінансових операцій, здійснення зв’язку держави з підприємствами як акціонера, кредитора або гаранта, суспільний облік та контроль (названі функції розподілені між відповідними департаментами міністерства).

В Італії оперативним управлінням фінансами зайняті чотири державні органи:

* Казначейство відає державними видатками та фінансовим контролем;

* Міністерство фінансів опікується доходами;

* Міністерство бюджету і планування виконує обов’язки із складання державного бюджету та координування фінансових ресурсів;

* Міністерство внутрішніх справ відає місцевими фінансами.

4.3. Автоматизовані системи управління фінансами

Частиною загального управління фінансами є автоматизовані системи управління (АСУ), що базуються на використанні економіко-математичних методів та комп’ютерної техніки. АСУ стають невід’ємним елементом структури фінансових органів, інших структур управління фінансами, сприяють кращому, ефективнішому функціонуванню фінансів. Система фінансових органів переробляє великий потік інформації, що змінюється від командної до інформаційно-аналітичної, а тому зростання управлінських процесів, не дивлячись на збільшення чисельності управлінців, призводить до того, що вони не встигають своєчасно розробляти і реалізовувати управлінські рішення, користуючись старими методами і технічними засобами.

Компетентне управління фінансами з боку працівників фінансових органів повинно спиратися на їхнє інформаційне обслуговування на базі застосування автоматизованих систем фінансових розрахунків (АСФР) та автоматизованих систем управління фінансами (АСУФ). Такі системи діяли ще у період централізованої планової економіки, обслуговуючи процеси складання і виконання бюджетів різних рівнів.

В сучасних умовах створюються спеціалізовані мережі, які обслуговують певні фінансові органи, зокрема Державне казначейство – система ТАСК (трансакційна система казначейства), ДПАУ – система обліку платників за окремими видами податків (ПДВ, прибуткового податку – із використанням індивідуальних ідентифікаційних кодів тощо), банківську систему (система “Клієнт-банк”), Державний пенсійний фонд та інші.

4.4. Основні зміни у фінансовому плануванні при переході до ринку

Об’єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб’єктів господарювання і держави, а підсумковим результатом – складання фінансових планів, починаючи від кошторису окремої установи до зведеного фінансового балансу держави. Фінансові плани мають усі ланки фінансової системи, при чому форма фінансового плану, склад його показників відображають специфіку відповідної ланки. Кошториси доходів та видатків складають підприємства та організації, що функціонують на комерційних засадах; кошториси видатків – установи, що здійснюють некомерційну діяльність; фінансові плани – кооперативні організації, громадські об’єднання і страхові компанії; бюджети різних рівнів – органи державної влади.

Конкретні завдання фінансового планування визначаються фінансовою політикою. До них належать:

  •  визначення обсягу грошових коштів та їх джерел, що необхідні для виконання планових завдань;
  •  виявлення резервів зростання доходів, економії у витратах;
  •  встановлення оптимальних пропорцій у розподілі коштів між централізованими та децентралізованими фондами тощо.

Фінансове планування — діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому.

Об’єктом фінансового планування є фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП, а результатом — різні види фінансових планів і прогнозів.

Фінансовий план — це план формування і використання фінансових ресурсів.