67424

ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Фінансовий контроль – це сукупність дій та операцій щодо перевірки фінансових і пов’язаних з ними питань діяльності суб’єктів господарювання та управління із застосуванням специфічних форм та методів його організації.

Украинкский

2014-09-10

37.5 KB

3 чел.

26

ТЕМА 5. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

План теми:

  1.  Сутність фінансового контролю
  2.  Об’єкт, предмет і завдання фінансового контролю
  3.  Характеристика видів фінансового контролю
  4.  Суб’єкти фінансового контролю

5.1. Сутність фінансового контролю

Фінансовий контроль – це сукупність дій та операцій щодо перевірки фінансових і пов’язаних з ними питань діяльності суб’єктів господарювання та управління із застосуванням специфічних форм та методів його організації.

Контроль за станом економіки, розвитком соціально-економічних процесів у суспільстві є важливою сферою діяльності щодо управління економікою. Однією з ланок системи контролю виступає фінансовий контроль. Його призначення полягає у сприянні успішній реалізації фінансової політики держави, у забезпеченні процесу формування та ефективного використання фінансових ресурсів у всіх сферах та ланках економіки. Фінансовий контроль є формою реалізації контрольної функції фінансів, яка визначає призначення та зміст фінансового контролю. Разом з тим зміст контролю, його спрямованість змінюються в залежності від характеру та рівня розвитку продуктивних сил та виробничих відносин у суспільстві.

5.2 Об’єкт, предмет і завдання фінансового контролю

Об’єктом фінансового контролю є грошові, розподільчі процеси при формуванні та використанні фінансових ресурсів, зокрема у формі фондів грошових коштів на всіх рівнях та у ланках економіки.

Безпосереднім предметом перевірок виступають такі фінансові вартісні показники, якими є валові доходи та валові витрати, прибуток, собівартість, усі види податків (податок на прибуток, ПДВ та інші акцизи, прибутковий податок), рентабельність, відрахування на різні цілі та у фонди.

Перед фінансовим контролем постають такі завдання:

1) сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах та розмірами грошових доходів та фондів економіки;

2) забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов’язань перед державним бюджетом;

3) виявлення внутрішньовиробничих резервів зростання фінансових ресурсів, зокрема із зниження собівартості та підвищення рентабельності;

4) сприяння раціональному витрачанню матеріальних цінностей і грошових ресурсів на підприємствах, в організаціях та бюджетних установах, а також правильному веденню бухгалтерського обліку та звітності;

5) забезпечення дотримання чинного законодавства і нормативних актів, зокрема з оподаткування підприємств, що належать до різних організаційно-правових форм;

6) сприяння високій результативності зовнішньоекономічної діяльності підприємств, зокрема щодо валютних операцій.

5.3. Характеристика видів фінансового контрою

Фінансовий контроль вирішує складні та різноманітні завдання у різних сферах економічного життя суспільства та на різних рівнях господарського управління, що пред’являє певні вимоги до його організації. Різноманітність організації та діяння фінансового контролю відображається в ознаках його класифікації. Нижче наведено ознаки класифікації та види фінансового контролю.

1) За суб’єктами розрізняють такі види фінансового контролю:

1.1) Державний фінансовий контроль реалізується суб’єктами державної влади та управління через загальнодержавний та відомчий види контролю.

1.1.1) Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюють органи державної влади та управління за діяльністю об’єктів, що підлягають контролю незалежно від їх відомчого підпорядкування.

1.1.2) Відомчий фінансовий контроль проводять контрольно-ревізійні управління та відділи міністерств, концернів, органів місцевого самоврядування та інші. Його об’єктом є виробнича та фінансова діяльність підвідомчих підприємств, установ, організацій.

1.2) Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється економічними службами підприємств, організацій та установ (бухгалтерії, фінансові відділи та інші). Об’єктом тут виступає виробнича і фінансова діяльність самого підприємства, а також його структурних підрозділів (цехів, дільниць, відділів).

1.3) Громадський фінансовий контроль виконують групи, окремі фізичні особи (спеціалісти) на засадах добровільності та безоплатності. Об’єкт контролю залежить від конкретного завдання, що поставлене перед контролерами.

1.4) Незалежний фінансовий контроль здійснюють спеціалізовані аудиторські фірми та служби.

2) За формами проведення фінансовий контроль буває такий:

2.1) Попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії складання, розгляду та затвердження фінансових планів підприємств, кошторисів установ та організацій, проектів бюджетів, текстів угод, установчих документів тощо.

2.2) Поточний фінансовий контроль проводиться в процесі виконання фінансових планів, в ході здійснення фінансово-господарських операцій, коли перевіряється дотримання норм і нормативів витрачання товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, відповідність надання коштів виконанню планів видатків, використанню виданих раніше ресурсів.

2.3) Подальший фінансовий контроль здійснюється після завершення звітного періоду або фінансового року в цілому.

3) За методами проведення розрізняють наступні види фінансового контролю:

3.1) Перевірка проводиться з окремих питань фінансово-господарської діяльності на основі звітних, балансових і розхідних документів. Виявляються порушення фінансової дисципліни, плануються заходи щодо усунення їх негативних наслідків.

3.2) Обстеження охоплює окремі сторони діяльності підприємств, організацій, установ, але на відміну від перевірок — з ширшого кола показників і визначає фінансове становище господарських органів, перспективу їх розвитку, необхідність реорганізації або переорієнтації виробництва. Проводяться опитування, анкетування.

3.3) Аналіз як метод фінансового контролю проводиться за періодичною або річною звітністю і повинен бути системним і пофакторним. Виявляється рівень виконання плану, дотримання норм витрат, фінансової дисципліни тощо.

3.4) Ревізія виступає одним з найважливіших методів фінансового контролю і є перевіркою фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій за звітний період.

5.4. Суб’єкти фінансового контролю

Суб’єктами фінансового контролю є окремі органи та організації, які уповноважені щодо контрольних функцій.

Законодавчі органи влади, виконавчі органи управління, фінансові, податкові та кредитні установи, страхові організації, міністерства та відомства, державні комітети, відділи місцевих державних адміністрацій здійснюють загальнодержавний фінансовий контроль.

Від імені законодавчого органу країни -– Верховної Ради України  контроль при розгляді та затвердженні державного прогнозу економічного та соціального розвитку країни, державного бюджету і звітів щодо його виконання здійснюють: профільні комітети та комісії ВРУ, а також Рахункова палата України.

Міністерство фінансів та місцеві фінансові органи контролюють процеси мобілізації та використання коштів державними органами, тому цей вид фінансового контролю називається бюджетним.

Контрольно-ревізійне управління та фінансові органи проводять усі види ревізії виробничо-фінансової діяльності підприємств, організацій та установ, що належать до бюджетної сфери.

Кредитні установи здійснюють фінансовий контроль при видачі, перевірці забезпечення та поверненні позик.

Міністерства, Державні комітети, Державні комісії та відомства проводять фінансовий контроль за участю спеціального ревізійного апарату.

ДПАУ – це орган оперативного фінансового контролю за правильністю нарахування та своєчасністю сплати податків юридичними та фізичними особами.

Державне казначейство здійснює попередній, поточний та подальший контроль за правильністю використання коштів бюджетними установами та організаціями. Розбудова органів Державного казначейства в Україні обумовлена необхідністю реалізації принципу відокремлення державних коштів від коштів інших суб’єктів господарювання, інших джерел фінансування програм соціального та економічного розвитку.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України (ДКЦПФР) здійснює контроль за емісією цінних паперів підприємствами, установами та організаціями.

Державний пенсійний фонд України чинить контроль за правильністю здійснення суб’єктами господарювання перерахувань коштів на персональні пенсійні рахунки працюючих.

Структурні підрозділи підприємств та організацій здійснюють внутрішньогосподарський фінансовий контроль. Як правило, на підприємствах, в організаціях фінансовий контроль виконується головними бухгалтерами, працівниками фінансових відділів.

Аудиторські фірми – це незалежні організації, що повинні сприяти підвищенню якості контролю, його об’єктивності.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23008. Зв’язок мовознавства з іншими науками 43 KB
  Звязок мовова з іншими науками. Такі кардинальні проблеми загального мовознавства як зв'язок мови і мислення взаємовідношення між мовою і суспільством специфіка відображення людиною довкілля в мові знаковість мови мовні універсалії методи і методики лінгвістичного дослідження не можуть бути розв'язані без філософії. Зв'язок мовознавства з історією як і з іншими науками є обопільним. Зв'язок мовознавства з логікою яка вивчає форми вираження одиниць мислення понять суджень умовиводів полягає в тому що проникнути в...
23009. Мовознавство загальне і конкретне (часткове) 34 KB
  Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Конкретне мовознавство вивчає окремі мови україністика полоністика богемістика русистика або групи споріднених мов славістика германістика романістика тощо. Окремі мови різняться ступенем унормованості стилістичною диференціацією мовних засобів багатство словника. Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування а також структуру й закономірності функціонування...
23010. Мовознавство теоретичне і прикладне 31.5 KB
  Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Прикладне мовово напрям у мовознавстві який опрацьовує методи вирішення практичних завдань повязаних із використанням мови. Теоретичне мовознавство включає лише лінгвістичні проблеми що стосуються найсуттєвіших ознак мови як суспільного явища в її відношенні до інших явищ дійсності. У такому разі загальне мовознавство лінгвістична дисципліна яка вивчає всі мови світу і є ніби узагальненням конкретних...
23011. Основні проблеми загального мовознавства 30.5 KB
  Основні проблеми загального мовова Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування а також структуру й закономірності функціонування всіх мов світу. До них належать суть мови її природа походження закони розвитку звязок із мисленням культурою. Цей курс охоплює такі основні проблеми: природу і сутність мови в науці немає єдиного розуміння цієї проблеми різні напрями...
23012. Методи дослідження в мовознавстві 35 KB
  Методи дослідження в мовові Термін метод від гр. дослідження вчення шлях пізнання неоднозначний: він уживається в загальнонауковому філософському значенні у спеціальнонауковому що стосується певної галузі науки: в значенні прийом спосіб дії яке звичайно позначається словом методика. їх часто називають методами. наведення метод дослідження згідно з яким на підставі знання про окреме роблять висновок про загальне.
23013. Синхронічний та діахронічний аспекти вивчення мовних одиниць 33 KB
  syn разом і chronos час тобто одночасність 1 стан мови в певний момент її розвитку в певну епоху; 2 вивчення мови в цьому стані в абстракції від часового чинника. dia через і chronos час тобто різночасність 1 історичний розвиток мови; 2 дослідження мови в часі в її історичному розвитку. Поступові кількісні зміни у мові протягом століть зумовили Якісні зміни причому такі що сучасному мовцеві важко зрозуміти давні тексти. Відповідно в мовознавстві розрізняють стан мови та розвиток мови.
23014. Проблема походження мови, основні теорії походження мови 43.5 KB
  Проблема походження мови основні теорії походження мови. Проблема походження мови є дуже складною. проблему походження мови порушувалася в межах філософських дискусій про сутність мови. Представники школи Платона вважали що назви предметам даються не довільно а відповідно до їх Природи що свідчить про природний характер мови і відповідно закономірну біологічну зумовленість її виникнення.
23015. Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць 28 KB
  Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць. Синтагматика один із двох системних аспектів у вивченні мови який розглядає відношення між послідовно розташованими одиницями за їхнього безпосереднього поєднання в реальному потоці мовлення або в тексті тобто сполучуваність мовних одиниць. Парадигматична методика охоплює опозиційний прийом на основі зіставлення і протиставлення мовних одиниць встановлюються їх диференційні ознаки а на основі спільності й відмінності одиниці об'єднуються в різні парадигматичні...
23016. Фактори розвитку мов. Поняття національна мова, літературна мова 29 KB
  Поняття національна мова літературна мова. Літературна мова унормована мова суспільного спілкування загальноприйнята в писемній та усній практиці. Літературна мова одна із форм національної мови що існує поряд з іншими її формами діалекти просторіччя мова фольклору.мови нормованість кодифікованість полі функціональність загально значущість наявність не тільки писемного а й усного різновиду.