67424

ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Фінансовий контроль – це сукупність дій та операцій щодо перевірки фінансових і пов’язаних з ними питань діяльності суб’єктів господарювання та управління із застосуванням специфічних форм та методів його організації.

Украинкский

2014-09-10

37.5 KB

3 чел.

26

ТЕМА 5. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

План теми:

  1.  Сутність фінансового контролю
  2.  Об’єкт, предмет і завдання фінансового контролю
  3.  Характеристика видів фінансового контролю
  4.  Суб’єкти фінансового контролю

5.1. Сутність фінансового контролю

Фінансовий контроль – це сукупність дій та операцій щодо перевірки фінансових і пов’язаних з ними питань діяльності суб’єктів господарювання та управління із застосуванням специфічних форм та методів його організації.

Контроль за станом економіки, розвитком соціально-економічних процесів у суспільстві є важливою сферою діяльності щодо управління економікою. Однією з ланок системи контролю виступає фінансовий контроль. Його призначення полягає у сприянні успішній реалізації фінансової політики держави, у забезпеченні процесу формування та ефективного використання фінансових ресурсів у всіх сферах та ланках економіки. Фінансовий контроль є формою реалізації контрольної функції фінансів, яка визначає призначення та зміст фінансового контролю. Разом з тим зміст контролю, його спрямованість змінюються в залежності від характеру та рівня розвитку продуктивних сил та виробничих відносин у суспільстві.

5.2 Об’єкт, предмет і завдання фінансового контролю

Об’єктом фінансового контролю є грошові, розподільчі процеси при формуванні та використанні фінансових ресурсів, зокрема у формі фондів грошових коштів на всіх рівнях та у ланках економіки.

Безпосереднім предметом перевірок виступають такі фінансові вартісні показники, якими є валові доходи та валові витрати, прибуток, собівартість, усі види податків (податок на прибуток, ПДВ та інші акцизи, прибутковий податок), рентабельність, відрахування на різні цілі та у фонди.

Перед фінансовим контролем постають такі завдання:

1) сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах та розмірами грошових доходів та фондів економіки;

2) забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов’язань перед державним бюджетом;

3) виявлення внутрішньовиробничих резервів зростання фінансових ресурсів, зокрема із зниження собівартості та підвищення рентабельності;

4) сприяння раціональному витрачанню матеріальних цінностей і грошових ресурсів на підприємствах, в організаціях та бюджетних установах, а також правильному веденню бухгалтерського обліку та звітності;

5) забезпечення дотримання чинного законодавства і нормативних актів, зокрема з оподаткування підприємств, що належать до різних організаційно-правових форм;

6) сприяння високій результативності зовнішньоекономічної діяльності підприємств, зокрема щодо валютних операцій.

5.3. Характеристика видів фінансового контрою

Фінансовий контроль вирішує складні та різноманітні завдання у різних сферах економічного життя суспільства та на різних рівнях господарського управління, що пред’являє певні вимоги до його організації. Різноманітність організації та діяння фінансового контролю відображається в ознаках його класифікації. Нижче наведено ознаки класифікації та види фінансового контролю.

1) За суб’єктами розрізняють такі види фінансового контролю:

1.1) Державний фінансовий контроль реалізується суб’єктами державної влади та управління через загальнодержавний та відомчий види контролю.

1.1.1) Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюють органи державної влади та управління за діяльністю об’єктів, що підлягають контролю незалежно від їх відомчого підпорядкування.

1.1.2) Відомчий фінансовий контроль проводять контрольно-ревізійні управління та відділи міністерств, концернів, органів місцевого самоврядування та інші. Його об’єктом є виробнича та фінансова діяльність підвідомчих підприємств, установ, організацій.

1.2) Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється економічними службами підприємств, організацій та установ (бухгалтерії, фінансові відділи та інші). Об’єктом тут виступає виробнича і фінансова діяльність самого підприємства, а також його структурних підрозділів (цехів, дільниць, відділів).

1.3) Громадський фінансовий контроль виконують групи, окремі фізичні особи (спеціалісти) на засадах добровільності та безоплатності. Об’єкт контролю залежить від конкретного завдання, що поставлене перед контролерами.

1.4) Незалежний фінансовий контроль здійснюють спеціалізовані аудиторські фірми та служби.

2) За формами проведення фінансовий контроль буває такий:

2.1) Попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії складання, розгляду та затвердження фінансових планів підприємств, кошторисів установ та організацій, проектів бюджетів, текстів угод, установчих документів тощо.

2.2) Поточний фінансовий контроль проводиться в процесі виконання фінансових планів, в ході здійснення фінансово-господарських операцій, коли перевіряється дотримання норм і нормативів витрачання товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, відповідність надання коштів виконанню планів видатків, використанню виданих раніше ресурсів.

2.3) Подальший фінансовий контроль здійснюється після завершення звітного періоду або фінансового року в цілому.

3) За методами проведення розрізняють наступні види фінансового контролю:

3.1) Перевірка проводиться з окремих питань фінансово-господарської діяльності на основі звітних, балансових і розхідних документів. Виявляються порушення фінансової дисципліни, плануються заходи щодо усунення їх негативних наслідків.

3.2) Обстеження охоплює окремі сторони діяльності підприємств, організацій, установ, але на відміну від перевірок — з ширшого кола показників і визначає фінансове становище господарських органів, перспективу їх розвитку, необхідність реорганізації або переорієнтації виробництва. Проводяться опитування, анкетування.

3.3) Аналіз як метод фінансового контролю проводиться за періодичною або річною звітністю і повинен бути системним і пофакторним. Виявляється рівень виконання плану, дотримання норм витрат, фінансової дисципліни тощо.

3.4) Ревізія виступає одним з найважливіших методів фінансового контролю і є перевіркою фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій за звітний період.

5.4. Суб’єкти фінансового контролю

Суб’єктами фінансового контролю є окремі органи та організації, які уповноважені щодо контрольних функцій.

Законодавчі органи влади, виконавчі органи управління, фінансові, податкові та кредитні установи, страхові організації, міністерства та відомства, державні комітети, відділи місцевих державних адміністрацій здійснюють загальнодержавний фінансовий контроль.

Від імені законодавчого органу країни -– Верховної Ради України  контроль при розгляді та затвердженні державного прогнозу економічного та соціального розвитку країни, державного бюджету і звітів щодо його виконання здійснюють: профільні комітети та комісії ВРУ, а також Рахункова палата України.

Міністерство фінансів та місцеві фінансові органи контролюють процеси мобілізації та використання коштів державними органами, тому цей вид фінансового контролю називається бюджетним.

Контрольно-ревізійне управління та фінансові органи проводять усі види ревізії виробничо-фінансової діяльності підприємств, організацій та установ, що належать до бюджетної сфери.

Кредитні установи здійснюють фінансовий контроль при видачі, перевірці забезпечення та поверненні позик.

Міністерства, Державні комітети, Державні комісії та відомства проводять фінансовий контроль за участю спеціального ревізійного апарату.

ДПАУ – це орган оперативного фінансового контролю за правильністю нарахування та своєчасністю сплати податків юридичними та фізичними особами.

Державне казначейство здійснює попередній, поточний та подальший контроль за правильністю використання коштів бюджетними установами та організаціями. Розбудова органів Державного казначейства в Україні обумовлена необхідністю реалізації принципу відокремлення державних коштів від коштів інших суб’єктів господарювання, інших джерел фінансування програм соціального та економічного розвитку.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України (ДКЦПФР) здійснює контроль за емісією цінних паперів підприємствами, установами та організаціями.

Державний пенсійний фонд України чинить контроль за правильністю здійснення суб’єктами господарювання перерахувань коштів на персональні пенсійні рахунки працюючих.

Структурні підрозділи підприємств та організацій здійснюють внутрішньогосподарський фінансовий контроль. Як правило, на підприємствах, в організаціях фінансовий контроль виконується головними бухгалтерами, працівниками фінансових відділів.

Аудиторські фірми – це незалежні організації, що повинні сприяти підвищенню якості контролю, його об’єктивності.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

80525. Автоматизація процесів оцінювання машин та обладнання 70.7 KB
  Автоматизація обліку матеріальних цінностей Матеріальні цінності це сировина і матеріали покупні напівфабрикати і комплектуючи вироби тара і тарні матеріали; паливо будівельні матеріали і обладнання для установки; малоцінні і швидкозношувані предмети спецодяг і спецвзуття. Основними задачами що вирішуються на цій ділянці є своєчасне повне і достовірне відображення в обліку а потім видання необхідних оброблених на ПЕОМ це настільна або портативна високопродуктивна обчислювальна система...
80526. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XIV – I ПОЛ. XVII СТОЛІТТЯ 1.97 MB
  Існує думка, що період XIV – перш. пол. XVII ст. мало відображений у джерелах, так як був бідний подіями, які могли залишити помітний слід в історії. Ближче до істини інша точка зору: життя було значно багатшим, ніж це зафіксовано в документах і пам\'ятках культури, що до нас дійшли
80527. Українська культура в другій половині ХХ століття 39.07 KB
  Розвиток української культури в другій половині ХХ ст. У Донецькій та Кримській областях не залишалося жодної української школи. ЦК КПРС прийняв нову постанову що підсилило русифікацію української системи освіти. Серед них можна назвати Історію української літератури Історію української мови Радянську енциклопедію історії України Історію українського мистецтва.
80528. Витоки української культури. Матеріальна та духовна культура словянського світу 1тис. нашої ери 562 KB
  Термін «культура» вперше зустрічається в античному світі. Його початкове значення – обробка rрунту, внесення людиною змін у природу. Надалі термін «культура» отримав більш універсальне значення.Культура - це все, що створено людиною.
80529. Українська культура у другій половині ХХ століття 77 KB
  Розвиток української культури у другій половині ХХ ст. У Донецькій і Кримській областях не залишалося жодної української школи. ЦК КПРС прийняв нову постанову що підсилило русифікацію української системи освіти. Серед них можна назвати Історію української літератури Історію української мови Радянську енциклопедію історії України Історію українського мистецтва .
80530. Культура Україна на межі 20-21 століття 805.79 KB
  Відпали відкриті або приховані перешкоди на шляху розвитку національної культури. Товариство звільнилося від ідеологічних штампів попередньої епохи вперше отримало можливість відкритого доступу до досягнень світової духовності і культури. Активізувалася культурне життя в регіонах країни зросла увага до традиційної культури Україна.
80531. Національно-культурне відродження 1920-1930-х рр. Українська культура періоду тоталітаризму (1933 – 1953 рр.) 28.11 KB
  Коренізація була викликана прагненням більшовиків заручитися підтримкою місцевого (корінного) населення з тим, щоб зміцнити свою соціальну базу. У середині 20-х рр. 80% населення республіки складали українці, а 20% – представники інших національностей.
80532. Українська культура початку ХХ ст. (1900 – 1921 рр.) 547 KB
  Української наукової громадськості було надано сім професорських місць у Львівському університеті і три професорських місця в Чернівецькому університеті. Спроби української громадськості з інших регіонів надати закарпатцям допомогу також припинялися угорською владою. Зростання числа грамотних українців стимулював розвиток української літератури. Коцюбинського Цвіт яблуні Intermezzo Тіні забутих предків стали класикою золотим фондом української літератури.