67482

Завдання, організація та актуальні питання медичної служби Збройних Сил України на воєнний час

Лекция

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Навчальна та виховна мета: розкрити найбільш складні та актуальні питання щодо ролі та місця у військовій медицині наукової дисципліни організації медичного забезпечення військ; ознайомити з організаційною структурою медичної служби ЗС України та її завданнями на воєнний час...

Украинкский

2014-09-10

148 KB

15 чел.

25

PAGE  24

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ ТА ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

Затверджую

Завідуючий кафедри медицини катастроф та військової медицини

полковник  С.Г.Демяник

“____”_____________ 200   р.

Прим № ___

ЛЕКЦІЯ

з організації медичного забезпечення військ

ТЕМА № 1. Завдання, організація та актуальні питання

медичної служби Збройних Сил України на воєнний час

Для студентів медичних, медичної психології і стоматологічного факультетів

Харківського національного медичного університету

(програма 2003 року)

Обговорено на засіданні ПМГ

Протокол №   від “__”_____200  р.

Доповнено та скоректовано

Протокол №      від “__”____200   р.

Харків – 2008


Час: 2 навчальні години.   Місце: навчальні класи кафедри.

Навчальна та виховна мета: розкрити найбільш складні та актуальні питання щодо ролі та місця у військовій медицині наукової дисципліни організації медичного забезпечення військ; ознайомити з організаційною структурою медичної служби ЗС України та її завданнями на воєнний час;

прищепити студентам почуття особистої відповідальності за рівень підготовки до занять з дисципліни, стимулювати творчий підхід до опанування навчальним матеріалом.

Навчальні питання і розподіл часу

Вступ 5 хв.

  1.  Організація медичного забезпечення військ (ОМЗВ)

як наукова дисципліна, її предмет, зміст та методи дослідження. 15 хв.

  1.  Основні завдання медичної служби ЗС України на воєнний час.  35 хв.
  2.  Організаційна структура медичної служби ЗС України. 15 хв.
  3.  Актуальні питання удосконалення медичного забезпечення

ЗС України на воєнний час. 15 хв.

Висновки та відповіді на питання 5 хв.


Навчально-матеріальне забезпечення

Наочне посібники

1. Таблиці:  1) “Організаційна структура медичної служби Збройних Сил України у воєнний час”;

2) “Завдання медичної служби Збройних Сил України у воєнний час”;

3) “Організаційна структура пересувної госпітальної бази”.

2. Стенди: - навчальний клас № 2;

3. Слайди  - 15 одиниць для презентації (Microsoft Power Point);

Технічні засоби навчання

  1.  Комп’ютер
  2.  Проекційна техніка “In Fokus”.

Навчальна література

А. Використана для підготовки тексту лекції:

  1.  Статути Збройних Сил України. - К.: Варта, 1999.
  2.  Наставление по медицинскому обеспечению боевых действий сухопутных войск (соединение, часть, подразделение). - М.: Воениздат, 1987.
  3.  Пасько В.В., Радиш Я.Ф.,Трохимчук В.В., Заяц О.І. Медична служба армійського корпусу: Навчальний посібник. – К. 1994. – 42 с.
  4.  Білий В.Я., Пасько В.В. Військова медицина потребує реформ // Військо України. – 1995. -№№ 5,6.
  5.  Білий В.Я., Бурячок А.А., Російсько-український військово-медичний  словник. - К. 1998.
  6.  Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования // Матер.науч.-практич. конфер., под редакцией В.Я.Белого, К., 1996, С.96.
  7.  Иванов Н.Г., Лобастов О.С. Организация медицинского обеспечения обьединений в операциях. Л.: ВМА,1984.

8. Организация медицинского обеспечения частей и соединений,

Л.: ВМедА, 1984г.

9. Постанова Кабінету Міністрів України № 819 "Про взаємодію медичних служб Збройних Сил та інших військових формувань із державною системою охорони здоров'я і створення загальнодержавної системи екстремальної медицини", 1995 р.

10. Пасько В.В. "Про загальнодержавну систему медичного забезпечення населення і військовослужбовців України на воєнний час і на випадок надзвичайного стану". К., 1995 р.

11. Вовкодав М.М. "О необходимости реформирования военно-медицинской службы Вооруженных Сил Украины и интеграции с общегосударственной системой здравоохранения". К., 1995 г.

12.Лікувально-евакуаційне забезпечення підготовки та ведення перших операцій об’єднаннями Збройних Сил України / Пасько В.В., Радиш Я.Ф., Кухленко О.С., Давидюк Л.К., Левченко Ф.М. - Матеріали монографії. – К., 1998.

Б. Рекомендована слухачам для самостійної роботи за темою лекції:

1. Обов’язкова:

  1.  Комаров Ф.И. Военно-медицинская подготовка. – М., 1984. – С. 199-224;
    1.  Пасько В.В., Радиш Я.Ф.,Трохимчук В.В., Заяц О.І. Медична служба армійського корпусу: Навчальний посібник. – К.: 1994. – 42 с.
    2.  Білий В.Я., Пасько В.В. Військова медицина потребує реформ // Військо України. – 1995. -№№ 5,6.

2. Додаткова:

  1.  Постанова Кабінету Міністрів України № 819 "Про взаємодію медичних служб Збройних Сил та інших військових формувань із державною системою охорони здоров'я і створення загальнодержавної системи екстремальної медицини", 1995 р.
    1.  Пасько В.В. "Про загальнодержавну систему медичного забезпечення населення і військовослужбовців України на воєнний час і на випадок надзвичайного стану". К., 1995 р.
    2.  Вовкодав М.М. "О необходимости реформирования военно-медицинской службы Вооруженных Сил Украины и интеграции с общегосударственной системой здравоохранения"., К., 1995 г.
    3.  Лікувально-евакуаційне забезпечення підготовки та ведення перших операцій об’єднаннями Збройних Сил України / Пасько В.В., Радиш Я.Ф., Кухленко О.С., Давидюк Л.К., Левченко Ф.М. - Матеріали монографії. – К., 1998.


Вступ

Теоретичну основу військової медицини складає медична наука. Проте, питання розробки та вивчення форм і методів медичного забезпечення військ, які були б найбільш ефективними в певних бойових умовах, досліджуються окремою медичною дисципліною - організацією медичного забезпечення військ. Сьогодні досягнення медичної науки та практики широко використовується медичною службою Збройних Сил України, а з іншого боку багато принципових положень та вимог практики військової медицини застосовуються в цивільній охороні здоров'я - надання медичної допомоги при усуненні наслідків аварії на ЧАЕС (1986р.), на хімічно-небезпечних об'єктах, при землетрусах, повенях, аваріях на транспорті, тощо.

Організація медичного забезпечення військ (ОМЗВ) як наукова дисципліна, її предмет, зміст та методи дослідження

Військова медицина

Відомо, що людська діяльність присвячена проблемам здоров’я людини називається медициною (от лат. medicus – лікарський, лікувальний) – це галузь науки та практична діяльність, спрямовані на збереження та зміцнення здоров’я людей, попередження і лікування хвороб (Советский энциклопедический словарь /Гл. ред. А.М. Прохоров. – 4-е изд. – М.: Сов. Энциклопедия, 1989. – С.789). Але ж в процесі розвитку медицина диференціюється на ряд самостійних галузей. Саме специфіка характеру діяльності та умов життя військових потребувала зародження однієї з галузей медицини – військової медицини.

Специфічність характеру діяльності та умов життя військових при підготовці до війни визначається необхідністю підтримувати постійну готовність військовослужбовців та військових формувань до виконання поставлених завдань шляхом проведення необхідних заходів та виконання розпорядку дня. За умов воєнного часу, як правило, виникає: велика імовірність виникнення:

  •  значних втрат серед особового складу військ, як на великій території , так й в осередках, які потребують надання медичної допомоги в короткий інтервал часу;
  •  уражень і захворювань, які не поширені за умов мирного часу;
  •  змін характеру та перебігу захворювань, відомих за умов мирного часу в наслідок зниження реактивності організму військовослужбовців (фізичне та психічне перенавантаження), погіршення санітарно-гігієнічних умов (харчування, водопостачання, розташування) та санітарно-епідемічного стану території;
  •  значних перешкод для підрозділів і частин військово-медичної служби при наданні медичної допомоги (похідно-польова обстановка, робота під вогнем противника);

Сукупність знань з спеціального вивчення усіх медичних проблем, пов’язаних з охороною здоров’я особового складу збройних сил за умов мирного та воєнного часу складає теорію військової медицини, як науки об охороні здоров’я особового складу збройних сил.

Військова медицина - галузь медицини, система наукових знань і практичної діяльності, метою яких є зміцнення здоров’я військовослужбовців, попередження та лікування захворювань, а у воєнний час і бойових уражень, що сприяє збереженню боєздатності військ. (Энциклопедический словарь медицинских терминов: В 3-х томах. Около 60000 терминов. / Гл. ред. Б.В. Петровський. – М.: Советская энциклопедия, - Т. 2. 1983, С. 155).

Теорія медичного забезпечення збройних сил (ЗС) - це сукупність наукових знань про вплив на стан здоров'я військовослужбовців шкідливих умов військової праці, про особливості виникнення та перебігу бойових уражень, захворювань, їх профілактики та лікування, а також організацію медичного забезпечення військ в різних умовах мирного і воєнного часу.

Практикою охорони здоров'я в ЗС є реалізація системи і методів медичного забезпечення військ в умовах мирного та воєнного часу.

Фактори, які значною мірою визначають рівень розвитку військової медицини. Багатовікова історія свідчить, що стан військової медицини, рівень її розвитку визначається наступним:

  •  соціально-економічний та політичний лад держави;
  •  організація збройних сил, їх технічне оснащення та характер озброєння;
  •  рівень розвитку воєнного мистецтва, медичної науки і системи охорони здоров’я;
  •  економічний потенціал країни.

Медичне забезпечення (військова охорона здоров'я) як один з чотирьох основних видів (оперативне (бойове), технічне, медичне та тилове) забезпечення збройних сил вміщує в себе комплекс заходів, які проводяться в збройних силах у всіх видах їх бойової і повсякденної діяльності та спрямовані на підтримання боєздатності військ (сил) шляхом збереження та зміцнення здоров`я особового складу, надання військовослужбовцям медичної допомоги, їх лікування і швидкого відновлення боє- та працездатності після поранень, травм та захворювань.

Зміст медичного забезпечення. Розробка, організація та проведення медичного забезпечення військ передбачає реалізацію наступних напрямків діяльності:

  •  управління медичною службою;
  •  лікувально-евакуаційні заходи;
  •  санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи;
  •  медичні заходи щодо захисту від зброї масового ураження;
  •  забезпечення медичним майном і технікою.

Розвиток військової медицини. Зародження військової медицини, як науки, губиться в глибіні століть. Ще з прадавніх часів накопичувались знання з лікування людини при пораненнях отриманих під час сутичок із застосуванням зброї. Проте, військова медицина, як наука, як система знань сформувалась в часи, коли війни перетворилися на загальновизнаний спосіб вирішення міжнародних суперечок в період становлення рабовласницького суспільства. Зародження постійних професійних найманих армій при капіталізмі сприяло розвитку та систематизації нових військово-медичних знань щодо лікування певної бойової патології, форм організації надання медичної допомоги в військових формуваннях, інших видів діяльності задля збереження життя та здоров’я військових. В подальшому війни стають всі більш частим явищем та супроводжуються все більш чисельними втратами серед людей. Саме потреба держав у відновленні боєздатності поранених та їх поверненні у стрій, а також значний розвиток біології та медицини у ХІХ столітті сприяло розвитку військової медицини.

Наукові дисципліни (розділи, галузі) військової медицини. По мірі розвитку військова медицина диференціювалася, відокремлювалися її нові галузі. З початку це були військово-польова хірургія, військово-польова терапія військова гігієна та військова епідеміологія. Виникнення нових Видів збройних сил та озброєння у військах обумовило збільшення кількості наукових дисциплін (розділів, галузей) військової медицини, до яких в медичні службі Збройних Сил України (ЗС України) відносять:

  1.  організація медичного забезпечення військ (ОМЗВ);
    1.  хірургія екстремальних умов (з курсом військової хірургії (ВХ);
      1.  терапія екстремальних умов (з курсом військової терапії (ВТ);
      2.  гігієна екстремальних умов (з курсом військової гігієни (ВГ);
      3.  епідеміологія екстремальних умов (з курсом військової епідеміології (ВЕ);
      4.  військово-медична статистика (ВМСт),
      5.  військово-медична географія;
      6.  токсикологія, радіологія і медичний захист;
      7.  фізіологія військової праці;
      8.  стоматологія екстремальних умов (з курсом військової стоматології (ВСт);
      9.  організація забезпечення медичним майном і технікою.

Організація медичного забезпечення військ як наукова дисципліна

Організація медичного забезпечення військ як наукова дисципліна (ОМЗВ):

  1.  вивчає теорію та практику охорони здоров'я особового складу ЗС України, як мирного так і воєнного часу (досліджує досвід медичного забезпечення ЗС України та умови діяльності медичної служби).
    1.  інтегрує в собі закономірності та принципові положення наступних військово-медичних та інших немедичних наук (дисциплін):
  2.  загальна теорія управління,
  3.  теорія управління військами,
  4.  математика, кібернетика та інформатика,
  5.  психологія, соціологія, педагогіка,
  6.  практика військового будівництва,
  7.  воєнне мистецтво,
  8.  оперативна та загальновійськова підготовка тощо.
  9.  соціальна медицина та охорона здоров’я (загально-медична наукова дисципліна).
    1.  тісно поєднується з наступними військово-медичними науками:
  10.  ВХ,
  11.  ВТ,
  12.  ВЕ,
  13.  ВГ,
  14.  військовою психологією,
  15.  військово-медичною статистикою,
  16.  управлінням повсякденною діяльністю медичної служби (УПДМС) - розробляє принципові положення ОМЗВ мирного часу,
  17.  історією військової медицини - вивчає досвід військово-медичної служби минулих часів,
  18.  військово-медичною географією  - вивчає географічні та кліматичні умови діяльності військово-медичної служби,
  19.  організацією забезпечення військ медичним майном та технікою.

Розділи ОМЗВ. Організація медичного забезпечення військ - це інтегруюча прикладна наукова дисципліна, за своїм значенням, як дисципліна, є головною складовою військової медицини і складається з наступних розділів:

  1.  Загальні основи ОМЗВ (загальнотеоретична база охорони здоров'я військовослужбовців),
  2.  ОМЗ частин і з'єднань,
  3.  Основи ОМЗ оперативних об'єднань ЗС України.
  4.  Основи ОМЗ видів ЗС України та армій іноземних держав (ближнього та далекого зарубіжжя).

Предмет ОМЗВ. Предметом ОМЗВ, як наукової дисципліни, є вивчення первинних окремих об'єктів медичної служби:

  1.  сили і засоби медичної служби;
    1.  органи управління медичної служби;
      1.  військові частини і з'єднання;
        1.  особовий склад ЗС України - здорові, хворі та поранені;
        2.  навколишнє середовище (конкретні умови життєдіяльності особового складу ЗС України, в яких він існує).

Об'єкт дослідження ОМЗВ. Як наука, ОМЗВ, має свій об'єкт дослідження - це система охорони здоров'я військовослужбовців, функціонування якої здійснюється через медичне забезпечення Збройних Сил України як в мирний, так і у воєнний час.

Аспекти (точки зору) вивчення об’єкту дослідження ОМЗВ. Дослідження об’єкту проводять за трьома найважливіші аспектами:

  1.  соціально-медичний - це стан здоров'я, захворюваності, управління рухом поранених і хворих через етапи медичної евакуації на основі визначення їх лікувально-евакуаційних характеристик;
  2.  військово-медичний - це сили і засоби медичної служби, їх використання та управління ними;
  3.  власне соціальний -  соціально-економічні умови, в яких проходить сам процес ОМЗ військ (суспільний лад, соціально-економічна структура держави, її правова база) і соціальні фактори (умови праці, відпочинку, розташування, освіта військовослужбовців тощо).

Власне соціальний аспект в об'єктах дослідження є провідним в ОМЗВ. В цілому рівень розвитку економіки держави за відповідних соціально-економічних та політичних умов визначає стан розвитку медичної науки і техніки, які безпосередньо впливають на форми і методи медичного забезпечення військ..

Методи дослідження ОМЗВ. ОМЗВ, як наукова дисципліна, має наступні основні методи дослідження (7):

1. Історичний. Цей метод узагальнює досвід медичного забезпечення військ у минулих війнах, а також досліджує стан охорони здоров'я військовослужбовців ЗС на різних етапах історії людства шляхом вивчення та критичного аналізу літературних джерел, архівних матеріалів вітчизняної військово-медичної служби та країн зарубіжжя (СНД, НАТО).

2. Експериментальний метод - вивчає організаційні питання медичного забезпечення військ і способи використання сил та засобів медичної служби в штучно створених умовах, які максимально наближені до умов воєнного часу (навчання та маневри військ):

  1.  військово-медичні навчання на картах (на місцевості з використанням табельного медичного майна);
    1.  командно-штабні навчання (КШН) з використанням засобів зв'язку;
      1.  математичне моделювання досліджуваних процесів;
      2.  впровадження передового досвіду;
      3.  перевірки проектів і гіпотез;

На сучасному етапі розвитку ЗС України та їх медичної служби, цей метод є найбільш раціональним і оптимальним, тому що дозволяє проводити наукові дослідження на рівні сучасних вимог без значних фінансових витрат.

3. Метод натурного спостереження. Об'єктами дослідження є здорові та хворі люди, фактори навколишнього середовища. Отримані результати досліджень, проведених безпосередньо на об'єктах, мають велику цінність та достовірність у порівнянні з іншими методами дослідження.

4. Статистичний метод. Дає можливість встановити і об'єктивно оцінити зміни, які відбуваються в стані здоров'я військовослужбовців, вивчити ефективність всебічної діяльності підрозділів, частин і закладів медичної служби ЗС України.

5. Метод економічних досліджень. Дозволяє досягти оптимальної, з точки зору економічних можливостей держави та її збройних сил, ефективності системи медичного забезпечення. Використання методу передбачає наявність у фахівців військово-медичної служби на різних посадових рівнях базових знань з економіки, маркетингу та менеджменту.

6. Метод експертних оцінок. Застосовується разом з іншими науковими методами. Вивчення предмету дослідження здійснюється шляхом опитування досвідчених фахівців в галузі дослідження (експертів) та узагальнення одержаних від них оцінок.

7. Логічний метод. Використання елементів логіки, формальної логіки, індукції та дедукції є обов'язковим при будь-яких наукових дослідженнях та дозволяє формувати нові погляди на проблему у вигляді аксіоми чи теорії наукового дослідження.

Формування та розвиток ОМЗВ. Організація медичного забезпечення військ – порівняно молода галузь військової медицини. Діяльність військових лікарів організаційно-медичного та медико-тактичного характеру проводилась давно, але це було пов’язано з вирішення хірургічних, терапевтичних, гігієнічних та протиепідемічних питань. Необхідність наукового вирішення організаційних питань діяльності медичної служби розуміли багато видатних представників військово-медичної служби. Засновником ОМЗВ вважається М.І. Пирогов, який розробив та впровадив у практику медичне сортування, обґрунтував необхідність евакуації поранених в тил, обґрунтував доцільність розподілу функцій персоналу медичних підрозділів та частин, спеціалізації госпіталів, навчання військових правилам першої медичної допомоги, застосування жіночої праці в медичних закладах. Наукові праці та особистий досвід М.І. Пирогова вплинули на уми військових лікарів та командний склад армії, але на той час, наприкінці ХІХ ст. , ОМЗВ як самостійна галузь військової медицини ще відбулася.

Вперше термін “санітарна тактика”, який в подальшому набув широкого поширення, використав у докторській дисертації “Щодо організації першої допомоги пораненим” військовий лікар Саричев (Військово-медична Академія, Санкт-Петербург, 1885 р.). Найближчим часом стає зрозумілим, що з питаннями ОМЗВ повинні бути знайомі всі військові лікарі. З виходом підручників по санітарній тактиці в 1911 та 1914 роках у Військово-медичній Академії (Росія), перед початком Першої Світової війни, ОМЗВ набула статусу самостійної галузі військової медицини. Курс вивчення наукової дисципліни ОМЗВ під назвою “організація та тактика медичної служби” був заснований у 1923 році для слухачів ВМА (Росія), через деякий час його викладання було розпочато й для студентів медичних інститутів. У 1942 році в стінах тієї ж Академії (Військово-медична академія ім.. Кірова, СРСР) був сформований факультет для підготовки спеціалістів в галузі ОМЗВ.

За роки незалежності медична служба ЗС України продовжує розвиток військової медицини, використовує її досягнення за радянських часів та використовуючи систему знань про характер, закони і способи ведення сучасного бою (операції) і війни у цілому, виявляє їх вплив на структуру медичної служби і організацію медичного забезпечення. Дослідження організації медичного забезпечення бойової діяльності військ і розробка найбільш її раціональних форм і методів проводиться при щільній взаємодії з іншими науковими військово-медичними дисциплінами.

Основні завдання медичної служби ЗС України на воєнний час

Головним завданням медичної служби ЗС України є збереження, зміцнення та відновлення сил і здоров’я особового складу військ як найважливішого фактору, що визначає високу боєздатність і бойову готовність військ.

Розв’язання цього завдання досягається виконанням ряду більш часткових завдань, зміст і способи вирішення яких залежать від багатьох чинників. До факторів, що значною мірою впливають на ефективність медичного забезпечення військ належать умови діяльності медичної служби на війні.

Умови діяльності медичної служби

Умови діяльності медичної служби визначаються поперед все наступними факторами:

  •  характер бойових дій військ;
  •  властивості сучасної зброї;
  •  особливості бойових уражень і захворювань воєнного часу.

Вплив умов діяльності медичної служби на ОМЗВ. Складність обстановки для медичної служби за умов сучасної війни отже визначається високою вірогідністю:

  •  виникнення масових санітарних втрат серед особового складу військ,
  •  погіршення санітарно-епідемічного стану військ і районів їх дій;
  •  погіршення рівня керованості силами та засобами медичної служби в наслідок відсутності стійких форм зв’язку.

Завдання медичної служби ЗС України

Конкретизуючи призначення медичної служби ЗС України на воєнний час встановлена залежність досягнення бажаного ступеня результативності медичного забезпечення військ в цілому від розв’язання наступних основних завдань:

1. Організація та проведення високоефективних заходів з надання медичної допомоги пораненим і хворим, збереження їх життя та як найшвидшого відновлення боєздатності і працездатності.

В період Великої вітчизняної війни це завдання медичною службою СРСР було успішно вирішене. В діючу армію було повернуто 72.3% поранених і 90.6% хворих військовослужбовців, загартованих в боях.

В сучасних умовах вирішення цього завдання для медичної служби ЗС України набуває ще більшого значення. Надання медичної допомоги невідповідного обсягу та несвоєчасно приводить до збільшення частки безповоротних втрат серед загальних втрат у військах.

Так, за існуючими нормативами, ураженим високотоксичними швидкодіючими отруйними речовинами типу фосфоро-органічних речовин (ФОР) медична допомога повинна надаватися з моменту ураження в наступні терміни: перша медична допомога - в перші хвилини (10 хв.), а перша лікарська допомога - в найближчі перші 2 години, в протилежному випадку допомога буде не ефективна. Досвід медичної служби ЗС СРСР свідчить, що з числа усіх поранених у кінцівку, які вмерли на полі бою (за роки Великої вітчизняної війни), більша частка (73.5%) мала шанси на життя у разі своєчасного надання першої медичної допомоги та винесення з полю бою. Причиною загибелі поранених на полі бою у 50% випадків вважається зовнішня кровотеча та шок.

Крім відновлення боєздатності поранених і хворих та повернення їх у стрій медична служба повинна прагнути до якнайшвидшого відновлення працездатності тих поранених і хворих, які за тяжкістю та характером свого поранення (захворювання) підлягають звільненню з армії. Максимальне зниження інвалідності серед них має велике загальнодержавне значення для підтримання військово-економічного потенціалу держави.

2. Попередження виникнення та поширення захворювань, уражень від факторів зброї масового ураження серед особового складу військ.

Відомо, що всі війни в минулому супроводжувались виникненням інфекційних та інших масових захворювань. Нерідко втрати військ від захворювань значно перевищували бойові втрати. Так, наприклад, російська армія у Кримській війні 1853-1856 рр. втратила вбитими та померлими від поранень 40 551 чол., а померли від хвороб 83 798 чол. В сучасній війні, за умов застосування зброї масового ураження, вирішення цього завдання стане ще більш проблематичним. Поява нових та підсилення впливу вже відомих факторів, що негативно впливають на здоров’я людини, призведе до зниження захисних властивостей організму. Отже, епідемічне благополуччя діючої армії можливе при наявності ефективної системи санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, а попередження (максимальне послаблення) впливу ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї противника на особовий склад військ досягається за допомогою спеціальних медичних заходів і засобів.

3. Здіснення систематичного медичного контролю за всіма сторонами життя, побуту та бойової діяльності військ.

Розробка та забезпечення раціонального режиму праці та умов життя, побуту й бойової діяльності для різних категорій і груп військовослужбовців здійснюється сумісно з командним складом всіх ступенів.

4. Вивчення особливостей виникнення і перебігу бойових уражень і захворювань, узагальнення досвіду медичного забезпечення військ за різних умов бойової діяльності з метою розробки нових організаційних і лікувально-профілактичних заходів.

Відомо, що в мирний час медична служба всебічно готується до роботи в бойових умовах. Але без сумніву наші знання про медичні аспекти майбутньої війни, не можуть рахуватися вичерпними. Інтенсивна розробка проблем військової медицини та впровадження в практику сучасних досягнень не повинні зупинятися і під час війни. Тому свідчить висловлювання начальника головного військово-медичного управління (ГВМУ) ЗС СРСР за часи Великої вітчизняної війни Ю.І.Смірнова "В первый период Великой Отечественной войны нам пришлось резко и "находу" изменить ранее намеченный лечебно-эвакуационный план и привести его в соответствие с условиями боевой обстановки, с условиями подвижной обороны" (Проблемы военной медицины; 1979 г.).

Організаційна структура медичної служби ЗС України

Організаційна структура медичної служби і штати конкретних медичних формувань воєнного часу безпосередньо залежать від організаційної структури, завдань і характеру бойових дій окремих видів ЗС і родів військ, особливостей їх медичного забезпечення, а також від завдань, які покладаються на відповідні формування медичної служби.

До складу медичної служби входять:

  1.  медичні підрозділи;
    1.  частини (заклади);
      1.  з'єднання;
        1.  органи управління.

Підрозділи медичної служби - це медичні формування, які входять до складу військових частин. До них відносяться медичні пункти батальйону і полку, медичні роти бригад.

Частини (заклади) медичної служби є самостійними (окремими) медичними формуваннями, які включаються до складу медичної служби з'єднань і оперативних (оперативно-стратегічних) об'єднань або знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні медичної служби видів Збройних Сил та центру (Департаменту охорони здоров’я МО України). Вони мають свій номер, своє військове господарство і печатку. До таких формувань відносяться:

  1.  окремі медичні батальйони,
    1.  окремі медичні загони,
      1.  санітарно-транспортні частини,
        1.  військово-польові госпіталі,
        2.  протиепідемічні заклади,
        3.  санаторії,
        4.  заклади медичного постачання,
        5.  військово-медичні навчальні заклади.

З'єднання медичної служби - це медичні формування до складу яких входять медичні частини (заклади), а також частини матеріально-технічного забезпечення, які мають свій орган управління. До них відносяться: медична бригада армійського корпусу, госпітальна база.

Загальне керівництво військово-медичною службою здійснює Департамент охорони здоров’я Міністерства оборони України. Його очолює начальник медичної служби Збройних Сил України – директор ДОЗ МО України. На воєнний час ДОЗ МО України є провідним органом управління системи медичного забезпечення ЗС України і поєднує планування і безпосередню ОМЗ стратегічних операцій.

Для організації і проведення заходів щодо медичного забезпечення військ у безпосередньому підпорядкуванні Департаменту передбачені:

  1.  лікувально-профілактичні,
    1.  санітарно-епідемічні заклади,
      1.  органи військово-лікарської і судово-медичної експертизи,
        1.  центральні військово-медичні склади і бази,
        2.  військово-навчальний заклад (УВМА) і науково-дослідний заклад (НДІ ПВМ).

Склад медичної служби. До складу медичної служби ЗС України входить:

  1.  медична служба видів Збройних Сил і родів військ;
    1.  медична служба оперативних командувань (які в свою чергу мають медичну службу армійських корпусів, з’єднань і частин);
      1.  медичні частини і заклади центрального підпорядкування.

Вимоги до організаційної побудови медичної служби.

  1.  взаємозаміна окремих її підрозділів і частин, що забезпечується наявністю однотипних формувань;.
    1.  створення можливостей для здійснення маневру засобами старшого начальника в інтересах нижчої ланки медичної служби (пересувні підрозділи, підрозділи санітарного транспорту). З цією метою звичайно планують створення резерву сил і засобів медичної служби для його використання при виникненні різних ситуацій в ході бойових дій.

Категорії особового складу медичної служби

Особовий склад медичної служби представлений наступним чином:

  1.  Лікарський склад. Лікарські посади комплектуються кадровими військовими лікарями і лікарями запасу, які призиваються до складу ЗС під час війни. В складі медичної служби є лікарі всіх основних медичних спеціальностей.
  2.  Середній медичний персонал. Особи, які мають середню медичну освіту, призначені для комплектування штатних посад фельдшерів і медичних сестер, анестезистів, лаборантів, операційних сестер, тощо.
  3.  Молодший медичний персонал. На посади молодшого медичного персоналу призначаються особи, які отримали підготовку в спеціальних підрозділах (санітарні інструктори, дезінфектори) або не мають спеціальної медичної підготовки (санітари).

Посадові особи, які безпосередньо організують і здійснюють постачання медичним майном, як правило, є офіцери чи прапорщики з фармацевтичною освітою.

Згідно з положенням про проходження служби офіцерським складом та прапорщиками (мічманами) кожному медичному працівнику, що перебуває на службі у лавах ЗС присвоюється персональне військове звання.

Медична служба має необхідне медичне майно і обладнання, яке забезпечує використання сучасних методів обстеження військовослужбовців, надання медичної допомоги пораненим і хворим, їх евакуацію і лікування. В польових умовах широко використовується різне медичне майно, яке зосереджене в спеціальних комплектах, укладках, сумках, які зручні для перевезення, лабораторії, рентгенівські установки, киснева апаратура, засоби реанімації, фізіотерапевтичні прилади. Окрім того, на оснащенні військової медичної служби знаходяться:

  1.  дезинфекційно-душові установки на автомобілях,
  2.  стерилізаційно-дистиляційні установки,
  3.  автоперев'язочні,
  4.  автолабораторії,
  5.  електростанції,
  6.  радіостанції.

В табелі майна частин і закладів медичної служби включені дозиметричні прилади, які дозволяють проводити вимірювання рівня радіації на місцевості та ступеню радіоактивного забруднення шкіри та обмундирування. На оснащенні медичних закладів є також медичні радіометричні лабораторії, які призначені для вимірювання ступеню забруднення біосередовищ та виділень (крові, сечі. калу) з організму.

Для евакуації поранених і хворих на медичні пункти і в лікувальні установи медична служба має та використовує різні табельні і не табельні засоби. Для перенесення поранених і їх розміщення використовується уніфіковані санітарні ноші.

Для евакуації поранених і хворих з поля бою можливе використання санітарного транспорту, а також бронетранспортерів та автомобілів загального призначення, які доставляють військам боєприпаси та інші матеріальні засоби. Найбільш швидку евакуацію поранених і хворих забезпечують санітарні вертольоти і літаки.

Для евакуації поранених і хворих на великі відстані використовуються авіаційний та залізничний транспорт. При наявності водних шляхів сполучення до медичної евакуації залучаються пристосовані з цією метою судна (пароплави, баржі, катера, тощо).

Медичні пункти і лікувальні заклади для прийому поранених і хворих розгортаються в населених пунктах або спеціально побудованих з цією метою сховищах.

Всередині приміщень (наметів) поранені та хворі розміщуються на розкладних ліжках або ношах, які встановлюються на спеціальних підставках. Зручні станки для розміщення нош в 2-3 яруси, які допускають вільний прохід до кожного пораненого чи хворого.

На сучасному етапі розбудови медичної служби Збройних Сил заплановані і виконуються науково-дослідні роботи по створенню та удосконалення медичного майна та обладнання.

Роль і місце медичної служби ЗС України в загальнодержавній системі надання медичної допомоги у воєнний час

За умов воєнного часу надання медичної допомоги та проведення інших заходів в системі медичного забезпечення передбачається за територіальним принципом. На медичну службу ЗС України покладається розв’язання завдань щодо медичного забезпечення діючої армії з максимальним використанням лікувально-профілактичних закладів Міністерства охорони здоров’я України та інших відомств за територіальним принципом. Надання вичерпної медичної допомоги в обсязі спеціалізованої медичної допомоги та відновлення боєздатності поранених і хворих з тривалими термінами лікування (до їх повного одужання) покладається на лікувально-профілактичні заклади цивільної охорони здоров’я тилової госпітальної бази.

Актуальні питання удосконалення медичного забезпечення ЗС України на воєнний час

Сьогодні існуюча система медичного забезпечення ЗС України за умов воєнного часу є фактично фрагментом системи медичного забезпечення ЗС колишнього СРСР, яка характеризується:

  1.  По-перше, потребою великих затрат на утримання і постійне оновлення медичного та іншого майна і техніки для великої кількості формувань медичної служби;
    1.  По-друге - відмобілізування сил і засобів медичної служби в існуючій системі деструктивно впливає на систему охорони здоров’я населення України (у воєнний час підлягає мобілізації 63% лікарів-хірургів, які працюють в закладах МОЗ України).
      1.  По-третє - мобілізаційний контингент військових лікарів, особливо вузьких спеціалістів, за досвідом своєї практичної роботи в багатьох випадках не відповідає своєму мобілізаційному посадовому призначенню.

Система, якій притаманні вищеперелічені недоліки, не може бути достатньо ефективною і забезпечити належної якості надання медичної допомоги пораненим і хворим військовослужбовцям у воєнний час.

Шляхи удосконалення медичного забезпечення ЗС України на воєнний час. Нова система медичного забезпечення ЗС України на воєнний час розробляється шляхом корінної реформи. Основні її положення проходять апробацію при підготовці та проведенні командно-штабних навчань та тренувань.

Відповідно до завдань медичної служби проводиться оптимізація організаційно-штатної структури медичної служби шляхом перерозподілу медичного персоналу; заміщення лікарського складу середнім медичним персоналом щодо питань медичного забезпечення військових підрозділів; збільшення потенціалу автомобілів медичної евакуації на рівні батальйон-полк; формування принципово нового медичного підрозділу на бригадному рівні; реорганізація медичної бригади корпусу на рівні армійського корпусу.

Вичерпне лікування поранених і хворих планується проводити не лише у військових, а і у цивільних лікувальних закладах. Отже існуючі передові та тилові госпітальні бази реформують на компактні мобільні пересувні госпітальні бази (ПГБ) та територіальні госпітальні бази (ТерГБ). У складі ПГБ нової організації планується утримувати 7 військових госпіталів (ВГ) замість по-старому – 27 ВГ. До складу територіальних госпітальних баз включаються цивільні лікувальні заклади МОЗ України та інших міністерств і відомств за територіальним принципом.

Вимоги до медичної служби ЗС України нового зразку. Система медичного забезпечення ЗС України на воєнний час, яка повинна відповідати потребам і очікуванням держави при вирішенні поставлених завдань повинна мати наступну структуру наявних сил та засобів:

  •  медичні пункти полків - за кількістю полків;
  •  медичні роти бригад - за кількістю бригад;
  •  відповідно до потреб ЗС України:
  •  медичні бригади армійських корпусів;
  •  пересувні та територіальні госпітальні бази;
  •  медичні склади;
  •  загони заготівлі крові;
  •  автомобільні санітарні батальйони;
  •  військово-санітарні потяги;
  •  інші медичні частини і заклади.

Історичний досвід війн виявив переважне значення організаційної сторони медичного забезпечення військ, наукову розробку якої повинна здійснювати окрема наукова дисципліна – організація медичного забезпечення військ. Саме тому, не зменшуючи значення інших військово-медичних дисциплін, провідна роль в процесі становлення системи медичного забезпечення військ за умов воєнного часу відповідно до вимог сучасності відводиться ОМЗВ.

ЗАКІНЧЕННЯ

В лекції викладені основні питання організації медичного забезпечення військ як наукової дисципліни, а також актуальні питання удосконалення медичного забезпечення Збройних Сил України на воєнний час. Більш детально завдання, організаційно-штатна структура, порядок застосування та організація роботи усіх ланок медичної служби ЗС України ми розглянемо при вивченні наступних тем дисципліни.

Успішне засвоєння основних положень організації медичного забезпечення військ визначає рівень підготовки офіцера медичної служби запасу незалежно від його основної спеціальності.

Автор:

старший викладач кафедри,

підполковник м/с А.О.Сидорук


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

56443. Тіла Обертання. Об’єм тіл обертання.. Розв’язування задач 2.9 MB
  Систематизувати й узагальнити знання з теми; відпрацювати навички розв’язування задач; розвивати логічне мислення, уміння аналізувати, просторову уяву,самостійність; виховувати інтерес до предмета.
56446. Запалюємо «Тимурівські зірочки» 318.5 KB
  Наш проект Запалюємо Тимурівські зірочки передбачає відродження саме тимурівського руху як самостійного напрямку діяльності учнів. Мета проекту: відродження тимурівського руху як самостійного напрямку діяльності.
56447. Типы и структура урока технологии 31 KB
  По этим признакам выделяются: комбинированный урок теоретический урок практический урок уроклабораторная работа урок по решению технических задач контрольнопроверочный урок. Типы уроков технологии отличаются друг от друга своей структурой. Под этим понимается совокупность элементов входящих в урок их последовательность и взаимосвязь.
56448. Типы и структура уроков русского языка 40.5 KB
  В уроке реализуется и программа, и вся методика, осуществляется процесс обучения: деятельность ученика как субъекта учебного процесса и учителя, управляющего этим процессом. Общие требования к уроку русского языка...
56449. Синтаксические трансформации в художественном тексте при переводе с русского языка на украинский язык 245.5 KB
  Теория непереводимости. По этой теории полноценный перевод с одного языка на другой вообще невозможен вследствие значительного расхождения выразительных средств разных языков; перевод является лишь слабым и несовершенным отражением оригинала, дающим о нем весьма отдалённое представление.
56450. Типы уроков иностранного языка 53 KB
  Урок изучения и первичного закрепления новых знаний. Первичная проверка усвоения знаний. Первичное закрепление знаний. Контроль и самопроверка знаний.
56451. ТИПЫ УРОКОВ РУССКОГО ЯЗЫКА 72 KB
  Итак в школьной практике выделяют: урок повторения предшествующего учебного материала в начале учебного года; урок объяснения нового материала урок новых знаний; урок закрепления знаний формирования умений и навыков...