67688

ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ХУДОЖНЬО-ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ – ШЛЯХ ДО КРАСИ І ДУХОВНОГО ОДУЖАННЯ СУСПІЛЬСТВА

Лекция

Педагогика и дидактика

При розгляді поняття художньо-творчого розвитку особистості як методу становлення естетичного суб`єкту, як носiя специфічно естетичної модальності світовідношення, що проявляє саме художньо-творчу активність, а не якусь іншу, само собою знімається питання про критерії естетичного розвитку людини

Украинкский

2014-10-01

97 KB

1 чел.

ТЕМА: ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ХУДОЖНЬО-ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ – ШЛЯХ ДО КРАСИ І   ДУХОВНОГО ОДУЖАННЯ СУСПІЛЬСТВА

План:

1. Художньо-творчий розвиток.

2. Умови досягнення краси і добра.

3. Художня активність.

4. Риси характера дитини за кольорами.

 

1.Художньо-творчий розвиток.

При розгляді поняття художньо-творчого розвитку особистості як методу становлення естетичного суб`єкту, як носiя специфічно естетичної модальності світовідношення, що проявляє саме художньо-творчу активність, а не якусь іншу, само собою знімається питання про критерії естетичного  розвитку людини. Ми розглядається художньо-творчу активність особистості як така, що виступає основою виховання духовності, поваги та любові до мистецтва, художньої культури, можливістю повноцінного розвитку таланту дитини та адаптації її до нових умов розвитку суспільства у третьому тисячолітті. Саме така особистість може позитивно впливати на економіку та соціальні відносини в суспільстві, зокрема, на культурну, морально-естетичну його сферу

Естетичне чуття – це складний синтез зовнішніх і внутрішніх чуттів. Для того, щоб чіткіше уявити процес цієї взаємодії, звернімося до проблем виховання естетичного чуття. Зараз дуже важливо зрозуміти необхідність впровадження художньої творчості – посильної та доступної творчості дітей у школі, і тим самим націлювати таку школу на духовне одужання суспільства. Готувати національну еліту треба з дитинства через прищеплення естетичної культури та відродження багатьох чеснот в українському суспільстві. В освітніх навчальних закладах педагоги повинні відстоювати єдність морального та інтелектуального розвитку особистості своїх вихованців, який залежить і від стану естетичної освіченості всього сучасного стану суспільства, показником  кризи якого є масова культура. Вона стає більш дешевою, більш доступною, більш широко розлитою, більш корисливою  й комфортабельною, але й більш приземленою,  позбавленою стилю. Мистецтво виховання, писав К.Д.Ушинський, має ту особливість, що майже всім воно здається справою знайомою й зрозумілою, а іншим навіть справою легкою - і тим більш зрозумілою й більш легкою здається вона, чим менш людина з нею знайома теоретично і практично. Майже всі знають, що виховання потребує терпіння; деякі вважають, що для цього потрібні ще й спеціальні знання. Період становлення дизайн-освіти в країні, пов‘язаний із періодом становлення й відродження приватної власності, що повело за собою приховування тих здобутків і прорахунків, що вже мали дизайнери-педагоги; у дефіциті стало знайомство дизайнерів, художників, мистецтвознавців, урешті вчителів образотворчого мистецтва з ними. У зв‘язку з цим виникла проблема нестачі не тільки мистецтва у школі, а й художнього виховання взагалі.

2.Умови  досягнення краси і добра.

Умовою досягнення краси й добра є подолання труднощів: чим більше добро, тим більше зусиль воно потребує[6],. Цю думку проводив вищезгаданий вітчизняний філософ Г.Сковорода, будучи вчителем у колегіумах. Він уважав, що твори мистецтва, зокрема ті, які вивчаються учнями, повинні надихати дитину, збуджувати в ній прагнення до прекрасного й корисного. Він високо підносить ідеал саме спорідненої праці, вбачаючи в ній не тільки одне із джерел щастя людини, а й ознаку її духовної краси. У спадщині Сковороди проблема прекрасного підпорядковується меті виховання справжньої, духовно прекрасної людини, яка знаходить своє щастя і покликання в спорідненій творчій праці. Він відстоював єдність морального й естетичного виховання, висуваючи, як головну засаду, твердження про те, що міру краси й добра в людині визначають її справи і вчинки. Зовнішній світ є прекрасним, але джерело цієї краси «невидима натура», зовнішня краса (тінь) є лише образом справжньої краси духу. Своїм учням він говорив, що зовнішня краса є властивістю навколишнього світу, а внутрішня — красою того, хто надає смисл усьому сущому[40].На початку минулого століття М.М.Рубiнштейн у книзі «Естетичне виховання дітей» розкрив складність і важливість проблеми естетичного виховання особистості, яка постала перед вітчизняною педагогічною наукою й практикою на межі століть. У 1915 році він писав: «Філософський матеріалізм немов утратив свою чарівність, але життя наше, мабуть, давно вже не було настільки пронизане матеріалістичним духом, як тепер: молох - молох наживи дивиться на нас в усіх проявах життя сучасного людства, і гонитва за насолодою є найгучнішим гаслом, на ґрунті якого пишно розпускаються квіти безмежного егоїзму.

Обидва ці ключі тісно пов‘язані один із одним: нажива і насолода, потік грошей і потік оп‘яніння задоволеннями течуть в одному руслі». Проте тут слід замислитись. Бо естетична насолода - теж насолода, але вона пов‘язана з красою творчості та її результатами, які належать до духовних цінностей і можуть протистояти однобічному вихованню. Тому плекати талант необхідно у школі, де є фахівці й навчальні предмети, спрямовані на виконання цього завдання.

Різним віковим групам властиве домінування певної  енергії, яка створює енергетичне тло, на якому розгортаються та проходять фізичні, емоційні, ментальні процеси, де йде самовираження особи та формування її особистості. Вікова група від одного до десяти років відноситься до категорії вітру. Дітям цього віку властиві допитливість, непосидючість, зацікавленість в усьому, що відбувається та оточує, вони постійно запитують, увесь час у дії. Оригінальність може бути протяжною чи вибуховою. У першому випадку процес творення ідей безперервний, і легкий, хоча не всі ідеї здійсненні.

3.Художня активність.

Художньо-творчий розвиток залежить від того, як росла і виховувалась дитина. Тут слід наголосити на необхідності гуманістичних змін у теорії і методиці  викладання образотворчого мистецтва у загальноосвітній школі, які б розвивали особистість, а саме: максимальне врахування природи дитини, її вікових, iндивiдуальних та фізіологічних (генетичних) особливостей. Єдність цих аспектів допоможе нам у теоретичному і практичному обгрунтуваннi вибору методів, форм, засобів і видів діяльності, необхідних для стимулювання складної за структурою художньо-творчої активності дітей на тій чи іншій стадії розвитку.

У книзі «Психологія дитини» Р.Гаупп ще на початку століття відзначав, що здібність до художньої творчості у дітей дуже різна, тому так важко виділити основні закономірності психічного розвитку саме в цій галузі, оскільки вони працюють достатньо активно, напружено і без особливого втручання з  боку педагога [8, 266]. Тому, щоб оцінити художньо-творчу здібність дітей, виявити її джерела і компоненти, необхідно широко і всебічно дослідити самовиявлення і самовираження у природних умовах. У своїй роботі ми також намагаємось врахувати рівень адаптації кожної дитини у суспільстві та можливості її самовираження, що є необхідною умовою гармонійного особистісного розвитку і формування цілісного світогляду внаслідок залучення до цінностей світової культури.

Справжньою гімнастикою творчих здібностей можна назвати і «модульне малювання», або «модульне ліплення». Такий метод  молодшим школярам знайомий із гри у конструктори чи кубики. Завдання полягає у тому, що учням надаються певні модулі - прості геометричні фігури і за їх допомогою діти створюють малюнки окремих персонажів або цілих сюжетів. Наприклад, малюємо чотири країни: одна повністю складається із кружечків, інша - тільки з квадратиків, третя - із завитків, четверта - із трикутників.

У словнику іноземних слів «активність» тлумачиться як енергійна, посилена діяльність, діяльний стан 41, 23]. А у великому тлумачному словнику сучасної української мови поряд із цим словом наводяться такі, як діяльнісна участь у чому-небудь, здатність до реакції, енергійна діяльність. Ці якості, на наш погляд, необхідні зараз як ніколи, бо активність у розумінні радянського періоду була для більшості населення якактивність діяльнісна, ідеологічного плану, яка повинна була вести за собою маси і вплинула навіть на визначення цього терміна. У роботах Н.С.Лейтеса активність визначається як загальна, по-справжньому універсальна умова будь-якого виду діяльності, а також усіх дій людини від елементарних рухів до щонайскладніших видів творчості.

Поняття «творча активність» вживалося ще давньогрецькими філософами і було введено у науку Епікуром. Воно набуло свого подальшого розвитку у працях філософів більш пізнього часу: Лейбніца, Толанда, Гольбаха, Дiдро, Гельвеція, Гегеля і перебуває у співвідношенні одне до одного як родове до видового. А поняття «творча» характеризує особистість із боку її спрямованості, оскільки спрямованість, - за визначенням Л.Н.Когана, - основний «стрижень» особистості, її найважливіша індивідуальна характеристика, а категорія «активність» - міра її вираженостi. У даному аспекті поняття «творча активність» і «діяльність» набувають різних характеристик [25].

Свого часу і В.Штерн розглядав обдарованість людей двох видів: зі спонтанними і реактивними здібностями, які даються їм як «вищі» і «нижчі», причому перші з них трапляються у привілейованих класів [48]. З іншого боку, мабуть, і справедливо - адже не всі діти мають можливість через матеріальний і моральний клімат сім‘ї, суспільства розвинути свої природні можливості, властиві кожній нормальній людині. Нам же достеменно відомо, що «вищими здібностями» наділені у першу чергу люди, які мали можливість вільного самовираження у дитинстві, а ті, що не мали таких умов - задовольняються «реактивними» і сублімованими або нерозвинутими зовсім реакціями.

Сучасні спроби розв’язання проблеми художньо-творчого розвитку зводяться до роботи «одночасно у двох режимах», про що пише С.Н.Лазарєв у книзі «Діагностика карми», оскільки такий підхід у будь-якому випадку дає нормальний особистісний розвиток [28, 123]. Щодо художньої активності особистості можна сказати, що художність є вираження всієї, створеної рукою людини, предметності як розгорнутого багатства людських сутнісних сил.

Іншими словами, кожен предмет (будь-який феномен людського буття, який став фактом свідомості, підведений під певну категорію), повинен проявлятися у специфічній формі, в якій був би закодований певний, йому притаманний людський зміст, що відбиває певні людські здібності. Тому вже у первісний період будь-який предмет, що виступає ззовні як певна форма вираження - від простого знаряддя до виробничого акту чи ритуалу взагалі будь-якого засобу виробництва суспільного життя - втілює творчі потенції всього людського роду, набуває для кожного індивіда особистісного значення і переживається ним як щось життєво необхідне, як те, що поєднує мету і засіб.

Талант завжди відбиває певні суспільні потреби. Зрозуміло, що така характеристика продуктивної активності дітей на уроці мистецтва у загальноосвітній школі буває дуже рідко. На наш погляд, це справедливо лише стосовно професійної творчої діяльності. С.П.Кудрявцева у статті «Деякі особливості розвитку художньої активності учнівської молоді» визначає її як таке ставлення до мистецтва, що йде від особистості, виявляється у самостійній діяльності і виражається у сприйманні, розумінні, судженні про художні цінності, а також у появі творів мистецтва і критичних робіт про мистецтво.

«Основою художньої активності виступають художні знання, переживання, оцінки, переконання, дії, які актуалізуються у зв‘язку з проявом деяких інших видів соціальної активності...», - відповідає автор [26, 16]. Діти ж відчувають потребу в образотворчій діяльності не маючи такої основи. Тому, маючи справу з образотворчою діяльністю дітей на уроці у загальноосвітній школі, ми схильні вести мову прохудожньо-творчу активність, яка відповідає викладеному вище визначенню і більш широкій можливості самовираження дитини. Малювання дитини усе частіше розглядається як «синтетична діяльність», під час якої формується психіка дитини, засвоюються різноманітні елементи людської культури [10, 90]. Художня активність може не виділитися як окремий вид здібностей особистості і це не буде патологією  її розвитку. Отже, не варто ставити за мету виховання  кожного учня загальноосвітньої школи як художника-фахівця

Першочерговим завданням уроків мистецтва у загальноосвітній школі ми вважаємо гармонійний розвиток творчої обдарованості дітей.Дитинство – це період спонтанного, інтуїтивного пошуку сфери творчості, у якій особистість може реалізувати себе найліпшим чином. При цьому необхідно спрямувати увагу перш за все на розвиток продуктивної художньо-творчої активності.

У процесі розвитку людський організм може відтворювати зосередивши і поєднавши всі внутрішні сили. Він підживлюється, з одного боку, підсвідомим рівнем цих сил - філогенетичною схильністю до мимовільної еволюції творчої уяви дитини, а з іншого - емоційно-чуттєвою сферою, яка безпосередньо пов‘язана з роботою інтуїції – необхідної умови процесу художньої творчості, образним і логічним мисленням, пам‘яттю, всім індивідуальним, онтогенетичним досвідом біологічного, соціального і духовного життя дитини у складному сучасному світі [22, 55]. Структуру художньо-творчої активності дошкільнят і молодших школярів, у свою чергу, ми розглядаємо як аналіз діяльності із синкретичною сутністю. Кульмінаційним вираженням творчості є будь-яке розв’язання природного напруження, кризового стану, які спричиняють зміну і появу нового: і виверження вулкану, і пологи жінки, і розцвітання квітки. А художню творчість ми розуміємо як творчість природи, оскільки людина - її складова частина і має з нею спільні корені. Це можливість цілісного людського прояву.

У контексті такого погляду, художня активність можна розглядати як натхнення - «стан своєрідного напруження і злету духовних сил, творчого переживання людини, коли народжується задум твору чи то  науки, чи мистецтва, чи техніки». Натхнення - вищий стан творчого злету із сильним спалахом думок і почуттів, етимологічно пов‘язаний з диханням і зміною під час творчої діяльності.

Натхнення характеризується підвищеною загальною активністю людини. Творчість у будь-якому виді діяльності, матеріальної чи духовної тим і відрізняється від звичайної роботи, що захоплює всю людину, тобто єднає і організує її фізичні і духовні сили в одне ціле. Без такої цілісності, зібраності творчих сил і можливостей людини діяльність виявляється неповноцінною, і не може бути результатом творчої активності. Л.Фейербах назвав акт творчості «...завоюванням духом нашого існування і незалежності у боротьбі не на життя, а на смерть. Навіть чисто наукова, філософська творчість, яка розквітає лише при здоровому глузді, являє собою у той же час екстаз, що заполонив всю людину, загострив почуття і спонукає її до найактивнішої інтимної участі» [43, 500].

Художній творчості не менш, ніж математиці потрібна логіка, але загальмованість інтуїції у процесі сприймання і продуктивної художньої роботи призводить до звички шукати зміст, не віддаючись образу, не поринаючи у його життя. Як свідчить практика, недовіра педагога до власної інтуїції часто примушує учнів відмовлятись від завдань, які «не проходили». Художня інтуїція іноді неначе поглинає дискурсивне пізнання і стає формою його існування, - відзначає Є.С.Громов у книзі «Природа художньої творчості» [9, 37]. Психологи П.В.Симонов, П.В.Єршов стверджують, що діяльність надсвідомості, інтуїція - не калейдоскоп, не кидання монети, а «процес підсвідомого пошуку, що має свої, поки що невідомі нам, правила рекомбiнування раніше накопиченого досвіду» [39, 92].

Джерелом художньо-творчої активності дітей у живописних роботах (пов‘язаних із колірним самовираженням у композиціях) є також їх самовідчуття, що ілюструється кольорами та їх використанням у композиціях. З іншого боку, барви, в яких зображено світ, здійснюють на дитину не тільки психологічне чи емоційне значення: вони глибоко впливають на її здоров‘я і характер. Про це знали лікарі ще у Середньовіччі, оскільки застосовували «хромотерапiю» при лікуванні ряду захворювань. Аналогічно профілактика захворювань також пов‘язана з кольорами.Валеологiя, яка викладається у школі, повинна мати, передусім, практичний і профілактичний характер і мати тісний зв‘язок із уроками мистецтва.

4.Риси характера дитини за кольорами.

В.А.Сухарєв [42, 118] відзначає, якщо придивитися, якими кольоровими олівцями чи фарбами користується дитина за наявності у неї всієї гами кольорів, то можна дещо сказати про риси її характеру. Він пише, що характер людини формується до трьох років, і вже у цьому віці простежуються його негативні риси. Творчий характер закладається дещо пізніше - у віці від трьох до десяти років.

«Червоні» діти відкриті і активні. Батькам з ними складніше: вони живі, невгамовні, ламають iграшки. Серед яскравих політиків і керівників найчастіше трапляються «червоні» - «жовті», серед учених - «жовті» - «червоні».

«Жовті» діти найчастіше схильні до творчості. З них виростають вільні, розкуті, оригінальні люди-інакодумці

«Оранжеві» діти бувають досить рідко. Вони також легко збуджуються, як «червоні» і «жовті», але у них збудження не має виходу. Такі діти пустують, кричать просто так, без усякого приводу. У великих дозах оранжевий колір може бути небезпечним: він стає нав‘язливим, неприємним, дратує і спустошує.

«Зелена» дитина відчуває себе покинутою і дуже потребує материнської ласки. Щоб вона не стала консервативною і не боялась змін, необхідний особливий творчий підхід: їй треба навіювати почуття надійності, відвертості, інтересу.

Блакитний колір символізує космічний дух, істину, одухотвореність. Блакитна дорога - дорога духовності. Є підстави припускати, що людина порівняно недавно навчилася розпізнавати блакитний колір. У творах Гомера, який жив приблизно дві тисячі років тому, знаходимо назви всіх кольорів спектру, окрім блакитного.

Американський лiнгвiст Уорф виявив, що в мові північно-американських iндіанців племенi «хопi» є слово «зелений» і немає слова «блакитний», отже там не розрізняються ці кольори.

«Сині» діти спокійні, урівноважені, воліють все робити не кваплячись, ґрунтовно, люблять полежати на дивані із книгою, помріяти. Якщо до «жовтого» додається ще й «синій», то з такої людини може вирости філософ. Не випадково «синьо-зеленими» є всі чиновники та адміністратори, не випадково також і те, що на мові кольорів синьо-зелений означає лід, холод, глибину, тиск, напругу, престиж, пихатість. Тому дуже важливо «синьо-зелену» дитину оберігати від зайвої регламентації, заохочувати ініціативу, замінювати покарання заохоченням, не вимагати навчатися тільки на п‘ятірки, і, зрозуміло, не акцентувати на виховуванні сили волі.

Фіолетовий колір - колір тайни й самопожертви. «Фіолетові» діти чутливі, зі значною схильністю до навіювання, їх легко загіпнотизувати, вони швидко збуджуються, прагнуть справляти враження і при цьому можуть дивитися на себе з боку. Вони дуже вразливі і більше за інших потребують підтримки, заохочень. (Алкоголіки віддають перевагу фіолетовому кольору, який відбиває втрату реального світу. У психiатрiї за допомогою фіолетового середовища заспокоюють божевільних). У «фіолетових» дітей багатий внутрішній світ, а якщо одночасно вони і «жовті», то відрізняються артистизмом.

«Чорний колір – не для дітей» [42, 118]. Він колір загрози, назавжди зачинених дверей, кінця і смерті. Його рідкісне переважання свідчить про передчасно сформовану  складну психіку або стрес, що вразив життя дитини. Існує багато причин коричневого дискомфорту: слабке здоров‘я, сімейні негаразди, приналежність до асоціального середовища, участь разом із дорослими  в драматичних соціальних подіях, евакуація, втеча, еміграція, і нарешті, розумова неповноцінність. Тоді приземлений, і навіть приємний невеликими дозами в зимовий час коричневий колір у «коричневих» дітей стає засобом створення свого особливого, зачиненого і надійного маленького світу. Дебiльні діти - «коричневі», «фіолетові» і «червоні» одночасно - поєднують у собі фізичне здоров‘я і розумову неповноцінність. Вони завжди готові до збудження, намагаються привернути до себе увагу, можуть грати роль спокушуваних і спокусників одночасно.

Білий колір можна любити тільки в умовах виняткової життєвої ситуації. У підлітка це може бути період статевого дозрівання або тривале перебування у лікарні, або повна зміна способу життя.

«Сірі» діти дуже рідко зустрічаються, але «сірими» через певні обставини  можуть стати тихі, несміливі, замкнуті діти. Сірий колір - це символ злостi, підступності, відокремленностi і рутини. Одночасно - це колір прихованостi і втоми; нерозуміння того, подобається тобі сірий колір чи ні - перша ознака втоми.. Аналізуючи художньо-творчу активність молодших школярів та її складові, ми можемо зробити певний висновок: художньо-творча активність молодших школярів - це цілісна природна обдарованість людини, яка спонтанно проявляється у дитячому віці.

                                              ВИЗНАЧЕННЯ РІВНІВ ХУДОЖНЬО-ТВОРЧОЇ ОБДАРОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ:

 

Література:

1.     Азархин А.В. Мировоззрение и эстетическое развитие личности. - К., 1990. - 192 с.  

2.     Бакушинский А.В. Художественное творчество и воспитание. Опыт исследования на материале пространственных искусств. - М., 1922. - 66 с.

3.     Бакушинский А.В. Художественное творчество и воспитание. Опыт исследования на материале пространственных искусств. - М., 1925. – 240 с.

4.     Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. Пер. с англ. - М., 1988. - 399 с.

5.     Бодалев А.А. Общая психодиагностика. Основы психодиагностики и психологического консультирования. - М., 1987. - 304с.

6.     Болгаріна В., Богдановська О. Вчитель – дидакт чи вчитель життя? //Початкова школа. – 1997. - №1.- С.8 -11.

7.     Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. Психологический очерк. - М., 1967. - 93с.

8.     Гаупп Р. Психология ребенка  /Пер. и ред. С.В.Кравкова.-Л., 1924. - 320с.

9.     Громов Е.С. Природа художественного творчества: Кн.для учителя. - М., 1986. - 239 с.

10.                       Еремеев А.Ф. Происхождение искусства. Теоретические очерки.- М., 1970. - 272 с.

11.                       Игнатьев Е.И. Психология изобразительной деятельности. – М., 1961. -  344 с.

12.                       Идеи эстетического воспитания. Антология. - Т.1 - М., 1973. - 407 с.

13.                       Исследование проблем психологии творчества. - М., 1983. -326 с.

14.                       Каган М.С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа). - М., 1974. - 328 с.

15.                       Кардашов В.М. Дослідження архетипів первісної і дитячої творчості в час демократизацї суспільства і їх актуальність //Теоретичні та практичні питання культурології. – Випуск 22. – Мелітополь, 2006.  – С. 122-129.

16.                       Кардашов В.М. Проблема художньо-творчого розвитку учнівської молоді в умовах соціокультурної трансформації суспільства // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - № 3. – Бердянськ, 2006. – С. 71-76.

17.                       Кардашов В.М. Проблема художньо-творчого розвитку особистості у зв’зку з його періодизацією //Педагогіка іпсихологіяпрофесійної освіти, № 3. – 2004. – С.99-110.

18.                       Кардашов В.М. Проблеми педагогічної антропології та становлення дизайнерської освіти в Україні  //Постметодика № 7-8. – Мелітополь, 2002. - С.133-138.

19.                       Кардашов В.М. Професіоналізм художника-педагога – найголовніша умова нормального художньо-творчого розвитку особистості учня //Проблеми сучасної педагогічної освіти. Частина ІІ. – Випуск 6. -  Ялта, 2004. - С. 19-25

20.                       Кардашов В.М. Художньо-творчий розвиток особистості: торетичний та метотичний виміри: Монографія. –2-ге вид.,допов.-Мелітополь, 2009. – 264 с.

21.                       Кардашов В.Н. Развитие творческой активности юных художников //Советская педагогика. – М., 1990. – № 9. – С.22-27.

22.                       Кардашов В.Н. Социально-педагогическая проблема эстетического и художественно-творческого развития личностишкольника  //Професійна творчість в системі підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів. Збірник наукових праць. Київ-Запоріжжя, 1997. – С.52-56.

23.                       Кардашов В.М., Крєпкіх Г.Ю. Усвідомлення архетипів в становленні дизайн-освіти України //Теоретичні та практичні питання культурології. – Випуск ХІІІ. – Частина ІІ. - Мелітополь, 2003. – С. 98-105.

24.                       Ковалев А.Г. Общая психология. - М., 1981.-361 с.

25.                       Коган Л.Н. Цель и смысл жизни человека. - М., 1984. - 252 с.

26.                       Кудрявцева С.П. Некоторые особенности развития художественной активности учащейся молодежи  //Искусство ихудожественное развитие учащихся. Сборник научных трудов. - Л., 1977. - 116 с.

27.                       Кузин В.С. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальных классах. - М., 1984. - 319с.

28.                       Лазарев С.Н. Диагностика кармы. Книга вторая. Чистая карма. - С.-Петербург, 1995. - 352 с.

29.                       Левчук Л.Т., Онищенко О.І. Основи естетики: Навч. посібник. – К., 2000. – 271 с.

30.                       Локк Д. О воспитании разума //Педагогические сочинения. - М., 1933. - С.225-286.

31.                       Мелик-Пашаев А.А. Педагогика искусства и творческие способности. - М., 1981. - 96 с.

32.                       Мелик-Пашаев А.А. Эстетическое отношение к жизни как первооснова способностей в художественном творчестве//Художественное творчество: Вопросы комплексного изучения. - Л., 1983. - С.212-216.

33.                       Никитина Е.А. Бессознательное в психическом отражении действительности: Дис...канд.пед.наук. - М., 1986. - 141 с.

34.                       Пак Чжэ Ву. Лекции по акупунктуре. Су Джок Академия, М., 1991-. 331 с.

35.                       Педагогическая энциклопедия. - М., 1964. - Т.1. - 831 с.

36.                       Психология.  Словарь  /Под общей ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. - 2-е изд., испр. и доп. - М., 1990. - 494 с.

37.                       Рубинштейн С.Л.  Проблемы общей психологии //Психология личности. - М., 1982. – С.12-34.

38.                       Рубинштейн С.Л.  Проблема способностей и вопросы психологической теории  //Вопросы психологии. - 1960. - №3. - С.3-15.

39.                       Симонов П.В., Ершов П.М. Темперамент. Характер. Личность. - М., 1984. - 160 с.

40.                       Сковорода  Г.С. Пізнай в собі людину.-Львів,1995-284с.

41.                       Словарь иностранных слов.  -  14-е изд., испр.  -  М., 1987. -  608 с.

42.                       Сухарев В.А. Характер - здоровье - судьба. - Мн., 1993. - 415 с.

43.                       Фейербах Л. История философии //Собр.соч. - Т.I. - М., - 544 с.

44.                       Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. - Перевод д-ра М.В.Вульва. - М., 1989. - 83 с.

45.                       Чернышевский Н.Г. Эстетическое отношение искусства к действительности. - М., 1955. - 223 с.

46.                       Шеллинг Ф.В. Система трансцендентального идеализма. - Л., 1936. - 479 с.

47.                       Шмит Ф.И. Искусство - его психология, его стилистика, его эволюция. - Харьков, 1919. - 328 с.

48.                       Штерн В. Одаренность детей и подростков, и методы ее исследования. - Харьков, 1926. - 403 с.

49.                       Эстетика: Словарь /Под общей ред. А.А.Беляева и др. - М., 1989. - 447 с


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

44178. Проектирование нового выемочного участка в условиях шахты «Терновская» 1.31 MB
  Цель моего дипломного проекта – спроектировать новый выемочный участок в условиях шахты «Терновская», выбрать средства механизации и рассчитать электроснабжение этого оборудования. Также спроектировать организацию труда в данной лаве и определить основные технико-экономические показатели этого участка
44179. Програмне забезпечення систем. Методичні рекомендації 203 KB
  Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістр за спеціальностями “Програмне забезпечення систем” та “Інженерія програмного забезпечення” - це спеціально підготовлена праця, написана державною мовою України, що містить систематизований виклад проведених магістрантом теоретичних досліджень і практичних розробок
44180. Загальні вимоги до структури, обсягу та оформлення дипломної роботи бакалавра 347 KB
  Для цього має бути виділений комплекс задач (корисних для розкриття теми дипломної роботи) для вирішення за допомогою інформаційних технологій, визначені алгоритми їх рішень та інформаційне забезпечення.
44183. Разработка предложений по внедрению анимационных программ для повышения качества туристского обслуживания в ООО «Чор Минор» 944.5 KB
  Целью работы является разработка предложений по внедрению анимационных программ для повышения качества туристского обслуживания в ООО Чор Минор. Исходя из поставленной цели были определены следующие задачи исследования: систематизировать теоретические аспекты анимационного обслуживания туристов; провести анализ деятельности ООО Чор Минор; разработать предложения по...
44185. Маркетинг. Методические указания 676 KB
  Название организации ООО АВС условное. Разработка стратегии развития продуктов ОО АВС на различных рынках. Выбор географических рынков для ООО АВС Разработка бизнес-плана вывода на рынок новой услуги. Оценка эффективности инвестиционного проекта по внедрению CRMсистемы для предприятия на рынке В2В на примере ООО АВС Разработка процедуры исследования внутренней и внешней среды ООО АВС.