67825

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Одним із основних життєво-важливих елементів навколишнього природного середовища є атмосферне повітря. Значення атмосферного повітря полягає в тому, що воно є основою для забезпечення життєдіяльності біологічних організмів, в тому числі людей, служить захистом...

Украинкский

2014-09-15

92.5 KB

1 чел.

МВС УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут

фінансово-економічної безпеки і права

Кафедра трудового, земельного та екологічного права

Затверджую

Завідувач кафедри трудового, земельного та екологічного права

к.ю.н., доцент

  О.М. Пащенко

«  » серпня 2009 року

Методична розробка для проведення лекції

з навчальної дисципліни

“Природоресурсне право”

Тема № 6

 

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ

АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Обговорено

на засіданні кафедри трудового,

земельного та екологічного права

«    » серпня 2009 року

протокол № 1

Одеса 2009


Правове регулювання використання та охорони атмосферного повітря

Навчальні та виховні цілі:

1. Визначити правовий режим охорони та використання атмосферного повітря.

2. Розвинути у слухачів правове мислення, дати основні знання та прищепити вміння щодо самостійного опрацювання літератури й роботи з нормативно-правовими джерелами.

Місце: клас

Вид заняття: лекція

Навчально-матеріальне забезпечення:

Література:

Нормативні акти:

Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 16 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради - 1992 – 50 - ст.678.

Основна література:

1. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.

2. Екологічне право України: Підручник / За ред. Ю.С Шемшученка. – К.: Юрид. думка, 2005. – 848 с.

3. Екологічне право України: Навчальний посібник / Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. – К.: Атіка, 2000. – 216 с.

4. Екологічне право України: Підручник / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Размєтаєв. – Харків: Право, 2001. – 480 с.

Додаткова література:

1. Бринчук М.М. Правовая охрана атмосферного воздуха. - М.: Наука, 1985. - 174с.

2. Кравцов С. Стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря // Право України. – 1999. - № 4. – С. 54.

3. Січна Л. Право користування атмосферним повітрям // Право України. – 1999. - № 11. – С. 61.

Навчальні питання

1. Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони. Основні джерела забруднення атмосферного повітря.

2. Порядок видачі дозволів на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.

3. Правова охорона атмосферного повітря.

Вказівки щодо порядку й методики проведення лекції:

І. Загальні організаційно-методичні вказівки.

1. Підтримувати належний рівень дисципліни серед слухачів.

2. Активізувати увагу слухачів шляхом зворотного зв’язку.

II. Методичні вказівки щодо вступної частини.

1. Перевірити наявність слухачів.

3. Оголосити тему та вид заняття, навчальну мету, час, відведений на дане заняття, навчальні питання та літературу.

4. Зробити вступ до викладення даної теми заняття, наголосивши на актуальність її вивчення, а також показати її значення для практичної діяльності випускників-юристів у військах.

III. Методичні вказівки щодо основної частини.

1. Звернути слухачів на актуальність теми та її значення.

2. Викладаючи матеріал лекції, дати можливість слухачам законспектувати основні положення даної теми.

3. По завершенні розгляду кожного навчального питання теми робити короткий підсумок з основних положень, які було викладено.

IV. Методичні вказівки щодо заключної частини.

1. Підвести підсумок заняття, наголосивши на його основних положеннях.

2. Дати завдання та рекомендації на самостійну роботу

3. Відповісти на запитання слухачів.

Навчальний матеріал

Питання 1. Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони. Основні джерела забруднення атмосферного повітря

Одним із основних життєво-важливих елементів навколишнього природного середовища є атмосферне повітря. Значення атмосферного повітря полягає в тому, що воно є основою для забезпечення життєдіяльності біологічних організмів, в тому числі людей, служить захистом від згубних космічних випромінювань, підтримує сприятливий для живих організмів тепловий баланс на планеті, визначає клімат тощо. Крім цього, поряд з екологічними функціями, атмосферне повітря виконує найважливіші економічні функції в зв’язку з тим, що виступає незамінним елементом виробничих процесів енергетичної, транспортної та інших галузей народного господарства.

Антропогенна діяльність призводить до значної шкоди природному середовищу та здоров’ю людей, і в зв’язку з цим, викликає необхідність регулювання шкідливого впливу на атмосферне повітря.

Правове регулювання в галузі атмосфероохоронних відносин здійснюється: Законом України «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 р.1, постановою КМУ від 21 серпня 2000 р. N 1291 «Про затвердження Концепції зменшення обсягів викидів важких металів в атмосферне повітря»2, постановою КМУ від 13 грудня 2001 р. N 1655 «Про затвердження порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря»3, постановою КМУ від 13 березня 2002 р. N 301 «Про затвердження порядку погодження і видачі дозволів на провадження діяльності, пов’язаної із штучними змінами стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях»4, постановою КМУ від 29 березня 2002 р. N 432 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на експлуатацію устаткування з визначеними рівнями впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, проведення оплати цих робіт та обліку підприємств, установ, організацій і громадян — суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи»5, наказом Міністерства охорони НПС та ядерної безпеки N 154 від 29 грудня 1995 «Про затвердження Порядку розгляду документів та умов видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами»6 та іншими.

Відповідно до т.. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», атмосферне повітря — життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.

Особливість атмосферного повітря як об’єкту НПС полягає в тому, що воно в силу своїх природних властивостей в даний час не розглядається як об’єкт присвоєння, тому відносини власності з приводу атмосферного повітря сучасним законодавством не регулюються, а екологічне право забезпечує лише його охорону від шкідливих впливів.

Як вже вказувалося, основна проблема, пов’язана з використанням та охороною атмосферного повітря, полягає в його насиченні сторонніми газами та іншими домішками. В зв’язку з цим важливого значення набуває визначення поняття забруднення атмосферного повітря — змінення його складу і властивостей в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища.

Основною причиною, що призводить до забруднення атмосферного повітря є потрапляння в нього забруднюючої речовини, яку можна визначити як речовину хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища.

Джерела, які «постачають» забруднюючу речовину в атмосферного повітря можуть бути природними або антропогенними, головним чином, техногенними – об’єктами різних галузей господарської діяльності людини.

До природних джерел відносяться: виверження газу і попелу вулканами, лісові та степові пожежі, насичені солями морські бризки і тумани, пил з ерозійних ґрунтів і піщані бурі пустель, рослинний пилок, мікроорганізми тощо. Вони не викликають суттєвих змін повітряного басейну за винятком катастрофічних випадків.

До антропогенних джерел забруднення атмосферного повітря відносяться промислові, енергетичні та транспортні джерела. Так, наприклад, лише автомобілі, а їх в світі понад 320 млн. одиниць, щодобово викидають в атмосферу близько 1 млн. т. оксиду вуглецю, 130 тис. т. вуглеводнів, понад 50 тис. т. азоту тощо. В той же час автомобілі споживають більше кисню, аніж все населення Землі.

Антропогенні джерела забруднення атмосферного повітря поділяються на джерела виділення і джерела викидів, які можуть бути як стаціонарними, так і пересувними. До джерел виділення належать технологічні пристрої (апарати, котли, установки тощо), в процесі експлуатації яких шкідливі домішки виділяються в атмосферне повітря. До джерел викидів відносяться технологічне обладнання (труби, вентиляційні шахти, аераційні ліхтарі), за допомогою якого домішки шкідливих речовин (після відсмоктування) викидаються в атмосферне повітря.

Викиди в свою чергу поділяються на організовані та неорганізовані. Організований викид потрапляє в атмосферне повітря через спеціальні установки (газоходи, повітропроводи і труби), які дозволяють здійснювати очищення шкідливих речовин, що викидаються і проводити належний контроль за кількістю та якістю викидів шкідливих речовин в атмосферу після їх очищення.

Неорганізований викид потрапляє в атмосферу у вигляді не спрямованих потоків газу або пилу, як правило, внаслідок порушення герметичності очищувального обладнання, або неможливості його застосування (дільниці вантажно-розвантажувальних робіт, зливно-наливні естакади, викиди автотранспорту тощо).

Питання 2. Порядок видачі дозволів на викиди в атмосферне повітря
забруднюючих речовин стаціонарними джерелами

Атмосферне повітря вважається чистим, якщо жоден з мікроелементів не присутній у ньому в таких концентраціях, які можуть нанести шкоду здоров’ю людини, тваринам або рослинам. Шкідливі речовини, що містяться в атмосфері, навіть в невеликих концентраціях, послаблюють захисні (імунні) властивості організму людини, впливають на стан здоров’я, забруднення атмосферного повітря призводить до зниження родючості та якості ґрунтів, уповільнення росту і розвитку лісів, до виродження окремих представників тваринного та рослинного світу.

З метою збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення, для забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, а також відвернення шкідливого впливу на НПС, в Україні розроблений спеціальний порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинні мати підприємства, установи, організації, а також громадяни, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, що здійснюють викиди стаціонарними джерелами.

Дозвіл на викиди видається структурними підрозділами, визначеними керівниками органів Міністерства охорони НПС, які затверджують нормативи гранично допустимих викидів для підприємств, з терміном дії дозволу не більше п’яти років. В населених пунктах з підвищеними рівнями забруднення атмосферного повітря, за рішенням органів Міністерства охорони НПС, дозволи на викиди можуть видаватись на менш короткий термін, але не менш як на два роки.

Для одержання дозволу на викиди в атмосферне повітря, юридичні особи та громадяни подають такі документи:

1) клопотання про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами;

2) проект нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, який затверджуються органами Міністерством охорони НПС;

3) довідку про стан виконання заявником заходів щодо зниження викидів до нормативного рівня.

Видача дозволу на викиди здійснюється лише у випадку, коли забезпечується дотримання наступних умов:

- встановлені в дозволі на викиди обсяги викидів не перевищують затверджених нормативів гранично допустимих викидів (ГДВ) або тимчасово погоджених викидів (ТПВ);

- передбачено виконання заходів по досягненню дозволених обсягів викидів у встановлені терміни;

- не перевищуються технологічні граничні величини викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при експлуатації устаткування, обладнання.

Одними із найбільш небезпечних впливів для НПС є фізичний (шум, ультразвук, електромагнітні випромінювання, електричні та магнітні поля, видиме світло тощо) та біологічний (білки, амінокислоти, ферменти, антибіотики, токсини, бацили, віруси, інші одноклітинні організми та продукти їх життєдіяльності) впливи, в зв’язку з чим в нашій державі під особливий контроль взято діяльність того обладнання, яке впливає на стан атмосферного повітря шляхом фізичних або біологічних факторів.

Дозвіл на експлуатацію устаткування з визначеними рівнями впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря — це офіційний документ, який дає право суб’єктам господарювання експлуатувати існуюче та новостворене устаткування за умови дотримання встановлених нормативів граничнодопустимих рівнів впливу фізичних та біологічних факторів протягом визначеного в дозволі терміну.

Дозвіл видається суб’єкту господарювання — власнику джерела, що здійснює вплив на стан атмосферного повітря територіальними органами Міністерства охорони НПС за погодженням з установами державної санітарно-епідеміологічної служби терміном не менш як на п’ять років.

Для отримання дозволу суб’єкт господарювання письмовій та електронній формі повинен подати до установи державної санітарно-епідеміологічної служби:

1) заявку;

2) проект нормативів граничнодопустимих рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;

3) план заходів щодо здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих рівнів впливу;

4) інформацію про здійснювану діяльність, необхідну для ознайомлення з нею громадськості.

Таким чином, оскільки антропогенний вплив на атмосферне повітря може потенційно впливати на життя та здоров’я людей, законодавство передбачає обов’язкове погодження дозволів на експлуатацію відповідного обладнання з громадськістю. Якщо громадські організації мають певні зауваження до діяльності, пов’язаної із впливом на атмосферне повітря, вони мають право подавати їх до місцевих держадміністрацій. Останні, розглянувши зауваження громадських організацій, у разі потреби організують проведення їх публічного обговорення і не пізніше ніж протягом 30 календарних днів з дати опублікування повідомлення про намір суб’єкта господарювання отримати дозвіл, інформує з цього питання територіальний орган Міністерства охорони НПС.

Територіальний орган Міністерства охорони НПС аналізує зауваження та у разі необхідності пропонує суб’єкту господарювання врахувати їх під час підготовки дозволу до видачі.

Після погодження всіх зауважень територіальний орган Міністерства охорони НПС розглядає заяву і документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл.

Термін дії дозволу переглядається територіальним органом Міністерства охорони НПС, який його видав, якщо:

- рівні впливу на атмосферне повітря фізичних та біологічних факторів зумовлюють необхідність перегляду їх граничних значень;

- використання досягнень у сфері розроблення найдосконаліших доступних технологій дає змогу значно зменшити вплив без додаткових витрат;

- вимоги безпеки експлуатації під час виробничого процесу чи провадження діяльності зумовлюють необхідність застосування інших технологій;

- має місце зміна напряму виробничої діяльності, що може призвести до істотних негативних наслідків для здоров’я людей та стану довкілля.

Підставою для перегляду терміну дії дозволу є письмові звернення установ державної санітарно-епідеміологічної служби, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та громадськості.

Дозвіл анулюється територіальним органом Міністерства охорони НПС, який його видав, у разі: 1) подання суб’єктом господарювання заяви про анулювання дозволу; 2) зміни власника джерела, що здійснює вплив на стан атмосферного повітря; 3) прийняття в установленому порядку рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання.

Про анулювання дозволу територіальний орган Міністерства охорони НПС у триденний термін з дня прийняття рішення в письмовій формі інформує відповідного суб’єкта господарювання.

Питання3. Охорона атмосферного повітря

Охорона атмосферного повітря - система закріплених законом заходів, спрямованих на збереження чистоти та поліпшення стану атмосферного повітря, запобігання і зниження шкідливих хімічних, фізичних, біологічних та інших впливів на атмосферу, що викликають несприятливі наслідки для життя і здоров’я людей, рослинного та тваринного світу.

Особливість охорони атмосферного повітря полягає в тому, що вона досягається, з одного боку, через охорону інших природних об'єктів (лісів, вод), що впливають на його стан, а з іншого боку, - шляхом регулювання господарського впливу на атмосферу.

Зміст охорони атмосферного повітря складає комплекс заходів, основними серед який є очищення газових викидів в атмосферу, влаштування санітарно-захисних зон навколо об’єктів, які забруднюють атмосферу, облік, контроль, встановлення стандартів та нормативів в галузі охорони атмосферного повітря, інші заходи, які забезпечують виконання екологічних вимог власниками (користувачами) джерел шкідливого впливу на атмосферне повітря.

Відповідно до п. 21 постанови КМУ від 22 вересня 2004 р. N 1243 ”Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”7, забороняється приймати в експлуатацію об’єкта в якого немає будівель та споруди санітарно-побутового призначення, а також обладнання, що передбачене для створення безпечних умов життєдіяльності (очищення, знешкодження і уловлювання шкідливих викидів в атмосферу, воду і ґрунт тощо).

Таким чином, важливою передумовою вводу в експлуатацію об’єкту, діяльність якого пов’язана із викидом в атмосферу забруднюючих речовин, є наявність в нього відповідного очисного обладнання. Сучасні технології пропонують різноманітні способи очищення відпрацьованих газів: фільтраційні, гравітаційні, енергетичні та інші. При цьому, відповідно до постанови КМУ від 22 червня 1994 р. N 429 ”Про реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки”8, поліпшення стану атмосферного повітря шляхом розроблення та впровадження нових технологій, устаткування і приладів, які зменшують шкідливі викиди в атмосферу від автотранспорту, хімічних, металургійних, гірничодобувних та енергетичних підприємств є одним із найважливіших завдань в галузі охорони довкілля.

Наступним важливим заходом по охороні атмосферного повітря є здійснення належного проектування населених пунктів, взяття під особливий контроль будівництва та реконструкції підприємств та інших об’єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря..

З метою забезпечення оптимальних умов життєдіяльності людини в районах житлової забудови, масового відпочинку і оздоровлення населення, при визначенні місць розміщення нових, реконструкції діючих підприємств та інших об’єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря, встановлюються санітарно-захисні зони.

Санітарні захисні зони розраховується від джерела, що генерує найнесприятливіший фактор (пил, шкідливі речовини, шум, електромагнітні хвилі тощо) до межі житлової зони. Наприклад, навколо портів та окремих портових об’єктів, залежно від ступеня шкідливості, якими вони впливають на оточуюче середовище, з урахуванням санітарної характеристики вантажів, що там переробляються, їх обсягу, технології перевантажування й заходів попередження шкідливих викидів в атмосферу, санітарні захисні зони встановлюються шириною від 50 до 1000 м.9

З метою забезпечення державного контролю в галузі охорони атмосферного повітря, регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних та пересувних джерел, в Україні здійснюється державний облік об’єктів (підприємств, установ, організацій та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності), які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і на стан атмосферного повітря.

Державний облік включає: 1) взяття на облік об’єктів, які справляють шкідливий вплив; 2) складення державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря за стаціонарними та пересувними джерелами, які справляють шкідливий вплив; 3) проведення інвентаризації викидів та обсягів забруднюючих речовин на зазначених об’єктах.

Окрім державного обліку об’єктів, які справляють шкідливий вплив, в Україні здійснюється контроль у галузі охорони атмосферного повітря. Метою такого контролю є забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Видами контролю у галузі охорони атмосферного повітря є:

- державний контроль, який здійснюється Міністерством охорони НПС, його територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади;

- виробничий контроль - здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря;

- громадський контроль, який здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища відповідно до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища.

З метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог до охорони атмосферного повітря від забруднення та забезпечення екологічної безпеки, в Україні проводяться стандартизація та нормування в галузі охорони атмосферного повітря.

Метою стандартизації та нормування в галузі охорони атмосферного повітря є:

- забезпечення безпечного навколишнього природного середовища та запобігання екологічним катастрофам;

- реалізацію єдиної науково-технічної політики в галузі охорони атмосферного повітря;

- встановлення єдиних вимог до обладнання і споруд щодо охорони атмосферного повітря від забруднення;

- забезпечення безпеки господарських об’єктів і запобігання виникненню аварій та техногенних катастроф;

- впровадження і використання сучасних екологічно безпечних технологій.

У галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи:

1) нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря. Такі нормативи встановлюються для оцінки стану забруднення атмосферного повітря. Основними видами зазначених нормативів є: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин; нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря.

2) нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел. Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів обладнання і споруд, залежно від часу розроблення та введення в дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності тощо встановлюються: норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела; технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх суміші, які визначаються у місці їх виходу з устаткування.

3) нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел - встановлюються для кожного стаціонарного джерела по всіх створюваних ним видах фізичних і біологічних факторів.

4) нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел - встановлюються для кожного типу пересувних джерел, що експлуатуються на території України, з урахуванням сучасних технічних рішень щодо зменшення утворення забруднюючих речовин, зниження рівнів впливу фізичних факторів, очищення відпрацьованих газів та економічної доцільності.

1 Відомості Верховної Ради – 1992. - N 50. -  ст.678.

2 Офіційний Вісник України – 2000 - № 34.

3 Офіційний Вісник України. -  2001. - N 51. - ст. 2274.

4 Офіційний Вісник України – 2002 - N 12 - ст. 573.

5 Офіційний Вісник України – 2002. - N 14 - ст. 742.

6 Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів - N 14299/2000.

7 Урядовий кур'єр 2004. - N184 від 29.09.2004.

8 Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів. - N 11151/1999.

9 Для отримання більш детальної інформації дивитися постанову Головного Державного санітарного лікаря України N 46 від 01.12.1999 р. «Про затвердження Державних санітарних правил та норм».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

17646. Властивості фотонів 30.19 KB
  Властивості фотонів. Поняття фотон вперше вивів Л’юіс 1929 р. Фотон – квант електромагн. поля. Властивості фотона: 1. Енергія і імпульс: стала Планка момент імпульсу фотона. / / коментар Для фотона: . Фотон завжди релятивіська частинка. 2. А точніше:...
17647. Голограма Лейта і Упатнієкса (позаосьова) 19 KB
  Голограма Лейта і Упатнієкса позаосьова. Голографія – метод запису та відновлення світлових хвиль що заснований на явищах інтерференції та дифракції когерентних пучків світла тобто безлінзове отримання оптичних зображень шляхом відновлення хвильового фронту. Іде
17648. Двопроменева інтерференція Інтерферометр Майкельсона 46.26 KB
  Двопроменева інтерференція: Інтерферометр Майкельсона. Світло від протяжного джерела світла S потрапляє на плоско паралельну розділювальну пластинку P1 покриту напівпрозорим тонким шаром срібла або алюмінію. Ця пластинка частково пропускає частково відбиває світло
17649. Двопроменева інтерференція інтерферометр Релея 23.48 KB
  Двопроменева інтерференція інтерферометр Релея Когерентні хвилі одержують поділом пучка хвиль. За допомогою двопроменевої інтерференції вимірюють : оптичну густину речовини дослідження зміни густини середовища в часі виміри лінійних зсувів тіл гравіметр
17650. Дисперсійна призма кутова дисперсія, роздільна здатність 69.56 KB
  Дисперсійна призма: кутова дисперсія роздільна здатність. Дисперсійна призма – призма з прозорого для досліджуваного випромінювання матеріалу використовується для отримання дисперсії електромагнітного випромінювання. Кутова дисперсія і роздільна здатність є важ
17651. Дифракція на краю екрана. Спіраль Корню 98.87 KB
  Дифракція на краю екрана. Спіраль Корню. В деяких задачах краще розбивати хвильовий фронт на смугові зони – зони Шустера. Припустимо хвильовий фронт плоский. Площина хвильового фронту AB перпенд. до площини. Проведемо коаксіальні циліндричні поверхні вісь яких – точка P...
17652. Дифракція рентгенівських променів на кристалічній гратці формули Лауе 58.53 KB
  Дифракція рентгенівських променів на кристалічній гратці: формули Лауе. Трехмерные пространственные решетки обладают периодичностью в трех различных направлениях. Кристаллическая решетка является трехмерной пространственной решеткой с малым периодом. На ней дифр
17653. Дифракція та отворі побудова Френеля. Зонна платівка Френеля 217.42 KB
  Дифракція та отворі: побудова Френеля. Зонна платівка Френеля. Поставимо між точковим джерелом S і точкою спостереження Р непрозорий екран з круглим отвором площина якого перпендикулярна до осі SP а центр О розміщений на тій же осі. Згідно із Френелем дія такої перешкоди...
17654. Дифракція Фраунгофера на двох щілинах 156.34 KB
  Дифракція Фраунгофера на двох щілинах У випадку 2 щілин на відміну від випадку 1 щілини буде спостерігатись ще й інтерференційна картина. Результуюча картина буде визначатися шляхом додавання хвиль що йдуть з обох щілин. Очевидно що min будуть на тих самих місцях бо т