67829

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЛІСІВ

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Ліс є невід’ємною та незамінною частиною світової екосистеми. Значення лісів для навколишнього природного середовища проявляється в корисних властивостях лісів. Корисними властивостями лісів є їх здатність зменшувати вплив негативних природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, регулювати стік води...

Украинкский

2014-09-15

101.5 KB

4 чел.

МВС УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут

фінансово-економічної безпеки і права

Кафедра трудового, земельного та екологічного права

Затверджую

Завідувач кафедри трудового, земельного та екологічного права

к.ю.н., доцент

  О.М. Пащенко

«      » серпня 2009 року

Методична розробка для проведення лекції

з навчальної дисципліни

“Природоресурсне право”

Тема № 8

 

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЛІСІВ

Обговорено

на засіданні кафедри трудового,

земельного та екологічного права

«    » серпня 2009 року

протокол № 1

Одеса 2009


Правове регулювання використання та охорони лісів.

Навчальні та виховні цілі:

1. Визначити правовий режим охорони та використання лісів.

2. Розвинути у слухачів правове мислення, дати основні знання та прищепити вміння щодо самостійного опрацювання літератури й роботи з нормативно-правовими джерелами.

Місце: клас

Вид заняття: лекція

Навчально-матеріальне забезпечення:

Література:

Нормативні акти:

Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. (в редакції закону від 08.02.2006 р.) // Відомості Верховної Ради – 1994 - N 17 - ст.99.

Основна література:

1. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.

2. Екологічне право України: Підручник / За ред. Ю.С Шемшученка. – К.: Юрид. думка, 2005. – 848 с.

3. Екологічне право України: Навчальний посібник / Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. – К.: Атіка, 2000. – 216 с.

4. Екологічне право України: Підручник / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Размєтаєв. – Харків: Право, 2001. – 480 с.

Додаткова література:

1. Крассов О. И. Право пользования лесом в научно-исследовательских целях и правовая охрана лесов // Правоведение. -1989. - № 5. - С. 27 - 33

2. Попов В., Гетьман А. Правові проблеми використання і охорони рослинного світу // Право України. – 2000. - № 1. – С. 51.

3. Шершун С. Право власності на ліс // Право України. – 2004. - № 12. – С. 75-79.

4. Печуляк Ю. Державне управління лісовим господарством України: проблеми та перспективи розвитку // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №10.

5. Лапчан І. Становлення лісового права та відповідного законодавства України: історичний аспект // Право України. – 2006. - № 9. – С. 129-133.

Навчальні питання

  1.  Поняття лісового фонду.
  2.  Права на ліси.
  3.  Охорона та захист лісів.

Вказівки щодо порядку й методики проведення лекції:

І. Загальні організаційно-методичні вказівки.

1. Підтримувати належний рівень дисципліни серед слухачів.

2. Активізувати увагу слухачів шляхом зворотного зв’язку.

II. Методичні вказівки щодо вступної частини.

1. Перевірити наявність слухачів.

3. Оголосити тему та вид заняття, навчальну мету, час, відведений на дане заняття, навчальні питання та літературу.

4. Зробити вступ до викладення даної теми заняття, наголосивши на актуальність її вивчення, а також показати її значення для практичної діяльності випускників-юристів у військах.

III. Методичні вказівки щодо основної частини.

1. Звернути слухачів на актуальність теми та її значення.

2. Викладаючи матеріал лекції, дати можливість слухачам законспектувати основні положення даної теми.

3. По завершенні розгляду кожного навчального питання теми робити короткий підсумок з основних положень, які було викладено.

IV. Методичні вказівки щодо заключної частини.

1. Підвести підсумок заняття, наголосивши на його основних положеннях.

2. Дати завдання та рекомендації на самостійну роботу

3. Відповісти на запитання слухачів.

Навчальний матеріал

Питання 2. Поняття лісового фонду

Основним нормативним актом, який регулює лісові відносини в Україні є Лісовий кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 21 січня 1994 року (в редакції закону від 08.02.2006 р.). Крім цього кодексу до нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що складаються в процесі раціонального використання, охорони та відтворення лісів в Україні необхідно віднести Закон України «Про рослинний світ»1, Закон України «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону»2, Санітарні правила в лісах України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України 27 липня 1995 р. № 555, Порядок ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затверджений постановою КМУ № 848 від 20.06.2007 р., Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затверджений постановою КМУ № 733 від 16.05.2007 р., інші акти законодавства України.

Відповідно до статті 3 Лісового кодексу ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов’язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.

Ліс є невід’ємною та незамінною частиною світової екосистеми. Значення лісів для навколишнього природного середовища проявляється в корисних властивостях лісів. Корисними властивостями лісів є їх здатність зменшувати вплив негативних природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, регулювати стік води, попереджувати забруднення навколишнього природного середовища і очищати його, сприяти оздоровленню населення та його естетичному вихованню.

Таким чином, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Крім зазначених функцій ліси мають велике значення для економіки України. Деревина залишається, як і раніше, одним з найпоширеніших будівельних матеріалів, має величезне народногосподарське, оборонне та культурно-побутове значення. Будівельний і оздоблювальний матеріал, папір, цукор, залізничні шпали, ароматичні масла, лікарські препарати, вибухові речовини – ось далеко не повний перелік, що характеризує діапазони використання деревини в наш час.

Відповідно до «Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок», всі ліси, залежно від функцій, які вони виконують, поділяються на 4 категорії:

1) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення;

2) рекреаційно-оздоровчі ліси;

3) захисні ліси;

4) експлуатаційні ліси.

До лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення відносяться лісові ділянки, що виконують природоохоронну, естетичну функцію, є об’єктами науково-дослідних робіт на довгочасну перспективу, сприяють забезпеченню охорони унікальних та інших особливо цінних природних комплексів та історико-культурних об’єктів, зокрема: 1) розташовані в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду; 2) розташовані в межах історико-культурних заповідників, меморіальних комплексів, місць, пов’язаних з важливими історичними подіями, охоронних зон пам’яток історії, археології, містобудування та архітектури, монументального мистецтва.

До лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення відносяться також унікальні за породним складом, продуктивністю і генетичними властивостями лісові ділянки, на яких зростають реліктові, ендемічні види дерев, що мають велике наукове значення.

До рекреаційно-оздоровчих лісів відносяться лісові ділянки, що виконують рекреаційну, санітарно-гігієнічну та оздоровчу функцію, використовуються для туризму, зайняття спортом, санаторно-курортного лікування та відпочинку населення і розташовані: 1) у межах міст, селищ та інших населених пунктів; 2) у межах округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій і курортів; 3) у межах поясів зон санітарної охорони водних об’єктів; 4) у лісах зелених зон навколо населених пунктів

До категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об’єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема: 1) лісові насадження лінійного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів); 2) лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення каналів, залізниць та автомобільних доріг; 3) лісові ділянки (смуги лісів) у ярах, на легкорозвіюваних пісках, рекультивованих землях, кам’янистих розсипах, малопотужних кам’янистих ґрунтах, у високогірних зонах, на стрімких гірських схилах, у селенебезпечних басейнах та на схилах лавинонебезпечних басейнів (протиерозійні ліси), які виділяються за нормативами згідно з додатком 3; 4) лісові ділянки (смуги лісів), які прилягають до смуг відведення залізниць і виділяються з категорії експлуатаційних лісів на 500 метрів з кожного боку. У гірських районах ширина смуг лісів у разі потреби може бути збільшена з урахуванням результатів спеціальних обстежень до розмірів, що забезпечують захист залізниць і безпеку руху; 5) лісові ділянки (смуги лісів), що прилягають до смуг відведення автомобільних доріг державного значення і виділяються з категорії експлуатаційних лісів шириною 250 метрів з кожного боку дороги. Для забезпечення захисту зазначених доріг і безпеки руху у гірських районах ширина смуг лісів у разі потреби може бути збільшена з урахуванням результатів спеціальних обстежень; 6) лісові ділянки (смуги лісів) уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об’єктів.

До категорії експлуатаційних лісів відносяться лісові ділянки, що не зайняті лісами природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, рекреаційно-оздоровчими та захисними лісами (категорії лісів з особливим режимом лісокористування). Експлуатаційні ліси призначені для задоволення потреб національної економіки у деревині.

Усі лісі, які знаходяться на території України, становлять її лісовий фонд. Лісовий фонд України – це сукупність усіх лісів, які розташовані на території України а також земельних ділянок, не вкритих лісовою рослинністю, але наданих для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Лісового кодексу до лісового фонду не належать:

зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;

окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Питання 2. Права на ліси

Відповідно до розділу II Лісового кодексу ліс використовується на підставі двох правових форм: права власності та права користування.

Відповідно до ч. 3 статті 7 Лісового кодексу ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об’єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Новелою нової редакції Лісового кодексу є норма, закріплена в статті 10 щодо права приватної власності на ліси. Суб’єктами такої форми власності можуть виступати громадяни та юридичні особи України.

Визнаючи приватну власність на ліси, законодавець одночасно значно обмежує таку форму власності, встановлюючи вимогу про те, що громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність лісові ділянки лише: по-перше, у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств; по-друге, загальною площею лише до 5 гектарів. Разом з цим, законодавець залишає право відповідних суб’єктів збільшувати цю площу в разі успадкування лісів згідно із законом (ліси, отримані у спадщину іноземними громадянами, особами без громадянства та іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року). Крім цього, громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі.

Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з моменту одержання ними державних актів на право власності на землю, та їх державної реєстрації.

Відповідно до статті 14 Лісового кодексу право власності на ліс породжує у відповідних суб’єктів комплекс прав та обов’язків. Зокрема, до прав громадян та юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси, необхідно віднести право:

1) власності на лісові ресурси та їх використання в порядку, визначеному чинним законодавством;

2) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

3) продавати або іншим шляхом відчужувати відповідно до закону земельну лісову ділянку;

4) споруджувати в установленому порядку виробничі та інші будівлі й споруди, необхідні для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів.

Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, зобов’язані:

1) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування відповідно до чинного законодавства;

2) забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей та покращання родючості ґрунтів, виконувати інші заходи відповідно до вимог лісового законодавства;

3) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;

4) вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;

5) вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів;

6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об’єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Загальною підставою припинення права приватної власності на ліси є припинення права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в порядку, встановлених законом. Крім цього, припинення права власності на ліси можливе у разі добровільної відмови власника від права власності на земельну лісову ділянку на користь держави або територіальної громади.

Як вже було вказано, другою правовою формою, за допомогою якої можуть використовуватися ліси є право користування. В залежності від критеріїв для класифікації, право користування лісами можна поділити на:

- загальне і спеціальне (в залежності від мети та підстав виникнення);

- постійне та тимчасове (в залежності від терміну лісокористування).

Право загального лісокористування закріплене в статті 66 Лісового кодексу України, відповідно до якої громадяни мають право вільно перебувати в лісах державної та комунальної власності а також безоплатно, без видачі спеціального дозволу збирати в зазначених лісах в межах встановлених лімітів та виключно для власного споживання дикорослі трав’яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо.

Максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав’яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо встановлюються органами виконавчої влади відповідно до Лісового кодексу за поданням органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Право на загальне лісокористування породжує у громадяни цілий комплекс обов’язків, до який необхідно віднести обов’язки щодо: виконання вимог пожежної безпеки в лісах; користування лісовими ресурсами способами і в обсягах, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів, не погіршують санітарного стану лісів.

Таким чином, підсумовуючи аналіз загального лісокористування необхідно зазначити, що воно: по-перше, має на меті задоволення, насамперед, рекреаційних, естетичних потреб громадян а також їх особистих потреб у дикорослих трав’яних рослинах, квітах, ягодах, горіхах, грибах тощо; по-друге, підставами виникнення загального лісокористування є правові норми, закріплені у Конституції України та Лісовому кодексі.

На відміну від загального лісокористування, яке має на меті задоволення особистісних потреб людини, спеціальне використання лісових ресурсів, як правило, має на меті отримання прибутку від залучення лісу, лісових ресурсів до господарського обороту.

Відповідно до статті 67 Лісового кодексу у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів:

1) заготівля деревини в порядку рубок головного користування;

2) заготівля другорядних лісових матеріалів;

3) побічні лісові користування;

4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до постанови КМУ N 761 від 23 травня 2007 р. «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» заготівля деревини під час проведення рубок головного користування здійснюється з дотриманням принципів безперервного, невиснажливого і раціонального використання лісових ресурсів, збереження умов відтворення високопродуктивних деревостанів, їх екологічних та інших корисних властивостей.

Заготівля другорядних лісових матеріалів полягає у заготівлі живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків.

До побічних лісових користувань належать: заготівля сіна, випасання худоби, розміщення пасік, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету.

Використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища та природних ландшафтів, з дотриманням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог.

Відповідно до статті 69 Лісового кодексу спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться лише на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка та лісового квитка).

Лісорубний та лісовий квитки є основними документами, на підставі яких: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держкомлісгоспу, на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.

Новелою нової редакції Лісового кодексу є право лісового сервітуту — право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною лісовою ділянкою (стаття 24 Лісового кодексу).

Основними видами безоплатного лісового сервітуту є право громадян на вільне перебування; право громадян на збирання, в межах встановлених лімітів, дикорослих трав’янистих рослин, грибів, ягід, горіхів в лісах державної та комунальної власності. Крім цього, такі ж сервітути можуть встановлюватися і щодо лісів, що перебувають у приватній власності, за умови обов’язкового погодження із власником відповідних лісових ділянок.

Питання 3. Охорона та захист лісів

Охорона і захист лісів - це комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов’язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Крім власників та постійних лісокористувачів, певні обов’язки щодо збереження лісів покладаються на підприємства, установи, організації та громадян, діяльність яких впливає на стан і відтворення лісів. Зокрема, така категорія суб’єктів зобов’язана погоджувати свою діяльність, яка впливає або може впливати на стан і відтворення лісів, з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства, охорони навколишнього природного середовища та іншими органами.

Стаття 89 Лісового кодексу встановлює перелік суб’єктів, як здійснюють безпосередню охорону і захист лісів на території України. До таких суб’єктів відносяться:

1) державна лісова охорона, що діє у складі Держкомлісгоспу (його органів на місцях) та підприємств, установ і організацій, які належать до сфери його управління;

2) лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу основними завданнями якого є: 1) здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; 2) забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Відповідно до статті 91 Лісового кодексу посадові особи державної лісової охорони мають право: 1) безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку ліси, що перебувають у власності чи користуванні громадян і юридичних осіб; 2) перевіряти у встановленому порядку в громадян і юридичних осіб наявність дозволів та інших документів на використання лісових ресурсів і користування лісами; 3) складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, про правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 4) зупиняти транспортні засоби та проводити огляд речей, транспортних засобів, знарядь, добутої в лісі продукції та інших предметів; 5) у разі неможливості встановлення особи правопорушника лісового законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його в органи внутрішніх справ або в органи місцевого самоврядування для складення протоколу про адміністративне правопорушення; 6) у разі порушення лісового законодавства вилучати в установленому законом порядку у громадян і юридичних осіб документи, добуті лісові ресурси, знаряддя їх добування, а також транспортні засоби, що були знаряддям правопорушення, та вирішувати питання про їх подальшу належність і використання; 7) проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 8) викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень у зв’язку з порушенням ними лісового законодавства; 9) безперешкодно відвідувати територію і приміщення підприємств, установ та організацій, які здійснюють добування, зберігання або перероблення продуктів лісу, з метою здійснення нагляду за законністю використання лісових ресурсів; 10) визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству; 11) анульовувати дозволи або інші документи на право використання лісових ресурсів у випадках порушення лісового законодавства; 12) приймати рішення про обмеження або заборону господарської та іншої діяльності; 13) направляти у відповідні державні органи матеріали про притягнення осіб до дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності, позови до суду; 14) звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позовів до суду про відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно або тимчасово зайнятих лісових ділянок, строк користування якими закінчився; 15) давати обов’язкові для виконання приписи з питань, що належать до їх повноважень.

Посадові особи державної лісової охорони можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Важливим напрямом охорони та захисту лісів є ведення Зеленої книги України. Відповідно до «Положення про Зелену книгу України», затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 17 від 19.02.1997 р. Зелена книга України є державним документом, в якому зведені відомості про сучасний стан рідкісних, зникаючих і типових природних рослинних угруповань України, що потребують охорони і мають важливе значення як складова частина біологічного різноманіття.

Зелена книга України складається з окремих аркушів, які містять інформацію про кожне природне рослинне угруповання, занесене до неї (назва, мотиви та категорія, поширення в світі та в Україні, екологічні умови, будова та склад, причини скорочення поширення, забезпеченість охороною та необхідні заходи охорони, джерела інформації), а також карту поширення цього угруповання в Україні.

Необхідно зазначити, що в Зеленій книзі визначається п’ять категорій природних рослинних угруповань, що потребують охорони: корінні рослинні угруповання, в складі яких домінують види рослин, внесені до Червоної книги України, а також реліктові та ендемічні види рослин; рослинні угруповання, що не пов’язані з природною зональністю (болота, луки, водні об’єкти тощо), які потребують охорони з ботаніко-географічних міркувань; рослинні угруповання, котрі взаємопов’язані зі зникаючими видами представників тваринного світу; рослинні угруповання, утворені поширеними в минулому видами рослин, але які стали рідкісними під впливом антропогенних чи стихійних факторів.

Природні рослинні угруповання, що увійшли до Зеленої книги України, підлягають особливій охороні на всій території України. Охорона природних рослинних угруповань, внесених до Зеленої книги України, передбачає збереження умов їх місцезростання та охорону від знищення та пошкодження.

1 Відомості Верховної Ради – 1999. -  N 22-23. - ст.198.

2 Відомості Верховної Ради -  2000. - N 13. - ст.99.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

49052. ТЕХНОЛОГИЯ РАЗРАБОТКИ ОБУЧАЮЩЕГО МАТЕРИАЛА В ГИПЕРТЕКСТОВОЙ СРЕДЕ ПО ТЕМЕ «ПЕРИФЕРИЙНЫЕ УСТРОЙСТВА ПК» 2.8 MB
  Теоретическая часть Программные средства по созданию электронного пособия Новые возможности Microsoft Office PowerPoint 2007 6 Технология создания электронного пособия средствами Office PowerPoint 2007 17 Объект: обучающий материал Предмет: Microsoft Office PowerPoint 2007. Электронные учебники в формате Microsoft Office Word 2007...
49053. Цифровая система передачи непрерывных сообщений 614.5 KB
  Краткое описание процесса преобразвания сигнала от источника сообщения. Источник сообщений выдает на выходе непрерывный сигнал t который пeредаётся в формирователь первичного сигнала для преобразования в первичный электрический сигнал bt. Количество уровней квантования L определяется исходя из ошибки квантования пикфактора сигнала и отношения сигнал шум. Далее сигнал bикмt передается в модулятор это преобразование цифрового сигнала в аналоговый ut.
49054. Прогнозирование ДТП 205 KB
  Основные модели и стратегии Перспективы метода компьютерного моделирования Основные модели и стратегии Искусственный интеллект – это научная отрасль занимающаяся исследованием и моделированием естественного интеллекта человека. Естественный интеллект человека является очень сложным объектом исследований и его моделирование осуществляется на разных уровнях абстрагирования...
49055. ПРОГНОЗИРОВАНИЕ КОТИРОВОК АКЦИЙ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ НЕЙРОСЕТИ 253 KB
  Сущность акций Факторы влияющие на котировки акций Прогнозирование котировок акций с применением Нейросимулятора
49056. ЦИФРОВЫЕ СИСТЕМЫ ПЕРЕДАЧИ НЕПРИРЫВНЫХ СООБЩЕНИЙ 2.06 MB
  Вид модуляции сигнала во второй ступени – ЧМ. С учётом заданного вида модуляции сигнала определить его параметры характеризующие форму и требуемое значение полосы пропускания приёмного устройства. По полученному значению вероятности ошибки по формулам потенциальной помехоустойчивости найти минимальное значение отношения мощностей сигнала и помехи необходимое для обеспечения допустимого уровня искажения кода за счёт действия помех. Рассчитать требуемое значение полосы приёмника при использовании сложного сигнала.
49057. Расчет проходной (методической) печи 23.07 MB
  Определение основных размеров печи. Проходные методические печи чаще всего принимаются для нагрева слитков металла перед прокаткой для придания им пластичности. В зоне сжигания топлива температура максимальная на 100200оС выше конечной температуры нагрева металла к концу печи она уменьшается. При нагреве тонких изделий время нагрева могло бы быть уменьшено при поддержании высокой температуры по всей длине печи.
49058. ПРОЕКТИРОВАНИЕ ВОЛОКОННО-ОПТИЧЕСКОЙ ЛИНИИ СВЯЗИ НОВОСИБИРСК – КРАСНОЯРСК 814.5 KB
  Разработана линейная часть волоконно-оптической системы передачи данных со следующими параметрами: скоростью передачи 136264 Мбит с; рабочей длиной волны 1550 нм; протяженностью трассы 761 км; вероятность ошибки BER – не более 10–10; энергетическим бюджетом в 40 дБ; избыточностью системы 27; коэффициентом готовности 0.Скорость передачи определяется исходя из п. Волоконная оптика: компоненты системы передачи измерения.
49059. Создание новой нейросистемы (разработанной в программе разработчиков Borland Delphi 2006) 870 KB
  Нейронные сети. Нейронные сети и нейрокомпьютеры -– это одно из направлений компьютерной индустрии в основе которого лежит идея создания искусственных интеллектуальных устройств по образу и подобию человеческого мозга1. Искусственные нейронные сети представляют собой устройства использующие огромное число элементарных условных рефлексов называемых по имени недавно умершего канадского физиолога синапсами Хебба. Уже сейчас искусственные нейронные сети применяются для решения очень многих задач обработки изображений управления роботами и...
49060. Сканирующая туннельная микроскопия 1.64 MB
  История создания сканирующего туннельного микроскопа Сканирующие элементы зондовых микроскопов Недостатки пьезокерамики Устройства для прецизионных перемещений зонда и образца Шаговые электродвигатели Шаговые пьезодвигатели Измерительные методики СТМ Топографический режим Токовый режим Туннельная спектроскопия ВАХ контакта металлметалл ВАХ контакта металл полупроводник ВАХ контакта...