67831

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТВАРИННОГО СВІТУ

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об’єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального...

Украинкский

2014-09-15

86.5 KB

1 чел.

МВС УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут

фінансово-економічної безпеки і права

Кафедра трудового, земельного та екологічного права

Затверджую

Завідувач кафедри трудового, земельного та екологічного права

к.ю.н., доцент

  О.М. Пащенко

«     » серпня 2009 року

Методична розробка для проведення лекції

з навчальної дисципліни

“Природоресурсне право”

Тема № 9

 

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ

ТВАРИННОГО СВІТУ

Обговорено

на засіданні кафедри трудового,

земельного та екологічного права

«       » серпня 2009 року

протокол № 1

Одеса 2009


Правове регулювання використання тваринного світу.

Навчальні та виховні цілі:

1. Визначити правовий режим охорони та використання тваринного світу.

2. Розвинути у слухачів правове мислення, дати основні знання та прищепити вміння щодо самостійного опрацювання літератури й роботи з нормативно-правовими джерелами.

Місце: клас

Вид заняття: лекція

Навчально-матеріальне забезпечення:

Література:

Нормативні акти:

1. Про мисливське господарство та полювання: Закон України від 22 лютого 2000 р. // Відомості Верховної Ради – 2000 - N 18 - ст.132.

2. Про тваринний світ: Закон України від 13 грудня 2001 р. // Відомості Верховної Ради – 2002 - N 14 - ст.97.

Основна література:

1. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.

2. Екологічне право України: Підручник / За ред. Ю.С Шемшученка. – К.: Юрид. думка, 2005. – 848 с.

3. Екологічне право України: Навчальний посібник / Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. – К.: Атіка, 2000. – 216 с.

4. Екологічне право України: Підручник / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Размєтаєв. – Харків: Право, 2001. – 480 с.

Додаткова література:

1. Романов В.И. Гражданско-правовая ответственность за вред, причиненный объектам животного мира и среде их обитания // Юрист. -2003. - № 6. - С. 40 – 45.

2. Высторобец Е.А. Животный мир и право на благоприятную окружающую среду: Учебно-методическое пособие - М.: Одна восьмая, 2005. -151 с.

Навчальні питання

  1.  Об’єкти тваринного світу.
  2.  Використання тваринного світу.
  3.  Охорона тваринного світу.

Вказівки щодо порядку й методики проведення лекції:

І. Загальні організаційно-методичні вказівки.

1. Підтримувати належний рівень дисципліни серед слухачів.

2. Активізувати увагу слухачів шляхом зворотного зв’язку.

II. Методичні вказівки щодо вступної частини.

1. Перевірити наявність слухачів.

3. Оголосити тему та вид заняття, навчальну мету, час, відведений на дане заняття, навчальні питання та літературу.

4. Зробити вступ до викладення даної теми заняття, наголосивши на актуальність її вивчення, а також показати її значення для практичної діяльності випускників-юристів у військах.

III. Методичні вказівки щодо основної частини.

1. Звернути слухачів на актуальність теми та її значення.

2. Викладаючи матеріал лекції, дати можливість слухачам законспектувати основні положення даної теми.

3. По завершенні розгляду кожного навчального питання теми робити короткий підсумок з основних положень, які було викладено.

IV. Методичні вказівки щодо заключної частини.

1. Підвести підсумок заняття, наголосивши на його основних положеннях.

2. Дати завдання та рекомендації на самостійну роботу

3. Відповісти на запитання слухачів.

Навчальний матеріал

Питання 1. Об’єкти тваринного світу

Відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об’єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України, законами України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р., «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 р.1, «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від 6 лютого 2003 р.2, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про тваринний світ» об’єктами тваринного світу є:

1) дикі тварини — хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі;

2) частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

3) продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).

4) нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їх існування та шляхами міграції, підлягають охороні.

Одним з основних об’єктів тваринного світу є дикі тварини - біологічні об’єкти, що відносяться до фауни, природним середовищем існування яких є дика природа, у тому числі ті, які перебувають у неволі чи напіввільних умовах.

Аналізуючи диких тварин, необхідно чітко відділяти їх від:

1) по-перше, домашніх тварин - собак, котів та інших тварин, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварин видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі;

2) по-друге, сільськогосподарських тварин — тварин, що утримуються та розводяться людиною для отримання продуктів і сировини тваринного походження.

Об’єкти тваринного світу в Україні можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Відповідно до статті 6 Закону України «Про тваринний світ» об’єкти тваринного світу, які утримуються (зберігаються) підприємствами, установами та організаціями державної або комунальної форми власності, є об’єктом права державної або комунальної власності.

Об’єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб.

Законність набуття у приватну власність об’єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об’єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку.

У передбаченому законом порядку права власників об’єктів тваринного світу можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об’єктів, навколишнього природного середовища та захисту прав громадян.

Право приватної власності на об’єкти тваринного світу припиняється у разі:

1) жорстокого поводження з дикими тваринами;

2) встановлення законодавчими актами заборони щодо перебування у приватній власності окремих об’єктів тваринного світу.

Новелою чинної редакції Закону України «Про тваринний світ» є підстава припинення права приватної власності на об’єкти тваринного світу у результаті жорстокого поводження з дикими тваринами. Відповідно до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 р. жорстоке поводження з тваринами — знущання над тваринами, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів.

Основними принципами захисту тварин від жорстокого поводження є:

1) жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині;

2) забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;

3) право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені відповідно до закону;

4) заборона жорстоких методів умертвіння тварин;

5) відповідальність за жорстоке поводження з тваринами

Право приватної власності на об’єкти тваринного світу у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути припинено в судовому порядку за позовами органів контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу або прокурора.

Питання 2. Використання тваринного світу

В залежності від мети використання тваринного світу класифікують на загальне та спеціальне.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про тваринний світ» громадянам гарантується право безоплатного загального використання об’єктів тваринного світу. Таке використання об’єктів тваринного світу характеризується: по-перше, тим, що своєю метою має виключно задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних тощо); по-друге, повинно здійснюватися без вилучення об’єктів тваринного світу з природного середовища (за винятком любительського і спортивного рибальства у водних об’єктах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову).

У порядку загального використання об’єктів тваринного світу здійснюється використання корисних властивостей життєдіяльності тварин — природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо, а також використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних та інших цілях, не заборонених законом.

Під час здійснення загального використання об’єктів тваринного світу забороняється знищення тварин, руйнування їхнього житла та інших споруд (нір, хаток, лігв, гнізд, мурашників, бобрових загат тощо), порушення середовища існування тварин і погіршення умов їх розмноження.

До спеціального використання об’єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об’єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.

Основними видами спеціального використання об’єктів тваринного світу є:

1) мисливство;

2) рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин;

3) використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності;

4) добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі.

Одним із найпоширеніших видів спеціального використання тваринного світу є мисливство. Мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування диких звірів та птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь і які можуть бути об’єктами полювання.

Для того щоб з’ясувати той факт, чи здійснюється добування диких звірів та птахів законно, чи таке добування по своїй суті є браконьєрством, для характеристики мисливства необхідно охарактеризувати три основні поняття: право на полювання, мисливське угіддя та мисливський сезон.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про тваринний світ» право на полювання мають громадяни України, які досягли 18-річного віку і одержали відповідні документи, що засвідчують право на полювання. Документами на право полювання є: 1) посвідчення мисливця; 2) щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; 3) дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, від стрільна картка тощо); 4) відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю (у разі полювання з такою зброєю); 5) паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів з відміткою про допуск до полювання у поточному році у разі їх використання під час полювання.

Ще одним із найбільш поширених видів спеціального використання тваринного світу є рибальство.

Рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство.

Право спеціального використання об’єктів тваринного світу припиняється в разі:

1) закінчення строку, на який було надано відповідний дозвіл чи інший документ на право їх використання;

2) добровільної відмови підприємств, установ, організацій та громадян від використання об’єктів тваринного світу;

3) припинення діяльності підприємств, установ, організацій та громадян, які використовували об’єкти тваринного світу;

4) порушення встановленого законодавством порядку та умов спеціального використання об’єктів тваринного світу.

Право використання об’єктів тваринного світу може бути також припинено на підставі рішення суду в разі систематичного невиконання підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановлених законодавством правил, норм та інших вимог або договірних обов’язків щодо охорони, використання і відтворення об’єктів тваринного світу, а також в інших випадках, передбачених законом.

Питання 3. Охорона тваринного світу

Охорона тваринного світу – це система правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об’єктів тваринного світу.

Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроблення і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення екологічних систем, в яких перебуває і складовою частиною яких є тваринний світ.

Охорона тваринного світу забезпечується шляхом: 1) встановлення правил та науково обгрунтованих норм охорони, раціонального використання і відтворення об’єктів тваринного світу; 2) встановлення заборони та обмежень при використанні об’єктів тваринного світу; 3) охорони від самовільного використання та інших порушень встановленого законодавством порядку використання об’єктів тваринного світу; 4) охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин; 5) запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів; 6) формування екологічної мережі, створення державних заповідників, заказників і визначення інших природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні; 7) встановлення особливого режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; 8) розроблення і впровадження програм (планів дій) щодо збереження та відтворення видів диких тварин, які перебувають під загрозою зникнення; 9) розведення в неволі рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин, створення центрів та “банків” для зберігання генетичного матеріалу; 10) встановлення науково обгрунтованих нормативів і лімітів використання об’єктів тваринного світу та вимог щодо засобів їх добування; 11) регулювання вилучення тварин із природного середовища для зоологічних колекцій; 12) надання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій; 13) організації наукових досліджень, спрямованих на обгрунтування заходів щодо охорони тваринного світу; 14) виховання громадян у дусі гуманного ставлення до тварин тощо.

Важливою гарантією, спрямованою на охорону об’єктів тваринного світу є встановлений в статті 39 Закону України «Про тваринний світ» обов’язок підприємств, установ, організацій і громадян, які здійснюють будь-яку діяльність, що впливає або може вплинути на стан тваринного світу, забезпечувати охорону середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин.

Важливою правовою формою охорони тваринного світу, особливо рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення в природних умовах тварин є ведення Червоної книги України. Необхідно зазначити, що над першою Червоною книгою в колишньому СРСР група вчених-фахівців працювала понад 15 років. У 1984 р. вийшло друге видання цієї книги, вже значно змінене, тому що деякі види тварин відновили свою чисельність (рожева чайка, тундровий лебідь, кавказький тетерев тощо), а інші, котрим раніше ніщо не загрожувало, наблизилися до межі вимирання — чорноморська афаліна, сірий дельфін, чорний ведмідь, даурський їжак, сахалінська кабарга, карликовий тушканчик тощо, всього — понад 30 видів ссавців, 14 — рептилій, 17—птахів. Уперше в цю Червону книгу були внесені риби — осетр, лососеві, карпові (всього дев'ять видів), молюски, ракоподібні, черви, комахи, гриби й навіть лишайники.

Останньою редакцією Червоної книги, яка діє і на сьогоднішній момент, є редакція 1994 р. Відповідно до статті 3 Закону України «Про Червону книгу» від 07.02.2002 р.3 Червона книга України є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення.

Відповідно до статті 13 вказаного закону, залежно від стану та ступеня загрози зникнення видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:

1) зниклі — види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про наявність їх у природі чи спеціально створених умовах;

2) зниклі в природі — види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах;

3) зникаючі — види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;

4) вразливі — види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;

5) рідкісні — види, популяції яких невеликі і на даний час не належать до категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм і загрожує небезпека;

6) неоцінені — види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї;

7) недостатньо відомі — види, які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної і достовірної інформації.

Національною комісією з питань Червоної книги України можуть бути внесені пропозиції про встановлення й інших категорій видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України.

1 Відомості Верховної Ради. - 2000. -  N 18. - ст.132.

2 Відомості Верховної Ради. – 2003. - N 15. - ст.107.

3 Відомості Верховної Ради – 2002. - N 30. - ст.201.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25248. Принципи і основні положення екзистенційної діалектики Кіркегора 27.5 KB
  Принципи і основні положення екзистенційної діалектики Кіркегора. Субєктивна екзистенціальна діалектика Кіркегора виростає як протиставлення системі Гегеля де людина підвладна анонімному принципу історичного розвитку втрачає свою індивідуальність. ЕД виявляється у Кіркегора способом зберегти особистісне відношення людини і Бога на шляху до якого людина проходить три стадії: естетичну етичну та релігійну.
25249. Філософія та світогляд 24 KB
  Філософія форма теоретичного розвитку світогляду. Три типи світогляду: Буденний формується умовами життя та передається з покоління в покоління за допомогою досвіду. Отже філософія певний тип світогляду хоча всі люди мають світогляд але не кожна людина виходить на філософських рівень у світоглядних орієнтуваннях. Звідси випливає що філософія постає як теоретична форма світогляду.
25250. Філософія неокантіанства: основні течії 28 KB
  Основна його мета розвиток і перетворення трансцендентальної філософії Канта. Розпочався близько 1860х років ініціаторами були представники академічних кіл зокрема: Герман Гольмгольц фізіолог та фізик Куно Фішер історик філософії Отто Літман професор філософії та ін. Зокрема Віндельюандт ґрунтуючись на філософії Канта зазначає що критична філософія це наука про необхідні та загально значимі визначення цінностей. Вона запитує: чи існує наука якій із загальною значимістю притаманна цінність істини Чи існує мораль якій із...
25251. Основні форми теорії та принципи її побудови 28 KB
  Основні форми теорії та принципи її побудови. У більш вузькому розумінні вища найрозвинутіша форма організації наукового знання що дає цілісне уявлення про закономірності та суттєві звязки певної області дійсності предмету даної теорії. Інші форми наукового знання закони класифікації типології первинні пояснювальні схеми можуть передувати та складати базу теорії. Сукупність певних тверджень та понять аксіом та методологічних принципів їх взаємодії складають певний базис теорії.
25252. Суперечка між універсалістами та комунітаристами в сучасній політичній філософії 23.5 KB
  Якщо ж переходити до сучасності то Роулз намагався реконструювати кантіанські принципи де є пріоритет права над благом. Тобто Роулз та його прибічники ліберали намагаються відшукати загальний консенсус та розмірковують над зародками світового громадянського правового ладу. Метою Роулза є втілити принципи всезагальної справедливості у реальне життя та зробити суспільство стабільним. Роулз у Теорії справедливості навіть пропонує у вихідній позиції представити що не знаєте свого віку статі соціального походження.
25253. Соціальна філософія Франкфуртської школи 27 KB
  Подібну думки висловлює і Маркузе в роботі Одномірна людина. Одномірна людина керується такою ж бідною та плоскою філософією. На думку Еріха Фрома людина народжується тоді коли він розриває первісні звязки з природою що характеризують тваринне існування. Розірвавши їх людина стає одинокою що змушує її обрати 1 із 2х можливих шляхів: скоритися іншому або скорити іншого.
25254. Культура як об’єкт і предмет філософського осмислення 29.5 KB
  В той же час формується і протилежний підхід до питання про вплив культури на людське життя. Виділяють наступні підходи до вивчення історії людської культури: Формаційний Маркс Енгельс: Історія розглядається як зміна супільноекономічних формацій рухомою силою якої вважається класова боротьба. Кожній формації властивий власний тип культури який еволюціонує в своєму розвитку від формації до формації. Процес розвиток культури наділяється прогресивним характером який підпорядковується єдиній логіці історичного процесу утвердження...
25255. Моральні цінності і основні тенденції сучасної культури 27 KB
  Біоетичні проблеми: вторгнення в природу людини пересадка органів клонування суррогатне материнство штучне запліднення зміна статі евтаназія виявляє неможливість узгодження моральної і медицинської позицій. Таким чином під сучасними гуманістичними тенденціями приховуються цілком протилежні процеси егоїстичне і руйнівне ставлення людини до природи як до навколишньої так і до власної; гіпертрафія значення індивідуальної людини що нерідко приховує за собою інтереси конкретних соціальних груп.
25256. Здобутки сучасної науки і проблеми прикладної етики 34 KB
  Здобутки сучасної науки і проблеми прикладної етики Прикладка етика сфера знання і поведінки предметом якої є практичні моральні проблеми які мають междисциплінарний і відкритий характер. біоетики екологічної етики етики господарювання політичної етики етики науки і ін. представляеть собою нову багатоманітну сферу знання і суспільної практики яка виникає на межі етики і ін. є додатком етичної теорії до практики і має свої витоки в античності; це новий варіант професійної етики; сукупність особливого роду практичних моральних питань...