ID: 6784

Название работы: Основні етапи розробки дизайн-проекту

Категория: Реферат

Предметная область: Косметология, дизайн и стилистика

Описание: Основні етапи розробки дизайн-проекту. 2.Поняття експертиза виробу. 3.Поняття проектно-технологічна документація. 1.Основні етапи розробки дизайн-проекту. На цьому етапі, також здійснюється виготовлення робочої моделі та виконання робочих креслень. ...

Язык: Украинкский

Дата добавления: 2013-01-08

Размер файла: 265.54 KB

Работу скачали: 115 чел.

Основні етапи розробки дизайн-проекту.

2.Поняття експертиза виробу.

3.Поняття проектно-технологічна документація.

1.Основні етапи розробки дизайн-проекту.

На цьому етапі, також здійснюється виготовлення робочої моделі та виконання робочих креслень. Дизайн-проект об’єкта проектування складається з: загального вигляду виробу  виконаного у ортогональних проекціях; конструктивних розрізів; креслень вузлів та деталей; шаблонів тощо, тобто усіх проектних матеріалів, які необхідні для повноцінного  виготовлення  виробу.

Іноді друга стадія дизайну завершується виготовленням експериментального варіанту дослідного зразка, який обов’язково виконується під наглядом авторів проекту. Мета виконання дослідного зразка – уточнення компонувального рішення виробу, як у цілому, так і окремих його частин; перевірка та налагодження технологічних процесів; перевірка економічної ефективності процесу виробництва тощо.

У деяких випадках, при виготовленні особливо складних виробів, розробка технічного проекту входить у склад другої стадії дизайн-проектування. У тому випадку, робочий проект відноситься до третьої стадії.

Якщо, технічне завдання видається на об’єкт проектування, який вже виготовляється на виробництві, то це завдання являється завданням з модернізації виробництва. У даному випадку, дизайн-проектування здійснюється не в повному об’ємі, тому що повернення до стадії проектування, які були пропущені, являється дуже складним та не ефективним. Тобто, в процесі модернізації виробництва, дизайнер не завжди бере участь у процесі проектування, або співпрацює з інженером-конструктором тільки на деяких стадіях.

З урахуванням цих особливостей, розглянемо етапи дизайн-проектування.

І. Попередній аналіз та складання технічного завдання.

Дизайнер повинен брати участь у складані технічного завдання на проектування, тому що, у технічному завданні повинні бути вказані вимоги дизайну, які пред’являються до об’єкту проектування. У ряді випадків, складання технічного завдання включає попередній аналіз виробів. На цьому етапі дизайнер вивчає прототипи та формулює загальні завдання на основі проведення попереднього аналізу прототипів. Крім того дизайнер повинен знати та враховувати: технічні можливості підприємства, перспективи техніки та технології, прогресивні сучасні методи промислового виробництва.

Проведені дослідження, допомагають дизайнеру у формулюванні художньо-конструкторської проблеми та визначенні можливих шляхів їх реалізації. На цьому етапі, дизайнер спільно із інженерами, формулює необхідні вимоги, які пов’язуються основними функціями об’єкту проектування.

ІІ. Попередній аналіз та розробка художньо-конструкторської пропозиції.

Після одержання  технічного завдання на проектування, дизайнер починає розробляти попередню художньо-конструкторську пропозицію. Даний процес проходить паралельно з поглибленим аналізом вихідних проектних даних. Варіанти пропозицій оцінюються за наслідками аналізу.

Великого значення, на даному етапі проектування, надається ефективному збору інформації. Тут можна використовувати різноманітні методи вирішення творчих завдань (метод мозкової атаки, метод фантастичних аналогій, біоніка  тощо). На основі зібраної інформації складається перелік умов, які безпосередньо впливають на якість об’єкту проектування. Ці умови об’єднуються у групи – відповідно до проблемних напрямків роботи. Результатом даного етапу роботи дизайнера є обґрунтовані варіанти художньо-конструкторських пропозиції.

ІІІ. Ескізний проект.

Етап ескізного проектування – один із самих важливих моментів художнього конструювання. Ескізний проект – кінцевий варіант творчої пропозиції художника-конструктора, який повинен повністю визначити усі характеристики виробу, що проектується.

Вивчаючі конструктивні схеми виробів-аналогів, дизайнер повинен ретельно вивчити ступінь раціональності компонування вузлів, зв’язків з енергетичними джерелами та наступними показниками виробів: вага, габарити, міцність, потужність, продуктивність, вартість виготовлення з урахуванням ремонту, відповідність споживчім вимогам тощо.

На заключному етапі процес остаточного компонування виробу (прототипу виробу) здійснюється одночасно дизайнером та інженером – конструктором,  який уточню складові частини основних вузлів, що входять у виріб, їх габарити і схематичне компонування.

Компонування – один з самих відповідальних моментів розробки художньо-конструкторських пропозиції та ескізів. Вузли робочого механізму та елементи форми компонуються у різних варіантах, здійснюється пошук найбільш раціональних і композиційно-цілісних рішень. Дизайнер повинен визначити можливі варіанти компонування та відповідні композиційні рішення, і тільки після цього, інженер обробляє обрані варіанти, здійснює приблизний розрахунок конструкції.

Під час ескізного проектування застосовують дві спеціальних проектних мови, які доповнюють евристичні можливості одна одної, тобто можливості, пов’язані з творчим пошуком найкращого рішення проектної задачі. Це мова проектної графіки, та мова так званого об’ємного проектування – макетування і моделювання. Ескізи виконуються на папері у чорно-білому зображенні або у кольорі. Основним методом пошуку дизайнера є макетування та моделювання. Модель створює найбільш реальну уяву про об’єкт проектування, допомагає краще розуміти зв'язок виробу з людиною та середовищем.

Для визначення варіанту (варіантів) ескізного художньо-конструкторського проекту, необхідно мати наступну інформацію:

а) короткий опис варіантів з обґрунтуванням кожного;

б) перелік інформаційного та наукового матеріалів які були використані;

в) макети та моделі, які були виконані на етапі художньо-конструкторського ескізування;

г) схеми ергономічних обґрунтувань;

д) кольорові таблиці тощо.

Кінцевий варіант художньо - конструкторської пропозиції повинен відповідати усьому комплексу вимог та умов проектного завдання.

ІУ. Художньо-конструкторський проект.

Характерна особливість даного етапу – об’єм роботи, що виконує інженер-конструктор значно більший, ніж у дизайнера –  обраний варіант художньо-конструкторської пропозиції, у першу чергу проробляється у технічному відношенні.

При цьому велика частина часу відводиться об’ємному моделюванню виробу та його окремих елементів, уточненню загальної композиції, компоновці елементів промислової графіці (тестування, цифрові таблички, щити керування та контролю, шкали тощо). Макети виконуються у натуральному розмірі.

На даному етапі художнього конструювання дизайнер повинен виконати креслення загального вигляду у відповідності з останнім, затвердженим варіантом, надати схему фарбування та рекомендації, щодо використання оздоблювальних матеріалів. Процесс затвердження проекту вимагає ретельного аналізу усієї проектної документації.

У склад художньо-конструкторського проекту входить наступні матеріали:

1. Пояснювальна записка, яка включає: інформацію про завдання, яке будо поставлено перед дизайнером; вимоги щодо художньо-конструкторської розробки; характеристика основних тенденції формоутворення виробу; ретельний опис художньо-конструкторського проекту, його техніко-економічне та ергономічне обґрунтування, аналіз перспективного економічного ефекту; порівняльні компонувальні схеми; вимоги щодо технології виготовлення об’єкту проектування; характеристика оздоблювальних матеріалів.

2. Виписка з протоколу про затвердження художньо-конструкторської пропозиції.

3. Креслення загального вигляду виробу та вузлів, перспективне або аксонометричне зображення об’єкту проектування, малюнки.

4. Фотознімки або комп’ютерні варіанти зображень макетів виробів и малюнків відповідно різним етапам розробці.

5. Фотознімки або комп’ютерні варіанти зображень прототипів.

6. Еталон зовнішнього вигляду об’єкту технологічної діяльності або макет.

V. Робоче проектування та авторський нагляд.

Після затвердження художньо-конструкторського проекту, дизайнер обробляє креслення і принципи систематизації складних поверхонь виробу, складає супроводжувальну документацію, розробляє робочі креслення, за якими будуть виготовляти виріб.

При розробці робочих креслень відповідальність дизайнера дуже велика. Він повинен слідкувати за виконанням робочих креслень тих деталей та вузлів, які можуть впливати на зручність експлуатації та зовнішній вигляд виробу.

Дизайнер бере  активну участь у процесі виготовлення дослідного зразку та його випробуванні. Якість дослідного зразку перевіряється у реальних умовах експлуатації з урахуванням вимог, які є основою проектування. Дизайнер та інженер-конструктор здійснюють авторський нагляд за реалізацію проекту в умовах виробництва. Нагляд є також вважливою частиною процесу створення нового виробу.

VІ.  Експертиза.

У наслідок, проведеного комплексного урахування усіх вимог та узгодження окремих вимог між собою, дизайнер повинен внести в проект такі якості об’єкту, які повинні зробити його оптимальним для споживання.

Виникає питання – як одночасно відповідати усім вимогам дизайну та усім іншім, що були вказані раніше? Як же практично ці вимоги можуть бути реалізовані у процесі художнього проектування? Як ці вимоги втілюються у результат проектної діяльності у нову форму існування – у нову річ?

Для того, щоб уявити майбутній виріб або комплекс виробів, дизайнеру потрібно знати, як ці об’єкти будуть комплектуватися між собою. Тобто, у кожному конкретному проектному завданні, повинно бути враховано не лише  вимоги до конкретних об’єктів технологічної діяльності, але й вимоги, що ставляться до групи однотипних виробів. У даному випадку виникає проблема створення так званої оптимальної номенклатури виробів та оптимального асортименту виробів.

При розробці оптимальної номенклатури виробів, з’являється необхідність оцінювання тих виробів, які у даний час виготовляються, та ті, що являються новими об’єктами технологічної діяльності. Тому експертиза промислових виробів та об’єктів проектування, яка здійснюється на основі багатогранного вивчення, моделей, що виготовляються та порівняння їх з кращими вітчизняними та закордонними зразками – це необхідна ділянка у процесі уточнення загальних вимог, що ставляться до них.

2.Поняття експертиза виробу.

Отже, експертиза повинна проводитися комплексно (Мал….).

Експертиза об’єкта технологічної діяльності

Якість виробу

Висновок про якість виробу

Пропозиції по перегляду стандартів

Рекомендації зі створення нових виробів

Естетичні якості

Художник

Технічна досконалість вироби

Інженер

Суспільно-корисні вироби

Соціолог

Суспільно-корисні вироби

Соціолог

Суспільно-корисні вироби

Соціолог

Мал…. Схема експертизи об’єктів технологічної діяльності.

У процесі експертизи об’єкт оцінюється за різними аспектами в плані технологічного удосконалення, зручності користування, оптимальності ринкової вартості, оцінки користувача з точки зору доцільності та краси. Одночасно визначається, наскільки даний об’єкт проектування за своїми показниками, являється раціональним з точки зору інтересів розвитку сучасного господарства.

Результати експертизи та картина загальних тенденції розвитку, а також вимоги до даної групи виробів уточнюється шляхом експериментального проектування та за допомогою вивчення споживчих поглядів та пропозицій. Результатом виявлення вимог дизайну, що ставляться до об’єктів технологічної діяльності, є те, що може мати назву перед проектна пропозиція та визначати ведучій напрям у процесі дизайн-проектування.

3.Поняття проектно-технологічна документація.

Технічне креслення —  умовне графічне зображення якогось об'єкта (машини, споруди, виробу тощо), виконане за допомогою креслярських інструментів на папері, кальці тощо або з допомогою комп’ютера.

Технічний малюнок. Для спрощення роботи з виконання наочних зображень часто користуються технічними малюнками. Технічний, малюнок - це зображення, виконане від руки, за правилами аксонометріі з дотриманням пропорцій-на-око. При цьому дотримуються тих же правил, що і при побудові аксонометричних проекцій: під тими ж кутами мають осі, розміри відкладають уздовж осей або паралельно осям.

Часто на технічних малюнках для більшого відображення об'ємності предмета наносять штрихування.

Робоче креслення деталей повинні містити всі необхідні дані для їх виготовлення і контролю; зображення форми; вказівки про конструкцію; необхідні розміри; граничні відхилення розмірів; вимоги до шорсткості поверхонь. Відомості про матеріали, термічну обробку й іншим вимогам, яким повинна відповідати деталь перед виконанням операції збирання складальної одиниці, яка містить дану деталь.

Складальне креслення – конструкторський  документ, що містить зображення складальної одиниці, що складається з двох і більше деталей та інші дані, необхідні для її складання (виготовлення) і контролю. Складальне креслення повино давати повну уяву про призначення даної складальної одиниці: про те, які деталі і в якій кількості в неї входять, про взаємне розташування всіх деталей і способі їх з'єднання між собою; про відносному русі або взаємодії окремих деталей; про послідовність складання.

Оформлення складальних креслень.  Основними елементами оформлення складальних креслень є заповнення специфікації та основного напису, нанесення номерів позицій, виконання текстової частини креслення (примітки, допоміжні написи, технічна характеристика, технічні умови тощо). При цьому передбачається, що зображення, розміри, граничні відхилення та інша інформація, яка може бути виражена графічно або умовними позначеннями, виконана.

Специфікація.  Зміст складальної одиниці, комплексу та комплекту визначає специфікація, що є їхнім основним конструкторським документом, її виконують за ГОСТ 2.108-68 на аркушах формату А4: заголовний аркуш – за формою 1 з основним написом за формою 2, а наступні аркуші – за формою 1а з основним написом за формою 2а.

Загалом специфікація містить таку послідовність розділів: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали, комплекти. Розділи визначаються складом виробу.

Аксонометричні проекції — наочне зображення просторових форм на площині методом паралельного проекціювання. В аксонометричній проекції зображуваний об'єкт належить до умовної прямокутної (ортогональної) просторової системи координат, осі якої паралельні основним розмірам зображуваного об'єкта. Основою аксонометричного зображення предмета є аксонометричні координати його характерних точок і аксонометричний масштаб.

Аксонометрична проекція — креслення, виконане в прямокутних (ортогональних) проекціях, є основним видом зображення, яким користуються в техніці. Проте не завжди прямокутні проекції мають достатню наочність. Тому виникає необхідність в таких зображеннях, які, маючи наочність, давали б уявлення про відносні розміри предмета та його форму. Таким видом зображень є аксонометричні проекції. Вони передають одним зображенням просторову форму предмета. Таке зображення створює у людини враження, близьке до того, яке виходить при розгляданні предмета в натурі.

За умовами проекціювання розрізнюють А.п.:

- косокутні;

- ізометричні, у яких усі три показники спотворення однакові;

- триметричні — з трьома різними показниками спотворення

Найчастіше в кресленні застосовуються прямокутні аксонометричні проекції, оскільки вони дають найбільш наочні зображення.

Технологічна картка - це основний документ технологічної документації, в якому плануються технологія виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат. Тобто, загалом, там знаходяться відомості про здійснення технологічних процесів.