67842

Види джерел доказів

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Показання осіб які приймають участь у процесі як джерело доказів показання свідків потерпілого підозрюваного і обвинуваченого Речові докази як джерело доказів. Протоколи слідчих і судових дій інші документи як джерела доказів у кримінальному процесі.

Украинкский

2014-09-15

125 KB

1 чел.

Одеський державний університет внутрішніх справ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Л Е К Ц І Я

Тема № 5  “Види джерел доказів

Підготував: начальник кафедри

кримінального процесу

полковник міліції

Смоков С.М.

Обговорено та схвалено

на засіданні кафедри

“  ”  вересня 2008 р.

Одеса  2008

                                       

                                          

План.

  1.  Показання осіб, які приймають участь у процесі, як джерело доказів (показання свідків, потерпілого, підозрюваного і обвинуваченого)
  2.  Речові докази, як джерело доказів. Висновок експерта, види експертизи. Їх значення і оцінка.
  3.  Протоколи слідчих і судових дій, інші документи як джерела доказів у кримінальному процесі.
  4.  Протоколи з відповідними додатками, складено уголовно уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів.

Література:

  •  Конституція України 1996р.
  •  Кримінально-процесуальний кодекс України, із змінами на 28.08.2001р.
  •  Закон України від 20.12.1990р. “Про міліцію” зі змінами та доповненнями.
  •  Закон України від 18.02.1992р. “Про оперативно-розшуковую діяльність” із змінами та доповненнями.
  •   А.Б. Соловьев Использование доказательств при допросе на предварительном следствии. Изд. «Юрмитикформ» Москва – 2001г.
  •  А.В. Белоусов Процессуальное закрепление доказательств при расследовании преступлений изд.  «Юрмитикформ» Москва – 2001г.
  •  М.М. Михеенко В.Т. Нор, В.Л. Шибіко Кримінальний процес України Київ 1999р.
  •  А.Б. Муравии Уголовный процесс  Харьков 2000г.
  •  В.М. Тертышник С.В. Слинько Теория доказательств  Харьков 1999г.
  •  М.М. Михеєнко Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні Вибранні твори Київ 1999р.
  •  В.С. Бурданова Поиски истины в уголовном процессе  Санкт-Петербург  Юр. центр. Пресс – 2003г.  

                               

                                                   ВСТУП:

Успішна діяльність органів дізнання, слідства, прокурора та суду по розкриттю злочинів і покарані винних багато в чому залежить від зібрання і правильного використання доказів.

         Джерела   доказів - це    процесуальні  засоби доказування.

Перелік    джерел   доказів   визначений   відповідно у ст.65 КПК України. До   них   відносяться:

а)    показання   свідка,  потерпілого, підозрюваного і   обвинуваченого;

б) висновок   експерта;

в) речові   докази;

 г) протоколи слідчих і судових дій;

д) протоколи з відповідними додатками, складаними уповноваженим органами за результатами оперативно розшукових заходів;

е) інші документи.

      Вказаний перелік джерел доказів являється вичерпним і не може бути розширений слідчими і судовими органами.

    За характером формування джерела    доказів, які передбачені   кримінально   процесуальним   законом,   останні та їхні джерела поділяються   на    два   види, первинні й похідні.

                     I. Первинні докази – це таке джерело, в якому безпосередньо зафіксовані ті чи інші обставини.

          А)    показання свідка,  або потерпілого, про ті факти, які вони спостерігали   особисто,  наприклад, показання   свідка    Іванова про те, що він особисто бачив, як обвинувачений Степанів відкрив машину «Волга»,  яка належала гр-ну Петрову і викрав з неї радіоприймач який потім був вилучений у Степанова.

Показання   потерпілого   Сергієва      про те,  що    обвинувачений  Шахов     внаслідок   хуліганських   спонукань   наніс  йому ножове   поранення   долоні   руки, також   буде     первісним  джерелом  доказів.

          б) Показання підозрюваного і обвинуваченого в яких   вони визнають  себе винними і докладно розповідають про здійснення  ними ряд дій і про  дії співучасників.

          в)    Висновок   експерта,  в якому описуються обставини справи. Наприклад, наявність на тілі потерпілого ножових   поранень наявність несправності   гальмової   системи   автомашини,   яка   потерпіла аварію і так ін..

          г) речові   докази   прилучені  до справи. Наприклад, радіоприймач, вилучений   у викрадача,  відбитки пальців виявлені на місці події  та ін.

д) Оригінали    документів   прилучені  до справи . Наприклад , фіктивні  відомості   на виплату   грошей і т. ін.    

До    похідних   джерел   доказів    відносяться:

          а) показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, що   підтверджують   який - не будь  факт, який   став  відомий ім. зі   слів  інших осіб,  або з  інших   документів.

          б)    протокол   огляду  речових   доказів,  копія   документу

При провадженні в кримінальній справі, як і в будь – якій сфері людського пізнання, треба намагатись користуватися першоджерелами ( первинними доказами ).  Безпосереднє    сприймання   фактів   у   значній   мірі забезпечує    правильність показань і, навпаки   сприймання чужих вражень   може   спотворювати   сприйняті   факти, перекручувати зміст    розповіді першоджерела.

Зокрема,   це відноситься і до копії  документа, так   як   при зніманні    копії   можуть    бути    допущені    помилки і наприклад висновок е ксперта .

          Отримані    докази інформації    із    кожного   виду   джерел мають   свої   особливості і   пов’язані   з дотриманням   правил, що забезпечують   віроятність   доказів і їх   збереження у справі. У ряді випадків закон визнає конкретний вид джерела, який повинен бути використаний для отримання і фіксації певних відомостей.

          Наприклад, для визначення   причин   смерті    і     характеру тілесних     пошкоджень, а також   в інших   випадках, передбачених ст. 76 КПК , повинен   бути використаний   як   джерело   доказів висновок експерта.

ВИСНОВОК:

          

          Таким   чином,    результати     слідчих   та    судових     дій набувають    значення   доказів    тільки  в  тому   випадку,  якщо вони   в    порядку, що   встановлений   законом,    виявлені, оцінені і    закріплені   у   відповідному   процесуальному   документі.

 !.  Показання   осіб,    що    беруть   участь в    процесі,  як    джерело    доказів.

             Показання свідка - це  усне повідомлення особи  органам   слідства    і суду,   про   особисто сприйняті   фактичні дані, що підлягають встановленню   по справі.

             Хто ж   може    бути визнаний   органами   дізнання, досудового  слідства і   судом   для допиту   як свідок?

           Ст. 68 КПК України дає слідуючу   відповідь   на це запитання.

        Як    свідок, може    бути   викликана   кожна особа,    про яку   є    дані,  що  тій  відомі   обставини,  що відносяться   до справи.

         Показання свідка, повинні   відноситись до обставин, що   належать   встановленню   по даній   справі,   в   тому     числі   фактів,  що    характеризують особистість   обвинуваченого   та його    взаємини    з    допитуваним.

            Наш закон не допускає   відмову   від    дачі   показань ст.385 КК України.  Свідку  не може    бути заявлений   відвід,  він не   може    бути  заміненим  другою     особою,    так    як    свідок - це    особа    яка    особисто    сприйняла    ті   чи інші фактичні    дані по справ про якій  він      зобовязаний    розповісти   органам  дізнання   досудового   слідства    і   суду.

          Згідно кримінально - процесуального закону, свідок не може  поєднувати   функції спочатку свідка, а потім судді,  слідчого, особи, що проводить  дізнання,    прокурора секретаря суду,    перекладача   та експерта по одній  і  тій же справі.            

          Якщо будь-хто з цих осіб являється свідком   по даній   справі,  він   підлягає    відводу.    Це ж саме правило відноситься   до захисника,    представнику інтересів потерпілого та    цивільного    позивача.

           Члени   суду, секретар суду, прокурор, захисник, експерт, перекладач у випадку відводу   або    хвороби   можуть бути замінені    іншими особами. Така  заміна у відношенні свідка недопустима.

           Свідок зобов’язаний особисто дати показання по_факту,_які стали їм відомо по справі в результаті особистого сприйняття, або що стали йому відомі  зі слів інших осіб.

         Вказане правило відноситься до тих свідків, які вже допитані по справі, так і до тих, які не допитані, але фактично являються свідками тих чи інших обставин по справі.

          Показання свідків, як джерело доказів,  являються важливими і найбільш розповсюдженими.

          Показання свідків у ряді випадків допомагають встановити нові докази, а також розкрити значення того чи іншого речового доказу.

           Не зважаючи на всю важливість показань свідків  доказу по справі, необхідно мати на увазі, що показання слід не завжди бувають достовірними І тому до ниу необхідно відноситися критично.

            Неправдиві, або помилкові показання можуть привести до неправильних висновків по оправі і невірного рішення.

          

           Покарання свідків як джерело доказів  являються важливими і найбільш розповсюдженими.

             Покарання свідків у ряді випадків допомагають встановити нові докази, а також розкрити значення того чи іншого речового доказу.

     Незважаючи на всю важливість показань свідків ^ доказу по справі, необхідно мати на увазі, що показання світ не завжди бувають достовірними І тому до ниу необхідно відноситися критично.

Неправдиві, або помилкові показання можуть привести до неправильних висновків по оправі і невірного рішення.

Особи, що проводять дізнання, слідчі і судді повинні добре розуміти  психологію показань свідків, і самим уважним, образом відноситись до оцінки IX.

ПРЕДМЕТ ПОКАЗАНЬ  СВІДКІВ.

Предметом показань свідків являються будь-які обставини, що сприймались особою: мають значення по справі.

      Предметом показань свідка можуть бути як обставини,  що сприймались ним особисто, коли він являється очевидцем злочину, так і факти, про які йому стало відомо від інших осіб.

      Наприклад, свідок в своіу показанням говорить про те, що йому стало відомо із слів другої конкретної особи, що крадіжка товарів з магазину здійснена громадянином Н. або, що ця конкретна особа може назвати свідків, які були очевидцями злочину. Таким чином свідками по ділу можуть бути не тільки очевидці злочину, но  і особи яким стало відомо про здійснення злочину, про місце знаходження злочинця, про рого місце приховування викраденого або будь-якого   речового доказу.

        Згідно ст.68 КПК України показання свідків повинні стосуватися обставин, що підлягають встановленню по даній справі, йому числі І фактів, що характеризують особистістю обвинуваченого та. його взаємовідношення з допитуваним.

Свідок повинен точно вказувати джерело обставин, що стали йому відомі.

      В от.68 КПК України вказується, що не можуть бут доказами свідків дані, джерело

яких  невідоме.

Наприклад, слухи ніким не підтверджені, не являються доказам.


      Свідок в свїх показанням повинен говорити тільки про факти, висновки, припущення і догадки свідка доказового значення не мають. Але   елемент судження і висновків   в показаннях свідків може показати, що між обвинуваченим і потерпілим були неприязні відношення, то він особисто чув про погрози і т. ін. Такі показання можуть давати основу висновку про те, що злочин може бути здійснений  особою.  Але органи дізнання, слідства та суду можуть грунтувати свої висновки тільки на фактам, а не на   виводах свідків.

     Потрібно завжди чітко розрізняти факти, що повідомляються свідкам, від його умовиводів і під час допиту вимагати від свідка щоб він свідчив тільки про відомі йому факти.

      Безпідставна заява свідка немає значення. Якщо свідок в своїх  показанням   робить які-небудь висновки, то тут необхідно поставити перед ним питання не основі яких фактів він прийшов до такого висновку. Якщо свідок не може підтвердити свій висновок  фактами,_або_ якщо він не може назвати джерело відомостей, то такі показання свідка не можуть бути доказом по справі.

Будь - який громадянин визваний органом дізнання ї свідок, зобов'язаний з'явитися за викликом і розповісти про все  відоме по справі, а також повинен розповісти про всі відомі йому від других осіб з точним у казанням джерел?

     Особа,  що визвана для допиту як свідок, має право "на оплату понесених ним витрат, пов'язаним з викликом.

     За робітником і службовцем, які визвани для допиту як свідки, зберігається заробітна плата за місяць роботи.

       Оцінка   показань свідка - це визначення правильності тих даних, про які свідок говорить в своїх показаннях які даються органам дізнання, слідчому та суду.

        Оцінити показання свідка - це значить встановити правдивість і достовірність цих показань або обов'язковість їх.

Діяльність органів розслідування і суду показує, що абсолютна більшість людей чесно виконують свої обов'язки і правдиво розповідають органам дізнання, слідства і суду про відомі їм фактичні обставини які підлягають встановленню но справі.             

       Але неможна не враховувати що окремі особи в силу тих чи інших причин дають свідомо неправдиві   показання, намагаючись заплутати слідство та суду.

Іноді свідки в результату зацікавленості свідомо йдуть на дачу неправдивих показань з тим, щоб звільнити від кримінальної справи близьких їм осіб або добитися осудження осіб, з якими цей свідок має особисто рахунки.

         У зв'язку з цим, вирішуючи питання про  правд вість   показань свідка необхідно детально вивчити йог відношення до справи , до потерпілого. обвинуваченого а та вияснити всі Інші обставини, що вказують на зацікавленість.

 

       Питання про правдивість показань свідка знаходить тісному зв’язку з достовірністю тих відомостей про які повідомляє свідок. Прагнення свідка, розповісти суду І слідств тільки правду - ще не означає, що його   показання правильно відображають дійсність І являються достовірними. Свідок може неправильно або неповно сприймати факти, погано передати їх слідчому чому і суду. Таким чином, в силу цих причин, або як говорять добросовісної помилки, свідок може дати неправильні показ

       Особливу увагу потрібно приділяти перевірці і усуненню протиріч, які зустрічаються в показаннях свідків, тому, що наявність таких протиріч вказує на те, що суперечливі положення із показань свідків можуть не відповідати дійсності.

              ОСОБИ, ЯКІ   НЕ   ПІДЛЯГАЮГЬ   ДОПИТУ ЯК СВІДОК.

            Згідно ст.68 КПК України як   свідок, може    бути   викликана люба   особа, якій   відомі   обставини, що мають відношення   до справи. Однак, із загального правила    Закон    робить   виключення. В ст. 69 КПК України   вказується, що не можуть   бути допитані   як   свідки:   приводиться текст ст. 69 нової редакції.

           Потерпілий   має   право    знайомитись із   матеріалами справи з   моменту   закінчення   слідства,    приймати   участь у   вивченні доказів   на судовому   слідстві   виступати з обвинувальною   промовою   у   справах   приватного    обвинувачення і брати участь у судових дебатах. 

      

      Допит   потерпілого проводиться   по   правилам допит у свідків.

Потерпілий, несе    кримінальну   відповідальність задачу   свідомо   неправдивих   показань (ст. 72 КПК України).                                                                     

Оцінка     показань     потерпілого   проводиться   за   внутрішнім   переконанням   слідчого,    особи, що   проводить дізнання і судів.

      Показання   потерпілого мають   велике   значення, тому   що у   ряді   випадків    він    розповідає    про    обставини   відомі тільки   йому. Наприклад, кількість    і   прикмети     викрадених предметів і т. ін.    Разом   з    тим,    органи    дізнання,    слідчий і суд   повинні     враховувати, що    потерпілий   зацікавлений   у результаті   справи.

      Все це зобов’язує    дізнавача, слідство і  суд   з особливою   ретельністю   відноситись до перевірки   показань потерпілого.

        Особливу   увагу   треба    приділяти     оцінці   показань   не повнолітніх   потерпілого.    Практика    знає    ряд   випадків,    коли потерпілі   дають   неправдиві   показання.  У ряді випадків потерпілі перебільшують розмір викраденого і т. ін.

        

Це    звичайно, не повинно    означати, що   слідчий,    суду всіх     випадках     повинні   з   недовірою   відноситись    до    показань   потерпілого,    але     перевірка      цих   показань   може бути надзвичайно    ретельною.

ПОКАЗАНИЯ     П1ДОЗРЮВАНОГО.

        Показання підозрюваного, згідно   ст.65 КПК України також являються   джерелом   доказів   у   справі.

        Як   відомо підозрюваним у справі являється   особа, яка затримана за   підозрою     у здісненні   злочину,    а    також особа   до    якої  застосовані  запобіжний   захід   по   винесення постанови   про   притягнення   її   як   обвинуваченого.

         У ч. 2 ст. 43-1 КПК України вказується, що підозрюваний має право знати в чому він підозрюється: давати показання або відмовитися давати показати показання і відповідати на запитання. Мати захисника і побачення з ним до першого допиту, подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки. Прокурором правомірності затримання; подавати скарги надії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора. Про роз’яснення прав підозрюваному зазначається в протоколі затримання, або перед першим допитом підозрюваного в протоколі допиту.

ПОКАЗАНИЯ    ОБВИНУВАЧЕНОГО.

        Згідно ст.65 КПК України   показання   обвинуваченого являються   джерелом   доказів.

        У   ст. 74  КПК України   дано    визначення   предмету   показань   обвинуваченого , в   ній   вказується,    що   обвинувачений вправі   давати   показання    по пред’явленому   йому   обвинуваченню, а також   з    приводу всіх інших   відомих   йому   обставин у   справі і показів, що   е   в   справі.

         Закон (ст.22 КПК України)    забороняє    домагатись   показань   обвинуваченого    шляхом   насильства, погроз   та    інших незаконних   засобів.

          Обвинувачений   вправі   відмовитись від   дачі   показань. Дача   показань -   це    право, а   не   обов’язок.   Обвинувачений має   право    пояснити   все,    що   на    його    думку виноситься   до справи   не тільки   у   відношенні   своїх   цій, але і дій    інших осів .

        Силу доказів    у показаннях   обвинуваченого, як і у інших засобів    доказування, мають   тільки   факти.

        При оцінці доказів обвинуваченого    треба   мати   на увазі, що обвинувачений   більш   усіх   учасників    кримінального процесу, особливо    зацікавлений   у   результаті   справи і    тому   його   показання   носять   суб’єктивний   характер.    3 метою   уникнути кримінальної   відповідальності, обвинувачені нерідко    дають неправдиві     показання.    Це    зобов’язує органи   дізнання, слідства, прокуратури   та суди критично     підходити   до оцінки   показань обвинуваченого.

       Від   свідомо неправдивих показань   обвинуваченого, треба відрізнити   випадки коли обвинувачений   заперечує   свою винність тому, що він дійсно не    винен   в скоєнні   злочину.

         Таким   чином,   показання   обвинуваченого, в яких   він заперечує   свою   винність   чи невинність   можуть     бути як неправдиві так і   правдивими.

          Органи дізнання,    слідства    і   суду   для того, щоб відрізнити   неправдиві   показання   обвинуваченого   від   правдивих, зобов’язані   ретельно вивчити   всі обставини   у   справі на основі   співставлення   всіх   зібраних фактичних   даних, зробити вірних висновок.

       Деякі   слідчі   працівники, захоплюючись   щиросердними показаннями   обвинувачених, обмежуються     або    припиняють роботу   по    збору   об’єктивних   доказів   не враховуючи то, що   щиросердні   показання обвинуваченого     можу   бути   неповними, а іноді    і неправдивими.

      Практика    знає    випадки,    коли та    чи інша   особа з метою   звільнити від   кримінальної відповідальності   близьку їм   людину дійсного винуватця, дає    неправдиві показання. Іноді дійсний  же винуватець ,    що    скоїв    тяжкий злочин, визнає себе    винним   в   менш   тяжкому   злочині,    щоб уникнути    відповідальності   за тяжкий   злочин.

        Пленум Верховного Суду України   неодноразово вказував на необхідність   усестороннього критичного   підходу   до   показань   обвинуваченого.

       Спроба   сформувати обвинувачення   тільки на щиросердних показаннях   обвинуваченого, завжди зазнавала   поразки. У таких випадках  достатньо обвинуваченому   змінити   в   суді свої   показання    і відказатися   від   визнання своєї   провини, як всі   обвинувачення   руйнуються    і   справа   повертається   на дослідування.

        У   ст.  74 КПК України   вказується, що визнання   обвинуваченого   своєї  провини   може    бути   покладене   в основу   обвинувачення   тільки   при   підтвердженні   цього     визнання   сукупністю доказів, що е в справі.

      Бувають випадки, коли один обвинувачений з   метою   пом’якшення   свого становища   обмовляє    іншого   обвинуваченого.

       Пленум   Верховного Суду   України в своїх   постановах неодноразово    звертає    увагу,  що показання   обвинуваченого    при відсутності  справі об’єктивних   доказів не може вважати достатнім для   винесення   обвинуваченого   вироку.

      Таким   чином   показання обвинуваченого, як джерело доказів    має   певне    значення   в    справі    тільки    в    сукупності з іншими   даними.

ВИСНОВОК   ЕКСПЕРТА :

      В   практиці   роботи    органів дізнання   слідчого і суду у ряді     випадків    виникають   питання, для   вирішення яких необхідні   спеціальні    знання   в    різних   галузях   науки, мистецтва    і    техніки.    У   звязку   з    цим   органи дізнання, слідства    і   суду   звертаються   за допомогою   до фахівців самих різних   спеціальностей.

         Кримінально-процесуальний   закон   називає    таких осіб експертами, а    роботу   яку   їм   поручають провести, органами розслідування   і   суду   - експертизою.

        У   ст.75 КПК України   вказується, що   експертиза    призначається     у   випадках, коли для   вирішення   певних   питань при провадженні   в справі    потрібні   необхідні   наукові технічні або    інші   спеціальні    знання.

       Наприклад, для   встановлення причин смерті, в справі про вбивство    залучається судово-медицинський   експерт, при автокатастрофах   залучається   авто технічний   експерт    і т.д.

       Необхідно розрізняти   експертів   від   спеціалістів, які допомагають дізнавачу і   слідчому   в    огляді   місця   пригоди, у   проведенні   слідчого    експерименту, в допиті   малолітніх свідків, потерпілих і т.д.    Ці   спеціалісти не являються експертами так    як   вони не дають ніяких висновків.

       Як експерт,    може бути викликана    будь-яка   особа, що володіє    необхідними знаннями    для дачі висновку   з досліджуваних питань  (ст. 75 КПК України).

       Експертиза призначається   у   випадках   коли   при проваджені дізнання,    попереднього слідства і   при судовому розгляді необхідні спеціальні   пізнання в науці, техніці, мистецтві   або в інших галузях знань.

         Висновок експерта – це документ, складений у результаті експертного дослідження експертом, якому в передбаченому КПК порядку було доручено провести експертизу і дати відповідь на поставлені йому запитання. 

            

         Експертиза   призначається   постановою   особи, то   проводить   дізнання,    слідства, а також судовою ухвалою   в    залежності  від наявності   питань   для вирішення   яких   необхідні спеціальні   пізнання.

        Наше    кримінально-процесуальне    законодавство    передбачає випадки     обовязкового    призначення   експертизи.

         У   ст. 76 КПК України   вказується, що експертиза   призначається   обовязково:

I. Для   встановлення причини    смерті.

2. Для встановлення   тяжкості і характеру   тілесних пошкоджень.

3. Для визначення психічного стану   підозрюваного, або обвинуваченого    при наявності   в справі   даних, що    визивають   в     справі       сумнів    його   винності.

4. Для  встановлення статевої зрілості   потерпілої у   справах   про    злочини, що передбачені   ст. 155 КК України.

5. Для встановлення   віку   підозрюваного    або обвинуваченого, якщо це    має    значення   для вирішення   питання   про    його    кримінальну   відповідальність,    при відсутності відповідних   документів    про вік і неможливості їх   отримання.

ЕКСПЕРТ     ЗАБОВ’ЯЗАНИЙ.

1. 3’явитись    по виклику   особи, що   проводить   дізнання слідчого, прокурора і    суду.

2. Дати об’єктивний   висновок    на    поставлені   перед   ним запитання (ст. 77 КПК України)

3. Не розголошувати дані    попереднього    слідства    або дізнання. 

 

        У       випадку   дачі   експертам     свідомо неправдивого висновку, відмови   або   ухилення   експерта     від   дачі   висновку   без    поважних   причин   або        розголошення   матеріалів справи він   може    бути   притягнений   до    кримінальної   відповідальності   по ст.ст. 384, 385, 387  КК України.

ЕКСПЕРТ     МАЄ     ПРАВО.

1. Знайомитись з матеріалами справи, що   відносяться до   експертизи.

2. Порушувати клопотання   про     представлення   нових матеріалів   необхідних   для   дачі   висновку.

3. 3    дозволу особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, суду   бути   присутніми   при проведенні допит їх    і інших   слідчих   дій і задавати питання   особам, які   допитуються,  що   стосується   експертизи.

4. Відмовляються   від    дачі висновку, якщо    поставлене запитання   виходить за межі    спеціальних  пізнань   експерта або матеріали   що    йому   представлені   недостатні    для   дачі висновку.

5. Приносити скарги на дії   особи,   що  проводить дізнання слідчого, прокурора.

6. На    винагородження   за виконання   своїх обов’язків.

            У   висновку   експерт    зобовязаний   відповідати тільки на ті питання, для   вирішення     яких він   має спеціальні пізнання

            Кожний висновок, експерта, як і інше джерело    доказів, повинен   підлягати   відповідному     аналізу   та   оцінці.

            Висновок   експерта   не завжди   може    бути вірним. Особа, що    проводить дізнання, слідчі, прокурор, суд     можуть    бути не згодні    з висновком   експерта,  і призначити додаткову експертизу.

           Експерту згідно  ст.62 КПК України може бути заявлений відвід. Не можуть бути експертами особи, то знаходяться в службовій  чи іншій  залежності від обвинуваченого, потерпілого, або     особи     які   раніше    були ревізорами   в    оправі.

 

ВИСНОВОК:      

        Таким   чином, правильне виявлення, оцінка і закріплення   доказів    буде мат і   важливе значення   для     припинення злочинів, важливе значення   якісного    та ефективного    розслідування   скоєних   злочинів.

II   ПИТАНИЯ:      РЕЧОВ1   ДОКАЗИ   ЯК   ДЖЕРЕДО   ДОКАЗ1В.    

                         IX   ЗНАЧЕНИЯ    I   ОЦІНКА.

         До    речових   доказав   відносяться   різноманітні   речі матеріального стану, що використовуються   як   джерело доказів.  Речові   докази   набувають подібну здатність    у   зв’язку з тим, що являються   носіями доказової    інформації  (II джерелами).

       Такими   вони стають у результаті    їх   застосування як знаряддя злочину, якщо на них збереглися   сліди злочину,    або вони являлись обєктом злочинних др. За    цими особливостями   до числа речових доказів    можуть   бути віднесені   речі,    що зберегли кров, слюну   або    що відобразили будову     або    інші    властивості речей  (зброя, знаряддя злому,  транспортних засобів)

        Поряд   з   речами, що зберегли   сліди   злочину і злочинця речовими доказами являються   копії слідів   у   вигляді   обємних матеріальних   моделей    і   відбитків.    У   зв’язку з розвитком науки    і    техніки   можливості отримання і збереження   таких речових   доказів   постійно    поширюється. При цьому ознаки обекта початкового речового доказу   передаються     моделі    і    зберігаються в   ній    як у виробничому   речовому   доказі.

         Не являються       речовими   доказами   зразки для   порівняльного дослідження. Вони тільки сприяють   вірному       тлумаченню властивостей досліджуваємого об’єкта.

          

        Речові докази   можуть   бути:    виявлені особою, що про водить   дізнання   в ході   огляду, обшуку,  освідування, перевірки показання   на місці,    представлені органу   розслідування   або суду   обвинуваченим, потерпілим, іншим   учасникам процесу, будь-якими громадянами, установами і   посадовими особами.

        Речові докази повинні бути докладно описані у протоколі огляду (по можливості сфотографовані    і   прилучені до справи особливою   постановок).

       

       Речові докази зберігаються   у   справі   і   передаються разом   з справою   прокурору, в суд, або в інший   орган   розслідування. 3   цього загального    правила е виключення:    якщо речові докази   настільки   громіздкі, що їх неможливо    зберігати  у  праві, то їх   необхідно сфотографувати, опечатати    і зберігати в    іншому   місці. Наприклад   в камері зберігання   речових   доказів.    Про місце знаходження речових доказів   у   справі  повинна бути   довідка.    У   справі   не можна зберігати   гроші і інші   цінності.

         В   годі   судового розгляду   Речові   докази  розглядаються судом    і   пред’являються сторонам.  У   разі необхідності вони можуть   бути пред’явлені   свідкам, експерту   або спеціалісту. Такий огляд,   проводиться на засіданні суду   або за місцем знаходження   речового    доказу.

         За загальним правилом, строк зберігання   речових   доказів закінчується передчасно    з вступом в законну   силу   вироку, постанови    або ухвали суду   про закінчення   справи. Якщо справа закінчується в стадії   розслідування,     доля речових доказів вирішується слідчим   після закінчення   строку на оскарження   цього    рішення і  знаряддя злочину   конфісковують ся і передаються   у відповідну   установу   або знищуються, речі, вилучені   з обігу, речі що не представляють цінність знищуються   або   передаються зацікавленим   особам     або установам;    гроші   та    інші цінності   не обернені в доход   держави,    видаються   власникам, а при відсутності   останніх -   в    строки   передбачені   спеціальними інструкціями, переходять у   власність держави.

           Якщо   у   справі були заявлені   цивільні   позови, то вони забезпечуються з вилучених     як   речові докази   цінностей . Документи   (речові   докази)   в основному   залишаються   у справі на весь   строк   зберігання   але   можуть   бути   передані зацікавленим   установам.

      Оцінуючи джерело доказу, його істинність, допустимість, незмінність, оцінюється і доказів інформація   та відносність і достовірність, що    міститься в цьому   джерелі.

     До оцінки джерела, відноситься   зокрема, допустимості, що   пов’язана з дотриманням    процесуального порядку вилучення дослідження, фіксації і зберігання   речових   доказів. Речових доказ   тільки   тоді відповідає    його   допустимості, якого вилучено і зафіксовано в   передбаченому законом  порядку

       Оцінка   достовірності речового    доказу   проводиться   в сукупності з іншими   доказами. Наприклад, з   протоколом   обшуку під час   якого   він   був    виявлення, спів поставляється із результатом   огляду,    показаннями свідків про умови їх   вилучення, а також    висновком експертів

        Значення речових доказів важко переоцінити, так як вони вносять   в процес доказування   треба    різноманітну і дуже    важливу інформацію. За їх   допомогою   можуть бути встановлені   любі обставини, що мають   значення у справах.

ВИСНОВОК:

     

         Таким     чином,    речовими   показами   являються. різноманітні   речі, що    зберегли на   собі   сліди   злочину,    які являються   знаряддям злочину, то були об’єктом злочинного   посягання,    а також   гроші, цінності, нажиті злочинним шляхом.

ІІІ.    ПИТАННЯ:     ПРОТОКОЛИ   СЛ1ДЧИХ, СУДОВИХ   Д1Й,

1НШІ   ДОКУМЕНТИ - ДЖЕРЕЛ  ДОКАЗІВ. В   КРИМТНАЛЬНОМУ   ПРОЦЕС1.

         Протоколами слідчих і судових дій являються я письмові акти в яких особа, що проводить дізнання, слідчий, прокурор і суд фіксує порядок, хід і результати проведених ними слідчих дій. До таких дій закон відносить огляд, освідування, виїмку, обшук, затримання, пред’явлення для впізнання і відтворення обставини та обставин дії. З цього переліку   можна   виділити   протокол судового засідання. В   ньому   від   початку   до кінця весь   ягід   судового    розгляду,    в тому   числі   допити  потерпілого Обвинуваченого, свідків, а також різні огляди   і    інші   дії   суду в    тому   порядку,    в   якому   вони мали місце. Разом з    тим, протокол судового засідання   відповідає   ознакам   вказаним в КПК, тому, що він засвідчує обставини і   факти, встановлені   в    ході судового розгляду.

       Неважко замітити, що   в КПК відсутня (ст. 87) така   поширена    слідча    дія, як   допит, результати   якого    також   оформляються   протоколом. Пояснюється   це    тим, що   протокол   допиту (на відміну   від   протоколу інших слідчих дій) не    вважається самостійним   джерелом   доказу,    по скільки такими визнаються зафіксовані в   ньому   показання.  

         В    іншому   випадку   замість відображення   об’єктивної дійсності   ми б отримали   тільки   об’єктивне уявлення   про   неї  як   джерелом    доказів, являється не свідок а його показання, так в   даному   випадку   джерело    -   протокол, а не особа, що складає його.    Протоколи   слідчих   дій    і   судових дій - це    джерело доказів. Тому б невірно було б до них   відносити   протокол явки з   повинною, який являється документом.

Протокол -   це    джерело доказу.

        Доказом же являються   зафіксовані   в   ньому   відомості, отримані   особою, що складає    протокол,    в результаті   безпосереднього     або   посереднього   сприймання   матеріальної обстановки і слідів    злочину дій або явиш, які   мають значення для справи об’єктами   безпосереднього    сприймання   слідчим   або    судом   можуть   бути:

- обставини   подій, що збереглася до    моменту   слідчих чи судових   дій обшуку,    виїмки, огляду і т.д.

- матеріальні   сліди   події  (знаряддя, злочину, слідчого застосування і т.д.)

- результати дослідних дій   по відображенню   досліджуваної   обстановки   події  її обставини  (в ході   слідчого експерименту   і   реконструкції   події).

- результати   співставлення   обстановки   злочину, відомостями, що    збереглися   у   пам’яті   людей   (при перевірці показань   на місці).

             До    протоколів слідчих    і   судових   дій   можуть    залучатися   фотографічні негативи    і знімки кінострічки, діапозитиви, фонограми, плани, схеми, зліпки     і  відтиски слідів, виповнені при   виробництві   слідчих і судових   дій,    а    також що містять інформацію, яка має значення   для   справи,  але набуває значення доказів тільки в сукупності з   протоколами слідчих, судових дій в якому фіксуються дані,  про     те, що, хто, де, коли їх   провів,    за чиєю   участю,    та отримані    результати.

        Так, зміст кінострічки   або   фонограм     перевірки показань   на місці   набуває значення   доказів    тільки   в    сукупності   з   протоколом     цієї     слідчої   дії.

        Значення   протоколу   слідчих   та    судових   дій  (з додатками   до   них    і   без   них)    заклечається в   фіксації і     збереженні    у   справі   доказів    і     результатів    їх   використання   в дізнанні, .що в свою   чергу   дозволяв     визначити підстави     процесуальних   рішень    і обґрунтувати   вірність висновків,    що      покладені    в    їх   основу.    Відомості, що    містяться   в    протоколі,    у більшості    випадків - початковий доказ тому, що   в ньому   відображаються   результати   безпосереднього сприйняття.   При   цьому   воно   може   бути прямим  (результати слідчого експерименту, то підтверджують    алібі   підозрюваного) так і   непрямим    1) виявлення   в ході   огляду   місця   події слідів перебування там підозрюваного)    

          В   протокол!   Обовязково      повинні   відображатися умови,   порядок    і   результати    застосування   слідчим   або судом науково - технічних   засобів.

           Оцінка    протоколів    слідчих   дій   проводиться   одночасно і   в   сукупності   з   оцінкою   додатків   до   них,    а   протоколи судового    засідання -    із   зауваженнями   на   нього  (якщо   вони е). При   цьому   з’ясовується, чи .дотримані   загальні     процесуальні     правила    складання   протоколів    і   правила,    яким   повинен   відповідати   даний   протокол,    чи відповідає    викладене    в протоколі   сприйнятому   в ході    і   по результатах   слідчих або судових   дій.  Для відповіді на дії    запитання   реквізити    і зміст протоколу   спів поставляють   в   вимогами   закону, окремі   частини протоколу    порівнюють   між   собою, перелік   осіб, вказаних   у вступній   частині - з   підписами осіб, що засвідчують вірність протоколу. У випадках   виникнення   сумнівів   вірності відомостей внесених до   протоколу, перевіряється     проведенням   слідчих , в тому   числі і   допитом   понятих.

              Зміст   протоколу   оцінюється     в    сукупності   з    іншими показами,    зібраними     по   справі.

    

                                                     Документи.

              

                 Документ    - матеріальний носій    інформації в    якому посадова   особа   або   громадянин     зафіксували   у   встановленому порядку     відомості   про обставини,   що   мають   значення   для справи,   в   письмових, .фотографічній  або   фонографічній   формі.

                До    таких   документів    можуть бути віднесені: характеристика    з місця   роботи, що представлена    обвинуваченим, підозрюваним, так    і   фонограма    переговори    диспетчера    аеропорту   з екіпажем    літака,    який   потерпів    аварію,    що стала основою порушення    кримінальної   справи.    До    інших   документів    відносяться   також   довідки,    акти   ревізії   і   відомчих   обстежень, документи,    що засвідчують   особистість   або    вік.    Вони   представляють   посадовим   особам    і   установам    за    їх    ініціативою або за вимогою   особи   що   поводить   дізнання,    прокурора    і   суду.

               До    документів,      які   надходять   не   від   посадових осіб    і  установ,    а    від   громадян       виносять, заяви і   пояснення а    також   протокол   явки   з   повинною    ( складається   за    словами заявника    до   порушення   кримінальної   справи). інші   документи   за   способом   зафіксованих   відомостей, що   мають значення   у   справі,    подібні   до    протоколів       слідчих    і судових   дій,    але    втіх  же    час    відрізняються     від   них,    по порядку   складання    і   переліку   обовязкових   реквізитів, способу формування   змісту, значенню   та субектам,    які мають   право   не їх   складання.

    Якщо    протокол,    як було вказано.   частіше    всього містить первинний доказ, то документ    як    первинний   так і    похідний.

Наприклад, акт ревізії містить   відомості, які   відносяться до первинних доказів.    Пояснення   посадових   осіб,    які   представлені   разом    з   актом   можуть   носити   похідний характер, як що в , них   містяться дані, що отримані з інших   джерел.

16

PAGE  17


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45633. PR-консалтинг в кризисных ситуациях 27.5 KB
  Подход к организации с т. Свойство эмерджентности – несовпадение целей организации с целями входящих в нее частей. Кризисный PR – специальная коммуникационная технология направленная на сохранение паблицитного капитала организации или персоны который разрушается вследствие реального или нереального кризиса. Далее – информационное использование кризиса на благо организации.
45634. Кризисный PR 34.5 KB
  В PR-сопровождение входит комплекс исследований стартовой ситуации разработка стратегии кампания в СМИ работа с элитами достижение лояльности органов власти юридическое сопровождение. Информационные войны Конкуренция на рынке между бизнес-структурами зачастую приводит к кампаниям в СМИ с целью дискредитации конкурента в глазах потребителей или делового сообщества. Мы специализируемся на выстраивании линии защиты в информационном поле проведении медийных кампаний по возвышению имиджа или репозиционированию клиента блокировании действий...
45635. Деловые переговоры как форма PR-деятельности 33.5 KB
  При проведении переговоров важно какую стратегию вы выберете: 1 стратегия выигрыша я выигрываю всегда в любой ситуации такому человеку можно как проиграть так и выиграть выигрыш проигрыш выи. Часто такая стратегия краткосрочна сиюминутна. Стратегия выигрышпроигрыш Этот подход означает: Будет так как решу я. Стратегия выигрышпроигрыш жесткая стратегия ведения переговоров с явно выраженным стремлением одной стороны добиться преимуществ за счет интересов другой.
45636. Деловая переписка в деятельности ПР-специалиста. Техника составления различных типов деловой корреспонденции 28.5 KB
  Избегать длинных слов ненужных повторов короткие предл. мин слов и т. Слова упак.логика посколькипостольки а не тогда; если – что; позитивность – нельзя использовать отрицательные слова и частицы найти синоним – позитивн.