67844

Дізнання та досудове слідство

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Всебічність повнота і об’єктивність розгляду кримінальної справи в суді та її вирішення потребують великої і кваліфікованої підготовчої роботи. Тому за законом переважна більшість кримінальних справ повинна проходити стадію досудового розслідування.

Украинкский

2014-09-15

135 KB

2 чел.

Одеський державний університет внутрішніх справ

Кафедра кримінального процесу

Лекція : Тема  № 7    "Дізнання та досудове слідство"

(Загальні положення)

 

                                                               Підготував: начальник кафедри  

                                                               кримінального процесу

                                                                         полковник міліції  

к.ю.н., доцент                                                 

                                                                         Смоков С. М.  

Обговорено та схвалено

на засіданні кафедри

“____” листопада 2008р.     

Одеса – 2008

         План лекції

1. Поняття, значення  і завдання  досудового розслідування.

2. Форми досудового розслідування. Відмінність  дізнання від досудового  

    слідства. Види дізнання.

3. Загальні  положення та умови що забезпечують досудове розслідування.
4. Процесуальні документи, які складаються на стадії досудового    

   розслідування.

5. Використання науково- технічних заходів при розкритті та розслідуванні злочинів.                                          

 

Література:

1.   Конституція України.

2.   Кримінально-процесуальний кодекс України станом на 01.09.2001 р. Додаткова література:

3. Закон України "Про Прокуратуру" від 5 листопада 1991 р.
(Відомості Верховної Ради України ,1991 р. № 53, ст. 793).

4.    Закон України "Про міліцію" від 25.12.90 р. з змінами та доповненнями від 19.06.92 р. та 26.01.93 р. (Відомості Верховної Ради України 1991 р., № 4 ст. 20; 1992 р. № 36, ст. 326).

5.   Закон України "Про Службу безпеки України" від 25.03.92 р. (Відомості Верховної Ради України 1992 р. № 27 ст. 382).

6.  Закон України "Про Оперативно-розшукову діяльність від 1992 р. із змінами  які внесені 18.01.2001 р.

7.    Закон України "Про адвокатуру" 1992 р.

8.    В.М. Тертышник "Уголовный процесс" .Харьков – 1999 г.

9.    Наказ МВС УКраїни № 701 - 94 рік.

10.  Наказ МВС України  N 745 – 92 рік.

11. Гуляев А. Г. "Процесуальні строки в стадіях порушеня кримінальної справи та попереднього розслідування." М. 1976 г.

12.  Михайлов А. И. "Отдельные поручения следователя" М. 1971 г.

13.  Макушиенко Л. И. "Организация дознания и предварительного следствия в городских, районных органах  ВД П. 443  МВД СССР  1981 г.

14.  Павлухин Л. В. "Расследование в форме дознания." Томск. 1979 г.

15. Грошевий Ю.М. “ Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України” Харків. 2002 р.

    

  Розглянувши на попередній лекції тему "Порушення кримінальної справи", ми  переходимо до ознайомлення та вивчення  теми - " Дізнання та досудове слідство. Загальні положення." В цій темі  викладені як теоретичні так і частина практичних моментів діяльності  органів розслідування в самостійній стадії кримінального процесу визначеній як стадія досудового розслідування.

            

         1.   Поняття, значення та завдання досудового розслідування

Всебічність повнота і об’єктивність розгляду кримінальної справи в суді та її вирішення потребують великої і кваліфікованої підготовчої роботи. Тому за законом переважна більшість кримінальних справ повинна проходити стадію досудового розслідування. Без досудового розслідування вирішення кримінальної справи в суді було б неможливим.Винятком можуть бути лише справи приватного обвинувачення та справи з протокольною формою до судової підготовки матеріалів (ч. 1 ст.  27, ст. 425 КПК), у яких досудове  розслідування проводиться тільки у випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, а також коли це визнає за необхідне прокурор чи суд.

Називаючи розслідування досудовим, законодавець тим самим вказує на його співвідношення з основною частиною судового розгляду – слідством судовим, бо тільки на основі тих доказів, які були розглянуті там, суд вирішує справу – “суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні” (ч. 2 ст. 323 КПК).

Змістом даної стадії є регламентована кримінально-процесуальним законом діяльність органів дізнання й досудового слідства по встановленню обставин вчинення злочину (суспільно небезпечного діяння), осіб, причетних до його вчинення, по припиненню і запобіганню вчинення злочинів.

Цей зміст зумовленний конкретними завданнями досудового розслідування. Зауважимо, що закон (ст. 2 КПК), визначаючи завдання кримінального судочинства ( охорона прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, розкриття злочину, викриття винних  та забезпечення правильного  застосування Закону…) не видокремлює якісь із них як другорядні для органів досудового розслідування.

Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК суд, прокурор, слідчій і особа, що провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставини справи, виявити обставини, що викривають обвинуваченого, так і ті, що виправдовують його, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

Однобічність або неповнота дізнання чи досудового слідс тва, істотні порушення кримінально-процесуального закону при їх провадженні є підставами для повернення справи на додаткове розслідування  (ст. 246, 281 КПК).             

Завдання стадії досудового розслідування полягають :

-у повному розкритті злочину та притягненні осіб, виних у його вчинені,  як обвинувачених і охороні від необгрунтованого притягнення осіб, не причетних до вчинення злочину;  

-вжитті заходів до відшкодування шкоди, завданої злочином; виявленні причин вчинення злочину та умов, які цьому сприяли, і вжитті заходів до їх усунення (ст. 2, 23, 23-1, 29 КПК).

При цьому необхідно забезпечити охорону прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у справі.

Тільки виконання завдань даної стадії є підставою для винесення органом досудового розслідування рішення про передачу справи  до наступної, вже судової стадії кримінального процесу, або  для закінчення провадження шляхом закриття справи (ст. 212 КПК).

Таким чином, досудове розслідування є другою стадією кримінального процесу, після першої досудової стадії – порушення кримінальної справи,  яка втілена в діяльності органів дізнання, слідства  по збиранню, перевірці та оцінки доказів на підставі яких встановлюються  обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ну, а які особливості цієї стадії, ми розглянемо в слідуючому питанні.

        

     .2. Форми досудового     розслідування. Відмінність дізнання від   

                           досудового слідства. Види дізнання.

Органи дізнання та слідства, на які законом покладено досудове провадження в кримінальних справах  несуть основний тягар боротьби зі злочинністю.

Досудове розслідування як процесуальна діяльність має дві  форми.

Досудове слідство, здійснюване  слідчими прокуратури, ОВС, органів безпеки та податкової міліції (ст.102 КПК).

Дізнання,  провадиться органами дізнання, переліченими в ст. 101 КПК. Фактичні дані, одержані при розслідуванні в будь-який із цих форм, мають однакову доказову силу при прийнятті процесуальних рішень судом. Однак, орган дізнання не має право розслідувати злочин у повному обсязі зі складанням підсумкового процесуального документа. Згідно з ст. 109 КПК дізнання закінчується складанням постанови про передачу справи  для провадження досудового слідства, яка затверджується прокурором. Як виняток, за наявності обставин, що виключають провадження у справі ( п.1-2 ст.6 КПК)   орган дізнання виносить постанову про закриття справи, копія якої у добовий строк направляється прокурору.

Органами дізнання відповідно ст. 101 УПК УКраїни є:

1.Міліція;

2. Податкова міліція – у справах про ухилення від сплати податків і зборів, у справах про приховування валютної виручки.

3. Командири військових частин, з’єднань, начальники військових установ, по справам про всі злочини, скоєнні підлеглими їм військово-службовцям та військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також по справам про злочини, скоєні робітниками та службовцями збройних сил України, в зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи в розташуванні частини з’єднання, установи;

4.  Органи  безпеки - по справах, віднесеним  до їх відання;

5. Начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, ЛТП, та виправно-трудових профілакторіїв - по справах про злочини проти встановленого порядка несення служби, скоєних співробітниками цих установ, а також по справам про злочини, скоєні в розташуванні вказанних установ.

6. Органи державного  пожежного надзору - по справах про пожежі та про порушення протипожежних правил.

7. Органи  охорони державного кордону - по справах про порушення державного кордону.

8. Капітани морських  суден, які знаходяться в далекому плаванні.

9. Митні органи - по справах про контрабанду.

Із вказаних органів дізнання ведуче місце займають органи міліції. На їх долю припадає участь в розслідуванні більшості кримінальних справ.

Згідно ст. 103 КПК на органи дізнання покладається проведення необхідних оперативно-розшукових заходів, з метою виявлення ознак злочину та осіб, їх скоївших.

При виявленні злочину та порушенні кримінальної справи, орган дізнання негайно повідомляє прокурору.

В діяльності органів міліції поєднуються процесуальні дії по розслідуванню злочинів та оперативно-розшукові заходи. Таке поєднання тих та інших дій забезпечує розкриття злочинів, розшук та затримання злочинців.

Відповідно ст. 104 КПК є дві форми проведення  дізнання:

1. Дізнання  в  справах про тяжкі та особливо тяжкі злочини.

2. Дізнання  в справах про нетяжкі злочини.

Коротко зупинимося на цих двох видах діяльності органів дізнання.

 Згідно зі ст. 104 КПК при наявності ознак злочину, який  є тяжким чи особливо тяжким, орган дізнання порушує  кримінальну справу, згідно правил кримінально- процесуального закону, проводить невідкладні слідчі дії по встановленню та закріпленню слідів злочину: обшук, огляд, виїмка, освідоцтво, затримання та допит підозрюваного, допит потерпілих та свідків призначення експертиз.

Про виявлення злочину та початку розслідування невідкладно повідомлює прокурору, який здійснює нагляд за законністю проведення дізнання.

Після проведення невідкладних слідчих дій, орган дізнання зобов’язаний за 10 днів, згідно ст. 104 та 108 КПК України, передати справу через прокурора слідчому, а у випадках застосування до затриманої особи запобіжного заходу – за  5 днів з моменту її обрання, але в межах 10 діб.

Передача справи проводиться шляхом складання  постанови особою, яка проводить дізнання, та затвердження постанови прокурором. Після вступу слідчого в справу, орган дізнання по дорученню слідчого повинен  і далі проводити розшукові та слідчі дії.

Якщо по справі про тяжкий та особливо тяжкий злочин, яку передано слідчому, не встановлена особа злочинця, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії та про їх результати негайно повідомляє слідчого.

По всіх справах орган дізнання не може виносити постанову про притягнення як обвинуваченого, допитувати обвинуваченого та проводити послідуючі слідчі дії. Всі послідуючі дії по справі переданій слідчому, орган дізнання може проводити тільки по дорученню  слідчого.

При наявності ознак злочину, який не є тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу та згідно правил кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії, до встановлення особи, яка його скоїла. Після цього орган дізнання, згідно сроків, передбачених ч. 1 ст. 108 КПК (до 10 діб), складає постанову про передачу справи слідчому, яку представляє для затвердження прокурору.

У випадку відсутності підстав, для притягнення особи до кримінальної відповідальності, при наявності обставин передбачених п. 1,2 ст. 6 КПК, орган дізнання має право закрити справу. Копія постанови в добовий строк  надсилається прокурору (ст. 109 КПК).

           Таким чином, дізнання, як одна із форм досудового розслідування - це процесуальна діяльність органів дізнання поєднана з оперативно-розшуковими заходами по виявленню та розкриттю злочинів, розшуку та виявленню осіб, винних в їх скоєнні, та виконання завданнь і доручень слідчого.

                        Органи досудового слідства.

Згідно ст. 102 КПК органами досудового слідства є слідчі прокуратури, у тому числі і військові, слідчі органів внутрішніх справ слідчі органів державної безпеки та податкової міліції. Прокурор не є органом слідства, але в силу свого процесуального положення він має право провести окремі слідчі дії по справі.

Досудове слідство -  це процесуальна діяльність, яка виконується слідчими по розкриттю та розслідуванню злочинів.

Згідно із ст.  111 КПК України досудове  слідство є обов’язковим в усіх  справах за винятком справ про злочини перелічені в ст. 425 КПК,  ст. 27 КПК України. Законодавець віддає перевагу в розслідуванні органам досудового слідства – слідчим, розслідування для яких – основна форма діяльності.

Кримінально-процесуальний закон надав слідчому великих прав та забезпечив його  процесуальною незалежністю. Згідно ст. 114 КПК слідчий при проведенні досудового слідства, всі рішення по напрямку  слідства, та по проведенню слідчих дій приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено отримання згоди від прокурора і ухвали суду.

У випадках незгоди з вказівками прокурора про притягнення в якості обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсягу обвинувачення, про направлення справи  до  суду або закриття справи, слідчий для оскарження рішення має право представити справу вищестоящому прокурору. В цьому випадку  прокурор або  відміняє вказівку нищестоящего прокурора або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.

Між  слідчим та органом дізнання  завжди є  процесуальний зв’язок. Слідчий, по розслідуваних справах, вправі давати органам дізнання доручення і вказівки щодо провадження розшукових та слідчих дій: вимагати від органів дізнання допомоги при  провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення та вказівки слідчого є для органів дізнання обов’язковими.

По справах, які знаходяться в провадженні слідчого, постанови винесені по справі, є обов’язковими для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями, службовими особами та громадянами.

3. ЗАГАЛЬНІ УМОВИ  ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

 Розкриття змісту досудового розслідування, його слідчих та інших процесуальних дій неможливе без з'ясування ряду основних положень (умов), які забезпечують єдиний і обов'язковий для всіх кримінальних справ процесуальний порядок розслідування. У КПК вони зосереджені в основному в главі 11 “Основні положення досудового слідства”.

      Загальні умови досудового розслідування — це визначені законом основні положення, правила, які віддзеркалюють характерні риси та особливості досудового розслідування як стадії і своїми вимогами спонукають органи дізнання й  слідства до швидкого, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, виконання завдань даної стадії й охорони в ній прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб.

До таких умов,  на думку багатьох  процесуалістів, відносяться норми КПК, які регулюють:  своєчасний початок досудового розслідування, додержання правил про підслідність, строки досудового розслідування, об’єднанння та виділення кримінальних справ; направлення окремого доручення слідчим; забезпечення прав учасників процесу; недопустимість розголошення даних досудового розслідування, складання процесуальних документів;  використання науково-технічних засобів при розкритті злочинів; виявлення причин та умов що сприяли вчиненню злочина та вжиття заходів щодо їх усунення.

                

Початок провадження     дізнання та  досудового слідства.

Провадження дізнання та досудового слідства починається зразу ж після порушення кримінальної справи.

Згідно ст.ст.104, 113 КПК дізнавач та слідчий негайно приступають до провадження слідства в порушеній ними чи переданій слідчому справі. Коли справа порушена слідчим і прийнята ним до свого провадження, то складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до свого провадження.Копію  постанови про прийняття справи до свого провадження слідчий чи особа, яка проводить дізнання протягом доби надсилає прокурору. З моменту прийняття справи до свого провадження слідчий чи особа, яка провадить дізнання приймає на себе особисту відповідальність за якість провадження по справі.

Після прийняття справи до свого провадження слідчим чи особою, яка проводить дізнання, ніякий орган не може вести розслідування по даній справі, без дозволу чи дорученню цих осіб.

По складних справах згідно ст. 119 КПК розслідування може проводитися декількома слідчими, про це вказується в постанові про порушення справи або в спеціальній постанові. Один із цих слідчих визначається старшим, він приймає справу до свого провадження і безпосередньо керує діями членів слідчої групи.

Постанова про призначення в справі декількох слідчих оголошується обвинуваченому.

Кожен орган розслідування повинен знати, які саме справи він має право розслідувати, щоб не вийти за межи всоєї компетенції. Для цього і існують правила про підслідність кримінальних справ.

Підслідність кримінальних справ — це сукупність встановлених законом ознак справи, відповідно до яких вона належить до відання того чи іншого органу розслідування. Таким чином, підслідність обумовлює розподіл кримінальних справ між різними органами досудового розслідування.

       Розрізняють п'ять видів підслідності кримінальних справ:

предметна (родова), персональна, альтернативна, за зв'язком справ і територіальна (або місцева).

За предметною (родовою) підслідністю орган, який буде розслідувати справу, визначається за характером вчиненого злочину, його кваліфікацією. За цією ознакою розмежовується компетенція в частині розслідування між різними органами досудового слідства: слідчими прокуратури, органів внутрішніх справ, податкової міліції та органів безпеки (ч. 1, 2, 3 і 4  ст. 112 КПК).

За змістом ст. 112 КПК слідчі прокуратури, в тому числі військової, мають право провадити розслідування у справах про будь-які злочини. Водночас стаття містить перелік злочинів, справи про які належать до виключної компетенції слідчих прокуратури.

Слідчим органів внутрішніх справ підслідна більшість справ про злочини проти власності, громадської безпеки, громадського порядку й народного здоров'я (крадіжки, грабежі, розбійні напади, автотранспортні злочини тощо).

Слідчі податкової міліції розслідують злочини щодо незаконного відкриття, або використання за межами Укарїни валютних рахунків ( ст. 208 КК), фіктивне банкрутство (ст. 218 КК) та інші злочини що пов’язані з діяльністю та функціонуванням податкової системи держави.

Слідчі органів безпеки розслідують справи про особливо небезпечні злочини проти держави, державна зрада(ст. 111 КК), диверсія(ст. 113 КК), шпигунство (ст. 114 КК) тощо.

   Так звана персональна підслідність визначається суб'єктом злочину: всі справи про злочини, вчинені неповнолітніми, тобто особами, яким не виповнилось 18 років, за винятком справ, що належать до виключної компетенції слідчих прокуратури, повинні розслідуватись слідчими органів внутрішніх справ, а всі справи про злочини, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час перебування на навчальних зборах, солдатами, матросами, сержантами, старшинами, прапорщиками, мічманами та особами офіцерського складу органів безпеки, військовими будівельниками, робітниками і службовцями Збройних Сил у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, установи, військово-навчального закладу, підприємства або організації Збройних Сил — слідчими військової прокуратури.

    Альтернативна підслідність (ч. З ст. 112 КПК) означає, що справа розслідується тим органом досудового слідства, який порушив кримінальну справу. Наприклад  ст. 209 КК – легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутого злочиннним шляхом, в компетенції як прокуратури, міліції, СБУ так і податкової міліції.


Підслідність за зв'язком справ застосовується тоді, коли розслідування однієї справи пов'язане з розслідуванням іншої.

У справах про злочини передбачені ст.384,385,386,387, 388, 396КК, досудове слідство провадиться тим органом до підслідності якого відноситься злочин у зв’язку з яким порушено кримінальну справу.

У законі окремо вказано на підслідність за зв'язком справ стосовно слідчих податкової міліції. Згідно з ч. 4 ст. 112 КПК, якщо під час розслідування будуть встановлені злочини, передбачені статтею 191, 192, 200, 201, 215, 219, 220, 221, 222, 255, 358, 364, 366, 367 КК України, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство вони розслідуються слідчими податкової міліції.

Підслідність за зв'язком справ застосовується (в поєднанні з предметною та персональною підслідністю) при розслідуванні кримінальної справи, в якій в одне провадження об'єднані справи за об'єктом або за суб'єктом злочину (ч. 1 ст. 26 КПК).

    Територіальна (або місцева) підслідність визначає, слідчий якого саме адміністративного району (області) повинен розслідувати дану кримінальну справу. Якщо за предметною (родовою) ознакою кримінальні справи розподіляються між слідчими органами різних відомств, тобто між різноіменними органами досудового розслідування, то за територіальною підслідністю — між одноіменними ланками органів розслідування.

      Згідно з ст. 116 КПК досудове розслідування провадиться в тому районі, де вчинено злочин. Якщо місце вчинення злочину невідоме, а також для якомога швидшого й повного його розслідування досудове розслідування може провадитися за місцем виявлення злочину або за місцем перебування підозрюваного, обвинуваченого, або ж за місцем перебування більшості свідків.

   Слідчий, встановивши, що справа йому не підслідна, зобов'язаний провести всі невідкладні слідчі дії' й передати справу прокурору для направлення за підслідністю, склавши про це мотивовану постанову.

  Спори про підслідність справ між органами розслідування вирішуються відповідними прокурорами (ст. 117 КПК).

Швидке та своєчасне реагування на злочин,  оперативність в розслідувані кримінальних справ має важливе значення в справі для забезпечення успішної боротьби зі злочинністю.Розслідування справ, як говорять: " по гарячих слідах " завжди приводить до позитивних результатів.

Несвоєчасність проведення слідчих дій може призвести до втрати цінних доказів, зникнення слідів злочину,  в наслідок чого злочин може залишитись нерозкритим.В зв’язку з цим законодавець встановив певні строки розслідування справ, додержання яких забезпечує  найбільш повне їх розслідування.

Строки досудового слідства.

Строки зазначені в ст. 120 КПК.Згідно цієї статті досудове слідство повинно бути закінчено протягом 2 місяців з моменту порушення та до направлення справи прокурору з обвинувальним висновком, або постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей строк може бути продовженим районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з’єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування - до 3-х місяців. Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами справи при обчисленні строку досудового слідства не враховується.

В особливо складних справах строк досудового слідства може бути продовжений прокурором р. Крим, прокурором області, прокурором м. Києва, військовим прокурором округу, флоту та прирівняними до них прокурорами  та його заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого - до 6  місяців.

Далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише  у   виняткових випадках Генеральний прокурор України та його заступники.

При поверненні судом справи для провадження додаткового слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття  справи для провадження.

Дальше продовження зазначеного строку провадитися на загальних підставах.

Правила викладені в цій статті не поширюються на справи, по яких не встановлена особа скоївша злочин. Строки по даних справах починаються з моменту встановлення особи яка вчинила злочин.

Об'єднання й виділення кримінальних справ.

     Це питання тісно пов'язане з розглянутим питанням про підслідність; адже й при об'єднанні кількох справ в одному провадженні, і при виділенні справи в окреме провадження належить визначити, хто буде розслідувати об'єднану або виділену справу.

      Підстави та порядок об'єднання й виділення кримінальних справ з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин вчинення злочинів визначені ст. 26 КПК.

     В одне провадження об'єднуються справи про: вчинення злочину (злочинів) кількома особами-співучасниками — для всебічного і повного з'ясування ролі кожного з них у вчиненні злочинних дій (об'єднання за об'єктом); вчинення кількох злочинів однією особою (об'єднання за суб'єктом); справи про заздалегідь не обіцяне приховування злочинця і злочину або недонесення про злочин із справами про вчинення цього злочину. Так, якщо слідчий у ході розслідування справи про умисне вбивство з корисливих мотивів (п. «6» ст.115 КК) встановить, що певній особі достовірно було відомо про підготовку цього злочину, але вона не повідомила органам влади (ч. 1 ст. 396 КК), то він порушує кримінальну справу про недонесення й об'єднує її із справою про умисне вбивство в одне провадження.

    Виділення справи  у окреме провадження відбувається в таких випадках:

  1.  коли розслідується кримінальна справа щодо кількох обвинувачених і щодо одного чи частини з них провадження розслідування зупиняється у зв'язку з тяжкою хворобою або ж ухиленням від слідства (ч.2 ст.206 КПК);

2) якщо у вчиненні злочину разом з дорослим брав участь неповнолітній, то в кожному випадку має бути з'ясована можливість виділення справи щодо неповнолітнього в окреме провадження (ст. 439 КПК);

3) коли при розслідуванні справи буде встановлено, що якийсь злочин або якась особа, що його вчинила, не має зв'язку з основною справою. Якщо, наприклад, слідчий у ході розслідування справи про крадіжку промислових товарів з універмагу з'ясував, що підозрювані 3. і Г. не були співучасниками 1 діяли незалежно один від одного, то справу одного з них слід виділити в окреме провадження;

4) якщо неможливо закінчити розслідування у повному обсязі в наданий законом строк тримання обвинуваченого під вартою і відсутні підстави для зміни запобіжного заходу, а Генеральний прокурор або його заступник дав згоду про направлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення, то справа стосовно нерозслідуваних злочинів виділяється в окреме провадження (ч. 2 ст. 156 КПК).

       Виділення справи в окреме провадження допускається тільки тоді, коли це викликано необхідністю і якщо це не може негативно позначитися на всебічності, повноті та об'єктивності дослідження й вирішення справи.

      Про об’єднання справ в одне  провадження або про виділення справи в окреме провадження особа, що провадить дізнання, слідчий або прокурор складають постанову.

Направлення окремого доручення слідчим. 

Згідно з ст. 118 КПК слідчий має право провадити слідчі дії як у своєму районі, місті, так і в інших слідчих районах. Він має право також доручити проведення цих дій слідчому або органу дізнання іншого району, які зобов'язані виконати це доручення в десятиденний строк.

       Окреме доручення — це, як правило, письмове (у виняткових випадках у вигляді телеграми, радіограми тощо) прохання слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, до слідчого органу або органу дізнання іншого адміністративного району про виконання там окремих слідчих дій. Однак у межах свого міста чи району, хоч і розділеного на кілька слідчих дільниць, слідчий зобов'язаний проводити особисто всі слідчі дії.

       Окреме доручення дозволяє виконати певні слідчі дії компетентним органом у досить стислий строк і з меншими затратами сил і коштів. На відміну від доручення слідчого органу дізнання, передбаченого ст. 114 КПК, окреме доручення слідчий дає органу дізнання не того району, де розслідується справа, а іншого.

        Стаття 118 КПК прямо не обмежує коло слідчих та інших процесуальних дій, які можуть провадитися в інших районах за дорученням слідчого. Проте, враховуючи, що повну відповідальність за законне і своєчасне проведення розслідування несе саме той слідчий, у провадженні якого знаходиться справа, він не може доручати проведенім таких найважливіших у кримінальній справі процесуальних дій, як винесення постанови про притягнення як обвинуваченого, пред'явлення обвинувачення, допит обвинуваченого, застосування запобіжних заходів, ознайомлення учасників процесу з матеріалами закінченого слідства, винесення рішення, яким завершується провадження, навіть в окремій його частині (закриттям справи щодо окремої особи або за окремим епізодом), призначення експертизи та ін.

         На практиці окреме доручення оформляється, як правило, у вигляді офіційного листа на ім'я прокурора, начальника слідчого підрозділу або начальника органу дізнання іншого району, міста України. У ньому коротко викладаються обставини справи, зокрема ті, що викликали потребу в проведенні слідчих дій за межами району, в якому провадиться слідство; зазначається, яку саме слідчу дію (або дії) належить виконати та які питання з'ясувати при її виконанні, за якою адресою вислати документи й речові докази.

До цього листа слідчий повинен додати документи, необхідні для проведення відповідної слідчої дії (постанову про проведення обшуку, санкціоновану прокурором, витяги з протоколів уже виконаних слідчих дій для проведення допитів тощо).

         Десятиденний строк виконання окремого доручення обчислюється з дня його одержання органом досудового слідства чи органом дізнання.

        Документи про виконання окремого доручення або ж довідка про причини неможливості його виконати надсилаються тому слідчому, який надав доручення.

          У протоколах слідчих дій орган, який виконував окреме доручення, зазначає, за чиїм окремим дорученням вони проводилися.

Направлення слідчим окремого доручення органам розслідування іноземних держав здійснюється відповідно до договорів України про правову допомогу у кримінальних справах з цими державами (ст. ЗІ КПК). Зокрема, правовою підставою для цього е й підписана 22 січня 1993 р. державами членами СНД, в тому числі Україною , як ассоційованого члена співдружності, Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах".

Забезпечення прав учасників досудового розслідування. Обов'язок задоволення клопотань

                   Оскарження дій слідчого і прокурора.

Це положення безпосередньо пов’язане з реалізацією принципів забезпечення підозрюваному, обвинуваченому потерпілому та іншим учасникам процесу права на захист їх законних інтересів.

Згідно ст. 53 КПК особи ведучи процес зобов’язані роз’яснити особам, що беруть участь у справі їх права та забезпечити можливість здійснення цих прав.

З метою забезпечення всесторонності, повноти та об’єктивності розслідування, по справі слідчий та особа, яка провадить дізнання зобов’язані задовольнити кожне клопотання учасників процесу.

В ст. 129 КПК вказано: клопотання підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, а також потерпілого, цивільного відповідача, цивільного позивача та їх представників по проведенню яких-небудь слідчих дій повинні бути задоволені слідчим, якщо обставини по встановленню яких були заявлені клопотання, мають значення для справи.  У випадку повної  або часткової відмови в задоволені клопотань складається мотивована постанова.

 Дії і рішення слідчого та дізнавача можуть бути оскаржені прокурору, який на протязі 3-х діб після отримання скарги зобов’ язаний вирішити її та повідомити скаржнику. Або, дії слідчого можуть бути оскаржені до суду  і розглянуті судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розляду її по суті ( 234 КПК).

Скарги на дії прокурора розлядаються вищестоячим прокурором  або судом аналогічно порядку оскарження дій слідчого ( ст. 236 КПК ).

 Недопустимість розголошення даних досудового розслідування.

Згідно ст. 121 КПК дані досудового   слідства можна оголосити тільки з дозволу слідчого, особа, яка провадить дізнання або прокурора в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

В необхідних випадках слідчий попереджає свідків, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також інших осіб, які присутні при проваджені слідчих дій, про обов’язок не розголошувати без його дозволу даних попереднього слідства та дізнання. Винні в розголошення даних попереднього слідства несуть кримінальну відповідальність за статтею 387 КК України.

Існування цієї заборони зумовлене тим, що передчасне розголошення даних  розслідування ( в приватній бесіді, публічному виступі, в пресі) може скомпроментувати людину, негативно вплинути на подальше розслідування справи, викриття іншіх осіб чи злочинних угрупованнь, які через свою обізнаність у напрямку розслідування зможуть активно протидіяти слідству. Попередження  про недопустимість розголошення даних слідства доцільно фіксувати в протоколі певної слідчої дії чи окремому протоколі про це.

                 Заходи по встановленню та усуненню причин та умов,  

            сприяючих скоєнню злочинів.

Головним у всій діяльності органів дізнання та досудового слідства повинно бути попередження злочинів.Встановлення причин та умов, сприяючих скоєнню злочинів повинно здійснюватися протягом усього розслідування по справі, тими ж процесуальними засобами, якими встановлюється подія злочину та винність особи в скоєнні злочинів.

По кожній справі встановлюються:

1. Конкретні причини виникнення в сім'ї, негативне впливання середовища, впливання та підбурювання інших осіб та інше.

2. Умови, які сприяють скоєнню злочину тобто обставини, які полегшують можливість скоїти злочин (погана охорона матеріальних цінностей, бездія очевидців злочину).

Для встановлення причин та умов скоєння злочину ,велике значення має правильна взаємодія слідчого та оперативних робітників міліції.

В деяких випадках причини та умови встановлюються шляхом оперативно-розшукових заходів по дорученню  слідчого. Зразу ж після встановлення причин та умов скоєння злочину необхідно прийняти заходи по їх усуненню.

Для цього слідчий чи орган дізнання вносять подання керівникам організацій, установ та підприємств, згідно ст. 231 КПК України, в яких ставляться питання про усунення цих причин та умов.

Подання повинно бути конкретним та обгрунтованим.

Особи ,яким направлені такі подання зобов’язані розглянути його не пізніше місячного строку, а про прийняті заходи повідомити орган, що вніс подання.

Слідчий чи орган дізнання зобов'язав здійснити контроль за виконанням подання.

Неприйняття заходів  по встановленню причин та умов, вплинувших на скоєння злочину є істотним недоліком досудового розслідування,  а в  деяких випадках може споникнути поверненню справи на додаткове розслідування.

Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, та вжиття заходів до їх усунення викладене в ст. 23, 23' КПК. Покладення законом на слідчого та орган дізнання обов'язку виявляти при провадженні розслідування причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, і вживати заходів до їх усунення випливає із завдання досудового розслідування не лише розкрити злочин і викрити осіб, які його вчинили, а й знеитралізувати або ліквідувати грунт для вчинення таких злочинів.

4.Процесуальні документи,  на стадії досудового розслідування.

Складання процесуальних документів при провадженні досудового розслідування є необхідною складовою процесуальної діяльности органів дізнання та слідства. Кожна слідча чи інша процесуальна дія слідчого або особи, що провадить дізнання, повинна фіксуватися в одному або кількох процесуальних документах, форма яких визначена законом. Ці документи повинні зафіксувати підстави, місце, час і порядок проведення процесуальної дії, її результати, засвідчити всебічність, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, законність і обгрунтованість прийняття органом розслідування процесуальних рішень, забезпечення прав учасників процесуальної дії.

       Основними процесуальними документами, які складаються під час провадження розслідування, є: постанови, протоколи, обвинувальний висновок та інші. Серед інших слід виділити подання слідчого, окреме доручення, доручення органу дізнання, заперечення проти вказівок прокурора (ст. 23, 114, 118 КПК).                             

Закон визначає як загальні вимоги до форми і змісту процесуальних документів (ст. 85 КПК, щодо  протоколу слідчої дії, ст. 130 КПК, відносно постанов), так і доповнює їх стосовно  конкретної слідчої дії, наприклад щодо обрання міри запобіжного заходу,  притягнення як обвинуваченого, освідування, допитів свідка та  інше.

Особливу увагу законодавець приділяє формі та змісту обвинувального висновку, з яким справа спроваджується до суду (ст. 223 КПК).

       Значення складання процесуальних документів у стадії досудового розслідування обумовлене тим, що, ознайомлюючися з процесуальними документами закінченого досудового слідства, учасники процесу роблять висновки про всебічність, повноту та об'єктивність розслідування, ступінь забезпечення їх прав (ст. 217, 218 КПК). На підставі документів прокурор і суд можуть зробити висновок про неповноту розслідування, істотне порушення кримінально-процесуального закону й повернути справу на додаткове розслідування в суді першої інстанції (ст. 297, ч. 2 ст. 323 КПК),

       Слід окремо розглянути ці процесуальні документи.

. Постанови - це процесуальні акти, в яких фіксуються рішення слідчого,  осіб, які провадять дізнання, а також прокурора та судді, прийнятті при провадженні слідства та дізнання, або у судовому засіданні на підставі отриманих в ході розслідування чи судового розгляду доказів стосовно обставин повязаних з питаннями які входять до предмету доказування згідно ст. 64, ст. 433 КПК України.

Постанова складається з 3-х частин:

1. Вводної.

2. Описової.

3. Резолютивної.

В 1 частині вказується назва документу, число, місце її складання, ким складена та найменування справи. В описовій (2 ч.) частині викладаються обставини справи та мотиви, в зв’язку з якими виникає необхідність в прийнятті рішення, встановлені обставини та факти що мають юридичне значення та посилання на відповідну норму КПК, яка регламентує прийняття такого рішення.В резолютивній (3 ч.) - формується прийняте рішення та обовязково вказується стосовно якої події, чі особи воно прийняте.

Постанова підписується особою, яка її склала. В разі складання постанови особою, яка провадить дізнання, вона затверджується начальником органа дізнання (ст. 130 КПК). Крім того, постанови на проведення обшуків ( окрім житлових приміщеннь) та виїмок  документів які містять державну таємницю, або виїмок з дипломатичних установ, потребують санкції прокурора, до цього ж треба віднести і постанову слідчого про відсторонення посадової особи від посади ( ст.147 КПК).

Другою групою документів є протоколи:

Протоколи - це процесуальні документи, в яких відображаються різні обставини справи при проведенні слідчих дій (протоколи огляду, обшуку, допита, впізнання). Є 2 види протоколів:

1. Протоколи  допитів.

2. Протоколи  інших слідчих дій.

По – перше вказується найменування протоколу; вводна частину містить слідуючі дані:

Місце та дату складання, тривалість процесуальної дії, дані особи, яка складає протокол.

Описова частина – приводи та підстави проведення процесуальної дії, роз’яснення прав та обов’язків учасникам, опис ходу та наслідків процесуальної дії.

Заключна частина містить відмітки про ознайомлення учасників з протоколом, зауваження учасників, підписи та відмітка про надання копії протоколу.

Обвинувальний висновок – це підсумковий процесуальний документ досудового слідства, в якому  викладаються висновки слідчого по справі в цілому, викривається сутність і зміст обвинувачення, а також вся сукупність доказів зібраних в ході розслідування, дається юридична кваліфікація злочинних дій обвинуваченого.

Зміст  та структура цього документу детально буде викладена на подальших заняттях.

5. Використання науково-технічних засобів при розкритті й        розслідуванні злочинів.

До науково-технічних засобів, які використовуються при провадженні розслідування, криміналісти відносять систему загальнотехнічних, пристосованих і спеціально розроблених приладів, апаратів, устаткування, інструментів, пристосувань, матеріалів, а також методів їх застосування з метою виявлення, фіксації, вилучення, дослідження доказів для більш ефективного проведення розслідування й попередження злочинів.

        Згідно з ч. 6 ст. 114 КПК при провадженні різних слідчих дій слідчий має право використовувати машинопис, звукозапис, стенографування, фотографування, кінозйомку та відеозапис. Комплекти науково-технічних засобів розмішуються в спеціально обладнаних пересувних криміналістичних лабораторіях, різного роду пристосування й хімічні реактиви входять до комплекту слідчого портфеля.

         Порядок застосування при провадженні слідчих дій найважливіших науково-технічних засобів — звукозапису, кінозйомки і вщеозапису — детально врегульований в законі (ст. 85', 85 КПК). Про їх застосування повідомляються учасники слідчої дії. Звукозапис і відеозапис відтворюються після закінчення слідчої дії, кінострічка також демонструється всім учасникам. Фонограма, кінострічка й відеокасета додаються до протоколу слідчої дії, але не замінюють йото.

    Для ефективного застосування науково-технічних засобів працівники органів розслідування повинні самі набути навиків їх використання, а при необхідності — запрошувати спеціаліста для участі у проведенні слідчої дії, мати вичерпну інформацію про можливості існуючих експертних установ. Нехтування цим призводить на практиці до того, що слідчий не вміє відшукати матеріальні сліди злочину, правильно їх вилучити й оформити, внаслідок чого назавжди втрачаються докази.

     Застосування науково-технічних засобів при провадженні розслідування повинно бути в межах допустимості застосування, виходячи з їх наукової обгрунтованості, об'єктивності й достовірності одержуваних результатів. Вони не повинні суперечити нормам етики, принижувати гідність особи. Неприпустимим є застосування засобів, які паралізують волю людини: гіпноз, наркотики 'тощо.

Таким чином, зважаючи на викладений матеріал, ви повинні чітко уявляти важливість  провадження на стадії досудового розслідування, яку проходить більшість  кримінальних справ. Що ця  процесуальна діяльність відбувається у  двух формах – дізнання та досудового  слідства,  вона можлива лише за  дотриманням  правил та умов, якими процесуальна діяльність відрізняеться від іншіх видів діяльности, і повинна чітко віддзеркалювати вимоги статей КПК. Лише дотримання загальних умов досудового розслідування, а саме своєчасне порушення кримінальної справи, дотримання  правил за якими визначається  якому органу підслідна та чі інша справа, виділення  і об’єднання кримінальних справ та іншіх умов,  призведе  у кінцевому рахунку до швидкого всебічного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, виконання завдань даної стадії.    


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

42602. Классификация токарных резцов 82 KB
  Характеристика резцов Материал режущей части Назначение Форма и расположения головки Направления подачи Конструкция Характер обработки Форма передней поверхности 1 ВК 6 Проходной прямой левый Прямая Левое Напайная Черновая Плоская с положительным передним углом 2 ВК 8 Подрезной торцевой левый Прямая Левое Напайная Черновая Плоская с положительным передним углом 3 ВК 8 Подрезной торцевой левый Отогнутая Левое Напайная Черновая Плоская с положительным передним углом 4 Проходной прямой левый Отогнутая Правое Цельная Черновая Плоская с...
42603. Формы в HTML-документах 80 KB
  enctype Атрибут указывающий способ кодирования содержимого формы для передачи программеобработчику. type Атрибут type определяет вид элемента INPUT. Значения атрибута type элемента INPUT: type= text по умолчанию Создание поля ввода в котором можно сразу после загрузки страницы разместить произвольный текст используя атрибут vlue. Например INPUT nme= T1 vlue= Родион type= pssword Создание поля для ввода пароля.
42604. Настольный горизонтально-фрезерный станок модели НГФ-110Ш 625.5 KB
  Оснащение: горизонтально – фрезерный станок модели НГФ110Ш; плакаты и электрифицированные стенды для изучения устройства и кинематической схемы фрезерного станка; набор инструментальных инструментов методические пособия. Горизонтальнофрезерный станок1 фундаментная плита 2 станина 3 консоль 4 салазки 5 стол 6 хобот 7 оправка со фрезойОтличается от универсальнофрезерного станка отсутствием поворотного устройства то есть стол станка может перемещаться только перпендикулярно или вместе с салазками параллельно оси...
42606. Табличный процессор Microsoft Excel 94.5 KB
  Настроить внешний вид таблицы – выделить ее выбрать Формат Ячейки. В закладке Число нажать на кнопку – выбрать ячейку В2 Должно получиться: Число В2 = 0. В закладке Число для функции BS нажав на кнопку – выбрать ячейку С2 Должно получиться: Число С2 = 0. Выбрать: График самый верхний левый; Нажать Далее посмотреть вид графика; Нажать Далее; Заполнить: Название диаграммы: график функций f1x f2x Ось Х: х радианы Ось Y: f1x f2x.
42607. Постмодернистские теории Н. Луман, Э. Гидденс 16.15 KB
  Исследование диаграмм компонентов и развертывание обретение навыков в их использовании. Диаграмма компонентов Архитектура ПО это представление ПО с помощью базовых элементов трех типов: компонентов соединителей и данных. Диаграмма компонентов Component digrm описывает физическое представление системы и обеспечивает переход от логического представления к реализации проекта в форме программного кода. Стереотипы компонентов такие: база данных DB; модуль который выполняется .
42608. Кинематическая схема токарно-винторезного станка ТВ-4 181 KB
  Углубить знания по устройству и принципу работы токарно-винторезного станка ТВ-4. Приобрести практические навыки составления и расчета уравнений кинематического баланса.Оборудование и инструмент: токарно-винторезный станок ТВ-4, плакаты отдельных узлов станка, кинематическая схема станка. Изучите кинематическую схему станка по методическому пособию.
42609. Изучение работы жидкостного U-образного манометра и комплекта приборов для измерения давления пневматической ветви ГСП 67.5 KB
  В процессе выполнения лабораторной работы студенты закрепляют знания по разделу Измерение давления и Дистанционная передача сигнала измерительной информации теоретического курса Технические измерения и приборы. Студенты знакомятся с принципом действия устройством преобразователя измерительного разности давления пневматического 13ДД11 в комплекте с вторичным прибором РПВ4. Стенд предназначен для выполнения лабораторной работы по изучению работы измерительного преобразователя разности давления пневматического 13ДД11 в...
42610. Изучить содержание панели управления NC, записать назначение функциональных клавиш, записать команды изменения функций клавиш F1 – F10 47.5 KB
  Для входа в меню надо нажать клавишу [F9]. В верхней строке экрана появится строка меню, содержащая следующие пункты “Левая”, “Файл”, “Диск”, “Команды”, “Правая”. Пункты меню ”Левая” и “Правая” задают режимы вывода информации соответственно в левой и правой панелях NC. Пункт меню “Файл” дает возможность производить разные операции над файлами