67847

Притягнення особи як обвинуваченого

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Головною умовою досудового слідства є забезпечення суворого дотримання законності. На жаль, у діяльності слідчих органів внутрішніх справ зустрічаються випадки порушення законності і прав громадян, у тому, числі, зокрема при виконанні комплексу дій.

Украинкский

2014-09-15

95 KB

0 чел.

12

PAGE  4

Одеський державний університет внутрішніх справ

Кафедра кримінального процесу

ЛЕКЦІЯ.

Притягнення особи як обвинуваченого.

                                                               Підготував:

                                                              начальник кафедри  

                                                               кримінального процесу

                                                                         полковник міліції  

к.ю.н., доцент                                                 

                                                                         Смоков С. М.  

Обговорено та схвалено

на засіданні кафедри

“____” листопада 2008р.     

Одеса – 2008

ПЛАН

Вступ.

  1.  Значення, підстави та процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого.
  2.  Пред’явлення обвинувачення.
  3.  Допит обвинуваченого.
  4.  Зміна і доповнення обвинувачення.

ЛІТЕРАТУРА

1. КПК України станом на 01.09.2001 р.

2. М.М.Міхеєнко, В.Т.Нор, В.П.Шибіко Криімнальний процес України. Київ 1999р.

3. В.М.Тертышник. Уголовный процесс. Харьков 1999г..

4. А.Я. Дубинский, В.А. Сербулов. Привлечение в качестве обвиняемого К.-1989.

5. Л.М.Карнеева Привлечение к уголовной ответственности: законность и обоснованность. М.-1971.

6. В.З.Лукашевич. Установление уголовной ответственности в советском уголовном процессе. Л.1985.

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України №10 від 7 липня 1995р. (із змінами внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №12 від 03.12.1997р.) “Про застосування законодавства, яке забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист.”

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 березня 1988р. (із змінами внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.1993р., № 3 від 13.01.1995р., № 12 від 03.12.1997р.) “Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування”

9. Наказ МВС України від 28 грудня 1955 р. № 864 про затвердження “Інструкції про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків і потерпілих”.

10. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ст. 14) прийнято 16 грудня 1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН

11. Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року (ратифіковано 17.07.1997 р.)   

ВСТУП

Головною умовою досудового слідства є забезпечення суворого дотримання законності. На жаль, у діяльності слідчих органів внутрішніх справ зустрічаються випадки порушення законності і прав громадян, у тому, числі, зокрема при виконанні комплексу дій. зв'язаних із притягненням конкретних осіб як обвинуваченого і допитом їх по пред'явленому обвинуваченню.

Притягнення громадянина, як обвинуваченого є серйозним і відповідальним актом. Цим актом громадянин ставитися в положення обвинуваченого по кримінальній справі, то визначає можливість застосування, до нього примусових мір, обмеження його свободи, в зв'язку з чим страждає його суспільна репутація.

Тому задача слідчого, що вирішував питання про притягнення особи, як обвинуваченого, перебуває в тому, щоб зробити всебічний, обгрунтований висновок про фактичні обставини вчинення суспільно-небезпечного діяння і правильно застосувати положення закону, що передбачає підстави кримінальної відповідальності.

Необхідно пам'ятати, що в правовому інституті притягнення особи, як обвинуваченого тісно переплітаються процесуальні і криміналістичні питання.

До процесуальних питань відносяться підстави притягнення особи, як обвинуваченого, обставини, що виключають кримінальну відповідальність, вибір моменту для пред'явлення обвинувачення і процесуальне оформлення притягнення особи, як обвинуваченого.

До криміналістичних аспектів притягнення особи, як обвинуваченого, зокрема, відносяться тактичне значення своєчасного допиту обвинуваченого, тактичні вимоги.

Доводиться відзначати, що в діяльності слідчих органів внутрішніх справ ще не виключені з практики випадки незаконного притягнення громадян, як обвинувачених. До основних причин подібного порушення законодавства відносяться необ'єктивність, неповнота, відсутності всебічне підходу до дослідження обставин розслідуваних злочинів; нечітке уявлення поруч слідчих основ і інших питань кримінально-процесуального інституту притягнення в якості обвинуваченого.

  Україна вступила в нову добу свою розвитку, проголосивши державний суверенітет. 24 серпня 1991 р., в результаті акту проголошення незалежності України, на карті світу з'явилась нова самостійна держава. У статті І розділу 1 Конституції України, прийнятій на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зафіксовано: Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. У зв'язку з ним перед нашою державою постають питання приведення свого законодавства у відповідність з вимогами власної Конституції та вимог міжнародних правових актів які наша держава схвалила чи приєдналась. Нажаль ще не все законодавство приведено у відповідність з цими вимогами, що зокрема стосується і Кримінально-процесуального кодексу України, але цей процес йде, не зупиняється.  В недалекому майбутньому настане час, коли ми побачимо прийняття нового кримінально-процесуального закону.

Необхідною умовою реалізації конституційного принципу законності (ІІ.1 ч. З ст. 129 Конституції України) в кримінальному судочинстві і здійснення поставлених перед ним завдань є правильне встановлення фактичних обставин справи з метою досягнення об'єктивної істини.

Досудове розслідування являє собою процесуальну діяльність органів дізнання, слідства, прокуратури щодо виявлення, закріплення й оцінки доказів з метою розкриття злочинів і викриття осіб, що їх заподіяли, тобто воно й покликано практично здійснювати зазначений принцип. Саме під час досудового слідства здійснюється пред'явлення обвинувачення та допит обвинуваченого.

Забезпечення об'єктивності, всебічності і повноти розслідування по кожній кримінальній справі потребує від слідчого великих фізичних і моральних зусиль, професійних знань, умінь і навичок, Слідчий повинний працювати в обстановці, що  б виключала який тиск ззовні на його совість і внутрішнє переконання. Процесуальна самостійність слідчого — це найперша і необхідна умова для об'єктивного розслідування.

Притягнення особи як обвинуваченого - це одне з найважливіших процесуальних рішень, яке приймає слідчий до закінчення розслідування у кримінальній справі. У цьому рішенні на основі доказів, зібраних у ході невідкладних та інших слідчих дій, конкретна особа ставиться в становище одного з основних учасників кримінального процесу -обвинуваченого, формулюються конкретне обвинувачення особи у вчиненні злочину, яке значною мірою визначає й подальше провадження у даній кримінальній справі, пов'язане з перевіркою обгрунтованості обвинувачення, його зміною і доповненням.

ЗНАЧЕННЯ, ПІДСТАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ПРИТЯГНЕННЯ ОСОБИ ЯК ОБВИНУВАЧЕНОГО

Згідно з ч. 1 ст. 43 КПК обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому законом порядку винесена постанова про притягнення до участі в справі як обвинуваченого.

       Притягнення особи як обвинуваченого — це одне з найважливіших процесуальних рішень, яке приймає слідчий до закінчення розслідування у кримінальній справі. У цьому рішенні на основі доказів, зібраних у ході невідкладних та інших слідчих дій, конкретна особа ставиться в становище одного з основних учасників кримінального процесу —обвинуваченого, формулюється конкретне обвинувачення особи у вчиненні злочину, яке значною мірою визначає й подальше провадження у даній кримінальній справі, пов'язане з перевіркою обгрунтованості обвинувачення, його зміною і доповненням.

       Притягнення особи як обвинуваченого пов'язане з несприятливими для неї наслідками, які полягають у можливості застосування запобіжних заходів, відсторонення від посади, накладення арешту на майно, вклади та інших заходів процесуального примусу.

Водночас саме цей процесуальний акт надає особі змогу користуватися комплексом процесуальних прав (ч. 2 ст. 43, ст. 142 КПК), в тому числі правом знати, в чому її обвинувачують, давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання, мати захисника і побачення з ним до першого допиту, подавати докази, заявляти клопотання, подавати скарги, а за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки відповідно п.3 ч. 2 ст. 52-1 КПК України. Кожному з процесуальних прав обвинуваченого кореспондує обов'язок слідчого забезпечити умови для реалізації цього права.

Складаються, таким чином, якісно нові процесуальні відносини між  учасниками процесу. У особи яка здійснює провадження в кримінальній справі  з‘являється обов’язок  забезпечити обвинуваченому можливість захищатись від пред’явленого обвинувачення  та  охорону  його особистих та

.

майнових прав( ст. 21 КПК ), а з другого боку право застосувати  до обвинуваченого запобіжний захід ( ст.149 КПК), відсторонити від посади ( ст. 147 КПК ),  здійснювати привід ( ст. 136 КПК ), оголосити розшук ( ст. 138 КПК), помістити до медичного закладу закритого типу для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи.

    Тільки законне, обгрунтоване, своєчасне притягнення особи до участі у справі як обвинуваченого є неодмінною умовою виконання вимога закону про те, щоб кожний, хто вчинив злочин, був підданий кримінальному покаранню і жодний невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений (ст. 2 КПК).

    Поспішне, безпідставне, помилкове притягнення як обвинуваченого заподіює особі незаслужені моральні страждання, матеріальну шкоду. Воно перешкоджає встановленню істини у справі, забезпеченню невідворотності покарання особи,  винної у вчиненні злочину.

    Згідно зі ст. 5 КПК України ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Ст. 131 КПК України, такою підставою називає достатність доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою.

    Таким чином, на час притягнення особи як обвинуваченого слідчий у ході всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи повинен зібрати таку сукупність обвинувальних доказів, які б у результаті їх оцінки переконували його в тому, що, по-перше, злочин у вигляді суспільне небезпечної, протиправної і кримінальне караної дії або бездіяльності було вчинено, і, по-друге, його умисно чи з необережності вчинила саме дана особа. Йдеться про доведеність факту вчинення злочину певною особою і наявності у її діях складу злочину, причому це можуть бути зафіксовані в матеріалах справи докази різних видів — як первинні, так і похідні, як прямі, так і побічні, як особисті, так і речові.

При відсутності прямих обвинувальних доказів обвинувачення може грунтуватися на достатній кількості побічних доказів.

     Відсутність у слідчого внутрішнього переконання у винності даної особи у вчиненні злочину, з приводу якого проводиться розслідування, не дає йому права на прийняття рішення про притягнення її як обвинуваченого, бо сумніви у винності особи, коли вичерпані процесуальні можливості їх усунення, виходячи з презумпції невинності, повинні тлумачитися на користь цієї особи (ч. З ст. 62 Конституції України).

          Саме з наявністю у слідчого такого переконання пов'язує закон його право не погодитися з вказівками начальника слідчого підрозділу і прокурора з приводу притягнення як обвинуваченого, кваліфікації злочину й обсягу обвинувачення і, не виконуючи цих вказівок, подати свої заперечення відповідно прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням, або вищестоящому прокуророві (ч. 2 ст. 114, ч. 4 ст. 114' КПК).

Водночас слід зазначити, що зволікання з притягненням як обвинуваченого, відтягування його до завершального етапу досудового розслідування, що викликається прагненням слідчого зібрати на цей момент всі можливі докази, призводить до обмеження прав обвинуваченого, у тому числі права знати суть обвинувачення і захищатися від нього.

Враховуючи важливість акту притягнення як обвинуваченого, слідчий по справі, яка знаходиться в його провадженні, не має права давати доручення про притягнення як обвинуваченого, пред'явлення обвинувачення ні органу дізнання, ні іншому слідчому. Це він повинен зробити сам.

Маючи у своєму розпорядженні достатню кількість доказів винності певної особи у вчиненні злочину і переконавшись у відсутності обставин, які виключають провадження у справі (ст. б КПК), слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого. Зміст даної постанови визначають статті 130 та 132 КПК України. Як і кожна постанова слідчого, вона складається з трьох частин: вступної, описової (мотивувальної) і резолютивної.

У вступній частині зазначаються місце і дата  складання, хто склав, найменування справи.  В описовій (мотивувальній) частині викладаються час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, визначається кваліфікація злочину За відповідними статтями (пунктами, частинами статей) кримінального закону. Робиться висновок, що у справі зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення цього злочину даною особою.

Закон не зобов'язує слідчого наводити в мотивувальній частині

постанови докази, на яких грунтується обвинувачення. Таким чином, слідчий сам визначає, коли це доцільно зробити, виходячи з конкретних обставин справи.

У резолютивній частині слідчий формулює конкретне рішення про притягнення особи як обвинуваченого за конкретними статтями (пунктами, частинами статей) кримінального закону із зазначенням її прізвища, імені та по батькові, місця, дня, місяця і року її народження.

Постанову підписує слідчий. Копія постанови негайно надсилається прокуророві.

Коли особа притягується як обвинувачена за вчинення кількох злочинів, то в описовій частині постанови окремо викладаються обставини вчинення кожного злочину та його кваліфікація.

Якщо є підстави для обвинувачення у вчиненні злочину (злочинів) кількох осіб, то щодо кожної з них слідчий виносить окрему постанову. Індивідуалізація і конкретизація обвинувачення має на меті визначити роль кожного співучасника у вчиненні злочину, є необхідною умовою здійснення обвинуваченим свого права на захист від обвинувачення.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 25 березня 1988 р. «Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування» роз'яснив, що, коли пред'явлено неконкретне обвинувачення, зокрема, не вказані час, місце, спосіб, мотив, а також інші ознаки складу злочину, стаття

( її частина) закону, якою цей злочин передбачено, не дана юридична оцінка кожному діянню, якщо особа обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, то це є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і безумовною підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

.

ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ

У переліку процесуальних прав обвинуваченого перше місце посідає право знати, в чому він обвинувачується. Слідчий зобов'язаний пред'явити обвинуваченому сформульоване ним обвинувачення, причому не пізніше двох днів з моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу ( ст. 133 КПК ) .

Обвинувачення пред'являється пізніше дводенного строку тоді, коли обвинувачений:

а) не може з'явитися з поважних причин (через несвоєчасне одержання повістки, хворобу, стихійне лихо та інші обставини, які позбавляють його можливості своєчасно з'явитися до слідчого);

б) без поважних причин не з'являється за викликом слідчого. Тоді слідчий застосовує до нього привід (ст. 136 КПК), а якщо місце його перебування не встановлено, то оголошує розшук обвинуваченого (ст. 138, 139 КПК).

Зміст пред'явлення обвинувачення полягає в тому, що слідчий, переконавшись в особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого і роз'яснює суть пред'явленого обвинувачення: встановлені слідством фактичні обставини вчиненого злочину та  їх юридичну оцінку, та роз’яснює спеціальні терміни.

Виконання цих дій засвідчується підписом обвинуваченого на постанові і підписом слідчого із зазначенням дати пред'явлення обвинувачення.

У разі відмови обвинуваченого від підпису на вказаній постанові, слідчий робить відповідний запис про  оголошення тексту постанови обвинуваченому, про відмову обвинуваченого від підпису та повідомляє про це прокурора    (ч. 2 ст. 140 КПК).

. Про дату, час, місце оголошення, розяснення  змісту постанови та вручення копії постанови обвинуваченому   слідчій складає окремий протокол ( ч. 3 ст. 140 КПК ).

 

Закон (ст. 142 КПК) зобов'язує слідчого при пред'явленні обвинувачення роз'яснити обвинуваченому також його процесуальні права на досудовому слідстві. Про роз'яснення обвинуваченому його прав слідчий відмічає на постанові про притягнення як обвинуваченого, що засвідчує своїм підписом обвинувачений. Практично на постанові після засвідчення факту пред'явлення обвинувачення наводиться повний перелік цих прав.

Якщо при пред'явленні обвинувачення і роз'ясненні обвинуваченому його прав брали участь інші особи: перекладач, захисник, педагог або лікар, законний представник обвинуваченого, прокурор, особа що розуміє знаки німих, у разі коли обвинувачений німий, то й вони повинні поставити свої підписи на постанові (ст. 85, 144, 438 КПК).

Якщо обвинувачений або інша особа, що брала участь у пред'явленні обвинувачення, через фізичні вади або з інших поважних причин не може поставити свій підпис то для засвідчення факту роз'яснення обвинувачення І процесуальних прав запрошується стороння особа, тобто застосовуються правила, які діють при оформленні протоколу слідчої дії (ч. 4 ст. 85 КПК).

Пред'явлення обвинувачення і роз'яснення обвинуваченому його процесуальних прав може бути оформлене й окремим протоколом.

 

ДОПИТ ОБВИНУВАЧЕНОГО

Допит обвинуваченого є слідчою дією, спрямованою на одержання від обвинуваченого показань по пред'явленому йому обвинуваченню, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи.

Враховуючи те, що показання обвинуваченого є і джерелом доказів і одночасно засобом захисту від пред'явленого обвинувачення, а одержані вони можуть бути лише шляхом проведення допиту, законодавець в ст. 143 КПК зобов'язує слідчого допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред'явлення обвинувачення.

Слідчий може допитати обвинуваченого за місцем проведення досудового слідства, а в разі необхідності і за місцем перебування обвинуваченого, тобто за місцем його проживання, роботи, навчання, лікування, попереднього ув'язнення.

Допит обвинуваченого проводиться, як правило, вдень. Допит у нічний час можливий лише у виняткових випадках, наприклад за клопотанням самого обвинуваченого, який раніше відмовився давати показання взагалі, що має бути відмічено в протоколі допиту і засвідчено підписом обвинуваченого:

-у разі виявлення під час проведених у цей же час інших слідчих дій, зокрема обшуку, виїмки відомостей про вчинення найближчим часом нових злочинів його співучасниками, а також в інших випадках,

-коли наслідком зволікання з проведенням допиту може бути втрата письмових і речових доказів, ухилення від слідства осіб, причетних до вчинення злочину.

Якщо обвинувачений, викликаний у встановленому законом порядку (ст. 134 КПК), не з'являється у призначене місце і час без поважних причин, то за мотивованою постановою слідчого він підлягає приводу через органи внутрішніх справ. Коли ж обвинувачений ухиляється від слідства або не має постійного місця проживання, то привід може бути застосовано і без попереднього його виклику.

Привід обвинуваченого, як і допит, крім виняткових випадків, провадиться вдень (ст. 135, 136 КПК).

Обвинувачені допитуються окремо. Слідчий повинен вживати заходів, щоб обвинувачені в одній і тій же справі не могли зноситися між собою: викликати кожного з них на певний час; дати вказівку адміністрації місця попереднього ув'язнення про окреме утримання обвинувачених (ст. 8 Закону «Про попереднє ув'язнення»).

На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні, якщо визнає, то повністю чи частково, після чого пропонує йому дати показання по суті обвинувачення, а також про всі інші обставини, які мають значення для даної справи.

Обвинувачений, як і підозрюваний, не попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу за відомо неправдивих показань, бо давати показання — це його процесуальне право а не обовязок.

Слідчий вислуховує показання обвинуваченого і в разі необхідності ставить йому запитання для конкретизації і деталізації з'ясовуваних обставин справи, визначення ролі даного обвинуваченого та його співучасників у вчиненні злочину, для перевірки алібі обвинуваченого, про яке він заявляє, для виявлення кола можливих джерел доказів, за допомогою яких можна було б перевірити показання обвинуваченого. Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї, навідні запитання ( ч. 6 ст.143 КПК ).

Запитання можуть поставити також присутні на допиті прокурор, начальник слідчого підрозділу, старший слідчої групи, а також захисник, законний представник обвинуваченого. Запитання двох останніх учасників допиту слідчий може відвести, але зобов'язаний занести їх до протоколу допиту.

Протокол допиту обвинуваченого повинен бути оформлений відповідно до вимог ст. 85 і 145 КПК, а коли при допиті застосовувався звуко- чи відеозапис, то і ст. 85 і 852 КПК. У протоколі зазначаються: місце і дата допиту;

посада, звання чи класний чин і прізвище особи, яка проводила допит; відомості про осіб, які були присутні при допиті; час початку і закінчення допиту; коли робились перерви і відновлювався допит; прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, його детальні анкетні дані. Після цього у протоколі фіксується ставлення обвинуваченого до пред'явленого обвинувачення. Якщо він визнав себе винним, то зазначається, повністю чи частково.

Показання обвинуваченого й відповіді на поставлені запитання викладаються від першої особи і по можливості дослівно, за винятком нецензурних виразів і образливих слів. Жаргонні звороти заносяться до протоколу з роз'ясненням їх значення.

Показання обвинуваченого повинні записуватися у протоколі допиту обвинуваченого повністю, незалежно від наявності його звуко- чи відеозапису.

        Якщо під час допиту слідчий пред'являв обвинуваченому речові докази чи документи, оголошував показання осіб, які були допитані раніше, то ці дії також слід чітко і повно зафіксувати в протоколі.

Після закінчення допиту слідчий пред'являє протокол обвинуваченому для особистого ознайомлення. На прохання обвинуваченого він може бути прочитаний йому слідчим, про що зазначається в протоколі. Всі доповнення і поправки до протоколу, запропоновані обвинуваченим, підлягають обов'язковому занесенню до цього документа.

Протокол підписують обвинувачений і слідчий. Якщо протокол написаний на кількох сторінках, обвинувачений і перекладач (а у справах глухих і німих — особа, яка розуміє їх знаки), якщо він брав участь у допиті, підписують кожну сторінку окремо. Коли в допиті обвинуваченого брали участь прокурор, начальник слідчого підрозділу, старший слідчої групи, експерт, спеціаліст, захисник або інші особи, вони також підписують протокол.

На прохання обвинуваченого йому надається можливість написати свої показання власноручно, про що робиться відмітка в протоколі допиту. Слідчий, ознайомившись з письмовими показаннями обвинуваченого, може поставити йому додаткові запитання, які разом з відповідями на них заносяться до протоколу. Протокол підписують обвинувачений і слідчий (ст. 146 КПК).

У разі відмови обвинуваченого підписати протокол допиту це відмічається в протоколі і засвідчується підписом слідчого (ч. 5 ст. 85 КПК).

До протоколу допиту обвинуваченого можуть додаватися різні схеми, замальовки та пояснення до них, виконані обвинуваченим у ході допиту і підписані обвинуваченим і слідчим.

ЗМІНА І ДОПОВНЕННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ

У ході подальшого розслідування справи, пов'язаного з перевіркою показань обвинуваченого і збирання нових доказів до того, як слідчим буде прийнято остаточне рішення, формула обвинувачення, зафіксована в постанові про притягнення як обвинуваченого, може:

а) залишитися без змін з точки зору як фактичних обставин вчинення злочину певною особою, так і їх юридичної оцінки;

б) зазнати більш або менш істотних змін.

Законодавець наголошує у ст. 141 КПК на можливості доповнення обвинувачення. Хоча доповнення обвинувачення є одним із проявів його зміни в широкому розумінні, таке виділення має певний сенс. Адже доповнення обвинувачення вказівкою ще й на новий злочин із самостійною кваліфікацією або на новий епізод чи кваліфікуючу ознаку злочину, вже відомого з пред'явленого обвинувачення, із зміною кваліфікації чи без неї, погіршує становище обвинуваченого і порушує його право на захист. Тому у всіх випадках зміни обвинувачення шляхом його доповнення слідчий зобов'язаний винести постанову про притягнення особи як обвинуваченої, пред'явити їй доповнене обвинувачення і допитати з приводу цього обвинувачення. До речі, у судовому розгляді справи така зміна обвинувачення неможлива і справа підлягає поверненню на додаткове розслідування (ст. 277 КПК).

       Зміна обвинувачення може бути пов'язана також із виключенням з обвинувачення його певної частини, яка не знайшла в ході подальшого розслідування підтвердження, тобто були спростовані окремий злочин із самостійною кваліфікацією або без неї, кваліфікуюча ознака злочину, зазначеного у формулі обвинувачення, або ж необхідність кваліфікації злочину за кількома статтями Кримінального кодексу.

У цьому разі слідчий виносить постанову про закриття справи в цій частині обвинувачення й оголошує її обвинуваченому. Закриття кримінальної справи в певній частиш обвинувачення можливе не лише у зв'язку з тим, що в цій частині особа виправдовується за пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 6 і п. 2 ст. 213 КПК, але й в інших передбачених ст. б КПК випадках встановлення обставин, що виключають провадження у справі.

Якщо виключення частини обвинувачення тягне за собою зміну кваліфікації на іншу статтю або на іншу частину чи пункт цієї ж статті (наприклад, з ч. 2 ст. 186 КК на ч. 1 ст. 186 КК, з  

ч. 1 на ч. 2 ст. 115 КК), необхідно винести ще й нову постанову про притягнення особи як обвинуваченого, пред'явити їй змінене обвинувачення і допитати по ньому, оскільки обвинувачений має право знати, в чому його обвинувачують, і давати показання по пред'явленому обвинуваченню (ст. 43 КПК).

В інших випадках необхідність зміни обвинувачення виявляється тоді, коли: виявлено обставини, які змінюють характер даних, викладених у попередній постанові про притягнення як обвинуваченого, зокрема можуть бути уточнені фактичні обставини події (місце, час, спосіб діяння, характер і розмір заподіяної шкоди тощо); виправлена допущена раніше помилка чи неточність формулювання обвинувачення; інша оцінка доказів викликає необхідність змінити кваліфікацію дій обвинуваченого із застосуванням, крім статей Особливої частини КК, також статей, що визначають стадію злочинної діяльності (ст. 13 -16 КК), або форму співучасті обвинувачених у вчиненні злочину (ст. 26 КК).

У цих випадках також слід винести нову постанову про притягнення як обвинуваченого, пред'явити особі обвинувачення і допитати її по новому обвинуваченню.

Висновок.

Таким чином притягнення особи як обвинуваченого є важливим і відповідальним актом.  Цим актом громадянин ставиться в положення обвинуваченого в кримінальній справі, що тягне за собою правові наслідки обтяжуючого характеру, маючи на увазі примусові заходи процесуального впливу. З цього моменту в кримінальному процесі з’являється основна процесуальна фігура навколо якої здійснюється робота по збиранню доказів, що є сутністю кримінального процесу в цілому.   


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

58449. АВТОМАТИЗАЦИЯ КОРМОПРОИЗВОДСТВА. АВТОМАТИЗАЦИЯ КОМБИКОРМОВЫХ АГРИГАТОВ 3.52 MB
  Оборудование комбикормовых цехов (ОКЦ) предназначено для производства рассыпных полнорационных комбикормов в сельскохозяйственных предприятиях и на межхозяйственных комбикормовых заводах.
58450. Доба Мейдзі в Японії 71 KB
  Мета: навчальна схарактеризувати соціальноекономічний і політичний розвиток Японії в другій половині ХІХ ст.; визначити причини та напрямки зовнішньополітичної експансії Японії; розвиваюча розвивати в учнів уміння аналізувати і узагальнювати історичний матеріал...
58451. Різдво в Україні 76 KB
  Good morning, Sue! Nice to see you! Hello, Ralf!How is life? Hi, Seon! How are you getting on? What season is it now? What are winter months? Do you like winter? What can we do in winter? What else is good about winter?re are a lot of wonderful holidays...
58452. Їжа. Food. Dishes 51.5 KB
  This is a picture of our New Years party. This is my family: My Mum, Dad, my little sister Ann and our dog. Mum is watching TV/eating the cake. Dad is watching TV/sleeping. Ann is singing/dancing. She looks happy!
58453. Застосування загального правила додавання двоцифрових чисел до обчислень виду 54 + 30, 54 + 3 47 KB
  Мета. Формувати вміння застосовувати загальне правило додавання двоцифрових чисел до окремих випадків, коли в одному із компонентів цих дій відсутні десятки або одиниці; закріплювати вміння розвязувати задачі.
58454. Вторая война Рима с Карфагеном (218-201 гг. до н.э.) 57 KB
  Это выдающийся карфагенский полководец Ганнибал. С детских лет Ганнибал готовился к войне с римлянами. Ганнибал произнес вслед за ним: Клянусь что я никогда не буду другом римлян и сделаю им столько зла сколько смогу Ганнибал до самой смерти остался верен этой клятве. Ганнибал был образованным человеком.
58457. Общая характеристика продукции 122.5 KB
  Общая характеристика продукции Результат труда чаще выступает в материальной форме в виде продукции. Изготавливаемая на предприятии продукция на разных стадиях технологического процесса находится в виде незавершенного производства полуфабриката или готового изделия продукции. Незавершенное производство это продукция не получившая законченного вида в пределах производства а также продукция не проверенная ОТК и не сданная на склад готовой продукции. Планирование и учет изготовлений продукции осуществляется в натуральных...