67851

Загальні положення судового огляду

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Попередні стадії (порушення кримінальної справи, досудове розслідування, попередній розгляд справи судією) служать необхідними етапами підготовки до судового розгляду і вирішення справи по суті, а всі наступні, після означеної стадії — це засоби контролю за правильністю винесеного вироку...

Украинкский

2014-09-15

97 KB

0 чел.

Одеський державний університет внутрішніх справ

Кафедра кримінального процесу

Лекція  

«Загальні положення судового огляду»

                                 

 

                                                                     Підготував

                                                                  начальник кафедри

                                                                            кримінального процесу

                                                                               полковник міліції

                                                                                 С.М. Смоков

Обговорено та схвалено

На засіданні кафедри

  “листопада 2008 р.

                                                              Одеса 2008

План.

  1.  Загальні положення судового розгляду. Суть і значення судового розгляду.
  2.  Незмінність складу суду, безпосередність усність судового розгляду і рівність прав його учасників.
  3.  Межі судового розгляду.
  4.  Відкладення зупинення і закриття справи, направлення на додаткове розслідування.
  5.  Порядок судового розгляду.
  6.  Підготовча частина судового засідання.
  7.  Судове слідство.
  8.  Судові дебати і останнє слово підсудного.

Література.

Конституція України 1996 р.

Кримінально-процесуальний кодекс України станом на 2002 р.

Кокорев Л.Д. Участники правосудия по уголовным делам. Воронеж, 1971.

Ликас А.П. Культура правосудия. М., 1990.

Михеєнко М.М., Молдован В.В., Радзієвська Л.К. Порівняльне судове право. К., 1993. С.83-132.

Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: В 2т. М., 1970. Т.2

Загорский Г.И. Судебное разбирательство по уголовному делу. М.,1985

Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. К.,1989

Чеджемов Т.Б. Судебное следствие. М., 1979.

С.А.Бандурка, С.В. Слінько « Судебное производство по уголовным делам» Харьков 2000 г.

Ю.М. Грошевой Нове у кримінально процесуальному законодавстві України. Харків -“Право” 2002 р.С.70-79.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

   СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ

Судовий розгляд — це основна і найважливіша стадія кримінального процесу і являє собою центральну стадію.

Попередні стадії (порушення кримінальної справи, досудове розслідування, попередній розгляд справи судією) служать необхідними етапами підготовки до судового розгляду і вирішення справи по суті, а всі наступні, після означеної стадії — це засоби контролю за правильністю винесеного вироку та організація його виконання, мається на увазі апеляційна, стадія виконання вироку, касаційна стадія та перегляд судових рішень в порядку виключного провадження.

В попередніх стадіях обставини справи з'ясовуються для того, щоб вирішити питання, чи є законні приводи і достатні підстави для порушення кримінальної справи, пред'явлення обвинувачення конкретній особі та віддання її до суду.

Без них був би неможливим і сам судовий розгляд. Проте їх головне завдання — підготувати справу для її розгляду і вирішення в судовому засіданні. На досудовому розслідуванні збираються і досліджуються докази, за їх допомогою встановлюються всі істотні для справи обставини і факти.

Саме у цій стадії суд, який розглянув кримінальну справу по суті і дослідив  усі докази, виносить остаточне рішення про винуватість підсудного і призначення йому покарання або про його невинуватість.

Суд у стадії судового розгляду не пов’язаний матеріалами досудового слідства, хоча і обмежений рамками обвинувачення, яке підтримується прокурором, або потерпілим, а також позицією сторони захисту.  

Законами України від 21 червня 2001 року та від 12 липня 2001 року внесені суттєві зміни у порядок регулювання судового розгляду.

В цій стадії суд, здійснюючи правосуддя, розглядає і вирішує справу по суті, тобто остаточно досліджує всі істотні обставини, перевіряє докази і постановляє вирок — процесуальний акт, яким підсудний визнається або винним у вчиненні злочину і йому призначається покарання, або невинним.

Вказані питання є основними в процесі всього провадження у справі. Тому стадія судового розгляду і займає центральне місце в системі стадій кримінального процесу. В ній найбільш повно реалізуються принципи правосудця в кримінальних справах і весь комплекс його процесуальних гарантій.

Таким чином, завдання судового розгляду, коло питань, що вирішуються судом, характер і значення рішень, що ним приймаються, нарешті, процедура, яка забезпечує реалізацію під час судового розгляду всіх кримінально-процесуальних принципів, дають підставу охарактеризувати судовий розгляд як основну, центральну стадію кримінального процесу.

Зазначена роль судового розгляду не применшує значення попередніх стадій: порушення кримінальної справи, досудового її розслідування та попереднього розгляду справи суддею.

Але судовий розгляд не зводиться до перевірки матеріалів досудового розслідування, якими сформована найвірогідніша версія слідчого стосовно істини в кримінальній справі, та тільки як версія і не більше – це єдина можлива позиція суду .

Це — якісно нове дослідження обставин справи як за процесуальною формою, так і за методами.

В судовому засіданні обставини справи досліджуються судом і сторонами на основі гласності, усності, безпосередності і змагальності.

Воно проводиться не з метою підтвердження матеріалів і висновків органів досудового слідства чи прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, а для встановлення істини у справі, результатом чого буде винесення законного, обґрунтованого і справедливого вироку. Тому, досліджуючи матеріали справи, суд може погодитися з висновками органів  слідства, прокурора щодо вини обвинуваченого, а може їх і відхилити.

Таким чином, судовий розгляд і вирішення справи по суті є єдиним способом здійснення правосуддя, одним з найважливіших засобів вирішення завдань кримінального .судочинства, ефективною гарантією прав і законних інтересів громадян.

У стадії судового розгляду найбільшою мірою проявляється попереджувально-виховне значення Кримінального судочинства та формування правосвідомості громадян. Все це вимагає від суду неухильного дотримання норм кримінально-процесуального законодавства, які регламентують судовий розгляд, високої фахової і загальної культури його проведення.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Нова редакція ст. 260 КПК України ( головуючий в судовому засіданні)не передбачає обов’язку головуючого в судовому засіданні спрямовувати судове слідство на забезпечення повного всебічного та об’єктивного дослідження обставин справи.

Згідно із змінами до змісту вказаного закону головуючий у судовому засіданні спрямовує судове слідство на забезпечення здійснення сторонами своїх прав. Це правило в повній мірі відповідає вимогам змагальності та диспозитивності в кримінальному процесі згідно з викладеними в загальній частині кримінально-процесуального закону  принципами за якими здійснюється судочинство.  

Стаття 261 КПК України має назву “ Рівність прав сторін у судовому розгляді “. В ній викладене те, що  сторона обвинувачення (потерпілий, його представник, прокурор) і сторона захисту ( підсудний, захисник підсудного ) користуються рівними правами не тільки в поданні доказів та заявлені клопотань, але і у заявлені відводів участі  в досліджені доказів та доведенні їх переконливості, виступі у судових дебатах та оскарженні процесуальних рішень суду.

Відповідно до п.4 ст. 263 КПК України підсудний має право подавати докази, брати участь у судових дебатах ( п.9 ) незалежно від того, бере в них участь захисник  чи ні.

Редакція статті 264 КПК України, яка відтепер вимагає від прокурора приймати участь у всіх судових засіданнях по всіх справах, за винятком справ приватного обвинувачення ( ч. 1 ст. 27 КПК України) та випадків, коли прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення.

В останньому випадку, а це можливо коли в судовому розгляді доводи винуватості підсудного не знайшли свого підтвердження, якщо прокурор відмовився від підтримування державного обвинувачення , суд роз’яснює потерпілому та його представнику їх право вимагати продовження розгляду справи і підтримувати обвинувачення ( ч. 3 ст. 264 КПК України ). Потерпілий може брати участь як у судових дебатах, так і підтримувати обвинувачення (ч. 1, ч. 2  ст. 267 КПК України)  

Це правило також відповідає принципу кримінального судочинства – диспозитивності.

Правила , що зобов’язують прокурора брати активну участь в судовому розгляді кримінальної справи спонукають прокурора не тільки до підтримки державного обвинувачення, а і до прямого обов’язку прокурора подавати докази у разі наявності їх у останнього, брати участь у дослідженні доказів заявляти клопотання, якщо це потрібно для підтримання державного обвинувачення.

Законодавцем, цілком правомірно та свідомо, з погляду на принцип розподілення функцій в кримінальному судочинстві між субьектами, звужені повноваження суду щодо можливості порушення кримінальних справ, як нових так і у зв’язку з тими що розглядаються певним складом суду.

Правила ч.1 ст.273 КПК України нарешті  звільняють суд від виконання обвинувальної функції. Суд не може сам порушувати кримінальну справу у судовому розгляді як відносно нової особи, так і в зв’язку з новим обвинуваченням.

Суд має лише право винести ухвалу про вирішення питання про нове обвинувачення, про притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи , а також про притягнення до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання  неправильний переклад перекладача, неправильний висновок експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення.

Стаття 276 КПК України встановлює порядок вирішення у судовому засіданні про нове обвинувачення. Це питання виникає, коли дані судового слідства вказують, що підсудний вчинив інший злочин, по якому обвинувачення йому ще не висувалось. В такому випадку суд за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника, не зупиняючи розгляду справи, виносить ухвалу, а суддя постанову, якими повідомляє прокурору про вчинення злочину. У тих випадках, коли нове обвинувачення тісно пов’язане з попереднім і окремий їх розгляд неможливий, вся справа повертається на додаткове розслідування.

На ухвалу суду, постанову судді протягом семі діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається апеляційним судом – до касаційного суду ( ч 4 ст. 281 КПК України ).

У такому ж порядку розглядаються та вирішуються питання про притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи, а також про притягнення до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання  неправильний переклад перекладача, неправильний висновок експерта ( ст.278,279 КПК України). Однак на відміну від попередніх рішень суду, ці ухвали не можуть бути оскаржені в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.282 КПК України суд своєю ухвалою, суддя постановою закриває справу, якщо прокурор відмовився підтримувати державне обвинувачення, а потерпілий не бажає скористатися правом, передбаченим ч.2 ст.267 КПК України вимагати продовження розгляду справи і в цьому разі підтримувати обвинувачення.

У такому випадку немає суб’єктів, які можуть бути стороною обвинувачення. Суд не має права з власної ініціативи розглядати обвинувачення, яке не підтримує сторона обвинувачення.

За примиренням сторін чи у зв’язку з неявкою потерпілого в судове засідання без поважних причин суд закриває справу (ч.2,3 ст.282 КПК України).

На ухвалу, постанову про закриття справи протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом – касаційні подання чи скарги до касаційного суду.

ПОРЯДОК СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

Судовий розгляд кримінальної справи складається з декількох частин, які взаємозв'язані і послідовно змінюють одна одну, забезпечуючи повне, всебічне й об'єктивне дослідження всіх обставин справи, а в кінцевому рахунку — законне і справедливе її вирішення. Розпочинається він підготовчою частиною, основне призначення якої — з'ясувати можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а у випадку необхідності — вжити заходів до усунення перепон щодо його проведеня. Після цього проводиться судове слідство, в ході якого суд безпосередньо досліджує зібрані в справі докази, а також докази, додатково подані сторонами вже в ході розгляду справи. За ним послідкують судові дебати, з допомогою яких учасники судового розгляду висловлюють судові свої міркування щодо доведення вини підсудного та вирішення справи, а після цього — останнє слово підсудного. Завершується судовий розгляд поста-новлениям і проголошенням вироку, рідше — постанови або ухвали.

Під загальним положенням судового розгляду слід розуміти такі вимоги кримінально-процесуального закону, які виражають найважливіші і типові властивості цієї стадії і проявляються протягом усього періоду її реалізації.

До них належать: незмінність складу суду при розгляді справи, безпосередність і усність судового розгляду, рівність прав учасників судового розгляду, рівність прав учасників, наслідки їх неявки до суду, межі судового розгляду та інше.

НЕЗМІННІСТЬ СКЛАДУ СУДУ, БЕЗПОСЕРЕДНІСТЬ, УСНІСТЬ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ І РІВНІСТЬ ПРАВ ЙОГО УЧАСНИКІВ

Незмінність складу суду при розгляді справи означає, що розгляд кожної справи повинен бути початий і завершений одним і тим же суддею або одним і тим же колегіальним складом суду. Коли одноособовий суддя або хто-небудь із колегії суддів позбавлений можливості продовжувати брати участь у засіданні, він замінюється іншим суддею, і розгляд справи розпочинається з початку.

Безпосередність і усність судового розгляду — наступні загальні умови здійснення правосуддя в кримінальних справах. Суть правила про безпосереднє дослідження доказів в суді полягає у тому, що воно зобов'язує суддів "формувати свої висновки не на підставі матеріалів, що зібрані органами попереднього розслідування і знаходяться у справі, а переважно на основі того, що кожний з них безпосередньо почує, побачить, з'ясує під час судового розгляду. Відповідно до вимог ст. 257 КПК суд .першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.

Рівність прав учасників судового розгляду — засада кримінального судочинства, що закріплена Конституцією України (п. 2 ч. З ст. 129). До учасників судового розгляду належать державний обвинувач (прокурор), підсудний, його захисник, законний представник неповнолітнього підсудного, потерпілий, цивільний позивач і цивільний відповідач та їх представники.

Учасників судового розгляду, які мають протилежні процесуальні інтереси в даній справі, прийнято йменувати сторонами в судовому засіданні.

МЕЖІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

Нове кримінально процесуальне законодавство внесло істотні зміни до ст. 275 КПК України ( межи судового розгляду ).Суд розглядає і вирішує кримінальну справу тільки щодо обвинувачених і лише по тому обвинуваченню, яке сформульоване в постанові про притягнення як обвинуваченого та в обвинувальному висновку, з урахуванням змін , які внесені до обвинувального висновку прокурором чи його заступником, в порядку визначеному ч. 2 ст. 231 КПК України.

Отже, розгляд справи в суді значною мірою обмежується обвинувальним висновком, а в справах приватного обвинувачення — скаргою потерпілого, лише колом осіб вказаних у постанові судді про призначення справи до судового розгляду, чим до речі закінчується попередня стадія кримінального процесу, відповідно до наступної, судового розгляду.

Чітке визначення кримінально-процесуальним законом меж судового розгляду має велике практичне значення. Воно забезпечує цілеспрямованість у діяльності суду, гарантує підсудному здійснення ним права на захист, виключає можливість засудження його за злочин, у вчиненні якого він не обвинувачувався, а також засудження  осіб, які не були віддані до суду.

Водночас закон передбачає можливість зміни обвинувачення під час судового розгляду, визначаючи її межі. Така зміна допускається, якщо цим не погіршується становище підсудного і не порушується його право на захист (ч. 1 ст. 277 КПК). Порушення права на захист підсудного зміною обвинувачення має місце у таких випадках:

1) холи обвинувачення змінюється судом на більш тяжке;

2) коли обвинувачення, за яким обвинуваченого віддано до суду, змінюється на інше, яке не є більш тяжким, а можливо й легшим, але воно істотно відрізняється за фактичними обставинами від пред'явленого обвинувачення. В обох цих випадках становище підсудного погіршується, а також порушується його право на захист, оскільки пред'явлене йому обвинувачення змінюється за своєю суттю, і щодо нього він раніше не допитувався і проти нього не захищався.

Не погіршується становище підсудного і не порушується його право на захист, коли суд: а) виключає з пред'явленого обвинувачення окремі його епізоди, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні; б) виключає з обвинувачення окремі склади злочинів, а також обставини, що обтяжують відповідальність; в) зменшує обсяг і тяжкість завданої злочином шкоди; г) змінює формулювання обвинувачення і його правову кваліфікацію на нове обвинувачення, яке є менш тяжким і за фактичними обставинами істотно не змінюється, тобто йому не дається інше юридичне формулювання. У зазначених випадках суд, вчиняючи перелічені дії, продовжує розгляд справи і виносить вирок. Проте він не має права: а) змінити формулювання обвинувачення або його юридичну кваліфікацію на більш суворий закон та на обвинувачення, яке істотно змінюється за фактичними обставинами; б) доповнити обвинувачення новими, в тому числі й аналогічними, епізодами злочинної діяльності; в) визнати встановленими нові ознаки злочину, які обтяжують відповідальність підсудного; г) збільшити обсяг і тяжкість завданої злочином шкоди.                          

ВІДКЛАДЕННЯ,ЗУПИНЕННЯ

І ЗАКРИТТЯ СПРАВИ, НАПРАВЛЕННЯ ЇЇ

НА ДОДАТКОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

Судовий розгляд кримінальної справи, як правило, відбувається безперервно (крім перерв для відпочинку) і завершується постановлянням вироку. Проте в ході розгляду справи можуть виникнути або будуть встановлені вже наявні раніше обставини, які є перешкодою для дальшого її розгляду. В таких випадках слухання справи може бути відкладене, зупинено в ній провадження, справа може бути направлена на додаткове розслідування або взагалі закрита.

Відкладення розгляду справи має місце, коли вона не може бути розглянута в даному судовому засіданні в зв'язку з неявкою кого-небудь з викликаних осіб або з необхідністю витребувати нові докази. В таких випадках суд відкладає розгляд справи і вживає необхідних заходів для виклику осіб, що не з'явилися в судове засідання або для витребування нових доказів (ч. 1 ст. 280 КПК). Проте відкладення розгляду справи має місце лише тоді, коли дальший її розгляд неможливий та обов’язково до закриття судового засідання суд повинен вислухати думку з цього приводу їх клопотання та вирішити їх.

Направлення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається в тих же випадках, що і в стадії попереднього розгляду справи суддею. Підстави для додаткового розслідування справи вичерпно викладені в ст. 246, 281 КПК . Відповідно до ст. 281 КПК повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності слідства може мати місце як за ініціативою суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Якщо виникне питання про повернення справи на додаткове розслідування, суд вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду і вирішує це питання мотивованою ухвалою (постановою), яка виноситься в нарадчій кімнаті (ч. 2 ст. 281 КПК).

В ухвалі (постанові) суд зобов'язаний указати підстави такого рішення, обставини, які необхідно встановити, або ті порушення процесуального чи матеріального закону, які належить усунути. Суд може вказати, які слідчі та інші процесуальні дії мають бути проведені. Водночас суд своїми вказівками органам досудового розслідування не вправі вирішувати наперед питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу, встановлювати переваги одних доказів перед іншими, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування.Після додаткового розслідування справа направляється до суду в загальному порядку.

ПОРЯДОК СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

Судовий розгляд кримінальної справи — це встановлена законом система процесуальних дій суду та учасників судового розгляду, послідовне проведення яких спрямоване на всебічне, повне й об'єктивне дослідження матеріалів справи, встановлення в ній істини і винесення на цій основі законного, обґрунтованого і справедливого вироку. У межах цієї системи кримінально-процесуальний закон виділяє декілька структурних елементів — частин, які об'єднують процесуальні дії з чітко окресленим змістом: 1) підготовча частина судового засідання; 2) судове слідство; 3) судові дебати; 4) останнє слово підсудного; 5) постановляння і проголошення вироку. Кожна з цих частин має свої конкретні завдання. Проте, перебуваючи у взаємозв'язку і взаємообумовленості, вони в кінцевому результаті своїм завданням мають правильне вирішення справи.

ПІДГОТОВЧА ЧАСТИНА СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

Система процесуальних дій підготовчої частини здійснюється за чинним кримінально-процесуальним законом у такому порядку:

 1. Відкриття судового засідання. У призначений для вигляду справи час головуючий відкриває судове засідання й оголошує, яка справа буде розглядатися (ст. 283 КПК). У випадку розгляду справи про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 10 років (ч. 2. ст. 17 КПК), головуючий з'ясовує у підсудного (підсудних), чи погоджується він на розгляд справи суддею одноособове, чи бажає, щоб суд розглядав справу у складі трьох суддів. Заява підсудного з цього приводу е обов'язковою як для суду, так і для нього самого.

2. Перевірка явки учасників судового розгляду. Відкривши судове засідання, головуючий оголошує, хто із учасників судового розгляду і викликаних осіб з'явився, і повідомляє про причини неявки відсутніх, якщо вони йому відомі. Після оголошення головуючим причин неявки деяких викликаних до суду осіб учасники процесу можуть поставити з цього приводу запитання йому чи секретарю судового засідання для уточнення оголошеної інформації. У разі необхідності суд чи суддя, який одноособово розглядає справу, вживає заходів до з'ясування причин неявки викликаної особи та забезпечення її з'явлення до суду, коли це можливо. З'ясування справжньої причини неявки викликаних до суду осіб має важливе значення для подальшого провадження у справі (ст. 284 КПК).

негативного вирішення.  

3. Раз 'яснення перекладачеві його обоє 'язків — процесуальна дія, яка має місце, коли у розгляді справи бере участь перекладач. Головуючий роз'яснює йому обов'язок правильно робити потрібний у судовому засіданні переклад і попереджає його про відповідальність за ст. 384 КК за завідомо неправильний переклад, про що від перекладача відбирається підписка (ст. 285 КПК).

4. Встановлення особи підсудного. Суть цієї процесуальної дії полягає в тому, щоб переконатися, що підсудний є тією самою особою, яка віддана до суду. З цією метою суд з'ясовує його прізвище, ім'я, по батькові, місце, рік, місяць і день народження, місце проживання, заняття, сімейний стан та інші дані про його особу (громадянство, національність, не зняту і непогашену судимість, інвалідність тощо).Встановивши особу підсудного, головуючий запитує його, чи вручені йому і коли саме копія обвинувального висновку, або повістка у справах приватного обвинувачення. Якщо підсудному зазначені документи не були вручені або вручені в строк, менший як три дні до розгляду справи в судовому засіданні, розгляд справи належить відкласти на три дні, обов'язково вручивши йому ці документи для ознайомлення. Розгляд справи при несвоєчасному врученні підсудному зазначених документів може мати місце в цьому судовому засіданні лише тоді, коли про це просить підсудний (ст. 286 КПК). Мотивоване прохання його обов'язково заноситься до протоколу судового засідання.

5.Оголошення складу суду і роз'яснення права відводу — наступна процесуальна дія, яка полягає в тому, що головуючий оголошує учасникам судового розгляду склад суду в даній справі, прізвище запасного народного засідателя, якщо він викликався і присутній, називає прізвища прокурора і громадського обвинувача, а також — захисника, громадського захисника, перекладача, експерта, спеціаліста та секретаря судового засідання і роз'яснює підсудному та іншим учасникам судового розгляду належне їм право відводу названих осіб. У випадку заявлення будь-кому з перелічених осіб відводу суд вирішує це питання мотивованою ухвалою (постановою), винесеною у нарадчій кімнаті за правилами ст. 57 КПК України (ст. 287 КПК).

6. Вирішення питання про можливість розгляду справи у  з’язку з  неявки кого-небудь з учасників судового розгляду

7. Видалення свідків із залу суду. Коли суд визнає можливим почати слухання справи, головуючий дає розпорядження про видалення свідків із залу судового засідання в окрему кімнату і вживає заходів, щоб допитані свідки не спілкувалися з недопитаними. Такі заходи зумовлені усуненням можливості впливу інформації, що оголошується і досліджується в суді, на характер їх показань. Потерпілі й експерти із залу суду не видаляються( ст. 293 КПК).

 8. Роз'яснення прав і обов'язків учасникам судового розгляду. Виконавши попередні процесуальні дії, головуючий роз'яснює підсудному належні йому права в судовому засіданні. Після цього головуючий роз'яснює права й обов'язки потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві, громадському обвинувачеві, громадському захисникові, спеціалістові й експертові.

9. Заявлення і розв 'язання клопотань учасників судового розгляду. Закінчується підготовча частина опитуванням головуючим учасників судового розгляду, чи мають вони клопотання про виклик нових свідків і експертів та витребування і приєднання до справи нових доказів: документів, речових доказів та ін.

СУДОВЕ СЛІДСТВО

Судове слідство — це основна частина судового розгляду, суть якої полягає у дослідженні судом за участю сторін (учасників судового розгляду) всіх обставин справи, всіх доказів, зібраних як органами розслідування, так і витребуваних судом за власною ініціативою та за клопотаннями учасників судового розгляду. Від того, наскільки повно, всебічно і ретельно будуть досліджені докази, залежить встановлення істини у справі та постановляння законного й обґрунтованого вироку. Останній може ґрунтуватися лише на доказах, які були розглянуті і досліджені в ході судового слідства (ч. 2 ст. 323 КПК).

Важливе значення для всебічності, повноти й об'єктивності судового слідства, встановлення фактичних обставин справи має планування судового слідства, яке дозволяє провести судовий розгляд цілеспрямовано й активно. Суть його полягає у визначенні обставин, які підлягають з'ясуванню в даній справі, необхідних процесуальних дій та у виробленні найбільш доцільного порядку їх проведення.

Судове слідство починається з читання обвинувального висновку.

У справах приватного обвинувачення оголошується заява потерпілого, а у справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів — постанова прокурора про порушення кримінальної справи і віддання до суду. Якщо у справі заявлено цивільний позов, оголошенню підлягає також позовна заява (ст. 297 КПК).

Зазначені процесуальні документи оголошуються повністю без будь-яких скорочень.

Дослідження доказів у ході судового слідства відбувається шляхом допитів підсудних, потерпілих, свідків, проведення між ними очних ставок, проведення експертизи 1 допиту експерта, огляду речових доказів, оголошення документів і слідчих протоколів інформативно-засвідчу-вального характеру (оглядів, відтворення обстановки й обставин події та ін.). Крім того, суд може провести при необхідності огляд місця події, впізнання особи або предметів, якщо вони не провадилися на попередньому розслідуванні. У випадках, коли для виконання судових слідчих дій необхідні спеціальні знання і навички, суд залучає до їх проведення спеціаліста. Проте особливості судового розгляду не дозволяють судові проводити такі слідчі дії, які вимагають застосування особливих тактичних прийомів і спеціальних технічних засобів (наприклад обшук, ексгумація трупа тощо).

Судова практика свідчить, що тоді, коли підсудний визнає себе винним (повністю чи частково), дослідження обставин справи починається з його допиту, якщо не визнає своєї вини у пред'явленому обвинуваченні — з допиту потерпілих, свідків і дослідження інших доказів. Проте такий порядок судового слідства не є абсолютним. Він залежить від конкретних обставин справи. Якщо в ході судового слідства виникне необхідність змінити прийнятий судом порядок дослідження доказів, суд виносить нову ухвалу (суддя — постанову) і змінює його.

СУДОВІ ДЕБАТИ Й ОСТАННЄ СЛОВО ПІДСУДНОГО

Після закінчення судового слідства суд переходить до судових дебатів. Суть їх полягає у промовах державного обвинувача — прокурора, потерпілого і його представника — у справах приватного обвинувачення,  цивільного позивача і цивільного відповідача або їх представників, захисника, самого підсудного (ст. 318 КПК). В цій частині судового розгляду його учасники підводять підсумок судовому слідству, дають оцінку досліджених у судовому засіданні доказів, обґрунтовують свою позицію у справі з урахуванням виконуваної ними кримінально-процесуальної функції. При цьому учасники дебатів мають право в своїх промовах посилатися тільки на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо виникне потреба подати нові докази, вони заявляють суду клопотання про відновлення судового слідства для їх дослідження.

Судові дебати — важлива частина судового розгляду. Вони мають велике значення як для захисту їх учасниками власних або представлюваних інтересів, так і для надання допомоги суддям у правильному формуванні їх внутрішнього переконання при вирішенні справи. Проголошені із судової трибуни промови с також важливим засобом виховання громадян у дусі поваги до закону.

Після закінчення судових дебатів головуючий надає підсудному останнє слово. Право на останнє слово — це важлива процесуальна гарантія реалізації підсудним свого права на захист, якої він може позбавлятися лише у випадку, коли був видалений із залу судового засідання за порушення його порядку на весь час судового розгляду справи (ч. 1 ст. 272 КПК). У своєму останньому слові безпосередньо перед постановлянням вироку підсудний мас право дати власну оцінку проведеного судового розгляду, всієї сукупності доказів, висловити своє ставлення до обвинувачення, дати оцінку власним діям і звернутися до суду з відповідними проханнями. Останнє слово підсудного має істотне значення для правильної оцінки судом особи підсудного та обрання справедливого покарання.

Суд не вправі обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним часом. Задавати запитання підсудному під час його останнього слова не дозволяється (ст. 319 КПК). Проте головуючий вправі зупинити підсудного, якщо він використовує останнє слово не за призначенням, і попередити його. У випадку нехтування зауваженнями суд вправі позбавити його останнього слова.

Вислухавши останнє слово підсудного, суд негайно виходить до нарадчої кімнати для постановляння вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання( ст. 320 КПК).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

8459. Разработать модель одноканальной вычислительной системы с тремя процессорами и тремя режимами обслуживания заявок 300 KB
  Разработать модель одноканальной вычислительной системы с тремя процессорами и тремя режимами обслуживания заявок Задание: Постоянное время обслуживания со средним значением 3 с. (300 тактов). Экспоненциальное представление времени обс...
8460. Моделирование работы склада комплектующих элементов 142.5 KB
  Моделирование работы склада комплектующих элементов Задание: Исходное количество комплектующих 1000 ед. Ежедневно спрос на КИ равновероятно колеблется от 40 до 63 ед. Целевой уровень запаса после заказа израсходованных комплектующих изделий должен б...
8461. Моделирование эффективности процесса технического обслуживания сложного устройства 314.5 KB
  Моделирование эффективности процесса технического обслуживания сложного устройства Задание: В качестве примера рассмотрим модель малого предприятия, сдающего в аренду ПК и обеспечивающего их техническое сопровождение. В качестве « системы техническо...
8462. Моделирование системы контроля качества производства электронных элементов 81.5 KB
  Моделирование системы контроля качества производства электронных элементов Задание: Каждый электронный элемент производится с помощью 3-х технологий. После каждой технологии предусмотрен 2-х минутный контроль. После первого процесса необходимо перед...
8463. Практикум по конфликтологии 2.51 MB
  Практикум по конфликтологии Предлагаемая книга является современным учебным пособием по одной из самых актуальных дисциплин современного вузовского образовательного процесса - конфликтологии. Содержание учебного материала представлено темами, которы...
8464. Основы конфликтологии. Конспект лекций 1.46 MB
  Основы конфликтологии ВВЕДЕНИЕ Прогресс социального знания не имеет границ. На основе существующих научных дисциплин формируются новые, обретая свой предмет и методы. В их числе - конфликтология. В обществе всегда возникали и проявлялись различ...
8465. Государственное регулирование экономики 14.69 KB
  Государственное регулирование экономики Государственное регулирование экономики - одна из основных форм участия государства в экономике, состоящая в его воздействии на распределение ресурсов и доходов, на уровень и темпы экономического развития и бл...
8466. Регулирование функций государства в период перехода к новым экономическим отношениям 16.01 KB
  Регулирование функций государства в период перехода к новым экономическим отношениям Система государственного регулирования в переходной экономике характеризуется двумя определяющими тенденциями. Во-первых, происходит либерализация экономики, котора...
8467. Использование макроэкономических показателей для оценки уровня развития национальной экономики 442 KB
  Использование макроэкономических показателей для оценки уровня развития национальной экономики. Национальная экономика (НЭ) представляет собой единство хозяйствующих субъектов и их отношений, структурированных в правовом и институциональном по...