6786

Екологічні і техногенні проблеми в перетворювальній діяльності людини

Контрольная

Экология и защита окружающей среды

Екологічні і техногенні проблеми в перетворювальній діяльності людини Проблеми загальносвітового рівня - демографічні, екологічні, енергетичні. Техногенні проблеми в суспільстві. Інформаційна система спостереження та аналізу стану природи...

Украинкский

2013-01-08

229.08 KB

173 чел.

Екологічні і техногенні проблеми в перетворювальній діяльності людини

1.Проблеми загальносвітового рівня – демографічні, екологічні, енергетичні.

2.Техногенні проблеми в суспільстві.

3.Інформаційна система спостереження та аналізу стану природи.

4.Сучасні технології безвідходного виробництва продукції.

1.Проблеми загальносвітового рівня – демографічні, екологічні, енергетичні.

Екологія (грец. «еко» – дім, «логос» – наука) –  наука про дім, місце проживання, середовище життєдіяльності. Перше  визначення екології як науки дав відомий  німецький біолог, природознавець Ернст  Геккель у 1866 р. (мал. 1). За Е. Геккелем, екологія вивчає взаємостосунки між живими орга- нізмами і середовищем життя. Ця наука згодом  трансформується у біоекологію, яку тепер іме- нують теоретичною екологією.  

До середини ХХ ст. у світі різко  зросли обсяги енерго- і ресурсоспоживання. Країни поділилися на дві групи: індустріально розвинуті, що  володіли сучасними технологіями  виробництва і переробки природних  ресурсів, і відсталі країни, які були  сировинною базою індустріально  розвинутих країн. У 80-х роках ХХ ст.  ситуація істотно змінюється внаслідок входження високорозвинутих  країн у постіндустріальну фазу розвитку. Індустріально розвинуті країни поступово переносять «брудні»  виробництва важкої індустрії у слаборозвинуті країни, а натомість  запроваджують нові безвідходні технології і сучасні наукомісткі і високотехнологічні галузі виробництва.

Економічне зростання. Економічне  зростання традиційно характеризується  збільшенням виробництва продукції і послуг  для цілей споживання і накопичення на націо- нальному рівні. Оскільки кількісна оцінка  всіх процесів у матеріальних системах має  енергетичний еквівалент, то відносну оцінку  економічного росту можна отримати за допо- могою енергетичного підходу. Впродовж  останніх десятиліть спостерігається тісна  залежність між економічним ростом загалом  і розвитком енергетики на основі співставлення  темпів приросту валового світового продукту  (ВСП) і енергоспоживання. Подвоєння цих  показників відбувається впродовж 21 року  для ВСП і 26 років для енергетики (мал. 22).  Таке зростання світової економіки засвідчує  відповідне зростання збільшення видобутку і  споживання природних ресурсів і техногенної  деградації середовища.

Риси зростання економіки і всесвітнього техногенезу. Найхарактерніші риси зростання економіки і всесвітнього техногенезу можна  уявити таким чином:  

- упродовж останніх 100 років світове споживання енергії збільшилось у 14 разів, що засвідчує випереджаючі темпи зростання енергетики  щодо чисельності населення;

- у структурі паливного балансу відбувся перехід до переважання вуглеводневого палива – вугілля, нафти і газу, а також зростання частки  гідроенергетики та ядерної енергетики в енергетичному балансі;

- у багато разів збільшились видобуток і переробка мінеральних  ресурсів; виробництво чорних металів зросло за століття у вісім разів, ще  більш інтенсивним було зростання виробництва кольорових металів,  видобутку урану, виробництва цементу тощо;

- у ХХ ст. значно виросли обсяги і змінилася структура машинобудування у зв’язку з розвитком його нових галузей (виробництво засобів  зв’язку, приладобудування, радіотехніка, електроніка);

- серед рис техногенезу потрібно відзначити хімізацію всіх галузей  господарства, яка проявилася у масовому виробництві мінеральних  добрив, синтетичних сполук, пластмас, синтетичних миючих засобів, лікарських препаратів тощо;

- науково-технічна революція у військовій справі розширила сферу  ведення бойових дій з появою принципово нових видів зброї, що створило  безпосередню загрозу виживання людства;

- техносфера за своєю площею зросла майже вдвічі і стала більш наси- ченою, тим часом біосфера суходолу скоротилась більш ніж на 15 %.

Приуроченість високорозвинутих держав до північноамериканського та  євразійського материків сприяла появі так званого індустріального  поясу цивілізації, країни якого роблять основний внесок у споживання  природних ресурсів і загальне забруднення навколишнього середовища.  Масштаби впливу людини на природні процеси мають глобальний характер, оскільки їх можна поставити в один ряд з масштабами провідних  природних процесів.  

Показники оцінки антропогенного впливу на природне середовище. Такими показниками можна вважати: густоту населення, споживання енергії, валове виробництво продукції, частку збережених природних  територій тощо. Однак кожен із цих показників не може дати повну оцінку масштабам антропогенних навантажень. Тому, оцінюючи антропогенне навантаження на природу, використовують низку взаємопов’язаних  показників, або комбіновані показники. До таких належить коефіцієнт  антропогенного тиску, який розраховується як відношення величини  енергетичної потужності господарства країни до її площі і віднесений до  середньоглобальної енергетичної потужності.

У результаті тривалого антропогенного впливу на природне середовище  сталися такі глобальні зміни природних процесів і компонентів природи:

- порушення теплового балансу планети;

- зміна ланок колообігу речовин і енергії;

- забруднення навколишнього середовища;

- деградація компонентів природи;

- формування антропогенних модифікацій ландшафтів.

2.Техногенні проблеми в суспільстві.

Антропогенні катастрофи й аварії. Вони безпосередньо пов’язані з  розвитком людської цивілізації. Ускладнення технічних і технологічних  процесів, насичення виробництва сучасною технікою супроводжується  різким збільшенням ціни технічної неполадки або людської помилки.  Тому друга половина ХХ ст. відзначалася найбільшими промисловими і  транспортними катастрофами. Згідно зі статистичними даними, більше  половини наймасштабніших катастроф у світі припали на останню  чверть століття. Зростає і руйнівний ефект від катастроф. Так, на період  1980–2000 років припадає близько 50 % усіх загиблих унаслідок промислових катастроф століття.  Лідером серед антропогенних катастроф є військова діяльність, війни,  випробування зброї, військові навчання. Винайдення ядерної зброї  наприкінці 40-х років ХХ ст. зумовило її випробування в 50–60-х роках  в усіх природних середовищах: космосі, атмосфері, гідросфері, на поверхні і в глибині літосфери. Такі випробування, за умов відсутності повно- цінної інформації про вплив радіації на природу і людей, призвели до  масштабних забруднень радіоактивними ізотопами. Усього в процесі  випробувань в атмосфері було здійснено 423 ядерні вибухи сумарною  потужністю 217,2 мегатонн. На малюнку 21 зображено залежність вмісту  радіоактивних ізотопів цезію і стронцію у продуктах харчування від  ядерних випробувань в атмосфері.  Недосконалість технологічних процесів та недостатня кваліфікація  технічного персоналу ставали причинами чисельних аварій і катастроф  на ядерних об’єктах. Тільки на атомних електростанціях сьогодні експлуатується 432 реактори у 31країні світу, ще 53 атомні реактори будуються.  26 квітня 1986 року в Україні відбулась наймасштабніша за всю історію атомної енергетики катастрофа. Унаслідок технічної недосконалості  реактору і помилок персоналу відбулось два послідовні вибухи, які зруйнували четвертий енергоблок АЕС. В результаті аварії в атмосферу потрапило близько 450 видів радіонуклідів, забруднено десятки тисяч квадратних кілометрів території, переселено близько 125 тис. людей. Відповідно до міжнародної шкали порушення роботи на атомних  електростанціях поділяють на кілька рівнів. 1рівень, найнижчий, –  аномалії, 2–3 рівні – інциденти, 4–7 рівні – аварії, які супроводжуються підви щенням рівня радіоактивності за межами  станції, а також ураженням людей, які працюють на цих електростанціях. Згідно з цією класифікацією, аварія на ЧАЕС відноситься до 7 рівня,  аварія на атомній станції Три-Майл-Айленд у  США (1979) – до 5 рівня, до 4 рівня віднесена аварія на атомній станції Сен-Лоран у Франції в  1980 році. Загальне радіоактивне забруднення світового  океану з вини людини становить 1,5 · 10 9 Кі, тоді  як чорнобильська аварія «збагатила» світ на  5 · 10 7 Кі. Тобто у Світовому океані нині міститься 300 Чорнобилів. Техногенні катастрофи часто відбуваються на  підприємствах хімічної і нафтопереробної галузі  промисловості. У США за період з 1980 по 1985  рік тільки на хімічних підприємствах відбулося  близько 2 тис. аварій, у тому числі 130 аварій на  одному заводі корпорації «Юніон Карбід» у  Західній Вірджинії. В Італії у місті Севесо після  вибуху на хімічному заводі у 1976 році утворилась хмара діоксину, яка накрила територію пло- щею понад 10 км2. У результаті померло двоє  дітей, захворіло декілька сот людей, загинуло  близько 100 тис. голів худоби. 3 грудня 1984 року  в індійському місті Бхопал у результаті аварії на  хімічному підприємстві загинуло понад 3 тис.  осіб, 20 тис. осіб стали інвалідами і повністю  втратили працездатність, більше 200 тис. стра- ждають на захворювання органів зору, дихання  та інших внутрішніх органів. У сім’ях, що пережили катастрофу, народжуються хворі, зі слаб- ким імунітетом діти. Особливу небезпеку для морських екосистем  становлять аварії на нафтовидобувних платформах і танкерах. Нафта і нафтопродукти потра- пляють в океан унаслідок промивання паливних  систем суден, перевантаження нафти у танкери,  аварій. Обсяги нафтових забруднень оцінюють  від 3 до 8 млн т щорічно. Райони традиційного  видобутку нафти (Перська і Мексиканська зато- ки, Каспійське море, Північне море, Західний  Сибір) нині стали зонами екологічного лиха.  Зіткнення нафтоналивного судна «Екссон  Валдіз» у 1990 р. з підводними скелями в  Аляскинській затоці призвело до витоку у відкрите море понад 40 тис. т сирої нафти, що стало  причиною забруднення морського узбережжя та  акваторії моря, загибелі тисяч тюленів, морських  птахів, риби, загальна сума збитків оцінювалася в декілька мільярдів доларів. Керівництво компанії, якій належало  судно, сплатило близько 400 млн доларів штрафу у федеральний бюджет  за завдану шкоду навколишньому середовищу. У результаті військових дій між Кувейтом і Іраком у 1991 році з підірваних танкерів і нафтопроводів вилилася така кількість нафти, яка  вкрила 450 км берегової смуги та 1550 км 2 акваторії Перської затоки, що  призвело до загибелі морських черепах, птахів, крабів та інших тварин. Щорічно в автомобільних катастрофах на дорогах світу гине понад  300 тис. осіб і близько 8 млн отримують поранення. Простежується тенденція до росту збитків і ризику, пов’язаного з транспортуванням небезпечних вантажів (отруйних, вибухонебезпечних тощо).  

Стихійні лиха. Стихійні процеси катастрофічного характеру спостерігались у природі в різні часи. Їх неперіодичність і непередбачуваність  призводить до того, що вони сприймаються як стихійні неочікувані і небезпечні. Щомісяця на Землі реєструють від 20 до 50 стихійних явищ.  Антропогенні зміни природних процесів сприяють посиленню масштабності природних катастроф, сходженню селевих потоків, снігових лавин,  зсувів ґрунту, повеней та паводкових явищ, пожеж тощо. Якщо у 60-ті  роки ХХ ст. було зареєстровано 14 масштабних природних катастроф, то в  1980-ті їх стало 70. Завдана економічна шкода у 60-ті роки ХХ ст. оціню- валась у 3,7 млрд доларів, у 80-ті ХХ ст. – 11,4 млрд доларів на рік. Згідно з інформаційними повідомленнями ООН, у результаті стихійних лих всіх видів (метеорологічних, а також землетрусів) у 2007 році в  світі загинуло 16 517 осіб. В 2006 році ця цифра становила 21 342.  Відповідно до того самого щорічного дослідження, кількість людей,  потерпілих від стихійних лих, сягнула 135 млн осіб у 2006 році, у 2007  році це число виросло до 200 млн.

3.Інформаційна система спостереження та аналізу стану природи.

Перші кількісні методи вивчення екосистем були застосовані у 1925  році для створення математичної моделі росту окремих популяцій і  їхньої динаміки. Перші спроби створення глобальних моделей були здійснені наприкінці 60-х років ХХ ст. за допомогою методу системного аналізу, розробленого Дж. Форрестером. З ініціативи італійського економіста А. Печеї у квітні 1968 року у Римі зібралась група з 30 вчених, представників 10 країн, для обговорення існуючих і перспективних проблем  людства. Група отримала назву «Римський клуб». З того часу публікується серія доповідей Римського клубу.  Перша з доповідей – «Межі росту» – підготовлена у 1972 році групою  вчених Массачусетського університету під керівництвом подружжя Медоуз. Їхні моделі мали передбачити розвиток суспільства у майбутньому за умов збереження сучасних економічних і політичних методів.  Результати моделювання показали, що зростання промисловості і споживання ресурсів відбуватиметься прискореними темпами, водночас зі  збільшенням чисельності населення і зростанням споживання енергії  доти, доки не буде досягнуто певної межі. Далі настане катастрофа.  Доповідь розглядалась не як сценарій для майбутнього, а як аналіз і про ектування тенденцій з метою відвернення наслідків існуючої політики, щоб проектоване майбутнє ніколи не реалізувалося. Доповідь і книга  подружжя Медоуз відіграли важливу історичну роль, оскільки людство  зрозуміло необхідність зміни стилю нашого життя і розумного обмеження промислового розвитку для запобігання катастрофи.  Друга доповідь – «Людство на роздоріжжі» – була підготовлена  М. Месаровичем (США) і Е. Пестелем (ФРН) на основні методики ієрархічних систем. У доповіді аналіз проводився на основі формування на  Землі 10 регіонів по відмінності проблем, що виникають перед людством  у кожному із них. Кожен з регіонів, у свою чергу, поділявся на взаємодіючі ієрархічні сфери: екологічну, технологічну, демоекономічну,  соціально-політичну. Результати їх моделювання показали, що в перспективі можна очікувати не одну глобальну, а декілька регіональних  катастроф. Модель передбачала продовольчу кризу в Південно-Східній  Азії. Автори зазначили, що загрозу екологічної катастрофи можна відтермінувати за умови обмеженого збалансованого росту всієї економічної системи.  Концепції «меж росту» Месарович і Пестель протиставили концепцію  «обмеженого росту», враховуючи, що екологічні проблеми можуть бути  подолані без відмови від росту світової економічної системи у тому разі,  якщо це зростання буде збалансованим і органічним. Третя доповідь – «Перебудова міжнародного порядку» – була підготовлена голландським економістом Я. Тінбергеном і показувала, що поєднання локальних і глобальних цілей є можливим. Четверта доповідь – «Цілі для глобального суспільства» – була підготовлена філософом Е. Ласло і висвітлювала два фундаментальні питання:  у чому полягає мета людства і чи згодні ми замінити матеріальне зростання на розвиток духовних людських якостей?  Наступні моделі були присвячені складовим частинам глобальних про- блем, однак відображали окремі, часто галузеві їхні аспекти. Наприклад,  модель В. Леонтьєва «Майбутнє світової економіки», енергетичні моделі,  кліматичні моделі, моделі розвитку природних процесів тощо.  У даний час розроблено декілька поколінь глобальних моделей, які  прогнозують розвиток до кінця ХХІ ст. Вони базуються на аналізі таких  компонентів розвитку, як економіка, природні ресурси, населення, продовольство, хід природних процесів, стан навколишнього середовища.  Окремі отримані результати та прогнози перенесені в офіційні документи  урядів і матеріали міжнародних організацій, які стали основою розробки  на початку 90-х років ХХ ст. концепції збалансованого розвитку.  У декларації міжнародної конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро (1992 р.) проголошено 27 принципів, які  визначають права і обов’язки країн, «Програму дій на ХХІ століття», що  передбачає напрямки сталого соціально-еколого-економічного розвитку.  Концепція зазначає, що певні параметри мають зберігати постійне значення, а саме: фізичні константи, генофонд, ділянки всіх основних екосистем, здоров’я населення. Модель визначає, що і в якій кількості  можна вилучати з біосфери, а чого не можна вилучати. Ця концепція дає  змогу поєднати біологічну сутність сталого розвитку з його соціально-економічною сутністю. Синонімами сталого розвитку вважають розвиток  збалансований, виважений, відповідальний, невиснажливий тощо.

4.Сучасні технології безвідходного виробництва продукції.

Відходи  –  це непридатні для виробництва даної  продукції види сировини, її невикористані залишки або виниклі в ході  технологічних процесів речовини (тверді, рідкі, газоподібні) й енергія,  що не піддані утилізації в даному виробництві. Відходи поділяють на побутові, промислові (мал. 36), виробничого споживання, а також небезпечні (токсичні) і радіоактивні. Всі промислові  відходи поділяють на тверді, рідкі, газоподібні, каналізаційні.

Проблема утилізації відходів. Проблема відходів має характер  екологічної загрози, яка є актуальною для кожної країни світу. Відходи  відносять до матеріальних об’єктів, які наділені високою потенційною  небезпекою для навколишнього середовища. Оскільки в багатьох країнах  невідпрацьований порядок регламентації діяльності в галузі відходів, то  у 1989 році була прийнята Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням шкідливих відходів та їх утилізацією.

Термін “безвідходні технології” був вперше запропонований радянськими вченими, академіками М.М. Семеновим та І.В. Петряновим-Соколовим. За досить короткий проміжок часу (незважаючи не зовсім правильну суть самої назви) він почав широке застосування в усьому світі.

Безвідходні технології часто називають ще маловідходними або екологічно чистою, розуміючи при цьому ідеальну модель такого виробництва, яке поетапно (по мірі розвитку НТП) наблизиться до своєї теоретичної межі ідеального нешкідливого виробництва. В зв’язку з таким широким трактуванням цього терміну сьогодні існує кілька підходів до визначення таких технологій.

Наприклад, Європейська економічна комісія ООН (згідно з “Декларацією про маловідходні і безвідходні технології”) розуміє під останньою “практичне застосування знань, методів і засобів, з метою забезпечення потреб людини найбільш раціональним використанням природних ресурсів і енергії та захисту навколишнього середовища”.

Дещо інше визначення пропонує комісія ЄС. “Чиста (безвідходна) технологія – це такий метод виробництва продукції при найбільш раціональному використанні сировини та енергії, який дозволяє одночасно знизити об’єм викидів у навколишнє середовище забруднюючих речовин і кількість відходів, отриманих при виробництві і експлуатації виготовленого продукту”.

Але якими б не були визначення безвідходних технологій, їх суть та завдання полягають в тому, щоб без зниження продуктивності вони забезпечували екологічну безпеку оточуючого людину природного середовища.

Маловідходна технологія – це такий спосіб виробництва продукції, при якому шкідливий вплив на навколишнє середовище не перевищує рівень, що допускається санітарно-гігієнічними нормами, а відходи направляються на тривале збереження чи переробку.

Удосконалення безвідходних (маловідходних) технологій, на думку спеціалістів, повинно відбуватися у наступних напрямках:

- Розробка принципово нових процесів отримання продукції, які дозволяють виключати, скорочувати або замінити технологічні стадії, які дають найбільше відходів.

- Створення безстічних технологічних систем та водозворотніх циклів на базі існуючих та перспективних способів очистки стічних вод.

- Розробка систем переробки відходів, що використовуються як вторинні матеріальні ресурси (реутилізаційні технології).

- Створення ТВК, для яких характерна замкнута структура потоків сировини та відходів в середині комплексу.

Основою розвитку усіх безвідходних (маловідходних) технологій є комплексна переробка сировини, особливо в гірничовидобувній, металургійній та хімічній галузях. Значно складніше цього досягти в багатономенклатурних та серійних виробництвах машинобудування. Але й тут з’являються перспективи пов’язані із використанням сучасних композиційних матеріалів, хоча зрозуміло, що принциповим зразком безвідходних технологій виступають екотехнології побудовані за принципом дії природних екосистем. Біосферне виробництво є найбільш масштабним на планеті з точки зору відтворення, використання вихідних матеріалів, знищення відходів в середині екосистеми. Ось чому пропонуються використання у виробництві функціонально-організаційних принципів екосистем:

- Створення системи комплексного виробництва шляхом об’єднання окремих спеціалізованих виробництв на певних територіях по типу (популяція-біогенез), тобто створення ТВК.

- В склад ТВК повинні входити якісно різноманітні виробництва для того, щоб розробка і переробка вихідної сировини здійснювались по різних технологічних ланцюжках, але х вищим коефіцієнтом використання матерії та енергії.

- Спадковість системи, суть якої полягає в тому, що відходи одного виробництва (популяції) є вихідним матеріалом (сировиною) для іншого.

- Можливістю системи є розкладання в кінцевому результаті відходів до звичайних мінеральних сполук та простих хімічних елементів.

Якщо неможливо досягти мінералізації відходів то слід досягти високого рівня їх утилізації з метою подальшого їх захоронення або переробки в планетарних процесах.

Регуляція потужності виробництв з метою недопущення надмірного виробництва продукції та використання сировини (обмеження використання і споживання ресурсів).

Кількісна оцінка безвідходного технологічного процесу здійсненого за допомогою коефіцієнту використання сировини, що виступає головним показником досягнення рівня безвідходного виробництва.

На сьогоднішній день відходи агропромислового комплексу не завжди  знаходять застосування, хоч і є цінною сировиною. Використання відходів рослинництва можливе у різних напрямках.  Частина залишається на полі у вигляді органічних добрив, частину використовують для відгодівлі свійських тварин, частина може пере роблятись  на біопаливо і застосовуватись як ресурс для різних видів виробництва.  Один із способів утилізації таких відходів полягає в отриманні кормових білків.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

82989. Закріплення вимови і написання слів з апострофом. Звуко-буквений аналіз слів з апострофом 152 KB
  Мета: закріпити навички вимови читання та написання слів з апострофом виробляти уміння робити звукобуквений аналіз таких слів поповнювати словниковий запас учнів вчити працювати над прислів’ями та приказками; розвивати вміння порівнювати пізнавальну активність спостережливість вміння узагальнювати...
82990. Понятие об архитектуре 642.5 KB
  Сформировать представление об архитектуре как об особом виде изобразительного искусства который рассматривается только в связи с другими видами изобразительного искусства. Оборудование и материалы: плакаты и репродукции с изображением видов архитектуры; презентация...
82991. Орієнтація в місті 29.5 KB
  Мета: ознайомити з новою лексикою теми, удосконалювати навички діалогічного мовлення на рівні мікродіалогу з опорою на зразок, удосконалювати навички вживання граматичних структур в усному мовленні; розвивати вміння спілкуватися, здатність мовного самоконтролю; виховувати ввічливість у стосунках із людьми.
82993. Хліб – усьому голова 148.5 KB
  Формувати у дітей розуміння цінності хліба як мірила життя як святині як одного найважливіших харчових продуктів. Виховувати бережливе ставлення до хліба повагу до праці людей що зростили хліб. Ілюстрації книжки рушник виставка зразків хлібо-булочних виробів таблички груп прислів’я пісня про хліб...
82994. Незвичайний урок малювання 60.5 KB
  Мета: закріпити правила поведінки і безпеки життєдіяльності в комп’ютерному класі. Ознайомити учнів з інтерфейсом графічного редактора «Tux Paint», навчити користуватися інструментами і палітрою кольорів. Розвивати увагу, пам’ять, творчі здібності. Формувати інформаційну, самоосвітню...
82995. Як зимують птахи взимку? Подорож на ялинку до звірят. Створення аплікації зі рваних різнокольорових серветок 160 KB
  Мета. Продовжувати вчити встановлювати взаємозв’язки між змінами в неживій природі, житті рослин та тварин;розвивати уяву, мислення, пізнавальний інтерес; розширити, узагальнити знання про зимуючих птахів та звірів; розкрити особливість життя птахів та звірів узимку та залежність їх життя...
82996. «Колядники». Колядки. Щедрівки 72 KB
  Розширити знання дітей з української обрядовості, показати, як святкували Різдво, про народні традиції колядування, щедрування; навчати спостерігати, як у віршованих творах зображено святкування традиційних свят українського народу. Викликати в учнів інтерес до традицій українського народу у відзначенні свята Різдво.
82997. Світ звуків і фарб 1.71 MB
  Пачкуля та Чистюля; костюм Оле Лукойє 7 костюмів гномів різних кольорів; кошик із яблуками; малюнок Пачкулі; два набори шапочок усіх барв веселки; конверт для Білосніжки; книжки із зображенням гномів; баночки з водою альбомні аркуши фарби кисточки серветки палітри; відеозапис м-ф Білосніжка і сім гномів проектор.