67861

Релігія як феномен духовної культури

Лекция

Религиоведение и мифология

Деномінація (лат. denominatio – наділення спеціальним ім’ям) – релігійне об’єднання, що перебуває в стадії організаційного оформлення; перехідний тип організації, яка має характеристики церкви( централізація, ієрархічні принципи управління, відмова від ізоляціонізму) та секти (визнання своєї виключності...

Украинкский

2014-09-15

73.5 KB

5 чел.

Тема 1: Релігія як феномен духовної культури.

План

  1.  Релігія - складне соціальне та духовне явище: сутність, ознаки, структура.
  2.  Функції та типологія релігій. Основні релігієзнавчі концепції (срс).
  3.  Предмет та структура релігієзнавства.
  4.  Історія вільнодумства.
  5.  Свобода совісті в Україні (срс).

Релігія (від лат. religio – благочестя, зв’язок) - форма суспільної свідомості, що ґрунтується на вірі в Бога, надприродні сили.

Ознаки релігійного світогляду:

  •  передбачає роздвоєність світу на земний, реальний та потойбічний, “надприродний”;
  •  доводить, що у світі в цілому та в людині, зокрема відбувається боротьба двох протилежних початків, які ототожнюються з Богом і дияволом, душею і плоттю, добром і злом;
  •  характеризується символізмом;
  •  привертає людину до моральної відповідальності за свої вчинки (введене поняття гріха);
  •   дотримується ідеї креаціонізму (створення Богом світу з нічого);
  •   визнає фаталізм.

В структуру сучасних релігійних систем входять:

Віра – особливий психічний стан повного визнання і прийняття якогось твердження без достатніх обгрунтувань

Віровчення – систематизований виклад змісту віри в догматах, істинах, визнаних раз і назавжди незмінними, які не підлягають критиці

Релігійний культ – реалізація віри в діях груп або окремих людей через обряди задля встановлення зв’язку з Богом.

Культова діяльність є символічною, канонічною (не підлягає жодним довільним змінам) і використовує спеціальні засоби (культові будівлі, предмети).

Релігійні організації - об’єднання людей на основі спільних вірувань, інтересів щодо відправлення релігійних культових дій.

Етапи розвитку:

  •  релігійні групи, які в первісному суспільстві співпадали з родом, племенем;
    •  професійні релігійні групи - чаклуни, шамани, жреці;

Сучасні релігійні інститути:

Церква (від грец. “господній дім”) - централізоване, численне обєднання віруючих, приналежність до якого визначається, як правило, не особистим вибором, а традицією..

Ознаки:

  •  наявність спільного віровчення та розробленої догматики (Символ віри);
  •  централізоване та ієрархічне управління;
  •  відсутній контроль за членством;
  •  поділ віруючих на клір (професійне священство) і мирян.

Деномінація (лат. denominatioнаділення спеціальним імям) – релігійне обєднання, що перебуває в стадії організаційного оформлення; перехідний тип організації, яка має характеристики церкви( централізація, ієрархічні принципи управління, відмова від ізоляціонізму) та секти (визнання своєї виключності, богообраності, добровільність і контрольованість членства)

Секта (лат. secta – напрям) - релігійне об’єднання, що виникає, як правило, в результаті відділення від більшої організації на засадах зміни віровчення та культу

Ознаки:

  •  визнання своєї виключності, богообраності;
  •   добровільність і контрольованість членства

Харизматичний культ – невелика за чисельністю, короткотривала, часто локальна релігійна організація, що об’єднує прихильників конкретної особи, носія особливих божих дарів (харизми).

Ознаки:

  •  культова практика, яка повністю відрізняється від пануючої релігійної традиції;
  •  ізоляціонізм, фанатизм, містицизм;

Два основні підходи до вивчення релігії:

Теологічний (богословський)

Світський (науково-філософський)

  •  розглядає релігію “зсередини”;
  •  вивчає релігію “ззовні”;
  •  теологія (богослов’я) завжди є тенденційною;
  •  наукове знання є нейтральним;

  •  обєктом дослідження є божественне одкровення;
  •  обєктом дослідження є природа і людство;
  •  багато положень сприймаються на віру або на підставі авторитету священних текстів.
  •  результати дослідження піддаються логічній та емпіричній перевірці.

Релігієзнавство – комплексна дисципліна, яка поєднує дані соціології, психології, історії та інших галузей суспільствознавства з метою з’ясування природи й сутності релігії, її місця в житті індивіда і суспільства, перспектив її розвитку.

Виникає у другій половині XIX ст. у Європі на перетині багатьох наук і має багато відгалужень:

  •  філософія релігії,
  •  соціологія релігії,
  •  історія релігії,
  •  психологія релігії,
  •  географія релігії
  •  феноменологія релігії та ін.

Вільнодумство – широка духовна течія, яка визнає право розуму на критичний розгляд релігії та вільне дослідження навколишнього світу.

Вільнодумство може здійснюватися стихійно, несвідомо, але й може відстоюватися свідомо і втілюватися в теоретичній формі.

Основними чинниками вільнодумства є:

  •  неухильний ріст виробництва, який веде до успішного освоєння світу людиною;
    •  зростання активності людей в ході історичного розвитку;
      •  підвищення рівня духовної культури людства;
      •  збільшення рівня соціальної свободи.

Вільнодумство щодо релігії проявляється в таких основних формах:

Богоборство – сама рання та слабка форма критики релігійних уявлень, виявляється у почутті протесту щодо Бога, який створив світ і, який уявляється жорстоким та несправедливим.

Скептицизм (грец. skeptikos – той, що розглядає, досліджує) – сумнів в істиності релігії або окремих її положень.

Антиклерікалізм (лат. anti – проти, clericalis – церковний) – ідеологічний і соціальний рух, спрямований проти прагнення церкви і духовенства панувати у суспільстві.

Індифферентизм (лат. indifferens – байдужий) – байдужість, у ставленні до релігії або до її ідей.

Пантеїзм (грец. pan – все, theos – Бог) – зближує Бога і світ, визнає їх єдинисть, навіть до тотожності.

Деїзм (лат. deus – бог) – трактує Бога як певний безособистий розум, першодвигун, який знаходиться поза природою.

Натуралізм (лат. naturalis – природний) – філософський напрям, який визнає, що існує лише природа, яка є всеохоплюючим буттям, не визнає нічого надприродного.

Атеїзм (грец. а – заперечувальна частка і theosбог, бук. “безбожжя”) – заперечення існування Бога.

PAGE  4


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33679. Тактика освидетельствования 25.5 KB
  Освидетельствование осуществляется для установления на теле человека следов преступления наличия особых примет и иных признаков позволяющих судить о связи данного человека с расследуемым событием. При судебномедицинском освидетельствовании разрешаются специальные вопросы из области судебной медицины о причинах и давности причинения телесных повреждений о степени их тяжести о врожденных или приобретенных анатомических или физических аномалиях и др. Следственное освидетельствование позволяет выяснить такие вопросы: имеются ли на теле...
33680. Допрос 29 KB
  При проведении допроса в конфликтной ситуации следователь использует следующие тактические приемы: следователь и подозреваемый либо обвиняемый разъясняет допрашиваемому значение чистосердечного признания и дачи правдивых показаний; выявляет мотивы дачи ложных показаний и устраняет эти мотивы; убеждает с помощью логических доводов в бессмысленности попыток дачи ложных показаний; максимально детализирует и конкретизирует показания допрашиваемого; предъявляет доказательства изобличающие допрашиваемого начиная с самого веского либо наоборот;...
33681. Допрос подозреваемого (обвиняемого) 12.71 KB
  В соответствии с этим следователю необходимо попытаться выяснить причины конфликта и направить усилия на их устранение для формирования условия получения достоверных показаний. Основные приемы установления психологического контакта с допрашиваемым в конфликтной ситуации: 1 убедить допрашиваемого в объективности следователя внушить уважение к следователю; 2 вызвать интерес к даче показаний к процессу общения со следователем; 3 проявлять заботу о соблюдении прав допрашиваемого и об удовлетворении его за конных интересов; 4 создать и...
33682. Бесконфликтная ситуация допроса 11.48 KB
  В связи с объективным характером этой ситуации тактическая задача следователя при допросе может быть сведена к одному но весьма существенному положению: не сделать ситуацию допроса конфликтной не спровоцировать своими действиями поведением конфликт с допрашиваемым. Дело в том что успех допроса как и любого иного вида человеческого общения зависит не только от объективных но и от субъективных факторов. Необдуманная форма вызова лица на допрос оказавшаяся неприятной или нежелательной для допрашиваемого длительное ожидание под дверями...
33683. ТАКТИЧЕСКИЕ ПРИЕМЫ ОЧНОЙ СТАВКИ 12.34 KB
  Задачи очной ставки: 1 общие: а проверка имеющихся доказательств; б получение новых доказательств; в установление истины по спорным обстоятельствам; 2 конкретные: а преодоление добросовестного заблуждения допрашиваемого; б разоблачение лжи одного из допрашиваемых; в разоблачение ложного алиби; г разоблачение самооговора или оговора одного допрашиваемого другим; д разоблачение инсценировок преступления; е выяснение причин происхождения существенных противоречий; ж изучение личности допрашиваемого; з проверка и оценка следственных...
33684. Тактика подготовки и проведения предъявления для опознания живых лиц в натуре и по фотографии 14.53 KB
  тактика подготовки и проведения предъявления для опознания живых лиц в натуре и по фотографии Предъявление для опознания это самостоятельное следственное действие которое состоит в отождествлении ранее воспринимаемого объекта по его мысленному образу. Цель предъявления для опознания идентификация объекта который ранее воспринимал опознающий в связи с совершением преступления. Подготовка к предъявлению для опознания является обязательным условием успеха этого следственного действия. Она включает в себя: определение конкретной цели...
33686. ПОНЯТИЕ, ВИДЫ И ЗАДАЧИ СЛЕДСТВЕННОГО ЭКСПЕРИМЕНТА 13.35 KB
  Цель следственного эксперимента проверка и уточнение данных имеющих значение для уголовного дела. Задачи следственного эксперимента: 1 получение новых и проверка имеющихся доказательств; 2 оценка следственных версий о возможности или невозможности существования тех или иных фактов имеющих значение для дела; 3 получение от подозреваемого обвиняемого потерпевшего и свидетеля правдивых показаний; 4 восстановление в памяти участников преступления отдельных обстоятельств которые были ими забыты или по поводу которых они добросовестно...