6787

Економічний аналіз проекту. Загальне поняття про економічну систему, продуктивні сили, засоби виробництва, три основних питання економіки

Контрольная

Экономическая теория и математическое моделирование

Економічний аналіз проекту Загальне поняття про економічну систему, продуктивні сили, засоби виробництва, три основних питання економіки продуктивність праці та основні її показники (норма часу, норма продуктивності). Прибуток і рен...

Украинкский

2013-01-08

49.94 KB

10 чел.

Економічний аналіз проекту

1.Загальне поняття про економічну систему, продуктивні сили, засоби виробництва, три основних питання економіки;  продуктивність праці та основні її показники (норма часу, норма  продуктивності).

2.Прибуток і рентабельність сучасного виробництва.

3.Формування ринкової ціни кінцевого продукту даного проекту (матеріального чи інтелектуального).

Основні поняття: засоби праці, виробничі сили, виробничі відносини, економічна система, витрати виробництва, собівартість, ціна та прибуток

1.Загальне поняття про економічну систему, продуктивні сили, засоби виробництва, три основних питання економіки;  продуктивність праці та основні її показники (норма часу, норма  продуктивності).

В основу розвитку людського суспільства покладене матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Виробництво матеріальних благ в кожній суспільно-економічній формації має свої специфічні особливості, здійснюється за допомогою знарядь праці.

Процес праці включає три основні моменти:

  1.  праця людини;
  2.  предмети праці;
  3.  засоби праці.

Праця людини - це змістовна, цілеспрямована діяльність людей, в процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередкують, регулюють і контролюють обмін речей між собою і одночасно змінюють власну природу.

Предмети праці - це речі (об’єкти)  природи, на які людина впливає в процесі праці, піддаючи їх обробці.

Предмети праці бувають двох видів:

  1.  дані самою природою (наприклад деревина);
  2.  ті, що підлягають наступній обробці (руда), їх називають сирим матеріалом або сировиною.

Засоби праці - це речі чи комплекс речей, якими людина впливає на предмети праці.

Виробничі сили - це фактори, які забезпечують перетворення речей природи у відповідності з потребами людей, створюючи матеріальні і духовні блага, і визначають ріст продуктивності суспільної праці.

До структури виробничих сил належать:

  1.  людина (головна виробнича сила);
  2.  засоби праці:
  3.  предмети праці (засоби виробництва);
  4.  сили природи, які використовуються людьми;
  5.  форми і методи організації виробництва;
  6.  наука;
  7.  інформація.

Оскільки виробничі сили відтворюють відношення людини до природи, то, з однієї сторони, вони повернуті до сил природи, а з іншої - до системи суспільних, перш за все, економічних відносин, в складі яких виділяють техніко-економічні, організаційно-економічні, соціально-економічні, тобто виробничі відносини.

Виробничі відносини - це суспільна форма розвитку виробничих сил в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ.

Такою ж суспільною формою е і відношення власності.

Власність можна розглядати як виробничі відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання, послуг, об'єктів інтелектуальної власності у всіх сферах суспільного відтворення.

Відносини власності за своїм економічним змістом охоплюють усю сукупність виробничих відносин, є їх системною сутністю.

Економічна система - це сукупність всіх видів економічної діяльності людей в процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності у відповідності з метою суспільства.

Основними елементами економічної системи, її підсистемами, є:

  1.  виробничі сили;
  2.  техніко-економічні відносини;
  3.  організаційно-економічні відносини;
  4.  виробничі відносини, чи відношення до власності;
  5.  господарський механізм, так як регулювання економічної діяльності здійснюється за його допомогою.

Основна функція економіки незалежно від того, чи вона є централізованою, а чи децентралізованою, полягає в розподілі сукупного (інтегрованого) виробництва між виробниками і в розподілі вироблених продуктів серед споживачів. [Вітлінський В. В. Моделювання економіки: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 408 с.]

Витрати використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, вивчення результатів діяльності окремих підрозділів і підприємства в цілому.

При плануванні, обліку і аналізі витрати класифікуються за ознаками і поділяються:

  1.  за місцем виникнення - на витрати виробництва підрозділу, дільниці, служби;
  2.  за видами продукції, робіт, послуг - на витрати на вироби,
    групи однорідних виробів, одноразові замовлення, реалізовану продукцію;
  3.  за видами витрат - на витрати за економічними елементами, статтями калькуляції;
  4.  за способом перенесення витрат на продукцію - на прямі та непрямі;
  5.  за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат – на умовно-змінні й умовно-постійні або змінні чи постійні;
  6.  за календарними періодами - на поточні та одноразові.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражена в грошовій формі витрата на виробництво і збут продукції. Собівартість об'єднує дві частини вартості - вартість використаних засобів виробництва і частину вартості необхідного продукту,

Вартість використаних засобів виробництва об'єднує витрати на використання предметів праці (сировини, матеріалів, енергії, тари і т.д.) та частину вартості засобів праці, перенесену на продукцію у вигляді амортизаційних відрахувань.

Вартість необхідного продукту являє собою сукупність витрат для відтворення робочої сили і складається не тільки з коштів на оплату праці, а ще й з грошових виплат і безплатних послуг із суспільних фондів споживання, які в собівартості промислової продукції відображені частково, у вигляді відрахувань на соціальне страхування.

Обидві ці частини забезпечують просте відтворення виробництва.

Третя частина вартості - додатковий продукт суспільства -використовується для розширення виробництва, виплат та безплатних послуг із суспільних фондів споживання.

Таким чином, собівартість є основою вартості.

Собівартість продукції визначається індивідуальними затратами праці в умовах досягнутого на конкретному підприємстві технічного рівня виробництва (індивідуальна собівартість), тимчасом як вартість продукції (робіт, послуг) - затратами суспільне необхідної праці.

Собівартість продукції, як найважливіший інструмент виміру рівня затрат суспільної праці, є основою для формування та вдосконалення цін, визначення доходу, прибутку, рентабельності та інших фінансових показників.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

  1.  прямі матеріальні витрати;
  2.  прямі витрати на оплату праці;
  3.  інші прямі витрати;
  4.  загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплата робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних ділянок, амортизація тощо.

2.Прибуток і рентабельність сучасного виробництва.

Завдання економічного обґрунтування проекту. Після обґрунтування прототипу виробу, чим підтверджується принципова можливість його виготовлення, на конструкторському етапі необхідно дати: обґрунтування витрат необхідних матеріалів, засобів енергії, грошових коштів на оплату праці при виготовленні виробу; визначення собівартості виробу, що виготовляється; величини запланованого прибутку і договірної ціни виробу; визначення рівня рентабельності виготовленого виробу; планування випуску виробу: кошторис доходів і витрат. Тобто необхідно зробити попередню економічну оцінку доцільності постановки розробленого проекту на виробництво, її випуску й продажу.

На цьому етапі розробки проекту слід одержати відповіді на такі питання:

  1.  яким має бути розмір коштів для здійснення
    випуску першої продукції;
  2.  чи буде отримано прибуток від реалізації проекту і якщо так,
    то чи буде він достатнім для повернення грошей;
  3.  через який термін будуть повернуті гроші;
  4.  наскільки ємним за платоспроможним попитом, перспективами і конкуренцією буде прогнозований ринок нової продукції;
  5.  якою є планова собівартість продукції, яку розробляють;
  6.  яким є обсяг випуску продукції на ринок;
  7.  скільки років триває реалізація товару на ринку тощо.

У процесі попереднього економічного аналізу корисно визначити дійсну вартість майбутніх грошових потоків, яку генерує інноваційна продукція.

Прибу́ток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. (англ. Profit) — чистий прибуток після сплати податків. Сума, на яку зріс власний капітал компанії за даний період в результаті діяльності цієї компанії.

Прибуток — частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта. Економічний зміст продукту Г — Т — Г’

Прибуток — одне з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства та формування фондів грошових коштів підприємства. На операційну діяльність використовується близько 95 % прибутку.

Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляється в таких рисах:

— прибуток є рушійною силою функціонування та розвитку економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності

— прагнення отримати прибуток сприяє ефективному розподілу та використанню ресурсів, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей.

— прибуток є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення потреб суспільства, що зростають.

Питання прибутку може бути вирішальним для багатьох видів інноваційної продукції. Якщо неможливо продати продукцію за ціною, що перекриває очікувані виробничі витрати і будь-які пов'язані з цим платежі (виробничі накладні витрати, торговельні витрати тощо), то немає сенсу братися за розробку. Економічна оцінка спроектованого виробу здійснюється на підставі його порівняння з відомими зразками-аналогами і включає оцінку наявності недорогих матеріалів, можливості використання відходів.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати показником рентабельності. Ступень прибутковості підприємства і характеризує рентабельність.

Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.

Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.

Залежно від мети аналізу діяльності підприємства розрізняють:

1) Рентабельність продукції – характеризує вигідність виробництва продукції, яка випускається або реалізується підприємством; цій показник використовується при внутрішньогосподарських аналітичних розрахунках, при контролі прибутковості, при впровадженні нових видів продукції.

Rзаг = ПБ \S заг

де ПБ — балансовий прибуток;

SЗАГ — загальна виробнича собівартість

2) Загальний рівень рентабельності (виробництва): цей показник характеризує прибутковість підприємства відносно до всіх ресурсів, які є в розпорядженні підприємства

R заг = ПБ \ (Совф +С ноз)

Такий рівень рентабельності показує, скільки прибутку приходиться на 1 грн вкладеного капіталу.

3) Рентабельність виробничих фондів називається рентабельністю виробництва, що не зовсім вдало, оскільки у формуванні прибутку беруть участь всі види діяльності підприємства, що і не були пов'язані з його основними виробничими фондами:

R овф = ПБ \ С овф *100

4) Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства:

R ак= Пб \САК

де САК — середня сума активів балансу підприємства.

5) Рентабельність власного {акціонерного} капіталу показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Rп= ПБ \СВ.К *100

ПБ — чистий прибуток підприємства за вирахуванням оплати відсотків за кредит;

СВ.К. — сума власного капіталу.

Величину власного капіталу беруть за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням всіх боргових зобов'язань. Цей показник цікавить передусім акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

6) У багато номенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність певного виробу

Ri = (Ці - Si )\Si *100

В процесі аналізу фінансового стану можуть розраховуватися і інші приватні показники: рентабельність поза обернених активів, рентабельність інвестицій.

Усі показники рентабельності можуть бути плановими і фактичними. Відмінність полягає в тому, що для визначення планової рентабельності беруть заплановані дані, а для визначення фактичної — фактичні.

Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, що забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, є підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, економія матеріальних ресурсів, рівень технічного прогресу, а саме, механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Урахування підприємством таких факторів дасть змогу підвищувати ефективність його діяльності.

3.Формування ринкової ціни кінцевого продукту даного проекту (матеріального чи інтелектуального).

Серед економічних категорій, що використовуються в ринковому механізмі господарювання, є ціна.

Ціна - це грошовий вираз вартості товару. За її допомогою порівнюють витрати і результати господарської діяльності, обґрунтовують вибір найефективніших напрямків капітальних вкладень і розвиток нової техніки, стимулюють виробництво та споживання високоякісних видів продукції.

Ціна виступає важливим інструментом конкурентного процесу. Конкурентне ціноутворення є основою саморегулювання ринку та еквівалентного обміну товарами.

Суть ціни найбільш наочно проявляється в її функціях: розподільчій, врівноважуючій, інформаційній, стимулюючій та збереження доходності підприємства.

За характером обслуговуваного обороту продукції всі ціни поділяються на відпускні, оптові та роздрібні.

Залежно від розмірів купівлі-продажу товарів існують біржові, внутрішньофірмові, трансферні, роздрібні ціни.

Ціни за впливом на них конкуренції поділяють на конкурентні, монопольні, регульовані, індикативні.

Ціни відрізняються за територією дії - поясні, національні, світові.

Існують також базові ціни, ціни пропозиції, прейскурантні, виробництва, пільгові.

Процедура оцінки вартості виробництва проекту. Економічне оцінювання об’єкту і процесу технологічної діяльності доцільно здійснювати у такій послідовності:

  1.  визначити витрати матеріалів () за табл. 1:

Таблиця 1

Розрахунок витрат матеріалів

Матеріал

Вартість одиниці вимірювання, грн..

Витрати матеріалів

Вартість витрат, грн.

Усього

  1.  виначити вартість витрат на електроенергію () під час роботи:

                                          Е=Р t, де

Е – спожита електроенергія (кВт год.);

Р – потужність споживача електроенергії (Вт);

t – тривалість роботи споживача електроенергії (год.);

                                         = 0,25 Е, де

-- вартість спожитої електроенергії;

0,25 -- вартість тарифу на електроенергію ();

- здійснити розрахунок оплати праці () на підставі, що оплата працівника 3-го розряду здійснюється погодинно

                                             , де

-- тривалість виконання робіт з виготовлення виробу (год.);

  1.  визначити величину податку на заробітну плату (), який складає 15% від заробітної плати

                                            =0,15

  1.  визначити амортизаційні відрахування на інструменти та обладнання () за табл. 2

                                                                                                        Таблиця 2

Амортизаційні відрахування на інструменти та обладнання

Інструменти і обладнання

Вартість, грн

Час зносу обладнання, грн

Амортизаційні відрахування, грн

                                    , де

-- величина амортизаційних відрахувань на 1 робочу зміну (6 год.), (грн.);

0,1 – коефіцієнт, що враховує 10% від собівартості обладнання;

В—вартість обладнання, (грн.);

N—час зносу обладнання в днях;

- визначити загальну собівартість виготовлення виробу

           

- визначити величину прибутку (П) внаслідок реалізації виробу в межах 10-25% від собівартості виробу

                             П=(0,1-0,25) С

  1.  визначити договірну ціну () реалізації виробу

                              

  1.  визначити рентабельність проектованого виробу

                                

 Загальний підхід полягає створенні електронної таблиці в комп'ютерному табличному редакторі, яка дасть можливість досліджувати вплив ключових параметрів на вартість проекту починаючи із простої моделі та поступово її ускладнюючи. Це дослідження рекомендується проводити в такому порядку:

  1.  визначити вартість елементів виробництва;
  2.  створити електронну таблицю для визначення вартості виготовлення продукції;
  3.  розрахувати розмір усіх витрат на комерціалізацію проекту;
  4.  доповнити електронну таблицю відсутніми витратами по проекту;
  5.  дослідити чутливість вартості проекту до ключових параметрів.

Слід пам'ятати, що за допомогою сучасного програмного забезпечення легко розробити доволі складні моделі, здатні давати конкретний результат навіть при суперечливих даних. Майстерність полягає в тому, щоб дати реалістичні оцінки й виявити області невизначеності.

Основними джерелами даних можуть бути:

  1.  відомості про аналогічні вироби. Зібрана по крихтах інформація може стосуватися матеріалів, компонентів, вузлів, дизайну, характеристик продуктивності;
  2.  виробники та постачальники обладнання, які, зазвичай, із готовністю надають інформацію про його ціни й робочі характеристики. Іноді така інформація доступна через рекламні матеріали та Інтернет-сторінки компаній;
  3.  компанії, що постачають матеріали й обладнання є природнім джерелом інформації про склад, специфікацію, ціни, знижки тощо. Коли вимоги до матеріалів не відповідають зазначеним даним у прайс-листах, постачальники часто можуть надати розцінки або надійні калькуляції на ці матеріали.

Загалом, підхід до оцінки собівартості виробництва проекту можна здійснити шляхом послідовних дій:

1). Скласти виробничу схему проекту, позначивши на ній зв'язки між етапами.

2). Для кожного етапу перерахувати всі чинники, які можуть вплинути на вартість. Вирішити, що відомо, а про що потрібно довідатися з інших джерел.

3). Там, де можливо, потрібно знайти інформацію про вартість, зробити обґрунтоване припущення, переконатися, що не вводите себе в оману, недооцінюючи реальну вартість.

4). Створити комп'ютерну великомасштабну таблицю (наприклад, в Microsoft Excel, щоб змоделювати виробничу схему та витрати). Переконайтеся, що вона дає розумні відповіді.

5). Якщо собівартість трохи вища або дуже близька до очікуваної ціни продажу, то це є підставою для продовження роботи.

6). Якщо вартість набагато нижча за очікувану ціну продажу, можливо упустили щось не враховано або не дооцінено. Необхідно повторно перевірити розрахунки.

7). Продовжити аналіз виробничої схеми, ускладнюючи її відповідно до збільшення знань про процес. Там, де можливо, варто замінити оцінки реальними даними.

Запитання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте зміст та структуру виробничих сил та виробничих відносин.

2. Дайте характеристику економічної системи.

3. Дайте характеристику поняттю «собівартість»

4. Що впливає на ціну товару?

5. Розкрийте послідовність (алгоритм) економічної оцінки проекту.

6. Назвіть джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів. Яка між ними різниця?


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

67421. Сутність і функції фінансів 30.5 KB
  Соціально-економічна сутність та функції фінансів Фінанси являють собою економічні відносини що пов’язані з формуванням розподілом та використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій та завдань держави і...
67422. ФІНАНСОВА СИСТЕМА 40.5 KB
  Поняття фінансової системи та її структура Фінансова система України Характеристика ланок фінансової системи індустріально розвинених країн До п. Поняття фінансової системи та її структура Підходи щодо складу фінансової системи є різними і за складом ланок і за виділенням сфер блоків за ув’язуванням...
67423. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ 47.5 KB
  Управління фінансами здійснюється через систему відносин, що склалися і обумовлене їх історичними, політичними та економічними чинниками. Воно підпорядковано фінансовій політиці держави. У відповідності до фінансової політики визначається обсяг розподілу та перерозподілу національного...
67424. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ 37.5 KB
  Фінансовий контроль – це сукупність дій та операцій щодо перевірки фінансових і пов’язаних з ними питань діяльності суб’єктів господарювання та управління із застосуванням специфічних форм та методів його організації.
67425. СТРАХУВАННЯ ТА СТРАХОВИЙ РИНОК 46 KB
  Економічна сутність страхування та його функції Основні поняття у страховій справі Галузі страхування та їх роль в житті суспільства Страховий ринок як особлива сфера грошових відносин Доходи та видатки страховика Фінансові результати страхових операцій.
67426. ВВЕДЕНИЕ В ЭКОНОМИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ. ПРЕДМЕТ, СОДЕРЖАНИЕ И СВЯЗЬ С ДРУГИМИ НАУКАМИ 564 KB
  Предметом экономического анализа может быть экономика объектов от страны в целом и до отдельного рабочего места. Чаще всего предметом такого анализа является экономика отдельного предприятия фирмы которая рассматривается во взаимодействии с технической стороной производства и экономической политикой государства.