68030

Клубна діяльність – одна з активних форм самореалізації особистості

Научная статья

Педагогика и дидактика

Кожен його учасник поставлений в однакові умови для всіх вироблені спільно єдині вимоги і правила оформлені як Статут клубу. Є ще одна значима особливість клубу: участь у ньому добровільна кількість членів не визначається як наприклад у гуртку чи спортивній секції.

Украинкский

2014-09-17

121 KB

0 чел.

Клубна діяльність – одна з активних форм самореалізації особистості

Молодіжний вік являє собою ніби «світ», що існує між дитинством і дорослістю, тому що біологічне, фізіологічне й статеве дозрівання завершене, а в соціальному відношенні це ще не самостійна доросла особистість. Молодість виступає як період прийняття відповідальних рішень, що визначають подальше життя людини, його сенс, вироблення світогляду. Таким чином, у період молодості, крім вибору супутника життя і створення родини, людина розвивається й реалізується, стверджує себе в обраній справі, здобуваючи професійну майстерність і компетентність. Вищий зміст щирого дозвілля полягає в тому, щоб наблизити коштовне, улюблене й відокремити, скасувати порожнє, непотрібне. Так дозвілля для молодої людини перетворюється на спосіб життя, заповнення вільного часу різноманітними, змістовно насиченими висновками.
    Активне, змістовне дозвілля вимагає певних потреб і здібностей людей. Робити наголос на творчі види дозвіллєвих занять, на забезпечення прямої участі в них кожної молодої людини – ось шлях формування в юнаків і дівчат особистісних якостей, які сприяють змістовному й активному проведенню  часу. Крім того,  дозвілля повинно бути різноманітним, цікавим, розважальним і ненав'язливим. При цьому важливі як зміст, так і форма занять, які мають відповідати потребам та інтересам молоді, органічно сприйматися молодими людьми. Найбільш зручні форми для цього вже вироблені життям. До них відносяться, насамперед, аматорські об'єднання та
клуби за інтересами.

Молодим властиво об’єднуватися в групи. Сьогодні ми досить часто стикаємося з тим, що підліток, аби задовольнити свою потребу в  активності, втягується в асоціальні групи, здійснює протиправні вчинки й т.і. Тому для педагога, вихователя важливо скерувати активність, енергію підлітка в правильне русло. Клуби за інтересами, молодіжні об’єднання – це одна з найкращих можливостей для самореалізації особистості. Що ж приваблює підлітків у таких клубах?

По-перше, це можливість зайнятися улюбленою, цікавою для нього справою (спортом, пошуковою роботою, туризмом, технічною чи художньою творчістю, театром, художньою самодіяльністю, інтелектуальною грою тощо).

По-друге, кістяк таких об’єднань становлять підлітки чи молоді люди з уже достатньо розвинутими цінностями, нахилами. Але є й такі, що лише певною мірою відчувають потребу приєднатися до тієї чи іншої справи.

По-третє, в клубах бере участь і така молодь, для якої важливо не стільки те, чим займатися, скільки бути разом із захопленим справою керівником, другом чи подругою.  Мимоволі в цієї «випадкової» в клубі людини з’являється теж зацікавленість і захопленість  справою, яку полюбляє її ідеал. У неї формуються якості, потрібні для заняття справою.

По-четверте, декого приводить у клуб потреба спілкуватися з ровесниками, бажання утвердитися в очах друзів і приятелів. Тут є можливість компенсувати пасивність, скажімо, в навчальній діяльності.

По-п’яте, сама атмосфера невимушеності, ненав’язливості, можливість бути самим собою, допомагає розкритися кожному.

У клубі учень може починати з нуля формувати про себе думку оточуючих, що позитивно вплине й на його поведінку в навчальному закладі, на думку педагогів та інших учнів. Клуб приваблює підлітків ще й тим, що колектив тут може бути різновіковим. Кожен його учасник поставлений в однакові умови, для всіх вироблені спільно єдині вимоги і правила, оформлені  як Статут клубу.

Є ще одна значима особливість клубу: участь у ньому – добровільна, кількість членів не визначається (як наприклад, у гуртку чи спортивній секції). Педагоги, які ведуть клуби за інтересами, – як правило, ентузіасти, готові займатися улюбленою справою нарівні з іншими членами клубу без заохочень з боку адміністрації. Для них – це не повинність і не заробітчанство, а цікаве проведення часу в колі однодумців.

Але які б мотиви, причини не привели підлітка в клуб, важлива емоційна атмосфера в ньому, побудована на позитиві. Тут навіть  буденна справа (скажімо, миття підлоги чи прибирання посуду після чаєпиття) виконується незвичайно, захоплююче. Був колись час популярності сімейних клубів. І сьогодні потреба в них – дуже гостра. Хоч у професійно-технічних навчальних закладах це важче робити, ніж у школах, проте можливо.

І найважливіше – нема однакових клубів (навіть з однаковими назвами вони різні). Кожен клуб – оригінальний, неповторний, авторський. Звідси: автором, тобто керівником, має бути обдарована, цікава особистість, яка може привабити й повести за собою інших або ще краще – йди в одному ряду з іншими. Клубній діяльності протипоказані формалізм, заорганізованість, запрограмованість. Її особливість – свобода внутрішня, свобода творча, свобода самовираження.

Зрозуміло, що клуби не в змозі вирішити всі молодіжні проблеми. Крім того, мало є серед педагогів самовідданих безкорисливих  ентузіастів. Тому нерідко хороша ідея нівелюється: деякі клуби припиняють своє існування, деякі перетворюються в гульбища чи зборища, деякі  - у звичайні гуртки, схожі на уроки, а деякі існують лише на папері.

Причини тому різні: недосконало розроблена методика клубної роботи й застосовується просте перенесення традиційних форм позаурочної роботи у сферу клубу; ми мало знаємо, як спілкуватися, як співпрацювати з підлітками у вільній, не заорганізованій обстановці; ми не вміємо, яке слід, виявляти інтереси учнів, їхні нахили, потреби, не вміємо мотивувати їх до такої діяльності; не оперативно відгукуємось на сьогоднішні запити молоді, не враховуємо сучасні тенденції; не переймаємо досвід інших, популярних, клубів (не вивчаємо секрети їхньої популярності).

Всі існуючі клуби поділяються на два види: багатопрофільні (поліклуби) і однопрофільні (моноклуби). Багатопрофільні клуби – це своєрідне творче об’єднання з організаційною командою, очолюване керівником (від дорослих) і президентом (від учнів). Оскільки не скрізь є можливість створити багатопрофільний клуб, то частіше зустрічаються моноклуби. Однак колективні творчі справи (КТС), які є основною діяльністю будь-якого клубу, вимагають застосування різних умінь і здібностей. Тому  при підготовці таких справ формуються спеціальні групи, що працюють у різних напрямках.

Обов’язково має бути рада, яка може називатися й по-іншому, але є своєрідним інтелектуальним та організаційним центром. Що ж загрожує моноклубу, які проблеми можуть виникнути?

  1.  Такий клуб може стати замкнутим. Тому важливий вихід зі своїх специфічних інтересів. Клуб має працювати не тільки для себе, а й для оточуючих, приносити всім радість і користь.
  2.  Будь-який творчий колектив переживає злети і падіння. Треба робити так, щоби злети не приводили до «головокружіння від успіху», а падіння – до апатії.
  3.  Потрібна оптимальна різниця у віці або ж така атмосфера в клубі, при якій не існувало б міжвікової відчуженості, конфронтації, а були б умови для передачі досвіду від старших до молодших.
  4.  Важливе розумне поєднання зайнятості в клубі, навчальному закладі, дома.
  5.  Доступ до клубу повинен мати кожен бажаючий, а не за вибором.

Тож, узагальнюючи вищесказане, можна зробити висновок, що «три кити», на яких тримається будь-який клуб,  - це самодіяльність, творчість і самовизначення.

Самодіяльність бере початок від окремих доручень до широкої ініціативи, від педагогічного керівництва до повного самоуправління. Самоуправління кожного клубу має свою структуру, функції, традиції. Але є й загальні ознаки:

  1.  Ядром колективу є рада (штаб, президія тощо).
  2.  Виконання рішень клубного самоуправління обов’язкове для кожного. Його не може відмінити навіть керівник-педагог.
  3.  Управління при вмілому керівництві (!) є могутнім інструментом формування особистості й колективу.
  4.  Самоуправління – це реальна можливість ділового співробітництва підлітка й дорослих, лідерів і всього колективу.
  5.  Самодіяльність у клубі – це й можливість виконання кожним різних соціальних ролей.
  6.  Клубна організація дозволяє формувати тимчасові органи самоуправління (рада справи або ініціативна група).
  7.  Можливість прояву самодіяльності для кожного (чергові командири як відповідальні за стан справ і психологічний клімат у клубі протягом певного часу). Престиж ролі командира в очах підлітка підвищує використання символіки, спеціальних атрибутів і ритуалів як, скажімо, урочиста передача командирського картуза або жезла.

Клубній діяльності обов’язково притаманна творчість. «Усі справи – творчі! Інакше – навіщо?», «У творчості – запорука успіху», «Навіть до маленької справи треба ставитися з любов’ю»  - ці вислови визначають напрям, зміст і атмосферу підліткових клубів. Творчість у клубі – це передусім створення матеріальних і духовних цінностей відповідно до його профілю. А щоб творчість запалювала колектив, треба використовувати всі можливості. Це – і опора на старших членів клубу (учнів), і приклад керівника, і співробітництво з батьками та іншими дорослими. Це – і формування традицій клубу, і вміла організація колективних творчих справ, у яких задіяні всі до одного. В ході КТС формується установка на творчість у будь-якій справі (яскравій, святковій, цікавій чи буденній).

Для підлітка дуже важливо знайти своє місце в житті. Клуб – це саме таке об’єднання, де учень випробовує свої сили, отримує можливість для самовизначення. Чи кожен спроможний наполегливо й цілеспрямовано виявляти свої творчі можливості, шукати, творити своє «Я»? Більшості потрібна підтримка, опора – дарма, що підліток цього, можливо, й не хоче визнавати. Але ця підтримка має бути ненав’язливою, непомітною. Тому старшим доречно виявити педагогічну мудрість, створити для підлітка ситуацію успіху, зробити так, щоб його вклад у спільну справу був у центрі уваги колективу.

Перед тим, як створювати клуб, треба обов’язково визначитися з його метою і призначенням, напрямками роботи. Ініціативна група Вищого професійного училища №25 м. Хмельницького саме так і зробила. Започаткування проекту «Клуби за інтересами» мало на меті об’єднати зусилля учнівського самоврядування гуртожитку, редколегії газети «25 плюс» (розташована в гуртожитку), бібліотеки (теж розташована в гуртожитку), аби створити сприятливі умови для самовираження учнів, які мешкають у гуртожитку, привернути увагу інших учнів до клубної діяльності, залучити до співпраці й дорослих на умовах рівноправності та партнерства. Місцем для проведення клубів за інтересами стала бібліотека. Але щоб строга обстановка бібліотеки не заважала учням розкритися, було вирішено «відкрити» в бібліотеці так звану «кав’ярню», в якій мають збиратися члени клубів за чашкою кави чи чаю, в невимушеній атмосфері. Тому відкриття кав’ярні було приурочене каві і проводилося під звучання кавової кантати Баха. А клуб-кав’ярню названо «Афіна». Голова комісії культурно-масової роботи Ради гуртожитку в образі Афіни господарює в кав’ярні. Редактор газети «25 плюс» - Президент клубу-кав’ярні «Афіна». На сьогодні всі в училищі вже розуміють, що кав’ярня «Афіна» - не просто заклад, у якому на дозвіллі попивають каву. Це – основа спільного проекту – «КЛУБИ ЗА ІНТЕРЕСАМИ». Засновники клубу-кав’ярні: учнівське самоврядування гуртожитку, зокрема комісія Ради гуртожитку з культурно-масової роботи (голова комісії Галина Брошневська), вихователь гуртожитку Наталія Іванівна Обертюк, бібліотека (бібліотекар Людмила Іонівна Романова) і газета «25 плюс» - друкований орган учнівського самоврядування училища (редактор-консультант – автор даної статті).  Проектом передбачалося проведення в цій чудовій кав’ярні, в доброзичливій обстановці засідань клубів за інтересами. На початок ми запланували чотири клуби: дискусійний клуб «Істина», клуб рукоділля «Чарівні пальчики», літературно-музичний клуб «Ліра» і клуб цікавих зустрічей «Довіра». Назва клубу-кав’ярні «Афіна» уособлює мету проекту – розвивати пізнавальну активність, здібності учасників клубів, формувати з них людей мислячих і справедливих. Адже Афіна – це богиня мудрості, істини. Це також богиня справедливої війни. А ми боремося саме проти лінощів, проти всяких негативів, за мирне, дружнє співжиття. Емблема в кожного члена клубу – щит миру Афіни-Паллади. Атрибутами її була сова і змії, які уособлюють мудрість. Разом з тим, Афіна – покровителька ткацтва, тому клуб любителів рукоділля буде під її надійною опікою. А оскільки ще з давніх часів подібні клуби, гуртки (і політичні, й літературні, й мистецькі) часто проводилися в кав’ярнях, то й ми відкрили такий клуб-кав’ярню, яка  відчиняє свої двері кожного третього четверга місяця (саме в третій четвер місяця  поклоняються богині Афіні у грецьких храмах). Девізом членів цього загального клубу стали поетичні рядки, сформульовані самими учнями:

І хоч життя – не стежка в полі,

Та горшки ліплять не святі!

Самі ми є творцями долі,

Творцями щастя у житті!

Спільно розробили Статут клубу.

С Т А Т У Т  

багатопрофільного клубу за інтересами «Афіна»

 

Загальні положення

1. Клуб-«кав’ярня» за інтересами «Афіна» є добровільним, молодіжним (з можливою участю осіб різного віку) об’єднанням, створеним на базі бібліотеки ВПУ №25, розташованої в гуртожитку училища, як спільний проект вихователів гуртожитку, учнівського самоврядування гуртожитку, газети «25 плюс» та бібліотеки.

2. Адреса: м. Хмельницький, проспект Миру, 61/3. Гуртожиток, бібліотека, газета «25 плюс».

3. Робочими мовами клубу є українська, російська та інші мови, необхідні для розгляду питань.

4. Офіційна абревіатура: ККІА.

Цілі та завдання

Головною метою клубу є залучення учнів до організації власної життєдіяльності, активне проведення дозвілля, розвиток здібностей, нахилів та уподобань учнів.

 До завдань клубу входять:

- виявлення інтересів, здібностей, талантів учнів;

- розвиток навичок самоорганізації учнів;

- підтримання в учнів прагнення до самовдосконалення;

- формування партнерських стосунків між дорослими членами колективу та учнями;

- набуття учнями навичок комунікації, роботи в команді; соціалізація учнів.

Для досягнення своїх цілей клуб за інтересами регулярно (кожен третій четвер місяця) проводить засідання чи заняття за різними напрямками: дискусійний клуб «Істина», клуб рукоділля «Чарівні пальчики», літературно-музичний клуб «Ліра», клуб цікавих зустрічей «Довіра» (з ініціативи учнів напрямки можна розширювати).

  •   Членами клубу обирається Рада клубу (у даному випадку – «господарі кав’ярні»). Рада обирає Президента клубу.
  •   Засідання веде голова або визначений головою Ради клубу координатор тематичного засідання за консультативної участі вихователя-наставника.
  •   ККІА забезпечує:

- збір, обробку та обмін інформацією між членами клубу, поширення інформації про роботу клубу в колективі та поза ним;

-   висвітлює свою діяльність в інформаційних виданнях, зокрема в газеті «25 плюс», фотогазеті «Світлина Республіки», на сайті училища;

-   налагоджує зв’язки та співпрацю з іншими зацікавленими добровільними об’єднаннями, фахівцями в тих чи інших напрямках роботи;

-   проводить профорієнтаційну роботу серед шкільної молоді міста Хмельницького та області;

-  бере участь у громадських форумах і заходах, де можна представити результати діяльності клубів.

Членство в клубі

1. Членство в ККІА – добровільне, нефіксоване.

2. Членом клубу може стати особа, яка навчається чи працює у ВПУ №25, проявляє інтереси чи здібності в напрямках діяльності клубу, прагне до самореалізації та самовдосконалення, поділяє цілі та завдання ККІА.

3. Член клубу має право відвідувати всі заходи, здійснювані клубом, брати участь у їх підготовці, організації та проведенні, проявляти ініціативи, залучати до участі в клубній роботі своїх друзів чи знайомих (які перебувають поза колективом навчального закладу: учнів шкіл, друзів за спільними інтересами, дорослих з такими ж інтересами), проводити профорієнтаційну роботу.

4. Член клубу зобов’язаний своєю активною участю сприяти досягненню ККІА його цілей.

Керівні органи ККІА

1. Головним керівним органом ККІА є Рада клубу, що обирається членами клубу на його засіданні. При цьому забезпечується мінімальна норма представництва: 3 учасники від кожного напрямку діяльності (кожного окремого клубу).

2. Рада обирає голову Ради клубу або Президента.

3. До керівництва клубу входить вихователь-наставник, редактор-консультант газети «25 плюс», бібліотекар, голова комісії з культурно-масової роботи Ради гуртожитку.

4. Структурним підрозділом Ради клубу є редколегія, що формується Радою клубу, яка готує та подає інформацією про діяльність клубу до часопису «25 плюс», фотогазети, на сайт училища та в інші інформаційні джерела.

5. Рада клубу має право утворювати в рамках клубу підрозділи, секції, служби (відповідно до потреб, які виникають у ході діяльності клубів за інтересами).

7. В засіданнях Ради клубу може брати участь (з дорадчим голосом) будь-який член клубу.

8. Рішення Ради клубу ухвалюються більшістю голосів членів Ради.

Додаткові положення

1. Реорганізація клубу може відбуватись за пропозицією та погодженням членів Ради ККІА.

2. На засідання керівництво клубу може запрошувати гостей-експертів з питань, що обговорюються, фахівців.

3. У діяльності клубу можуть брати участь учні та викладачі    ВПУ-25  та інші зацікавлені особи різного віку.

4. Регулярна неучасть члена клубу в його роботі без поважних причин веде до його виключення з клубу.

5. Рада клубу розробляє і затверджує девіз та атрибути клубу.

***

Для прикладу з досвіду клубної діяльності нижче наведу матеріал проведеного засідання дискусійного клубу «Істина». Досвід показує, що проведення ефективних дискусій – це мистецтво, що вимагає вміння й того ж таки досвіду. Педагоги мають ретельно готуватися до дискусії, до своєї ролі в ній. Аби обговорення було плідним, добре продумуються такі питання: як вибрати тему; як підготувати учнів до дискусії; що варто підготувати для дискусії; особливості заходу із застосуванням дискусії; як управляти ходом дискусії; що визначає глибину змісту дискусії; складові успіху дискусії; висловлення педагогом власної думки. У процесі планування дискусії треба враховувати такі моменти:

  •  час, необхідний для проведення дискусії, його узгодженість з іншими видами роботи під час дискусії;
  •  місце має бути таким, щоб учні мали можливість здійснювати всі необхідні пересування, створювати необхідні умови для обговорення проблеми та спостереження за його перебігом;
  •  необхідність підготовки матеріалів для роботи учнів та наочного подання результатів обговорення;
  •  за бажанням педагога, учням можуть бути надані письмові інструкції щодо способу виконання завдання;
  •  наявність в учнів уміння працювати в групі.

Кроки педагога під час планування й підготовки дискусії:

  •  Вибір теми для дискусії (вона має бути проблемною, з різновекторними підходами до її висвітлення).
  •  Складання плану дискусії. Його можна пропонувати учасникам заздалегідь, напередодні дискусії. Учні, маючи план, можуть підготуватися до обговорення: попрацювати з літературою, довідниками, підготувати собі нотатки тощо. Можна практикувати і складання плану дискусії за відомою заздалегідь темою безпосередньо на початку обговорення. У цьому випадку доцільно залучити до складання плану самих учнів.
  •  Підготовка матеріалу, який учні мають прочитати до дискусії, щоб уявити всі точки зору.
  •  Складання списку запитань, які допоможуть керівнику спрямовувати обговорення, привернути увагу учнів до проблеми.

Загальні правила організації дискусії:

  •  Проведення дискусії починати з постановки конкретного дискусійного запитання.
  •  Не можна формулювати питання з вимогою визначити, хто має рацію, а хто – ні, яка точка зору правильна, а яка – ні, тощо.
  •  У центрі уваги може бути ймовірний перебіг подій (що було б можливим у зв’язку з тими чи іншими обставинами; що могло б відбуватися, якби…; чи були альтернативні варіанти розгортання подій тощо).
  •  Всі висловлювання учнів мають звучати в руслі обговорюваної теми.
  •  Педагог може виправляти помилки й неточності, які допускають учні й спонукати їх робити те саме.
  •  Всі твердження учні повинні аргументувати, обґрунтовувати. До цього спонукають їх запитаннями типу: “Які факти свідчать на користь твоєї думки?”, “Як ти розмірковував, коли дійшов до такого висновку?”.
  •  Дискусія може закінчуватися як консенсусом (ухваленням погодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між учасниками обговорення.

Алгоритм управління дискусією з боку педагога

  •  Повторити хором основні правила дискусії.
  •  Робити помітки, які дозволяють триматися в рамках обговорюваної проблеми.
  •  Активно користуватися жестами та мімікою, які допомагають підтримувати хід дискусії, не перериваючи її.
  •  Щоб повернутися до теми обговорення, можна нагадати учням: «Здається, ми відхилилися від теми. Тож повернімося до поняття…»
  •  Уважно слухати учнів, стежити за обговоренням, настроєм.
  •  Не дозволяти обговоренню перетворитися на палку суперечку, але й не гасити всіх проявів емоцій. Ставити конкретні запитання, щоб  пробудити обговорення, та абстрактні, щоб остудити запал.
  •  Змінити формулювання обговорення проблем або застосувати інший прийом пожвавлення думок, якщо дискусія вщухає.
  •  Перед завершенням обговорення цікавитись, чи хтось бажає додати щось на завершення.  
  •  Виділити достатньо часу для заключної частини й запропонувати учням самостійно підбити підсумки за такою схемою: назвати найпереконливіші аргументи обох сторін (перелічити їх); вказати, де можна отримати інформацію-відповідь на додаткові запитання, що виникли в ході дискусії.

Організація дискусій пов’язана з груповою роботою. Робота учнів у дискусійній групі має бути чітко організована. Здебільшого учні здійснюють розподіл ролей у межах групи, обираючи: ведучого (організатора), завданням якого є організація обговорення питання, залучення до цього всіх членів групи; аналітика, який ставить запитання учасникам під час обговорення проблеми, піддаючи сумнівам висунуті ідеї та формулювання; секретаря, який   веде протокол, фіксуючи все, що стосується розв’язання проблеми, та зазвичай виступає перед аудиторією, доводячи позицію своєї групи; спостерігача, який оцінює участь кожного члена групи за визначеними критеріями. Крім того, можна призначити учня, який слідкує за часом, чергує.

Схема проведення дискусії:

  •  введення учнів у проблеми;
  •  розподіл учнів на групи й визначення ролей у їх межах;
  •  конкретизація завдань;
  •  обговорення проблем у малих групах;
  •  звіт про обговорення, загальне обговорення;
  •  підсумки.

Узагальнені правила дискусії:

  •  Виступи мають відбуватися організовано (виступати можна лише з дозволу ведучого, повторний виступ – через певний проміжок часу), не можна дозволяти учасникам сперечатися, лаятись.
  •  Кожен виступ має бути підкріплений фактами.
  •  Під час обговорення кожен учасник має отримати можливість висловитись.
  •  Кожне висловлювання уважно розглядається.
  •  Під час обговорення недопустимо «переходити на особистості», навішувати ярлики, вживати принизливі висловлювання тощо.
  •  Обов’язковим є  дотримання визначеного регламенту. Краще, якщо час залишається (його можна рівномірно розподілити між учасниками наприкінці дискусії), аніж не вистачає на колективне обговорення та підсумки.

ЗРАЗОК

Тема дискусії: «Пізнай себе»

Мета: навчити учнів спілкуватися, дискутувати за певними правилами, дотримуючись культури дискусії; розвивати комунікативні навички, вміння чітко формулювати свою думку, аргументувати свою позицію; виховувати кращі особистісні якості.

Обладнання: атрибути клубу, плакати з висловами, правила клубу.

Усі члени дискусійного клубу при вході отримують емблеми й обирають  із запропонованих геометричних фігур (квадрат, прямокутник, круг, трикутник, зигзаг) ту, яка найбільше до вподоби.

Звучать позивні клубу

Вихователь. У нашому шаленому й жорстокому світі, де все підкорюється законам моди, споживання та конкуренції, здається дивною і старомодною туга за людьми, які залишаються собою і не втрачають індивідуальності. Ми – не древні греки й не живемо у діжці, але часто, подібно до Діогена, шукаємо Людину, тягнемося до того, кого могли б назвати особистістю. Ми шукаємо в нього поради, підтримки, любові або розуміння не тому, що він «такий, як усі», а тому що чимось вирізняється, і це «щось» оцінив наш розум і дивовижним чином відчуло серце. Не можна приховати того, що нам часто буває приємно, якщо з тих же причин інші люди починають тягнутися до нас. Щоразу, коли якась наша особлива властивість чи вміння, тонка риса душі змінює щось у їх свідомості або змушує вібрувати струни їхнього серця – ми радіємо не лише тому, що нас оцінили. Ми щасливі, тому що стали комусь потрібні і зрозуміли, чим саме потрібні. І тому що риси та здібності, які розкрилися в нас, знайшли відгук в інших і розкрили скарби їхніх сердець та розуму. Саме на тему самопізнання ми й поговоримо сьогодні.

Ведучий 1. Виходить дивна річ: щоб відкрити інших людей і стати їм ближчими, краще відчувати і розуміти їх, потрібно спочатку відкрити самого себе, свою індивідуальність і навчитися проявляти її. Немає людини без індивідуальності – запевняють філософи і психологи. Вона існує навіть якщо ми про неї нічого не знаємо або давно забули. В кожного з нас є унікальні неповторні риси та здібності, свої «родзинки», завдяки яким ми можемо постійно відкривати щось нове в собі й навколишньому світі. І коли ці особливі здібності починають проявлятися в найрізноманітніших формах, нас відкривають інші люди.

Ведучий 2. Щоб виділитися із загальної сірої маси, ми часто намагаємося у всьому бути схожими на тих, хто сьогодні популярний, наслідувати те, що зараз модно і що рекламується. Ми прагнемо бути схожими на всіх (тільки не на себе!), не розуміючи, що таким чином навпаки – зливаємося із собі подібними. Ми запитуємо себе: «Як реалізуватися?», але не всі усвідомлюємо, що універсальних рецептів тут бути не може.

Ведучий 3. Ті, кого ми вважаємо унікальними й неповторними людьми, залишили нам багато цінних порад, але чи допоможуть вони нам – залежить лише від нас. Якщо наші критерії індивідуальності обмежуються розмірами «90-60-90» або накачаними біцепсами, товщиною гаманця, кількістю пластичних операцій, амурних пригод чи конкурентів, яких вдалося обігнати, – навряд чи ці корисні поради стануть у нагоді, та й малоймовірно, що будуть взяті до уваги. Як же набути власної індивідуальності? Поради, які дали нам великі люди, спираючись на власний досвід, незвичайні, але дивовижно прості.

Ведучий 4. Існує один важливий ключ, який допомагає розкрити таємницю людської індивідуальності. «Мій секрет… дуже простий: бачить лише серце. Найголовнішого очима не побачиш», - так просто й поетично сказав про нього Сент-Екзюпері в «Маленькому принці». У кожному з нас є загадковий «посередник», таємнича ланка, нитка, яка з’єднує нас з усім світом, іншими людьми, природою і Богом – наше серце. Споконвіку його пов’язували не лише з емоціями – в деяких стародавніх культурах серце вважалося центром духовного життя, сховищем свідомості, волі, любові, розуму й душі. Воно завжди розглядалося як місце зустрічі людини з Богом та іншою людиною. Вчення про серце пронизує всі традиції минулого: його звеличували, шанували й вірили, що лише воно є істинним джерелом мудрості та пізнання. «Серце» - це ключовий термін, пов’язаний із духовним пробудженням і пробудженням індивідуальності.

Ведучий 5. Лише «очима серця» можна побачити істинну суть кожної істоти і явища, і лише серце знає міру та ціну кожного нашого судження і вчинку. У стародавні часи цінувалася мудрість, не добута з книг, а пізнана серцем, оскільки вважалося, що істина передається лише «від серця до серця», опосередковано від будь-яких слів, теорій і настанов.

Члени клубу зачитують поради великих людей, як відкрити самого себе

* Не допускай, щоб у тобі згасла потреба вчитися.

* Шукай не успіху, а сенсу життя.

* Не втомлюйся ставити собі важливі запитання й не поспішай одразу відповідати на них – нехай саме життя і твоє серце підкажуть відповідь, тоді вона буде перевірена власним досвідом і підтверджена тими, хто пройшов цей шлях.

* Склади список найважливіших і найактуальніших для тебе питань.

* Не піддавайся рутині, інерції, пасивності, розбивай стереотипи, міняй старі звички, позбувайся упереджених думок.

* Навчайся у природи – вона підкаже все, що потрібно.

* Знай, що немає перешкод, які неможливо подолати, адже з людиною не відбувається нічого такого, чого б не було сил витримати. 

* Не забудь, що найбільше твоє багатство – це доброта серця, здатність віддавати те краще, що маєш, і нічого не вимагати натомість.

* Стався уважно й турботливо до людей, які тебе оточують.

* Шукай друзів і споріднені душі, а також бережи ті зв’язки, які тебе з ними пов’язують, як зіницю ока.

* Не припиняй відкривати для себе любов.

* Вчися бачити, чути й відчувати серцем.

* Лови миті щастя й не шукай його дуже далеко: воно поруч!

* Мрій не теоретично й не абстрактно. Намагайся втілити свої мрії. Не чекай від інших того, що можеш зробити сам.

* Наважуйся і вирушай у шлях, відкривай нові далі і пам’ятай, що у тобі живе «той самий Мюнхаузен»! Нехай твоїм девізом стануть слова Володимира Висоцького:

Серед не пройдених шляхів —
Один шлях мій!
Серед нездоланих вершин —
Одна — за мною!

Вихователь. Давньогрецький мудрець Сократ закликав: «Пізнай самого себе» .  Що ж означає пізнати самого себе? Для того щоб стати моральною і вихованою людиною, необхідно добре знати самих себе: і те добре, що є в нас, і наші недоліки. Крім того, треба знати або хоча б уявляти, якими ви хотіли б або вважали за необхідне стати, до чого ви прагнете, що для вас означає, наприклад, поняття «моральна людина». Тільки в такому випадку, порівнявши себе з вашим ідеалом, ви зможете побачити, що вам слід вдосконалювати в собі, й визначити, як це слід робити. Чи буває так, що ви з люб’язною посмішкою допомагаєте на вулиці вчительці, яку зустріли випадково, нести сумку з покупками, а через декілька хвилин розштовхуєте літніх людей, щоб увійти швидше до тролейбуса? Якщо ви чините саме так, то у вас багато показного; ви прикидаєтеся вихованим тільки тоді, коли вам це вигідно або на очах знайомих.

Справжні ввічливість, моральність – це не святкове вбрання, а повсякденний одяг, який завжди повинен бути охайним і гарним. Коли людина, усвідомлюючи свої позитивні риси, об'єктивно й рішуче, критично ставиться до своїх недоліків, на цій основі формує реальні життєві плани щодо культурного, морального, фізичного, інтелектуального – така позиція є найсприятливішою для самовдосконалення. Чим раніше замислиться людина над тим, якою вона хоче або повинна бути, то більше в неї буде можливостей і часу для того, щоб наблизитися до свого ідеалу. І чим раніше вона стане на шлях самовдосконалення, тим більшу відстань їй  вдасться пройти.

На початку  нашого засідання ви обрали геометричну фігуру, яка вам подобається. Кожна з цих фігур має певні риси, які асоціюються з вами. Тож давайте перевіримо, наскільки ви знаєте себе.

Ведучі зачитують ключ до тесту «Хто ви» - значення фігур: квадрата, трикутника, прямокутника, круга, зигзага.

Вихователь. Після того, як  ми вже дещо про себе довідались, можемо перейти до нашої дискусії. Сьогодні ведучою дискусії буде наша «Афіна» (Брошневська Галина). Але ви маєте знати, що ведучим наступних дискусій може бути будь-хто. Самі члени клубу мають право пропонувати теми дискусій, розробляти питання до них, але зауважу, що дискусія відбувається при наявності декількох думок, які потрібно доводити, аргументувати, доходити таким чином до істини. Саме тому наш клуб називається  «ІСТИНА».

Афіна-ведуча. Сьогодні в нас дискусія на тему «Пізнай себе». Адже якщо людина  пізнає себе, то починає замислюватися над іншими питаннями, що стосуються нашого життя й поведінки, стосунків між людьми та ін. За тиждень до цього дня ви мали змогу ознайомилися  з питаннями дискусії. І кожен з вас прийшов сюди сьогодні вже з певними думками.

Питання дискусії

  1.  Чи треба пізнавати себе? Чи, може, краще, не «копатися» в собі, а жити, як виходить, не задумуючись, хто ти і для чого прийшов у цей світ?

 

  1.   Чому людина так часто змінює своє «обличчя»? Чи означає це, що вона цим самим змінює і свою сутність?

  1.  Якщо людина в різних обставинах – різна, то як знати, яка вона насправді?

  1.  Чому людина показує себе не з кращого боку тоді, коли цього не бачать батьки чи, скажімо, вчителі?

  1.  Чому, спілкуючись в компанії чи навіть в Інтернеті, молоді люди ведуть себе так розв’язно, грубо, вульгарно? Це потрібно для «самоствердження» чи для чого?

  1.  Чи варто все ж вдосконалювати себе, формувати в собі кращі моральні якості, які підносять людину на вищий ступінь розвитку? Чи самовдосконалення не має смислу?

Але для того, щоб розпочати нашу дискусію і щоб вона проходила у правильному руслі,  то ви маєте знати правила дискусії і дотримуватись їх протягом усієї дискусії. Ці правила ви повинні настільки глибоко усвідомити, щоб потім могли їх мимовільно застосовувати у своєму повсякденному житті, що допоможе стати людьми толерантними, комунікабельними, товариськими. Тож давайте хором повторимо правила дискусії і це буде постійним ритуалом на початку інших засідань  дискусійного клубу.

Правила дискусії

  1.  Якщо хтось говорить – слухай.

  1.  Хочеш висловитись – підніми вгору символічний знак  «Я».

  1.  Говори тоді, коли отримаєш у руки жезл.

  1.  Не перебивай того, хто говорить.

  1.  Поважай право кожного на власну думку.

  1.  Не заперечуй категорично думку іншого, а доводь

       аргументовано і виважено свою.

  1.  Критикуй думку, а не саму людину, яка її висловлює.

  1.  Не смійся з думки чи з мови іншого.

  1.  Висловлюйся щиро й відверто – тоді тобі повірять.

  1.  Заохочуй до розмови інших, не вдавайся до монологу.

  1.  В дискусії всі рівні – не залежно від віку і статусу.

Ведучий зачитує перше правило (хором повторюють), і т.д.

Давайте перейдемо до першого питання.

Ведучий зачитує перше питання і висловлює свою думку стосовно нього. Обговорення.

Ведучий розповідає притчу «Таємниця життя»

Таємниця життя

Притча

Дуже давно, в незабутні часи Бог спитав ангелів:

- Де сховати таємницю життя?

Один ангел запропонував сховати таємницю у глибині морів. Бог сказав:

- Це було б занадто просто. Прийде день, коли люди доберуться до найглибшого океану.

Тоді ангели запропонували сховати таємницю в Матері-Землі. Бог відповів, що і це було б дуже просто, бо люди обійдуть увесь світ і перекопають усю землю.

Після довгого мовчання ангели запропонували сховати таємницю на верхівці найвищої гори. Але Бог каже:

  •  Прийде день – і людина вибереться на найбільш високі гори.
  •  Але якщо таємницю не можна сховати ні в морі, ні в Матері-Землі, ні в горах, то де ж тоді її можна сховати?

Після короткого мовчання Бог сказав:

  •  Люди доберуться до чотирьох частин світу, до найглибших морів і найвищих гір і навіть зірок раніше, ніж пізнають самих себе. Тому таємниця життя повинна бути схована в них самих.

Тож пізнати себе – пізнати свою таємницю.

Ведучий зачитує друге питання. Обговорення. До цього питання прив’язані й наступні питання. Зачитуються 3 і 4 питання. Обговорення. Перегляд відеороликів з циклу «Поки батьки не бачать». Дискусія навколо питань і відеороликів.

Вихователь: Тепер, дорогі друзі, давайте, підведемо підсумки нашої дискусії. Чиї висловлювання виявились цікавими, чиї аргументи – переконливими? Чи змінив хтось із вас свою думку під впливом аргументів ваших товаришів? Чи зробили ви висновок про необхідність самопізнання? 

Висловлюються учасники клубу

Вихователь: Пропоную ще невеличкий трихвилинний тест, яким ми перевіримо, наскільки вдумливі ви люди.

Тест

Вихователь: Отже, вміти творити самого себе – одна з великих здібностей людини. Проте важливо зайнятись цим вчасно, у дитинстві та юності – коли попереду ще все життя. І тоді життєвий шлях буде таким, який ви оберете для себе, яким ви зробите його самі.

Кожен педагог-вихователь має розуміти, що підліткове, молодіжне дозвілля закріплює, а багато в чому й закладає в молодій людині такі звички й уміння, які потім цілком визначатимуть його ставлення до вільного часу і до життя. Саме на цьому етапі життя людини виробляється індивідуальний стиль дозвілля та відпочинку, накопичується перший досвід організації вільного часу, виникає прихильність до тих чи інших занять. Визначається й сам принцип організації та проведення вільного часу – творчий чи навпаки. Таким чином, реалізується одне з головних завдань людини – всебічно розвивати здібності. Формування та розвиток здібностей можуть бути реалізовані на основі задоволення потреб, які є рушійною силою здібностей. Тому всебічний розвиток здібностей людини це настільки ж усебічне задоволення його потреб. При активному дозвіллі знаходить задоволення цілий комплекс потреб, у тому числі й потреба особистості в розвитку, самовдосконаленні. Вона виявляється як її свідоме бажання спеціально впливати на себе певними заняттями, вправами з метою самовдосконалення та розвитку. Значення цієї потреби надзвичайно велике, адже тільки зовнішніх, хоча б і визначальних, умов недостатньо для реалізації цілей усебічного розвитку людини. Треба, щоб сама людина бажала розвитку, розуміла його необхідність. А це можуть зробити тільки довірливі, партнерські стосунки педагога-вихователя та учня.

Тетяна Боднарук,

     методист, завідувач інформаційно-видавничого відділу, редактор-консультант газети «25 плюс» (органу учнівського самоврядування)

ВПУ №25 м. Хмельницького


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

41413. Проведення гідрологічних і метрологічних спостережень і гідрометричних робіт. Вимірювання витрат води гідрометричною вертушкою 384 KB
  Мета практики: польова учбова гідрометрична практика має за мету закріплення студентами теоретичних знань по гідрометрії та гідрології і набуття ними практичних навичок...
41414. Учет кредитов банка, займов и процентов за пользование заемными средствами 63.78 KB
  По договору займа одна сторона (заимодавец) передает в собственность другой стороне (заемщику) деньги или другие вещи, определенные родовыми признаками, а заемщик обязуется возвратить заимодавцу такую же сумму денег (сумму займа) или равное количество других таких вещей того же рода и качества.
41415. Учет прочих доходов и расходов. Методы учета заготовления и приобретения материалов 25.11 KB
  Для учета прочих доходов и расходов предназначен счет 91 Прочие доходы и расходы.По кредиту счета 91 Прочие доходы и расходы в течение отчетного периода находят отражение:· поступления, связанные с предоставлением за плату во временное пользование (временное владение и пользование)
41416. Понятие о забалансовых счетах и особенности отражения операций на этих счетах. Учёт расчётов с бюджетом по НДС 20.4 KB
  В отдельных случаях организации при осуществлении хозяйственной деятельности используют не принадлежащие им средства, находящиеся у них во временном пользовании, распоряжении или на ответственном хранении.
41417. Бухгалтерский учет затрат на строительство объектов 17.84 KB
  Порядок учета затрат на строительство объекта зависит от способа производства объекта – хозяйственного или подрядного. При использовании подрядного и хозяйственного способа производства строительные и монтажные работы отражаются у застройщика на счете 08
41418. Виды, формы и системы оплаты труда 17.83 KB
  Выплата заработной платы обычно производится в денежной форме в валюте РФ (в рублях). В соответствии с коллективным или трудовым договором по письменному заявлению работника оплата труда может производиться в иных формах
41419. СПЕЦИФИКА СОЦИАЛЬНОЙ РЕАЛЬНОСТИ 122 KB
  Существование человека вне общества невозможно. Но что такое общество, как оно возникает, каково его строение, в соответствии с какими принципами оно существует и функционирует Эти вопросы составляют предметное поле того раздела философских знаний, который называется социальной философией
41420. Порядок ведения и отражения в учете кассовых операций 20.81 KB
  Первичными документами по кассе являются документы, разработанные ЦБ России. Прием наличных денежных средств кассами организаций производится по приходным кассовым ордерам, подписанным главным бухгалтером или лицом, уполномоченным на это письменным распоряжением руководителя организации.
41421. Учет операций на расчетных счетах в банках 20.45 KB
  Він розширив її територію на підкорених древлян сіверян радимичів. міська верхівка почала боротись за розширення прав міста і відтоді усі князі перед посіданням князівського престолу укладали “ряд†договір з Вічем. Розширена – укладена за князювання Володимира Мономаха чи його сина Мстислава. Розширена Правда встановлювала норми щодо захисту земельної власності феодалів та обмеження майнових і особистих прав феодально залежного населення.