68037

Літературна подорож «У гості до Кобзаря» (Т.Г. Шевченко і Донеччина)

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Шевченка прикрашений рушником. На дошці висить карта Донецької області чи України на якій прапорцями позначені місця з якими пов’язане ім’я Тараса Шевченка. Шевченка наші земляки М. Звучить українська народна пісня Заповіт вірші Тараса Шевченка.

Украинкский

2014-09-17

823.5 KB

7 чел.

Літературна подорож

« У гості до Кобзаря»

(Т.Г. Шевченко і Донеччина)


 В залі на чільному місці розташовано портрет Т. Г. Шевченка, прикрашений рушником. Фотокомпозиція з використанням калини, верби, колосся.

На дошці висить карта Донецької області (чи України), на якій прапорцями позначені місця, з якими пов'язане ім'я Тараса Шевченка.

Підготовлена книжкова виставка «Шевченко і Донеччина» за розділами:

1) Ім'я Кобзаря на карті Донеччини;

2) Шевченко в творчості Донецьких письменників;

3) Лауреати Державної премії імені Т. Г. Шевченка - наші земляки (М. Рибалко «Незакатная звезда», В. Стус за збірку «Дорога до болю», І. Дзюба за книгу «Бо то не просто мова, звуки»).

Звучить українська народна пісня «Заповіт» (вірші Тараса Шевченка).

1ведучий. Далекий, дуже далекий нам 1814 рік - близнюк отих

покріпачених років, коли самодержавство катами поставило неволю і

недолю «на нашій - не своїй землі».

Перший місяць весни цього року приніс родині Григорія Шевченка, що жила в селі Моринці, Звенигородського повіту, Київської губернії, сина    Тараса, приніс поміщику Василю Енгельгардту, нащадку ліфляндських баронів, який мав 50 тисяч рабів, іще одну покріпачену душу, а Україні і всьому світові - геніального поета.

Знову наступили березневі дні і з ними нова, 198 річниця від дня народження нашого великого національного поета Т. Г. Шевченка.

 

2ведучий. В ці дні, коли вся Україна вшановує пам'ять поета, ми, дорогі

друзі, завітаємо в гості до нашого Кобзаря. Запрошуємо вас на літературну

подорож, яка познайомить нас з місцями, подіями, людьми Донецького

краю, з якими пов'язане ім'я Тараса Григоровича Шевченка.

 

1 ведучий. Донеччина, як і вся Україна, свято шанує пам'ять геніального українського поета. Вшанування Великого Кобзаря бере початок ще в 1911 році, коли Бахмутська міська дума (тепер місто Артемівськ Донецької області) виділила і передала Шевченківському комітету на відзначення 50 - річчя з дня смерті поета і художника, кошти для будівництва пам'ятника поету в Києві. Це перша згадка про вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка у нас, на Донеччині.

2 ведучий. А зараз ми зробимо зупинку в місті Маріуполі. Вона пов'язана з людиною, яку називають «знайомцем Великого Кобзаря». Це Феоктист Авраамович Хартахай, грек із села Чердаклі, відомий вчений і педагог. Він добре знав поета і був одним із тих, хто 10 березня 1861 року на своїх плечах ніс труну з тілом Шевченка від Академії мистецтв до Смоленського кладовища. З пекучим болем у своєму прощальному слові він сказав:

 «Україно! Україно! Де твій син вірний? Мова українська! Де твій батько, що тебе шанував, що через його і тебе більше поважати стали? Спи ж, тату, поки правда з кривдою силу міряти будуть, поки правда запанує на світі».

1 ведучий. Цю скорбну промову молодого оратора на рідній мові
великого Кобзаря з глибокою повагою слухали М. О. Некрасов, М. Є.
Салтиков - Щедрін, Ф. М. Достоєвський, І. С. Тургенєв.

Всі прощальні промови, що прозвучали над гробом Т. Г. Шевченка, були надруковані в українськім журналі «Основа» просто як промови. І тільки яскрава промова нашого земляка, щиро насичена образами українського фольклору, отримала особливу назву: «Рідне слово Феоктиста Хартахая».

2 ведучий. Навчаючись в Петербурзі, в університеті, Ф. Хартахай
належав до літературного гуртка, який в останні роки свого життя зібрав
біля себе Т. Г. Шевченко. В Маріуполі існує легенда про те, що Тарас
Григорович подарував Хартахаю примірник «Кобзаря», в який своєю
рукою дописав рядки, що були викреслені цензурою.

Як дорогоцінну реліквію зберігав Феоктист Авраамович листя з лаврового вінка, що був на голові покійного, і китицю з його гроба. Після поховання він придбав на аукціоні чарку і стакан, що належали Тарасу Григоровичу. Всі ці речі зараз знаходяться в Державному музеї Т. Г. Шевченка в Києві.

1 ведучий. Ф. Хартахай зробив великий внесок в розвиток народної освіти в Маріуполі. У 1875 році на свої кошти він відкрив в місті прогімназію. Завдяки його діяльності 15 жовтня 1876 року в Маріуполі були відкриті чоловіча та жіноча гімназії. Їх засновником і першим директором був Ф. Хартахай. Ця його діяльність теж була своєрідним впровадженням в життя ідей Т. Г. Шевченка про народну освіту.

 

(Виконується пісня на слова М. Петренка «Дивлюсь я на небо...»)- аудіо запис

 2 ведучий. Дорогі друзі! Ви зараз прослухали пісню, яка стала народною давно. А написав її наш земляк, український поет - романтик 19 століття Михайло Петренко, який народився і виріс у місті Слов'янську Донецької області.

Так сталося, що ім'я нашого славного земляка теж пов'язане з іменем

Т. Г. Шевченка. І тому наступну зупинку в нашій подорожі ми зробимо в місті Слов'янську.

1 ведучий. Великий Кобзар цікавився творчістю Михайла Петренка, добре її знав. Вірш «Дивлюсь я на небо...» був улюбленим віршем Тараса Григоровича, який він переписав до себе в альбом.

Після повернення з заслання,  Шевченко одержав дозвіл приїхати на свою рідну Україну. Михайло Петренко був одним із тих, до кого в цей приїзд завітав у гості Тарас Григорович.

Ось як відобразив зустріч Т. Г. Шевченка і М. Петренка в своєму оповіданні «Несподіваний візит» донецький письменник Володимир Калініченко.

Читець. «Правду кажучи, сам Михайло Миколайович був приголомшений зустріччю. У самих світлих мріях не бачилось йому знайомство, та ще ось так - на порозі свого дому!

Ганнуся, - покликав він дружину, - ти тільки подивись, якого дорогого гостя доля нам послала! Сам Тарас Григорович Шевченко. І вони з таким захватом дивилися на нього, що поет всміхнувся в густі вуса, подобрішав очима і промовив:

Та не дивіться ви на мене, як на ікону Миколи чудотворця! Я - Тарас — многогрішний. А прийшов у гості до поета Петренка, вірші якого колись переписав до себе в альбом. Чудові вірші, і досі напам 'ять знаю:

Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю,

Чому я не сокіл, чому не літаю? Чому мені, боже, ти крильця не дав, Я б землю покинув, і в небо злітав.

  У Михайла Миколайовича навіть через смагляву шкіру на щоках спалахнув рум 'янець.

- Пригадував я ці рядки там, під Кос — Аралом. І так хотілося стати тим соколом! Та тільки летіти не від землі, а до неї, рідної і незабутої, милої України. Відпустили ось царською милістю провідати батьківські краї. Та вже надивився в дорозі, як живуть на оцій землі, і чую, в пору вже мріяти... Далеко за хмарами, подальше від світу... Він доторкнувся до руки Петренка, сказав серйозно: «Спасибі, братчику! Таким віршам і літати по — соколиному — високо і чисто! Люди заспівають, вітер підхватить...»

  2 ведучий. Ця зустріч відбулася 6 червня 1857 року в м. Лебедині, де тоді     Михайло Миколайович Петренко жив і працював.

  1.  ведучий. А тепер ми знову повертаємося до Приазов'я. Літератори цього дивовижного куточка України багато робили і роблять для популяризації творчості Т. Г. Шевченка.
  2.  ведучий. Великий внесок в цю справу зробили і грецькі поети Приазов'я. Серед них Георгій Костоправ, Василь Бахтаров, Дмитро Демерджі, Леонтій Кир'яков, Георгій Меотіс -Данченко, Дмитро Папуш, Павло Саравас, Петро Чумбаш, Антон Шапурма.

Ще у 1933 році Георгій Костоправ вперше зробив переклад Шевченкового «Заповіту» грецькою мовою. У 1964 році, до 150 -річчя письменника було підготовлено рукопис перекладу «Кобзаря» румейською мовою.

У 1933 році в Київському видавництві «Український письменник» побачив світ «Кобзар» Т. Г. Шевченка в перекладі на мову приазовських греків. Так, один з письменників Дмитро Демерджі присвятив Шевченкові вірш.

Шевченко на Кос - Аралі

Заспанії хвилі, хмари посивілі,

Шелестить - шепоче очерет вві сні.

Над Аральським морем вибілена горем

Чайка білокрила квилить вдалині.

Він стоїть похмурий, виглядає бурю.

               

Може, громовиці десь уже гудуть,

І вітри ударять, і розвіють хмари,

І душі бентежній спокій принесуть.

Серце рветься з туги, натерпівсь наруги

В цій пустелі вбогій, у тюрмі без ґрат.

Ой, важка наруга: ні рідні, ні друга,

В наймах сестри милі, у кайданах брат.

Та за чорні грати волю не сховати!

Знає, громовиці скоро загримлять!

Блискавки ударять і розвіють хмари.

І криваві пута зірвуть, спопелять!

Знов в очах зоріє - світиться надія.

Плинуть в Україну мрії - кораблі.

Ні, не буде ката, будуть син і мати!

Та в Сім'ї великій Люди на землі!

1 ведучий. Великий внесок у цю справу зробив патріарх літератури греків Приазов'я Леонтій Кир'яков. З цього приводу доречно навести такий факт з біографії Леонтія Несторовича. В його родині зберігали, як найдорожчу реліквію, «Кобзар» Т. Г. Шевченка. Це був той самий «Кобзар», який Шевченко подарував Ф. Хартахаю. Після смерті Хартахая книга потрапила до родини діда Леонтія Кир'якова - Костянтина Івановича. Так поезія Шевчека назавжди стала супутницею поета.

2 ведучий. Ми з вами - мешканці с. Ялта, в якому велика частина жителів

грецької національності. І тому сьогодні, коли ми вшановуємо пам'ять

Великого Кобзаря, будемо читати його вірші і українською, і грецькою

мовами.

( Читець читає вірш «Думка» в перекладі Леонтія Кир 'якова «Ну

низма»)

«Думи мої, думи мої, ви мої єдині» в перекладі Леонтія

Кир'якова «Ну низма»

Нуньїзмата - м, нуньїзмата - м,

Та агапимена - м,

Чолмас сис ста атха орис

Ми питайтьі мена.

Сис, така - м та перистзря,

Хту Днипро - масс гнзпсит

Ки петаситьі - златьі

Ас ту чол на пексит

Ан гарипс, чуплахс киргизис.

Клзгньї тьі ки няшкун,

Ма тьі зхньї лзфтзрия

Ки ставро - па валун.

Сис та нунзмата - м петасит,

Лоя на сас лзгу

Лалашарка, ки та пльїча - м,

Дама - сас на клзгу.

1 ведучий. Дорогі друзі! Т. Г. Шевченко пов'язаний з нашим селищем і своїм родовим корінням, через близьких родичів. Це праонука Т. Г. Шевченка - Параска Іванівна Шевченко. Народилася вона в 1904 році в селі Шевченкове. Здобувши освіту, вона пішла до сусіднього села вчителювати в початкових класах. Після закінчення педінституту вона отримала призначення в грецьке село Ялта на березі Азовського моря.

 В середній школі нашого селища Параска Іванівна 16 років викладала біологію та хімію.

Батькові Параски Іванівни Тарас Григорович доводився двоюрідним дядьком. А мати - рідна онука молодшого брата Тараса Григоровича -Йосипа Григоровича Шевченка. Рідний дід по матері - Трохим Йосипович Шевченко - рідний племінник і хрещеник Т. Г. Шевченка. Ще й досі в Ялті живі люди, що були учнями Параски Іванівни і добрим словом згадують свою вчительку.

2 ведучий. Майже за два десятиріччя, котрі провела Параска Іванівна в Ялті, встановилися в неї численні дружні стосунки. Вона виростила трьох дітей. Сини Борис і Людвіг живуть в Москві. Людвіг Генріхович -професор, доктор наук, завідуючий відділом промислової технології кормів у Російському інституті тваринництва.

Борис Генріхович - кандидат біологічних наук, працює в Московській сільськогосподарській академії.

Дочка Віра Генріхівна - пенсіонерка, живе в Маріуполі.

1 ведучий. Слухаючи сьогодні поезії Шевченка, мимоволі замислюєшся над тим, що дивує, захоплює в його творчості. Ось які прекрасні слова сказав про поезію В. Винниченко: «Незвичайна простота, непідробленість його поезії. Жодного фальшивого, силуваного звуку. Коли читаєш його, то почуваєшся так само легко, як десь у лісі, лежачи на траві і дивлячись на небо. Ліс зітхає, шепоче, розповідає щось струмок, всміхаються своєю білою усмішкою хмаринки - і все те до діла, все у гармонії з усім».

(Звучать вірші Шевченка у виконанні учасників подорожі).

2 ведучий. Знаменною подією в культурному житті трудящих Донбасу стало 8 вересня 1955 року. Саме в цей день урочисто на бульварі поруч з Державною науковою бібліотекою імені Крупської було відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченко.

Це було щось символічне. Адже в цей день виповнилось 12 років з дня визволення Донбасу від німецько - фашистських загарбників.

Читець.

Він прийшов на Донбас,

Як до рідного дому

І спинився Тарас

На бульварі новому

А навкруг без кінця

Рідні діти і внуки

Простяглись до співця

Роботящії руки.

(В. Соколов)

2 ведучий. Прекрасні вірші, присвячені Шевченкові, є в багатьох донбаських поетів. Послухаємо вірші відомого донецького поета С. Жуковського.

(Учасники читають вірші «Пісня», «Воля»)

Станіслав Жуковський

Воля

Вечір. Степ. І туга невимовна.

Чорна смуга моря вдалині,

Воля вже, але вона умовна

І гірка, неначе полини.

Ще йому всміхаються зловтішно,

Як повірить друзям і собі?

Ось уже й помилування вийшло,

То ж кінець і мукам, і ганьбі.

Йде у степ він по траві убогій,

Де ти, воля? - думає щомить.

«Вьіхожу один я на дорогу», -

У душі згорьованій щемить.

Тоне степ у сяєві лазурі,

І так чітко видно в тишині:

Батареї контури похмурі

І фортеці стіни кам'яні.

Там за ними рекрутів могили,

Там хрести журою маячать.

Як везти його сюди спішили,

Відпускати звідси не спішать.

Заблукали з поштою папери,

Дні і ночі так повільно йдуть.

Набридають п'яні офіцери,

І журби нічим не відвернуть.

 

Так далеко Петербург і друзі,

Україна, кручі і Дніпро.

Тільки з ним його невсипна муза,

З ним його і слава, і добро.

Пісня незабутня калинова,

Котру не зломить і не збороть.

І велике, непідкупне Слово,

Як великі Правда і Народ.

Станіслав Жуковський

Пісня

Злітає тихо і в.зорях висне,

Поету душу пройма до дна

Протяжна рідна вкраїнська пісня,

Солодка втіха його земна.

В уяві: верби, під сонцем річка,

Стара хатина, вишневий сад.

І чорні брови і чорне личко...

Ой, як же гарно співа солдат.

Легким туманцем беруться очі,

Тарас в задумі чоло схиля.

Як рветься мрія до тебе, отча,

Полита потом людським земля.

А пісня птахом над світом лине,

Долає гори, річки й моря.

О друже Скобелєв, за віщо гине

Твого таланту ясна зоря?

Звучить твій голос джерельно - чистий,

І ллється в пісні така снага,

Що кров бунтує, бентежить мислі,

На серце щемом гірким ляга.

...Зазнавши муштри, знущань і горя,

Нітрохи серцем він не заскнів.

Все той же в ньому дух непокори.

І той же в грудях священний гнів.

 

Тремтіть, свавільні царі неситі,

Він знає силу свого пера.

Допоки пісня лунає в світі,

Душа поета не умира.

  1.  ведучий. Живе і буде жити на Донеччині пам'ять про славного сина України. У 1985 році Державна премія ім. Т. Г. Шевченка була присуджена Рибалко Миколі Олександровичу за збірку поезій «Незакатная звезда» та вірші в періодичній пресі. У 1991 році посмертно цю премію присуджено Стусу Василю Семеновичу за збірку «Дорога  до болю». У 2004 році високу нагороду одержав Іван Дзюба за серію публіцистичних виступів; книга письменника «Бо то не просто мова, звуки» відразу ж набула актуального звучання.
  2.  ведучий. Поезія Кобзаря не дає сприймати землю, на якій ми народились, живемо, просто як територію, а робить її рідною землею, Батьківщиною.

8 травня 1991 року було розпочато похід - реквієм за тим маршрутом, за яким 135 років тому везли труну з тілом великого українського поета, щоб за його «Заповітом» поховати тіло у рідному краї. Незабутня могила генія міцно і чарівно поєднала нас любов'ю.

Читець.

Як не хотілось зустрічати

На білім світі ту біду,

Тепер до тебе, рідна мати,

Я шляхом вічності іду.

Ген поле вже зазеленіло

І неба зоріє блакить,

Прийми моє козацьке тіло,

Душа до бога хай летить

О Україно, Україно!

Як часто снилась ти мені,

Була порадою для сина

Отам в снігу на чужині,

Як жить хотілося на волі,

Щасливе бачить майбуття.

Прийми мої жалі і болі,

Як сон короткого життя,

Я - колосок в твоєму житі,

Що колись скосять косарі,

Щоб не були на цьому світі

Голодні діти й матері Така вже доля твого сина,

Як кобзарів сумні пісні...

О Україно! Україно! Як часто снилась ти мені.

 

1ведучий. Підсумком цього рейду стало створення пам'ятного літопису

«Останнім шляхом Кобзаря». Наш земляк Володимир Слезенєв, що приймав активну участь у його створенні, сказав:

«Дух Шевченка витав над Донецьким степом, мабуть, з першої години багатостраждального становлення нашого краю, і любові, яка горіла в серці Тараса, вистачить на багато поколінь донеччан».

2ведучий. Почесними фундаторами літопису «Останнім шляхом

Кобзаря» виступили Донецький металургійний завод, міськвиконком

Маріуполя, Донецька, Дружківки.

 Як бачимо, Шевченко упевнено увійшов у кожну родину наших співвітчизників.

З ласки Божої здійснилася мрія українського поета - Україна стала незалежною державою: «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля». Живе слово поета може стати тим джерелом живої води, якої так прагне сьогодні людська душа.

Похід - реквієм «Останнім шляхом Кобзаря» засвідчив невмирущість високої шани і любові вільної і незалежної України до свого великого сина. Доля Тараса Шевченка - це доля українського народу. Наш земляк Володимир Сосюра присвятив Шевченкові такі рядки:

На могилу приносять розкішні вінки

З пишних квітів садів України

Кароокі дівчата, стрункі юнаки -

І всміхаються гори й долини...

І щасливий Дніпро зустрічає дідів

І жінок - Батьківщини окрасу.

І гримить «Заповіту» безсмертного спів,

На високій могилі Тараса.


В центрі П. І. Шевченко


В. Стус


Антон Шапурма

Антоп Амвросійович Шапурма народився 29 січня 1911 року в селищі Приморське, Донецької області, в селянській сім'ї. Після закінчення семирічної школи навчався в Київському інституті народної освіти. З 1930 року працював бухгалтером на підприємствах міста Жданова. Друкуватися почав 1932 року в періодичних виданнях Донеччини.

Окремими виданнями вийшли: в перекладі на російську мову— книга віршів та казок («Донбас», 1972), у перекладі на українську мову — казка «Сорок небилиць» («Веселка», 1977). Чимало цікавих творів надруковано у збірнику «Ленін яшве» (Вид-во Київського університету, 1973). Аитон Шапурма — член Спілки письменників України.


Дмитро Папуш

    Дмитро Савич Папуш народився 19 листопада 1918 року в селищі Приморське, Донецької області, у селянській родині. 1939 року закінчив Маріупольський педагогічний технікум.

Учасник Великої Вітчизняної війни. Був поранений. Має бойові нагороди. Вчителює в рідному селищі.

Пише вірші з 1952 року. Друкується в газетах Донеччини.


Георгій Костоправ

1903-1944

Георгій Антонович Костоправ народився в селі Малий Янісоль (тепер село Куйбишеве), Володарського району, Донецької області, в сім'ї сільського писаря. Закінчив сільську школу. Працював у Маріуполі на заводі, а в 1932—1937 роках — у пресі. Літературну діяльність почав у середині двадцятих років, пишучи вірші російською мовою, а з 1931 року — переважно грецькою. Автор збірок «Перші кроки» (1933), «Здрастуй, життя!» (1937). Ряд творів надруковано в колективному збірнику грецьких поетів України «Ленін живе!» (Вид-во Київського університету, 1973).


Леоптій Кир'яков

Леонтій Несторович Кир'яков народився 8 травня 1919 року в селищі Приморське, Донецької області, у селянській родині Закінчив Маріупольський педагогічний технікум.  Працював у пресі кореспондентом.

Учасник Великої Вітчизняної війни. Був поранений. Нагороджений кількома медалями.

Перші вірші були надруковані у газетах Донеччини. 1976 року у видавництві «Донбас» в перекладі на українську мову вийшла збірка його поезій «Завжди в дорозі».

Член Спілки письменників України.


Василь Бахтаров

Василь Ілліч Бахтаров народився 17 березня 1937 року в селі Максимівка, Волноваського району, Донецької області, в селянській родині.

В 1960—1961 роках навчався у технічному училищі м. Жданова. Працював у колгоспі. Нині працює на будовах тресту «Ждановсільбуд».

Друкується в періодичних виданнях Донеччини.


Григорій Данченко (Меотіс)

Григорій Іванович Данченко (Меотіс) народився 14 вересня 1941 року в селищі Приморське, Донецької області, у селянській родині.

1958 року закінчив Приморську середню школу, а згодом Бердянське технічне училище. Нині — художник-оформлювач у м. Жданові.

Вірші пише з 1961 року. Друкується в періодичних виданнях України.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31346. МЕТАФИЗИКА КУЛЬТУРЫ. ОПЫТ СИСТЕМАТИЗАЦИИ ИДЕЙ РУССКИХ РЕЛИГИОЗНЫХ МЫСЛИТЕЛЕЙ 9.52 MB
  Духовная скудость текущей повседневности российского социума ужасает. Сейчас уже мало кто сомневается в бесперспективности новейшего российского либерализма. Дело не только в его роковой беспочвенности, в отрыве от национальных культурно-исторических корней, но и в каком-то совершенно немыслимом ранее «либеральном варварстве», выражающемся и в переходе от преклонения перед Западом к расовой ненависти к Востоку
31347. Образ птицы Бену в контексте древнеегипетской религии и мифологии 3.8 MB
  Важность специального исследования образа Бену обусловлена не только стремлением подробнее осветить его значение, но, и уходит гораздо глубже. На наш взгляд, объяснив закономерности развития и функционирования этого образа в системе древнеегипетских религиозно-мифологических представлений, мы во многом приблизимся к решению проблем, касающихся некоторых аспектов культа животных; и шире, к выявлению закономерностей мифотворчества в древнем Египте.
31348. ЭКРАННАЯ КУЛЬТУРА КАК НОВАЯ МИФОЛОГИЯ (НА ПРИМЕРЕ КИНО) 6.3 MB
  Экранная культура: основные понятия история развития и специфика современного состояния Понятие экранной культуры и основные этапы ее развития Экранная культура и современное коммуникативное пространство Экранная культура в контексте средств массовой коммуникации. Мифы в экранной культуре: традиции и современность Понятие мифа применительно к экранной культуре Новая мифология как способ...
31349. Фантастика и миф : использование мифологических образов в современной фантастической литературе 571.13 KB
  Тем не менее мы видим здесь не хронику давно забытых событий а историю о подлой неблагодарности королей об интриганахпридворных о законниках выворачивающих истину наизнанку чтобы отправить на тот свет неугодного им человека. И теперь перед нами возникает следующий не менее интересный вопрос: зачем же понадобилось невероятное в романе изображающем человека Всем известно что Свифт не единственный писатель который вводил в свои произведения фантастические образы. Вспомним лермонтовского Демона пушкинскую Русалку в повести Гоголя...
31350. РАЗВИТИЕ ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКОЙ ИНИЦИАТИВНОСТИ В ДЕТСКОМ ВОЗРАСТЕ 9.73 MB
  Структура и функции исследовательской инициативности в деятельности человека . Психологические исследования деятельности человека по изучению сложных многосвязных объектов . В настоящее время развитие общества характеризуется все возрастающей динамичностью проникновением на новые уровни познания природы изменением социального устройства и возникновением качественно новых видов деятельности в ранее неизвестных областях. Особое значение здесь приобретает стремление и способность личности активно исследовать новизну и сложность меняющегося...
31351. КОММУНИКАТИВНЫЕ СТРАТЕГИИ И ТАКТИКИ АГИТАЦИОННОГО ТЕКСТА И ИХ СТИЛИСТИЧЕСКАЯ РЕПРЕЗЕНТАЦИЯ 850 KB
  Формирование в стране новой коммуникационной среды, новых форм коммуникационного обмена, становление системы активных публичных коммуникаций обусловило актуальность социопрагматического аспекта анализа феноменов вербальной коммуникации. По выражению О.С. Иссерс, «в сегодняшнем обществе сформировался социальный заказ на знание закономерностей общения»
31352. Параметрические модели популяционной динамики и их приложение к задачам демографии 6.7 MB
  Приближение стабильного населения и решение уравнения Лотки. Макроэкономическая модель устойчивого развития населения. В настоящей диссертационной работе проведена систематизация и предпринята попытка развития параметрических методов моделирования динамики численности популяций и в частности населения вводится понятие информационного параметра как отличительной черты цивилизованного общества от биологической популяции и рассматривается его участие в демографических процессах. В работе уделено особое внимание параметрическому...