681

Міжнародне співробітництво в сфері інтелектуальної власності в галузі комп’ютингу

Реферат

Мировая экономика и международное право

Всесвітня організація інтелектуальної власності. Євразійська патентна організація. Участь України у міжнародному співробітництві у сфері інтелектуальної власності. Співробітництво зі Всесвітньою організацією інтелектуальної власності.

Украинкский

2013-01-06

111.5 KB

449 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТХЕНІКА”

РЕФЕРАТ

на тему:

“Міжнародне співробітництво в сфері інтелектуальної власності в галузі комп’ютингу”

з курсу “Інтелектуальна власність”

Виконав:

ст. гр. ІТПм-12

Чепак Д.М.

Прийняв:

доц. каф. ІСМ

Якушев В.С.

Львів 2012
Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………………..3

1. Всесвітня організація інтелектуальної власності………………………………………..4

2. Європейська патентна організація……………………………………………………….13

3. Євразійська патентна організація………………………………………………………..15

4. Африканські організації інтелектуальної власності…………………………………....15

5. Участь України у міжнародному співробітництві у сфері інтелектуальної

власності……………………………………………………………………………………..16

5.1 Співробітництво зі Всесвітньою організацією інтелектуальної власності….17

5.2. Співробітництво з Європейським патентним відомством……………………18

5.3. Двостороннє співробітництво…………………………………………………..18

Висновок……………………………………………………………………………………...20

Список використаної літератури……………………………………………………………21


Вступ

Міжнародне співробітництво в сфері інтелектуальної власності в галузі комп’ютингу є необхідною складовою розвитку сучасного суспільства. З розвитком інформаційних технологій зросла потреба у більш надійному захисті ОІВ. Але, як відомо, різні країни по різному ставляться до охорони авторського права і в цьому випадку потрібне міжнародне співробітництво, законодавство якого було б вище законів країн-учасниць. Тісне міжнародне співробітництво дало б змогу зменшити поширення плагіату і захистити майнові і немайнові права авторів.

Найбільш авторитетними міжнародними організаціями є : Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), Європейська патентна організація (ЕПО), Євразійська патентна організація (ЄАПО).  

Вони далі будуть розглянуті у цій роботі.


1. Всесвітня організація інтелектуальної власності

Комплекс заходів щодо міжнародної співпраці координує Всесвітня організація інтелектуальної власності, яка є однією з 16 спеціалізованих установ Організації Об'єднаних Націй. Попередником ВОІВ було Об'єднане міжнародне бюро з охорони інтелектуальної власності (BIRPI), створене у 1893 році на базі об'єднання Міжнародних бюро Паризької і Бернської конвенцій. Як ці Бюро, так і BIRPI (до 1970 року) функціонували під «високим наглядом» Уряду Швейцарської Конфедерації. Штаб-квартира BIRPI до 1960 року розміщувалася в Берні, потім отримала постійну акредитацію в Женеві.

Треба відзначити, що згадані органи цієї міжнародної організації здійснювали координацію не тільки питань Паризької і Бернської конвенцій, а ще й шести спеціальних угод і конвенцій, а саме:

•   Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (Мадридська угода, 1891 рік);

•   Мадридської угоди про недопущення фальшивих або таких, які можуть ввести в оману, позначень товарів (1891 рік);

•   Гаазької угоди про міжнародне депонування промислових зразків (Гаазька угода, 1925 рік);

•   Ніццької угоди про міжнародну класифікацію товарів і послуг з метою реєстрації знаків (Ніццька угода, 1957 рік);

•   Лісабонської угоди про охорону найменування місць походження і їх міжнародну реєстрацію (Лісабонська угода, 1958 рік);

•   Римської конвенції з охорони інтересів виконавців, виробників фонограм та органів мовлення (Римська конвенція, 1961 рік).

Принципове рішення про створення міжурядової спеціалізованої організації було прийняте в 1967 році на Дипломатичній конференції в Стокгольмі, де була підписана Конвенція, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності. ВОІВ почала діяти а 1970 року, а в 1974 році вона отримала статус спеціалізованої установи Організації Об'єднаних Націй.

Діяльність ВОІВ регламентується трьома основоположними документами:

•   Конвенцією про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності;

•   Угодою між Організацією Об'єднаних Націй і ВОІВ;

•   Угодою про штаб-квартиру ВОІВ.

Цілі створення ВОІВ були сформульовані в преамбулі до Стокгольмської конвенції (1967 року), а саме:

•   поліпшення взаєморозуміння і розвиток співпраці між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до суверенітету і рівності;

•   заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності у всьому світі;

•   модернізація і підвищення ефективності адміністративної діяльності союзів договорів, створених у сфері охорони промислової власності, а також охорони літературних і художніх творів, при повній повазі до самостійності кожного із союзів.

Згідно з положеннями статті 1 Угоди між ООН і ВОІВ остання несе відповідальність за вчинення належних дій відповідно до своїх основоположних документів, а також дій, передбачених союзами і договорами, адміністративні функції яких виконує ВОІВ. Ця організація сприяє розвитку творчої інтелектуальної діяльності і полегшенню передачі технологій у сфері промислової власності країнам, Що розвиваються, для прискорення їх економічного, соціального і культурного розвитку з урахуванням компетенції ООН та її органів, а також інших установ, що входять до системи ООН.

Діяльність ВОІВ спрямована на:

•  сприяння охороні інтелектуальної власності у всьому світі шля хом співпраці між державами і міжнародними організаціями;

•  забезпечення адміністративної співпраці між союзами у сфері охорони інтелектуальної власності, союзами, створеними в рамках Паризької і Бернської конвенцій, а також в рамках угод, підписаних членами Паризького союзу.

Інтелектуальна власність включає в себе дві основні сфери прав: промислову власність, що головним чином охоплює винаходи і товарні знаки, та авторське право, що головним чином охоплює літературні, музичні, художні та аудіовізуальні твори.

Сприяння забезпеченню охорони інтелектуальної власності у всьому світі полягає в тому, що ВОІВ заохочує укладення нових договорів, сприяє модернізації національного законодавства в різних країнах, надає технічну допомогу країнам, шо розвиваються, збирає і розповсюджує інформацію, забезпечує роботу служб, що полегшують отримання правової охорони винаходів, промислових зразків, знаків для товарів і послуг, у випадках, коли таку охорону хочуть отримати в кількох країнах, а також сприяє розвитку інших форм співпраці між державами-членами ВОІВ.

ВОІВ зосереджує адміністративне управління союзами в Міжнародному бюро в Женеві, що є секретаріатом ВОІВ. Контроль за діяльністю союзів здійснюється керівними органами ВОІВ. З точки зору економії коштів таке централізоване управління вигідне для дер-жав-членів ВОІВ, а також для суб'єктів приватного сектора, зацікавлених в охороні промислової власності, об'єктів авторського права і суміжних прав.

Керівними органами ВОІВ є:

•  Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського союзів;

•  Конференція, членами якої є всі держави-члени ВОІВ;

•  Координаційний комітет, до якого входять держави-члени ВОІВ, що є членами Виконавчого комітету Паризького і(або) Бернського Союзів, а також

•  Швейцарська Конфедерація як країна місцеперебування ВОІВ. Станом на травень 1998 року членами Координаційного комітету були 72 т~>аїні, в тому числі Україна.

Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесіі кожні два роки, Координаційний комітет — щорічно.

Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін, який може бути продовжений. Генеральний директор є депозитарієм ратифікаційних грамот і актів про приєднання до договорів та угод, адміністративні функції яких виконує ВОІВ. Секретаріат ВОІВ має назву «Міжнародне бюро».

Членом ВОІВ може стати будь-яка держава, що є членом Паризького або Бернського союзів, а також будь-яка інша держава, що задовольняє, щонайменше, одній з таких умов:

•   є членом ООН, будь-якої з пов'язаних з ООН спеціалізованих установ або членом Міжнародного агентства з атомної енергії;

•   є Стороною Статуту Міжнародного суду;

•   запрошена Генеральною Асамблеєю ВОІВ стати учасником Конвенції про заснування цієї організації (Конвенція ВОІВ).

Станом на травень 1998 року державами-членами ВОІВ були 169 держав.

Організаційна структура управління ВОІВ досить складна. Це пов'язано з історією створення і розвитку Організації, а також з тим, ще починаючи з часу її заснування в минулому сторіччі, поступово складалися нові договори, кожний з яких створював самостійний союз країн-учасниць, як правило, зі своїм адміністративним органом і бюджетом. Ці союзи були об'єднані загальним предметом договорів, відповідно до яких вони були створені (за видами інтелектуальної власності), а також загальним для них секретаріатом (Міжнародним бюро). До 1967 року загальний секретаріат (BIRPI) обслуговував ок­ремі союзи, створені відповідно до кількох договорів: Паризької і Бернської конвенцій, Мадридської, Гаазької, Ніццької і Лісабонської угод. Ці договори мали загальні особливості структури. Кожний з них:

•   утворював Союз держав-учасниць;

•   утворював адміністративний апарат для членів Союзу з метою прийняття рішень;

•   передбачав загальний секретаріат (BIRPI);

•   передбачав сплату внесків державами-учасницями, а також їх витрачання BIRPI з метою забезпечення адміністративних функцій союзів.

Згадані договори взаємопов'язані спільною ієрархічною структурою в зв'язку з тим, що Паризька конвенція розглядалася як най більш загальний договір у сфері охорони промислової власності, і Бернська конвенція — як найбільш загальний договір з охорони авторського права. Кожна з цих конвенцій містить положення, ще передбачають укладення державами-учасницями спеціальних угод, які стосуються окремих видів промислової власності (для членів Паризького союзу) і авторського права (для членів Бернського союзу).

Мадридська, Гаазька, Ніццька і Лісабонська угоди були укладені як спеціальні угоди в рамках відповідної статті Паризької конвенції і були відкритими для приєднання до них не тільки держав-учас-ниць Паризького союзу. Така структура, крім усього іншого, забезпечувала збереження державами, що підписали спеціальні угоди, базових принципів, покладених в основу більш загального договору (таких, як національний режим або право пріоритету) без необхідності повторно згадувати ці принципи в тексті спеціальної угоди.

Стокгольмська конференція 1967 року провела низку реформ у структурі управління ВОІВ, що в загальних рисах можна охарактеризувати таким чином:

1) прийнята Конвенція про заснування Всесвітньої організації  інтелектуальної власності (Конвенція ВОІВ) як об'єднуючої  організації з метою розвитку інтелектуальної власності і за безпечення адміністративної співпраці різних союзів. Функції  секретаріату ВОІВ покладено на BIRPI — Міжнародне бюро;

2) для кожного з вищезазначених договорів, функції секретаріату яких виконувало BIRPI, були прийняті нові акти (Стокгольмські акти), спрямовані на раціоналізацію та уніфікацію  адміністративної структури, що реалізується відповідно до договорів шляхом створення для кожного з них Асамблеї, а також встановлення уніфікованої періодичності прийняття  програм і бюджетів;

3) для координації діяльності Асамблей різних союзів у спільних  питаннях, наприклад діяльності Міжнародного бюро, Конвенцією ВОІВ було передбачено заснування Координаційного комітету ВОІВ;

4) Конвенцією ВОІВ були передбачені численні перехідні положення на час передачі функцій і повноважень BIRPI Міжнародному бюро ВОІВ.

На виконання рішень Стокгольмської конференції були зроблені два подальших спрощення структури ВОІВ, а саме:

•   з метою сприяння ширшому приєднанню до договорів, адміністративні функції яких виконує ВОІВ, запровадити з січня 1994 року уніфіковану систему внесків, відповідно до якої кожна держава-учасниця Конвенції ВОІВ, що є учасницею принаймні одного із згаданих договорів, сплачує тільки один внесок незалежно від кількості договорів, учасником яких вона є, замість того, щоб платити окремі внески, пов'язані з участю в інших договорах, фінансування діяльності яких здійснюється держа-вами-учасницями;

•   з метою сприяння ширшій участі держав у процесі укладення нових договорів і активізації приєднання до цих договорів — роз'єднати зв'язки між новими договорами і договорами загального характеру (Паризька і Бернська конвенції), беручи до уваги, що ці зв'язки є результатом визначення нових договорів як спеціальних угод у рамках загальних договорів. Процес укладення нових договорів або приєднання до них став більш відкритим для будь-якої держави-учасниці Конвенції ВОІВ замість обмеження, що діяло раніше — обов'язкової участі в Паризькій або Бернській конвенції.

Так, делегація будь-якої держави-учасниці Конвенції ВОІВ отримала можливість участі з правом голосу в Дипломатичних конференціях, на яких були прийняті Договір про закони відносно товарних знаків (TLT), Договір ВОІВ з авторського права (WCT) і Договір ВОІВ з виконань і фонограм (WPPT). Ці договори є відкритими для приєднання будь-якої зі згаданих держав.

Існуючу структуру управління ВОІВ можна визначити як чоти-рирівневу, на кожному з рівнів функціонують такі органи:

І. Головні органи — це засновницькі органи держав-учасниць, створені відповідно до Конвенції ВОІВ і договорів, адміністративні функції яких виконує ВОІВ («Керівні органи»). Вони включають Генеральну Асамблею ВОІВ, Конференцію ВОІВ, Координаційний комітет ВОІВ, асамблеї кожного із союзів, адміністративні функції яких виконує ВОІВ, а також Конференцію представників держав-учасниць договорів, прийнятих відповідно до раніше прийнятого Акта за умови, що уперше договір був укладений до проведення Стокгольмської (1967 року) дипломатичної конференції і що існують держави-учасниці попереднього Акта, які ще не приєдналися д< Стокгольмського акта. Усього діє 21 такий орган, чергові сесії скликаються, як правило, раз на два роки.

У рамках Паризького і Бернського союзів діють також виконавчі комітети, сесії яких скликаються в ті роки, коли асамблеї цих союзів не збираються на свої чергові сесії. Чергові сесії Координаційногс комітету скликаються щорічно.

II. Комітети, створені відповідно до положень договорів. У рам ках чотирьох договорів, що встановили міжнародні класифікації об'єктів промислової власності (Ніццька угода 1957 року, Локарн-ська угода 1968 року, Страсбурзька угода 1971 року і Віденська угода 1973 року), на доповнення до асамблей союзів, створених відповідно до цих договорів, безпосередньо самими договорами створені комітети, що отримали назву «Комітети експертів». Завданням комітетів є періодичний перегляд класифікаційних систем, введених запроваджених договорами.

Ш. Комітети, створені в рамках одного або більше головних органів, їх можна умовно поділити на три групи:

а)  Бюджетний комітет і Комітет із службових приміщень, члени

яких обираються Генеральною Асамблеєю ВОІВ на чотири-

річний термін;

б) три Постійних комітети:

•   із співпраці у сфері промислової власності, створений Конференцією ВОІВ;

•   із співпраці у сфері авторського права і суміжних прав, створений Конференцією ВОІВ;

•   з питань інформації у сфері промислової власності, створений асамблеями Паризького Союзу, Союзу РСТ і Союзу МПК, а також Координаційним комітетом ВОІВ;

в)  тимчасові Комітети експертів, створені для спеціальних цілей.

Ці комітети є механізмами, що традиційно застосовується у ВОІВ для виконання підготовчих робіт під час створення нових міжнародно-правових актів, як правило, у формі договорів, що встановлюють нові норми у сфері інтелектуальної власності. Після того як робота Комітету експертів досягла певної стадії, скликається дипломатична конференція з метою укладення договору, який регулюватиме правовідносини щодо об'єкта інтелектуальної власності, що є предметом діяльності даного Комітету. Таким чином, завдання і термін діяльності Комітетів експертів обмежені часом укладення відповідних договорів. В останні роки в рамках діяльності ВОІВ діяли такі Комітети експертів:

•   з урегулювання міждержавних спорів у сфері інтелектуальної власності;

•   з розробки Договору про патентні закони;

•   з питань розвитку Гаазької угоди про міжнародне депонування промислових зразків;

•   з загальновідомих знаків;

•   з ліцензування товарних знаків;

•   з розробки Протоколу до Бернської конвенції;

•   з розробки можливого акта для забезпечення захисту прав виконавців;

•   з розробки Протоколу про аудіовізуальні виконання.

IV. Робочі групи, що створюються Постійними комітетами або Комітетами експертів. Для робочих груп заздалегідь визначаються їх завдання і термін діяльності, а метою їх роботи є сприяння обговоренню і розв'язанню окремих проблем, що виникають у зв'язку з технічними особливостями або конфіденційністю питань, які бажано розглядати обмеженою кількістю фахівців.

Меморандумом Міжнародного бюро ВОІВ, підготовленим до 32 серії засідань Асамблеї держав-учасниць ВОІВ, що відбувся у березні 1998 року, визначені подальші напрями і конкретні заходи щодо вдосконалення і підвищення ефективності структури управління ВОІВ.

Штаб-квартира ВОІВ знаходиться в Женеві. ВОІВ має також розташоване в Нью-Йорку бюро зв'язку з ООН. Головними джерелами доходів бюджету Міжнародного бюро ВОІВ є збори, що надходять від приватних користувачів служб міжнародної реєстрації (80 % надходжень), внески урядів держав-членів ВОІВ (14 %), а також надходження від продажу публікацій і нарахування процентів (6 %). Розміри зборів визначаються Асамблеєю Союзу Договору про патентну кооперацію (Договір РСТ), а також Мадридського і Гаазького союзів. Розміри внесків встановлюються Конференцією ВОІВ і Асамблеями шести союзів, що фінансуються за рахунок внесків.

У рамках ВОІВ функціонує заснований у 1994 році Арбітражний і посередницький центр, що є частиною Міжнародного бюро. Центр надає послуги з урегулювання комерційних спорів між приватними сторонами з питань інтелектуальної власності.

ВОІВ провадить видавничу діяльність, публікуючи монографії, збірники, довідники, а також періодичні видання з питань охорони інтелектуальної власності.

З січня 1996 року діє Угода між ВОІВ і Всесвітньою торговельною організацією (ВТО), що передбачає співпрацю Міжнародного бюрс ВОІВ із Секретаріатом ВТО у сфері надання допомоги країнам, ще розвиваються, а також у зв'язку з інформаційними повідомленнями і зібранням законів та правил країн-членів ВТО.

Від дня створення Держпатенту України і Державного агентства України з авторських і суміжних прав (ДААСП України)" їх представники активно співпрацюють у керівних органах ВОІВ, беруть участь у роботі її постійних комітетів і комітетів експертів, а також у керівних і робочих органах союзів, адміністративні функції яких виконує ВОІВ. Україна з 1993 р. входить до складу Координаційного комітету ВОІВ.

Починаючи з 1993 року, Україна є членом Постійних комітетів ВОІВ з питань інформації у сфері промислової власності та із співпраці з метою розвитку в цій сфері, з 1995 року — Постійного комітету ВОІВ із співпраці з метою розвитку у сфері авторського права і суміжних прав.

ВОІВ надає Україні істотну консультативно-методичну, технічну і фінансову допомогу, зокрема з таких питань:

•   створення і модернізація національного законодавства з питань охорони інтелектуальної власності, авторського права і суміжних прав, проведення експертизи законодавчих актів;

•   формування і постійне поповнення національного патентно-інформаційного фонду, а також удосконалення довідково-пошукового апарату із застосуванням сучасних інформаційних технологій;

•   підготовка і підвищення кваліфікації національних кадрів фахівців з питань охорони інтелектуальної власності (організація і проведення семінарів з участю фахівців ВОІВ, безплатне надання навчально-методичної літератури, стажування фахівців).

' Відповідно до Указу Президента України від 13 березня 1999 р. № 250/99 на базі Міністерства України з питань науки і технологій, Державного патентного відомства України і Державного агентства України з авторських і суміжних прав створено Державний комітет України з питань науки та інтелектуальної власності.

Свідченням визнання активної позиції України та її внеску в розвиток міжнародної співпраці у сфері інтелектуальної власності стало відвідання Києва Генеральним директором ВОІВ лікарем А. Богшем на запрошення Уряду України в листопаді 1995 року.

Під час перебування у Києві лікар А. Богш мав зустрічі з керівниками Верховної Ради і Уряду України, в ході яких було дано високу оцінку зусиллям нашої держави в напрямі створення і вдосконалення національної системи охорони інтелектуальної власності. За великі заслуги в сприянні розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні Генеральному директору ВОІВ А. Боготу було присвоєне звання Почесного доктора права Київського університету ім. Т. Г. Шевченка.

Про визнання ролі України в розвитку міжнародної співпраці свідчить нагородження у жовтні 1998 року Президента Національної академії наук України академіка Б. Є. Патона Золотою медаллю ВОІВ за видатний внесок в охорону інтелектуальної власності.

Міжнародні договори та угоди у сфері охорони промислової власності ВОІВ

Станом на травень 1998 року ВОІВ виконує адміністративні функції таких союзів і договорів у сфері охорони промислової власності.

Паризька конвенція про охорону промислової власності, прийнята на Дипломатичній конференції в Парижі у 1883 році і доповнена Мадридським протоколом у 1981 році. Конвенція неодноразово переглядалася (Брюссель, 1900 p.; Вашингтон, 1911 p.; Гаага, 1925 р.; Лондон, 1934 p.; Лісабон, 1958 p.; Стокгольм, 1967 і 1979рр.).

Спочатку Паризьку конвенцію підписали 11 країн: Бельгія, Бразилія, Гватемала, Іспанія, Італія, Нідерланди, Португалія, Сальвадор, Сербія, Франція і Швейцарія. Вже після того, як Конвенція набрала чинності з 1 липня 1884 року, до неї приєдналися Великобританія, Туніс та Еквадор. Кількість країн-учасниць Конвенції постійно зростала і на травень 1998 року становила 147 країн.

Україна є учасницею Паризької конвенції з грудня 1991 року.

2. Європейська патентна організація

Європейська патентна організація - ЄПО (European Patent Organization - EPO) - створена на основі Європейської патентної конвенції, підписаної в Мюнхені в 1973 році. Конвенція набула чинності з 1977 року і об'єднує такі документи: текст Конвенції; правила, що регулюють її положення; протокол про визнання; протокол з привілеїв та імунітетів; правила сплати мит.

Європейська патентна система ґрунтується на взаємодії Європейського патентного відомства з національними з питань узгодження національного патентного права з положеннями Конвенції про видачу європейських патентів. Згідно з Конвенцією, передумовами патентоспроможності є новизна, винахідницький рівень та можливість промислового застосування. Головною засадою Конвенції є надання європатенту прав, ідентичних до національного патенту в країні-учасниці.

Європатенти можуть видаватися на основі міжнародних патентів згідно з Договором РСТ 1970 року, членами якого є учасники Конвенції.

На основі Конвенції про видачу європатентів у 1975 році прийнято Конвенцію про патенти ЄС, доповнену Угодою про запровадження патентів ЄС (1989), учасниками якої є 12 країн-членів ЄС. Положення Угоди передбачають єдину процедуру подання заявок і рівні права власників на територіях країн ЄС та країн, що приєдналися до Конвенції про видачу європатентів і Угоди 1989 року.

З 1993 року ЄПО укладає угоди про розповсюдження європатентів з іншими країнами, якщо в них діє власне патентне відомство і закон про охорону інтелектуальної власності.

Членами ЄПО є 17 держав (Австрія, Бельгія, Швейцарія, Німеччина, Данія, Франція, Велика Британія, Греція, Ірландія, Італія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Нідерланди, Португалія, Швеція).

Основні цілі та завдання ЄПО - видача європатентів, зміцнення співробітництва з метою охорони винаходів і здійснення охорони шляхом застосування єдиної процедури та єдиних правил, що регулюють видачу патентів.

Безпосередньо видача патентів здійснюється Європейським патентним відомством (ЄПВ) - виконавчим органом ЄПО. Особа подає одну заявку з вказанням переліку країн, у яких бажано отримати патент. Передбачений автономний режим - анулювання патенту в одній із країн - не припиняє його дії в інших. Процедура видачі займає в середньому 3 роки (патент діє 20 років) і передбачає: подання заявки, її формальну перевірку, патентний пошук, публікацію заявки і результатів пошуку; експертизу, видачу чи відмову у видачі патенту; розгляд скарг. Заявки можуть подаватися і в національне патентне відомство.

Патент уважається виданим з дати публікації відомостей про видачу в європейському патентному бюлетні. Звичайні річні мита, установлені національними урядами, сплачуються в патентні відомства кожної з країн (приблизно 50 % суми митних платежів передається ЄВП). Взаємовідносини з національними відомствами регулюються спеціальним документом для заявників "Національні законодавства, пов'язані з ЄПС" {National Law Relating to the EPC). 3 1989 року Конвенція про Європатент для ЄС визнає патент, який має однакову силу на територіях країн, що ратифікували Конвенцію {станом на 1994 р. лише п'ять країн).

Організаційно структурна побудова ЄПО включає:

1) Адміністративну раду з представників країн та їх заступників, яка має право вносити поправки у Конвенцію, правила застосування, правила щодо фінансів, обкладання послуг митом, здійсннення контролю за Європейським патентним відомством (ЄПВ);

2) ЄПВ - очолюється президентом, який визначає завдання ЄПВ та його відділень, надає Адміністративній раді доповіді про діяльність, готує проекти бюджету і забезпечує його виконання.

До структури ЄПВ входять функціональні генеральні дирекції з: патентного пошуку; експертизи; апеляції; права і міжнародних справ; адміністрації. ЄПВ є фінансово самостійним і самоокупним відомством. Контроль за дотриманням Конвенції і Угоди 1989 року здійснює Загальний патентний апеляційний суд (Common Patent Appeal Court).

3. Євразійська патентна організація

Євразійська патентна система створена на основі Євразійської патентної конвенції (ЄАПК), укладеної в Женеві в 1994 році дев'ятьма країнами СНД (за винятком Узбекистану і Туркменістану). Російська Федерація ратифікувала ЄАПК у червні 1995 року. Головною метою Конвенції визначено створення міждержавної системи правової охорони винаходів на основі єдиного патенту. Євразійський патент терміном на 20 років видається Євразійським патентним відомством (ЄПВ) будь-якій юридичній чи фізичній особі країни-учасниці чи іншої країни за результатами експертизи.

Організаційно Євразійська патентна організація (САПО) складається з Адміністративної Ради та Євразійського патентного відомства (ЄПВ). Розміщена ЄАПО в Москві. Депозитарієм Конвенції та посередником у суперечках щодо трактування чи застосування Конвенції є генеральний директор ВОІВ.

4. Африканські організації інтелектуальної власності

На Африканському континенті діють:

1.  Африканська організація інтелектуальної власності (ОАРІ),

створена відповідно до підписаної в 1977 році Бангійської угоди для франкомовних країн Центральної і Західної Африки. Станом на січень 1998 року до складу ОАРІ входило 14 країн.

Відповідно до Угоди створене єдине патентне відомство, розташоване в м. Яунде (Камерун). Прийняте в рамках Угоди єдине для всіх країн-учасниць законодавство у сфері охорони промислової власності з багатьох положень близьке до відповідного законодавства Франції.

2.  Африканська регіональна організація промислової власності  (АКІРО) створена у грудні 1976 року на Дипломатичній конференції  англомовних країн Африки в м. Лусака (Замбія). Угода про створення цієї Організації набрала чинності в лютому 1978 року. До груд ня 1985 року Організація функціонувала під назвою «Організація  промислової власності англомовних країн Африки».

У 1982 році Угоду було доповнено підписаним у м. Хараре Протоколом про патенти і промислові зразки Організації. Протокол містить шість статей, в яких закріплено основні принципи охорони винаходів і промислових зразків. Детальніші положення, що конкретизують статті Протоколу, містяться в Інструкції до нього. Обидва правових акти набрали чинності у квітні 1984 року.

Прийняття згаданого Протоколу завершило створення системи видачі патентів в англомовних країнах Африки, що є учасницями ARIPO (Ботсвана, Гамбія, Гана, Замбія, Зімбабве, Кенія, Малаві, Судан, Уганда).

У рамках ARIPO створено єдине Відомство промислової власності англомовних країн Африки з метою видачі патентів за єдиною процедурою і на основі єдиних для країн-учасниць вимог до заявок на винаходи.

Встановлена Протоколом система не передбачає видачі єдиного для країн-учасниць патенту. Охоронні документи, що видаються цим Відомством, діють у країнах-учасницях як національні охоронні документи.

У країнах-учасницях ARIPO єдине законодавство у сфері охорони інтелектуальної власності відсутнє, тому патент, виданий Відомством цієї Організвції, отримує статус національного тільки після спеціального схвалення його відомством країни-учасниці, що здійснюється у вигляді мовчазної згоди після встановленого шестимісячного терміну, тобто якщо протягом цього періоду не надійшла відмова.

У країнах, що не мають власного законодавства з охорони промислової власності (Ботсвана, Гамбія, Гана, Кенія, Уганда), застосовується режим реєстрації іноземного патенту.

5. Участь України у міжнародному співробітництві у сфері інтелектуальної власності

5.1 Співробітництво зі Всесвітньою організацією інтелектуальної власності

У рамках реалізації Угоди про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та ОІВ і Рамкової угоди про співробітництво між Міністерством освіти і науки України спільно з ВОІВ здійснено важливі кроки, спрямовані на координацію діяльності уряду з метою вдосконалення системи інтелектуальної власності в Україні. У минулому році українські фахівці брали активну участь у засіданнях робочих груп та постійних комітетів ВОІВ: з програми та бюджету, з авторського права та суміжних прав, з торговельних марок, промислових зразків та географічних зазначень, з патентного права тощо. Було здійснено широку реструктуризацію системи програмної та бюджетної діяльності ВОІВ з акцентом на подальше залучення держав!членів до визначення пріоритетів програми та бюджету, їх формування та виконання. Україна як член Регіональної групи країн Кавказу, Центральної Азії та Східної Європи подала ряд пропозицій стосовно удосконалення розподілу бюджетних коштів у регіональних групах та зробила наголос на дотриманні принципу рівності представництва держав-членів у штаті співробітників ВОІВ за географічним критерієм. Зазначені пропозиції отримали підтримку багатьох держав!членів ВОІВ, а їх впровадження дасть можливість забезпечити ефективніше виконання основних програм розвитку та більшу управлінську гнучкість ВОІВ.

У рамках реалізації програм, метою яких є підвищення фахового рівня спеціалістів Держдепартаменту, відбулися візити українських представників до Швеції, Сполученого Королівства та Швейцарії. Українські фахівці брали участь у спеціалізованих тренінгах та семінарах, організованих ВОІВ та національними патентними відомствами, зокрема з питань управління та адміністрування в системі охорони прав інтелектуальної власності.

5.2. Співробітництво з Європейським патентним відомством

У рамках традиційного співробітництва Державного департаменту інтелектуальної власності з Європейським патентним відомством українська делегація відвідала Центр ефективного вирішення спорів (СЕDR), що знаходиться у м. Лондоні (Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії). Метою візиту українських фахівців була участь у навчальній програмі з питань позасудового вирішення спорів (медіації) за допомогою посередника (медіатора). У рамках навчальної програми з питань альтернативного вирішення спорів учасники ознайомилися з історією розвитку медіації у Сполученому Королівстві, отримали загальну інформацію про медіацію та інші види альтернативного вирішення спорів, ознайомилися з перевагами та недоліками медіації. Програма включала також ознайомлення з особливостями проведення медіації у спорах між сторонами, що представляють різні культури та нації.

Велика увага приділялася також психологічним аспектам проведення медіації.

Опрацьовується питання проведення семінару з питань медіації у співпраці з фахівцями Центру ефективного вирішення спорів. Це сприятиме підвищенню рівня знань спеціалістів з питань інтелектуальної власності, юристів, суддів, підприємців, інших зацікавлених у проблемі альтернативних методів вирішення спорів осіб. Актуальною є також організація підготовки професійних українських медіаторів. Це має бути першим кроком на шляху створення Центру медіації, в якому розглядатимуться спори у сфері інтелектуальної власності за допомогою медіаторів, що сприятиме зменшенню кількості звернень до судів України, значному заощадженню сторонами власних фінансових ресурсів та часу.

У 2006 році Держдепартамент у співпраці з Європейським патентним відомством організував у Києві тренінг для експертів ДП "Український інститут промислової власності", до участі в якому також були запрошені експерти Федерального інституту промислової власності Російської Федерації.

Тренінг проходив у формі чотирьох семінарів, кожен з яких присвячувався різним технічним напрямкам – неорганічній та загальній хімії, органічній хімії та фармацевтиці, комп'ютерному забезпеченню та методам ведення бізнесу, а також біотехнологіям.

5.3. Двостороннє співробітництво

Важливою складовою діяльності Держдепартаменту є ефективна реалізація двостороннього співробітництва України з іноземними державами у сфері правової охорони інтелектуальної власності. Договірно-правовою базою такого співробітництва є міжнародні двосторонні та багатосторонні угоди, укладені на міждержавному, міжурядовому таміжвідомчому рівнях. Держдепартамент продовжує роботу по узгодження з усіма зацікавленими державними органами проекту Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про взаємну охорону прав на результати інтелектуальної діяльності, що створені та надані в ході двостороннього військово!технічного співробітництва", яка після завершення відповідної процедури буде подана для затвердження. У цьому ж контексті Держдепартамент підготував до підписання проект Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про взаємну охорону прав на результати інтелектуальної діяльності, що використовуються та отримані під час двостороннього військово-технічного співробітництва. Зазначену Угоду було підписано 22 грудня 2006 року в рамках візиту до України Президента Російської Федерації В. Путіна. Підписання Угоди між Україною та Грузією про взаємну правову охорону географічних зазначень для вин, спиртних напоїв та мінеральних вод і відповідного розпорядження Президента України планується у 2007 році. Продовжується робота по узгодженню проекту Угоди між Міністерством освіти і науки України та Міністерством економіки і транспорту Угорської Республіки про співробітництво у сфері інтелектуальної власності. Крім того, Держдепартамент брав участь в опрацюванні та погодженні проектів угод між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Індія про співробітництво у сфері науки та технологій, між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Перу про взаємне визнання і захист найменувань місць походження товарів, які містять положення про правову охорону об'єктів права інтелектуальної власності; Рамкової угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Алжирської Народної Демократичної Республіки про співробітництво у сфері дослідження та використання космічного простору в мирних цілях; Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Алжирської Народної Демократичної Республіки про військово-технічне співробітництво; Меморандуму між Кабінетом Міністрів України та Урядом Ісламської Республіки Пакистан про взаєморозуміння щодо співробітництва у військовій та оборонно-промисловій галузях. Продовжується активне співробітництво Державного департаменту інтелектуальної власності із Сполученими Штатами Америки. Відбулися три засідання Українсько-американської групи співпраці з питань забезпечення виконання законодавства у сфері інтелектуальної власності.


Висновок

Міжнародна охорона об’єктів інтелектуальної власності є необхідною у теперішній час. Саме тому були створені такі організації, як: всесвітня організація інтелектуальної власності, Європейська патентна організація та інші організації інтелектуальної власності, активним членом яких є і Україна. Про визнання ролі України в розвитку міжнародної співпраці свідчить нагородження у жовтні 1998 року Президента Національної академії наук України академіка Б. Є. Патона Золотою медаллю ВОІВ за видатний внесок в охорону інтелектуальної власності. Українські фахівці весь час набувають досвіду у своїх зарубіжних колег, беруть участь у спеціалізованих тренінгах та семінарах, що організовуються ВОІВ та національними патентними відомствами, зокрема з питань управління та адміністрування в системі охорони прав інтелектуальної власності.


Список використаної літератури

1.  Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: „Інст. інтел. власності і права”, 2005. – 112с.

2. Ю.Л.Бошицький “Мала енциклопедія права інтелектуальної власності”, – Київ: Вид-во Європ. Ун-ту, 2009. – 260 с.

3. Потєхіна В. Інтелектуальна власність  / За ред. Дахна І. І. – Київ: ЦУЛ, 2008. – 413 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

53282. HANDOUT 85 KB
  Fats and sugars are things like oils, biscuits, sweets, chocolate and ice cream. These foods give us energy and are important for our nervous system. But too much of this food can make you fat and can be bad for your teeth. You should not eat more than two sweet or fatty things a day.
53283. Святкування Нового року 69.5 KB
  In England we do not stay at home on the New Year’s Day. We go for a walk to the central square. We listen to the strikes of the largest clock in Great Britain – Big Ben and enjoy the New Year coming. We celebrate Christmas on the 25th of December. On this day our Christmas holiday begin. That is why we like Christmas so much. Soon it will be the New Year , so I sent a postcard to all of you and wish you a happy New Year.
53284. Загальна характеристика дешифраторів 136.5 KB
  У загальному випадку дешифратор має n однофазних входів іноді 2n парафазних і m=2ⁿ виходів де n – розрядність довжина коду який дешифрується. Індекс функції Fi визначає номер обраного виходу і відповідає десятковому еквіваленту вхідного коду. Тому дешифратор є перетворювачем вхідного позиційного коду в унітарний вихідний код.
53285. Традиційне харчування українців 63.5 KB
  Учень: Локшина лапша тісто. Учень: Лемішка кашоподібна мучна страва. Учень: Соломаха – кашоподібна страва подібна до лемішки однак варили її дещо інакше. Учень: Тетеря рябко – страва типу кулешу що готувалась з пшона заправлялась рідким гречаним або житнім тістом.
53286. Сценарій свята в дитячому садку «В українській хаті з Осінню на святі» 47 KB
  Дитина №1: З добрим урожаєм вас вітаємо І здоров’я вам бажаємо Під веселий дружний спів Посилаємо уклін Пісня Осінь починається Дитина №2: Завітала осінь до нас на Україну Одягла в червоне намисто калину Дитина №3 Жовте листячко кружляє І доріжки вистеляє Дитина №4 Хмарки в небі пропливають Рясним дощиком лякають Дитина №5 Листячко зелене золотистим стало Осінь чарівниця все розмалювала Дитина №6 Все розмалювала скрізь поприбирала Дитина №7 Жовті колосочки в комору поклала Дитина №8 Пісню журавлину осінь принесла Ягідки калини нам...
53287. HEALTH AND BODY CARE 49.5 KB
  Hello, Children. Today we will speak about very important things in our life. What is important for you? (Запитання до учнів. Вони дають різні відповіді). Look at the blackboard, you can see proverbs theree: “A sound mind in a sound body” “An apple a day keeps the doctor away”. So theme of our lesson is “Health and body care”
53288. What is health for you? 74.5 KB
  A lot of years passed. The men decided to return to their wives and children. They were happy to be again with their families. In the evening, when they opened their sacks, they found out that their stones disappeared. One of them found beautiful flowers in his sack. They were Health, Love, Happiness and Friendship. He gave these flowers to his children and asked to guard them so that they should never leave their family. He told his children that those beautiful flowers were the values of life.
53289. Money is not everything. You can buy a doctor but not heath 151.5 KB
  There is no more important than health. I hope you agree with me. If your body suffers from any disorder, your mind suffers with the body, too. You can’t be good either at work or at studies. Aches and pains lead to irritation, nervous breakdown, exhaustion and apathy.