68143

НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО УКРАЇНИ ЯК ПОТЕНЦІАЛ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Автореферат

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Національне багатство країни формує базові умови стратегії розвитку країни та створює підґрунтя для гармонізації стратегічних пріоритетів з новими закономірностями економічного зростання та завданнями формування збалансованих соціально- та екологічно-орієнтованих господарських систем.

Украинкский

2014-09-18

464.5 KB

6 чел.

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ»

БОБУХ ІРИНА МИКОЛАЇВНА

УДК 330.52(477)

НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО УКРАЇНИ

ЯК ПОТЕНЦІАЛ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

08.00.03 – економіка та управління

національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2011


Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Державній установі «Інститут економіки та прогнозування НАН України».

Науковий консультант  доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

ШИНКАРУК Лідія Василівна,

Державна установа «Інститут економіки

та прогнозування НАН України»,

зав. відділу економічного зростання

та структурних змін в економіці.

Офіційні опоненти:         доктор економічних наук,

член-кореспондент НАН України

БОРОДІНА Олена Миколаївна,

Державна установа «Інститут економіки

та прогнозування НАН України»,

зав. відділу економіки і політики

аграрних перетворень;

доктор економічних наук, професор

ЄЩЕНКО Петро Степанович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, професор

кафедри економічної теорії;

доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

МАКАРОВА Олена Володимирівна,

Інститут демографії та соціальних

досліджень НАН України ім. М.В.Птухи,

заст. директора з наукової роботи,

зав. відділу досліджень людського розвитку.

Захист відбудеться 20 жовтня 2011 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України» за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України» за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий 20 вересня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                        Левчук Н.І.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Національне багатство країни формує базові умови стратегії розвитку країни та створює підґрунтя для гармонізації стратегічних пріоритетів з новими закономірностями економічного зростання та завданнями формування збалансованих соціально- та екологічно-орієнтованих господарських систем. Нові підходи до використання національного багатства, в основі яких лежать гуманізація та соціальна переорієнтація суспільного виробництва, можуть бути реалізовані повною мірою, якщо поряд з традиційними речовими благами розглядаються природно-ресурсний і людський потенціал та фінансовий капітал, даючи можливість комплексно оцінити можливості довгострокового економічного розвитку.

Дослідження та різносторонні оцінки багатства нації необхідні для пізнання причин сучасної фінансово-економічної кризи, оскільки багатство матеріалізує у собі не тільки всю картину кризи, глибину і особливість її сучасного етапу, але й розкриває потенційні можливості подолання кризової ситуації через розвиток системи відносин, які складаються у суспільстві з приводу створення, нагромадження, володіння та використання багатства та, перш за все, через формування системи відносин власності.

Дослідження особливостей формування і розподілу структури національного багатства є передумовою підвищення рівня обґрунтованості стратегій розвитку країн, оскільки дозволяють висвітлити сучасні економічні проблеми під принципово новим кутом зору порівняно з традиційними макроекономічними агрегатами – валовим внутрішнім продуктом, національним доходом, валовою доданою вартістю. Стратегії економічного розвитку дедалі більше орієнтуються на глобальні якісні характеристики природного і соціального середовища та вдосконалення природи самого "людського фактора" та суспільства в цілому.

Недостатня розвиненість методології комплексного підходу до оцінки національного багатства та надто вузьке використання цього показника у сучасних макроекономічних оцінках і стратегіях розвитку країни визначають актуальність теми дослідження за визначеною тематикою.

Теоретичні засади дослідження національного багатства були предметом наукових розробок багатьох видатних учених минулого та сучасності. Підґрунтя сучасного розуміння сутності та значення категорії "національне багатство" було закладене класиками політичної економії – У.Петті, А.Смітом, Д.Рікардо та К.Марксом, які вважали джерелом збільшення багатства працю в матеріальній сфері виробництва. Історично ж науково досліджувати національне багатство першими почали меркантилісти (Ч.Давенант, Т.Ман, В.Стаффорд, А.Монкретьєн), розглядаючи його крізь призму сфери обігу в контексті формування активного торговельного балансу та протекціонізму, та фізіократи (Ф.Кене, В.Мірабо, А.Тюрго та ін.), які вважали багатство "чистим продуктом" сільського господарства. Питанням визначення складу і структури національного багатства присвячена низка праць закордонних вчених, для яких характерні суттєві відмінності у підходах до конкретних методологічних та методичних питань його дослідження: у рамках відтворювальної концепції національне багатство представлене в працях Є.Бухвальда та Л.Нестерова, питання зв’язку національного багатства та ВВП розкривалися О.Болдовим, В.Кириченко, С. Кузнецем, Г.Сорокіним, принципові аспекти формування національного доходу висвітлені у працях Д.Львова, матеріальні складові національного багатства були предметом наукових пошуків В.Богачова, А.Вайнштейна, Р.Голдсміта, Я.Кронрода, О.Ноткіна, С.Струміліна, В. Черковця та інших вчених. Серед вітчизняних вчених статистико-економічний аналіз національного богатства та виробничого потенціалу СРСР у 1991 р. проводив Д.Пасхавер. Водночас комплексні наукові розробки даної проблематики на теренах незалежної України поки що одиничні. Найвагоміший внесок – вчених РВПС України НАН України, які під керівництвом С.Дорогунцова здійснили оцінку національного багатства України станом на 01.01.1996 р., та науковців Інституту економіки та прогнозування НАН України під керівництвом В.Гейця, які станом на 01.01.2006 р. у рамках дослідження капіталізації економіки оцінили основний, людський, природний та фінансовий капітал і резервні активи, сума яких була представлена як національне багатство України.

Дослідженню окремих методологічних і методичних аспектів економічної оцінки національного багатства України присвячені наукові публікації багатьох українських вчених. Зокрема проблеми людського розвитку у контексті формування національного багатства розглядали В.Близнюк, О.Бородіна, Е.Лібанова, О.Макарова, О.Позняк, природно-ресурсних складових – Я.Коваль, Б.Пасхавер,  М.Хвесик, соціального капіталу – В.Куценко, основного капіталу – Б.Кваснюк, Н.Тарасова, Л.Шинкарук, фінансового капіталу – В.Корнєєв, Н.Шелудько, С.Шумська, загальнотеоретичні питання – А.Гриценко, П.Єщенко, вплив розселенської структури – Л.Чернюк.

Існуючі наукові розробки стали цінним вкладом у розвиток сучасних наукових уявлень про склад та структуру національного багатства України, однак питання комплексної оцінки національного багатства наразі залишаються маловивченими й потребують формування сучасних світоглядних засад дослідження. На сьогодні не розроблені єдині наукові теоретико-методологічні та методичні підходи до економічної оцінки національного багатства, в основному оцінюються його окремі компоненти, що перешкоджає формуванню системних висновків та пропозицій щодо оптимізації структури його формування та використання як потенціалу економічного розвитку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у рамках науково-дослідних робіт відділу економічного зростання та структурних змін в економіці ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України": "Світогосподарська диспропорційність та політика економічного зростання в Україні" (№ ДР 0108U002103); "Розроблення стратегії розвитку України на період до 2020 року" (№ ДР 0108U007531); "Науково-технологічна взаємодія Росії та України: прогнозування можливостей та їх механізми реалізації" (№ ДР 0111U003109); "Розробка методичних рекомендацій щодо визначення основних змістових складових стратегії національного та регіонального рівня" (№ ДР 0109U009012); "Структурно-технологічні засади модернізаційної політики промисловості України в посткризовий період" (№ ДР 0110U005286).

Особиста участь автора полягала у розробці методологічних засад та обґрунтуванні напрямів удосконалення методичних підходів до економічної оцінки основних складових багатства нації, виявленні диспропорцій нагромадження його основних елементів та напрямів їх мінімізації.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретико-методологічних та методичних підходів і оцінка на їх основі національного багатства як потенціалу економічного розвитку України.

Досягнення поставленої мети обумовило вирішення таких завдань:

  •  визначити теоретико-методологічні підходи до дослідження національного багатства;
  •  обґрунтувати особливі ознаки "квазі-багатства";
  •  розробити авторські підходи до економічної оцінки людського потенціалу;
  •  удосконалити методичні підходи до оцінки складових природно-ресурсного потенціалу;
  •  розкрити особливості динаміки основного капіталу, як складової національного багатства;
  •  оцінити вартісні обсяги національного багатства України та його елементів;
  •  обґрунтувати напрями вдосконалення Системи національного рахівництва для досконалішого розрахунку національного багатства та основні орієнтири їх впровадження у вітчизняну практику;
  •  обґрунтувати пропозиції щодо ефективнішого використання національного багатства та його елементів як потенціалу економічного розвитку.

Об’єктом дослідження є процес формування національного багатства в умовах сучасної моделі економічного розвитку України.

Предметом дослідження є особливості структури та динаміка національного багатства України як потенціалу економічного розвитку.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі застосовано сукупність методів наукового пізнання: логіко-діалектичний та історичний – для удосконалення теоретико-методологічних засад дослідження національного багатства; критичного аналізу, узагальнення, групування, експертної оцінки – для розробки і удосконалення методичних підходів до економічної оцінки елементів національного багатства; синтезу, структурного аналізу, порівняльного аналізу – для встановлення особливостей процесу формування складових національного багатства України в міжнародному контексті, виявлення їх структурних пропорцій та динамки зміни обсягу; функціональний та системний – для виявлення диспропорцій формування елементів національного багатства та напрямів їх мінімізації, обґрунтування практичних напрямів удосконалення механізму управління формуванням національного багатства України; балансовий, послідовної побудови рахунків, товарних потоків – для встановлення відтворювальних пропорцій національного багатства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному розв’язанні важливої науково-прикладної проблеми – розроблення теоретико-методологічних і методичних підходів та оцінка на їх основі національного багатства як потенціалу економічного розвитку України. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційної роботи, які характеризують її наукову новизну, такі.

Вперше:

  •  запропоновано двоаспектний підхід до дослідження національного багатства, за яким національне багатство розмежовано за ознаками залученості до процесу виробництва, розподілу й споживання товарів та послуг і функціями у процесі відтворення на: 1) капітал – як частину національного багатства, яка через механізм капіталізації створює нову вартість та дохід і функціонує відповідно до економічних законів руху і самозростання капіталу та 2) незадіяні ресурси – потенційні, некапіталізовані (на певний момент часу) ресурси, які слід розглядати як додаткові джерела економічного зростання та основні чинники економічного розвитку не лише у короткій, але і у довгостроковій перспективі;
  •  здійснено концептуально новий, комплексний підхід до оцінки людського капіталу на основі дисконтування вкладу праці у ВВП, скоригованого через коефіцієнти за чотирма блоками показників: освітньо-наукових, сприйняття індивідуального добробуту і благополуччя, доступу населення до інформаційних технологій та демографічних, на відміну від існуючих, за якими оцінка здійснюється переважно на основі витрат на людський розвиток. Людський потенціал за цим підходом розглядається як такий, що відповідає продуктивним можливостям економічно активного населення з урахуванням співвідношення зайнятого населення з кількістю безробітних;
  •  обґрунтовано функціонування значної кількості благ або цінностей у формі "квазі-багатства", яким притаманна особлива роль у процесі відтворення національного багатства та часткова відповідність його критеріальним ознакам: матеріальність/нематеріальність; можливість нагромаджуватися, відновлюватися, відтворюватися, відчужуватися; довготерміновість використання; здатність стати предметом ринкового обігу, в силу чого вони не створюють особливої форми багатства (в основному це притаманне окремим складовим соціального, екологічного, фінансового та людського капіталу), яку можна кумулятивно обчислити у структурі інших складових цього багатства.

Дістали подальшого розвитку:

  •  оцінка вартісних обсягів національного багатства України та глибоких протиріч між фактичними пропорціями відтворювальної структури національного багатства і потребами у нагромадженні багатства як передумови економічного розвитку та порушують необхідність детальнішого дослідження соціальної природи багатства;
  •  оцінка динаміки людського потенціалу України з використанням показників народжуваності та смертності, економічної та інших видів диференціації, рівня життя населення, що дозволило аргументувати напрями мінімізації негативних проявів шляхом поліпшення якості освіти, запровадження в українській системі середньої та вищої освіти персоніфікації фінансування, поступового підвищення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати жителів України;
  •  визначення диспропорцій у структурі природно-ресурсного потенціалу, які проявляються передусім у їх нераціональному використанні, активізуючи прояви так званого "ресурсного прокляття" – зворотного зв’язку між забезпеченістю країни сировинними ресурсами та її економічним розвитком, що обумовлює необхідність інтегрувати фактор екологічних втрат при обчисленні показників національного продукту і національного доходу;
  •  обґрунтування необхідності зламу тенденції виснажливого використання природно-ресурсного потенціалу шляхом посилення регулювання масштабів їх споживання та поповнення, залучення альтернативних джерел задоволення поточних потреб, зміни довгострокового тренду потреби у окремих природних ресурсах за рахунок науково-технічного прогресу, тобто реалізацію компенсуючої дії взаємозамінних природних благ;
  •  висвітлення особливостей динаміки основного капіталу: різновекторності динаміки вартості основного капіталу та питомої ваги валового і чистого нагромадження у ВВП; занижений обсяг у вартісній оцінці національного багатства та низький рівень на душу населення;
  •  висвітлення структурних особливостей  національного багатства України, що дозволило виокремити та обґрунтувати практичні напрями удосконалення механізму формуванням національного багатства України з метою покращення процесу реалізації пріоритетних завдань забезпечення нової якості економічного розвитку суспільства;
  •  напрями розробки і впровадження у вітчизняну практику балансів Системи національних рахунків через впровадження окремого блоку показників природно-ресурсного потенціалу; нематеріальної складової основного капіталу; додаткових таблиць людського та фінансового капіталу; удосконалення системи оцінки основних засобів.

 Удосконалено:

  •  дефініцію людського капіталу та потенціалу через ознаку залученості людських ресурсів до виробничого процесу, що дало змогу охарактеризувати людський капітал як частину людського потенціалу, залучену у процес виробництва продукції (робіт та послуг) з метою створення нової вартості та отримання доходу, а людський потенціал – як загальний обсяг людських ресурсів, що характеризується набутими знаннями, здібностями, станом здоров’я та доступом до інформаційних ресурсів;
  •  методичні підходи до оцінки складових природно-ресурсного потенціалу, які було запропоновано варіювати залежно від класифікаційних характеристик природних ресурсів, у видовому розмаїтті яких доцільно розрізняти: 1) ті, які в процесі виробничої діяльності включаються у фізичному розумінні до складу готової продукції, повністю втрачаючи свою споживчу вартість (близькі за своїми економічними властивостями до оборотних засобів). До них відносять невідновлювані мінерально-сировинні та паливно-енергетичні ресурси та відновлювані біотичні ресурси; 2) ті, які можна ідентифікувати як основні засоби: земельні, водні та рекреаційні ресурси, озокерит, природні парки та заповідники, морські узбережжя, які є відновлюваними;
  •  підходи до оцінки фінансового капіталу – стосується розрахунку таких елементів фінансового капіталу як чисті іноземні активи НБУ та інших депозитарних корпорацій, зовнішній борг сектора державного управління та інших секторів і заборгованість прямим інвесторам: міжфірмовий борг, які впливають на обсяги багатства нації і визначають перебіг кризових явищ в економіці України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення та висновки мають практичну цінність для оцінки обсягів національного багатства та важливе значення для управління національним господарством і можуть використовуватися при розробці стратегій соціально-економічного розвитку держави.

Науково-аналітичний матеріал стосовно тенденцій та структури регіонального розподілу основного капіталу в Україні використовувався при здійсненні інформаційно-аналітичної роботи Апарату Ради національної безпеки і оборони України (довідка від 18.10.2010 р. № 6/9-2118-6-2). Теоретико-методологічні засади дослідження національного багатства та методичні підходи до економічної оцінки його складових використовуються в навчальному процесі Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" при викладанні дисципліни "Фінанси" (довідка від 26.05.2011 р. № 01/20-968). Практичні висновки щодо удосконалення процесів управління національним господарством були використані в доповідних матеріалах ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України" центральним органам виконавчої влади (довідка від 20.05.2011 р. № 135-15/501), що, у свою чергу, зокрема, використані:

  •  Міністерством економіки України – при підготовці аналітичних записок та інформаційних довідок Кабінету Міністрів України (аналіз тенденцій та причин скорочення рівня зайнятості в країнах G-7, пропозиції щодо запобігання зниженню рівня зайнятості в Україні) (лист-подяка від 02.06.2009 р. № 3004-20/43), (щодо кореляції між рівнем продуктивності праці та рівнем доходу на душу населення, напрямів підвищення продуктивності праці в Україні) (лист-відгук від 21.07.2009 р. № 3004-20 /62);
    •  Міністерством промислової політики України – при розробці на реалізації антикризових заходів в системі Міністерства (аналіз інноваційно-інвестиційної складової розвитку промисловості, рекомендації щодо підвищення рівня інтелектуального капіталу науково-технічних установ) (лист-відгук від 13.05.2009 р. № 12/4-2-155); при проведенні роботи з підвищення дієвості антикризових заходів та моніторингу їх реалізації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2008 р. № 1107 "Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України" (щодо шляхів виходу з економічної рецесії на основі аналізу структурних особливостей національного багатства України) (лист від 16.04.2009 р. № 12/1-1-135); при підготовці доручень Кабінету Міністрів України, розробці та внесенні змін до законопроектів з питань залучення іноземних інвестицій у промисловий комплекс (аналіз структурних зрушень у прямих інвестиціях в Україну за основними країнами-інвесторами, позитивних та негативних аспектів іноземного інвестування та його впливу на трансформацію національного багатства як потенціалу економічного розвитку) (лист-подяка від 04.03.2010 р. № 01/4-2-211).
      •  відділенням економіки НАН України – при підготовці зауважень і пропозицій щодо проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток" – рекомендації з запровадження антикризових заходів на основі аналізу диспропорцій формування складових національного багатства України (лист від 25.06.2009 р. № 226/43);
      •  Радою національної безпеки і оборони України – при підготовці інформаційно-аналітичних довідок на засідання Ради національної безпеки і оборони України (щодо негативних тенденцій в платіжному балансі України та заходів з переорієнтації експортоорієнтованих видів діяльності на внутрішній ринок) (лист-відгук від 17.08.2009 р. № 6/9-2742-6-2); при підготовці проекту рішення з питання "Про державну промислову політику в Україні" (окреслено критерії класифікації моделей промислової політики, мету та інструменти її реалізації в Україні) (лист-відгук від 21.10.2009 р. № 6/9-3367-6-1); при підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів Апарату РНБОУ – в частині обґрунтування шляхів мінімізації диспропорцій нагромадження основного капіталу та напрямів удосконалення його економічної оцінки (лист-відгук від 15.04.2010 р.№ 6/9-789-6-2), щодо особливостей нагромадження основного капіталу у вітчизняній промисловості (лист-відгук від 22.12.2010 р. № 6/9-2677-6-1); аналізу регіональних структурних зрушень та напрямів удосконалення регіональної політики України (лист-відгук від 16.09.2010р. №.6/9-1928-6-2); стосовно ролі реального сектору в економіці України крізь призму показників валового внутрішнього продукту та національного багатства (лист-відгук від 18.10.2010 р. № 6/9-2117-6-2), щодо вітчизняних диспропорцій формування елементів фінансового капіталу, що впливають на обсяг національного багатства, у міжнародному контексті (лист-відгук від 04.05.2011 р. № 6/9-714-6-2).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним, завершеним науковим дослідженням, у якому викладено нові теоретико-методологічні та практичні розробки. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та напрацювання, які належать особисто автору. Особистий внесок автора у праці, опубліковані у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження апробовано на міжнародних наукових конференціях: „Е-економіка – Е-суспільство у Центральній і Східній Європі” (м. Наленчов, 2009 р.); „Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития” (г. Минск, 2009 г.); „Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития” (г. Минск, 2010 г.); 18-ти всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: "Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання" (м. Київ, 2005 р.); "Актуальні проблеми розвитку економіки України" (м. Київ, 2005 р.); "Проблемы современной экономики и институциональная теория" (м. Донецк, 2006 р.); "Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах" (м. Луцьк, 2006 р.); "Регіон–2007: стратегія оптимального розвитку" (м. Харків, 2007 р.); "Проблемы современной экономики и институциональная теория". Донецк, 2007 р.); "Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах" (м. Київ, 2007 р.); "Перспективи становлення конкурентоспроможної регіональної економіки" (м. Херсон, 2007 р.); "Проблемы современной экономики и институциональная теория". Днепропетровск, 2009 р.); "Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік" (м. Ірпінь, 2009 р.); "Промислова політика як фактор підвищення конкурентоспроможності національної економіки" (м. Київ, 2009 р.); "Проблемы современной экономики и институциональная теория". Киев, 2010 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 47 наукових працях, серед яких: індивідуальна монографія (21,67 д.а.), наукова доповідь (2,94 д.а.); розділи у 5 колективних монографіях (особисто автору належить 1,1 д.а.), 24 одноосібні статті у провідних наукових журналах та збірниках наукових праць (15,22 д.а.), 16 одноосібних публікацій у збірниках тез та матеріалах конференцій (3,85 д.а.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 439 сторінок, основний зміст роботи викладено на 382 сторінках. Дисертація містить в основному тексті 72 рисунки та 78 таблиць (у тому числі 4 рисунки і 21 таблиця на окремих сторінках). Список використаних джерел налічує 308 найменувань на 26 сторінках. 12 додатків розміщено на 31 сторінці.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі "Національне багатство в контексті нової парадигми економічного розвитку" узагальнено еволюцію трактувань національного багатства як економічної категорії, обґрунтовано визначення його економічної сутності, запропоновано авторську класифікацію складових, доведено необхідність використання двоаспектного підходу до оцінки національного багатства та виявлено особливості представлення елементів національного багатства в системі показників національних рахунків.

Двоаспектний підхід до дослідження національного багатства дозволяє  розмежувати його за ознаками залученості до процесу виробництва, розподілу, споживання товарів і послуг та функціями у процесі відтворення на: 1) капітал – як частину національного багатства, який через механізм капіталізації створює нову вартість та дохід і функціонує відповідно до економічних законів руху і самозростання капіталу та 2) незадіяні ресурси – потенційні, некапіталізовані (на певний момент часу) ресурси, які слід розглядати як додаткові джерела економічного зростання та основні чинники економічного розвитку не лише у короткій, але і у довгостроковій перспективі;

Вартісна оцінка елементів національного багатства здійснено за такою схемою: людський та  природно-ресурсний потенціал;  основний капітал; елементи фінансового капіталу, які впливають на обсяг національного багатства.

Обґрунтовано функціонування значної кількість благ або цінностей у формі "квазі-багатства", яким притаманна особлива роль у процесі відтворення національного багатства та часткова відповідність його критеріальним ознакам: матеріальність/нематеріальність; можливість нагромаджуватися, відновлюватися, відтворюватися, відчужуватися; довготерміновість використання; здатність стати предметом ринкового обігу, в силу чого вони не створюють особливої форми багатства (в основному це притаманне окремим складовим соціального, екологічного, фінансового та людського капіталу), яку можна кумулятивно обчислити у структурі інших складових цього багатства. Такі елементи соціального капіталу як довіра, норми спільної поведінки, процеси голосування, участь у референдумах, формування горизонтальних зв’язків та екологічна місткість довкілля, як елемент екологічного капіталу віднесено до "квазі-багатства".

Досить специфічним елементом національного багатства, вагомість якого в сучасному житті суспільства постійно зростає, є інформаційний потенціал країни. Це проявляється, по-перше, збільшенням частки вартості інформаційного компонента в загальному обсязі засобів виробництва і предметів споживання і, по-друге, підвищенням ролі функцій, які виконує інформація в економічній системі. Загалом інформаційний потенціал по відношенню до елементів національного багатства може розглядатися як 1) якісний показник розвитку людини; 2) нематеріальні активи в складі основного капіталу у вигляді об’єктів правового та рекламного значення, інтелектуальної власності тощо; 3) природний ресурс, оскільки предмети і явища мають природну властивість випромінювати інформацію. У рамках першого напряму ступінь інформатизації нації повинен характеризуватися рівнем освіченості та кваліфікованості населення; рівнем доступу до глобальних інформаційних ресурсів; забезпеченістю сучасною технікою, зокрема комп’ютерною, та програмними технологіями, оскільки вони є інструментом підвищення продуктивності, економічного зростання, розширення можливостей працевлаштування і підвищення рівня життя людей. Як складова основного капіталу (другий напрям) інформаційний потенціал являє собою нематеріальні активи підприємств і організацій – об’єкти правового та рекламного значення, інтелектуальної власності. До них відносяться права користування земельними ділянками, природними ресурсами, патенти, ліцензії, ноу-хау, торгові марки, фірмові знаки, репутація (імідж) фірми та ін. Третій напрям дослідження інформаційного потенціалу – як природного ресурсу – базується на дефініції інформації М.Реймерсом як одного з найважливіших природних ресурсів і одночасно суспільного надбання, оскільки весь розвиток людства – результат освоєння і переробки інформації, одержуваної з довкілля і нагромаджуваної суспільством.

 У складі природно-ресурсного потенціалу запропоновано розрізняти природний капітал та незадіяні природні ресурси. Причому під природним капіталом розуміється сукупність природних ресурсів, що перебувають у власності економічних одиниць даної країни і використовуються з метою створення доданої вартості та/або отримання прибутку або інших економічних вигод (підтверджені запаси мінеральної сировини та паливно-енергетичних ресурсів за категоріями А+В+С1; культивовані біотичні ресурси і т. д.). До складу незадіяних природних ресурсів належать природні ресурси, не охоплені процесом продукування нової вартості й отримання доходу (зокрема балансові запаси корисних копалин категорії С2 та прогнозні ресурси категорії Р1, які включаються до загальних запасів, природні ліси, стада диких тварин і т. д.).

У сучасних умовах надзвичайно важливо оцінювати екологічну місткість довкілля, що характеризується його здатністю сприймати різноманітні антропогенні навантаження в певних масштабах без зміни якісних параметрів природної системи. Методологічною основою визначення місткості довкілля країни слід вважати положення Кіотського протоколу, згідно з якими державам виділяються екологічні квоти.

Одним із найскладніших і насуперечливіших питань дослідження національного багатства є дефініція людського потенціалу, головна особливість якого полягає в тому, що людина одночасно виступає об’єктом і суб’єктом власності багатства країни.

Особливої значущості в процесі дослідження національного багатства у сьогоднішніх умовах посилення глобалізації та міжнародної стандартизації рахівництва набуває визначення його ролі, місця і економічного змісту у Системі національних рахунків (СНР) як концептуальної сукупності макроекономічних рахунків, балансів активів і пасивів, а також таблиць на базі узгоджених на міжнародному рівні понять, дефініцій, класифікацій та правил обліку, що останнім часом розробляється під егідою Міжсекретаріатської робочої групи з національних рахунків. На сьогоднішній день діють стандарти Системи національних рахунків 2008 р. (СНР-2008), яка є оновленою версією Системи національних рахунків 1993 р. (СНР-93) і третім великим оновленням національних рахунків з 1952 р., коли Організацією з європейської економічної кооперації (ОЄЕК) було вперше випущено Стандартизовану систему національних рахунків. У роботі обґрунтовано необхідність і шляхи інтеграції України до міжнародного процесу удосконалення стандартів СНР, а також підвищення рівня якості відображення рахунками Системи економічної ситуації країн світу.

У форматі допоміжних таблиць Системи національних рахунків необхідною є й оцінка людського потенціалу, інформація щодо якого на даний час представлена у СНР лише фрагментарно окремими аспектами виробництва і розподілу ВВП. Фахівцями ООН виділяються чотири блоки показників, котрі характеризують різні аспекти людського розвитку, які отримали узагальнену назву "Рахунки людських ресурсів" (Human recourses accounts (HRA)), перший блок яких включає дані щодо випуску, доданої вартості, оплати праці найманих працівників та змішаного доходу; другий – стосовно зайнятості; третій є ядром економічної інформації щодо доходів та витрат домогосподарств, представленої у трьох рахунках: розміщення первинних доходів, вторинний розподіл доходів та використання наявного доходу; четвертий блок характеризує спеціалізовані дані щодо поточних та капітальних витрат сектора загального державного управління та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, на освіту. Однак Система рахунків людських ресурсів, як і більшість емпіричних оцінок людського капіталу, здійснених на теперішній час, надає уявлення лише про обсяг затрат безвідносно до ступеня ефективності витрачених коштів, що обумовлює необхідність розроблення системного підходу для максимально повного відображення взаємозалежності процесів нагромадження людського капіталу та доходних параметрів його реалізації в існуючих економічних умовах. Переструктурування схеми обліку відтворювальних пропорцій нагромадження людського капіталу в рамках Системи національних рахунків (СНС), передусім, вимагає перенесення ряду показників поточного споживання, що відображають затрати на освіту, науку, професійну підготовку та охорону здоров’я, в рахунок нагромадження.

Особливість поєднання показників сукупного людського потенціалу, що повинні відображатися у допоміжних таблицях СНР, з показниками їх нагромадження у рамках операцій з капіталом у звітному році, полягає у тому, що обсяги кінцевого використання ВВП на розвиток сфери освіти, охорони здоров’я та соціальний захист спричинятимуть не прямий, а побічний вплив на загальний обсяг людського капіталу, що обумовлено наявністю вагомих додаткових факторів їхнього формування, потужність впливу яких збільшується з посиленням у світовій економіці глобалізаційних тенденцій.

Логічним продовженням запровадження Системи національних рахунків в Україні повинно стати складання регіональних рахунків, методологічні принципи побудови якої та синтезу яких з СНР були розроблені Нобелівським лауреатом Р.Стоуном у 50-х роках минулого сторіччя.

У другому розділі "Економічна оцінка основних елементів національного багатства України: методичні орієнтири" визначено особливості економічної оцінки національного багатства в ретроспективі, розроблено концепцію економічної оцінки людського потенціалу як основи формування інформаційного суспільства, висвітлено особливості теоретико-методологічних та методичних засад оцінки природно-ресурсого та соціального потенціалів і екологічного капіталу як новітніх складових національного багатства, узагальнено міжнародний досвід та українські реалії оцінки основного капіталу, обґрунтовано індикатори формування елементів фінансового капіталу в міжнародному контексті.

Економічна оцінка загального обсягу національного багатства повинна здійснюватися за формулою: Енб = Елппрп + Еоз + Еефк, де: Енб – економічна (грошова) оцінка національного багатства; Елп – економічна оцінка людського потенціалу; Епрп – економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу; Еоз – економічна оцінка основних засобів, незавершеного капітального будівництва та оборотних коштів у запасах товарно-матеріальних цінностей; Еефк, – економічна оцінка елементів фінансового капіталу, що впливають на обсяг національного багатства.

Здійснена таким чином оцінка національного багатства як сукупності цінностей, нагромаджених станом на певну дату, повинна обов’язково доповнюватися аналізом процесу його поточного нагромадження у рамках розподілу валового внутрішнього продукту, формуючи, на підставі двоаспектного підходу до дослідження багатства, емпіричну матрицю економічної оцінки багатства.

Економічну оцінку людського капіталу як сукупності нагромаджених властивостей людини, що формують її здатність продукувати нову вартість та отримувати дохід, доцільно здійснювати на основі комплексного підходу, що поєднує в собі переваги індексного методу, використовуваного ООН при обчисленні індексу розвитку людського потенціалу та доходного методу, який дозволяє врахувати зовнішні фактори (загальноекономічного розвитку, збалансованості нагромадження різних видів капіталу, сприятливості соціального середовища та ін.) у міжнародному контексті. Даний підхід передбачає здійснення розрахунків за формулою: ЕОлк = LPVK, де: LPV – приведена дисконтована вартість валового внутрішнього продукту, виробленого за рахунок людського фактора (яку доцільно визначати на основі даних Національних рахунків щодо частки оплати праці найманих працівників у ВВП); K – середня арифметична коефіцієнтів за чотирма блоками показників: освітньо-наукових (кількості населення як мінімум із середньою освітою та охоплення населення початковою освітою, витрат на НДР); сприйняття індивідуального добробуту і благополуччя (рівня загальної задоволеності життям, особистого здоров’я, рівня життя, шанобливого ставлення); доступу населення до інформаційних технологій (кількості користувачів Інтернет, абонентів стільникового, стаціонарного телефонного зв’язку та широкосмугового доступу); демографічних (очікуваної тривалості життя при народженні, сумарного коефіцієнту народжуваності), що розраховуються як відношення рівня даного показника в певній країні до його середньої величини у відповідній групі країн. Й, оскільки отримана на базі операціоналізації потоків валового внутрішнього продукту величина людського капіталу асоціюється з діяльністю населення, зайнятого економічною діяльністю з метою отримання доходу, людський потенціал доцільно розглядати як такий, що відповідає продуктивним можливостям економічно активного населення на основі коефіцієнту, що відображає співвідношення зайнятого населення з кількістю безробітних та економічно неактивних громадян.

У сучасних наукових підходах до розуміння чинників суспільно-економічного розвитку все частіше підкреслюється зростання ролі соціального потенціалу (й у т.ч. соціального капіталу), який, представляючи собою складне економічне явище, почав викристалізовуватися як окремий вид ресурсу, що може і повинен розглядатися у складі національного багатства країн світу. Соціальний потенціал як складову національного багатства доцільно визначати як вартісну характеристику сукупності ресурсів доступу до інформації та влади через мережі, взаємовідносини, норми та інститути, опосередковану певним рівнем довіри, через які люди реалізують або отримують можливості реалізації власних здібностей і впливають на прийняття рішень, що складається з соціального капіталу та незадіяного потенціалу. У свою чергу соціальний капітал – це вартісна характеристика суспільних й індивідуальних можливостей (демографічних, освітніх, професійних, соціально-інфраструктурних, працевлаштування тощо) задіяних в економічній діяльності людей.

Однією з найбільш значущих відмінностей національного багатства від інших макроекономічних категорій є здатність його природної компоненти враховувати корисний результат від незалучення продуктивних сил до виробничого процесу й збереження їх для майбутніх поколінь. Це набуває особливої актуальності у світлі прагнення людства перейти до сталого розвитку. Грошова економічна оцінка природних компонент національного багатства викликає у наукових колах величезну кількість дискусій. Вчені і законотворці практично єдині лише в тому, що основним природним багатством країни є земля, що передусім виступає просторовим базисом існування людства, а отже, є безцінною.

Таким чином, важливим науково-методичним напрямом розроблення даної проблеми повинно стати удосконалення теоретичних і методичних засад застосування рентного підходу для оцінки природних ресурсів і передусім земель сільськогосподарського призначення на основі механізму капіталізації рентних потоків, попередньо виділених у структурі ціни продукції сільського господарства. Капіталізацію рентних потоків, структурно виділених у ціні сільськогосподарської продукції для визначення цінності земель сільськогосподарського призначення, доцільно здійснювати з використанням методу дисконтування, описаному вище стосовно людського потенціалу, використовуючи аналогічні ставки дисконтування та поділ на прогнозний та післяпрогнозний періоди.

Не менш актуальною, ніж для сільськогосподарських земель, є розробка принципів застосування рентного підходу для земельних ресурсів несільськогосподарського призначення, і насамперед земель населених пунктів. Важливо зазначити, що для даної категорії земель рентні потоки, що капіталізуються, корелюють з різницею між вартістю будівництва та ринковою ціною нерухомості або з різницею між орендною платою та витратами на утримання нерухомості. Але слід зауважити, що практична реалізація рентного напряму економічної оцінки земель несільськогосподарського призначення є досить трудомісткою і, в рамках даного дослідження – недоцільною.

Тому цінність земельних ресурсів населених пунктів України запропоновано визначати на основі їхньої ринкової вартості. Враховуючи, що ціна землі в населених пунктах прямо пропорційна кількості їхніх жителів, обчислення необхідно проводити відповідно до угрупування адміністративно-територіальних одиниць за даним критерієм, на основі якого належить встановити коефіцієнти, що відображають співвідношення ціни 1 кв.м. землі в населених пунктах з чисельністю їх населення.

Крім земель населених пунктів, до земельних ресурсів несільськогосподарського призначення, згідно з вітчизняними нормативно-правовими актами, відносяться: землі заповідників і природних національних парків; землі лісового і водного фондів; землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення.

З огляду на невелику питому частку даних земель в загальному обсязі земельних ресурсів України, їх економічну оцінку доцільно здійснювати з використанням системи понижуючих або підвищуючих коефіцієнтів, встановлених експертним методом залежно від їх меншої або більшої суспільно-економічної значущості відносно цінності земель сільськогосподарського призначення.

У системі оцінок природних ресурсів важливе місце займає також методика визначення цінності одного з найвагоміших скарбів країни, дарованих природою, що є невід’ємною складовою національного багатства – водного фонду. Економічну оцінку водних ресурсів доцільніше здійснювати виходячи не з затратної концепції, а на основі доходів, які потенційно можуть бути отримані від їх експлуатації. Передусім у процесі оцінки варто враховувати, що ресурси, розміщені на певній території, мають цінність незалежно від того, чи витрачалися кошти на їх упорядкування. Найважливішими показниками такої оцінки мають бути: обсяг стоку поверхневих водних ресурсів (Ос), експлуатаційні прогнозні запаси підземних вод (Ез), економічна цінність 1 куб. м поверхневих і підземних вод (відповідно Ецпвр та Ецпв) і масштаб викидів (Мв), що забруднюють водні акваторії і зменшують цінність водних ресурсів. Розрахунки необхідно здійснювати за формулою: Еовр = Ос·Ецпвр + Ез·Ецпв – Мв. Причому економічну цінність поверхневих та підземних вод слід обчислювати на основі даних щодо собівартості послуг із постачання холодної води, що надаються населенню, підприємствам та іншим споживачам, до складу яких включається вартість електроенергії, амортизації, матеріалів, фонду оплати праці, нарахування на заробітну плату, ремонтний фонд, загальновиробничі, збутові та адміністративні витрати та вартість покупної води (питома вага якої в структурі собівартості послуг водопостачання становить 49%).

Не менш вагомими елементами природно-ресурсного потенціалу України є також мінерально-сировинні та паливно-енергетичні ресурси. Сучасну економічну оцінку мінерально-сировинних і паливно-енергетичних ресурсів необхідно здійснювати на основі рентного підходу в три етапи: 1) обчислення валової цінності запасів за категоріями А+В+С1 на основі середньорічних світових цін на мінеральну сировину з урахуванням середнього вмісту мінеральної речовини в руді; 2) виділення в складі ціни сировинної продукції умовного щорічного обсягу ренти на основі їхньої питомої частки за видами корисних копалин та строку забезпеченості країни їхніми активними запасами; 3) визначення цінності мінерально-сировинних і паливно-енергетичних ресурсів на основі капіталізації та дисконтування умовних щорічних рентних потоків, що передбачає приведення їхніх обсягів на дату здійснення оцінки з урахуванням фактора часу.

Методичні засади оцінки природно-ресурсного потенціалу були б, безперечно, неповними без концепції визначення цінності рекреаційних ресурсів, які використовуються для відпочинку, відновлення сил і здоров’я людей, специфіка економічної оцінки яких полягає в тому, що рекреаційні властивості притаманні більшості видів природних багатств і тому вже частково враховані в процесі обчислення економічної цінності біотичних, водних та земельних ресурсів.

Водночас є природні об’єкти, що не ввійшли до системи попередніх оцінок, але являються невід’ємною складовою національного багатства країни й повинні бути оцінені як рекреаційні. Основними з них є мінеральні води, лікувальні грязі та морські узбережжя.

На сучасному етапі основним напрямом удосконалення науково-методичних засад оцінки рекреаційних ресурсів повинно стати виявлення обсягів ренти та оптимального способу її капіталізації. У рамках даного дослідження величину рентних потоків доцільно визначити експертним методом на основі економічного ефекту від використання різних видів рекреаційних ресурсів. Капіталізацію рентних потоків, отримуваних у результаті продуктивного використання рекреаційних ресурсів, доцільно здійснювати згідно з механізмом, розробленим у даному дослідженні для визначення цінності низки природних багатств, зокрема земель сільськогосподарського призначення.

У сучасних умовах зростання актуальності подолання наслідків глобального потепління та зменшення викидів парникових газів оцінювати екологічну місткість довкілля доцільно на основі лімітів на обсяги викидів шкідливих речовин в атмосферу, наданих Україні згідно з положеннями Кіотського протоколу, ратифікованого нашою державою у 2004 р.

Незважаючи на те, що необхідність включення основного капіталу до національного багатства не викликає сумнівів у науковців, методичні засади його оцінки залишаються предметом гострих дискусій до теперішнього часу. Висвітлення інформації щодо обсягу основних засобів Державним комітетом статистики України обмежено двома видами вартості: балансовою та залишковою. Тому в найближчій перспективі необхідно впровадити у практику проведення оцінки основного капіталу за методом безперервної інвентаризації, що дозволить здійснювати міжнародні зіставлення не тільки потокових, а й стокових показників їхнього формування.

Невід’ємними складовими національного багатства, актуальність дослідження яких зростає в умовах світової економічної рецесії, є елементи фінансового капіталу, що безпосередньо впливають на його обсяг і мають високий ступінь еластичності по відношенню до соціально-економічних проблем та перетворень у суспільстві. До елементів фінансового капіталу, що впливають на обсяг національного багатств, доцільно включати сукупність іноземних фінансових активів, на які встановлено право власності держави, юридичних та фізичних осіб – резидентів країни, за винятком їхніх непогашених зовнішніх фінансових зобов’язань. Саме такі індикатори формування елементів фінансового капіталу найбільше відповідають сутнісним ознакам національного багатства як економічної категорії, дозволяючи визначити перспективні пріоритети здійснення соціально-економічних перетворень в державі.

У третьому розділі "Внутрішні та міжнародні структурні пропорції формування національного багатства" здійснено економічну оцінку людського потенціалу як головної домінанти економічного розвитку, наведено ціннісну характеристику складових природного багатства України, виявлено світові та національні диспропорції формування основного капіталу, особливості впливу елементів фінансового капіталу на обсяг національного багатства та сучасні тенденції структурування національного багатства України.

Потенціал економічного розвитку нашої держави залишається досить потужним, оскільки станом на 01.01.2008 р. загальний обсяг національного багатства України дорівнював 17,6 трлн дол. США; на особу – 380,04; на 1 кв. км території – 29 214,8 тис. дол. США.

Найбільша частка у загальному обсязі вітчизняного національного багатства – 62,5% (11,02 трлн дол. США) – належить людському потенціалу (рис. 1), обсяг і якість якого істотно зменшилися з часу проведення економічної оцінки національного багатства у 1996 р., коли його цінність, за сучасними експертними оцінками авторів дослідження, була занижена вдвічі.

Рис. 1. Структура національного багатства України
станом на 01.01.2008 р.

Джерело: розраховано автором на основі даних: Доклад о развитии человека 2010. Реальное богатство народов: пути к развитию человека / United Nations Development Program; пер. с англ. – М. : Изд-во "Весь мир", 2010. – 234 с.; Національні рахунки України за 2009 р.: стат. зб. / Держкомстат України. – К., 2011. – 172 с.; Статистичний щорічник України за 2009 р. / Держкомстат України. – К., 2010. – 567 с.; Основні засоби України у 2009 р. / Держкомстат України. – К., 2010. – 194 с.; Короткий довідник лісового фонду України за матеріалами обліку лісів 2002 р. – Ірпінь : Держкомлісгосп України. – 2003. – С. 6–11, 128–133; Запасы и добыча важнейших видов минерального сырья мира / [Бежанова М.П., Бежанов С.К., Кызина Л.В.]. – М. : ОАО "ВНИИ Зарубежгеология", НИА-Природа, 2006. – 110 с.; Бежанова М.П. Цены мирового рынка на минеральное сырье и продукты его переработки в 1990–2006 гг. / М.П.Бежанова, Л.В.Кызина. – М. : ОАО "ВНИИ Зарубежгеология", 2007. – 58 с.; International Financial Statistics / IMF Statistics Department. – 2011. – № 1. – [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://www.imfstatistics.org/imf/>; Макроекономічні показники [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://www.ukrstat.gov.ua>; Офіційні курси гривні до іноземних валют [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://www.bank.gov.ua>; Зовнішній борг України станом на 01.01.2011 р. [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://www.bank.gov.ua/Statist/index_DEBT.htm>.

Негативна тенденція зміни обсягу людського потенціалу супроводжувалася формуванням суттєвих диспропорцій між показниками народжуваності та смертності, посиленням економічної та інших видів диференціації, низьким рівнем життя населення, депопуляцією населення тощо.

Людський потенціал інших досліджуваних країн, внаслідок порівняно менших коливань рівнів кризового падіння та наступного зростання ВВП і більшого абсолютного й відносного розміру оплати праці найманих працівників, значно перевищує його обсяг в Україні, на душу населення якої припадає 234,7 тис. дол. США людського потенціалу: у Польщі цей показник дорівнює 407,1 тис. дол., Російській Федерації – 283,8, Швеції – 1010,8, Фінляндії – 861,9, Німеччині – 1041,5, Франції – 977,0, Швейцарії – 1451,9, США – 1321,7, Великій Британії – 1156,0 тис. дол. США.

Така суттєва різниця в обсягах людського потенціалу на душу населення в країнах світу передусім є наслідком різних можливостей доступу населення до інформаційних технологій та інших ресурсів (зокрема природних, фінансових), а не різного рівня державних видатків на освіту, охорону здоров’я та соціальний захист, як це декларується багатьма вченими.

Це пов’язано з тим, що ефективність витрат опосередковується впливом фактора індивідуальної здатності людини до навчання та наявністю можливостей реалізації отриманих знань, навичок, досвіду на практиці, а це істотно залежить від рівня суспільної інформатизації: кореляція між витратними коефіцієнтами та обсягами людського потенціалу на душу населення є незначною, тоді як величина коефіцієнта інформатизації прямопропорційна масштабам людського потенціалу (рис. 2).

Рис. 2. Співвідношення коефіцієнта інформатизації населення
та людського потенціалу на одну особу в країнах світу

Джерело: розраховано автором на основі даних: Доклад о развитии человека 2010. Реальное богатство народов: пути к развитию человека; [пер. с англ.; отв. за вып. О. Зимарин] / ПРООН. – М.: Издательство "Весь Мир", 2010. – 244 с; Доклад о развитии человека 2007/2008. Борьба с изменениями климата: человеческая солидарность в разделённом мире ; [пер. с англ. ; отв. за вып. О. Зимарин]. – М. : Издательство "Весь Мир", 2007. – С. 265–268, 273–276; Статистичний щорічник України за 2007 р. / Держкомстат України. – К., 2008. – 571 с.; Формирование ВВП Российской Федерации по источникам доходов [Электронный ресурс]. – Режим доступа: <http://www.gks.ru>; National Income and Product Accounts Table of the USA [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://www.bea.gov>; Compensation of employees in the EU [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://epp.eurostat.ec.europa.eu>.

Другим за величиною елементом національного багатства України є природно-ресурсний потенціал, питома частка якого на 01.01.2008 р. становила 36,04%, а обсяг дорівнював 32 093,8 млрд грн (6 355,21 млрд дол. США). У структурі природно-ресурсної складової національного багатства найбільша частка належить земельним ресурсам (26,4% – від загального обсягу НБ та 78,38% – від ПРП) (рис. 3).

Диспропорційність відносно природно-ресурсного потенціалу проявляється, передусім, у їх нераціональному використанні, що активізує прояви так званого "ресурсного прокляття", тобто зворотного зв’язку між забезпеченістю країни сировинними ресурсами та її економічним зростанням. Головною причиною даного явища є відсутність стимулів для інвестування, у людський капітал в економіках, багатих на ресурси, оскільки великі обсяги ренти у добувних галузях провокують невиробничу активність із перерозподілу цієї ренти, що у свою чергу пригнічує розвиток економічних інститутів. З метою його мінімізації передусім потрібно створити систему акумулювання та перерозподілу коштів від використання природно-ресурсного потенціалу на реформування системи освіти, спрямованої на розвиток нових видів виробництва, притаманних ері суцільної інформатизації та побудови економіки знань.

Рис. 3. Структура природно-ресурсного потенціалу України
ст
аном на 01.01.2008 р., %

Джерело: Статистичний щорічник України за 2009 р. / Держкомстат України. – К., 2010. – 567 с.; Короткий довідник лісового фонду України за матеріалами обліку лісів 2002 р. – Ірпінь : Держкомлісгосп України. – 2003. – С. 6–11, 128–133; Короткий довідник по лісовому фонду України (за матеріалами чергового державного обліку лісів України станом на 01.01.1996 р.). – К. : Держкомлісгосп України. – 1998. – С. 6–7; Бежанова М.П. Минеральные ресурсы мира и экономический механизм управления минерально-сырьевым сектором / М.П.Бежанова, С.К.Бежанов. – М. : ООО "Геоинформмарк", 2007. – С. 98; Запасы и добыча важнейших видов минерального сырья мира / [Бежанова М.П., Бежанов С.К., Кызина Л.В.]. – М. : ОАО "ВНИИ Зарубежгеология", НИА-Природа, 2006. – 110 с.; Бежанова М.П. Цены мирового рынка на минеральное сырье и продукты его переработки в 1990–2006 гг. / М.П.Бежанова, Л.В.Кызина. – М. : ОАО "ВНИИ Зарубежгеология", 2007. – 58 с.; Міщенко В.С. Економічні пріоритети розвитку й освоєння мінерально-сировинної бази України. – К. : Наукова думка, 2007. – 360 с.; Кузык Б.Н., Яковец Ю.В. Россия – 2050: стратегия инновационного прорыва. – М. : Экономика, 2005. – 624 с.; Морехозяйственный комплекс / под ред. Б.В.Буркинского и др. : в 2-х т. – Т. 1. – К. : Наукова думка, 1991. – 349 с.

Досить суперечливою є динаміка основного капіталу, частка якого у загальному обсязі національного багатства України на початку 2008 р. становила 1,7%, дорівнюючи 1 047,6 млрд грн (207,4 млрд дол. США). Загальна вартість основного капіталу по відношенню до ВВП України (згідно з даними Держкомстату) змінювалася хвилеподібно, збільшившись з 16,6% станом на 01.01.1995 р. до 199,3% станом на 01.01.1996 р. (на 182,7 в. п.), перевищивши 1 000% станом на 01.01.1997 р. і дорівнюючи 413,4% станом на 01.01.2010 р. (рис. 4). Причому динаміка вартості основного капіталу з урахуванням зносу є практично ідентичною розглянутій вище, тому можна зробити висновок, що рівень зносу не спричинив суттєвого впливу на появу значного сплеску на діаграмі, яка відображає тенденції змін відношення вартісного обсягу основного капіталу до ВВП України.

Примітка: * з урахуванням індексації та переоцінки звітного року.

Рис. 4. Динаміка вартісного обсягу основного капіталу України
по відношенню до ВВП за 1986–2010 рр.

Джерело: розраховано автором на основі даних: Статистичний щорічник України за 2009 р. / Держкомстат України. – К., 2010. – 567 с.; Основні засоби України у 2009 р.: [стат. бюлетень / за ред. Л.М.Овденко; відп. за вип. Н.Г.Луценко]. – Держкомстат України. – К., 2010. – 194 с.; Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос) за 2009 р.: Україна. Загальні зведення.: [за ред. Л.М.Овденко; відп. за вип. Н.Г.Луценко]. – Держкомстат України. – К., 2010. – 20 с.

Водночас розрахунки, проведені на основі даних міжнародних статистичних збірників "СНР: основні показники та деталізовані таблиці" свідчать про наявність значних дисбалансів як у поточних процесах нагромадження ОК, так і у співвідношеннях вартісних обсягів його запасів із ВВП не тільки в Україні, а й у багатьох країнах світу. Особливо різко відсоткове співвідношення запасів ОК з ВВП протягом досліджуваного періоду змінювалося у країнах – колишніх республіках СРСР. У більшості з них його розмір суттєво зменшився, зокрема в Молдові – з 1 267,8 станом на 01.01.97 р. до 333,3% на 01.01.2005 р., Киргизії – з 654,9 до 196,5% протягом 1997–2004 рр., Азербайджані – з 568,4 на 01.01.97 р. до 216,8 % на 01.01.07 р., Білорусі – з 606,3 до 359,6% протягом 1997–2008 рр. (рис. 5).

Однак, на думку багатьох експертів, вітчизняні основні засоби на сьогоднішній день залишаються істотно недооціненими, що обумовлює диспропорційно низькі показники їхньої питомої ваги в структурі національного багатства. Необхідно впровадити принципово нову схему здійснення такої оцінки на національному рівні. З цією метою доцільно використовувати розроблений в рамках Системи національних рахунків метод безперервної інвентаризації, що дозволить істотно підвищити рівень об’єктивності розрахунків вартості основних засобів в Україні та забезпечити порівнянність результатів із міжнародними.

Примітки: * залишкова вартість; **– загальна вартість.

Рис. 5. Динаміка вартості ОК по відношенню до ВВП України
та країн-колишніх республік СРСР протягом 1996–2008 рр.

Джерело: розраховано автором на основі даних: National Accounts Statistics: Main Aggregates and Detailed Tables, 2007. – Part I. – New York : United Nations, 2008. – 895 p.; National Accounts Statistics: Main Aggregates and Detailed Tables, 2007. – Part II. – New York : United Nations, 2008. – 898 p.; National Accounts Statistics: Main Aggregates and Detailed Tables, 2005. – Part III. – New York : United Nations, 2007. – 983 p.; Статистичний щорічник України за 2009 р. / Держкомстат України. – К., 2010. – 567 с.; Основні засоби України у 2009 р.: [стат. бюлетень / за ред. Л. М. Овденко; відп. за вип. Н. Г. Луценко]. – Держкомстат України. – К., 2010. – 194 с.

Дисбалансом є також тенденція оберненої пропорційності динаміки вартісного обсягу основного капіталу по відношенню до ВВП та зміни питомої ваги ВНОК та ЧНОК у ВВП, що виникає внаслідок специфіки оцінки вартості основного капіталу в Україні, значного зменшення обсягів ВВП у 2009 р. та погіршення структури його розподілу. Значне скорочення обсягів ВВП з 2008 р. викликало зростання відсоткового співвідношення з ним вартісного обсягу запасів основного капіталу, тоді як внаслідок погіршення структури розподілу ВВП менша його частка була спрямована на валове та чисте нагромадження ОК. Про те, що такі тенденції обумовлені, в основному, змінами у ВВП, свідчать дані щодо повільного, але перманентного зростання абсолютних вартісних обсягів основного капіталу у постійних цінах. У цінах 2000 р. вартісний обсяг ОК збільшився протягом 2001–2010 рр. з 828,8 млрд грн до 1,12 трлн грн, а у цінах 2009 р. – з 2,8 до 3,78 трлн грн.

Найбільш специфічними складовими національного багатства України протягом останніх років є елементи фінансового капіталу, які впливають на його обсяг (чисті іноземні активи НБУ, чисті іноземні активи інших депозитарних корпорацій, зовнішній борг сектора державного управління, зовнішній борг інших секторів, міжфірмовий борг прямим інвесторам).

Станом на 01.01.2011 р. Загальна величина елементів фінансового капіталу, які впливають на обсяг національного багатства України дорівнювала -84,49 млрд дол. США, зменшившись з початку минулого року на 12,93 мрлд дол. США і – з початку 2004 р. – на 69,12 млрд дол. США.

Величина більшості елементів фінансового капіталу, які впливають на обсяг національного багатства, – чистих іноземних активів інших депозитарних корпорацій, зовнішнього боргу сектора державного управління, інших секторів, заборгованості прямим інвесторам – протягом 2004–2011 рр. була від’ємною, зменшившись із -0,27; -8,74; -10,99; -0,41 млрд дол. відповідно станом на 01.01.2004 р. до -16,89; -24,98; -50,84;
-5,89 млрд дол. станом на початок 2011 р. (рис. 6). Єдиним позитивним елементом фінансового капіталу серед досліджуваних в Україні протягом цього п
еріоду були чисті іноземні активи НБУ, обсяг яких з початку 2008 р. до січня 2010 р. скоротився на 58,8% – з 32,65 до 13,44 млрд дол., збільшившись протягом 2010 р. на 681,5 млн дол. – до 14,1 млрд дол США станом на 01.01.2011 р.

Рис. 6. Динаміка структури окремих елементів фінансового

капіталу, які впливають на обсяг національного багатства, в Україні

Джерело: розраховано автором на основі даних: International Financial Statistics / IMF Statistics Department. – 2011. – № 1. – [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://www.imfstatistics.org/imf/>.; Зовнішній борг України станом на 01.01.2011 р. [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://www.bank.gov.ua/Statist/index_DEBT.htm>.

Найсуттєвіші диспропорції формування в Україні фінансового капіталу пов’язані з проявами глобальної фінансово-економічної кризи, однак окремі з них є специфічними для України та інших країн колишнього Радянського Союзу. Однією з найгостріших проблем є співвідношення організованого та неорганізованого ринку цінних паперів.

Основною передумовою економічного піднесення нації є збалансований розвиток усіх складових національного багатства з метою створення надійної основи для соціально-економічного розвитку країни.

У четвертому розділі "Розподіл національного багатства України як фактор переходу до нової якості економічного розвитку" виявлено економічні параметри диференціації населення як фактору розвитку людського потенціалу, обґрунтовано необхідність якісного оновлення основного капіталу та перспективні напрями трансформації балансів Системи національних рахунків.

На формування національного багатства у довготривалій перспективі суттєво впливають пропорції його розподілу між інституційними секторами, окремими юридичними та фізичними особами, сферами економічної діяльності та регіонами.

Зношеність основних засобів в Україні доповнюється значним ступенем нерівномірності їхнього розподілу в регіонах за видами економічної діяльності, групами та обсягами ОК на одну особу. Найбільше основного капіталу (за залишковою вартістю) сконцентровано в м. Києві – 20,58% загальноукраїнського обсягу та основних промислово завантажених Донецькій та Дніпропетровській областях, на які припадає відповідно 11,12 та 8,27%. Причому частка усіх трьох регіонів-лідерів за концентрацією основного капіталу в останні роки збільшується. Вирішити питання якості основних засобів можна використовуючи альтернативні концепції регіонального розвитку, серед яких найперспективнішою є концепція "полюсів зростання", яку вперше оприлюднив французький економіст Ф.Перу. Ця концепція спирається на функціональні властивості форм просторової організації виробництва та розселення, промислових і транспортних вузлів, територіально-виробничих комплексів тощо (ареали економічного простору, де розміщуються підприємства провідних галузей, за ідеєю "полюсів зростання", стають центрами тяжіння факторів виробництва, оскільки забезпечують найбільш ефективне їх використання, що веде до концентрації підприємств та формування полюсів економічного зростання).

Деформована соціальна структура (структура за ознакою власності) багатства в Україні є однією з першопричин кризи його відтворення. Докорінна зміна такої соціальної структури можлива лише на основі виявлення не тільки формальних відносин власності та задекларованих доходів громадян, а й реальних інструментів та важелів впливу на процес управління розпорядженням основними елементами національного капіталу та багатства в цілому в інтересах окремих осіб. Тому беззаперечним є вплив на соціальну структуру національного багатства економічної диференціації населення як універсального суб’єкта і об’єкта власності цього багатства.

Офіційні статистичні дані свідчать про невисокий порівняно з провідними державами світу рівень нерівності в Україні. За даними Доповіді про розвиток людини 2010 р. за останній рік періоду 2000–2010 рр., щодо якого доступні відомості, індекс Джині (за доходами) в Україні навіть зменшився до 27,6, тоді як в Росії суттєво збільшився – до 47,3 а в Німеччині – залишився на тому ж рівні – 28,3. Однак альтернативні та експертні розрахунки свідчать, що реальний коефіцієнт Джині в Україні значно вищий, ніж розрахований державною статистичною установою та ПРООН (зокрема за даними UNIСEF у 1998 р. коефіцієнт Джині для України був у 1,5 раза вищий за аналоги Чехії, Польщі, Румунії і приблизно на чверть – за відповідні показники Латвії, Литви, Словенії), внаслідок високого рівня тінізації економіки та недостатньої репрезентативності офіційної вибірки, де широко представлені бідні, але практично відсутні багаті та дуже багаті. Вагомим чинником є й суб’єктивізм програми обстеження домогосподарств, яка передбачає збір даних на добровільній основі шляхом проведення вибіркового опитування за допомогою тижневого щоденника та квартального запитальника, за рахунок чого можливі розбіжності з реальним рівнем доходів та витрат респондентів. А головним недоліком сучасної системи обчислення ступеня економічного розшарування населення є неврахування диференціації в багатстві, яка, вочевидь, є значно більшою, ніж за сумою отримуваних доходів.

Особливо небезпечними для нашої держави є наслідки перетікання різних видів нерівності, між якими існує тісний зв’язок. Так, розрив у багатстві через нерівність у можливостях доступу до вступу у навчальні заклади значним чином впливає на освітню диференціацію, яка, в свою чергу – внаслідок нерівності у отриманих знаннях – впливає на процеси працевлаштування і розшарування у доходах, що зумовлює нерівність у нагромадженні капіталу, котрий є складовою частиною багатства країни. Причому розшарування у багатстві виступає однією з найважливіших і, водночас, найменш досліджених ланок процесу перетікання нерівності.

Диференціація за основними складовими багатства в Україні набула стійких ознак поляризації, спричиненої хаотичним і практично неконтрольованим перерозподілом суспільних благ на перехідному етапі економічного розвитку внаслідок нечітких умов приватизації державного майна; надання виняткових прав на управління підприємствами, контрольний пакет акцій яких належить державі, представникам певних фінансово-промислових груп для реалізації тіньових схем з метою власного збагачення; виключного доступу до проведення неоподатковуваних зовнішньоекономічних операцій та ін.

Такі механізми перерозподілу зумовили акумулювання значної частки багатства нації окремими особами, зубожіння переважної частини населення і розмивання середнього класу, що призводить до деградації та знецінення людського капіталу, великих диспропорцій у його нагромадженні та втрати більшістю людей стимулів і можливостей отримувати освіту, зберігати здоров’я й бути повноцінними учасниками суспільних процесів.

З метою мінімізації незбалансованості нагромадження людського потенціалу в Україні необхідно, в першу чергу, поліпшити якість освіти за рахунок підвищення частки державних витрат, що спрямовується на початковий та середній освітні рівні, сприяти залученню інвестицій у сферу вищої освіти, запровадити в українській системі середньої та вищої освіти персоніфікацію фінансування, поступово підвищити прожитковий мінімум та мінімальну заробітну плату жителів України до рівня розвинених країн світу.

Сучасна система оцінювання соціально-економічних результатів діяльності суб’єктів господарської діяльності на секторальному, державному та міжнародному рівнях у рамках СНР, є не просто недосконалою, а такою, що не відповідає вимогам сьогодення щодо об’єктивного і різнобічного представлення передумов і наслідків економічних перетворень.

Традиційний детальний опис процесів формування, розподілу та споживання ВВП у міжнародній економіко-статистичній періодиці є необхідною, але недостатньою умовою вичерпного відображення кількісних і якісних параметрів розвитку національних економік.

Стосовно напрямів удосконалення стокових і потокових параметрів формування основного капіталу у рамках СНР перед Україною постає завдання подвійної складності порівняно з розвиненими країнами світу, оскільки: по-перше, необхідно привести свою звітність у відповідність зі стандартами складання СНР, які застосовуються провідними країнами світу на сьогоднішній день; по-друге, слід активно включатися у процес розроблення напрямів трансформації діючих на міжнародному рівні стандартів.

Для реалізації першого завдання в нашій державі необхідно впровадити оцінювання запасів основного капіталу за методом безперервної інвентаризації, загальноприйнятним для країн світу, які беруть участь у складанні щорічних звітів "СНР: основні показники та деталізовані таблиці". З цією метою потрібно: розробити розгорнуту схему здійснення таких оцінок в Україні, залучивши для вирішення цього завдання як науковців, так і практиків; затвердити відповідні нормативно-правові акти з регламентації процесу впровадження МБІ в Україні, у яких слід визначити коло виконавців та строки проходження окремих етапів; створити при Держкомстаті України спеціальну комісію з постійного моніторингу та вдосконалення недоліків системи оцінювання основного капіталу за методом безперервної інвентаризації. У свою чергу, виконання другого завдання вимагає постійної уваги до процесів перетворення світових економіко-статистичних стандартів оцінки ОК, виявлення основних трансформаційних тенденцій і розроблення напрямів їх покращання.

Необхідно також розширити завузький перелік нематеріальних активів, затверджений українським законодавством, відповідно до сучасних уявлень про чинники економічного розвитку, роль нематеріальних складових у яких постійно зростає. У першу чергу, потрібно внести зміни до законів "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про наукові парки", а у перспективі слід розробити окремий закон, у якому необхідно: сформулювати єдине визначення нематеріальних активів, що узгоджується з основними ознаками цього поняття, задекларованими у міжнародних стандартах СНР; визначити детальний склад нематеріальних активів та охарактеризувати окремі їхні види; затвердити нормативно-правові засади оцінки нематеріальних активів у рамках СНР.

Водночас треба мати на увазі, що у СНР витрати на проведення певних типів досліджень визнаються повноправними активами (наприклад витрати на геологорозвідувальні роботи). І окремими активами є нематеріальні активи, що є результатами цих досліджень. Тому необхідно уникати подвійного рахунку при визначенні цінності нематеріальних активів на основі витрат на їхнє створення.

Представлення елементів фінансового капіталу, що впливають на обсяг національного багатства, у СНР потрібно розширити шляхом включення даних щодо іноземних активів і зобов’язань суб’єктів за секторами економіки, зокрема стосовно заборгованості усіх економічних суб’єктів, які діють в Україні, перед міжнародними організаціями, іноземними урядами, банками та іншими фінансовими і нефінансовими установами. Потрібно також деталізувати фінансові взаємовідносини між різними секторами економіки для того, щоб мати уявлення про зосередження та перетікання фінансового капіталу в межах країни.

Удосконалення у процесі повномасштабного впровадження балансів СНР у практику економіко-статистичного моніторингу в Україні потребують також принципи узагальнення даних щодо природно ресурсного потенціалу. У цій сфері, крім адаптації світового досвіду обчислення "зеленого" національного продукту до стандартів СНР, варто забезпечити створення системи повномасштабної стокової характеристики природно-ресурсного потенціалу. З цією метою, передусім, необхідно: розробити схему відокремлення природно-ресурсного потенціалу від основного капіталу у рамках СНР і впровадження у практику національного рахівництва складання окремого блоку показників, які характеризують ПРП України; створити в Україні систему моніторингу цін на природні ресурси на вітчизняних і світових ринках.

Вихід меж оцінювання національного багатства та капіталу як його головної складової за традиційні рамки нинішнього СНР дозволить краще ідентифікувати чинники економічного розвитку і визначати їхній вплив на досягнення тих чи інших економічних результатів, підвищить рівень обґрунтованості прогнозних показників і стратегічних програм дій, спрямованих на їхнє покращення.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої науково-прикладної проблеми – обґрунтування і розроблення теоретико-методологічних та методичних підходів до оцінки національного багатства як потенціалу економічного розвитку України на основі міжнародної практики та національних особливостей. На основі проведеного дослідження сформульовано такі висновки концептуально-теоретичного, методологічного та науково-практичного характеру:

1. За двоаспектним підходом національне багатство розподілено на дві складові: капітал – за ознаками залученості до процесу виробництва, розподілу та споживання товарів і послуг та функціями у процесі відтворення. Капітал, як частина національного багатства, через механізм капіталізації створює нову вартість та дохід і функціонує відповідно до економічних законів руху і самозростання капіталу, що дозволяє ідентифікувати ресурси, які на певний момент часу залучені до створення національного продукту; незадіяні ресурси – потенційні, некапіталізовані (на певний момент часу) ресурси, які дозволяють визначити додаткові джерела економічного зростання та основні засади економічного розвитку не лише у короткій, але і у довгостроковій перспективі;

2. Обґрунтовано функціонування значної кількість благ або цінностей у формі "квазі-багатства" яким притаманна особлива роль у процесі відтворення національного багатства та часткова відповідність критеріальним ознакам: матеріальність/нематеріальність; можливість нагромаджуватися, відновлюватися, відтворюватися, відчужуватися; довготерміновість використання; здатність стати предметом ринкового обігу в силу чого вони не створюють особливої форми багатства (в основному це притаманне окремим складовим соціального, екологічного, фінансового та людського капіталу) яку можна кумулятивно обчислити у структурі інших складових цього багатства. Такі елементи соціального капіталу як довіра, норми спільної поведінки, процеси голосування, участь у референдумах, формування горизонтальних зв’язків та екологічна місткість довкілля, як елемент екологічного капіталу віднесено до "квазі-багатства".

3. Станом на 01.01.2008 р. загальний обсяг національного багатства України дорівнював 17,6 трлн дол. США; на особу – 380,04; на 1 кв. км території – 29 214,8 тис. дол. США. Здійснені реформи виявилися руйнівними, однак потенціал економічного розвитку нашої держави залишається досить потужним, найбільша частка у загальному обсязі вітчизняного національного багатства – 62,5% (11,02 трлн дол. США) належить людському потенціалу, обсяг і якість якого істотно зменшилися з часу проведення економічної оцінки національного багатства у 1996 р., коли його цінність, за сучасними експертними оцінками авторів дослідження, була занижена вдвічі. Негативна тенденція зміни вартісного обсягу людського потенціалу супроводжувалася формуванням суттєвих диспропорцій між показниками народжуваності та смертності, посиленням економічної диференціації, низьким рівнем життя населення, депопуляцією населення тощо.

4. Економічну оцінку людського потенціалу як сукупності нагромаджених властивостей людини, що формують її здатність продукувати нову вартість та отримувати доход, здійснено на основі комплексного підходу. Він поєднує в собі переваги доходного й індексного методу і відображає як обсяги валового внутрішнього продукту, виробленого за рахунок людського фактора, так і параметри людського розвитку в Україні (демографічні, інформаційні, освітні та наукові) порівняно з країнами світу за формулою: ЕОлк = LPV*K, де: LPV – приведена дисконтована вартість валового внутрішнього продукту, виробленого за рахунок людського фактора (яку доцільно визначати на основі даних Національних рахунків щодо частки оплати праці найманих працівників у ВВП); K – середня арифметична коефіцієнтів за чотирма блоками показників: освітньо-наукових (кількості населення як мінімум із середньою освітою та охоплення населення початковою освітою, витрат на НДР); сприйняття індивідуального добробуту і благополуччя (рівня загальної задоволеності життям, особистого здоров’я, рівня життя, шанобливого ставлення); доступу населення до інформаційних технологій (кількості користувачів Інтернет, абонентів стільникового, стаціонарного телефонного зв’язку та широкосмугового доступу); демографічних (очікуваної тривалості життя при народженні, сумарного коефіцієнту народжуваності), що розраховуються як відношення рівня даного показника в певній країні до його середньої величини у відповідній групі країн.

5. Виявлено широке коло можливостей застосування запропонованих авторських підходів в процесі аналізу формування людського потенціалу й капіталу як його продуктивної частини. Результати засвідчили, що, незважаючи на те, що питома вага державних витрат на освіту у ВВП останніми роками була однією з найвищих у світі: в 2008 р. – 6,43, а у 2009 р. – 7,3% (у 2007 р. частка затрат на освіту у ВВП в Україні становила 5,3%, що перевищувало відповідний показник у багатьох країнах з високим та дуже високим рівнем розвитку людського потенціалу, зокрема, Канаді та Польщі (4,9%), Німеччині (4,4%) та ін. державах), якісні характеристики розвитку людини в Україні загалом є гіршими, ніж у середньому в досліджуваних групах країн.

6. Загальний обсяг людського потенціалу України, станом на 01.01.2008 р. дорівнює 11,02 трлн дол. США. Людський потенціал інших досліджуваних країн, внаслідок порівняно менших коливань рівнів кризового падіння та наступного зростання ВВП і більшого абсолютного й відносного розміру оплати праці найманих працівників, значно перевищує його обсяг в Україні, на душу населення якої припадає 234,7 тис. дол. США людського потенціалу: у Польщі цей показник дорівнює 407,1 тис. дол., Російській Федерації – 283,8, Швеції – 1010,8, Фінляндії – 861,9, Німеччині – 1041,5, Франції – 977,0, Швейцарії – 1451,9, США – 1321,7, Великій Британії – 1156,0 тис. дол. США. Така суттєва різниця в обсягах людського потенціалу на душу населення в країнах світу є наслідком, передусім, різних можливостей доступу населення до інформаційних технологій та інших ресурсів (зокрема природних, фінансових), а не різного рівня державних видатків на освіту, охорону здоров’я та соціальний захист, як це декларується багатьма вченими.

7. Результати економічної оцінки людського потенціалу на основі авторської концепції засвідчили, що, по-перше, аналіз витратних аспектів формування людського капіталу є важливим, але не достатнім в контексті здійснення комплексної економічної оцінки людського потенціалу. По-друге, вагомим елементом оцінки людського потенціалу є врахування дії зовнішніх факторів його формування та можливої реалізації, серед яких головними є обсяг соціального капіталу, сприятливість прогнозної кон’юнктури економічного розвитку, пропорційність нагромадження людського капіталу відносно інших видів капіталу – основного, фінансового та природного. По-третє, обов’язковим у процесі оцінки є врахування незадіяного на даний час в економічній діяльності країни людського потенціалу (некапіталізованого потенціалу), який у вузькому сенсі включає потенційні можливості безробітного населення, а у широкому розумінні – також і економічно неактивних жителів нашої країни. По-четверте, процес формування та реалізації людського потенціалу в Україні характеризується значними диспропорціями, оптимізація яких повинна здійснюватися системно.

7. Другим за величиною елементом національного багатства України є природно-ресурсний потенціал, частка якого станом на 01.01.2008 р. становила 36,04%, а обсяг дорівнював 32 093,8 млрд грн (6 355,21 млрд дол. США). У структурі природно-ресурсної складової національного багатства найбільша частка належить земельним ресурсам (26,4% – від загального обсягу НБ та 78,38% – від ПРП). В Україні реальна цінність землі з кожним роком, безперечно, зростає, однак номінальна іноді навіть знижується і занижується, що пов’язано з процвітанням тіньових схем перерозподілу земельної власності.

8. Вагомою є також частка мінерально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсів (8,9% від загального обсягу національного багатства України – 1 568,73 млрд дол. США). Для виявлення реальної динаміки величини вартості мінеральних та паливно-енергетичних ресурсів України протягом 1996–2006 рр., крім розбіжностей у методичних підходах, необхідно врахувати трансформацію цінового фактора, що суттєво вплинув на результативні значення відповідних років. Незважаючи на те, що номінальна вартість запасів корисних копалин збільшилася з 1,3 до 1,57 трлн дол., що пов’язано зі зростанням світових цін на переважну більшість їхніх видів, реальна динаміка зміни їхньої економічної цінності є негативною, оскільки протягом 10 років частина ресурсів була видобута з надр.

9. Меншими за величиною, але не за роллю у формуванні цілісного збалансованого потенціалу розвитку держави, є інші види природно-ресурсного потенціалу – водних, біотичних, рекреаційних ресурсів та екологічної місткості довкілля, питома вага яких у національному багатстві України станом на 01.01.2008 р. становила відповідно 0,26; 0,24; 0,21; 0,02%. Особливе стратегічне значення для економічного розвитку країни серед цих складових ПРП мають водні ресурси, вагомість яких зростатиме з огляду на можливості розширення спектру їхнього функціонального призначення, зокрема як джерела енергії.

10. Головним напрямом розроблення науково-методичних засад оцінки природно-ресурсного потенціалу повинно стати удосконалення теоретичного підґрунтя застосування рентного підходу для оцінки природних ресурсів і, передусім, земель сільськогосподарського призначення на основі механізму капіталізації рентних потоків, попередньо виділених у структурі ціни продукції сільського господарства.

11. Досить суперечливою є динаміка основного капіталу, частка якого у загальному обсязі національного багатства України на початку 2008 р. становила 1,7%, дорівнюючи 1 047,6 млрд грн (207,4 млрд дол.), суттєво зменшившись у доларовому вимірі протягом наступного року, що було пов’язано, передусім, з девальвацією національної валюти України.

12. Попри часткове впровадження у практику вітчизняного економіко-статистичного моніторингу принципів міжнародної Системи національних рахунків (СНР), висвітлення інформації щодо вартості основних засобів в Україні до теперішнього часу обмежено двома видами вартості: балансовою та залишковою. Згідно з даними Державного комітету статистики України загальна вартість основного капіталу відносно ВВП України змінювалася хвилеподібно, збільшившись з 16,6% станом на 01.01.1995 р. до 199,3% станом на 01.01.1996 р. (на 182,7 в.п.), перевищивши 1 000% станом на 01.01.1997 р. і дорівнюючи 413,4% станом на 01.01.2010 р. Причому динаміка вартості запасів основного капіталу по відношенню до ВВП в Україні протягом 2001–2010 рр. була майже протилежною динаміці питомої ваги валового та чистого нагромадження основного капіталу (ВНОК та ЧНОК) у ВВП. Питома вага ВНОК та ЧНОК у ВВП до 2008 р. поступово нерівномірно збільшувалася – з 19,33 до 27,52% та з 1,85 до 17,38% відповідно, різко зменшившись протягом 2009 р. – до 18,33 та 6,61 % відповідно станом на 01.01.2010 р.

13. У міжнародному контексті вітчизняне співвідношення основного капіталу та ВВП в останні роки виглядає заниженим: станом на 01.01.2007 р. вартісний обсяг основного капіталу України відносно ВВП становив 139,8% при обчисленні за залишковою вартістю і 288,3% – за загальною вартістю, тоді як в Італії він сягнув 548,3%, Німеччині – 491,6%, Франції – 451,1%. Вартісний обсяг основного капіталу на душу населення України станом на початок 2007 р. також був найнижчим серед досліджуваних країн: залишкова вартість вітчизняного ОК становила 3,25 тис. дол. США/чол. у фактичних та 1,73 тис. дол./чол. у цінах 2002 р., тоді як у Франції, Австрії, Нідерландах та Німеччині вартісний обсяг ОК на 1 особу перевищував 100 тис. дол. США, дорівнюючи відповідно 179,1; 181,6; 183,3; 194,1 тис. дол. США у фактичних та 124,8; 127,3; 128,3; 140,6 у цінах 2002 р.

14. Упродовж останніх років величина окремих елементів фінансового капіталу була перманентно від’ємною, дорівнюючи станом на 01.01.2011 р. -84,49 млрд дол. США. Ця тенденція була обумовлена тим, що величина більшості з досліджуваних елементів фінансового капіталу, зокрема досліджувані чисті іноземні активи інших депозитарних корпорацій, зовнішній борг сектора державного управління, інших секторів, заборгованості прямим інвесторам – протягом 2004–2011 рр. були від’ємними, зменшившись відповідно з -0,27; -8,74; -10,99; -0,41 млрд дол. США станом на 01.01.2004 р. до -16,89; -24,98; -50,84; -5,89 млрд дол. США – станом на початок 2011 р. Одним з позитивних елементів фінансового капіталу, протягом цього періоду, були чисті іноземні активи НБУ,
обсяг яких з початку 2008 р. до січня 2010 р. скоротився на 58,8% – з 32,65 до 13,44 млрд дол. США, збільшившись протягом 2010 р. на 681,5 млн дол. – до 14,1 млрд дол США ст
аном на 01.01.2011 р.

15. Для мінімізації диспропорцій основного капіталу і досягнення нової якості економічного розвитку передусім необхідно: розробити схему тривалості корисного використання основних засобів за групами на основі зарубіжного досвіду і методологічних засад СНР; зобов’язати суб’єктів господарювання здійснювати списання (ліквідацію) основних засобів після завершення строку їхньої корисної експлуатації; у перспективі створити систему державного контролю, а на першому етапі здійснити моніторинг напрямів використання коштів амортизаційного фонду суб’єктами господарювання; уніфікувати методи нарахування амортизації, передбачені вітчизняними законами та нормативно-правовими актами, зокрема, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"; шляхом внесення відповідних змін у Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" надати можливість суб’єктам підприємницької діяльності більш широкого вибору методів "податкової" амортизації, попередньо налагодивши систему контролю за цільовим використанням коштів амортизаційного фонду.

16. Подання елементів фінансового капіталу, які впливають на обсяг національного багатства, у СНР необхідно розширити шляхом включення даних щодо іноземних активів та зобов’язань суб’єктів за секторами економіки, зокрема, стосовно заборгованості всіх економічних суб’єктів, які діють в Україні, перед міжнародними організаціями, іноземними урядами, банками та іншими фінансовими і нефінансовими установами. Потрібно також деталізувати фінансові взаємовідносини між різними секторами економіки для того, щоб мати уявлення про зосередження та перетікання фінансового капіталу в межах країни.

17. Методи оцінки природно-ресурсного потенціалу повинні варіюватися залежно від класифікаційних характеристик природних ресурсів, у видовому розмаїтті яких доцільно розрізняти: 1) ті, які в процесі виробничої діяльності включаються у фізичному розумінні до складу готової продукції, повністю втрачаючи свою споживчу вартість (близькі за своїми економічними властивостями до оборотних засобів). До них відносять невідновлювані мінерально-сировинні та паливно-енергетичні ресурси (природний газ, нафта, вугілля, сланці, торф, атомна енергія, металічні руди, неметалічні руди, нерудні копалини) та відновлювані біотичні ресурси (лісові; інші рослинні; фауністичні ресурси); 2) ті, які можна ідентифікувати як основні засоби: земельні (сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення), водні (води річкового стоку, підземні води, води морів, замкнуті водойми) та рекреаційні ресурси (лікувальні мінеральні води, грязі (торфові та мулові), озокерит, природні парки та заповідники, морські узбережжя), які є відновлюваними.

18. У форматі допоміжних таблиць Системи національних рахунків необхідною є й оцінка людського потенціалу, інформація щодо якого на даний час подається у СНР лише фрагментарно у вигляді окремих аспектів виробництва і розподілу ВВП. Переструктурування схеми обліку відтворювальних пропорцій нагромадження людського капіталу в рамках Системи національних рахунків (СНС), передусім, вимагає перенесення ряду показників поточного споживання, що відображають затрати на освіту, науку, професійну підготовку та охорону здоров’я, в рахунок нагромадження.

19. Використання національного багатства як джерела економічного розвитку повинні ґрунтуватися на таких основних принципах: врахування у стратегіях розвитку усіх типів активів (людського і природного потенціалу, основного, екологічного і соціального капіталу), що дасть можливість реалізувати такі пріоритети: розподіл можливостей, збереження навколишнього середовища, управління глобальними ризиками, які підсилюють вплив економічного зростання не тільки на екологічну і соціальну складову, а й на розвиток у цілому.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТ
АЦІЇ

  1.  Бобух І.М. Пропорції та перспективи формування національного багатства України : [монографія] / І.М.Бобух ; НАН України ; Ін-т екон. та прогнозув. – К., 2010. – 372 с.
  2.  Бобух І.М. Теоретико-методологічні засади дослідження національного багатства України / І.М.Бобух. – К. : РВПС України НАН України, 2008. – 44 с.
  3.  Бобух І.М. Формування територіальної структури господарства // Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Дніпропетровської області на період до 2015 року / [Дорогунцов С.І., Фащевський М.І., Троян В.Л., Пепа Т.В., Бобух І.М., Попова А.В.]. – К. : РВПС України НАН України, 2005. – С. 107–112. (Особистий внесок: розроблено шляхи удосконалення територіальної структури господарства Дніпропетровської області.)
  4.  Бобух І.М. Науковий потенціал // Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Донецької області на період до 2015 року / Яцков В.С., Бобух І.М., Левковська Л.В. – К. : РВПС України НАН України, 2005. – С. 17–20. (Особистий внесок: виявлено особливості формування наукового потенціалу Донецької області на напрями його покращення.)
  5.  Бобух І.М. Інституціональні перетворення та розвиток підприємництва // Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Одеської області на період до 2015 року / І.М.Бобух, І.В.Шульга  – К. : РВПС України НАН України, 2005. – С. 19–20. (Особистий внесок: обґрунтовано шляхи покращення процесів інституційних перетворень у Одеській області.)
  6.  Бобух І.М. Науково-технічний потенціал // Стратегічні напрями та перспективи розвитку продуктивних сил України / [Дорогунцов С.І., Яцков В.С., Федорищева А.М., Гаца О.О., Бобух І.М., Левковська Л.В., Базарна О.М.] ; за ред. С. І. Дорогунцова. – К. : РВПС України НАН України, 2004. – С. 15–20. (Особистий внесок: на основі аналізу науково-технічного потенціалу регіонів України аргументовано напрями удосконалення процесів його формування.)
  7.  Бобух І.М. Макроекономічна динаміка в Україні / І.М.Бобух // Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави : національна доповідь / за заг. ред. В.М.Гейця [та ін.]. – К. : НВЦ НБУВ, 2009. – С. 14–24. (Особистий внесок: виявлено тенденції зміни рівня оплати праці найманих працівників та валового нагромадження основного капіталу в контексті зрушень основних макроекономічних пропорцій.)
  8.  Бобух І.М. Інституціональні дослідження національного багатства в контексті перехідної економіки України / І.М.Бобух // Наукові праці Донецького національного технічного університету. – Донецьк : ДонНТУ, 2006. – Вип. 103–3. – С. 73–78. – (Серія: економічна). 
  9.  Бобух І.М. Теоретичні аспекти виявлення особливостей формування і розподілу національного багатства в регіонах України / І.М.Бобух // Ученые записки Крымского инженерно-педагогического университета. – Симферополь : НИЦ КИПУ, 2007. – Вып. 10. Экономические науки. – С. 44–48. 
  10.   Бобух І.М. Теоретико-методологічні засади економічної оцінки національного багатства / І.М.Бобух // Продуктивні сили і регіональна економіка : зб. наук. праць / відп. ред. С.І.Дорогунцов. – К. : РВПС України НАН України, 2005. – С. 200–206.
  11.   Бобух І.М. Принципи дослідження інформаційного потенціалу у складі національного багатства України / І.М.Бобух // Продуктивні сили і регіональна економіка : зб. наук. праць / відп. ред. С.І.Дорогунцов. – Ч. 1. – К. : РВПС України НАН України, 2006. – С. 185–191. 
  12.   Бобух І.М. Методологічні та методичні засади економічної оцінки природних багатств України / І.М.Бобух // Економіка природокористування і охорони довкілля : зб. наук. праць / відп. ред. С.І.Дорогунцов. – К. : РВПС України НАН України, 2006. – С. 50–56. 
  13.   Бобух І.М. Людські ресурси як найважливіша складова національного багатства України / І.М.Бобух // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ, 2006. – Вип. 218. – У 4 т. – Т. 1. – С. 39–44.
  14.   Бобух І.М. Інституційні проблеми формування національного багатства України / І.М.Бобух // Наукові праці Донецького національного технічного університету. – Донецьк : ДонНТУ, 2007. – Вип. 31–2. – С. 181–189. – (Серія: економічна).
  15.   Бобух І.М. Роль національного багатства в забезпеченні ефективного регулювання корпоративних відносин в Україні / І.М.Бобух // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції : зб. наук. праць. – Рівне : НУВГП, 2006. – Вип. ХІІ. – № 1. – С. 12–19. – (Серія: "Інтеграція та інноваційна трансформація").
  16.   Бобух І.М. Основні принципи дослідження національного багатства як інтегрального показника розвитку території / І.М.Бобух // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії : зб. наук. праць. – Чернівці : БДФА, 2007. – Вип. 8: Економічні науки. – С. 173–182.
  17.   Бобух І.М. Принципи економічної оцінки природних ресурсів в контексті теорії рентних відносин і трудової теорії вартості / І.М.Бобух // Економіка природокористування і охорони довкілля : зб. наук. праць. – К. : РВПС України НАН України, 2007. – С. 5–12. 
  18.  Бобух І.М. Диспропорції нагромадження людського капіталу: взаємний вплив і шляхи мінімізації / І. М. Бобух // Економіст. – 2009. – № 7. – С. 32–35. 
  19.  Бобух И.Н. Индикаторы формирования финансового капитала Украины в международном контексте / И.Н.Бобух // Наукові праці Донецького національного технічного університету – Донецьк : ДонНТУ, 2009. – Вип. 37–2. – С. 119–127. – (Серія: економічна). 
  20.  Бобух И.Н. Национальное богатство в системе показателей национальных счетов / И.Н.Бобух // Известия НАН Азербайджана. – 2009. – № 2. – С. 46–51. – (Серия экономических наук).
  21.  Бобух І.М. Економічна оцінка людського потенціалу України як елементу національного багатства / І.М.Бобух // Демографія та соціальна економіка. – 2009. – № 2. – С. 102–113. 
  22.  Бобух І.М. Проблеми регіонального розподілу основного капіталу в Україні / І.М.Бобух // Економіст. – 2010. – № 3. – С. 45–50. 
  23.  Бобух І.М. Перспективні напрями трансформації балансів Системи національних рахунків / І.М.Бобух // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 5. – С. 243–250.
  24.  Бобух І.М. Економічна оцінка основного капіталу: міжнародна практика та українські реалії / І.М.Бобух // Економіка і прогнозування. – 2010. – № 1. – С. 39–53. 
  25.  Бобух І.М. Проблеми та структурні пропорції формування національного багатства України / І.М.Бобух // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2010. – Вип. 262. – У 12 т. – Т. 10. – С. 2549–2557. 
  26.  Бобух И.Н. Особенности диспропорциональности составляющих национального богатства Украины / И.Н.Бобух // Наукові праці Донецького національного технічного університету. – Донецьк : ДонНТУ, 2010. – Вип. 38–2. – С. 174–181. – (Серія: економічна).
  27.  Бобух І.М. Соціальний потенціал як новітня складова національного багатства / І.М.Бобух // Економіст. – 2011. – № 4. – С. 68–74. 
  28.  Бобух І.М. Оцінка національного багатства у контексті міжнародного досвіду / І.М.Бобух // Економіка і прогнозування. – 2011. – № 2. – С. 24–39.
  29.  Бобух І.М. Екологічний капітал як складова національного багатства: проблеми дефініції та оцінювання / І.М.Бобух // Економіст. – 2011. – № 7. – С. 16–18.
  30.  Бобух І.М. Фінансові аспекти дослідження національного багатства України [Електронний ресурс] / І.М.Бобух // Збірник наукових праць Національного університету ДПА України. – Ірпінь, 2009. – С. 35–43. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Znpnudps/2009_1/pdf/ 09bimrou.pdf.
  31.  Бобух І.М. Тенденції формування основного капіталу як фактора розвитку промисловості в Україні / І.М.Бобух // Вісник Інституту економіки та прогнозування НАН України. – 2010. – С. 77.
  32.  Бобух І.М. Національне багатство як фактор забезпечення економічної безпеки України / І.М.Бобух // Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання. – К. : Національна академія управління ; Центр перспективних досліджень, 2005. – С. 87–91.
  33.  Бобух І.М. Необхідність вартісної оцінки національного багатства України / І.М.Бобух // Актуальні проблеми економічного розвитку України : матеріали наук. конф. молод. учених РВПС України НАН України, (1 листоп. 2005 р., м. Київ) / відп. ред. Б. М. Данилишин ; НАН України ; Рада по вивченню продуктивних сил України. К., 2006. – С. 10–12.
  34.  Бобух І.М. Проблеми збереження національного багатства України в процесі європейської інтеграції / І.М.Бобух // Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., (12–13 жовтня 2006 р., м. Луцьк) / за ред. В.Й.Лажніка, С.В.Федонюка. – Луцьк : РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. – С. 53–55.
  35.  Бобух І.М. Макроекономічне регулювання формування і використання національного багатства в Україні / І.М.Бобух // Современные научные достижения – 2007 : материалы ІІ Междунар. науч.-практ. конф., (01–14 февраля 2007 г., г. Днепропетровск). – Днепропетровск : Наука и образование, 2007. – В 2 т. – Т. 2. – С. 74–76.
  36.  Бобух І.М. Оцінка лісових ресурсів у складі національного багатства України / І.М.Бобух // Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку : матеріали наук.-практ. конф., (20 квітня 2007 р., м. Київ). – К. : РВПС України НАН України, 2007. – С. 107–112.
  37.  Бобух І.М. Проблеми інноваційного розвитку регіонів в контексті економічної оцінки національного багатства України / І.М.Бобух // Регіон–2007: стратегія оптимального розвитку : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (17–18 квітня 2007 р., м. Харків). – Харків, 2007. – С. 25–28.
  38.  Бобух І.М. Регулювання процесів формування національного багатства як фактор розвитку економіки регіонів України / І.М.Бобух // Проблеми та перспективи розвитку регіональної ринкової економіки : збірник тез Міжнар. наук.-практ. конф., (11–13 травня 2007 р., м. Кременчук). – Кременчук : КІДУЕП, 2007. – С. 19–21.
  39.  Бобух І.М. Економічна оцінка природних багатств в контексті теорії ренти / І.М.Бобух // Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (17 травня 2007 р., м. Київ). – К. : РВПС України НАН України, 2007. – У 3 ч. – Ч. 2. – С. 151–159.
  40.  Бобух І.М. Методологія дослідження регіональних аспектів локалізації національного багатства України / І.М.Бобух // Актуальные проблемы социально-экономического развития регионов : тезисы докладов ІІІ Всеукр. науч.-практ. конф., (19 апреля 2007 г., г. Симферополь). – Симферополь : НИЦ КИПУ, 2007. – С. 48–51.
  41.  Бобух І.М. Методологія економічної оцінки національного багатства як індикатора соціально-економічного розвитку території / І.М.Бобух / Особливості фінансово-бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку регіону : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (8–9 жовтня 2007 р., м. Чернівці). – Чернівці : БДФА, 2007. – С. 69–71.
  42.  Бобух І.М. Регіональні аспекти формування і розподілу національного багатства України/ І.М.Бобух // Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів : тези доповідей ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф., (19 квітня 2007 р., м. Сімферополь). – Сімферополь : НІЦ КІПУ, 2007. – С. 48–51.
  43.  Бобух І.М. Національне багатство як основа формування конкурентоспроможної регіональної економіки / І.М.Бобух // Перспективи становлення конкурентоспроможної регіональної економіки : Матеріали шостого Пленуму Спілки економістів України та Міжнар. наук.-практ. конф., (21–22 вересня 2007 р., м. Херсон). – К. : Аратта, 2007. – С. 272–275.
  44.  Бобух І.М. Капіталізація фондового ринку як індикатор ефективності використання національного багатства України / І.М.Бобух // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації : збірник тез доповідей VI Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених (26–27 лютого 2009 р., м. Тернопіль). – Тернопіль, 2009. – С. 129–131.
  45.  Бобух И.Н. Концепция экономической оценки человеческого капитала как основы формирования информационного общества / И.Н.Бобух // Е-gospodarkaE-spoleczenstvo w Europie Srodkowej i Wschodnej / под ред. С.Партыцкого. – Люблин : Wydawnictwo KUL, 2009. – В 2 ч. – Ч. 1. – С. 428–431.
  46.  Бобух И.Н. Международные макроструктурные тенденции формирования основного капитала в составе национального богатства / И.Н.Бобух // Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития : материалы Х науч.-практ. конф. (15–16 окт. 2009 г., г. Минск) / редкол. С. С. Полоник [и др.]. – Минск : НИЭИ М-ва экономики Респ. Беларусь, 2009. – В 4 т. – Т. 2. – С. 40–41.
  47.  Бобух И.Н. Региональная ассиметричность формирования основного капитала: преимущества и недостатки / И.Н.Бобух // Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития : материалы Х Междунар. науч. конф., (14–15 октября 2010 г., г. Минск) / редкол. А. В. Червяков [и др.]. – Минск : НИЭИ М-ва экономики Респ. Беларусь, 2010. – В 5 т. – Т. 4. – С. 226–228.


АНОТАЦІЯ

Бобух І.М. Національне багатство України як потенціал економічного розвитку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України". – Київ, 2011.

У дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до оцінки національного багатства України, а також напрями підвищення ефективності його формування як потенціалу економічного розвитку та окреслено напрями удосконалення статистики національного багатства в рамках системи національних рахунків. Дефініцію національного багатства уточнено на основі двоаспектного підходу, за яким його складовими є капітал і незадіяні (некапіталізовані) ресурси. Обґрунтовано, що в процесі удосконалення пропорцій формування національного багатства України необхідно модернізувати структуру основного капіталу, мінімізувати рівень диференціації населення, що спричиняє вагомий вплив на розвиток людського потенціалу, оптимізувати використання природно-ресурсного потенціалу та фінансового капіталу. Визначено напрями удосконалення статистичних підходів до обліку національного багатства за Системою національних рахунків, прийнятою у міжнародному рахівництві.

Ключові слова: національне багатство як потенціал економічного розвитку, людський потенціал, природно-ресурсний потенціал, основний капітал, елементи фінансового капіталу, економічна оцінка.

АННОТАЦИЯ

Бобух И.Н. Национальное богатство Украины как потенциал экономического развития. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 – экономика и управление национальным хозяйством. – Государственное учреждение "Институт экономики и прогнозирования НАН Украины". – Киев, 2011.

В диссертации обоснованы теоретико-методологические подходы к оценке национального богатства Украины, а также направления повышения эффективности его формирования как потенциала экономического развития. Очерчены направления усовершенствования статистики национального богатства в рамках системы национальных счетов. Дефиниция национального богатства уточнена на основе двухаспектного подхода, согласно которому его составляющей является капитал и незадействованные (некапитализированные) ресурсы. Аргументировано, что в процессе усовершенствования пропорций формирования национального богатства Украины необходимо модернизировать структуру основного капитала, минимизировать уровень дифференциации населения, что существенно влияет на развитие человеческого потенциала, оптимизировать использование природно-ресурсного потенциала и финансового капитала. Определены направления усовершенствования статистических подходов к учету национального богатства согласно Системы национальных счетов, принятой в международном счетоводстве.

Ключевые слова: национальное богатство как потенциал экономического развития, человеческий потенциал, природно-ресурсный потенциал, основной капитал, элементы финансового капитала, економическая оценка.

ANNOTATION

Bobukh I.M. National Wealth of Ukraine as a Potential of the Economic Development. – Manuscript.

Thesis for the scientific degree of Doctor of Economic Sciences, specialty 08.00.03 – Economics and Management of National Economy. – State Institution "Institute for Economics and Forecasting of National Academy of Sciences of Ukraine". – Kyiv, 2011.

The results of long-term research of the proportions and perspectives of formation of Ukrainian National Wealth as a potential of the economic development are presented. The economic assessment of the Ukrainian Nation’s Wealth was established on the bases of improved methodological approaches and ways of increasing the efficiency of the processes of its formation and the aggregation of data about its level and changes in the System of National Accounts. The definition of National Wealth is clarified on the basis of a two-level model investigation, according to which, Wealth as a potential of the economic development is divided into the national capital and unencumbered (not capitalized) resources.

The author has substantiated the concept of economic evaluation of Human Potential as the basis of information society. It is proved that the economic assessment of human potential (including capital) as the main factor and purpose of the nation's economic growth must be based on an integrated approach that retains the advantages of the index methods used in calculating the UN Human Development Index and the profitability method. In the second section, the methodological approaches to the assessment of Natural Resources in the context of sustainable development are presented. The Ukrainian reality and international standards of Fixed Capital appraisal and indicators of the elements of financial capital formation in the international context are revealed.

The peculiarities of Human Development as a main dominant of economic development are highlighted. A value based characteristic of Ukraine's Natural Wealth is presented. It is proved that to minimize the disproportions of the use of Ukraine's Natural Resource Potential, a system should be created to accumulate and redistribute the funds obtained from their use in favor of the educational reform aimed at creating new types of production and building a knowledge based economy. The author has justified that in the process of improving the proportions of the formation of the national wealth of Ukraine, there is a need to minimize the level of population differentiation, which has a significant impact on human development.

The author has grounded that in the process of improving the proportions of the formation of the national wealth of Ukraine, there is a need to modernize the structure of Fixed Capital by increasing the output of advanced technological equipment for the priority sectors, regulation of entry and liquidation of assets, minimizing the disparities in the accumulation of capital reserves, and bringing the economic appraisal in line with the international standards. The impact of the elements of financial capital on the amount of National Wealth are highlighted and the modern lines of the structuring of national wealth are presented.

Special attention is paid to the feasibility of transforming the balance system of national accounts: the author proves the need and directions of SNA standards changing by increasing the number of indicators, which reflect the amount of national wealth, and identifies key milestones for the implementation in the domestic practice of balances of the System of National Accounts.

The author’s study argues the practical direction to improve management mechanisms National Wealth formation that arise in the State for improving the process of the realization the priority tasks of ensuring the new quality of economic development of society.

Кеy words: National Wealth as a Potential of the Economic Development, Human Potential, Natural Resource Potential, Fixed Assets, Elements of the Financial Capital, Economic Evaluation.


Підписано до друку 09.09.2011 р.

Формат 84×108/32. Ризографія.

Ум. друк. арк. 2,0. Обл.-вид. арк. 2,1.

Наклад 150 прим. Замовлення №___

Поліграфічна дільниця ДУ "Інститут економіки
та прогнозування НАН України"

вул. Панаса Мирного, 26, м. Київ, 01011


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

41263. Перехідні процеси в нерозгалужених колах першого порядку 190 KB
  Перехідні процеси у нерозгалужених ланцюгах першого порядку с джерелом постійної напруги Перехідні процеси в ланцюгах першого порядку з джерелом постійної напруги можуть виникнути як при підключенні джерела до ланцюга так і при стрибкоподібній зміні її чи схеми параметрів її елементів. Методику аналізу перехідних процесів що виникають у нерозгалуженому ланцюзі першого порядку при підключенні до неї джерела постійної напруги при нульових початкових умовах розглянемо на прикладі ланцюга r мал. На підставі другого закону...
41264. Аналіз проходження сигналів через лінійні електричні кола методом інтегралу Дюамеля 116.5 KB
  При малій тривалості Δτ реакція ланцюга на кожен імпульс fвх kt відповідно до формули 18.3 визначається за допомогою її імпульсної характеристики як добуток: fвых kt= tτSиk = tτ fвх τΔτ.8 Реакцію ланцюга на вплив fвх t відповідно до принципу накладення: знайдемо як суму реакцій fвых kt n τ=nΔt fвых t= Σ fвых kt= Σ fвхτtτΔτ.9 k=0 τ=0...
41265. Операторні передавальні функції 180.5 KB
  Операторной передатною функцією лінійного електричного ланцюга ДОр називають відношення зображення вихідної величини Xρ до зображення вхідної величини Fp при нульових початкових умовах: дор=Xρ Fρ.23...
41266. Числівник як повнозначна частина мови 69 KB
  Розряди числівників за значенням та граматичними ознаками. Особливості відмінювання та правопису числівників. Сполучення числівників з іменниками Пономарів Правопис. Вся складна система числівників базується на: десяти назвах чисел першого десятка: один два три чотири п’ять шість сім вісім дев’ять десять шести числових назвах: нуль сорок сто тисяча мільйон мільярд.
41267. Займенник як частина мови 46.5 KB
  Займенник як частина мови. Розряди займенників за значенням. Відмінювання та правопис займенників. Займенник – самостійна частина мови яка лише вказує на предмети ознаки та кількість але не називає їх.
41270. МІСТА НА ДУНАЇ ТА ЙОГО ПРАВИХ ПРИТОКАХ 45.34 MB
  Майже всі придунайські міста розвинулися з прикордонних римських таборів I—IV ст., зберігши сліди античного регулярного планування в своїх історичних ядрах. Для тих міст притаманним є складний етнічний склад міського населення
41271. Методологическая основа моделирования 127 KB
  На этапах разработки АСОИУ различных уровней отраслевые АСУ АСУ объединениями и предприятиями автоматизированные системы научных исследований и комплексных испытаний системы автоматизации проектирования АСУ технологическими процессами а также интегрированные АСУ необходимо учитывать следующие особенности: сложность структуры стохастичность связей между элементами неоднозначность алгоритмов поведения при различных условиях большое количество параметров и переменных неполноту и недетерминированность исходной информации...