68196

РОЗВИТОК ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Автореферат

Макроэкономика

Ринкові трансформації національної економіки, невід’ємною складовою яких є земельна реформа, зумовили серйозні зрушення у формах власності на землю і господарювання на ній. Ринкове середовище вимагає удосконалення процесів регулювання земельних відносин, чим підвищується актуальність обраної теми.

Украинкский

2014-09-19

891 KB

5 чел.

PAGE  16

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

«ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ»

БУРЛАКА Неля Іванівна

УДК 332. 2. 021.8: 631.11

РОЗВИТОК ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН У

СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації  на здобуття наукового

ступеня кандидата економічних наук

                                        

Київ – 2011


Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Національної академії аграрних наук України

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

ФЕДОРОВ Микола Миколайович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки”,

завідувач відділу земельних відносин

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НААН  

ДОБРЯК Дмитро Семенович,

Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри управління земельними ресурсами

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

РУСАН Віталій Миколайович,

Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України, завідувач сектору аграрних та земельних відносин

Захист відбудеться ”15березня 2011 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 у Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, кімн. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, кімн. 212.

Автореферат розісланий “10лютого 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук                                                         О.Г. Шпикуляк


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкові трансформації національної економіки, невід’ємною складовою яких є земельна реформа, зумовили серйозні зрушення у формах власності на землю і господарювання на ній. Ринкове середовище вимагає удосконалення процесів регулювання земельних відносин, чим підвищується актуальність обраної теми. Виникає необхідність розробки напрямів подальшого розвитку земельних відносин, спрямованих на досягнення  ефективного, екологобезпечного землекористування, удосконалення земельного законодавства, формування інфраструктури ринку земель сільськогосподарського призначення, включення вартості землі в економічний оборот, що сприятиме формуванню інвестиційно-привабливого землекористування, розв’язанню економічних, соціальних та екологічних проблем села. Реалізувати дані положення можна шляхом налагодження виваженої і послідовної державної політики та запровадження належного фінансування землеохоронної діяльності.    

У цьому зв’язку проблема розвитку та удосконалення земельних відносин  є  вкрай актуальною.

Теоретичні та практичні засади розвитку земельних відносин у сільському господарстві досліджувались у роботах Андрійчука В.Г., Гайдуцького П.І., Гуцуляка Г.Д., Добряка Д.С., Лукінова І.І., Месель-Веселяка В.Я.,   Новаковського Л.Я., Русана В.М., Саблука П.Т., Сохнича А.Я., Трегобчука В.М., Третяка А.М., Федорова М.М., Хвесика М.А., Юрчишина В.В. та ін.

Разом з тим ситуація у сфері земельних відносин  залишається досить складною і потребує невідкладного розв’язання, що зумовило вибір теми та завдань дисертаційного дослідження.   

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась відповідно до тематичного плану  науково-дослідних робіт відділу земельних відносин Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» за темою “Розробити науково-методологічні засади розвитку земельних відносин та підвищення ефективності використання сільськогосподарських земель в ринкових умовах господарювання” (державний реєстраційний номер 0106U006644). Участь автора полягає в опрацюванні напрямів розвитку  земельних відносин на регіональному рівні та розробці пропозицій щодо удосконалення  оцінки сільськогосподарських угідь.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування і розробка пропозицій щодо удосконалення та подальшого розвитку земельних відносин у сільському господарстві в умовах становлення ринкової економіки.

Для досягнення зазначеної мети  вирішувались наступні завдання:

узагальнити теоретико-методологічні засади розвитку земельних відносин в умовах становлення ринкової економіки;

проаналізувати сучасний стан земельних відносин у реформованих сільськогосподарських підприємствах;

визначити напрями реалізації громадянами прав власності на землю в результаті проведення земельної реформи;

дослідити соціально-економічні наслідки реформування земельних відносин;

удосконалити науково-методологічні підходи до визначення економічної  та нормативної грошової оцінки сільськогосподарських земель в ринкових умовах господарювання;

розробити пропозиції щодо перспектив формування і розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення;

обґрунтувати напрями поліпшення екологічного стану сільськогосподарських угідь.

Об’єктом дослідження є процес розвитку земельних відносин в умовах ринкових трансформацій форм власності на землю на прикладі Вінницької області.

Предметом дослідження є сукупність економічних, правових, теоретичних та практичних аспектів розвитку земельних відносин у період ринкових трансформацій аграрного сектора  країни.  

Методи дослідження. В основу теоретико-методологічних досліджень розвитку земельних відносин у сільському господарстві покладено діалектичний метод наукового пізнання, фундаментальні положення економічної теорії та наукові праці економістів-аграріїв з питань розвитку земельних відносин.

У процесі досліджень використовувались такі методи: абстрактно-логічний та системного підходу (теоретичні узагальнення щодо розвитку земельних відносин в умовах становлення ринкової економіки на регіональному рівні); монографічний (опрацювання пропозицій щодо удосконалення орендних земельних відносин); історичний (дослідження історичних аспектів розвитку земельних відносин в Україні); графічний (відображення сучасного стану землекористування в новостворених агроформуваннях Вінницької області); економічного аналізу (проведення факторного аналізу ефективності вирощування основних сільськогосподарських культур у реформованих сільськогосподарських підприємствах); групування (аналіз виплат  орендної плати у сільськогосподарських підприємствах Вінницької області та  ефективності використання ріллі залежно від розміру землекористувань); економіко-статистичний (дослідження орендних земельних відносин у різних організаційно-правових формах господарювання; вирівнювання орендної плати за земельні частки (паї) залежно від розмірів землекористувань у сільськогосподарських підприємствах Вінницької області), абстрактно-логічний (при удосконаленні науково-методологічних підходів до визначення економічної  оцінки сільськогосподарських земель).

Інформаційна база досліджень побудована на основі офіційних статистичних матеріалів Державного комітету статистики України, нормативно-правових актів України, матеріалів Головного управління агропромислового розвитку Вінницької області, обласного Державного проектно-технологічного центру  охорони  родючості  ґрунтів і  якості продукції,   Державного      комітету України із земельних ресурсів,  а також наукових праць вчених, довідкової літератури, мережі Інтернет.  

Наукова новизна одержаних результатів  полягає в комплексному обґрунтуванні процесів трансформації земельних відносин у ринкових умовах господарювання, напрямів їх розвитку та удосконалення. Основними положеннями дослідження, що містять елементи  наукової новизни і виносяться на захист, є:

вперше:

- застосовано комплексний підхід при дослідженні проблеми  земельних відносин у регіоні та сформульовано основні напрями подальшого їх розвитку, які полягають в удосконаленні законодавчої бази, економічної і нормативної грошової оцінок земель, орендних земельних відносин та забезпеченні формування ринку земель сільськогосподарського призначення й екологобезпечного землекористування;  

запропоновано методичний підхід  щодо  коригування показників економічної оцінки земель за умов вилучення малопродуктивних і деградованих ґрунтів з урахуванням класів придатності для вирощування сільськогосподарських культур у  досліджуваному регіоні, що  дасть можливість об’єктивно оцінити земельні ділянки різних суб’єктів господарювання, підвищити орендну плату за землю та  земельний податок  залежно від її нормативної грошової оцінки, сприятиме збільшенню надходжень до державного і місцевих  бюджетів;

удосконалено:

науково-методичні підходи до раціонального, екологобезпечного землекористування в новостворених агроформуваннях ринкового типу, що спрямовані на поліпшення екологічного стану агроландшафтів і враховують грунтозахисну здатність сільськогосподарських культур, агровиробничі групи грунтів та крутизну схилів;

законодавчі положення, що регулюють земельні відносини і визначають  подальший їх розвиток у ринкових умовах в частині забезпечення раціонального й ефективного використання земель, запровадження державного регулювання ринку земель, забезпечення гарантій та захисту прав суб’єктів земельного ринку;  

набули  подальшого розвитку:

теоретико-методологічні засади розвитку земельних відносин в умовах становлення багатоукладної ринкової економіки, що знайшли своє втілення у процесах приватизації земель, зміні форм власності на землю, формуванні відповідальності господарюючих суб’єктів за раціональне її використання й охорону;

концептуальні підходи щодо формування і розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення на основі  анкетного обстеження;

обгрунтування розмірів орендної плати за земельні частки (паї) та земельні ділянки залежно від їх нормативної грошової оцінки та  прибутковості підприємств з метою  соціального захисту селян-землевласників;

напрями агроекологічного та екологобезпечного використання сільськогосподарських угідь з метою вилучення малопродуктивних і  деградованих ґрунтів, що дозволить трансформувати їх у кормові угіддя та під залісення на основі агровиробничого групування орних земель за класами придатності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що  теоретичні розробки та науково-практичні пропозиції дисертаційного дослідження спрямовані на підвищення ефективності аграрного землекористування, зростання його інвестиційної привабливості, розв’язання соціальних, економічних і екологічних проблем в аграрній сфері.

Результати дисертаційного дослідження прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Вінницької області (довідка № 2-1-29/1405 від 19.07.2010 р.), Головним управлінням Держкомзему у Вінницькій області (довідка № 01-01-36/3603 від 02.08.2010 р.). Використовуються у навчальному процесі Вінницького національного аграрного університету при викладанні дисциплін “Економіка підприємств” та “Економіка галузей АПК” (довідка № 1981 від 23.07.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Результати досліджень і пропозиції, які містяться в дисертаційній роботі, отримані автором особисто. Наукові фахові статті є власними розробками автора і відображають зміст дисертаційного дослідження.

 Апробація результатів дисертації. Основні результати наукових  досліджень  доповідалися й обговорювалися на Міжнародній науково-теоретичній конференції “Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобалізації” (24 квітня 2009 р., Вінницький торговельно-економічний інститут, м. Вінниця), Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених (21-22 лютого 2007 р., Уманський державний аграрний університет, м. Умань), V-й Міжвузівській науково-практичній конференції аспірантів “Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи” (17-19 травня 2005 р., Вінницький державний аграрний  університет, м. Вінниця), Науковій  конференції молодих економістів–аграрників “Організація виробництва та земельні відносини” (22-23 листопада 2001 р., Інститут аграрної економіки, м. Київ), Міжнародній науково-технічній конференції “Приборостроение – 2001” (2 липня 2001 р., Черкаський інженерно-технологічного інститут, м. Черкаси), Міжнародній науково-технічній конференції “Приборостроение–2000” (18-23 вересня 2000 р., філіал МДТУ ім. М.Є Баумана, м. Калуга).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 11 наукових працях загальним обсягом 3,6 друк. арк.,  в тому числі 6 – у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 2,0 друк. арк., 5 тез матеріалів конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації – 228 сторінок. Дисертація налічує 27 ілюстрацій на 23 сторінках, 40 таблиць на 38 сторінках, 11 додатків на 21 сторінці. Список використаних джерел налічує 164 найменувань на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади розвитку земельних відносин” – розглянуто сутність та історичні аспекти земельних відносин в аграрній сфері. Досліджено особливості розвитку земельних відносин  в різних суспільних формаціях; проаналізовано основні етапи постсоціалістичних земельних відносин, їх трансформацію у напрямі роздержавлення та приватизації земель, розвитку багатоукладної економіки на основі приватної власності на землю та інші засоби виробництва, створення юридичних і соціально-економічних умов реалізації громадянами України прав на земельні  частки (паї), забезпечення рівноправних умов розвитку різних форм господарювання на землі.

Обґрунтовано необхідність реформування земельних відносин і  проаналізовано процес  формування чинного законодавства стосовно аграрного сектора економіки країни, який розпочався після проголошення  Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року  та  прийняття  Постанови “Про земельну реформу” від 18.12.1990 року №563-ХІІ.

Проведення земельної реформи – це цілеспрямовані зміни системи земельних відносин, включаючи перебудову інститутів земельних відносин, володіння і користування, перерозподіл земель з одночасним наданням їх у власність громадянам та юридичним особам, освоєння нового економічного механізму регулювання земельних відносин, впровадження прогресивних методів управління земельними ресурсами (моніторинг і кадастр земель,  їх  раціональне використання і охорона, землеустрій та ін.).

Досліджено актуальність проблеми земельних відносин, оскільки їх реформування має забезпечити соціальну функцію землеволодіння та землекористування. Земельні відносини й управління земельними ресурсами в умовах державного регулювання ринкової економіки є найважливішими на сучасному етапі.

     Визначено, що за своєю сутністю земельні відносини представляють тісну сукупність економічних, правових, екологічних і соціальних відносин, що формуються між членами суспільства у процесі землекористування та між суспільством і державою у процесах держаного регулювання та контролю. Формування і матеріалізація земельних відносин здійснюються за допомогою системи об’єктивно пов’язаних адміністративно-правових та економічних заходів, що забезпечують права землевласників і землекористувачів, умови ефективного, раціонального й екологічно безпечного використання земельних ресурсів та їх охорону.      

Узагальнення і систематизація досліджень щодо розвитку земельних відносин дали змогу сформувати наступні положення. Трансформація земельних відносин - це тривалий процес,  який полягає у зміні форм власності на землю, способів землекористування, розподілу результатів праці та зумовлює необхідність удосконалення земельного законодавства і державного регулювання. Основою розв'язання цих протиріч є створення економічних і правових умов для рівноправного функціонування усіх форм власності на землю з урахуванням вимог ринкової економіки.

Поетапне прийняття низки законодавчих  і нормативно-правових актів  визначили основні напрями розвитку земельних відносин в Україні, в результаті чого  було здійснено великий обсяг робіт  із земельного реформування: роздержавлення земель і передача їх у власність недержавним сільськогосподарським підприємствам, грошова оцінка  сільськогосподарських земель, поділ земель колективної власності на земельні частки (паї), видача громадянам спочатку сертифікатів на право на земельну частку  (пай), а потім державних актів на право приватної власності на землю, розвиток орендних земельних відносин та механізму платності за землю.         

У процесі реформування вітчизняного сільського господарства було створено новий багатоукладний аграрний сектор економіки, в якому на приватній основі функціонують  різні організаційно-правові агроформування.

Економічні та соціальні проблеми країни вимагають удосконалення земельних відносин  і  нормативної бази для визначення й закріплення прав та відповідальності за використання земель.

У другому розділі – “Земельні відносини в умовах становлення ринкової  економіки” – проаналізовано розвиток земельних відносин у реформованих сільськогосподарських підприємствах Вінницької області, розкрито сучасний стан реалізації  громадянами прав власності на землю та соціально-економічні наслідки реформування земельних відносин в Україні.

Земельні відносини завжди відігравали провідну роль у життєдіяльності й господарюванні українського народу. Трансформація національної економіки до ринкових умов зумовила відповідні зміни у земельних відносинах, що знайшли своє втілення у приватизації земель, зміні форм власності на землю, формуванні відповідальності господарюючих суб’єктів за раціональне її використання й охорону. Подальший розвиток та удосконалення земельних відносин у сільському господарстві полягає в реалізації державної політики, спрямованої на високотехнологічне й екологобезпечне землекористування, що відповідає характеру врегульованої, соціально орієнтованої ринкової економіки. Ефективна реалізація земельної реформи – це перший крок виходу України з соціально-економічної та екологічної  кризи.

Загальна площа земель  Вінницької області становить 2649,2 тис. га, з яких площа сільськогосподарських угідь – 2016,6 тис. га, у тому числі ріллі – 1728,1 тис. га. Розораність сільськогосподарських угідь області –  85,7%. Частка сінокосів і пасовищ становить 11,8%. Сільськогосподарська освоєність земель, яка становить 77,4%, перевищує екологічно обґрунтовані норми. Структурна незбалансованість земельного фонду погіршує екологічний стан земель та ефективність використання сільськогосподарських угідь області.

Держава втратила монопольне право на землю, в результаті чого за даними Держкомзему на початок 2010 року із загальної площі земель Вінницької області у приватній власності знаходиться 72,8% сільськогосподарських угідь (із загальної площі угідь області), у тому числі 82,6% ріллі (із загальної площі ріллі). Громадянам  передано 778,9 тис. га сільськогосподарських угідь (38,6 %).

В області створено і зареєстровано 1959  нових агроформувань (табл.1).

Таблиця 1

Зміни  кількості  новостворених агроформувань та площі їх сільськогосподарських угідь у Вінницькій  області

Форма господарювання

2001 р.

2009 р.

Кількість госпо-дарств

Площа

с.-г. угідь тис. га

Середній розмір

Кількість госпо-дарств

Площа

с.-г. угідь тис. га

Середній розмір

од.

%

тис. га

%

га

од.

%

тис. га

%

га

Приватні (приватно-орендні) підприємства

121

12,8

124,5

11,5

1028,9

340

17,4

147,2

13,9

432,9

Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю

458

49,0

569,1

52,7

1242,6

520

26,5

498,4

47,0

958,5

Акціонерні товариства

24

2,6

35,9

3,3

1495,8

59

3,0

57,6

5,4

976,3

Фермерські господарства

44

4,6

36,5

3,4

829,5

596

30,4

146,7

13,8

246,1

Сільськогосподар-ські кооперативи

198

21,0

231,6

21,5

1169,7

74

3,8

66,2

6,2

894,6

Інші суб’єкти господарювання

96

10,0

81,7

7,6

851,0

370

18,9

145,1

13,7

392,2

Всього

941

100

1079,3

100

1147,0

1959

100

1061,3

100

541,8

Джерело: розраховано автором за даними Державного комітету України із земельних ресурсів

  

Середній розмір  агроформувань у Вінницькій області становить 541,8 га,  або в 3-4 рази менше, ніж до реформи. За даними  табл.1,  протягом 2001-2009 рр. структура новостворених агроформувань у Вінницькій області дещо змінилася, збільшилась кількість фермерських і приватно-орендних  господарств. Водночас зменшилась кількість сільськогосподарських кооперативів і товариств з обмеженою відповідальністю.

Створені у результаті реформування колективних і державних сільськогосподарських підприємств нові господарські структури суттєво різняться за розміром землекористувань. Зокрема, найбільша площа  землекористувань в акціонерних товариствах – 976,3 га на 1 господарство,  а найменша – у фермерських господарствах – 246,1 га.

Відрізняються новостворені підприємства і за ефективністю господарської діяльності. Результати досліджень свідчать, що найвищий рівень рентабельності мають закриті акціонерні товариства (32,3%) та фермерські господарства (27,6%) (табл. 2).

В основі земельних відносин новостворених агроформувань лежать  орендні земельні відносини. Слід зазначити, що орендна плата за орендовані сільськогосподарські угіддя коливається як за роками, так і за формами господарювання. За досліджуваний період (2001-2009 рр.)  розмір орендної плати у господарствах Вінницької області збільшився.   Деякою  мірою  це пояснюється підвищенням ефективності господарювання. Однак, основна причина різкого зростання орендної плати безпосередньо пов’язана з підписанням Президентом  України   Указу   від  19  серпня  2008  року №725/2008  “Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)”, яким встановлено мінімальний рівень орендної плати  не менше 3% від грошової оцінки угідь. Необхідно констатувати наявність суттєвих відмінностей у розмірах орендної плати за земельні ділянки та земельні частки (паї) в організаційно-правових формах господарювання. У 2009 р. вони коливались від 160,5 грн/га у фермерських господарствах до 364,2 грн/га – у закритих акціонерних товариствах.

Таблиця 2

Ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств Вінницької області за різними формами господарювання у 2009 році

Організаційно-правові

форми господарств

Кіль-

кість госпо-

дарств, од.

Припадає сільсько-господар-

ських угідь на   1 г-во, га

Рентабельність, %

сільсько-госпо-     дарської діяльності

рослин-ництва

тварин-ництва

Фермерські господарства

49

1729,9

27,6

34,0

-9,3

Приватні пiдприємства

111

1309,7

18,9

23,4

-2,3

Державні підприємства

9

1635,3

5,1

11,5

-4,3

Дочiрні пiдприємства

7

1462,6

-17,1

-17,7

-16,3

Вiдкриті акцiонерні товариства

32

1577,2

-21,8

-23,7

-27,6

Закриті акцiонерні товариства

4

12429,5

32,3

29,2

46,6

Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю

260

2051,5

11,6

15,7

-1,4

Виробничі кооперативи

8

1454,0

9,4

11,8

4,7

Сільськогосподарські виробничі кооперативи

36

1523,9

6,2

21,4

-10,7

Iншi органiзацiйно-правовi форми

1

1650,0

35,3

55,5

-10,5

Всього

517

1850,6

11,5

15,9

-2,4

Джерело: розраховано  автором  за даними Держкомстату України (форма 50 с.-г)

Господарська діяльність сільськогосподарських підприємств на орендованій землі сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Завдяки  функціонуванню механізму оренди земель активно розвивається  підприємницька діяльність в аграрному секторі. Орендні відносини на сучасному етапі реформування аграрного сектора є оптимальним варіантом як для сільськогосподарських підприємств, так і для власників земельних часток (паїв). Оскільки саме через механізм оренди  громадяни мають  можливість реалізувати своє право на земельну частку (пай).

Станом на 1 жовтня 2009 р., за даними Держкомзему України сертифікати на право на земельну частку (пай) отримали 6,8 млн громадян України, або 98,7% від тих, що набули на це право. Кількість нотаріально посвідчених переходів права на земельну частку (пай) (на підставі договору) становить 1232 тис., з них успадковано – 1120 тис. (90,9%), подаровано – 95 тис. (7,7%), обміняно – 3 тис. (0,2%), продано – 14 тис. (1,1%).

У  Вінницькій області набули право  на земельну частку (пай)  488,4 тис. осіб, у тому числі  482,5 тис. отримали сертифікати  на право на земельну частку (пай), з них 95% замінили сертифікати на державні акти на право  власності на земельні ділянки.

В області сформовано 246,6 тис. га земель запасу,  у тому числі 237,5 тис.  га сільськогосподарських угідь,  із них 133,2 тис. га ріллі. Із  цих земель надано громадянам  у власність та постійне користування  68,5 тис. га. З них виділено для ведення фермерського господарства 27,8 тис. га.

Із загальної кількості договорів оренди у Вінницькій області більшу частину укладено з селянами-пенсіонерами на різні терміни. До 2008 року переважала короткострокова оренда – на 4-5 роки (понад 50%). Проте, за останні роки збільшилась кількість договорів з терміном на 6-10 років (від 12% у 2001 р. до 41,4% у 2009 р.), як і частка  довгострокової оренди – понад 10  років – від 1,7% у 2001 р. до 14,2% у 2009 р. Довгострокова оренда дасть можливість орендарям вкладати власні кошти у поліпшення землі, організацію стабільного  виробництва та відчувати більшу відповідальність за збереження й охорону грунтів.

За рахунок орендної плати поліпшується матеріальний стан селян. У 2009 р. їм фактично виплачено орендної плати сільськогосподарськими підприємствами  Вінницької області 280,3 млн грн, з них 149,3 млн грн  нараховано  селянам-пенсіонерам.

У результаті створення нових господарських формувань і збільшення площі   сільськогосподарських  угідь   в  особистих  селянських  господарствах  Вінницької області досягнуто позитивні результати сільськогосподарської діяльності. Результати досліджень свідчать, що починаючи з 2000 року зросли обсяги виробництва валової продукції у рослинництві, підвищились  показники  прибутку  і рівня рентабельності. Зокрема, прибуток від реалізації продукції рослинництва в сільськогосподарських підприємствах у розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь зріс у 2009 р. порівняно з 2000-м майже у 5 разів (від 60,7 до 295,7 грн/га) (рис. 1). Рівень рентабельності підвищився з 9,8 до 11,8% відповідно.

Джерело: зроблено автором за даними Держкомстату України

Рис. 1 Зростання прибутку від реалізації продукції рослинництва у сільськогосподарських підприємствах Вінницької області (у порівняних цінах 2005 року) за 1995-2009 роки

У третьому розділі – “Напрями удосконалення земельних відносин” – розкрито підвищення ролі оцінки  земель  в  регулюванні  земельних відносин, проаналізовано державне регулювання земельних відносин і запропоновано шляхи удосконалення земельного законодавства, обґрунтовано напрями формування й розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення, опрацьовано шляхи поліпшення екологічного стану земель з урахуванням регіональних особливостей Вінницької області.

Оцінка земель в Україні входить в єдину державну систему земельно-кадастрових робіт як складова частина державного земельного кадастру, що включає бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель і грошову оцінку земельних  ділянок.

Важливу роль відіграла нормативна грошова оцінка при паюванні земель, переданих у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам і організаціям. У сертифікатах на право на земельну частку (пай), виданих кожному члену цього підприємства, вказано вартість земельного паю, виходячи з нормативної грошової оцінки. Вона є вихідною базою для визначення розміру земельної ділянки при одержанні державного акта на право власності на земельну ділянку, а також здійснення операцій із земельними паями.  

Нормативну грошову оцінку використовують для вдосконалення економічних механізмів реформування земельних відносин, встановлення розмірів орендної плати, оподаткування, реєстрації прав власників та інших прав на земельні ділянки, встановлення розміру державного мита при здійснені трансакцій із земельними ділянками, проведення земельних аукціонів, включення вартості земельних ділянок у фінансовий баланс підприємства, інформаційного забезпечення ринку земель тощо.

Для розрахунку показників грошової оцінки використано диференціальний рентний дохід, визначений за ефективністю вирощування зернових культур  періоду економічної оцінки 1988 року, що пояснюється тим, що зернові культури мають найбільшу частку в структурі посівних площ і  вирощуються майже на всіх ґрунтах. Період оцінки характеризується стійким рівнем розвитку сільського господарства, стабільними цінами на промислову продукцію, що споживається сільським господарством та достатньою і доступною інформацією, необхідною для проведення земельнооціночних робіт.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України “Про плату за землю” грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації. За час, що минув від моменту проведення нормативної грошової оцінки земель, її розмір зріс у 3,2 разу (з урахуванням добутку коефіцієнтів індексації за 1996-2010 роки). Якщо у 1995 р. оцінка 1 га сільськогосподарських угідь України становила 3543 грн, а  ріллі – 3734 грн, то на початок 2010 року   відповідно 11138  і  11949 грн.  

Чинною методикою нормативної грошової оцінки сільськогосподарських земель не  повною мірою враховується екологічний стан грунтів. Це вплинуло на розмір показників оцінки, вартість земельних ділянок і економіку землекористувань в цілому. У 1986 р. була започаткована контурно-меліоративна організація території, яка мала охопити близько 14 млн га сільськогосподарських угідь. Зазначені роботи не виконані навіть на половині цієї площі і велику  частину  деградованих і малопродуктивних угідь було розпайовано. Щоб вилучити ці  угіддя зі складу орних земель, необхідні  згода на це власників і державні кошти на відшкодування власникам не одержаних доходів з цієї площі.  

На даному етапі, до  прийняття  нової методики, пропонується провести коригування показників економічної і нормативної грошової оцінок сільськогосподарських земель шляхом вилучення деградованих і малопродуктивних  ґрунтів.  Дослідження  проведені   на   прикладі   “03”  і  “07” земельнооціночних районів Вінницької області. На рівні адміністративних районів вибрані для розрахунків Літинський район (з гіршими за якістю ґрунтами), площа якого повністю входить до 03 земельнооціночного району, та Ямпільський (з кращими за якістю ґрунтами), площа якого повністю входить до 07 земельнооціночного району.

В цих районах умовно вилучені площі ґрунтів, які за класифікацією придатності для вирощування сільськогосподарських культур (зокрема зернових), належать  до IV та V  класів придатності.  Це ґрунти легкого механічного складу, середньо- і сильнозмиті, середньо- і сильно засолені, середньо- і сильносолонцюваті, перезволожені, мочаристі й мочарні, лучно-болотні, мулувато-болотні і торфово-болотні, торфовища осушені,  рекультивовані  грунти. У Літинському районі площа таких грунтів  становить 10,9 тис. га,   у  Ямпільському – 3,1 тис га. Показники диференціального доходу на цих грунтах мають низький  або відємний диференціальний дохід. Після вилучення вищенаведених ґрунтів  проведено коригування основних  показників оцінки: урожайності, окупності затрат та диференціального доходу. В Літинському районі показник диференціального доходу (основного критерію оцінки) зріс до 313,4 грн/га, у Ямпільському – до 496,1 грн/га (табл.3).

Таблиця 3

Показники економічної оцінки ріллі за ефективністю

вирощування зернових культур без кукурудзи  за умов вилучення малопродуктивних і деградованих грунтів у районах  Вінницької області

Показники

Літинський район

Ямпільський район

До вилучення

площ грунтів

Після вилучення площ грунтів

До вилучення

площ грунтів

Після вилучення площ грунтів

Площа ріллі, га

51100

40212

51024

47941

Урожайність,  ц/га

20,2

22,1

31,4

32,1

Окупність на 100 грн затрат, грн

302,7

312,0

351,2

353,6

Диференціальний дохід,  грн /га

277,0

313,4

480,2

496,1

Нормативна грошо-ва  оцінка   з ураху-ванням індексації

9802

10890

15613

16010

Джерело: розрахунки автора на основі даних економічної оцінки земель та Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого Держкомземом України

Це свідчить, що вилучення малопродуктивних і деградованих ґрунтів з обробітку має не лише екологічний, а й економічний ефект. Зокрема, у Літинському районі диференціальний рентний дохід збільшився на 36,7 грн/га, у Ямпільському,  де ґрунти кращі,  – на 11,5 грн/га.

На сучасному етапі розвитку аграрного сектора економіки вкрай важливо розробити програму дій щодо завершення земельної реформи. Одним із невирішених важливих завдань є запровадження  повноцінного та прозорого ринку земель в Україні, що є запорукою підвищення  ефективності аграрного виробництва та основою для формування економічного інтересу в потенційного господаря. Актуальність поставленого питання не викликає сумніву, оскільки йдеться про становлення селянина як повноцінного власника земельної ділянки, визнання землі капіталом та включення її вартості в економічний оборот.    

Обираючи державну стратегію  подальшого розвитку земельної політики та шляхів її реалізації, слід враховувати громадську думку. З цією метою, у грудні 2009 р. та у січні 2010 р., було проведено соціологічне опитування 200 жителів Вінницької області. Головна мета опитування полягала в дослідженні ставлення громадян до ринку земель сільськогосподарського призначення. При виборі респондентів  враховано основні соціально-демографічні показники: місце проживання (тип населеного пункту), вікові категорії та стать. Разом з тим  була врахована думка власників земельних ділянок та тих, хто не має права на земельну частку (пай).    

За результатами опитування у громадян немає однозначної позиції щодо можливості вільного продажу і купівлі землі. Позитивну відповідь на запитання: «Земля повинна вільно продаватись і купуватись?» дали 40% респондентів, негативне ставлення до ринку земель виявили 50%, частка тих, хто не визначився, становить 10%.

Суттєвої різниці між позицією сільських і міських жителів у становленні  до ринку землі не виявлено, зокрема, можливість вільного продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення підтримує 41,7% міських і 39,5% сільських жителів. Це пояснюється тим, що жителі міст мають більш чітку позицію в цьому питанні, тоді як селяни обережно ставляться до продажу землі.

Становлять інтерес результати досліджень за віковими категоріями, а саме: чим молодший вік опитуваних, тим вони більш прихильні  до ідеї вільного продажу й купівлі земельних ділянок.  

Встановлено, що власники земельних паїв помірковано ставляться до можливості вільного продажу-купівлі земельних ділянок. Поясненням такої позиції, на наш погляд, є низький рівень доходів сільських жителів. Це може стати основною причиною їх неплатоспроможності на земельному ринку, що й викликає певні занепокоєння серед власників землі. Майже однаковою мірою, як  власники земельних ділянок, так і ті, хто їх не має, переконані, що земля  після зняття мораторію на продаж сільськогосподарських земель повинна продаватись лише громадянам України (78,9 і 81,4% відповідно) та сільськогосподарським товаровиробникам (57,9 і  41,9% відповідно) (рис. 2).

Джерело: дослідження автора

Рис. 2 Результати опитування респондентів Вінницької області на тему: “Яким би ви хотіли бачити ринок сільськогосподарських земель в Україні ?”, 2010 р.

Продати свій земельний пай  виявили бажання 30% опитаних респондентів. За віковими категоріями чіткої закономірності не встановлено. Частка респондентів віком  17–29 років, які є найбільш прихильними до ідеї вільної купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення, не виявила готовності продати свої земельні паї. Серед респондентів віком 30–39 років 50% опитаних підтримало створення ринку земель, від 40 до 49 років – 30,4%. Разом з тим бажаючих продати свій земельний пай виявилося більше – 57,1 і 38,5% відповідно. Це свідчить про те, що люди, виступаючи проти продажу землі, водночас готові стати його учасниками.

Незважаючи на критику  земельної реформи, серед опитаних лише 1 респондент готовий повернути свій земельний пай державі, мотивуючи це відсутністю спадкоємців і похилим віком. Це свідчить про те, що селяни відчули себе власниками землі й не мають бажання повертати її державі безоплатно.

Основною перешкодою на шляху до впровадження вільного ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні є мораторій на їх продаж, який діє з 2001 року. Разом з тим мораторій виконує важливу захисну функцію та є вагомим стримуючим фактором вільного обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення в умовах формування необхідної нормативно-правової бази.

Реформування земельних відносин полягає в демонополізації державної власності на землю, приватизації земельних ділянок, запровадженні різних форм власності на землю – приватної і комунальної, розвиток на цій основі багатоукладної економіки, формуванні ринку земель сільськогосподарського призначення, забезпеченні охорони ґрунтів і підвищенні їх родючості.

Держава володіє монопольним правом нормативно-правового регулювання земельних відносин. Вони  є основоположними у суспільстві, їм притаманний політичний, економічний, історичний і соціальний характер, що зумовлює необхідність їх належного нормативно-правового  врегулювання. На державному рівні необхідно забезпечити ефективне  регулювання земельних відносин, визначити чіткий план щодо вдосконалення земельного законодавства,  забезпечити його виконання та реалізацію конституційних прав громадян у цій сфері.

Важливого значення у справі удосконалення земельних відносин набуває господарське ставлення до земель, що використовуються у сільськогосподарському виробництві. Сучасний стан земель є досить незадовільним і не забезпечує необхідних обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Погіршення екологічного стану агроландшафтів, послаблення їх протиерозійної стійкості, порушення оптимальної структури угідь, скорочення вмісту гумусу та основних поживних речовин у грунті  призводять до зниження продуктивності сільськогосподарських земель.

У  Вінницькій області налічується  1163,5 га кислих ґрунтів, 105,9 тис. га – перезволожених, з них  96,2 тис. га  займає  рілля; 75,9 тис. га – заболочених,  з них  38,9 тис. га  ріллі; 2,2 га – кам’янистих земель,  з них 0,4 тис. га  ріллі.  Площа відкритих заболочених земель становить 2,8 тис. га. Водна ерозія поширилась на   743,8 тис. га, з них 173,2 тис. га – середньо- і сильноеродовані, 71 тис. га – дефляційно небезпечні.

У результаті досліджень встановлено, що основними заходами  з підвищення родючості ґрунтів в умовах області є раціональне використання мінеральних і органічних добрив, запровадження практики застосування біодобрив,  висівання сидеральних культур, правильне чергування сільськогосподарських культур у сівозміні, культивування багаторічних щільнокущових рослин, вапнування кислих ґрунтів, широке впровадження заходів боротьби з водною і вітровою ерозіями (лісомеліорація, залуження тощо). Вилучення з інтенсивного обробітку низькопродуктивних земель, переведення їх у природні кормові угіддя та під залісення, консервація непридатних для сільськогосподарського використання ґрунтів сприятимуть призупиненню деградаційних процесів і відтворенню природних агроландшафтів.

Виконання перелічених  робіт потребує значних фінансових витрат. Тому вважаємо за доцільне проводити їх поетапно, що дозволить підвищити ефективність виконання заходів із консервації і меліорації земель Вінницької області й раціонально розподіляти фінансові ресурси державного та місцевих бюджетів, а також кошти землевласників і землекористувачів. Основним джерелом виконання робіт із лісомеліорації мають бути кошти державного і  місцевих бюджетів. Роботи із залуження має фінансуватись переважно за рахунок коштів землевласників і землекористувачів.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено комплексне дослідження проблеми розвитку земельних відносин у регіоні і визначено основні напрями їх подальшого розвитку, які полягають в удосконаленні законодавчої бази, економічної і грошової оцінок земель, орендних земельних відносин та забезпеченні формування ринку земель сільськогосподарського призначення й екологобезпечного землекористування.  

1. Світовий історичний досвід показує, що ринкові відносини є найбільш сприятливими для високоефективного використання виробничих ресурсів, включаючи земельні. Ґрунтуючись на дослідженнях сучасних українських і зарубіжних вчених слід відмітити, що проблема розвитку земельних відносин відрізняється багатогранністю і особливою складністю, насамперед тому, що земельні відносини не є сталими і зазнають постійних змін.

2. Практика та історичний  досвід земельного реформування переконливо свідчить, що  виваженість та обґрунтованість будь-яких трансформацій у земельних відносинах є  запорукою ефективного аграрного господарювання.  Трансформація власності на землю  розглядається на сучасному етапі як головне завдання земельної реформи. Земельна власність  визначає зміст земельних відносин у системі соціально-економічних відносин. 

3. Перехід національної економіки до ринкових умов господарювання  зумовив відповідні зміни у земельних відносинах Вінницької області, що знайшли своє втілення у процесах приватизації земель, зміні форм власності на землю, формуванні відповідальності господарюючих суб’єктів за раціональне її використання й охорону. Подальший розвиток та удосконалення земельних відносин у сільському господарстві передбачає реалізацію державної політики, спрямованої на високотехнологічне екологобезпечне землекористування, що відповідає характеру врегульованої, соціально орієнтованої ринкової економіки.

4. Держава втратила монопольне право на землю, внаслідок чого за даними Держкомзему України на початок 2010 року у Вінницької області в приватній власності знаходиться 72,8% сільськогосподарських угідь (із загальної площі угідь області), у тому числі 82,6% ріллі (із загальної площі ріллі). В результаті паювання сільськогосподарських угідь набули право на земельну частку (пай) 488,4 тис. осіб, які проживають в області, з них  482,5 тис.  отримали сертифікати на право на земельну частку (пай), 95% замінили сертифікати на державні акти на право власності на земельні ділянки. Чисельність громадян області, яким надані землі у власність і  користування, становить понад 1,3 млн., у них налічується 778,9 тис. га сільськогосподарських угідь, з яких 641,3 тис. га (82,3% від площі угідь) займає  рілля,  2,0% – сінокоси,  12,2% – пасовища,  3,1% –багаторічні насадження.

5. В основі земельних відносин новостворених агроформувань лежать  орендні відносини. Господарська діяльність сільськогосподарських підприємств, що базується на оренді, сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва, активному розвитку підприємницької діяльності в аграрному секторі.

6. Нормативна грошова оцінка земель відіграла важливу роль при  паюванні сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність. У сертифікатах на право на земельну частку (пай) вказана його вартість, виходячи з нормативної грошової оцінки земель підприємства. Вона є вихідною базою для визначення розміру земельної ділянки при одержанні  державного акту на право власності на земельну ділянку, при передачі її у  спадщину, при даруванні,  визначенні ставок земельного податку, орендної плати тощо.

7. В  період становлення ринкових відносин потребують уточнення показники економічної і нормативної грошової оцінок сільськогосподарських земель. У результаті досліджень запропоновано коригування  показників економічної     оцінки    земель    за    умов     вилучення    малопродуктивних  і

деградованих земель на основі класифікації придатності грунтів для вирощування зернових культур. Це дасть можливість підвищити показники   оцінки (як економічної, так і нормативної грошової), що сприятиме поліпшенню екологічної стійкості агроландшафтів, об’єктивній оцінці земельних ділянок.

8. Визначення нормативної грошової оцінки на новій інформаційній основі дасть можливість об’єктивно оцінити сільськогосподарські землі в сучасних умовах господарювання, підвищити  орендну плату за землю і рівень  оподаткування земельних ділянок, стабілізувати надходження коштів до  Державного бюджету України та   місцевих бюджетів від плати за землю.

9. Одним із важливих невирішених завдань реформування є запровадження  повноцінного й прозорого ринку земель в Україні, що є запорукою підвищення ефективності аграрного виробництва та основою для формування економічного інтересу в потенційного господаря. У результаті досліджень встановлено, що серед громадян немає однозначної позиції щодо можливості вільного продажу і купівлі земель. Позитивну відповідь на запитання: “Земля повинна вільно продаватись і купуватись?” дали 40% респондентів, негативне ставлення до купівлі-продажу землі виявили 50%. Майже однаковою мірою як  власники земельних ділянок, так і ті, хто їх не має, переконані, що земля після зняття мораторію на її продаж повинна продаватись лише громадянам України (відповідно 78,9 і 81,4%) та сільськогосподарським товаровиробникам (відповідно 57,9 і  41,9%).

10. Проведені дослідження показали, що одним з важливих напрямів удосконалення земельних відносин є підвищення екологічної стійкості  агроландшафтів, для чого необхідно збільшувати площі природних кормових угідь і лісів за рахунок скорочення деградованої та малопродуктивної ріллі. З цією метою у Вінницькій області пропонується перевести 400,3 тис. га з  площі ріллі у природні кормові угіддя та 60 тис. га під залісення. Роботи по створенню захисних лісових насаджень необхідно виконати на площі 26,5 тис. га. Потребують вапнування 527,9 тис. га, у тому числі 105,6 тис. га – щорічно.  В залежності від ступеня кислотності витрати на вапнування одного гектара коливаються від 424 до  809 грн, а в середньому –  на рівні 502,3 грн. У результаті проведених досліджень встановлено, що у Вінницькій області необхідно залужити 372 тис. га еродованої та ерозійно небезпечної ріллі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

  1.  Бурлака Н. І. Екологічні ситуації на територіях, що прилягають до тваринницьких ферм / Цвігун  В. Ф., Коваль  О. Б., Бурлака  Н. І. // Зб. наук. праць ВДАУ. – 2000. – № 8. – С. 44–46. (Особистий внесок здобувача: розкрито сучасні екологічні проблеми сільських територій).
  2.  Бурлака Н. І. Проблеми охорони земель, що перебувають у приватній власності в умовах Вінницької області / Н. І. Бурлака // Зб. наук. праць ВДАУ. – 2005. – № 20. – С. 97–102.
  3.  Бурлака  Н. І. Ринок земельно-орендних відносин у Вінницькій області /        Н. І. Бурлака // Зб. наук. праць ВДАУ. – 2005. – № 21. – С. 86–90.
  4.  Бурлака Н.І. Аспекти раціонального сільськогосподарського землекористування у Вінницькій області/ Н. І. Бурлака // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки: Вип. 25: У чотирьох томах/ М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. Черкаси: ЧДТУ, 2010. – Ч. ІІІ. Т. 1. - С. 206210.
  5.  Бурлака Н. І. Оцінка земель як рушійний чинник регулювання та удосконаленняі земельних відносин / Н. І. Бурлака // Землевпорядний вісник. – 2010.– №10. – С.3235.
  6.  Бурлака Н. І. Окремі аспекти формування і розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення / Н. І. Бурлака // Землеустрій і    кадастр.  – 2010. – № 4. – С.914.

Тези доповідей:

  1.   Бурлака Н. І. Стан та проблеми розвитку селянських (фермерських) господарств у Вінницькій області: матеріали міжнар. наук.-техніч.      конф. [Приборостроение - 2000] / В. Ф. Цвігун., Н. І. Бурлака., О. Б. Коваль. –Калуга : Изд-во Н. Бочкаревой, 2000. – С. 254–258.   ( Особистий внесок здобувача: оцінка сучасного стану розвитку  селянських (фермерських) господарств у Вінницькій області.)
  2.   Бурлака Н. І. Проблеми становлення та розвитку фермерських господарств: зб. праць міжнар. наук.-техніч. конф. [“Приладободування - 2001”] / В. Ф. Цвігун., Ю. В. Довгань., Н. І. Бурлака., Н. В. Цвігун. – Черкаси. : Вісник ЧІТІ, 2001. – С. 318–321. Особистий внесок здобувача: розкрито проблеми економічного розвитку фермерських господарств.
  3.   Бурлака Н. І. Земельні відносини та їх формування у Вінницькій області: матеріали V Міжвуз. наук.-практ. конф. [“Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи.”] / Н. І. Бурлака. – Вінниця : ВДАУ, 2005. – С. 87–92.
  4.   Бурлака Н. І. Розвиток оренди землі – як складова земельних відносин: матеріали Всеукр. наук. конф. молодих учених / Н. І. Бурлака . – Умань : УДАУ, 2007. – С. 25–27.

    11. Бурлака Н. І. Використання і охорона земель Вінницької області: матеріали  Міжнародній  науково-практичній  конференції  [“Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобалізації.”] / Н. І. Бурлака. – Вінниця : Центр підготовки навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2009. – Ч. 1.  – С. 33–38.

АНОТАЦІЯ

Бурлака Н.І. Розвиток земельних відносин у сільському господарстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки», Київ, 2011.

Дисертаційне дослідження присвячене теоретичному обґрунтуванню і розробці пропозицій щодо удосконалення та подальшого розвитку земельних відносин у сільському господарстві в умовах становлення ринкової економіки. У роботі узагальнено теоретичні засади розвитку земельних відносин, досліджено історичні етапи розвитку земельних відносин  та сучасний їх стан у реформованих сільськогосподарських підприємствах Вінницької області, визначено напрями реалізації громадянами прав власності на землю в результаті проведення земельної реформи, досліджено соціально-економічні наслідки реформування земельних відносин.

Запропоновано методичний  підхід щодо коригування показників  економічної  та нормативної грошової оцінки сільськогосподарських земель за умов вилучення малопродуктивних та деградованих грунтів. Розроблено пропозиції щодо перспектив формування й розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення. Удосконалено законодавчі положення, що регулюють земельні відносини і визначають подальший їх розвиток у ринкових умовах в частині забезпечення раціонального й ефективного використання земель, запровадження державного регулювання ринку земель, забезпеченні гарантій та захисту прав суб’єктів земельного ринку. Обґрунтовано напрями поліпшення екологічного стану сільськогосподарських угідь.

Ключові слова: земельна реформа, земельні відносини, оренда, ринок земель,   власність на землю, оцінка земель, екологічний стан ґрунтів.

 

АННОТАЦИЯ

Бурлака Н.И. Развитие земельных отношений в сельском хозяйстве. – Рукопись.

Диссертация на соискание  ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 – экономика и управление национальным хозяйством. – Национальный научный центр "Институт аграрной экономики", Киев, 2011.

Диссертационное исследование посвящено теоретическому обоснованию и разработке предложений по усовершенствованию и дальнейшему развитию земельных отношений в сельском хозяйстве в условиях становления рыночной экономики Украины.

В работе обобщены теоретические принципы развития земельных отношений в условиях становления рыночной экономики, исследовано современное состояние земельных отношений в реформированных сельскохозяйственных предприятиях Винницкой области, определены направления реализации гражданами прав собственности на землю в результате проведения земельной реформы, исследованы социально-экономические последствия реформирования земельных отношений.

Отмечается, что переход национальной экономики к рыночным условиям ведения хозяйства обусловил соответствующие изменения в земельных отношениях Винницкой области, которые нашли свое отражение  в процессах приватизации земель, денежной оценке сельскохозяйственных угодий, изменении форм собственности на землю, функционировании механизма аренды земель, формировании ответственности хозяйствующих субъектов за рациональное  использование  земель и их  охрану. Поэтому дальнейшее развитие и усовершенствование земельных отношений в сельском хозяйстве должно заключаться  в  реализации государственной политики, направленной  на

высокотехнологическое экологобезопасное землепользование, которое отвечает характеру урегулированной, социально-ориентированной рыночной экономики.

В работе показана важная роль нормативной денежной оценки земель в регулировании и усовершенствовании земельных отношений. Предложен методический подход относительно корректировки показателей экономической и нормативной денежной оценки сельскохозяйственных земель при условии исключения малопроизводительных и деградированных почв из сельскохозяйственного оборота (на примере Винницкой области), что даст возможность   объективно оценить  земли в рыночных  условиях ведения сельского хозяйства, повысить арендную плату за землю и уровень налогообложения земельных участков, стабилизировать поступление средств в Государственный бюджет Украины и местные бюджеты от платы за землю.

Разработаны предложения о перспективах  развития рынка сельскохозяйственных  земель в Украине, что является основанием для формирования экономического интереса у потенциального собственника. Передача земель сельскохозяйственного назначения в частную собственность граждан является главной предпосылкой становления рыночных земельных отношений.

В диссертации приведены результаты социологических исследований. Главная цель опроса заключалась в изучении отношения граждан к рынку земель. При выборе респондентов учтены основные социальнодемографические показатели: местожительство (тип населенного пункта), возрастные категории и пол. Вместе с тем было учтено мнение владельцев земельных участков и тех, кто не имеет права на земельную долю (пай). В результате исследований установлено, что среди граждан нет однозначной позиции относительно возможности свободной продажи и покупки земель.

В ходе проведенных исследований установлено, что основным  препятствием   на    пути  к   внедрению  в  Украине  свободного  рынка    земель

сельскохозяйственного назначения   является мораторий на их продажу, но вместе с тем мораторий выполняет важную защитную функцию и является весомым сдерживающим фактором свободного оборота земель сельскохозяйственного назначения в условиях формирования необходимой нормативно-правовой базы. В связи с этим в диссертации предложены пути усовершенствования земельного законодательства.

Предложены направления улучшения экологического состояния сельскохозяйственных угодий Винницкой области, которые заключаются в рациональном использовании минеральных и органических удобрений, внедрении практики применения биоудобрений, посева сидеральних культур, правильной последовательности сельскохозяйственных культур в севообороте, культивировании многолетних плотнокустовых растений, известковании кислых почв и гипсование, широком внедрении мероприятий по борьбе с водной и ветровой эрозиями (лесомелиорация, посев многолетних трав и т. п.).

Исключение из интенсивного оборота малопродуктивних земель, перевод их в естественные кормовые и лесные угодья, консервирование непригодных для сельскохозяйственного использования почв будут способствовать замедлению деградационных процессов и воспроизводству естественного плодородия почв.

Ключевые слова: земельная реформа, земельные отношения, аренда, рынок земель, собственность на землю, оценка земель, экологическое состояние почв.

THE  SUMMARY

Byrlaka N.І. Development of the landed relations is in agriculture. it is Manuscript.

The dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.03 – economics and management a national economy. –  National Scientific Center "Institute of agrarian economy", Kyiv, 2011.

           Dissertation research is sanctified to the theoretical ground and development of suggestions in relation to an improvement and further development of the landed relations in agriculture in the conditions of becoming of market economy. Theoretical principles of development of the landed relations are in-process generalized, the historical stages of their development and modern state are investigational in the reformed agriculture enterprises of the Vinnytsya area, directions of realization of ownership rights citizens on earth as a result of realization of the landed reform, the socio-economic consequences of reformation of earth are investigational.

        The scientific and methodological going is improved near determination of economic  and normative money evaluation of agricultural earth in the market conditions of menage. Suggestions are worked out in relation to the prospects of forming and market of land of the agricultural setting development. Statutory provisions, which regulate the landed relations and determine their further development in market conditions. Reasonably directions of improvement of the ecological state of agricultural lands.

Keywords: the landed relations, market of earth, lease, landed reform,  property on earth, estimation of earth, ecological state of soils.

Підп. до друку 2.02.2011. Формат 60х90 1/16. Папір офсетний.

Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9. Тираж 100 пр. Зам. № 8

Видання та друк – Національний науковий центр Інститут аграрної економіки

03680, м. Київ-680, вул. Героїв Оборони, 10

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК №2065 від 18.01.2005 р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

2731. Субъекты таможенного права 250 KB
  Субъектом права в любой отрасли права принято считать носителя определенных прав и обязанностей, которым он наделен государством для реализации своих жизненных потребностей либо возложенных на него полномочий в соответствующей сфере общественных отношений.
2732. Определение коэффициентов трения с помощью наклонного маятника 135 KB
  Определение коэффициентов трения с помощью наклонного маятника Цель работы: ознакомиться со сложным механическим движением; определить коэффициенты трения различных пар материалов. МЕТОДИКА ЭКСПЕРИМЕНТА На шарик, выведенный из положения равновесия, ...
2733. Определение скорости полета тела с помощью баллистического крутильного маятника 261.5 KB
  Определение скорости полета тела с помощью баллистического крутильного маятника Цель работы: Научиться экспериментально определять скорости движения тел. МЕТОДИКА ЭКСПЕРИМЕНТА В основе экспериментального определения скорости полета тела с помощ...
2734. Моделирование электростатического поля 101.5 KB
  Моделирование электростатического поля Приборы и принадлежности: электролитическая кювета, набор электродов, понижающий трансформатор, цифровой вольтметр В7-38. Введение. Нередко различные физические поля описываются одинаковыми уравнениями. Решение...
2735. Определение удельного электрического сопротивления проволоки 111 KB
  Определение удельного электрического сопротивления проволоки Приборы: лабораторная установка ФПМ-01, мост постоянного тока Р-333. Цель работы: приобретение навыков проведения простейших измерений электрических величин, практическое применение законо...
2736. Реостат и делитель напряжения 158.5 KB
  Реостат и делитель напряжения Приборы и принадлежности: источник тока, два вольтметра, два миллиамперметра, реостат, нагрузочные резисторы. Введение. Реостат – устройство для регулирования тока или напряжения в электрических цепях путем изменен...
2737. Измерение электрического сопротивления одинарным мостом постоянного тока 148 KB
  Измерение электрического сопротивления одинарным мостом постоянного тока (мостом Уитстона) Приборы и принадлежности: реохорд, магазин сопротивлений, источник постоянного тока, гальванометр, два резистора с неизвестным сопротивлением. Введение. Для и...
2738. Гальванометр и его применение 206.5 KB
  Гальванометр и его применение Приборы и принадлежности: источник питания постоянного тока Б5-70, ампервольтметр М2018, реостат, лабораторная панель с гальванометром ЛМ, вольтметром М252, двумя магазинами сопротивлений. Введение. Гальванометрами назы...
2739. Компенсационный метод измерения электрических величин 83 KB
  Компенсационный метод измерения электрических величин Приборы и принадлежности. исследуемый гальванический элемент, нормальный элемент, источник рабочего тока, реохорд, гальванометр, двухполюсный переключатель, магазин сопротивлений...