68231

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ ВІДНОСИНАМИ

Автореферат

Экология и защита окружающей среды

Управління земельними відносинами є одним з найважливіших завдань в економічному середовищі країни що обумовлене сучасною земельною реформою. Фактично в державі не розроблено методології управління земельними відносинами як базису просторового соціальноекономічного розвитку.

Украинкский

2014-09-20

540 KB

1 чел.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ»

БОЧКО  ОЛЕКСАНДР  ІВАНОВИЧ

УДК 332.2 : 502.35

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ

ЗЕМЕЛЬНИМИ ВІДНОСИНАМИ

Спеціальність 08.00.06 – економіка природокористування та охорони

навколишнього середовища

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2011


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Ступень Михайло Григорович, Львівський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики та продовольства України, декан землевпорядного факультету.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії аграрних наук України Гуцуляк Григорій Дмитрович, Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, завідувач Косівською лабораторією проблем гірського землекористування;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Шашула Людмила Олексіївна, Державна установа "Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України", старший науковий співробітник відділу сталого землекористування.

.

Захист відбудеться 8 листопада 2011 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.256.01 Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий "06" жовтня 2011 р.

В.о.вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради       Я. В. Коваль


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Управління земельними відносинами є одним з найважливіших завдань в економічному середовищі країни, що обумовлене сучасною земельною реформою. Зміни у власнісному статусі земель призвели до порушення існуючої організації території землекористувань та суттєво вплинули на структуру земельних угідь. Обумовлюється це тим, що на зміну переважному використанню земельних ресурсів як основи виробництва прийшли нові інтереси власників та активізувалося застосування економічних методів й інструментів, характерних для ринкової економіки. Постійний розгляд окремим об'єктом земельного ресурсу та інституту власності не вирішує існуючої проблемної ситуації. Фактично в державі не розроблено методології управління земельними відносинами як базису просторового соціально-економічного розвитку.

Основою сучасної української методології визначення прав власності та економічної ефективності землегосподарської діяльності є праці вітчизняних науковців та економістів-аграріїв, а саме: Бистрякова І. К., Даниленка А. С., Дація О. І., Добряка Д. С., Гуцуляка Г. Д., Ібатулліна Ш. І., Коваля Я. В., Корецького М. Х., Кропивка М. Ф., Лендєла М. А., Мартина А. Г., Новаковського Л. Я., Саблука П. Т., Ступеня М. Г., Тихонова А. Г., Третяка А. М., Ульянченка О. В., Федорова М. М., Хвесика М. А., Хлобистова Є. В., Шашули Л. О., Щурика М. В., Юрченка А. Д. та ін. Разом із тим дискусійними є погляди стосовно напрямів розвитку екологічних та економічних засад управління земельними відносинами в регіональних природно-господарських системах.

Необхідність підвищення рівня ефективності використання земельних ресурсів на екологічних засадах з урахуванням регіональних особливостей за нових умов господарювання вимагає відповідного наукового забезпечення, розробки ефективних напрямів управління земельними відносинами для сталого розвитку регіональних економічних систем. Саме це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження, визначило його спрямованість, структуру й актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.  Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідних тем Львівського національного аграрного університету Міністерства аграрної політики та продовольства України "Розробка основних напрямів удосконалення організації та інформаційного забезпечення використання та охорони земель у Західному регіоні України" (номер державної реєстрації 0106U002077), у межах якої обґрунтовано еколого-економічний механізм управління земельними відносинами в сучасних умовах; та Державної установи "Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України" ІІІ-4-11(5) "Інституціоналізація відносин суб’єктів використання природних ресурсів в Україні" (номер державної реєстрації 0111U000328), де автором запропоновано методологічні підходи до залучення необхідних капітальних і поточних інвестицій у розрізі природно-економічних зон, що дасть можливість ефективно та раціонально використовувати земельні ресурси.  

Мета і завдання досліджень. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад еколого-економічного управління земельними відносинами для забезпечення процесу самовідтворення земельних ресурсів та сталого розвитку регіонального простору.

Для досягнення поставленої мети визначено та вирішено такі основні завдання:

  •  удосконалити теоретичні основи управління земельними відносинами;
  •  проаналізувати форми власності на землю та  оцінити сучасний стан земельних ресурсів Закарпатської області;
  •  розробити напрями моделювання системи охорони земель та управління земельними відносинами;
  •  розширити сутність поняття управління земельними відносинами суб’єктів господарювання;
  •  поглибити концептуальні засади управління земельними відносинами в сучасних умовах;
  •  обґрунтувати організаційно-економічні заходи щодо поліпшення стану земельних ресурсів;
  •  розробити механізм еколого-економічного управління земельними відносинами.

Об’єктом дослідження є процес управління земельними відносинами  господарюючих суб’єктів для забезпечення сталого землекористування.

Предметом дослідження є науково-методологічні та практичні аспекти еколого-економічного управління земельними відносинами в контексті корпоратизації.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення сучасної економічної теорії, економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних учених. У роботі використано загальнонаукові та емпіричні методи дослідження, зокрема: аналітичний – для вивчення і теоретичного узагальнення сучасних наукових досліджень системи господарювання, сфери землекористування; системного аналізу – для виявлення факторів формування сучасного типу системи земельних відносин в Україні; порівняльного аналізу – для визначення прогнозних показників, підвищення рівня охорони та відтворення земельних ресурсів; економіко-математичного аналізу – для встановлення динаміки процесів, пов’язаних із використанням земельних ресурсів; аналогій, економіко-статистичний, табличний і графічний – для обґрунтування теоретичних основ управління земельними відносинами, напрямів удосконалення механізму підтримки на регіональному рівні. Для вирішення поставлених завдань використовувались обчислювальні засоби та сучасне програмне забезпечення.

Інформаційну базу дисертаційного дослідження становлять чинні законодавчі та нормативно-правові акти України, програми, аналітичні й статистичні матеріали Державної служби статистики України, офіційні матеріали Держземагентства України, оперативні дані Держкомзему у Закарпатській області, публікації в періодичних виданнях, Інтернет-ресурси, економічні огляди тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота містить сукупність наукових результатів, висновків і пропозицій, які характеризуються новизною та вирішують важливе науково-прикладне завдання – обґрунтувати еколого-економічні засади управління земельними відносинами в сучасних умовах.

Найсуттєвіші теоретичні і практичні результати, які характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок дисертанта у розвиток економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, полягають у наступному:

вперше:

  •  обґрунтовано необхідність впровадження ідеї корпоративної соціальної відповідальності в економічну систему управління земельними відносинами, що враховує сучасні відносини і зв’язки, їх взаємозалежність, партнерську ефективність щодо покращення умов відтворення земельного потенціалу регіону;   

удосконалено:

  •  організаційно-економічні заходи щодо поліпшення стану земельних ресурсів, котрі, на відміну від існуючих, базуються на впровадженні моделі shel як розширеної моделі "людина – суб’єкт – техніка – середовище" та основи формування умов для виробництва екологічно чистої продукції;
  •  зміст поняття управління земельними відносинами суб'єктів господарювання, що трактується як система соціально-економічних відносин землевласників, яка забезпечить успішне партнерське функціонування, збереження та розвиток різнорівневих землегосподарських об'єктів за рахунок корпоративної організації процесу в межах природно-господарських регіонів;
  •  удосконалено механізм розподілу інвестиційних коштів, які порівняно з наявним вкладенням інвестицій саме за рахунок використання показника максимізації дисконтованого прибутку, визначає пріоритетність інвестиційного проекту для підвищення якості стану земельних ресурсів

набули подальшого розвитку:

  •  система принципів управління земельними відносинами еколого-економічного спрямування в контексті корпоратизації відносин господарюючих суб'єктів, що сприятиме підвищенню рівня державного та регіонального впливу на землекористувачів та їх відповідальності;
  •  методологічні підходи до залучення необхідних капітальних і поточних інвестицій за рахунок оцінки ефективності інвестиційного проекту в розрізі природно-економічних зон Закарпатської області, на підставі яких забезпечуватиметься ефективне та раціональне використання земельних ресурсів;
  •  мережа інститутів фінансово-кредитного середовища (регіональний іпотечний банк, інвестиційні агентства, земельні цінні папери, земельна біржа) в системі земельних відносин, що сприятиме поліпшенню інвестиційної привабливості регіону та економіко-правового управління земельними відносинами;
  •  методи оцінки використання земельних ресурсів регіону за видами економічної діяльності, на основі яких розкрито еколого-економічний дисбаланс існуючої системи та неефективність наявного державно-управлінського інструментарію.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, висновки і пропозиції щодо еколого-економічних засад управління земельними відносинами можуть використовуватися у процесі розробки регіональних програм розвитку земельних ресурсів. Науково-методичні підходи, які розглядаються в дисертації, дадуть змогу більш достовірно оцінити еколого-економічний стан земельних ресурсів, а отже, вирішити основні проблеми та обґрунтувати перспективи.

Окремі результати дисертаційної роботи використані Головним управлінням агропромислового розвитку Закарпатської обласної державної адміністрації, зокрема модель раціонального розподілу інвестиційних коштів за рахунок економічних та екологічних чинників для підвищення якості стану земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств (довідка № 01-7/745 від 07.06.2011 р.); Головним управлінням Держкомзему в Закарпатській області Державного комітету України із земельних ресурсів – при вдосконаленні організаційно-економічних заходів поліпшення стану земель шляхом формування відповідного інституціонального середовища для виробництва екологічно чистої продукції (довідка № 221-1/41 від 25.04.2011 р.); Державною установою "Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України" – при виконанні тем "Управління природними ресурсами і просторові аспекти, функції та механізми", "Інституціоналізація відносин суб’єктів використання природних ресурсів в Україні" (довідка № 01-05/108 від 28.04.2011 р.); Львівським національним аграрним університетом Міністерства аграрної політики та продовольства України – у процесі розробки навчально-методичних матеріалів зі спеціальних та нормативних курсів "Земельний кадастр", "Основи землевпорядкування та кадастру", "Реєстрація земельних ділянок" та "Оцінка землі" (довідка № 1221-1/39 від 15.06.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, в якій розв’язано важливе наукове завдання – удосконалити еколого-економічні засади управління земельними відносинами для ефективного використання та охорони земель у сучасних умовах господарювання. Сформульовані наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору та є його внеском у розвиток економіки природокористування та охорони навколишнього середовища. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором особисто, із наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, які є результатом власних досліджень.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення, практичні висновки і результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях різного рівня, а саме: Міжнародному симпозіумі "Україна – Австрія. Сільське господарство: наука і практика" (м. Київ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених аспірантів, магістрів і студентів "Теорія і практика сучасної економіки" (м. Черкаси, 2009 р.); науково-практичній Інтернет-конференції "Інноваційно орієнтовані засади максимального використання потенціальних можливостей виробництва в умовах євроінтеграції" (м. Тернопіль, 2010 р.), щорічній науковій конференціяї викладачів та аспірантів Львівського державного аграрного університету "Економіка України – 20 років незалежності" (м. Мукачево, 2011 р.).

Публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковані у 13 наукових працях загальним обсягом 8,4 друк арк., з яких особисто автору належить 6,4 друк. арк., з них 8 статей у наукових фахових виданнях, 1 – в інших виданнях, 4 – у матеріалах наукових конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 201 стор. комп'ютерного тексту, у тому числі 28 рисунків, 23 таблиці, із яких 3 займають усю площу сторінки. Список використаних джерел із 220 найменувань викладено на 23 сторінках, 6 додатків – на 6 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо їх упровадження й апробації.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади управління земельними відносинами" викладено теоретичні засади управління земельними відносинами, розкрито головні аспекти власності на землю та особливості управління, досліджено методологічне забезпечення еколого-економічного управління земельними відносинами.

В дисертації зазначено, що на сучасному етапі поняття земельних відносин охоплює широке коло питань економічного, екологічного і природного характеру. Інститут земельної власності в нинішніх умовах господарювання є основною рушійною силою економіки щодо підвищення соціально-економічного стану суспільства, і навпаки. Підкреслено, що саме спосіб і характер факторів виробництва визначають тип власності, а форма власності найбільш повно реалізується через тип господарювання.

У зв’язку з недосконалістю державного регулювання низка взаємовиключних інтересів і мотивацій землекористувачів у сукупності формує стан неврегульованості земельних відносин, а основна складова цих відносин – земельна власність – стала центром зіткнення індивідуальних, групових, а також регіональних та загальнонаціональних інтересів.

Інтереси суб’єктів землекористувачів поділено на дві групи: функціонально-господарські, що виникають з приводу використання земельних ресурсів за умов існуючого рівня техніко-технологічного стану економіки, та соціально-економічні – пов’язані з власністю на землю та її товарно-грошовими характеристиками.

У рамках пошуку балансу інтересів, зважаючи на масштаби, пропорції та пріоритети розподілу земельних ресурсів за ступенем господарського освоєння, рівня антропогенного тиску, доведено, що управління земельними відносинами формується на державному, регіональному та локальному рівнях у контексті сталого розвитку. Спрощене сприйняття земельних відносин, недооцінка місця і ролі земельних ресурсів у соціально-економічному розвитку країни є причиною того, що вони фактично виключені з економічного обігу суспільства. Адекватним уявленню про фундаментальну роль земельних ресурсів як основи просторового соціально-економічного розвитку країни для державного управління має стати системний підхід, що забезпечить збалансовану і взаємопов'язану виробничо-технологічну оптимізацію економічної поведінки суб'єкта господарювання (рис. 1).

Рис. 1. Логістична схема управління земельними відносинами на державному та регіональному рівнях (розроблено автором)

Показано, що на нинішньому етапі розвитку країни соціально-економічна підсистема є домінуючою, оскільки саме в межах упорядкування земельних відносин можливе формування ефективних схем природних ресурсів і виробничих сил.

Стале землекористування передбачає насамперед дотримання екологічних вимог, системного підходу з метою посилення територіально-просторової функції земельного ресурсу. В такому ракурсі для визначення просторових аспектів розвитку землегосподарських систем необхідне негайне проведення державної кадастрової оцінки землі.

Досягнення сталого землекористування можливе на основі впровадження низки принципів у систему управління відносинами суб'єктів господарювання (рис. 2).

Рис. 2. Принципи еколого-економічного управління земельними відносинами на регіональному та державному рівнях (розроблено автором)

Як свідчить аналіз світового досвіду управління земельними ресурсами, управління природно-господарськими системами доцільно розглядати в контексті корпоратизації відносин суб’єктів господарювання. Чітке дотримання вказаних принципів забезпечить підвищення рівня еколого-економічного управління, умови для самовідтворення земельних ресурсів та поліпшення соціально-економічного рівня суспільства.

У другому розділі "Сучасні тенденції управління земельними відносинами Закарпатської області" наведено загальну характеристику природно-ресурсного потенціалу регіону, показано оцінку ефективності використання земель, досліджено систему охорони земель та управління земельними відносинами в Закарпатській області.

Зроблено акцент, що розподіл земельного просторового ресурсу за цільовим призначенням носить довільний характер і не має цілеспрямованого економічного та екологічного обґрунтування, яке б відповідало сучасним процесам стратифікації інтересів землекористувачів. Унаслідок цього продукується структурна й екологічна незбалансованість земельного фонду, що суттєво погіршує ефективність його використання та природну здатність ґрунтового покриву до самовідновлення.

У різних природно-економічних зонах Карпатського регіону сформувалися неоднакові умови господарювання аграрних та особистих селянських підприємств.

Найбільша частка сільгоспугідь зосереджена в низинній зоні Закарпаття, де найсприятливіші умови для  вирощування сільськогосподарських культур (табл. 1.)

Таблиця 1

Загальна земельна площа та посівна для сільськогосподарських культур у розрізі природно-економічних зон Закарпатської області,

2009 р.*

Природно-економічна зона

Загальна земельна площа, тис. га

Питома вага в області, %

Посівна площа с.-г. культур, тис. га

Питома вага в області, %

Низинна

327,8

25,7

128,0

66,4

Передгірська

375,9

29,5

36,7

19,0

Гірська

571,6

44,8

28,0

14,6

Разом по області

1275,3

100

192,7

100

* Джерело: за даними Державного комітету земельних ресурсів Закарпатської області.

Згідно з наведеними даними, у низинній природно-економічній зоні найбільша кількість посівних площ сільськогосподарських культур (66,4%), а в гірській – найменша (14,63%).

Загальна земельна площа низинної природно-економічної зони (Ужгородський, Мукачівський, Берегівський, Виноградівський та Ужгородський райони) становить найменшу питому вагу серед досліджуваних – 25,7%, або 327,8 тис. га. Проте на цій території посівна площа сільськогосподарських культур є найбільшою.

Середні показники загальної кількості земельної площі та розміри посівних площ сільськогосподарських культур зафіксовані в передгірській природно-економічній зоні (Іршавський, Тячівський та Хустський райони).

У гірській зоні (Великоберезнянський, Воловецький, Міжгірський, Перечинський, Рахівський та Свалявський райони) спостерігається протилежна ситуація, ніж у низинній природно-економічній зоні, тобто загальна земельна площа є найбільшою, а під сільгоспкультурами – найнижчою.

Проведено в роботі оцінка ефективності використання земельних ресурсів виявила, що на земельні реформації, які відбуваються протягом останніх років, суттєво впливають тенденції землекористування, що сформувалися під активним впливом соціально-економічної стратифікації суспільства. Тому необхідне визначення структурних змін земельного фонду як основи забезпечення відтворення умов життєдіяльності населення на регіональному рівні. Неврахування цього фактору у процесі земельної реформи стало причиною ігнорування суспільних інтересів з намаганням відчуження держави від власності на стратегічні категорії земель. Аналіз сучасного стану використання земель передбачає застосування нових методичних підходів. Ефективність використання земельних ресурсів варто розглядати в комплексній сукупності виробничо-економічних, екологічних та соціальних показників. Вагоме місце належить питанням оцінки якісного стану земель, структури земельних угідь, заходів щодо інтенсифікації землеробства, раціональному і господарському використанню, відтворенню та охороні земельних ресурсів. Наводимо обсяги інвестицій у Закарпатську область за станом на 2009 рік по видах економічної діяльності (рис. 3.)

Рис. 3. Інвестиції в розвиток Закарпатської області по видах економічної діяльності, %

Визначено, що за рівнем інвестицій у сільське господарство лідирують Мукачівський та Берегівський райони. Рентабельність галузі в області є низькою, найбільші фінансові оборутки і стабільність характерні для операцій з нерухомим майном, орендою та іншим.

Ситуація з капітальними інвестиціями на охорону навколишнього природного середовища в області також не стабільна: 2005 р. фактично витрачено у 5,4 раза більше коштів, ніж 2000 р., 2005 р. спостерігається коливання витрат на інвестиції, а 2009 р. на охорону навколишнього середовища витрачено 2,9 млн. грн. (рис. 4). Найменше грошових коштів забезпечується місцевими бюджетами, а 2009 р. – лише з держбюджету.

Рис. 4. Динаміка розмірів капітальних інвестицій на охорону навколишнього природного середовища в Закарпатській області за 2000–2009 рр., млн. грн.

В області спостерігається вплив шкідливих речовин на навколишнє природне середовище. Для більш детального аналізу впливу еколого-економічних факторів на земельні ресурси пропонується використання моделі SHEL як розширеної моделі "людина – суб’єкт – техніка – середовище". При цьому варто зазначити, що вона чітко узагальнює всі складові та обґрунтовує їх комплексне використання на практиці. Модель SHEL є зручним засобом виявлення екологічних та економічних протиріч, обумовлених людським чинником.

Отже, попри те, що сукупність елементів моделі поділяється на контрольовані та неконтрольовані, у загальній системі вони повинні обов’язково враховуватися. Керівникам, спеціалістами, науковцям важливо старанно оцінювати та враховувати ці чинники при обґрунтуванні  еколого-економічного стану земельних ресурсів.

У третьому розділі "Шляхи вдосконалення еколого-економічного управління земельними відносинами" висвітлено концептуальні засади еколого-економічного управління земельними відносинами та визначено пріоритетні напрями механізму його інноваційно-інвестиційного забезпечення, обґрунтовано організаційно-економічні заходи щодо поліпшення стану земельних ресурсів. 

Концептуальні засади еколого-економічного управління земельними відносинами полягають у впровадженні корпоративної соціальної відповідальності в систему землекористування.

В роботі зазначено, що методологічні та методичні основи побудови ефективної системи корпоративного управління ринкового типу, яка б ураховувала розвиток процесів управління новими земельними відносинами за умов глобалізації та загострення конкуренції, потребують подальшого розвитку.

Це обумовлено тим, що сьогодні право власності на землю повністю реалізовано лише через право володіння. Внаслідок цього земельні ресурси в дійсності не мають інтелектуально ефективного власника на рівні територіальних громад, що, у свою чергу, позначається на якості ресурсів. Право користування земельними ділянками повною мірою використовують бізнесові структури мультинаціонального порядку, що призводить до виснаження ресурсів.

Сформульовано, що особливої актуальності набувають також завдання розроблення інструментарію та нових механізмів у системі корпоративного управління земельними відносинами на засадах підвищення рівня корпоративної культури в контексті просторового впорядкування регіональних природно-господарських систем.

Деталізовано, що під системою корпоративного управління земельними відносинами розуміють організаційну модель, за допомогою якої можливо реалізувати права та інтереси земельних власників із стейкхолдерами в контексті відтворення регіональних природно-господарських систем (рис. 5).

Аргументовано, що управління земельними відносинами суб'єктів господарювання – це система соціально-економічних відносин, які забезпечують успішне системне функціонування, збереження та розвиток різнорівневих землегосподарських об'єктів за рахунок корпоративної організації процесу в межах природно-господарських регіонів.

Система корпоративного управління включає сукупність взаємопов’язаних елементів, відносини між ними та механізми (розподіл прав та обов’язків між органами управління), які визначають принципи, правила, процедури та способи прийняття управлінських рішень і здійснення контролю органами управління товариства.

Визначено, що корпоративні відносини суб’єктів використання земельних ресурсів реалізовуються через корпоративні права, частка (пай) яких визначається у статутному фонді певного об'єднання, що включає право на управління цим товариством, отримання певної частки його прибутку, активів у разі ліквідації, можливості торгувати на біржі, а також інші права.

Обґрунтовано, що сучасне інституціональне середовище щодо ринкової інфраструктури у сфері землекористування не відповідає рівню розвитку соціально справедливих акціонерних відносин. Воно характеризується ліквідністю ринку капіталу (цінних паперів), активністю інституціональних інвесторів, ступенем концентрації акціонерного капіталу, захищеністю прав акціонерів.

Рис. 5. Концептуальна схема управління земельними відносинами

Поліпшення стану земельних ресурсів можливо за рахунок інвестицій у землю. Земельні інвестиції слід трактувати як вкладання грошових коштів, фіктивного капіталу, технологій у конкретну площу земельної ділянки з метою отримання еколого-економічної вигоди або збереження її суспільної значимості. Підставою для цього є той факт, що земельні ресурси – це одночасно і засіб виробництва, і товар, і природний ресурс. Інвестиційне забезпечення  реалізується через інститути фінансово-кредитного середовища – іпотечний банк та інвестиційне агентство. Його основними інструментами є земельні цінні папери. Для прозорого та контрольованого середовища їх обороту слід створити земельну біржу. Головним утримувачем портфеля цінних паперів щодо розпорядження земельними ділянками має бути держава.

Для реалізації поставлених завдань пропонується коналтинговий центр еколого-економічного управління територією в межах регіонів (наприклад, у Закарпатській області – у межах природно-економічних зон). У процесі вдосконалення системи еколого-економічного управління земельними ресурсами важливо виділити основні довго- та короткострокові цілі, яких необхідно досягти, використовуючи стратегічне та оперативне планування.

Систему фінансування доцільно доповнити мотиваційно-стимулюючими методами, що забезпечить раціональне та екологічне використання земельних ресурсів. Інвестиції є одним із засобів підвищення рівня еколого-економічного стану земельних ресурсів регіону (рис. 6).  

Рис. 6. Модель розподілу інвестицій щодо відтворення земельних ресурсів (розроблено автором)

Наведена модель вкладення інвестиційних ресурсів ураховує економічні та екологічні чинники впливу на інвестиції і стан земельних ресурсів, що здійснюється з метою максимізації прибутків та визначення ефективності інвестиційного проекту.

З метою оцінки доцільності здійснення інвестицій пропонується формула максимізації дисконтованого прибутку:

,           (1)

де j, i, t, – індекси входів, виходів і періоду (рік) підсистеми відповідно;

m, n  – відповідно кількість входів та виходів системи;

Р – рівень прибутку, отриманого в результаті вкладення інвестиційних ресурсів у проект;

І – розмір інвестицій;

Т – тривалість "життєвого циклу" інвестиційного проекту;

yit – масштабний коефіцієнт (рівень внесення добрив, якість ґрунту) системи;

uit – масштабний коефіцієнт (ціна, рівень викидів у навколишнє середовище) системи;

– коефіцієнти витрат (вкладень у земельні ресурси);

xjt – вхідні змінні, які визначають розмір інвестицій;

yit – вихідні змінні, що визначають розмір прибутку;

aj – максимально допустиме значення змінної xjt;

bi – максимально допустиме значення змінної yit;

Отже, пропонована модель дає можливість визначити розмір прибутків, отриманих за рахунок вкладення інвестиційних ресурсів у ту чи іншу земельну ділянку.

За наведеною методикою розраховано песимістичний (І) та оптимістичний (ІІ) варіанти за умови забезпечення інвестиціями відповідно по варіантах у розмірі 3 (існує на разі) і 5 млн. грн. (на перспективу) та в розрізі окремих природно-економічних зон (табл. 2).

Таблиця 2

Прогноз потреби в інвестиціях для раціонального використання земельних ресурсів Закарпатської області по варіантах до 2015 р., %*

Природно-економічна зона

Сільськогосподарські землі

Землі несільськогосподарсь-кого призначення

Всього

варіант І

варіант ІІ

варіант І

варіант ІІ

варіант І

варіант ІІ

Низинна

50,4

65,7

49,1

34,3

100

100

Передгірна

44,6

51,6

55,4

48,4

100

100

Гірська

24,5

33,7

75,5

66,3

100

100

* Джерело: розроблено автором.

Визначення обсягів залучення необхідних капітальних і поточних інвестицій у розрізі природно-економічних зон дасть можливість ефективно та раціонально використовувати земельні ресурси та підтримувати рівень сталості регіонального простору.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та авторське розв’язання важливого наукового завдання – розробити наукові засади еколого-економічного управління земельними відносинами в контексті корпоратизації сфери землекористування для забезпечення процесу самовідтворення земельних ресурсів і сталого розвитку регіонального простору.

У теоретичному аспекті обґрунтовано концептуальні положення управління земельними відносинами господарюючих суб'єктів за рахунок корпоративної організації використання земельних ресурсів у межах певних природно-господарських систем.

У методологічному – запропоновано принципи та методи впровадження корпоративних відносин як інструменту впорядкування існуючої соціально-економічної системи землегосподарювання в контексті сталого землекористування та підвищення рівня партнерства.

У практичному плані розроблено прогноз здійснення інвестицій щодо еколого-економічного управління земельними відносинами у рамках підвищення рівня господарської діяльності низки землегосподарюючих суб’єктів Закарпатської області.

1. Поглиблено теоретичні засади управління земельними відносинами в сучасних умовах, зокрема розроблено концептуальну логістичну схему управління на державному та регіональному рівнях. Систематизовано принципи управління земельними відносинами еколого-економічного спрямування з метою подальшого обґрунтування створення державного чи регіонального типу корпоративної організації.

2. Досліджено форми власності на землю та здійснено оцінку сучасного стану земельних ресурсів Закарпатської області. Визначено, що існує структурна й екологічна незбалансованість земельного фонду, яка суттєво погіршує ефективність його використання та природну здатність земельних ресурсів до самовідновлення. Виявлено дисбаланс у раціональності використання вкладених інвестицій по видах економічної діяльності та отриманого результату, що свідчить про неефективність наявного державно-управлінського інструментарію.

3. З метою врахування взаємозалежностей і поліпшення системи охорони земель та впливу на навколишнє середовище розроблена модель SHEL як розширена модель "людина – суб’єкт – техніка – середовище". Вона чітко узагальнює всі складові, виявляє еколого-економічні протиріччя, обумовлені людським чинником, та обґрунтовує їх комплексне використання на практиці.

4. Поглиблено концептуальні засади управління земельними відносинами в сучасних умовах, що полягають у впровадженні корпоративної соціальної відповідальності у систему землекористування, що вимагає подальшого розвитку методологічних та методичних основ побудови ефективної системи корпоративного управління ринкового типу. Розширено поняття управління земельними відносинами суб'єктів господарювання, що трактується як система соціально-економічних відносин землевласників, котра забезпечує успішне партнерське функціонування, збереження та розвиток різнорівневих землегосподарських об'єктів за рахунок корпоративної організації процесу в межах природно-господарських регіонів. Розроблено концептуальну схему управління земельними відносинами.

5. Визначено, що інституціональне середовище ринкової інфраструктури у сфері землекористування потребує вдосконалення для розвитку соціально справедливих акціонерних відносин та захищеності прав акціонерів – для розвитку суб’єктів господарювання регіону.

6. Аргументовано організаційно-економічні заходи поліпшення стану земельних ресурсів за рахунок інвестиційного забезпечення, що реалізується через іпотечний банк та інвестиційне агентство, де основними інструментами є земельні цінні папери. Для забезпечення прозорого та контрольованого середовища їх обороту слід створити земельну біржу. З метою реалізації поставлених завдань пропонується створення консалтингового центру еколого-економічного управління в межах природно-економічних зон Закарпатської області.

7. Запропоновано метод залучення необхідних капітальних і поточних інвестицій у розрізі природно-економічних зон Закарпатської області, для розробки стратегій інвестиційної привабливості територій в інших регіонах з урахуванням їх природно-господарської специфіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

  1.  Бочко О. І. Сучасний еколого-економічний стан земель Закарпатської області / О. І. Бочко // Вісник НЛТУ. – 2009. – № 19(7). – С. 85–89.
  2.  Бочко О. І. Питання раціонального використання земельних ресурсів у сучасних умовах / О. І. Бочко // Економіка АПК. – 2010. – №17 (1). – С. 151–155.
  3.  Бочко О. І. Економіко-правові засади регулювання земельних відносин в сучасних умовах / О. І. Бочко // Зовнішня торгівля. – 2009. – № 3–4. – C. 141–145.
  4.  Бочко О. І. Ефективність використання та відтворення земель сільськогосподарського призначення / О. І. Бочко // Економіка АПК. – 2010. – № 17(2). – С. 583–587.
  5.  Бочко О. І. Залучення інвестиційних коштів як метод підвищення еколого-економічного використання земельних ресурсів у сучасних умовах / О. І. Бочко // Економіка АПК. – 2010. – №18(1). – С. 442–446.
  6.  Бочко О. І. Рівень забруднення земельних ресурсів Закарпатської області стаціонарними джерелами / О. І. Бочко // Економіка: проблеми теорії і практики: [зб. наук. праць]: у 4 т. Вип. 266. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2010.

Т. 1. – 2010. – С. 198–206.

  1.  Бочко О. І. Пріоритетні напрями еколого-економічного управління земельними ресурсами / О. І. Бочко // Економіка природокористування і охорони довкілля: [зб. наук. праць] / Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України». – К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2011. – С. 228–234.
  2.  Бочко О. І. Механізм фінансування еколого-економічного стану земельних ресурсів / О. І. Бочко // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 5(119). – С. 170–175.

В інших виданнях:

  1.  Бочко О. І. Аналіз земельних ресурсів Закарпатської області / О. І. Бочко // Науковий вісник МДУ. – 2010. – № 9(4). – С. 146–153.

Матеріали наукових конференцій:

  1.  Бочко О. І. Продаж земельних ділянок у розстрочку / О. І. Бочко, Н. М. Музика // Матеріали V Міжнародного симпозіуму ["Україна–Австрія. Сільське господарство: наука і практика"]. – К.: ЗАТ "Нічлава", 2004. – С. 151–153. Особистий внесок: обґрунтовано механізм продажу земельних ділянок у розстрочку.
  2.  Бочко О. І. Особливості державного регулювання земельних відносин в сучасних умовах / О. І. Бочко // Матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції ["Теорія і практика сучасної економіки"]. – Черкаси: ЧДТУ, 2009. – С. 35–36.
  3.  Бочко О. І. Еколого-економічний стан земельних ресурсів Закарпатської області на сучасному етапі / О. І. Бочко // Матеріали науково-практичної Інтернет-конференції ["Інноваційно орієнтовані засади максимального використання потенціальних можливостей виробництва в умовах Євроінтеграції"]. – Тернопіль, 2010. – С. 23–25.
  4.  Бочко О. І. Маркетингові заходи функціонування ринку земель несільськогосподарського призначення / О. І. Бочко // Збірник матеріалів XVI щорічної науково-практичної конференції студентів, викладачів, аспірантів та співробітників ["Економіка України – 20 років незалежності"]. – Мукачево, 2011. – 74 с.

АНОТАЦІЯ

Бочко О. І. Еколого-економічні засади управління земельними відносинами. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 – економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. – Державна установа "Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України", Київ, 2011.

У дисертаційній роботі розроблено теоретико-методологічні засади управління земельними відносинами, розкрито основні аспекти власності на землю, досліджено методологічне забезпечення еколого-економічного управління.

Виявлено сучасні тенденції управління земельними відносинами Закарпатської області, наведено загальну характеристику природно-ресурсного потенціалу регіону, здійснено оцінку ефективності використання земель, досліджено організацію системи охорони земель та управління земельними відносинами.

Обґрунтовано шляхи вдосконалення еколого-економічного управління земельними відносинами за рахунок поглиблення концептуальних засад, обґрунтування організаційно-економічні заходів щодо поліпшення стану земельних ресурсів. Виявлено пріоритетні напрями інноваційно-інвестиційного забезпечення механізму еколого-економічного управління земельним відносинами.

Ключові слова: землекористування, управління, корпоративна соціальна відповідальність, земельні відносини, земельні інвестиції, економічна ефективність, земельна біржа.

АННОТАЦИЯ

Бочко О.И. Эколого-экономические основы управления земельными отношениями. – Рукопись. 

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 – экономика природопользования и охраны окружающей среды. – Государственное учреждение "Институт экономики природопользования и устойчивого развития Национальной академии наук Украины", Киев, 2011.

Раскрыты основные аспекты собственности на землю и особенности управления земельными отношениями. Проведен анализ мирового опыта управления земельными ресурсами и определено, что управление природно-хозяйственными системами на современном этапе развития целесообразно рассматривать в контексте корпоратизации отношений субъектов хозяйствования. Четкое соблюдение указанных принципов обеспечит повышение уровня эколого-экономического управления, создаст условия для самовоспроизводства земельных ресурсов и улучшения социально-экономического уровня общества.

Охарактеризован природно-ресурсный потенциал региона, осуществлена оценка эффективности использования земель, исследована организация системы охраны земель и управления земельными отношениями. Оценка эффективности использования земельных ресурсов показала, что на земельные реформации, которые происходят в последние годы, существенно влияют тенденции землепользования, сложившиеся за счет активного воздействия на них социально-экономической стратификации общества. Поэтому необходимо определение структурных изменений земельного фонда как основы обеспечения воспроизводства условий жизнедеятельности населения на региональном уровне. Следствием того, что этот фактор не был учтен при проведении земельной реформы в стране, стало игнорирование общественных интересов с попыткой отчуждения государства от собственности на стратегические категории земель. Анализ современного состояния использования земель предусматривает применение новых методических подходов.

Углублено концептуальные основы эколого-экономического управления земельными отношениями, обосновано организационно-экономические меры улучшения состояния земельных ресурсов, выявлено приоритетные направления инновационно-инвестиционного обеспечения механизма эколого-экономического управления земельными отношениями.

Концептуальные основы эколого-экономического управления земельными отношениями заключаются во внедрении корпоративной социальной ответственности в систему землепользования. Обоснована необходимость дальнейшего развития методологических и методических основ построения эффективной системы корпоративного управления рыночного типа, которая бы учитывала развитие процессов управления новыми земельными отношениями в условиях глобализации и обострения конкуренции. Определено, что корпоративные отношения субъектов использования земельных ресурсов реализуются через корпоративные права, доля (пай) которых определяется в уставном фонде объединения, включающие право на управление этим обществом, получение определенной части его прибыли, активов в случае ликвидации, возможности торговать на бирже, а также другие права. Выявлено, что в стране современная институциональная среда рыночной инфраструктуры в сфере землепользования не соответствует уровню развития социально справедливых акционерных отношений. Она характеризуется ликвидностью рынка капитала (ценных бумаг), активностью институциональных инвесторов, степенью концентрации акционерного капитала, защищенностью прав акционеров. Доказано, что улучшение состояния земельных ресурсов возможно за счет вложения средств. Определено объемы необходимых капитальных и текущих инвестиций в разрезе природно-экономических зон, что позволит эффективно и рационально использовать земельные ресурсы.

Ключевые слова: землепользование, корпоративная социальная ответственность, земельные отношения, экономическая эффективность, земельная биржа.


ANNOTATION

Bochco О. I. Еcological and economic foundations of land relations. – Manuscript.

Thesis on competition of scientific degree of the Candidate of economic science on speciality 08.00.06 – economy of nature management and environment protection. – Public institution "Institute of economy of nature management and steady development of  National Academy of sciences of Ukraine", Kyiv, 2011.

This thesis developed a theoretical and methodological principles of land relations, "which svklyuchayut substantiation theoretical principles of land relations, disclosure osnovyhiv aspects of land ownership and characteristics of management, research methodological support environmental and economic management of land relations.
There are current trends of land relations Zakarpatsklyi areas are general characteristics of natural-reskurnoho potential, made efficient use of land, researched the organization of land protection and management of land relations. Grounded ways of improving environmental and economic management of land relations by deepening the conceptual foundations of ecological and economic management of land relations, organizational-economic substantiation of measures to improve the status of land resources, identified priority areas of innovation and investment support mechanism for environmental and economic management of land relations.

Key words: land-tenure, management, corporate social responsibility, landed relations, landed investments, economic efficiency, landed exchange.

Підписано до друку 30.09.2011 р. Формат 60×84/16

Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman. Друк різографічний.

Ум. друк. арк. 0,9. Тираж 100. Зам. № 315-4.

_________________________

Віддруковано з оригінал-макету у видавництві "ДКСцентр"

04073, м. Київ, Куренівський провулок, 17


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

24701. Защита ротора от перегрузки 38 KB
  Для предотвращения повреждения ротора при перегрузке предусматривается специальная РЗ а также выполняется ограничение длительности форсировки возбуждения. Наиболее полноценную РЗ ротора от перегрузки можно осуществить с помощью реле имеющего характеристику соответствующую перегрузочной характеристике ротора. Выдержка времени первой ступени при одних и тех же значениях тока ротора примерно на 20 меньше выдержки времени второй ступени.
24702. ПОВРЕЖДЕНИЯ И НЕНОРМАЛЬНЫЕ РЕЖИМЫ РАБОТЫ ГЕН-В, ОСНОВНЫЕ ТРЕБОВАНИЯ К ЗАЩИТЕ ГЕНЕРАТОРОВ 41.5 KB
  Обмотка ротора гена находится под сравнительно невысоким напряжением и поэтому ее изоляция имеет значительно больший запас элой прочности чем изоляция статорной обмотки. Однако изза значительных механических усилий обусловленных большой частотой вращения роторов турбогенов относительно часто наблюдаются случаи повреждения изоляции и замя обмотки ротора на корпус т. Замыкание на корпус в одной точке обмотки ротора неопасно так как ток в месте замыкания очень мал и нормальная работа генератора не нарушается. При двойных...
24703. Общие принципы работы реле. Работа реле на переменном токе 91.5 KB
  Общие принципы работы реле. Работа реле на переменном токе. В устройствах РЗ и электрической автоматики применяются реле на базе электромеханических конструкций полупроводниковых приборах из отдельных диодов транзисторов и др. Электромеханические реле обладают большими габаритами значительным потреблением мощности требуют тщательного ухода имеют ограниченное быстродействие и чувствительность.
24704. ИНДУКЦИОННЫЕ РЕЛЕ 220 KB
  ИНДУКЦИОННЫЕ РЕЛЕ Работа индукционных реле основана на взаимодействии переменных магнитных потоков с токами индуктированными ими в подвижной системе реле. Основными элементами реле являются два электромагнита 1 и 2 и подвижная система 3 расположенная в магнитном поле электромагнитов рис. С осью 4 жестко связан подвижный контакт реле 5 замыкающий при повороте неподвижные контакты 6. Момент Мэ приводит в движение подвижную систему 3 которая в зависимости от знака направления Мэ действует в сторону замыкания или размыкания контактов...
24705. МТЗ. Структурная и принципиальная схема 154.5 KB
  МТЗ. Селективность действия МТЗ достигается с помощью выдержки времени. МТЗ являются основным видом РЗ для сетей с односторонним питанием. Соответственно при КЗ в точке К2 быстрее всех сработает МТЗ 3.
24706. Погрешности ТН. Повреждения в цепях ТН 124.5 KB
  Повреждения в цепях ТН. Во вторичных цепях ТН могут возникать повреждения КЗ и обрывы. Для предупреждения ложных действий РЗ предусматриваются блокирующие устройства которые реагируют на появление U0 и I0 при повреждениях в цепях напряжения во вторичных цепях ТН и подают сигнал. Недостатком таких устройств блокировки является то что при КЗ в цепях фазных напряжений они не действуют.
24707. ТН. Схемы соединений 187 KB
  Начала и концы первичных и вторичных обмоток ТН Н н и К к обозначаются так же как и у силовых трансформаторов: у первичной обмотки А и X у вторичной соответственно а и х. Начала каждой обмотки А В С присоединяются к соответствующим фазам ЛЭП а концы X Y Z объединяются в общую точку нейтраль N и заземляются подводится напряжение фазы ЛЭП относительно земли. Заземление нейтрали первичной обмотки ТН и наличие нулевого провода во вторичной цепи являются обязательным условием для получения фазных напряжений относительно земли....
24708. ТТ и их погрешности. Параметры влияющие на уменьшение намагничивающего тока 112.5 KB
  Параметры влияющие на уменьшение намагничивающего тока. ТТ являются вспомогательными элементами с помощью которых ИО РЗ получают информацию о значении фазе и частоте тока защищаемого объекта. Основным требованием к ТТ является точность трансформации контролируемого тока с погрешностями не превышающими допустимых значений. Трансформатор тока рис.
24709. ТИПОВЫЕ СХЕМЫ СОЕДИНЕНИЯ ОБМОТОК ТТ 192.5 KB
  Вторичные обмотки ТТ и обмотки реле соединяются в звезду и связываются их нулевые точки рис. При нормальном режиме и трехфазном КЗ в реле I II и III проходят токи фаз Ia = IA KI Ib = IB KI Ic = IC KI а в нулевом проводе их геометрическая сумма: которая при симметричных режимах равна нулю рис. Соответствующий ему вторичный ток протекает также только через одно реле и замыкается по нулевому проводу.12г ток проходит в двух реле включенных на поврежденные фазы рис.