68255

ДЕТЕРМІНАНТИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ЛІДЕРСТВА У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ

Автореферат

Международные отношения

Унаслідок цих процесів відбувалося акселероване зростання технологічної компоненти сучасного розвитку а перехід до шостого технологічного укладу країнлідерів спричинив її сингулярність в основі якої лежить штучний інтелект та застосування новітніх досягнень ІКТ...

Украинкский

2014-09-20

392 KB

1 чел.

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

БУРМІЧ ОЛЬГА СЕРГІЇВНА

УДК 339.9:330.314.1(043.3)

ДЕТЕРМІНАНТИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ЛІДЕРСТВА

У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ

Спеціальність – 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата

економічних наук

Київ – 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародного менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м.Київ.

Науковий керівник:   доктор економічних наук, професор

ПАНЧЕНКО Євген Григорович

ДВНЗ «Київський національний

економічний університет

імені Вадима Гетьмана», професор

кафедри міжнародного менеджменту

Офіційні опоненти:   доктор економічних наук, професор

     ЧУЖИКОВ Віктор Іванович

     ДВНЗ «Київський національний

економічний університет

імені Вадима Гетьмана», завідувач

кафедри європейської інтеграції

кандидат економічних наук, доцент

НОВИКОВА Марина Владиславівна

ДВНЗ «Національний авіаційний

університет», доцент кафедри міжнародної

економіки, заступник директора з наукової

роботи Інституту економіки та менеджменту

Захист відбудеться 14 червня 2011 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м.Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м.Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, ауд.601.

Автореферат розіслано 12 травня 2011 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук,

професор           Л.Л.Антонюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У різні роки лідерство країни чи компанії завжди ідентифікувала низка чинників, визначаючи її домінування у світовій економіці. Нерідко валові обсяги виробництва основних товарів, а згодом і послуг зумовлювали характер та динаміку дистанціювання різних суб’єктів міжнародних економічних відносин, проте мало що говорили про якість економічного зростання, яке в умовах панівної парадигми “Homo economicus” визнавалося як найважливіший пріоритет розвитку.

Швидка інтернаціоналізація виробництва 90-х років ХХ ст. поділила глобальних технологічних гравців на два суперечливі табори: глобальних інноваторів та глобальних імітаторів, перші з яких розробляли новітні технології, натомість другі їх застосовували, випускаючи принципово нові товари й послуги та формуючи через відповідні маркетингові структури стійкий попит на них. Унаслідок цих процесів відбувалося акселероване зростання технологічної компоненти сучасного розвитку, а перехід до шостого технологічного укладу країн-лідерів спричинив  її сингулярність, в основі якої лежить штучний інтелект та застосування новітніх досягнень ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій), нано- та біотехнологій. Закономірно, що ці процеси неодмінно змінять  уклад життя людини та її природу, наслідки чого передбачити досить важко.

Методологічні основи сучасної технологічної глобалізації були достатньо глибоко досліджені в працях багатьох сучасних вітчизняних та зарубіжних економістів, зокрема З.Адаманової, Л.Антонюк, Н.Бердсола, С. Борраса, О. Білоконь, О.Білоруса, В.Геєць, Дж. Гелбрейта, В. Вінджа, В. Дементьєва, В. Данилова-Данильянса, Дж.Даннінга, І.Каленюк, Т. Кальченка, Л. Капіци, М. Кастелса, Ю. Козака, В.Козюка, Л.Левіна, П.Ліндерта, Е.Ло, Д. Лук’яненка, З.Луцишина, А. Неклеси, Ю. Макогона, Г.Марковіца, Дж.Медоуза, О.Мозгового, М.Новикової, В.Новицького, О.Ольсона, Є.Панченко, Ю.Пахомова, А. Поручника, Дж. Россера, С. Роузфілда, Л.Руденко-Сударева, А. Румянцева, Є.Савельєва, С. Сіденко, Е. Сміта, А., Дж.Стігліц, Філіпенка, М.Фрідмана, Т.Циганкової, В. Чужикова, Б.Шарпа, О. Швиданенка, В.Шевчука, І. Школи та багатьох інших.

У наукових дослідженнях різних періодів недостатньо глибоко висвітлена сучасна природа глобального лідерства та його технологічний компонент, потребує нового переосмислення еволюційна модель національного лідерства в контексті посилення у світі технологічної сингулярності. Додаткової актуальності дослідженню надає необхідність оцінювання позиції вітчизняних компаній на глобальних ринках технологій та інституціалізації досягнення Україною регіонального технологічного лідерства, що й зумовило вибір теми дисертації, ії мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках міжнародних науково-дослідних тем «Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації» економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0101U4002948) та «Ресурси і моделі глобального економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0106U4004357) факультету міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». Автором особисто підготовлені матеріали щодо оцінювання корпоративного потенціалу технологічного лідерства, технологічного рівня української економіки та обґрунтування інституційних засобів забезпечення регіонального технологічного лідерства.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є системне дослідження на базі основних економічних концепцій сучасних детермінантів глобального корпоративного лідерства в контексті посилення техноглобалізму.

Зважаючи на мету дослідження, у роботі було визначено такі конкретні завдання:

  •  дослідити суть й економічну природу міжнародного лідерства та його суб’єктну диспозицію;
  •  виявити особливості технологічного компонента усталеного лідерства в глобальній економічній системі;
  •  обґрунтувати виокремлення етапів розвитку технологічного базису економічного розвитку;
  •  визначити структурно-компонентну базу корпоративного потенціалу технологічного лідерства;
  •  провести оцінювання технологічного рівня економіки України;
  •  розкрити характер та секторальні особливості цільової сегментації технологічних ніш українського бізнесу в глобальному економічному середовищі;
  •  обґрунтувати напрями удосконалення інституційної структури управління інноваційним розвитком в Україні.

Об’єктом дослідження є процеси становлення та розвитку техноглобалізму.

Предметом дослідження є умови та чинники досягнення компанією лідерських позицій в умовах технологлобалізму.

Методи дослідження. Методологічну базу дисертації становлять дослідження провідних вітчизняних та зарубіжних учених, фундаментальні положення теорії світового господарства й міжнародних економічних відносин щодо забезпечення регіонального технологічного лідерства. Для вирішення поставлених завдань у роботі використані такі методи дослідження: метод наукової абстракції, аналізу та синтезу (для обґрунтування характеру міжнародного лідерства, виявлення алгоритму реалізації лідерських амбіцій та визначення особливостей технологічних детермінантів усталеного лідерства в глобальній економіці – підрозділи 1.1., 1.2. та 1.3.); історико-логічний (для обґрунтування етапів розвитку технологічного базису – підрозділ 2.1.); компаративного аналізу (для порівняння корпоративного потенціалу держав-лідерів та визначення технологічного лідерства у світовій економіці на макро- та макрорівні – підрозділ 2.2., 2.3.); кореляційногого аналізу (під час дослідження взаємозв’язків між рівнем глобальної конкурентоспроможності та вартістю робочої сили – підрозділ 3.1.); статистичний метод (у процесі оброблення й узагальнення цифрової інформації та її візуалізації) (1.1.,1.3.; 2.1., 2.3.; 3.1.; 3.3.).

Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та зарубіжні літературні джерела, фактологічна інформація державних органів влади, експертні оцінки, матеріали міжнародних організацій (ООН, Європейської Комісії, Євростату, Світового економічного форуму), результати наукових досліджень ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, дані Державного комітету статистики та ін.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що  на основі системного аналізу змістових характеристик технологічного лідерства встановлені особливості його сучасної природи, еволюції технологічного базису економічного розвитку, корпоративного потенціалу, а також оцінено  технологічний рівень вітчизняної економіки, визначено інституційні засоби забезпечення регіонального технологічного лідерства в умовах посилення його сингулярності.

Основні положення, що становлять наукову новизну та винесені на захист:

уперше:

  •   розроблено структуризаційну модель глобального лідерства у світовій економіці, яка на компонентній основі об’єднує процеси  інтернаціоналізації, регіоналізації, створення світових мереж, віртуалізації та аутсорсингу, різна секторальна комбінація яких сприяла  формуванню панелі лідерів світової економіки (країни, регіони, корпорації, міста, віртуальні лідери, глобальні інноватори, глобальні модератори, секторальні лідери), потенційних лідерів та аутсайдерів, посткризова трансформація яких зумовлює їх перегрупування та виникання нових важко ідентифікованих комплексів домінування з високою концентрацією капіталу та делокалізацією видів економічної діяльності в системах кураторів мереж, етерналістів, нексиалістів;
  •  запропоновано нову трансформаційну модель управління інноваціями в Україні, яка являє собою гібридний інституційний комплекс мобілізаційних систем централізованого управління поєднаний з європейським комплексом розвитку технологій, що дає змогу узгодити відомчі інтереси та підходи міністерств, академічних установ, окремих лабораторій за рахунок створення єдиних в Україні центрів: технологічного лідерства, селективних офісів секторальних пріоритетів, робочих груп щодо комерціалізації інновацій, моніторингового бюро. Доведено, з огляду на досвід інших держав, необхідність створення в цій моделі центру , який буде виконувати спеціальну функцію рееміграції науковців та конструкторів на батьківщину, та створення відповідних умов для залучення інтелектуального ресурсу з країн, що розвиваються;

удосконалено:

  •  еволюційну модель технологічного базису, в основі якої лежить застосування принципів історизму, акселерації технологічного прогресу, ув’язування біологічних змін зі змінами технологічними та початком дії експонентного закону розвитку науки, що дало можливість послідовно структуризувати етапи розвитку: неолітичної революції (5 – 2,5 тис. років до н.е.), аграрно-ремісницького рабовласництва (0,5тис. років до н.е. – поч. н.е.), доіндустріального (поч. н.е. – ХІVст.), індустріально-аграрного (ХІVст. – ХVІІІ ст.), індустріального домінування (ХVІІІ ст. – перша пол. ХХ), постіндустріального (друга пол. ХХ ст. – до поч. 90-х рр.), інноваційно-інвестиційного (розпочався в середині 90-х років ХХ ст. і триває зараз). Спрогнозовано, спираючись на концептуальні дослідження В.Вінджа, що новий етап технологічної сингулярності розпочнеться у 20-х – 30-х роках ХХІ ст., і його буде характеризувати домінування віртуальної економіки, створення штучного інтелекту, зміна людської природи та формування кіберпростору людської цивілізації;
  •  матрицю успішності компанії, яка передбачає розроблення та реалізацію варіативних стратегій фірм: диверсифікації, що базується на концепції розширення продуктового ряду; спеціалізації, яка пропонує поглиблення виробництва та його зосередження на декількох видах продукції що випускається; інноваційного розвитку, що передбачає продукування високотехнологічних товарів та послуг та модерації, яка базується на поєднанні інноваційних бізнес-проектів з традиційними, що суттєво знижує підприємницький ризик. Спрогнозовано, що значна частина сучасних ТНК обере як основну стратегію комбінований варіант розвитку «модераторство-інноваторство»;

дістало подальшого розвитку:

  •  обґрунтування парадигмальної дифузії концепції ліберального конструктивізму П.Джексона-Д.Ніксона щодо трансформаційної моделі переходу до шостого технологічного укладу, яка передбачає нівелювання впливу двох конкурентних парадигм “Homo economicus” та “Homo Sociologicus”, з поступовим переходом до парадигм, що виникають унаслідок запровадження ІКТ, нано-та біотехнологій (нанометрологія, наногетерогенні системи, наноматеріали, генна інженерія, клітинні технології, нанорганіка), безсистемне застосування яких може докорінно змінити людську природу. Спрогнозовано, що внаслідок дії трьох основних детермінант сучасного розвитку – інформаційної адаптивності, інноваційної спрямованості та синергетичної ефективності –  найбільшу перспективну методологічну значущість притаманну новій парадигмі – “Homo informaticus”, яка безпосередньо випливає з основних концепцій неоекономіксу;
  •  ідентифікація системного технологічного лідерства, яке в сучасних умовах має визначатися не тільки як зіставлення рівня конкурентоспроможності національної економіки з витратами на працю (показник кореляції рангів r =0,4), але й як оцінювання якості розвитку що напряму пов’язане з чинними на сьогодні країновими моделями. Доведено, що з переходом України до неоліберальної моделі ризики для держави опинитися на аутсайдерських позиціях суттєво зростуть, що пов’язане з тривалим впливом процесів технологічного, інвестиційного та інтелектуального донорства країнами Заходу. Водночас в умовах міжкризового періоду українські фірми мають усі підстави, застосовуючи мобілізаційну стратегію, посісти в глобальній економічній системі кращі, ніж зараз, технологічні позиції та забезпечити завдяки дії державного інституалізаційного ресурсу більш високі життєві стандарти;
  •  виявлення характеру цільової сегментації технологічних ніш в Україні, основою якої є секторальна диверсифікація трансформаційних зрушень під час переходу держави від третього до четвертого технологічного укладу (до 50%), деформована структура капіталовкладень (близько75% інвестицій спрямовують у галузі третього укладу), зростання частки середньотехнологічних секторів та зменшення високотехнологічних, стійкий від’ємний технологічний баланс, зменшення частки підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, втрата окремих інноваційних сегментів на внутрішньому ринку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що  положення дисертації можуть становити методологічну основу для розроблення основних напрямів технологічної політики України, визначення її секторальних пріоритетів та виходу вітчизняних компаній на ринки високих технологій.

Висновки й окремі рекомендації дисертації використано для розроблення власної стратегії розвитку компанії «Джонсон і Джонсон Україна» (довідка №357 від 10 грудня    2010 р.), під час проведення Фундацією сприяння європейській інтеграції спільно з Лондонським університетом Метрополітен тренінгового семінару з держслужбовцями (довідка №1 від 10 січня 2011 р.), а також для викладання дисципліни «Міжнародний менеджмент» та «Міжнародна економічна діяльність України» на факультеті міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка про впровадження від 12 січня 2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним одноосібним дослідженням, виконаним без співавторів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, теоретичні та практичні висновки дисертації обговорені на 6 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, семінарах, зокрема на Міжнародній науково-теоретичній конференції «Економічне диво: витоки, фактори, механізми функціонування (м. Київ, 27 квітня           2006 року, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України), ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції за міжнародною участю (м. Полтава, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, 24 листопада 2009 року), ХVІ Міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект     (м. Донецьк, 29-31 січня 2010 року, Донецький національний університет), Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених та студентів «Україна в системі міжнародної економіки» (м. Тернопіль, 11-12 лютого 2010 р., Тернопільський національний економічний університет), VІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність» (м. Київ, 11-12 березня 2010 року, Національний технічний університет України «КПІ»), Міжнародній науково-практичній конференції «Транскордонне співробітництво України» (6-7- травня 2010 року, м. Чернівці, Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані автором самостійно в             9 наукових працях загальним обсягом 3,95 д.а., з них 6 – у наукових фахових виданнях,         3 – матеріали й тези міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації  становить 191 сторінок основного тексту. У тексті дисертації розміщено 28 рисунків на 14 сторінках і 27 таблиць на 12 сторінках, 8 додатків на 10 сторінках, список використаних джерел містить 181 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, об’єкт і предмет дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів дослідження.

У розділі 1 «Сучасна природа і прояви міжнародного лідерства» розкрито суть міжнародного лідерства та його суб’єктної диспозиції, зокрема  оцінено характеристики технологічного процесу з огляду на домінування в  поглядах сучасних економістів неокласичної теорії зростання за умов пасивного та активного використання його результатів. Автор докладно проаналізував чинники лідерства у ХХІ ст., серед яких найвагоміше місце посідають: уміння компаній мінімізувати свої витрати, управління глобальним попитом, розвиток інституційних систем, що набувають статусу поліструктурного суб’єкта, регулювання інноваційного попиту, гнучкість та селективність у міжнародних відносинах тощо.

Відзначено, що трансформаційна модель переходу до шостого технологічного укладу є результатом своєрідного протистояння між парадигмами «Homo economicus» і «Homo sociologicus» та можливого утворення цілого ряду майбутніх парадигм, головною з яких є «Homo informaticus» (див. рис.1.)

Доведено, що в умовах створення інформаційного суспільства саме наносистемна техніка, генна інженерія, нанометрологія  та сканувальні системи визначатимуть прогрес низки галузей виробництва. Водночас вони  суттєво змінюють  природу людського життя, створюючи ризики щодо зміни його характеру («Homo allergicus», «Homo stressicus»). У дисертації наведене чітке розмежування між політиками, зокрема інноваційною, технологічною та науковою, що проводять країни-лідери. Автор уточнює концептуальні підходи С.Борраса, оцінюючи можливості набуття країною мегарегіонального інноваційного лідерства з позиції методології неоекономіксу.

Рис. 1. Трансформаційна модель переходу глобальної економіки до шостого технологічного укладу

У розділі проаналізовано характер реалізації лідерських амбіцій, основними чинниками якого є: руйнація моральних устоїв суспільства, формування системи глобального попиту та глобальної пропозиції, а також намагання ТНК та ТНБ активно керувати ними, лідерська інституалізація економічних та соціальних процесів у суспільстві, пришвидшення руху факторів виробництва, глобальна інформатизація суспільства, деградація довкілля, уніфікація культур. Побічним ефектом цього є стандартизація поведінки споживача.

Автор визначає чотири рівні ідентифікації моделі лідерства: інтеграційне угрупування, держава-лідер (потенційний лідер), компанія-лідер, локальний лідер. Саме компанія-лідер розробляє, запроваджує та комерціалізує інновації, бере активну участь у трансферті технологій та їхній адсорбції, активно залучає до співпраці провідних науковців, створює разом з державою лабораторно-дослідницьку інфраструктуру, проводить маркетингове дослідження щодо застосування новітніх технологій, страхує свої ризики  участю у венчурних компаніях.

У дисертації проведене чітке розмежування між компанією-інноватором та компанією-імітатором, основна різниця між якими полягає у відмінності витрат на інтелектуальну компоненту. Перша з них ризикує більше, адже вона орієнтована на швидке прирощування знань та їх наступну комерціалізацію. Натомість друга під час кризи має можливість більш виважено обрати ті інновації, які  збирається відтворювати.

Автор розвиває теорію «відкритих вікон» Переса-Соете, тобто тих переваг, які стають актуальними в посткризовий період розвитку глобальної економіки й засновані на значній інерції з боку лідерів інноваційного ринку та схильності до ризику нових корпорацій, що прагнуть посісти на ньому домінуючи позиції.

У розділі 2 «Передумови і динаміка світового технологічного прогресу» проаналізовано еволюцію технологічного базису економічного розвитку, корпоративний потенціал технологічного лідерства, а також технологічний компонент  національного лідерства. Аналізуючи еволюцію технологічного базису, автор наголошує, що сучасне технологічне лідерство вирізнятиме поліструктурний характер внутрішньої побудови, яка містить інформаційну адаптивність, інноваційну спрямованість та синергетичну ефективність.

У дисертації досліджено цілий ряд підходів до виокремлення етапів розвитку технологій, зокрема Д.Віко, Е.Мейера, А.Філіпенка, А.Роймана та інших, що дало змогу, спираючись на принципи історизму, прискорення науково-технічного прогресу, ув’язування біологічних змін зі змінами технологічними, розмитості лагових кордонів та технологічної сингулярності, визначити етапи еволюції технологічного базису глобальної економіки: неолітичної революції, аграрно-ремісницького рабовласництва, до індустріальний, передіндустріального, індустріально-аграрного, доіндустріального домінування, постіндустріального, інноваційно-інвестиційного та технологічної сингулярності, для яких характерні початок створення штучного інтелекту та зумовлене цим формування єдиного кіберпростору людської цивілізації з домінуванням у ньому новітніх форм віртуальної економіки.

У розділі проаналізовано основні тенденції глобальної економіки,  пов’язані з функціями регулювання та дерегулювання, запропонована  вичерпна характеристика лідерських позицій приватного бізнесу в США, ЄС, Японії, Китаї. Водночас автор пропонує аналіз загроз для попиту, пропозиції та рівноваги корпорацій, що базуються в цих державах (див.рис.2).

У роботі детально проаналізовано особливості діяльності корпорацій у кризовий та посткризовий період. Відзначено, що чинниками, які зумовили швидку диференціацію ринкової вартості високотехнологічних компаній упродовж 2007-2010 рр., були: запровадження ефективних експансіоністських стратегій («China Mobil», «Roche», «Intel Corporation»); послаблення (зокрема законодавче) позицій інших лідерів («Apple»); протекціонізм з боку урядів та наднаціональних структур; корекція стратегій економічного розвитку («Nokia»); запровадження системи прихованої підтримки малого й середнього бізнесу. Характерною ілюстрацією цих трансформацій можна вважати зміни в ринковій вартості високотехнологічних компаній (табл.1.)

Рис. 2. Панелі загроз попиту, пропозиції та рівноваги корпорацій з місцями базування в США,ЄС, Японії, Китаї

Таблиця 1.

Ринкова вартість високотехнологічних компаній

РАНГ

Назва компанії

Країна

базування

Ринкова вартість,

млрд.дол.

Секторальна

спеціалізація

2008

2007

3

2

General Electric

США

370,0

Машинобудування

5

16

China Mobile

Китай,

Гонконг

298,1

Мобільні телекомунікації

7

3

Microsoft

США

264,1

Комп’ютери та програмне

забезпечення

8

5

AT & T

США

231,2

Телекомунікації

17

19

Johnson & Johnson

США

183,8

Фармацевтична та біотехнології

24

27

Roche

Швейцарія

165,2

Фармацевтична та біотехнології

27

31

IBM

США

159,4

Комп’ютери та програмне забезпечення

28

32

Vodafone Group

Великобританія

159,3

Мобільні телекомунікації

Джерело: FT Global 500. – 2009. – May 29. – Р. 35-40.

Автор проаналізував численні індикативні підходи щодо розвитку бізнесу в глобальній економіці за допомогою індексів технологічної готовності та «відпливу розуму», витрат на НДДКР тощо. Запропоновано матрицю успішності компаній в умовах технологічної сингулярності, що наближається. Вона містить чотири фундаментальні блоки: диверсифікацію, спеціалізацію, інноваторство та модераторство, які разом повинні стати основою розроблення майбутніх корпоративних стратегій. 

У дисертації розглянуто численні аспекти розвитку національного технологічного лідерства, зокрема завдяки дослідженню рівня індексу технологічної адсорбції (табл.2), розвитку кластерів, технологічного трансферту тощо.

Таблиця 2.

Індекси технологічної адсорбції

Ранг

Країна

ІТА

Ранг

Країна

ІТА

1

Ісландія

6,5

21

Великобританія

5,7

2

Швеція

6,4

36

Чехія

5,4

3

Японія

6,3

39

Індія

5,3

4

Швейцарія

6,3

55

Словаччина

5,0

5

Об’єднані Арабські Емірати

6,2

60

В’єтнам

5,0

6

Норвегія

6,2

61

Китай

4,9

7

Ізраїль

6,1

70

Угорщина

4,8

8

Катар

6,1

72

Словенія

4,8

9

Корея

6,1

83

Польща

4,0

10

Тайвань

6,1

89

Латвія

4,5

11

США

6,0

96

Україна

4,4

12

Фінляндія

6,0

105

Казахстан

4,3

Джерело: The Global Comparativeness Report  2010-2011 World Economic Forum, Section IX: Technological readiness

Особлива увага в дисертації приділена країнам БРІК, які наочно демонструють усьому світові високу якість зростання. Водночас зроблена автором екстраполяція результатів виробництва дає змогу виокремити в цій групі Китай, питома вага якого в 2025 році сягне 62% глобального ВВП, та Індію, яка досягне рівня провідних європейських країн.

У третьому розділі «Розвиток України в період глобальних технологічних зрушень» подано оцінку технологічного рівня української економіки, проведено цільову сегментацію технологічних ніш та визначено інституційні засоби забезпечення регіонального технологічного лідерства.

У дисертації відзначено, що системна трансформація економіки України організаційно збіглася із суттєвим прискоренням глобалізації світового господарства та значним технологічним проривом держав-лідерів. “Ефект накладання” соціально-економічних змін у глобальному та національному суспільстві викликав, з одного боку, стрімкий перехід до моделі турбокапіталізму, з другого – суттєву технологічну деформацію. Упродовж 2000-2010 рр. Україна відчула на собі як переваги економічної глобалізації, так і її негативний вплив, що стало причиною поступового просування країни від групи держав з низькими індикаторами економічної глобалізації до країн із середнім рівнем розвитку, економіка яких виявилася на трансформаційному етапі занадто відкритою, про що достатньо переконливо свідчить індекс глобалізації (KOF), за яким країна посіла 47-е місце у світі (2009).

Найбільшими факторами, що стримують розвиток бізнесу в технологічній сфері, є політична нестабільність, корупція, важкий доступ до фінансування, слабкий рівень розвитку венчурних фондів та венчурних компаній, суперечлива та заплутана податкова система, інфляція. Крім цього, відсутність збалансованої інноваційної та технологічної політики в Україні призводить до гальмування економічної конвергенції з державами-лідерами, насамперед у високотехнологічних галузях, інвестиційний ризик у яких є досить високим.

У глобальній економічній моделі Україна позиціонує себе як держава, що здійснює перехід від факторної стадії розвитку до ефективної економіки, маючи серед країн цієї групи випереджальні параметральні характеристики щодо охорони здоров’я, вищої та початкової освіти, розмірів ринку. Параметральне балансування характерне для категорії “розвиток інфраструктури”, а також для розвитку технологічного бізнесу та інноваційності. Водночас наявним є відставання за групою “розвиток інститутів”, “макроекономічні показники”, “ефективність ринку”, “розвиток фінансового ринку”. Серед багатьох інноваційних галузей для України винятково важливою є ІТ-індустрія, яка значною мірою визначає характер науково-промислової та інтелектуальної ідентифікації країн світу. Держава належить до країн, максимально наближених до лідерської групи, проте кінцевий перехід потребує докорінних економічних та соціальних реформ. Хоча упродовж 2008-2010 рр. Україна змогла досягти певних успіхів щодо якості людського капіталу, умов ведення досліджень та розроблянь, уточнення змін щодо ІТ-патентів, рівня зайнятості в ІТ-індустрії тощо, системні зміни в цій сфері ще й досі не відбулися. Водночас “ефект просування на сім сходинок уверх” у своїй основі містить не стільки якісні зміни структури господарства, скільки покращення та уточнення статистичної звітності.

Основою цільової сегментації технологічних ніш в Україні можна вважати секторальну диверсифікацію трансформаційних зрушень у національній економіці під час переходу від третього до четвертого технологічного укладу з одночасною появою елементів п’ятого. Головними рисами таких зрушень в Україні стали: збільшення частки галузей четвертого технологічного укладу (до 50%) та зменшення відповідних секторів третього (з 58% до 46% упродовж 2001-2008рр.). Питома вага п’ятого укладу становить сьогодні близько 10%; за обсягами інвестування лідерами є галузі третього укладу – 75%, далі  четвертий – 20% та п’ятий – 4,5%. Така структура капіталовкладень суттєво гальмує технологічну модернізацію виробництва. Найбільшу інвестиційну активність виявляла телекомунікаційна сфера, а також діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, послуг, у галузі вищої освіти; профіль міжнародної технологічної спеціалізації України характеризує стійке від'ємне сальдо торговельного балансу в групах товарів високих та середньовисоких технологій; вітчизняні компанії суттєво програють іноземним конкурентам у сегментах високотехнологічної та інноваційної продукції не лише на міжнародних, а й на внутрішніх ринках, що можна пояснити стійкою тенденцією до зменшення частки підприємств, які займаються інноваційною діяльністю.  

Наукову підтримку пропонованої моделі здійснюватимуть відповідні наукові інститути, лабораторії, дослідницькі університети. Найбільш вагомою основою цієї схеми є створення спеціального центру, який разом із центром комерціалізації забезпечать не тільки рееміграцію частини науковців, що виїхали раніше, а й відповідне отримання прибутків від продажу технологій «ноу-хау», що дасть змогу країні перейти від позиціювання себе як держави-імітатора до держави-інноватора.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення та обґрунтовано нове вирішення наукового завдання, що полягає в комплексному підході до обґрунтування економічних чинників регіонального лідерства вітчизняних компаній під час посилення технологічної сингулярності глобальної економіки.

Результати проведеного дослідження дали змогу автору сформулювати такі висновки теоретичного та практичного значення:

  1.  Перехід людства до шостого технологічного укладу спричинив  суттєві зміни в наявних сьогодні двох конкурентних парадигмах «Homo economicus» та «Homo sociologicus», що засновані на поведінкових уподобаннях основних сучасних цивілізацій. Їх повинні замінити «Homo informaticus»,  «Homo aliergicus»,  «Homo stressicus», які означатимуть не тільки зміни в поведінці та в уподобаннях людей, а й трансформацію самої людини, яка буде створювати інновації й водночас усе більше залежатиме від них. Розрив між технологічною пропозицією та відповідним попитом у межах формування глобального попиту та глобальної пропозиції час від часу скорочуватиметься. Ієрархічно-структурними рівнями новостворюваної неоліберальної моделі системного лідерства будуть: глобальний, наднаціональний, регіональний, мікроекономічний. Чітке позиціонування кожного з них зможе забезпечити прогрес лише в разі системного застосування компліментарних механізмів фінансування трьох політик: наукової, технологічної та інноваційної. Сучасною основою лідерства є: наявність власних розроблень ноу-хау; активний трансферт технологій; швидка адсорбція нових технологій, що надходять зовні; активні маркетингові дослідження; страхування ризиків; взаємодія з національними та наднаціональними інституціями; створення власної наукової інфраструктури; налагодження співробітництва компаній-конкурентів між собою з метою консолідації зусиль.
  2.  У першій чверті ХХІ ст. технологічний компонент усталеного лідерства буде суттєвою мірою залежати від ефективності мікроструктурних досліджень. Ними повинні стати генна інженерія, наноматеріали, нанофотоніка, клітинні технології, наносистемна техніка, нанометрологія, сканувальні системи, наногенні системи. Структурне лідерство компанії визначатиме те, наскільки вдало вона змогла диверсифікувати свою діяльність щодо сприйняття, усвідомлення, запровадження, комерціалізації та трансферту новітніх технологій. Системне ж лідерство країни в глобальній економіці залежатиме від її спроможності швидко перейти від п’ятого до шостого технологічного укладу, а також здатності компаній, які знаходяться на її території, у короткий термін адаптувати наявну базу до випуску нової наукоємної продукції, що на момент  появи на глобальних ринках не може бути ідентифікована в товарно-номенклатурній системі, проте в перспективі потребуватиме чіткої та визначеної класифікації.
  3.  Основними етапами розвитку технологічного базису є періоди: неолітичної революції, аграрно-ремісницького рабовласництва, доіндустріального, індустріально-аграрного, індустріального домінування, постіндустріального, індустріально-інвестиційного та технологічної сингулярності. Посткризові стратегії технологічного лідерства мають враховувати можливість відкриття додаткових стимулів для нових фірм унаслідок посилення інерції та меншої схильності до ризиків традиційних лідерів, що може суттєво загострити відносини між фірмою-інноватором та фірмою-імітатором, перша з яких ризикує значно більше, адже вона орієнтована на швидке прирощування додаткових знань та наступну їхню комерціалізацію. Натомість імітатор під час кризи має можливість більш виважено підійти до вибору тих інновацій, які  планує відтворювати.
  4.  Сучасний корпоративний потенціал мегарегіонального економічного співробітництва являє собою систему економічних, соціокультурних, бізнесових та ресурсних цінностей, гармонійне поєднання яких створює додаткові можливості як для ТНК, так і для малого й середнього підприємництва, активно розвивати свої стратегії та посилювати конкурентоспроможність продукції, що випускають, та послуг, що надають. Перехід людства до шостого технологічного укладу стрімко посилює економічну різницю між країнами, технологічне позиціонування  корпорацій-лідерів та корпорацій-аутсайдерів світової економіки. Сучасне технологічне лідерство може бути ідентифіковане на ряді рівнів, що відображають суть отриманих переваг від економічної, соціальної та політичної глобалізації, ефекту вільної торгівлі та відкритості промисловості, доступності телекомунікаційного зв’язку. Компаративна оцінка індикаторів світового технологічного лідерства дає змогу відійти від традиційного порівняння та ранжування країн за показником ВВП на душу населення, індексу людського розвитку чи індексу глобальної конкурентоспроможності.
  5.  Найвагомішими факторами, що стримують розвиток бізнесу в технологічній сфері в Україні, є політична нестабільність, корупція, важкий доступ до фінансування, слабкий рівень розвитку венчурних фондів та венчурних компаній, суперечлива та заплутана податкова система, інфляція. Крім цього, відсутність збалансованої інноваційної та технологічної політики в країні призводять до гальмування економічної конвергенції з державами-лідерами, насамперед у високотехнологічних галузях, де інвестиційний ризик  є досить високим. У глобальній економічній моделі Україна позиціонує себе як держава, що здійснює перехід від факторної стадії розвитку до ефективної економіки, маючи серед країн цієї групи випереджальні параметральні характеристики щодо охорони здоров’я, вищої та початкової освіти, розмірів ринку. Серед багатьох інноваційних галузей для України винятково важливою є ІТ-індустрія, яка значною мірою визначає характер науково-промислової та інтелектуальної ідентифікації країн світу.
  6.  Основою цільової сегментації технологічних ніш в Україні можна вважати секторальну диверсифікацію трансформаційних зрушень у національній економіці під час переходу від третього до четвертого технологічного укладу з одночасною появою елементів п’ятого. Основними рисами таких зрушень в Україні стали: збільшення частки галузей четвертого технологічного укладу (до 50%) та зменшення відповідних секторів третього (з 58% до 46% упродовж 2001-2008 рр.). Питома вага п’ятого укладу становить на сьогодні близько 10%; за обсягами інвестування лідерами є галузі третього укладу – 75%, далі четвертий – 20% та п’ятий  - 4,5%. Така структура капіталовкладень суттєво гальмує технологічну модернізацію виробництва. Профіль міжнародної технологічної спеціалізації України, як і раніше, характеризує стійке від'ємне сальдо торговельного балансу в групах товарів високих та середньовисоких технологій; вітчизняні компанії суттєво програють іноземним конкурентам у сегментах високотехнологічної та інноваційної продукції не лише на міжнародних, а й на внутрішніх ринках, що можна пояснити стійкою тенденцією до зменшення частки підприємств, які займаються інноваційною діяльністю.  
  7.  Чинна в Україні система управління інноваційним розвитком є недосконалою, адже містить цілий комплекс відомчих підходів до регулювання з боку міністерств, Національної академії наук та інших інституцій, значна частина яких виконує паралельні функції, що унеможливлює консолідацію механізмів та інструментів технологічного прориву. Для подолання такого розриву між цілями й завданнями та результатами інноваційної й технологічної політики  держави особливо важливим є використання європейського досвіду управління, в основі якого лежать три підходи до цілепокладання (розширення компетенцій, інтегративне регулювання, самоаналіз), селектування сфер (наукові дослідження, освіта, інфраструктура, малі та середні підприємства, регіональна політика, інституції, що налагоджують контакти) та селективні інструменти – громадські (публічні) фонди, правове регулювання, а також прогнозування та бенчмаркінг результатів, дослідження громадської думки.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

У наукових фахових виданнях:

  1.  Бурміч О.С. Ідентифікація системного лідерства в глобальній економіці (теоретичний аспект)/Ольга Бурміч// Зовнішня торгівля: міжнародний науково-економічний журнал. – 2009. – №1-2. – С.134-140
  2.  Бурміч О.С. Сучасні проблеми державного регулювання інноваційної діяльності в Україні/Ольга Бурміч// Економіка: проблеми теорії та практики: збірник наук. праць Дніпропетровського національного університету. Вип.247 в 6 т. – Т ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. – С.362-365
  3.  Бурміч О.С. Інноваційний розвиток в Україні/О.С. Бурміч// Економіка та підприємництво: зб.наук.праць молодих учених та аспірантів. Відп. ред.І.В.Луняк. – 2009. – Вип.23. – С. 40-44.
  4.  Бурміч О.С. Технологічне позиціювання країн-лідерів в умовах економічної глобалізації/ Ольга Бурміч// Ринок цінних паперів. – 2010. –   № 3-4. – С.18-24
  5.  Бурміч О.С. Корпоративний потенціал мегарегіонального економічного співробітництва (на прикладі країн БРІК)/ О.С.Бурміч// Сборник научных трудов Донецкого национального университета «Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечение иностранных инвестиций: региональный аспект». – 2010. – ч.ІІІ. – С.917-919
  6.  Бурміч О.С Технологічне лідерство в умовах посткризового економічного розвитку/ Ольга Бурміч// Економічний простір: збірник.наук.праць Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. – 2010. –  №41. – С. 5-15

У інших виданнях:

  1.  Бурміч О. «Лівий поворот» у національній політиці як передумова можливого економічного дива/ Ольга Бурміч// Матеріали Міжвідомчої науково-теоретичної конференції «Економічне диво: витоки, фактори, механізми формування».(м.Київ, 27 квітня 2006р) /Відпов. ред. Ю.М.Пахомов. – К.:Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2006. – С. 92-96
  2.  Бурміч О. Детермінанти технологічного лідерства в глобальній економіці/О.Бурміч// Міжнародне науково-технологічне лідерство: принципи, механізми, ефективність. Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської наук.-практ. конф., (м.Київ, 11-12 березня 2010 р).: тези доповідей. – К.: «КПІ», 2010. – С.107
  3.  Бурміч О. Особливості реалізації лідерських амбіцій в глобальній економіці/ Ольга Бурміч// Збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених та студентів «Україна в системі міжнародної економіки», ( м. Тернопіль 11-12 лютого 2010 р) . – Тернопіль: Тернопільський національний економічний університет, 2010. – С. 21-23

АНОТАЦІЯ

Бурміч О.С. Детермінанти технологічного лідерства у міжнародному бізнесі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню детермінантів технологічного лідерства в міжнародному бізнесі. Автор проаналізував суб’єктну диспозицію та виявив інтернаціональний характер лідерських позицій, у результаті чого  розроблена трансформаційна модель переходу глобальної економіки до шостого технологічного укладу. Проведено чітке розмежування між компанією-інноватором та компанією-імітатором, перша з яких ризикує значно більше, адже  орієнтована на швидке прирощування знань.

У роботі проаналізовані передумови й динаміка світового технологічного прогресу та виокремлені етапи еволюції технологічного базису  економічного розвитку, розкрито корпоративний потенціал інноваційного лідерства в глобальній економіці, а також представлене оцінювання діяльності корпорацій у кризовий та посткризовий період.

У дисертації розглянуто численні аспекти розвитку національного технологічного лідерства. Оцінено технологічність вітчизняної економіки та здійснено сегментацію її технологічних ніш. Запропоновані інституційні засоби забезпечення мегарегіонального технологічного лідерства України.

Ключові слова: міжнародне лідерство, технологічний розвиток, технологічний базис, цільова сегментація, технологічна сингулярність, кластер, адсорбція технологій.

АННОТАЦИЯ 

Бурмич А.С. Детерминанты технологического лидерства в международном бизнесе. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. ГВУЗ «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана», Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию детерминантов технологического лидерства в международном бизнесе. Автором проанализирована субъектная диспозиция и установлен интернациональный характер лидерских позиций, результатом чего стала разработанная диссертантом трансформационная модель перехода глобальной экономики к шестому технологическому укладу. Проведено четкое разграничение между компанией-инноватором и компанией-имитатором. Установлено, что первая из них рискует гораздо больше, т.к. ориентирована на быстрое приращение знаний.

В работе обосновывается концепция современного корпоративного потенциала мегарегионального экономического сотрудничества, которое представляет собою систему экономических, социокультурных, бизнесовых и ресурсных ценностей, гармоническое сочетание которых создает дополнительные возможности развития как для ТНК, так и для малого и среднего бизнеса. Проанализированы предпосылки и динамика мирового технологического прогресса и проведено выделение этапов эволюции технологического базиса экономического развития, а также раскрыт корпоративный потенциал инновационного лидерства в глобальной экономике. Также проведено оценивание деятельности корпораций в кризисный и посткризисный периоды.

Автор обосновывает, что наиболее существенными факторами, которые сдерживают развитие высокотехнологического бизнеса в Украине, являются политическая нестабильность, коррупция, сложности в получении финансирования, слабый уровень развития венчурных фондов и компаний, противоречивая налоговая система, инфляция. Отмечено, что отсутствие сбалансированной инновационной и технологической политики в стране ведет к торможению процессов экономической конвергенции со странами-лидерами, прежде всего в высокотехнологических сферах, инвестиционный риск в которых является довольно высоким.

В диссертации рассматриваются многочисленные аспекты развития национального технологического лидерства. Проведена оценка уровня технологичности отечественной экономики и осуществлена сегментация ее технологических ниш. Предложены институциональные средства обеспечения мегарегионального технологического лидерства Украины. Отмечено, что существующая в стране система управления инновационным развитием является несовершенной, поскольку несет в своей основе целый комплекс ведомственных подходов к регулированию со стороны министерств, Национальной академии наук и других учреждений, значительная часть которых выполняет параллельные функции, что делает на данном этапе развития довольно сложным процесс консолидации механизмов и инструментов технологического прорыва. Для преодоления такого разрыва между целями, задачами и результатами инновационной и технологической политики нашего государства крайне важным является использование европейского опыта управления инновациями, в основе которого лежат три подхода к целеполаганию (расширение компетенций, интегративное регулирования, самоанализ) избранных сфер деятельности (научные исследования, образование, инфраструктура, малые и средние предприятия, региональная политика, институции, которые осуществляют координацию и управление развитием), а также селективные инструменты  (общественные (публичные) фонды, правовое регулирование), прогнозирование и бенчмаркинг результатов. Отмечено, что чрезвычайно важным является также исследование общественного мнения касающегося механизмов и инструментов реализации технологической политики.

В качестве конкретного предложения автор рекомендует создать специальный центр, который вместе с центром коммерциализации обеспечит не только реэмиграцию части ученых, которые ранее выехали за рубеж, но соответствующее получение прибыли от продажи разработанных ими технологий «ноу-хау», что позволит стране перейти от позиционирования себя как государства-имитатора к государству-инноватору.

Ключевые слова: международное лидерство, технологическое развитие, технологический базис, целевая сегментация, технологическая сингулярность, кластер, адсорбция технологий.

ANNOTATION

Burmich O.S. Determinants of technological leadership in international business. - Manuscript.

A Thesis for the Academic degree of Candidaye of Economic Sciences in specialty 08.00.02 - World Economy and International Economic Relations. “Vadym Hetman Kyiv National Economic University”, Kyiv, 2011.

The Thesis investigates the determinants of technological leadership in international business. The author analyzed the subjective disposition and found international character of leadership positions, resulting in the model of transition to the sixth technological structure of the global economy. A clear distinction between the company-innovator and the company-imitator is made, the first is much more risky, because it is targeted for rapid accretion of knowledge. The conditions and dynamics of technological progress is analyzed in this work and distinguishing of the technological basis evolution stages of economic development is conducted and corporate potential of innovative leadership in the global economy is shown. Evaluation of corporations in crisis and post-crisis period conducted by author.

The Thesis deals with various aspects of the national technological leadership. Assessments of technological development of domestic economy are made and segmentation of its technological niches is conducted. Institutional means of ensuring megaregional technological leadership of Ukraine proposed in the dissertation.

Keywords: international leadership, technological development, technological basis, target segmentation, technological singularity, cluster, technology adsorption.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34557. Основные этапы и общие тенденции развития литературы Зап.Европы и Америки после ВМВ 18.09 KB
  Так формируется ситуация постмодернизма. С точки зрения постмодернизма модернизм характеризуется стремлением познать начало начал. Отличительная черта постмодернизма – концептуальность. Характерные черты постмодернизма 1интертекстуальность 2 многоуровневая организация текста 3неопределенность культ неясностей ошибок пропусков фрагментарность и принцип монтажа принцип ризомы 4жанровый и стилевой синкретизм соединение нерасчлененность различных видов культурного творчества 5театральность работа на публику использование...
34558. Молодежная проблематика в современной литературе (Д. Селинджер, Д. Осборн, Р. Мерль и др.) 18.16 KB
  стал неоднозанчный образ главного героя – Холдена Колфилда. Возраст героя выбран С. В образе героя причудливо переплетаются жизненная мудрость и инфантилизм. Окружающую действительность он воспринимает через соотнесение с идеалом которым для героя является свобода.
34559. Проза французского Сопротивления 19.28 KB
  Арагона сбки Нож в сердце 1941 Глаза Эльзы 1942 Паноптикум 1943 Французская заря 1945 в стихах других поэтовкоммунистов Л. Арагон Ф. За порчу сукна штраф 200 франков 1945 Арагона К. Луи Арагон 18971982 начинает свою литературную деятельность в 1917 году а после возвращения с фронта примыкает к дадаистам сборник стихов Фейерверк 1920.
34560. Экзистенциализм во французской литературе. Его влияние на литературный процесс. Спор Сартра и Камю 15.46 KB
  Спор Сартра и Камю. Хотите философствовать пишите романы рекомендовал соотечественникам Альбер Камю. Спор Камю с Сартром не менее важен. В отличие от Сартра изображающего человеческую сущность чистой возможностью Камю считает что бытие человека изначально определено человеческой природой и содержит в себе набор возможностей ограничивающих человеческую свободу.
34561. Драматургия французского экзистенциализма, ее идейные и стилевые особенности (Ж. Ануй, Ж. П. Сартр, А. Камю) 19.51 KB
  Камю. Все дозволено Ивана Карамазова единственное выражение свободы писал Альбер Камю 1913 1960. С юности Камю зачитывался Достоевским Ницше Мальро. Мысли об абсурде абсурд царит о всевластии смерти познание себя познание смерти ощущение одиночества и отчуждения от омерзительного внешнего мира все мне чуждо постоянны и неизменны в эссеистике прозе и драматургии Камю.
34562. Сюжет и герой романа А. Камю («Посторонний», «Чума») 18.47 KB
  Мерсо взрывается выкрикивает что всю жизнь ощущал дыхание мрака смерти. Гораздо больше Мерсо любит природу особенно море. Суд над Мерсо. Те кто судят Мерсо продолжают верить что бытие изначально имеет высший позитивный смысл.
34563. Конфликт в романе Сартра «Тошнота» 18.68 KB
  И он решает что будет описывать и исследовать состояния мира разумеется как они даны преобразованы его Рокантена сознанием а еще более сами эти состояния сознания. Но если Гуссерль выделяет описывает феномены сознания чтобы зафиксировать их безличные всеобщие структуры то Сартр в духе Ясперса Хайдеггера Марселя использует описание феноменов сознания для анализа таких экзистенциальных состояний как одиночество страх отчаяние отвращение и других поистине трагических мироощущений личности. Существовать значит сознавать...
34564. «Театр абсурда»(С.Беккет , Э.Ионеско) 18.84 KB
  Наиболее полно принципы абсурдизма были воплощены в драмах Лысая певица L cnttrice chuve 1950 драматурга Эжена Ионеско и В ожидании Годо Сэмюэла Беккета. Эжен Ионеско зачинатель абсурдизма во французской драматургии. Сюрреализм пьес Ионеско ведет свое происхождение от цирковой клоунады фильмов Ч. Ионеско отвергает но пьесы были вызваны к жизни глубокой тревогой за судьбы языка и его носителей.
34565. «Новый роман». Смысл названия А. Роб-Грийе «В лабиринте» 18.03 KB
  Исходный замысел – показать вещи такими какими они есть на самом деле. Мы не видим сами вещи они в идеологическом ряду. Автор стремится осовободить вещи от человеческой перспективы но быстро понимает что всерьез это сделать невозможно. Человеческое видение нагружает мир смыслами от него и пытается освободить вещи продолжает мощную модернистскую установку.