68273

СУБСТАНТИВНІ КОМПОЗИТИ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ПРОЦЕСУАЛЬНОСТІ В РОСІЙСЬКІЙ МОВІ

Автореферат

Иностранные языки, филология и лингвистика

Мета дослідження полягає в системному описі формальної та ономасіологічної структури іменниківкомпозитів зі значенням процесуальності в російській мові. Для досягнення зазначеної мети необхідним є вирішення наступних завдань: визначити можливі структурні типи композитопобудови іменників...

Украинкский

2014-09-20

190.5 KB

1 чел.

PAGE  19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

БЛЮМІНА Ольга Валентинівна

УДК 811.161.1 + 81'373.611

СУБСТАНТИВНІ КОМПОЗИТИ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ПРОЦЕСУАЛЬНОСТІ В РОСІЙСЬКІЙ МОВІ

10. 02. 02 – російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ – 2011


Дисертацією є рукопис.

Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі мовознавства та російської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник   доктор філологічних наук, професор

Теркулов В’ячеслав Ісайович,

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов,

проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти   доктор філологічних наук, доцент 

Шепель Юрій Олександрович,

Дніпродзержинський державний технічний університет,

професор кафедри перекладу;

кандидат філологічних наук, доцент

Петров Олександр Володимирович,

Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського,

доцент кафедри російського, слов'янського та загального мовознавства.

Захист відбудеться “16” березня 2011 року о 11-00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 у Дніпропетровському національному університеті за адресою:  49010, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72, корпус 1, ауд. 1306.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного  університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

 

Автореферат розіслано „16” лютого 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук,

доцент кафедри української мови       Н.В. Левун


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Останнім часом учені все частіше звертаються до дослідження великих тематичних об'єднань номінативних одиниць. Це невипадково, оскільки дескрипція семантично взаємозалежних сутностей дозволяє найбільш атомарно, а значить – детально здійснити опис мовної картини світу того чи іншого мовного колективу, у нашому випадку – російського. Саме поняття «мовна картина світу» стало дуже популярним у лінгвістиці останнього часу. Однак поки що не існує чіткого уявлення, який саме зміст вкладається в нього. Ми згодні з трактуванням, запропонованим В. М. Манакіним, на думку якого мовна картина світу – це «відбитий засобами мови образ свідомості – реальності, модель інтегрального знання про концептуальну систему уявлень, що репрезентуються мовою»1.

Мовна картина світу як номінативна сутність повинна бути описана в напрямку від мінімальної номінативної одиниці до тексту / дискурсу. Первинний опис системи мінімальних номінативних одиниць повинен, на наш погляд, здійснюватися за польовим принципом. Як відомо, польовий підхід до вивчення мовних явищ набув зараз великої популярності. Зароджений у семасіології й пов’язаний з іменами Й. Трира і В. Порцига, він поширився на широке коло явищ, продукуючи формування великої низки полів – парадигматичних (Й. Трир, У. Гуденаф, Ф. Г. Лаунсбері, Е. Косеріу), синтаксичних (В. Порциг, Л. Вейсгербер), граматичних (В. Г. Адмоні), граматико-лексичних (Є. В. Гулига, Є. І. Шендельс), функціональносемантичних (О. В. Бондарко), словотвірних об’єднань (Ю. О Шепель) тощо. Термін «поле», таким чином, використовується як родове поняття. Кожного разу він вживається на позначення хоч і пов'язаних, але все ж таки різних сутностей. Так, наприклад, у парадигматичні поля, які і є предметом нашого розгляду, поєднуються такі явища, як тематичні групи, лексико-семантичні групи, синоніми, антоніми, словотвірні ряди тощо, тобто все те, що констатує наявність певних асоціативних зв'язків між досліджуваними одиницями, незважаючи на тип цих зв’язків.

Слід зазначити, що поки що не оформилося як лінгвістична структура об'єднання номінативних одиниць, яке має трикомпонентну організацію: подібність референтів – близькість лексичної й граматичної семантики – подібність дериваційного типу. При цьому дуже важливим для мовної картини світу видається введення до системи базових принципів об'єднання саме останнього параметра – подібності дериваційного типу, тому що її формування здійснюється саме в результаті процесу продукування нових номінативних одиниць. Як писала О. С. Кубрякова, «когнітивно орієнтоване дослідження дериваційних процесів дозволяє уточнити не тільки специфіку «картування» світу в окремо взятій мові, але й – при належному узагальненні таких даних у типологічному плані – сприяти виведенню певних загальних положень про розуміння людиною головних буттєвих категорій, особливостей світобудови, закономірностей устрою світу як у фізичному аспекті людського буття, так і в його соціальній організації й у всій властивій людині системі його цінностей і моральних, морально-етичних оцінок»2. Ми припускаємо, що такий підхід має саме ономасіологічну домінанту, оскільки об'єднання номінативних одиниць здійснюється тут у напрямку від референта через існуючі в мові моделі вербалізації до організованої лексико-семантичної й лексико-граматичної структури. Саме тому таке об'єднання визначається нами як ономасіологічний клас.

Досить важливим є дослідження у зазначеному аспекті мовних одиниць, що вживаються на позначення процесу. Вихідна процесуальна форма – дієслово-предикат – потенційно самостійно реалізує уявлення про загальну картину дійсності, ситуацію і визначає її учасників. Внаслідок цього, за влучним зауваженням О. Есперсена, «дієслово дає життя реченню». У зв'язку із цим нам видається переконливим для опису мовної картини світу розглянути в першу чергу ономасіологічні класи дієслів і віддієслівних одиниць.

Таким чином, актуальність нашого дослідження визначається тим, що проблема опису ономасіологічного класу, що поєднує структурнодериваційно близькі за значенням одиниці, не набула ще достатнього висвітлення в науковій літературі, особливо при розгляді композитних іменників зі значенням процесуальності. Вибір у нашій роботі як матеріалу саме композитів пов'язаний із тим, що утворення таких одиниць у російській мові є одним із найпродуктивніших і разом із тим найдавніших способів словотворення. Як стверджує С.В. Гуділова, «приблизно 40% нових російських слів – це слова, що включають до свого складу дві або більше кореневі морфеми»3. Саме тому композити російської мови дуже часто ставали предметом розгляду науковців. Їхньому дослідженню присвячені роботи В.І. Теркулова, Є.О. Василевської, О. Габінської, Р.Ф. Газізової, Ю.Л. Гінзбурга, В.П. Григор’єва, С.В. Гуділової, О. С. Кубрякової, Л. О. Кудрявцевої, В.В. Лопатіна, О.В. Петрова, О. О. Селіванової, О.С. Снітко тощо. Ономасіологічний напрям вивчення складних слів реалізовано в роботах В.І. Теркулова, Ю.Л. Гінзбурга, О. С. Кубрякової, О. О. Селіванової, О.С. Снітко та багатьох інших. Іменам зі значенням процесуальності присвячені роботи В.В. Бабайцевої, В.П. Казакова, О.І. Коряковцевої, Л.К. Крайняк тощо. Однак не існує ще комплексного дослідження, яке б описало реалізацію значення процесуальності через композитні імена.

Зв'язок роботи з науковими темами. Роботу виконано в межах теми «Розвиток словникового складу російської мови: словотвір і запозичення» кафедри мовознавства та російської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (№ внутрішньої реєстрації 250709F21520).

Мета дослідження полягає в системному описі формальної та ономасіологічної структури іменників-композитів зі значенням процесуальності в російській мові. Для досягнення зазначеної мети необхідним є вирішення наступних завдань:

  •  визначити можливі структурні типи композитопобудови іменників зі значенням процесуальності;
  •  встановити основні характеристики категорії «ономасіологічний клас»;
  •  розробити моделі опису формальної структури композитів різних типів, що мають спільне значення процесуальності;
  •  описати структурні типи іменників-композитів зі значенням процесуальності в російській мові;
  •  встановити принципи ономасіологічного опису іменників-композитів зі значенням процесуальності в російській мові;
  •  описати ономасіологічні підкласи в межах ономасіологічного класу іменників-композитів зі значенням процесуальності в російській мові.

Об'єктом дослідження були композити російської мови зі значенням процесуальності, тобто складні слова, що позначають дію, процес, стан, подію, галузь. Предметом – номінативний статус і механізми формування ономасіологічної структури та плану вираження композитів всіх типів.

Матеріалом для дослідження слугували 682 складних слова російської мови, що мають значення процесуальності. Відбір матеріалу здійснювався методом суцільної вибірки із тлумачних та спеціалізованих словників сучасної російської літературної мови («Словник російської мови» у 4-х тт. за ред. А.П. Євгеньєвої, «Словник російської мови» С.І. Ожегова, «Словник сучасної російської літературної мови» у 17-ти тт., «Тлумачний словник російської мови» Д.М. Ушакова, «Тлумачний словник сучасної російської мови: мовні зміни кінця ХХ століття» Г.М. Скляревської, «Гніздовий тлумачно-словотвірний словник композитів» О.В. Петрова, «Зворотний дериваційний словник російських новотворів» Л.О. Кудрявцевої тощо), а також з творів художньої, наукової, публіцистичної літератури, засобів масової інформації Росії, України, Білорусії, переважно кінця ХХ – початку XXI сторіччя. При відборі універбалізаційних композитів розглядалися лише слова, які, по-перше, належать до апелятивної лексики, і, по-друге, не мають обмежень у вживанні. Для підтвердження номінативної тотожності універбалізаційних композитів твірним словосполученням з художніх, наукових і публіцистичних текстів були відібрані приклади еквівалентного вживання цих одиниць.

У роботі застосовувалися наступні методи дослідження: метод дистрибутивного аналізу, метод аналізу словникових дефініцій, метод ономасіологічного аналізу в термінах ономасіологічних структур/моделей, які включають ономасіологічний базис і ономасіологічну ознаку, трансформаційний метод, метод компонентного аналізу, кількісний та описовий методи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому:

  •  дається визначення поняття ономасіологічний клас як об'єднання одноструктурних одиниць, що мають подібне значення, зумовлене подібністю позначених ними референтів;
  •  вперше здійснюється комплексний опис ономасіологічного класу, що включає як формальну, так і номінативну інтерпретацію його компонентів;
  •  констатується подібність ономасіологічних моделей різних типів композитних імен, що позначають процесуальність;
  •  здійснено визначення реєстру моделей як формальної, так і семантичної структури компонентів ономасіологічного класу;
  •  наведено реєстр типів процесуальності у вигляді класифікації ономасіологічних базисів підкласів розглянутого ономасіологічного класу.

Практична значущість отриманих результатів полягає у можливості їхнього використання у вузівських курсах, присвячених проблемам словотвору, ономасіології, семантики, лексикології російської мови, при складанні словників композитів російської й інших мов. Розроблені моделі трансформації словосполучень у складні слова можуть бути використані в системах машинного перекладу, а також при створенні й удосконаленні мов програмування.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження знайшли своє відображення у вигляді тез, доповідей і анотацій Міжнародної науково-практичної конференції «Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення» (Горлівка, ГДПІІМ, 22-23 травня 2008 р.), V Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої Європейському дню мов (Луганськ, ЛНУ, жовтень 2008 р.), IV Міжнародної наукової конференції «Лексико-граматичні інновації в сучасних слов'янських мовах» (Дніпропетровськ, ДНУ, 8-10.04.09), Міжнародної наукової конференції «Російська мова й література в Україні: проблеми вивчення й викладання» (Горлівка, 2009), Всеукраїнської науково-практичної конференції «Сучасні лінгвістичні парадигми» (Горлівка, 2010), на підсумкових науково-практичних конференціях викладачів Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, на засіданнях наукових семінарів кафедри мовознавства та російської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.

Публікації. Зміст дисертації відбито в 7 роботах автора: 4 статтях у спеціалізованих наукових виданнях ВАК України, 3 тезах конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатку, що являє собою опис розглянутих у роботі композитів, списку використаної літератури (189 одиниць) та списку джерел ілюстративного матеріалу (324 одиниці). Загальний обсяг роботи – 341 с., основний текст дисертації – 181 с. (8,11 др. арк.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми, розкрито актуальність і наукову новизну дослідження, його зв’язок з науковими темами, сформульовано мету й завдання роботи, методологічні засади та методи дослідження, подано відомості про апробацію, а також зазначені вихідні дані публікацій за темою дисертації.

У першому розділі «Поняття про субстантивні композити зі значенням процесуальності» висвітлюються базові методологічні принципи дослідження: подається типологія субстантивних композитів, поняття про ономасіологічний клас взагалі та ономасіологічний клас композитів-субстантивів зі значенням процесуальності зокрема.

Історія лінгвістики знає декілька підходів до опису складних слів.

По-перше, це формальний підхід, сутність якого полягає у вивченні особливостей морфемної структури та дериваційної природи композитів. При морфемній інтерпретації таких одиниць до уваги береться їхня кінцева структурна організація. Це стає причиною необґрунтованого об'єднання під однією назвою достатньо різних за своєю природою явищ, таких, наприклад, як абревіатури (бензоснабжениеснабжение бензином, весновспашкавесенняя вспашка) й складнопохідні слова (комсомолецкомсомол, злоупотреблениезлоупотреблять). При дериваційному підході основним принципом класифікування стає визначення співвідношення структур вихідної (твірної) і кінцевої (похідної) одиниць. У цьому випадку не враховується те, що формальні зміни не завжди можуть призводити до утворення нової номінативної одиниці. Наприклад, слід розрізняти птицеловство – нову номінатему, утворену за допомогою форманта [ство] від словосполучення ловить птиц, та жертвоприношение, яке виникло як словесний еквівалент-дублет словосполучення приношение жертвы. Спробою стирання протиріччя між морфемним і дериваційним підходами є популярна в українському мовознавстві концепція розгляду складних слів у межах трихотомії «композиція – юкстапозиція – абревіація». Однак і вона не позбавлена внутрішніх протиріч, оскільки базується тільки на визначенні того, яким компонентам твірного словосполучення відповідають конструкти складного слова. Вона вбирає в себе ті ж проблеми, що й описані вище морфематичний та дериваційний підходи.

По-друге, це ономасіологічний підхід, який базується на визначенні типології композитів на основі наступних параметрів: ономасіологічний статус вихідної (твірної) одиниці; тип процесу перетворення вихідної одиниці в композит; ономасіологічний статус композита стосовно вихідної одиниці; формальна модель утворення композита. При такій інтерпретації всі складні слова, у першу чергу, поділяються на синтаксичні композити, що виникли на базі словосполучень, і квазікомпозити, утворені на основі простих слів з імітацією кінцевої структури синтаксичних композитів.

У нашому дослідженні базовою номінативною одиницею визнається номінатема, тобто сукупність мовленнєвих одиниць – глос, що перебувають у відношеннях семантичної тотожності в усіх її проявах і взаємної формальної обумовленості. Основою тотожності номінатеми є її концептуальне сигніфікативне значення, що виступає у якості інваріантного значення номінатеми і визначає можливості її референції та коагуляції у мовленні. Таке трактування процесу номінації дозволяє вважати реалізаціями однієї тієї ж номінативної одиниці різні концептуально тотожні й формально пов'язані структурні типи глос – слова, словосполучення й сполучення службових й повнозначних слів. Це твердження забезпечує можливість трактування певної частини синтаксичних композитів не як самостійних номінативних одиниць, семантика яких формується контамінацією семантики твірного словосполучення та форманту наприклад, втирать очки – очковтирательство (втирать очки + -тельство) (дериваційні композити), а як однослівних дублетів колокативних номінатем, що знаходяться в межах актуальної номінатемної тотожності зі словосполученнями, які їх мотивують, наприклад, образование гор горообразование. Такі одиниці, названі нами універбалізаційними композитами, мають з твірними словосполученнями тотожні значення, граматичні характеристики та синтаксичні функції. Таке розмежування дериваційних та універбалізаційних композитів ґрунтується на визнанні існування двох типів мотивації – внутрішньої, тобто мотивації номінатемою своїх глос, що лежить в основі в тому числі й універбалізації, і зовнішньої, тобто мотивації однією номінатемою іншої, що лежить винятково в основі деривації.

Розвиток аналогійних тенденцій у мові призводить до виникнення в ній квазікомпозитів, тобто складних слів, що постали не на основі словосполучень, а в результаті штучного співчленування частин синтаксично не пов’язаних слів. Квазікомпозитопобудова існує у двох різновидах. По-перше, це квазікомпозитопобудова універбалізаційного типу, заснована на аналогійній імітації кінцевої структури універбалізаційних композитів. Наприклад, квазікомпозити иглотерапия, парафинотерапия, гипнотерапия, що не мають у якості джерела колокативного словосполучення й реалізують ономасіологічну модель «захід» (терапія) + «засіб» (за допомогою голок, парафіну, гіпнозу тощо), виникли внаслідок формування нових номінатем за моделлю універбалізаційної композитопобудови слів музыкотерапия, що є дублетом колокації музыкальная терапия, химиотерапия – дублета химической терапии тощо. По-друге, це квазікомпозитопобудова дериваційного типу, заснована на аналогійній імітації кінцевої структури дериваційних композитів. Наприклад, квазікомпозити авиастроение, аппаратостроение утворено за моделлю утворення дериваційних композитів вагоностроение, що походить зі словосполучення строить вагоны, кораблестроение (<строить корабли) тощо.

Виникає питання, як визначити статус групи розглянутих нами композитів різного типу, об'єднаних загальним значенням «процесуальність». До ознак, що лежать в основі такого об'єднання, треба віднести, по-перше, те, що всі одиниці, які перебувають у його межах, є композитами. По-друге, визначальною є наявність у них єдиної інфраструктурної граматичної атрибуції – всі вони належать до іменників. По-третє, розглянуті іменники мають значення процесуальності. При цьому їх можна поділити на дві групи – віддієслівні імена (девербативи) і власне імена. Перші так чи інакше пов'язані з дієсловами. Наприклад, від дієслова подкармливать утворюється іменник подкормка, що формує на своїй базі словосполучення авиационная подкормка, яке стало в результаті универбализации композитом авиаподкормка. Другі зазвичай розгортаються на основі іншомовних імен зі значенням процесуальності, наприклад, таких, як терапия, прогноз: лазеротерапиялазерная терапия, метеопрогнозметеорологический прогноз. По-четверте, важливим є когнітивний статус досліджуваних одиниць – всі вони позначають гештальти, в яких відбивається динаміка переходу скрипт > спільний гештальт > фрейм. Виділяються шість типів базових значень для розглянутих нами композитів: дія (скрипт), наприклад, пуск дыма – дымопуск, процес (спільний гештальт з перевагою скрипта), наприклад, красть скот > скотокрадство, захід (спільний гештальт з перевагою фрейма), наприклад, терапияфизиотерапия, подія (фрейм), наприклад, крушение корабля – кораблекрушение, галузь (фрейм), наприклад, торговля с иностранцами – торгсин, стан (фрейм), наприклад, ощущение мира – мироощущение.

Зазначені характеристики засвідчують, що розглянуте об'єднання не є тематичною групою, що, як відомо, поєднує номінативні одиниці на основі єдиної атрибуції явищ позамовної дійсності, оскільки в нашому випадку відзначається очевидна налаштованість угруповання номінатем саме на внутрішньомовні риси поєднуваних сутностей – приналежність до одного граматичного класу (іменники), єдиний структурно-морфемний тип (композити) тощо. Так само неможливо визначити розглянутий клас як лексико-семантичну групу, що, як відомо, поєднує номінатеми на основі єдиної архісеми, подібності функцій, співположення в системі мови. У нашому випадку найбільш значущим є те, що досліджувані нами одиниці мають тотожну формальну структуру – вони є композитами. Унаслідок того, що структурна тотожність є також ономасіологічно значущою, оскільки, наприклад, досліджувані нами композити представляють позначуваний ними концепт однотипно – умовно розчленовано, включаючи до його складу не лише процес, але й атрибути останнього, ми й вважаємо, що розглянуте об'єднання одиниць є ономасіологічним класом. Номінатеми, що входять до його складу, не тільки позначають однотипні реалії, але й роблять це за одним структурним та номінативним зразком.

У другому розділі «Моделі утворення субстантивних композитів зі значенням процесуальності в російській мові» йдеться про засоби створення складних лексем на позначення процесуальності. Класифікація моделей утворення субстантивних композитів зі значенням процесуальності в нашій роботі здійснюється на основі розвитку принципів опису, розроблених В. І. Теркуловим. Відмінність нашого підходу стосується тільки ступеня поширення цих принципів. Якщо в дослідника вони використовуються для опису лише універбалізаційних композитів, то ми їх поширюємо й на дериваційні композити, і на квазікомпозити. Такий підхід, що ґрунтується на встановленні структури вихідної для процесу композитоутворення одиниці (модель твірної одиниці), моделі перетворення її в композит і, власне, структури новоствореного складного слова (модель утвореного композита), дозволяє забезпечити передумови для власне ономасіологічного опису номінативних одиниць цього типу, оскільки визначає участь формальних конструктів вихідного й кінцевого утворень у формуванні номінативної одиниці композитного типу.

Модель твірної конструкції визначає ті характеристики вихідної одиниці, які беруть участь у формуванні характеристик утвореного на її базі композита. У цій моделі вказується на наступне.

По-перше, це тип твірної одиниці. Варто розрізняти ситуації квазікомпозиції, коли вихідною одиницею є слово, наприклад, космос – космоплавание, і синтаксичної композиції, коли складне слово виникає на базі словосполучення, наприклад, красть конейконокрадство. В останньому випадку нами виявлені двокомпонентні (взаимная помощь – взаимопомощь), трикомпонентні зі службовими словами (защита ото льда – ледозащита), трикомпонентні з повнозначних (прокатка сортового железа – сортопрокатка) і чотирикомпонентні з повнозначних і службових слів (толчение воды в ступе – водотолчение) конструкції.

По-друге, для синтаксичних композитів компонентом моделі є структура вихідного словосполучення. Вона включає вказівку на тип синтаксичного зв'язку між компонентами конструкції. Тут нами відзначене узгодження (тонкое прядение – тонкопрядение), іменне керування (стояние солнца – солнцестояние), дієслівне керування (делать стекло – стеклоделие), прилягання (чисто писать чистописание) й комбінації узгодження й керування в багатокомпонентних конструкціях (рождать живых детенышей – живорождение). Для опису вихідної конструкції важливою також є частиномовна характеристика компонентів словосполучення. У розглянутих нами прикладах елементами конструкції були іменники, прикметники, прислівники, прийменники та сполучники. Наступна стадія опису визначає відмінкові форми й парадигматичну активність іменних компонентів вихідного словосполучення (для змінних слів). Ми розмежовуємо парадигматично активні глоси, тобто глоси, які змінюються за відмінками і, там, де це можливо, за числами в межах вихідної конструкції, і парадигматично пасивні глоси, тобто глоси, які в межах конструкції вживаються тільки в одній формі. Останній елемент опису конструкції – порядок розташування її компонентів, тобто, власне, її схема. Таким чином, наприклад, для універбата кораблевождение схемою твірної конструкції вождение кораблей є Ім1одн+Ім2мн (двокомпонентна, тип зв’язку – іменне керування, повна парадигма Ім1од, незмінювана глоса Ім2мн), а для деривата кораблестроение схема вихідної конструкції строить кораблиДіесл+Ім4мн (двокомпонентна, тип зв’язку – дієслівне керування, незмінювана глоса Ім4мн).

Модель перетворення словосполучення в композит визначає тип композитопобудови. Як зазначалося вище, нами відзначаються три процеси перетворення словосполучення в складне слово: універбалізація, деривація, квазікомпозиція.

Модель утвореного композита вказує на те, як конструкти словосполучення представлені в складному слові, а також на те, які додаткові засоби використовуються при його утворенні. Ми констатуємо розходження моделей структури композита для різних типів композитопобудови. Для синтаксичних композитів ця модель являє собою вказівку на порядок розташування й спосіб реалізації компонентів вихідного словосполучення (конструкції) у складній лексемі, а також на її словесне оформлення. Для квазікомпозитів вона вказує на схему поєднання твірного слова й афіксоїда, а також на структуру останнього.

Порядок розташування й кількісна відповідність компонентів твірної конструкції й конструктів синтаксичного композита в універбалізаційних композитах реалізується наступним чином: як пряма універбалізація, для якої притаманний кількісний та порядковий ізоморфізм компонентів словосполучення та композита (оргнаборорганизованный набор); як універбалізація компонентного типу, яка передбачає кількісну невідповідність компонентів словосполучення та композита (весновспашкавесенняя вспашка, де додається інтерфікс -о-); як універбалізація метатезного типу, яка передбачає розбіжність у розташуванні компонентів словосполучення та композита (автоэкспорт – экспорт автомобилей), й універбалізації метатезно-компонентного типу, яка передбачає відсутність структурного ізоморфізму й у порядку розташування частин, і в кількості цих частин (электролечениелечение электричеством). Для дериваційних композитів, де об'єктом зіставлення стає не пара «словосполучення – композит», а пара «словосполучення – основа композита», нами виявляється компонентний тип словотворення, коли порядок розташування компонентів твірного словосполучення повністю повторюється в конструктах основи композита, однак їхньої кількісної відповідності немає: в основі композита з'являється інтерфікс (скалить зубы – скалозубство), і метатезокомпонентний тип деривації, коли не відзначається ізоморфізму ані в кількості, ані в порядку розташування конструктів словосполучення й основи композита (строить пароходы – пароходостроение).

Конструкти композита можуть представляти компоненти вихідної одиниці, і тоді вони визначаються нами як базові, а можуть привноситись іззовні для формування словесної структури новоствореного композита, і тоді вони визначаються нами як допоміжні. Для базових конструктів різняться ситуації використання при композитопобудові твірного слова загалом (конструкт понимание у композиті жизнепониманиеІм1одн), його основи (символ «Осн»: конструкт жизн- у композиті жизнепонимание  «ОснІм2одн»), частини основи (символ Чосн: конструкт соц- у композиті соцстрах ЧоснПрикм1одн), а також початкової літери, наприклад, літера К (Л1Ім1одн) в акронімі НК (<Неразрушающий контроль). Допоміжні конструкти представлені в структурі композита інтерфіксами (наприклад, інтерфікс -о- в композиті свеклоуборка, утвореному від словосполучення уборка свеклы) й суфіксами (наприклад, суфікс [j-(e)], використаний при утворенні композита миролюбие від словосполучення любить мир).

Досить часто формується словотвірний стереотип, який ми називаємо словотвірним класом, коли другою частиною дериваційного композита стає комплекс, який уміщує дієслівний еквівалент і формант (наприклад, основа строить + [ениj-(e)]). Це є джерелом для формування квазікомпозитного суфіксоїда. Наприклад, композити авиаракетостроение, автотракторостроение мають суфіксоїд -строение, який формує свій словотвірний клас на основі дериваційних композитів строить турбинытурбострение, строить дома – домостроение тощо. Точно так само, як і дериваційні композити, словотвірні класи можуть утворювати й універбати. Їхня відмінність полягає лише в тому, що повторюваний компонент універбалізаційного класу є базовою реалізацією самостійної номінатеми. І це також є підставою для формування квазікомпозитів, але вже універбалізаційного типу. Унаслідок того, що повторюваний в універбалізаційному словотвірному класі компонент є рефлексом базової реалізації вихідної номінатеми, ми й уважаємо його твірною лексемою для універбалізаційних квазікомпозитів. Унаслідок того, що він перебуває завжди в постпозиції композита, компоненти, що приєднуються до нього, набувають статусу префіксоїда. Такими, наприклад, є префіксоїди аэро-, вакцино- у квазікомпозитів аэротерапия, вакцинотерапия, що виникли внаслідок поширення універбалізаційного класу терапия за моделлю композитних пар трудотерапия трудовая терапия, лазеротерапия лазерная терапия тощо.

На підставі зазначених параметрів здійснюється опис моделей композитопобудови.

Нами виявлено для універбалізаційних композитів 6 базових вихідних конструкцій, реалізованих у 26 своїх різновидах, і 41 модель структури композита, тобто, власне, 41 модель універбалізації. Найпоширенішою вихідною конструкцією є конструкція Ім1+Ім2 (328 прикладів: 48,09% від числа розглянутих складних слів і 65,21% від загальної кількості універбалізаційних композитів: светобоязнь – боязнь света). Найпоширенішим різновидом вихідної конструкції є Ім1одн+Ім2одн (224 приклади: 32,64% від числа розглянутих складних слів і 44,53% від загальної кількості універбалізаційних композитів: оспопрививание – прививание оспы). Найпоширенішою моделлю універбалізації є ОснІм2одн+Ім1одн (216 прикладів: 31,67% від числа розглянутих складних слів і 42,94% від загальної кількості універбалізаційних композитів: мясопереработкапереработка мяса).

Для дериваційних композитів відзначається 6 базових вихідних конструкцій, реалізованих у 13 своїх різновидах, і 18 моделей структури композита, тобто, власне, 18 моделей деривації. Найпоширенішою вихідною конструкцією є конструкція Діесл+Ім4 (95 прикладів: 13,93% від числа розглянутих складних слів і 87,96% від загальної кількості дериваційних композитів: делать вино – виноделие). Найпоширенішими різновидами вихідної конструкції є Діесл+Ім4одн та Діесл+Ім4мн (по 43 приклади: по 6,3% від числа розглянутих складних слів та по 39,81% від загальної кількості дериваційних композитів: ловить рыбу – рыболовство та скалить зубы – скалозубство). Найпоширенішою моделлю деривації є ОснІм4мн+инт+ОснДіесл+формант (34 приклади: 4,84% від числа розглянутих складних слів і 30,56% від загальної кількості дериваційних композитів: строить дома – домостроение).

Для універбалізаційних квазікомпозитів відзначається 7 моделей утворення, найпоширеніша з-поміж яких – [Префіксоїд]+Ім1одн (22 приклади: 3,23% від загальної кількості розглянутих складних слів і 30,99% від числа квазікомпозитів: гидротерапия). Дериваційні квазікомпозити утворюються за 5 моделями, найпоширеніша з яких – ОснІм +інт+[ОснДіесл+формант] (6 прикладів: 0,88% від загальної кількості розглянутих складних слів і 8,45% від числа квазікомпозитів: моторостроение).

Третій розділ «Ономасіологічна класифікація композитів, що складають ономасіологічний клас “процесуальність”» присвячено створенню номінативної класифікації композитів зі значенням процесуальності. В її основі лежать базові ономасіологічні характеристики компонентів класу. Ми пропонуємо використовувати як уявлення про мінімальну структурну складову класу уявлення про ономасіологічну структуру (модель).

Домінантою опису компонентів ономасіологічного класу композитів зі значенням процесуальності є налаштованість на момент формування «чистої» номінативної семантики. При такому підході опис конструктів класу встановлює, як формується ономасіологічна структура значення складного слова, яка включає ономасіологічний базис, що вказує на родове поняття, і ономасіологічну ознаку, що вказує на видову характеристику позначуваної сутності. Ці компоненти визначають особливості усвідомлення номінантами ознак референта всередині класу.

В універбалізаційних композитах ономасіологічний базис формується на основі семантики головного слова твірного словосполучення, а ознака – на основі семантики залежної лексеми. Наприклад, для універбата штрафбат, що є дублетом словосполучення штрафной батальон, ономасіологічним базисом є семантика слова батальон («підрозділ»), а ономасіологічною ознакою – семантика слова штрафной («статус») (ономасіологічна структура «підрозділ + статус»). У дериваційних композитах базисну функцію виконує формант, а ознакову – загалом твірне словосполучення, яке формує твірну основу. Наприклад, для композита красноармеец, для якого неможливо виявити еквівалент *красный армеец, ономасіологічним базисом є семантика форманта -ец («особа»), а ономасіологічною ознакою – семантика словосполучення Красная армияорганізація»). 

У ряді досліджень виділяється ще один компонент, що характеризує дериваційні композити, – предикат, функція якого полягає у визначенні особливостей зв'язку між ономасіологічним базисом і ономасіологічною ознакою в утвореному найменуванні. Наприклад, у зазначеній номінатемі красноармеец уточнення співвідношення базисного значення форманта («суб'єкт») і ознакового значення словосполучення («організація») здійснюється за допомогою предиката «що є учасником» (структура: «суб'єкт, що є учасником організації»). У розглянутих нами одиницях навіть на рівні дериваційних композитів і квазікомпозитів виведення предиката, що визначає дію або стан та зв'язує базис із ознакою, утруднене, оскільки ономасіологічний базис тут сам по собі вже вказує на стан або дію. Це підтверджує сформована в сучасній науці думка про те, що ці одиниці, не втрачаючи зв'язку із семантичними характеристиками твірного слова, перебувають в особливій «зоні синкретизму» імені й дієслова. Різниця між значенням дієслова й іменника зі значенням процесуальності є тільки синтаксично обумовленою. Трансформація дієслівного словосполучення в ім’я зумовлена тим, що дія, позначена споконвічно дієсловом із залежним словом (предикативний центр референтної ситуації), у нових комунікативних умовах набуває статусу суб'єкта – виробника іншої дії, об'єкта, на який спрямована інша дія, атрибута тощо.

Однак синтаксична позиція не є компонентом ономасіологічної структури номінатеми – мікрознака. Вона налаштована на реалізацію номінативного значення макрознака – речення. Тому девербативний композитний субстантив є, по суті, іменною глосою дієслівної номінатеми, пристосованою для реалізації його макрознакових функцій. Саме тому всі типи субстантивних композитів зі значенням процесуальності мають однакову структуру ономасіологічної моделі: «ономасіологічний базис, зазвичай пов'язаний зі значенням твірного дієслова, + ономасіологічна ознака, що реалізує семантику залежного компонента».

Ми відзначаємо шість ономасіологічних базисів для розглянутих композитів: «процес», «захід», «галузь», «стан», «дія» і «подія».

Типи ономасіологічних ознак визначаються нами на основі «аргументів диктума». Ми виділяємо наступні ономасіологічні ознаки: «фінітив», «об'єкт», «дистрибутив», «медіатив», «трансгресив», «спосіб дії», «виробник дії», «статус», «локатив», «галузь», «напрямок», «контрагент», «каузатив», «темпоратив», «пацієнтив», «якість», «еталон» і «дестинатив».

Нами виділяються 6 підкласів ономасіологічного класу композитів зі значенням процесуальності, 58 ономасіологічних моделей композитів зі значенням процесуальності. Найчисленнішими підкласами є «Процес» (346 прикладів: асфальтоукладкаукладка асфальта) і «Захід» (139 прикладів: аэрофотографическая разведка – аэрофоторазведка). Найчастіше реалізуються ономасіологічні моделі «Галузь + фінітив» (69 прикладів: варение меда – медоварение), «Процес + фінітив» (69 прикладів: стихоплетство – плести стихи), «Процес + дистрибутив» (65 прикладів: газораспределение – распределение газа), «Процес + трансгресив» (52 приклади: дробление камней – камнедробление).

Висновки

1. Лінгвістика знає два основних підходи до опису композитів. Формальний морфологічний підхід є цілком налаштованим на форму вже утворених складних слів і будує свої пошуки, описуючи або морфемну структуру таких одиниць (морфематичний підхід), або шлях їхнього утворення на базі твірної одиниці – словосполучення або слова (дериваційний підхід). Кожен із зазначених напрямків дослідження має свої недоліки. У першому випадку відзначається уніфікація різних за своєю природою типів композитів, у другому – процес утворення складних лексем не враховує співвідношення формальних процесів та їхньої семантичної номінативної сутності. Пропоновані лінгвістами гібридні морфематико-дериваційні підходи не знімають зазначених проблем. Саме тому найбільш перспективним нами визнається ономасіологічний підхід до опису й класифікації композитів. Такий підхід базується на чотирьох параметрах інтерпретації композитних фактів, до яких належать: ономасіологічний статус твірної одиниці; тип процесу перетворення вихідної одиниці в композит; ономасіологічний  статус композита стосовно вихідної одиниці; формальна модель утворення композита. Урахування цих характеристик дозволяє поділити всі складні лексеми на синтаксичні композити, що мають твірною одиницею словосполучення, і квазікомпозити, що мають твірною одиницею слово й формують свої кінцеві структури шляхом імітації кінцевих структур синтаксичних композитів.

2. У нашому дослідженні базовою номінативною одиницею мови вважається «номінатема», що являє собою сукупність мовленнєвих одиниць – глос, які перебувають у стані семантичної тотожності в усіх її проявах і взаємної формальної зумовленості. У використовуваній нами теорії одна й та ж номінатема може реалізовуватися в різних структурних типах глос у слові, словосполученні й сполученні службового та повнозначного слів. Аналіз синтаксичних композитів, який це враховує, дозволив здійснити їх розділ на універбалізаційні, які є словесною інтерпретацією колокативних номінатем, і дериваційні, які є базовими реалізаціями самостійних словесних номінатем. Перші відображають відношення внутрішньої мотивації номінатемою своїх глос, другі – зовнішньої мотивації твірної номінатемою похідної. Квазікомпозити також можуть бути розподілені на такі, що імітують внутрішню мотивацію (квазікомпозити універбалізаційного типу) і на такі, що імітують зовнішню мотивацію (квазікомпозити дериваційного типу). Таким чином, у межах нашого розгляду перебувають складні слова різних типів, що формують ономасіологічний клас композитів зі значенням процесуальності.

3. Ознаками, що визначають ономасіологічний клас, є:

  •  структурна тотожність поєднуваних одиниць (у нашому випадку всі слова є композитами);
  •  загальнокатегорійна граматична тотожність поєднуваних одиниць (у нашому випадку всі композити є іменниками);
  •  ономасіологічна тотожність поєднуваних одиниць (у нашому випадку всі композити-іменники мають значення процесуальності).

4. Опис номінативних одиниць, що входять до ономасіологічного класу композитів зі значенням процесуальності, здійснюється у двох напрямках – формальному й ономасіологічному.

5. Формальний опис, тобто опис процесу утворення композита зі значенням процесуальності, враховує наступні параметри.

По-перше, це модель продукуючої одиниці. Вона враховує тип продукуючої одиниці, якою може бути як слово, так і словосполучення. Для синтаксичних композитів визначається структура твірного словосполучення, тобто тип синтаксичного зв'язку між його компонентами. Остання стадія опису твірної конструкції визначає відмінкові форми й парадигматичну активність іменних компонентів твірного словосполучення (для змінюваних слів).

По-друге, це тип перетворення твірної одиниці в похідну. Нами розрізняються універбалізація, що формує композитний дублет словосполучення в межах тотожності номінатеми; деривація, що продукує композит як нову номінативну одиницю; і квазікомпозиція, що має дериваційну природу, але налаштована на імітацію структур універбалізаційних і дериваційних композитів.

По-третє, формальний опис визначає кінцеву структуру композитів. Для різних типів складних слів вона має свої особливості. Для синтаксичних композитів вона являє собою вказівку на порядок розташування й спосіб реалізації компонентів твірного словосполучення (конструкції) у складній лексемі, а також на її словесне оформлення. Для квазікомпозитів вона вказує на схему поєднання твірного слова й афіксоїда, а також на структуру останнього.

6. Ономасіологічний опис, тобто опис процесу утворення «чистої», номінативної семантики композита зі значенням процесуальності, налаштований на встановлення того, як формується ономасіологічна структура значення складного слова, що включає ономасіологічний базис, який вказує на родове поняття підкласу референтів, і ономасіологічну ознаку, яка вказує на видову характеристику, що визначає референт усередині підкласу. Кожен структурний тип композитів зі значенням процесуальності має свої особливості формування ономасіологічної структури. В універбалізаційних композитах ономасіологічний базис формується на основі семантики головного слова твірного словосполучення, а ознака – на основі семантики залежної лексеми. У дериваційних композитів базисну функцію виконує формант, а ознакову – твірне словосполучення загалом, яке й формує твірну основу. У ряді досліджень виділяться ще один компонент, що характеризує дериваційні композити, – предикат, функція якого полягає у формуванні зв'язку між ономасіологічним базисом і ономасіологічною ознакою в остаточному найменуванні. Треба, щоправда, відзначити, що в розглянутих нами одиницях стирається різниця між ономасіологічними структурами універбалізаційних і дериваційних композитів. Справа в тому, що ономасіологічний базис у всіх розглянутих нами одиницях завжди вказує на стан або дію. Різниця полягає лише в частиномовній семі: дієслово – іменник. Інакше кажучи, при описі ономасіологічної структури і дериватів і квазікомпозитів зі значенням процесуальності ономасіологічний  предикат може бути опущений. Це пояснюється особливим статусом віддієслівних імен дії в системі мови. Не випадково часто говориться про те, що ці одиниці, не втрачаючи зв'язку із семантичними характеристиками твірного слова, перебувають в особливій «зоні синкретизму» імені й дієслова. Різниця між значенням дієслова й іменника зі значенням дії є тільки синтаксично зумовленою. Інакше кажучи, трансформація дієслівного словосполучення в ім’я зумовлена тим, що процес, позначений споконвічно дієсловом із залежним словом (предикативний центр речення – основна складова референтної ситуації), у нових комунікативних умовах набуває статусу суб'єкта – мотиватора іншої дії, об'єкта, на який спрямована інша дія, атрибута тощо. Тому нами й констатується, що всі типи субстантивних композитів зі значенням процесуальності мають однакову структуру ономасіологічної структури: «Ономасіологічний базис, зазвичай пов'язаний зі значенням твірного дієслова, + ономасіологічна ознака, що реалізує семантику залежного компонента».

7. Нами виділяються шість ономасіологічних базисів (шість підкласів класу) для розглянутих одиниць: «процес», «захід», «галузь», «стан», «дія», «подія». Існують наступні ономасіологічні ознаки: «фінітив», «об'єкт», «дистрибутив», «медіатив», «трансгресив», «спосіб дії», «виробник дії», «статус», «локатив», «галузь», «напрямок», «контрагент», «каузатив», «темпоратив», «пацієнтив», «якість» і «дестинатив». На основі певних ономасіологічних базисів і ознак здійснюється опис ономасіологічних моделей композитів зі значенням процесуальності в російській мові.

8. Наведені формальні та ономасіологічні моделі можуть бути використані при укладанні словників композитів російської й інших мов. На наш погляд, до структури словникової статті повинні ввійти наступні відомості:

  •  заголовне слово;
  •  граматичні характеристики,
  •  тлумачення;
  •  твірна одиниця,
  •  текстуальні приклади, що підтверджують зв'язок твірної одиниці й композита,
  •  тип композита,
  •  модель утворення,
  •  ономасіологічна модель.

Наприклад, для композита трудолюбие ми передбачаємо таку словникову статтю.

Трудолюбие, -я, ср.р. Готовность отдавать время, силы, энергию для производства общественно-полезного продукта ● любить труд : К моменту окончания школы они должны любить труд не на словах, а эмоционально осуществлять это на практике – Этой чертой с древнейших времен являлось трудолюбие [www.lib.csu.ru/vch/5/2001_01/002.pdf] ■ деривационный композит ◊ Глаг+Сущ4ед > ОснСущ4ед+инт+ОснГлаг+формант ♦ Состояние + объект.

Основні положення дисертації висвітлені в таких публікаціях

1. Блюмина О. В. Параметры ономасиологического класса одноструктурных единиц / О. В. Блюмина // Вісник Луганського національного університету ім. Т. Шевченка : філологічні науки. – 2008. – № 24(163) – С. 45-50.

2. Блюмина О. В. Исходные модели образования синтаксических субстантивных композитов – обозначений действия в русском языке / О. В. Блюмина // Східнослов`янська філологія. – Горлівка : ГДПІІМ, 2009. – Випуск 15. – С. 124-129.

3. Блюмина О. В. Универбализационные композиты – обозначения действий в русском языке / О. В. Блюмина // Вісник Дніпропетровського університету ім. Олеся Гончара : серія "Мовознавство" . – 2009. Вип. 15, т. 3. С. 7-12.

4. Блюмина О. В. Ономасиологический класс композитов со значением процессуальности в русском языке / О. В. Блюмина // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии : научно-методический сборник.– Славянск : СГПУ, 2009. – Выпуск XVIII. – Часть 1. – С. 68-76.

5. Блюмина О. В. Синтаксические субстантивные композиты – обозначения действия в русском языке / О. В. Блюмина // Матеріали Міжнародної наукової конференції „Східнослов’янська філологія : від Нестора до сьогодення”. – Горлівка : ГДПІІМ, 2008. – С. 12-14.

6. Блюмина О. В. Ономасиологические модели синтаксических композитов – обозначений действий в русском языке / О. В. Блюмина // Матеріали Міжнародної наукової конференції „Лексико-граматичні інновації у сучасних слов’янських мовах”. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. – С. 173-175.

7. Блюмина О. В. О генетических типах композитов со значением процессуальности / О. В. Блюмина // Сучасні наукові парадигми : матеріали 1 Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Горлівка, 2010. – С. 29-31.

Анотація

Блюміна О. В. Субстантивні композити зі значенням процесуальності в російській мові. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Міністерство освіти і науки України, Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов. – Горлівка, 2011.

Дисертацію присвячено структурно-ономасіологічному аналізу субстантивних композитів зі значенням процесуальності в російській мові. Новизна пропонованої роботи полягає в тому, що розгляд зазначеної групи слів здійснюється з точки зору теорії номінатеми.

Субстантивні композити зі значенням процесуальності в російській мові розглядаються як ономасіологічний клас, що будується на врахуванні трьох ознак об’єднання номінативних одиниць: структурної тотожності поєднуваних одиниць (композити), загальнокатегорійної граматичної тотожності поєднуваних одиниць; ономасіологічної тотожності поєднуваних одиниць (позначення процесуальності). Автором роботи здійснюється формальний та семантичний опис досліджуваних одиниць.

Ключові слова: глоса, деривація, квазікомпозити, колокація, композит, мотивація, номінатема, номінація, слово, словосполучення, універбалізація.

Блюмина О. В. Субстантивные композиты со значением процессуальности в русском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 – русский язык. – Министерство образования и науки Украины, Горловский государственный педагогический институт иностранных языков. – Горловка, 2011.

Диссертация посвящена структурно-ономасиологическому анализу композитов со значением процессуальности в русском языке. Новизна предлагаемой в работе типологии сложных слов заключается уже в том, что она имеет в качестве теоретической основы несловоцентрическую теорию номинатемы – единицы, которая, по мнению автора, является базовой номинативной сущностью языка.

Номинатемой в исследовании считается не субстанция, а структура – модель тождества номинации, совокупность глосс, то есть, речевых субстантных единиц, находящихся в отношениях семантического тождества и взаимной формальной обусловленности. Такая трактовка номинативности позволила автору разделить композиты на универбализационные, являющиеся словесной интерпретацией коллокативных номинатем, и деривационные, являющиеся базовыми реализациями самостоятельных словесных номинатем. Первые отражают отношения внутренней мотивации номинатемой своих глосс, вторые – внешней мотивации производящей номинатемой производной. Кроме композитов, возникающих на базе словосочетаний, исследователем выделяются и квазикомпозиты, которые возникают на базе простых слов при помощи аффиксоидов. Последние также могут быть разделены на имитирующие внутреннюю мотивацию (универбализационные квазикомпозиты) и на имитирующие внешнюю мотивацию (деривационные квазикомпозиты).

Субстантивные композиты со значением процессуальности рассматриваются в работе как ономасиологический класс, который формируется на основе учета трех признаков объединения номинативных единиц – их структурного тождества (композиты), общекатегориального грамматического тождества объединяемых единиц (все композиты относятся к существительным); ономасиологического тождества объединяемых единиц (все композиты-существительные имеют значение процессуальности).

Описание номинативных единиц, входящих в ономасиологический класс композитов со значением процессуальности, осуществляется в работе в двух направлениях – формальном и ономасиологическом.

Формальное описание учитывает модель исходной для процесса композитопостроения единицы (тип – слово или словосочетание; для словосочетаний – тип синтаксической связи между его компонентами, падежные формы и парадигматическую активность именных компонентов), тип преобразования исходной единицы в конечную (деривация, универбализация, квазикомпозиции и их разновидности), описание конечной структуры композитов (для синтаксических композитов – указание на порядок следования и способ реализации компонентов исходного словосочетания в сложной лексеме, а также на её словесное оформление; для квазикомпозитов – схему соединения производящего слова и аффиксоида, а также структура последнего).

Ономасиологическое описание представляет собой процедуру описания процесса образования «чистой», номинативной семантики композита со значением процессуальности, настроено на установление того, как формируется ономасиологическая структура значения сложного слова, включающая ономасиологический базис, указывающий на родовое понятие, и ономасиологический признак, указывающий на видовую характеристику, определяющую референт внутри класса.

На основе разработанных моделей осуществляется описание композитов со значением процессуальности в русском языке.

Ключевые слова: глосса, деривация, квазикомпозиция, коллокация, композит, мотивація, номинатема, номинация, слово, словосочетание, универбализация.

Blyumina.O.V. Substantive Сomposites with  the Мeaning of Processuality in the Russian Language. – Manuscript

Thesis for the Scientific Degree of Candidate of  Philological  Science, Specialty 10.02.02 – Russian language.  The Ministry of Science and Education of Ukraine, Horlivka State Teachers' Training Institute of Foreign Languages. – Horlivka, 2011.

The dissertation deals with structural onomasiological analysis of substantive composites with  the meaning of procedurality in the Russian language. The novelty of the represented paper is in its observation of the mentioned word groups from the point of  view of nominathema theory.

Substantive composites with  the meaning of procedurality in the Russian language are observed as onomasiological class based upon consideration of three indications of  nominative units’ combination: structural identity of combined units (composites), all-categorical grammatical identity of  combined units, onomasiological identity of combined units (the indication of procedurality).

The author has made a formal and semantical description of the observed units.

Key words: gloss, derivation, quasicomposites, collocation, composites, motivation, nominathema, nomination, word, word combination, univerbalization.

1 Манакин В. Н. Сопоставительная лексикология / В. Н. Манакин. – К. : Знання, 2004. – С. 46.

2 Кубрякова Е. С. Язык и знание : на пути получения знаний о языке : части речи с когнитивной точки зрения : роль языка в познании мира / Е. С. Кубрякова. – М. : Языки славянской культуры, 2004. – С. 336-337.

3 Гудилова С. В. Структура морфолексического поля сложных слов и продуктивные типы строения сложных слов-неологизмов со связанными компонентами / С. В. Гудилова // Русский язык : исторические судьбы и современность : II междунар. конгресс исследователей русского языка, 18-21 марта 2004 г. : тезисы докл. – Режим доступа : http://www.philol.msu.ru/~rlc2004/ru/participants/psearch.php?pid=12514.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

79328. Разработка практических рекомендаций по повышению эффективности молокоперерабатывающих предприятий на основе совершенствования управления затратами 3.83 MB
  Предметом исследования являются организационно-экономические отношения, возникающие по поводу повышения эффективности молокоперерабатывающих предприятий на основе совершенствования управления затратами. Объектом исследования являются молокоперерабатывающие предприятия Белгородской области.
79329. Стратегическое планирование и управление малым бизнесом на примере ООО «Статус-плюс» 305.25 KB
  Анализ деятельности общества с ограниченной ответственностью «Статус плюс», общая характеристика деятельности предприятия, проведены и представлены результаты маркетингового исследования по созданию нового бизнеса.
79330. ЭКОНОМИКО-МАТЕМАТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ИННОВАЦИОННОГО ПРОЦЕССА 211 KB
  Все изменения в технологии производства и управления осуществляются в рамках инновационного процесса ИП т. процесса внедрения новшеств в силу этого интенсификация развития означает формирование характеристик процесса внедрения новшеств обеспечивающих практическую реализацию требования интенсификации.
79331. ФОРМИРОВАНИЕ АДАПТИВНЫХ КАЧЕСТВ ВЫПУСКНИКОВ В СИСТЕМЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ 1.71 MB
  Актуальность темы обусловлена также спецификой процессов адаптации, относящейся к сфере профессионального образования. В ходе профессионального обучения формируется опыт, который в процессе жизнедеятельности используется индивидом в социальной адаптации.
79332. Обоснование и разработка эффективных методов лекарственного обеспечения на уровне высокоспециализированной медицинской помощи 2.27 MB
  Цель исследования: научно-методологическое обоснование совершенствования и управления лекарственным обеспечением в организациях здравоохранения, оказывающих высокоспециализированную медицинскую помощь в условиях внедрения формулярной системы.
79333. ТОЕРИЯ И ПРАКТИКА ПОДГОТОВКИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ К ПАТРИОТИЧЕСКОМУ ВОСПИТАНИЮ УЧАЩИХСЯ 309 KB
  В воспитании подрастающего поколения общеобразовательная школа играет ведущую роль поэтому вопросы совершенствования подготовки педагогических кадров приобретают в настоящее время особую актуальность. Это делает проблему совершенствования подготовки студентов к воспитательной работе в целом и патриотическому воспитанию в частности особенно важной.
79334. ФОРМИРОВАНИЕ АНТИКОРРУПЦИОННОЙ ПОЗИЦИИ КУРСАНТОВ ВУЗОВ МВД РОССИИ СРЕДСТВАМИ СОЦИАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ 1.48 MB
  Цель исследования: выявить и обосновать социально-педагогические условия, способствующие эффективному формированию антикоррупционной позиции курсантов вузов МВД России средствами социально-культурной деятельности.
79335. СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ОРГАНИЗАЦИОННО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО МЕХАНИЗМА ВЕДЕНИЯ КОНЕВОДСТВА (НА ПРИМЕРЕ АЛТАЙСКОГО КРАЯ) 2.3 MB
  Теоретической и методологической основой исследования послужили труды отечественных и зарубежных ученых по проблемам организации коневодства законодательные и нормативно-правовые акты государственных органов управления в области управления аграрным производством.
79336. Размножение папоротников в оранжерейных условиях 198 KB
  Целью настоящей работы является освоение методики выращивания папоротников и изучение начальных этапов их онтогенеза. Для достижения этой цели потребовалось выполнение следующих задач: Познакомиться со способами размножения растений. Дать ботаническую характеристику исследуемых видов папоротников.