68275

ТВОРЧІСТЬ Я. П. ДЕ БАЛЬМЕНА ТА РОСІЙСЬКА РОМАНТИЧНА ПРОЗА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ

Автореферат

Литература и библиотековедение

Мета роботи – проаналізувати із сучасних наукових засад літературну спадщину Я. П. де Бальмена та визначити її ідейно-художню значущість. Досягнення цієї мети зумовило необхідність розв’язання таких завдань: узагальнити окремі біографічні відомості про Я. П. де Бальмена й систематизувати інформацію...

Украинкский

2014-09-20

143 KB

2 чел.

PAGE  17

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені  Г. С. СКОВОРОДИ

БРАТЧЕНКО Оксана Вікторівна

    УДК 821.161.1–31"18"

ТВОРЧІСТЬ  Я. П.  ДЕ БАЛЬМЕНА ТА РОСІЙСЬКА РОМАНТИЧНА ПРОЗА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ 

10.01.02 – російська література

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків – 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі російської та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:    доктор філологічних наук, професор

  Гетманець Михайло Федосійович,

  Харківський національний педагогічний

  університет імені Г.С. Сковороди,

  професор кафедри російської та світової

  літератури.

Офіційні опоненти:      доктор філологічних наук

   Лосієвський Ігор Якович,

 Харківська державна наукова

бібліотека імені В.Г. Короленка,

завідувач науково-дослідного відділу

 книгознавства, колекцій рідкісних видань

і  рукописів;

Харківська державна академія культури,

професор кафедри бібліотекознавства

та соціальних комунікацій;

кандидат філологічних наук, доцент

 Перцева Вікторія Анатоліївна,

Харківський національний університет

внутрішніх справ,

доцент кафедри історії державності України

та українознавства.

Захист відбудеться «21» квітня 2011 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.64.053.03 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 221-А.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В.

 

Автореферат розісланий «18» березня 2011 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                             І.В. Разуменко


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Актуальність теми дисертації зумовлена тим, що літературна спадщина Якова Петровича де Бальмена (1813–1845), близького друга Т. Г. Шевченка, якому поет присвятив одну з найбільш соціально-гострих своїх поем – «Кавказ», фактично залишається невивченою. У науковий обіг вона входить лише наприкінці XX століття, коли А. Ю. Кузьменко виявив у Державному архіві Полтавської області рукописну збірку його літературних творів, частково видав їх у 1988 році, а в 1989 році опублікував наукову розвідку «Друже незабутий...: Розповідь про життя і творчість Якова де Бальмена».

Із появою статей А. Ю. Кузьменка, збірки повістей і монографії літературною творчістю Я. П. де Бальмена зацікавилися читачі й дослідники. Про нього з’явилися статті Г. Б. Андрусенко, В. П. Головінова, П. Л. Гомона,  О. І. Дробахи, Г. В. Самойленка, В. В. Сиротенка (Вербицького) та ін. Особливу увагу до постаті Я. П. де Бальмена виявили шевченкознавці, оскільки впродовж тривалого часу його сприймали як знайомого Шевченка й художника-аматора. У статтях М. Е. Гаска, П. В. Жура, В. М. Пригоровського, О. Й. Пріцака,          А. М. Риженка вже йдеться про Я. П. де Бальмена і як про письменника. Однак до цього часу предметом спеціального дослідження літературна творчість Я. П. де Бальмена не стала, хоч викликає безперечний історико-літературний інтерес. До нас дійшло 12 його повістей, які свідчать, що він був талановитим прозаїком, типовим представником романтичної течії в російській літературі першої половини XIX століття. У його творах відображено тип молодої людини пушкінської доби, романтика, ідеаліста, який багатьма рисами нагадує героїв О. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, О. О. Бестужева-Марлінського та інших російських письменників. Та й життєва доля самого автора була багато в чому типовою: він загинув, як чимало відомих молодих людей, на війні, що її вів царський уряд з волелюбними народами. Повісті прикметні ще й тим, що їхній герой – офіцер, у поглядах якого відчуваються настрої передової молоді того часу. Окрім того, в них ґрунтовно описано військовий побут полків, які квартирувалися в Чугуєві та інших населених пунктах Харківської і Таврійської губерній. Творчість Я. П. де Бальмена розширює усталені в літературознавстві уявлення про російську романтичну прозу, тому її вивчення є актуальним і важливим.

Зв’язок із науковими планами, програмами, темами. Дослідження здійснено згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри російської та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди в межах теми «Проблеми особистості в російській літературі XVIII – XX ст.». Тема дисертації затверджена вченою радою університету (протокол № 5 від 21.12.2007).

Мета й завдання дослідження. Мета роботи – проаналізувати із сучасних наукових засад літературну спадщину Я. П. де Бальмена та визначити її ідейно-художню значущість.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність розв’язання таких завдань:

– узагальнити окремі біографічні відомості про Я. П. де Бальмена й систематизувати інформацію щодо його літературної діяльності;

– висвітлити проблему взаємин Я. П. де Бальмена і Т. Г. Шевченка;

– здійснити палеографічний опис рукописної збірки повістей                    Я. П. де Бальмена;

– опрацювати всі художні твори письменника – як опубліковані, так і неопубліковані – та сформувати цілісне уявлення про його творчість;

– проаналізувати повісті письменника в контексті російської романтичної прози першої половини XIX століття, визначити їх ідейну та художню своєрідність;

– підготувати до друку неопубліковані повісті, які зберігаються в архіві.

Об’єкт дисертаційного дослідження – опубліковані й неопубліковані повісті Я. П. де Бальмена.

Предмет дослідження – ідейна та художня своєрідність літературної творчості письменника.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну базу дисертаційного дослідження становлять принципи аналізу історико-літературних явищ, усталені в сучасному літературознавстві: об’єктивність, історизм, єдність форми та змісту, взаємозв’язок і взаємозалежність літературних явищ. Теоретичною основою дослідження стали праці М. М. Бахтіна,                        О. М. Веселовського, О. Г. Гуковського, А. Б. Єсіна, Ю. М. Лотмана,                  Ю. В. Манна, Б. А. Успенського,  В. Є. Халізева та ін.

Відповідно до специфіки матеріалу дослідження було використано описовий, системний, соціально-генетичний, порівняльно-типологічний, аналітичний і біографічний методи, а також методики цілісного, мотивного, хронотопного та інтертекстуального аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що                  Я. П. де Бальмен уперше характеризується як представник романтичної течії в російській літературі першої половини XIX століття. У дисертації вперше здійснено комплексне дослідження творчості Я. П. де Бальмена, визначено її ідейно-художню своєрідність, місце і значення в літературному процесі того часу.

Застосована у роботі теорія історичної типології роману М. М. Бахтіна дозволила співвіднести з нею загальну історію розвитку жанру повісті та розкрити індивідуальні особливості повістей Я. П. де Бальмена. У процесі дослідження розширено уявлення про взаємини Я. П. де Бальмена з                     Т. Г. Шевченком, отримано нові докази їхньої ідейної близькості. Уперше розшифровано і введено в науковий обіг чотири рукописні повісті.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані істориками російської та української літератур, викладачами філологічних факультетів у загальних курсах, а також у спецкурсах та спецсемінарах, присвячених російському романтизмові, творчості Т. Г. Шевченка, літературному краєзнавству.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення дисертації доповідалися на V Всеукраїнській науковій конференції «Проблеми та перспективи наук в умовах глобалізації» (Тернопіль, 2009), на Міжнародних наукових читаннях, присвячених пам’яті Л. Я. Лівшиця (Харків, 2008, 2009).      У повному обсязі дисертація обговорювалася на кафедрі російської та світової літератури Харківського національного педагогічного університету                імені Г. С. Сковороди.

Публікації. Результати дослідження викладено в 7 статтях, із яких чотири – в наукових фахових виданнях, ліцензованих ВАК України.

Структура та обсяг дисертації зумовлені її метою і завданнями. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який налічує 184 позиції, та чотирьох додатків – текстів неопублікованих повістей Я. П. де Бальмена. Загальний обсяг дисертації становить 239 сторінок, з них – 150 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, сформульовано мету й завдання роботи, визначено основні методи дослідження, його об’єкт і предмет, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію та обсяг дисертації.

У першому розділі – «Історія вивчення літературної творчості                 Я. П. де Бальмена» – аналізується критична література про письменника. У XIX та в XX століттях ім’я Я. П. де Бальмена завжди зринало при вивченні творчості Т. Г. Шевченка, оскільки йому видатний український поет присвятив один зі своїх найбільш соціально-гострих творів – поему «Кавказ». Упродовж тривалого часу в наукових виданнях і довідковій літературі відзначалося лише, що Я. П. де Бальмен був близьким знайомим поета, художником-аматором, який проілюстрував поеми «Гамалія» і «Гайдамаки» для рукописної збірки «Кобзар». Так, у шеститомному зібранні творів Т. Г. Шевченка (1963), сказано: «Де Бальмен, Яків Петрович (1813–1845) – офіцер, художник, родом з Полтавщини, приятель Шевченка. Разом з художником М. Башиловим в 1844 р. ілюстрував переписану латинкою збірку “Wirszy T. Szewczenka”. Загинув на Кавказі під час походу проти черкесів» [т. I, с. 457]. Проте рукописна збірка повістей Я. П. де Бальмена під назвою «Собрание повестей, одна других глупее», виявлена А. Ю. Кузьменком в кінці 60-х років XX століття у Державному архіві Полтавської області, засвідчила, що він ще й талановитий письменник. Знайдена збірка дозволила більш конкретно уявити особистість    Я. П. де Бальмена, його життя й духовний світ. У 1988 році А. Ю. Кузьменко видав книгу «Яков де Бальмен. Повести», до якої включив 7 із 12-ти повістей збірки. Дослідник продовжував пошуки в архівах, ретельно вивчав фактичний матеріал, збирав відомості про письменника і 1989-го року видав історико-літературний нарис «Друже незабутий…: Розповідь про життя і творчість Якова де Бальмена», де вперше детально висвітлено його життєвий шлях. Книга містить цінні біографічні й культурологічні відомості, однак має й певні недоліки. Серед них – прагнення революціонізувати біографію письменника, наблизити його світогляд до декабристів. Окрім того, тут наявні численні невиправдані припущення. Та найсуттєвішою вадою монографії, на нашу думку, є те, що, говорячи про Я. П. де Бальмена як про письменника, автор фактично не аналізує його творів, не співвідносить його творчість із тогочасним літературним процесом.

У публікаціях літературознавців, істориків, краєзнавців, що з’явилися після виходу книги А. Ю. Кузьменка, нових фактів про життєвий і творчий шлях письменника практично не було. Це стосується і статей журналіста                        В. М.  Пригоровського «Мій Якове добрий!..» (З нотаток про українця з неукраїнським прізвищем)» та художника А. М. Риженка «Тарас Шевченко і Яків де Бальмен». Автори повторюють відомі факти біографії письменника, зосереджуючи увагу на взаєминах Я. П. де Бальмена і Т. Г. Шевченка. Натомість у них практично нічого не говориться про письменницьку діяльність Я. П. де Бальмена, його твори згадуються лише принагідно. Очевидний вплив розвідки «Друже незабутий…» відбитий у статті О. І. Дробахи «Яків де Бальмен: козак – душа правдива». Автор прагне надати революційного звучання біографії Я. П. де Бальмена, про що красномовно свідчать як назви, обрані до розділів про етапи його життєвого шляху («Версаль рідної хати», «Перші шпіцрутени по душі…», «Домінанта всіх дій – визволення вітчизни»  і т.п.), так і зміст роботи в цілому.

Серед статей, на яких не позначився вплив монографії А. Ю. Кузьменка, виділяються роботи професора Ніжинського педагогічного університету        Г. В. Самойленка, в яких висвітлюються роки навчання Я. П. де Бальмена в Ніжинській школі вищих наук князя Безбородька. Написані на основі архівних матеріалів, вони дають більш конкретне уявлення про нього як особистість.

В енциклопедичних та історико-літературних виданнях, які вийшли друком на початку XXI століття про Я. П. де Бальмена йдеться вже не тільки як про художника, а й про письменника. Зокрема в коментарях до поеми «Кавказ» у другому томі повного дванадцятитомного зібрання творів Т. Г. Шевченка (2001), читаємо: «Бальмен Яків Петрович де, граф (1813–1845) – офіцер, художник-аматор і письменник, автор кількох рукописних повістей, що за життя Я. де Бальмена не були опубліковані» [с. 735]. У виданні «Літературна Харківщина: Довідник» (2007) Я. де Бальмен характеризується як талановитий прозаїк, представник романтичної течії в літературі, для якої характерним є герой із загостреними почуттями, незадоволений життям, розчарований у людях.

Останнім часом в Інтернеті з’явилися досить об’ємні біографічні нариси В. В. Сиротенка  (Вербицького) «Багатий граф та побратим Шевченка (Яков де Бальмен)», «Богач и граф … и побратим Шевченко (побратим антиподов – Шевченко и Юзефовича)», «Забуті друзі Тараса Шевченка». Спираючись на матеріали, добуті свого часу А. Ю. Кузьменком, автор намагається уявити себе далеким родичем іменитого предка і надає оповіді форми родинного переказу. Услід за А. Ю. Кузьменком, він характеризує Я. П. де Бальмена як графа-бунтаря, побратима Т. Г. Шевченка, революціонера. Інші статті та нотатки про письменника, зафіксовані в електронній мережі, також не містять нічого нового щодо висвітлення його життя й творчості, а свідчать лише про постійний інтерес до особистості друга Т. Г. Шевченка.  

У другому розділі – «Життєвий і творчий шлях Я. П. де Бальмена»  на основі узагальнення наявної літератури, а також вивчення архівних джерел висвітлюються факти біографії Я. П. де Бальмена, що мають принципове значення для осмислення його творчої долі як письменника. У підрозділі 2.1. – «Література в житті Я. П. де Бальмена» – характеризуються домашня атмосфера, в якій зростав майбутній письменник, роки навчання в Ніжинській гімназії вищих наук і військової служби. Удома під наглядом досвідчених педагогів Я. П. де Бальмен  здобув різнобічну й ґрунтовну освіту. Батьки з раннього дитинства заохочували сина до живопису та літератури. У подальшому самостійному житті – і під час навчання в Ніжині, і під час служби в Бєлгородському гусарському полку – Я. П. де Бальмен зростав в атмосфері літературних інтересів. У Ніжині в центрі учнівської уваги були М. В. Гоголь, Ф. В. Булгарін, Є. П. Гребінка, Н. В. Кукольник, що закінчили гімназію раніше, а згодом стали популярними письменниками. У Чугуєві – місці проходження  Я. П. де Бальменом військової служби – у 10-20-ті роки XIX століття, як довів І. Я. Лосієвський, існував своєрідний поетичний гурток, до якого входили О. Ф. Раєвський, О. В. Нікітенко, М. В. Юзефович та інші, що пізніше стали відомими літераторами. Твори чугуївських авторів друкувалися в     харківських,  а також у петербурзьких журналах – «Вестник Европы», «Русский вестник», «Военный журнал». М. В. Юзефович був старшим товаришем                    Я. П. де Бальмена, брав активну участь в улаштуванні його військової кар’єри і, безперечно, сприяв його захопленню літературою. Хоча Я. П. де Бальмен прибув до Чугуєва на початку 30-х років, коли там уже не було названих членів гуртка, цілком очевидно, що літературні традиції в офіцерському середовищі збереглися.

У підрозділі 2.2. – «Я. П. де Бальмен і Т. Г. Шевченко» – ґрунтовно досліджено проблему взаємин Я. П. де Бальмена і Т. Г. Шевченка. Тривалий час стосунки між ними і в науковій, і в довідковій літературі висвітлювалися дуже лаконічно, а сама постать людини, якій Кобзар присвятив поему «Кавказ», була дещо таємничою. З появою монографії А. Ю. Кузьменка особистість Я. П. де Бальмена набула конкретних рис, проте у взаєминах цих людей залишається багато чого нез’ясованого. Недостатньо вивчені мотиви присвяти поеми, не прокоментовано епіграф до поеми, взятий Т. Г. Шевченком із біблійної «Книги пророка Єремії». Потребують аналізу рядки поеми «Кавказ» зі зверненням Т. Г. Шевченка до Я. П. де Бальмена, образи поета і його друга, розчинені в тексті поеми.

На основі фактів біографії Т. Г. Шевченка і Я. П. де Бальмена в дисертації відображено історію їх знайомства та подальших стосунків. У дослідженні вперше зіставлено епіграф з Біблією, розкрито його сенс і значення в ідейному змісті твору. Аналіз поеми дозволив віднайти додаткові докази того, що                      Я. П. де Бальмен був для Т. Г. Шевченка близькою за духом людиною, чия загибель глибоко вразила поета і спричинила написання поеми «Кавказ». Про характер взаємин Я. П. де Бальмена і Т. Г. Шевченка красномовно говорять імена людей, яким Великий Кобзар присвячував свої твори. На жаль, жоден із дослідників не звернув на це уваги. «Катерина» присвячена В. А. Жуковському; «Іван Підкова» – В. І. Штернбергу, художнику-академіку, найближчому другу поета; «Гайдамаки» – В. І. Григоровичу; «Мар’яна-черниця» – Оксані Коваленко, дівчині, подрузі дитинства; «Єретик» – П. Й. Шафарику, чеському вченому, активному борцю за визволення свого народу від австро-німецької неволі; «Неофіти» – М. С. Щепкіну;  «Москалева криниця» – Я. Г. Кухаренку, другу, письменнику, захопленому історією України; один із віршів циклу «В казематі» – М. І. Костомарову. Можна з упевненістю говорити, що в такому оточенні Я. П. де Бальмен опинився невипадково. Мало про кого так тепло й водночас так гірко висловлювався Т. Г. Шевченко, мало кого він називав своїм справжнім другом і братом. Аналіз джерел дозволив зробити переконливий висновок про те, що Я. П. де Бальмен був людиною демократичних поглядів і, цілком логічно, став близьким другом видатного поета. До того ж, Я. П. де Бальмена і Т. Г. Шевченка зближувало захоплення живописом і спільні естетичні позиції, адже їхні дружні стосунки припадали на роки, коли поет був типовим романтиком.

Одним із найяскравіших свідчень близькості Я. П. де Бальмена до                    Т. Г. Шевченка був переписаний ним 1844 року латинськими літерами та проілюстрований за участю М. С. Башилова «Кобзар». Коли і через кого               Я. П. де Бальмен передав цю збірку достеменно невідомо, але те, що вона потрапила до рук В. О. Закревського у 1844 році, а в 1845-му була передана ним Т. Г. Шевченку, підтвердив сам В. О. Закревський на допиті у Третьому відділенні, коли був заарештований 1848 року. До згаданої збірки ввійшли десять творів Т. Г. Шевченка. Я. П. де Бальмен ілюстрував поеми «Гайдамаки» та «Гамалія» і виконав загалом 28 малюнків. Переважна більшість ілюстрацій присвячена поемі «Гайдамаки», в якій оспівані події козацького повстання 1768 р. на чолі з Максимом Залізняком та Іваном Гонтою. Вірогідно, така увага до поеми свідчить про те, що її ідейний зміст був близьким Я. П. де Бальмену.

 Третій розділ – «Російська романтична проза першої половини XIX століття» – присвячено аналізу літературного процесу того періоду з акцентом на місці й значенні в ньому романтичної течії. У підрозділі 3.1. – «Російська романтична проза першої половини XIX століття в оцінці критиків та істориків літератури» – представлено стислий огляд критичних та історико-літературних праць, присвячених проблемам російського романтизму. Як феномен російської літератури, романтизм був предметом пильної уваги і в XIX, і в XX століттях. Значне коло літературознавчих питань залишається актуальним і в наш час. Початковий етап формування романтичної            критики пов’язаний з іменами П. А. В’яземського, І. А. Снядецького, В. К. Кюхельбекера, О. О. Бестужева та вихованця Харківського університету, відомого літературного критика, письменника, перекладача О. М. Сомова. Виступаючи з літературними оглядами та критичними статтями на сторінках журналів «Московский телеграф», «Вестник Европы» та інших видань, перші теоретики романтизму ще у 20-ті роки XIX століття заклали основи для історико-літературних досліджень, які в подальшому були продовжені В. Г. Бєлінським, А. О. Григор’євим, І. С. Аксаковим та ін. У XX столітті значний внесок у розвиток теорії романтизму зробили О. І. Білецький, Г. О. Гуковський, М. О. Гуляєв, О. М. Гуревич, Є. О. Маймін, Ю. В. Манн,        Б. С. Мейлах, В. І. Сахаров, У. Р. Фохт, Л. Г. Фрізман та інші літературознавці. Серед фундаментальних праць слід особливо виділити двотомну «Историю романтизма в русской литературе» (1979), а також колективні збірки «К истории русского романтизма» (1973), «Романтизм в русской и зарубежной литературе» (1974), «Русский романтизм» (1978).

У підрозділі 3.2. – «Основні тенденції розвитку російської романтичної повісті першої половини XIX століття» – простежено історію розвитку жанру  романтичної повісті в Росії та досліджено особливості таких її різновидів (у межах прийнятої в сучасному літературознавстві тематичної класифікації) як історична, фантастична й світська повісті. Історична тема приваблювала письменників ще в 10-ті роки XIX столітя. Саме тоді з’явилися повісті В. А. Жуковського, Ф. М. Глінки, В. Т. Наріжного та інших, в яких автори зверталися до вітчизняної історії, до російського середньовіччя, до фольклору. Письменники-декабристи певною мірою збагатили тематику історичних творів, наблизивши її до гострих проблем тогочасної дійсності. У 30-ті роки жанр історичної повісті поступився історичному роману. Особливої популярності набули твори М.М. Загоскіна, І. І. Лажечникова, М. О. Польового. Вершиною ж історичної прози 30-х років XIX століття правомірно вважають повість М. В. Гоголя «Тарас Бульба». Хоча сюжети творів на історичну тематику відрізняються, їх об’єднує прагнення передати дух національної старожитності, прихильність до вітчизняних звичаїв і традицій, відтворення  національних характерів.

Паралельно з історичними повістями та романами у 20-30-ті роки XIX століття розвивалася фантастична проза, що була представлена творчістю                   О. Ф. Вельтмана, В. Ф. Одоєвського, О. М. Сомова, В. І. Даля, раннього               М. В. Гоголя та інших авторів. Часто фантастичні повісті складали цикли, об’єднані одним або кількома оповідачами. Такими циклами стали «Двойник, или мои вечера в Малороссии» Антонія Погорільського, «Вечера на хуторе близ Диканьки» М. В. Гоголя, «Вечер на Хопре» М. М. Загоскіна, «Пёстрые сказки» і «Русские ночи» В. Ф. Одоєвського. Повісті фантастичного типу об’єднує звернення до сюжетів народних казок, пісень та переказів, переломлення явищ дійсності, зображення світу незвичайних героїв, народжених уявою народу. Залежно від домінантних мотивів у фантастичній прозі розрізнюють «казкові», «жахливі» та власне «фантастичні» оповідання й повісті.

Водночас з історичною та фантастичною повістю розвивалася й світська повість. Із розширенням фактичного матеріалу поступово змінювалося письменницьке світосприйняття, предметом зображення ставали події та явища сучасного життя. Змістом творів такого типу стало життя сучасного суспільства, «світу». Перші спроби оповіді на «світську» тематику відносять до початку 20-х років XIX століття, та вже через декілька років світська тема стає однією з провідних у російській романтичній прозі. Про вплив світського середовища на особистість пишуть О. Ф. Вельтман, В. Ф. Одоєвський,                         О. О. Бестужев-Марлінський, М. О. Польовий,  М. Ф. Павлов, М. С. Жукова,    О. А. Ган та інші автори, навколо проблеми «світу» ведеться літературна полеміка. Однією з популярних тем стає тема нещасливого кохання, яка особливо поширилася з часу появи перекладів роману Й. В. Гете «Страждання молодого Вертера». Образ меланхолійного героя зреалізувався й у багатьох російських прозаїків, у тому числі й у повістях Я. П. де Бальмена.  

Романтичні повісті були в центрі читацької уваги протягом двох десятиліть, поступившись місцем у 40-х роках творам реалістичного напряму, що більше відповідав потребам часу. Ці твори умовно підбили підсумок порівняно недовгій, але досить насиченій яскравими іменами історії російської романтичної прози. Свою частку в розвиток і становлення романтичної повісті вніс Я. П. де Бальмен, чия творча спадщина стала зразком світської тематики.

У четвертому розділі – «Проблематика і поетика повістей                    Я. П. де Бальмена» – вперше системно й ґрунтовно проаналізовано художні твори письменника. У підрозділі 4.1. – «Палеографічна характеристика рукописної збірки» – представлено детальний опис першоджерела – рукописної збірки  Я. П. де Бальмена, що зараз зберігається в Державному архіві Полтавської області. Зосереджено увагу на змісті збірки, розташуванні повістей у ній, особливостях письма. Окремо виділені повісті, до яких у тексті є коментарі невідомого читача-критика. Цікавим є той факт, що збірка супроводжується пояснювальною запискою Державного архіву Полтавської області, у якій зазначено, що разом із нею з Прилуцького архіву в 1925 році до Полтави прибула ще одна збірка художніх творів, написана, ймовірно, тією ж рукою, що й «Собрание повестей, одна других глупее». Отже, можна припустити, що існувала ще одна збірка творів Я. П. де Бальмена, яка до нас не дійшла. А. Ю. Кузьменко здійснив спробу розшукати рукопис, проте безрезультатно. На жаль, не стали успішними й наші пошуки. Видається слушною думка про те, що рукописна збірка зникла під час Великої Вітчизняної війни. Натомість, нам удалося розшифрувати чотири з п’яти повістей першої збірки, не опубліковані А. Ю. Кузьменком, – «Пустыня», «Мщение», «Повесть», «Окно и рассвет». І ще не прочитаною лишилася написана французькою мовою повість «Мечта», яка збереглася в поганому стані.

У підрозділі 4.2. – «Методологічні принципи дослідження» – визначено проблему типології повістей Я. П. де Бальмена та методи їх дослідження. Слід зазначити, що аналіз літературної спадщини письменника, вибір методу дослідження викликали певні труднощі з низки причин. По-перше, послідовність розташування повістей у збірці не відповідає хронології їх написання, а відтак хронологічний підхід до аналізу виявився неприйнятним. По-друге, через порівняно невеликий період, за який були створені повісті (часові рамки їх написання – усього 5 років, з 1832-го по 1837-й рік), не було належних підстав простежити художню еволюцію письменника. А. Ю. Кузьменко здійснив спробу розглянути творчість Я. П. де Бальмена в плані переходу від романтизму до реалізму, але в процесі дослідження ми переконалися в помилковості такого підходу дослідника. На нашу думку, правомірно говорити про те, що літературна спадщина Я. П. де Бальмена загалом витримана в традиціях романтизму, що лише поодинокі елементи реалістичного методу проступають у повістях, написаних пізніше. Отже, встановити періодизацію творчої діяльності письменника і керуватися нею під час дослідження виявилося неможливим. По-третє, проблематико-тематичний підхід до матеріалу був також непродуктивним, оскільки всі твори            Я. П. де Бальмена присвячені одній темі – нещасливому коханню.

Специфіка літературної спадщини автора вимагала пошуку інших підходів. Основу методологічної бази дисертаційного дослідження ми визначили, використавши теорію М. М. Бахтіна про історію розвитку роману і його типологію. Учений здійснив спробу класифікувати роман за принципом зображення героя та історичного часу. У результаті були виділені такі типи роману: роман мандрів, роман випробування та роман виховання як найвищий ступінь еволюції романного жанру. Унаслідок близькості жанру роману до жанру повісті, вважаємо можливим розглядати й повість в історичному розвитку за аналогією з романом. Отже, можна виділити повість мандрів, повість випробування та повість виховання. Повісті Я. П. де Бальмена, на нашу думку, є типовими зразками повістей випробування, оскільки вони виявляють риси, притаманні цьому різновиду роману й хронологічно співвідносяться з часом його побутування.

Другою методологічною основою дослідження стала теорія сюжетно-тематичних мотивів О. М. Веселовського. Як було зазначено, всі повісті                   Я. П. де Бальмена присвячені одній темі – нещасливому коханню. Однак ця тема реалізується в сюжетах з такими домінантними мотивами: мотив зруйнованого особистого щастя, мотив самопожертви заради кохання, мотив самотності через нерозділене кохання, мотив ревнощів і помсти. Визначені мотиви співвідносяться з мотивами європейської літератури (зокрема, з «вертерівським» мотивом, мотивом «Ромео і Джульєтти» тощо) і є архетиповими. Проте в них відбилося й індивідуальне авторське начало в осмисленні кохання, обумовлене життєвою долею письменника.

У підрозділі 4.3. – «Поетика повістей Я. П. де Бальмена» – вперше проаналізовано поетику творів, зокрема такі проблеми: герой і засоби його зображення, хронотоп, пейзаж, інтер’єр, мова. Наслідуючи естетику романтизму, письменник зображує свого героя з використанням традиційних засобів. Його  герой – надзвичайна особистість, що діє за виняткових обставин, наділена ідеалізованим світосприйняттям та гіпертрофованою чутливістю. Головні засоби зображення персонажа – авторська характеристика, переживання, вчинки. У всіх творах герой Я. П. де Бальмена видається ідеальною особистістю, причому ідеалізація проявляється не тільки в зображенні внутрішнього світу, але й зовнішнього вигляду персонажів. Наприклад: «Физика Всеслава соответствовала морали. Огромный рост при прекрасном сложении, открытое, благородное лицо с сильными резкими мускулами, правильно проведенными, и придававшими ему грозный вид, когда что-нибудь его смущало – вот зеркало, чистое, неомрачённое, в котором отражалась сильная, высокая душа его».  Особливої ролі у створенні образу героя набуває психологізм: автор широко використовує як пряму, так і непряму форму психологічного зображення, що дає можливість відчути душевні процеси, глибше розкрити характер героя. Доволі часто Я. П. де Бальмен звертається до психологічного паралелізму, надаючи картинам природи подвійного значення. Романтичний характер героя вповні проявляється також у вчинках: як справжній романтик, заради кохання він здійснює виключні, іноді невиправдані й безглузді вчинки. Однак, незважаючи на використання стереотипних прийомів, кожний персонаж Я. П. де Бальмена вирізняється індивідуальністю, що свідчить про оригінальність письменника. Реципієнтом він сприймається як особистість із власною долею та індивідуальним світосприйняттям. Водночас зауважимо, що трагедії персонажів не мають соціального підтексту, конфлікти обумовлені виключно їхньою морально-психологічною сутністю.

Просторово-часова організація повістей Я. П. де Бальмена в цілому характеризується притаманною романтизму абстрактністю, розмитістю. Художній час у його повістях не конкретизований, реальні історичні події практично не входять до сюжету творів, однак приблизні часові орієнтири в деяких повістях усе ж легко вгадуються за описаними подіями. Так, у повісті «Мыза» є вказівки на те, що полк, в якому служить головний герой, бере участь у придушенні Польського повстання 1831-го року. Превалювання внутрішніх, психологічних подій над зовнішніми у творах письменника дозволяє говорити про високий ступінь актуалізації категорії психологічного часу. Авторський час у повістях нерівнозначний часу героя. Останньому більшою мірою притаманна лінійність: герой здійснює вчинки, проходить випробування, чітко дотримуючись часової логіки. В авторському часі лінійність порушена: він (автор) нерідко відходить від осі оповідання, то підкорюючись філософським роздумам, то подаючи нову інформацію про героїв або події, то коментуючи те, що відбувається. Висока насиченість художнього часу повістей робить їх простір не завжди заповненим предметно. Дещо уривчастими виглядають у більшості творів пейзажні замальовки, в деяких повістях бракує інтер’єрної конкретики. Водночас варто відзначити, що простір творів Я. П. де Бальмена загалом видається досить чітким. Хоча в них зазвичай відсутні реальні топографічні назви, місце дії візуально визначене. Характерними для художнього простору письменника топосами є панський будинок, військове поселення, офіцерська квартира.

Професійне захоплення графікою не могло не позначитися на художній манері Я. П. де Бальмена. Якщо в більшості випадків картини природи видаються романтично стереотипними, то картини побуту вирізняються спостережливістю й точністю малюнка. У пейзажному живописі Я. П. де Бальмена переважають замальовки двох типів: статичні й динамічні. І перші, і другі видаються штучними, позбавленими земної жвавості, відчуття простору й часу. Інша справа побутові нариси. Вони дуже нагадують малюнки Я. П. де Бальмена з альбому «Гоголевское время», які були високо оцінені тогочасними мистецтвознавцями. Реалістичні елементи проступають у зображенні картин життя військових поселень у Росії 30-х років XIX століття (особливо в повістях «Мыза», «Солдат», «Окно и рассвет»). Досить правдивими є також картини балів, що представлені майже в кожному творі письменника. Натуралістична конкретність відтворення в деяких повістях картин побуту свідчить про певну еволюцію автора у сприйнятті оточуючої дійсності. Однак, повністю подолати романтичне світобачення Я. П. де Бальмену не довелося, тому слід радше говорити про елементи реалізму в його творчості.

Своєрідність романтичного методу позначилася й на мові та стилі повістей Я. П. де Бальмена. Відчувається намагання автора прикрасити й ускладнити мовні форми, надати їм штучної експресії. Серед засобів художньої виразності значне місце посідають емоційно забарвлені епітети, стандартні порівняння, риторичні вигуки. Часто зустрічаються застарілі слова, що надають мові патетичної тональності. Якщо в ранніх повістях («Пустыня», «Изгнанник») мова персонажів не індивідуалізована, то в подальшій творчості відчутне прагнення автора передати особливості мови як головних, так і другорядних дійових осіб (повісті «Мыза», «Солдат», «Сон»).

А. Ю. Кузьменко стверджує, що перу Я. П. де Бальмена належать твори «Институтка» (1841), «Ярмарка» (1843) та «Креницы» (1847), опубліковані в журналах «Отечественные записки» та «Финский вестник» і підписані, на його думку, псевдонімом С. Закревська. У дисертації здійснено порівняльно-стилістичний аналіз цих творів і повістей Я. П. де Бальмена, що спростовує це твердження. Доведено, що авторство названих творів належить письменниці Софії Олексіївні Закревській, сучасниці митця. За своїм стилем вони далекі від романтизму й наближаються до «натуральної школи», представленої на той час творами М. В. Гоголя, В. Т. Наріжного, В. О. Соллогуба, В. І. Даля, Д. В. Григоровича та інших письменників.  

У висновках підсумовуються результати дослідження.

Аналіз літературної спадщини Я. П. де Бальмена дозволив дати відповідь на питання: яким він постає як письменник. У дисертації проаналізовано всі основні аспекти його життя й діяльності у зв’язку з літературною творчістю. Визнаючи безсумнівні заслуги попередників у вивченні біографії письменника, зокрема А. Ю. Кузьменка, ми вважали за необхідне дослідити розвиток його життя, зосередивши увагу на місці й значенні в ньому літератури.

Основний зміст роботи становить аналіз рукописної збірки повістей                Я. П. де Бальмена, яка зберігається в Державному архіві Полтавської області. Уперше здійснено детальний палеографічний опис збірки та розшифровано чотири повісті, що лишалися неопублікованими. Усі твори Я. П. де Бальмена були написані в 30-ті роки XIX століття, тому об’єктивна ідейно-естетична оцінка їх можлива у співвіднесенні з російською літературою того часу. Я. П. де Бальмен був типовим представником романтичної течії і суворо дотримувався її естетичних принципів у власних творах. За своїм змістом і тональністю повісті Я. П. де Бальмена можна віднести до ранньої  романтичної прози, яка зберігала основні риси сентименталізму – поглиблену увагу до внутрішнього світу героїв, гіпертрофовану чутливість.

Методологічну основу аналізу повістей склали теорія історичної типології роману М. М. Бахтіна і теорія сюжетно-тематичних мотивів          О. М. Веселовського, що визначають зміст літературних творів та їх стиль. Визначені М. М. Бахтіним критерії типології роману – час і зображення героя – дозволили встановити аналогію між жанром роману випробування та жанровими особливостями повістей письменника. Аналіз сюжетно-тематичного змісту повістей дав підставу зробити висновок про те, що центральна для творчості письменника любовна тема реалізується в сюжетах з такими вічними для світової літератури домінантними мотивами: мотив зруйнованого особистого щастя, мотив самопожертви заради кохання, мотив самотності через нерозділене кохання, мотив ревнощів і помсти. Водночас у них чітко виражене  особистісне начало, обумовлене життєвою долею автора.

У дисертації вперше аналізується поетика повістей, Я. П. де Бальмен характеризується як творча індивідуальність.

У створенні образу письменник широко використовує різноманітні засоби психологічного аналізу: сни, видіння, прийом психологічного паралелізму тощо. Його ліричний герой – типовий романтик, котрий переживає любовну трагедію, не може досягти власного щастя, нерідко впадає у відчай, але залишається вірним своєму почуттю.

Особливості романтичного сприйняття світу втілилися й у хронотопі творів. У зв’язку зі сконцентрованістю автора на подіях внутрішнього життя героїв, часові й просторові координати в повістях загалом позбавлені соціально-історичної конкретики. Історичні прикмети часу-простору зрідка «просочуються» в оповідання. Час, перенасичений внутрішніми, психологічними подіями, сполучається з недостатньо наповненим предметами простором.

Пейзаж у творах письменника має цілком стереотипний вигляд, однак картини побуту позначені зіркістю й спостережливістю автора як художника-графіка.

Мова повістей Я. П. де Бальмена не вирізняється оригінальністю художніх засобів. У використанні стандартних епітетів і порівнянь, у превалюванні експресії, патетики й риторики, у штучній пишномовності вбачається повне підпорядкування естетичним принципам романтизму. Однак у творах, написаних після 1833-го року, помітні спроби індивідуалізації мови героїв.

У роботі спростовано гіпотезу А. Ю. Кузьменка про те, що повісті «Ярмарка», «Креницы», а також роман «Институтка» були нібито написані       Я. П. де Бальменом та опубліковані під псевдонімом С. Закревської. Зібрані нами фактичні відомості й проведений порівняльний аналіз текстів свідчать, що названі твори належать різним авторам.

Результати дослідження літературної спадщини Я. П. де Бальмена дозволяють зробити висновок про те, що, безперечно, він був талановитим письменником, твори якого вписувалися у панівну на той час естетичну систему романтизму. Мотиви його творчості, мистецтво зображення людини й світу цілком співвідносяться з творами російських та європейських романтиків. На жаль, його спадщина залишилася неопублікованою і не стала фактом літературного процесу. Уведення її в науковий обіг розширює наші уявлення про російську романтичну прозу, яка, на думку дослідників, не відрізнялася багатством.  

У контексті наявної в науці типології російського романтизму творчість       Я. П. де Бальмена можна віднести до найбільш поширеного типу психологічного напряму. У ній відсутні громадянські мотиви, політичні ідеї, проте утверджуються високі моральні цінності – ідеали добра, людяності, чистоти почуттів. Я. П. де Бальмен як письменник і художник не був на авансцені культурного життя Росії та України, але його творчість, його життєва доля мають безперечний науковий інтерес ще й тому, що він був близьким другом великого українського поета  і залишив певний слід у його житті та творчості.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Свистак О. В. Творчество Я. де Бальмена в оценке критики /                 О. В. Свистак // Тринадцатые международные чтения молодых учёных памяти Л. Я. Лившица. – Харьков : ХНПУ имени Г. С. Сковороды, 2008. – С. 80–81.

2. Свистак О. В. Литературное наследие Якова де Бальмена /                    О. В. Свистак // Наукові записки ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Серія «Літературознавство». – Харків : ППВ «Нове слово», 2008. – Випуск 1 (53). Частина друга. – С. 55–59.

3. Свистак О. В. Вертеровские мотивы в творчестве Якова де Бальмена /         О. В. Свистак // Наукові записки ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Серія «Літературознавство». – Харків : ППВ «Нове слово», 2008. – Випуск 2 (54). Частина друга. – С. 3–6.

4. Братченко О. В. К истокам романтизма в русской критике /                    О. В. Братченко // Четырнадцатые международные чтения молодых учёных памяти Л. Я. Лившица. – Харьков : ХНПУ имени Г. С. Сковороды, 2009. –        С. 19–20.

5. Братченко О. В. Поэма Т. Г. Шевченко «Кавказ». К истории посвящения / О. В. Братченко // Наукові записки ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Серія «Літературознавство». – Харків : ППВ «Нове слово», 2009. – Випуск 1 (57). Частина перша. – С. 45–50.

6. Братченко О. В. Повесть Я. де Бальмена «Мыза» / О. В. Братченко // Наукові записки ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Серія «Літературознавство». – Харків : ППВ «Нове слово»,  2009. – Випуск 2 (58). Частина третя. – С. 29–35.

7. Братченко Оксана. Яків де Бальмен – друг Т. Г. Шевченка /                          Оксана Братченко // Проблеми та перспективи наук в умовах глобалізації : матеріали V Всеукраїнської наукової конференції. Серія «Мовознавство». – Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2009. – С. 126–130.

АНОТАЦІЯ

Братченко О. В. Творчість Я. П. де Бальмена та російська романтична проза першої половини XIX століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 – російська література. – Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. – Харків, 2010.

У дисертації вперше досліджується літературна спадщина Я. П. де Бальмена в контексті російської романтичної прози першої половини XIX століття та визначається її ідейно-естетичне значення. Уперше здійснений аналіз повістей, які дійшли до нас у рукописній збірці, засвідчив, що Я. П. де Бальмен був обдарованим письменником-романтиком. Незважаючи на учнівський характер деяких творів, його збірка має історико-літературне значення. По-перше, в ній досить рельєфно відобразилися час і людина часу. По-друге, вона розширює наше уявлення про російську романтичну прозу, яка, на думку дослідників, була не такою багатою, як поезія.

У контексті наявної в науці типології російського романтизму творчість       Я. П. де Бальмена можна віднести до найбільш поширеного типу психологічного романтизму. У ній відсутні громадянські мотиви, політичні ідеї, проте утверджуються високі моральні ідеали добра, людяності, чистоти почуттів. Крізь усі твори письменника проходить тема кохання, що належить до числа вічних тем світової літератури, яку особливо часто культивували романтики. У меланхолійній тональності творів автора, у гіпертрофованій чутливості й екзальтованості його ліричного героя вгадуються мотиви «Страждань молодого Вертера» Й. В. Гете. Ефектний драматизм сюжетних ситуацій, емоційна напруга авторської оповіді, пишномовність і патетика, пов’язані з намаганням відтворити постать відчайдушного романтика, зближують повісті Я. П. де Бальмена з творами  О. О. Бестужева-Марлінського та його послідовників. Разом із тим, їм бракує ідейної широти та національної орієнтації, властивих, наприклад, ранньому М. В. Гоголю.

Ключові слова: літературна спадщина, романтична проза, проблематика, поетика, мотив.

АННОТАЦИЯ

Братченко О. В. Творчество Я. П. де Бальмена и русская романтическая проза первой половины XIX века. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.02 – русская литература. – Харьковский национальный педагогический университет имени Г. С. Сковороды. – Харьков, 2010.

В диссертации впервые исследуется литературное творчество                   Я. П. де Бальмена в контексте русской романтической прозы первой половины XIX века и определяется его идейно-художественная значимость. Проведенный анализ дошедших до нас в рукописном сборнике повестей позволил сделать вывод о том, что Я. П. де Бальмен был, несомненно, одарённым молодым писателем-романтиком. Несмотря на ученический характер ряда произведений, сборник в целом представляет историко-литературный интерес. Во-первых, в нём довольно рельефно отразились время и человек времени. Во-вторых, он расширяет наше представление о русской романтической прозе, которая, по мнению исследователей, была менее богатой, нежели поэзия.

В свете существующей в науке типологии русского романтизма                  творчество Я. П. де Бальмена можно отнести к наиболее распространённому типу психологического романтизма. В нём нет гражданских мотивов, политических идей, однако утверждаются высокие нравственные идеалы добра, человечности, чистоты чувств. Через все его повести проходит тема любви, которая относится к числу вечных тем мировой литературы, особенно часто культивировавшихся писателями-романтиками. По своему содержанию и по тональности повести можно отнести к ранней романтической прозе, которая сохранила основные черты сентиментализма – углублённое внимание к внутреннему миру героев, преувеличенная чувствительность.  

Творчество Я. П. де Бальмена перекликается с творчеством русских и европейских писателей-романтиков. В меланхолической тональности произведений, в гипертрофированной впечатлительности и экзальтированности лирического героя улавливаются мотивы гётевских «Страданий юного Вертера». Эффектный драматизм сюжетных ситуаций, эмоциональная напряжённость авторского повествования, нарочитая красивость и патетика слога, связанные со стремлением ярче представить облик благородного и бесстрашного романтика, сближают повести Я. П. де Бальмена с произведениями А. А. Бестужева-Марлинского и его последователей. Вместе с тем им недостаёт идейной широты и национальной ориентации, присущих, например, раннему Н. В. Гоголю.

Методологической основой анализа повестей Я. П. де Бальмена явилась теория исторической типологии романа М. М. Бахтина и теория сюжетно-тематических мотивов А. Н. Веселовского, определяющие содержание литературных произведений и их стиль. В ходе исследования были         выделены и проанализированы основные архетипичные мотивы           творчества   Я. П. де Бальмена – мотив разрушенного личного счастья, мотив самопожертвования ради любви, мотив одиночества на почве отвергнутой любви, мотив ревности и мести – и их художественное воплощение. Чётко выраженное индивидуальное начало в мотивах обусловлено жизненным опытом писателя. Проанализированы особенности изображения героя, хронотопа, пейзажа и интерьера, а также язык и стиль повестей. Доказана несостоятельность попытки А. Е. Кузьменко представить творческую эволюцию писателя в переходе от романтизма к реализму. Я. П. де Бальмен оставался в своих повестях типичным романтиком, можно говорить лишь о том, что он как писатель развивался, расширяя арсенал художественных приёмов изображения человека и преодолевая некоторые штампы.

Безусловно, Я. П. де Бальмен принадлежит к писателям второго ряда, но его творчество заслуживает внимания ещё и потому, что он входил в ближайшее окружение великого украинского поэта Т. Г. Шевченко и оставил заметный след в его творчестве.

Ключевые слова: литературное наследие, романтическая проза, проблематика, поэтика, мотив. 

SUMMARY

Bratchenko O.V. Literary activities of Y.P. de Balmen and Russian romantic prose of the first half of the 19-th century. – Manuscript.

The thesis for the Candidate’s Degree in Philology by speciality 10.01.02. – Russian Literature. – Kharkiv H.S. Skovoroda National Pedagogical University. – Kharkiv, 2010.

For the first time Y. de Balmen’s literary inheritance is examined in the context of the Russian Romantic prose of the first half of the 19-th century and its ideological and aesthetic worth is assessed in the thesis. The detailed studies of  Y. de Balmen’s short stories preserved as manuscripts lead to the conclusion that he was a talented Romanticist writer. Despite the immaturity of some novellas the author’s collection is of great historical and literary value. Firstly, it expressively reflects the time and the man of the time. Secondly, it broadens our notion of  Russian Romantic prose which, according to numerous researchers, was far less rich than poetry.

Within the framework of the typology of Russian Romanticism                       Y. de Balmen’s literary works may be considered to belong to the most widespread type of psychological Romanticism. They lack civil motifs, political ideas but propagate lofty moral ideals of kindness, humanism and purity of relations. Love, which is the central subject matter in all the writer’s stories, is known to belong to the archetypical subjects of the world literature which was particularly often used by the Romanticists. The melancholic tone of the author’s novellas, the heightened sensibility and exaltation of his lyrical hero resemble the motifs of  “The Sorrows of Young Werther”  by J. Goethe. The dramatic effect of the narrative situations, the emotional tension of the author’s narration, the eloquence and pathetics which are connected with the aim to re-create the character of a desperate romantic correlate                      Y. de Balmen’s novellas with the literary works of O. Bestuzhev-Marlinsky and his followers. At the same time they lack the ideological message and national focus peculiar to, for instance, early M. Gogol.  

Key words:  literary heritage, romantic prose, problematic issues, poetics, motif.

      


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28114. Визначить основні абстракції підсистеми, опис якої наведено у завданні. Виконайте синтез інформаційної системи у вигляді діаграми класів за принципом ВСЕ 3.57 MB
  У порту є кілька доків які можуть приймати кораблі різного класу. Ведеться облік кораблів які входять чи виходять з порту дата вид корабля тоннаж пункт призначення судновласник час знаходження в порту перевезений вантаж. Вхід і вихід з порту відбувається з дозволу начальника порту.
28118. Визначить основні абстракії підсистеми, опис якої наведено у завданні. Виконайте ситез інформаційної системи у вигляді діаграми класів за принципом ВСЕ 32.5 KB
  Розробити клас і створити в середовищі MS Visual C DLL що містить опис цього класу. Скласти і відлагодити Wіndowsпрограму в середовищі MS Visual C в якій підключається DLL створюється об’єкт класу опис якого міститься у DLL і демонструються його методи. клас методи Підключення DLL вектор Створення відображення циклічний зсув елементів на завдану кількість позицій явне.