68324

Транспозон. Типи транспозонів та механізми їх пересування

Доклад

Биология и генетика

Мобільні генетичні елементи за типом транспозиції можна поділити на два класи: ДНК-транспозони які застосовують метод вирізати й вставити та ретротранспозони пересування яких має в своєму алгоритмі синтез РНК з ДНК та подальшим зворотнім синтезом ДНК з молекули РНК тобто метод копіювати й вставити.

Украинкский

2014-09-21

36.5 KB

1 чел.

Транспозон

Типи транспозонів та механізми їх пересування

Мобільні генетичні елементи належать до повторювальних елементів геному — тих, що мають декілька копій у послідовності ДНК клітини. Повторювальні елементи геному можуть розташовуватися в тандемі (мікросателіти, теломери тощо) і можуть бути розпорошені по геному (мобільні елементи, псевдогени тощо).

Мобільні генетичні елементи за типом транспозиції можна поділити на два класи: ДНК-транспозони, які застосовують метод «вирізати й вставити», та ретротранспозони, пересування яких має в своєму алгоритмі синтез РНК з ДНК та подальшим зворотнім синтезом ДНК з молекули РНК, тобто, метод «копіювати й вставити».

Транспозони також можна поділити за ступенем автономності. Як ДНК-транспозони, так і ретротранспозони мають автономні та неавтономні елементи. Неавтономні елементи для транспозиції потребують ферменти, що кодуються автономними елементами, часто містять значно змінені ділянки транспозонів і додаткові послідовності. Кількість неавтономних транспозонів у геномі може значно перевищувати кількість автономних.

ДНК-транспозони

ДНК-транспозони пересуваються по геному шляхом «вирізати та вставити» завдяки комплексу ферментів із назвою транспозаза. Інформація про амінокислотну послідовність білку транспозази закодована в послідовності транспозону. Крім того, ця ділянка ДНК може містити інші, непов'язані з транспозоном послідовності, наприклад гени чи їх частини. Більшість ДНК-транспозонів мають неповну послідовність. Такі транспозони не є автономними й пересуваються по геному завдяки транспозазі, що закодована іншим, повним, ДНК-транспозоном.

На кінцях ділянок ДНК-транспозону розташовані інвертовані повтори, які є особливими сайтами впізнавання транспозази, таким чином відрізняючи цю частину геному від решти. Транспозаза здатна робити дволанцюгові розрізи ДНК, вирізати й вставляти в ДНК-мішень транспозон.

Картографія , (рос. картография, англ. cartography, нім. Kartografie f, Kartenlehre f) - спосіб відображення  сферичної  поверхні Землі на плоскому аркуші паперу. Традиційними проекціями    вважаються конічна, азимутальна і циліндрична. Най відомішою циліндричною проекцієює проекція Меркатора, що    датується 1569. Недолік цієї    системи полягає в тому, що країни на різних    широтах виглядають непропорційно великими, а паралелі і меридіани порушені. У 1973 німецький історик Арно Петерс запропонував проекцію Петерса, при якій країни світу залишаються у    властивих їм зонах
Це
галузь науки, техніки та виробництва, що охоплює вивчення    створення і практ ичне використання карт. Включає такі розділи: картознавство, математична картографія, картометрія, складання і редагування карт,    видання карт і атласів. В Україні наукові дослідження з К. проводять у Відділенні географії І-ту геофізики НАН України, на відповідних кафедрах вузів та у відомчих НДІ

 

Географічна картографія  наука про відображення та дослідження географічних систем через географічні карти та інші картографічні моделі.    Її концепція виражається в системному підході до картогра фування природних територіальних ( ПТК ) та соціально - економічних ( СЕК ) географічних систем різної складності та різного просторового охоплення - від місцевого ( локального ) до плане тарного (глобального). Такий під хід зумовлює відображення    елементів ( компонентів ), структури ( будови ), внутрішніх та зовнішніх зв’язків картографованої системи, а також факторів ( чинників ) та процесів, які визначають її функціонування ( існування ).   Основні теоретичні положення нау ки роз роблені московським картографом К.О. Саліщевим у кінці 1970–на початку 1980 - х років.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26208. Концепция истерии в классическом психоанализе. Современные представления об истерии 12.49 KB
  В ней он утверждал что в основе истерической симптоматики находятся подавленные воспоминания о неприятных ситуациях которые практически всегда обладают прямыми или непрямыми сексуальными ассоциациями. €œистерической болезни€ В. Оно обосновано общностью этиологических патогенетических и предрасполагающих факторов которые реализуются в ситуациях нарушенных интерперсональных отношений различной степени выраженности и значимости приводящих к определенной форме истерической патологии – невротической психотической психопатическогою . Тезис...